Леся Медик-Яремчук
намалювала Наталія Петрів
Львів Видавництво «Свічадо» 2014
О
то снігу намело цієї ночі! Ще й під ногами ожеледиця. Святий Миколай на мить зупинився і обтер спітніле чоло. За плечима – великий важкий мішок. А відпочивати немає часу. Треба встигнути усім подарунки рознести. Не так легко інколи буває робити комусь приємність. Але це обов’язково потрібно, щоб якнайбільше було на дитячих личках щирих радісних усмішок. Від цієї думки чудотворець і сам усміхнувся та квапливо подався стежиною, бо дуже любив діток. Він знав, що усі чекають від нього гостинців. Ось чудотворець підійшов до найближчої оселі, що стояла на околиці села. Там у зручних ліжечках міцно спали два братики – Марчик і Левчик. Хлопчики просили у нього книжечки. І обидва заслужили їх, бо полюбляють читати та слухати різні казочки й віршики. Багато навіть напам’ять знають. Святий вийняв зі свого мішка барвисті пакуночки й, обережно прочинивши віконечко, передав їх двом маленьким ангелятам, що сиділи біля ліжечок, оберігаючи солодкі сни діток. Ангелята звичайно ж заховали пакуночки під подушки малюкам. 3
Гавчик, прочитавши цю розповідь, навіть лапу Мурці потиснув. – Гадаю, Данилко оцінить твою працю й уважніше буде ставитися до тебе й до твоїх родичів. Та й узагалі до всіх тваринок. – Дуже сподіваюся на це. Му-ур-р-р, – відповіла маленька руда киця. Уже майже починало світати, а у мішку святого Миколая було ще пакуночків чимало. Тільки б устигнути всіх діток відвідати! Ось гарненький дерев’яний коник для Максимка з міцною червоною вуздечкою та зручним шкіряним сідельцем. «Мені б зараз коника, – подумав чудотворець, – Ми б із ним хутенько впоралися». Тільки він так подумав, як зі стайні, що була недалечко за Максимковою хатою, пролунало дзвінке «І-га-га». Це був голос коника Красеня А ви вже знаєте, що святий Миколай чудово розумів мову тварин, отож одразу здогадався, що коник привітався з ним і запропонував свою допомогу. Звичайно, святий Миколай радо погодився. Він вивів коника зі стайні та запряг у великі сани. Поруч зі святим Миколаєм на санях обабіч мішка з подарунками зручно вмостилися зайчик і Мурка, а Гавчик і далі біг попереду, показуючи дорогу. Коник був не лише гарним, а прудким і дужим. Отож отець Миколай зі своїми друзями вчасно встигли усім подарунки роздати. І не помітили, як швидко спорожнів величезний мішок. Але і помічники чудотворця без гостинців не залишилися. Гавчик отримав таку жадану для усіх песиків хрумкотливу кісточку. Мурка – кільце смачної ковбаски, Красень – солодкі червоні яблучка. А маленький зайчик – цілу в’язочку моркви: для себе і для своїх родичів, щоб вони також мали чим поласувати, а молодих дерев не псували.
10
Коли ж на світанку прокинулося рум’янощоке сонечко, щоб розпочати новий день, святий Миколай, попрощавшись із своїми земними друзями, заховався у клубках ранкового туману. Тому його ніхто-ніхто з людей не зауважив. А тим часом у своїх затишних домівках разом із сонечком прокидалися зі сну маленькі хлопчики й дівчатка. Вони знаходили у себе під подушками чудові подаруночки і на їхніх личках з’являлися щирі радісні усмішки.
УДК 82-3-93 ББК 84 (4УКР) М 42
Відповідальний редактор Тереза Ференц Літературний редактор Мирослава Лемик Макет і верстка Наталії Петрів
© Леся Медик-Яремчук, текст, 2014 © Наталія Петрів, ілюстрації, 2014 © Видавництво «Свічадо», 2014 ISBN 978-966-395-796-8