Миколайки by SVICHADO

НАТАЛЯ ПУРЯЄВА

Малювала Марина Шутурма

Видання здійснено за сприяння Львівської міської ради в рамках «Конкурсу на підтримку україномовного книговидання у м. Львові у 2013 році» Львів Видавництво «Свічадо» 2013

Зміст

ТАЄМНИЦІ СВЯТОГО МИКОЛАЯ 3 ПОДАРУНОК ДЛЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ 6 БІДАСЬКО 11 ВУХА 15 ЗАПОВІТНЕ БАЖАННЯ 20 ЦІННИЙ ПОДАРУНОК 25 ЯК МИ З БРАТОМ БУЛИ КОЛЯДНИКАМИ 30 ФОТОАПАРАТ 35 ЧАРІВНА РУЧКА 40

ТАЄМНИЦІ СВЯТОГО МИКОЛАЯ Замість передмови

Дорогі діти! Ви вже дорослі, чи не так? Ну, принаймні досить дорослі, щоб могти, наприклад, дістатися он тієї кухонної шухлядки з цукерками, не стаючи при цьому на стільчик? Тоді настав час вам знати правду. Всю правду про Святого Миколая. Справді, скільки можна вірити в чарівні небилиці? Наш обов’язок – розповісти вам про те, що досі не було вам відоме. Ви готові? Тоді починаємо розкривати таємниці Святого Миколая... Таємниця №1. Для чого Святий Миколай дарує дітям подарунки? Тут усе дуже просто: він готує дитячі серця до найчарівнішого свята року – Різдва. А якими мають бути наші серця на Різдво? Правильно – радісними! А що змушує дитячі серця по-справжньому радіти? Знову правильно – подарунки! Отже, готуймося до чуда, сповнення мрій і найкращих сподівань! Таємниця №2. Чому Святий Миколай приносить подарунки вночі? Справді, хіба не простіше було б зробити це вдень? Тут уже складніше... Святий Миколай приходить уночі, тому що справжня доброта – таємна. Вона не любить похвали, захоплення і не потребує натомість ніякої вдячності. По-друге, хіба не ви завжди повторюєте, що найкраще для вас – це сюрприз, несподіванка і всілякі там неочікувані пригоди? Отож-то!

Однак не думайте, що Миколай не спостерігає тихенько за вами крізь ваше вікно, коли зранку ви роздивляєтеся його даруночки. Тому якщо ви захочете все ж таки сказати йому «дякую» і помахати привітно рукою, то підійдіть до вікна і зробіть це! Він обов’язково побачить! Таємниця №3 – НАЙВАЖЛИВІША!!! Якщо ви й досі думаєте, що Святий Миколай цілу ніч ходить по світу з великим мішком і розносить свої подарунки сам-один, то знайте: це не так! У НЬОГО Є ПОМІЧНИКИ! І вони називаються МИ-КО-ЛАЙ-КИ! Тільки не подумайте, що миколайки – це якісь казкові гномики в червоних ковпачках. Зовсім ні! Миколайки – це такі ж, як і ви, хлопчики та дівчатка, які стали членами надзвичайно секретного, дуже таємного і вельми цікавого Братства Святого Миколая! Маєте запитання? ХТО може стати членом цього Братства, тобто миколайком? Хто завгодно. І ти, і твоя приятелька зі сусідньої квартири, і товариш із класу, і старший брат чи сестричка – всі ви можете стати миколайками. Тобто помічниками Святого Миколая. Ще запитання? ЯК стати миколайком і ЩО для цього потрібно? Звичайно, для цього потрібно навчитися робити те, що робить сам Миколай – ДАРУВАТИ! Стоп, стоп! Не треба мчати до магазину, щоб скуповувати там подарунки! Те, що потрібно дарувати, ви завжди маєте при собі – це ВАШЕ СЕРЦЕ. Його доброта, уважність, привітність... Ви кажете, що дарувати серце не завжди просто? Але зате як по-миколайківськи!

А взагалі, якщо хочете знати, то спеціальних порад не існує. Зрештою, може, ви вже є миколайками, але ще не знаєте про це... І саме для того, щоб допомогти вам в усьому розібратися, ми розповімо у цій книжці кілька миколаївсько-різдвяних історій. Їхні герої – справжні миколайки! Хоч зовсім про це не здогадуються. Якщо подібні історії траплялися і з вами – вітаємо: ви також МИКОЛАЙКИ. Якщо ж поки що ні, то мерщій беріться до справи: стати миколайком не пізно ніколи! А в кінці нашої книжки на вас чекає нагорода від самого Святого Миколая – документ із його підписом та печаткою, який засвідчує, що ви є членом Братства Святого Миколая. Уписуйте в нього своє ім’я – і вперед, МИКОЛАЙКИ!

ПОДАРУНОК ДЛЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ День, коли Святий Миколай розносить подарунки – дуже особливий! Я часто думав: от день Святого Миколая, а подарунки отримуємо ми, діти. Коли у мене чи у моєї сестрички Насті день народження, подарунки отримуємо я і Настя, а не мама чи тато, чи наш песик Кучик. А тут день Святого Миколая, а подарунки дістаються дітям. Правда, мама цілий рік нагадує, що подарунки ми з Настею отримаємо, якщо будемо чемними і слухняними. Значить, цей день потрібно називати Днем слухняних дітей. До чого ж тут Миколай? Тому в день Святого Миколая я вирішив зробити подарунок ЙОМУ – Святому Миколаю. Спочатку я запитав у свого брата Даньчика, скільки днів залишилося до свята. Три! Треба квапитися. Але що, що подарувати Миколаєві? Що він любить? Про що мріє? Миколай завжди знає, що подарувати дітям. Цікаво, звідки? Я, наприклад, не вмію писати, щоб відіслати йому листа з проханням про нову машинку на дистанційному керуванні чи велику ілюстровану книжку про тварин. А він і без листа приніс все це минулого року, бо я про це мріяв. І от я почав згадувати, хто в нашій родині кому які подарунки робить. Про дарунки для бабусі, мами і Насті я не згадував, бо вони жінки. Ось тато в день народження отримав одеколон, який пахнув так по-дорослому і смачно, а також краватку, синю у білу вузеньку смужечку. Тато сміявся, прикладав її до шиї і цілував маму. Я уявив Миколая в такій краватці і засміявся сам! Ні, краватка йому не потрібна. А одеколон й поготів, адже Святий

Миколай має пишну довгу бороду, значить він не голиться і одеколон йому також ні до чого. Улітку ми їздили в гості до дідуся і привезли йому в подарунок теплий шарф, шкарпетки і рукавиці. Мама сама сплела їх на спицях – вона це чудово уміє, тому в таких же шарфах, шкарпетках і рукавицях ходимо тато, я і Даньчик, мій брат. Бракувало, щоб іще й Миколай одягнув такі самі «обладунки»! Будемо тоді, як футбольна команда – однакові! А ще дідусеві часто дарують марки, бо він колекціонер. У величезних картонних альбомах він зберігає свою колекцію – маленькі картинки, які, якщо послинити ззаду, можна приклеїти куди завгодно: хочеш – на дзеркало, хочеш – на шафу чи дідусевий письмовий стіл. Але дідусь, звісно, такого не робить і забороняє робити це нам, його внукам. Чи колекціонує Святий Миколай марки? А може, він збирає шоколадні обгортки, наклейки від жувачок чи листівки з футболістами? Хто це може знати? Мій брат Даньчик займається спортом, він велосипедист. Минулого року Миколай востаннє відвідав його і залишив йому в черевиках новісінькі велосипедні рукавиці. Знаєте, мій дідусь

казав, що Святий Миколай перестає відвідувати дитину, коли їй виповняється 12 років. Але я думаю, що він перестав приходити до нашого Даньчика, бо той перестав вірити в нього. Хто ж понесе подарунок людині, яка і так не вірить у тебе? Це ж просто неповага! Усі три дні я намагався придумати, що подарувати Святому Миколаєві: вудочку, бінокль, окуляри, ручку, кишеньковий ліхтарик, складаний ніж чи цукерки? Все не те, все це здавалося мені таким непотрібним йому. І тоді я звернувся по допомогу до мами. Мама вислухала мене уважно, а потім, коли зрозуміла все, заспокійливо усміхнулася: – Знаєш, любий, мені здається, що для Святого Миколая не важливо, ЩО саме ти йому подаруєш, головне – зробити це від ЩИРОГО СЕРЦЯ! Я зніяковів: – А як це – ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ? Мама ніжно погладила мене по голові своєю теплою долонею і сказала: – Подаруй йому те, що тобі самому найбільше шкода віддати. Але зроби це від щирого серця, без жалю і смутку. Мені не треба було довго думати, ЩО саме мені найбільше шкода віддати. Це мої ролики. Тато привіз їх мені з Німеччини, коли їздив туди у відрядження. Чотири маленьких білих коліщатка, зручні черевики із міцними кліпсами – мої ролики були моєю гордістю. А коли я зумів приборкати їх, мені заздрив увесь наш двір! А тепер їх треба віддати, бо я вирішив зробити подарунок Святому Миколаю...

ЧАРІВНА РУЧКА Вас коли-небудь підводили в житті? Ні, не в якійсь дрібничці, а так, щоб через це ви стали посміховиськом для цілого класу? Ні? А мене підвели. Сьогодні. Мене дуже підвів той, від кого я найменше цього сподівався... Мене підвів Святий Миколай! Цього року я написав йому листа з одним-однісіньким проханням. Уперше в житті я нічого не просив для себе! Навпаки, у своєму листі я попросив про подарунок для нашої вчительки Тамари Андріївни. Усі ми, весь наш клас, дуже любимо її, нашу класну керівничку, і тому я попросив, щоб Святий Миколай приніс подарунок саме їй. І щоб це була ручка. Ясна річ, не звичайна, а така, яка б ставила тільки гарні оцінки. І тільки мені! Ви не подумайте, я не якийсь там лінтюх і нероба. Зовсім ні! Але з уроками часом так тяжко впоратися: пиши, думай, зубри... Зате як приємно отримувати гарні оцінки! Я задоволено вклав у конверт листа зі своїм проханням, не сумніваючись, що Миколай обов’язково виконає його. Я ж не для себе прошу – для інших... Напередодні свята вчителька задала нам вивчити вірш. Довжеле-е-е-е-езний! Хлопці гірко зітхали, підраховуючи, скільки в тому вірші рядків, – цілих двадцять! А я ледь стримував радісну усмішку: а хоч би й сто, що мені до цього? Адже з завтрашнього дня я і так, не готуючись до уроків, отримуватиму гарні оцінки, бо Святий Миколай покладе нашій Тамарі Андріївні під подушку чарівну ручку. Удома я тільки разочок зазирнув у підручник, щоб трошки покепкувати собі з того нуднезного довжелезного вірша на

двадцять рядків. Я навіть показав підручникові язика! Відтак упевнено закрив його та ще й прикрив зверху долонею, щоб вірш, бува, не вирвався звідти. «Па-па, віршику. І не думай мені нагадувати про себе!» – прошепотів я. На уроці першим розповідати напам’ять заданий вірш Тамара Андріївна викликала мене. Я відважно попрямував до дошки, підморгуючи приятелям: мовляв, вчіться, як треба заробляти гарні оцінки. Вчителька привітно усміхалася мені, і я подумав, що гарненька дванадцяточка вже лежить у мене в кишені. Тобто в щоденнику. Біля дошки я набрав повні легені повітря і... подивився на клас. Що ж далі? Разом з усіма учнями Тамара Андріївна пошепки підказувала мені початок того капосного вірша:

– «Що за диво надворі – прилетіли снігурі! На яблуньку сіли – мабуть, зголодніли»... Я був такий розгублений, що не міг повторити жодного рядка, лише белькотів: – Зголодніли снігурі... На яблуньці... Снігурі сиділи на яблуньці... Голодні... – Не вивчив?.. – Тамара Андріївна важко зітхнула. – Давай щоденник... О, солодка мить! Зараз, незважаючи на моє – ніде правди діти! – жалюгідне мугикання, я отримаю свою гарну оцінку. Коли Тамара Андріївна щось виводила у моєму щоденнику, я дивився на своїх однокласників, як переможець! Потім спокійно взяв у руки щоденник і, навіть не зазираючи у нього – що там ще може бути, крім дванадцятки?! – пішов на своє місце. На перерві мене оточив весь клас. – Оце так свято Миколая! – Що ж ти так? – Ми ж підказували тобі! – Що тобі поставила вчителька? Усі дивилися на мене із таким сумом, наче я захворів, намагалися утішити, заспокоїти, хтось навіть погладив мене по голові. Я мовчки вислухав співчутливі слова і, дочекавшись повної тиші, урочисто вигукнув:

– А тепер фокус-покус! Дванадцятко, явися! – я тричі змахнув над щоденником руками, як справжній чарівник, і відкрив потрібну сторінку. Голови моїх однокласників в одну мить схилилися над нею. У клітинці навпроти уроку літератури стояла велика жирна шістка! Спочатку всі сміялися тихенько. Потім сміх перетворився в регіт, та такий гучний, що я не чув навіть власних думок. А думки мої були такі: що ж це, Святий Миколаю? А як же чарівна ручка? А гарні оцінки? Я ж так сподівався на тебе, так довіряв тобі! І що отримав за це? Розчервонілий від сорому та образи, я вискочив з класу і наштовхнувся на Тамару Андріївну. Вона стурбовано подивилася на мене і запитала: – Що з тобою сьогодні, Андрійку? Що сталося? Учителька говорила так лагідно, що я відважився запитати її: – Тамаро Андріївно, а ви... Ви не отримували подарунка від Святого Миколая? Тамару Андріївну зовсім не здивувало моє запитання, навпаки, вона радісно закивала головою: – Був подарунок, ось ця чудова ручка. Дивись, на ній золотом вигравірувані такі слова: «Для гарних оцінок». Я не повірив своїм очам. – Як же так?! – вихопилося в мене. – Чому ж ви тоді поставили мені шістку? Хіба це гарна оцінка?! Це ж я, я замовив для вас чарівну ручку! Але ви повинні були поставити мені ГАРНУ оцінку! Виходить, Святий Миколай щось наплутав, виходить, він підвів мене!

Тамара Андріївна відповіла не зразу. Вона ще раз замислено прочитала напис на своїй ручці, а тоді, ніби про щось здогадавшись, сказала: – Знаєш, Андрійку, а ця оцінка і справді гарна... Святий Миколай зовсім не підвів тебе. Я здивовано глянув на вчительку: невже і вона глузуватиме з мене? Ось який подарунок ти мені подарував, Миколаю: глузи та смішки... Тамара Андріївна пригорнула мене до себе і повторила: – Ця оцінка і справді є гарною, Андрійку, адже вона навчить тебе, що все найкраще дістається тільки зусиллям і працею. А той, хто хоче досягти успіху, не витративши ні часу, ні сил, часто лише смішить людей! Подумай над цим, а завтра на уроці ми знову випробуємо чарівну ручку. Упевнена, вона не підведе тебе, якщо, звичайно, ти не підведеш її... Цілий вечір я сумлінно вчив вірш. Коли ж наступного дня Тамара Андріївна знову викликала мене до дошки, я так гарно розповів його, що отримав не тільки дванадцятку, а ще й оплески цілого класу. «Дякую, за твою чарівну ручку, любий Миколаю, – думав я. – Постараюся більше ніколи не підводити її».

Літературно-художнє видання

Наталя ПУРЯЄВА МИКОЛАЙКИ Відповідальна редакторка Марійка Чайка Художнє оформлення Марини Шутурми Технічне оформлення Ольги Григоренко © Видавництво «Свічадо» © Пуряєва Н., текст, 2013 ISBN 978-966-395-687-2 Підписано до друку ??.04.12. Формат 70x84/16. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 3,26. Ум. фарбовідб. 23,75. Обл.-вид. арк. 1,1. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2001) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22 Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано у ТзОВ Видавничий будинок «Кераміст» (Свідоцтво №2687 від 15.11.-006 р.) вул. Сєдова, буд. 16, м. Запоріжжя

УДК 398.2(477) ББК 82.3(4УКР) П 44

Пуряєва Наталя П 44 Миколайки / Наталя Пуряєва. – Львів : Свічадо, 2013. – 48 с.

ISBN 978-966-395-687-2 Збірочка оповідань для молодшого шкільного віку присвячена улюбленій темі зимово-різдвяного сезону – Миколаєві. Тільки-от герой тут не один, їх навколо... навіть не відомо скільки: це хлопчики, а можуть бути і дівчатка, що живуть поруч і в зимову пору не просто граються та вчаться, а працюють справжніми помічниками улюбленого святого – миколайками. Про те, що таке бути справжнім миколайком та як ним стати, і розповідає ця книжка. Для молодшого шкільного віку. ББК 82.3(4УКР)

ПОСВІДЧЕННЯ МИКОЛАЙКА Видане _____________________________________________________ на знак того, що він (вона) дійсно є членом таємного Братства Святого Миколая, перебуває в нього на службі і має право від його імені здійснювати такі добрі справи: - усміхатися всім, кому захоче, або взагалі всім; - дарувати подарунки, кому захоче (серед іншого – роздавати свої цукерки); - помиритися з тим, із ким посварився (посварилася), навіть якщо це дуже важко; - відвідати бабусю і дідуся або хоча б зателефонувати їм; - сказати мамі й таткові: «Я дуже люблю вас!»; - у день Святого Миколая 50 разів промовити «Вітаю» та 100 разів – «Дякую» (інакше посвідчення не буде дійсним).

Почесний Голова Братства, уповноважений розподіляти подарунки між дітьми, голова лічильної комісії добрих учинків, пом’якшувач сердець та помічник у кожній справі Святий Миколай Чудотворець