91 Руским Керестуре посцигнул найвекши досяги у своєй 250-рочней историї и бул означени зоз велїма наградами, припознанями и грамотами хтори по нєшка нє превозидзени. Янко Олеяр бул єден зоз сновательох Фестивалу култури „Червена ружа” у Руским Керестуре 1962. року, Драмскей секциї Дома култури 1964. року, Драмского мемориялу Петра Ризнича Дядї 1969. року, АРТ „Дядя” 1970. року, Ґимназиї – оддзелєньох на руским язику у Руским Кересуре 1970. року итд. Писал о нашей прешлосци, друковани му велї етноґрафски и други материяли у „Новей думки”, „Шветлосци”, „Пионирскей заградки”, Зборнїку роботох „Studia Ruthenicа” и других виданьох. Бул оженєти зоз Ирину Олеяр (народзену Гадук), учительку зоз Руского Керестура хтора тиж активно участвовала у културним живоце Руснацох, окреме у хору и драми. Робота и активносц Янка Олеяра зохабела глїбоки шлїди у културним и просвитни живоце Руснацох, а окреме у Руским Керестуре. Умар у Руским Керестуре 11. януара 1994. року, дзе є и поховани. Литература: Симеон Сакач: Наш познати просвитни, културни и дружтвени роботнїк - Янко Олеяр, „Studia Ruthenicа” 7, Нови Сад, 1999-2000, б. 66-67.
Квеце на гробе Янка Олеяра у Руским Керестуре (2008)