РФФ.Live Неофiцiйна Газета Радiофiзичного Факультету КиЇвського Нацiонального Унiверситету iм. Тараса Шевченка № 1 (57) 22 Лютого 2011
Новини згори: чому скоротили терміни перескладань і чому будуть вчити на факультеті
Н
овий семестр цілком резонно починати з новин (перепрошую за тавтологію), саме тому РФФ.Live поспілкувалась з Ігорем Олексійовичем щодо поточного стану справ на факультеті і не тільки. Почнемо з неприємного: з чим пов’язано рішення про скорочення термінів перескладання? На жаль, на факультеті чимало «двієчників», тому цікаво, чому саме так вийшло. В університеті вже другий місяць проводиться перевірка Контрольно-ревізійного управління України. Саме в ході цієї перевірки виявилось, що існує наказ Міністерства освіти і науки ще, здається, 1993-го року, який якраз і встановлює той порядок, який нарешті в університеті реалізовано, і від нас адміністративним шляхом вимагають виконання цього міністерського наказу. Те, що ми раніше так не робили, можливо, було пов’язано з тим, що університет не перебував у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки, підпорядковувався то безпосередньо Адміністрації президента, то Кабміну, то Державному управлінню справами. Ще два-три роки тому Статут університету був приведений у відповідність до Закону про вищу освіту, ми підпорядковуємось, так само як і всі інші класичні університети, Міністерству освіти і науки, і їхні нормативні документи для нас є обов’язковими. Яка ваша особиста думка: це позитивно для навчального процесу? Тут є свої плюси і свої мінуси. Безумовно, для викладачів так у певному сенсі важче, оскільки студентські канікули давали можливість трохи перепочити і викладачам також. В цьому році такого перепочинку не було, оскільки відповідно до цього нормативного документу всі перескладання повинні закінчитися до початку нового семестру. З іншого боку, в цьому є своя логіка: якщо студент продовжує вчитися — він з початку нового семестру не займається своїми боргами, які позалишалися з попереднього часу, а включається одразу в роботу, у вивчання нового матеріалу. Скільки відраховано було студентів цієї сесії? Наразі я не можу назвати точну цифру, процес цей ще не завершився, відраховано порядку десяти осіб. Це не дуже багато… Так, це пов’язано з тим, що, звичайно, багатьом студентам викладачі пішли назустріч. Можна було б жорсткіше до цього поставитись, але є різні резони, які змушують цього не робити. Мені б тільки не хотілося, щоб студенти з цього
зробили висновок, що можна не вчитися, а оцінки потім їм поставлять просто так. На превеликий жаль, значна кількість студентів, судячи з результатів їхньої роботи саме так сприймають ситуацію. Я хочу сказати, що який би тиск на нас не чинили в плані збереження контингенту, тим не менше, моя позиція принципова: ті, хто не хоче вчитися — не повинні вчитися. Ті, хто пропускає більшість занять, ті, хто не виконують лабораторні роботи, ті, хто не демонструють хоча б мінімального рівня знань — їм не місце в лавах студентства. Торік ви говорили про відкриття нових кафедр та напрямів підготовки, хотілося б спитати, чи буде в цьому році набір на спеціальність «радіотехніка»? Так, я переконаний, що набір на спеціальність «радіотехніка» буде. Ми отримали вже планові місця — 25 осіб на бюджет, вчена рада факультету вже затвердила проект навчального плану, але… «Але» полягає в тому, що в цьому році нас чекають серйозні проблеми з набором. Вони пов’язані з тим, що різко скорочується кількість випускників середньої школи: позаторік було 450 тисяч, торік 350, а в цьому році очікується 190 тисяч. Враховуючи низький рівень середньої освіти, низьку якість вивчення фізико-математичних дисциплін в школі і, будемо говорити гірку правду, низьку популярність в суспільстві — із цих причин, я гадаю — фізикоматематичних дисциплін, вивчення яких вимагає справді серйозного напруження і, на жаль, не дає миттєвих фінансових дивідендів, ми маневруємо таким чином: якщо торік план на прикладну фізику був 110, ми його не виконали, набрали 100, то в цьому році кількість бюджетних місць скорочується до 75, 25 залишається на комп’ютерну інженерію і 25 на радіотехніку, але на радіотехніку будемо набирати випускників технікумів. Тобто ми викриваємо набір на напрям підготовки «радіотехніка» на базі освіти молодшого спеціаліста. Це дає можливість скоротити навчання бакалавра з чотирьох до трьох років, оскільки ті дисципліни, які дублюються в навчальному плані молодшого спеціаліста, просто виключаються із вивчення в університеті. Зокрема, це стосується двох третин кредитів на блок соціальних та гуманітарних дисциплін, але не тільки — сюди ж належить цілий ряд спеціальних дисциплін, які, зокрема, в технікумі електронних приладів, який серед київських технікумів найближчий до нас, вивчаються на пристойному рівні, це показала безпосереднє знайомство. Так що у нас буде набір на радіотехніку, але поки що не на базі се-
редньої школи, а на базі диплома молодшого спеціаліста. Як далі підуть справи — побачимо. Начебто є надія, що ми з цим завданням успішно впораємося, бажаючі є з запасом. А щодо спеціалізації «прикладна оптика та магнетизм»? Ця спеціалізація відкрита на базі кафедри електрофізики на першому курсі для магістрів, вона нікуди не дінеться. Поки що спеціалізація є тільки в магістратурі, серед блоків дисциплін за вибором для спеціаліста і бакалавра поки що такого блоку немає. Коли в минулому семестрі я читав магістрам свій курс, студенти цієї спеціалізації справили на мене цілком позитивне враження. Там більшість тих, хто закінчував бакалаврат у нас? Всі. Можу сказати, якщо вже ми цієї теми торкнулися, план по магістратурі залишається на рівні минулого року: 71 місце разом з Інститутом високих технологій. Це означає, що при повторенні торішньої ситуації, коли в ІВТ пішли 13 наших випускників, на факультет залишається 58 місць. Більш глобальне питання: торік ви казали, що новий уряд мав перевіряти ті дослідницькі університети, яким цей статус був наданий. Ця процедура відкладена на осінь поточного року. Планується, що наш університет буде подавати документи на підтвердження статусу дослідницького восени, і у випадку, якщо буде прийняте позитивне рішення, то відповідне фінансування й інші пільги ми отримаємо з 12-го року. На превеликий жаль, попередній уряд обіцяв нам всі ці речі з 11-го року, але уряд помінявся, і це питання поки що відклалося. Я хочу сказати, що колектив університету неабиякі зусилля докладає до того щоб цей статус отримати, оскільки ситуація в країні складна, і отримання статусу дослідницького університету – це чи не єдина можливість розвитку нашого університету на перспективу, тому що дещо скоротилося фінансування науки, ті співробітники, в яких закінчилися п’ятирічні теми, в середньому зараховані на 0,8 ставки лише, проти ставки торішньої. За моїми уявленнями, чи не єдина можливість цю ситуацію якось врятувати — це отримати статус дослідницького. За великим рахунком, наш університет задовольняє всім основним вимогам, крім однієї-єдиної — це співвідношення зароблених коштів до бюджетного фінансування. Вимагається 50 копійок на гривню, наразі ця цифра значно менша. Але хочу
2 сказати, що радіофізичний факультет за підсумками 2010 року цю вимогу виконав. За рахунок грантів, напевне? Дивлячись що називати грантами. Схема в постанові Кабміну така, що враховуються джерела фінансування всередині України, тому й складно виконати цю вимогу, оскільки джерел таких мало, а бажаючих їх отримати багато. І по Академії, мені здається, максимальна цифра в Інституті напівпровідників — щось 36 копійок на гривню, а в середньому по Академії — двадцять з чимось копійок на гривню. Це дуже непросте завдання, і розв’язувати його з часом стає все складніше. Невипадково на минулому засіданні вченої ради розглядалося питання про небазові джерела фінансування, оце саме заробляння грошей через науку. Як ви ставитесь до майбутньої освітньої реформи, яку хоче впровадити міністерство? Я думаю що говорити про це рано, хоча б із тієї причини, що існує декілька законопроектів, які суттєво відрізняються. І той проект, який розробляє міністерство, він ще не найгірший, в порівняні із тим, який вніс один із депутатів Верховної Ради, не пам’ятаю його прізвища, з Партії Регіонів, який є головою Асоціації приватних вузів України і головою Асоціації роботодавців. Цей законопроект суттєво погіршує умови роботи університетів, в першу чергу державних. Зокрема, позбавляє їх права присвоювати кваліфікацію і пропонує передати це право роботодавцям. Але дискусії навколо нового закону про вищу освіту тривають вже багато років, а, як кажуть, віз і нині там, закон досі не прийнятий, і коли буде прийнятий – мені особисто незрозуміло, враховуючи те, що хоча зараз маємо парламентську більшість, але навіть між окремими представниками правлячої коаліції і урядовими структурами немає узгодженості з цього питання. Тому, чесно кажучи, я поки що не дуже прислухаюся до цих дискусій, вони мають, як мені здається, дуже й дуже попередній характер. Я можу сказати лише одне: те, що система вищої освіти в Україні важко хвора— це очевидний факт. Один із яскравих зовнішніх проявів — це те, що в країні вісімсот із чимось університетів, з яких понад 300 — університети ІІІ-IV рівня акредитації. Ця цифра разів в п’ять більша ніж, наприклад, в Німеччині, при тому що загальне фінансування освіти бажає кращого, принаймні в стільки ж разів менше в нашій країні. Тому університети ці не фінансуються, достатньо сказати, що наш університет, який по праву вважається одним із кращих в Україні, не отримує державного фінансування, скажімо, на придбання нового обладнання і матеріалів для навчального процесу – в принципі немає такої статті. Фінансується платня штатним викладачам, стипендії, частково оплата комунальних послуг. Так само, якщо порівнювати фінансування науки в передових країнах, то кошти, які передбачаються на придбання нового обладнання, принаймні в декілька разів більші, ніж фонд заробітної платні, а в нас – навпаки. Це було останнє питання, можливо, вам є ще щось додати? В кінці серпня з’явився новий, довогоочікуваний — це теж кілька років тривало, поки врешті-
РФФ.Live решт, було прийняте вольове рішення, наскільки я розумію — з’явився новий перелік спеціальностей для магістратури і спеціалістів. Ми зараз працюємо над тим, щоб відкрити дві нові спеціальності на базі традиційного напряму підготовки «прикладна фізика», а саме, окрім радіофізики і електроніки, ми хочемо на базі кафедри медичної радіофізики відкрити спеціальність «медична фізика» і на базі кафедри кріогенної та мікроелектроніки, яку, я думаю, ми перейменуємо найближчим часом, спеціальність «нанофізика та наноелектроніка». В мене немає, на жаль, впевненості, що ми встигнемо це зробити до літа, як планували, але робота така ведеться, і зусилля ми докладаємо до цього. Це означатиме, що випускники прикладної фізики будуть іти не тільки на радіофізику і електроніку, як багато років, не тільки в Інститут високих технологій, як минулого року, але будуть іще дві спеціальності з переліку Кабміну: медична фізика та нанофізика і наноелектроніка. Тоді таке питання по ходу виникає: чимало студентів не зовсім точно розуміють відмінність між поняттями «спеціальність» і «спеціалізація». Я закінчив університет у 1980 році, і в моєму дипломі написано спеціальність «радіофізика і електроніка», і в дужках «спеціалізація – квантова радіофізика». Тобто тоді спеціалізація в дипломі якось відображалась. Зараз ті спеціалізації, які є в нас на факультеті — це внутрішня справа університету, вони не є і не можуть бути, згідно діючого законодавства, офіційно затвердженими. Якщо, не дай Бог, настануть такі часи, коли на роботу будуть приймати строго відповідно до класифікатора, то з цієї точки зору всі випускники мають одну-єдину спеціальність: радіофізика і електроніка. Нагадаю, яка структура відповідно до діючого Закону про вищу освіту: рівень «бакалавр» спеціальності не має, там є напрям підготовки — наш традиційний напрям «прикладна фізика», ось відкрили комп’ютерну інженерію і будемо відкривати радіотехніку; а от уже студенти, які отримали диплом рівня «спеціаліст» або «магістр», отримують певні спеціальності, жорстко прив’язані до напряму підготовки. У нас поки що на прикладній фізиці тільки радіофізика і електроніка, і плануємо відкривати нові спеціальності. На комп’ютерній інженерії та радіотехніці, коли доживемо, також будемо ліцензувати відповідні спеціальності в рамках цих напрямів підготовки. Що стосується спеціалізацій — на рівні бакалавра поняття спеціалізації законом взагалі не передбачене. Те, що в нас є, насправді називається «блок вільного вибору студента», тобто є курси нормативні, є курси, які читаються за вибором даного навчального закладу, а є курси вільного вибору студента, вони згруповані у певні блоки — оце і є те, що ми умовно називаємо спеціалізацією бакалавра. В магістратурі існують спеціалізації, вони затверджуються вченою радою, але вони не накладають ніякого обмеження на подальше працевлаштування і, в принципі, освіта у нас достатньо широка, радіофізика і електроніка характеризуються достатнім ступенем єдності, тому непоодинокі випадки, коли безпосередня робота людини не
№1 (57) 22 лютого 2011 пов’язана із тією спеціалізацією, де вона навчалась. Із прикладів, які є перед очима: Юрій Володимирович Бойко закінчив спеціалізацію «напівпровідникова електроніка» свого часу, перекваліфікувався, зараз очолює кафедру комп’ютерної інженерії і є начальником інформаційно-обчислювального центру. Буквально позавчора (15-го лютого) я на фізичному факультеті був на захисті дисертації, науковим керівником якої є випускник і колишній співробітник радіофізичного факультету Дмитро Миколайович Говорун — він доктор біологічних наук, член-кореспондент Національної академії, заступник директора Інституту молекулярної біології і генетики, при тому що він закінчував спеціалізацію «нелінійна оптика», захистив дисертацію з оптичної тематики тут на факультеті, потім почав займатись іншим. Та й я сам, власне кажучи, закінчував колись кафедру квантової радіофізики, але так склались життєві обставини, що одразу після закінчення я став працювати із Сергієм Михайловичем Левитським, почав займатися фізикою плазми і продовжую цим займатися і досі. Так що спеціалізації — це річ умовна. Якщо узагальнити, то це для внутрішнього вжитку. В певному сенсі. Я можу ще сказати, що досить часто студент закінчує бакалаврат, має один блок за вибором студента, а потім іде в магістратуру на іншу кафедру. Можу ще похвалитися, буквально півгодини тому принесли — це дещо нове, такого ще не було — в цьому році ми підготували річний науковий звіт факультету за 2010 рік. Це ті речі, які навіть у не дуже гарних університетах і наукових закладах робляться обов’язково, наприклад, у такій далеко не передовій країні, як Алжир, доводилось бачити щось подібне. У нас цієї традиції не було досі, і от ми це зробили, хоча не все зроблено так, як треба. Там спочатку є деякі речі, які характеризують факультет у цілому саме як наукову установу: наукові школи, спеціалізована рада, аспіранти; а далі — по кафедрах: загальна характеристика кафедри, а потім, ті хто більш акуратно поставився, зробили по наукових групах, основні напрями роботи, основні наукові результати сформульовані і переліки наукових публікацій, участь у конференціях, захист дисертацій, міжнародне співробітництво; дехто подав цей матеріал по кафедрі загалом. Я й більшість моїх колег переконані, що мова міжнародного наукового спілкування — англійська, тому й звіт зробили англійською. Наскільки широко цей звіт буде розповсюджуватись? Безумовно, він буде на кафедрах, ми його подаруємо інститутам Академії, з якими ми співпрацюємо, будемо дарувати тим, хто відвідує факультет, оскільки цей звіт дає достатньо повне уявлення про те, якими саме науковими проблемами і на якому рівні на факультеті займаються. Є вже деякі думки про те, як поліпшити структуру цього звіту, на наступний рік. Мені здається, що це правильна традиція, ми її започаткували і будемо її продовжувати. Це наша ініціатива, ніхто команди не давав. В певному сенсі це прояв самоповаги факультету як наукового колективу.
№1 (57) 22 лютого 2011
Наш PR
З
дравствуй, уважаемый читатель! Привет друзья, однокурсники, товарищи преподаватели! Добрый день всем, кто сегодня открыл нашу газету и решил посвятить ей немножко своего времени. Сегодня я хотел бы обсудить с вами очень актуальную тему для нашего факультета, для вас, дорогие читатели, и для нашей страны, возможно, в целом. Да, именно обсудить. Жаль, конечно, что мы не можем напрямую услышать или прочитать ваши комментарии и отзывы, которые, безусловно, создали бы некую дискуссию вокруг нашей газеты, внесли бы нее новое дыхание и, на что я очень надеюсь, новых людей. Но это всего лишь газета. Сегодня мы поговорим про наш пиар. Да, да, это не ошибка, именно про пиар, какой он есть. Идея написания статьи возникла внезапно, хотя и затронула уже давно наболевшую тему для нашего факультета. Все дело в том, что вот уже который год наш факультет не досчитывается студентов первого курса. Хотя во время вступительных экзаменов даже есть неплохой конкурс. То есть нас, радиофизиков, с каждым годом становится меньше. И это, безусловно, огромная проблема для факультета, университета, и, не побоюсь сказать, даже страны в целом. Так как студентов с техническим образованием становится все меньше и меньше, и маленькому Максимке уже никто не может объяснить, почему небо синее и как это: одновременно волна и частица. Почему НАШ пиар. Потому что мы с вами, дорогие наши читатели, одна команда. Мы с вами команда нашего замечательного факультета, со всеми его взлетами и падениями, со всеми его радостями и экзаменами. И мы как часть этой команды своими действиями двигаем и развиваем этот факультет. От нашего к нему отношения, от наших отзывов про него формируется имидж этого факультета. Его статус, качество его образования, уровень его студентов. Это как цепная реакция, посудите сами. Каждый хороший выпускник своим примером привлекает еще как минимум трёх абитуриентов. А каждый, кто плохо отозвался о факультете, кто отвернул от него внимание, оттолкнул, по меньшей мере, десяток талантливых подростков. И чем выше уровень выпускников, тем больше молодежи приходит учиться, а значит и преподавательский состав становится сильнее, закаленнее, профессиональнее и может давать более глубокие, новые, а главное современные знания молодежи. И так далее. А если наоборот. Если это больше не популярно? Если каждый выходит и говорит, нет, даже кричит во весь голос, что здесь скучно, что ничему не учат, что тогда? Тогда возникает обратный эффект, только он сильнее в сотню раз. Вы, конечно, можете спросить, зачем это вам лично нужно. Я считаю, что это, как минимум, долг каждого, кто здесь учится. Долг отдавать всего себя жизни на факультете, его обычаям, стремится развивать и совершенствовать его, двигать вперед, модернизировать. Ведь поймите, все те старые приборы, на кото-
РФФ.Live рых у нас проходят лабораторные работы — не от хорошей жизни. Это от того, что студенты обходят науку стороной. Просто не хотят учиться, развивать себя. «Факультет ничему не научит, проще стать программистом», — часто повторяют многие. Программистом стать можно, но чтобы стать хорошим высокооплачиваемым профессионалом — нужно приложить немало усилий. Для таких ребят лучший выход — бросить универ и каждый день работать над собой. Но те, кто не бросает, те, кто остается, они все равно остаются частью этого факультета. И преподаватели все равно отдают каждому из них частичку души, в надежде, что кто-нибудь из них составит будущее поколение факультета. По секрету расскажу вам, где взять хорошие приборы для лабораторных работ. Хорошие, качественные, современные, а главное дорогие приборы никогда не придут на факультет просто так или от дирекции университета. Большая часть новых приборов добыта стараниями ваших же преподавателей, которые своей деятельностью пробиваются, зарабатывают себе имя, и только тогда имеют возможность получить какието гранты, грубо говоря, контракты на исследование каких-то эффектов. И только под эти контракты можно покупать новые приборы, если, конечно, убедить заказчика, что без него никак. Конечно, мы не получаем доступ к ним сразу, но если не помогать, если ничего не делать в этом направлении, не просто ходить на лабы, ходить к научнику, а ходить с целью. Причем не просто написать диплом, а с целью сделать что-то полезное, получить удовольствие от результата; если каждый будет стараться — тогда, возможно, уже следующее поколение получит новые приборы. Почему это проблема? Как раз под руку подвернулся рассказ моей мамы, в котором она говорила про ее беседу с мамами одноклассниц моей сестры. Сейчас она учится во втором классе, и я уверен, что как перед многими вашими братьями и сестрами, или просто хорошими знакомыми, перед ними когда-нибудь станет вопрос, куда пойти учится. И если у человека есть желание разгадывать поведение природы, если он хочет узнавать каждый день что-то новое, то он должен знать, что есть место, где его этому с удовольствием научат. Разговор был конечно о школе, о ее проблемах, о том, что теперь она требует определенных затрат, которые не все могут себе позволить. Всяческие там сборы и прочее зачастую не оправданы. Конечно, родители не могли не затронуть и тему учебы, желания детей учится, их стремлений и стараний. Здесь моя мама говорила, что главное – это желание самого школьника получить хорошее образование и учиться, главное – это его собственные цели, а также то, что этих целей можно достичь, приложив совсем немного усилий. В качестве примера она упомянула меня, потому что я учусь в Киеве, в хорошем ВУЗе страны, что мне здесь нравится и что я сам сюда пришел. В ответ на рассказ моей мамы наперебой начали задавать вопросы в духе: «А сколько вы заплатили?» или «Во сколько вам это обошлось?». Вы-то, дорогие читатели, прекрасно знаете, что ни во сколько. Хотя нет. Обошлось.
3 В несколько поездок в Киев на поезде и пару обедов в бистро неподалеку. Сколько раз моей маме приходилось парировать подобные вопросы, наверное вы тоже с этим сталкивались. Естественно она говорит, что ничего, и все начинают упрекать ее в укрытии правды, начинают давить с целью выведать это магическое число. Зачем только. Чтобы начать собирать? А не проще вложить в образование ребенка до поступления? Люди просто не могут поверить, что для поступления в такое престижное (пока мы с вами его окончательно не угробили) место не нужно ничего, кроме желания учится здесь и понимания самых элементарных физических явлений и понятия о математике. Таким образом, заранее неправильно оценив ситуацию: возможно услышав где-то, а возможно просто, по каким-то своим побуждениям, отцы и матери просто лишают своих детей отличной возможности продолжить обучение здесь. Они даже не дают своим детям шанс попробовать себя, испытать свои силы, а в некоторых моментах даже и удачу. Руководствуясь предубеждениями, настраивают детей заранее на провал. В итоге, большинство талантливых физиков (по школе) поступает в экономический ВУЗ. Но даже не киевский, а какую-нибудь провинциальную школу бизнеса. Эх, если бы там еще учили экономике… Честно, я не знаю как там в остальном универе. Но ходят слухи, что наша замечательная страна оставила свой коррумпированный отпечаток на некоторых факультетах нашего университета. И об этом знают даже так далеко, как в моем родном городе. Эта плохая слава, этот черный пиар, даже не дают шансов талантливым детям, которые могли бы реализовать весь свой потенциал именно здесь, в стенах нашего факультета. Немного отступления о себе, чтобы больше ввести вас в курс дела. Очень подходит под заголовок статьи — немного пиара. Дело в том, что я, наверное как и большинство из вас, читающих эту статью и учащихся на этом факультете, родился и вырос далеко от Киева. Некоторые говорят: в провинции, в Луганской области. Школу закончил с золотой медалью. Как и многие из вас, поступал не в один ВУЗ, и все же остановил свой выбор на нашем факультете. Участвовал в заочной и очной олимпиаде факультета, с которой, я думаю, тоже многие знакомы, но на этом поприще меня ждало разочарование. Золотая медаль в школе дала мне право поступать по собеседованию, которое я успешно провалил. И только слова декана факультета, в то время — Григорука Валерия Ивановича, очень уважаемого мной ныне и очень веселого и положительного человека, о том, что сдаваться нельзя и очень пришедшаяся кстати, ставшая впоследствии хитом, песня ОЕ «Я не здамся без бою», помогли мне собраться и пойти сдавать экзамены. Это было очень тяжелое время для меня. Психологически. Но экзамены прошли и вот я здесь, на страницах нашей любимой газеты. И с гордостью заявляю, что я не ошибся в выборе места учебы и что я счастлив находится здесь и быть с вами в одной лодке. Признаться, я и сам повелся бы на этот черный пиар, если бы не мой товарищ, который в момент моего поступления уже учился на РФФ.
4
РФФ.Live
Именно он развеял для меня эти мифы и позвал меня сюда учиться. И не важно, какие аргументы он приводил в плане направления обучения. Важно, что он сказал, что сюда можно и нужно попасть человеку, которому нравится физика, который думает о своем будущем и хочет добиться от жизни чего-то большего, чем просто закончить университет, которых к слову, сейчас столько расплодилось. У нас есть много направлений, каждый сможет найти себе что-то интересное. Я скажу вам больше. При желании, даже если темы, которая вас очень интересует, не будет в списке предложенных, ваш научный руководитель пойдет вам навстречу. Просто где вы видели студента, который чем-то интересуется? Ребята, направлений деятельности полно, продолжений обучения хоть в аспирантуре, хоть за границей, хоть в Украине полно. Работа в науке есть. Даже если вы не хотите оставаться в науке, то факультет наделяет вас уникальной способностью понимать и разбираться. Быстро обучаться и находить ответы. И делать это без чьей-либо помощи. Таким образом, вы точно сможете найти себе применение. Но главное
Редакторская колонка
О
-па, вы не ждали, а мы приперлись... Одной длинной февральской ночью на каникулах мне как-то не очень хорошо спалось, и потому я встал и записал в блокноте то, о чем думалось – весьма полезная привычка – сразу записывать то, что в голову приходит. А думалось мне в ту ночь о том, что как-то нехорошо, что газета опять лежит в коме. Для того, чтоб ее оттуда извлечь, нужно придумать, о чем в ней писать. Вроде как придумал, и еще несколько выпусков обязательно будет. Сколько точно – не могу сейчас сказать, быть может, тематика расширится. Хотелось бы, чтоб общее количество дошло до круглого, а вот будет это 60 или 65 – поживем-увидим. На вопрос, есть ли смысл в дальнейшем существовании газеты, отвечу цитатой одного известного писателя: “Если звезды зажигают – значит, это кому-то нужно”. Не так уж скучно и безынициативно на факультете, потому и есть о чем вам рассказать. Да и потом, посмотрите чуть ниже: в этом году газете исполнится пять лет. Первый юбилей, однако. Ни одно студенческое печатное издание в университете подобным не может похвастаться. Всех мужчин факультета поздравляем с наступающим Днем защитника отечества. Тем, кто пока в военкомат ходил только чтоб встать на учет, желаем, чтоб этот праздник стал профессиональным лишь в том случае, если вы пойдете на военку; всем остальным – обладать теми качествами, которыми и должен защитник.
РФФ.Live © Неофіційна студентська газета радіофізичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Засновано в квітні 2006 року. Розповсюджується безкоштовно. Наклад 150 примірників.
следовать вашему внутреннему чувству, стремиться занять место, которое больше всего будет подходить лично вам. Там, где вы сможете реализовать все свои сильнейшие качества, там и будет счастье. Я уже почти выпускник. Но большинство моих ровесников и друзей детства, которые по разным причинам остались учится в нашем ДонГТУ, в котором, кстати, есть факультет радиофизики, который, насколько я знаю, каким-то образом даже связан с нашим, но вообще не пользуется популярностью, сейчас сидят дома и ищут работу. Даже если вы к моменту выпуска тоже попадете в такую ситуацию, то я думаю, что пять или шесть лет, а для кого-то и все 9 лет учебы в Киеве не пройдут даром, и вы сможете трудоустроиться. Просто где-то в небольшом стотысячном городке это почти нереально. И я не побоялся и приехал. Мое послание сегодня адресовано всем вам, учащимся этого замечательного факультета. Поступите так же, как поступил мой друг. Развейте этот темный туман, который повис незаслуженно над нашим факультетом. Вы же наверняка при-
№1 (57) 14 лютого 2011 езжаете домой, заходите в родные школы. Вы и только вы можете изменить то, что находиться в головах наших школьников. Вы же можете объяснить им, что экономистов-юристов-международников уйма, и что для них уже даже нет работы. Вы же можете объяснить им, что освоив техническую специальность в лучшем ВУЗе страны, они смогут освоить что угодно. Среди студентов даже бытует мнение, что после квантовой механики легко можно освоить любой предмет, любую науку. Развейте туман неправды, который повис над факультетом, поставьте в пример себя, меня, своего товарища, расскажите, чему интересному можно научиться на РФФ и что все, что нужно для поступления сюда – это желание, стремление и немного понимая. Развейте в головах их родителей непонятные убеждения, помогите им набраться смелости и покажите их детям дорогу в будущее. С уважением ко всем дочитавшим до конца и с огромным респектом к тем, кто сделает хоть какой-то шаг вперед и подтолкнет молодежь к правильному выбору, Кирилл
Вы сказали... Изречения преподавателей РФФ. Стиль и орфография сохранены Хто за 8 рядків? А хто за 9?...А … продано. У вас же кубики не расплываются по осям... (Студент на контрольній): - А що писати? - Я, такой-то, такой-то, не решил задачу такую-то, такую-то, потому-то, потому-то Эту задачу мне надо вам рассказать, но поймете вы очень мало Так ви з задачею розібралися чи з дівчатами? Згадйте, що є ще й напівхвильова платівка. Я це вам завтра розкажу. А кто у вас читает мат.анализ? Кривошея? О! Хороший преподаватель. Значит он просто не дополз до этого… - Підхід базується на двох китах - А чому не на трьох? - Не, тут два. Они же длинные… Я на першому курсі кричав, аж бився башкою об стінку А k – то така… серйозна величина Я намалював це тільки із-за лінощів «Сделать» гроші – це на законних основах вкрасти гроші. Було б краще та нема вже куди
Почесний редактор Макс Січ Головний редактор Володимир Ткаченко Web Максим Анісімов Технічна підтримка О.Ю. Нечипорук Електронна пошта rff.live@gmail.com On-line версія http://issuu.com/rff-live Архів http://rpd.univ.kiev.ua/rff-live
Редакція може не поділяти думку автора і не несе відповідальності за зміст статей. Для того щоб підписатися на електронну розсилку РФФ.Live, надішліть листа на адресу rff.live@gmail.com з вашої електронної пошти, зазначивши „Підписка” в полі „Тема”.