№ 40 (789) 15 жовтня 2021 р.
Газета заснована 26.03.2002 р.
№ 40 (789) 15 жовтня 2021 р.
Ліц. АВ № 214041 від 21.12.10 р.
2
База нерухомості Продам. Земельні ділянки Бориспіль, кінець вул.Коцюбинського 5 соток під будівництво, світло поруч, приватизований, 25Х25. Ціна:5500у.о. 063 471 78 11 Лозівка 10 соток під будівництво,світло поруч,приватизований. Ціна: 80000 грн.Тел.: . 063 471 78 11 Бориспіль Сади 12 і 6 соток.Ціна договірна. 063 471 78 11 Бориспіль вул.Героїв Майдна 10 соток, приватизований,20Х50,світло заведений на ділянку, скважина. Ціна:10000у.о.Тел.: . 063 471 78 11 Здам Здам кімнату в приватному будинку,в центрі
Борисполя, кімната прохідна. Ціна: 1500грн. Тел.:099 239 90 53 Здам будинок в Борисполі,не далеко від центру, 2-кімнати,кухня,,меблі,,холодильник, телевізор. .Ціна:5500грн.за все.Тел.:099 239 90 53 Здам, кімнату в 3-х кімнатній квартир, бойлер, пральна машинка. Ціна:2000грн. Тел.:099 239 90 53 Найму Житло для порядних людей,гарантуємо оплату та бережне ставлення до житла.Тел.:099 239 90 53 Куплю Житло у господаря. Тел.:099 239 90 53 Земельну ділянку у господаря. Тел.: 099 239 90 53
БЕЗКОШТОВНІ ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ НАДСИЛАЙТЕ НА ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ:
rbgazeta@gmail.com
Б7
№ 40 (789) 15 жовтня 2021 р.
3
ПРОДАМ МЕД, 1 л = 150 грн У приміщенні Ветаптеки за адресою: Київський шлях, 79-а
ПРОДАМ:
• новий велосипед
• ВАЗ-2106
ОБМІНЯЮ АБО ПРОДАМ
Приватні оголошення
2-к. квартиру на будинок т.: 099-273-00-03
КУПЛЮ 2-КІМНАТНУ КВАРТИРУ У ВЛАСНИКА, ДЛЯ СЕБЕ (НЕ АГЕНТСТВО)
тел. 095-57-53-163
Втрата документів
Поотрібна доглядальниця за літньою жінкою. Тел.: 066-724-59-49. Здам кімнату в особистому будинку. Дешево. Т. 5-17-51, 098-103-27-97. Куплю касетний програвач: окремо або з приймачем. Т. 5-17-51, 098-103-27-97. Продам шифер, б/в, 120х80. Т. 5-17-51, 098-103-27-97. Продам: газовий котел; газовий балон; азбестова труба; багажник для авто “Жигулі”, бочка металева (200 л); килим “Ковер”, новий, 2х3. Все дешево. Т. 099-382-96-33. Продам моторолер “Сімсон”, мотоцикл “ІЖ56”, мотоцикл “Мінськ”, без документів. Т. 066-132-74-88. Куплю пічку “Буржуйку”. т. 063-624-62-90. Півбудинку, Бориспіль, вул. Коцюбинського, 57,5 кв.м, 2 кімнати, кухня 20 кв.м, ванна, газове опалення, свердловина, вода у будинку, можливе місце для твердопаливного котла, 5 соток, держакт, ціна договірна. Т.: 093181-79-91, 063-474-05-38. Продам Москвич-412, повністю на ходу, гарний стан, оброблений кузов, 1979 р.в., один власник, ціна 500 у.о. Т. 066-67-16-908. Продам велосипед сучасний, новий. Т. 06667-16-908. Продам швейну машинку 22-го класу, 380В, гарний стан. Т. 066-67-16-908. Продам автомобільний причеп, гарний стан, на підсилених амортизаторах, ціна 12000 грн. Т. 066-67-16-908. Продам дрібну картоплю, 10 грн/відро. Т. 067862-26-26. Продам по хорошій ціні два дитячі дивани/уголок,а також стілець для годування..(все в хорошому і охайному стані)звертатися по номеру
Увага! ТОВ "ПІК Нова Земля" повідомляє, що 22.10.2021 року о 08-30 годині відбудеться винесення меж земельної ділянки в натурі за адресою по вул. Садова, с. Старе, Бориспільський район, Київська область. Просимо у вказаний час прибути власникам (користувачам) суміжних земельних ділянок за даною адресою.
БЕЗКОШТОВНІ ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ НАДСИЛАЙТЕ НА ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ:
rbgazeta@gmail.com
ПРОДАЮ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ 0,10 га під будівництво в с.Сеньківка. Центр села, асфальтована дорога, світло і газ біля ділянки, централізоване водопостачання, вулиця заселена. Є фундамент і будівельний паспорт. Власник.
Т. 067 734 95 80.
т:068/373/21/20 також є вайбер,чекаю на дзвінок! Продаю дев'ятку " 1,500 $". Стан гарний. 068 558 14 52. Продам нове атласне покривало рожевого кольору на двоспальне ліжко. З подушками. Ціна 450 грн. Жіночі кофти, кардигани. Ціна договірна. Жіноча обув 36-37 розм. Туфлі, босоніжки, ботільйони, осінні та зимові ботіночки. Телефон 063 603 83 61. Продам швелер довжина 3,20х8-,куски арматури,мет,кут,та інше ціна 2000 грн тел. 0506591203. Продам ел.кабель.алюміневий 3х10х6мм-17.3м та 3х6х4мм-23м ціна кожного по > 600грн тел 0506591203. Продам різні розміри меблевого ДСП б/у.-можна використати для полиць.опалупки та іншого .гарний стан 1000грн /тел0506591203. Продам зем.ділянку вул .Лобановського 39, газ.електрика по вулиці 10 сот.власник (37тис.у.е) тел.0506591203. Візьму на зберігання авто -гуму легкового. Авто сухе, чисте місце, центр,тел 050 6591203. Продам човен ПВХ,новий,плотність матеріалу850 г/м2, розміри-250х115, балон- 30 см., вантажність- 200 кг., два гермовідсіки, вага- 15 кг., повна комплектація(весла,насос,слань-коврик,ремкомплект,сумка), гарантія три роки. Виробник Україна(Дніпро). тел: 050 547 21 82. Продам приватизовану земельну ділянку під забудову 44 сотки (рівна) за адресою: пров.Миру, с. Сеньківка, Бориспільський район, Київської області. На ділянці є стара хата, колодязь, погреб, сарай, світло, газ поруч. Дорога висипана. Звертатись за номером: (063)-597-32-44. Продам піч-вогнище для казана (чавунна, кругла б / у "буржуйка" тел. 066 412 95 82. Продається спальня, недорого, фото вишлю на вайбер. Тел 095-685-76-56 Продається стінка 3,6 м довжина, ціна 6000 грн., терміново. Тел 095-685-76-56.
ПРОДАМ земельну ділянку, с. Сеньківка, 0,1 га Т. 050-569-74-94, 050-662-30-57.
Здаються в оренду приміщення під магазин або склад, або офіс від 26 кв.м до 70 кв.м на ринку "Новий". Ціна від 100 грн./кв.м. Тел.: 067-466-37-94 Олександр Іванович.
4
№ 40 (789) 15 жовтня 2021 р.
94 РОКИ ТОМУ ГЕНРІ ФОРД ПОБУДУВАВ В АМАЗОНІЇ УТОПІЧНЕ МІСТО — БЕЗ АЛКОГОЛЮ ТА БЕЗРОБІТТЯ. Але за сім років проєкт «Фордляндія» провалився. Розповідаємо, чому жити в утопії Форда нікому не сподобалося
У
вересні 1927 року автомобільний магнат Генрі Форд орендував у Бразилії 15 тисяч квадратних кілометрів джунглів. Він планував засадити цю територію гевеєю та виробляти каучук, необхідний для автомобільних шин і тросів. А заразом створити ідеальне, за його мірками, поселення — власну утопію, де б кожен отримував достойну зарплатню та мав би культурне дозвілля. У проєкт, що «мав показати магію білої людини», Форд інвестував мільйони доларів. Однак нічого не вийшло: люди не захотіли жити за правилами Форда, а плантацію згубили шкідники. Донедавна Фордляндія була мальовничими руїнами, однак останніми роками туди знов повертається життя. Оглядач «Бабеля» Антон Семиженко прочитав півтора десятка статей про Фордляндію та книжку Грега Грендіна Fordlandia: The Rise And Fall Of Henry Ford’s Forgotten Jungle City і розповідає історію утопічного експерименту. Генрі Форд мав власні погляди на соціальну утопію Генрі Форд у 1920-х був тим, ким зараз для сучасного світу є Ілон Маск. Винахідник і промисловець, який зробив доступним новий вид товарів — автомобілі. Утім, амбіції Форда були значно більшими за просто бізнес. До 1927 року Форду вдалося вирішити більшість поточних бізнесових задач. З доступною та надійною автівкою Ford T промисловець зайняв більшу частину ринку автомобілів США. Завдяки постійним вдосконаленням конвеєрного підходу собівартість автівок зменшилася, як і потреба в робочій силі. Новий завод на південь від Детройту був на той час індустріальним дивом, що вражало масштабами майже сто будівель, 70 тисяч працівників, нескінченні конвеєрні стрічки. Борючись із плинністю кадрів на своїх підприємствах, Форд підняв середню зарплатню вдвічі. Це зробило його кумиром серед робітників, які отримали змогу і заощаджувати, і купувати вироблені ними ж автомобілі. Частіше за нього у пресі середини 1920-х згадували хіба що тодішнього президента США Калвіна Куліджа. Зарплатня й стала приводом для соціальних експериментів. Виявилось, що далеко не всі робітники прагнуть заощаджувати чи вдосконалювати свій побут. Детройт початку XX століття, крім розкішних театрів, прославився безліччю наливайок і будинків розпусти. Генрі Форд вирішив, що треба змінити усталений соціальний порядок і спосіб життя американців. Підприємець, якому в 1927-му виповнилось уже 64 роки, мав власні погляди на те, як мають жити люди та держави. Механізацію та індустріалізацію він вважав порятунком від усіх проблем, зокрема від воєн. Коли в 1910-х у Мексиці розгорілась громадянська війна, промисловець сказав: «Треба просто дати мексиканцям роботу та нормальні зарплати, на які вони зможуть купити собі авто. Ви-
бравшись на ньому за межі свого регіону, вони зрозуміють, що люди в інших містах такі ж, як вони, що це їхні брати. І підстави для війни зникнуть». Своєрідне бачення Фордом суспільного життя проявлялось і в іншому. Він був проти концепції державних вихідних й одного разу звільнив 900 робітників зі Східної Європи за те, що як православні християни вони не вийшли на роботу 7 січня. Форд ненавидів концепцію тваринництва і, зокрема, корів, тож у їдальнях його заводів молоко було лише соєвим. Іще він не любив цигарки, алкоголь, сучасні танці, експрезидента США Теодора Рузвельта, євреїв, банкірів з Волл Стріт, робітничі спілки, енергетичні монополії і вважав, що знає, як обійтись без цього. Бізнес перестав бути для нього метою давно налагоджені процеси й прибутки стали лише засобом по-новому організувати людське життя. Містечка, які Форд будував для своїх робітників у Штатах, частково відображали його принципи � зокрема, там не продавали алкоголь, однак вплив американських звичок був досі сильним. Будувати ідеальний світ треба було не на американській, а бажано на незайманій території. Під кінець 1920-х Форд був готовий до цього і фінансово, й організаційно. Форд обрав Бразилію як світовий центр виробництва каучуку Форд зробив виробництво на своїх заводах максимально технологічним на той час, однак один важливий компонент для його автівок досі отримували в архаїчний спосіб. Це каучук, необхідний для гуми, з якої робили шини, покришки, троси, шланги й обмотку для проводів. Каучук видобували із соку гевеї тропічного дерева, поширеного у джунглях басейну Амазонки. Видобутком каучуку займалися бразильські підприємці. Вони наймали для цієї роботи тубільців з амазонських племен: ті ходили джунглями, регулярно збираючи з дерев сік. Підприємці давали їм у борг дешевий ром, біжутерію, одяг, а каучук закуповували за значно нижчими від ринкових цінами. Використання по суті рабської праці та величезний попит на каучук у Сполучених Штатах приносили бразильським торгівцям казкові багатства. Головні міста басейну Амазонки Манаус і Белем намагались імітувати архітектуру Парижу та різноманіття Нью-Йорка. Наприклад, у Манаусі діяла опера, в якій виступали головні світові зірки того часу. Будівлю опери декорували італійським мармуром, а під’їзди до неї зробили гумовими аби ті, хто запізнювався на виступ, не заважав шумом тим, хто вже насолоджувався співом. У 1910-ті каучук становив 40 відсотків бразильського експорту. Однак казка протривала недовго: насіння гевеї потрапило до Лондону, а звідти до країн Південно-Східної Азії. Там не було природних шкідників, від яких потерпало дерево, тож гевею можна було вирощувати на плантаціях. За кілька років центр виробництва каучуку перемістився до Шрі-Ланки та сусідніх країн, опера Манау-
са спорожніла, і в бразильському уряді замислились, як можна вийти з цієї ситуації. Тут і з’явився Генрі Форд. Він запропонував Бразилії передати його компаніям в оренду ділянку джунглів площею майже як Закарпаття. Місцева влада отримала б за це орендну плату і податок за видобутий каучук. Форд — шанс модернізувати та здешевити виробництво каучуку, не покладаючись на сторонніх постачальників. І, звісно, організувати поселення, де люди жили б за його правилами. Тридцятого вересня 1927 року Форд і влада Бразилії уклали договір оренди. Підприємець отримав дозвіл збудувати місто з населенням до 10 тисяч людей. До ділянки біля берегів притоку Амазонки, річки Тапахос, зі Штатів вирушили перші кораблі з обладнанням. Нове місто мало стати одним із найсучасніших у світі У 1920-ті дим заводських труб викликав у людей радість, а залізничні шляхи вважались таким благом, що тогочасні журналісти писали: «Природа прийняла їх наче рідних». Прямого зв’язку між станом екології та якістю життя тоді ще не помічали, тож плани Форда вирубати на своїй новій ділянці ліс і засадити її гевеєю у суспільстві сприйняли оптимістично. «Треба організовувати плантації на кожній доступній ділянці, допоки всі джунглі не буде індустріалізовано», писав у 1928 році американський журнал Time. Тубільці ж мали дізнатися, що таке цивілізована праця, достойний заробіток і «магія білої людини». З Америки до Бразилії везли все – від креслень будинків до металевих болтів і гайок, від дверних ручок до акушерського крісла для місцевої лікарні. Інженери Форда вже спланували містечко із тоді ще незвичними навіть для США гідрантами, вуличним освітленням, бруківкою, кінотеатром, басейном і полем для гольфу. З однією з найкращих для тодішньої Бразилії лікарнею і нечуваними для цієї країни вбудованими пральними машинками й холодильниками. Кілька років, кілька десятків мільйонів доларів і плани стали реальністю. Мощеними вулицями Фордляндії їздили автівки Ford, а в котеджах мешканці племен і португаломовні бразильці, які ще кілька місяців тому могли за звичкою ночувати просто неба, намагалися пристосуватися до нової реальності. Реальність повністю відповідала вислову Форда: «Людина, яка тяжко працює, повинна мати кріслогойдалку біля затишного каміна і красиву ділянку перед власним будинком». Американські менеджери спонукали місцевих робітників висаджувати перед своїми будинками квіти, а на невеликому городі овочі. В їхньому раціоні був цільнозерновий хліб, нешліфований рис, соєве молоко. Також у містечку була їдальня з дешевою якісною їжею � Форд вважав, що приготування їжі для цивілізованої людини має бути лише розвагою. Котеджі будували без камінів — температури не ті. Однак були телефони, радіоли й каналізація. А от алкоголю теоретично не було: у поселенні діяв сухий закон, а менеджери мали право зайти до приватного помешкання й обшукати його щодо наявності спиртного. Форд подбав і про дозвілля. У вихідні дні за кошти плантації проводили заняття з класичних танців, робітникам читали поезії Вільяма Вордсворта та Генрі Лонгфелло У місцевому кінотеатрі показували документальні стрічки про експедиції до Африки й Арктики щоб надихнути на нові звершення. Проморолики американського Єллоустоунського парку й розкішної автівки Lincoln Zephyr щоб прищепити відчуття прекрасного. Кінопокази завершувались нагадуванням, що підстригати газон перед своїм будинком– необхідна справа. Журналісти з Північної Америки й Західної Європи, які потрапляли до Фордляндії, описували поселення як острівець Заходу у джунглях, «зібрання найкращого, що може зараз дати цивілізація». Коли в місті спалахнула пожежа, його швидко відновили — ресурсів не бракувало. Але вже під кінець 1928 року газета The Washington Post зазначала: «Схоже, звичайний підхід Форда до організації виробництва у випадку з
людськими життями не спрацював». Проєкт Фордляндії провалився за сім років Ідеальний устрій життя, омріяний Генрі Фордом, насправді підходив тільки самому Форду жодна зі спільнот, яка населяла Фордляндію, такого життя не хотіла. Американським менеджерам у джунглях було нудно. Робота виявилась рутинною, перелік стрічок у кінотеатрі скромним, класичні танці як єдина розвага не втішали. Люди пропускали роботу, нехтували своїми обов’язками. Траплялися й випадки самогубств. Американцям дошкуляли місцеві хвороби — малярія та жовта лихоманка. Бразильським робітникам не потрібні були ані танці, ані документалки. Вони не звикли до хліба чи рису: відомо навіть про випадок, коли розлючена юрба вигнала до джунглів кухарів їдальні через те, що вони готували несмачну для місцевих американську їжу. Порядок тоді відновило лише втручання бразильської армії. А от з алкоголем було навпаки — він був заборонений, але дуже популярний. Купити ром у сусідніх містечках було просто. Наглядачі зі США цього часто не помічали, а менеджери з-поміж бразильців — не заважали. Американські керівники об’єкту насправді мало що контролювали. Обіцяної зарплати у п’ять доларів на добу робітники не бачили — частину грошей привласнювали менеджери середньої ланки. А за кілька кілометрів від Фордляндії місцеві побудували власне неофіційне містечко з наливайками, борделями й усім іншим, що Форд так ненавидів. Була й ще одна, суто виробнича проблема. Бразильці ніколи не висаджували плантацій гевеї, а просто «доїли» дикі дерева у джунглях. Ніхто не знав, як правильно використовувати пестициди, на якій відстані саджати дерева одне від одного. Випаливши джунглі, вони перетворили ділянку на болото. Коли ж зрештою дерева гевеї виросли, то почали хворіти. Їх виснажували тля, грибки, мурахи, гусінь і павуки. У джунглях, серед інших дерев, гевея виживає, а на плантації — ні. У 1934-му виробництво у Фордляндії закрилося. Більшість людей залишили поселення. У ХХІ сторіччі місто знову оживає Форд вирішив спробувати ще раз, взявши до уваги помилки Фордляндії. Нова плантація й містечко з’явилися неподалік від бразильського міста Сантарем, однак на той час синтетичний каучук ставав дедалі доступнішим. У 1945 році Форд різко припинив фінансувати експеримент. Жодної партії каучуку ані з Фордляндії, ані з-під Сантарему його підприємства так і не отримали. А в самій Фордляндії після 1934 року залишилися близько 90 мешканців, які жили за рахунок присадибного господарства. Збудовані в американському стилі будинки нерідко ажурні конструкції зі скла і металу повільно розсипались. Поступово територію захоплював ліс, люди їхали геть. До 2000 року лише висока водонапірна вежа нагадувала, що колись тут жили люди. На межі 2000-х і 2010-х поселення стало джерелом натхнення для митців і журналістів. Аргентинський письменник Едуардо Сіґільгіа написав роман «Фордляндія», ісландський композитор Йоганн Йоганнсон видав однойменний музичний альбом, американський дослідник Грег Грандін історичну книжку про долю поселення. Тоді ж про Фордляндію згадали й самі бразильці. Місцеві зрозуміли: розташування містечка біля берега річки логістично вигідне, дорога досі дозволяє проїхати автомобілем, а будівлі, хоч і старі та напівзруйновані, все ж якісні. Оскільки вони нічиї, люди почали їх самовільно захоплювати та відновлювати. Рік за роком населення Фордляндії більшає, у 2017-му воно сягнуло трьох тисяч людей. На гуглкартах уже можна побачити чимало нових дахів, чотири крамниці, кафе та ресторани. Доглянутих газонів перед жодним із будинків, утім, не видно . Антон Семиженко, Дмитро Раєвський Джерело: babel.ua