Захист прав ВПО by radnyk.org

ISBN 978-966-439-567-7

ЗАХИСТ ПРАВ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ Методичні матеріали

Методичні матеріали видані завдяки фінансовій підтримці Посольства Великої Британії в Україні в рамках проекту «Подолання соціальних наслідків конфлікту на Донбасі та незаконної анексії Криму за допомогою державних структур в Україні та громадянського суспільства», який реалізовує канадська неурядова організація Stabilization Support Services. Погляди, висловлені в цій публікації, належать авторам і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.

Авторський колектив: Вершиніна Валерія – менеджер програми Радник з питань ВПО Коростельов Дмитро – адвокат, радник з питань ВПО Міністерства соціальної політики України Кривошеєва Наталья – юрист, радник з питань ВПО Міністерства соціальної політики України Циганенко Галина - к.психол.н., старший науковий співробітник лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (Глава ІІІ)

Ці Методичні рекомендації розроблено з метою забезпечення єдиного методологічного підходу до процедур, передбачених нормативними актами в сфері соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, надання практичної допомоги представникам органів державних влади та місцевого самоврядування, зокрема працівникам територіальних органів соціального захисту населення, що опікуються внутрішньо переміщеними особами.

ЗМІСТ ВСТУП…………...………………………………..………..7 ГЛАВА І. ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ Розділ 1. Поняття внутрішньо переміщеної особи та порядок взяття її на облік…………………...10  Поняття внутрішньо переміщеної особи  Територія проведення АТО та тимчасово окупована територія  Довідка внутрішньо переміщеної особи  Заява про взяття на облік ВПО  Подання заяви про взяття на облік ВПО дитини  Отримання довідки окремими категоріями громадян: - отримання довідки студентами - отримання довідки військовослужбовцями та особами, які відбували покарання  Порядок розгляду заяви про взяття на облік при отриманні довідки ВПО  Судова практика щодо визнання особи внутрішньо переміщеною Розділ 2. Відмова у видачі довідки ВПО та скасування її дії…………………………………………………….…..48  Підстави для відмови у видачі довідки ВПО  Відмова видати довідку та звернення до суду  Термін дії довідки

 Скасування дії довідки  Порядок скасування дії довідки Розділ 3. Порядок призначення, контролю та припинення соціальних виплат…………………………58          

Призначення (відновлення) соціальних виплат Підстави відмови у призначенні виплат Здійснення соціальних виплат ВПО Електронне пенсійне посвідчення та його виготовлення Контроль за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання Порядок контролю за проведенням соціальних виплат ВПО Припинення соціальних виплат Поновлення соціальних виплат Поновлення соціальних виплат, припинених внаслідок рекомендацій Мінфіну (верифікації) Поновлення виплат, припинених внаслідок скасування дії довідки

Розділ 4. Щомісячна адресна грошова допомога ВПО та одноразова грошова допомога постраждалим особам і ВПО ..……… ……………………….….……….71  Щомісячна адресна грошова допомога внутрішньо переміщеним особам та її розміри  Призначення адресної допомоги окремим категоріям громадян  Порядок призначення допомоги вперше

 Підстави для відмови у призначенні допомоги  Припинення виплати допомоги  Одноразова грошова допомога Розділ 5. Соціальні стипендії…………………….……...85  Право дітей-ВПО на соціальні стипендії  Порядок отримання соціальної стипендії та її розмір Розділ 6. Субсидії……………………………………….…88  Право ВПО на субсидію  Звернення ВПО по субсидію  Термін призначення субсидії  Зміни у законодавстві щодо субсидій Розділ 7. Житлові права……………………………….…92  Право ВПО на забезпечення житлом  Реалізація житлових прав ВПО Розділ 8. Право на освіту……………………………...…96  Особливості реалізації прав ВПО на освіту Розділ 9. Питання-відповіді………………………….....100 ГЛАВА ІІ. ПИТАННЯ ПАСПОРТИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ДЕЯКИХ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ Розділ 1. Відновлення паспортів та інших документів ВПО ………………………………………...123  Оформлення паспорта (в тому числі замість втраченого/ викраденого)

 Особливості оформлення та відновлення паспортів особам, які не отримали довідку ВПО  Особливості оформлення та відновлення паспортів ВПО з Криму  Поновлення ідентифікаційного коду платника податків (ІПП) ВПО  Поновлення свідоцтва про народження Розділ 2. Реєстрація деяких юридичних фактів, що сталися на тимчасово непідконтрольній території....132  Реєстрація факту смерті  Реєстрація факту народження ГЛАВА ІІІ. ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРЯННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ТА МЕТОДИКИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ Розділ 1. Причини професійного вигоряння у діяльності державного службовця та методики його профілактики………………………………………….....138 Розділ 2. Спілкування з іншими: навички ефективної комунікації……………………………………………..…153 Розділ 3. Особливості конфліктів, що виникають між громадянами і представниками державних структур. Способи їх врегулювання…………………………...…..197 Додатки………………………………………………..…..207

Вивчай все не з марнославства, а задля практичної користі. Георг Крістоф ЛІХТЕНБЕРГ, німецький вчений (1742-1799)

ВСТУП Анексія Автономної Республіки Крим та військова агресія Росії на Донбасі стали об’єктивними передумовами до появи в Україні навесні 2014 р. нової соціальної категорії – внутрішньо переміщених осіб. Перед державою постало завдання в найкоротші строки адаптувати національне законодавство до нових викликів. З жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв низку нормативно-правових актів щодо захисту прав і свобод ВПО, їх обліку та надання матеріальної допомоги. Вже у жовтні того ж року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановила гарантії дотримання прав, свобод і законних інтересів громадян України які переміщуються з районів проведення АТО та окупованих територій України. З вересня 2015 року для захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні діє програма «Посилення участі громадянського суспільства у роботі Міністерства соціальної політики України та процесі 7

національного примирення», що Посольством Великої Британії в Україні.

підтримується

У межах реалізації програми в регіонах впроваджено 28 Радників з питань внутрішньо переміщених осіб, що співпрацюють з Міністерством соціальної політики та Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. На початок 2018 року радниками програми було надано сприяння у розв’язанні нагальних питань захисту прав та свобод понад 80 тис. внутрішньо переміщених осіб. Консультативну допомогу отримали близько 8,5 тис. працівників соціальної сфери із комплексних нештатних ситуацій. На цей час на обліку в державі вже перебувало 1,49 млн. ВПО з Донецької і Луганської областей та Автономної Республіки Крим. Реалізація регіональної складової цієї програми засвідчила потребу структурних підрозділів місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення у забезпеченні відповідним практичним довідником щодо внутрішньо переміщених осіб. Регіональні тренінги виявили на місцях типові питання і характерні складнощі під час оформлення документів ВПО. Методичні рекомендації підготовлено з метою узагальнення великого спектру проблемних питань роботи з внутрішньо переміщеними особами, популяризації найкращої практики застосування нових змін до 8

законодавства, подальшому.

недопущення

типових

помилок

Методичні матеріали відповідають нормам чинного за станом на 1 лютого 2018 року законодавства України (додаток 1), яке регулює питання соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. З досвіду спілкування експертів програми Радник з фахівцями з регіонів, методичні рекомендації розширено питаннями професійного вигоряння державних службовців, методикою його профілактики. Будемо вдячні за відгуки та пропозиції щодо видання, які можна надіслати на адресу: vershynina@radnyk.org.

Глава І ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНОЇ ОСОБИ ТА ПОРЯДОК ВЗЯТТЯ ЇЇ НА ОБЛІК Поняття внутрішньо переміщеної особи Офіційно термін «внутрішньо переміщена особа» (ВПО) законодавці закріпили в національному праві 20 жовтня 2014 року. Саме цього дня було ухвалено базовий документ (Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), який визначив нову для українського суспільства категорію осіб та основи правового регулювання відносин, що виникли внаслідок масового вимушеного переселення людей з території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованого Криму. Встановлення ознак, притаманних внутрішньо переміщеній особі, є важливим елементом ухвалення рішення, про наявність права на отримання відповідної довідки та реєстрації цієї вразливої категорії суб’єктів. У першій редакції закону отримати довідку ВПО мали право виключно громадяни України. З 24.12.2015 р. право на отримання довідки ВПО дістали іноземці та особи без громадянства, а також особи, які хоча й не були 10

зареєстровані в зоні конфлікту, та все ж постійно проживали на території, яка постраждала від факторів, перелічених у визначенні. Згідно з пунктом першим статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. І тут для правильного розуміння приналежності осіб до внутрішньо переміщених потрібно звернути увагу на такі ознаки ВПО:  незалежність від наявності громадянства України;  законність перебування на території України з одночасним правом на постійне проживання в Україні (наприклад: не можуть бути ВПО ні нелегали, ні особи, які були у країні транзитерами, чи, перебуваючи з короткочасним візитом, не мали права на постійне проживання);  особа змінила місце проживання всередині країни; 11

 постійне проживання в Україні на території, де виникли небезпечні для життя обставини, і в момент, коли вони виникли (наприклад: не є ВПО особа, яка виїхала з території АТО до початку самої АТО);  залишення або покидання свого місця проживання саме через небезпечні для життя та здоров’я обставини (наприклад: не є ВПО особа, яка виїхала з Криму через несприйнятливий клімат). Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо відносно таких обставин уповноважені державні органи ухвалили відповідні рішення. Ухвалення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» дало змогу припинити тривалі інсинуації щодо становища переміщеного населення в Україні. Від початку конфлікту щодо таких осіб часто застосовували синонімічні поняття, такі як «внутрішній мігрант», «біженець», «вимушений мігрант», «переселенець», «вимушений/ тимчасовий переселенець». Ці синоніми на емоційному рівні позначали

певну категорію громадян, однак не створювали можливості надати їм певний соціальний захист. Україна не перша зіткнулась із внутрішнім переміщенням як наслідком військової агресії. У міжнародному праві єдиним загальновизнаним терміном, що застосовується у таких випадках, є Internally displaced persons (IDP) — внутрішньо переміщені особи (ВПО). Наявність в українському законодавстві правового визначення «внутрішньо переміщена особа» дало змогу розробити якісний підхід до накопичення та аналізу даних щодо таких осіб. Саме накопичення та аналіз даних про ВПО допомагають сформувати внутрішню політику, раціональний підхід до надання допомоги ВПО, відновлення та розбудови інфраструктури. Реєстрація державою фізичних осіб з Криму і Донбасу як ВПО є інструментом гарантування реалізації за поточних реалій їх окремих прав і свобод, у тому числі на соціальний захист. Зокрема, з цією метою Україна використовує систему довідок ВПО, яка від самого початку системно удосконалюється. Перш ніж перейти до наступного розділу, пропонуємо вам трохи цікавої інформації про поняття ВПО в контексті міжнародного досвіду. Якщо статус і права біженців визначені Конвенцією ООН, яка з 1951 року поширюється на 145 країн світу, то 13

Принципи внутрішніх переміщень були прийняті ООН тільки в 2001 році. Втім, робота в цьому напрямку почалася раніше. В Аналітичній доповіді представника Генерального секретаря з ВПО (UN Doc. E/CN.4/1992/23) було надано таке визначення внутрішнього переміщення: «Особи, які у великих кількостях раптово або несподівано були змушені покинути свої будинки внаслідок збройних зовнішніх та внутрішніх конфліктів, систематичних порушень прав людини, екологічних або антропогенних катастроф і які перебувають на території країни свого походження». А вже 1998 року в Керівних принципах УВКБ ООН з питання про переміщення осіб усередині держави було надане наступне визначення: «Людина або групи людей, які були змушені рятуватися втечею або покинути свої будинки чи місця проживання, зокрема, як результат або для того, щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, ситуації загального насильства, порушень прав людини або стихійних лих чи техногенних катастроф, і які не перетнули міжнародно визнаного державного кордону країни». 2015 року в світі було зареєстровано понад 40,8 млн. внутрішньо переміщених осіб, до речі – саме стільки людей проживає у Великій Британії. Цю кількість зафіксував Моніторинговий центр внутрішніх переміщень (IDMC). Згідно з останніми дослідженнями 2017 року, за 14

підрахунками Центру, Україна з 1,653 млн ВПО перебуває на 9-му місці після Колумбії, Сирії, Судану, Іраку, ДР Конго, Ємену, Нігерії та Південного Судану за кількістю ВПО у зв'язку з конфліктами або кризами. Замикає десятку Афганістан. Територія проведення АТО та тимчасово окупована територія Територію України, з якої відбулося переміщення громадян в 2014-2018 роках, умовно можна поділити на 2 частини, що пов’язано з особливостями характеру агресії країни-окупанта, правового становища населення цих територій і відповідно – правозастосування до громадян – ВПО з різних регіонів. Це тимчасово окупована територія України та територія проведення антитерористичної операції. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які 15

поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними в пунктах 1 і 2 цієї частини. Крім того, статтею першою цього ж Закону визначено, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції – це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Водночас слід зазначити, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А згідно зі статтею 7 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організацію і проведення антитерористичних операцій та координацію діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з 16

тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій, покладено на Антитерористичний центр при Службі безпеки України. Відповідно й територію проведення антитерористичної операції, яка розпочата згідно із зазначеним Указом Президента, визначає саме цей орган. Цим же законом визначено й поняття «район проведення антитерористичної операції». Це – визначені керівництвом АТО ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція. Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» вказано такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення:  Донецька і Луганська області – з 7 квітня 2014 року;  Харківська область – з 7 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року. Відповідно до зазначених дат визначають і терміни виникнення обставин, небезпечних для життя і здоров’я жителів зазначених територій, а також місце проживання на момент виникнення відповідних обставин для зарахування громадян до категорії ВПО. 17

Застосування розпоряджень КМУ 1085-р та 1275-р під час взяття ВПО на облік Підставою для взяття на облік ВПО є проживання на території, де виникли обставини, які викликали переміщення (збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства, порушення прав людини та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру) на момент їх виникнення. Ключовим моментом є зазначення: «обставини, які викликали переміщення», а НЕ з «населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» або «населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» Тому зазначені розпорядження не застосовуватися під час взяття ВПО на облік!

можуть

Довідка внутрішньо переміщеної особи Взяття на облік ВПО регламентують два базові нормативно-правові документи:  Закон України №1706-VII від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;  постанова Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». 18

Згідно з чинним законодавством довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (довідка ВПО) – це документ, який підтверджує факт внутрішнього переміщення та взяття особи на облік, а також засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 Закону ВПО. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Заява подається особисто:  повнолітніми особами (з 18 років);  неповнолітніми дітьми (від 14 років до 18 років). Заява подається через законного представника:  малолітніми дітьми (до 14 років);  недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежена. Місцем проживання ВПО визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, які викликали переміщення. *Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси, де ВПО не проживає. 19

Заява про взяття на облік ВПО Для отримання довідки ВПО звертається із заявою про взяття на облік. Разом із заявою про взяття на облік подається документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини. Стаття 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначає як документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; так і документи, що посвідчують підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія;

особу

та

б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист. Будь-який з перелічених документів може використовуватись для ідентифікації заявника. У разі подання заяви про взяття на облік законним представником особи, від імені якої надходить заява, додатково подають:  документ, що посвідчує особу законного представника;  документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі);  у разі потреби - свідоцтво про народження дитини. Подання заяви про взяття на облік ВПО дитини За малолітню дитину (до 14 років), яка прибула без супроводу законних представників, заяву про взяття на облік може подати її родич (баба, дід, прабаба, прадід, 21

повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, у яких проживає (перебуває) дитина. Якщо малолітня дитина прибула без супроводу законного представника або зазначених родичів, заяву подає від її імені представник органу опіки та піклування за місцем перебування такої дитини. Заяву про взяття на облік малолітньої дитини, яка є дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, для отримання довідки подає від її імені:  у разі влаштування до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту дітей на повне державне забезпечення - керівник відповідного закладу;  у разі влаштування в сім’ю громадян під опіку, піклування, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу - законний представник (один з опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів). У разі подання заяви про взяття на облік малолітньої дитини будь-якою особою, зазначеною вище, додатково подають:  документ, що посвідчує особу заявника;  документи, що підтверджують родинні стосунки між дитиною та заявником;  документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування або 22

керівника дитячого закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту дітей, в якому дитина перебуває на повному державному забезпеченні, та документ, що підтверджує факт зарахування дитини до такого закладу. Довідку отримує кожна дитина, зокрема та, що прибула без супроводу батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи. У разі, якщо дитина була раніше вписана в довідку одного з батьків – така довідка підлягає заміні з видачею нової довідки без внесення до неї інформації про дітей. Відомості про батьків до довідки дитини не вносять. Отримання довідки окремими категоріями громадян  Отримання довідки студентами На отримання довідки мають право також студенти, учні професійно-технічних навчальних закладів, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. Студенти, кваліфікаційний

які здобували певний освітньорівень та мали реєстрацію місця 23

проживання в гуртожитках після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі, якщо не бажають повернутися до попереднього місця проживання.  Отримання довідки військовослужбовцями та особами, які відбували покарання На отримання довідки мають право військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу), які проходили військову службу та мали зареєстроване місце проживання на території, де виникли обставини, на дату їх виникнення. Особи, які відбували (відбувають) покарання у місцях позбавлення волі та мали (мають) зареєстроване місце проживання на території, де виникли обставини, на дату їх виникнення, після звільнення мають право на отримання довідки, якщо не бажають повертатися до попереднього місця проживання. Порядок розгляду заяви про взяття на облік при отриманні довідки ВПО У разі якщо в документі, що посвідчує особу заявника та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, наявна відмітка про реєстрацію місця проживання на

території, з якої здійснюється переміщення, довідка про взяття на облік видається заявнику в день подання заяви. У разі відсутності в такому документі відмітки про реєстрацію місця проживання на території, з якої здійснюється переміщення, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили переміщення. Перелік цих доказів необмежений. Такими доказами можуть бути: військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у м. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо. При поданні заяви та доказів територіальний орган соціального захисту населення зобов’язаний розглянути заяву та прийняти рішення про видачу довідки або про відмову у видачі довідки протягом 15 робочих днів.

Судова практика щодо визнання особи внутрішньо переміщеною Аналізуючи єдиний державний реєстр судових рішень в частині позовів осіб, які оскаржували рішення територіальних органів системи соціального захисту про відмову видати довідку ВПО та про зобов’язання вчинити певні дії, а саме, визнати особу внутрішньо переміщеною, про що надати відповідну довідку, варто відзначити однотипність значної частини позовів, та відповідно, рішень, які ухвалюють на їх підставі. У цьому розділі ми розглянемо типові скарги на дії територіальних управлінь соціального захисту населення (далі – УСЗН) та судові рішення щодо них. Чи правочинна відмова у взятті на облік особи як внутрішньо переміщеної з тих підстав, що населений пункт місця реєстрації заявника не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, та переліку населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. Постанова від 21 липня 2017 року Селидівського міського суду Донецької області в справі №242/1641/17 Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до УСЗН міської ради щодо зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1. зазначала, що була змушена покинути місце свого 26

постійного проживання та переїхати до ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у звязку із вимушеною зміною постійного місця проживання із зазначенням обставин, що спричинили внутрішнє переміщення. Відповідач відмовив їй у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи з тих підстав, що населений пункт місця реєстрації позивача не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, та переліку населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. Позивач вважає дії відповідача неправочинними. Просила зобов’язати УСЗН Селидівської міської ради взяти її на облік як внутрішньо переміщену особу та видати їй відповідну довідку. Суд частково задовольнив позовні вимоги, з огляду на наступне. На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Порядок обліку внутрішньо переміщених осіб регулює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VІІ, та постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, якою

затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ст. 1 Закону, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яка змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Статтею 2 цього закону визначено гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Так, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця 28

проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Згідно зі ст. 3 Закону громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання. Відповідно до ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Частинами другою, третьою, сьомою ст. 4 Закону визначено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Разом із заявою потрібно подати документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ,

що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини. У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви. У передбаченому абзацом третім ч.7 ст. 4 Закону уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов’язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявникові довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу. Частиною десятою ст. 4 Закону визначено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо, зокрема, відсутні обставини, що

спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону. Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуто підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду. Представник відповідача посилався на те, що с. Новокалинове Ясинуватського району Донецької області не входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та до переліку населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085. Натомість позивач зазначала, що вона мусила покинути місце своєї реєстрації, щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, і дана інформація міститься в офіційних звітах Організації з безпеки та співробітництва в Європі, що, на думку позивача, є обставинами, зазначеними у ст. 1 Закону. Крім того, позивач послалась на те, що с. Новокалинове Ясинуватського району Донецької області відповідно до Розпорядження КМУ від 05.12.2015 року № 1275-р належить до населеного пункту, де здійснювалася антитерористична операція.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає, що період проведення антитерористичної операції – час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції – це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Суд звертає увагу, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містить будь-яких посилань на застосування саме Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та переліку населених пунктів, розташованих 32

на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085. Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що відсутність с. Новокалинового Ясинуватського району Донецької області в Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та переліку населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085, не може бути підставою для відмови у видачі довідки та не може свідчити про відсутність обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначених у ст. 1 Закону. Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. У подібних правовідносинах, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону. Зокрема поставлено вимогу, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне 33

тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто врегулювання колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Суд вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту щодо зобов’язання Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради взяти її на облік як внутрішньо переміщену особу та видати їй відповідну довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки названі дії належать до повноважень Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, а тому зазначена вимога не ґрунтується на вимогах Закону. Водночас, відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Враховуючи вищевикладені обставини, суд виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2017 року відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та з урахуванням обставин, що стали підставою для вимушеного її внутрішнього переміщення, оскільки на підставі цієї заяви відповідачем було прийнято 34

повідомлення про відмову у видачі довідки №2 від 07.02.2017 року, та саме це повідомлення посприяло зверненню з відповідним адміністративним позовом до суду для захисту порушеного права. Чи правочинна відмова у наданні статусу внутрішньо переміщеної особи з тих підстав, що Кабінет Міністрів України не привів у відповідність до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» свої нормативно-правові акти, у зв'язку з чим Управління не має можливості взяти позивача на облік. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року № 206/1544/16-а (2-а/206/33/16). Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська визнано неправочинними дії УПСЗН щодо відмови позивачу взяти його на облік як особу внутрішньо переміщену з районів проведення антитерористичної операції. Зобов'язано УПСЗН взяти ОСОБУ_1 на облік як особу внутрішньо переміщену з районів проведення антитерористичної операції та видати відповідну довідку. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відсутність відповідного механізму реалізації законних прав громадян не може бути підставою для відмови у забезпеченні соціального захисту позивача відповідно до Законів України; позивач як особа внутрішньо переміщена 35

з території, де виникли обставини, пов'язані з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації тощо, має право на взяття його на облік відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач (УПСЗН) подав апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що на теперішній час зміни в програмне забезпечення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб не внесено, тому взяти ОСОБУ_1 на облік та видати довідку технічно неможливо. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо

переміщених осіб», постанову КМУ від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Частиною 2 статті 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року, що набрав чинності з 13.01.2016 року, встановлено що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до п.3 ч.7 ст. 4 зазначеного Закону у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративнотериторіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративнотериторіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійнотехнічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо). Із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради 38

про взяття його на облік тимчасово переміщених осіб позивач звернувся 09.02.2016 року, тобто вже після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року. Матеріалами справи підтверджено, що листом №1563 від 12.02.2016 року позивачу було відмовлено взяти його на облік як особу внутрішньо переміщену з районів проведення антитерористичної операції з тих підстав, що Кабінет Міністрів України не вніс зміни до постанови КМУ «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 року №509. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що 13.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року №921-8. Зазначеним Законом внесено зміни до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та виключено норму, яка вимагає наявність обов'язкової реєстрації місця проживання особи на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону, для взяття її на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до п. 2 розділу 2 «Прикінцеві положення» зазначеного Закону, Кабінету Міністрів України доручено протягом трьох місяців з дня набрання чинності Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. 39

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правочинно висловив критичну позицію щодо пояснень представника відповідача про те, що відповідач не має можливості взяти на облік позивача до внесення КМУ змін до постанови № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 року, оскільки відсутній механізм реалізації права громадянина стати на облік, передбаченого Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у зв'язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Закони України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України. Таким чином у даних правовідносинах відповідач мав користуватися саме положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську Ради - залишити без задоволення. Чи правочинна відмова у наданні довідки внутрішньо переміщеної особи з тих підстав, що особа змінила адресу реєстрації місця проживання після переміщення, до моменту звернення за довідкою. Постанова П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року у справі № 190/1556/16-а, провадження №2-а/190/33/16. ОСОБА_2 просить визнати дії УСЗН щодо відмови взяти її на облік внутрішньо переміщених осіб неправочинними, зобов'язати Управління взяти її на такий облік та видати відповідну довідку, обґрунтовуючи вимоги тим, що на час окупації АР Крим була зареєстрована в АДРЕСА_1, вона 29.03.2014 року переїхала до м. П'ятихатки і зареєструвалася за АДРЕСА_2 у квітні 2016 року та остаточно переїхала з дитиною в Україну. Звернулася до Управління з заявою видати довідку про взяття на облік, однак їй листами від 04.02.2016 року, 13.07.2016 року і 20.07.2016 року було відмовлено з посиланням на те, що вона зареєстрована в м. Пятихатки. Відповідач надав суду заперечення на позов, в якому він просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про 41

облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» разом із заявою про взяття на облік заявник має подати документ, що посвідчує особу або підтверджує її статус. З наданої копії паспорта ОСОБА_2 була зареєстрована в м. Євпаторія, а з відмітки П'ятихатського районного сектору ГУ ДМС України зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_2, звідки знята з реєстрації 27.10.2015 року. З 18.04.2016 року вона зареєстрована за АДРЕСА_3. З 22.04.2016 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як малозабезпечена сім'я з дітьми, отримує державну соціальну допомогу з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року на загальних підставах як особа, що зареєстрована в П'ятихатському районі. Підстав для взяття на облік ОСОБА_2 не має. Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства,

порушень прав людини та надзвичайних природного чи техногенного характеру.

ситуацій

Частиною 2 статті 4 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року, що набрав чинності з 13.01.2016 року, встановлено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. В розумінні цього Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1, виданого 17.02.2002 року виконкомом Заозерненської селищної ради, ОСОБІ_2 за правом приватної власності належить житловий будинок за АДРЕСА_1. Факт проживання позивача у м. Євпаторія АР Крим на момент тимчасової окупації Автономної Республіки Крим підтверджено наданими нею відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 4 Закону трудовою книжкою із записами про здійснення трудової діяльності, документами, що підтверджують її право власності на нерухоме майно, медичними та іншими вищезазначеними документами.

Із заявою до Управління про взяття на облік тимчасово переміщеної особи позивач звернулася 14.06.2016 року, тобто вже після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року. Однак, листом № 2779/03-16 від 20.07.2016 року позивачу було відмовлено у взятті на облік як особу внутрішньо переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з тих підстав, що заявник звертається до Управління щодо взяття на облік внутрішньо переміщених осіб з вільно обраного місця проживання з відміткою в паспорті за зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_3, яке не відноситься до території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, а все те, що чітко не визначене в законах, тлумачиться на розсуд виконавця закону. Керівник Управління визнає те, що відповідно до копії паспорта заявника на момент виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (тимчасова окупація Автономної Республіки Крим), заявник була зареєстрована в м. Євпаторія, і в зв'язку з наявністю в паспорті відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, надання доказів факту проживання від заявника не вимагається. Отже, внаслідок тимчасової окупації АР Крим позивач втратила 44

можливість приїжджати до місця свого проживання, за яким вона була зареєстрована та де проживала постійно до початку тимчасової окупації АР Крим та на момент її виникнення. При цьому, відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. Таким чином, житло, в якому позивач була зареєстрована та проживала постійно в момент виникнення обставин, визначених ст. 1 Закону, є місцем її проживання. До вказаного місця проживання позивач не мала можливості повернутися у зв'язку з бажанням уникнути негативних наслідків конфлікту, повсюдних проявів масових порушень прав людини. Суд, проаналізувавши приписи, дійшов висновку, що особою, яка покинула своє місце проживання є особа, у якої відсутня можливість у будь-який час за своїм бажанням повернутися проживати до місця своєї реєстрації. Отже, враховуючи, що позивач хоча і виїхала 2014 року до м. П'ятихатки Дніпропетровської області на проживання, але на момент тимчасової окупації АРК не мала можливості повернутися до свого місця проживання, суд дійшов висновку, що позивач має право на визнання її внутрішньо переміщеною особою.

Згідно п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який видається внутрішньо переміщеній особі. Суд критично ставиться до заперечень відповідача про те, що Управління не має можливості взяти на облік позивача до внесення КМУ змін до постанови № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 року, оскільки відсутність механізму реалізації права громадянина у взятті на облік, передбаченому Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у зв'язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, на яку посилається відповідач, на думку суду не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу ніж постанови Кабінету Міністрів України. Таким чином, у даних правовідносинах відповідач мав користуватися саме положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи, що відсутність відповідного механізму реалізації законних прав громадян не може бути підставою для відмови у забезпеченні соціального захисту позивача, відповідно до Законів України, суд приходить до висновку, що позивач як особа внутрішньо переміщена з території, де виникли обставини, пов'язані з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації тощо, має право на взяття її на облік, відповідно до Закону. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи, що позивачу було неправочинно відмовлено у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи, суд вважає, що права позивача на взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, включення до реєстру внутрішньо переміщених осіб та отримання довідки про підтвердження статусу підлягають відновленню шляхом покладення на відповідача обов'язку вчинити відповідні дії.

РОЗДІЛ 2. ВІДМОВА У ВИДАЧІ ДОВІДКИ ВПО ТА СКАСУВАННЯ ЇЇ ДІЇ Підстави для відмови у видачі довідки ВПО  відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, які визначено в Законі;  наявні відомості про подання заздалегідь неправдивих відомостей для отримання довідки;  заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;  у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративнотериторіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення;  докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративнотериторіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у Законі, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративнотериторіальної одиниці. Відмова видати довідку та звернення до суду В разі незгоди із рішенням УПСЗН про те, що докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на 48

території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», не підтверджують такого факту, він має право звернутися до суду з метою встановлення факту проживання на території, звідки здійснювалось переміщення. Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави, визначені у статті 1 Закону, або усунуто підстави для відмови у видачі довідки, передбачені Законом, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду. Різноманітна судова практика свідчить про переважно позитивні для ВПО рішення з цього питання. Так, рішенням Довгинцівського районного суду в справі № 211/1129/16-ц встановлено, що заявник 17 березня 2016 року звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання, вказавши, що вона уродженка Криму та до початку 2015 року проживала разом із сім'єю в Автономній Республіці Крим. На початку 2015 року, коли після окупації АРК погіршилося ставлення місцевих жителів до прихильників України та української влади, їм довелося виїхати на материкову територію України до своїх родичів. Після переїзду вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради для отримання довідки 49

про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Проте, у видачі довідки їй відмовили через відсутність реєстрації місця проживання на території АРК. Зважаючи на зміни в законодавстві, вона подала повторно заяву для отримання вказаної довідки, однак у лютому 2016 року знову отримала відмову УПСЗН, оскільки ними не були досліджені докази її проживання в Криму на час окупації, які вона надала. Так, не було взято до відома той факт, що вона має у власності житловий будинок за АДРЕСА_1, відповідно до договору купівліпродажу від 29 грудня 2005 року. Також не було взято до уваги той факт, що вона з 2007 року по 2015 рік самостійно оплачувала рахунки за комунальні послуги за адресою її домоволодіння. Вона народжувала дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Феодосії АРК. З дня народження її дитини була заведена амбулаторна картка дитини, педіатри слідкували за розвитком дитини, що свідчить про постійне перебування її з дитиною на території Криму. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Саме на заявника, з урахуванням специфіки розгляду справ порядком окремого провадження, було покладено обов'язок довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України). Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК 50

України суд розглядає справи про встановлення інших фактів, зокрема, проживання на певній території заявника порядком окремого провадження в тих випадках, коли від цих фактів залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч.3 ст. 1 Закону). Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має 51

звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Частиною 7 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII передбачено, що разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини. У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви. У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник 52

надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо). У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов'язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та винести рішення про видачу заявникові довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, яку підписує керівник цього органу.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Враховуючи викладені вище обставини, наявність у заявника житла станом на 20 лютого 2014 року на території Автономної Республіки Крим, народження та медичного супроводу дитини на території АРК, доказів підтвердження сплати комунальних платежів за належний їй будинок АДРЕСА_1, суд вважає викладені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також варто звернути увагу на низку інших судових рішень, які демонструють різні аспекти судової практики з цього питання.     

Рішення №56733824 № 756/14234/15-ц Рішення №58984381 № 211/1129/16-ц Рішення № 58721623 211/1129/16-ц Рішення № 63598152 234/17375/16-ц Рішення №63530972 243/9804/16-ц

від

25.03.2016

справі

від

04.07.2016

справі

від 04.07.2016 у справі від 30.11.2016 у справі від

19.12.2016

справі



Рішення №65885207 148/430/17

від

05.04.2017

справі

Термін дії довідки Довідка діє безстроково, за винятком випадків скасування дії довідки. Проставляти відмітку про реєстрацію місця проживання у довідці не потрібно. Довідка є чинною без відміток територіальних підрозділів Державної міграційної служби. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і термін дії якої не закінчився (станом на 11.06.2016р.), є дійсною та діє безстроково. Довідка, видана до 13 січня 2016 р., яка не скасована з підстав, встановлених ст. 12 Закону і термін дії якої не закінчився (станом на 13.01.2016р.), є дійсною та діє безстроково. Скасування дії довідки Підстави скасування довідки визначені статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»:  подала заяву про відмову від довідки;  скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і 55

недоторканність України; терористичний акт; втягнення у скоєння терористичного акту; публічні заклики до терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння терористичному акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;  повернулася до покинутого місця постійного проживання;  виїхала на постійне місце проживання за кордон;  подала заздалегідь недостовірні відомості. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання, рішення про скасування дії довідки (з причини повернення) ухвалюють на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є:  дані, отримані з відповідних державних реєстрів;  дані, отримані внаслідок обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

 дані, отримані внаслідок обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з громадськими об’єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам. У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі термін відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів. Порядок скасування дії довідки Рішення про скасування дії довідки ухвалює керівник уповноваженого органу за фактичним місцем проживання особи у письмовому вигляді та надає ВПО протягом трьох днів від дня ухвалення такого рішення. У такому рішенні має бути посилання на одну з підстав, зазначених у Законі, та наявні докази зазначеної підстави. При скасуванні дії довідки на підставі скоєння злочину – має бути вирок суду щодо конкретної особи, який набрав чинності. При скасуванні дії довідки на підставі виїзду на постійне місце проживання за кордон – мають бути відомості про отримання ВПО посвідки на проживання за кордоном. 57

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ, КОНТРОЛЮ ТА ПРИПИНЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВИПЛАТ

Призначення (відновлення) соціальних виплат Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365 від 08.06.2016 передбачає два окремих порядки:  порядок призначення/відновлення соціальних виплат;  порядок контролю за проведенням соціальних виплат. Слід мати на увазі, що постановою КМУ № 637 від 05.11.2014 передбачено, що виплата внутрішньо переміщеним особам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення зведені до єдиного терміну - соціальні виплати, з подальшим застосуванням до них єдиних процедур призначення/припинення/відновлення. Згідно з порядком призначення/відновлення соціальних виплат, передбачена наступна процедура призначення/ відновлення соціальних виплат ВПО:  ВПО подає заяву про призначення/відновлення соціальних виплат до відповідного органу; 58

 УПСЗН протягом 15 робочих днів здійснює перевірку фактичного місця проживання ВПО;  за результатами перевірки протягом 3 днів УПСЗН виносить на комісію подання про призначення/ відновлення або про відмову у призначенні/ відновленні відповідної соціальної виплати;  комісія протягом 5 робочих днів ухвалює рішення про призначення/відновлення або про відмову у призначенні/відновленні відповідної соціальної виплати з моменту припинення;  комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію рішення до органу, який здійснює виплати та УПСЗН;  орган, що здійснює виплати на підставі рішення комісії, призначає/відновлює виплати з дня подання заяви та здійснює повернення недоотриманих сум. Щодо осіб, які перебувають на обслуговуванні в територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) або здобувають освіту певного рівня в дошкільних, шкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (студенти денної форми навчання) передбачено спрощений порядок призначення соціальної допомоги, який не потребує перевірки фактичного місця проживання за умови письмового підтвердження відповідним органом (закладом) факту перебування/навчання ВПО протягом 15 днів з дня надходження запиту. У разі відсутності підтвердження – 59

перевірка достовірності наданих відомостей провадиться в повному обсязі. Підстави відмови у призначенні виплат  підстави передбачені законодавством;  відсутність ВПО за фактичним місцем проживання. Здійснення соціальних виплат ВПО Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі – соціальні виплати), призначених вказаним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством “Укрпошта” (далі ПАТ “Укрпошта”) з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Електронне пенсійне виготовлення

посвідчення

та

його

Для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплат пенсій таким особам здійснюється емісія платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису. Електронне пенсійне посвідчення виготовляється на ім’я особи, якій призначено пенсію. У разі, якщо пенсія призначена неповнолітній або недієздатній особі чи особі, цивільна дієздатність якої обмежена, в електронному пенсійному посвідченні зазначаються прізвище, ім’я та по батькові батька (матері) або опікуна чи піклувальника. Термін дії електронного пенсійного посвідчення як платіжної картки встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації одержувача пенсії у відділеннях банку перші 2 рази кожні шість місяців, надалі - кожні 12 місяців. Після завершення терміну дії картка перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”. Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установі публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” для отримання пенсії, до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка водночас є пенсійним посвідченням, проводиться кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації. 61

Електронне пенсійне посвідчення використовується як платіжна картка до закінчення терміну її дії, також у разі закінчення терміну призначення пенсії. У разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” припиняє видаткові операції за поточним рахунком і не пізніше ніж наступного робочого дня інформує про таке рішення:  щодо одержувачів пенсій - Пенсійний фонд України та Міністерство фінансів;  щодо одержувачів інших соціальних виплат – структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад і Міністерство фінансів України. Відновлення видаткових операцій проводить публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” з дати, наступної за днем проведення фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”. Виготовлення електронних пенсійних посвідчень здійснюється на підставі заяви, поданої до територіального органу Пенсійного фонду України. Електронне пенсійне посвідчення має бути підготоване Пенсійним фондом України до видачі протягом 62

30 робочих днів від дня прийняття заяви від одержувача пенсії. Електронне пенсійне посвідчення видають пенсіонеру особисто у вказаному ним у заяві відділенні банку, а в разі необхідності - законному представнику. При зверненні одержувача пенсій до відділення банку банк забезпечує його ідентифікацію, відкриває поточний рахунок та активує банківський платіжний додаток на електронному пенсійному посвідченні (за допомогою введення ПІН-коду) та вводить ПІН-код до електронного цифрового підпису. Разом з електронним пенсійним посвідченням видають інструкцію про його використання. Перевипуск (заміну) електронного пенсійного посвідчення здійснюють згідно з порядком, визначеним для виготовлення електронного пенсійного посвідчення. Під час перевипуску електронного пенсійного посвідчення одержувач пенсії повертає банку попередньо видане електронне пенсійне посвідчення (за наявності), яке банк знищує. Контроль за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання Контроль за проведенням соціальних виплат ВПО здійснюють УПСЗН за допомогою чергових перевірок, які проводять у формі відвідування не рідше ніж 1 раз на 63

6 місяців, фактичного місця проживання/перебування ВПО, про що складають акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Структурні підрозділи УПСЗН та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування ВПО з складанням акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. Чергової перевірки не проводять стосовно: осіб, які перебувають на обслуговуванні в територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (за умови письмового підтвердження відповідним органом (закладом) факту перебування);  осіб, які здобувають освіту певного рівня в дошкільних, шкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (студенти денної форми навчання) (за умови письмового підтвердження відповідним закладом факту навчання);  осіб, стосовно яких в ЄІБД ВПО є інформація щодо проходження ними фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві “Державний ощадний банк України”; 

 внутрішньо переміщених осіб, які працюють в органах державної влади або органах місцевого самоврядування та які надали довідку з місця роботи про те, що вони перебувають у трудових відносинах із відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування і умови їхньої роботи потребують постійного перебування на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (за винятком відряджень за кордон);  військовослужбовців із числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо на території проведення антитерористичної операції, за наявності довідки з військової частини про залучення до проведення антитерористичної операції. Додаткову перевірку проводять у разі:  наявності інформації про можливу зміну ВПО фактичного місця проживання без повідомлення в десятиденний термін про це або отримання такої інформації від органів, що здійснюють соціальні виплати (ПФУ, ФСС, центрів зайнятості);

 наявності інформації про повернення ВПО на тимчасово окуповану або непідконтрольну територію України чи її виїзд за кордон, або отримання такої інформації від МВС, СБУ, Держприкордонслужби, Національної поліції, ДМС, інших органів влади, НГО;  отримання повідомлення від ПАТ “Державний ощадний банк України” про зупинення видаткових операцій у зв'язку з тим, що ВПО не пройшла фізичну ідентифікацію; 

отримання рекомендацій Мінфіну за результатами проведення верифікації соціальних виплат із зазначенням конкретних причин для припинення відповідних виплат.

Порядок контролю за проведенням соціальних виплат ВПО Протягом 10 робочих днів з дня ухвалення керівником рішення про проведення перевірки або з дня отримання відповідної інформації від уповноважених органів проводиться перевірка зі складанням акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.  У разі відсутності ВПО складається акт та залишається повідомлення про необхідність протягом 3 робочих днів з'явитися до УПСЗН для проходження фізичної ідентифікації. 



У разі неявки ВПО упродовж 3 днів, УПСЗН надсилає рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність з'явитися та водночас робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду ВПО за кордон, на тимчасово окуповану територію або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень. Держприкордонслужба протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту подає в УПСЗН відповідну інформацію. У разі наявності підстав для скасування дії довідки керівник УСЗН ухвалює рішення про скасування дії довідки та повідомляє про це виплатні органи, які припиняють виплати до ухвалення комісією остаточного рішення. Упродовж 3 робочих днів з дня надходження інформації від Держприкордонслужби та відповідно до акта УСЗН вносить подання про припинення соціальних виплат. Комісія протягом 5 календарних днів розглядає подання та ухвалює рішення. Не пізніше наступного робочого дня комісія надсилає рішення виплатним органам. Виплатні органи на підставі рішення комісії припиняють виплати з місяця, що настає за тим, у якому ухвалено відповідне рішення, а у випадках непроходження фізичної ідентифікації або скасування довідки про взяття на облік внутрішньо 67

переміщеної особи – з дня припинення виплати ПАТ “Державний ощадний банк України” або скасування довідки відповідно. Припинення соціальних виплат Відбувається за таких умов:  наявність підстав, передбачених законодавством;  встановлення факту відсутності ВПО за фактичним місцем проживання згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї;  отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;  скасування довідки ВПО з підстав, визначених статтею 12 Закону;  отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. УСЗН чи інший орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії припиняє соціальні виплати з місяця, що настає за тим, у якому ухвалено відповідне рішення, або з дня припинення виплати ПАТ “Державний ощадний банк України”, або з дня скасування довідки ВПО.

Поновлення соціальних виплат Поновлення соціальних виплат ВПО, які перестали отримувати допомогу на підставі відсутності за місцем фактичного проживання, здійснюється за рішенням комісії, ухваленим згідно з поданням УСЗН, яке внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. У разі ухвалення позитивного рішення комісією соціальні виплати поновлюються через два місяці з моменту ухвалення рішення про припинення таких виплат. Комісія може поновити соціальні виплати ВПО з місяця припинення таких виплат у разі, коли ця особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не з’явилась на фізичну ідентифікацію. Поновлення соціальних виплат, припинених внаслідок рекомендацій Мінфіну (верифікації) Поновлення соціальних виплат ВПО у разі їх припинення на підставі рекомендацій від Мінфіну здійснюється на основі рішення комісії за поданням УСЗН. Його вносять разом із актом обстеження матеріальнопобутових умов сім’ї. Поновлення здійснюється з наступного місяця після того, в якому було усунуто факти, виявлені під час здійснення верифікації.

Поновлення виплат, скасування дії довідки

припинених

внаслідок

У разі припинення виплат через скасування дії довідки (п.п.4 п.12) , вони можуть бути повторно призначені лише через шість місяців після їх припинення за умов виконання всіх процедур, необхідних для поновлення, передбачених законодавством.

РОЗДІЛ 4. ЩОМІСЯЧНА АДРЕСНА ГРОШОВА ДОПОМОГА ВПО ТА ОДНОРАЗОВА ГРОШОВА ДОПОМОГА ПОСТРАЖДАЛИМ ОСОБАМ І ВПО Щомісячна адресна грошова допомога внутрішньо переміщеним особам та її розмі ри Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг», затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житловокомунальних послуг. Грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйноване або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня 71

звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більш ніж на шість місяців. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та перелік населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085. Утім, незважаючи на те, що відповідно до зазначеного розпорядження Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки за поданням Антитерористичного центру при Службі безпеки має щомісяця вносити згідно зі встановленим порядком на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до переліків, затверджених цим розпорядженням, змін не вносили з грудня 2015 року по лютий 2018 р. Важливо: не всі населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень та населені пункти, розташовані на лінії зіткнення, внесені у Розпорядження №1085!!! Грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам призначають на сім’ю та виплачують одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї) у таких розмірах:



для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) – 1 000 гривень на одну особу (члена сім’ї);



для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;  для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім’ї). Загальний розмір допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім’ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю - 3400 гривень, для багатодітної сім’ї - 5000 гривень. Призначення адресної допомоги окремим категоріям громадян Призначення адресної допомоги дітям: Статтею 1 Закону України „Про охорону дитинства” визначено, що дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Враховуючи зазначене, студентам денної форми навчання до досягнення ними повноліття грошова допомога призначається у розмірі, встановленому для дитини – 1000 гривень. Відповідно до пункту 3 Порядку, якщо дитина переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції або населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють, грошова допомога виплачується їй за зверненням:  баби, діда, повнолітніх сестри, брата, мачухи, вітчима, які безпосередньо здійснюють догляд за дитиною без спеціальних на те повноважень;  інших осіб, яким батьки передали дитину на виховання, - у разі надання заяви батьків щодо отримання такої допомоги, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально;  служби у справах дітей, якщо: 

догляд за дитиною, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово здійснюється родичами або іншими особами (сусідами, знайомими), з якими у неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки, за рішенням служби у справах дітей відповідно до Порядку провадження 74

органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 „Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;  дитина влаштована до професійно-технічного або вищого навчального закладу та проживає у його гуртожитку. Водночас, Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі – Інструкція), визначаються особливості відкриття рахунків малолітнім/неповнолітнім особам, а саме: відповідно до пункту 6.2 глави 6 Інструкції поточні рахунки на ім’я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14 років) відкриваються їх законними представниками – батьками (усиновлювачами) або опікунами. Якщо в цьому банку немає рахунків, відкритих на ім’я малолітньої особи її законним представником, то відкриття поточного рахунку здійснюється згідно з порядком, установленим пунктом 6.1 цієї Інструкції, за умови пред'явлення законним представником малолітньої особи документів, що дають змогу банку ідентифікувати цю малолітню особу та її законного представника, - свідоцтва 75

про народження малолітньої особи або іншого документа, що посвідчує малолітню особу-нерезидента та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, законного представника. Опікун також має пред'явити документ, що підтверджує статус законного представника малолітньої особи (відповідне посвідчення, рішення суду тощо). Якщо малолітня особа та її законний представник є резидентами, то додатково подають документи, видані відповідними органами контролю, що засвідчують їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків. На підставі поданих документів уповноважений працівник банку проводить ідентифікацію та верифікацію цих осіб. Відповідно до пункту 6.3 глави 6 Інструкції, якщо неповнолітня особа віком від 14 до 18 років не має в цьому банку рахунків, то відкриття поточного рахунку цій особі здійснюють згідно з порядком, визначеним пунктом 6.1 глави 6 цієї Інструкції. Крім того, згідно з пунктом 7.4 глави 7 Інструкції коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я малолітньої особи, розпоряджаються її батьки (усиновителі) або опікуни після ідентифікації та верифікації банком цих осіб. Неповнолітня особа розпоряджається коштами, внесеними на поточний рахунок, будь-якою іншою особою, за згодою органу опіки та піклування, а також її батьків (усиновителів) або піклувальників.

Досить часто виникають питання щодо призначення адресної допомоги дітям, які перемістились з батьками, однак мешкають не з ними. Для прикладу можна розглянути таку ситуацію: призначення допомоги на дитину, яка проживає з дідом і бабою у житловому приміщенні, яке вони придбали у власність, в той час як батьки проживають за іншою адресою та мають статус ВПО. Відповідно до пункту 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України: сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають разом. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли разом з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. З огляду на вищезазначене, сім’ю створюють зокрема й особи кровного споріднення, а це дід, баба і онук(а), якщо вони разом проживають та пов’язані спільним побутом. Проте, якщо кошти на утримання дитини дають батьки і 77

дитина не веде спільний побут із дідом та бабою, які здійснюють догляд за нею, то дитина, навіть коли разом з батьками не проживає, належить до сім’ї батьків. Інформація про те, чи веде дитина спільний побут з бабою та дідом, має бути зазначена в акті, який складають відповідно до постанови КМУ № 365. Порядок призначення допомоги вперше Під час призначення допомоги вперше уповноважений банк, яким визначено ПАТ “Державний ощадний банк України”, відкриває та обслуговує поточні рахунки, на які зараховується грошова допомога, а також приймає документи, необхідні для призначення грошової допомоги. Не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття рахунку уповноважений банк надсилає заяву разом з документами. У разі, коли від установи уповноваженого банку надійшла заява про призначення грошової допомоги, до якої не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган надсилає уповноваженому представникові сім’ї повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково. Грошову допомогу виплачують способом перерахування на поточний рахунок, відкритий безплатно в установі уповноваженого банку. У разі, якщо допомогу виплачували через установу уповноваженого банку, для призначення допомоги на 78

наступний термін уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік ВПО усіх членів сім’ї. Під час призначення допомоги важливо пам'ятати, що *відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, грошова допомога призначена ВПО на черговий період до набрання чинності змін до законодавства, на підставі якого призначали цю допомогу, має бути виплачена в повному обсязі. ** Акт обстеження технічного стану житлового приміщення складається комісією, утвореною районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, військово-цивільною адміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі утворення) ради, виконавчим органом ради об’єднаної територіальної громади. Форма акта наведена у додатку до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Підстави для відмови у призначенні допомоги Допомогу не призначають, коли:  будь-хто з членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;  будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Припинення виплати допомоги  Якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися або перебувають у трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для таких осіб на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період – виплата припиняється. Виплату допомоги припиняють із наступного місяця у разі:  подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;  надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися або перебувають у трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;  зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи;  виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про 81

зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги;  у разі відсутності ВПО за фактичним місцем проживання/перебування. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім’ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Виплата не припиняється працездатного віку:

наступним

особам

 громадянам, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку;  які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку ЛКК, але не довше, ніж до досягнення ними шестирічного віку;  які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними;  які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи із психічними розладами, або особами, які досягли 80-річного віку;  фізичним особам, які надають соціальні послуги;  студентам денної форми навчання.

Одноразова грошова допомога Постановою КМУ № 535 від 01.10.2014 передбачено надання ВПО одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, що надійшли в національній та іноземній валюті від фізичних та юридичних осіб, резидентів і нерезидентів як доброчинна пожертва, гуманітарна допомога, гранти та дарунки. Цю допомогу надають постраждалим і внутрішньо переміщеним особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, що спричинені соціальним становищем, внаслідок яких особа частково або повністю не має здатності (не набула здатності або втратила її) чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя і брати участь у суспільному житті. Для отримання грошової допомоги постраждала особа чи ВПО, звертається до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві держадміністрації, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті (у разі створення) ради (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання або фактичним місцем перебування з відповідною заявою, в якій зазначає причини необхідності надання їй грошової допомоги та реквізити рахунка, відкритого в банківській установі.

До заяви додають:  

копію документа, що посвідчує особу; копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу контролю і мають відмітку в паспорті);  копії документів, що підтверджують родинні стосунки (свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дітей);  копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для зазначеної категорії осіб);  медичну довідку про стан здоров’я особи або висновок медико-соціальної експертизи про встановлення інвалідності (у разі необхідності). Після проведення перевірки правильності оформлення заяви, достовірності викладених у ній відомостей про заявника та наявності документів територіальний орган соціального захисту населення приймає заяву та додані до неї документи і проводить перевірку щодо отримання особою грошової допомоги раніше. У разі, коли особа раніше не отримувала грошової допомоги, орган соціального захисту населення передає заяву та додані до неї документи на розгляд місцевої комісії.

РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНІ СТИПЕНДІЇ Право дітей-ВПО на соціальні стипендії Право на соціальні стипендії мають студенти (курсанти), які не перебувають в академічній відпустці, в тому числі з числа дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років). Студентам (курсантам), які мають право на отримання соціальної стипендії і набувають права на отримання академічної стипендії, надається один вид стипендії за їх вибором. Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, а також студентам (курсантам), які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, може виплачуватися одночасно соціальна стипендія на умовах, визначених цим Порядком, та академічна стипендія. Якщо студент (курсант) має право на призначення соціальної стипендії одночасно за кількома підставами, соціальна стипендія виплачується відповідно до однієї з підстав за вибором студента (курсанта).

Порядок отримання соціальної стипендії та її розмір Для отримання соціальної стипендії студенти (курсанти) звертаються до вищого навчального закладу або його структурного підрозділу за місцем їх навчання із 85

заявою та копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Орган соціального захисту населення в п’ятиденний строк з дня отримання завіреної копії особової справи вносить відомості про студента (курсанта), який має право на отримання соціальної стипендії, до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, шляхом формування персональної облікової картки. Соціальну стипендію призначають на весь період навчання, починаючи з місяця звернення по її надання та виплачують щомісяця в такому розмірі:  студентам (курсантам) вищих навчальних закладів III рівня акредитації, які мають право на призначення соціальних стипендій, - 750 гривень;  студентам (курсантам) вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, які мають право на призначення соціальних стипендій, - 1000 гривень;  студентам (курсантам) вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентам (курсантам) вищого навчального закладу, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, - 2000 гривень. Розміри соціальної стипендії, зазначені в цьому пункті, зменшуються:  студентам індустріально-педагогічних вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації, які навчаються за програмами підготовки майстрів 86

виробничого навчання і забезпечуються безплатним триразовим харчуванням, – на 50 відсотків, а тим, що забезпечуються безплатним одноразовим харчуванням, – на 20 відсотків;  курсантам вищих навчальних закладів, які перебувають на державному утриманні (крім тих, що зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку), – на 50 відсотків. Соціальну стипендію Верховної Ради України виплачують у розмірі, встановленому Постановою Верховної Ради України від 24 жовтня 2002 р. № 218-IV. У разі, коли навчання студента (курсанта), який отримує соціальну стипендію, завершується до закінчення місяця або коли він вибуває з навчального закладу до закінчення терміну навчання, йому виплачують стипендію в повному обсязі за останній місяць навчання. У період тимчасової непрацездатності, підтвердженої довідкою закладу охорони здоров’я, студентові (курсанту) виплачують стипендію в призначеному розмірі. Студентам (курсантам), які постійно проживають на території населеного пункту або навчаються в навчальному закладі, що розташований у населеному пункті, якому надано статус гірського, розмір соціальної стипендії, призначений відповідно до цього Порядку, збільшується на 20 відсотків.

РОЗДІЛ 6. СУБСИДІЇ Право ВПО на субсидію Субсидію (допомогу держави) на оплату житловокомунальних послуг може отримати більшість українських родин, якщо їхні комунальні витрати перевищують в середньому 15% щомісячного сукупного доходу. Важливо! Незважаючи на те, що більшість внутрішньо переміщених осіб орендують житло, вони також мають право на отримання житлової субсидії. Якщо ВПО не зареєстрована в житловому приміщенні, але фактично проживає в ньому, виплату субсидій такій особі призначають за наявності в неї договору оренди (найму) житла та якщо рахунки за сплату комунальних послуг переведені на орендаря, тобто на переселенця. Звернення ВПО по субсидію Порядок звернення по субсидію ВПО нічим не відрізняється від оформлення субсидії іншими громадянами України. ВПО має подати необхідний перелік документів до управління праці та соціального захисту населення за місцем фактичного проживання. У сільській місцевості документи приймають особи, яких уповноважили виконавчі органи сільських і селищних рад. Для оформлення субсидій достатньо подати: 88

 заяву встановленого зразка;  декларацію про доходи кожного члена родини, яка проживає в даному помешканні;  договір оренди наявності).

житлового

приміщення

(

за

Важливо! Згідно з п.13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” працівникам УПСЗН забороняється вимагати інші документи, крім вказаних у списку. Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Термін призначення субсидії Субсидію призначають терміном на один рік. З початком опалювального сезону субсидія оновлюється автоматично. Оскільки найбільше звернень про призначення субсидій припадає на осінній період (початок опалювального сезону), то краще документи подавати протягом весни-літа. Подати документи про призначення субсидії можна також у режимі онлайн, скориставшись сайтом Міністерства соціальної політики України (https://subsidii.mlsp.gov.ua). Зміни у законодавстві щодо субсидій Постановою КМУ № 300 від 26.04.2017 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” внесено деякі зміни до порядку призначення субсидій. Документом, зокрема, передбачено:  враховувати доходи для призначення субсидії не за попередній календарний рік, а за 4 квартали перед зверненням, тобто актуальні доходи громадян;  здійснити монетизацію залишків невикористаних субсидій на оплату опалення (в обсягах до 100 куб. м природного газу та 150 кВт електроенергії), що виникли у зв'язку з економним споживанням природного газу та електроенергії. Кошти перераховуватимуть на особовий рахунок одержувача в банківській установі або будуть 90

виплачувати через відділення поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта". Змінами також пропонується:  не враховувати до сукупного доходу при призначенні субсидії допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;  не призначати субсидію за наявності простроченої понад два місяці заборгованості з оплати послуг;  надати можливість надсилати повідомлення про призначення субсидії електронною поштою. Також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" в частині встановлення соціальної норми житла для домогосподарств, що складаються з однієї або двох непрацездатних осіб, у розмірі 75 кв. метрів на домогосподарство.

РОЗДІЛ 7. ЖИТЛОВІ ПРАВА Право ВПО на забезпечення житлом Стаття 47 Конституції України гарантує, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Практика Європейського суду з прав людини демонструє, що держава, яка постраждала від збройного конфлікту, повинна виконувати позитивні зобов’язання перед своїми громадянами, постраждалими внаслідок конфлікту. Оскільки згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, то маємо ситуацію, коли держава не захистила приватну власність своїх громадян. Відсутність житла є найгострішою проблемою для внутрішньо переміщених осіб. Існує кілька шляхів врегулювання цієї проблеми з боку держави. Найбільш поширеними з них є: - надання соціального житла; 92

передача покинутого чи безхазяйного майна; надання компенсації за втрачене майно; компенсація (повна чи часткова) будівництва (придбання) житла; - пільгове кредитування будівництва (придбання) житла. Кожен з цих підходів (а також інші, менш поширені) має право на існування. Міжнародний досвід демонструє, що найбільшого ефекту зазвичай досягають при комплексному використанні кількох підходів одночасно. -

Реалізація житлових прав ВПО Перша спроба реалізувати право ВПО на житло на державному рівні знайшла відображення в частині першій статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», де зазначено, що ВПО мають право на забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжений. Одночасно частиною 8 статті 11 цього закону на місцеві державні адміністрації покладено обов’язки надання інформації внутрішньо переміщеним особам про можливі місця і умови для їх тимчасового 93

проживання/перебування з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних та фізичних осіб про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях; а також забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжений. Утім, затяжний характер АТО та тимчасової окупації, а також масовий характер переміщення людей потребують також інших дієвих заходів для забезпечення їхніх базових потреб. У березні 2017 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" щодо реалізації державних житлових програм», згідно з яким внутрішньо переміщеним особам надано можливість брати участь у державних програмах будівництва доступного житла на таких умовах: 

державна підтримка у розмірі 50 % вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту; 94



відсоткова ставка фінансування за кредитами на будівництво (придбання) доступного житла встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України плюс 2 %, а в разі надання кредитів за рахунок бюджетних коштів фінансовою установою-виконавцем державної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла – в розмірі 7 % річних.

На виконання цього закону Уряд 20.09.2017 прийняв постанову № 708 “Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. № 140 і від 29 лютого 2012 р. № 193”. Цим актом, зокрема, для внутрішньо переміщених осіб спрощено процедури отримання державної допомоги за державною програмою "Доступне житло". А саме: спрощено перелік документів для отримання ВПО державної підтримки, передбачено для них можливість отримати державну підтримку у розмірі 50% на придбання житла. Також актом визначається розмір власного внеску позичальника (10 відсотків), розмір відсоткової ставки за користування кредитом, який надається виконавцем за рахунок коштів державного бюджету, порядок спрямування коштів, що надходять від повернення таких кредитів. Крім того, удосконалено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла, затверджено та встановлено новий 95

підхід до формування граничної вартості 1 кв. метра загальної площі житла, що будується (придбається). Наступним кроком має бути стале фінансування зазначеної та інших житлових програм. РОЗДІЛ 8. ПРАВО НА ОСВІТУ Особливості реалізації прав ВПО на освіту Частиною 9 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що взята на облік внутрішньо переміщена особа має право на продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету або інших джерел фінансування. Порядок фінансування навчання категорії осіб, які були зараховані у навчальні заклади на територіях, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на навчання за рахунок коштів державного бюджету, встановлює Кабінет Міністрів України. Частиною 12 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету з наданням місць у гуртожитках на час навчання. 96

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, які перебувають в Україні на законних підставах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України згідно з порядком, визначеним Законом України "Про вищу освіту". Зазначені особи мають право на здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти за будь-якою формою навчання, визначеною законодавством. Крім того, такі особи, які не завершили здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, з метою отримання документа державного зразка про повну загальну середню освіту мають право продовжити навчання та пройти державну підсумкову атестацію в загальноосвітніх навчальних закладах на території інших регіонів України, а які завершили здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення після 20 лютого 2014 року, мають право на проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання згідно з порядком, визначеним центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 97

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійнотехнічної та вищої освіти» передбачено, що Держава забезпечує дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, зокрема дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державну цільову підтримку для здобуття професійнотехнічної та вищої освіти надають у вигляді:  повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;  пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;  соціальної стипендії;  безплатного забезпечення підручниками;  безплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; 98

 безплатного проживання в гуртожитку;  інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Фінансування цієї державної цільової підтримки в 2015-2017 рр. державним бюджетом не було передбачене і здійснюється за рішенням навчальних закладів за рахунок самих навчальних закладів. У будь-якому разі, студенти мають право звертатися до керівників ВНЗ по підтримку. Окрім цього, студенти також можуть звертатися до Уряду з тим, щоб такий порядок був затверджений. Крім того, відповідно до змін у Законі України «Про вищу освіту» для осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія та які отримали документ про загальну середню освіту, прийом на навчання до одного з вищих навчальних закладів, розташованих на території Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань у межах установлених квот прийому до вищих навчальних закладів (наукових установ) України. Розмір такої квоти, встановлюється в обсязі 1 тисяча місць державного замовлення та розподіляється між зазначеними вищими навчальними закладами згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 9. ПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ 1. У відповідях, наданих ПФУ про підтвердження факту працевлаштування, вказано юридичну адресу підприємства, що розташоване в іншій адміністративно-територіальній одиниці, але факт проживання встановлений за місцем отримання виплати. Які дії УПСЗН та які документи для підтвердження необхідно брати? Відповідь: Відомості ПФУ про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які надходять до Мінсоцполітики відповідно до абзацу 4 п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ № 505 від 01.10.14 (далі – Порядок надання адресної допомоги), дозволяють контролювати факт працевлаштування працездатних членів сім’ї, яким призначено грошову допомогу. Місце розташування самого підприємства значення не має. Витребування додаткових документів для призначення грошової адресної допомоги (окрім зазначених у п.5 цього Порядку) законодавством не передбачено.

2. Якщо підприємство розташоване на непідконтрольній території України, особа 100

працює дистанційно, факт проживання встановлено за місцем отримання виплати. Чи маємо право виплачувати допомогу як працездатній особі, які брати документи? Відповідь: факт працевлаштування працездатних членів сім’ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), здійснюється шляхом отримання Мінсоцполітики з Пенсійного фонду України інформації з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Розташування підприємства на непідконтрольній території не впливає на отримання адресної допомоги (за умови сплати податків, встановлених законодавством). Витребування додаткових документів для призначення адресної допомоги (окрім зазначених у п.5 Порядку надання адресної допомоги) законодавством не передбачено. 3. Якими документами підтверджуються спорідненість баби, діда, сестри, брата, представника неповнолітньої дитини, яка перемістилась із зони АТО без батьків? Відповідь: Згідно з п.4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ № 509 від 01.10.14 (далі – Порядок оформлення), у разі подання заяви про взяття на облік малолітньої дитини особою, зазначеною в абзацах 101

третьому - шостому пункту 2 цього Порядку (тобто, також зазначеними в питанні особами), додатково подають: документ, що посвідчує особу заявника; документи, що підтверджують родинні стосунки між дитиною та заявником; - документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування або керівника дитячого закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту дітей, в якому дитина перебуває на повному державному забезпеченні, та документ, що підтверджує факт зарахування дитини до такого закладу. Документами, що підтверджують родинні стосунки між дитиною та заявником можуть бути свідоцтва про народження дитини та свідоцтва про народження її батьків (у випадку наявності баби чи діда), або свідоцтва про народження відповідно брата чи сестри. Крім того, це можуть бути відомості з державного реєстру актів цивільного стану, свідоцтва про шлюб та про розлучення, рішення суду тощо. У випадку представництва малолітньої дитини (крім батьків) документом, що підтверджує представництво, може бути рішення органу опіки та піклування, відповідне судове рішення, підтверджувальні документи закладу, де перебуває дитина. Перелік зазначених документів необмежений і залежить від наявних конкретних обставин. -

102

4. Чи є підставою для скасування довідки ВПО придбання житла в іншій адміністративнотериторіальній одиниці, якщо особа не повідомила, але факт придбання житла встановлено під час здійснення перевірки, і також встановлено, що за місцем видачі довідки ВПО особа не проживає? Відповідь: Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виключні підстави для скасування довідки визначені статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», це: 1) особа подала заяву про відмову від довідки; 2) особа скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення до скоєння терористичного акту; публічні заклики до скоєння терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння скоєнню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 103

3) особа повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) особа виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) особа подала заздалегідь недостовірні відомості. Отже, наявність житла у власності та реєстрація в ньому не є підставою для скасування довідки. 5. Чи має право ВПО отримувати одночасно щомісячну адресну допомогу та житлову субсидію на підставі договору оренди? Відповідь: Згідно з п.6 Порядку надання адресної допомоги встановлено лише два обмеження у призначенні адресної допомоги майнового характеру. Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для 104

проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Отже, наявність житлової субсидії, яку отримує ВПО, не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги. Водночас Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, яке затверджено постановою КМУ №848 від 21.10.1995, не містить жодних обмежень у призначенні субсидії ВПО, які отримують адресну допомогу. Згідно з п.5 даного Положення субсидію не призначають, коли будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням по призначення субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку, 105

крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень. Підстави припинення субсидії визначені п.20 зазначеного Положення і також не пов’язані з отриманням ВПО адресної допомоги. Таким чином, отримання ВПО адресної допомоги також не обмежує нарахування їм житлової субсидії згідно з порядком, встановленим законодавством. 6. Чи можливо ставити на облік внутрішньо переміщених осіб, які звертаються в даний час та мають місце реєстрації на території, підконтрольній Україні (наприклад, місто Маріуполь)? Відповідь: Статтею першою Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено поняття внутрішньо переміщеної особи: «Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства,

106

порушень прав людини та надзвичайних природного чи техногенного характеру.»

ситуацій

Оскільки територія проведення АТО поширена на всю територію Донецької та Луганської областей, то будь-яка особа, навіть з підконтрольної території даного регіону (зокрема і з м. Маріуполя), яка залишає або покидає своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, і оселяється на іншій території України, є внутрішньо переміщеною особою і має право стати на відповідний облік за місцем фактичного проживання. 7. Якщо в ЄІБД ВПО є інформація щодо проходження особою ідентифікації в ПАТ «Ощадбанк», чи потрібно соціальному інспектору обстежувати таку особу для подовження щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний термін? Відповідь: В Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам зазначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, не більше ніж на шість місяців. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової

107

допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї. Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення/ відновлення соціальних виплат ВПО. Отже, для призначення щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний строк представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення має провести перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/ перебування ВПО зі складанням відповідного акта (крім осіб зазначених в абзаці 2 п. 7 Порядку призначення/ відновлення соціальних виплат ВПО). 8. Чи може УСЗН приймати заяву на подовження адресної допомоги, якщо заявник у своїй власності має житлове приміщення, яке не увійшло до переліків населених пунктів, затверджених Розпорядженням КМУ №1085 від 07.11.14 Відповідь: Згідно з абзацами 1-2 пункту 6 Порядку надання адресної допомоги грошову допомогу не призначають у разі, коли: 108

будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. Крім того, у претендента на адресну допомогу може бути й житло/частина житла на підконтрольній території України, яке зруйновано/непридатне для проживання, що має бути підтверджене відповідним актом. Важливо! Обмеження щодо наявності житла не стосуються сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції.

109

9. Чи має право на виплату щомісячної адресної грошової допомоги особа, яка зареєстрована в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, якщо в одного з членів сім’ї є житло, яке розташоване на території, підконтрольній Україні в Луганській або в Донецькій областях? Відповідь: Відповідно до абзаців 1-2 пункту 6 Порядку надання адресної допомоги грошову допомогу не призначають, коли будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

110

10. Чи потрібна довідка з місця роботи при кожному зверненні, чи лише при первинному? Відповідь: Згідно з п.5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ №505 від 01.10.14, у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк особа подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги. При цьому в п.10 зазначеного Порядку визначено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. 11. Особа стає на облік як ВПО та подає заяву на призначення адресної допомоги. При перевірці нерухомості виявляється, що вона 2012 року купила квартиру у м. Бучі, в 2015 подарувала її, згідно з договором дарування, повнолітній доньці (донька не є ВПО). На даний час проживає у вказаній квартирі разом з донькою. Чи має особа право на допомогу?

111

Відповідь: Згідно з абзацами 1-2 пункту 6 Порядку надання адресної допомоги грошову допомогу не призначають, коли будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. В даному разі все залежить від того, чи є донька (власниця цього житла) членом сім’ї заявниці (за умови, що у заявниці немає членів сім’ї, які беруть участь в АТО). Згідно з ч.2 ст.3 Сімейного кодексу сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Якщо наявні всі ці ознаки, що визначається під час обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, заявниця не має права на адресну допомогу. 12. Адресна допомога особі призначена з 2016 року. Перевіряючи нерухомість на наступний термін 112

призначення допомоги, виявлено факт, що дана особа купила в м. Донецьку квартиру. Чи має вона право на допомогу? Відповідь: Згідно з абзацами 1-2 пункту 6 Порядку надання адресної допомоги грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. Наявність житла на території населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень (зокрема в м. Донецьку Донецької області) не впливає на призначення адресної допомоги. 13. Чи має право на щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття 113

витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг особа, яка проживала на підконтрольній Україні території АТО та якій призначено таку допомогу до набрання чинності постанови КМУ № 370 від 31.05.2017 (далі – постанова № 370), а 6-місячний термін виплат спливає після набрання чинності постановою № 370? Відповідь: Постанова № 370 набрала чинності 03.06.2017 року (з моменту розміщення на офіційному вебсайті Кабінету Міністрів України відповідно до статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, положення постанови № 370 застосовуються до правовідносин, що виникають під час призначення адресної допомоги на новий 6-місячний період. 14. Де брати акт технічного стану житла, копію якого потрібно надавати для призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі у разі наявності житла, яке зруйноване або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово

114

не здійснюють своїх повноважень, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення? Відповідь: Акт обстеження технічного стану житлового приміщення складається комісією, утвореною районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, військово-цивільною адміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі утворення) ради, виконавчим органом ради об’єднаної територіальної громади, за формою згідно з додатком до Порядку. 15. Чим терміни «відновлення» та «поновлення», які вживаються в постанові КМУ № 365 від 08.06.2016, відрізняються один від одного? Відповідь: Іменники «поновлення» та «відновлення» є словами-синонімами, які зберігають і лексичне значення, і граматичні ознаки дієслова. «Поновлення»/ «відновлення» означає результат створення, відтворення чи відбудови чогось, повернення до попереднього стану. У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365 від 08.06.2016 (далі – постанова) ці слова вживаються в схожому, але в дещо різному за змістом значенні залежно від ситуації, яку розглядають. Так, слово «відновлення» використовують у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженому 115

зазначеною постановою, та вживають у розумінні відтворення тих соціальних виплат, які вже отримувала особа за попереднім місцем проживання. А слово «поновлення» використовують у Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому цією ж постановою, і воно має значення відтворення соціальних виплат, які вже сплачували за новим місцем проживання внутрішньо переміщеної особи, але були припинені з тих чи інших причин згідно з порядком, передбаченим законодавством. 16. Чи є внутрішньо переміщеною особою дитина, яка народилась у внутрішньо переміщеної особи на підконтрольній території? Відповідь: Відповідно до абзацу третього пункту шостого Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, довідку отримує кожна дитина, зокрема й та, що прибула без супроводу батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи. Таким внутрішньо дитина, яка тимчасово

чином, оскільки один із батьків дитини є переміщеною особою, то їхня малолітня народилась в Україні поза територією АТО та окупованою територією, також має право 116

перебувати на обліку як внутрішньо переміщена особа, та отримати довідку внутрішньо переміщеної особи встановленого зразка. 17. Як поставити на облік неповнолітню дитину – ВПО, у якої немає паспортного документа? Відповідь: Відповідно до абзацу третього пункту шостого Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі – Порядок), довідку отримує кожна дитина, зокрема та, що прибула без супроводу батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи. Згідно з пунктом другим Порядку для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається до уповноваженого органу особисто. Відповідно до частини другої статті 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Згідно з частиною сьомою статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, 117

або свідоцтво про народження дитини. Це передбачено і пунктом четвертим зазначеного Порядку: під час подання заяви про взяття на облік заявник пред’являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини. 18. Чи можна надавати правоохоронним органам відомості про персональні дані внутрішньо переміщених осіб, які містяться в Єдиній інформаційній базі про внутрішньо переміщених осіб? Відповідь: Згідно із ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно з частинами 1 та 2 статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення 118

персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Частина перша статті 16 даного нормативно-правового акта наголошує на тому, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої власнику персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. При цьому в таких випадках запит щодо доступу до персональних даних власнику персональних даних повинен відповідати вимогам ч. 4 ст. 16 цього закону. За приписами ст. 41 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну (тобто Міністерства соціальної політики України). 119

Відповідно до Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ № 646 від 22.09.2016 року, чітко визначено, що відповідальним за забезпечення формування та ведення бази даних є Мінсоцполітики. Одержувати інформацію з бази даних мають право Мінфін, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, інші центральні органи виконавчої влади, Пенсійний фонд України та його територіальні органи з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію» і «Про захист персональних даних». Розпорядником Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі – ЄІБД ВПО) є Мінсоцполітики (п.п 2, 9 та 14 зазначеного Порядку). Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. до персональних даних особи відносяться будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи. Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є 120

конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зважаючи на вказане, керуючись нормами Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закону України «Про захист персональних даних» та Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ № 646 від 22.09.2016 року:  інформацію з ЄІБД_ВПО надає винятково Міністерство соціальної політики України, як розпорядник даної бази;  інформацію з ЄІБД ВПО надають органам Служби безпеки України, Національної поліції України, Державної фіскальної служби України тощо у випадках та згідно з порядком, визначеним законом (зокрема, але не виключно - Кримінальним процесуальним кодексом України), і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;  запит до Мінсоцполітики щодо інформації з ЄІБД ВПО повинен відповідати вимогам, визначеним у ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних».

121

Порушення зазначених норм тягне за собою цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом. Додаткові роз’яснення та відповіді на багато інших питань можна знайти на нашому сайті http://www.radnyk.org у розділі «корисна інформація».

122

ГЛАВА ІІ ПИТАННЯ ПАСПОРТИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ДЕЯКИХ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ

РОЗДІЛ 1. ВІДНОВЛЕННЯ ПАСПОРТІВ ТА ІНШИХ ДОКУМЕНТІВ ВПО Оформлення паспорта (в тому числі замість втраченого/ викраденого) У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляють та видають новий паспорт. Процедура відновлення паспортних документів для ВПО починається із заяви до поліції про втрату паспортного документа. Надалі документи відновлює міграційна служба. Заяву в поліцію варто подати негайно після виявлення втрати документа для запобігання негативним наслідкам внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб. Заяву про втрату, крадіжку або знищення паспортного документа мають прийняти та зареєструвати в ЄРДР. На підставі отриманої копії постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за заявою особи до органів внутрішніх справ про викрадення паспорта ВПО має можливість отримати тимчасове посвідчення громадянина України та відновити документи за місцем реєстрації як

123

ВПО. Саме тому варто одразу взяти копію постанови та попросити завірити її. Згідно з постановою КМУ № 302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» з 1 листопада 2016 р. для громадян України запроваджено оформлення (також замість втраченого або викраденого) та обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм. Одночасно прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється. Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через

124

уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу. За оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) паспорта стягують адміністративний збір згідно з порядком та розмірами, встановленими законодавством. Адміністративний збір стягують у разі оформлення замість втраченого або викраденого паспорта зразка 1994 року. Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) паспорта здійснюють територіальні органи/територіальні підрозділи ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру). Внутрішньо переміщена особа подає документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта за місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Документи для оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, заявник може подавати до будь-якого територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта. Отже, у разі втрати паспорта зразка 1994 р. наступним кроком у відновленні паспортного документа є звернення до підрозділу міграційної служби України або Центру надання адміністративних послуг за місцем фактичного 125

проживання з попередньо зібраним пакетом документів, до якого входить: - постанова про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи; - документи, які підтверджують особу: водійське посвідчення, паспорт громадянина України для виїзду за кордон тощо; - довідка про присвоєння реєстраційного номера платника податків (ідентифікаційний код платника податків) або повідомлення про відмову від його прийняття; - довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; - документи, на підставі, яких робили відмітки в паспорті (зразка 1994 р.): свідоцтва про народження дитини, свідоцтво про шлюб / розірвання шлюбу/рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало чинності; - квитанція про сплату адміністративного збору. У разі оформлення паспорта вперше (по досягненню 14-річного віку) надають такі документи: -

свідоцтво про народження; паспорти батьків або одного з них; довідка про присвоєння реєстраційного номера платника податків (ідентифікаційний код платника податків) або повідомлення про відмову від його прийняття; 126

довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі набуття громадянства України).

Видані компетентними органами іноземної держави документи, які подають для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта, засвідчуються установленим законодавством порядком, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подають із перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально. На підставі наданих документів формується електронна заява-анкета та надалі провадяться перевірки наданих даних. Зазвичай новий паспорт видають у термін до 2 місяців, хоча постанова КМУ № 302 від 25.03.2015 встановлює такі строки видачі паспорта: -

не пізніше ніж через 20 робочих днів із дня оформлення заяви-анкети для його отримання; не пізніше ніж через 10 робочих днів із дня оформлення заяви-анкети для його термінового отримання.

Особливості оформлення та відновлення паспортів особам, які не отримали довідку ВПО

127

Прийом документів від осіб, які проживають та зареєстровані в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення (Донецька та Луганська області) та не отримали довідки внутрішньо переміщеної особи, здійснюється за місцем звернення особи територіальним підрозділом ГУДМС України в Донецькій області та відповідно УДМС України в Луганській області. З повним переліком та режимом роботи зазначених територіальних підрозділів можна ознайомитись на сайті Державної міграційної служби України:  по Донецькій області https://dmsu.gov.ua/donetsk/pidrozdily.html  по Луганській області https://dmsu.gov.ua/luhansk/pidrozdily.html

Особливості оформлення паспортів ВПО з Криму

та

відновлення

Територіальні підрозділи ДМС обслуговують з паспортних питань громадян, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, за місцем звернення на всій території України. Зокрема, йдеться про:

128

 оформлення паспорта громадянина України після досягнення 14-річного віку;  відновлення втраченого паспорта громадянина України;  вклеювання фотографій до паспорта громадянина України після досягнення 25- та 45-ти річного віку;  заміну паспорта громадянина України у зв’язку зі зміною прізвища та з інших причин;  оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон;  оформлення проїзного документа дитини;  реєстрацію місця проживання та місця перебування. Жителі Криму, які змушені залишити півострів, можуть отримати перелічені паспортні послуги в найближчому підрозділі ДМС України за місцем прибуття. Мешканці Криму, які проживають на території півострова, можуть звертатися до спеціально визначеного підрозділу міграційної служби за адресою: Херсонська обл., Новотроїцький р-н, смт Новотроїцьке, вул. Чапаєва, буд. 8, (1 пов.) або до іншого зручного підрозділу в Херсонській області. Поновлення ідентифікаційного коду платника податків (ІПН) ВПО Фізична особа, незалежно від того чи є має вона громадянство України, за умови що вона має об'єкти 129

оподаткування чи обов'язки зі сплати податків й інших обов'язкових платежів в Україні, має зареєструватися у Державному реєстрі фізичних осіб і отримати реєстраційний номер облікової картки. ІПН надається фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів та зберігається за ними протягом усього їхнього життя. Виключенням є особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ІПН та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Таким громадянам вноситься відповідна відмітка до паспорту Дані про ІПН зберігаються в єдиному реєстрі платників податків, який є всеукраїнським та містить відомості про всі присвоєні номери. На руки заявникам видають лише свідоцтво (довідку) про присвоєння номеру. Для поновлення втраченого свідоцтва (довідки) потрібно звернутися до територіального підрозділу державної податкової інспекції за місцем фактичного проживання. Для поновлення ІПН достатньо подати:  письмову заяву,  документ, що посвідчує особу,  довідку ВПО.

130

Нова довідка буде видана у строк до 7 днів. Поновлення свідоцтва про народження Для поновлення свідоцтва про народження ВПО має право звернутися до органів РАЦС за місцем реєстрації як ВПО та отримати дублікат свідоцтва, а, за потреби, виписку з реєстру. Для отримання зазначених документів потрібно сплатити державне мито, подати письмову заяву, а також пред’явити паспорт та довідку ВПО. Будь-яка особа має право на отримання дубліката власного свідоцтва про народження. Відновленням цього документа для неповнолітньої особи займаються її батьки або опікуни.

131

РОЗДІЛ 2. РЕЄСТРАЦІЯ ДЕЯКИХ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ, ЩО СТАЛИСЯ НА ТИМЧАСОВО НЕПІДКОНТРОЛЬНІЙ ТЕРИТОРІЇ Реєстрація факту смерті Для реєстрації факту смерті особи, яка померла на тимчасово окупованій території (АР Крим, м. Севастополь) або на території окремих (непідконтрольних) районів Луганської та Донецької областей, і отримання відповідного свідоцтва про смерть родичам* померлого або їх представникам потрібно: 1. Подати до будь-якого суду за межами такої території

України незалежно від місця проживання заявника:  Заяву про встановлення факту смерті;  Належні докази**;  Квитанцію про сплату судового збору*** (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2017 року - 320 грн.). 2. Таку справу суд розглядає невідкладно з моменту

надходження заяви. 3. У разі задоволення заяви про встановлення факту

смерті особи, суд невідкладно видає копію рішення заявнику або надсилає її до відділу РАЦС для 132

державної реєстрації смерті (у разі відсутності заявника під час винесення рішення). Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 4. Для отримання свідоцтва про смерть особа подає до

найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України. Примітки: *Родичами в даному разі вважаються: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, а також особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі. **Доказами у справі можуть бути пояснення заявників, свідків, письмові докази (зокрема свідоцтва про поховання), речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, 133

висновки експертів. Документи, видані органами та установами (також і лікарняними закладами), що розташовані на окупованій/непідконтрольній території, суд теж може брати до уваги. ***Судовий збір змінюється залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється щорічно законом про державний бюджет. Судовий збір не стягується за подання Заяви щодо особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

Реєстрація факту народження Для реєстрації факту народження особи, яка народилась на тимчасово окупованій території (АР Крим, м. Севастополь) або на території окремих (непідконтрольних) районів Луганської та Донецької областей, і отримання відповідного свідоцтва про народження дитини), родичам* дитини або їх представникам необхідно: 2. Подати до будь-якого суду за межами такої території

України незалежно від місця проживання заявника:  Заяву про встановлення факту народження;  Належні докази**;

134

 Квитанцію про сплату судового збору*** (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2017 - 320 грн.). 3. Таку справу суд розглядає невідкладно з моменту

надходження заяви. 4. У разі задоволення заяви про встановлення факту

народження особи, суд невідкладно видає копію рішення заявнику або надсилає її до відділу РАЦС для державної реєстрації народження (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 5. Для отримання свідоцтва про народження особа

подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України. Примітки: *Родичами в даному разі вважаються: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, 135

прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, а також особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі. **Доказами у справі можуть бути пояснення заявників, свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (також і лікарняними закладами), що розташовані на окупованій/ непідконтрольній території, суд теж може брати до уваги. ***Судовий збір змінюється залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється щорічно законом про державний бюджет.

136

https://www.eventbrite.com/blog/5-steps-to-avoid-burnout-as-an-event-manager-ds00/

137

ГЛАВА ІІІ ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРЯННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ТА МЕТОДИКИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ

Розділ 1. Причини професійного вигоряння у діяльності державного службовця та методики його профілактики Чи бувало з вами так: коли черговий відвідувач заходить до кабінету, вам хочеться:  кудись його швидко направити, хоча питання належить до вашої компетенції;  заплющити очі, а потім, розплющивши їх, побачити, що це була примара, і зараз його немає;  щоб його справа владналася без вас, дивом, в одну мить;  дратуватись, ледь стримувати крик, відмовляти відразу й говорити роздратованим голосом: «Вийдіть, ви що не бачите, я зайнята»;  піти геть із цієї роботи і вранці нікуди не йти. Але ви продовжуєте працювати… Ймовірно, це могло бути з вами або з кимось із ваших колег. Що такий стан може означати? Ви вже здогадались, що це втома, втома від роботи з людьми чи з паперами, чи ще з чимось чи кимось, з чим ви зустрічаєтесь щодня і виснажились від перенапруження. Це класичні симптоми вигоряння. Можливо, ви вже знаєте, як уберегтись від 138

нього, перш ніж виникне перевантаження або загроза вашому благополуччю чи кар’єрі. Ймовірно ви вже читали про вигоряння чи щось спробували робити для профілактики, але знання не допомогло уникнути його, і знову все повернулося. Ви зневірились і вважаєте, що вигоряння – невід’ємна частина вашої роботи, бо все повторюється знову і знову. Як замкнене коло. Це правда, знати про вигоряння і вміти так побудувати своє життя, щоб забезпечити собі «проти вигоряльний» його стиль, – це зовсім непросто; тут не вийде – прочитати і почати так жити. Цей стиль має стати вашою корисною звичкою, а отже, на початку ви маєте докласти певних зусиль (тобто замотивувати себе – зрозуміти, для чого це вам). А ще надзвичайно важливо сформувати такі собі «антени» (чи перископ, як у підводному човні), щоб інтуїтивно відчувати, коли починаєте входити в небезпечну зону. У цьому розділі ми розглянемо симптоми вигоряння, хто має взяти відповідальність за вигоряння, умови відновлення після вигоряння, розвиток навички сказати «ні» ввічливо або кілька способів побудови і збереження своїх особистих меж. Вигоряння – це стан фізичного, емоційного виснаження. Він може виникати, коли ви отримуєте тривалий стрес на роботі, або у вас труднощі в родині, коли 139

ви довго працюєте на межі можливостей, на межі фізичних чи психологічних резервів. Певний рівень стресу на робочому місці є нормальним, надмірне навантаження на психіку і перевантаженість негативом шкодить, впливає на ваше фізичне та емоційне здоров’я, робочі стосунки і на домашнє життя (і навпаки – стрес удома впливає на стосунки на роботі). Ви не можете все контролювати на роботі, але це не означає, що ви безсилі, навіть якщо ви у складній ситуації. Одна з причин: Вигоряння буває тоді, коли ви докладаєте значних зусиль на роботі, а вони не дають очікуваних результатів, у підсумку ви відчуваєте глибоке розчарування. І не обов’язково це пов’язано з самою роботою, іноді ми самі можемо виставляти перед собою нереалістичні очікування. Існують абсолютно реальні кроки, які можуть допомогти вам уникнути шкідливого впливу робочого стресу, підвищити якість життя і задоволення від роботи. Вигоряння може бути не лише на роботі, але і вдома, вигоряння від перевантаження у сім’ї, від контактів із друзями, від претензій у родині. Плинність кадрів – як наслідок професійного вигоряння – є однією з надзвичайно гострих проблем сфери

140

державної служби, і соціальної зокрема. Утім ця проблема стосується не лише України, а й інших країн теж. Вигоряння – це коли:  вам здається, що майже кожен день на роботі поганий;  почуваєтеся виснаженими більшу частину часу;  не відчуваєте радості та інтересу до вашої роботи або почуваєтеся пригніченими;  відчуваєте хронічне обов’язками;

перевантаження

вашими

 вживаєте алкоголь чи інші психоактивні речовини, і це негативно впливає на вашу роботу, ви втрачаєте стосунки, гроші;  відчуваєте безнадію стосовно вашого життя, роботи;  маєте фізичні симптоми, такі як біль у грудях, задуху, безсоння, серцебиття. Є дослідження1, що фахівці, які мали досвід вигоряння на ранній стадії кар’єри, частіше здобувають і користуються навичками відновлення і профілактики, ніж ті, які її

1 Long-term consequences of burnout: An exploratory study Cary Cherniss http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/job.4030130102/abstract 141

проходять пізніше. Проте це відбувається лише за умови, що спеціаліст бере до уваги свій досвід. Умови відновлення після вигоряння Вигоряння не минається саме, навпаки, стан може погіршитись, ми стаємо злі, або ж песимістично налаштовані (говоримо, що «все погано», «минулого року я заробляв 15 тис. гривень легко, а тепер ось і 5 тисяч не заробляю»), знаходимо в ситуаціях негатив і не бачимо позитиву. І все це до того часу, поки ви не владнаєте основні проблеми, які до нього призвели. Відновлення після вигоряння – це повільна подорож, і навіть коли ви звільнитесь з роботи, на якій ви вигоріли, лише згадки про неї можуть призвести до повторення симптомів. Так, у будь якому разі, вам потрібен час і певне місце для відновлення, тому не шкодуйте часу на відновлення. Наведені нижче способи можуть бути корисними в багатьох ситуаціях, деякі можливо не спрацюють, тоді шукайте своїх, не бійтеся пробувати нове. Подумайте, чому сталося вигоряння. Спочатку прийміть відповідальність за той факт, що вигоряння у вас є, і ви потребуєте допомоги чи самодопомоги! Вигоряння – це відповідальність людини, яка його зазнала. Дуже важливо – прийняти реальність, це перший крок до змін. Потім слід з’ясувати, яка причина 142

того, що так сталося. Іноді це очевидно, іноді – ні, й потребує прискіпливого самоаналізу. Головним симптомом вигорання є образи або невдоволення, вони підкажуть щось важливе, розуміння якого відсутнє. Ось приклад: Катерина працює в міжнародній компанії, вона дуже любить свою команду і те, над чим працює. Оскільки через різницю часу частина її команди перебуває за кордоном, їй доводиться дуже рано починати працю, десь о 7-й ранку. Її керівник часто забуває про це, і просить залишитися після 4-ї дня. Вона обурюється, оскільки це перешкоджає її спілкуванню з родиною. Катерина не мала вигоряння, бо вона любить свою роботу, проте вона мала перші симптоми, які допомогли їй владнати цю справу з керівником. «5 з чим пов’язано» Для того, щоб зрозуміти причини проблеми, ви можете скористатися технікою «5 чому, або з чим пов’язано»2.

2 Сакичі Тойода Sakichi Toyoda, один із батьків японської промислової революції, який розробив цю техніку в 1930-і роки. Він був промисловцем, винахідником і засновником Toyota Industries. Його метод «5Whys» став популярним у 1970-і роки, і Toyota все ще використовує його для врегулювання проблем сьогодні.

143

Цінність цього аналізу полягає в тому, що ви аналізуєте не чиїсь фантазії, а доходите до того, що є насправді. Запитайте колег чи партнерів, чому ця проблема виникла. Наприклад, «З чим пов’язано, що не було вчасно організовано конференцію, а все робилося в останній момент?» Здається, що запитання «З чим пов’язано?» звучить просто, але для відповіді потрібно проаналізувати та зробити певні інтелектуальні зусилля. Шукайте відповідей, які можуть бути фактично обґрунтовані: вони мають бути записані і в них коротко сформульовано те, що відбулося насправді, а не здогадки про те, що сталося. Рухайтесь послідовно. Від однієї причини «з чим пов’язано» до іншої. Їх має бути стільки, скільки достатньо – 5 і більше. Приклад. З чим пов’язано те, що не було вчасно організовано конференцію, а все робилося в останній момент? З чим пов’язано, що робота зайняла довше часу, ніж потрібно? З чим пов’язано, що пізно надруковані флаєри? З чим пов’язано, що пізно були надіслані запрошення і проконтрольована присутність? З чим пов’язано, що почали збори за два тижні?

144

Продовжуйте процес, доки не з’ясуєте основної причини проблеми, і ви зможете визначити те, що запобігає її повторенню. Пам’ятайте, що цей процес опитування найкраще підходить для простих чи помірно складних проблем. Для дуже складних проблем може бути потрібен детальніший підхід (хоча використання «5 з чим пов’язано» все одно дасть вам корисну інформацію). Іноді варто долучити до обговорення іншу людину, яка може збоку побачити щось таке, чого ви не бачите. Подумайте, які негативні почуття у вас викликає ваша робота і проаналізуйте, з чим це пов’язано. Виявивши причини вигоряння, запишіть хоча б один спосіб, що допоможе керувати чи усунути джерело стресу. Будьте поблажливими до себе. Ще один метод – це ведення щоденника стресу. Щодня записуйте, що призводить до вашого стресу, і чому так стається. Коли ви виявите коріння стресу, можна зробити щось для того, щоб усунути його. Це може бути делегування деяких обов’язків іншим, досягнення більшої автономії у вашій роботі, прояснення і зміна ролей, додавання коротких відпочинків. Зосередьтесь на тілі Якщо ви пережили вигоряння, то ваше тіло, можливо, потребує уваги. Почніть із того, щоб подбати про нього. У 145

нашій культурі традиційно турбота про тіло пов’язана з їжею, ліками, масажем. Проте цього мало, багато досліджень свідчать про те, що наше тіло потребує вправ. Виконання вправ дає багато переваг: зокрема знижується рівень гормону стресу, підвищується настрій та якість життя. Переконайтесь, що ви достатньо спите, їсте корисну їжу, уникаєте швидких вуглеводів чи жиру, п’єте доволі води, гуляєте на свіжому повітрі. Це видається дивним, проте професіонали часто ігнорують свої тілесні потреби, і піклуються про інтелект більше, ніж про тіло, носія інтелекту. Візьміть відпустку Один з надійних способів відновлення – це відпустка. Справжня3. Час без роботи дає нам змогу зняти напруження і розслабитись. Хоча, повернувшись до праці, ви можете знову відчути стрес, проте відволікання дасть змогу дистанціюватись і переоцінити те, що є насправді важливим.

3 А не така, яку «люблю» я, авторка цього тексту, тобто обираю під час відпустки іншу роботу. 146

Переоцініть свою мету Важливим завданням відновлення після вигоряння може бути переоцінка вашої мети. Приклад. Ольга, молодий спеціаліст, мріяла про успішну кар’єру директора департаменту, проте, почавши роботу, зрозуміла, що обов’язки управлінця передбачають, окрім публічних виступів, ще упевненість у собі та вміння ризикувати, необхідність працювати повний день, узгоджувати свої рішення з багатьма структурами. Натомість для Ольги, схильної до аналізу та сумнівів, це було непросто. Відмова від своєї мрії далась жінці нелегко, вона не лише отримала професійне вигоряння і міркувала про те, щоб кардинально змінити професію (стати квітникаркою), але й мала депресію, приймала ліки та ходила майже два роки до психотерапевта. Поволі відновлюючись, Ольга вирішила залишитись у професії, проте схилилась до власного проектного бізнесу, кар’єри фрілансера (англ. freelancer — «вільний митець») — вільнонайманець, який сам шукає собі проекти). Почніть із визначення своїх цінностей, потім може виявитись так, як із Ольгою, відповідальність якій дається нелегко, проте вона задоволена працею на себе і на свої проекти. Зробіть рейтинг цінностей, місії, інтересів. Може бути так, що ви маєте мрію і не наважуєтесь її

147

реалізувати. Все чекаєте слушного часу, а може варто визнати, що час уже настав?! Навчіться ввічливо казати «ні», а також кільком способам побудови і збереження своїх особистих меж. У період відновлення важливо не лише зробити аналіз причин вигоряння, але й не брати на себе додаткових зобов’язань, а то навіть знизити кількість взятих. Це може бути заскладним завданням для людини, яка не звикла турбуватися про себе. Далі ми запропонуємо низку рекомендацій, як сказати «так» людині, але «ні» завданню. Для української культури характерно «спочатку відмовити, а потім пожаліти, піти назустріч», проте коли йдеться про межі соціальні та особисті – це не на користь. Розуміти межі і вміти ввічливо вказати на них – це важлива навичка, яка відрізняє вседозволеність від можливості з повагою брати до уваги потреби іншого. Приклад. До соціального працівника Костянтина о 17.50 приходить відвідувач. Його робочий день триває до 18:00. Спеціаліст залишається, бо має настанову, що клієнт понад усе. Скільки може тривати зустріч, невідомо, інформаційна вона чи консультаційна, визначає Костянтин. Він говорить: «Якщо справа термінова і її можна владнати просто вислухавши людину і таким чином надати підтримку, варто це зробити. Якщо необхідна спеціалізована допомога, відвідувача потрібно спрямувати до відповідного фахівця. Варто брати на себе тільки ті 148

зобов’язання, які можна виконати. Якщо я знаю колегу, який може щось зробити краще ніж я, пояснюю клієнту, чому варто звернутися до нього, іноді телефоную до спеціаліста сам, або залучаю волонтерів, які допоможуть клієнтові, навіть відведуть». Для того, щоб відповісти «так», людині, варто: з’ясувати, чого людина дійсно потребує, виявити найактуальнішу потребу, наприклад записати всі можливі варіанти, потім запропонувати оцінити найактуальніші, першочергові та ті, які можна виконати найшвидше – тобто знайти зони гнучкості, визначити пріоритети; визначити, як ще можуть бути задоволені потреби цієї людини – знайти інший підхід до проблеми, шукати альтернативи; зрозуміти, як можете підтримати людину – визначте разом мету, шукайте її інтереси й потреби. Приклад, як сказати «так» людині, але «ні» завданню. «Мені шкода, але я не можу зробити цей аналіз на цьому тижні. Але я можу зробити його на наступному, після завершення свого звіту». Розуміння своїх меж дуже важливе для формування здорових стосунків на роботі, здорового способу життя. І цьому мало хто вчить, не лише батьки своїм прикладом з дитинства, але й на роботі. Тому так мало прикладів 149

ввічливої взаємодії з іншими зі збереженням себе, а не «померти, але зробити». Кілька способів побудови і збереження своїх меж4 Назвіть свої обмеження. Ви не зможете встановити межі, якщо ви не знаєте, де ви стоїте. Отже, розуміння власних психологічних, емоційних та фізичних обмежень є важливим. Подумайте, що ви можете терпіти (приймати), а де ви будете почуватися незручно і дискомфортно. Тож якщо ви знаєте, що без перерви не можете приймати відвідувача за відвідувачем, краще зробити коротку, на пару хвилин перерву, ніж сидіти і дратуватись, що ви не в змозі цього собі дозволити. Налаштуйтесь на свої відчуття. Є два ключові сигнали, які дають нам змогу зрозуміти наші межі: невдоволення і почуття дискомфорту. Подумайте про ці почуття на лінійці від 1 до 10, де від 6 починається вища зона.

1 слабкий дискомфорт

6 зона вищого дискомфорту

4 Occupational Hazards. Keeping your mind and body in balance at the office. Dana Gionta https://www.psychologytoday.com/blog/occupational-hazards 150

Якщо спілкування або ситуація, викликає, за відчуттями, у вас вищу зону дискомфорту, то запитайте себе, з чим це пов’язано, що вас турбує? Обурення традиційно пов’язане з тим, що ми щось робимо виходячи за власні межі, коли ми відчуваємо себе винними (хочемо бути добрим працівником, дружиною чи донькою/сином), або хтось нав’язує нам свої очікування. І можливо, замість того, щоб «зриватись і ображатись», з’ясуйте що відбувається? Будьте прямими. З деякими людьми можна не бути прямими, коли ваші стилі спілкування подібні. Але не всі люди такі. Іноді уточнення формату і меж є здоровим способом спілкування, а іноді це сприймається як неповага і напруженість. Проте є моменти, коли вам потрібно бути прямими, і не лише в робочих питаннях, а і в романтичних стосунках (обговорити, скільки часу проводити разом, як давати раду труднощам, що виникають). Практика позитивного мислення Вигоряння може призвести до появи у вас циклів негативного мислення. Це негативне мислення з часом накопичується і ситуація погіршується. Звісно, ви можете цьому протистояти, навчившись позитивно мислити, тобто шукати позитив для майбутнього, навіть тоді, коли багато негативу. Коли ви відновлюєтесь після вигоряння, досить складно позитивно мислити. Але важливо почати з малого. 151

Подібно до того, як ви набуваєте майстерності з фаху, потрібно щоденно повторяти: «Я спираюсь, хоч і на маленький, але свій успіх і йду далі». А ще, ви заслуговуєте похвали навіть за маленькі досягнення. Ці кроки принесуть радість у ваше життя.

https://mncan.org/aphasia-conversation-groups/

152

Розділ 2. Спілкування з іншими: навички ефективної комунікації Теми для обговорення: що є важливим для ефективного спілкування і передачі інформації як на роботі, так і в звичайному житті; як керувати стресом під час спілкування; як бути розсудливим, цінувати себе й інших; у який спосіб можна налагоджувати міжособистісну взаємодію і залагоджувати конфлікти, як спілкуватись під тиском; як бути розсудливим до себе і до інших. Коли ви прочитаєте цю тему, можливо, вам одразу спаде на думку, що вона про те, як керувати іншими ефективно для себе: близькими, колегами, підлеглими, керівником, відвідувачами (клієнтами) тощо. Проте, реальність соціального життя (а робота стосується саме її) така, що значно більше у довготривалій перспективі виграють ті, хто прагне будувати стосунки так, щоб досягти власної мети через досягнення спільної і робочої мети. Іншими словами – хотіти, щоб виграли всі, а не лише ви. Звучить нереально? Але це реальність, і це може бути зроблено. Звісно, досвід ваш може твердити про інше, ви можете пригадати багато випадків, коли не отримували, чого хотіли, або коли вас підводили, бо ви повністю покладались, занадто довіряли і сподівались. Проте особливістю спілкування і вибудовування ефективних стосунків є конкретні навички комунікації і розуміння своїх 153

меж, своїх компетенцій та некомпетентності, своєї неідеальності тощо, навички, які допомагають витримувати невдоволення, не утискаючи своїх потреб, а допомагаючи задовольняти їх. Ефективне спілкування – це двосторонній або багатосторонній процес, за нього відповідальні усі учасники. Багато з того, що ми маємо у професійному чи власному багажі життя, ми отримали від наших батьків. Наше природне й набуте складає основу життєвого досвіду. Іноді навички, засвоєні від родини чи соціального оточення, - некорисні, тоді варто їх переглянути й здобувати ті, які допоможуть нам у житті. Ви маєте сумніви? «Ок», але не дозволяючи собі змін, ви не зміните й оточення. Спробуйте. Чому ми часто вважаємо що це не спрацює? Все дуже просто, для змін потрібні спроби і тренування, інтерес і азарт. Ми ж частіше хочемо, щоб щось відбулось швидко і без зусиль, магічно і без нашої участі. Але так це не працює. Найкраще працює, коли ви з’ясуєте свою мотивацію (чому?) і маєте цікавість (навіщо?) до того, що ви робите. Так, як у дітей! Отже, почнемо. Для налагодження ефективного спілкування дуже важливо: 154

Слухати (а не лише говорити). Керувати стресом у момент спілкування. Бути розсудливим і щодо себе, й щодо інших. Брати до уваги невербальні сигнали.

Слухати Коли ми спілкуємось з іншими, частіше звертаємо увагу на те, що саме хочемо сказати. Проте успішне спілкування – це не просто усвідомлення слів або передавання інформації чи впливу, а й розуміння своїх емоцій у процесі. До найважливіших навичок, які можуть допомагати у нашому професійному і соціальному житті належить те, що ми говоримо спонтанно, переживаючи саме в цей момент. Звичайно, ця практика на початку потребуватиме більше зусиль, проте чим більше ви практикуватиметесь, тим більш інстинктивними та ефективними будуть ваші навички спонтанного комфортного спілкування. Що може заважати вам ефективно слухати? Уявіть собі: нам можуть заважати наші емоції і думки, які вони викликають. Так, у психоконсультуванні є метод, який використовують для опанування стресом спілкування. Він має назву ABC-аналіз (А – ситуація (подія, що активує), В – реакція (переконання, думки, що виникають у процесі 155

активації), С – емоції та дії (наслідки). Як це працює і що це таке? Викладена за допомогою таблиці модель АВС може мати такий вигляд:

А ситуація

В реакція (думка)

до спеціаліста _відділу Центру______ прийшла клієнтка, дівчина 13 років у зв’язку з тим, що має проблеми з батьками, які пиячать.

№1. «Ох, дівчина, підліток, і таке!!» Це думка. Кожна думка провокує емоцію. Працівниця сприйняла ситуацію, як робочу, настрій нейтральний.

№ 2. «Краще б вона пішла до міліції, а то відразу до нас, скаржитися...».

156

С емоції та дії У цьому разі емоція – цікавість до дівчинки, її сміливості; співчуття і впевненість у тому, що слід роботи, наприклад, залучити відділ у справах дітей. Далі за схемою. Реакція цього разу: емоція – злість, нудьга. Стало прикро, в плечах з’явилася важкість і втома,

настрій зіпсувався: не пішла ввечері дивитися кіно, замість цього механічно перегортала пости у Facebook. №3. «Як вони сміють витрачати стільки грошей на горілку, чому я маю займатися їхньою дитиною?»

Розсердилася, піднявся тиск, спітніла. Тут же сердито сказала: «До речі. Я зараз веду іншу сім’ю, там теж такі батьки, як твої. Як можна, сил уже немає з цими алкоголіками». Це реакція: емоція + відчуття в тілі + поведінка. В цьому разі емоція – гнів, збудження.

Ми бачимо, що на одну і ту ж ситуацію можливі різні реакції.

157

У схемі ABC, під A описано ситуацію, під B - думку, під C – емоції, дії. Як видно з цих прикладів, реакцію викликає зовсім не ситуація. Ситуація у всіх прикладах однакова, різні емоції викликають думки з її приводу. Проте, перш ніж працювати з думками, треба розуміти, що людині варто прийняти, що вона може відчувати розпач чи злість, а лише потім почати аналізувати і змінювати реакції, і відповідно, емоції та дії. Ще один приклад ситуації, яка часто трапляється А ситуація

В реакція

Мій Я думаю: начальник «Вона/він запитує мене, чи вважає, що я закінчив недостатньо працюю». роботу

С емоції та дії Дії

Я відповідаю я захищаючись, що я майже закінчив роботу, хоча насправді в мене ще є запитання і я в процесі. - «Вона/він намагається мене Емоції впіймати». Я відчуваю себе роздратованим, злим та обуреним.

У конкретному прикладі «Вона/він вважає, що я недостатньо працюю», «Вона/він намагається мене 158

впіймати» робиться припущення, про те, що думають інші люди, тобто відбувається «читання розумом». Наші реакції можуть бути виправданими і точними, але іноді вони такими не є. Важливо з’ясувати, чи виправдані ваші реакції, а потім вирішити, як ви хочете вчинити. Балансування тверджень Якщо піддавати сумніву свої перші реакції, думки, то ми можемо отримати таку думку: «Цілком можливо, що керівник вважає, ніби я недостатньо працюю, але можливо також, він перепитує про роботу, оскільки скоро термін її завершення, і це не означає нічого особистого». «Я можу мати сумніви, тому що я занепокоєний відставанням і відчуваю, що мені потрібна підтримка або час, щоб упоратись. І не буде краще, якщо прикинутись, що я впораюсь». NB! Зверніть увагу, що балансування тверджень стосується більшої точності, тобто ми не фантазуємо, а вирішуємо, як краще для справи, і як це вплине на вибір дій. Балансування може бути вдалим рішенням для вашої «боротьби» (зміни) негативних і негнучких думок на гнучкі, зміни мислення, щоб поліпшити ситуацію, в якій ви перебуваєте. Виконання практичних завдань Як будь-яка нова якість, балансування потребує практики. 159

Використовуючи модель АВС, що допоможе вам конструктивним чином діяти, замість того, щоб захищатись, ви можете:  Спробувати пояснити труднощі, з якими зіткнулися на роботі і попросити підтримки (або додаткової інформації). Якщо ви боїтесь зневаги або скепсису, пам’ятайте, що «хто нічого не робить, той не помиляється», ми навчаємось усе життя, кожен може мати сумніви.  Якщо з якихось причин поговорити з керівником неможливо, ви можете спробувати поговорити з іншою відповідальною особою в організації, щоб владнати проблему.  Якщо й це неможливо, ви можете робити, як вважаєте за необхідне, але пам’ятайте, що ми часто відмовляємось від допомоги не тому, що її не можуть надати, а тому, що ми маємо упередження або відмовляємось відповідати за власні дії.  Якщо ви помітите, що негативні твердження чи щось подібне до них знову повертаються, зверніться до балансування, щоб не втрачати зв’язку з реальністю, допомогти собі бачити і труднощі, й позитив. Способи профілактики професійного вигоряння ви зможете знайти в інформаційному блоці «Подумайте, чому сталось вигоряння». Вони можуть бути успішним підґрунтям у ході ефективного спілкування та залагодження

160

конфлікту (про це у розділі «Спілкування з іншими: навички ефективної комунікації»). Відсутність фокусу Ви навряд чи зможете ефективно спілкуватись, якщо займаєтесь кількома справами одночасно: наприклад, перевіряєте пошту через смартфон, думаєте, що хочете в туалет, думаєте що «ненавидите цю ситуацію чи людину», плануєте справи чи міркуєте, що сказати далі, не зважаєте на невербальні реакції співрозмовника. Щоб ефективно спілкуватись, потрібно уникати відволікань і розфокусованості уваги. Ви маєте зосередитись на досвіді «від початку до завершення», щоб зрозуміти нюанси розмови. Зважайте на те, що ви можете неправильно/або поіншому трактувати певні слова, які промовляє співрозмовник. Невідповідність мови тіла Невербальне спілкування може посилити те, що ви говорите, або заперечити. Якщо ви маєте злий вигляд, а говорите про щастя, співрозмовник буде сумніватись у тому, наскільки ви щасливі. Уникайте переривання «Ой, я знаю, що ви хочете сказати» - обірвавши фразу, ви провокуєте злість і нерозуміння. У вас також можуть виникнути труднощі з точним розумінням сказаного, якщо під час розмови міркуєте, що сказати далі. 161

Покажіть свою зацікавленість у тому, про що було сказано Заохочуйте співрозмовника такими коментарями: «так», «звичайно», «угу», «згоден». Спробуйте відкласти осуд, навіть якщо людина вам не подобається Щоб ефективно спілкуватися з кимось, вам не потрібно, щоб людина вам обов’язково подобалась, або щоб ви погоджувались з її думками, ідеями, цінностями. Але вам необхідно відкласти ваш осуд і відмовитись від звинувачення і критики, щоб спробувати зрозуміти. Я пригадую, як стала свідком однієї розмови між представниками різних політичних ідеологій (чоловік, киянин, і жінка, яка приїхала з іншого міста на демонстрацію, і планувала взяти в ній участь). Що зробив чоловік, розмовляючи з жінкою, яка мала інші політичні цінності? Він почав шукати, що їх об’єднує, слухати і запитувати про її потреби, з’ясовувати, що її турбує насправді. Він менше говорив, а більше слухав, і виявилось, що між ними значно більше спільного людського, ніж відмінного. Вони розійшлись із відчуттям наповненості, це викликало захоплення. Забезпечити зворотній зв’язок Якщо вам щось незрозуміло або співрозмовник не уточнив, найкращим варіантом буде перефразувати: «Чи 162

означає те, що я чую…», «Здається так, що…» - це все чудові способи уточнити ваше розуміння. Окрім усього іншого, це покаже, що ви слухаєте. Допоможе з’ясувати двозначності запитання: «Що ви маєте на увазі, коли говорите…», «Чи ви це маєте на увазі…». 2. Тримайте стрес під контролем. Управління стресом Пригадайте, скільки разів ви говорили щось зопалу дітям, батькам, дружині, чоловіку, підлеглим, керівникам. І потім шкодували про це? Згодом у спокійній обстановці вам на думку спадали значно більш аргументовані думки і вдалі рішення. Ви знаєте, якщо вам вдасться швидко знизити стрес – це може допомогти повернути рівновагу, ви можете уникати того жалю. І навіть більше – ви в змозі заспокоїти іншу людину, якщо того потребує ситуація. І коли ви в спокійному стані, вам легше зрозуміти, потрібна відповідь чи варто промовчати і потурбуватися про себе. Як спілкуватись під тиском? Використайте тактику призупинення. Дайте собі час подумати, (попросіть повторити запитання), розібратись, перш ніж відповідати. Пауза. Тиша не обов’язково означає щось погане, це може допомогти вам зробити свій стан більш керованим. На спонукання: «Дайте відповідь негайно», ви можете

163

відповісти: «Мені зорієнтуватись».

потрібно

трохи

часу,

щоб

Дозована інформація. Зверніть увагу, що розлога аргументація і водночас багато нюансів, можуть заплутати, тому найкраще подавайте один фрагмент інформації, з прикладом, у разі необхідності. Коротка інформація додасть вам впевненості й заспокоїть. Викладайте свої думки чітко. У багатьох випадках спокійна відверта відповідь сприймається краще, ніж розгублена й нервова. Тримайте тіло в розслабленому5 стані та будьте відкритим. Завершуйте своє повідомлення резюмуючи. Узагальніть свою відповідь, а потім зупиніться. Ви не зобов’язані заповнювати тишу, продовжуючи говорити. Швидке полегшення від стресу Визнайте (про себе чи навіть уголос), що напружені. Коли починаються «емоції» в розмові, закономірно зростає напруга в її учасників. Перше, що вам потрібно зробити, це знизити свій власний стрес у даний момент (тіло напружене, шлунок зводить, хочеться в туалет, руки стиснуті, дихання

5 Розслаблене тіло означає, що ви не напружені. Цей стан подібний до того, коли ви зацікавлені в чомусь, але не гарячкуєте. 164

неглибоке, або й узагалі забуваєте). Ви можете для цього зробити вправу на дихання, щоб заспокоїтись. Залучіть на допомогу, свої органи чуття. Найкращий спосіб зниження стресу – відчуття, звучання, дотик, запах і рух. Ви можете до чогось доторкнутись, зробити кілька вдихів, стиснути кулак у кишені, напружити і розслабити м’язи. Вам варто знайти сенсорні способи, які вас заспокоять. Шукайте гумор у ситуації. Гумор є найкращим способом знизити напругу, полегшити стрес при спілкуванні. Коли всі навколо надто серйозно до чогось ставляться, справа може йти гірше, ніж коли є розслабленість і робочий настрій. Розглядайте способи йти на компроміс. Іноді, якщо будете гнучким, ви зможете знайти більше варіантів, що дасть змогу сформувати навколо більш щасливе середовище. Окрім того, жартівлива робоча атмосфера допоможе не лише отримати, що ви хочете, а й задовольнити потреби іншої людини. Знайдіть способи дистанціюватись від стресу. Якщо ви щоразу в думках повертаєтесь до певної ситуації, міркуєте, як її владнати, і все не знаходите способу – це показник того, що напруга надто значна – щоб її зняти, потрібно відволіктись. Вийдіть надвір, пройдіться, проведіть кілька хвилин у медитації, щоб відновити свій баланс і знизити стрес. 165

3. Бути розсудливим, поважати й себе і інших Висловлюватись прямо і говорити про свої проблеми, труднощі чи успіхи у відкритому спілкуванні. Це допомагає підвищити рівень самоповаги і сприяє ухваленню рішень. У психології є таке поняття, як асертивність, (assertive), що означає розсудливість, відкритість, здатність висловлювати прямо свої думки, потреби, поважати їх; відстоюючи себе, поважати інших. Розсудливість не означає бути агресивним або вимогливим. Це означає, що ви цінуєте себе, налаштовані на ефективне спілкування, підбираєте аргументи, але не зневажаєте інших. Ми можемо бути розгнівані якоюсь ситуацією, відчувати себе «використаним», бо зневажили свої потреби на користь інших. Проте, варто визнати, що зневажання своїх потреб – було вашим рішенням. І значно корисніше, коли допомагаючи іншим, ви знаєте і поважаєте й свої потреби. Для поліпшення своєї розсудливості:  цінуйте себе і свої можливості. Вони настільки ж важливі, як і в інших;  розрізняйте свої потреби і бажання. Навчіться виражати їх без звинувачень, не порушуючи права інших людей;  висловлюйте свої негативні почуття позитивно. Це нормально – злитися – але ви маєте поважати інших; 166

 приймайте похвалу позитивно. Визнання своїх переваг важливе, не бійтесь цього. Проте важливим є і визнання своїх помилок, ми на них вчимось, це нормально – просити допомоги, коли потрібно;  умійте говорити «ні». Знайте свої межі. Не дозволяйте іншим користатись ними. Для ілюстрації поняття «знати свої межі» приклад зі звичайного життя. Він може видатись вам неважливим, проте я його свідомо тут наводжу, саме для того, щоб ви розуміли, що можете самі обирати, чи відгукуватись на потребу у співчутті до іншої людини, чи доросла людина здатна й сама подбати про себе. Тобто, це ваш вибір – іти назустріч чи ні, але ви не зобов’язані. Це дуже важливо розуміти! «Підійшовши до прилавка сирного відділу, ви хочете купити сир. Його потрібно зважити. Продавчиня зайнята чимось іншим, наприклад, нарізає скибками сир, не той, що вам потрібно. Ви (В.): Зважте, будь ласка, моцарели (сорт сиру). Продавчиня (П.) не відразу чує. Але коли почула, підходить. В.: Скажіть, а він свіжий? П.: Ну, а який він може бути? В.: Він може бути різний, скажіть термін придатності.

167

П. починає переглядати дратується. Називає дату.

відро,

не

відразу

бачить,

В.: Добре, дайте я понюхаю. П. дає. В. :Все гаразд. Відважте 5 штук великих, без води. П. :Вони завжди без води. В.: Але я ж можу сказати це? П.: Я тут цілий день працюю, немає вихідних. В.: Я вам співчуваю, але я не хочу це слухати. Бо це ваша справа. Ви зараз на роботі. П. відважує, передає і бажає: «Смачного». В.:Дякую. Рефлексія (аналіз) прикладу. Звісно, що цю ситуацію можна трактувати і засуджувати занадто «нахабного» покупця, проте він не нахабний. Він справді не зобов’язаний вислуховувати коментарі стосовно своїх уточнюючих запитань і скарги про перевантаження продавчині. Покупець має право запитувати та обов’язок заплатити за товар, який він хоче купити. А продавчиня, якщо вона стомлена, має право – відпочити, і обов’язок – продати товар належної якості з повагою до покупця. Оце і є розуміння меж. Так, покупець не може порушити меж продавчині, має поважати і розсудливо ставитись до її 168

праці. Це й продемонстровано тут, у цьому діалозі: «Будь ласка… я вам співчуваю», була й певна агресія: «Я не хочу це чути. Це ваша справа». Але в даному разі агресія була захистом від перевантаження внаслідок особистого реагування продавчині, бо покупець теж був втомлений після роботи. Повага до покупця і в продавчині є теж, вона його почула, і навіть побажала «смачного». Не варто думати, що продавчиня сказала це зі скепсисом і ненавистю, це не так. Вона сказала зі втомою, бо й справді була стомлена (тут я позначу, що коли ми бачимо стан іншої людини і зважаємо на нього – це емпатичне спостереження, про нього нижче), але не задовольняла своєї потреби у відпочинку, продовжуючи працювати. Таке ставлення до себе, хронічні перевантаження і зневажання своїх потреб можуть призвести і призводять до професійного вигоряння. Про це йшлося у блоці «Причини професійного вигоряння…». Розвиток розсудливих методів комунікації. Емпатична розсудливість свідчить про чутливість до іншої людини. По-перше, ви визнаєте почуття іншої людини, але визнаєте і свої почуття та потреби: «Я знаю, що ви зайняті на роботі, але ви зараз на роботі, а я наразі ваш клієнт». Посилення розсудливості може використовуватись тоді, коли ваші перші спроби не були успішними. Ви стаєте більш твердими і можете попереджати про наслідки, якщо 169

потреби не будуть задоволені. «Якщо ви не дотримуєтесь контракту, то я змушений буду подати до суду», «Якщо ти поприбираєш у квартирі, то зможеш грати на комп’ютері» (попередження і пропозиція дитині). Практику розсудливості ви можете почати в сім’ї, серед друзів чи під час тренінгу з комунікації (асертивності). Це дасть вам змогу з меншим ризиком навчитися використовувати її природно.

http://vilne.org.ua/2017/03/bezrobitnykh-zhinok-navchaly-yak-vesty-sp/

170

4. Брати до уваги невербальні сигнали Те, як ви дивитесь, рухаєтесь і реагуєте на іншу людину чи ситуацію, іноді розповідає про вас не менше, ніж слова. Невербальна комунікація включає міміку, рухи тіла, жести, контакт очей, тон голосу, м’язову напругу, дистанцію та дихання. Розвиток здатності розуміти та використовувати невербальне спілкування може допомогти мати кращий зв’язок з іншими та створювати кращі стосунки вдома і на роботі. Як це зробити? -

Звертайте увагу на індивідуальні та культурні відмінності. Люди з різних культур і країн можуть мати різні невербальні сигнали, тому важливо це враховувати: вдова чи американець, чи азійський бізнесмен, або росіянин можуть мати різні сигнали мови й тіла. Не зважайте дуже на поставу чи жестикуляцію, зважайте на систему, цілісність, мову тіла і мову як таку. Уникайте негативної мови тіла, щоб передати позитивні почуття, бути похмурим і говорити про щастя – це протилежні сигнали. Або усміхатись, почуваючи при цьому страх, у цьому теж буде відчуватися фальсифікація.

Приклади. Петро вважає, що він чудово співпрацює з колегами на роботі, але якщо б ви запитали будь-кого з них, 171

вони б сказали, що Петро тисне і «дуже напружений». Замість того, щоб просто подивитися на вас, він, здається, пожирає вас очима. І якщо він простягає вам руку, то робить це дуже різко, а потім стискає так сильно, що аж боляче. Петро – гарний хлопець, але його потреба мати більше друзів, його невербальна незграбність тримає людей на відстані та обмежує його здатність налагоджувати контакти на роботі. Євгенія приваблива і не має проблем з налагоджуванням контактів, але вона не має змоги підтримувати стосунки довше, ніж кілька місяців. Євгенія весела й цікава, але, хоча постійно сміється, відчувається, що вона випромінює напругу. Її плечі та брови помітно піднімаються, її голос пронизливий, і її тіло жорстке. Багато людей поруч із нею почуваються тривожно та незручно. Ми бачимо в цих прикладах незбіг потреб і їх реалізації в людини Отже, для того, щоб поліпшити невербальне спілкування, навчіться керувати стресом. Стрес обмежує нашу здатність спілкуватись. І це не жарт. Коли ви напружені, ви надто контролюєте свою спонтанність, надсилаєте незрозумілі або закриті сигнали співрозмовнику. І ще, емоції заразні, як позитивні, так і негативні.

172

Якщо ви відчуваєте стрес, візьміть тайм-аут, щоб заспокоїтись; переходьте до бесіди, коли відновите емоційну рівновагу. Після цього ви зможете краще бачити і відзначати позитивне ставлення до ситуації. Довіряйте своїм інстинктам, якщо відчуваєте тривогу, якщо відчуваєте, що хтось нечесний, або щось не складається, якщо відчуваєте невідповідність між вербальними і невербальними сигналами. Розмовляючи з іншими і відчуваючи повагу, не соромтесь показувати їм, що ви їх розумієте і піклуєтесь. Методика (схема) налагодження міжособистісної взаємодії і врегулювання конфлікту Конфлікт – це не просто розбіжність, це ситуація, коли обидві сторони відчувають загрозу. Ми реагуємо на конфлікти з огляду на наше сприймання ситуації, а воно завжди суб’єктивне, бо ми можемо не бачити того, що бачить інша сторона. Конфлікти викликають сильні емоції. Якщо ви не розумієте своїх емоцій, ви ними не зможете керувати у стресі й успішно врегулювати конфлікт. Нижче проілюструємо етапи залагодження конфліктів за допомогою методики розв’язання проблеми. Цю методику ми подаємо текстом, так, щоб ви її могли використовувати чи то на тренінгу, чи у власному житті. 173

Техніка має два важливих елементи: схему управління врегулюванням конфлікту та блок емоційна трансформація методом ненасильницького спілкування. Зверніть увагу, ці блоки можна використовувати як самостійні на різних етапах роботи чи самоаналізу. Особливо корисним для вас може бути блок щодо ненасильницького спілкування. Конфлікт є нормальною частиною будь-яких стосунків. Навіть важко уявити, що є люди, групи, команди чи організації, які можуть уникнути конфліктів. Ключ у тому, як їх залагоджувати. Проте, якщо конфлікт врегулювати неефективно – це руйнує стосунки, справу а то й організацію, а коли залагодити в позитивний спосіб, це розвиває і зміцнює зв’язок. Незалежно від причин розбіжностей ви можете, використовуючи корисні навички врегулювання конфліктів, зберегти особисті й професійні стосунки. Процес залагодження конфлікту передбачає його розпізнавання, усвідомлення власних думок, емоцій та наслідків. Це – низка кроків, спрямованих на розв’язання суперечок та непорозумінь між людьми. Головна мета – знайти рішення, яке буде прийнятним для всіх учасників конфлікту. Ви мабуть знаєте, що в більшості конфліктів немає переможців і переможених. Виграти або програти можуть обидві сторони.

174

Більшість конфліктів може бути врегульована з обопільною вигодою. Навички ефективно залагоджувати конфлікти збільшують шанси впоратися з ними в дружній атмосфері, й це допомагає знизити рівень загального стресу. Це покращує стосунки і сприяє тому, що в майбутньому люди більш охоче співпрацюватимуть. Коли ви залагоджуєте конфлікт, варто зосереджуватись на подоланні труднощів, а не на самому конфлікті. Незважаючи на те, що це потребує зусиль і займає певний час, у перспективі це принесе вам користь. Ви не будете витрачати час на уникання певної людини, намагання завадити її діяльності чи на те, щоб оговтатися після аналогічних дій інших осіб. Неврегульований конфлікт має тенденцію загострюватися, доки першопочаткова причина не переросте в неприязнь, що може вилитись у протистояння, а то й руйнування стосунків. Кроки врегулювання конфлікту Крок 1. Ідентифікувати труднощі. Крок 2. Ідентифікувати свої потреби, думки та почуття. Крок 3. Ідентифікувати негативні наслідки конфлікту та позитивні наслідки його врегулювання. Крок 4. Вирішити, чи ви будете шукати вихід.

175

Крок 5. Встановити час для розмови. Крок 6. Представити вашу сторону конфлікту в упевнений, спокійний спосіб та з повагою до опонента. Крок 7. Уважно та з повагою вислухати іншу сторону конфлікту. Крок 8. Обговорити рішення, що буде прийнятним для всіх сторін. Крок 9. Якщо ви не можете дійти згоди, домовитися обміркувати труднощі та зустрітися ще раз, варто попросити третю сторону вам допомогти. Крок 10. Підсумувати прогрес, якого ви змогли досягти, та подякувати іншій стороні за зустріч. Пояснюємо і практикуємо кожен з цих кроків. Крок 1. Ідентифікувати труднощі По-перше, необхідно ідентифікувати, в чому саме полягає конфлікт, як ви щодо цього почуваєтеся та хто впливає на ситуацію. Розуміння суті конфлікту та потреб, які не задовольняються, допоможе вам зрозуміти, чи ви хочете його врегулювати зараз і побачити його чіткіше. В аналізі ситуації можуть допомогти такі запитання до себе: -

яка ваша роль у цій ситуації;

176

що це за ситуація; берете ви участь чи є спостерігачем; чи ви реагуєте на цю реальну ситуацію, чи пригадуєте минулий емоційний досвід; чи є відчуття, що ви виражаєте емоції, які стосуються ситуації; чи можете ви реагувати слабшими почуттями, ніж зараз? Чому вони саме такі? чи ваші бажання реалістичні? чи слід обговорити з кимось цю ситуацію? З ким? Ось деякі приклади різних типів конфлікту:



Непорозуміння. Те, що каже одна людина і чує інша, може мати істотні відмінності, оскільки проходить через семантичне (словесне) трактування слів чи понять людиною, її досвід, її самопочуття тощо. Якщо ви неправильно зрозуміли слова, дії або мотиви іншої людини, між вами може статися конфлікт непорозуміння.

«Ти мене не поважаєш», – сердито каже один колега іншому, бо той першим не привітався через заглибленість в особисті проблеми. 

Суперечка щодо очікуваних ролей. У цьому типі конфлікту одна людина відчуває, що інша не виконує або не в повній мірі розуміє своєї ролі чи зобов’язань, не дотримується домовленостей.

177

«Принесіть звіти найближчим часом», – каже керівник проекту учасникам. Найближчим часом учасники розуміють по різному, хтось – через тиждень, хтось – завтра. Недостатня або неправильна інформація. Люди не завжди відкривають усі факти, коли спілкуються, не завжди повідомляють про щось у повній мірі. Іноді інформація викривлюється (перебільшується: «на 120% я права», «працюю 25 годин на добу» чи применшується: «ти ніколи не допомагаєш»), спрощується чи перекручується. Нерідко причиною перекручувань стають так звані настанови спотвореного мислення (Додаток 1).  Емоційні або фізичні потреби, що не були задоволені. Це може змусити людину відчувати, що ситуація є несправедливою щодо неї з боку людей, які, на її думку, мали задовольнити ці потреби. Колеги, хоч і є членами однієї команди, групи, організації, можуть мати різні потреби у комфорті, безпеці, що може позначатись на стосунках і створювати додаткові труднощі. Конфлікти на робочому місці при зіткненні різних потреб можуть породжувати гіркі суперечки, які здатні призводити до зривання угод, меншого прибутку, втрат людей чи робочих місць. 

Мені незручно телефонувати й говорити про плани. Я краще напишу і почекаю, що всі, хто стоїть у розсилці, 178

відпишуть, що отримали. А вони цього не роблять, а потім виявляється, що вони не читали листа, бо чекали, що я зателефоную. «Мене завжди ігнорують, не повідомляють про квитки в театр», – каже одна колега іншій. А річ у тім, що попередні рази вона не могла піти, й працівник профспілки звик до відмови та не повідомив саме про цей спектакль. «Я не можу вийти в туалет, тому що мене ловлять у коридорі», – каже соціальний працівник, до якого з самого ранку черга відвідувачів, прийом триває й після 18.00. А ще вона додає: «Я й обіду не маю спокійного, постійно хтось вривається. А люди ж приїздять із сіл». І це насправді проблема – бо ця співробітниця дуже недалека від професійного вигоряння. 

Різні системи цінностей або інтерпретація подій. Це можна побачити не лише серед колег, у взаєминах спеціаліста і відвідувача, а навіть у стосунках близьких людей.

«Вони не хочуть прибирати у себе в квартирі, сміття навколо, не хочуть працювати», – обговорюють своїх клієнтів двоє працівників соціальної опіки. Інша колега відділу починає роздратовано робити зауваження, що не годиться обговорювати і критикувати клієнтів, треба бути толерантними. Починається сварка.

179

Часто самі соціальні працівники звикають жити в «божевільному» темпі: у них багато роботи, багато сімей, візитів – всюди потрібно встигнути. Так само і в кожній сім’ї є свій власний темп життя, який не завжди збігається з темпом життя та мислення спеціаліста. Це можна помітити по тому, що члени сім’ї по кілька разів перепитують, просять ще час подумати, обговорити, порадитись із кимнебудь. Іноді в такій ситуації соціальний працівник починає прискорювати події, тисне на сім’ю щодо ухвалення рішення. В таких випадках, частіше за все, сім’я закривається, захищається і контакт руйнується через надто швидкий розвиток подій. 

Конкуренція за обмежений ресурс. Їжа, гроші, речі, посади, визнання, брак уваги до результатів роботи чи до спеціаліста як до людини, також можуть бути причиною конфлікту.

Тут можна пригадати про ситуації неправильного трактування стилю комунікації між колегами «як він на мене подивився, а що він подумав» або небажання з’ясовувати робочі питання чи розуміння завдань напряму, обираючи стиль директивності або уникання. Крок 2. Ідентифікувати свої потреби, думки та почуття Зверніть увагу чи пригадайте, про що ви думали та відчували під час та після конфлікту. Розуміння своїх

180

потреб та почуттів буде додатковою винагородою, а часто й мотивацією для врегулювання конфлікту. Трансформація емоційного реагування за допомогою ненасильницького спілкування (ннс)6 Який вигляд це має на практиці? Сутність такого спілкування полягає в тому, щоб бачити в конфліктних стосунках позитив, бути налаштованим на те, щоб, ураховуючи свої потреби, чути потреби й іншого. Обирати ненасильницький спосіб спілкування (інші назви – спілкування співпереживання, спілкування співпраці) означає формувати добрі стосунки. Кожного цікавить власний зиск, однак неврахування інтересів іншого, недовіра і нещирість перешкоджають пошуку порозуміння. Відому всім фразу: «Світ жорстокий, і, щоб вижити, треба бути безжалісним», можна перекроїти на інший лад: «Світ такий, яким його робимо ми». Поширюємо негативне – негативне отримуємо у відповідь. Поширюємо позитивне – маємо те саме. Ви скептично сприймаєте цю фразу? Але реальність саме така. Про це йтиметься в

6 Ненасильницьке спілкування (ННС, також спілкування співпереживання або спілкування співпраці) – це процес спілкування, розроблений американським психологом д-ром Маршалом Розенберґом на початку 1960-х років. Метод спрямований на три аспекти спілкування: емпатія до самого себе (глибоке і співчутливе усвідомлення власного досвіду), емпатія (сприйняття інших з глибоким розумінням / співпереживанням) та правдиве вираження самого себе (автентичне вираження, яке може надихнути інших і спонукати на розуміння і співпереживання). Джерело: https://www.cnvc.org Матеріал адаптовано і надано Українським центром ненасильницького спілкування і примирення "Простір Гідності" ©DignitySpace@gmail.com; www.facebook.com/prostir.hidnosti)

181

розділі «Особливості конфліктів, що виникають між громадянами і представниками державних структур, та способи їх врегулювання»). Дорікання можуть бути наслідком відсутності навичок пошуку взаєморозуміння. Зневажливе ставлення один до одного тих, хто спілкується, призводить не до поліпшення стосунків, а до погіршення. Це такий парадокс! Що поширюємо, те й отримуємо! Проілюструємо, як відбувається на практиці звичайне конфліктне спілкування, до якого ми звикли. Приклад: Я пропоную проаналізувати не робочий конфлікт у даному разі, а сімейний. Бо на заняттях із працівниками соціальних служб неодноразово лунали подібні запитання. Тато: Катерино, мені набридло говорити тобі одне й те саме щоразу. У тебе, мабуть, проблеми зі слухом. Таке враження, що ти навмисно робиш не так, як я прошу тебе. В кімнаті безлад. Ролики, речі завжди розкидані. Що не скажу – весь час сперечаєшся без причини. Тобі начхати на нас із мамою. Якби ти любила нас, ти б себе ТАК не поводила, а відразу б прибрала в кімнаті.

«Це звичайна фраза», – можете сказати ви. Можливо, й так. Але дорікання «отак завжди», «ну зроби вже хоч щось сама», ярлики «проблеми зі слухом», критика «набридло 182

говорити одне й теж… сперечаєшся без причин… тобі начхати на нас з мамою», діагнози «проблеми зі слухом» – все це форми відчуження. Як після почутого почувається Катя? Вона починає захищатися, рятуючи самоповагу. Ми часто принижуємо інших, оцінюючи їх під своїм кутом зору, забуваючи, що це насилля, яке може бути не лише фізичним, а й словесним, психологічним. Слова «ніколи, завжди, щоразу, без причини» часто є оцінкою з перебільшенням. А щоб почути потреби один одного, замість оцінки, слід використовувати спостереження (тобто не фантазувати, а описувати, що ви бачите!!!). У викладених нижче формах враховане найважливіше: увага до власних потреб та потреб інших людей. Приклади і форми спілкування, які подані нижче, можуть видатись вам дивними, незвичними й нереальними. Це й справді досить незвично – слідувати цій схемі, проте ви самі відчуєте, як це поліпшить ваші стосунки, коли ви не будете дорікати, що відчували прикрість, неповагу до себе, страх за свою дитину чи за свою кар’єру на роботі, розчаровані стосунками, сприймаєте своїх колег як зрадників, або й зневажаєте їх. Ваші почуття мають підстави, ймовірно. Але все це форми відчуження. Як ви відчуваєте їхнє ставлення, так і вони ваше теж. Якщо ви зневажаєте – вас теж можуть зневажати. А це замкнене коло.

183

Отже, давайте поглянемо, який вигляд матиме інше спілкування, коли ми висловлюємо і своє невдоволення, але робимо це в такий спосіб, який не руйнує стосунків. Повернемося до того самого прикладу, тільки використаємо ненасильницьке спілкування. Тато: Катю, коли я бачу розкидані ролики у твоїй кімнаті (спостереження), мене охоплює роздратування, а іноді навіть лють (почуття). Це відбувається тому, що у мене є й власні потреби – в порядку, в тому, щоб моя дитина мене чула і враховувала мою думку (потреби тата). Я знаю, що ти цінуєш свою автономність і повагу до себе (потреби Каті). Чи могла б ти класти ролики на місце? (прохання!). Що мені зробити, аби це відбулося? Катя: Тату, у нашій взуттєвій шафі мало місця, і втулити туди все, що мені необхідно, неможливо! Чи міг би ти знайти для деяких моїх речей місце в коморі з твоїми інструментами та приладдям?

На допомогу! Зверніть увагу на список почуттів та емоцій (нижче у табличці список почуттів за Д. Ізардом). Дуже часто те, що ми називаємо емоціями чи почуттями, не є таким (нижче я подам список почуттів). А насправді це наші думки чи уявлення. Ось, для прикладу, вислів: «Відчуваю, що ти мене не любиш». Тут немає 184

почуттів. Є лише те, що думає людина про чиїсь почуття, а не про свої. Щоразу, коли ми кажемо: «Я відчуваю, що ви (ми, він, вона, він)… », – це не почуття! Почуття виражаємо словами на зразок «я злюсь (сумую, боюсь, радію, щасливий), коли.. (тому, що…; що… )». — «Мені сумно, коли ви їдете», «Я відчуваю роздратування, коли ми не визначаємо кінцевих термінів і не погоджуємо форми комунікації між собою», «Мене дратує коли ви відволікаєтесь на політику чи питання, не пов’язані з тим, заради чого я сюди прийшла (каже соціальний працівник), ми втрачаємо час, який призначено для допомоги вам у вашій справі». Список почуттів за Д. Ізардом (Изард, 2006) До позитивних емоцій належать: задоволення, захват, радість, впевненість, симпатія, любов, ніжність, блаженство. До негативних емоцій належать: зловтіха, помста, горе, тривога, туга, страх, відчай, гнів. Нейтральними можна назвати: цікавість, здивування, байдужість.

185

4 кроки процесу ненасильницького спілкування (ННС) під час конфліктної ситуації чи взаємодії

Кроки Чітко висловлюю все, що стосується МЕНЕ. Без критики, засудження чи звинувачення

186

Зі співчуттям приймаю все, що стосується ТЕБЕ, не налаштовуючись почути критику, засудження, звинувачення

1.Спостереження

Те, що Я спостерігаю (бачу, чую) у ситуації, яка не покращує моє життя

Те, що ТИ спостерігаєш (бачиш, чуєш) у ситуації, яка не покращує твоє життя

Приклад формулювання спостереження «Коли я (бачу, чую), «Коли ти (бачиш, чуєш), що…» що…» Як Я почуваюся, спостерігаючи цю ситуацію? (мої емоції, почуття і відчуття, а не думки)

Як ТИ почуваєшся, спостерігаючи цю ситуацію? (твої емоції, почуття і відчуття, а не думки)

3.Потреби

2.Почуття

Приклад формулювання почуття «Я почуваюся «Ти почуваєшся…» виснаженою спустошеною, розлюченою…» Чого Я потребую чи що ціную, причина моїх почуттів (не те, чому надаю перевагу чи роблю)

187

Чого ТИ потребуєш чи що цінуєш, причина твоїх почуттів (не те, чому надаєш перевагу чи робиш)

Приклад формулювання потреб «…тому що я «…тому що ти потребую / ціную…» потребуєш / цінуєш…»

4. Прохання

Запит конкретних Конкретні дії, які ТИ дій, які Я хотів би хотів би бачити у цій бачити у цій ситуації ситуації

Приклад формулювання прохання «Чи хотів / міг би ти …?»

Для тренування цих навичок іноді корисно мати в кишені таку табличку, щоб скористатися нею в ситуації конфліктного реагування. Зверніть увагу на стовпчик з лівого боку – він стосується самоемпатії, в ннс цей процес характеризується як звернення уваги на власні відчуття і потреби в момент, коли ми активно зосередженні на ситуації чи її інтерпретації в своїй голові. Увага на відчуття, які вказують на життєві

188

потреби, дає змогу вийти з циклу самозасудження чи самообмеження. Крок 3. Ідентифікувати негативні наслідки конфлікту та позитивні наслідки його врегулювання. Також візьміть до уваги негативні наслідки для людей, що не були напряму залучені у конфлікт. Наприклад, якщо це конфлікт між вами та вашим чоловіком/дружиною, подумайте, як це впливає на ваших дітей або на ваші стосунки. Якщо це конфлікт на роботі, чи чинить він вплив на інших співробітників та ваше кар’єрне зростання. Крок 4. Вирішити, чи ви будете шукати рішення Вирішіть, чи ви будете щось робити для виправлення ситуації, чи просто залишите все, як є. Іноді план, підготовлений заздалегідь, може не спрацювати, бо ваших пропозицій не приймає ваш партнер. Тоді обговоріть і з’ясуйте, чи все є неприйнятним, чи є прийнятні частини. Обговоріть і розширте їх. Крок 4. Вирішити, чи будете вживати заходів для переведення проблеми у задачу, щоб її розв’язати Запитайте себе:  Чи цей конфлікт досі є для мене проблемою?  Чи буде ситуація погіршуватися, якщо я не владнаю її? 189

 Чи буде мені прикро, якщо не намагатимуся вжити заходів щодо цього? Якщо ви відповіли «так» хоча б на одне запитання, то краще спробуйте вплинути на ситуацію. Якщо ви не переконали себе, знайдіть час і подивіться на конфлікт очима іншої людини. Це може й не змінити ваш погляд на події, але у будь-якому разі допоможе поглянути на них ніби з боку й ефективніше спілкуватися з іншою стороною. Крок 5. Встановити час для розмови Не починайте розмову про значущі питання зненацька, дайте собі та іншій людині час підготуватися, скажіть: «Я би хотів з тобою/вами поговорити. Є змога зараз, чи пізніше?». Якщо цього не станеться, то розмова може бути різкою, і ваш співрозмовник захищатиметься. Оберіть час, коли жоден із вас не буде втомленим, знервованим або зайнятим іншими справами. Оберіть нейтральне місце для зустрічі. Краще підготувати кілька варіантів, щоб обрати той, який задовольнить обох. Не реагуйте агресивно на необхідність зустрітися. Поводьтеся із самоповагою. Якщо ви відреагували на щось надто емоційно, будьте готові вибачитися (навіть якщо реакція іншої людини була такою самою). Здатність визнавати свої помилки є ознакою достатньої самооцінки і гнучкості.

190

Продумайте деякі кроки наперед. Наприклад, що сказати, якщо людина буде відмовлятися від зустрічі або захоче поговорити прямо зараз? Якщо так, то чи зручні для цього обрані час і місце? Чи достатньо спокійний ваш співрозмовник/опонент для продуктивної зустрічі? Якщо людина каже: «Мені немає чого тобі сказати», дійте так: Скажіть спокійно про негативні наслідки тривалого конфлікту і про позитивні в разі його врегулювання. Нагадайте співрозмовнику, що подолання конфлікту є важливим, адже від цього краще буде вам обом. Якщо людина все ж відмовляється, запропонуйте їй повернутися до цього питання за кілька днів. Не забудьте про це. Іноді людина може відчувати потребу відмовити вам одразу. Будьте впевненим і спокійним: перепитайте її через деякий час та запропонуйте знову поговорити. Крок 6. Представити вашу сторону конфлікту із самоповагою та з повагою до опонента Під час розмови розкажіть партнерові, в чому, на вашу думку, полягають труднощі та як ви почуваєтеся щодо цього. Дайте іншій людині змогу відповісти.

191

Зберігайте контакт очей. Попросіть пояснень, якщо ви чогось не розумієте. Запитайте: «Чи правильно я тебе зрозумів, що, як, яким чином, за яких умов ми досягнемо порозуміння, як ти розумієш порозуміння?» Запитання «Чому ти не можеш, чому так завжди?» можуть дратувати іншу людину, тому уникайте їх використання. Поважайте думку іншого, навіть якщо не згодні з нею. Звертайте увагу на те, що говорить співрозмовник. Невербальними засобами показуйте, що ви уважно слухаєте (наприклад, кивайте головою). Знайдіть те, з чим ви можете погодитися і що може вас об’єднувати на користь, навіть якщо це буде щось незначне. Крок 7. Уважно та з повагою вислухати іншу сторону конфлікту Не нервуйте, коли людина висловлює свої скарги та вимоги. Слухайте активно. Застосовуйте знаки, що підтверджують вашу уважність: Дайте іншій людині можливість відповісти. Зберігайте контакт очей, але враховуйте те, що іноді людині складно дивитися в очі. Поважайте її право. 192

Попросіть пояснити, якщо ви чогось не розумієте. Поважайте думку іншого, навіть якщо не згодні з нею. Звертайте увагу на те, що говорить співрозмовник. Якщо ви відчуваєте, що він сумнівається, запитайте в чому саме: «Я б хотів краще зрозуміти твої сумніви, чи ти міг би мені уточнити, в чому саме сумніваєшся». Невербальними засобами показуйте, що ви уважно слухаєте (наприклад, кивайте головою). Знайдіть те, з чим ви можете погодитися, навіть якщо це буде щось незначне. Що робити, якщо людина розлючена, мовчить або плаче під час розмови Злість. Неефективно відповідати злістю на злість. Замість цього намагайтесь діяти із самоповагою, покажіть свою повагу до іншого та практикуйте активне слухання. Це дасть зрозуміти, що ви не втягуєтеся в суперечку. Запропонуйте коротку перерву, щоб заспокоїтися. Досвід показує, що 20 хвилин для цього достатньо. Мовчання. Якщо хтось відтягує зустріч після того, як ви вже домовилися про неї, важко стримати лють, але зберегти тон поваги – дуже важливо. Нагадайте співрозмовнику про наслідки повзучого конфлікту. Можлива відповідь: «Я розумію, що ти не дуже хочеш про це говорити, але це має наслідки поза нашими емоціями 193

(перелік наслідків). Мені справді важливо це владнати і почути твою думку». Плач. Деякі люди використовують плач, щоб маніпулювати іншими, коли відчувають, що втратили контроль над ситуацією. Деякі плачуть, бо насправді засмучені. Часто це нелегко розрізнити. Продовжуйте використовувати стиль розмови, який демонструє вашу повагу і розуміння. Можливі варіанті відповіді: «Я бачу, що це засмучує тебе. Ми можемо декілька хвилин перепочити і обговорити це пізніше? Це важливо. Я справді хочу почути твою думку». Крок 8. Обговорити рішення, що буде прийнятним для всіх Ділові переговори – це зазвичай торг. Спочатку заведено просити більше, ніж насправді можливо, а потім намагатися максимально отримати поступки від іншої сторони. Проте варто розуміти, що маніпуляції і приховування інформації шкодять не лише вашому партнерові, а й вашим стосункам і вам в довготривалій перспективі. ВАЖЛИВО! Коли виник конфлікт між людьми, ваша мета – не отримати якомога більше від іншого, а задовольнити потреби обох.

194

Крок 9. Якщо ви не можете дійти згоди, щоб спільно обдумати складнощі та зустрітися ще раз, попросіть допомоги у третьої сторони Якщо йдеться про робочий конфлікт, це може бути керівник або інший співробітник, якому ви обоє довіряєте. Якщо це сімейний конфлікт, ви можете звернутися до сторонньої людини, наприклад, психолога, медіатора. Часто ми можемо звертатись до друзів, але варто це робити, якщо ви знаєте, що приятель не буде займати одну сторону конфлікту, а вислухає і зважатиме на інтереси обох сторін. Крок 10. Підсумувати прогрес, якого ви змогли досягти, та подякувати іншій стороні за зустріч Обговорення конфлікту передбачає співпереживання, пошук компромісів і нових рішень. Мета – знайти вихід, щоб ніхто не почувався в програші. Можливо, для цього знадобиться не одна зустріч. Важливо за необхідності запропонувати ще розмову або допомогу сторонньої особи. Також важливо підсумувати прогрес, якого ви досягли, навіть якщо ви не отримали всього, чого хотіли від цієї зустрічі. Це збільшить шанси ефективно спілкуватися в майбутньому.

195

Література. Циганенко Г.В. (2017) Емоційне відреаговування в малій групі // Оптимізація групової взаємодії в малих групах. Посібник. За редакцією П. П. Горностая. Київ. Porges, Stephen W. (2011). The Polyvagal Theory: Neurophysiological Foundations of Emotions, Attachment, Communication, and Self-regulation. New York: W. W. Norton & Company. Sollier, Pierre (2005). Listening for Wellness: An Introduction to the Tomatis Method. The Mozart Center Press.

196

Розділ 3. Особливості конфліктів, що виникають між громадянами і представниками державних структур. Способи їх врегулювання За результатами опитування в рамках проекту «Альтернативи конфлікту та насильству» вересень 2016 – лютий 2017 Навіщо тут цей матеріал? Він поданий тут невипадково, бо коли є розуміння того, які насправді є уявлення, бар’єри у спілкуванні обох сторін, учасників взаємодії, то це допомагає краще зрозуміти особливості стосунків і дає змогу їх змінювати на краще. Тим більше, коли виявляється, що ваші відвідувачі не завжди «холодні і сварливі», а теж вразливі, і потребують розуміння. Окрім того, самі громадяни подають способи врегулювання цих конфліктів. Метою даного дослідження було виявити ставлення цивільного населення та військових до фактів конфліктів на території, підконтрольній Україні, в зоні проведення АТО та в пунктах постійної дислокації військових частин. Для цього було проведено: Якісне опитування: 6 фокус-груп (3 - з цивільними та 3 - з військовими) у містах, де є досить великий контакт військових і цивільних. 2 міста були обрані як такі, де розташовані пункти постійної дислокації військових частин (Біла Церква Київської області та Львів), та одне, 197

м. Торецьк Донецької області, яке межує із зоною розмежування України і так званої ДНР. Учасниками фокус-групових досліджень були чоловіки і жінки від 25 до 60 років, із них 31 військовий та 32 цивільні, участь була добровільною. Кількісне опитування проводилося в період з 12 до 23 листопада 2016 р. Географія – у масштабі України, а саме Донецька та Луганська області в частині території, підконтрольній Україні, зона проведення АТО та обласні міста, середні міста, селища і села в областях, де є і де немає пунктів постійної дислокації військових частин: Київська, Львівська, Івано-Франківська, Миколаївська, Дніпровська, Черкаська області. Опитано 1270 респондентів. Доросле населення від 18 років. Даний блок буде містити лише результати якісного опитування. Цитування подано за умовами конфіденційності. Аналіз результатів якісного опитування виявив проблемне поле теми, з урахуванням трьох рівнів контактів: із державними органами; на соціальному рівні (друзі, соціальне оточення тощо); в сім’ї та найближчому колі рідних. У поданому матеріалі буде представлено лише результати дослідження уявлень у взаєминах між цивільним населенням, військовими і представниками державних органів.

198

Зміст соціальних уявлень про державних установ та причини конфліктів

діяльність

Стереотипи стосовно державних службовців. Першим фактором, що провокує конфлікти, є уявлення про держслужбовців як про сторону конфлікту. На думку учасників групових обговорень, держслужбовцям притаманні такі риси: - низький рівень кваліфікованості: «Конфликты возникают в силу того, что эти «не обізнані», а эти не хотят учиться… Плюс, очень низкий уровень (как это сказать) менеджерских способностей людей, которые там сидят. То есть, они сидят, в принципе изучили какой-то спектр вопросов, …а чуть вправо, чуть влево – и компетенции уже не хватает» – цивільні. - низький рівень професійної мотивації: «Ті, що на нижчих позиціях, отримують досить невисоку зарплату. Вони ще й через те озлоблені на світ, бо вони мусять ходити на роботу, яку вони ненавидять, а більше вони нічого не вміють і сидять там по 15 років» – цивільні. - не розуміють своєї роботи: «…и у социальных работников часто нет установки, как они должны общаться. То есть, они не понимают, что

199

они на самом деле там сидят, чтобы помочь людям. У них нет этого…» - цивільні. - неввічливі, не мають навичок спілкування: «Ти очікуєш навіть не стільки дружелюбності, а менеджерської кваліфікованості. А чуєш грубу відповідь: «Вийдіть з кабінету! Вам сказали, що нікого нема! Вам сказано вийти!» Ти просто відчуваєш… не хочеться те ковтати. Хочеться дати здачу, а розумієш, що це тобі невигідно» – цивільні. Уявлення про ефективність державної системи. Найбільше часу було присвячено не обговоренню характеристик держслужбовців як виконавців (їхня роль визначалась як вторинна), а неефективності державної системи в цілому. - На місцях не працюють навіть найбільш вдалі закони: «Вроде бы я слежу за новостями, какие законы издаются. Один закон выходит – ты приходишь в паспортный стол, а тебе говорят: нет такого закона! Мы не имеем права такое делать» – цивільні; - Систему і держслужбовців як її представників вважають втіленням радянщини, «совка» і бачать конфлікт поколінь: «Ну, воспітаніє чиновника яке? Вони ж воспітані на

200

Совєцком Союзе. И оно осталось у них с тех пор. Что надо, чтобы ты прошел 5 кругов ада, а потом …» - військові. - Державний апарат визнається таким, який важко, майже неможливо змінити: «Ну поменяем мы, например, мэрию опять. Будут такие же. То есть лица поменяются, а все те же и останется» – військові. Уявлення конфлікту.

про

«просту

людину»

як

учасника

Інша сторона конфліктної взаємодії, відвідувачі, згадувалась нечасто. Серед основних напрямів самооцінки можна назвати: - визнання власної непоінформаваності (але зазвичай у відсутності інформації також звинувачують державу): «В конфликте всегда виноваты оба на самом деле. Кто-то в большей степени, кто-то в меньшей. Тот же боец или ветеран, который пришел, скорее всего, был просто недообразован в этом вопросе. То есть он мог бы прочитать заранее, как быть, какими чернилами… Даже не задавая вопрос чиновнику, он мог сделать все правильно без конфликта» – цивільні; - комунікативні проблеми не лише в держслужбовця, але й у відвідувачів. Неготовність сторін чути одна одну: «Неготовность взаимодействовать и неготовность 201

слышать друг друга и принимать другую точку зрения. Возможно человек там не прав и даже если в принципе чиновник, работник соц. службы задал какой-то вопрос сразу идем на конфликт, и чиновники, и гражданин в этой ситуации. Нет желания помочь друг другу. Ни у того, ни у того. Одинаково, то есть они четко знают, что они будут конфронтировать» – цивільні; - визнання власної відповідальності за недоліки системи і її підтримку в нинішньому вигляді: «Вот вы говорите, конфликт между народом и государством… А кто сделал это государство таким? Кто голосовал? Мы ж в этом во всем виноваты, кто допустил к этому всему» – військові. «Тому що ми народ, і оце частка народу, і вона всюди цей народ, ну, це потрібно громадами піднятися тобто, об’єднатися і вирішити це питання, тому що народ сильніший, чим держава. Чим сама влада» – цивільні. Загальні соціальні причини конфліктів учасники обговорення також згадують лише в поодиноких репліках. Хоча зазвичай такі згадки і мають підтримку групи. «Ні, я не хочу сказати, що це виправдовує. Я хочу сказати, що потрібно дивитись на дві сторони. У кожної людини є свої проблеми, і я пояснюю це тим, що оскільки у нас зараз є низький рівень життя, то кожен із нас на грані зриву, і є агресивним» - цивільні. 202

Ставлення до пільг як до причини конфліктів. Право вимагати обіцяні пільги. Переважна більшість учасників обговорення підтримує думку – якщо держава гарантує пільги, то обіцянки має бути дотримано. І, відповідно, ті хто має право на пільги, можуть захищати це право. Думка більшості (і військових, і цивільних) сходиться на тому, що способи підтримки можуть бути різноманітними. «Дело в том, что, если вы не хотите давать – не обещайте, потому что у каждого человека в генах заложено, что: мое – не отдам, правильно, но и чужого не возьму. Но все равно, человек, он за свое будет стоять, он будет в любом случае стоять» - цивільні. Серед військових періодично виникає дискусія стосовно того, чи мають бути пільги взагалі. І якщо так, то які саме. «Проблема не в землі. Земля, я ще раз говорю, земля – це матеріальне. Ви ж йшли на фронт не за землю? Це проблема, але це не є глобальна проблема в нашому житті». – військові. Стратегії врегулювання конфліктів представниками держави і відвідувачами

між

По лінії можливих стратегій рішення конфліктів пролягає основна різниця між військовими і цивільними. 203

Так, цивільні схильні використовувати більший набір можливих стратегій, мають більше надії на ухвалу на свою користь. Серед цивільних звучали такі способи подолання конфлікту, як: заплатити хабар, спрямувати діалог в мирне русло, написати скаргу, поскаржитись керівництву, журналістам чи на гарячу лінію, бюрократично «задавити» чиновників, подаючи разом із документами цитати із нормативних актів тощо. При цьому обговорення було хоч й емоційне, але не надто агресивне. Цивільні: «Легче пойти отблагодарить кого-то, чем выстаивать очередь, и через знакомых это всё узнавать и делать, потому что по-другому никак и так просто для себя это дороже». «Спочатку потрібно проаналізувати ситуацію, наскільки ти зможеш вистояти, наскільки тобі це потрібно. Чи потрібно проявити якесь розуміння, чи терпіння. А потім уже скарги писати». Військові частіше використовували мову агресії: «повідкручувати голови», «взяти в руки автомат», «рознести все». Водночас реальних стратегій рішення проблеми в разі відмови пропонували дуже мало. Як і реального втілення озвучених погроз. Основна стратегія, яку використовують – уникання, іноді зі словесною реакцією. Проте стратегія уникання не вирішує питання з яким звертається військовий (демобілізований). Серед конструктивних найчастіше називають звернення в спілку ветеранів АТО по допомогу та заклики до спільних акцій. 204

І з боку учасників АТО, і з боку цивільного населення часто виникали обговорення та підтримка акцій протесту в тому числі з використанням насильства. Всі учасники групових обговорень: і цивільні, і військові – виступають проти насильства, але зазвичай реальних альтернатив не бачать. Часто серед обговорення виникають думки про необхідність і велику вірогідність таких акцій. При цьому ставлення спокійне, і навіть схвальне. «Абсолютно за, ребята молодцы огромные. Что вышли, что устроили бучу и не дали. Если б это делалось повсеместно и массово, то может быть бы чуть-чуть задумались. Однозначно какие-то верхушки выше знали о данной ситуации и не сделали как бы своим приказом ничего, то есть, пока люди сами не вышли на дорогу и не тормознули процесс, ничего не изменилось. Вот. То есть этот момент неприятен, но, к сожалению, это наша реальность» – військові. Необхідно створити єдину систему взаємодії – уніфікованої, прозорої і з мінімальною участю людини - яка допоможе врегулювати більшість конфліктів, що виникають: «Я не хочу спілкуватися з живими людьми в установах. Я хочу заповнити онлайн квитанцію та здати її у віконечко, щоб якомога менше спілкуватися з живими людьми, які можуть бути причиною конфлікту» – цивільні.

205

Потреба навчатися способам досягнення порозуміння, щоб конструктивно залагоджувати конфлікти. Об’єкти довіри під час конфліктів Найчастіше серед тих, до кого звертаються по допомогу учасники групових обговорень, були названі недержавні структури: об’єднання, асоціації учасників АТО – для військових; гарячі лінії і преса – для цивільних (значно рідше – скарги керівництву). Серед інших стратегій – підкуп (хабарі), для того щоб владнати своє питання. Хоча це явище засуджують як військові, так і цивільні. Однак, якщо цивільні допускають можливість корупції для себе, то учасники АТО – говорять про це значно рідше, пропозиції «заплатити» викликають огиду, уникання і пасивну агресію. «Ти завжди думаєш, тобі потрібно дати гроші, щоб тобі не потрібно було відпрошуватись, щоб не бігати по тих всіх кабінетах і не нервувати людей і себе. Тому і процвітає корупція» – цивільні. «А потом говорят: 50 тысяч занесешь в этот кабинет, получишь землю. Развернулся и ушел. Вот и все решения конфликта. По-другому не решишь. Везде во всем. Глупо обсуждать то, что мы не сможем решить. Мы можем плюнуть, развернуться и уйти» – військові.

206

Додаток 1 ПРАВОВА БАЗА регулювання відносин у сфері соціального захисту ВПО  Конституція України;  Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;  Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;  Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»;  Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;  Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»;  постанова КМУ «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 509 від 01.10.2014 р.,  розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085-р від 07.11.2014 р.;

207

 постанова КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» № 505 від 01.10.2014 р.;  постанова КМУ «Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування» № 136 від 18.02.2016 р.;  постанова КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05.11.2014 р.;  постанова КМУ «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365 від 08.06.2016 р.;  постанова КМУ «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» № 848 від 21.10.1995 р.;  постанова КМУ «Деякі питання виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів» №1045 від 28.12.2016 р. 208