03.05.2013
№18 (508)
Тижневик «ЕХО»
«Мені б ці теплиці та досвід років десять тому, я був би мільйонером… доларовим!» СЕМІНАР
30-го квітня в Малому Кобелячку місцевий приватний підприємець Леонід Нємченко ділиться досвідом із учасниками семінару, організованого обласною дорадчою службою. До Малого Кобелячка з’їжджаються гості з різних районів області. Кожну делегацію очолюють заступник голови райдержадміністрації та начальник управління агропромислового розвитку. У Новосанжарський район вони приїжджають для того, щоб побачити демонстраційний показ «Овочівництво закритого грунту — перспективна галузь рослинництва». Усіх гостей ведуть до тепличного комплексу Леоніда Нємченка. Екскурсію проводить директор дорадчої служби Світлана Андрієнко. Але більшість із приїжджих одразу обступають підприємця, який практично з нуля заснував у Малому Кобелячку потужний бізнес із вирощення тепличних овочів. Леоніда Нємченка розпитують про все: сорти огірків та помідорів, біодобавки та «хімію», опалення теплиць та підведення води. Підприємець на всі питання відповідає охоче і з гумором. — Які огірки? Раніше був у захваті від «Куражу», але потім якось перейшов на інші. Просто в нього в непогоду розвивається міжвузлова гниль. Зараз вирощую турецькі та венгерські. З голландських — «Рійк Цваан». Далі Леонід Нємченко ділиться з гостями іншими секретами. Розповідає, що засоби біологічного захисту бере в одеській «Біотехніці». Від бактеріозу обробляє рослини молоком або обраткою. — А опалення у вас тут яке? — цікавиться хтось із гостей, зазираючи в парник, з якого просто-таки пашить тепло.
www.exo.in.ua
— Є і водяне, і воздушне, і підземне. Для рівномірного розподілення тепла стоять вентилятори, але не скрізь. Оптимального способу я ще не знайшов та його, мабуть, і немає: щоб 100 кілограмів дрів вкинув і скрізь було тепло. Гості цікавляться, скільки ж йде на опалення великого тепличного комплексу. — У погану погоду, коли взимку десь –10 і сніг, то в день йде до 50 кубів дров! Світлана Андрієнко прохає підприємця показати гостям теплицю з капустою. Той веде всіх до крайньої з теплиць і запрошує всередину. Гості з захопленням і подивом оглядають великі міцні головки квітневої капусти. — У минулому році в такий час її вже не було! — сміється Леонід Нємченко. — Я б і цю вирізав, та для вас залишив подивитись! Дивуються гості не лише капусті, а й міцним твердим огіркам і червоним стиглим помідорам. Утім, вони встигають не лише дивуватися, але й задавати господарю нові й нові питання. Той по черзі відповідає на них. Зокрема, розповідає, що на електроенергію в місяць йде близько 15 тисяч гривень, що плівка краща імпортна, так як її можна використовувати 4–5 років. Вітчизняна ж витримує 1–2 роки, не більше. Дивлячись, як гості захоплюються його комплексом, Леонід Нємченко охолоджує найбільш гарячі голови. Пояснює, що мінусів у його роботі вистачає і потенційних ризиків також, та й конкуренція дається взнаки. — От якби мені таку кількість теплиць і знання десь років 10–15 тому, я був би міліонером… доларовим! А зараз такого вже не буде. Біля виходу з чергової теплиці Леоніда Нємченка зупиняє перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко. — Скажи, як я два роки тебе силував, щоб оцей семінар провести! — сміється чиновник. — Я оцьому чоловікові лічно дав відро огірків, тільки щоб цей семінар не відбувся! — жартом відповідає Нємченко. Далі йде показувати гостям голландських джмелів. Виявляється, українські бджоли не можуть якісно запліднювати голландські огірки. Тому підприємець завозить джмелів із Голландії. Вони працюють у теплиці 2–3 місяці. Потім їм на зміну привозять нових. — А вони не кусаються? — обережно питає один із гостей, зазираючи в закриту коробку з сіткою, крізь яку видно іноземних джмелів. — Мене не кусають, а вас би должні! — пояснює веселий Нємченко. Гості прямують до виходу
Помідори дозрівають з тепличного комплексу. Підприємець показує теплицю для розсади, яку встановили останньою, та говорить, що його працівники ставляють таку за два дні. Біля останньої теплиці гості затримуються навпроти ящика зі свіжими огірками: хтось бере безкоштовно на пробу, хтось цікавиться, як і де купити «нємченкові» овочі. Світлана Андрієнко наостанок питає в підприємця, які найбільші проблеми в його роботі. — Найбільші проблеми — з водою, з погодою та з вами, — знову сміється Нємченко. Гостей везуть до малокобелячківського клубу, де проходить теоретична частина семінару. Перед її початком гості просто перед входом до клубу купують продукцію місцевих підприємців — розсаду полуниці та квітів. Коли гості розсаджуються в залі, Світлана Андрієнко надає слово Сергію Шовкоплясу. Він пригадує, як три роки тому його призначили на посаду голови райдержадміністрації. — Коли ми командою прийшли три роки тому, то взяли напрямок на підтримку малого та середнього бізнесу. Долучили і Малий Кобелячок до виконання поставлених цілей. Я не прихильник глобалізації, тому розумію, що майбутнє сіл — за отаким ось сімейним бізнесом. Зараз ми дивимось і думаємо, що неможливо організувати таке підприємство, як вдалося Нємченку. Але ж і він, коли починав, боровся з 3-метровою амброзією. Нємченко не побоявся почати, дав роботу спочатку своїй сім’ї, потім найманим працівникам. Зараз наше завдання — змінити психологію людей, у першу чергу, присутніх тут сільських голів, які потім роз’їдуться по власним громадам і розкажуть, як можна заробляти власною справою. Леонід Нємченко у 2005-му році поставив перші чотири теплиці на закинутій території колишньої ферми в Малому Кобелячку. Зараз у його комплексі — більше двадцяти теплиць, у яких вирощують помідори, огірки та капусту. У сезон тут працює до 25 найманих працівників. Володимир ПАРШЕВЛЮК
13