Боже прощення

Page 1



ДУХОВНІ ВІДКРИТТЯ

Мартiн де Гаан

Боже прощення Переклад з англійської

“Бiблiйний радiоклас” Видавництво “Християнська Зоря” 2013


Боже прощення змiст Ріка Божого прощення...................... 4 Занадто грішні для прощення?.............. 7 Божа любов не менша за Божий гнів................ 8 Божа милість не менша за Божу справедливість............ 10 Боже прощення не менше за нашу провину........................ 12

Різні типи прощення...... 15 Що таке непробачний гріх?............................... 17 Три помилкових погляди на прощення.... 20 Деякі поширені питання.......................... 23 Руйнівні наслідки вини............................... 27 Біблійні приклади прощення...................... 29 Чи справді Бог пробачить мене?............ 31

Я

к ми можемо знати, що не зайшли занадто далеко, щоб бути прощеними? Як можемо бути впевненими, що ще не досягли тієї межі, коли Бог вже не може нас пробачити? Відповідь на це питання криється не в нашій здібності забувати свої минулі гріхи, не в нашій здібності пробачати себе і навіть не в нашій здібності відчувати Боже прощення. Вона криється у величі тієї жертви, на яку Бог пішов, щоб узяти на Себе ту біль та покарання, на які ми заслуговували. Наша молитва – щоб через цю невеличку брошуру ваше сумління отримало таку свободу, яка спонукала б вас решту свого життя засвідчувати іншим велич Божого прощення. Мартін де Гаан 3


Ріка Божого прощення

Н

а кордоні США та Канади Ніагарський водоспад зривається з 53-метрової висоти у річку, що страшно вирує та піниться. Кожну хвилину у прірву падає 379 000 тонн води. Втім, Ніагарський водоспад не є найбільшим у світі. І навіть не африканський 100-метровий водоспад Вікторія. Хоча цей водоспад удвічі вищий і у двічі ширший за Ніагарський, він просто карлик у порівнянні із Ангельським водоспадом, що у Венесуелі. Ангельський водоспад у двадцять разів вищий за Ніагарський. Його води зриваються з майже кілометрової висоти (979 м). Уявіть, що ви борсаєтесь у потоці, що несе вас до одного з цих водоспадів – Ніагарського, Вікторії чи Ангельського. Тут вже немає великої різниці. У будьякому випадку на вас чекає грізна неминучість. Все ближче прірва. Ще момент – і ви можете розраховувати лише на милість небес. 4

Моральні падіння дуже схожі на падіння у прірву водоспаду. У когось більший “водоспад”, у когось менший. Але різниця не дуже вже й велика – все одно загрожує жахлива небезпека. В Як. 2:10 ми читаємо: “Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає”. Отже, як тільки ми згрішили, вже летимо вниз “у прірву”, і все, що нам залишається, – лише сподіватися на милість небес. Наша єдина надія тоді – шукати того прощення, якого так прагнув колись Давид, коли згрішив із Вірсавією (2 Сам. 11). Давид, якого мучило сумління за скоєний подвійний злочин – вбивство та намагання приховати його, – гірко плакав, благаючи Бога: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно (Пс. 50:3-5).


Чи був гріх Давида непробачним? Згідно Біблії, ні! Його історія залишається вічною пам’яткою Божої благодаті – того, що будьякий грішник, якщо щиро кається, може розраховувати на бездонний океан Божого прощення.

Чи є надія для тих, хто не можуть пробачити самі себе? Без упевненості у прощенні життя може закінчитися в мочарах розпачу. Пригадую сумну смерть одного молодого студента коледжу. Під час мисливської подорожі по Канаді він через люту хуртовину відстав від своїх двох товаришів. Хоча хлопець і знайшов притулок в якійсь полишеній хижці, допомоги він не дочекався. Коли королівська гірська поліція знайшла його тіло, вона побачила записку з наступним текстом: “Дорога матусю. Я голодний і замерзаю. Боюся, що не виживу. Мене мучить лише одне питання: «Чи Бог пробачить мене?»”

Хоча цей юнак виховувався в християнській родині, в коледжі він став агностиком. Він помер без віри в те, що Бог може простити його за вибраний хибний шлях. Інколи одне лише почуття провини може позбавити людину бажання жити. Коли була застрелена техаська співачка Селена, жінка, що натиснула курок, благала Бога пробачити її. Але потім, під час розмови з поліцією (про що свідчить зроблений запис бесіди), вона з великою мукою виказала зневіру в це прощення: “Подивіться, що я наробила!.. Ніколи не пробачу себе!.. Я не заслуговую на життя”. Багато хто з нас знає ще один приклад неймовірного тягаря вини – історія молодої матері, що благала по телебаченню знайти її пропалих дітей. Але потім з’ясувалося, що вона сама позбавила їх життя. Чи є надія для тих, хто ненавидить себе за те, що вчинили? Чи існує межа Божого прощення? Чи існує справді прощення для таких серійних убивць і жахли5


вих маніяків, як Тед Банді, Джеффрі Дамер? Вони стверджували, що за ґратами пізнали Божий мир. Чи то справді так? Вся країна оплакувала десятки закатованих ними жертв, але вони заявили перед стратою, що прийняли вірою Ісуса Христа і мають цілковиту впевненість у прощенні. Святе Письмо розповідає про двох злочинців, які були розіп’яті, – один праворуч, а один ліворуч Ісуса Христа. Один злочинець покаявся і був прощений.

Якщо Бог прощає навіть серійних вбивць, то напевне у всіх нас є надія отримати Боже прощення. Чи справді Бог дає прощення таким жахливим маніякам? Чи то морально пробачати тих, хто займається некрофілією та поїдає трупи вбитих ними людей? Чи таке прощення не стане знущанням над втратою рід6

них та друзів закатованих жертв? А може, навпаки, таке прощення дає всім нам велику надію? Адже, якщо Бог заради Ісуса Христа дарує прощення навіть таким колишнім нелюдам, то напевне простить і всіх нас, хто щиро розкаюється у своїх гріхах! Може ви теж вчинили багато гріхів? Може вас не дуже турбує, чи пробачає Бог серійних убивць, бо самі дуже занепокоєні тим, чи Бог пробачить вас? Може ви теж не можете простити самих себе? Можливо, сором та саможаління висмоктують із вас усе життя? Може ви вважаєте, що перетнули останню межу, після якої вже нема прощення? Чи може Бог простити… • богохульство? • сексуальні збочення? • ґвалтування? • заздрість? • брехню? • егоїзм? • погане виховання дітей? • розлучення? • пияцтво? • невиконані обіцянки? • невдячність? • зневагу та байдужість?


Занадто грішні для прощення?

Я

кщо довірятимемо своїм почуттям, то легко можемо прийти до висновку, що зайшли дуже далеко, щоб сподіватись на Боже прощення. За таких почуттів будемо зневажати себе з упевненістю, що не заслуговуємо на життя, і поступово занурюватимемось у відчай. Але є справді надія. Бог хоче, щоб ми вірили в Його здатність прощати навіть ті наші гріхи, які ми самі неспроможні собі простити. Але що ми знаємо про прощення? Що про нього каже Біблія? Чи може це прощення кожний отримати автоматично у будь-який час? Згідно Святому Письму, ні! Боже прощення вимагає деяких умов. Хоча Бог завжди готовий простити будь-якого скрушного грішника, Він не дарує прощення автоматично. Більш того, Він не зобов’язаний нікого прощати. Його прощення не відміняє закону наслідків наших гріхів –

природних та юридичних (Гал. 6:7). Втім, Святе Письмо вказує, для кожного “водоспаду гріха” існує ріка Божого прощення – рівна за силою та глибиною. На наступних сторінках ми покажемо, як багато постраждав Бог, “щоб бути Йому праведним, і виправдувати” (Рим. 3:26) тих, хто не заслуговує на життя. Маючи безмежну мудрість, Бог знайшов шлях, як пропонувати прощення найбільшим із грішних, не порушуючи в той же час вимог Свого закону.

Божа здібність прощати більша за нашу здібність прощати самих себе. Щоб легше було зрозуміти зміст Благої Звістки – Божої милості до людей, – я для ілюстрації Божого рішення проблеми людського гріха скористаюсь простою діаграмою. 7


Божа любов не менша за Божий гнів

ЛЮБОВ

БОГ ГНIВ

Гріх

МИ

8 липня 1741 року Джонатан Едвард сказав знамениту проповідь: “Грішники в руках розгніваного Бога”. Звертаючись до общини (яка була такою наляканою словами проповідника, що дехто навіть вчепився в перила балкону, щоб не “зірватись у пекельне полум’я”), Джонатан вмовляв людей такими словами: “О грішник, подумай лише, яка жахлива тобі загрожує небезпека! Ти висиш над вогнем Божого гніву, над безоднею пекла – тебе тримає над погибельною прірвою рука Бога, гнів Якого викликав ти і багато інших тих, що тепер мучаться прокляті в пеклі. Ти 8

висиш на тонесенькій нитці серед полум’я Божого гніву, що у будь-яку мить може перепалити її”. І далі Едвард продовжував: “Бог відкриває вам ваше жахливе становище, показує, які нестерпні муки на вас чекають, щоб явити вам Свій гнів, гнів Ієгови. Бог поклав у Своєму серці показати всім людям та ангелам, яка безмірна Його любов і який безмірний Його гнів”.

“Бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні” (Мт. 10:28). В наш час тема Божого гніву, яку так яскраво розкривав Едвард, стала дуже непопулярною. Тоді ж, коли Джонатан цитував із Біблії вірші про Божий гнів, відбувались дивні речі. Охоплені страхом чоловіки та жінки пробуджувались від гріховної сплячки, у них відкривалися духовні очі, вони починали розуміти


свою відчайдушну потребу в Божому прощенні. Божий гнів не суперечить Божій любові. Гнів Божий насправді означає Боже піклування про людей. Адже Йому не байдуже, що люди коять із собою та одне з одним. Історія людства – то історія великої Божої любові. Протягом тисячоліть розгортається велика драма Божих чинів. Бог так сильно нас любить, що виявляє велику ненависть до гріха. Він достатньо піклується про нас, щоб гніватись на релігійників, що закривають на свій гріх очі, через що позбавляють себе можливості дійсно розкаятись і відновити стосунки з Богом. Він також достатньо піклується про нас, щоб гніватись на законників, що звели благочестя до низки дрібних правил, забуваючи про духовні потреби інших. Завдяки тому, що Бог відкрив у всій повноті Себе через Сина (Кол. 1:15), ми знаходимо в Ісусі довершений баланс між Божою любов’ю та Божим гнівом (Мт. 21:12). Бог піклується про нас достатньо сильно,

щоб попереджати про загрозу Свого суду (Ів. 3:36). Але запевняє, що Його любов не менша за Його гнів (Ів. 3:16).

Що справді вражає, так це те, що Ісус, незважаючи на великий Божий гнів, прийшов не судити нас. Дуже важливо правильно розуміти, яким чином Божа любов поєднується з Божим гнівом. Ісус прийшов на землю не для того, щоб судити людей (Ів. 3:17), але щоб спасти їх від гріхів та Свого власного (як Бога) гніву. Задовго до проповіді Джонатана Едварда Ісус сказав: “Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні” (Мт. 10:28). Треба розуміти, що у Святому Письмі істини про Божу любов та Божий гнів не є взаємовиключними. Ці дві 9


істини рівні за силою. Божа любов не менша за Його гнів, і завдяки цьому Бог знайшов шлях, як явити нам Свою милість.

Божа милість не менша за Божу справедливість ЛЮБОВ

БОГ ГНIВ

СПРА МИЛIСТЬ ХРИСТОС ВЕДЛИ ВIСТЬ МИ

Будь-яке суспільство завжди протестує, коли злочин залишається непокараним. Якщо хтось, наприклад, вбив дитину, ми вимагаємо, щоб винний отримав належне. У випадку терористичного нападу люди теж вимагають покарання вбивцям. На Близькому Сході помста є поширеним звичаєм, навіть традицією. Жага до справедливості вкорінена в самій людській природі. Та і Ста10

рий Заповіт містить принцип відплати: око за око, життя за життя – потрібно лише свідчення двох свідків (Повт. 19:21). Отже, виникає питання: як може Бог прощати винних? Хіба це законно? Як можна дарувати прощення і при цьому не порушувати вимог закону? Хтось же має відповісти за злочин! Був лише один спосіб вирішити цю дилему. Христос зробив те, що неспроможний зробити ніхто з людей. Він взяв на себе вину всіх грішників, щоб звільнити нас від покарання за гріх та від рабства гріха. Уявіть, що батько дав 16-річному хлопцю машину – і той її розбив. Хто буде відшкодовувати? Звісно, батько (якщо він любить сина). Так само вчинив і наш небесний Батько. Він дав нам свободу волі, що означає можливість вибирати між злом і добром. І ми скористалися цією свободою жахливим чином. Ми стали злочинцями. Хто буде відшкодовувати? Небесний Батько вирішив через Ісуса Христа заплатити за наш гріх.


Про це свідчить Святе Письмо. Божий Син сплатив величезну ціну – ціну Свого життя. Ще у Старому Заповіті можна прочитати про велику значущість пролитої крові: “Бо душа тіла в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та – вона очищує душу” (Лев. 17:11). Бог готував людей до розуміння великої Христової жертви. Чи означають ці жертви, що Бог дещо помилився, давши людям свободу волі? Чи означають вони, що Господь тепер намагався якось залагодити “те, що накоїв”? Чи не проступає тут завуальована ідея, що Бог Сам винен в тому, що згодом віддав на смерть Свого улюбленого Сина? Аж ніяк! Остання книга Біблії свідчить (про це співатиме небесний хор), що всі Божі чини святі й премудрі (Об. 4:8). Протягом всієї вічності небеса засвідчуватимуть велику істину: Бог праведний був у тому, що дав людині свободу волі, можливість вибрати між добром і злом. Вічність відкриє велику

мудрість Божого рішення дозволити людям пізнати жахливі наслідки непослуху – пізнати, що таке відплата за гріх. У вічності небеса вшановуватимуть справедливість та милість Бога, Який так нас полюбив, що узяв на Себе важкий тягар нашого бунту. Отже, нас відкуплено від смерті “за небесний рахунок”. Ціною небаченої самопожертви Бог побудував через прірву нашого гріха (що відділяє нас від Нього) міст із двома смугами: справедливість та милість. На землі римські воїни пробили цвяхами руки та ноги єдинородного Божого Сина. Небесний Отець, бачачи це, страждав так сильно, як ніхто інший з батьків. Коли ж Ісус помер, Бог прийняв Його жертву як достатню плату за гріх.

“Як сильно Ти мене любиш?” – спитав я Христа. “Дивись як сильно”, – відповів Він, ліг на хрест під цвяхи і вмер за мене. 11


Отже, Божу справедливість не було порушено. Серед безмежних страждань на хресті, коли тимчасове злилося з вічним, Божий Син вигукнув: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?” (Мт. 27:46) В ті жахливі часи Сам Творець став “за нас гріхом” (2 Кор. 5:21). В третій день Христос воскрес тілесно, поставши із могили. Воскресіння засвідчило, що Отець прийняв Його жертву. З того моменту від голгофського хреста потекла безкінечна ріка Божої милості. Був закладений юридичний фундамент для доктрини виправдання вірою. Згідно вченням апостола Павла, праведний Бог виправдовує всіх, хто приходить з вірою до Христа. В третьому розділі Послання до римлян він пише: Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру 12

в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса (Рим. 3:20-26).

Боже прощення не менше за нашу провину

ЛЮБОВ

БОГ ГНIВ

СПРА МИЛIСТЬ ХРИСТОС ВЕДЛИ ВIСТЬ ГРIХИ ВIД- МИ ПУЩЕНI

ПРОВИНУ ЗНЯТО


Ми підійшли до завершення нашої діаграми. Для цього потрібно в останні квадратики вписати “гріхи відпущені” та “провину знято”. Завдяки безмежному впливу Христової смерті, ми отримали прощення не лише гріхів минулих, але й усіх – минулих, теперішніх та майбутніх наших гріхів. Раз і назавжди. В той момент, коли ввіряємо себе Христу як Спасителю, ми отримуємо “недоторканість” – звільняємося від загрози Божого суду. Проблему гріха “врегульовано”. Нашу справу закрито, і Бог вже ніколи її не відкриє. Навіть земні суди дотримуються принципу неможливості подвійного покарання за один і той же злочин – тим більше Небесний суд не судитиме двічі за ті гріхи, за які вмирав Христос. Вже ніколи Бог не буде розглядати ті наші гріхи та злочини, які взяв на Себе Господь. Чудова істина виправдання вірою полягає в тому, що Сам Бог – найвища судова інстанція у Всесвіті – не вважає нас винуватими. Треба розуміти, що Він не “робить

праведними”, а саме “проголошує” праведними тих, хто щиро вірують, що Христова смерть сплатила весь їхній борг (гріх). Це стало можливим завдяки тому, що Бог “Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом” (2 Кор. 5:21). Бог – праведний Суддя, але Він може оправдувати того, хто приймає факт відкуплення своїх гріхів (Рим. 3:26). Чи означає це, що ми тепер не несемо ніякої відповідальності за свої погані вчинки? Зовсім ні! Ніхто не відміняв природних та юридичних наслідків наших злих діл. Отже, якщо робимо хибні кроки, ризикуємо своєю репутацією, здоров’ям та стосунками з близькими і дорогими нам людьми. Але спасіння ми не втратимо. Втратити ми можемо нагороду та слова похвали Господа перед “судовим престолом Христовим”, де будемо звітувати за все своє життя. Але ми вже назавжди залишатимемось Божими дітьми. Тим, хто в Христі, не загрожує вічне засудження. Ось чому апостол Павло міг написати наступне: 13


Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої (Рим. 5:1-2). Знову таки, важливо пам’ятати, що слово “виправдавшись” в цьому вірші має юридичне значення. Воно використовувалось в судах стародавнього світу для визначення статусу людини, яка заплатила необхідну суму за свій злочин і стала “юридично невинною”. Це дозволяло їй повернути втрачене у суспільстві місце. Якщо коротко, Бог каже людині, що увірувала в Христа: “За твій гріх заплатив Мій Син – Він вмер за тебе. Тому я вважаю Тебе праведним. Тобі прощені всі гріхи раз і назавжди!” Ось чому в іншому своєму листі Павло, цитуючи Пс. 31:1-2, пише: Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. Бла14

женна людина, якій Господь не порахує гріха! (Рим. 4:7-8) Давайте розглянемо три важливих терміни в цьому уривку, що виражають повноту Божого прощення, милості. Прощення. Уявіть собі молодого альпініста, що важко піднімається стрімкою стежиною з величезним рюкзаком на спині. Рюкзак занадто важкий для нього. Він швидко слабне й просувається все повільніше. Все більше схиляється додолу. Нарешті інший, більш досвідчений альпініст, знімає з його спини рюкзак і кладе його собі на спину. У юнака відразу ж відкривається “друге дихання”. Він почувається звільненим – крокує далі радісно, з піснею в серці. Термін “прощені” в даному вірші означає “забрати тягар”. Саме це й відбувається, коли нас прощає Бог. Прикриті гріхи. Коли ми увірували в Христа, Він навіки забрав наші гріхи. В грецькому тексті (Рим. 4:7) “покриті” означає “цілковито стерті, знищені”. Наші гріхи назавжди “викреслені” з аркушу нашого життя. Саме


тому ми не маємо жодного приводу боятися, що колись знову відповідатимемо за свої гріхи. Вони вже ніколи не становитимуть загрози нашому спасінню. Цю істину містить обітниця, що колись Бог дав Ізраїлю (але її можна застосувати до віруючих в Христа): Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам’ятає! (Іс. 43:25) Не порахує. Слово “порахує” в цьому тексті означає “зараховувати комусь борг, гріх”. Бог зарахував наші гріхи Христу, а нам зарахував Його праведність. Отже, Він ніколи не буде судити нас за наші гріхи – адже вони нам не зараховані! Гріхи можуть нашкодити нам на землі, але вони вже не зможуть позбавити нас спасіння. Вони не впливають на наш статус спасенних та праведних, хоча через них ми можемо втратити нагороду та благословення. Таким чином, при будь-якому розкладі пекло нам вже не загрожує. Якщо ви ще ніколи не пізнавали Божого прощен-

ня, можете його отримати прямо зараз. Все, що вам потрібно зробити, просто довіритися Тому, Хто так багато зробив для вас! Розгляньте кілька новозавітних текстів, що гарантують вам (за умови віри) прощення та вічне життя: • Ів. 3:16; 5:24; 6:47; 7:38; 11:25; 20:31 • Дії 13:48; 16:31 • Рим. 1:16; 4:3; 5:1; 10:11

Різні типи прощення

К

оли ми стаємо членами Божої родини, маємо розуміти деякі речі відносно прощення. Дослідження Біблії показує, що існує кілька видів прощення. Простити – буквально означає “відпустити” або “зруйнувати бар’єри”, що виникли у відносинах. Але бувають різні відносини і, відповідно, різні бар’єри.

1. Боже юридичне прощення. Воно раз і наза-

вжди прибирає усі бар’єри між нами та небом. Воно гарантує вічне прощення. 15


Даруючи нам прощення, Бог діє як Суддя. Він виносить вердикт: за твій гріх цілком заплачено, тому ти невинний. З цього моменту Христос стає нашим небесним Адвокатом (1 Ів. 2:1). Він дарує нам “вічну недоторканість”. Ніхто вже не зможе нас звинуватити. Всі звинувачення Суддя відхиляє. Ніхто й ніщо не зможе нас відсторонити від Божої любові (Рим. 8:28-39). Маємо, однак, пам’ятати, що це прощення не дається усім автоматично, а лише тим, хто особисто приймає Христа як свого Спасителя й покладається лише на Його милість. Ліки діють лише тоді, коли ми їх приймаємо. Маємо також прийняти Боже прощення.

Щоб Боже прощення “діяло”, маємо його прийняти, як приймаємо ліки. 2. Боже Батьківське прощення. Це прощення ми отримуємо тоді, коли, отримавши Боже юридичне 16

прощення, приєднуємося до великої Божої родини. Бог, являючи Свою милість, забирає всі бар’єри, що заважають нашим з Ним стосункам. В цьому випадку Він діє не як Суддя, а як небесний Батько. Це Батьківське прощення. Коли виявляємо Йому непослух, Він дисциплінує нас (1 Кор. 11:31). Господь наголошує, що Його покарання бувають дуже болючі (Євр. 12:4-11). Але ця біль служить для нашого блага. Благо полягає в тому, що такі покарання роблять нас здатними упокорюватись перед Богом. Наш Батько любить пробачати і втішати. Потрібно лише визнавати свої провини й дозволяти Духу Святому контролювати наше життя. Таке прощення дуже схоже на те, що відбувається в наших сім’ях. Якщо, наприклад, хлопець взяв без дозволу машину батька, а потім ще й обманув, батько вчинить нерозсудливо, якщо зробить вигляд, що нічого не трапилось. Син має зрозуміти свою вину, визнати її – лише потім отримає


право знову користуватись батьківською машиною. У будь-якому випадку він залишається сином – батько ніколи не відмовиться від нього. Отже, статус синівства залишається незмінним, але відносини зруйновані. Зруйнована довіра. Тому син потребує батьківського прощення й налагодження стосунків. Саме цей тип прощення мав на увазі апостол Іван, коли писав членам Божої родини наступні слова: Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої (1 Ів. 1:9).

3. Людське прощення. Маємо пробачати один одного згідно того зразка, який Бог залишив нам, простивши нас самих. Наслідуючи Божий приклад, приходимо до висновку: хоча наша любов має бути безумовною, прощення потребує деяких умов. Ми визначаємо, чи справді людина ще може виправитись (чи вона вже невиправна), залежно від

того, наскільки щиро й глибоко вона визнає свій гріх. Маємо наслідувати приклад Христа, Який не завжди й не всім дарував прощення. Щоб бути прощеним, грішник потребує визнати свої злочини (Лк. 17:1-10). Нижче ми торкнемося цього питання докладніше.

Що таке непробачний гріх?

Б

іблія справді стверджує, що деякі гріхи є непробачними. Христос, наприклад, стверджував, що “богозневага на Святого Духа” не може бути пробаченою (Мт. 12:31-32; Мр. 3:28-29). Апостол Іван додає, що деякі грішать “на смерть” (1 Ів. 5:16-17). Про що ж насправді йдеться? Чи дійсно ми, віруючі, можемо вчинити такий гріх, за який вже нема прощення? І якщо таке можливо, як взнати, чи не вчинили ми фатальну помилку?

Богозневага на Святого Духа. Ісус сказав був: Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть бо-

17


гозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! (Мт. 12:31-32) Перш ніж ми почнемо з’ясовувати, що це за гріх такий, давайте зважимо на кілька фактів. Існує лише один непробачний гріх – зневажання Святого Духа. І це дуже добра новина. Адже непробачних гріхів могло б бути й більше.

Те, що непробачний гріх лише один, – справді добра новина. Важливо також розуміти той контекст, в якому Ісус казав про “непробачний гріх”. Він адресував Свої слова релігійним лідерам, що не вірили в Нього й публічно зневажали. Фарисеї чули проповіді Христа, бачили Його чудеса й могли 18

засвідчити Його благочестиве життя. Та незважаючи на все це, вони надприродну силу Христа пояснювали сатанинським впливом. Саме це Ісус назвав богозневагою на Святого Духа. Якщо залишатись в межах контексту, то в наш час вчинити непробачний гріх просто неможливо. Адже ми не бачимо фізичними очима Ісуса та всі Його чуда. Отже, не можемо звинувачувати Його в використанні сатанинської сили. Та чи можна вчинити непробачний гріх у більш ширшому розумінні? Адже багато хто промовляє проти Бога зневажливі й образливі слова. Хіба в наш час не можна богозневажати Святого Духа? Хіба не існує ризик зайти так далеко у богозневажанні, що вже не буде вороття? Якщо ми зацікавлені у збереженні стосунків із Христом, то не дозволимо собі богохульства. Інакше кажучи, непробачний гріх може вчинити лише та людина, що не бажає отримати від Ісуса спасіння. Фарисеї не бажали примирення з


Богом, яке пропонував наш Господь. Вони зрештою розп’яли Христа. Таким чином, існує лише один непробачний гріх – невір’я. В стані невір’я людина не бажає Божого прощення. Подібно релігійним лідерам вона перебуває в полоні власної пихатості, впертості та заздрості. Люди, яким “неможливо пробачити” гріхи, – це ті, які зробилися жорстокими, бо вони самі вибрали шлях озлоблення. Вони взагалі не переймаються Божим прощенням. Такі люди не хочуть вірувати в Ісуса як свого Спасителя. Їх не турбують тривожні думки про неминучу загибель і необхідність Божого прощення.

Немає прощення лише тим, чиї серця озлоблені невір’ям. Отже, якщо ми боїмося вчинити непробачний гріх, це вже означає, що ми неспроможні його вчинити – наші серця не ожорсточені, ми ще не перетнули ту межу, за якою вже нема вороття.

Але хтось скаже: “Хіба Ісав не опинився в такій ситуації, що навіть щире каяття не повернуло йому Божої милості?” (Євр. 12:16-17) Але подивіться контекст! Ісав благав про спадщину і благословення, які продав за тарілку супу. Коли ж усвідомив, що вчинив, почав був благати про повернення первородства, але вже нічого не зміг змінити. Гріх на смерть. Це зовсім інше, ніж непробачний гріх. Апостол Павло казав віруючим Коринту, що через зневажання Вечері Господньої серед них “багато недужих та хворих, і багато-хто заснули” (1 Кор. 11:30). Апостол Іван також говорить про можливість такого гріха, що призводить до смерті. Він не вказує конкретно, які це гріхи, але визнає той факт, що деякі з них стають гріхом на смерть (1 Ів. 5:16-17). Згідно 1 Кор. 11-30: 1. Ті, хто негідно приймають участь у Вечері Господній і караються передчасною смертю – належать Богу. 19


2. Вони позбавляються лише фізичного життя, не вічного. Про це чітко написано в 1 Кор. 11:31-32 – “Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом”.

Три помилкових погляди на прощення

Н

а жаль, не всі християни приймають вчення про благодать – що Боже прощення приймається лише вірою. Ця доктрина викликає багато суперечок. Деякі стверджують, що для Божого прощення потрібне ще емоційне покаяння. Інші ж ставлять за умову прощення водне хрещення. Ще інші вважають вимогою прощення добрі діла. Давайте, однак, розглянемо, що каже Біблія про ці три погляди – що для прощення гріхів потрібні: 1)емоційне покаяння, 2) водне хрещення, 3) добрі діла. Покаяння. Дехто вважає, що годі розраховувати 20

на Боже прощення, якщо ми не пройшли крізь період чималих сліз, багатьох щирих молитов та глибокої скорботи через свій гріх. Дійсно, Новий Заповіт містить заклики покаятись (Мт. 3:2; Дії 2:38; 20:21). Але це не те покаяння, що вимірюється кількістю сліз чи емоцій. Правильніше буде вважати його складовою частиною нашого навернення, коли ми вірою приймаємо Христа. Головне значення грецького слова “покаяння” – змінити думку, передумати. Коли ми змінюємо свої погляди про Бога та себе, це і є покаяння. Ми вже не вважаємо себе спроможними догодити Богу власними зусиллями, а розуміємо, що наша єдина надія – Боже прощення.

Покаяння, якого від нас чекає Бог, відбувається в той момент, коли ми приймаємо вірою Христа.


Якщо нам відкривається велич Божої святості, ми напевно відчуємо глибоку скорботу через свої гріхи проти Бога та людей. Розважаючи над стражданнями Христа, ми можемо не стримати сліз. Але сутність покаяння – то зміна світогляду, зміна наших поглядів на гріх і себе, коли ми усвідомлюємо велику потребу в Христі. Емоції головної ролі тут не відіграють. Якщо ми визнаємо, що згрішили проти Бога, якщо вірою навертаємося до Ісуса Христа, це означає, що ми вже зробили все необхідне для отримання Божого прощення. Ми дійсно покаялися. Таке покаяння може супроводжуватися сильним емоційним сплеском, а може бути й неемоційним. Та головне не сльози чи глибокий смуток. Головне – зміна мислення. Хрещення. Деякі люди вважають, що без водного хрещення неможливо отримати Боже прощення; причому, це хрещення мають здійснювати правильні люди правильним чином. Але Біблія чітко вказує, що

водне хрещення – то засвідчення спасіння, а не його вимога. Ті, хто наполягають на хрещенні як умові спасіння, зазвичай цитують Дії 2:38, де написано: “Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів”. Вони тлумачать цей вірш так: ми не прощені Богом, поки не охрестились “на відпущення гріхів”. Давайте розглянемо ключове в цьому уривку слово “покайтеся”. Головне його значення – змінити свої погляди на гріх так, щоб вони співпали з Божою точкою зору. Покаятися – значить визнати, що гріх є порушенням Божого морального закону, і навернутися вірою до Ісуса Христа. Що стосується фрази “на прощення гріхів”, то в грецькому тексті стоїть прийменник “ейс”, який не означає “для того, щоб”. Його головне значення – “маючи на увазі” або “з огляду на щось”. В тому тексті, де Ісус каже про покаяння ніневітян (Лк. 11:32), теж викорис21


товується прийменник “ейс” – “покаялися через (ейс) Йонину проповідь”. Як бачимо, цей прийменник в даному випадку вибудовує наступний смисл: ніневітяни покаялись “з огляду” на проповідь Йони.

Біблія чітко вказує, що водне хрещення не є умовою для спасіння. Таким чином, в Діях 2 Петро закликає жителів Єрусалима покаятись і хреститись “з огляду на прощення гріхів“ – тобто, прощення гріхів було підставою для хрещення, а не метою. Водне хрещення засвідчувало покаяння та Боже прощення, а не зумовлювало. Наступні тексти доводять, що ані водне хрещення, ані будь-який інший ритуал не мають головного значення для спасіння: • Авраама було прощено задовго до обрізання та будь-якого іншого ритуалу (Рим. 4:9-10). • Ісус проголошував прощення гріхів до того, як люди були охрещені 22

(Мт. 9:1-7; Лк. 7:36-50; 18:9-14; 19:1-9; Ів. 8:1-12). • Корнилій та його родина прийняли Святого Духа до водного хрещення (Дії 10:44-48). • Біблія вчить, що прощення гріхів та спасіння ми отримуємо лише вірою (Ів. 3:16; Рим. 5:1; 10:1-13; Еф. 2:10). У світлі цих текстів приходимо до незаперечного висновку: водне хрещення потрібно розуміти як зовнішнє засвідчення того, що людина увірувала в Христа й приєдналась до Його Церкви; воно не є вимогою для спасіння.

Хрещення – це зовнішнє засвідчення того, що людина увірувала в Христа й приєдналась до Його Церкви. Добрі діла. “Але як щодо добрих вчинків? – може дехто запитати. – Хіба Бог не порушить справед-


ливість, якщо прощатиме лише на підставі віри? Хіба Яків не стверджує, що віра без діл мертва?” Добрі діла, без сумніву, дуже важливі для християнського життя. Біблія закликає нас чинити добро. Але добрі вчинки не зумовлюють наше спасіння (Рим. 3:27-28). В Еф. 2:8-10 ми бачимо, що добрі діла є не причиною Божого прощення, а його наслідком, плодом, що засвідчує наше спасіння. Ті, хто справді спасенні через віру, стають “творивом, створеним в Христі Ісусі на добрі діла” (Еф. 2:10). А як щодо заяви Якова, що “віра без діл мертва?” Яків хоче донести ту істину, що справжня віра народжує добрі діла. Коли ми намагаємося жити як Христос жив, то цим “виправдовуємося” в очах інших людей, доводимо їм, що ми дійсно християни (Як. 2:14-26). Але добрі діла не є складовою частиною нашого спасіння. Бог не прощає на підставі добрих діл. Натомість добрі діла є природним результатом Божого прощення.

Добрі діла не зумовлюють наше спасіння, але являються плодом в житті віруючого. Маємо такий висновок: Чудове послання Біблії полягає в тому, що Боже прощення дається усім на підставі лише віри – не віри плюс хрещення, плюс добрі діла чи будь-що інше!

Деякі поширені питання

Н

е потрібно дивуватись, що в нас постійно виникають ті чи інші питання щодо Божого прощення. І буде неправильним просто уникати або легковажно ставитись до емоційних чи раціональних реакцій на доктрину Божого прощення лише вірою. Ми ніколи не заспокоїмося. Завжди нас будуть турбувати якісь питання.

Питання 1: “Як бути, якщо я не відчуваю Боже прощення?” Багато

23


людей мучаться через відчуття провини та сорому. Немало є таких, що вже давно сповідали Христу всі свої гріхи, але схильні інколи почуватися непрощеними. Такі бояться, що Бог відвернувся від них. Коли нас переслідує почуття вини (так трапляється з усіма), потребуємо просто нагадувати собі, що наше прощення не залежить від наших емоцій. Хоча послідовники Христа отримали прощення, вони інколи почуваються так, наче висять на ниточці над самим пекельним вогнем. Їм може дошкуляти сатана, збурюючи давні померлі емоції подібно до того, як ми роздуваємо майже вгасле вогнище. Нас раптово охоплюють незрозумілі тривоги та відчай. Але ці емоції хибні. Вони взагалі не відображають істину Божого прощення. Боже прощення – це те, що робить Бог, а не те, що ми відчуваємо. Воно не залежить навіть від того, чи пробачили ми самих себе. Коли Бог прощає, він стирає в небесній Книзі всі записи 24

наших гріхів, списує увесь наш “борг”. Отже, як би ми себе не почували – прощеними чи ні, – в Божих очах ми залишаємося невинними, тому що нас виправдав Сам Небесний Суддя. Ніякі почуття неспроможні позбавити нас Божого юридичного прощення. Дуже важливо розуміти, що прощення – це Божа справа, а не наші почуття. Тому давайте розглянемо вісім ілюстрацій Божого прощення в Старому Заповіті. Як вказує християнський автор Давид Кеннеді… 1. Бог сховав усі наші гріхи в мішку, який зав’язав та викинув. “Провина моя була б запечатана в вузлику” (Йов. 14:17). 2. Бог зруйнував гріховну перепону між Ним та нами. “Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої” (Іс. 44:22). 3. Бог забрав усі наші гріхи. “Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!” (Пс. 102:12) 4. Бог вважає наші гріхи ворогом, що повалений.


“Наші провини потопче” (Мих. 7:19). 5. Бог “не бачить” наші гріхи. “Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої” (Іс. 38:17). 6. Бог “забув” наші гріхи. “Бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!” (Єр. 31:34) 7. Бог скасував наш борг. “Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам’ятає!” (Іс. 43:25) 8. Бог видаляє гріховні плями й відновлює чистоту душі. “Коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг” (Іс. 1:18).

Питання 2: “Хіба прощення не є особистою справою між мною та Богом?” Так. З точки зору Біблії, Боже прощення – то дуже особиста справа. Ніхто не може замість нас вирішити, чи варто вірою в Христа отримувати прощення гріхів. Але особисте – не значить індивідуалістичне. Коли людина звільняється від гріха, вона має достатньо причин сповістити про це іншим.

Одна річ, коли людина знайшла на власній ділянці землі золото – буде розсудливим зберігати це в таємниці. Зовсім інша річ, коли людина знайшла ліки проти СНІДу, раку чи звичайнісінької простуди і приховує їх від інших. Це справжній моральний злочин! Новий Заповіт вчить, що ми, віруючі, знайшли те, що незрівнянно дорожче за золото, і тому маємо моральний обов’язок сповістити про це всім тим, хто ще гинуть в гріхах (Рим. 1:14-16). Маємо розуміти, що провина та загроза вічної загибелі набагато страшніші навіть за СНІД.

Питання 3: “Чому в Біблії написано, що Бог не простить нам гріхи, якщо ми не простимо інших?” Ісус сказав: Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших (Мт. 6:14-15). Відповідь потрібно шукати в контексті. Кажучи ці 25


слова, Ісус не торкався теми спасіння невіруючих. В цьому уривку Господь навчає Своїх учнів, як потрібно зберігати добрі стосунки з Небесним Отцем.

Питання 4: “Чи означає це, що маємо завжди безумовно прощати інших?” Ні. Бувають мо-

менти, коли потрібно прощати, а бува, коли непотрібно. Такий альтернативний підхід для багатьох біблійних істин. На відміну від любові (любити маємо безумовно й постійно, шукаючи іншим блага замість помсти та гніву), прощення можливе лише тоді, коли людина визнає свої провини. Так вчить наш Господь (Лк. 17:1-10; Мт. 18:15-17). Це не дуже вдалий прояв любові, коли ми дозволяємо братам та сестрам свідомо робити нам зло без усякої відповідальності за це.

Питання 5: “Що ви скажете про той аспект вчення Христа, що Бог не прощає тих, хто не прощає інших?” Порівню-

ючи цей уривок з іншими текстами про прощення, приходимо до висновку, що 26

в даному випадку Ісус говорить про небажання любити тих, хто кривдить нас, і небажання прощати тих, хто дійсно покаялись у своїх провинах (Лк. 17:3-4). Але йдеться про Батьківське покарання, коли зруйновані наші стосунки з Небесним Отцем. Чому зруйновані? Тому що не бажаємо являти іншим ту доброту та прощення, які Отець явив нам. Це лише з’ясування “сімейних стосунків”, а не фактор, що впливає на вічність.

Питання 6: “Але хіба Бог не прощає нас безумовно?” Хіба ми не

повинні прощати інших, як Він простив нас? Адже читаємо в Еф 4:32: “А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!” Адже тут чітко сказано, що маємо, наслідуючи приклад Бога, завжди й безумовно прощати інших. Бог не прощає безумовно. Спочатку Він дарує юридичне помилування тим, хто визнає свій гріх та вірує в Божого Сина. Потім Він дарує батьківське прощення тим


Своїм синам та дочкам, що сповідують свої гріхи (котрі коять вже після навернення) й прагнуть відновити з Ним стосунки (1 Ів. 1:9).

Питання 7: “Якщо Бог простив нас, чому люди не хочуть простити нам минуле?” Боже прощен-

ня не відміняє природних наслідків наших гріхів. Наприклад, державний злочин має бути покараний, як того вимагає правова процедура. Будь-яка кривда має бути відшкодована. Боже прощення не означає, що колишньому казнокраду потрібно тепер довіряти чужі гроші. Так само, як і не потрібно довіряти дітей тому, хто колись їх розбещував – хоча Бог і простив йому гріх. Так буде мудро.

Руйнівні наслідки вини

К

оли ми грішимо й відмовляємося приходити до Христа за прощенням, наша вина може проявити себе самими різними шляхами. Напри-

клад, коли Давид ще не сповідав свого жахливого гріха перелюбства і вбивства, то відчував великі фізичні, емоційні та духовні страждання. В Пс. 31:3-4 він так описує свій стан, коли почуття вини руйнувало його життя: Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Нижче подані поширені руйнівні наслідки вини: 1. Фізичні. Невирішена проблема провини може негативно вплинути на наше здоров’я наступним чином: • апатичність • уявлені хвороби • реальні хвороби • головний біль, шлункові розлади, різні незрозумілі болі • почуття втоми та виснаженості Якщо ми намагаємося втекти від проблеми вини, занурюючись в роботу, або, навпаки, легковажно віддаючись гріху з усією 27


пристрастю, то напевно заплатимо за це велику ціну – ціну власного здоров’я.

• неспроможність приймати компліменти • вибуховий характер

2. Емоційні. Психологи та душеопікуни вказують на наступні негативні емоційні наслідки вини: • депресія • гнів • жалість до себе • почуття неповноцінності • відмова від відповідальності

Коли Давид згрішив, все його життя було вражене руйнівними наслідками провини – фізичними, емоційними, духовними та стосунковими. Але коли звернувся до Бога, то отримав цілковите прощення. Знову навчився радіти життю. Хоча залишились рубці, але знову засяяла надія. Чи виглядало б це шляхетно, якби Давид вперто відмовлявся від Божого прощення? Якби він відвернувся від Божої милості, чи стали б його за це більш поважати близькі люди вбитого ним чоловіка Вірсавії? Чи він “заробив би прощення” тим, що засудив би себе й кінчив життя самогубством?

3. Духовні. Невирішена проблема вини може мати наступні негативні духовні наслідки: • почуття відчуженості від Бога • неспроможність молитися • небажання спілкуватися з віруючими • втрата почуття радості • небажання читати Біблію 4. Стосункові. Коли людина обтяжена провиною, це негативно впливає на її стосунки з іншими. Це може проявлятися наступним чином: • дратівливість • звинувачення інших • відсторонення • надмірні вибачення 28

Життя Давида було вражене руйнівними наслідками провини – фізичними, емоційними, духовними та стосунковими.


Відповідь “так” на ці риторичні питання могла б бути лише тоді, якби не існувало потойбічного життя, якби ми були “єдині грішники серед усіх святих”, якби нам не було що запропонувати поглинутим провиною людям, якби Бог не любив би нас так сильно і не прагнув би відновити з нами стосунки. Та дякувати Богу, Біблія заперечує всі ці “якби”. Господь справді любить грішників.

Біблійні приклади прощення Адам та Єва. Перші люди, що згрішили, також були першими, що отримали Боже прощення (Бут.3). Аарон. Хоча він дозволив зробити золоте теля, пізніше був призначений первосвящеником (Вих. 32; Лев. 8). Аарон та Маріям. Коли вони опротестували владу Мойсея, Бог, Який наділив його цією владою, вразив Маріям проказою. Але вони розкаялися, були прощені й Маріям було очищено (Чис. 12).

Еліфаз, Білдад, Цофар. Хоча вони неправдиво звинувачували Йова й невірно розуміли Бога, все ж отримали прощення (Йов. 42). Рахав. Ця повія з Єрихону навернулась до Бога Ізраїля й увійшла в родовід Ісуса (Єг. 2; Мт. 1:5). Давид. Хоча був винен у перелюбстві та вбивстві, він покаявся і сповідав гріх. Був прощений і навіть названий “людиною за серцем Бога” (2 Сам. 11–12; Пс. 50). Паралітик. Являючи Свою владу, Христос простив і зцілив цю немічну людину (Мт. 9:2-8). Матвій. Це митар, який став одним із Христових учнів (Мт. 9:9-13).

Розбійник на хресті.

Коли він звернувся з проханням до Ісуса, то отримав обіцянку, що буде з Ним в раю (Лк. 23:40-43). Петро. Хоча він тричі зрікся Христа, потім став стовпом Церкви (Мр. 14:6672; Ів. 21:15-19).

Жінка, що була схоплена у перелюбстві.

Її обвинувачі перестали наполягати на побитті її ка29


мінням, а Христос простив їй гріхи (Ів. 8:1-11). Закхей. Цей жадібний митар виліз на дерево, щоб побачити Ісуса. А коли зліз, отримав прощення (Лк. 19:1-10). Никодим. Він належав формально до релігійної секти фарисеїв, що викликала найбільше обурення Христа. Але Никодим визнав Ісуса Спасителем та Месією (Ів. 3:1-21; 19:39). Павло. Вбивця християн. Сам називав себе “першим серед грішників”. Але став головним прикладом дії Божої благодаті, Божого прощення (Дії 9; 1 Тим. 1:15).

Коринфські віруючі.

Були колись “ідолянами, перелюбниками, злодіями, користолюбцями, мужоложниками, злоріками та хижаками”, але потім пізнали Боже прощення (1 Кор. 6:9-11).

Грішниця, що обливала слізьми і витирала своїм волоссям Ісусові ноги. Коли фарисеї дорікну-

ли Господу, що Він дозволяє торкатися Себе жінці з такою ганебною репутацією, Ісус сказав у відповідь: 30

Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги Мої намастила... Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! (Лк. 7:41-48)


Чи справді Бог пробачив мене? Ця анонімна історія – свідчення віруючої людини, що краялась через сумніви у Божому прощенні – бо не відчувала його. вже кілька років була віруючою, але час від часу страждала через приступи страху та неспокою. Я просто не могла повірити, що Бог дійсно мене простив. Інколи я навіть сумнівалась, що Бог може простити таку жінку, як я. Я чітко пам’ятаю той момент, коли якось ввечері сиділа й продивлялась свій фотоальбом. Подумки я повернулась в минуле, і почуття самозасудження спалахнуло з новою силою. Ці фото нагадали мені ті далекі роки, коли я ще була невіруючою. Я згадала те жахливе життя. Я перегортала сторінки альбому, і кожне фото, викликаючи гіркі спогади, неначе вказувало на мене пальцем: “Ти винна”. Мене знову охопило відчуття розпачу, вини, самозасудження. Згадала як

Я

напивалась (я часто хизувалась тим, що можу “перепити кожного за столом”), палила, згадала своїх друзів, що обмінювались жінками. А ще я носила в серці гнів через те, що навіть не знала, хто мій батько. Потім було важке розлучення і регулярні інтимні стосунки з людиною, яку я не кохала. Я закрила очі, щоб не бачити фото й не згадувати минуле. Але із закритими очима бачила в уяві, як кожний міг гріх вбиває цвях в руки Христа. Мені було дуже погано на серці. Здавалося, фотоальбом повернув усі мої гріхи. Вся моя християнська радість щезла. Я бачила лише свою ганебність, чорну прірву гріхів та жахливу вину. Я вмирала від сорому. Я почувалася останньою негідницею, що не заслуговує на прощення. Тоді я почала благати Небесного Батька допомогти мені. У відчаї я відкрила Біблію, яка на той час стала для мене Хлібом Життя – чи дійсно всі мої гріхи прощені? І Бог указав мені на наступні вірші: 31


Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте! Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки. Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам’ятає! (Іс. 43:18-19; 25) Моє серце ледь не підскочило від радості. Я посміхнулась – була спроможна на це, бо зрозуміла, що всі мої гріхи дійсно прощені й нема ніякої потреби їх згадувати. Я зрозуміла, що належу

Господу – для Його слави та величі. Я впевнена, що сам сатана, “обвинувач братів”, використав ці спогади для того, щоб засмутити мене. Він прагнув травмувати моє серце, паралізувати духовно, щоб була неспроможною служити Богу. Але біблійна істина знову перемогла. Тож, коли тепер я продивляюсь свій фотоальбом, то бачу “себе нову” – вже не в полоні колишніх гріхів. Я навіки вдягнена в шати Христової праведності!

Духовно-освітнє видання Духовні відкриття

Мартiн де Гаан

Боже прощення

Підписано до друку 23.05.13. Формат 84x108 1/32. Папір офсетний. Гарнітура SchoolBook. Друк офсетний. Умов. друк. л. 1,68. Тираж 400 прим. Замовлення № 82. СП ТОВ Видавництво “Християнська Зоря”, вул.Бутирiна, 37а, 39600, м. Кременчук, Україна, e-mail: pugach@sat.poltava.ua Свiдоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру ДК №656 вiд 01.11.2001 р.

32


Мета служіння “Хліб Наш Насущний” – зробити мудрість Біблії, яка змінює життя, зрозумілою і доступною для кожної людини. Брошури серії “Духовні відкриття” презентують світу істину про Ісуса Христа через цікаві, збалансовані й доступні ресурси, що показують важливість Писання у всіх сферах життя. Всі брошури серії “Духовні відкриття” пропонуються безкоштовно для особистого читання та використання їх в малих групах і в євангелізаційному служінні. Щоб стати нашим партнером у розповсюдженні Божого Слова, натисніть опцію “Пожертвувати”. Дякуємо вам за підтримку матеріалів “Хліб Наш Насущний” і “Духовні відкриття”. Навіть маленькі пожертвування багатьох людей дають можливість місії “Хліб Наш Насущний” нести людям мудрість Біблії, яка змінює життя. Нас не фінансують і не підтримують на постійній основі будь-які релігійні групи або деномінації.

ПОЖЕРТВУВАТИ


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.