48 повинна перевищувати 33%. Переважання приватних джерел фінансування певним чи$ ном гарантує використання результатів тео$ ретичних досліджень на практиці. Для дося$ гнення оптимальної структури видатків не$ обхідними є умови, при яких інвестиції під$ приємств в інноваційну діяльність стимулю$ ються державою, а інституції науково$дос$ лідної сфери та інфраструктури підтримки підприємництва вмотивовані до співпраці з економічними суб'єктами. У національному плані розвитку Польщі на 2004$2006 роки передбачено збільшення видатків на наукові дослідження і розробки до 1,5% ВВП. Реалізувати цю мету надзви$ чайно важко без значного збільшення зацікавлення підприємств можливостями покращення своєї конкурентної позиції зав$ дяки використанню результатів наукових досліджень і розробок. Існує декілька підходів до визначення харак$ теру інноваційності економіки на рівні підприємств. Одним з найвідоміших є визна$ чення частки інноваційних підприємств у за$ гальній кількості підприємств. Цей показник у Польщі знизився з 37,6% протягом 1994$ 1996 років до 16,9% у 1998$2000 роках. Для порівняння, в країнах ЄС цей показник становить в середньому 51%, причому спо$ стерігається значна розбіжність від 26% в Португалії до 74% в Ірландії. Інший підхід передбачає визначення рівня інноваційності промислових підприємств на основі оцінки новизни впроваджуваних тех$ нологій (світовий рівень, національний рівень, рівень підприємства). За цим показ$ ником польські підприємства також суттєво відстають від своїх колег з ЄС. В Польщі в 1995$1999 роках частка підприємств, які впроваджували новації світового рівня ста$ новила лише 1,9%. Для 14% це були но$ вації національного рівня, всі інші мали ло$ кальний характер. Частка підприємств, створення яких відбувається завдяки появі передових технологій, також є незначною. Малі і середні підприємства у Польщі мають багато труднощів з впровадженням інно$ ваційних рішень, які зумовлені необхідністю великих витрат на адаптацію і впроваджен$ ня інновації. Такі витрати, як правило, знач$ но перевищують інвестиційні можливості 2
більшості підприємств. Ускладнює проблему слабка інфраструктура підтримки комерціа$ лізації результатів науково$технічних дос$ ліджень та низький рівень співпраці між еокномічними агентами і виробниками інно$ вацій. Так, за даними опитувань у 2001 році 90% підприємств не співпрацювало із сфе$ рою науково$технічних розробок. Критична оцінка інноваційності польської економіки урядовими структурами призвели до започаткування ряду програмних дій, що мають на меті покращення конкурентної по$ зиції Польщі у процесі інтеграції до ЄС. Інноваційна політика Польщі, за даними Мі$ ністерства економіки, праці і соціальної по$ літики 2, сформована до 2006 року і включає такі напрямки діяльності: • зміцнення зв'язків в національній сис$ темі інновацій; • формування і розбудова спроможнос$ тей до впровадження інновацій, як в га$ лузі техніки і технологій, так і в сфері управління і навчання; • оптимальне використання інновацій як чинника економічного росту, а також зростання кількості місць праці; • здійснення структурних технічних, тех$ нологічних змін у промисловості; • використання міжнародної співпраці, а також глобалізаційних процесів в еко$ номіці.
ЦІЛІ ТА ІНСТРУМЕНТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У КОНТЕКСТІ СТВОРЕННЯ СЕЗ На початку розвитку СЕЗ у Польщі деякі зо$ ни особливу увагу приділили формуванню осередків впровадження нових технологій, надаючи перевагу інвестиційним пропо$ зиціям з новими технологічними рішеннями. Цьому також сприяв акцент на проектні, творчі елементи, які є необхідними для впро$ вадження результатів науково$технічної діяльності. Однак, зусилля, що докладалися у рамках окремих зон не мали до цього часу вагомого впливу на процеси вищого рівня. Відтак, постає необхідність формування та розвитку національної і регіональних систем інновацій у вигляді комплексу інституцій, спроможностей і стимулів (податкових, кре$ дитних і інших) для впровадження інновацій.
http://web.mg.gov.pl/portalout/cig_First.jsp?parameters=(primaryMenu=(CIGWWW.TEM.04))