6 КарпатАРТ
№ 46 (4068)
23 квітня 2013 року
TT СВІТ ЗАХОПЛЕНЬ
TT СВІТЛО РАМПИ
«ДОРОГОЮ ДО РАЮ»
ЖОНА МАЄ МАТИ НЕ ЛИШ ЯЗИК, А Й ОБОВ’ЯЗКОВО КРОСНА…
З
Фото автора.
авітав надвечір’ям суботнього дня до хати подружжя міжгірців Звіричів. Розбігалися очі від вишитих і витканих речей — рушників, подушок, штор, картин, скатертин, серветок, доріжок... Ще більше мене подивувала Ганна Василівна, коли з шаф оберемками почала виймати речі-чари, помережані різнокольоровими нитками. Ніяк не вкладалося у голові: де стільки сил і часу черпала майстриня, щоб вручну їх таку силу-силенну виготовити?! Тим паче, що це не єдине і не основне її заняття в житті.
~~Ганна ЗВІРИЧ не зраджує закоханості у своє захоплення і в поважних роках. За приємної бесіди хазяйка ділиться, що рукоділля не успадковувала ні від кого. Самоучка — так виходить. Ще дітваком до серця припала справа, з якою не розлучається і у поважних роках — кортить глибше пізнати таємниці народної творчості. З рук голку не випускає ні вдень, ні вночі, натхнення не зникає будь то теплий чи холодний сезон.
TT ЗНАЙ НАШИХ!
НАРОДНИЙ ВОКАЛЬНИЙ АНСАМБЛЬ СТАВ ПЕРЕМОЖЦЕМ КОНКУРСУ В ХАРКОВІ
У Харкові пройшов І Всеукраїнський конкурс вокально-хорового та інструментального ансамблевого виконавства, який присвятили 130-й річниці з дня народження видатного українського композитора, педагога та музичного критика Я.Степового. У конкурсних прослуховуваннях взяло участь понад 400 студентів з хорових колективів, вокальних та інструментальних ансамблів із різних областей України. Закарпаття у першій столиці України представляли три колективи Ужгородського коледжу культури і мистецтв: народний вокальний ансамбль, народний фольклорний ансамбль та хор студентів. Конкурсанти змагалися у трьох номінаціях – «Хорові колективи», «Вокальні ансамблі», «Інструментальні ансамблі». Приємно відзначити, що всі ужгородські колективи повернулися з Харкова у статусі лауреатів. Зокрема, вокалісти перемогли в номінації «Вокальні ансамблі», вони ж отримали диплом за найкраще виконання твору Я.Степового. Анастасія НОЖКА.
32 роки пропрацювала телефоністкою у райвузлі зв’язку, і практично не було такого, аби забула взяти з собою полотно. Начальство ніколи не те, що хоч одним словом дорікнуло за несумісну з службою особисту справу, а натомість хвалило за золоті руки, заворожено розглядаючи її шедеври. Неодноразово, між іншим, нагороджувало за бездоганне виконання безпосередніх
НЗ
ЗАКАРПАТСЬКІ АКТОРИ ЇХАЛИ НА ГАСТРОЛІ Закарпатський укрмуздрамтеатр повернувся з успішних гастролей. Зокрема, колектив виступав у Тернополі, у театрально-концертному комплексі «Березіль», а ще у містах Чорткові та Золочеві. Тернопільщина і Львівщина зустріли закарпатських акторів щирим захватом. Вистави відбувалися у переповнених залах. Закарпатці повезли на гастролі казку «Жабеня», а також вистави «Ретро» і «Дорога до раю». Особливо остерігалися реакції на останню роботу, яку Анатолій Філіппов поставив за творами Дмитра Кешелі. Пересипана діалектизмами, сповнена закарпатського духу, вона могла бути не сприйнята чужим глядачем. Але ні! Якраз вона і зірвала великий успіх. Люди у залі насолоджувались соковитою мовою, дивувалися
обов’язків. «А тепер ось кілько маю недоробіток», — показує 72-річна бабуся на окрему в’язку викладених вишивок. Не встигає, як бувало, бо вже літа гальмують притаманний їй шалений темп у всіляких роботах. Хоча зізнається, що за тиждень може впоратися з рушничком, і дякує Всевишньому, який допомагає займатися улюбленим справунком. З радістю каже Ганна Василівна, що є вже кому з роду продовжувати ремесло. 15-річна онучка Оля на славу впоралася навіть з картиною Божої Матері. Іскри хисту проявляються і у правнучки Андріянки. Не кажучи, що дочка Марта теж вміє файно вишивати. І під час нашої розмови Ганна Василівна без діла не сиділа. У її руках спритно вертілися спиці. В’язала для свого судженого Митра, з яким рука в руку крокують сімейним життям, нівроку, 53 роки, вовняний светр. Цей виріб, як і безрукавка чи шкарпетки з овечого руна, котрих майстриня сплела без ліку за свого віку, навіть вчені визнають екологічним та корисним для здоров’я вбранням. Поцікавився наостанок, чи є ткацький верстат у Звіричів. — Жона має мати не лиш язик, а й обов’язково кросна, — не без гумору відповіла працелюбна і веселої вдачі бабуся. І на схилі її літ прадідівське знаряддя не припадає порохом на горищі, а має своє робоче місце, щораз стаючи у ґаздівській пригоді.
запальним закарпатським характерам, які відтворювали на сцені актори. А от реальні дороги на Тернопільщині та Львівщині розбиті вкрай. Театральний колектив їхав на гастролі автобусом і мав змогу відчути всі ці «принади». Бувало навіть таке, що за годину долали всього один кілометр. Їхали з власною апаратурою, декораціями. Тож попри дорожні колізії, технічні можливості, помножені на творчі, й породили прихильність глядача. Нещодавно колективу було виділено кошти на костюми. Мова — про гуні та інший автентичний одяг. Зокрема, у таких виставах, як «Дорога до раю», вони відіграють просто фантастичну роль. Михайло ТРАВЕНЬ.
TT ВЖЕ СКОРО
«UZH GO ROCK»
У ТРАВНІ ВІДБУДЕТЬСЯ ПЕРШИЙ УЖГОРОДСЬКИЙ РОК-ФЕСТ 18 травня народиться нова рок-традиція в Ужгороді — вперше на сцені амфітеатру відбудеться рок-фестиваль за участі відомих ужгородських гуртів. Його організатори запрошують усіх шанувальників на офіційне відкриття, де перші 50 глядачів отримають «рокерський комплімент». Під час концерту визначатимуть кращого соло-гітариста Ужгорода (журі оцінюватиме віртуозність, майстерність та техніку гри). Відомо, що серед учасників фесту будуть закарпатські гурти: «In Submarine», “Етюд” (Роман Кинів), «Rabbits in Hats», «Елегантно зіпсовані», «Цедра» та «Doping».
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ. Міжгірський район.
TT МОДНА ГЛИБИНКА
ФАНЧИКОВО ЗАВОЙОВУЄ СЛАВУ ОРИГІНАЛЬНИМ ВЕСІЛЬНИМ ВБРАННЯМ
Н
езадовго до сезону весіль (а він настане вже за два тижні) у центрі Виноградова відбулося красиве й видовищне дійство – упродовж години закарпатські красуні (Хустського, Іршавського, Виноградівського, Берегівського районів) демонстрували білосніжні весільні вбрання, автором і дизайнером яких є Ілдіка Пігор із села Фанчиково.
На Виноградівщині та й Закарпатті загалом це ім’я добре відоме тим, хто працює у сфері весільного одягу та аксесуарів. Звісно, знають Ілдіку й молоді сім’ї та їхні батьки, які приїздили до майстрині з різних куточків області, щоб придбати весільну сукню. Врешті весільні сукні, бальні плаття від Ілдіки були представлені на важливих форумах, фестивалях, а у 2010 році на ужгородському параді наречених перемогла сукня саме від Ілдіки Пігор. Пригадується, демонстрація весільного вбрання під час відкриття салону у Виноградові стала справжнім театралізованим святом. Як виявилося, весь сценарій, хореографію, «кадровий підбір» і підготовку моделей здійснила знову-таки Ілдіка Пігор. Як кажуть, хто талановитий, той талановитий у всьому. Пані Ілдіко, з чого починався ваш салон? Коли й чому прийшло рішення зайнятися цією красивою справою? — Починала з п’яти весільних нарядів, які я перший раз привезла для продажу з Угорщини. Просто настав такий момент, коли я відчула – це моє і я буду цим займатися. Коли до мене
~~
почали приходити перші замовники, вибирати плаття, то виникла потреба щось підшити, десь підшукати аксесуари. Довелося підбирати плаття не навмання, а вивчаючи смаки, варіанти, які пропонуються в каталогах. Стало зрозуміло, що салон має бути не просто місцем продажу суконь, а місцем, де дівчина обов’язково знайде для себе те, що вона хоче. Адже все-таки йдеться про виняткову в житті подію. Так почав працювати салон «Ілдіка» у селі Фанчиково 10 років тому. Це вже не просто магазин, а дизайнерське ательє. Ваш салон у Фанчикові відомий на всю область. Наскільки цьому посприяла перемога вашого весільного плаття на «Параді наречених»? — Цей фест посприяв у першу чергу власній самооцінці. Адже я там не мала ніяких «блатів» і просто вирішила спробувати взяти участь. Говорили, що на «Параді» усе вже давно розподілено, що випадковим учасникам на тому конкурсі нічого не світить. Тому, коли моє плаття оголосили найкращим, то був справжній приємний шок. Ця подія збільшила інтерес до нашого салону, але як завжди основною рекламою є хороша репутація,
~~
~~Ілдіка ПІГОР (у центрі) під час демонстрації весільних суконь. розповіді тих, хто вже купляв у нас відповідний виріб... Чи змінилися смаки покупців за останнє десятиріччя? — Так. Покупці стали набагато вимогливішими. Якщо 10 років тому 5—6 зразків було достатньо для того, щоб дівчина вибрала потрібну сукню, то тепер, коли різних нарядів є у десятки разів більше, наречені все одно хотіли б ще ширший асортимент. Тому зараз працювати у сфері весільних послуг набагато складніше, тим більше у Виноградові, де є 7 а може й більше салонів для наречених. Хто зазвичай купляє плаття – сама наречена, батьки, наречений? — Давніша традиція забороняла, щоб наречений бачив свою майбутню дружину у весільному
~~
~~
платті до самого вінчання. А зараз все частіше хлопець з дівчиною приходять разом і обирають плаття спільно. Чи прислухаються до ваших порад? — Майже завжди дівчата потребують поради від мене і я намагаюся обережно щось підказати. Як би воно було краще й зручніше. Адже якщо обирати сукню, то головне у ній правильно підібраний корсет – щоб молодій було в сукні зручно, тому що у цьому платті доведеться бути весь день. З іншого боку, дівчина теж попередньо приглядалася до весільної моди, до новинок, має своє бачення, а разом ми приходимо до певного рішення.
~~
Василь ГОРВАТ. м.Виноградів.