О. Євтушенко Україна IN ROCK, 2011

УДК 78.011.26 ББК 85.318 Є27

Серія «Ие ргоЛіпсШ» заснована 2007 р. Статті та есеї

Євтушенко О. Є27

Україна ІИ КОСК: статті та есеї / Олександр Євтушенко. - К.: Грані-Т, 2011. - 240 с. іл. (Серія «Ое ргойїпсііз») І5ВИ 978-966-465-341-8

Книга «Україна Ш ЯОСК» музичного критика Олександра Євтушенка ліквідує велику «білу пляму» на культурній мапі модерної України. Послідовне ігнорування українськими медійниками жанру рок-музики призвело до того, що цей культурний прошарок не вклав­ ся в рамки офіціозу, а натомість розважальні стандарти поп-музики штучно опинилися в центрі медійної уваги. А тим часом усі наші ~ країни-сусіди регулярно та активно реагують на розвиток власної му­ зичної індустрії. Отож відтепер найширше коло читачів зможе дізна­ тися більше про українську «народну музику наших часів».

УДК 78.011.26 ББК 85.318

І5ВК 978-966-465-292-3 (Серія «Ое ргоїіт<іІ8») І5ВИ 978-966-465-341-8 © «Грані-Т», майнові права, 2011

О л е к с а н д р Є в ту ш е н к о

Україна Ш КОСК

Україна Ш КОСК

Зміст Передмова....................................................................... 6 Україна ІЬГКОСК...........................................................8 Поп-рок-мейнстрім. Модулі мейнстріму....................................................... 14 Рок-альтернатива. Лікарі ґламурних вакханалій..................................... 26 Метал. Тут кують м етал...........................................................38 Панк-рок по-українськи. ...Чи справді «ИОТ ОЕАБ»?....................................... 51 Фольк-рок, етно-ф’южн. До коренів..................................................................... 65 Електронні візії, або Неформатна музика.............78 Експериментальна сцена.......................................... 84 Співана поезія. Вартові на сторожі душі..............................................96 Українська ґотика. Декорації та герої....................................................... 109

Хіп-хоп. Украхоп: герої і лузери..................................................119 Шоу-біз початку тисячоліття: події, розчарування, прориви............................... 128 Легендарні альбоми.

25 дисків, які змінили обличчя української рок-музики............................................ 140 Музика Майдану....................................................... 153 Система БҐРП ........................................................... 160 Про Кузю.....................................................................164 «Червона Рута» - ібгеуег.......................................... 169 Рок-Шевченкіана....................................................... 174 Чужі серед своїх........................................................... 181 Буковинська рапсодія.............................................. 189 «Культурна еміграція: вчора, сьогодні, завжди?».......................................202

Україна Ш КОСК

Передмова Джиммі Пейдж - один із видатних гітаристів зі знаменитого британського гурту «Ьесі 2ерре1іп» якось зауважив, що рок - це народна музика наших часів. Не помилюсь, якщо скажу, що для більшості людей, обізнаних із реаліями сучасних музичних про­ цесів, зокрема - з українською рок-музикою, уявле­ ння про останню асоціюються переважно з іменами найяскравіших представників жанру, які постійно присутні в медійних топ-новинах. Щодо решти геро­ їв цієї музичної армади - для них це суцільна «їегга іпсо§піїа». Цей факт пояснюється тим, що типовий для Європи інформаційний «бекґраунд» того явища в Україні, на жаль, майже відсутній. Чому - це окре­ ме питання. Мене, як музичного журналіста, не раз дивувало те, що всі наші країни-сусіди регулярно й активно реагують на розвиток власної музичної інду­ стрії, і тому у Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії та в Росії постійно друкують нові й нові музичні антології та енциклопедії, які фіксують перипетії розвитку жан­ ру як одного з найяскравіших, культурних феноменів часу. Важливо наголосити на тому, що в усіх цих кра­ їнах, зокрема в Україні, рок має не лише власні «на­ ціональні особливості», а й формує культурний пор­ трет сучасної нації. Модерна рок-сцена не є якимсь «монолітом», позаяк складена з багатьох стильових напрямків, кожен з яких має своїх прихильників та

опонентів. Один із мотивів появи цієї книги - це послі­ довне ігнорування медійниками цілого жанру, тобто цілої культури, що не вкладалася у рамки офіціозу. На­ томість у масовій свідомості ті ж медіа десятиліттями культивують винятково розважальні стандарти попмузики. Усе вищесказане спонукало автора створити детальну і водночас компактну за обсягом книжку, яка ліквідує велику «білу пляму» на культурній мапі модерної України. Ще одне - відео-сюжети за участю практично усіх згаданих тут гуртів можна легко зна­ йти в інтернеті на ресурсі УоиТиЬе, а докладнішу ін­ формацію про тих або інших героїв оповіді отримати на моєму особистому сайті - \у\у\у.госк-око.сот. Щиро дякую моєму товаришу Олександру Снідалову за моральну і фінансову підтримку в підго­ товці цієї книги. Бажаю щасливої мандрівки в Україну іп Коск! Олександр Євтуьиенко

о Україна Ш КОСК В українських рок-музикантів є всі шанси на світові простори щойно вони заспівають україн­ ською та позбавляться комплексів

,

Рівно 8 років тому в середині серпня до Києва завітала рок-леґенда - Роберт Плант (колишній учас­ ник гурту «Ьесі 2ерре1іп»). Пам’ятаю гостре відчуття сорому за співвітчизників, поки тривав концертний «розігрів»: млявий блюз-рок не надто тверезих «Бра­ тів Карамазових» потонув у свисті незадоволеної публіки. Щойно на «Олімпійському» з’явився голо­ вний герой вечора, ситуація кардинально змінилася. Або така картинка: потоваришували якось «Воплі Відоплясова» і «Мумій тролль». І нумо на спільних вечірках виступати. Перші як паротяг, другі - хедлайнерами. Однак «ВВ» своїм шаленим драйвом так швидко доводив фанів до божевілля, що реагувати на Лаґутєнка з компанією у виснажених шанувальників не залишалося сили. Тандем розпався. Така нібито ефемерна категорія як «позитивна вібрація» і визна­ чає сутність рок-н-ролу. Якщо вона встановилася між музикантами та авдиторією - справу зроблено 8

принаймні наполовину. В усьому світі передусім ці­ нують уміння гурту викладатися на двісті відсотків. Наші незле вправляються з інструментами, стежать, куди в шоу-бізнесі вітер дме, вміють вибудувати власний імідж, але й досі керуються принципом «ти­ хіше їдеш - далі будеш». А в рок-н-ролі, де слово срібло, а галас - золото, він не працює. Копмплекси й матриця Наприкінці 1980-х, після перших епохальних фестивалів «Червона рута» й «Тарас Бульба», Укра­ їна дізналася, що має цілу низку рок-формацій. Андеґраунд змінив прописку, витягнувши під світло софітів й оригінальний доробок, і сумнівний спа­ док - музичну залежність од західних «батьків» і стилістичну - від російських «братів». Команди, які в пришвидшеному темпі подо­ лали комплекс меншовартості й знайшли своє обличчя, можна полічити на пальцях: «Брати Гадюкіни», «ВВ», «Кому Вниз», «Плач Єремії», «Вій», «Мертвий півень». Стрижнем їхньої творчості став український національний егрегор - вдало поєд­ нана з фактурними ритмічними конструкціями рок-н-ролу ментальна матриця. Ця «шістка» від по­ чатку була неоднорідною ще й тому, що учасники кожного гурту обрали для сценічного втілення різ­ ні образи, що вособлювали певні типажі - блазнів і мудреців, воїнів і відьмаків.

Україна Ш КОСК

За «старшими» потягнулися й «меншенькі», зумовивши зсув українського року до джерел у річище автентики й фольклору, і то не лише віт­ чизняного. У напрямі, який має узагальнену назву \\гог1сі шизіс, обжилися «Гайдамаки», «Перкалаба», «ДахаБраха», «Бурдон», «ДримбаДаДзиґа» - і десятки інших, менш відомих команд. Етнопошесть торкну­ лася навіть «сектантів» - металеві та альтернативні формації, котрі традиційно тримаються подалі від усіх і поближче до стильових канонів. Один лише приклад - металевий монстр «Мерва» нині вправляється в фолькметалі. І це не виняток. В останні роки ростуть, наче дощової осені гриби, українські етнорокові фестивалі. Наших радо запрошують і на європейські імпрези, та поки що тотального прори­ ву на світову сцену не сталося. Дещо подібне свого часу переживала й маленька Фінляндія. Доки чис­ ленні фінські гурти не віднайшли свою славнозвіс­ ну нордичну ідентичність і не перейшли на англій­ ську мову, суб’єктами планетарного шоу-бізу їх не вважали. А нині цілий світ слухає симфонізований треш Аросаіурїіса, альтернативний рок ТЬе Казшиз, романтичний «мрачняк» Н.І.М., полегшений металваріант - глем-рокові Ке§а1іуе і 69 Еуез. Від імпрез до ангажементів Торік у Німеччині вийшов альбом гурту «Кому Вниз» - «АЬ О у о », на якому всі композиції фронтмен гурту Андрій Середа переспівав англійською та 10

німецькою, а дві пісні на пропозицію рекординґової компанії залишились українською. У такий спосіб західна публіка отримала можливість відчути смак чужої мови, але при цьому їй не довелося ламати мізки над сенсом невідомої поезії. Цей диск - ре­ зультат багаторічної співпраці українських готів із німецькою компанією, яка роздивилася потенціал наших рокерів, насамперед завдяки їхньому висту­ пу на меґа-фестивалі \Уауе-СоІік-ТгейГеп у Лейпцигу. Наразі зв’язка «фестивальний успіх - диск іно­ земною - запрошення на комерційні гастролі» - чи не єдиний зрозумілий і вже битий українськими гуртами шлях, який має привести не до тимчасово­ го залицяння наших музикантів із їхньою публікою, а до тривалих «дорослих» стосунків. «Кому Вниз» можуть одержати не гірший ангажемент, ніж два роки тому дістався «Гайдамакам». Історія така сама: останні два альбоми Олександра Ярмоли та його ко­ лег ІІкгаіпе Саіііпд і КоЬхаг у «сороківці» Еигоріап \\^огИ Мизіс СЬагІз посіли шосте та сьоме місця від­ повідно. Сходження на вершину престижного чарту на Заході не проходить непоміченим: це - наче знак якості, до якого ставляться з належною увагою мело­ мани, продюсери, аґенти, преса. Тож нині в країнах ЄС «Гайдамаки» мають довжелезні концертні тури і є бажаними гостями великих етнофорумів. їхню стежку торують і поступово розширюють «Перкалаба», «ДахаБраха», «ДримбаДаДзиґа».

Україна Ш КОСК

Щодо північно-східного вектора, тут усе не так просто, як здається. На відміну від України, Росія добре навчилася захищати свій музичний ринок. За винятком тимчасової моди на «ВВ», «Океан Ельзи», «Тартак» і «ТНМК» якихось гучних прецедентів кооперації вітчизняних рокерів із тамтешнім шоубізнесом ми не бачимо. Хіба що доволі затишно почу­ ваються в московських і пітерських клубах украбіли «Оі Уіпіа» і «Масі Неасіз ХЬ». Повернувшись додо­ му, вони сумно констатують, що український рок і досі має попит у Росії, але до постійних і безпід­ ставних порівнянь із «Воплями...» треба готуватися заздалегідь. Інтернет - знаряддя рок-пролетаріату Нині говорити про рок-музику як форму бун­ ту нонконформістів проти фальшивих суспільних цінностей, здається, вже недоречно. Фальш - по­ няття таке саме відносне, як і суспільні цінності. А рівень протесту обернено пропорційний зусил­ лям, котрі докладають рокери, щоб «вийти в люди». Українських гуртів, що керуються бунтівним духом, але при цьому з мистецького погляду не пасуть задніх, не так і багато. Кредит меломанської дові­ ри виправдовують «Брем Стокер», «Фліт», «Карпа», «Димна суміш», «Щастя», «Тол», «Анна». Усвідом­ люючи власну «неформатність», вони знають, що 12

Трохи легше неформатним командам стало тоді, коли виникли аґенції на кшталт «Іншої музики» та «Нашого формату». Вони не намагаються копіюва­ ти стиль своїх колеґ, які опікуються поп-артистами, а виробляють окрему модель взаємодії з рокмузикантами. Зокрема, своєрідний симбіоз авдіокомпанії та концертної організації, «Інша музика» розкручує гурти «Тол», «Мерва», «Карна», «Анна» видає диски, влаштовує тури та фестивалі, в такий спосіб завойовуючи свій сегмент ринку. «Наш фор­ мат» пішов ще далі - ця аґенція пропагує тільки вітчизняний продукт і українські вартості. Мож­ ливо, саме завдяки їхнім зусиллям наш андеґраунд колись перестане скаржитися на засилля в ефірах «пающіх трусов», а натомість запрацює з найвищим коефіцієнтом корисної дії.

Україна ІІЧ'КОСК

дорога на телебачення та радіо для них закрита, бо вітчизняні продюсери й досі не доберуть, як за­ робляти на рок-н-ролі. У цій ситуації опікуються такими «вимушеними альтернативниками» вільні менеджери або просто адміністратори, фаховий мак­ симум яких - організувати такі-сякі концерти та за­ безпечити участь у фестивалях. Проте «неформати» не здаються - вперто смикають струни й опановують інтернет, який став для них рятівним колом. Завдя­ ки мережі самотужки влаштовують виступи, ство­ рюють промоцію і (чи не головне) - шукають нові, передовсім закордонні, контакти.

Поп-рок-мейнстрім Модулі мейнстріму Поп-рок-мейнстрім дивуєрізнобарвям і є найчисепьнішим музичним легіоном країни

Якось у 2003-му представництво європейсько­ го офісу ІРРІ, а це - головний арбітр фонографічної промисловості ЄС, - звернулося до шефа столичної авдіокомпанії «Лавіна мюзік» Едуарда Кліма з прохан­ ням надати інформацію про обсяги продажів альбомів із каталогу фірми. З’ясувалося, що лідером продажів є ~альбом «Суперсиметрія» гурту «Океан Ельзи», який через місяць після виходу було продано в кількості 100 тисяч примірників. За європейськими мірками та­ кий результат виходить на позначку «платиновий»... Наприкінці літа 2007-го у Севастополі «Океан Ельзи» завершив великий промоційний тур, присвячений ви­ ходу альбому «Міра», що охопив ЗО найбільших міст країни, а загалом концерти відвідали 120 тисяч при­ хильників. Лише два концерти у столичному Палаці

спорту на початку і наприкінці туру зібрали близько ЗО тисяч людей. «Міра» продовжила стильову лінію поєднання поп-рок-мейнстріму з оркестром струн­ них, тексти Вакарчука стали глибшими, а сам диск було присвячено пам’яті саундпродюсера «океанців» Сергія Товстолузького. Було і пояснення наскрізної ідеї диску у вигляді цитати з Біблійної книги Соломона: «Але Ти все упорядкував мірою, числом і вагою»... А ще матеріал альбому позначено внутрішнім пере­ ходом Славка від юнацького максималізму до зрілості, адже майже усі твори - спроби переоцінки цінностей. Було видно - він переходить невидимий рубікон і вже не буде таким, яким його звикли бачити. Чоти­ ри роки тому Вакарчук став одним із героїв Майдану, чиї фото, де він чіпляє гвоздички на щити омоновців, облетіли світ. По тому, як потрапив до Верховної Ради як наймолодший депутат, його еволюція як революціонера-романтика була швидко перекреслена при­ земленою дійсністю, і співак знову перетворився на фізика за освітою та музиканта за покликанням. Він прагнув змін, тож їхнім символом став сольний про­ ект «Вночі» за участю джазових та академічних му­ зикантів. Технологічно, у сенсі розкрутки, усе мало звичний вигляд - піар-акції, промо-тури... Першим «технологом», власне креативним продюсером гру­ пи був Віталій Клімов, який у 1997 запросив хлоп­ ців розігрівати свій гурт «Табула раса» і відтоді вже опікувався справами «львівського молодняку». Щоправда, на самому початку «хрещеним батьком» 15

Україна Ш КОСК

виступив Василь Щербань - шеф маленького київ­ ського лейблу «Гарба», який видав перший міні-альбом «Океану Ельзи» під назвою «Будинок зі скла». До створення «океанського» феномену доклала, ясна річ, руки піар-аґенція «КЕЙ-комунікейшн» та ін. До речі: такого професійно добротного менеджмен­ ту, як в «Океанів», тоді ще не було в жодної з україн­ ських команд... Претенденти на трон Тож у 2009-му осяйна вершина, де мешкали фа­ ворити долі, тимчасово виявилася вільною, адже Вакарчук лише розпочав сольне плавання. Реаль­ ний шанс оволодіти нею посміхнувся найближчим конкурентам - гуртам «Масі Неасіз», «Мотор’ролла», «Ваггіе Бгеатз», «Друга ріка», «Скай» тощо. Шкіря­ но-котонової рокабілової юності у тому, що вони роблять нині, майже не залишилося у «Масі Неасіз». Натомість у мейнстрімовий контекст хлопці дедалі активніше вплітають етноелементи, ска-панк, та всіляку екзотику. Усі хіти «Божевільних голів», до цього часу видані компанією «Компмюзік», вража­ ють простотою та доступністю в кращому розумінні цього слова і зроблені так, аби кожен, за бажання, міг це підібрати на гітарі... «Мотор’ролла» починала із суворого ґанджу і протестної лірики, але, як у випадку з «головами», усе це поступово було замінено на мелодійний поп-рок-

Узявши на озброєння гострі рифи у дусі рокканонів а ля «Ігоп Маісіеп», київська «Тінь сонця» змішала це зі звуками бандури та вперто розробляє жилу «козак-року», апелюючи до Дикого поля, Матері-Руси та інших національних архетипів. Третій альбом «Танець серця» засвідчив неабияку зрілість групи, котра змогла підняти «на-гора» надзвичай­ но особисті людські речі: «Місяцю мій», «Схована у мріях», «Перша квітка». Могутній ліричний струмінь пробився в музиці групи крізь важкі рифи, як квіт­ ка пробивається через асфальт. Приємно, що група активізувала концертну діяльність і тепер прихиль­ ники «Тіні сонця» є в багатьох регіонах країни.

Поп-рок-мейнстрім. Модулі мейнстріму

мейнстрім, прихильників якого у нас - море. Отже, цілком продуманий крок для професійної команди, яка чесно воює за свій «електорат».

«Багхіе Бгеашз», що означає «Сліпучі мрії», утворили двоє старих приятелів - композитор та аранжувальник Дмитро Ципердюк та Шура Гера екс-Скрябін, а нині - клавішник «Другої ріки». Комерційно привабливий симбіоз електронної тан­ цювальної музики з цитатами зі світової автентики, зокрема чеської, індійської, тибетської - створюють дивовижне звукове тло, яке прикрашають розмаїти­ ми візуальними спецефектами. На жаль, не можемо всерйоз розглядати кандидатство «ЕзіЬеііс Есіисаііоп», яку полюбляють у модних к и їв с ь к и х тусовках. Справді стильно, модно 17

Україна Ш КОСК

та психоделічно й альтернативно, але співати англій­ ською в Україні - це зовсім не те, що в Німеччині чи у Швейцарії... Симпатичний набір шляхетних, інколи драйвових балад і по-людськи теплих пісень-сповідей «НеДілі» надають авторові великих шансів, проте надмірна камерність тримає хітовий, у принципі, матеріал у штучному «ґетто людяності», куди його загнало нинішнє цинічно-прагматичне суспільство. Екс-океанець Павло Гудімов - музикант-ґалерист, який видав кілька альбомів однойменного влас­ ного проекту, вперто домагається розуміння з боку публіки і, здається, вже перебуває за крок до цього. Назва фонографічного дебюту «Таліти Кум» «Іноземці» влучно передавала внутрішній клімат тієї роботи, адже фронт-леді Юлія Міщенко, будучи львів’янкою, у столиці почувалася некомфортно. Тен­ дітна дівчина, яка світилася інтелігентністю, гострим розумом і розкутістю, запропонувала епатажний ма­ теріал на теми гомофобії, що й викликало скандал у медіа... От би продовжити, але вона зупинилася. Як бачимо - претендентів на трон чимало, проте найближче до «хлібного місця» стоять житомирський гурт «Друга ріка» та тернопільський «Скай». Нещо­ давно перші видали дводискову збірку з авдіо- та відео-хітами за десять років існування, кожен з яких звучав у різних ефірах безліч разів, що свідчить про 18

Поп-рок-мейнстрім. Модулі мейнстріму

реальну популярність групи у слухача. Лідер-вокаліст Валерій Харчишин як автор лірики та Олександр Барановський як автор музики точно знають, що українська душа - найсентиментальніша в світі. Тому й пісні такі... Можливо, це жарт долі, що «Друга ріка» була завжди другою після «Океану». «Скай» не менш романтичний за «Ріку», хоча й трохи інакше впливає на авдиторію. Його другий альбом «Планета» вже ніби вивів компанію Олега Собчука у «вищу ліґу», але ж на злеті не можна робити такої довгої паузи між релізами... Помилок також не варто робити. Ну ось хоча б миготіти у телевізорі як «тло» для реклам­ них джинґлів. Зрештою, це може знецінити тебе як блискучого автора оригінальних треків в уявленні мільйонів. Або «розмінюватися на мідяки» в ґламурних ток-шоу, знаючи, що твої пісні розповідають зна­ чно цікавіші історії. Або, як Собчук і компанія, брати участь у сумнівних турах на підтримку того ж Мос­ ковського патріархату, що останні 200 років розгля­ дає Україну винятково як територію, звідки можна випомповувати мільйонні прибутки. Звісно, це не так принизливо для країни, як, скажімо, демонстра­ тивні танці мадам Могилевської з приснопамятним Кучмою. Але все ж таки. Оптимізм, здоровий глузд, гумор і схильність до сценічної ексцентрики одеситів «Нумер 482» мали б вивести їх на «битий шлях» серйозного шоу-бізу, та, либонь, забракло свіжих ідей або ресурсів.

19

Україна Ш КОСК

Здається, остаточно перестали бути «ньюзмейкерами» поп-рокові монстри «Ґрін ґрей» і «Табула раса». Перші мало не щороку пропонували нові сти­ льові версії власної музики, потім з головою пірнули у «сайд-проекти». «Табула» після «Квіткових кален­ дарів» - останнього альбому з початку «нульових» нині видаватиме свіжий матеріал, а поки що лідервокаліст Олег Лапоногов затягує до себе у машину дружбанів-музикантів і дає послухати ті треки... Класичний «уламок російського року» гурт «Брати Карамазови» зрідка дає концерти у клубах і їздить у благодійні тури разом з Юрієм Шевчуком. Сиві патріархи Творча доля Тараса Петриненка є однаково дра­ матичною і типовою для колишніх «радянських» артистів. Наприкінці 60-х він розпочинав у молодіж­ ному ансамблі консерваторських студентів. Гоніння на «Еней» розпочалися під час «празької весни», коли радянські танки чавили перші паростки свободи у Чехословаччині. Спочатку заборонили пісні на слова Антонича, Олеся та Симоненка, потім - звинувати­ ли в буржуазному націоналізмі... Розганяли «Еней», який вже став кумиром молоді, також по-радянськи брутально і швидко. Розмовляти, не те, що співати українською було небезпечно - КДБ одразу «шило справу». Під час антиукраїнської істерії, організова­ ної «товаришем» Щербицьким, коли в країні нищили 20

Поп-рок-мейнстрім. Модулі мейнстріму

усе українське, Тарас подався в Росію, де створив кіль­ ка філармонійних ансамблів, писав і співав, ясна річ, російською і вивів у меґа-зірки ВІА «Красньїе Маки». По поверненні додому написав найбільший після івасюківської «Червоної Рути» хіт «Україна», який ледь не став гімном держави. «Ми не закінчили розмову» так Тарас назвав сольний концерт своєї групи «Гроно» у Палаці «Україна», який присвятив 30-літтю творчої діяльності. Творча харизма Петриненка завжди скла­ далася з двох половинок - ліричної і бунтарської, та обидві були однаково переконливі. «Колись мандрів­ ний філософ Григорій Сковорода запрошував у Сад ангельських пісень, - іронізував Тарас зі сцени, - а я у Світ моїх не розкручених пісень...» Поп-рокові шля­ гери «Грона» мають найвищу якість, а Петриненка за вишуканий мелодизм вважають істинним патріархом поп-рокової сцени. У 80-ті українська служба «Радіо Свобода» мало не щодня крутила чудові пісні «Гей, Україно», «Наш прапор», не називаючи авторів. Лише з настанням не­ залежності ці та інші треки стали звичними і для нашо­ го радіопростору. То був «Опальний принц» зі Львова, яку створили двоє братів - Ростислав і Юрій Штині. Видавши тільки два альбоми, «Опальний принц» досить відчутно вплинув на формування поп-рокової сцени. Свій, і також яскравий слід лишив і «Ьоопу Реіеп» - група молодшого брата Юрка Штиня, яка запровадила новіший дискурс модерного поп-року.

21

Україна ІМ КОСК

«Анна-Марія» - класичний зразок поп-року 80-х, водночас - альма-матер Віктора Павліка. Розпочавши як акомпанементий склад Іво Бобула, «Анна-Марія» пізніше, у 1993-му, вже як само­ стійна одиниця, здобула перемогу на «Червоній Руті» та очолила усі тодішні хіт-паради з піснями «Ти подобаєшся мені», «Квіти для тебе», «Не кажи прощай». 1995-го - у час розпалу бандитизму й ре­ кету - Павлік відбув на заробітки до Туреччини. Повернувся з набором турецьких «фішок», які згодом встигли усім набриднути. Воно б нічого, але Віктор став співаком і прихожанином так званої «церкви» тривіального маніпулятора свідомістю з далекої Нігерії та, на жаль, розгубив цікавий колись креативний потенціал... Усі одинадцять альбомів Марії Бурмаки є наочною ілюстрацією зростання співачки - від пер­ шої «Червоної Рути», яка належно пошанувала ціка­ ву бардессу з Харкова, аж до найрозумнішої та дуже ..своєрідної Діви поп-рок-мейнстріму. Марія Бурмака - автор десятків глибоких за змістом та легких за виконанням хітів. Свій вокальний діапазон Марія використовує з максимальним ефектом для ство­ рення абсолютно адекватних образів - зовні ніжножіночних, а внутрішньо - драматично-напружених. Але парадокс: коли слухаєш її у варіанті «я і гітара», ті балади проймають глибше, ніж те саме, але роз­ кішно аранжоване...

22

Багатоликий і всеїдний «демон» на ім’я Кузьма пройшов, здається, усі кола пекла, обпікався, мучився, зрештою - публічно каявся... Останнього разу в пісні «Кинули», присвяченій, судячи з контексту, і біло-голубим і помаранчевим. Висновок - однаково «кинуть усіх». Висновок номер два - «винні усі, але не я»... Ювілейний, десятий альбом «Скрябіна» під назвою «Натура», що вийшов 2003-го, був перелом­ ним для формації, адже пішли справжні концептуалісти-електронники Шура Гера та Ростик Домішевський, а їхнє місце посіли живі гітаристи, тому що Кузьма заявив, що «валитиме» рок-н-рол... Натомість виявилося, що «Натура» - це дюжина любовних при­ год і не надто цнотлива лексика. Кузьма ніби поринає у власне лібідо і виловлює звідти то «Червоні колготки», то «Дівчину-Кончіту», то «Одну вдома». Музично цей «переломний» альбом побудовано на м’якому гітар­ ному саунді, пісні акуратно «причесані», від музич­ ного хуліганства не лишилося й сліду. Одначе те, що він є справжній панк в усьому тому шоу-бізі, Кузьма довів дуже скоро, заснувавши разом з другом - відомим звукорежисером Володимиром Бебешком - пародійнотанцювальний проект «Пающіє труси» та видавши альбом «Ґламур», який по суті мав би називатися «Антиґламур». Не можу уявити собі Кузьму слухня­ ним пай-хлопчиком, що співає попсову маячню, бо в душі він рокер-гострослов та бунтар.

Поп-рок-мейнстрім. Модулі мейнстріму

Від панку до /ламуру і... назад?

23

Україна Ш КОСК

Львівська аура Як не пригадати чудернацьку карнавальну ат­ мосферу Львова наприкінці 80-х, коли на повен голос заявило про себе поетичне угруповання «Бу-Ба-Бу», Віктор Морозов з Театром пісні «Не журись», артрокова формація «Клуб шанувальників чаю», аван­ гардові «999» та багато інших. Грошей не було ні в кого, але було жагуче бажання творити. Ось у такому богемному бульйоні народився «Мертвий півень», який легко вписувався у театрально-поетично-мистецькі тусовки, звідки завжди виходив із новим букетом ідей. Міцна дружба з поетами збагачувала «Півнів», які перетворилися на найбільш литературно заанґажовану групу. Свій останній альбом Барбара і Чайка назвали «Масіе іп ІІА», що на­ справді означає «Зроблено Юрієм Андруховичем». У 1989-му студент львівської консерваторії по класу альта Тарас Чубай був наймолодшим бардом у театрі «Не журись». За два роки на фестивальну сцену «Червоної Рути» він вивів добре зіграний гурт, названий за однією з поезій свого батькадисидента Григорія Чубая «Плач Єремії», - і здобув лавреатство. Багатий і сильний, із драматичними барвами голос Чубая завжди був основою компо­ зицій «Плачу...». До речі, коли у 2003-му група пре­ зентувала альбом «Світло і сповідь», зроблений цілковито на поезії батька, хлопці перебували на най­ вищому злеті справжньої, а не «намальованої» медіа24

Нова генерація Покоління 20-30-літніх поп-рокерів відрізня­ ється від попередників розкутістю, обізнаністю, підкованістю у сфері шоу-бізових реалій та, на жаль, одноманітністю у дусі брит-попу. Костюми, зачіски, сценічна поведінка - звідти ж. Утім, є приємні ви­ нятки. Ось як полтавський «Транс-формер», який видав альбом «Територія троянд», ущерть заповне­ ний потужними хітами, чи як «Ґуаш» із своїм неймо­ вірно красивим дебютником. Своїми «другими ди­ ханнями» неабияк тішать «Максима» і «Ґорґішелі» та зірка, що просто нині сходить - гурт надзвичай­ но обдарованої київської співачки на ім’я Катя Гапочка, який так і названо - «Гапочка». Яскраво звучать «Антитіла», «Мурени», «Оратанія», «Проти ночі», «Міленіум», «Серце Дженіфер» та усі, які знайшли свої обличчя і не соромляться демонструвати їх на публіці... Між іншим, неважко знайти їх і послухати на і-нет ресурсі «УоиТиЬе», або на сайті «\т\у.Шг.сот.иа»

0

Поп-рок-мейнстрім. Модулі мейнстріму

популярності. І це - без жодного кліпу. Між іншим, до цього часу перевидаються усі три альбоми студій­ ного проекту «Тарас і друзі» - «Наше Різдво», «Наші партизани», «Наш Івасюк». Мабуть, та серія вже має платиновий статус...

о Рок-альтернатива Лікарі /ламурних вакханалій Це напрям, представники якого не завжди вкла­ даються у чітко відзначені стильові рамки, найчасті­ ше - зовсім не дбають про збереження чистоти стилю через власну егоцентричну харизматичність, через інтуїтивний спротив закостенілим стандартам, яких у нашій сучасній культурі, щиро кажучи, є чимало. На відміну від попси, у нас альтернативне мистецтво не є соціальним замовленням. Мільйонів шануваль­ ників рок-альтернативи в нашій країні, на відміну від західної, ми не бачимо. їх, насправді, й бути не може, адже наші мас-медіа в масі своїй підтримують винятково естрадно-попсові стандарти, легітимізу­ ють дише окремі колективи-явища з кола поп-рокмейнстріму. Будь-яка музика, що претендує вийти за рамки банальної буденщини або активно експе­ риментує зі смислами та формами, не має жодних шансів на офіціозну медійну підтримку. Навіть «ВВ», граючи цілком лояльний рок-мейнстрім, тривалий час не мали «зеленої вулиці» у вітчизняних ефірах,

орієнтованих, хоч як би дико це звучало, або на на­ фталінову естраду радянського зразка, або на табір­ ний фольклор, або на неоковирну московську попсу. У країні, де РМ-станції плентаються позаду постра­ дянської ментальності, для прогресивних артистів залишається лише інтернет. Музична політика і дер­ жавних, і приватних мас-медіа в Україні перебуває у стані розважально-ґламурної прострації, і це, по­ годьтеся, вже діагноз. Діагноз для психічно хворого суспільства... Проте санітарами і лікарями ґламурної вакханалії саме і є групи рок-альтернативної орієнта­ ції. Сучасна рок-альтернатива прийшла до нас не за допомогою радіо й телеканалів, а всупереч їм. Не див­ но, що творчість адептів альтернативи - то суцільний антиофіціоз, активні вияви внутрішньої свободи, ці­ новані передусім не масами, а такими ж індивідами. Класики і послідовники Одним із перших і найяскравіших адептів аль­ тернативи була київська команда «Колезький асе­ сор» на чолі зі справжнім алхіміком звуку Василем Гайденком. Група плідно працювала на зламі 80-90-х років, і в їхній музиці незвичайним було все - від ек­ зотичних звукових конструкцій і текстового Гротеску до неймовірних сценічних лахів, включно з піжама­ ми... Василь Гайденко, Гліб Кутузов, Сашко Кієвцев, Олексій Ринденко - усі випускники київського Політеху, де в середині 80-х буяла «рок-революція», і сту­ дентські групи виникали та розпадалися десятками.

Україна Ш КОСК

Найперспективнішими були «асесори», які дебюту­ вали у розпеченій атмосфері фестивалю «Рок-діалог» навесні 88-го. Тоді ж стали учасниками так званої «Рок-артілі», яка входила до творчого об’єднання «Експеримент», де вже діяли «ВВ» та «Раббота Хо», а пізніше й «Ер. Джаз». «Рок-артіль» була своєрідним антиподом металево-хардроковій тусовці рок-клубу «Кузня». І справді ті групи активно концертували містами Радянського Союзу, а головною «родзинкою» будь-яких шоу, по­ ряд з «ВВ», стали й «асесори». На відміну від колеґ по цеху, «Колезький асесор» наплодив безліч альбомів найвідоміші з них «Дитячий альбом», «Активні ша­ мани», «Ліґа повсталих інтернованих дітей» і «Ка­ пітуляція». Деякі з них були перевидані на початку «нульових». «Асесори» від початку йшли в аванґарді альтернативної течії, виглядали «білою вороною» і незмінно викликали культурний шок унаслідок спе­ цифічних звукових експериментів, чудернацьких тек- стів у дусі Хармса і сценічних «вибриків». Гайденко і компанія звучали у межах від сюрреалістичного артроку до пост-панківської психоделії. З погляду му­ зично-образного мислення та зосередження усіляких новацій, вони не знали собі рівних. «Крепдешин ма­ шин», «Цар звірів - бидло», «Друга симфонія», «Фея у блакитному» та інші знакові речі можна знайти на збірці, виданій лейблом «М. Гоголь» у 2001-му. Само­ бутній музично-сценічний імідж з точним відбитком 28

Близькими за духом, братами по крові були хар­ ківські «Казма-Казма» та «Альфонс де Монфруа». Засновники «Казми-Казми» Євген Ходош і Олексій Сова мали академічну освіту, але грали рок-н-рол і мріяли поєднати усе в одне ціле. До цього слід дода­ ти неодмінний театральний маскарад. «Альфонс де Монфруа» захоплювався проторенесансною куль­ турою Франції, використовував автентичні тексти, аксесуари та костюми тієї доби в контексті сучасної рок-сцени. Тепер у Харкові діють не менш цікаві команди - «Чайка», яка виконує виразний симбіоз фанку й альтернативи, та експериментально-рафінований «ЛЮК» із його різноманітними, але дуже витонченими звуковими коктейлями, поціновувачів яких вже багато й за межами країни.

Рок-альтернатива. Лікарі ґламурних вакханалій

темпераменту, уподобань, тонкої і не дуже іронії, оригінальним композиційним мисленням лідера гур­ ту Василя Гайденка увійшли у віртуальний міфоло­ гічний пантеон київського року.

Чернігівсько-київська «Фоа-Хока» - а це екзо­ тичний фрукт на кшталт манго, додавала до свого електронного вінегрету гострі, радикального змісту мелодекламації, що підбурювали спокійно-лаунжевий супровід. Дмитро Кіровський, Влад Діхтяренко та Іван Москаленко використовували шумові та рит­ мічні інструменти і додавали спеції - психоделічні мотиви, жменьку техно і фольку. Перші альбоми «Фоа-Хоки» - «Невідомість», «Музика без хазяїна», 29

Україна ІМ КОСК

видані польським лейблом «Кока рекордз», - то була чиста і безкомпромісна електронна альтернатива з парадоксальними текстами. «Фоа-Хока» мала цілком успішні виступи в Польщі, Німеччині і в Росії. Відро­ джена на початку нульових група видала нігілістично-стьобовий альбом «Індпошив», що являв собою, за словами Куровського, «модерністський реквієм за споживацьким суспільством». Фантомно-химерне явище на ймення «Всяк Ви­ падок», яке очолювали басист Олег Путятін та гітарист-вокаліст Джек Фрост, відзначилось у 90-ті яскравими ексцентричними і явно абсурдистськими шоу та кількома альбомами, що демонстрували не­ ймовірну винахідливість у конструюванні вокаль­ но-інструментальної тканини. Джаз-рок, ейсід-джаз, психоделіка, арт-рок, аванґард і фольк - це неповний перелік інгредієнтів, що їх використовував невга­ мовний «Всяк Випадок». А ще, звісно, напрочуд ім­ пресіоністичні музичні образи, візуалізовані не лише - у кліпах, а й на сюрреалістичних обкладинках їхніх альбомів. Чотири диски - а це вся дискографія «Ви­ падку», видав незалежний продюсер Олександр Лисокобилко, з ім’ям якого пов’язана творча біографія гурту «Вася СІиЬ». Якщо ви завважили його на якійсь клубній сцені, ви напевно збагнете, що десь його вже бачили... Рудува­ тий, комунікабельний, дотепний і «свій у дошку» хло­ пець писав не пісні, а саме дивовижні «історії з життя», 30

Рок-альтернатива. Лікарі ґламурних вакханалій

які сам і пережив. Це - симбіоз напівдворових і напіврокнрольних сюжетів, посилених потужною духо­ вою секцією. Слухаючи ті пісні, відчуваєш, що ввесь той обшир сюжетів - не вигадка, а чистісінька правда. Він протягом свого життя прожив кілька життів - в одному з них у нього були жорсткі наркотики, відсидка за них. Був торговельний флот і мандри по всіх усюдах. Свій гурт Василь створив рівно через 10 років після участі у ролі барда на «Червоній Руті» у 91-му. Дебютний альбом «Хіпан», виданий 2003-го, є рекордс­ меном продажів до цього дня. З безлічі впливів і рефлексій він творив неповторні пісні-картинки, що пе­ редавали усю повноту буття. Слава наздоганяла його сама: варто було групі виступити у Полтаві на фести­ валі «Мазепа-фест», як миттєво летіли заявки на радіо «Ваша хвиля». Василь охоче погоджувався, що група грає урбаністичний фольк, але не тільки. Два роки тому Василя не стало - він помер уві сні... Чи усві­ домлював він, що творив нову, цілковито незалежну альтернативну культуру? У випадку з творчістю Гонтарського буде цілком доречною аналогія з роботами іншого народного співця, американця Тома Вейтса. Надзвичайно важливими для альтернативи є контек­ сти і мотивація. Гуцульський вимір і вибухова «Суміш» Етнофундамент івано-франківської «Перкалаби» склали музиканти, які вже «собаку з’їли» на на­ родній гуцульській музиці. Це цимбаліст Володимир

31

Україна ІМ КОСК

Шотурма, трубач Сергій Шваюк, тромбоніст Орест Гудима та барабанщик Левко Скренткович. Божевільний на вигляд вокаліст Андрій Федотов («Федот») є музич­ ним редактором радіостанції «Вежа». Удаване божевіл­ ля та суцільне башлабайство на сцені публіку захоплює впівоберта, а продумані перформанси та видовищне шоу вже її не відпускають. «Перкалаба» давно стала одним із брендів міжнародного етнофестивалю «Шешори», а клубні виступи завжди збирають аншлаги. Три роки тому їх відкрила для себе європейська публіка, відтоді на їхньому рахунку вже з півдесятка турів містами ЄС. Останній студійний альбом «Чидро» засвідчив зміну звучання - з карколомно-атакуючого на помірковано-рафіноване і прозоре. «Перкалаба» досить рідкісний зразок справді креативного поєд­ нання автентики з рок-н-ролом крізь призму аль­ тернативної візії через посередництво багатої уяви і таланту неординарної людини - продюсера Олега Гнатіва. Між іншим, басист і вокаліст Ярема Стецик разом із «Федотом» раніше грав у жорсткому панківському проекті з нетривіальною назвою «Стратегічні сперматозоїди». «Командам, які говорять про свою альтернатив­ ність і незаанґажованість, не вистачає смислового навантаження, - стверджує Саша Че, або Олександр Чемеров, лідер чернігівської «Димної Суміші», - ідей­ но та концептуально вони нічим не відрізняються від звичайного мейнстриму. Наше розуміння аль­ тернативи полягає у присутності мотивації, яка за­ 32

Цікавою є історія появи першого альбому. У часи нескінченних концертів на великій сцені Май­ дану під час Помаранчевої революції у багатьох ко­ манд не було шансів туди потрапити. Вони, а серед них і «Димна Суміш», грали на малій сцені поблизу Пасажу. Виступ було зафіксовано на цифрову тех­ ніку. Прослухавши запис, хлопці збагнули, що такої енергетики й драйву їм не вдавалося добитися в сту­ дії. «Ти - живий» було названо той білямайданний концерт. Поява того диску засвідчила появу нової надпотужної альтернативної групи. Виступи на авто­ ритетній сцені польського фестивалю «Зупинка Вудсток» закріпили статус «Суміші» як однієї з найкра­ щих наших альтернативних формацій.

Рок-альтернатива. Лікарі ґламурних вакханалій

вжди суттєво відрізняється від загальноприйнятної. Плюс власне музичне начиння...» І справді - «Димна Суміш» начинена усім потроху - нью-металом, хіпхопом, психоделією, орієнтальними мотивами та ви­ буховою енергетикою.

Другий альбом «В країні ілюзій» уже був студій­ ним і містив певні хіпівські ремінісценції-рефлексії, зокрема - в оформленні обкладинки та в текстах пісень. Саша Чемеров шукав життєві сенси на пе­ рехресті різних субкультур і вигадував нові інфор­ маційні приводи для засвітки нових і важливих для нього ідей - таких важливих і супернеординарних як концерти на дахах багатоповерхівок, де могли поміститися винятково гарячі прихильники групи.

33

Україна Ш КОСК

Жіночий вимір альтернативи Дебютний альбом молодого київського гурту «Крихітка Цахес» отримав назву «На першому місці». Йшлося не про диспозицію команди в «Табелі про ранґи», а про певну систему цінностей Саші Коль­ цової - лідер-вокалістки, яка називала себе «Каша Сальцова». Музикантам вдалося утворити страву, що найбільше нагадує борщ (не плутати з одно­ йменним культовим панк-роковим колективом). І хоча у звуковій палітрі є відлуння ґранджу, тріпхопу, рок-н-ролу, усе це акуратно витримано в до­ мінантній естетиці євро-попу. Тобто ваші вуха по­ чуватимуться комфортно. Насправді звук міг би бути жорсткішим, оскільки альбом записувався і зводився на студії «Фак. Субмарина» Олегом Артимом і Артуром Даніеляном - музикантами колек­ тиву «Фактично самі», за участю солістки цього гурту Ірени Карпи (пісня «Прима»). Студійна вер­ сія звучання «Крихітки» суттєво відрізняється від їхнього ж концертного звуку. Схоже, що для Саші Кольцової і компанії то є концептуально важливим, позаяк розумний компроміс, а саме альтернативний поп є набагато привабливішим. До речі - казковий персонаж Ернста Теодора Гофмана також не білий і не пухнастий. Хоча для багатьох поезії професійного копірайтера Саші Кольцової є втіленням Граційної пластики та 34

Нещодавно «Крихітка» позбулася свого імені, водночас найбільший флагман української альтер­ нативи - група «Фактично самі» перейменувала­ ся на «Карпу», вочевидь, вирішивши, що прізвище лідер-вокалістки є показовішим, оскільки вособлює не лише конкретне музичне явище, а й причетність до наймоднішої літературної течії. Карпа-літератор і Карпа-музикант... Якби її гру­ па не була такою відомою, важко сказати, як би до її прози ставилися прихильники. Та чи й потрібно? Очевидним є інше - її неймовірна харизма, її свобо­ да й окремішність. Її поведінка, що провокує невинні скандальчики - це необхідний у шоу-бізнесі «бекґраунд» для підживлення мас-медіа. У 1997-му «Фак­ тично самі» стали лавреатами «Червоної рути» у Харкові, граючи жорстку суміш індастріелу та трипхопу. Ідеологи-електронщики Олег Артим і Артур Даніелян безупинно експериментували зі звуковою палітрою «Самих» і самі ж тиражували альбоми гру­ пи: «Болєзні пєвчих птіц», «Дідькова гра», «Косміч­ ний вакуум». Однак справді переломним у кар’єрі команди став перший після перейменування мину­ лорічний диск «Іп жир», який одразу нарекли кіберпанковим, а концертна діяльність «Карпи» зробила її найбільш концертуючим складом країни.

Рок-альтернатива. Лікарі ґламурних вакханалій

жіночого світосприйняття, головні її меседжі ма­ ють значно глибший контекст - десь на рівні під­ свідомості.

35

Україна ІИ КОСК

Казки від «Андерсона» і жахи від «Онейроїда» До суспільно найактивніших альтернативників належить чернігівсько-київський склад «Андерсон», який відзначився гострою, зокрема й політичною са­ тирою. Лідер-вокаліст Руслан Кириленко натискає на найболючіші точки сучасного життя. У композиціях «Споживач», «Роздайте дітям зброю», «Ворогодруг», «Законопроект», «Олігархофрени»... Усі - з альбому «Слово зброя» 2009-го року. На жаль, давно не тішить новими релізами дуже неординарна формація «Квадраджесіма», яку створив дипломований біофізик і гітарист Олексій Устінов. Команда грає складну, наступально-динамічну суміш фанку, джанґлу, хіп-хопу і психоделіки, тобто - наймодерніший різновид живої клубної музики. їхній альбом «Созшо» є своєрідним еталоном стилю цьо­ го безумовно талановитого проекту. Унікальне дні­ пропетровське тріо «И друг мой грузовик» склада­ ється з барабанщика, басиста й вокаліста, які разом утворюють справжню турбомашину і є, без сумніву, одним із хедлайнерів української альтернативи разом із «Карпою», «Квадроджесімою», «Андерсоном». У напрямі хедлайнерської верхівки швидко рухається полтавський «Онейроїд» - плід альтер­ нативних візій молодого лікаря-хірурга з Полтави 36

Унікальним явищем на альтернативній сце­ ні є сумський дует «Хамерман знищує віруси». Електронний дует утворили вокаліст і автор тек­ стів, журналіст Володимир Пахалюк та клавішник, бек-вокаліст і лікар-кардіолог Олег Цукренко. У 2003-му дует став лавреатом фесту «Перлини сезо­ ну», виконавши справжній хіт «Україна - це ми», де є такий приспів: «Україна - це ми, Україна - це ми, самогубців не хоронять із нормальними людьми». «Хамерман...» - рідкісний зразок пародійнокомічної анти-музики, де музичною основою слу­ гують різноманітні штампи поп-культури усіх часів і народів. У цій грі, ясна річ, першу скрипку грають тексти - оригінальні, винахідливі, дотепні.

Рок-альтернатива. Лікарі ґламурних вакханалій

Андрія Боркунова. Дедалі частіше група навідується до Києва, де нещодавно було презентовано остан­ ній альбом «Отруйні речовини», в якому кожний із 10 треків присвячено конкретному хімічному препа­ рату, здатному як не вбити, то покалічити... До речі, у складі «Онейроїда» працює гітаристом і клавішником Валерій Власенко - відомий музикант і лідер пол­ тавської ґотикоподібної «Арахнофобії».

Метал Тут кують метал Багато хто пам’ятає металевий бум колосаль­ ної сили, який трапився на території колишнього СРСР наприкінці 80-х. Гігантський попит на важку екстремальну музику породив цілу армаду новоспечених хард-рокерів і металістів. Більша частина традиційних філармонійних ансамблів радянського зразка з відповідним репертуаром швидко перели­ цьовували стиль, «прикид» і «музон» під потреби часу. Грати справжній хард-рок професійно майже ніхто не вмів, тож країну швидко заполонила псевдо-рокова хвиля гуртів, які, «знявши в нуль» найтиповіші зовнішні «фішки» західної рок-сцени, актив­ но «збували» цей модний товар по містах та селах безмежного Союзу. Паралельно країною крокували «гласность, перебудова та прискорення». До того ж, у ті роки набували циклопічних розмірів агітаційні тури різноманітних знахарів, чаклунів, екстрасен­ сів, на яких, як і на «металевій хвилі», заробляли мільйони радянських рублів різноманітні Остапи

Бендери... Образно кажучи, лавиноподібний процес започаткованої Горбачовим перебудови, а потім і неминучий розвал Союзу супроводжувався жахли­ вим металевим скреготом і зойками закутих у лан­ цюги патлатих суб’єктів, що іменували себе «рокзірками». Такий от «апокаліпсис по-радянськи»... Найбільш культовими у період «першої хвилі» були «Едем», «Перрон», «Ток», «Сад», «Дикий мед», «Кому вниз», «Слід», «Білий загін», «Аптека», «Галактика». Донині активно працюють лише «Сад» і «Кому вниз», які вже давно не грають хард-рок. Усе почалося з «Едему» Знаменитий київський рок-клуб «Кузня» після тривалих погоджувальних комсомольських зібрань і великої «війни нервів» було, нарешті, відкрито у 1986-му на базі Будинку культури «Більшовик». Ро­ кери отримали концертний зал та пару репетиційних приміщень. І були дуже раді. І ніхто не заперечував, що комсомольці-куратори контролюватимуть усе і тексти пісень, і участь, або неучасть команд у клубівських заходах. Дуже зрадів «Едем» - хлопці вже кілька років невпинно відточували майстерність у вогких жеківських підвалах, звідки їх регулярно виганяли. «Едем» саме мав закривати першу рокклубівську концертну акцію, а на той час мав уже репутацію найкрутішої і найдрайвовішої хеві-метал-банди. Народу, ясна річ, прибуло втричі більше,

Україна Ш КОСК

ніж уміщав зал. Під час гри «Едему» фани почали бити вікна, аби потрапити всередину. Усе закінчи­ лося грандіозним скандалом і гнівними статтями у комсомольській пресі. Водночас, то була перша схо­ динка до справжньої популярності. Рудий, як апель­ син, лідер-гітарист Юра Федоритенко, барабанщик екстра-класу Семен Римар, яскравий вокаліст Сер­ гій Лосик та Віктор Лук’янов з громоподібним ба­ сом інтуїтивно відчували, у чому полягає секрет не­ стримної енергії і драйву... Справді - «Едем» на той час був чи не єдиним суперпрофесійним металевим гуртом на наших теренах. На власні очі бачив, як на київській «балці» - неформальній рок-товкучці, де торгували і обмінювалися дисками, хтось жваво продавав бобіни з концертом «Едему». Не випадково свої перші концерти у Києві куль­ това тоді московська «Корозія металу» зіграла у парі з «Едемом». Взагалі, концертний альянс «ЕдемКорозія» наприкінці 80-х перманентно існував років п’ять у межах так званого «Залізного маршу», який прокочувався час від часу з півночі на південь СРСР. Ці гастролі не були безхмарними, оскільки лідер «Корозії» Сергій «Паук» Троїцький, помітно нерву­ вав із приводу професійного рівня «Едему», поряд із яким «Корозія» мала вигляд лялькового театру з бутафорською труною, вурдалаками, скелетами. І поки, «Паук» і компанія, компенсували брак музики буфонадою і «страшилками», «Едем» усе глибше за­ 40

Метал. Тут кують метал

нурювався у лабіринти віртуозної гри, доводячи звук до досконалості. Можливо, «Едем» був однією з тих команд, яка не картинно позувала поперед публі­ кою, а насправді жила музикою і в музиці. Людиною, яка створювала і будувала саунд групи, був Богдан Кухарський - звукорежисер для живих і студійних виступів, саундпродюсер, завдяки якому з’явилися чудові альбоми «Баласт» 87-го, «Час безумців» 88-го та «Голгофа» 89-го року. Коли невдовзі Семен Римар із батьками виїхав до США, а Юра Федоритенко до Естонії, щоб навчатися у католицькій школі, «Едем» у іншому складі проіснував недовго... Чи існують в історії українського хард-н-хеві команди, які справді мають визнання, непорушний авторитет і чітку концепцію розвитку? На думку одразу спадає «Сад», який виник у Дніпропетров­ ську ще у 1982-му і на самому початку шляху свідомо обрав «голодну свободу». Багато артистів зверталися до творчості Тараса Шевченка, але по-справжньому глибоке осмислення образи класика знайшли у музи­ ці двох українських формацій - «Кому вниз» і «Сад». Якщо «Кому вниз» із громоподібним вокалом Андрія Середи надали Шевченкові Готичного шарму, то лідер-вокаліст і гітарист «Саду» Сергій Решетник вклав у його поезії шал і пристрасть хард-року. Важко повірити, але «Сад» існує в рок-андеґраунді вже 25 років, має багату музичну біографію і безліч живих виступів. Однак спеціальна сольна програма

41

Україна Ш КОСК

«Доле, де ти?», презентована наживо 16 березня 2006 року в Центральному Будинку офіцерів у Києві, має особливе значення і для гурту і для укра­ їнської рок-музики взагалі. Передусім, аби братися за поезії генія, потрібно внутрішньо духовно ви­ зріти. Інакше - це марна справа. За словами Сергія Решетника, музика до віршів із «Кобзаря» писала­ ся поволі і в якийсь містичний спосіб, мелодії ніби приходили згори у вигляді повністю завершених композицій. Це було схоже на благословіння. По­ тужний мелодійний хард-рок, який уже не один рік сповідують «садівці» - то цілком адекватна музич­ на форма для поезій, сповнених колосальної сили драматизму і напруги. Інша річ - далеко не всі го­ тові сприймати велич класика крізь призму важко­ го року. Насправді усе залежить від переконливості художного втілення ідей. Однією з ідей «Саду» було радикально осучаснити і актуалізувати поетичний спадок великого поета, насамперед - для молоді. І «Саду» це вдалося повною мірою. Одеський феномен Один із найяскравіших феноменів української важкої сцени - одеський металевий ренесанс 80-х. «Провінція», «Треш-Машина», «Леді-Джейн», «Пар­ никовий ефект», «Кратер» і «Бастіон» грали дуже сво­ єрідно всі різновиди металу і робили це по-одеськи колоритно, розкуто і видовищно. Винятком на загаль­ 42

Метал. Тут кують метал

ному тлі був «Кошкин Дом» - група з харизматичним лідером Максимом Ланде, який рухався уповільненопластично і мав низький гіпнотичний вокал. Міський рок-клуб містився на другому поверсі драматичного театру південної Пальміри й підтримував активні контакти з рок-клубами Львова, Києва, Харкова, Мо­ скви і Лєнінґрада. До того - одеські металісти таки давали фору будь-яким гастролерам... На жаль, від’їзд до Штатів Сергія Кістерова - лідера найшанованого у Одесі «Кратера» - поклав початок розпаду «метале­ вої сім’ї». Одна за одною зникали популярні команди, що в результаті й призвело до занепаду південної рокшколи. Сумно склалася доля іншого кумира - Ігоря Данькевича, лідера гурту «Бастіон», який писав чудові рок-шляґери в дусі одеського міського фольклору. Він раптово помер від серцевого нападу у 1990-му. Із тих часів щороку в Одесі відбувається фести­ валь «Пікейні жилети», присвячений його пам’яті, на який збираються колективи з багатьох міст ко­ лишнього Союзу. Один із них - київський «Перрон». Олександр Потьомкін - лідер-гітарист і автор репертуару - створив власну формулу такого собі бруталь­ но-бруднуватого, «ейсідісіподібного» пролетарського року - пісні «Лаврентіївна», «Рекет», «Поховальне бюро», «Невдаха» стали візитками групи на численних рок-сейшенах країни. Одним із найпопулярніших аль­ бомів 1990-го року був альбом «Перрону» «Бронено­ сець Потьомкін», що складався майже повністю з пісень

43

Україна Ш КОСК

про кохання, але у специфічно перронівському розумін­ ні - «Пиво-блюз», «Лягай, ми будемо робити любов», «Я маю жінку», «Перша ніч»... Відтоді як басист Олек­ сандр Леусенко виїхав із сім’єю до Канади, Потьомкін працював звукорежисером поп-ансамблю «Іграшки», нині є саундпродюсером та звукорежисером. Однією з найцікавіших формацій 80-х, як тоді гово­ рили, «Гуртом всесоюзного значення» була «Галактика», яку створили на руїнах філармонійного ВІА «Красньїе маки» київські музиканти Всеволод Татаренко і Сергій Хмельов та фантастичний вокаліст від Бога, львів’янин Слава Сінчук. Вони записали революційно-металевий як на ті часи - а це був 1985 рік, альбом під назвою «Ла­ зарет», який у вигляді перезаписаних касет пішов собі вільно гуляти країною під назвою СРСР. «Галактика», здавши нову програму художній раді Калузької філар­ монії, розпочала підкорювати палаци спорту і стадіони. Тріумф завершився виходом у 1989-му двох дисків на фірмі «Мелодія», перетворенням «Галактики» на ~ «Красную площадь» та від’їздом до Америки співака Вячеслава Сінчука. Там він не без успіху працює в групі «Кесі га§е»... Металева солянка столиці Після металевої істерії 80-х різкий спад інтере­ су до важкої музики у 90-х нагадував холодний душ. Загальна ейфорія змінилася на містечкове сектант­ ство, коли, аби вижити, групи мали вигадувати якісь

Метал. Тут кують метал

нові «фішки», намагаючись рухатися у фарватері актуальних західних трендів. Можливо, криза жан­ ру й породила у світі мутацію хіп-хопу з металом Україна відреагувала появою команд «Ваг МасЬіпе», «Ве Шифер». Серед груп, які вдавали, що грають екстремальні сіеагії, Ьгиїаі, або Ьіаск-шеїаі, у пам’яті затрималися «Іппегсеї», «ІпГесІесі». Команди, що з андеґраунду майже вибилися в оверґраунд та більшменш регулярно тішать фанів новими релізами і концертами - це «Ипегізе» та «Ріуіп§». Коли симфометал почав «зростати в ціні», у Києві пішли вгору ставки таких груп як «Іпїегпо» і «Те Бейт», які мали в арсеналі багато клавішних і натхнення до пишних і пафосних аранжувань. В Україні мало груп, що гра­ ють якісний альтернативний метал. Схоже, «Армада» була одним із лідерів напрямку, який є «байстрюком» усіх ефірів - телевізійних і радійних. Однак «Арма­ ді» вже більше 10 років, хлопці мешкають у столиці. Починаючи з 1997-го, капела залишається однією з «візитівок» українських рок-імпрез. Згадаймо «Рокекзистенцію», «Перлини сезону», «Монстри року»... Щоразу «Армада» демонструвала вищий клас гри, все більш «заморочену» суміш індастріелу, психоделіки й металу. У 2000-му році з’явився альбом «5+5» (Воош Кесогсіз) і таке собі шаманське відео на пісню «Кока-лока». За два роки вийшов альбом «Ніжність», який вповні зафіксував усі особливості саунду цієї неординарної команди. До речі, саундпродюсером

45

Україна Ш КОСК

плити виступив Олег Білий, а це одразу «піднесло» рейтинґ альбому. Свою роль, ясна річ, зіграв сюр­ реалістичний відеокліп на пісню «Ненавиджу весну», знятий Віктором Придуваловим. І пісня, і кліп стали локомотивом (на деякий час) музичної про­ дукції «Армади». Психоделічні візії лірики Кадима Тарасова - лідер-вокаліста «Армади» найкраще з його погляду - прочитуються в хіп-хоповій манері співу. Взагалі нинішнє музичне обличчя колекти­ ву - суміш хіп-хопу, фанку й металу. Розпускаючи свій гурт «Білий загін», який у рідному Львові та і в країні мав уже майже «зоряний статус», лідер ко­ манди Олег «Білий» Шевченко і гадки не мав, що через десять років збере його знову - цього разу в столиці, і гратиме модернізоване хард-н-хеві, але в новій якості і з новим барабанщиком Владом Хмарським. Перед тим Олег добряче попрацював як кон­ цертний звукорежисер і директор мега-гурту «ВВ», побудував на околицях Києва власну і дуже якісну студію «\УТИТЕ», де мають за честь записуватися найкращі колективи. Його відновлений гурт так само називатиметься «\УНІТЕ», а перший альбом «Бий першим». Найсвіжіший хіт має назву «БайкерСіч», а у кліпі на цей трек байкерську роль зіграв і Олег Скрипка. Був час, коли «СОКЕ-РЕ5Т» був чи не єдиним представницьким форумом української метал-сцени, що гримів у «Промзоні» - величезному клубі поблизу метро «Більшовик». Пам’ятаю як усіх вразила аванґардно-альтернативна команда «Мепіаі 46

Метал. Тут кують метал

ОешІ8е», що просто занурила усіх у потойбіччя такого дрімучо-язичницького самобутнього звуку фани ще не чули Музиканти харківської формації «Сої^иезі», які грали цілком комерційний пауер-спід-метал, дуже подібний до « Н є 11о\уєєп», пізніше розповіли, що у їх­ ньому рідному Харкові є ще крутіша язичницько-металева банда і її варто послухати. Харків язичницький Чутки про те, що в нашій першій столиці живе і працює світового рівня блек-металева банда, диски якої видають найбільші метал-лейбли Америки і Євро­ пи, циркулювали з середини 90-х. Цікаво, що живцем ніхто з фанів харківський феномен не бачив, а лише чули і підтверджують - рівень таки світовий. І справ­ ді - до кінця 90-х металева тусовка вже майже бого­ творила формацію на ймення «Кокїигпаї Моїіиш», яка справді віртуозно грала симфо-блек-метал, у якому панівним і наскрізним був український мелос. Про те, що хлопці ніякі не християни було ясно з першо­ го погляду на їхній логотип, та й у своїх інтерв’ю са­ моробним «фензінам» лідер команди на прізвисько Князь, який габаритами і пафосністю нагадує Андрія Середу, якби в того були борода й волосся, деталь­ но доводить, що є язичником свідомим, тобто ідейним. Чути це і в музиці. Справді, вони мають ділові контакти з відомими західними лейблами, мало і рідко видають свій матеріал вдома, створили і

47

Україна Ш КОСК

підтримують фестиваль язичницької субкультури під назвою «Коловрат». Серед авдіорелізів найцікаві­ шими є «ПЖАК РОЕТКУ» 96-го, «Нехристь» 2000-го та «Світогляд» 2004-го. Окремі треки вражають якоюсь первісною, могутньою енергією, особливо чіпляють п’єси «Небесне срібло Перуна», «Карпатська місте­ рія», «Варварські мрії», «Сльози язичника», «Крук». Між іншим, є у них і суто патріотичні композиції «Україна» та «Слава героям». В інтерв’ю лідер цієї нетривіальної капели зізнається, що видає свої альбоми на заході лише тому, що сподівається колинебудь засіяти західні землі «зерном святого україн­ ського язичництва»... «Інша музика» грає за правилами «Неформатною» українською музикою Влад Ляшенко зацікавився давно, але головним поштовхом займатися нею фахово стала діяльність на посаді виконавчого директора української філії міжнарод­ ного фестивалю «ТНЕ СЬОВАЬ ВАТТЬЕ ОР ТНЕ ВАИ08» у 2004-му. Відбірковий український тур тоді отримав назву «Бути почутим», а у фінал вийшов київ­ ський гурт «Оркестр Янки Козир», голос і сценічна драматургія якого вразила журі і публіку. За кілька років невпинних контактів з багатьма музикантами з усієї країни Влад склав для себе правдиву картину стану, якості і перспектив музичного андеґраунду. Водночас працював арт-директором найбільшого у 48

Два роки тому нарешті втілив давню мрію - від­ крив видавничий лейбл «Інша музика», аби довес­ ти - передусім собі, що некомерційна неформатна музика може бути і запитаною, і конкурентноспроможньою. І це попри майже повну відсутність аль­ тернативних мас-медіа, за винятком телеканалу «Ентер». Нині видано майже двадцять релізів, части­ на яких розійшлася під час «Карматрештуру» львів­ ського гурту «Анна», які об’їздили аж 20 міст країни... «Анна» - одна з найбільш концертуючих у нас «важ­ ких» команд, а її дебютник «Карма треш» став третім у каталозі «Іншої музики». До речі, «Анна», «Пінс», «Мерва» і «Карна» у різні роки були за крок до пе­ ремоги на конкурсі за поїздку на фінал у Лондон і принагідно позмагатися за головний приз -100 тисяч доларів. Потрапивши до п’ятірки фіналістів, вони й запам’яталися краще за інших: «Анна» - потужним емоційним драйвом, «Пінс» - психоделічним, орієн­ тально-загадковим шармом, «Мерва» - незбагнен­ ною сумішшю добірного нью-металу з карпатським фольком. Але поїздку до Лондона виграв «Тол» і там виборов четверте місце з-поміж 50-ти груп із цілого світу...

Метал. Тут кують метал

столиці клубу «Бінґо», безперевно влаштовуючи роз­ маїті, але завжди концептуальні концертні програми. Паралельно займався продюсуванням двох, на його думку, найбільш цікавих альтернативно-металевих команд «Тол» та «Анна».

49

Україна Ш КОСК

Цікавий нюанс: харизматичний лідер-вокаліст «Толу» на ім’я РК020К0\\Г паралельно грає на ба­ рабанах у команді «ОоІІЬеасІз», яка нещодавно вида­ ла дебютник, а гітарист «Толу» Сергій Любинський, відомий також як дуже вправний саундпродюсер КИОВ, створив просто фантастичний за звуком і концепцією дует із співачкою на ім’я 5ЕШЕ. Нещо­ давно дует видав перший диск «Пальне», який, на мою думку, претендує на звання найкращого релізу поточного року.

0

о Панк-рок по-українськи ...Чи справді «N0 1 ОЕАИ»? «РШ К ИОТ БЕАО», «N0 РЦТШБ» - «ПАНК НЕ ПОМЕР», «НЕМА МАЙБУТНЬОГО» - ці класичні панк-слоґани майже щезли зі стін і парканів наших міст, хоча років 10 тому їх було повно скрізь. Знову ж таки «класичний» персонаж із різнокольоровим «ірокезом» на голові, рваними джинсами, булавка­ ми у вухах та кульчиками на губах непомітно щезає з культурного обрію мегаполісів... Навіть шкода, не­ залежно від контекстів і підтекстів, що зникають ці веселі різнокольорові плями на сірому асфаль­ товому тлі міст. Натомість життєвий простір невбла­ ганно окуповує акуратна, ніби з одного інкубатора, армія менеджерів, влучно кимось обізвана «офісним планктоном». А ось що говорить «олдовий» панк на ім’я Дуст: «Чи може називатися панком штимп, який наводить собі марафет, ліпить ірокеза перед сейшеном, а після нього швидко перекидається на цивіла? Зараз під панків косять самі ботаніки, аби шокувати

Україна Ш КОСК

цивілів (ботаніки - несправжні, декоративні панки, цивіли - звичайні громадяни). Справжній панк - це переконаний пох...ст, який демонструє не пасивножлобську, а активну позицію, доводячи, що цінності цього світу абсолютно гнилі і вимагають негайного перегляду. Справжній панк завжди нутром відчуває лохотрон (тобто - брехню), тому ніколи не підтримує жодну партію, окрім хіба що крайніх правих, бо ті похорошому - безбашенні...». Найяскравішими панками у рок-н-рольному середовищі середини 80-х були Олег Скрипка, Юрко Здоренко, Олександр Піпа та їхня шалена турбопанк-машина «Воплі Відоплясова». У 80-х, під час свого французького періоду, «ВВ» мали спільні кон­ церти з леґендою британського панк-року гуртом «5ігап§1ег8», будучи при тому буферним колективом, завданням якого було розігрівати публіку перед ви­ ступом зірки. І робили це так завзято, що публіка не хотіла їх відпускати... Майже через 20 років, заснову" ючи групу «Борщ», Юрко Здоренко та Сашко Піпа за­ декларували ідею повернення до коренів, а «вевешним» корінням був панк-рок - незачесаний і брутальноанархічний. На перші ж концерти «Борщу» народ по­ валив, аби поглянути, якими були і як звучали «ВВ» 20 років тому... Видавши три альбоми і відзнявши купу дотепного відео, «Борщ» тихо саморозпустився. Нато­ мість виникли: проект Сашка Піпи «Собака Трактор» у складі - Піпа як басист-вокаліст і симпатична бара­ 52

Стьоб-рок. Невідомо, хто вигадав цей вітчизня­ ний замінник терміну «панк-рок», утім, це визначен­ ня закріпилося за усіма, хто у 80-ті активно загравав із панківською естетикою, а це робили - з поправкою на авангардні психоделічні «примочки» - «Колезький асесор», «Іванов-Даун», «Квартира 50», «Діти майора Телятникова» і багато інших. Не треба забувати, що в моді була здорова, як тоді здавалося, і весела імітація ідіотизму. Шоумен «Квартири 50» Льоша Соколов на фестивалі «Йолки-Палки» розкрутив пожежний шланг і серед зими влаштував «душ» глядачам та з ніг до голови облив головного організатора фесту відомого журналіста Олександра Рудяченка. Лідер «асесорів» Василь Гайденко спокійно прогулювався вулицями Києва, одягнувши папаху і кожух, три­ маючи в руках справжню сокиру... Правдивим від­ лунням тієї атмосфери з купою подібних приколів є недавно виданий альбом дуету «Лютий Овчінніков» під назвою «Злидні». Щоправда, найбільшим «пан­ ком» ще на початку 70-х був нині відомий компози­ тор Геннадій Татарченко, тоді - гітарист ансамблю «Кобза». Він одягав шинель фашистського офіцера, купував на Бессарабці живого гусака, одягав йому на шию ланцюжок від унітазу й прогулював тварину

Панк-рок по-українськи ...Чи справді «N01 ОеасІ»?

банщиця; та «Хаш» - група Здоренка. Обидві, насправ­ ді, є братами-близнюками того ж «Борщу», який два роки тому видав просто класичний постпанківський альбом «Паразітакусок»...

53

Україна Ш КОСК

Хрещатиком - аж до площі Ленінського комсомо­ лу - тепер Європейської, де його брутально «в’язав» черговий наряд міліції. Це шоу відбувалося на усі ви­ значні радянські свята, отже, він дивом уникнув зви­ нувачень у свідомому спротиві владі... Нинішній стан у країні панк-року, пост-панку та стьоб-року є таким, що усі ті групи існують у най­ глибшому андеґраунді, їх регулярно ігнорують усі без винятку мас-медіа, вони цілковито витіснені на марґінеси суспільного життя без найменших спроб з боку суспільства хоч якось ідентифікувати ті явища. Поза тим панк продовжує творити власну леґенду. У панк-пантеоні сьогодення перебувають «Допінг» і «Симбіоз» (Ужгород), «Серцевий напад» (Чернівці), «Хуч» та «Тостер» - нині «Люстри Чижевського» (Львів), «10-20 без вихідних», «Спортлото» (Харків), «ВСГД» («В сраку громадську думку») (Хмельниць­ кий), «Шоу Трумана» (Житомир). «Конотопська відьма», або Львівська Ніна Хаген Гра з комічними архетипами тодішньої епохи, помножена на національний колорит, найкраще вда­ валася «ВВ», «Братам Гадюкіним» та співачці на ім’я Віка Врадій, яку називали «королевою укрпанку». Реальні масштаби її популярності були не менши­ ми, а може, й більшими, ніж у «королів панку». Не­ дарма вислів «українська Ніна Хаґен» був вживаним

- Ви меня послали, мамо, вчитися до Львова. Я поступила в третє ПТУ. На ту стипендію роз'їлась як корова, бо пиріжки дешеві, як вино. Мамоу що маю робити? Мамо, але я дурна... Ви наказали, мамоу щоб я не гуляла бо львівські хлопці хочуть тіко секс. Свого наставника я врешті покохала він має тачку, але старий як пес. Перегідролом вибілила коси, побрила ноги, маю манікюр. Тепер по ночах я вивчаю секси, а вдень на каві роблю перекур. Мамо, але я дурна...

Панк-рок по-українськи ...Чи справді «Мої ОеасІ»?

після її переможного виступу в Палаці «Україна» у фіналі міжнародного фестивалю-конкурсу «Міс рокЄвропа» у 1990-му. У ті часи панк-рокову істерію роз­ почали «ВВ», по-своєму на галицькому ґрунті роз­ винули «Брати Гадюкіни», а до рафінованого блиску довела Віка Врадій. Веселий епатаж - це був її «ко­ ник». До речі, більшість текстів її пісень написав Сер­ гій «Кузя» Кузьмінський, аранжуваннями опікувався бас-гітарист та її перший чоловік Володимир Бебешко. Віка вивела доволі драматичний образ такого собі марґінала, підвішеного між селом і містом «бурса­ ка» - «бурсою» називали свій навчальний заклад учні ПТУ. Ось послухайте:

55

Україна ІМ КОСК

«Конотопська відьма» - так називали Віку, коли вона виграла ґран-прі на фестивалі «Червона Рута-89» у Чернівцях і мешкала у Львові на вулиці Конотоп­ ській. За досить короткий термін вона разом зі своїм бендом записує три розкішні альбоми - «Мамо, я дур­ на», «Львівський стьоб», «По цимбалах» та з червонорутівською артистичною тусовкою гастролює у Кана­ ді та в Америці. Влітку 93-го виїхала до Нью-Йорку, з нею були син і улюблений кіт. Ставши не дуже закон­ ним еміґрантом, випробовує себе на міцність. Ство­ рила інтернаціональну за складом формацію «Ехії», співає блюзи та власні хіти з усіх трьох альбомів. У 2002-му в серії «Українська колекція» вийшла друком компіляція «Віка Врадій. Леґенди українського року». «Жаба» у польоті, або «Щастя» не в грошах У 1991-му, коли на стадіонному фінальному кон­ церті «Червоної Рути» у Чернівцях київська постпанківська формація «Жаба в дирижаблі» вибухнула своїм хітом «Саддам Хусейн» - ефект був приголом­ шливий. Наступного дня, а саме 19 вересня, у Мо­ скві трапився путч. Жарти жартами, але екзотичний коктейль з буфонади, Гротеску й рок-н-ролу - це була ядерна суміш, яка заряжала енергією, радістю й усіляким позитивом. Пісні «Жучки-смердючки», «Зелений горошок», «Пум-пум-пум» та інші швид­ ко зробили «Жабу» суперпопулярною. Польський лейбл «Кока-рекордз» та український лейбл «Гарба»

Панк-рок по-українськи ...Чи справді «N01 ОеасІ»?

видали перший альбом гурту, який став культовим серед прихильників пост-панку. Були також і доволі успішні гастролі містами України та Польщі. І якби не підступне «кидалово» з боку колишнього дирек­ тора, команда б жила собі, поживала... Повернення «Жаби» у 1998-му викликало нову хвилю інтересу до призабутого колективу. Хоча цього разу й поменша­ ло сценічної ексцентрики, «Жаба-2» одразу припала до душі яскравими артефактами. Як-от пікетуванням у Києві французької амбасади з рішучою вимогою припинити вживання у їжу жаб та серією запаль­ них шоу на різних фестах. А ще - вразили альбомом «Сонце в моїй голові» з маленьким рудим бешкет­ ником на обкладинці. Там усі 16 треків слухалися на одному диханні, хоча пісні й записані трьома мова­ ми: українською, російською і німецькою. Нова реінкарнація «Жаби» - це вимога часу, адже якось сумно без «жаб’ячої філософії» і усіх її веселих прибамбасів. У новому складі з «Жаби» класичної присутні: Сергій «Чіня» Ачинян, Слава «Асік» Дяченко. Новобранці: Олексій Гиря - барабани, Андрій Петрушко - гітара, Сергій Топор - акордеон. Десять років тому Дмитро Остроушко - нині лідер-вокаліст відомої неопанкової формації «Щастя» мріяв про той день, коли його пісні вразять і візьмуть за живе якогось продюсера, і той запропонує групі казковий контракт. І ось тоді... Але нічого цього не сталося. Гурт «Щастя» на початку нульових і загрозливо-ґламурних років продовжував своє стихійне

57

Україна Ш КОСК

існування як типовий представник рок-андеґраунду, час від часу вириваючись на поверхню загальнонаці­ ональних фестивалів «Рок-екзистенція», «Нівроку», «Рок-точка». Але і після цього в житті команди не з'явився добрий дядечко з тугим гаманцем. Нато­ мість у Дмитра і компанії з’явилася впевненість у своїх силах, і «Щастя», слава Богу, не перетворило­ ся на «продюсерський» проект. Вони залишилися такими, якими й мали бути - жорсткими за звуком, веселими за змістом. Ясна річ, на сцені «Щастя» це відірвано-непричесаний, агресивно-драйвовий панк-рок із масою рефлексій з різних сфер літератури-театру-кіно-мистецтва-фольклору. Можливо, це тому, що в складі групи є професійні науковці, пере­ кладачі, психолог? Дмитро, наприклад, працює пере­ кладачем французької та англійської. А у вільний час... Ну, ви розумієте, що для усіх учасників «Щас­ тя» - це той адреналін, який отримуєш під час шале­ них концертних імпрез, коли зливаєшся з публікою у єдиному пориві радісного «дуркування». Під час кількох останніх клубних виступів «Щастя» я помі­ тив, що групу люблять по спражньому, але винят­ ково ті, хто «врубається» в цю естетику, у змістову частину цих, переважно трихвилинних опусів-пісень. До речі, мені якось зручніше визначати пісні «Щастя» як своєрідні «стоп-кадри» з життя, цілко­ вито позбавленого попсово-косметичного макіяжу. Це як альтернативне чорно-біле кіно. Особливо цей контраст відсутній після споглядання лаковано58

Постпанкові«укробіли» На традиційному рок-фестивалі «Тарас Бульба-2004» рівненська група «От вінта» була анонсована як хедлайнер імпрези. Пізній вечір. Публіка, втомле­ на потужними децибелами металістів-конкурсантів, потроху почала розходитися. «От вінта», які мали концерти в сусідній Польщі, мчали на всіх парах до Дубна на «Тараса Бульбу», по дорозі перевдягаючись у концертні лахи. І це було справді ефектне видовище, коли хлопці вистрибнули з мікроавтобуса прямо на сцену - то був найдрайвовіший виступ групи справжня злива шалу, енергії, запалу. «От вінта»

Панк-рок по-українськи ...Чи справді «N01 ОеасІ»?

одноманітних поп-шоу московського розливу на «1+1», чи на «Інтері». Свідомий нонконформізм «Щастя» свідчить про а) здоровий життєвий глузд музикантів, які міцно стоять на своїх, а не на примарно-продюсерських ногах; 6) послідовно-чесне ставлення до своїх нинішніх і майбутніх прихильни­ ків, коли цю прихильність група досягає внаслідок живої сценічної роботи; в) свіжістю і незаштампованістю самої музики. У 90-х роках ми спостерігали доволі значну кількість панк-рокових груп. Чимало панків є й нині. Але в цілому масиві таких груп май­ же відсутні якість, переконливість і драйв як необхідні складові для розвитку напрямку. Тому київська фор­ мація «Щастя» перебуває у стані гордовитої самотнос­ ті, водночас являючи собою приклад ексклюзивного винятку на ринку актуальної молодіжної культури.

59

Україна Ш КОСК

наживо - це чистий адреналін і «рятівне коло» для будь-якої імпрези. «Укробіли» - цей термін на само­ му початку музичної кар’єри вигадав лідер-вокаліст та художник-мультиплікатор Юрко Журавель, хоча по суті хлопці «валять» пост-панк, щедро помере­ жаний родзинками з народних пісень. В активі у них чотири альбоми, щільний гастрольний графік, резидентство у кількох клубах, зокрема в Києві. Як і відомі гурти «Вомбад», «От Уінта», весела капела «Брем Стокер» також походить із міста Рівне й наполегливо штурмує різнокаліберні концертні майданчики країни. Скрізь, де б не грали, в них мо­ ментально з’являються «групи підтримки» - справ­ жні фани, які скучили за ломовим драйвом. Свою брутальну чарівність ця трійця послідовно фіксува­ ла на шести альбомах, які побачили світ не на офі­ ційних лейблах, а нарізалися в кустарний спосіб. Врешті-решт хлопці зважилися на цілком легальний продукт - колекцію найкращого під назвою «Зби­ ране». Однак усі пісні вони зіграли по-новому, аби ні в кого не виникало питань із приводу саунду. А звучання альбому максимально наближено до кон­ цертного, себто до найріднішої стихії панк-рокерів. Естетика, а можливо антиестетика, рівненських рокн-рольників збудована на жилах світового постпанківського руху, але з виразною поправкою на наші рідні неоковирні реалії. їхні пісенні опуси - то стро­ катий калейдоскоп шаржів - замальовок реальної 60

У нас є чимало команд, які не позиціонують себе як адепти пост-панку, але регулярно використову­ ють елементи цього стилю. Це - «Карпа», раніше «Фактично самі», «Тартак», «Гуцул Каліпсо», «Димна суміш», «Перкалаба». Перед тим, як стати «Перкалабою», лідер-вокаліст Федот і компанія грали у «чумовій» панк-групі «Стратегічні сперматозоїди»... Свідома орієнтація на пост-панк американського розливу а ля «Ґрін Дей» породила івано-франківську формацію «Фліт», яка видала третій альбом на відо­ мому лейблі «Мооп гесогсіз» і мала доволі успішний тур містами України. «Фліт» належить до нової хви­ лі - неопанку «нульових» років. Як і київський гурт «Абздольц» із надзвичайно колоритним персонажем на ім’я Міхуїл Абздольц. «Міхуїл» працює у барі як сомельє, грає музику в самовизначеній стилістиці «Трахтор-рок», веде найкумеднішу в Україні переда­ чу «Абевегедирку» на радіо, а також у ролі ведучого розважає глядачів серйозного рок-шоу «Битва груп». Такі його хіти, як «Чебурашка» і «Покемони», потра­ пили до дебютного диску «Альбом» 2006-го року, нині команда вже приготувала нову, не менш «кон­ цептуальну» платівку.

Панк-рок по-українськи ...Чи справді «ІЧої ОеасІ»?

дійсності, яка є паралельною масмедійному офіціозу. Чому в «Брем Стокера» були, є і будуть прихильни­ ки? Та тому, що їхні Гротескові пісні є відбитком непридуманого обличчя життя, яким живуть мільйони громадян.

61

Україна Ш КОСК

Тверезі і культурні, або Що таке поп-панк? «Дивні створіння без мозгів і без коріння...» хто не пам’ятає цей рядок з іронічно-сумної пісні «Олені», яка, тільки-но прозвучала в національному радіоефірі, моментально масово заволоділа симпатіями публіки. Написав її Віктор Бронюк - вокаліст і акор­ деоніст молодого вінницького гурту «Тік», а точніше «Тверезість і Культура». Придумали таку нестандарт­ ну назву «задля приколу» двоє студентів Вінницького педагогічного інституту Денис Репей і Віктор Бронюк на початку 2000-го року. Певний час існував та розви­ вався такий собі веселий студентський «капусник», аж поки не настав воістину історичний для «веселунів» момент. У 2005-му тривав усеукраїнський тур відомої групи «Таліта Кум», і у Вінниці Юлю Міщенко і ком­ панію «розігрівав» місцевий «Тік». Це було вольове рішення Олега Збаращука - продюсера того туру. Він же подбав, аби пісні вінничан записав відомий звукорежисер Віталій Телезин, той, який працював як саундпродюсер з «Океаном Ельзи», «Другою Рікою», «ВВ» та співачкою Ламою. Очевидний успіх першої ж запу­ щеної у радіо-ротацію пісні «Олені» надихнув Збара­ щука на видання альбому. Дебютний диск не забарив­ ся вийти у травні 2007-го під назвою «ЛітераДура». «Тік», як це бувало раніше з гуртами «Брати Гадюкіни», «Жаба в дирижаблі» або «Вася СІиЬ», миттєво підкорили найширшу публіку за допомогою найсиль62

Панк-рок по-українськи ...Чи справді «N01 йеасЬ ?

нішої в Україні зброї - м’якого гумору, іронії та смі­ ху. Перша ознака справжньої популярності - це коли пісні починають розбирати на цитати... «Совєти не построїли комунізм, бо в них не було сексу, а був алко­ голізм» - це один із багатьох «перлів» Бронюка, який продовжує жити в анекдотах. Другий альбом «Ти­ хий», що його наша невгамовна компанія записувала у перервах між гастрольними поїздками, виявився не менш дотепним, а музично - набагато розмаїтішим, багатошаровим. Фактично - «Тік» породив перекон­ ливий зразок музичного жанру, який можна визна­ чити як «урбаністичний фольк з елементами панку і ска». «Ми сміємося, - говорить Віктор Бронюк, - із себе і таких, як ми. Смішок цей не жорстокий, а до­ бродушний, бо є в нім розуміння, а немає осуду. Лю­ дей не потрібно виправляти, достатньо просто люби­ ти, зо всіма помилками і недоліками. Тоді, можливо, вони самі захочуть щось виправити...» Російськомовний панк в Україні Головна дислокація російськомовного панку в Україні - промисловий схід країни. Головна особли­ вість - реґіональність, майже цілковита відірваність від актуальних культурних і мовних реалій і трендів материкової України з традиційною орієнтацією на Росію й американські та європейські стандарти панккультури. Найкращі з команд вийшли на всеукраїн­ ський рівень популярності, але жодна з них ще не

63

Україна Ш КОСК

потрапила у національний Топ-40 від «ФДР». В усіх рок-рейтинґах продовжують домінувати україномовні проекти. Фрік-тріо з Луганська «Мертвьіе груши» грає Гротескну суміш фанку, реґґі і панк-року. Викорис­ товує сюрреалістичні тексти навпіл із молодіжним сленґом. Певний розголос мають київські формації «Не бойся, Маша» і «П’ятки». Першу створив звукорежисер і продюсер Ігор Дубровський - саме він записав і спродюсував перші два альбоми відомого гурту «Мандри». Його команда «Не бойся, Маша» стала відомою завдяки участі Олега Гаркуші - шоумена санкт-пєтєрбурзького гурту «Аукціон». Найвідоміший альбом «НБМ» - «Провокатор» вийшов у 2005-му. Найвеселіша панк-формація столиці - «П’ятки». Її сильний бік - запальні гумористично-іронічні тек­ сти. Відомість їм приніс альбом «Найди и перепрячь». Класичним брутально-брудним драйвом вирізняється інша столична формація - «Блюденс». Близькими до класичного звучання панку є колективи «Станция Мир», «Белки» та «Взросльїе дети». Класичні зразки російськомовного панку 80-90-х - «Иванов даун» та «Дети майора Телятникова». Певного рівня попу­ лярності в останні роки досягла формація з Херсона «Чилибомберс», яка нещодавно успішно виступила на всеукраїнському фестивалі «Славське Рок».

о Фольк-рок, етно-ф’южн До коренів Нещодавно виданий «Гонор» - другий альбом камянець-подільської формації «Пропала грамота» засвідчив, що заявлений раніше стиль - так званий «подільський фундаменталізм» - остаточно визрів у гримучу суміш фанку, буґі, психоделії та корінно­ го подільського мелосу у супроводі самобутнього діалекту того краю. Земляків і друзів «грамотіїв» вінницький «Очеретяний кіт» відрізняє та ж поділь­ ська приналежність, яку вони не лише усвідомлюють, а й скрізь популяризують. Суржик, кітч, вплив міської романсової куль­ тури ХІХ-ХХ століть, тобто слобідську міщанську культуру, що існувала на межі села і міста, яскраво втілила у дебютному альбомі «Олено, не плач» мод­ на київська формація «Сонцекльош». Таким чином було відкрито ще одну цікаву нішу традиційної, але не любої фахівцям субкультури. Останні 7-8 років 65

Україна Ш КОСК

диференціація стилів етно-року відбувається лави­ ноподібно, постійно хтось дивує новими різновида­ ми безмежної, як океан, культури народу. Напевно, професійні фольклористи були б шоковані, почув­ ши тріо «Чур», яке спокійно поєднує інфернальний блек-метал з чистою, як сльоза, автентикою у вико­ нанні справжнього її носія - жіночки з натурального українського села... Подібного ефекту добився й Олександр Положинський, коли зробив спільну концертну програму з тріо «Гуляй-Город», поєднавши автентику із зубодробильним хіп-хопом «Тартака». Неординарних прикладів сплаву нібито взаємовиключних культур нараховуємо вже десятки, якщо не сотні... Одне сло­ во, нині креативний потенціал фольк-року та етноф’южн насправді є колосальним і невичерпним. А починалося усе так. Усе починалося з «Древа» На початку 60-х студент київського Держунівер­ ситету Олександр Авагян ріс у російськомовному середо-вищі, писав вірші російською, але одного разу почув «Веснянку» - молодіжний вокальний ансамбль, який співав народні пісні, привезені самими учасни­ ками з фольклорних експедицій. Вражений Авагян розпочав їздити разом із «Веснянкою» українськими селами у пошуках пісенних шедеврів. Почуте там пе­ ревернуло його свідомість, і він почав творити пісні 66

Фольк-рок, етно-ф'южн. До коренів

у «народному дусі». За назвою однієї з пісень Олександр утворив гурт «Марія-Оранта». Солістом став Валерій Вітер, той самий, який пізніше співатиме у знаменитій «Кобзі». Коли Авагян і друзі записали пісні для «УТ-1», чиновники від культури заборонили їм вживати на­ зву «Марія-Оранта» з огляду на тодішню боротьбу з «релігійною пропаґандою». Хлопці перейменувалися в «Березень», але репресії тривали. Тим не менше, за короткий термін існування колективу було створено десятки два справж-ніх шедеврів у стилістиці «фолькбіт», що їх нині Валерій Вітер прагне переспівати по-новому. Основою репертуару «Кобзи» 70-х і 80-х були автентичні народні пісні, які у поєднанні з того­ часними естрадними стандартами стали своєрідним еталоном звучання для ВІА - вокально-інструменталь­ них ансам-блів. Феномен саме українських ВІА полягав у тому, що базовим для них залишався фольклор, незва­ жаючи на модні тоді джазову або естрадну «упаковки». По-своєму модернізував народний мелос пре­ красний ансамбль «Еней». Наприкінці 60-х це було справжнє сузір’я талантів: Тарас Петриненко, Кирило Стеценко, Геннадій Татарченко, Руслан Горобець. Це був справді моторний біг-біт, щедро уквітчаний народ­ ним мелосом і бітлівськими інтонаціями. Згодом над «Енеєм» як групою принципово україномовною навис «дамоклів меч» боротьби з «буржуазним націоналіз­ мом». Власні тексти і музику учасників ансамблю - не членів «Спілки письменників» - у Держтелерадіо при­

67

Україна Ш КОСК

пинили навіть розглядати: надійшла негласна вказівка забороняти усе, що має хоча б присмак рок-музики. У такий спосіб радянська влада «перекрила кисень» на шляху розвитку самобутніх українських брендів, які нині визначаємо як фольк-рок та етно-ф’южн. Новий етнорух в Україні виник із появою ансамблю «Древо», заснованого у 1979-му етномузикологом Євге­ ном Єфремовим разом з іншими фахівцями - дослід­ никами народної культури. Саме «Древо» продемон­ струвало світові традиційну селянську музику України як повноцінне мистецьке явище. Цілком виправдуючи свою назву, «Древо» дало життя гуртам «Гуртоправці» та «Володар», які, у свою чергу, доклалися до появи мо­ лодіжних фолькових формацій. Нині в усіх «столицях» наших областей діють дослідницькі, подібні до «Древа» колективи - «Муравський Шлях» у Харкові, «Серпанок» у Сумах, «Гуляй город» у Кіровограді, «Гілка» у Херсоні, «Коралі» у Львові та багато інших. У 1989-му на запрошення Товариства українців Польщі до Варшави завітала молода, але вже попу­ лярна у Києві пост-панківська «турбо-машина» на ймення «Воплі Відоплясова». Зірвавши дах усім при­ сутнім своїм шаленим драйвом, «ВВ» на після кон­ цертній вечірці від організаторів затягнули народних пісень і переспівали геть усе, що могли згадати на той момент. Польські українці були в захваті вже вдруге. Згодом Олег Скрипка зауважив сам собі, що та імп­ ровізована забава цілком може «мати місце» і на їхніх 68

Усе нове - це добре забуте старе. Цей афоризм одразу спадає на думку, щойно запускаєш альбом «Були деньки». У пам’яті виринають шалені рокн-рольні гульбища другої половини 80-х, поламані стільці, вибиті вікна, адреналін у жилах замість кро- . ві, лавиноподібний драйв турбо-панк-рок машини на ймення «ВВ» та Олег Скрипка, що літав над ряс­ но политою потом сценою, наче цирковий жонґлер, міняв баян на трубу, а трубу - на гітару. Зринають у пам’яті перепов-нені зали, масовий ажіотаж, дикі танці доморощених панків під сценою і п’яні розборки неформалів «усіх мастей». Згадати можна багато чого. Справді, були деньки... Але не в тім річ. А спра­ ва в тому, що «Були деньки» - хоч і студійний диск, датований 2006 роком, але 99% речей звідти якраз і походять із 80-х - золотих років панківської юнос­ ті Олега Скрипки, Юрія Здоренка, Сергія Сахна та Олександра Піпи. У ті непевні й туманні часи хлопцям не вдалося якісно записати той гарячий матеріал, якій переважно просто обкатувався на концертах. А якщо і вдавалося, то на сьогодні ті записи вже нікого не влаштовують. До речі - пісні «Були деньки», «Черво­ ні коні» походять з альбому «Або-або» (1991). Зовсім свіжий тут трек - це пісня «Катерина». Решта одинад­ цять пісень були зроблені Скрипкою та Здоренком.

Фольк-рок, етно-ф'южн. До коренів

великих концертах... Відтоді «ВВ» регулярно включа­ ли віночки народних пісень у «плей-листи» концерт­ них виступів, які користувалися незмінним успіхом.

69

Україна Ш КОСК

До сучасного концертного плейлиста дожили, здаєть­ ся, лише «Політрок» і «Пісенька». Втім, на цьому студійнику вдалося відновити атмосферу звучання ста­ рого «ВВ», нині вже оповитого міфами і легендами. Зрозуміло, що «Були деньки» - диск концептуальний, головна ідея якого - емоційна реставрація класично­ го «вевешного» саунду. Головний реставратор Олег Скрипка ніби відсилає нас у недалеку історію, щоб ми разом ще раз занурились у ті незабутні «Деньки». У грудні 1997-го на сцену вперше вивів свій но­ вий гурт «Мандри» співак і гітарист Сергій Фоменко в миру Фома. Тоді публіка сприйняла їх як пародію на «ВВ» через наявність у них... колоритного акордеону. Оскільки у себе в серці та голові Фома мав чіткий і креативний план розвитку проекту, далі все було до­ бре - визнання, популярність, диски, концертні тури... Окрім того, успішно стартував сольний проект Фоми, так званий «Фольк-панк шансон Фома», а також про­ довжує свою тонку ліричну лінію акордеоніст Леонід ~Бєлєй у проекті «Лео». Леонід видав чудовий автор­ ський диск колискових для немовлят. Оцінені «там», недооцінені «тут» У 1997-му на фестивалі «Червона Рута» яскра­ во засвітилася зірочка на ім’я Катя Чілі. Перше, що вражало, це була виразна індивідуальність без звич­ ного для поп-культури егоцентризму. Вона повністю розчинялася у ритуалі своїх улюблених «русалчиних 70

Фольк-рок, етно-ф'южн. До коренів

пісень». Катя Чілі вважає, що пропорційно до зни­ щення природи людиною, русалки дедалі гостріше страждають і навіть божеволіють... Своє надзавдання Катя вбачала у розкодуванні людини, яка є гвинти­ ком техногенної цивілізації. Вона впливає за допомо­ гою звукового навіювання на ті чакри, які об’єднують людину зі Всесвітом, із природою. Звільнена людина почне розуміти світ, почне розуміти свою роль у ньо­ му, буде не існувати, а повноцінно жити. В усіх трьох альбомах Катя Чілі використовувала матеріал, який сама зібрала в етнографічних експедиціях на Полтав­ щині, у Поліссі. Любить наголошувати, що займається не переробками народних пісень, а саме оживленням фольклору в його автохтонно-первісному звучанні. У 1998-му музику київського гурту «Актус» після виступів у клубах Берліна німецька критика визначи­ ла як «карпатен ска». Через кілька років хлопці різко змінили стиль і назву. І недаремно. За два роки «Гай­ дамаки» у Європі закономірно отримали статус однієї з найкращих світових музичних формацій. Альбоми «Гайдамаків» чудово продаються у країнах Європи, а самі вони є бажаними гостями найбільших імпрез. На початку 2009-го у Сербії відбувався фестиваль Ґорана Бреґовіча, на який учасників він запрошує сам. Із Центрально-Східної Європи гостей було двоє - «Здоб ші здуб» і «Гайдамаки». На думку метра, це «найкращі східняки». Так само вважає і лідер культової польської формації «Уоо Уоо» Войцех Ваглевський, який запро­

71

Україна Ш КОСК

понував не тільки спільний концертний тур у Польщі, а й запис спільного альбому, що й було з великим успі­ хом втілено у життя. Нині той диск - у першій п’ятірці найкращих авдіо-релізів країни. Водночас виданий у Європі останній альбом гурту «Кобзар» дуже добре продається там, де «Гайдамаки» гастролювали, а бували вони з концертами майже скрізь... До речі, коли в за­ хідній пресі групу називають «амбасадорами сучасної української культури» - це ніяке не перебільшення, це просто реальний рівень запитаності музики «Гайдама­ ків» у країнах Європи. Про це також свідчить той факт, що вперше в історії знаменитого угорського фестивалю «Сігет» команда з колишнього «совка» грає на головній сцені - в одній компанії зі світовими зірками. Одні з перших, хто відкрив магію і чарівність зву­ чання світового рівня, - гурт «Сестри Тельнюк». Дві за­ гадкові мавки з урбаністичних нетрів міста. Абсолютно різні, а вкупі вони - рідкісний діамант. По-справжьому цей елітарний проект було оцінено в Америці та Канаді. Країна «білочок» і «сердючок», як завжди, проспала... Різноманітні проекти «Сестер...» мають найвищу якість, зокрема - музично-драматичні вистави. Отримали сво­ го слухача й команди, які меншою мірою модернізують своє звучання відносно первісної основи. Коли я отримав флаєр-запрошення від Росави щодо святкування Дня народження триріччя творчої діяльності, то одразу згадав про десяток знімків у кіль­ кох її фотосесіях. На них вона дуже різна і дуже стильна 72

Фольк-рок, етно-ф'южн. До коренів

(фотомодель!), але, головне, що все це об'єднує, - її очі. Красиві, розумні, глибокі. Чомусь здалося, що вона така в усьому - адже невипадково у 1999 році її прорив був стрімким і приголомшливим. Росава зібрала врожай нагород на усіх провідних фестивалях, вийшов синґлдиск та чудовий кліп на пісню «Росава». Цікаво, що ре­ жисер Віктор Придувалов здійснив це відео в естетиці українського поетичного кіно. Він, до речі, й дотепер вважає, що це відео - одна з найкращих його робіт вза- ~ галі. Пам’ятаю, вперше побачивши кліп, я подумав, що прийшла співачка нової Генерації - з тієї, що не знає раб­ ських комплексів Ьошо зоуіеіісиз і водночас - відкрита рідній культурі і світові. Власне, в музику вона прийшла генетичним шляхом - її батько Вадим Янчук був дири­ гентом оркестру і трубачем. У 1994-му Олена Янчук (ще не Росава) виграє престижну стипендію і ще навчатися до Канади. Музичний коледж «Лестер персон» - це за­ клад, де вчаться молоді талановиті люди з цілого світу. Один із головних предметів - класичний і джазовий вокал. Досвід, отриманий Оленою в коледжі, підштов­ хнув її до самостійних кроків у напрямку професійної сцени. Повернувшись в Україну, співачка бере участь у відбіркових турах фестивалю «Червона Рута». Конкурс­ ні пісні для неї створює Едік Приступа - той самий, з гурту «Танок на Майдані Конґо». Тоді ж Олена вперше виступила під сценічним ім’ям Росава. Концептуаль­ ний синтез народного мелосу й ультрасучасна упаковка на рівні найкращих європейських поп-стандартів - усе це виглядало не штучно, а природньо. Перші ж її пісні

73

Україна Ш КОСК

дихали свіжістю, силою. І були вони просто красиві і справжні. Невдовзі Росава і Едуард Приступа збирають динамічний живий склад і створюють програму, яку вдається показати на інших імпрезах, зокрема - на фесті «Майбутнє України». Більшість музичних критиків у своїх анкетах вказали Росаву як «Відкриття року-2003». Реставрацією автентичного звучання музики Давньої Русі всерйоз переймається київський гурт «Воанергес» - «Сини грому» з давньогрецької. Вида­ но блискучі альбоми - «Златі врата», «Гай Да Маки» та «Бугай-буґі», а в Португалії на міжнародному музичному фестивалі гурт визнали найбільшою по­ дією імпрези. Хлопці мають якісну музичну освіту та свідомо обраний християнський світогляд. Вони відтворюють звучання давньоукраїнської музики і не просто відроджують первісні дух і форму, а інтегру­ ють усе це на модерновий ґрунт арт-року. У 2000-х свій зоряний час у Лондоні пережи­ ла київська формація «Дахабраха» зі своїми само­ бутніми сакрально-містичними виставами, на які табунами йшли перебірливі британські поціновувачі «\уогИ шизіс». Останній альбом «Дахабрахи» під назвою «На межі» підтверджує той факт, що фор­ мація у річищі «сакральної психоделіки» є номером один не лише в нашій країні. Хто їх чув - зрозуміє... Етно-ска-панкова івано-франківська «Перкалаба» нині у чомусь повторює західний прорив «Гайдамаків», відігравши півдюжини концертних турів у Німеччині

Унаслідок виступів у Канаді своїх палких прихильників набула львівська група «Бурдон», що уособлює класичну доктрину \ у о г И тизіс, коли в одній програмі переплітається сила-силенна моти­ вів із різних культур, а кожен музикант виступає як унікальний виконавець та фахівець-дослідник. «Полікарп» і «Тарута» беруть за душу неабиякою віртуозністю гри, соковитістю матеріалу. Недарем­ но засновник «Полікарпа» Валерій Гладунець довго співав у «Божичах». Культовою фігурою був і залиша­ ється Тарас Компаніченко - співак і бандурист, який делікатно модернізує аристократичний репертуар доби Івана Мазепи.

Фольк-рок, етно-ф'южн. До коренів

та в інших країнах. Альбом «Чидро», презентований у Німеччині, вже пробився у першу німецьку двадцятку найкращих у жанрі « \у о г 1 с і тизіс».

Перше визнання у Європі отримали молоді гур­ ти «Атмасфера» і «Дримба Да Дзига». Перша завдя­ ки переосмисленню індуських музичних традицій, а друга - завдяки добірному фанку та глибоко оригі­ нальному жіночому вокалу. «Щ)гШМивіс» - Україна і світ Згадані команди здали «іспит на зрілість» перед найбільш незаанґажованою публікою - західною. Там вони дістали високі оцінки. А вдома... Вдома, на жаль, немає системи культурних координат у вигляді сучас­ 75

Україна ІМ КОСК

них і не зациклених на попсі мас-медіа, які б могли виокремлювати найцінніші духовно-музичні явища з потоку шоу-бізнесових новин, популяризувати їх, під­ носячи свій власний рівень і рівень слухацької авдиторії. Нині реально наші мас-медіа хворіють, вибачте, на совкову хворобу тотального невігластва, а голо­ вним клієнтом у них і надалі залишається вульгарна попса. Щоправда, тішить той факт, що прогрессивно мисляча частина соціуму черпає інформацію з інтернету, де, власне, перебуває значна кількість творчого доробку українських музикантів, що віднайшли себе у прекрасній стихії фольк-року й етно-ф’южн. Найяскравіша тенденція світової сцени останніх десятиліть - це ворлд-мюзік і тотальне звернення сер­ йозних музикантів до коренів етнічних культур. Невипадкова поява балканського феномену Ґорана Бреґовіча, що майстерно перевів сербсько-циганський фольк у рок-площину. Невипадкова цілеспрямована діяльність геніального Пітера Гебріела - він розко­ пує древні абориґенські культури Африки, Півден­ ної Америки та Австралії. Експерименти з традицій­ ною музикою Марокко екс-фронтмена легендарних «Ьесі 2ерре1іп» Роберта Планта надали нового дихан­ ня власній творчості цього рок-велетня. Світових прикладів багато, але показовим є те, що в контек­ сті \уогН пише наша країна не пасе задніх у Європі, наші «стовпи жанру» є найкращими на усьому пост­ радянському просторі. Це факт.

76

До коренів

Ф

Фольк-рок, етно-ф'южн.

На євроринок шоу-бізнес експортує гурти екстра-класу. Це - «Гайдамаки», «Перкалаба», «Пікардійська терція», «Бурдон», «Мап 5оипсЬ>, «Дахабраха», «ДримбаДаДзига», «Воанергес» та інші. Такі команди, як «Гуцул Каліпсо», «Стелсі», «Очеретяний кіт», «Пропала грамота» та багато інших, - уже на порозі... Важливо усвідомити, що найкращі зразки українського етно-року нині є цілком конвертова­ ними в умовах прагматичного Заходу, який шукає нових течій - ментальних і музичних... Водночас Україні заважає комплекс неповноцінності і мен­ шовартості, наша містечковість та обмеженість, яку культивують так звані «національні» телеканали та ФМ-радіостанції. Частково рятують ситуацію чис­ ленні етно-рокові імпрези, частина яких - «Країна мрій», «Шешори», «АРТ-Поле», «Етноеволюція» здобули міжнародне визнання, добру репутацію і стали відомими брендами. Нині грати етно - не просто модно. Грати етно - найприродніший спо­ сіб віднайти власну ідентичність у бурхливому світі і здобути там своє належне і законне місце. Місце під сонцем.

Електронні візії, або Неформатна музика Вступ Що може бути спільного між неокласичними опусами молодого київського гітариста й композито­ ра Олексія Ревенка, електроакустичними дослідами викладача кафедри інформаційно-музичних техно­ логій Національної музичної академії України Алли Загайкевич, ядучими звуками препарованих осцило­ графів од Котри, природно-теплими електронними хвилями Катерини Заволоки, музичними дослідами зі свідомістю на основі тувинського горлового співу від справжнього шамана в електронній «упаковці» Гектора Мукомола чи м’яким ембієнтним дзюрчан­ ням у творах Лео, добре відомого як акордеоніст «Мандрів» Леонід Белєй? Спільною є неформатність цієї музики, що не терпить жорстко регламентованих стильових меж, а ще - непоказна, але глибока музична культура. І не лише музична, адже вражає широкий спектр задія-

них шарів культури - класичної, народної, модерної, авангардної... Водночас те, що робить тернопільська шумова психоделічна формация «2511?», є очевид­ ною альтернативою вишукано-рафінованій компанії композиторів-виконавців з-під крила харківсько-київ­ ського лейблу «КЕХЗОТЖБ» з Андрієм Кириченком на чолі. Одначе спільним для них усіх є цілковита не­ залежність од тиражованих суспільною свідомістю «стандартів звучання», відкритість і нестандартність мислення, суцільний креатив і відсутність звичайних шоу-бізнесових технологій у реалізації власних медіапроектів. У 2001 році на уламках тернопільської химернохіпової формації з 10 чоловік «Відірвані від опален­ ня» виник «2зи£» у складі видатних експериментато­ рів Олександра Ротмана і Сергія Василишина. За рік у результаті регулярних репетицій хлопці зафіксува­ ли - не мало не багато!.. - півсотні саморобних альбо­ мів. Тим часом команду доповнили цимбаліст Богдан Супрунюк, басист Володимир Санічев і синтезаторник та спеціаліст з екзотичних інструментів типу «діджеріду» Андрій Меренко. Музичні інтереси компанії простягнулися від нойзу й індастріелу до психоделії та експериментальної електроніки з обов’язковим залученням відео і концепт-арту. Найулюблені­ ша форма існування колективу - напівспонтанні перфоменси, хепенінґи, участь у мистецьких ін­ сталяціях, а також - у цілком «дорослих» фестах 79

Україна Ш КОСК

«Шешори», «Рейвах», «Некрополіс» та інших. Най­ більш показовими, законними гурт визнає альбоми «Гамселить» (2002), «Тіні забутих предків» (2003), «Глухі прозріють» (2005), «УОЬТ» (2008). У 1998-му Алла Загайкевич, викладач кафедри музично-інформаційних технологій Національної музичної академії, заснувала студію електронної музики - задля втілення електроакустичних дослі­ дів. Колом її інтересів були камерна, симфонічна та експериментальна музика. Алла Загайкевич на­ вчалася у паризькому інституті ІККАМ при центрі Жоржа Помпіду і є автором музики до численних відеоінсталяцій та перформенсів, учасник українських і міжнародних фестивалів сучасної музики. Вона є куратором електроакустичних проектів у Києві «Електронна музика і мультимедіа», «Час-ПростірМузика», «Електроакустика». Алла створила музику до фільму «Мамай» Олеся Саніна, що був номінований на «Оскара» у 2004-му. Лейбл «Кехзоипсі» видав нещодавно вибрані твори композиторки. Шамани, комп'ютери і сакраяьність Незвичним альбомом «Незвіданий світ» і його творцями я зацікавився внаслідок появи інтригу­ ючих повідомлень на сайтах з електронної музи­ ки. Одноголосно йшлося про альбом як про одну з найвизначніших подій 2006-го. Приємно здивував факт, що знаковий диск робили в Києві композитор80

Гектор Мукомол - музикант і композитор, пра­ цює у стилістиці «ембіент» - електронної медитатив­ но-просторової музики. Від 2000-го року він активно займався питаннями психоакустики. У 2000-му ра­ зом із флейтистом Віталієм Тацяком записує і видає свій перший альбом «Занурення», у 2004-му ство­ рює проект «ЕЬ 5АМА№>, пізніше здійснює унікаль­ ні акустично-етнографічні експедиції у Карпатах, унаслідок чого виходять два альбоми автентичної музики Гуцульщини та альбом «Енергія водних по­ токів», який зафіксував звучання гірських потічків і водоспадів як одного з елементів грандіозного і за­ гадкового Божественного Оркестру Природи. Творчу площину, в якій нині працює Геннадій, можна визна­ чити як передовий край пошуку на перетині науко­ вих досліджень і музичної культури. Отже, зустріти­ ся з такою людиною було однаково, що перестріти в нашому часі прибульця з майбутнього.

Електронні візії, або Неформатна музика

електронник Геннадій Мельник під творчим псевдо Гектор Мукомол, нащадок тувинських шаманів Мико­ ла Ооржак і лікар Владислав Матреницький. Микола Ооржак - майстер-віртуоз горлового співу «хоомей», голова релігійної громади «Тос деер», автор унікальної системи використання голосу для духовного розви­ тку й оздоровлення людини. Владислав Матрениць­ кий - кандидат медичних наук, вивчає цілительські та духовні аспекти музики й голосу, учень і менеджер Миколи Ооржака.

81

Україна Ш КОСК

Наш короткий діалог із ним висвітлює творчий метод Гектора Мукомола. Олександр Євтушенко: «Пам’ятаю, з яким за­ доволенням розповідав про шаманів Туви Олег Скрипка після гастролів групи «ВВ» у цій малень­ кій республіці Російської Федерації. Саме тоді Олег перейшов до етно-експериментів. У виконавській манері Скрипки завжди були присутні елементи «шаманізму», психоделічності. Схоже, що і він, і ти заходите на «сакральну територію», але з різних боків і з різних «відправних точок». Чи не так?» Гектор Мукомол: «Певною мірою так. Існують різні ступені заглиблення у цю культуру. Часто це явище використовують як елементи чудернацької екзотики, не розуміючи суті прадавнього культу. Шаманізм являє собою багатошарове явище, один із шарів - це природна магія. Справжній шаман - це маг і цілитель. «Хоомей» - унікальний різновид гор­ лового співу, а Микола Ооржак - живе втілення цієї традиції, він - майстер горлового обертонального співу. Він їздить світами з концертами, проводить семінари, навчає технікам смозцілення. З ним я по­ знайомився у Києві на одному із семінарів восени 2002-го. Я помітив - у ньому поєднується величезна внутрішня сила і природна м’якість, слова і жести­ куляція лише підкреслюють цю єдність. Його голос є потужним і водночас вкрадливим як шепіт. Коли він співає, обертони ніби розсипаються на часточки82

0

Електронні візії, або Неформатна музика

атоми, які заповнюють увесь простір. Виникає від­ чуття, що голос шамана потрапляє у тебе не лише через вушні перетинки, а й через пори шкіри. Ство­ рюється враження, що розсипи звуків наповнюють енергією кожну клітинку організму, а «кордони сві­ домості» розширюються у безмежність. Якщо уза­ гальнити все, що ми знаємо про «хоомей», то через звуки розуму відкривається таємничий простір, де співіснують світле і темне, прадавнє і позачасове, земне і космічне».

о Експериментальна сцена Нові обрії звуку Із неформатною поведінкою у мистецтві в мене завжди асоціювався Федір Тетянич, якого майже всі знали винятково за прізвиськом Фрипуля. Тетянич був дипломований художник-монументаліст, здій­ снив кілька монументальних проектів у столиці та поза нею - гігантські фрески й мозаїчні панно. Дні художника в Києві на Андріївському узвозі незмінно супроводжувалися неабиякими артефактами - Фри­ пуля, виходячи в народ, влаштовував власні мистець­ кі перфоменси. Із поважно-імператорським вигля­ дом інопланетянина у розкішній мантії, виготовленій власноруч, якого чомусь занесло у світ людей, він дефілював посеред гамірного натовпу в дивовижних лахах позаземного монарха. Ще він не раз виносив свої перфоменси на сцену Майдану під час якихось великих концертів. Закарбувалися в пам’яті його дивні мелодекламації, що гіпнотизували особливими меседжами на кшталт «Я - нескінченість світу, Я - не­ скінченість життя...».

84

Неокласики та неоромантики XXI століття «Ер. Джей Оркестра» - ці три чарівних слова від­ кривають перед вами двері в інші виміри музичної реальності. Насправді «Ер. Джаз» - єдина формація, що знайшла власне звучання на перехресті таких всесвітніх стилів як нью-ейдж і \у о г 1с ! тизіс. Чому єдина? Та тому що подібних ні в Києві, ні в Україні ви не знайдете. Як «Ер. Джаз» їх знають уже років 15, «Ер. Джеєм» вони стали кілька років тому. їхню му­ зику чули в багатьох країнах Європи, оскільки в себе вдома група запитана в маленьких дозах. І це ще більш парадоксально, тому що «Ер. Джаз» - саме київський гурт. По суті - це казка, втілена в звуках. Кожне місто, крім історії й архітектури, має власну ауру. Аура, як і душа, - безсмертна. Аури Москви, Пе­ тербурга і Києва дуже відмінні. Київська - найбільш тепла, вальяжна, вигадлива і топографічна. Топогра­ фію київських пагорбів потрібно відчути... ногами. І серцем... Хоча б так, як відчуває її Олексій Олександров - лідер формації, жива леґенда «Ер. Джазу». Роман-казку «Книга книг», яку він почав писати десь у середині 80-х і ще не закінчив - можна вважати витонченим зліпком такої нематеріальної субстан­ ції як Аура Міста. Серед леґіону персонажів «Книги книг», можливо, є і ми з вами. До речі, прототипами деяких героїв роману стали музиканти його гурту. Так чи інакше, Віктор Крисько, Олег Кобцев, Андрій 85

Україна Ш КОСК

Чугуєвєць, Григорій Немировський, Валерій Кошман, Анжей Поздін і Микола Дубінін задіяні в інших музич­ них проектах - джазових та академічних, однак саме в складі «Ер. Джазу» вони Генерують такий музичний стан, коли у свідомості слухача стираються межі часу і простору, а залишається відчуття причетності до Всесвіту. Нині альбом «Габріеліус», що вийшов кілька ро­ ків тому - уже раритет. Хоча мало хто знає, що Габрі­ еліус - реальна людина, литовський чернець-францисканець, який своїми руками побудував справжній ашрам і наситив його стихіями вогню, каменю і води. Подорожуючи по Литві, музиканти «Ер. Джазу» ви­ падково потрапили в той оазис. І майже три доби спілкувалися з Габріеліусом. Ця зустріч була вкрай важливою для них. На перехресті двох культур східної і західної - вони знайшли нове звучання. До речі, на концерті вони грали композиції з «Габріеліуса» - чудова «Чайная церемония», «Храм бамбуко­ вого леса», «Сиринга», «Письмо к Яне». Пролунали й речі з нового альбому «Песни Фантасмагора», де дуже фактурно і напружено працює гітарист Валерій Кош­ ман, який відносно недавно влився до складу гурту. Паралельно з живими виступами музиканти дуже багато часу проводять у студії «Аркадія», де Аркадій Вихорєв - один із найвідоміших звукорежисеров, за­ ймається зведенням концертних записів. У результа­ ті вийшов концертний альбом «Знову на пагорбі».

86

Експериментальна сцена

Схоже, що і цей компакт швидко стане раритетним. Правда, Олексій Олександров побоюється, як би і цей реліз не став видобутком піратів... Справа в тім, що на альбом «Габріеліус» у свій час придбала ліцензію московська авдіокомпанія «Богема Мизіс», яка дуже успішно продає музику «Ер. Джазу» на російських просторах і при цьому цілком ігнорує інтереси самої групи. Є ще один - дуже важливий інґредієнт музи­ ки «Ер. Джей Оркестра» - її кіно-відео-слайдова візуалізація за допомогою хитромудрої техніки. Займається цим Олександр Дірдовський - київський оператор, фотограф, а точніше - «гуру перфоманса». Те, що він робить, - описати неможливо. Це потріб­ но бачити. І відчувати. «Ер. Джей» виступає рідко. Але влучно. Оскіль­ ки кожен їхній сольний концерт стає подією не тільки для посвячених, а й просто для людей із гар­ ним музичним смаком. Нині «Ер. Джей» продовжує свою дивовижну подорож... Гітариста і композитора Олексія Ревенка нині добре знають шанувальники неокласики та неоро­ мантики - стилів, які в Україні нині активно розвива­ ються поруч із таким явищем, як пост-рок. Це - му­ зика вдумливих людей, як правило, молоді з базовою музичною освітою, яка ментально прагне пов’язати сучасні тренди зі світовою класикою. Найяскравіші

87

Україна Ш КОСК

представники - «Ревенко-Бенд», «Симфоманія» - ді­ вочий струнний гурт та піаніст і радіоведучий Роман Коляда. Свої твори - а їх десятки, якщо не сотні, він тримає в голові, а відтворюючи - блискавично ім­ провізує. Він - автор і ведучий програми «Музика ві­ чності» на радіо «Ера». Окрім успішного дебютного альбому «Погляд в небо», в його активі поетичні кни­ ги «Святі вітряки» та «Чимчикуючи містом». Разом зі своїм другом і продюсером Василем Дорощуком підготував до виходу новий альбом «Танець любо­ ві й розлуки». Неокласичний напрям розвивається в кількох площинах. Це - живе концертування, запис музики до кіно і театральних вистав, видання сольних дисків. До речі, неокласика, неоромантика і нове про­ читання етніки нині скрізь у світі переживають справжній ренесанс. І Україна - не виняток. Поєд­ нання гітари, скрипки, віолончелі та флейти викли­ кає ностальгію за чимось прекрасним, проникливим і світлоносним. Свій перший твір Олексій написав у 11 років. Багато років по тому цей твір почав зва­ тися «Апологія душі» і дав назву одному з останніх альбомів «Ревенко Бенд». Перед тим, як створити власний гурт, Олексій грав як гітарист у різних роккомандах, але інтуїтивно відчував, що то - не його шлях. Як гітарист-віртуоз, композитор і аранжуваль­ ник, він по-справжньому реалізував свої здібності в межах власного проекту, кістяк якого склали Євген 88

Разом із саундпродюсером і автором музики Володимиром Будченком було записано й видано експериментальний диск «Дух часу». Багатьох при­ хильників творчості Юрія Шевчука і «ДДТ» приємно здивував «Ревенко Бенд» диском «Інструментальні версії пісень ДДТ». Пісенні теми бунтівного Шевчука в оркестровано-акустичному варіанті зазвучали не­ сподівано ніжно, проникливо. Увесь час Олексій Ре­ венко продовжує об’єднувати непримиренні табори рокерів і шанувальників класики - і робить це пере­ конливо та природно.

Експериментальна сцена

Смальцуга - флейта, Марина Кучма - скрипка, Анфіса Ревенко - віолончель, Олексій Ревенко - акустична гі­ тара. На концерти і сесії звукозапису Олексій часто запрошує інших музикантів, які значно посилюють звучання гурту. Грандіозним був концерт у залі кон­ серваторії «Політ в історію», який якісно записали і згодом видали.

Електронні гуру, або Ескіз музики майбутнього Чи знаєте ви, що найбільш просунуті електронники-аванґардисти обох столиць (Києва та Харкова) гуртуються довколо маленького незалежного лейблу «№х5оипсІ», назву якого перекласти однозначно неможливо. Радше цей неологізм потрібно розуміти як «звуки майбутнього». І справді, те, що культивує «№х5оипсі», жодним чином не вкладається у відомі 89

Україна Ш КОСК

жанрові стандарти. За свободою самовираження такі «звукові досліди» нагадують дещо з того, що іменуєть­ ся «фрі-джазом». Тобто свобода і напрями пошуків необмежені. Межа лише всередині самого шукача. Уявіть, що зі звичного комфортного авіалайнера ви пересідаєте на космічний аппарат, який закидає вас у безодню, позбавлену будь-яких координат та звичних краєвидів. Щось подібне можна відчути від знайом­ ства з продукцією «МехЗоипсі». Д и с к и заслуговують окремої уваги. У наш час цілковитої уніфікації кожен продукт «лейблу» являє собою рукотворний виріб. Замість звичних пластмасових коробок ви обсте­ жуєте чудернацькі футляри зі звичайного картону, на які нанесено інформацію способом шовкографії, а всередині знаходите ще й бонуси у вигляді рукот­ ворних листівок і флаєрів. Цей теплий і зворушли­ вий «хенд-мейд» контрастує з виразно «нетутеш­ нім» змістом. Отже, в Києві унікальним «лейблом» опікується Дмитро Федоренко, він же - КОТРА. Під цим ім’ям він видає свої сольні роботи і СО-компіляції колег. Узагалі, в нас перша хвиля інтересу до електронної експериментальної музики виникла на початку 90-х. «Пан-Кіфаред», «Іван Самшит», «Цукор - біла смерть», «Блеміш», «Ярн», «Маленькі Звірята Суфіни» та інші становили доволі своєрідний електрон­ ний андеґраунд. Останній проект утворили акорде­ оніст за освітою Леонід Бєлєй і піаніст Олександр 90

Експериментальна сцена

Юрченко та заграли «середньовічний транс» - му­ зику, яка дуже нагадувала за духом твори ком­ позиторів раннього італійського Відродження. Видавали свою продукцію «Звірята» на західних незалежних лейблах, утім, як і інші творці з-під крила «Кехзоипсі». Пізніше, на запрошення Фоми, Бєлєй перебрався у штат популярної поп-рокової формації «Мандри», та не залишив своє захоплення медитативним мистецтвом. Узявши собі псевдонім Лео, почав писати і видавати сольні платівки. Вже вийшли друком альбоми «Люмінофори» та «Аніма». Останній містить винахідливі та симпатичні саундтреки до мультфільмів студії «Украніма-фільм». На­ ступний його реліз цілковито присвячено колиско­ вим пісням, написаних Лео. У середині 90-х відомий промоутер Віталій Бардецький створив лейбл «5а1е Кесогсіз», аби вида­ вати і популяризувати найкращі зразки електроніки. Знаковим був збірник «Уох рориіі», на якому можна почути представників харківської електронної шко­ ли, яких, між іншим, вже гідно оцінили за східним кордоном. Це - «ЗісІЬагіЬа», «Мо^іаз», а також жи­ томиряни «Ріііиз тасгосозті», «Ргадтепїз». Балан­ суючи на межі альтернативності й комерційності, Бардецький зумів «застовбити» нехай маленьку, але свою нішу на авдіоринку України. Раз у раз «5а1е Кесопіз» радує своїх прихильників непоганими релізами, втім, нічого особливо новаційного серед

91

Україна Ш КОСК

них не було. Умовно «КехЗоипсІ» являє собою «тре­ тю хвилю». І за змістом це якісно інше явище. Яке спробуємо з’ясувати... Артист КОТРА: «Десь у 2000-му році я і кілька активістів вирішили створити невеличкий лейбл, який би «просував» у життя некомерційні роботи певного кола авторів. На той момент «критична маса» творів експериментального ґатунку вже існувала, тож ми почали з мого альбому «ТЕК». Оформили лейбл, над­ рукували тираж, аж раптом в країні починається антипіратська кампанія, Верховна Рада приймає закон про ліцензування в СБУ, контрольні марки і таке інше. Ми, відповідно, «пролітаємо» з нашими релізами, оскільки в нас - ні комерції, ані грошей, аби повністю покрити юридично-правові витрати. Водночас я дізнаюся, що в Харкові існує близька за духом неформальна компанія, яка також зареєструвала свій лейбл «№х$оип<3» і вида­ ла кілька релізів ембієнтного напряму. Генератором хар­ ківського руху був Андрій Кириченко, гурти «Моглас», «Сідхартха» та інші. З’ясувалося, що Андрій співпра­ цював із західними незалежними лейблами, відсилав за кордон свої релізи, вів активне листування. Я при­ єднався до них, почав передавати свої матеріали. Разом ми зробили кілька компіляцій, почали їх поширювати. Поки що це - «бізнес» у лапках, оскільки економічно ви­ хід «у нуль» - то є нормально. Та головне - до нас приєд­ нуються нові й нові ентузіасти, щотижня отримуємо кілька демонстраційних СО від авторів, які хотіли б 92

Протягом майже п’яти років існування «№х5оип(1» стильова палітра розширилася від меди­ тативного ембієнту до найжорсткіших нойзових про­ ектів. Головне: ми постійно у фарватері світової екс­ периментальної музики, оскільки налагодили тісні стосунки з «монстрами» - англійськими, німецькими та японськими рекорд-компаніями. Тепер ми не по­ чуваємося провінцією. В останній рік ми звернули увагу на академічну експериментальну та електронну музику. Видаватимемо Аллу Загайкевич - відомого композитора, автора музики до фільму Олеся Саніна «Мамай». Хочемо видати кілька альбомів покійного, на жаль, Олександра Нестерова. Він створював роз­ кішну музику, але ті диски, які Нестеров уже видав, лежать мертвим вантажем. Лежать через відсутність належної промоції. Ще я хочу наголосити, що ми є абсолютно незалежні, зокрема, й тому, що жодного разу не взяли ні копійки спонсорських грошей...»

Експериментальна сцена

з нами працювати. І що цікаво - надходять пропозиції з-за кордону. А це свідчить про високу оцінку з боку лю­ дей, яким, повірте, є з чим порівнювати.

Нині «№х5оипс1» є єдиним лейблом, який пре­ зентує в світі сучасну аванґардиську сцену України. Власним коштом Дмитро Федоренко та його колеги виробляють промо-копії дисків і розсилають їх по всій Європі. І це дає свої плоди. У Німеччині існує найбільший у світі фестиваль «Клаб-Тгапзшесііаіе», який триває цілий тиждень і демонструє найновіші 93

Україна Ш КОСК

зразки відео-арту, інтерактивних інсталяцій та експе­ риментальної музики. Артисти «№х5оипсі» - а це КОТРА, 2ауо1ока, Андрій Кириченко, «Моглас» та інші - побували там вже по кілька разів. До речі, Ка­ терина Заволока, будучи творцем нової ембієнтної культури, звернула на себе увагу тим, що однаково яскраво поєднує в своїй творчості музику та обра­ зотворче мистецтво, щедро ілюструючи музичні перфоменси візуальними образами. А 2009-го вона роз­ почала роботу над тетралогією «Вітер, Вода, Земля, Вогонь», монументальним твором, що складатиметь­ ся з чотирьох дисків і спеціальних візуальних відеобонусів, присвячених стихіям. Якщо врахувати, що «Тгапзшесііаіе» - це однаково, що для художників Венеційський «Віепаїе», то «зелене світло» для його учасників спалахує і в інших країнах. У Польщі, Словаччині, Австрії наші «партизани-експериментатори» з успіхом презентували, так би мовити, Украї­ ну аванґардистську. Це рух за вектором «Схід-Захід» стає дедалі динамічнішим і змістовнішим. Сумну сентенцію про те, що наших артистів (а це стосується усіх жанрів - від опери до рок-н-ролу) ліпше знають за кордоном, ніж удома, підтверджують і наші «герої невидимого фронту». Утім, їхня невидимість часом зникає, і вони «ма­ теріалізуються» під час рідкісних, але яскравих акцій. Відбувається фестиваль «Деталі звуку». Його засно­ вниками є незалежні лейбли «№х5оипс1» і «КоЬоїек», 94

Ф

Експериментальна сцена

а також Спілка композиторів України. Це був перший міжнародний фестиваль експериментальної музики, який трохи підняв «завісу таємничості» над діяль­ ністю дослідників природи звуків. Зокрема, КОТРА досліджував аспекти фізіологічного впливу звуків на людський організм. Йому цікаво розкладати звук на складові, тому він використовує осцилографи, само­ робні генератори та інші екзотичні «інструменти». У інших авторів - свої «прибамбаси» та «родзинки», але усі разом вони створюють враження відкритої творчої лабораторії, де творчість є синонімом незві­ даного, новаційного пошуку незнаних обріїв у світі звуків, поки що не перевантаженому штампами.

о Співана поезія Вартові на сторожі душі Часом, коли слухати не вухами, а серцем таких харизматичних артистів, як Віктор Морозов, Тарас Чубай, Анатолій Сухий («Рутенія»), Олег Сухарєв («Самі свої»), Едуард Драч, Сергій Шишкін, Олек­ сандр Смик, Олександр Ігнатуша, Сестри Тельнюк, Марія Бурмака, Ольга Богомолець, Ігор Жук, Тарас Компаніченко, відчуваєш зовсім інший, ніж у попкультурі, ментальний посил. Цей посил - духовний. Можливо, тому цієї музики немає в «ящику», який апріорі є не тільки носієм, а й генератором бездухов­ ності. Коли заплющував очі, то уявляв собі нашого класичного лірника край дороги, який внутрішнім зором прозріває минуле й майбутнє рідної землі і, по суті, є вартовим часу на сторожі Душі народу. Такий потужний духовний егрегор нації як кобзарсько-лір­ ницька традиція не був знищений ні кремлівськими вампірами у 30-х, ані тотальною деградацією доби розвинутого соціалізму.

96

Визначення жанру «співана поезія» багато років тому придумав Олег Покальчук, воно прижилося, але паралельно авторів «музики-слів» продовжують називати бардами, а частину з тих, які озброїлися електрогітарами і барабанами - бард-рокерами. Це велика і строката компанія людей, які насправді най­ більше цінують мистецтво володіння Словом, а до гри ставляться як до священнодійства. У 2000-му львівський гурт «Четвертий кут» на чолі з легендарним Віктором Морозовим видав сенсаційний альбом «Треба встати і вийти» на слова поета і барда Костя Москальця, який веде спосіб жит­ тя інтелектуала-схимника. До речі, це той самий поет, який написав знаменитий хіт «Вона», що його Тарас Чубай і «Плач Єремії» зробили всенародно улюбле­ ним твором. Відомим музикантом Віктор Морозов став ще у 70-ті завдяки ансамблю «Арніка», одному з найпопулярніших в Україні ВІА. Пізніше він створив у Львові театр пісні «Не журись», у якому Тарас Чубай був наймолодшим автором. Ще один його проект - гурт «Четвертий кут» - невдовзі став чимось на зразок еталону для команд бард-рокового напряму. Це під­ твердив концерт-презентація альбому «Армія світла» у Києві в 2008-му, а самого Морозова увінчали вірту­ альні лаври патріарха українського бард-року. Рутівської закваски виявився ще один дуже своєрідний бард-клавішник - Сергій Шишкін. Нещо­ давно він у Києві презентував свій новий альбом, 97

Україна Ш КОСК

названий за однойменним хітом «Западенська зима» й усім довів - є ще порох у порохівницях. «Кожен з нас - говорить Шишкін - має свій специфічний до­ свід спілкування з такими структурами як КСП - клу­ би самодіяльної пісні. Щоб вижити, «каеспешники» не залазили у соціально-політичну тематику так, як це робили ми. Я мешкаю у Володимирі-Волинському, це на кордоні з Польщею, природно, слухали багато польської музики. Так ось, є мій польський аналог це Ґжеґош Турнау. Він - центр стилю й естетики, а тому й популярний. Наші походи в суміжні жанри за­ боронялися: як це, мовляв, бард і ...клавішник? Тому у 90-х ми й побили горщики з КСП». Слово як фундамент На легендарній «Червоній Руті-89» у Чернів­ цях найбільшими і найважливішими були сегменти авторської пісні й рок-музики. Живим символом загону співців, що відчули першими той самий «вітер змін» у повітрі, був власник колоритного басбаритону Василь Жданкін. Ставши володарем Ґранпрі, Жданкін на заключному стадіонному ґала-концерті на свій страх і ризик заспівав «Ще не вмерла Україна» і поклав тим самим початок прозрінню в тисячах сердець української молоді. Тоді перше місце в номінації «авторська пісня» посів молодий лікар із Черкас Едуард Драч. Далі у нього були й інші перемоги на фестивалях співаної 98

Найгострішим із публіцистів у тому товаристві був і залишається рівненчанин Олександр Смик, свого часу член політради Партії зелених. «Час для правди юродивих», «Параноєвий ковчег», «Діагноз Україна», «Франкенштейн у вишиванці» - ці та інші альбоми Смика підкупають очевидною простотою та силою. Власне, силою слова. Нічого, крім хриплува­ того голосу і гітари. І цього досить, щоб тебе пройня­ ло мов електрошоком.

Співана поезія. Вартові на сторожі душі

поезії «Оберіг» і «Білі вітрила». На початку 90-х він, без перебільшення, мав найбільше гастролей у діа­ спорі. Окрім співу під гітару, він серйозно цікавить­ ся звучанням кобзи, тож його вчителем автентичної гри стає кобзар і майстер музичних інструментів Микола Будник. Невдовзі Драч стає учасником «тро­ їстих музик» київського «кобзарського цеху», пара­ лельно працюючи у жанрах поп-року і фольк-джазу. При тому впевнено культивує кобзарську манеру співу. Найважливішим у його дискографії є мульти­ медійний альбом «Небо України», де зібрано його найзасадничіші речі.

Також дивовижна самодостатність сатирикагумориста Тризубого Стаса стає цілком очевидною, якщо поспіль прослухати збірку з чотирьох його аль­ бомів під назвою «Я повертаюсь» (шкода, що Стаса більше немає з нами). Стає зрозумілим, що це і є наше життя, адже у ньому є місце і комедії, і трагіфарсу, і життєвій драмі. Стас тривалий час співпрацював 99

Україна Ш КОСК

із театром пісні «Не журись», був там актором. Не забуду як на фінальному концерті «Червоної Рути» у Запоріжжі в 91-му Тризубий Стас співав «Ґудбай, компартіє, ґудбай» і стадіон в ейфорії підспівував, а наступного дня кремлівський ГКЧП з телевізора пе­ рекреслював усі наші сподівння на свободу у країні. Олександр Ігнатуша - найвидатніший з-поміж наших акторів-співаків і режисерів. Парадоксаль­ но, але єдиний, виданий ще у 2004-му альбом «Бі­ лий вовк» досі б’є рекорди ротацій на І каналі Українського радіо і на Радіо «Культура». Його бари­ тональний тембр зачаровує, магнетизує. Усі пісні з альбому «Білий вовк» - це маленькі шедеври співаної поезії, чудово аранжовані Андрієм Шустом, зіграні Григорієм Лук’яненком із Рутенії, Григорієм Махном із «Другого дихання», Олександром Єгоровим із «Небесної копалини». Мейнстрім, арт-рок, джаз-рок та... співана поезія Сестри Тельнюк так само похрещені святим вог­ нем першої «Червоної Рути», і той вогник ще палає, і що далі, то переконливіше. Самобутній симбіоз артроку, співаної поезії і суто індивідуальної інтонації з вкрапленнями джазу й блюзу, власне, і породив це явище. Перший альбом «Мить» був першою спробою знайти особисте, окремішне звучання.

100

Якщо хочете відчути Душу українського роман­ су, яким він є сьогодні, - послухайте Ольгу Богомо­ лець. Ольга є одним із нечисленних адептів співаної поезії, яка співає серцем. При тому вона здійснила успішну кар’єру лікаря-дерматолога, стала відомим науковцем у цій галузі, побудувала одну з найкращих у країні клінік і, зрештою, виховує трьох дітей. Не будучи професійним музикантом, вона, працюючи з першокласними виконавцями (Геннадій Івченко саксофон, флейта; Сергій Хмельов - перкусія; Василь Триліс - гітара, струнний квартет «Київська камерата»), «підтягнулася» до рівня майстерної переконли­ вості в усьому, що робить на сцені й у студії. Десять років Ольга співає пісні, написані на поезії видатних українських поетів Ліни Костенко, Василя Стуса, Єв­ гена Сверстюка, Олени Теліги. Є в неї чимало влас­ них неординарних текстів. Останнім часом співачка

Співана поезія. Вартові на сторожі душі

Далі Сестри Тельнюк лише вдосконалювали вже знайдене, а з появою таких «монстрів», як Олег Путятін, Іван Небесний та Роман Суржа, їхні компо­ зиції набули арт-рокового шарму. Успішні гастролі в Канаді й Америці лише підтвердили правильність обраного вектора, хоча в самій Україні Сестри були і є виразними антиподами вальяжної попси. Най­ кращі альбоми: «Тиша і грім», «Жар-птиці», «У Б. Н. Пісні з вистави», «Жовта кульбаба». До речі, нещо­ давно відбулася прем’єра чудового музичного фільму «КеЬеагзаІ».

101

Україна Ш КОСК

дедалі частіше виступає разом з іншим відомим бар­ дом Ігорем Жуком. З Ігорем вони познайомилися ще на «Червоній руті» у 91-му, разом виступали на фес­ тивалі авторської пісні «Оберіг-91» у Луцьку, на фес­ тивалі української культури в Сопоті (Польща). Ігор Жук і Ольга Богомолець записали також спільний альбом «Нас двоє», який було складено з дуетних пісень. Альбом «Каігоз» - це дивне мереживо неголо­ сних, спокійних пісень-послань, сповнених мудрості і краси. Краси непоказної, мудрості нелукавої. Одне слово - бальзам для душі. Не вірите - послухайте. У 1989-му студенти Київського національно­ го університету ім. Т. Шевченка Анатолій Сухий і Кость Єрофєєв створили квінтет «Рутенія». Пер­ ші обойми пісень були такими собі «квітами зла», що сходили в коловерті нічних посиденьок, роз­ лиття портвейну, демонстрацій протесту, іспитів, мандрівок, поетичного та політичного самвидаву і рок-н-ролу, позаяк їхнє життя і було безперервним рок-н-ролом. Перший підпільний альбом «Україна сучасна» складався з відвертого стьобу, пародій і чорного гумору. Потім був ще крутіший самвидав - альбом «Похрещені вогнем», що його друзістуденти просто розібрали на цитати. Посилений досвідченішими музикантами з «Табули Раси» та «Рок-тріо» склад «Рутенії» записує «Вулиці рожево­ го міста», альбом, який зробив гурт відомим. І, як це часто буває зі студентськими гуртами, склад кар­

Олега Сухарєва - молодого музиканта з КамянцяПодільського - однаково добре знають і барди, і роке­ ри, а останній альбом гурту «Самі Свої», випущений у 2009-му, має досить дивну назву «Чому вниз?». У ньому переважають панк-рокові мотиви з ядучими текстами і яскравим соціально-сатиричним «бекґраундом». На лі­ риці Олега Сухарєва позначився вплив Тризубого Стаса, з яким був знайомий ще тоді, коли їздив як конкур­ сант на фестивалі співаної поезії. Між іншим, перший серйозний іспит на зрілість Сухарєв склав на Майдані під час проведення акції, присвяченої річниці загибелі Ґонґадзе, куди його запросили Тризубий Стас та Едуард Драч. На початку 2000-х років гурт електризувався й записав свій перший електричний альбом «Смарагди», що вийшов лише у 2007-му. Активно концертуючи фес­ тивальними майданчиками України, «Самі Свої» вдо­ сконалювали свій стиль, а Олег Сухарєв як лідер коман­ ди весь час прагнув максимально актуалізувати тексти пісень. І вершиною тих пошуків став блок нових пісень, які Олег об’єднав назвою «Чому вниз?»...

Співана поезія. Вартові на сторожі душі

динально змінюється, аби у 98-му на маленькому лейблі «Гарба» видати розкішний ритм-блюзовий альбом «Провінційний джаз». Незачесані думки, смак «шершавого буття», дух катарсису та прав­ дивий драйв зробили цей диск справді визначним. Ще один харизматичний, суто рутенівський аль­ бом, складений із пісень про УПА, Сухий і компанія видали на лейблі «Наш Формат» у 2007-му.

103

Україна Ш КОСК

Це риторичне питання, - пояснює Олег, - на мою думку, нині є найважливішим для громадян країни, які ставлять собі одне й те саме питання останні 17 років. Чому ми як країна не відчуваємо поступу вперед і на­ гору? Чому нас і надалі душить чиновницька корупція й увесь цей бюрократичний апарат? Звісно, якщо такі проблеми цікавлять рок-гурт, то суспільство чомусь ставиться до цього як до нахабства. Але я вас запев­ няю, що якби ці питання звучали з вуст, наприклад, міністрів-силовиків, ми б їх не порушували... Ми б спі­ вали про щось інше. Тим паче, що «Самі Свої» за стату­ сом - це стовідсотковий андеґраунд, відтак і почуває­ мося в рідній країні як така собі паралельна культура, яку не хочуть помічати телеканали і радіостанції, тож ми шукаємо альтернативні шляхи до слухача. Зокрема, це й інтернет-спілкування, і маленькі клубні концерти. Отже, і співана поезія може бути андеґраундом... Один із найдивовижніших гуртів - «Ворождень» - нині технологічно вже існує у майбутньому. Група виникла у 96-му, за весь цей час видала 13 аль­ бомів у... інтернеті. Це - так звані інтернет-релізи, се­ ред яких «Містика» - 2005-го, «Чорні крила» - 2007-го та «Добрі наміри» - 2008-го, які прихильники коман­ ди скачали із сайту «Ворождня» по 12-15 тисяч при­ мірників. Нині лідер групи Володимир Кульчинський готує живу презентацію наступного альбому «Психо», який вийшов більш психоделічним за всі інші. Узагалі, група грає на стику медитативності, реґґі, 104

Співана поезія. Вартові на сторожі душі

містики та філософії. При цьому Кульчинському ви­ стачає сил видавати матеріал паралельного проекту «Тотем», який є сумішшю ембієнту і технопопу та є, по суті, калькою з «БересЬе Мосіе». 2004-го хлопці здійснили свій власний прорив у міжмережжі - від­ крили «Ворожбит рекординґ груп», що видає інтернет-релізи команди, підтримує стосунки з фанами та координує дії фан-клубу. Початок творчої діяльності «Пропалої грамоти» збігся з дуже непростим періодом у житті Павла Нечитайла - автора програми «Варган» на колись улю­ бленому радіо «Київ». Це була надзвичайно цікава програма про фольклорну музику з усього світу, та й на цьому радіо - єдиному в українській столиці звучала українська музика. Люди мера Черновецького силоміць змінили формат на звичайний, тобто на суміш блатняку та московської попси. Тоді, у 2007-му, під ме­ рією були мітинги й пікети, але віз і нині там. Так от, Павло пішов у вільне плавання разом із «Пропалою грамотою», активно концертує і видав два розкішні альбоми - «Цейво» і «Гонор», які Павло визначає як «подільський фундаменталізм», як щось кореневодотичне і водночас - актуальне. Пілігрим Тарас Житинський Що не кажіть, а гени - велика річ. Народже­ ний у родині репресованих вояків УПА в далекій Карагандинській області Тарас Житинський лише

105

Україна Ш КОСК

у 1981-му зміг повернутися на Батьківщину - у місто Івано-Франківськ. Там він закінчив інсти­ тут мистецтв і здобув три поспіль дуже важливі для себе перемоги: третю премію у категорії «попмузика» на фестивалі «Червона Рута» у 1991-му, а у 92-му - Ґран-прі фестивалю «Кришталевий лев» та спеціальну відзнаку на «Слов’янському Базарі». У його творчому активі - вдалі виступи на фести­ валях «Оберіг» і «Мелодія». Справді потужно свій концертний сет Тарас відіграв на імпрезі, присвя­ ченій 50-літтю створення УПА у 1992-му. Саме там розкрилися у повній мірі дивовижна харизма, силь­ ний голос і вкрай експресивна манера виконання співака - три складові, що скрізь, де б не виступав, приносили йому успіх. Протягом 90-х Тарас Житинський записав і ви­ дав два вельми цікавих альбоми - «Чорний лебідь» і «Ва-банк», а у 1996-му він несподівано перебираєть­ ся до Лондону, де швидко налагоджує стосунки з на­ шою діаспорою. Головними «кониками» репертуару Житинського були козацькі пісні, історичні думи та пісні УПА. Відростивши собі на голові справжньо­ го оселедця, він став схожим на вільного козака в екзилі. Це був план навернення українців до рідно­ го коріння. Тарас довів, що, живучи в іншій країні, можна розвивати власну культуру і бути цікавим для місцевої публіки. Тому й не дивно, що Тарас в Англії таки має прихильників серед англосаксів.

106

Погляд у майбутнє Минуло двадцять років від моменту появи двох найважливіших транснаціональних імпрез, які сформували обличчя сучасної національної музич­ ної культури. Це - «Червона Рута» та «Оберіг», де, зокрема, стартували й герої жанру співаної поезії. Подальший, істинно креативний розвиток жанру повністю залежить від внутрішньої потреби адептів співаної поезії оновлюватися музично і змістовно.

Співана поезія. Вартові на сторожі душі

У 2009-му були видані одразу два альбоми - «Коза­ цькі балади» та «їхали батяри». Перший - продовжує диск «Пісні козаків», але вже під кутом мужньої чо­ ловічої баладності, елегійності. Тут Тарас виконав відому пісню О. Веремчука «Курінний» та одну влас­ ну - «Там на ставі». Диск «їхали батяри» має підза­ головок «Галицький шансон», представляє музику Ігоря Іванціва в дусі фольклору довоєнної Галичини.

Колись вистачило мужності Марійці Бурмаці перевести формулу «голос плюс акустична гітара» у формулу «поезія плюс драйвовий поп-роковий склад» і ще довго триматися «на плаву». Сестри Тельнюк від того, що іменувалися авторською піс­ нею, еволюціонували до вишуканих форм арт-року і стилю нью-ейдж. Сергій Шишкін, який починав як бард-піаніст, нині зробив «Западенську зиму» з тон­ ким і щемливим присмаком модерного джазу. Аль­ бом Олександра Ігнатуші «Білий вовк», віртуозно 107

Україна ІМ КОСК

аранжований, побив усі рекорди радіо-ротацій через високу музично-поетичну вартісність і просто вима­ гає негайного продовження. Едуард Драч записав по­ тужний джаз-роковий диск і нині готується у складі «Рутенії» до переходу в нове амплуа. «Самі свої» Оле­ га Сухарєва презентують власну версію музики, яку прийнято називати бард-роком. Цей перелік очевид­ них творчих досягнень свідчить про головне - про здатність адептів співаної поезії рости і вдоскона­ люватися у реальному часі. І це говорить про те, що майбутнє жанру - розмаїте, гармонійне і творчо дуже цікаве - є. Безумовно є!

Українська ґотика Декорації та герої Світ сучасної Готики неймовірно строкатий, ши­ рокий і всеосяжний: про це наочно свідчать мода, архітектура, література, кінематограф, графіка, жи­ вопис, дизайн, театр та, звісно, музика. Величезний сегмент сучасної рок-культури, починаючи із серед­ ини 80-х років, належить саме їм - загадковим, таєм­ ничим істотам зі світоглядом та цінностями, які ра­ зюче відрізняються від загальноприйнятних поглядів, норм і традицій цього карнавально-різнокольорового світу. У нас експансія Готичних ідей розпочалася у 90-х, а кульмінаційної популярності досягла в середині 2000-х. Сталося це внаслідок очевидної привабливос­ ті середньовічно-романтичної естетики, зовнішнього підкреслено суворого іміджу, високої дисциплінова­ ності й ідейності справжніх ґотів. У нас на початку 90-х у містах можна було спостерігати зграйки дивної молоді, одягненої у чорне та з монохромним макія­ жем на відкритих частинах тіла. Найвищу концентра­ цію такої публіки можна зустріти на різноманітних

Україна Ш КОСК

спеціальних вечірках, дискотеках, імпрезах. Найбіль­ шу кількість ґотів збирав фестивальний бренд «Діти Ночі», організований невтомним пропагандистом і видавцем Віталієм Федуном. Палітра стилів там була найширшою - від важких метал-ґотичних форма­ цій - до фольково-акустичних і електронно-ембієнтних проектів. Тоді усіх об’єднувала містеріальна док­ трина окремішності й посвяченості, причетності до ордену «істинних готів». Із суто музичного боку кон­ цептуально чистих проектів у нас дуже й дуже мало, найбільше таких, де Готичні мотиви наявні як одна зі складових звучання. Окрім «Кому Вниз», класичними представни­ ками жанру є київський гурт «Іп£егпо». У 90-х він грав жорсткий треш, а на зламі 2000-х запропонував власний зразок метал-ґотики з виразним жіночим вокалом. Вокалістки змінювали одна одну, але стиль залишався незмінним. На глибинних язичницьких культах побудувала свій імідж легендарна формація з довгою і складною історією - гурт «Вій» із незмінним гуру, автором музи­ ки й текстів Дмитром Добрим Вечором. Влітку 2010-го відбулася презентація нового альбому «Йшов я не­ бом» у клубі «КоиІе-66» (Київ). Послухати Дмитра Доброго Вечора та компанію зібралися і ті, хто лише недавно відкрили для себе це явище, і представники фан-клубів Полтави, Луцька, Львова, а також чис­ 110

Українська ґотика. Декорації та герої

ленні друзі-музиканти, зокрема «Кому вниз», «Жаба в дирижаблі», «Рутенія». Ажіотаж навколо події був невипадковий, адже попередній альбом «Хата скраю села» було видано сім років тому. На відміну від аль­ бому «Хата», що містив цілу низку гостросоціальних композицій, «Йшов я небом» являє собою вельми делікатну лірико-філософську сюїту. Титульна пісня «Йшов я небом» - це уявний діалог Доброго Вечора з друзями, які колись грали в команді, а нині або за­ віялися по світах, або декого вже немає серед живих (талановитого барабанщика Дмитра Підлузького)... В альбомі просто заворожує непоказним трагізмом «Колискова-33», присвячена Голодомору. Водночас специфічний екзистенційний клімат створюють ти­ пово гоголівські міфологеми у композиціях «В темнім лісі уночі», «Серпень догорає», «Троїцька пісня», «Бі­ сова сила». Запрошені до запису музиканти: скрипалька Леся Рой (створила десятки скрипкових партій для пісень альбому), співачка Натаніка й акордеоніст Іван Любиш-Кірдей - разом створюють неповторну міс­ тично ємку атмосферу цього диска. Варто зазначити, що пісні Доброго Вечора цілком реально претендують на те, аби за кілька десятків років стати народними... До речі, усі роботи гурту «Вій» абсолютно офіційно викладені на багатьох інтернет-ресурсах для вільного скачування, зокрема на власному сайті. Саме це ста­ ло причиною того, що гурт було помічено, відзначено і запрошено з виступами низкою європейських фес­

111

Україна ІМ КОСК

тивалів. А поки що - з березня 2011-го - «Вій» пере­ буває у довготривалому турі Україною, присвяченому 20-річчю творчої діяльності групи. Доволі широке визнання в Україні отримала ко­ манда «Холодне Сонце» - вельми витончений, рафі­ нований проект. Гурт зібрав харизматичний, схожий на денді радіодіджей Василь Гоцко, який є лідер-вокалістом і головним генератором ідей. В активі «Холод­ ного Сонця» два повноформатні альбоми - «Промені сліз» 2004 року і «Театр темних пелюсток» 2008-го. Нині це одна з найромантичніших і найбільш стиль­ них команд, а диск «Театр...» один із найкращих релізів 2008-го року. Молодші колеґи та друзі «Вія» - полтавська «Арахнофобія» на чолі з гітаристом-вокалістом Валерієм Власенком - вирізняються сильними нетриві­ альними психоделічними настроями та надзвичайно експресивною подачею матеріалу. Прозору музику в ключі акустичного фолькроку київський «Ворождень» визначає як «похмуру романтику», а «Вінки» творять екзотичний коктейль зі смаком та ароматами різноманітних стилів, гармо­ нійно об’єднаних в одне ціле. Водночас жорсткі ін­ дустріальні звуки кидають то в жар, то в холод, при­ мушують відчувати то жах, то захват і допомагають побачити світ зовсім з іншого боку. Зовсім інший музичний рецепт пропонує рівненський «Вомбад» 112

«\Уауе-Соїік-ТгеЯеп» - назва цього європей­ ського фестивалю зігріває серця тисяч прихильників Готичного року. Себе вони називають «ґотами». ЩовесницілюдиприбуваютьдоЛейпціґапослухатинайкращі європейські групи цього напряму. У 2002-му відбувся одинадцятий фестиваль. Уперше сенсацією став виступ «Кому вниз». Уперше один із хедлайнерів, тобто «Кому вниз», співав не англійською чи німецькою, а рідною українською. Так сталося, що вони приїхали в Лейпціґ як «темні конячки», а ви­ биралися звідти як фаворити «ґотів» - публіки до­ сить перебірливої. Ідеологи «ґотик-руху», вони ж організатори акції, виявилися великими майстрами просування музики, яка припала їм до душі. «Кому вниз» визначався як ґотик-фольк-індастріел-рок і про це розповідалося цілому світові на їхньому офіційному сайті. З нашого боку про участь україн­ ського гурту потурбувався Віталій Федун - актив­ ний пропагандист і популяризатор «Готичної» хвилі в нашій країні.

Українська ґотика. Декорації та герої

із вокалістом Вадимом Гончаровим на чолі. Сумні, але достатньо ритмічні та насичені густим гітарним звуком опуси найбільше нагадують сучасні елегії від утомленої одноманітністю та неправедністю люди­ ни, яка шукає свого місця у цьому світі. У 2005-му «Вомбад» видав програмний альбом «Вісім годин на добу», який вражає цілком прозорими «меседжами» та воістину «фірмовою» меланхолією.

113

Україна Ш КОСК

Усі ми звикли вважати себе «бароковою нацією». Стиль бароко з його вітальною життєлюбною енергі­ єю, якнайкраще пасує українській ментальності, що й позначилося на музиці, архітектурі, літературі. Але! Як кажуть, не бароко єдиним... Виявляється, втаєм­ ничені ґоти, вбрані в чорне, також мають у нас своїх адептів. Віталій Федун, засновник Українського Го­ тичного порталу ствержує, що українська ґотика як мистецько-музичний напрям є доволі оригінальним, а в чомусь - унікальним. Річ у тім, що пан Федун трива­ лий час навчається і працює в Німеччині, де рух ґотів є помітним явищем і де регулярно відбуваються імпрези та фестивалі Готичної музики й мистецтва. Себто йому зручніше порівнювати й оцінювати євроґотів з укрґотами. Отже, коли він в Україні, то неодмінно влашто­ вує акції, пов’язані з популяризацією нашої Готики та її західних прототипів. Одначе головним інструментом пропаганди і зв’язків поміж Готами був і залишається Український Готичний портал. А тепер ось - перша в Україні СО-збірка «Українська ґотика», яка представ­ ляє всю українську Готичну сцену від середини 80-х до сьогодення. Перед тим, як з’ясувати, хто є укрґотами в музиці, послухаємо ідеолога проекту Віталія Федуна: У світі живуть мільйони людей, які сповідують світогляд і філософію, що є Готичними у своїй суті. Ко­ жен Гот сам по собі, але не самотній. Цей стиль було за­ початковано в Англії групою «5І8ІЄГ8 0£ Мегсу» («Сес­ три милосердя») на початку 80-х. У нас ґотика розви­ 114

Українська ґотика. Декорації та герої

валася автономно, майже без впливу Заходу. Харак­ терні її риси - це сила, поєднана з красою та елемента­ ми філософії. Тобто тут є те, що допомагає залишатися собою на життєвому шляху, не зраджуючи своїх по­ глядів і принципів. Наш світогляд - це неороманти­ ка, індивідуалізм, похмура іронія та постійне само­ вдосконалення за принципом «кожен день - це пошук себе і краси в емоціях». Готичний імідж - це чорний одяг як протест проти кольорової суєти суспільства, як вираз усіх відтінків життя в одному кольорі. Серед прикрас - лише срібло як противага золоту - цьому символу крові та бруду. Стосовно Готичної культури, це завжди неформат, нестандарт і психологічна на­ пруженість, екзистенціалізм, меланхолія, містика і де­ каданс. Ідеї ґотичності в кіно мають широкий спектр: від емоційного «Ворона» до кібернетичної «Матриці». У літературі це твори Ремарка, Орвела, По, Сартра, Бодлера. Готична музика також має широкий спектр від ґотик-року до камерної та оркестрової ґотики, від динамічної електроніки до фольк- чи ґотик-металу. Саме такою - стилістично різнобарвною і є збір­ ка «Українська ґотика». Найпочесніше місце в компі­ ляції відведено корифеям жанру - групі «Кому вниз». Цілих три композиції - «Кленовий вогонь», «Нава» і «Ліра» - являють ніби еволюційний шлях команди Ан­ дрія Середи. Найновішою є «Ліра». Пісня презентує нинішнє обличчя «Кому вниз», а це - ядерна суміш ґотик-фольк-індастріелу.

115

Україна ІМ КОСК

2002-го львівська група «Замкова тінь» ство­ рила незвичну пісенну програму під назвою «Із се­ редньовічних мотивів». Відтоді ґотично-фолькова складова виходить на перший план і починає домі­ нувати, у чому неодноразово пересвідчувалися за­ всідники фестивалю «Некрополіс». А ось їхні зем­ ляки - ансамбль «Полинове Поле» - спромоглися переконливо синтезувати потужний гітарний саунд, українську автентичну пісню та переплавити все це в Готичному тиглі. Нещодавно гурт видав синґл «Чисті душі», а згодом повноформатний альбом «На семи вітрах». До речі: альбом було викладено в інтернеті для вільного скачування, і за це хлопці отримали бонус у вигляді нових палких прихильників. Електронний гурт із Тернопільщини «Аисііо 5і1е» з появою у 2003-му цікавої вокалістки Інни Корнелюк почав видавати дуже нетривіальний матеріал, що вигідно й вирізняє проект з-поміж інших. Двадцять років бурхливої кар’єри гурту «Скрябін» умістили все - круті стильові повороти, загра­ вання з політиками й так звані «паралельні» про­ екти - «Молотов-20», «Ко222ак Бізко», «Еутерпа», карикатурна «Спатанка»... Кузьма і друзі розпо­ чинали свій шлях, копіюючи «БересЬе Мосіе», але при тому виробили і власну манеру, і самобутній стиль. Цікаво, що у 90-х вони пережили період максимального наближення до канонів електронної Готики - кульмінаційним у цьому сенсі був альбом 116

Задовго перед тим, як влитися у склад гурту «Мандри», акордеоніст-віртуоз Леонід Бєлєй на по­ чатку 90-х активно експериментував із формаці­ єю «ЯРН» і разом із композитором Олександром Юрченком створив дивовижний ембієнт-дует «Зві­ рята Суфіни». Середньовічні мотиви, Граціозносріблястий звук витончених інструментальних п’єс нагадували прекрасні, загадкові орнаменти, які за якістю і самобутністю спокійно могли конкурувати з кращими зразками західної ембієнт-сцени. Маленький київський лейбл «Квазі-Поп» у 2002-му видав супер-раритетним накладом у 200 примірників єдиний альбом «Звірят Суфіни» - справ­ жній шедевр, який не знає рівних... Особливий примхливо-сутінковий сад звуків ретельно вирощують атмосферні Готи з Одеси «Бизі Неауеп», «Сгеу зсаіе», «Іптесіііагіиш». Серед цього типу одинаків-схимників, які функціонують майже винятково у студійній площині, вищеназвані творці досягли вельми пе­ реконливих результатів. їхні треки нерідко можна

Українська ґотика. Декорації та герої

«Хробак» 98-го року - найпохмуріший у дискографії гурту. Разом із кліпмейкером Віктором Придуваловим створили кілька справжніх шедеврів у вишу­ каній ґотичній манері. Це передусім речі, записані з Юлією Лорд, яка у своїй сольній програмі викорис­ товувала Готичні стандарти. Кліпи на пісні «Брудна як ангел», «Клей», «Зламані крила» режисера Тараса Хіміча швидко стали еталонними для напряму.

117

Україна Ш КОСК

почути «тлом» у вигляді саундтреків до театраль­ них вистав, передач на радіо і ТБ, науково-популяр­ них фільмів. Остання хвиля ґотик-року першої декади но­ вого століття являє нам нові імена, такі, як «Ірій», «Містерія», «Малінконія», та, відповідно, нові тен­ денції, які можна вкласти у формулу «класика плюс етно плюс містика плюс електроніка». Суттєво під­ росла Готична молодь у сенсі професійному - більш зрілими стають аранжування, імідж і виконавча майстерність. Є і мінуси. Штучна прив’язка власної творчості до західних брендів нікому не йде на ко­ ристь. Надто багато клонів «Мі§Ьі \уі§Ь», надто оче­ видним є нехтування рідною мовою, українським корінням, рідною сакральною символікою, яка є надзвичайно багатою і різноманітною. їм варто якомога скоріше зрозуміти, що у клонів немає май­ бутнього...

Ф

Україна ІМ КОСК. Хіп-хоп

О Хіп-хоп Украхоп: герої і лузери «Танок на майдані Конґо» з Харкова і «Тартак» з Луцька викликали на «Червоній Руті»-97 загаль­ ний шок. Вони - агресори руху, слова й звуку мали переконливий вигляд конкістадорів, що завойову­ ють тубільців, - так про фінальний ґала-концерт на найбільшій у Європі площі Свободи колись писав музичний журнал «Галас», зокрема - про потуж­ ний прорив на нашу сцену нового явища, яке відомі «балагури» з «ТНМК» нарекли «украхопом». Тоді, у середині 90-х, на різноманітних конкурсах-фестивалях так званого україномовного репу й хіп-хопу було хоч греблю гати, і майже все це виглядало комічно у порівнянні з автентичними носіями - чорношкі­ рими адептами субкультури десь із району Бронксу. Втім, із полону безнадійної вторинності вирвалися одиниці. Пам’ятаю одну цікаву телепрограму про украхоп у виконанні Олега Михайлюти (Фагот) та Олександра Сидоренка (Фоззі), де вони доводили, 119

Україна ІМ КОСК

що хіп-хоп є народною музикою мегаполісів ХХІ-го століття, яку було піднято там на індустріальний рі­ вень. Тоді, у 90-ті, ще ходили розмови, що й народна слов’янська частівка, адаптована під сучасні ритми, могла би слугувати за фундамент вітчизняного хіпхопу. Очевидно, не вистачало яскравих прикладів для підтвердження цієї тези - аж до появи на вели­ ких сценах «ТНМК» і гурту «Тартак». Вдалий старт «Танків» у межах «Червоної Рути», заслужена перемога й подальша концертна ротація на майданчиках уже всієї країни - чого ще можна було б побажати молодому талановитому гурту з амбіціями задля швидкої популяризації його музики в країні? Отже, поява новоспечених хіп-хоперів у Києві в 98-му з дебютним кліпом і альбомом «Зроби мені хіп-хоп» була більш ніж вчасною - про них знали, їх хотіли. Свої плоди принесла й творча дружба з найкращим кліпмейкером країни Віктором Придуваловим - тому не дивно, що невдовзі найбільші хіти «Танків» були майстерно візуалізовані й окупували найвищі позиції відеохітпарадів. Природність і щира дотепність усіх «танківських» шлягерів швидко пробивали їм доро­ гу до найвищих ешелонів вітчизняного шоу-бізу. Та й неймовірна відкритість і комунікабельність були ефективним двигуном у їхніх дуетних експеримен­ тах. За короткий термін хлопці записали спільні тре­ ки з «П’ятницею», «Віагрою», Ніною Матвієнко, Іво Бобулом, Софією Ротару, Міхєєм. Виразна джазова 120

На початку 2000-х років один за одним вихо­ дять альбоми «Неформат» і «Реформація», які за­ кріплюють «Танків» у статусі одного з найкращих гуртів «украхопу». Однак справді доленосним для них став рік 2004-й - «ТНМК» їдуть у свій перший французький тур, приводом для якого став рапто­ вий злет у тамтешніх хітпарадах франкомовного синґлу «Вода». Саме тоді вперше Європа позна­ йомилася з українським хіп-хопом, дещо пізніше «Танків» оцінила перебірлива публіка угорського, а насправді - всеєвропейського форуму популярної музики «Сігет». Цілковиту самобутність вкупі із са­ модостатністю засвідчив новий реліз «Пожежі міста Вавілон» 2004-го року, що не лише вийшов на перше місце за продажами, а й отримав звання «Найкра­ щого диску року» за версією «шизіс.сош.иа». Справа в тому, що альбом містить найвищий концентрат: а) яскравих тем і мелодій, б) оригінальних «скітів», тобто сюжетних перебивок між треками з голоса­ ми великої кількості знаменитих людей - від братів Кличків до Леся Подерв’янського...

Хіп-хоп. Украхоп: герої і лузери

фарба в інструментальній тканині «Танків»з,явилася внаслідок міцної дружби із земляками-джазменами групою «Схід-Сайд», яка саме успішно підкорювала клубні кони Києва. Більше того - у десятку найкра­ щих альбомів 2004-го року потрапив наживо записа­ ний «ТНМК» і «Схід-Сайдом» диск «]агіу».

121

Україна Ш КОСК

Зрештою, то був фантастично розмаїтий зріз суспільного життя, густо замішаний на іронії, гу­ морі, ядучих репліках вкупі з ніжними «ліричними відступами». Свого слухача «Танки» брали явно вро­ дженою лінгвістичною винахідливістю, що робило їх такими собі мовними «гурманами» серед колеґ... Появою у складі гурту неординарного музиканта - клавішника Олексія Саранчина зі «Схід-Сайду» з одночасним виходом Едуарда Приступи (Діля), важкими роковими рифами, природно вмонтовани­ ми в інструментальну тканину, ознаменувався вихід потужного альбому «Сила», що разом із «Пожежа­ ми...» став ще однією «візитівкою» «ТНМК». Якщо «Танки» продовжували гнути свою лінію, то Діля, змінивши творче псевдо на «НеДіля», виявив у собі приховану сутність тонкого замріяного лірика. Він захоплено творив чарівні у своїй легкості балади, присвячені, ясна річ, найкращому з почуттів. Свій дебютник так і назвав - «Неділя». Гостре лезо в «Тартака» На відміну від «Танків», «Тартак» від початку мав вигляд тандему «Олександр Положинський та Василь Зінкевич-молодший». Уже тоді Сашко усві­ домлював себе не лише генератором ідей проекту, а й хедлайнером повноцінного живого бенду з ви­ разною «украхоповою» складовою, могутньою ритмсекцією і драйвовими важкими гітарами. Власне, так 122

Хіп-хоп. Украхоп: герої і лузери

і сталося. У 97-му, коли прийшли клавішник Андрій Благун і гітарист Андрій «Муха» Самойло, «Тартак» об’їздив із гастролями безліч міст України у складі «рутівської» артистичної тусівки лавреатів. За кілька років, із появою діджея Валентина Матіюка та вели­ кої кількості гостроактуальних тем внаслідок першо­ го туру, Положинський і компанія видають дебютну плиту «Демо-графічний вибух». Диск складався з 12 треків, 5 з яких вже були візуалізовані і крутилися в різноманітних телеефірах. Але справді переломним у творчій кар’єрі «тар­ таків» виявився концептуально-революційний аль­ бом «Система нервів». Диск демонструє стовідсот­ ковий потяг до творчої солідарності й кооперації із близькими за духом виконавцями і в цілому ніби сканує стан «украхопу» в країні. Важливим для Положинського було зберегти індивідуальність запро­ шених, а ними були: Катя СЬШу, «ТНМК», «Де ши­ фер», «Фактично самі», «Мотор’ролла», «Світязь», «Хорта», «Роллікс». У свою чергу ці команди нерідко запрошували лідера «Тартака» до участі у своїх про­ ектах - студійних і концертних. Таким чином, за­ вдяки вибуховій енергії Положинський і компанія перетворювалися на інтегральний осередок усього «украхопового» руху. Як наслідок - потенціал і вага українського хіп-хопу в країні постійно зростає. З появою у складі барабанщика Едуарда Косорапова й басиста Дмитра Чуєва, рекрутованих із черкаської

123

Україна Ш КОСК

формації «Даст Мікс», «Тартак» нарешті отримав те, чого давно прагнув, - солідну рокову ритм-секцію. Ось тоді і був записаний один із найпотужніших альбомів гурту - «Музичний лист щастя» (2004), повністю зро­ блений на перетині інтенсивного року й запального украхопу. Головним лейтмотивом роботи став при­ спів із програмної композиції «Я не хочу»: «Я не хочу бути героєм України - не цінує героїв моя країна...». У репертуарі «Тартака», як ні в кого, багато протестних пісень. Слухаєш гурт і здається, що читаєш щоденник Положинського, людини, яка справді живе в одному ритмі зі своєю країною, співпереживає її негараздам, переймається її проблемами та радіє її успіхам. Нонконформізм «ТНМК» і «Тартака», який був яскраво сфокусований ще під час майданних концертів Помаранчевої революції, фактично і є головною якісною складовою явища, яке називає­ мо украхоп. Стильового повороту зазнав «Тартак» внаслідок запрошення Олегом Скрипкою виступити на фестивалі «Країна мрій». У свою чергу Положинський запрошує фольклорне тріо «Гуляйгород» для створення ще небаченого в країні тотального міксу хіп-хопу з автентикою. Поєднання того, що нібито не поєднується, викликало бурю і розкололо при­ хильників на два табори. Молодь експеримент зу­ стріла з ентузіазмом, старші люди - як знущання зі святині. А по суті - украхоп подолав ще одну схо­ динку власної еволюції.

124

Земляки Положинського, луцька команда «Флайза», на відміну від попередників, - це нескінченна фі­ єста на сцені, що випромінює ямайське реґґі, тропіч­ ні барви, моторні латиноамериканські танці, фанкові ритми й ексклюзивний український гумор. Одне сло­ во - суцільний позитив і ферменти щастя. Із пісень, заспіваних на сотнях імпрез, студійно зафіксовані у двох альбомах - «Тепло за годину» (2006) та «Засма­ га на серце» (2008) - лише мала частка. Потяг до ін­ теграції і співпраці з друзями-колеґами «Флайза» на повну демонструє вже у другому релізі, де доклали руку «Мотор’ролла», «ТНМК», Олег Скрипка, поль­ ські хіп-хопери «НаЬакик» та білоруси «СЬеггууаїа». Знову ж таки про неймовірну комунікабельність лу­ чан свідчить їхня активна участь у всеукраїнському музично-суспільному русі «Не будь байдужим» на за­ хист української мови й культури за участі «Тартака», «Мандрів» та інших.

Хіп-хоп. Украхоп: герої і лузери

Танцюючи, творити. Творячи, дружити

Одного разу, почувши «Роллікс», Положинський запросив херсонський гурт до проекту «Тартак і друзі», включив до альбому «Система нервів» їхній хіт «Мікрофонна перевірка», надавши від початку гарний поштовх для розвитку цієї виразно нонкон­ формістської команди. Нервово-імпульсивний драйв «Ролліксу» припав до смаку багатьом фанам украхопу, 125

Україна Ш КОСК

а такі хіти, як «День у день», «Хвора Генерація» та інші, принесли їм лаври найгострішої хіп-хоп-команди країни. Бумбоксоманія - не бітломанія Нині «Бумбокс» - це вже третя визнана мега-зірка украхопу. Що ж таке «Бумбокс»? Передусім - гнуч­ кий, іронічний і трохи меланхолійний вокал Андрія Хливнюка, фірмове срібло акустичних гітар Андрія Самойла, ритм-бокси та діджейські прибамбаси Ва­ лентина Матіюка й бездоганний менеджмент Бориса Гінжука та Олексія Согомонова. Також - доречність, стильність та актуальність гурту в цілому. Абсолют­ на індивідуальність команди теж очевидна, і про це свідчать аншлаги на концертах не лише скрізь в Україні, а й цілковита заанґажованість проекту на безмежних просторах Росії. Сьогодні вже мало хто згадує, що Матіюк і Самойло перед бурхливим зле­ том «Бумбоксу» цілих сім років плідно працювали у складі «Тартака»... Автор слів і вокаліст Андрій Хливнюк вважає, що «Бумбокс» не є комерційним проектом, а є своєрідною антитезою попсі, якої повно на ФМ-радіостанціях. Три повноформатні альбоми й макси-синґли гурту користуються не меншим попитом, ніж концерти, отже, хлопці безпо­ милково віднайшли свою власну, ексклюзивну нішу і впевнено розширюють її кордони.

126

0

Хіп-хоп. Украхоп: герої і лузери

Яскравим винятком серед колег є запорізька «Хорта», раніше - «Спідвей». Лідер гурту Андрій Лобода стверджує: «Хтось грає музику Карпат, і та­ ких - багато. Нам вдалося почути музику остро­ ва Хортиця, і ми поки що - єдині». Таких патріотів рідного краю як «Хорта», ще треба пошукати. Варто уважно послухати альбом «Пісні острова Свободи», аби зрозуміти, що справді свідомі люди мешкають не тільки на Заході... Колоритний та амбітний персонаж украхопу, якого «розкрутив» канал М-1 - незабутній УОУА 21 ЬУОУА створює справді талановиті, хоч і не без моралізаторства, тексти. І те, що прагне ви­ глядати ефектно та ультрасучасно, картини не псує. Підтвердженням генеральної тенденції украхопу за­ тягувати всіх друзяк на свої диски є справді достой­ ний реліз «ЙОЙ» (2007). Про комерційні хіп-хоппроекти а ля «Потап і Настя» говорити можна, але нецікаво, адже поп і ґламур і в Африці - поп і ґламур.

Шоу-біз початку тисячоліття: події, розчарування, прориви Колись хтось влучно завважив, що український шоу-бізнес існує від виборів до виборів. Цей дотеп­ ник мав на увазі велику залежність нашого артис­ тично-музичного масиву від політично-бізнесових структур та від кон’юнктури передвиборних пере­ гонів. Одначе 2003 рік не був роком виборів ні пар­ ламенту, ані президента, а відтак не можна говори­ ти про якусь заанґажованість, про «продажність» або «непродажність» артистів. Рік був нейтральним. Себто - звичайним. Те, що офіційно 2003 рік був про­ голошений «Роком культури» та ще й «Роком Росії в Україні», якогось реального відображення в перебігу подій не дістало. Звісно, якщо не брати до уваги стан­ дартний набір російського естрадного «нафталіну» та кількох офіціозних шоу, які мали совковий при­ смак штучно організованих «мєропріятій». Отже, всі суб’єкти нашого шоу-бізу перебували протягом року в однакових умовах, їхню активність або пасивність, їхні успіхи чи фіаско не можемо пояснити присутнос-

тю чи відсутностю спеціальних коштів, отриманих від тих чи інших політмасшабів. Поза тим, невибор­ ний 2003-й назвати «мертвим сезоном» для шоу-бізу язик не повертається, тому що насправді рік був дуже насиченим, яскравим, неспокійним і нестандартним. Рік вивів на сцену нових героїв (та антигероїв), на­ очно засвідчив появу нових явищ і тенденцій, при­ мусив радіти й розчаровуватися. Озирнімося й разом проживімо цей рік ще раз. Події Наприкінці 2002-го року «ВВ» розродилися но­ вим альбомом. Для найславетнішої української роккоманди поява нового матеріалу студійної якості автоматично перетворюється на подію. Так і було. Жива презентація альбому «Файно» відгуркотіла в Палаці спорту, а пізніше, у січні і лютому 2003-го, «ВВ» під прапором «Файно» відбомбили кілька кон­ цертів, а Олег Скрипка роздав неймовірну кількість інтерв’ю. З усього було видно, що «ВВ» остаточно закріпилися на позиції «етно-рок», а той же Олег Скрипка вперше озвучив свої наміри продюсувати фольк-ансамбль «Божичі», а ближче до літа про­ вести великий фольк-фестиваль під назвою «Країна Мрій», де зберуться адепти чистої автентики та рокфолькові формації. Невдовзі свій перший живий альбом (записано в екс-Жовтневому палаці під час сольного концерту) презентувала Марія Бурмака.

129

Україна Ш КОСК

До диску включили також і кілька відеотреків із кон­ церту, аби можна було не лише оцінити якість звуку, а й побачити - хоч і фрагментарно - той знаковий для співачки концерт під назвою «Міа». Всеукраїнський тур Бурмаки відбувся восени, охопив десять великих міст України й наочно засвідчив здатність Марії зби­ рати аншлаґи у великих залах на сході й заході краї­ ни. Вельми нетривіальна подія початку весни - серія концертів «Мертвого півня» з Віктором Морозовим на чолі під назвою «Афродізіяки». Ветеран україн­ ської естради, лідер колись відомих «Арніки» й теа­ тру «Не журись!» Віктор Морозов познаходив приза­ буті хіти 70-х, написав ще з півдесятка нових пісень, «Півні» все це загорнули в рок-н-рольну обгортку й усе разом як «Афродізіяки» представили публіці в київських і львівських клубах, куди просто годі було пробитися. Згодом з’явився одноіменний диск, який, до речі, ідеально передає атмосферу тих концертів. Всеукраїнським туром номер один можна назвати промотур «Океану Ельзи» з нагоди виходу «Суперсиметрії». Альбому передував СО-синґл, туру - два відеокліпи та їх потужна ротація. Як наслідок - повні палаци спорту в містах-мільйонниках і шалена швид­ кість продажу нового альбому. На середину 2003-го року вже було ясно, що «Океан» б’є рекорди на ринку авдіопродукції. Цікаво, що «Лавіні Мизіс», яка ви­ дала диск, вдалося випередити авдіопіратів, із чим їх можна і привітати. А от Віктор Павлік привітав своїх прихильників із приводу 20-річчя творчої ді­

Шоу-біз початку тисячоліття: події, розчарування, прориви

яльності зі сцени Палацу «Україна». Це був перший сольний концерт Павліка на головній сцені країни в супроводі оркестру солістів «Радіобенду». Тоді ж спі­ вак видав свій «ТЬе Ьезі» - п’ятнадцятий за рахунком альбом, паралельно вийшов альбом найкращих пісень його першого гурту «Анна-Марія» (серія «Українська колекція»). Пізніше, восени, Віктор разом із музикан­ тами й балетом відвідає Сполучені Штати - також з ювілейним туром. Тим часом з'ясувалася доля ново­ го диску Ірини Білик «Країна». У 2002-му польська версія альбому з’явилася на ринку Польщі, а лише в середині 2003-го вийшов нарешті україномовний ва­ ріант «Країни». Але було видно, що агенція «Нова» не доклала спеціальних зусиль до його розкрутки, певно, основні зусилля вона спрямувала на підйом іншого хедлайнера - Вєрки Сердючкі, яка раптом стала попспівачкою і в цьому амплуа принесла колосальний прибуток. Із ім’ям Ірини Білик була пов’язана нова робота «Скрябіна» - альбом «Натура». Спільна пісня «Мовчати» швидко стала хітом і «витягнула» увесь альбом Кузьми і компанії. «Скрябін» виїхав у свій «Натура-тур» у зміненому складі, без двох колишніх фронтменів - Ростіка і Шури Гєри. Тієї ж весни всіх здивували «Сіро-зелені». Своє десятиліття «Ґрін-ґрей» відзначив концертом у... Опері разом із симфонічним оркестром. І хоча все це скидалося на фарс, їм вдалося наробити галасу - слідом за «Океаном Ельзи», який у 2002-му також симфонізувався на сцені Палацу «Укра­ їна». Навесні ж стартував новий проект Руслани під

131

Україна Ш КОСК

назвою «Дикі танці». Стартував прем'єрою кінокліпу на пісню «Знаю я» та низкою концертів за участю ав­ тентичних музикантів. Пізніше цей гуцульський про­ ект Руслани набув великого розгону завдяки виходу альбому «Дикі танці». Саме цей диск стане відправною точкою для українського шоу-бізу зразка 2003-го року. Але про це пізніше. Літо 2003-го було періодом реінкарнації старих фестивалів і появою нових імпрез. Впевнено повер­ нувся до життя «Тарас Бульба» - рок-фест у містеч­ ку Дубно, по слідах якого було видано відеофільм та МС-збірку гуртів-музикантів. Розпочав свою діяль­ ність альтернативний фест «Рейвах» - дітище Зоряна Безкоровайного з Тернопільщини. Мета «Рейваху» видання мультимедійних дисків із відеорядом, фотоґалереєю та авдіотреками від учасників фесту. Від­ родився колись знаменитий львівський фестиваль «Альтернатива», хедлайнерами якого стали колишні його учасники - київські групи «Кому вниз» і «Вій». У червні в Полтаві відбувся «Мазепа-фест» - справжній форум найкращих українських рок-формацій «Плач Єремїї», «Гайдамаки», «Сад», «Кому вниз», «Вася СІиЬ». А вже восени в Києві відгриміла «Рок-екзистенція» найавторитетніший наш рок-фест, який щороку виво­ дить на сцену найкращі молоді гурти. Не давали про себе забути «Танок на Майдані Конґо» і «Тартак». Разом (як і в 2002-му) лідери на­ шого хіп-хопу презентували нові роботи - альбоми 132

Однією з найяскравіших подій 2003 року став сольний концерт «Плачу Єремії» під назвою «Світло і сповідь» у Палаці «Україна». Тарас Чубай, струнний ансамбль і «Піккардійська терція» представили вели­ ку пісенну сюїту на вірші Тарасового батька Григорія Чубая - одного з найкращих поетів-шістдесятників. По суті, «Світло і сповідь» - це спроба відновити зворотній зв’язок між сином і батьком, між ниніш­ ньою Генерацією та поколінням семидесятих. Колись Григорій Чубай у буквальному сенсі врятував життя маленькому Тарасу: на надувному матраці сина від­ несло у відкрите море. Ціною неймовірних зусиль батько його порятував. І тепер - хоч як би пафосно це не звучало - син рятує батька від зникнення у безод­ ні Часу, від забуття, відкриваючи публіці таємничий

Шоу-біз початку тисячоліття: події, розчарування, прориви

«Реформатція» і «Система нервів». Презентували, як і годиться, аншлаґовим сейшеном у «Промзоні» за участю багатьох гостьових музикантів - переважно тих, що брали участь у записах «Системи нервів». Сашко Положинський, лідер «Тартаку», запросив тоді на кожну пісню когось зі своїх друзів-музикантів. Усі вони залишили яскравий слід на тій платівці. Цікаво, що там є кавер-версія пісні «Ні, я не ту ко­ хав» дуету «Світязь», який ніби ніякого стосунку до хіп-хопу не має. Але справжнім хітом «Системи...» стала пісня «Понад хмарами», виконана спільно з призабутою, на жаль, Катею СЬіІІу та візуалізована в одноіменному відеокліпі.

133

Україна ІИ КОСК

світ його поезії. Найточнішим було б визначити цей альбом як музично-поетичну містерію, яка вимагає особливого спілкування на найтонших рівнях. Це було шоу неймовірно талановитої спілки музикантів, відзначене досконалим смаком і духовним наповнен­ ням. Ось вона - повноцінна альтернатива попсовій порожнечі та кітчу! Браво, Тарасе! Не менш важливою подією стала презентація книги народної артистки України Ніни Матвієнко «Виорю нивку широкую». У книгу, окрім автобіо­ графічної прози, увійшло понад 200 народних пі­ сень, що їх усе життя збирала співачка, пісень, які практично були невідомі широкому загалу. Енци­ клопедією класичної естради можна вважати серіал із тринадцяти дисків Юрія Рибчинського, який охо­ пив тридцятирічний етап творчості поета-пісняра й зафіксував найбільші шляґери вже далеких 70-80-х. Одна з найважливіших подій 2003-го - засну_ вання Української музичної премії, аналогу всесвітньовідомої «Ґреммі». Восени відбулося ще два знаменних презентаційних концерти: дві найкращі вокальні формації країни «Мап Заипсі» і «Піккардійська терція» наживо представили свої останні роботи. «Мап Зоипсі» по­ радували одразу двома дисками, а «Терція» видала свій перший «ТЬе Ье8І» під назвою «Антологія». Оби­ два колективи мають цілий оберемок міжнародних 134

Нарешті під завісу вийшла друком анонсована ще в жовтні книга «100 альбомів з України. Вибра­ на дискографія». Це - перший досвід у галузі укра­ їнської дискографії. У книзі детально змальовуються усі перипетії створення тих чи інших альбомів, на­ даються біографічні дані авторів, виконавців і гуртів. Книга охоплює чотири напрямки: фольк, естрада, поп і рок. Сто найкращих дисків вибиралися з понад 700 позицій. Розчарування-2003 І все ж реалії вітчизняного шоу-бізу ми бачимо не крізь рожеві окуляри, а очима електронних медіа, які, як і раніше, займали надто мляву космополітич­ ну позицію стосовно сучасної української культури. Ані в РМ-ефірах, а ні на наших «голубих зкранах» української пісні не побільшало. Найбільше роз­ чарування року - репертуарна політика всіх так званих національних телеканалів, не кажучи вже про «ефемки». Шкода, що зникла чудова програма Михайла Бриниха «Остання барикада», шкода, що загальновідомі свята проходять під акомпанемент московської попси, шкода, що політика Національ­

Шоу-біз початку тисячоліття: події, розчарування, прориви

відзнак і перемог на престижних європейських фес­ тивалях вокального мистецтва, а от їхні концерти в себе на Батьківщині, на жаль, трапляються рідко, а причини цього - суто економічні, оскільки робота за кордоном є значно вигіднішою.

135

Україна Ш КОСК

ного комітету телебачення і радіомовлення надалі залишається безхребетною і безвідповідальною. Шкода, що Тарас Петриненко на своє 50-річчя не дав нічого, окрім збірки найкращого в «Українській ко­ лекції». Шкода, що Ірина Білик, так і не розкрутивши свій чудовий альбом «Країна», почала записувати російськомовний диск. Шкода, що замість чудового співака на ім'я Нічлава ми отримали недоумкувато­ го бороданя Андрона (канал М-1). Шкода, що клас­ ний спільний проект «Кобзи» і гурту «ТНМК» за­ гальмувався, єдиний виданий СО-синґл свідчив про потужну потенцію цього несподіваного альянсу. Та­ кож не з’явився анонсований новий альбом Росави, на який чекали восени, не з'явилися нові роботи «Кому вниз» і Каті СЬіІІу (також анонсовані). Прикро за гучний провал Олександра Пономарьова на кон­ курсі «Євробачення». От якби він вийшов із тією ж «Червоною рутою», або з якимось із власних хітів... Відверто розчарував мюзикл «Екватор», добре роз­ рекламований, але музично малоспроможний. Не кращий вигляд мав і традиційний естрадний фести­ валь «Шляґер року», витриманий чомусь винятково в ретро-тональності, ніби шляґерів в іншій стилісти­ ці не існувало. Шкода, що замість чогось мистецьковартісного Україну на сценах СНД презентує Вєрка Сердючка а ля поп-стар, недолуге створіння талано­ витого артиста Андрія Данилка. Шкода, що блиску­ чий менеджер і ректор в одній особі надалі бавиться в ґранд-шоу замість того, щоб подбати про культуру.

136

Прорив року Цей розділ можна було б назвати «Відкриття року» або «Нові імена». Втім, дійові особи сучасної музичної дійсності, про яких ітиметься далі, мали на старті такий заряд енергії і бажання пробитися до слухача, що увесь цей бурхливий процес само­ ствердження на сцені інакше як «прорив» не на­ звеш. Втретє пробився (схоже, що надовго) до свого слухача Юрко Здоренко на чолі веселої трійці з на­ звою «Борщ». Перед тим він фігурував у класичному складі «ВВ». Далі, після виходу з «ВВ», він створив яскраву команду «ЯЯЯ», яка протрималася недовгий час. І ось третє втілення здійснено спробою його дру­ зів - басиста «ВВ» Олександра Піпи й барабанщика гурту «ТНМК» Вітольда Корженка. «Борщ» - жорстка й дотепна пост-панкова турбомашина, яка генерує шалений та істинний рок-н-рольний драйв. Хлопці за рік зіграли лише півтора десятка концертів, але й того вистачило, аби завоювати прихильників скрізь, де вони виступали. Інший «вискочка» - Василь Гонтарський, лідер пречудової групи «Вася СІиЬ», підкорює своєю безпосередністю, гумором і стьобом усіх,

Шоу-біз початку тисячоліття: події, розчарування, прориви

Подібних прикладів псевдокультури і кітчу можемо ще назбирати на кілька сторінок, але все це насправді є темою для іншої розмови, а точніше - дослідження щодо тотального падіння рівня культури в масах і в мистецькому середовищі.

137

Україна Ш КОСК

хто хоч би раз його почув. Неймовірна суміш стилів у музиці Васі зовсім не заважає, навпаки, тішить втом­ лене від одноманітності вухо слухача. Альбом «Хіпан» - дебютник «Вася СІиЬ» - багато хто порівнює з роботами «Братів Гадюкіних» і - небезпідставно. Варто було івано-франківській «Перкалабі» за­ світитися в столиці на трьох-чотирьох акціях, як мо­ ментально всі загомоніли про появу феноменальної до божевілля капели, яка в невідомий спосіб поєднує растаманські «прибамбаси» з колоритним етносом гуцулів і вічнозеленим рок-н-ролом. Прорив «Перкалаби» був блискавичним, а відтак її чекають з нетер­ пінням. І будьте певні - аншлаґи Гарантовані. Якщо в «Перкалаби» елементи стилю реґґі були лише барвою, то харківський дует «5 пігга» («П’ятниця») у складі: Андрій Запорожець (вокал) і Сергій Бабкін (гітара) зробили реґґі наріжним каменем. їхня цілковита й емоційна природність вкупі з тим, що підросло по­ коління, незнайоме із культурою реґґі, дали фантас­ тичний результат. За якихось два роки «П’ятниця» перетворилася на справді культову одиницю, що зби­ рає аншлаґи в усіх столицях СНД. У 2003-му з’явився їхній перший альбом, який розлетівся миттєво. До речі: Андрій Запорожець пов’язаний ще з одним не­ тривіальним харківським складом «Ілок», який грає модний ейсід-джаз-рок. Напередодні реґґі-експансії «П’ятниці» група «Ілок» також презентувала свій пер­ ший - і дуже якісний диск «Туристична зона». Цікаво,

Ф

Шоу-біз початку тисячоліття: події, розчарування, прориви

що музиканти обох команд тісно пов’язані з молодіж­ ними харківськими театрами «Арабески» і «Театр 19», для яких створюють цілком самодостатні саундтреки. А от справжніми послами сучасної української культури за кордоном були «Гайдамаки» і «Масі Неасіз». Протягом літа й осені «Гайдамаки» об’їздили найбільші фестивалі просто неба в Польщі, Чехії, Німеччині та Естонії, де виступали з повноцінними концертами як хедлайнери. «Масі Неасіз» тим часом намотали 10 000 кілометражу країнами центральної Європи, граючи пісні зі свого першого україномовно­ го альбому «Контакт». Загалом, «проривів-2003» мо­ гло би бути більше, якби кілька дуже перспективних гуртів змогли реалізувати свій потенціал. Із великим відсотком достовірністі можемо прогнозувати «прориви-2004», учасниками яких стануть «Нумер 482», «Димна суміш», «Фактично самі», «ДАТ» й оновлена Катя СЬіІІу.

Леґендарні альбоми

,

25 дисків які змінили обличчя української рок-музики Чи існують в українській дискографії альбоми, які кардинальним чином вплинули на розвиток віт­ чизняної рок-сцени, стали своєрідними артефакта­ ми, «лакмусовими папірцями», за якими можна без­ помилково оцінити самобутність і самодостатність найсуперечливішого з жанрів? Безумовно, існують. І надалі впливають на формування стилістики бага­ тьох молодих формацій. Щодо глобальних інспірацій усієї, зокрема української, рок-музики, тут вирішаль­ ний вплив спричинили загальновідомі західні гуртиявища. Згадайте хоча б альбом «5§1. Реррегз Ьопеїу Неагсіз СІиЬ Вапсі» («Веаііез») або фантастичний концептуальний диск «ТЬе Багк Зісіе 0£ ТЬе Мооп» («Ріпк Ріоусі»)... Я к і багато інших, ці роботи мали ко­ лосальний вплив на світову культуру, оскільки були революційними для свого часу й суттєво змінили об­ личчя музики. Ці роботи були змістово-знаковими,

адже мали найвищу концентрацію «меседжів», адре­ сованих Часу, Поколінню і, як виявилося, усьому Людству. Щодо наших вітчизняних реалій, уперше українська рок-сцена стала масово-популярною у другій половині 80-х. Особливо, після тріумфальної місії, а точніше - лавреатських концертів «Червоної Рути». На Олімпі глядацьких симпатій опинилися «Брати Гадюкіни», Віка Врадій, «ВВ», «Зимовий сад» та інші. Епохальний час суспільних змін на хвилі на­ ціонального відродження не міг не дати країні нових героїв і революційних альбомів-символів змін, які згодом стали класикою жанру. Наприкінці першої декади XXI століття добре видно, які з них витри­ мали іспит часом. Саме вони перевидаються знову і знову, а відтак продовжують впливати на музичну реальність. Тотальний стьоб, або Естетика «антигероїв» Гаряча, щойно зі студії, потрапила мені до рук касетка «Братів Гадюкіних» із першим альбомом «Всьо чотко». Кому б із друзів її не ставив, першим їхнім бажанням було її переписати. Це був 1989-й рік - у країні розпочиналася «гадюкіноманія». Важ­ ко сказати, якими саме накладами розійшовся цей альбом країною - сотнями тисяч чи мільйонами. Го­ ловне інше: альбом являв собою портрет епохи змін крізь призму неповторного гумору й сарказму.

Україна Ш КОСК

Саме тому «Всьо чотко» - у категорії «класика жанру». Станом на 1988-й рік однією із найпопулярніших була пісня «ВВ» під назвою «Танці». Одноіменний ка­ сетний альбом у 1989-му видала київська студія «Фо­ нограф». Касетка вже містила головні «вевешні» хіти: «Політ-рок», «Гей, любо», «Були деньки», «Товариш майор», «Полонина», «Махатма». У 1991-му на диску вийшов альбом «Або-або», записаний на фестивалі у Франції на побутову касету, який містив ще одну пор­ цію вічнозелених хітів - «Зв’язок», «Червоні коні», «Я підійду», «Веселковий твіст». Із погляду драйву, експресії та свіжих ідей там було все, чим «ВВ» слав­ ляться й досі. Звісно, що в неконтрольований спосіб ті записи активно поширювалися країною, і розпо­ чалася справжня «вевеманія». Але, зважаючи на те, що ранні альбоми «ВВ» мали незадовільну якість запису, вигляд еталонної роботи групи має альбом 97-го року «Музіка» з безперечними хітами «Весна», «Музіка», «Гармонія», «Глибина», «Горіла сосна» та іншими. Був час, коли «Гадюкіних» сприймали як відпо­ відь Львова на панківську експансію «ВВ». Музично «Гадюкіни» являли собою надзвичайну суміш блюзу, року й гуцульського фольку. Але якщо Олег Скрипка експлуатував суржик київських передмість і мав ви­ гляд типового люмпен-розбишаки, то Сергій Кузьмінський випромінював образ такого собі поміркова­ ного «рогуля». Обидва вивели на сцену «антигероя», а

Легендарні альбоми: 25 дисків...

насправді - хлопця з народу, який є не поганим і не добрим, а таким як є - самим собою. Обидва пере­ творили вуличний сленґ і брутальність на естетику тотального стьобу, чим і відрізнявся андеґраунд - лі­ тературний і музичний - тієї бурхливої епохи. Наша автентична «панк-королева» Віка Врадій, яка отримала у 1988-му ґран-прі міжнародного фестивалю «Міс-Рок», легалізувала на сцені образ петеушниці, але з доволі широким спектром ідей та емоцій. Активна співпраця з басистом й аранжуваль­ ником Володимиром Бебешком спричинила появу трьох студійних альбомів, але найбільш знаковим слід вважати дебютний реліз «По цимбалах». Адже головні її хіти - це «Тинди-ринди», «Український рок-н-рол», «Шахтарське буґі», «Не треба, Стьопа», «Мамо, але я дурна», «Ганьба». Культурний шок, або Рафіновані нонконформісти Інші культові герої рок-андеґраунду 80-х по­ чатку 90-х - це київський гурт «Колезький асесор», що залишив по собі не якийсь конкретно-знаковий альбом, а сукупний химерно-фантастичний образ. У цієї групи незвичайним було все - від вигадливих звукових конструкцій і текстового хуліганства - до чудернацьких лахів, запозичених із різних епох. Не­ змінно вони викликали шквал абсолютно протилеж­ них емоцій: фронтмену й вокалісту Василю Гайденку

143

Україна Ш КОСК

вдавалося натискати на такі потаємні струни слу­ хацьких душ, куди не могли дістатися інші «ловці душ від рок-н-ролу». Від початку, тобто із середини 80-х «асесори» йшли в аванґарді альтернативної те­ чії і завжди видавалися «білою ґавою» на тлі колеґ, викликаючи в публіки культурний шок. Експеримен­ тальні опуси Гайденка звучали в межах від сюрреа­ лістичного арт-року до пост-панківської психоделії. Із погляду музично-образного мислення та зосе­ редження новацій, «асесори» не знали собі рівних. «Крепдешин машин», «Цар звірів - бидло», «Друга симфонія», «Військова музика», «Фея у блакитному», «Немає концепції» та інші знакові речі можна зна­ йти у збірці «Колезький асесор», виданій незалежним лейблом «М. Гоголь» у 2001-му. Нині Василь Гайденко пише музику для театральних вистав, але для прихильників група залишається яскравим зразком київського рок-андеґраунду 80-х. Серед команд «пошукового крила» помітний слід лишив «Біокорд». Це - інструментально-гітарна музи­ ка з елементами психоделії найвищої якості. Генератор ідей - дипломований архітектор Микола Биков з абсо­ лютно нестандартним композиторським мисленням. Активний період творчості - перша половина 90-х, коли світ побачили у «самопальний» спосіб вироблені чотири інструментальні альбоми та один - розкішно виданий «Караваном СО» у 1995-му альбом «Високі Небеса». Саме цей альбом можна вважати еталонним у дискографії гурту, оскільки він є найбільш доскона­ 144

Легендарні альбоми: 25 дисків...

лим і виваженим. «Хмари», «ДДД», «Сутінки», «Хвиля за хвилею», «Агресія», «Дистанція», «Високе небо» - ось класичні композиції групи, які цілком актуально зву­ чать і нині. Цікаво, що численні радіостанції до цього часу активно використовують музику «Біокорду» як авдіозаставки до різноманітних передач, адже атмосферно-настроєві медитативні композиції Миколи Бикова якнайкраще до цього пасують. Прикметно, що у складі гурту були музиканти екстра-класу - віртуозний скри­ паль Сергій Охрімчук і барабанщик Стас Іванов, які й нині плідно працюють у різних проектах. Яскравою індивідуальністю на ниві електронних експериментів багатьом запам’яталася «Фоа-Хока» чернігівсько-київський проект. «Фоа-Хока» - це такий собі екзотичний фрукт, щось на зразок фейхоа, водно­ час - найбільш екзотичний фрукт української незалеж­ ної сцени. Дмитро Куровський, Іван Москаленко та Вла­ дислав Діхтяренко використовували ритмічні, шумові та мелодійні «лупи» в поєднанні з живими інструментами та мелодекламацією. Було всього потроху: жменька психоделіки, жменька техно, фольку плюс мелодекламації. Два альбоми - «Музика без Хазяїна» та «Не-відомість» вийшли на початку 90-х у Польщі на відомому лейблі «Кока-рекордз». Характерним для «Фоа-Хоки» є також вітчизняний реліз 2002-го року під назвою «Індпошив». Цей диск по суті є нігілістично-стьобовим реквіємом за споживацьким суспільством. Якщо існує в мистецтві ес­ тетика абсурду, то саме «Фоа-Хока» - яскравий зразок цієї естетики на сучасній рок-сцені.

145

Україна Ш КОСК

Літературно заангажований рок для розумних Із веселих башлабайських капусників виросла найбільш літературно заанґажована й мобільна фор­ мація «Мертвий Півень» із міста Лева. Роман Чайка, Михайло Барбара і компанія мають чималу дискогра­ фію, але найбільшу концентрацію «перлин» містить альбом 98-го року «Шабадабада». Саме цей реліз най­ повніше являє слухачеві строкату й іронічну «півнівську» естетику. Згадаймо «Поцілунок», «Гобелен», «Холодно», «Бютіфул Карпати», «Літо буде»... Як ніхто інший, «півні» популяризували творчість поетичного угруповання «БУ-БА-БУ» - Андруховича, Неборака, Ірванця. Вони завжди були таким собі живим містком поміж рок-тусівкою та літературною богемою. Блис­ кучі спільні роботи «Півнів» із Віктором Морозовим в альбомі «Афродізіаки» та з Юрієм Андруховичем в альбомах «Пісні для Мертвого Півня» та «Кримінальні сонети» закріпили за гуртом репутацію найбільш літе­ ратурно заанґажованої компанії. Із вишуканим поетичном словом завжди «во­ дили дружбу» Тарас Чубай і «Плач Єремії». Велика частка пісень «плачів» була інспірована поетичною спадщиною батька Тараса - дисидента-шістдесятника Григорія Чубая, а також - поезіями Костя Москальця. У 1998-му побачила світ збірка «Добре». Це - компі­ ляція з трьох попередніх альбомів «Най буде все як є», 146

Легендарні альбоми: 25 дисків...

«Двері, котрі насправді Є» та «Хата моя». Усі 15 тре­ ків - це і є золотий фонд гурту, які сміливо можна зарахувати до національної рок-скарбниці. «Вона», «Грифон», «Коридор», «Світло і сповідь», «Срібне поле», «Коли до губ твоїх», «Каламутна вода» і багато інших є яскравими зразками рок-мейнстріму. Усі шанси потрапити до віртуального пантео­ ну мають три сольні проекти Чубая: «Наше Різдво», «Наш Івасюк» і «Наші партизани». Як ніхто інший, Тарас Чубай запропонував фантастичні інтерпретації народного й авторського матеріалу. І ці диски були хі­ тами продажів в Україні. До інтелектуального крила «літературно заанґажованих» гуртів можна додати «Королівських зайців» зі Львова, еталонним для яких є диск «Казки коро­ лівства А-Мазох», у якому лідер-вокалістка Леся Герасимчук чудово втілила поезії Лесі Українки, Ліни Костенко, Павла Тичини і Беранже у жанрі, який сама Леся визначила як «альтернативний романс». Ще один безсумнівний еталон якості - альбом «Жовта куль­ баба» від гурту «Сестри Тельнюк», які успішно пра­ цюють у складній стилістиці нью-ейдж і роблять це надзвичайно тонко та якісно. Вони завжди працювали з поезіями батька - Станіслава Тельнюка, з поезіями Стуса, Івана Козаченка. «Жовта кульбаба» - це пер­ ший реліз, де вони познайомили публіку з власними - і якими! - пісенними шедеврами. Це - інтелектуальний рок із жіночим обличчям для духовно зрілих людей.

147

Україна ІМ КОСК

Постійним егреґором плинності традицій на естраді, особистим другом і партнером дуже багатьох музикантів із різних поколінь був і залишається Вік­ тор Морозов - львівський співак, музикант, літера­ тор, перекладач. Колись - лідер ансамблю «Арніка», керівник театру «Не журись». Гурт «Четвертий кут» був створений на початку 90-х. Грали комфортну му­ зику душевного спокою на межі стилів нью-ейдж і романсу. Другий альбом Морозова й «Кута» повніс­ тю складався з пісень поета і барда Костя Москальця. Особливий шарм є в піснях Москальця - незатертість тем, оригінальність метафоричного ряду, ексклюзив у всьому. Творчий альянс «Морозов-Москалець» знайшов нещодавно своє продовження у ви­ гляді розкішного альбому «Армія Світла». Хто ви, рок-поети? Серед гуртів, орієнтованих на власну авторську по­ езію, впливовими були «Небесна копалина», «Рутенія», «Вася СІиЬ», «Мандри» і «Вій». Самобутні треки лідервокаліста й гітариста «Небесної копалини» Юрія Польченка зосереджені саме не в першому релізі, як це зазви­ чай буває, а в останньому - «Сплять янголи». Пісні «Час іде крізь нас», «Чекай», «Сплять янголи», «Моя люба», «Злітай», «Срібний день» зібрали навколо гурту при­ хильників інтелектуального дискурсу в поезії. «Сплять янголи» був найкращим, але, на жаль, останнім релізом київської формації «Небесна Копалина». Урбаністич­ ний фольклор несамовито-талановитого поета-актора-

Леґендарні альбоми: 25 дисків...

співака Василя Гончарського втілено у трьох студійних альбомах його групи «Вася СІиЬ». Уже певною мірою хрестоматійним є перший диск групи «Хіпан». Для при­ хильників творчості Василя і компанії - це класика чи­ стої води. «Не пускай дівча гуляти», «Чорна гора», «Дон Хуан», «Шіді-Ріді», «Хей, Джо» та інші пісні вже давно пішли «гуляти в народ». Перший диск «Мандрів» «Романсеро про ніжну ко­ ролеву» так само залишається своєрідним «еверестом» для Сергія (Фоми) Фоменка й компанії, де на повну силу він розкривається як поет-романтик і як стиліст суто народного мелосу, який вдало пристосовує до сучасних потреб урбанізованого слухача. Такі пісні, як «Дочка мельника», «Ряба кобила», «Картата сорочка», «Старий шинок», «Човен», «Різдвяна ніч», нині сприймаються як цілком хрестоматійні для свого жанру. Як нетривіальний поет київського студентського андеґраунду 80-х постає сьогодні Анатолій Сухий у альбомі «Десять років потому», який частково під­ сумовує діяльність групи «Рутенія». «Рожеве місто», «Круки», «Політ під крилом кондора», «Колискова», «Ніч пурпурових вогнів» та інші - це унікальні зраз­ ки поезії студентського спротиву початку 90-х. Серед інших поетів лідера групи «Вій» Дмитра Доброго Вечора вирізняють глибоко-містичне світо­ бачення та своєрідна харизма. Щодо «Вія», група вже давно посіла гідне місце в українському «Рокпантеоні». Взірцевим із погляду високої концен­ трації ідей та образів залишається альбом «Чорна

149

Україна Ш КОСК

рілля», який уже кілька разів успішно перевидавав­ ся. Фундаментальні речі - «Політ коршака», «Змія», «Очі відьми», «Різдвяна балада», «Туман», «Між не­ бом та землею». Іншого крою поет-нонконформіст Андрій Кузьменко збагатив вітчизняну рок-сцену цілим арсена­ лом поетичних знахідок, які подибуємо переважно на ранніх альбомах гурту «Скрябін» - «Мова риб», «Казки», «Птахи», «Хробак». Лукавий адепт галиць­ кого сленґу Кузьма збагатив скарбницю рок-поезії сотнями колоритних перлів. Два десятки альбомів за 19 років існування гурту - результат реактивної ро­ боти Кузьми й компанії. Враховуючи довгу, складну й заплутану еволюцію «Скрябіна», варто визначити еталонним ювілейний - на честь 15-річчя - альбом під назвою «Альбом», виданий «Лавіною» у 2004-му. Окремо справжньою брилою бовваніє в істо­ рії українського року ґотик-фольк-індастріел гурт на ймення «Кому Вниз». Знаменитий хіт на поезію Шевченка «Суботів» Андрій Середа написав і по­ дарував батькові на день народження ще в 1983-му. Від першого виконання «Суботова» на «Червоній Руті»-89 увесь час цю пісню-гімн люди зустрічали, підводячись із місць. Взагалі, «Кому Вниз» має най­ вищу концентрацію духовної міці, самобутності й новаторства в усьому, що роблять як музиканти, по­ ети й аранжувальники. До цього часу їм належить особлива ніша ідейних нонконформістів, де ніхто не 150

Етно-роковий дискурс Років 8-10 тому в Україні в и н и к і динамічно роз­ вивається новий музичний напрям, що його можна умовно окреслити як «етно-ф’южн». Адепти стилю і батьки-засновники - «Гайдамаки», «Перкалаба», «Очеретяний Кіт» і «Бурдон», які, власне, максималь­ но виразно й уособлюють головні досягнення того напряму. У них є багато послідовників і прихильни­ ків, є чимало великих регулярних імпрез, що попу­ ляризують естетику етно-року. Щодо еталонних авдіо-релізів - їх є вже чимало, а їхня кількість і якість постійно зростають. За відомою логікою, «перший постріл - найгучніший», у «Гайдамаків» це, знову ж таки, був дебютний авдіореліз без назви, але з цілком стрункою концепці­ єю тотального відновлення вічних, проте, майже загу­ блених цінностей. Тоді їм вдалося привернути до себе увагу багатьох, і не лише в Україні. Нині «Гайдамаки» найбільш концертуюча у Європі українська команда. «Свят Вечір», «Карпатен-ска», «Полісся», «Біла-біла», «Жнива», «А вже років 200» - лише мала частка «гай­ дамацького» арсеналу, з яким вони успішно просува­ ються вдома і «за бугром».

Легендарні альбоми: 25 дисків...

зміг втриматися так довго. Ці музиканти ніколи не пристосовувалися до наявної у шоу-бізнесі системи координат, а завжди рухалися власним маршрутом, їхня «класика й еталон» - альбом «Іп Казїиз» 1996-го року.

151

Україна ІМ КОСК

Ска-панківський різновид етно-дискурсу іванофранківської «Перкалаби» також представлений «першачком» під назвою «Гор-р-ри». «Перкалаба» також небезуспішно торує свій шлях у Європі, а вдома є не­ змінною окрасою безлічі етно-забав. В «Очеретяного Кота» шлях був значно довший. Спочатку «коти» грали вельми наворочену амбієнтно-психоделічну електроніку (диск «Манія»), потім ви­ конували автентичні коломийки (диск «Коломийки») і, нарешті, видали супер-стильний альбом «Мандрівка у Косаківську». З усіх трьох виданих на-гора альбомів львівського «Бурдону», де концепція «\\ГОГІ<3 ІШ 15ІС», тобто суміші етно-культур світу домінувала від початку, варто особливо відзначити останній - «Тайстра Чугайстра»... Замість епілогу Витоки всіх сучасних трендів і тенденцій, що постійно вирують в умовній площині нинішньої, модерної і дуже неоднозначної рок-культури по­ чатку XXI століття, так чи інакше можна знайти на дисках їхніх попередників - сяючих або згаслих зірок української рок-сцени 80-90-х. Щоправда, інколи спрацьовує ефект «дежавю», а інколи новачки приєм­ но дивують швидко засвоєними уроками й дуже рідко вражають справжніми відкриттями та артефактами.

Ф

о Музика Майдану Можна вірити або не вірити політикам, політтехнологам, журналістам, але не можна не повірити народу - сотням тисяч людей, які зібралися у серці столиці, аби відстояти своє право вибору. Фантас­ тичний сімнадцятиденний мітинговий марафон на Майдані був увесь пронизаний музикою. Безліч спі­ ваків і музикантів зігрівали, підбадьорювали, а ча­ сом і «заводили» величезну кількість людей, аби той революційний тонус не знижувався, не розчинявся у пасивному очікуванні розв’язання конфлікту на вищих поверхах влади. Якщо ви були в самій гуща­ вині майданного народу, то напевно відчували хвилі природного адреналінового вихору, адже інтуїтивне відчуття небезпеки, попри оптимізм численних про­ мовців від опозиції, не покидало душі людей. Можна сказати, що Колективна Душа Майдану (а це, фак­ тично, вся країна) загартовувалася і зміцнювалася на Моноліт за лічені тижні. Саме в цьому і полягає Диво. Те, що не трапилося протягом тринадцяти років, ста­ лося на наших очах за сімнадцять днів. І стрижнем 153

Україна Ш КОСК

цього процесу стало найбільш емоційне з усіх мис­ тецтв - Музика. Нині одразу кілька авдіокомпаній готують декілька альбомів. Ці збірки умовно можна іменувати «Піснями помаранчевої революції». Варто завважити, що, починаючи з 22 листопада, головною сценою країни став саме Майдан, а зовсім не респектабельний Палац «Україна», в якому один за одним повідмінялися кілька гастрольних концертів російських естрадних зірок. Стосовно масиву музи­ ки, яка безперервно лилася зі сцени Майдану, її мож­ на поділити на кілька видів: а) революційні слогани; б) помаранчеві частівки; в) гімни; г) пісні протесту; ґ) універсальна лірика. А от за формою увесь мара­ фон являв собою симбіоз політичного мітингу та рок-фестивалю. Щоправда, музично-політичний формат дійства викристалізовувався протягом 140 днів виборчих перегонів, коли «ВВ» на чолі з Олегом Скрипкою, Святослав Вакарчук зі своїм «Океаном Ельзи», «Мандри», Тарас Чубай із «Плачу Єремії», Олександр Пономарьов, Оксана Білозір, Марія Бурмака і Тарас Петриненко безпомилково відшукали саме ті звуки, саме ті слова разом із формою «месиджу», які найефективніше «чіпляють за живе». Та­ кож до авангарду ющенківської команди, яка впли­ вала ще активніше на молодіжну частину майбутніх виборців, слід зарахувати «Танок На Майдані Конґо», «Тартак», «Гайдамаків» і «Нумер 482». Це саме вони викрешували іскру драйву з будь-якої «непід154

Музика М айдану

йомної» ситуації. Одначе низка заздалегідь сплано­ ваних і проведених концертів протягом турів - це одне, а стихія майданних дійств, коли кожен наступ­ ний день міг стати останнім - то зовсім інше. Уся команда мистецької аґенції «Арт-Велес» і компанії «Комора» працювали на межі повного фізичного ви­ снаження, але - «5Ьо\у Міі8І Со Оп», як співав ко­ лись Фредді Меркюрі. І мав рацію. Тим часом казан Майдану вирував, переплавля­ ючи гарячу поточну інформацію на свій власний по­ маранчевий фольклор. Постійний ґенератор нових ідей склали мешканці наметового містечка - цей по­ маранчевий Інтернаціонал зібрав людей з усіх без ви­ нятку регіонів України. Варто завважити, що в Київ на Майдан з’їхалося дуже багато музикантів, гуртів і навіть оркестрів, які прагнули лише одного - вийти на сцену й підтри­ мати громаду. Більшості з них було відмовлено. Од­ нак і тут Майдан відреагував адекватно - виникла ціла мережа альтернативних маленьких сцен, кожна з яких миттєво збирала своїх вдячних прихильни­ ків. Саме на тих сценах грали молоді команди - не­ хай без будь-яких імен і титулів - але не менш при­ страсно за інших - тих, що з титулами. Особливою родзинкою Майдану стали «Барабанщики револю­ ції» - абсолютно стихійне явище, яке утворилося поблизу помпезного будинку Кабміну. Важко зараз з’ясувати, кому належала ідея використати порожні

155

Україна Ш КОСК

бочки, які лишили по собі на схилах Маріїнського парку донецькі «біло-голубі». Одне слово - бочки перетворилися на ударні інструменти, риштовка від наметів замінила барабанні палички. І понеслося! Такий собі народний трибунал революційних бара­ банщиків, який здійснював психічну атаку на уря­ довців, які ніяк не хотіли звільняти приміщення. По­ маранчева революція винесла на поверхню багатьох молодих музикантів, які дуже швидко спромоглися зіграти й записати кілька пісень, що їх одразу під­ хопили сотні тисяч страйкарів на всіх площах краї­ ни. Зокрема, це знаменита вже «Нас багато, нас - не подолати», що належить Івано-Франківській гру­ пі «Ґринджоли», яка завжди грала симпатичний і мелодійний реґґі з українськими текстами. Пісню «Пробивайся» зробила задовго до листопадових по­ дій київська формація «Бе Шифер», а пісню «Пора!» на вірші Володимира Цибулька записала львівська «Піккардійська терція». Багато своїх пісень пови­ ймали з архівів і Тарас Петриненко, Марія Бурмака, «Кому Вниз». Останні зіграли свій найкращий древній хіт «Суботів», з яким у свій час перемогли на «Червоній Руті-89» у Чернівцях. Вартий уваги й гімн України, душевно заспіваний Олександром Пономарьовим. До речі, свій відеокліп переможниця «Євробачення-2004» Руслана знімала безпосередньо в гущавині помаранчевого люду за участю вже зга­ дуваних «барабанщиків».

156

Музика М айдану

Задовго до вищезмальованих подій «Арт-Велес» анонсував проведення «Рок-Екзистенції» - традицій­ ного рок-фестивалю, який уже має і свою історію, прихильників і є улюбленим дітищем Тараса Грималюка - продюсера цієї мистецької аґенції. Останніми роками фестиваль відбувався в культурному центрі КПІ. І ось тепер «Рок-Екзистенція» стартувала на Майдані, внаслідок чого попередньо відібраний «мо­ лодняк» засвітився перед усім народом. «Інкунабу­ ла», «Далі», «Ті, що падають вгору», «Мандариновий рай» та «Гуцул Каліпсо» могли лише мріяти про такий шалений дебют. Парад дебютантів завершив «Плач Єремії», завершив золотими хітами і зовсім новими піснями. Цікава деталь: паралельно у Палаці спорту відбувався запис каналом «1+1» новорічної програ­ ми «Святкові канікули» за участю Ірини Білик, Анд­ рія Данилка, Софії Ротару, Валерія Лєонтьєва, Таїсії Повалій. Навряд чи у змонтованій версії залишиться один красномовний епізод, коли під час виступу на­ родної артистки Таїсії зала відреагувала не дуже до­ бре, чим, напевно, зіпсувала настрій не лише нашій зірці, а й присутнім там Ірині Білик і Ротару. Що ж, народ, який вийшов на Майдан, уже не обдуриш... І було б добре, якби наші «заслужені» разом із «на­ родними» артистами якнайшвидше це зрозуміли. Тоді ж на авдіоринок країни вийшов альбом «Помаранчеві пісні». До нього увійшли музичні тво­ ри, що лунали на Майдані Незалежності впродовж

157

Україна Ш КОСК

17 днів. Альбом видали спільними зусиллями компа­ нії «Комп Мюзік» та «Лавина Мюзік». Крім України, ця збірка була видана у Польщі, Німеччині, Голлан­ дії, Греції, Швейцарії, Росії, Прибалтиці, Сербії, Чехії та Ізраїлі. До альбому увійшли 12 пісень від «Океану Ельзи», «ВВ», Тараса Петриненка, Олександра Пономарьова, Руслани, «Гайдамаків», «Мандрів», «Тарта­ ку», «Таліти Кум», «ТНМК», «Масі Неасіз» і Росави. Лідер «ВВ» Олег Скрипка так прокоментував вихід альбому: «Помаранчева революція» - акція напівполітична і напівпісенна. Київ протримався 17 днів із доброї подачі музикантів. Я вважаю, що культурний підсумок Помаранчевої революції - перемога україн­ ської пісні». Тарас Петриненко додав: «На білому світі є бага­ то народів, у житті яких музика та пісня відіграють величезну роль. Мабуть, цілий світ пов’язує Україну з піснею. Те, що під час Помаранчевої революції пісня стала зброєю, свідчить про повстання українського народу з небуття». Олександр Положинський із «Тартака» наголо­ сив, що Помаранчева революція розбудила народ не тільки в політичному, але і в творчому сенсі. «До мене щодня звертаються люди, які приносять вірші, тексти пісень, роблять пропозиції спільних проектів. Чудово, що одночасно з’являється стільки творів, присвячених Помаранчевій революції».

158

Олександр Пономарьов: «Я гордий із того, що живу в історичний момент відродження української нації. Пишаюся, що живу в одній країні з мужніми людьми, завдяки яким твориться новітня історія України». Святослав Вакарчук («Океан Ельзи»): «Усе, що нині відбувається, є приводом для того, щоб наша країна стала відомою в усьому світі, як демократична держава. З народом, який відстоює своє право бути вільним. Видання цієї збірки в Європі є актуальним, тому що зараз спостерігається підвищений інтерес до України. І це не лише політичний інтерес, але й заці­ кавленість культурою, традиціями, людьми». Руслана зізналася: «Я ніколи раніше не уявляла, як багато в нас є пісень про свободу. Навіть тексти ба­ гатьох своїх пісень тепер розумію і співаю по-іншому. Думаю, після цих доленосних подій народиться ба­ гато прекрасних пісень. Та й люди, що народяться в Україні, житимуть, сподіваюся, прекрасно».

у

о Система БҐРП Система БҐРП - це не партія, скоріше певне угрупування людей, об’єднаних спільними інтере­ сами, естетичною платформою, адже йдеться про систему спільних цінностей, точніше - про головні тренди популярної сцени. Що саме сучасну субкультуру всевладної попси робить її схожою на політичну партію? Передусім - чітко визначені корпоративні інтереси, по-друге - належність до однорідної ідеологічно-естетичної платформи, по третє - наявність власних медіа ресурсів, найбільші з яких - телеканал М-1, «Русское радио», «Хіт-ФМ, «Радіо Шансон»... До системи БҐРП входять також обслуговуючий персо­ нал та замовники музики разом із спонсорами. Якщо набратися терпіння і одним махом переглянути хітпарад «ТОП-20» на тому ж «М-1», швидко стане зро­ зуміло, що в тій двадцятці набереться кілька справ­ ді креативних творців сучасної поп-культури, серед них - Лама, Максима, Руслана, групи «Скрябін», «Ґуаш», «Друга ріка» та Георгій Делієв і Олексій Большой із кумедним одеським хіп-хопом... Ну, а решта? Усі ці «Не ангели», «Дрес-код», «Х5», «()ие8І Різіок», 160

Маня, Марта, Ірина Білик? Утім, саме ці артисти є вірними послідовниками духу і букви системи БҐРП, що розшифровується так: - Барбізація, Ґламуризація, Русифікація, Порнографізація її величності Попкультури. Цікаво, що в світі цінності пострадянської попкультури не оцінили ніяк, утім, в Росії, Білорусії, Україні та Казахстані саме цей різновид масової куль­ тури є шалено запитаним. Підтримку діячі БҐРП зна­ ходять у нас на найвищому державному рівні і стають офіційно шанованими артистами. Тепер щодо засадничих речей. Барбізація у нас ви­ никла внаслідок знайомства нашої поп-культурної елі­ ти з артефактами американського маскульту, зокрема з впливом на масову свідомість майбутніх домогоспода­ рок ляльки Барбі, яка є найбільшим брендом цього са­ мого маскульту, тобто - омріяним ідеалом мільйонів. І це призвело до тотального копіювання символу щастя усіма, хто має на це гроші й натхнення. Аргументація наших «барбізованих» артистів залізна: якщо Барбі є модною у цілому світі, то і ми маємо виглядати так само, аби бути запитаними й успішними. І вони витра­ чають шалені кошти на рихтовку зовнішності, замість того, аби бути хоч трохи цікавими в музичному пла­ ні і намагатися «відкривати Америку» в цій площині. Слідом за «інкарнацією в стилі Барбі» йде автоматична «ґламуризація». Тут деякі адепти просто б’ють рекор­ ди меркантильності. Як-от народна артистка Наталя Могилевська, яка не так давно влаштувала справжнє

Україна Ш КОСК

шоу - аукціон із продажу власного фотопортрету у стилі «ню». Така собі легка еротика від біло-блакитної зірки. І уявіть собі - цей шматок фотопаперу без на­ тяків на художню цінність пішов з молотка за десять тисяч... Знайшовся таки небайдужий до жіночих форм уславленої артистки, а саме шоу було презентацією найґламурнішого бомонду столиці, яке зібралося, аби всій країні продемонструвати не лише естетичну, а й економічну самодостатність і незалежність від... здо­ рового глузду. Наступна складова системи - це руси­ фікація, найлегша, між іншим, для будь-якого адепта БҐРП. Із «вєліким і могучім» вони, ясна річ, на ти. Хо­ чете, щоб із «масковскім акцентом»? Будь ласка. Одне слово - разом із тотальним ґламуром майже вся тусовка, за винятком галичан Кузьми, Руслани й Лами од­ ностайно заторохтіла на «общепонятном». Окрім того, як така, русифікація не потребує ніяких матеріальних витрат. Жодних. Із 1989-го до 2005-го співачка Ірина Білик ре­ гулярно видавала успішні україномовні альбоми один хітовіший за інший. Внаслідок цього вона ста­ ла справді номером один вітчизняної поп-сцени. У першій декаді нульових вона раптом заходилася підкорювати ринок сусідньої Польщі. З того нічого не вийшло, але коштів «на розкрутку» витрачено було чимало. Останній, адекватний образу й суті співач­ ки альбом із назвою «Країна» вийшов 2003-го. Після цього країна побачила зовсім іншу Білик - вельми манірну і зовсім нещиру. І з відверто слабкими піс­ 162

нями, але російською. Якого успіху в сусідній країні з іншою ментальністю і традиціями хоче досягти ви­ датна і заслужена поп-діва з десятком успішних укра­ їнських альбомів, на яких виросло не одне поколін­ ня наших дітлахів? Чи став би номером один в Росії Святослав Вакарчук, якби раптом в Москві заспівав би російською з галицьким акцентом? Або ті ж «ВВ»? Тут є й інший аспект - глибинний. Змінюючи мову з рідної на якусь іншу, ти змінюєш матрицю долі, тоб­ то власний кармічний код. Сьогодні українське сус­ пільство виглядає хворим саме через насильницьку і протиприродну зміну мовної матриці доброю поло­ виною народу країни. Дуже давно один китайський мудрець завважив, що «людина, яка живе в своїй кра­ їні і нехтує рідною мовою - це або гість, або ворог». Елементи порно, поки ще не відвертого, чим далі, тим густіше наповнюють відеокліповий контент адептів попси, але поки що обізнані з кримі­ нальним кодексом артисти не мали з тим реальних проблем. Просто сама ідеологія БҐРП передбачає подібну полуничку в контексті. Один мій приятель недовго гостював на селі у бабусі, якій 80 років і яка пережила у 30-ті голодомор. Якось вони разом увечері дивилися «Євробачення». Бабуся мовчаламовчала, а потім виступ Світлани Лободи узяла і прокоментувала: «Життя не знає, а гола стрибає як навіжена. Чи, може, з жиру біситься?». Народ скаже як зав’яже...

Про Кузю.. З серпня 2009-го року пішов із життя лідер гурту «Брати Гадюкіни» Сергій Кузьмінський. Внесок у розвиток української популярної музики Гадюкіних» важко переоцінити

«

Уявіть, як цілий натовп колишньої радянської, але дуже талановитої та співучої молоді з України по­ трапляє спочатку до Канади, а потім і до Європи, при тому усі навколо ставляться до них як до справжніх зірок... То як поводитися під час такого-от незвич­ ного «експіріенсу»? Я про перше заокеанське турне переможців першої «Червоної Рути» 89-го року, в складі якої, ясна річ, були й «Брати Гадюкіни». Слід зазначити, що ніхто не уникнув якихось вельми кур­ йозних випадків, комічних непорозумінь. Ніхто, крім Сергія «Кузі» Кузьмінського, який завжди з легкістю «розрулював» будь-які незручні ситуації. Річ у тім, що його абсолютно непідробне почуття гумору, лег­ кої (і не дуже) іронії творили дива і «виручали» не лише «Гадів», а й усю тусовку. Більшість з «рутівської

делегації» сприймали Кузю як блазня, адже саме він постійно влаштовував часом не дуже безневинні, але завжди блискучі розіграші, сипав приколами і всіля­ ко розважав «зірок», незмінно підіймаючи дух навіть у майже безвихідних обставинах. Лише Кузя знав, що в Канаді ще у 70-х існувала одна унікальна українська група, яка по-своєму переробляла хіти знаменитих «бітлів» і «ролінґів». Усе це звучало у вигляді перекла­ дів з англійської на гуцульський діалект і справляло колосальний комічний ефект. Як відомий меломан, Кузя по всій Канаді зібрав неабияку колекцію тих дисків, а згодом, повернувшись додому, записав такі пісні як «Емігрант сонґ» та «Америка», де так само ко­ мічно перемішував мови. Пізніше, вже знаючи про серйозні проблеми Кузі з наркотою, спілкуючись з ним час від часу, нерідко помічав, як разюче змінювалися його характер і по­ ведінка - він міг відчайдушно жартувати з тобою, а за мить - впасти в якусь незрозумілу меланхолію. Утім, за будь-яких обставин він ніколи не розкривав свою душу до кінця, залишався «річчю в собі». Вже пізніше, після курсу лікування в одній із бельгійських клінік, Кузя одного разу сказав, що безмежно вдячний лю­ дині, яка врятувала йому життя. Ця людина - дипло­ мат і музикант Зенон Коваль із Бельгії, який допоміг у найскрутніший момент з увлаштуванням Кузьмінського до найкращої клініки у Європі. Гадаю, в при­ роді існують три чинники, які зробили з нього того,

Україна ІИ КОСК

ким він став. Це - світова рок-музика, львівська карнавально-башлабайська культура пізньорадянського періоду і власне його індивідуальність. Утім, до влас­ ної ролі фронтмена і лідер-вокаліста культової групи він ніколи не ставився надто серйозно як до головної справи життя. Вважав, що «Гади» мають розвиватися природно й легко, та що зі сцени потрібно буде піти так само легко, а головне - вчасно. Ніколи і нічого він не любив робити «через силу», до своєї популярності ставився винятково з іронією, не розумів, коли коле­ ги піарилися за рахунок власної популярності. Спіл­ куючись із Кузею, мене ніколи не покидало відчуття, що переді мною такий собі старий досвідчений «ак­ сакал», який цей світ знає і розуміє набагато глибше за інших. Перша хвиля відгуків на смерть лідера «Гадів» дуже здивувала наявністю «апокаліптичних моти­ вів», мовляв, з відходом «гуру» нас покидає ціла епо­ ха... На каналі «1+1» нещодавно Мирослав Кувалдін, фронтмен колись вельми відомої капели «ТЬе Вйо» заявив, що разом із Кузьмінським почила в Бозі уся українська рок-музика... Таке твердження - це тільки емоції і нічого більше. Так само як і численні «коменти» в інтернеті, які свідчать про недоречну спробу аб­ солютизації справді яскравого явища на нашій сцені. Гадаю, Кузя би сміявся з того. Український рок, який не так давно віднайшов свою ідентичність у музич­ ному просторі власної країни, нині шукає своє закон­ 166

Про Кузю...

не місце у глобальній системі естетичних координат. Наприкінці 80-х Україна перебувала у стані «весня­ ної відлиги», а «Брати Гадюкіни» - однією з перших «ластівок», які одними з перших відчули весну. За п’ять днів до пам’ятного повернення в січні 2006-го «Братів Гадюкіних» на велику сцену, квитків у касах «Палацу спорту» було вже не дістати - ані по 20 грн, ані по 50. У анонсах йшлося про перший за останні 10 років «вихід у люди», що пролунають хіти з усіх чотирьох альбомів. Розпускаючи формацію у 96-му, Кузя пообіцяв більше нічого з репертуару «Га­ дів» не співати і з головою поринув у електронну сти­ хію психоделічного гоа-трансу. Влаштувавши масу трансових вечірок, Сергій все ж не витримав полону у клубній «башті зі слонової кістки» і з’явився наре­ шті у добре знайомому «рагульському образі». Перед початком шоу в холі Палацу спорту шанувальники атакували лотки з концертним альбомом «Ьіуе іп Вгиззеї», я к и й був записаний під часу туру фестива­ лю «Червона Рута» у 1992-му та відмайстрований у 2006-му. Коли Кузя зі сцени Палацу влаштував пе­ рекличку із залом, з’ясувалося, що люди приїхали з усіх регіонів країни - загалом майже 15 тисяч, хоча того дня, 20 січня, термометр зафіксував 25 градусів морозу. Одначе «камбек» вдався на славу - протягом двох годин зал підспівував безперервно двом де­ сяткам «гадівських» хітів, а це - «Аріведерчі, Рома», «Звьоздочка моя», «Ой, лихо», «Було не любити»,

167

Україна Ш КОСК

«Мостиська», «Наркомани на городі», «Роксоляна», «Файне місто Тернопіль», «Сорок пачок «Верхови­ ни», «Дупа джалізова», «Лібідо», «Дівчина з Коло­ миї», «Всьо чотко», «117-тя стаття»... Багатокамерна зйомка концерту, зроблена без жодних купюр зні­ мальною групою Першого національного з подаль­ шим монтажем режисера Андрія Толошного, лиши­ ла нам унікальний документ епохи, яка відходить у минуле. І це чудово, що той концерт відбувся, що видано і перевидано концертний БУБ-диск, адже вже виросло нове покоління юних шанувальників, які ніколи їх не бачили наживо, а тільки чули... На прес-конференції Кузя тоді сказав: «Я думав, що до нас прийдуть лише старі пні, які про нас пам’ятають, і що таких назбирається близько тисячі. Ми зовсім не очікували такої кількості юних облич. Від того я страшенно втішений...» Творчість «Гадів» є прикладом внутрішньої свободи, справжнім локомотивом у боротьбі з жи­ вучими комплексами меншовартості, хуторянства і вторинності. Коли на авансцену вийшли ще й «Кому Вниз», «Воплі Відоплясова», «Плач Єремії», «Мервий півень» і багато інших, ми, можливо, почали розумі­ ти: ми таки є насправді тими, ким ми є, і зовсім не треба прикидатися іншими.

*

«Червона Рута» -

£ о гє у є г

»

Перша «Червона Рута-89 була справжнім проривом модерної української популярної музи­ ки, стала могутнім стимулом формування нової мови у мистецтві пісні і вивела у люди щонай­ менше десяток артистів і груп чия творчість у 90-ті стала визначальною для розвитку жанру

,

За день до поїздки у Чернівці у вересні 89-го в ко­ ридорі редакції «Молодої гвардії» я зіткнувся з приятелем-меломаном, з яким обмінювався новими дисками на київській «балці». Коли радісно сказав йому, що ось їду на «Червону Руту», його очі раптом округлилися. Ти що, несповна розуму? То ж збіговисько бан­ дерівців, а шабаш той влаштовують львівські нацики... Я спробував заперечити, що фестиваль, мов­ ляв, роблять студенти київської консерваторії Тарас Мельник, Толя Калениченко та Кирило Стеценко, які розробили цілу концепцію імпрези, а втілювати­ муть її молоді режисери Сергій Проскурня та Сергій 169

Україна Ш КОСК

Архипчук, і що туди їдуть мої друзі - музиканти, зокре­ ма - «ВВ», «Комувниз», «Зимовий сад», «Брати Гадюкіни» зі Львова. Понизивши голос, приятель вів далі: Мій тато в ЦК працює, він сказав, що туди вже відправили полк офіцерів КДБ та снайперів. Тож у разі чого нацики навіть не рипнуться... Повернувшись через тиждень із Чернівців у стані цілковитої ейфорії, я прочитав репортаж про «Руту» в газеті «Правда Украиньї», де моїх друзів Андрія Середу, Тараса Петриненка і Віктора Моро­ зова називали буржуазними націоналістами, а їхню музику - низькопоклонством перед заходом. Лекси­ ка і перелік звинувачень нічим не відрізнялися від пріснопам’ятних тридцятих. Стаття була підписана прізвищем батька мого приятеля-меломана. У Чернівцях я снайперів і кадебістів не бачив, але їхня присутність відчувалася на клітинному рів­ ні. Знаєте, це неповторне відчуття, коли сидиш у за­ тишному літньому театрі й слухаєш ніжних пісень про любов до рідної землі у виконанні видатних бардів, а тебе і усіх інших з усіх боків оточує чима­ лий загін міліціонерів із собаками... Чому ці люди з гітарами такі небезпечні, а менти з вівчарками ні? Після озвучення офіційної заборони виконання Петриненком його нових пісень «Народний Рух» та «Україна», уся фестивальна братія відмовилася ви­ ходити на фінальний концерт. Довелося дозволити, адже стадіон уже повнісінький. Скільки здоров’я 170

лвлвло} - «Є1Л4 еноасіан»

організаторам коштувало рішення влади перенести фестиваль разом з людьми і технікою за межі міс­ та, коли всі вже були у місті? А регулярне відклю­ чення електроструму під час конкурсу? Тотальний спротив компартійців організатори, учасники і гос­ ті сприймали по філософськи, як неминучу плату за подію, значення якої для країни неможливо пере­ оцінити. За день до початку «Червоної Рути» країна ще спала летаргійним сном, назавтра ж прокину­ лася вже іншою, з новими думками. На фестиваль ми їхали як громадяни СРСР, почувалися, вибачте, вівцями, котрі щосекунди чекали, що ось-ось за­ явиться «хазяїн» із різаком у кулаці, й усім тоді буде непереливки. Звідти верталися іншими, з щемли­ вим відчуттям, що країна вступає у нове життя без брехні і викривлених дзеркал... У 91-му в Запоріжжі на фінальному концерті «Червоної Рути» Тризубий Стас співав «Ґудбай, компартіє, ґудбай», а наступно­ го ранку трапився ГКЧП, і ми всерйоз міркували, чи варто повертатися у Київ... Ґран-прі «Червоної Рути-2009» отримала моло­ да формація «Солома-гурт», що поєднала автенику з рафінованим джазом. Усі інші переможці в основних номінаціях також працюють у стилістиці етно-ф’южн, деякі з них - уже відомі колективи. Це - «Полікарп», «Дахабраха», «Тарута», «Шоколад», «Млада». Серед рокерів - поп-рокові «Мурени», «Оратанія», Гапочка»

171

Україна ІМ КОСК

та панківські «Верховна Зрада», «Ценевам-Цекотам». Окремої уваги заслуговують «Брати Золотухіни» з Луганська, які, аби заробити на квитки до Чернівців, співали на базарі. За те, що вони стануть зірками, поручився член журі Кирило Стеценко. Але коли їх вивели на сцену - хлопці сліпі, - то для них не знай­ шлося двох хвилин, аби ті заспівали... Проколів у прямій трансляції УТ-1 було безліч; таке враження, що виступи найкращих ветеранів-патріархів «Кому вниз», «Плачу Єремії» та «Вія» свідо­ мо перекривали рекламними блоками. УТ-1 ще раз довело свою професійну безпорадність щодо прямо­ го ефіру. І річ не в тім, що президент довго виступав, а тому «поїхало» все. Ну не вміють у нас глобальну культурну подію висвітлити цікаво, багатопланово, креативно... Повірте, на стадіоні «Буковина» було набагато цікавіше, тому що там геніальну річ «Суботів» Андрія Середи і «Кому вниз» ніхто не перебивав рекламою екзотичних курортів і ніхто не заважав звучати справді народному хіту «Вона» у виконанні Тараса Чубая і «Плачу Єремії». Не думаю, що пропо­ зиція президента повернути фестиваль у Чернівці назавжди була слушною - адже 20 років «Рута» літає як вільний птах по найбільш зрусифікованих регіо­ нах нашої Неньки і скрізь несе незрівняної краси Му­ зику українського серця. Невже і далі в тих місцях не звучатиме нічого, окрім попси і блатняка..? Це питан­ ня зовсім не риторичне. Чи не так?

172

Ф

їо г є у є г

Анатолій Калениченко (художній керівник фес­ тивалю «Червона Рута»): Нині, як і раніше, директором «Червоної Рути» є Тарас Мельник, виконавчим директором - Мирос­ лав Мельник. Особисто я склав свої повноваження керування художньою частиною, хоча все одно допо­ магаю, тому що «Рута» - це назавжди. Зараз, як і за­ вжди, відбуваються обласні відбіркові тури, ведеться послідовна селекційна робота, але найбільша про­ блема - елементарний брак коштів. Тому школа- май­ стерня, яка існувала з 1995 року, тепер не існує. Немає можливості запрошувати фахівців, етнографів, або замовляти музику композиторам, оплачувати роботу стилістів, дизайнерів, аранжувальників. За все треба платити, але немає чим. В історії фестивалю були свої перемоги, злети, були непевні часи, кризові періоди. Але фестиваль не зник, не помер, хоча і втратив репу­ тацію найбільш знакової інтеґральної події.

«Червона Рута» -

Не так давно наш президент нагородив звання­ ми народних артистів співачку Ірину Білик та Вєрку Сердючку. «Червона Рута» нагородила антипремією під назвою Премія Шарікова» тих же Ірину Білик, Наталю Могилевську та Яна Табачника. Цілком за­ служено, на мою думку.

Рок-Шевченкіана Від вишуканих романсів Миколи Лисенка на ліричні твори Тараса Шевченка до яскравих і неспо­ діваних прочитань поетичної класики у викладі ві­ домого експериментатора-постмодерніста, нашого сучасника Валентина Сильвестрова існує ціла плеяда українських композиторів, які меншою чи більшою мірою причетні до творення музичної шевченкіани. Коріння цього явища - у щирій всенародній любові, адже у кожній українській хаті поблизу святих ікон завжди розміщували портрет поета та томик «Кобза­ ря». Аналогів цього в інших народів світу немає. У радянські часи музична шевченкіана набула очевидних рис державної ідеології, що, будемо від­ верті, значно зашкодило сприйняттю самої поезії Шевченка. Так сталося, що на зорі незалежності ви­ никла суспільна потреба відновити істинний образ Кобзаря, і першими, хто це зробив, були молоді му­ зиканти, зокрема й ті, які згенерували перший по­ тужний вибух «Червоної Рути» у Чернівцях. Бунтівна

енергетика поезії нашого Пророка була, ясна річ, най­ більш близькою рокерам і бардам. Цей рух, а власне рок-шевченкіана по-українськи триває досі.

22 травня 2005-го року у Каневі на Майдані Свободи відбувся грандіозний фестиваль «Кобзар Р о г є у є г » . Ідея імпрези належала відомому поету Володимиру Цибульку, який прагнув у максимально нетривіальний спосіб відзначити день перепоховання тіла великого поета. З цією метою було запрошено відомі українські групи, які сполучають сучасну му­ зику і традиційний фольклор, а також мають досвід переосмислення творчості Великого Кобзаря. Тоді гідно провести фестиваль допомогла Українська На­ родна Партія, а видати диск - Фонд «Швейцарська культурна програма». Серед перших, які зрозуміли, наскільки потужно і переконливо звучать поезії Та­ раса Шевченка в контексті серйозної рок-музики, була київська формація «Кому Вниз». їхня компо­ зиція «Суботів» - це справжній рок-шедевр, одна з небагатьох вершин української рок-сцени. В Андрія Середи нерідко запитують про їхній давній російськомовний період, про різкий перехід на українську. Він відповідає просто: кожен має свій шлях до власної ідентичності. У «Кому Вниз» він був легким і природним. Тут ідеться зовсім не про кон’юнктуру, мова йде про своєчасне включення у роботу відповідного ро­ дового чуття - заговорили гени, ті, що від діда-прадіда.

Україна Ш КОСК

Свій знаменитий «Суботів» Андрій Середа написав ще у 1983-му році і подарував ту пісню батькові на його день народження. Своє повноцінно аранжоване музич­ не обличчя «Суботів» набув пізніше - напередодні все­ українського фестивалю «Червона рута» у Чернівцях у вересні 1989-го. Цікаво, що потрапляння «Кому Вниз» на «Червону руту» пролобіювали Тарас Петриненко та Анатолій Калениченко - художній керівник фестивалю. Річ у тому, що хлопці запізнилися на київський відбірковий тур, тому їх слухали окремо. Калениченко згадує, що й дотепер пам’ятає мурашки, які пробігали тілом під час прослуховування «Суботова». А за тиждень у Чернівцях стався вибух! У розкіш­ ному розмаїтті голосів і стилів, де зірки народжувалися просто на очах, саме «Кому Вниз» з їхнім монументаль­ ним гострим роком здавалися найяскравішими вираз­ никами головної ідеї «Червоної Рути-89». Ні з чим не можна було порівняти відчуття, коли на перших акордах «Суботова» люди мовчки і як один піднімалися зі своїх місць і стояли впродовж звучання композиції, ніби зву­ чить гімн або молитва. Сьогодні справжнім раритетом є альбом гурту «1990», виданий авдіофірмою «Кобза», де були зафіксовані потужні твори, що продовжили шевченкіану «Кому Вниз»: «Микита Швачка», «Розрита могила», «До Основ’яненка». За три роки хлопці видали на-гора ще один шедевр - «Не нарікаю я на Бога». Окрім Андрія Середи, з поезією Кобзаря успіш­ но дебютував на фестивалі й Олександр Тищенко та група «Зимовий сад». Хлопці запропонували вишу­ 176

Рок-Ш евченкіана

кані арт-рок-композиції, серед яких - незрівнянні «Бандуристе, орле сизий», «Сирота» та «Доля». «Рутівську» шевченкіану також підтримали Едуард Драч («Б’ють пороги»), Сестри Тельнюк («Не женися на ба­ гатій»), «Мертвий півень» (пісні «Садок вишневий» і «Думка»). Серед молодих Генерацій звернула на себе увагу хіп-хопова формація «Соул бі», яка «вистріли­ ла» надзвичайно талановитою композицією «Не маю сил» і мріє створити цілий альбом на поезії з «Кобза­ ря». Цікаво і переконливо працює зі словом великого поета полтавська поп-рокова група «Трансформер» та бард-рокер Василь Лютий. Цікаво, що ми прак­ тично не знаємо випадків плідної інтерпретації Шевченкового слова відомими поп-артистами. Єдиний виняток - пісня Олександра Тищенка «Бандуристе, орле сизий», яку по-своєму переспівала Ірина Білик. Композитор, співак і клавішник Олексій Керекеша зібрав перший склад «Фата Морґани» наприкінці 80-х років. Певний час гурт працював у структурі «Кома» (Київське Об'єднання Музичних Ансамблів), пізніше у 1989-му - музиканти перебралися під дах Вінницької філармонії. У концертні тури «Фата Морґана» виїзди­ ла разом з дуетом Віктора і Любові Анісімових, під час яких мала свій власний сет (відділення). Слід згадати, що на зламі 80-х і 90-х країна переживала надзвичайно інтенсивну хвилю національного піднесення. Олексій створив кілька пісень на вірші Великого Кобзаря, зокре­ ма, - пісню «Гамалія», яка швидко стала популярною.

177

Україна Ш КОСК

Цікаво, що згодом - вже у Сполучених Штатах - саме «Гамалія» стала своєрідною візитівкою «Фата Морґани». На жаль, на початку 90-х, налагоджена державна систе­ ма концертно-гастрольної діяльності була зруйнована, і чимало музикантів опинилася у важкому матеріаль­ ному становищі. Не обійшла ця доля і «Фата Морґану». Музиканти починають працювати з Тарасом Петриненком як «Гроно». На той момент Тарас, повернувшись в Україну з Росії, де він тривалий час працював із різ­ ними командами, збирав новий склад для концертуван­ ня в Україні та за її межами. Увесь час в межах «Грона» звучали пісні Олексія Керекеші, такі, як «Іван Підкова», «Гамалія», «Ой, нема» та інші. Подальшу долю музикантів вирішили гастролі у США. Ігор Шабловський, Сергій Коломієць та Олексій Керекеша вирішують залишитися за океаном. Це був сміливий крок, сповнений ризику не знайти себе в чужій країні. Утім, вони продовжили своє творче існування як гурт «Фата Морґана». У 90-х у США вийшли кілька альбомів гурту, які здобули відомість в діаспорному середовищі країни. Особливою попу­ лярністю і донині користується там альбом «Кобзар», сформований із поезій Тараса Шевченка. Гурт «Сад» сформувався як творча одиниця і почав виступати задовго до того, як сцену побачила більшість колективів. А саме - далекого 1981-го року у Дніпро­ петровську. Тоді ж, у 80-х вони зазнавали систематич­ 178

Рок-Ш евченкіана

них переслідувань із боку КДБ за те, що дозволяли собі творити справді незалежну музику у часи суцільного застою. Хоч гурт і не відзначався демонстративними протестами, сам факт незалежної поведінки команди (що виявлялася у свідомому нонконформізмі та україномовності), прагнення ігнорувати панівну ідеологію не могло не дратувати «органи». Своє звернення до шевченкового слова «садівці» пояснюють майже ме­ тафізично: просто одного дня прокинулися приспані «совком» гени. Найвідомішим і найбільш запитаним на початку «нульових» став акустичний альбом «Саду» під назвою «Доле, де ти?». Коли цей виданий на касе­ тах альбом широко розійшовся країною, «Сад» неспо­ дівано запропонував своїм прихильникам дводисковий живий альбом під тією ж назвою, зафіксований під час концерту в Будинку офіцерів 16 березня 2006-го року, присвячений пам’яті Тараса Шевченка. «Єсть на світі доля», «Над Дніпровою сагою», «Ой, діброво, темний гаю», «Зелена травка», «Косар», «Було колись в Україні», «Тим неситим очам», «У всякого своя доля» та багато інших речей були витримані в потужній енергетичній аурі хард-року, надзвичайно близькій драматизму і на­ прузі бунтівного Слова поета. Протягом останніх років «Сад» подорожує країною з програмою «Доле, де ти?» і постійно додає нові й нові треки до вже відомих. Громадська студентська організація «Про­ стір свободи» вже кілька років поспіль проводить акцію «Проща до Тараса». Цього року (2011) з 10

179

Україна Ш КОСК

до 20 травня маршрут «Прощі до Тараса» проляже з Петербурга аж до Канева, географічно повторить історичний шлях перепоховання поета. В акції бра­ тимуть участь Едуард Драч, Микита Джиґурда, група «Сад», Ірина Шинкарук та інші артисти.

Ф

Чужі серед своїх

,

РМ-лабіринт України може вмістити все однак для класичної музики та креативноїукраїн­ ської культури в ньому немає місця Нещодавно Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» депу­ татки від ПР, який скасовує 50-відсоткову квоту на трансляцію в радіомережах творів українських авто­ рів чи виконавців. Окрім посилань на Європейську конвенцію про транскордонне мовлення, за якою в радіоефірі левова частка музики має бути європей­ ського походження, пані Бондаренко аргументувала свою ініціативу тим, що українських творів замало, щоб установлювати на них квоти. Насправді ця теза є доволі сумнівною, адже проблема полягає не так у дефіциті українського музичного продукту, вважає Олена Бондаренко, як у специфіці українського радіопростору, який здебільшого ігнорує вітчизняний

Україна Ш КОСК

продукт і живе за своїми дивними правилами. На­ приклад, у нашому радіопросторі фактично майже немає станцій, які зосереджували б увагу слухача на найкращих зразках світової музики. Натомість є десятки однаковісіньких за контентом ефемок, що з усіх сил пнуться заволодіти увагою в гонитві за «найґарячішими хітами» з поп-конвеєрів. Найбажанішим є московський конвеєр із відповідним - часто не ви­ щим за плінтус - рівнем якості слів і музики. Не треба ілюзій - це не в наших із вами широтах популярними й запитаними стають ефемки з класичною музикою, це десь інде успішно функціонують і джазові, і рокові станції, що мають вдячних слухачів та рекламодавців. А поки що в ранзі популярних й активно слухабельних прийнято вважати кілька українських ефемок, які пропагують так званий окультурений шансон і українськими є тільки за місцем прописки. Найвпливовішими вважають мережеві радіостанції, такі як «Русское радио», що пройшли обкатку на безмежних просторах РФ. Назагал ми маємо щільно заповнений ефір, що жодним чином не відображає ані нашої ментальності, ані ідентичності, ані природних культурних потреб. До того ж, більшість горе-радіостанцій перебувають поза правовим полем, порушуючи всі цивілізова­ ні нормативи. Однак обійти заборони Національної ради з питань радіомовлення і телебачення - справа не надто складна.

182

«Головною умовою повноцінного розвитку є без­ застережне оволодіння інформаційним простором країни і встановлення чітких правил гри для влас­ ників мас-медіа. Вони здебільшого не є громадянами України й розглядають її як територію для просуван­ ня свого продукту. Тобто ведеться така гра, щоб не пускати на наш ринок українського продукту, а якщо й пускати, то на дискримінаційних умовах. До речі, це й пояснює той факт, чому в нас домінує та сама російська поп-культура. Якщо ми будемо пасивними, а держава не захищатиме свого виробника, це загро­ жує цілковитим витісненням із ринку всього україн­ ського», - каже культурний і громадський діяч, ви­ кладач і музикант Кирило Стеценко.

Чужі серед своїх

Битва форматів

В Україні нині налічується кілька сотень ефемок, зокрема в Києві - близько сорока. Вони не претендують на роль «рушія культурного прогресу», не орієнтовані на те, щоб відкривати й пропагувати нові яскраві явища в культурі. Це такі собі музичні машинки, які зайняті перетягуванням ковдри ре­ кламного ринку країни. Ковдра ця значно менша за телевізійну, тому перше завдання кожної ефемки відірвати собі якомога ласіший шматок. Звідси й від­ повідна репертуарна політика, у центрі якої - його величність формат. Вважається, що дотримання жорсткого музичного формату збере і цільову авдиторію слухачів, і замовників реклами.

183

Україна Ш КОСК

Усе нібито правильно. Але є тут і інший бік медалі. Керуючись стереотипами, ефемки вражають гнітючою одноманітністю. А найбільший мінус - це тотальний космополітизм. Про те, що станція роз­ ташована не в Тамбові, а в Києві, ви можете зрозу­ міти, лише якщо почуєте новини або рекламу укра­ їнською. Та й то не завжди. Та й то через вимоги ліцензійної угоди Національної ради з телебачення та радіомовлення. Програний ефір «Наших ефемок, - каже директор фестивалю «Славське-Рок» Сергій Харчук, - я майже не слухаю. У мене в бардачку авто завжди є стос нових україн­ ських дисків. Ось це я і слухаю, бо почути те, що мені подобається, на хвилях наших ефемок неможливо. Чому мене, громадянина України, позбавили права слухати українське?» Свої права Сергій Харчук від­ стоює тим, що проводить хороші фестивалі й видає СБ-збірки з музикою учасників тих імпрез. Таких, як Сергій, дуже багато. І всі вони, замість натиснути кнопку радіоприймача, змушені шукати якісь альтер­ нативні варіанти. А що ж українські музиканти? На моїй пам’яті було кілька великих акцій щодо збору підписів під відкритими листами до президента, уря­ ду, Нацради про ганебний стан справ у телерадіопросторі. Усі підписалися, усі протестували. Багато було зламано списів у ефірних суперечках. Щось 184

Чужі серед своїх

змінилося? Майже нічого. Як була українська пісня попелюшкою ефірів, так і залишилася. Є великий міф програмних директорів РМ-станцій про брак якісно­ го українського музичного матеріалу. Зворотний бік цього міфу - лицемірна брехня. Щомісяця наші авдіокомпанії випускають десят­ ки дисків різножанрової української музики. У ката­ лозі мистецької аґенції «Наш формат», що акумулює всі нові видання, півтори тисячі найменувань авдіота відеодисків. Невже цього мало? Україна не змогла вчасно захистити свій інформаційний простір. «Ми не побудували власної медіа-бази ні в державному, ні в приватному секторах, - констатує Роман Кальмук, директор компанії «ФДР-Радіоцентр», яка створює та розповсюджує ефірні продукти. - І це є причиною колосальної диспропорції між вітчизняним і закор­ донним ефірним продуктом», - каже він. Сім років тому Роман Кальмук був програмним директором радіо «Столиця». Це була єдина станція, орієнтова­ на на якісну українську й західну альтернативну му­ зику. Але одного дня власники в гонитві за «довгим рублем» вирішили змінити формат. Тепер це одна із середньостатистичних попсових станцій, яких без­ ліч. Щось подібне трапилося і з «Люкс-РМ». Київське «Молоде радіо», яке орієнтується винятково на мо­ дерну українську музику, розпочинало два роки тому як ефірна станція, а нині це інтернет-радіо. Одне з перших у країні. «У цивілізованому світі, - каже

185

Україна Ш КОСК

директор радіостанції Стас Шумлянський, - в інтернет-просторі вже активно працюють радіомовники. У нашій країні це поки що дивина. Але я впевнений, що в нас є майбутнє». Війна форматів, тотальна комерціалізація медіапростору на тлі суцільного вихолощення культурної складової - це наслідки відсутності в держави влас­ ної інформаційної політики та стратегії культурного розвитку. Музиканти і менеджери про можливе скасу­ вання 50-відсоткової квоти на трансляцію творів українських авторів чи виконавців Станіслав Шумлянський, директор «Молодого Радіо»: «З ухваленням закону про внесення змін до закону про телебачення і радіомовлення катастрофи не станеться, тому що кардинально нічого не змі­ ниться. Як можна говорити про якісь наслідки, якщо наш слухач чув українську музику у вигляді якихось вкраплень до того, то так і не матиме до неї широкого доступу після того. Проблема в іншому. Не зважаючи на низку спроб створити хоча б одну стовідсотково україно центричну радіостанцію, ми не маємо жод­ ної. Водночас усі навколо згодні з тим, що сучасна українська музика як повноцінне явище існує і роз­ вивається. А окремої станції як не було, так і немає. Відносно квот на національний продукт - в них мо­ жуть бути зацікавлені молоді артисти, початківці.

186

Сергій Литвинюк, менеджер групи «Вій»: «Реальних змін у теле-радіо-просторі не очікую. Адже раніше задекларована 50-відсоткова квота на україн­ ський продукт - це суцільна фікція. Усі, хто слухає радіо, чудово знають, що нашої музики у праймтаймі не почуєш ніколи, її крутять, виконуючи закон, тільки вночі. Задля того, щоб справді змінити ситуа­ цію на краще, потрібно вдосконалювати усю інфра­ структуру, включно з концертними майданчиками, лейблами, видавництвами і радіостанціями. Тобто треба підвищити якість нашого музичного продук­ ту. Це - головне. Адже за суто музично-мистецькими критеріями сучасна українська музична сцена є на кілька порядків цікавішою, ніж та ж сама російська, яка у нас має потужних промоутерів».

Чужі серед своїх

Адже їхня відсутність не вплине на популярність давно розкручених «Океану Ельзи» чи «Скрябіна». Останні 4-5 років відстежую справжній бум укра­ їномовної сцени. Нам на радіо надсилають свої за­ писи молоді групи, яких стає дедалі все більше».

Олег Гнатів, директор групи «Перкалаба»: «З одного боку скасування квот - це відверто воро­ жий крок до знищення цілого сегменту української культури з боку п’ятої колони. Нам не звикати. З ін­ шого боку - це, насправді, нічого не змінює. Реаль­ но в Україні є відсутній україномовний ФМ-простір. Якщо порівняти нашу ситуацію з польською, стає очевидним факт, що їхні провідні радістанції є 187

Україна Ш КОСК

ідеально збалансованими проєвропейськими дже­ релами інформації, де і близько немає дискримінації музичного продукту, де польський слухач отримує усе найцікавіше з Польщі і зі світу. У нас якісний му­ зичний матеріал навряд чи перевищить 10 відсотків від загального обсягу ефірного часу. Та і російського продукту справжньої якості також не більше. Отже, ухвалений закон аж ніяк не поліпшить ситуацію у віт­ чизняних ефірах, він лише консервує найголовніші вади нашого радіо-теле-простору». Марія Бурмака, співачка: «В ідіотську ситуа­ цію українські артисти потрапили вже давно. Маю на увазі ганебну практику радійників і телевізійни­ ків транслювати усе українське пізно вночі, наче ми у себе в країні немовби неформат. До речі, у мене, тобто у моєму стильовому сегменті я не маю конку­ рентів. Щойно ухвалений закон відкриває скриньку Пандори, адже межа усіх цих «наїздів» на українську мову, історію літературу та музику має свій край. У нинішньому випадку йдеться про те, що вчора української музики не було в ефірі де-факто, а тепер її не буде ще й де-юре... Мене непокоїть ставлення до культури з боку держави. Не секрет, що усі цивілізова­ ні держави світу не тільки сприяють морально роз­ витку своїх національних культур, а й підтримують фінансово. У нас чомусь усе навпаки. А ще - це від­ повідь на питання чому у нас найбільш успішні про­ екти не є найбільш культурними...».

Буковинська рапсодія Мелодика Володимира Івасюка на десятиліт­ тя запрограмувала розвиток української пісні

Самородок, патріарх естради, жива леґенда української пісні, видатний композитор сучасності. Подібні епітети свідчать про намагання критиків і прихильників визначити і осмислити дивовижне явище - творчість композитора Володимира Івасюка. Початки Маленький Володя навчався у дитячій музичній школі в Кіцмані, навчився грати на фортепіано, віолон­ челі і скрипці. Подружжя сусідів, почувши юного му­ зиканта, подарувало йому трофейну німецьку скрипку. Хлопчик настільки захопився нею, що батьки навіть забороняли йому грати цілодобово. У 1964-му році 15-річний Володя зібрав свій перший ВІА «Буковинка». Тоді вперше прозвучала його власна пісня «Колискова для Оксаночки», присвячена молодшій сестрі. Після

Україна ІИ КОСК

школи він вступив до Чернівецького медінституту, але в перший день навчання був... відрахований. За два дні до того він із друзями гуляв у парку культури, хтось із них розваги заради завалив Гіпсове погруддя Леніна... Володю відрахували з формулюванням «морально неблагонадійний». Цілий рік працював слюсарем на за­ воді, керував хором і співав у аматорському ансамблі «Карпати» разом з юною Софією Ротару. Через рік за рекомендацією «Легмашу» Володя вступає в Чернівець­ кий медінститут. Закінчивши медінститут, Івасюк всту­ пив до Львівської консерваторії на композиторський факультет. До кола його нових друзів входили Роман Кудлик, Дмитро Герасимчук, Богдан Стельмах, Володи­ мир Яворівський, Богдан Ступка. З поетом Ростисла­ вом Братунем він створив більшість пісень. Володимир любив гарні веселі компанії, але мав одну дивну звичку. У розпал забави раптово вибачався: «Все, старички, я пішов до праці, сьогодні ще дуже ба­ гато треба зробити». Ішов і працював до ранку. Мав кінокамеру та фотоапарат і дуже любив знімати. Збе­ реглися плівки, які зробив на Міжнародному фестива­ лі у Сопоті, де двічі ставав лавреатом з піснями «Водо­ грай» і «У долі своя весна». У морі народної любові Масштаби популярності його пісень у тодіш­ ньому СРСР були такі величезні, що ніяк не вкла­ далися у звичну схему традиційно-провінційного 190

Буковинська рапсодія

побутування української радянської естради. Його пісня, як криголам, ламала усталені стандарти офі­ ційних шляґерів, вироблених у Спілці композиторів. Відтак Володимир мав численних недоброзичливців серед чиновників від культури, які не могли йому пробачити гучного успіху, народної любові. Серед колеґ по цеху в нього було багато заздрісників. На превеликий жаль, метри української музики Анатолій Кос-Анатольський і Платон Майборода публічно при­ нижували і ганьбили пісні юнака, які тріумфально завойовували світ. Натомість Володя мав багатьох друзів. Зокрема й тих, які не побоялися виступити на його похороні, що перетворився на багатотисячну акцію протесту у Львові. Ростислав Братунь, Роман Кудлик, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Ігор Білозір, Юрій Рибчинський та інші добре усвідомлювали, що ризику­ ють, що за ними уважно стежать сексоти із КДБ. Навіть після смерті композитора влада намагалася нівелювати його здобутки, знищити саму пам’ять про нього. Але попри негласні вказівки про вилу­ чення його творів з концертних програм, попри ці­ леспрямоване замовчування, інтерес до творчості Івасюка лише зростав. І це не випадково. Адже ім­ пульс новаторства, який на початку 70-х років не­ сли мегахіти «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» тощо, заряджав енергією багатьох артистів-початківців. Дехто з них зробив кар’єру саме

191

Україна Ш КОСК

на піснях Івасюка. Не буде перебільшенням ствер­ джувати, що завдяки титанічним зусиллям Івасюкакомпозитора на естрадному небосхилі України за­ сяяли зірки першої величини. Це - Василь Зінкевич, Софія Ротару, Назарій Яремчук, ансамблі «Смерічка» і «Червона Рута». Влодимир Івасюк створив понад 100 оригіналь­ них пісень, приблизно стільки ж обробок народ­ них пісень, музику до двох театральних вистав, дві кантати, поліфонічну сюїту, вісім п’єс для фортепіано і скрипки, варіації для камерного оркестру. Пульс модерності Одним із головних критеріїв творчого методу Івасюка було розкріпачення пісні, визволення її від штампів консерватизму, закостенілості з одночасним впровадженням наймодернішого інструментарію. Донині революційний вигляд мають його аранжу­ вання народних мелодій. Цей метод застосовували не лише численні ВІА 80-х. Ним користуються нинішні популярні рок-команди, обладнання і технічний ар­ сенал яких є суперсучасним («Гайдамаки», «Мандри», «Перкалаба», «Гуцул Каліпсо», «Кобза оригінал», «Плач Єремїї», «Кому Вниз» і багато інших). У чому ж секрет такої колосальної привабливос­ ті тих пісень? Окрім досконалої форми і вишуканої мелодійності, пісні Івасюка несли в собі абсолютно 192

Буковинська рапсодія

новий модерний дискурс, певний вимір універсаль­ ності, коли однаково добре і доступно ті мелодії звучали під просту гітару в компанії друзів та під великий оркестр у великій залі. Володя глибоко ці­ нував і любив своїх ровесників із Ліверпуля - групу «ТЬе Веаііез». У них він знаходив те, чого прагнув сам - поєднання простоти, глибини і виразності. Нині однією з провідних тенденцій сучасної сцени є синтез автентичної етнокультури і сучасних ритмів. Але ще на початку 70-х фундатором цього підходу виступив саме Івасюк. Тоді на питання «Що вас приваблює у народній пісні?» він відповів: «Усе. І текст, і мелодія. Кожна пісня - це перлина. І я не розумію, як можна вважати себе музикантом або просто культурною людиною і не знати українського фольклору. Мрію стати композитором, тому визбирую все прекрасне, створене народом, щоб мати в душі якусь основу для своїх творів. Без народного ґрунту - я ніщо. Для мене український фольклор - підручник, написаний гені­ альним автором». Нова музична естетика, запропонована Івасюком, базувалася не на стилізаціях під фольклор (а тоді таких творів писалося безліч), а на глибоко­ му проникненні у самий дух народного музичного мислення. Його цікавили не цитати з фольклору, а сам метод створення гармонії та мелодії. Ще він гостро відчував пульс сучасності, контекст модер­ ної музики. Ось чому й дотепер Івасюк залишається

193

Україна Ш КОСК

актуальним. У 2002-му один із ґрандів української рок-музики Тарас Чубай видав альбом «Наш Івасюк», що містив 12 найвідоміших хітів композитора. Альбом мав великий успіх, перевидавався кілька ра­ зів. Окрім «Плачу Єремії», твори Івасюка фігурують в поточних плей-листах гуртів «Мертвого півня», «Кому Вниз», «Океану Ельзи», «Кобзи», співачок Ані Лорак, Таї Повалій та багатьох інших. Цікаво, що ма­ теріал Івасюка однаковою мірою цікавить і рокерів, і попсовиків, і тих, які сповідують класичну естраду. Хіба це не свідчить про його універсальність? Адже і ті, і ті вбачають у його творах певний еталон якос­ ті, він не підвладний примхам часу. У Чернівцях регулярно відбувається міжнародний фестивальконкурс імені Володимира Івасюка, започаткований Миколою Мозговим. Там змагаються юні виконавці з України, Росії, Білорусі, Польщі, Середньої Азії, Грузії, з європейських країн. Головна умова конкур­ су - найкраще виконання пісень Івасюка. Отже, й тут його твори виконують роль еталону для цілої плеяди співаків-дебютантів.

Я не розумію, як можна вважати себе музикан­ том або просто культурною людиною і не знати українського фольклору. Володимир Івасюк

194

Ростислав Братунь (поет): «Він вийшов з весни, а весна - це буревій, і таким був він. Вийшов до людей рвійний, гарний, з чарівною піснею. І цей хлопець, який пішов від нас таким молодим, став, по суті, зачинателем нового напряму в розвитку укра­ їнської пісні. Коли я чую слова пісні «Червона рута», коли знову лунає ім’я Володимира Івасюка, мені зда­ ється, що він живий приходить до нас у вічно невми­ рущій пісні».

Буковинська рапсодія

Спогади сучасників

Юрій Рибчинський (поет): «Він ніколи не гово­ рив про славу, ніколи не спекулював своїм іменем, яке було тоді в мільйонів людей на вустах, був скром­ ний як справжній художник, який працює на май­ бутнє, а не купається у теплій купелі сьогоднішньої слави доти, доки вона не стане крижаною. Ні жестом, ні словом він ніколи не підкреслював своєї переваги над іншими, а це було особливо дивним для хлоп­ чиська, на якого зненацька звалилася слава. Він не дався їй, славі, яка могла збити молодого компози­ тора на шлях легкого успіху, кожна його нова пісня не була анітрохи схожа на попередню». Софія Ротару: «Володимир Івасюк був одержи­ мий піснею. Він був глибоко переконаний, що наш світ створений для того, щоб у ньому лунала музи­ ка добра, миру, злагоди між людьми. Він знав, що без тієї одержимості нічого значущого не звершити у 195

Україна Ш КОСК

мистецтві, як і в будь-якій галузі людської діяльності. «Крило стає крилом тільки під час лету» - це був афо­ ризм, який він часто повторював...». Василь Зінкевич: «Нинішня розмова про Воло­ димира Івасюка і його музику - а поняття ці неподіль­ ні, поєднані настільки органічно і міцно, як тільки можуть жити воєдино в серцях людських творчість художника і сама його постать, - це не реставрація призабутої пам’ятки, не штучне возвеличення за жит­ тя не увінчаного лаврами композитора, а річ цілком природна і закономірна. Тому що Івасюк і його музика живуть серед нас. Ось тільки слів тих добрих і щирих, що проростали із сердець наших назовні після кож­ ної його пісні, говорили ми Володі за життя все-таки мало. І тепер ми мусимо спокутувати це». Тарас Петриненко: «Для мене є однозначним, що в той момент, коли вибухнув талант Івасюка, це було конче необхідно Україні. Він дав нову якість українській пісні, новий порух. З Івасюком я зу­ стрічався один раз, але ґрунтовно. Ми спілкувалися протягом кількох годин. Я ставив йому записи гру­ пи «Гроно» першого скликання, він ділився своїми планами на майбутнє. Івасюк суттєво модернізував тодішню українську естраду, і хоча ми ніби перебу­ вали в різних таборах, нині добре видно, що саме Івасюк зробив для України набагато більше, ніж цілі творчі спілки. Масштаб цієї постаті дорівнює Шевченкові».

196

Буковинська рапсодія

Андрій Середа («Кому Вниз»): «Івасюк вплинув на мій світогляд і на свідомість тих людей, в яких я вчився. Моє ставлення є традиційним з погляду українця. Власне, ті виконавці, які співали його пісні, є людьми поважними. Хочу наголосити, що творчість Івасюка - явище не вузьконаціональне. Дуже багато артистів за межами України зверталося й продовжує звертатися до нього. Неперевершено виконувала його пісні співачка на ім’я Квітка Цісик. В Україні такого немає. Навіть ті артисти, що належать до так званої традиційної української естради, незалежно від її примітивізації, дуже шанобливо ставляться до Івасюка. Щодо мене, я думаю - творчість Івасюка є джерелом чистим і невичерпним». Кирило Стеценко (музикант, культуролог): «Якось Тарас Петриненко сказав, що в Україні треба вмерти, щоб стати класиком. Якщо бути чесним, я не помітив, щоби творчість Івасюка впливала на мою творчість. Його шлягери вперше лунали в часи, коли я і мої колеги з групи «Еней» цікавилися зовсім ін­ шою музикою і робили речі більш нові на той час. Те, що робив Івасюк, тоді нами сприймалося як естрада. Нас цікавив рок-н-рол. Якщо оцінювати роль Івасю­ ка з культурологічного чи політичного погляду, то це справді була революція. Це був досить сміливий підхід до українського мелосу. Його музика була роз­ рахована на якийсь рух, динаміку, танцювальність. Незадовго до його смерті я зустрічався з ним у Льво­

197

Україна Ш КОСК

ві. Він показав мені пісню «Вогонь», говорив, що ра­ дикально змінює стиль. Щодо особистості, то Івасюк був людиною ввічливою, стриманою, реалістичною, до речі - набагато більш реалістичною за мене. І до­ рослішою. Тому що на той час він уже чітко обрав свій шлях і впевнено рухався тим шляхом». Таїсія Повапій: «Володимир Івасюк - геніальна людина. Він - національний геній, пісні якого в най­ кращий спосіб відтворюють душу українського наро­ ду. Скільки часу існуватиме Україна, стільки ж часу житимуть твори Івасюка. У травні 1993 року в Чер­ нівцях проводився всеукраїнський конкурс імені Іва­ сюка. Тоді ми отримали Ґран-прі за виконання пісень композитора. Одну з них - «Відлуння твоїх кроків» ми включили в альбом «Панно Кохання». На ново­ му альбомі присутні декілька найбільш популярних пісень Івасюка, таких як «Водограй», «Червона рута». Йдеться про те, що Володимир, який пішов із життя в 1979 році, для нас залишається живим і актуальним». Олег Скрипка: «Коли я був малий, наша сім’я меш­ кала в Мурманській області. Пам’ятаю, як батько при­ ніс платівку, таку маленьку - так званий міньйон, із за­ писами Софії Ротару. Вона там співала пісню Івасюка «Червона рута». Я одразу полюбив цю пісню. Мій тато любив співати пісні Івасюка. Так я змалку всотував творчість цієї людини. Нині можу точно сказати, що живучи поза Україною і слухаючи «Руту», я відкривав 198

Катя СНіІІу: «Він - велика людина. Саме Івасюк свого часу показав, яким шляхом треба рухатися, щоб гідно представити Україну в світі. Він геніаль­ но інтерпретував народну пісню. Шкода, що його немає тепер із нами. Ще за життя Івасюк генерував таку кількість ідей, що цього вистачило б багатьом артистам на довгі роки».

Буковинська рапсодія

для себе український мелос через музику Володимира Івасюка. Власне я - не виняток. Щось подібне ви мо­ жете почути від будь-кого з музикантів. Що є, те є...»

Марія Бурмака: «Взагалі складно говорити про класиків, тому що вони - частина історії, вони - як пор­ трет на стіні. Володимир Івасюк - то людина, яка пере­ вернула світ української естради. Він - великий рефор­ матор. Його головна заслуга в тому, що він цілковито змінив ставлення до України, її культури з боку наших сусідів. Змінив кардинально. Згадаймо - шляґери чер­ нівецького композитора співав увесь тодішній Союз. Нині він має масу епігонів. Щодо мене, він, безумов­ но, вплинув на мій внутрішній розвиток. Його пісні я сприймала як народну музику, лише пізніше дізналася, що «Водограй» та «Червону руту» написав наш сучас­ ник. Водночас я думаю, що якби Івасюк почув нинішні трансформації його ідей, він би розчарувався...» Мирослав Левицький («Брати блюзу»): «Вплив Івасюка на формування української естрадної пісні величезний. Не можу сказати, що він вплинув безпо­ 199

Україна Ш КОСК

середньо, але його метод, його підхід до обробки на­ родної мелодії, безперечно, використовувався нами. Мені, якщо чесно, було б дуже цікаво відкрити цього композитора для себе знову, адже відомо, що біль­ шість написаних ним пісень дотепер не виконувала­ ся. Я впевнений, що в доробку Івасюка можна знайти свіжі ідеї, незатаскані гармонії, небанальні думки. І відкрити його знову...» Валерій Вітер («Кобза оригінал»): «Червону руту» я почув по радіо десь у 1970 році і був глибоко вражений. Після «Веаііез» - то було друге таке сильне враження. У 1971 році ми з «Кобзою» записали пісню «Водограй». Потім ще кілька пісень. Відтоді пісні Іва­ сюка залишалися в активі нашого репертуару трива­ лий час. Масштаби популярності Івасюка ми оцінили на наших канадійських гастролях у 1982 році. Його шляґери постійно лунали на наших концертах. А ще мене вразила його трагічна смерть. Вразила офіцій­ на брехня навколо цієї смерті, адже всі знали, що це було вбивство, а не самогубство. І я, безумовно, за­ знав впливу з боку його творчості, його манери син­ тезування мелодії і слова. Він робив це надзвичайно вишукано й органічно». Андрій Белай (музичний журналіст): «Доля пі­ сень Володимира Івасюка, життя якого стало леген­ дою, а ім’я - синонімом геніальної творчості, - лег­ ка та крилата. Його творіння співають мільйони, а «Червона рута» стала еталоном Пісні для кожного 200

Ф

Буковинська рапсодія

пісенного майстра в нашій країні. Невипадково ця чарівна пісня дала назву найбільшому фестивалю в Україні, який раз на два роки народжує безліч моло­ дих талантів».

Культурна еміграція: вчора, сьогодні, завжди?.. Увесь нинішній російський шоу-бізнес побуду­ вали вихідці з України. Ну якщо не в повному обсязі, то відсотків на 70 - це точно! Подібне твердження досить парадоксальне - доводиться чути нерідко. Особливо - в кулуарах нашого шоу-бізу. Особливо, коли немолоді вже й досвідчені музиканти і звукорежисери згадують часи минулі, як-то воно було «за совка», в часи тотальної регламентації і могутніх творчих спілок. Звичайно ж, у ті часи усі їздили до Москви не лише самостверджуватися, а й з конкретною меркан­ тильною метою, бо Союз був гігантський і роботи вистачало усім. Зрозуміло, що споконвіку музично обдарована Україна була безвідмовним донором для Росії, яка вшановувала «малоросів», прибирала їх до рук, а згодом їхні імена поповнювали золотий фонд «російської класики». Ми не будемо забиратися в іс­ торичні «хащі», лишень прослідкуємо - побіжно творчі долі сучасників, екс-земляків.

Культурна еміграція: вчора, сьогодні, завжди?,

У доперебудовчі часи чимало естрадних груп, які користувалися величезною популярністю в Росії та її околицях, складалися з українських музикантів. Зга­ даємо «Діалог», «Червоні маки», «Галактику», «Зи­ мовий сад», «Скандал». Можна згадати Олександра Назарова, який приїхав у Москву з Вінниці і зробив «Електроклуб». Дещо раніше зі Львова переїхав тато Анжеліки Варум. Із міста Суми до Москви значно пізніше перебралися Богдан Титомир і Сергій Лемох. Батьки Володимира Кузьміна мешкають у Дніпро­ петровську, який є батьківщиною Іосіфа Кобзона. Сонячна Одеса, окрім Жванецького та інших гумо­ ристів, подарувала світові Утьосова, а пізніше - Ла­ рису Доліну. Інше портове місто Миколаїв породило такого шоу-бізнесового монстра як Ігор Крутой, а трохи згодом - солодкоголосих Олександра Сєрова та Валерія Меладзе. З Кам ’янець-Подольського до «білокам’яної» переїхав Аркадій Укупник, а з Харко­ ва - Борис Моісеєв. Значно пізніше звідти ж до Піте­ ра виїхав Чиж (Сергій Чиграков). Як тут не згадати екс-парочку «академістів» із Подолу - Сашу з Лолітою, колишнього метродотеля Таню Овсієнко та На­ талю Корольову - усі ж корінні кияни. Цілих вісім років у культурній еміграції провів Тарас Петриненко, якому на Батьківщині надійно «пе­ рекривали кисень». Повернувшись до Києва, співак зібрав групу «Гроно». Після тривалого туру в СІЛА та Канаді музиканти «Грона» лишилися за океаном.

203

Україна Ш КОСК

Тарас зібрав ще один склад. І ці музиканти, виїхав­ ши на гастролі, вже не повернулися додому... Одна з зірок «Червоної Рути» Віка Врадій добилася мак­ симального успіху вдома. Видавалися альбоми, були гастролі, знімалися кліпи. Співачка отримала Ґранпрі на міжнародному фестивалі «Міс-Рок», але все одно... виїхала до Америки, де мешкає і нині. Одна з перших зірочок танцювальної музики Руся разом із чоловіком виїхала до Канади. Чудовий гіта­ рист колись культової групм «Крок» Володимир Ходзицький перебрався до Німеччини. Це сталося після чергової безуспішної спроби працювати по-людськи вдома. Олег Верницький, соліст і шоу-мен блиска­ вичної групи «Квартира 50» мешкає в Нью-Йорку, клавішник і композитор групи «Кредо» - Віктор Карасик - в Портленді (США), музикант-віртуоз із колись найміцнішої джаз-рокової формації «Динамо Київ Оркестр» живе і працює в Канаді. Музиканти, артисти, художники, поети, яких ми пам’ятаємо, або забули - усі вони в свій час вирішили - хто твердо, а хто вагаючись, покинути Батьківщину. А що б робила у свій час Алла Борисівна без та­ лановитого аранжувальника, керівника «Рециталу» і вихідця з Боярки Руслана Горобця... Не будемо роз­ мінюватися на довгі і нудні згадки про наших інших менш помітних «двигунів» російського шоу-бізу, як-то «Ненсі» з донбаської периферії, чи там «ШаоБао» з Херсону. Ім’я їм - леґіон! Проблема культур­ 204

Усіх штовхала в еміграцію жага самореалізації, усі вони психологічно були травмовані Системою. Чи можемо ми сьогодні сказати, що наша країна ви­ робила власну стратегію культури, механізми захис­ ту артистів і людей мистецтва? Чи послабшали бюро­ кратичні мури? Навряд чи... Висловлю припущення, що вчорашній типовий емігрант нині - «напівеміґрант», який намагається працювати десь за кордо­ ном, а жити - на Батьківщині. Очевидно, колишній ідеологічний тиск нині змінився тиском економіч­ ним. Якщо в минулі роки витискали людей з країни заборонами і циркулярами, то нині вони їдуть «до­ бровільно», рятуючи себе і свої сім’ї від принизливожебрацького існування в рідній країні. Так тривати­ ме і далі, поки ми не маємо справді державницької культурної політики.

Ф

Культурна еміґрація: вчора, сьогодні, завжди?.

ної еміґрації існує. Відтік з України людей справді творчих і амбітних — фатальна проблема для краї­ ни. Майже містичне протистояння бездушної тупої бюрократичної машини та талановитої розумної творчої інтелігенції в Україні в усі часи набувало дра­ матичних і зримих рис. Може, й справді винна «мен­ тальність раба», що старанно культивувалася в Укра­ їні протягом століть імперськими «селекціонерами» з Москви?

ЛЕОНІД

А

УШКАЛОІв

ЗМ

шя

1

і

н

ш 1

і

Ш

ч |

від

бароко до постмодерну Леонід Ушкалов «Від бароко до постмодерну» У цій книзі подані есеї, присвячені українській літературі ХУІІ-ХХ століть, зокрема творчості Мелетія Смотрицького, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Григорія КвіткиОсновяненка, Павла Тичини, Максима Рильського та інших письменників-класиків. Автор порушує цілу низку питань - від концепту самопізнання й морфології сексу в літературі часів ба­ роко до біблійної герменевтики й естетики романтизму. Та про що б він не писав, українська література від давнини до сьогодні постає в його викладі цікавою, барвистою і глибокою.

Іван Андрусяк «Дуби і леви» Есеїстика Івана Андрусяка сповнена того віками усталеного «порядку речей», що властивий насамперед міфологічному мисленню. Здається, ось-ось із-поміж дубів і левів виринуть велети, - і вони справді з являються, перевдягнуті в персонажів «Дубів і левів» - геніальних гончарів, малярів, поетів, рядових УПА і простих дідів... І, як то й має бути в міфології, питання, поставлені на «п’ятдесяти сотиках землі» Івана Андрусяка, врешті-решт зводяться до одного, найголовнішого: що робить людину Людиною?

Науково-популярне видання Серія «Ре ргоГипсІіз»

Україна ШКОСК Статті та есеї Головний редактор Олена Мовная Відповідальний редактор Леся Іваннук Літературний редактор Юрій Пригорницький Випусковий редактор Іван Андрусяк Технічний редактор Олександр Гончар Коректори Наталя Трухіна, Олександр Стукало Дизайн та верстка Олени Яковлевої Дизайн обкладинки Олени Яковлевої

та Олександра Євтушенка

Підписано до друку 29.04.2011. Формат 70x100/32. Папір книжковий. Гарнітура Риіигіз. Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 9,7. Наклад 2000 пр. Зам. № 11-0842К

ТОВ «Видавництво «Грані-Т», вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 10, м. Київ, 02140, Україна Тел./факс: +38 (044) 200-12-57 (58, 59), 227-80-43, 353-60-69 Відділ збуту: +38 (044) 209-16-42, 592-28-27 оШсе@£гапі-1.іп£о

^\^^.§гапі-1.сош.иа Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи ДК № 3276 від 10.09.2008.

Віддруковано у ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02660, Україна Тел. +38 (044) 451-48-03

У кр аїн а Ш КОСК

Поп-рок м ей нстрім

Поп-рок м ейнстрім

У кр а їн а ІМ КОСК

У кр аїн а ІМ КОСК

Поп-рок м ей нстрім

Поп-рок м ейнстрім

У кр аїн а ІМ РОСК

У кр аїн а Ш КОСК

Поп-рок м ей нстрім

Поп-рок м ейнстрім

У кр аїн а ІИ КОСК

У кр аїн а ІМ РОСК

Поп-рок м ей нстрім

Рок-альтернатива

У кр а їн а Ш КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

Рок-альтернатива

У кр а їн а Ш РЮСК

У кр аїн а М КОСК

М етал

М етал

У кр аїн а ІМ РОСК

У кр аїн а Ш КОСК

М етал

Панк-рок, стьоб-рок У кр аїн а ІМ КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

Панк-рок, стьоб-рок

У кр а їн а Ш КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

0) X * тзІ ох

ь

<Г 0 С1 Т\ X) о*

Світлина Оксани Цеацури йшШш І$г Сергій КУЗЬМИНСЬКИИ (КУЗЯ)

У кр а їн а ІМ КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

Ф о льк-р о к

У кр а їн а ІМ КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

Ф ольк-ро к

У кр а їн а ІМ КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

Етно-ф ью ж н

У кр а їн а ІМ КОСК

У кр аїн а ІМ КОСК

Експериментальна м узика

У кр а їн а ІИ КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

Співана поезія

У кр аїн а ІМ КОСК

Світлина Михайла Урбанського

У кр аїн а Ш КОСК

Готика

Хіп-хоп / украхоп

У кр а їн а № КОСК

У кр аїн а Ш КОСК

БРАТИ ГА ДЮ КІНИ «Н аІЖ и в о »

Віка ВРАДІЙ «У країн ська ко л екц ія»

МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ «Ш абадабада»

КОЛЕЗЬКИМ АСЕСОР «5ех ЬотЬеп Аиї ЕпкепІІапсі»

БІОКОРД «В исокі н еб еса»

К О М У ВНИЗ

ВІЙ

«Іп казіиз Іп уіуо»

«Ч орна рілля»

РУТЕНІЯ « 10 років по том у»

КОРОЛІВСЬКІ ЗАЙЦІ «Казки Королівства А'Мазох»

МАНДРИ «Романсеро про ніжну королеву»

Диски, які змінили обличчя української рок-м узики

ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА « М у з ік а »

Диски, які змінили обличчя української рок-м узики

У кр а їн а ІІЧ КОСК

.

ЇЧЧУРі............ і

НЕБЕСНА К О П А Л И Н А «Сплять янго л и»

ПЛАЧ ЄРЕМ ІЇ «Д о б р е »

М ар ія Б УРМ А КА « М и й д е м о ї»

Віктор М О РО ЗО В «А р м ія світла»

«Н аш і пар ти зан и »

ТЕЛЬНЮ К сестри «Ж овта кульбаба»

СКРЯБІН «А л ь бо м »

ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ « М а н д р ів к а в К осаків ку»

0 Л

&

0

0

>

0

сій в

вася «Хіпан»

ц^ П Іщттт

ПРОПАЛА ГРАМОТА * ГОНОР «П ер вер зія»

П РО ПАЛ А ГРАМОТА «Гонор»

ПЕРКАЛАБА «Горри!»

Олександр Євтушенко - мистецтво­ знавець, музичний критик. Редактор першої регулярної музичної газети «Аудіо-толока» (1992-1995 рр.), альма­ наху «Рок-око» (1992 р.), музичного журналу «Галас» (1996-1998 рр.), постійний ведучий музичної телепро­ грами «Тинди-Ринди» (1994-2002 рр.), автор та ведучий радіопрограми «Рок української вдачі» (25 радіо-есе про визначні рок-групи України), працював ведучим програми «Музичний острів» на Радіо «Свобода». Співавтор книги «Зірки Червоної Рути» (1994 р.), автор книги-каталогу «100 альбомів з України. Вибрана дискографія» (2002 р.); «Легенди химерного краю. Українська рок-антологія» (2004 р.); «Обличчя музики. Творчі портрети українських зірок» (2006 р.); монографії з диском «Кому вниз: Музика Високого Духу» (2008 р.) Працює як журналіст і музичний оглядач в періодичних виданнях, прес-аташе і музичний продюсер фестивалів «Мазепа-фест», «Кобзар Р огєуєг» та виконавчий продюсер Сй-компіляцій «Мазепа-фест» (2004, 2005, 2008 рр.), «Кобзар Р огєуєг-2005».