Канівські гори
Канів. Одне з наймальовничіøих і найдавніøих міст у лоні незалеæної Óкраїнської дерæави. Ідеться про святу землю, де започаткувалося звитяæне українське козацтво і яка береæе вічний сон безсмертноãо Кобзаря. Це прадавнє поселення славиться прекрасними людьми, унікальними майстрами й святими ãорами. Одяãнені в зелені øати, черãуючись із рукотворними ланами й луãовими килимами, дібровами та ãаями, ãори набувають особливої привабливості. Саме про них слова поета Ïавла Тичини, добуті з ãлибини великоãо серця: «І ви, канівські рідні висоти, із æивим, вічно трепетним серцем Тараса, для нас виùі від усіх на світі ãір». Та й цим не вичерпується винятковість Канівських ãір. Вони мають незвичайну будову: їхні породи зім’яті в складки химерних ôорм, роздроблені й покривлені. Çа своєю неповторною структурою канівські висоти унікальні. Àрхеолоãи й палеонтолоãи в ãлибинах канівських ярів читали, як по відкритій книзі природи, історію невпинноãо розвитку æиття на планеті Çемля. Довідавøись про утворення й археолоãічне минуле ãір, ùо сусідять зі славним Дніпром, зваæтеся на подороæ у наø мальовничий край, аби на власні очі побачити коæну з них. (166 слів)
17
За І. Сорокопудом
Моя Чернігівщина
Баãата й прекрасна ×ерніãівùина, славна своєю історією, чарівною природою та людьми, ùо звеличують її своєю працею і творчістю.
ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ
16
УКРАЇНСЬКА МОВА
небі, ùо дивиться у твої води й вічно милується тобою! Скільки æиття і зворуøливої поезії у твоїх прозорих дæерелах! Ти сонце, ніæне й ùедре, якому я поклоняюся й поклонятимуся все æиття, річко моя дороãа й велика! Велика ріка народу моãо! Ïрийми мою любов і безмеæну подяку, ùо народився я на твоїх береãах, ùо пив твою м’яку й чисту воду, ùо воскрес я дуøею біля тебе і ùо вся дуøа моя сповняється твоєю красою. І очі мої, і мій слух – усі почуття заспокоєні біля тебе, оповиті тобою, красо моя, моє свято, ùастя моє. ßк баãато добра подарував ти мені! Любов’ю наповнив моє серце, надихнув мене на розуміння великоãо. (167 слів) За Î. Äовæенком
15