Авторське право: зрозуміти і використати by Bohdana Neborak

А ВТ О Р С Ь К Е П РА В О : З РОЗ УМІТ И І ВИК ОРИС Т А Т И методичні матеріали з авторського права

2019

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

А ВТ О Р С Ь К Е П РА В О : З А Х И С Т И Т И І В И КО Р И С ТАТ И / Б. Не б ор а к, Х. Никеру й. – Київ, 2019. Автори Богдана Неборак, Христина Никеруй Ред ак тор Андріана Небожук Ди з айн Романа Рубан

М Е Т ОД И Ч Н І В К А З І В К И Р О З Р О Б Л Е Н О У К РА Ї Н С Ь К И М І Н С Т И Т У Т ОМ К Н И Г И ТА BA K E R M C K E N Z I E U K R A I N E З А С П Р И Я Н Н Я Д И Р Е К Т О РАТ У К Р Е АТ И В Н И Х І Н Д УС Т Р І Й М І Н І С Т Е Р С Т ВА К УЛ ЬТ У Р И У К РА Ї Н И В М Е Ж А Х М І Ж Н А Р ОД Н О Г О Ф О Р У М У « К Р Е АТ И В Н А У К РА Ї Н А » 2 0 1 9 Р О К У. Д О К У М Е Н Т П І Д Г О Т О В Л Е Н О З М Е Т О Ю У Н ІФ І К У ВА Н Н Я І НФ О Р М А Ц І Ї П Р О А ВТ О Р С Ь К Е П РА В О У К Н И Г О В И Д А В Н И Ч ОМ У С Е К Т О Р І . Д У М К И , В И К Л А Д Е Н І В Ц Ь ОМ У Д О К У М Е Н Т І , В І Д О Б РА Ж А Ю Т Ь П О ГЛ Я Д И А ВТ О Р І В І Н Е О Б О В ’ Я З КО В О С П І В П А Д А Ю Т Ь З Т О Ч КО Ю З О Р У М І Н І С Т Е Р С Т ВА К УЛ ЬТ У Р И , М ОЛ ОД І ТА С П О Р Т У У К РА Ї Н И . П Е Р Е Д Р У К Ц Ь О Г О М АТ Е Р І А Л У А ВТ О Р И З О ВА Н И Й . Д Л Я Н Е КОМ Е Р Ц І Й Н О Г О П О Ш И Р Е Н Н Я .

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

А ВТ О Р С Ь К Е П РА В О :

ЗРОЗ У М ІТ И І В ИК ОР ИС Т АТИ

методичні матеріали з авторського права

2019 Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЗМІС Т

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

Резюме ЧАСТИНА 1. ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Що таке авторське право?

Зрозуміти авторське право — згадати історію?

Вільний ринок — рушій авторського права?

Яким є головний конфлікт авторського права?

Іван Котляревський — перший український copyright warrior?

Яка роль письменника у формуванні системи авторського права?

Що захищає авторське право?

Коли починає діяти авторське право?

Що таке похідний твір?

Хто такий автор?

Які права належать авторові?

Скільки триває авторське право?

З чого отримує прибуток автор?

Що таке роялті?

Коли можна використовувати твір без дозволу?

Чи захищає авторське право сюжет, героїв та назву?

Що таке сирітський твір?

Що таке Public Lending Right? ЧАСТИНА 2. ДОГОВІР

Як захистити порушене право?

На що необхідно звертати увагу при укладенні договору?

Чи існують уніфіковані стандарти?

Хто встановлює правила гри?

Якою є договірна практика в Україні? Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ВС ТУП Креативні індустрії сьогодні становлять 5% світової економіки та забезпечують робочими місцями понад 5% найманих робітників (у Європі це 7 міль йонів робочих місць). Серед них — люди, які творять тексти — письменники й письменниці, перекладачі й видавці, а також сценаристи, автори комп’ютер них ігор, журналістки й журналісти. В Україні оби два показники, за даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності, перебувають на позначці менше 1% [1]. Як збільшити потенціал книговидав ничого сектора в Україні, аби докластися до зро стання цього відсотка? Найперше, що впадає у вічі, книговидавничому секторові не вистачає хребта у вигляді системи авторського права. Але якщо це «право», то яку роль у цій історії відіграє держава? Закон є, міжнародні документи ратифіковані. І тут починається міфологізація. У свідомості українських літераторів досі живе пам’ять про кількасоттисячні наклади радянських письменників та монополію держави на регулювання людських взаємин. І хоча концепція авторського права на літературні твори з’явилася уже через декілька десятиліть після ви найдення друкарського верстата Гутенберга (коли британська гільдія видавців уперше отримала ко ролівський привілей на захист своїх прав), в Україні ця сфера й досі не стала предметом активного об говорення, тому гравці книговидавничого сектора часто мають хибні уявлення з приводу авторського права.

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

Україна хоче бути частиною світового книжкового ринку, а це означає, що мета книговидавництва — не просто опублікована книжка, написана українсь кою мовою. Видавці, автори та перекладачі стають гравцями ринку, тобто тими, хто має вчасно здати текст, відредагувати, зверстати, намалювати обкла динку та надрукувати, встигнути, наприклад, вида ти книжку в час, коли її екранізували, відзвітувати правовласникові й так далі. У цей момент ліцензійні договори стають інструментом ведення бізнесу, а не декоративним елементом. Кожному з гравців рин ку дешевше й швидше одразу домовитися та знати ризики заздалегідь, адже переговори й комунікація — нормальна частина процесу. Цими матеріалами Український інститут книги спільно з Baker McKenzie Україна спробує пояснити важливі моменти авторського права гравцям книго видавничого сектора. Ми переконані, що головним активом видавця є не добра друкарня і навіть не хороші матеріали, а його видавниче портфоліо — письменники, перекладачі, дизайнери, художники, ілюстратори, тобто усі ті, хто творять книжку. Також ми впевнені, що розуміння авторського права має безпосередній вплив на якість креативного контен ту, що потрапляє до видавців від авторів. У форматі питань та відповідей розбираємо: що таке авторсь ке право, звідки воно взялося, як його захистити та як використати?

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

Ч АС Т И Н А 1

ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

ЩО ТАКЕ АВТОРСЬКЕ ПРАВО?

Право інтелектуальної власності є тим фактором, що перетво рює креативну діяльність на креативну індустрію. Креативні індустрії сьогодні є серед головних чинників економічного зростання та створюють нові робочі місця. У середньому вони становлять 5,4 % ВВП країни [2]. Книговидавництво та літера тура — серед головних стейкхолдерів цих індустрій. Авторське право виражає зв’язок між автором та його твором. Цей зв’язок пропонує два типи вигоди для володільця авторсь кого права: славу та гроші. У правовому вимірі славі кореспон дують немайнові права автора, а грошам — майнові.

Закон України "Про авторське право та суміжні права" (далі - ЗУ "Про АП"): Авторське право — особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Авторське право є винятково важливим для книговидавничого сектора. Воно захищає індивідуальне мистецьке вираження ідеї, однак не саму ідею. Саме авторське право дає правовлас никові інструмент контролю за тим, як використовується його твір.

Загальна Декларація прав людини: Стаття 27 1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами. 2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЗРОЗУМІТИ АВТОРСЬКЕ ПРАВО — ЗГАДАТИ ІСТОРІЮ? Ст 1107 ЦК: Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Суспільство та законодавство змінювалися упродовж століть, і ці зміни стали основою системи захисту авторського права, яку ми маємо сьогодні. Сучасна концепція авторства полягає у тому, що вираження особою своєї ідеї у художній формі — унікальне. Роман, книжка віршів чи оповідань стають доступними громад ськості в обмін на певні права, які отримує автор. Ці права не вимагають законодавчого закріплення, адже притаманні людсь кій природі та вже закріплені у Загальній декларації прав людини, але правового регулювання вимагають стосунки між авторами й тими, хто комерційно використовує їхні твори, тобто видавцями. Наприкінці 15 ст. Гутенберг винайшов друкарський верстат із ручним набором, і це стало рушієм для розвитку сучасного концепту авторства. Також це спровокувало дискусію щодо того, якими природніми правами володіють автори. До цього книжки копіювалися вручну, відтак не було ринку для поши рення публікацій — примірники були ексклюзивними [3]. Друкарська справа також сприяла революційним змінам у суспільстві. Поширення книжок уможливило широку цирку ляцію ідей, стимулювало читання та писемну творчість, дало старт розвиткові нової комерційної діяльності — надруковані примірники можна було розповсюджувати. Книгодрукування потрапило у простір правового регулюван ня, характерний для 15 ст. У середні віки існували професійні гільдії, кожна з яких володіла певними привілеями монополії на певний вид економічної діяльності. Такі привілеї надавали офіційні органи — наприклад, магістрати.

Друкарі у 1568 р. (автор невідомий)

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

1403 року перша видавнича гільдія з’явилася в Англії. Вона називалася Stationers’ Company. У 1557 році вона отримала

королівську хартію, яка офіційно закріпила роль гільдії у ре гулюванні індустрії, дозволяючи їй встановлювати правила по ведінки та визначати свої власні корпоративні привілеї. Гільдія володіла монополією на встановлення та застосування правил у книговидавничій індустрії до 1709 р. [4].

Біблія Гутенберга, примірник американського філантропа Джеймса Ленокса, Публічна бібліотека Нью-Йорка

Хартія цієї гільдії регулювала процедуру виходу на ринок кожної нової книжки, яку члени гільдії бажали надрукувати й розповсюдити. Гільдія створила реєстр, у якому зберігалася інформація про власників «копій». Прикметно, що реєстри не завжди містили вказівку на авторів творів. Власник копії мав виключне право публікувати книжку та забороняти іншим це робити. Практика видавничої гільдії є першим прикладом застосуван ня ідеї виключного права на конкретний літературний твір. Це — витоки авторського права та терміну «copyright». Добрим прикладом активності креативного сектора в той час є публікація сімдесятитомника зібраних творів Вольтера. Їх опублікував П’єр-Августин Карон де Бомарше, спеціально придбавши для цього друкарське обладнання. Бомарше, біль ше відомий як автор п’єс «Севільський цирульник» та «Весілля Фіґаро», вважав публікацію творів Вольтера винятково важли вою справою, оскільки чимало творів Вольтера були забороне ними у Франції. Бомарше у 1779 році викупив право на публіка цію зібраних творів у видавця Вольтера за 160 000 франків [5].

Титульний аркуш першого видання Весілля Фіґаро, 1785

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

ВІЛЬНИЙ РИНОК — РУШІЙ АВТОРСЬКОГО ПРАВА? Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів: «Незалежно від майнових прав автора і навіть після відступлення цих прав він має прав вимагати визнання свого авторства на твір і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні цього твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або репутації автора.»

Титул Статуту королеви Анни, 1709

На початку 18 ст. європейський контекст змінювався, привілеї та монополії почали розглядатися як перепона для розвитку ринку.1709 року було прийнято перший нормативний акт щодо авторського права — статут королеви Анни. Статут мав на меті впровадження нового механізму правового регулю вання видавничої галузі, який би стимулював вільну торгівлю та підприємництво. Цей акт — прямий наслідок винаходу Гутенбергом друкарського верстата [6]. Цей статут, відомий також як Акт про авторське право, набув чинності 1710 року та змусив видавничий бізнес діяти за пра вилами вільного ринку. Власник авторського права зберігав свої майнові права упродовж 14 років з моменту створення. Цей термін міг бути продовжений після перемовин між ви давцем та автором на ще один такий самий період. Вперше творці та їхні творіння були визнаними. Статут королеви Анни вперше визнав авторів як професіоналів, що мають право на отримання фінансової вигоди за свою працю [7].

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЯКИМ Є ГОЛОВНИЙ КОНФЛІКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА? Мета авторського права — досягнути хиткого балансу між су спільством і творцями. З одного боку, слід заохочувати авторів до праці й бажання поділитися цією працею, з іншого — для промоції освіти й обміну ідеями, авторське право стимулює віль не використання творів у передбачених законом межах. Отже, головна дилема авторського права — визначити, де закінчуються виключні права автора й починається суспільний доступ [8]. Інновації та мистецтво є вигідними для суспільства нематеріаль ними активами. Беручи до уваги нематеріальну характери стику літературних творів, авторам складно визначити розмір винагороди, яка їм належить за публікацію. Без винагороди творці можуть перестати творити — від цього втрачає суспіль ство як читач та споживач культурного продукту. Єдиний вихід з цієї ситуації — належно винагороджувати творців за допомо гою механізмів авторського права.

Фердинанд Кепплер, Видавець-пірат, 1886

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

Доступ до інформації — одна з найактуальніших потреб у світі. Найбільше конфлікт права на інформацію та авторського пра ва відчувають видавці у країнах, що розвиваються, де індустрія книговидання порівняно невелика, а ринок нестабільний, де мережі дистрибуцій працюють неефективно, а прибуток видавців зорієнтований хіба на підтримку наступного проек ту. У цих країнах книжки сприймаються як «надто дорогі», що теж провокує розповсюдження нелегальних копій. У таких ситуаціях доводиться пояснювати піратам, чому «скинутися на книжку по 5 гривень» — шкідливо (маємо на увазі недав ню ситуацію, коли у Telegram з’явився канал, який пропону

вав завантажувати українські електронні книжки піратським способом) [9].Та ця проблема існує і в країнах, де дбають про дотримання законів. Наприклад, у Нідерландах автори звер тають увагу на книжкове піратство, демонструючи його через аналогії з крадіжками. Третина нідерландських читачів (38%) регулярно читає електронні книжки, з них майже половина (48%) нелегально завантажує або копіює їх [10].

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ — ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ COPYRIGHT WARRIOR? 1798 року український меценат із Конотопа Максим Парпура нелегально опублікував «Енеїду» зі словником «малороссий ского наречия» та навіть дозволом цензури. Та це відбулося без дозволу Івана Петровича Котляревського. Сам Котляревсь кий дуже гостро сприйняв цю публікацію. Літературознавець Сергій Єфремов у огляді «В тісних рямцях. Українська книга в 1798–1916 рр.» пише що просвітницька місія Парпури та його вчинок мецената переважають втрати Котляревського: «Довгий час, проте, йому не тільки не було вдяки за почин, але навіть навпаки — ім’я це окривалось глузуванням та лайкою, та ганьбою. [...] Справу видання української книги почато, як бачимо, чисто любительським, дилетантським чином. Знайшлася охоча людина і, між іншим, з ідейних міркуваннів, видала книгу. Могла й не знайтися, могла не видати!». Друге видання “Енеїди” побачило світ 1808 року, теж було неповним і вийшло без дозволу автора [11].

Перше видання «Енеїди» (Санкт-Петербургъ. Иждивением М. Парпуры), 1798

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

1809 року, за фінансової підтримки землевласника та благодій ника Семена Кочубея, Котляревський завершив написання четвертої частини «Енеїди». Твір вийшов окремим виданням: «Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий, Санктпетербург, в медицинской типографии». Окремо в публікації Котляревський зазначив, що попе редні редакції вийшли в світ без його згоди.

У виданні 1808 року Котляревський у літературній формі описує конфлікт між правами автора та суспільним інтересом: Якусь особу мацапуру Там шкварили на шашлику, Гарячу мідь лили за шкуру І розпинали на бику: Друге видання «Енеїди» (Санкт-Петербургъ. печатано Въ Типографіи Ивана Глазунова), 1808

Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать; Без сорома, без Бога бувши І восьму заповідь забувши, Чужим пустився промишлять.

Третє видання (позначене як друге) «Енеїди» М. П. Осипова, 1801 Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЯКА РОЛЬ ПИСЬМЕННИКА У ФОРМУВАННІ СИСТЕМИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА? Оскільки об’єкти інтелектуальної власності легко можуть стати об'єктами для нелегального поширення, контрабанди чи крадіжки, то щоб гарантувати собі фінансову компенсацію, автори потребували гармонізованих принципів та норм, які б визначали їхні права та мінімальні гарантії захисту, також їм були потрібні базові інструменти, щоб розпоряджатися цими правами. З огляду на те, що тим самим твором могли заціка витися як у Великобританії, так і у Франції, такі принципи мали бути транскордонними.

Автограф Собору Паризької Богоматері Віктора Гюго, 1829

Віктор Гюго не просто написав «Собор Паризької Богоматері», а й створив Міжнародну асоціацію літераторів та митців, яка боролася за авторські права. Гюго хотів, аби письменник мав можливість контролювати результат своєї праці та отримува ти належну винагороду. У контексті політичних та соціальних змін у Європі (зокрема, у зв’язку з Великою французькою рево люцією) Гюго розумів, що це треба вирішити на міжнародному рівні, не чекаючи ініціативи від уряду. Завдяки йому 1886 року було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних та художніх творів, яка й досі є ключовим документом авторсь кого права. З того часу, наприклад, роман, написаний у Британії, підлягав захисту в Німеччині чи Франції. Нині текст, створений в Україні, охоронятиметься ще в 177 країнах світу [12]. П’єр Бомарше, згадуваний тут як видавець повного зібрання творів Вольтера, знаменитий також тим, що став засновником однієї з перших організацій колективного управління правами. Театр у 18 ст. був популярною індустрією розваг, та це

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

не означало, що автори п’єс отримували за свою роботу на лежну платню. Театри змагалися один з одним за найпопуляр ніші п’єси і не брали до уваги інтересів авторів. Тому 1777 року Бомарше зібрав 20 друзів-драматургів і сказав приблизно таке: «Ми пишемо популярні п’єси й нічого з цього не маємо, усе отримують театри. Це не нормально, більше не писатимемо для театрів, поки не домовимося про роялті». Так Бомарше зініціював справжній страйк серед драматургів та змусив театри ввести механізм роялті. Схожим чином було створено більшість творчих спілок. Напри клад, у 1884 році Альфред Теннісон та Вальтер Безант заснува ли Британське товариство авторів для «консультації учасників та лобіювання інтересів авторів», вони також розробили концепцію Public Lending Right (про яку йтиметься далі) і вели кампанії, спрямовані на захист авторського права. У 1918 році польський письменник Юліан Тувім із однодумцями створили польське товариство авторів «ZAiKS», аби «спільно охороняти свої авторські інтереси».

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЩО ЗАХИЩАЄ АВТОРСЬКЕ ПРАВО?

Авторське право захищає твори, об'єктивовані у будь-якій фор мі. Захист не поширюється на ідеї. Вірш, написаний на серветці є об’єктом авторського права, а вірш, прочитаний з голови, пере казана ідея роману, яку хтось використає, захисту не підлягати муть. Авторське право пов’язане із формою вираження і оперує нею як об’єктом.

Ст 12. ЗУ "Про АП": Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Літературний твір — один з найдавніших об’єктів авторського права. Найчастіше він формалізувався у вигляді книжки, однак зараз існують новітні форми вираження літературного твору, як-от аудіокнижки чи електронні книжки. Для того, аби отри мати захист згідно із законодавством про авторське право, лі тературний твір повинен бути результатом творчої діяльності автора — фізичної особи. Форма, яку обирають автор чи видавець для публікації літератур ного твору не має значення: твір може бути написаний від руки, набраний на комп’ютері та збережений в електронному форматі, надиктований на диктофон чи переписаний третьою особою. Отже, літературний твір — це оригінальний твір, виражений у певній формі, який є результатом творчої діяльності автора та охо роняється авторським правом незалежно від свого призначення, достоїнства та форми об’єктивації, тобто способу вираження. Автор може вживати фрази “мій роман” та “моя книжка” як синонімічні, але з позиції права це не зовсім так. Книжка часто поєднує у собі декілька окремих об’єктів авторського права: текст, ілюстрації, фотографії, дизайн обкладинки та навіть шрифт. Ко жен із цих об’єктів передається видавцеві за окремим договором.

Автограф поеми "Одержима" Лесі Українки, 1901

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

Твір, як об’єкт авторського права, має бути оригінальним та новим. Таким він і вважається, поки не доведено зворотнє — наприклад, не обґрунтовано плагіат у судовому порядку.

КОЛИ ПОЧИНАЄ ДІЯТИ АВТОРСЬКЕ ПРАВО?

Авторське право виникає з моменту написання тексту, воно захищає як завершені, так і незавершені твори, як цілий ро ман, так і його окремі розділи. Для отримання захисту авторові не потрібно реєструвати авторське право (хоча він може це зробити). Інша справа, що автор повинен могти довести свою працю над твором. Добрим варіантом є надсилання проміж них результатів роботи на власну електронну пошту.

ЗУ «Про АП»: Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЩО ТАКЕ ПОХІДНИЙ ТВІР?

ЗУ «Про АП»: Похідний твір — твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову

Електронну книжку, на відміну від перекладу чи адаптації, не можна вважати похідним твором. Такий погляд обґрунтова но у судовій практиці США у справі Peter Mayer Publishers Inc. v. Shilovskaya. У цій справі окружний суд південного округу штату Нью-Йорк встановив, що конверсія друкованого ви дання у електронний формат не становить похідного твору, тобто переробки чи адаптації. Похідний твір характеризується редакторськими правками, анотаціями, додатками та іншими модифікаціями, які в цілому становлять оновлений оригіналь ний твір. Конвертація в електронний формат є всього лиш «тривіальною варіацією», згідно із термінологією Акту про Авторське право США. Користуватися своїм авторським правом автори похідних творів можуть лише за умови дотримання прав авторів пер винних творів.

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

ХТО ТАКИЙ АВТОР?

Автор — це особа, зазначена на примірнику твору як його автор. У книговидавництві авторів багато — письменники, перекладачі, журналісти, автори наукових текстів, також ху дожники, дизайнери, ілюстратори. Важливо не плутати автора і правовласника. Видавці, які публікують текст у книжковій формі — це правовласники, вони володіють майновим правом на публікацію та розповсюдження твору. Первісним правов ласником є автор твору, саме він передає права у визначеному договором обсязі. ЗУ «Про АП»: Автор — фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Автором твору вважається особа, зазначена як автор на ори гіналі або на примірнику твору, якщо не доведено протилежне.

Бернська конвенція: «Для того, щоб автор літературних і художніх творів, що охороняються цією Конвенцією, розглядався, за відсутності доказів протилежного, як такий і відповідно до цього допускався у країнах Союзу до порушення судового переслідування проти контрафакторів, достатньо, якщо ім'я автора буде позначено на творі звичайним чином. Цей пункт застосовується, навіть коли це ім'я є псевдонімом, коли псевдонім, взятий автором, не викликає сумніву в його особі».

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЯКІ ПРАВА НАЛЕЖАТЬ АВТОРОВІ?

Ви не можете записати вірш «Садок вишневий коло хати» й підписатися власним прізвищем. Автор завжди буде пов’я заний із оригінальним твором через немайнові права. Цей зв’язок неможливо відчужити за допомогою договору. Крім немайнових прав, автор володіє майновими. Майнові права дозволяють отримати фінансову вигоду завдяки їх переданню третім особам. Отже, авторські права мають подвійну природу. Немайнові права дозволяють авторові: •

заявляти авторство;

•

приймати рішення щодо опублікування твору чи забороня ти його публікацію;

•

запобігати спотворенню твору чи внесенню будь-яких змін у твір. Майнові права слід розуміти як такі, що дозволяють авто рові комерційно використовувати свою роботу. Вони вклю чають, зокрема:

Автограф вірша "Садок вишневий коло хати" Тараса Шевченка

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

•

виключне право автора на використання твору;

•

виключне право дозволяти або забороняти використання твору третім особам. Автор розпоряджається своїми майновими правами лише на підставі договору.

До майнових прав належать такі (зокрема, та не лише): • відтворення творів; • публічне виконання і публічне сповіщення творів; • публічна демонстрація і публічний показ;

ЗУ «Про АП»: За винятком випадків, передбачених статтями 21–25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здій снюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше • оприлюднення; • переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни • творів; • включення творів як складових частин до збірників, антологій; • будь-який інший спосіб використання, передбачений сторо нами у договорі.

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

СКІЛЬКИ ТРИВАЄ АВТОРСЬКЕ ПРАВО?

ЗУ «Про АП»: Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

Майнові права автора захищаються упродовж його життя та 70 років після його смерті, коли авторським правом розпоряд жаються та отримують фінансову вигоду спадкоємці чи інші правовласники. Після цього твір автоматично набуває право вого статусу суспільного надбання.

З ЧОГО АВТОР ОТРИМУЄ ПРИБУТОК?

Автор отримує прибуток завдяки розпоряджанню своїми майновими правами. У книговидавничому секторі типовими є прямі угоди між автором та видавцем, у яких передбачено обсяг прав, які отримує видавець. Автор надає видавцеві пра во вивести свій твір на ринок, натомість видавець ділиться з автором прибутком. На Заході традиційно спочатку виплачується аванс (після під писання ліцензійного договору), а потім гонорар, обчислений як відсоток від повної роздрібної ціни видання, чи як вищий відсоток від суми, одержаної видавцем після надання знижки дистрибюторам [13]. В обидвох випадках гонорар обчислюєть ся за примірники, продані упродовж певного періоду, а не за опубліковані примірники. Зазвичай видавці обчислюють та звітують про обсяги продажу раз або двічі на рік. Якщо український ліцензіат потребує інших прав, крім основ ного права на україномовну публікацію, зокрема, право на створення електронної книжки, це питання слід порушити ще на стадії переговорів. Таке право автоматично не включаєть ся у право на переклад та публікацію і потребує додаткового визначення.

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

ЩО ТАКЕ РОЯЛТІ?

ЗУ «Про АП»: Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

Роялті — це відрахування, які автор отримує з кожного проданого примірника книжки. Якщо книжка коштує 100 гривень, а в договорі обумовлено отримання роялті у розмірі 8% від вартості книжки, то автор отримуватиме 8 гривень з кожного проданого примірника.

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

КОЛИ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ТВІР БЕЗ ДОЗВОЛУ? ЗУ «Про АП»: Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

Авторське право передбачає можливість використання творів без отримання ліцензії. Вичерпний перелік випадків, коли можливе використання твору без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, визначений у ст.21 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Найпоширені шими для книговидавничої сфери є такі: • використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою; • використання літературних і художніх творів в обсязі, ви правданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчаль ного характеру; • використання правомірно оприлюднених літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі іншого твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії, попурі або карикатури.

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

ЧИ ЗАХИЩАЄ АВТОРСЬКЕ ПРАВО СЮЖЕТ, ГЕРОЇВ ТА НАЗВУ? Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється авторським правом. Отже, оригінальна назва, яку можна самостійно використовувати, може бути об’єктом охорони. Те саме стосується героїв творів [14].

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЩО ТАКЕ СИРІТСЬКИЙ ТВІР?

Сирітський твір — це об’єкт авторського права, строк захисту якого ще не вичерпався, проте знайти правовласника для укладення угоди — неможливо. Прикладом серед українських авторів є Віктор Петров-Домонтович, який помер у 1969 р., а про його спадкоємців нам нічого не відомо. Британська Бібліотека стверджує, що понад 40% опубліко ваних сьогодні текстів — сирітські. За умов відсутності право вого регулювання, ситуація виглядає патовою для видавця. У Великобританії, завдяки Digital Economy Bill (2010), можна отримати невиключну ліцензію на використання сирітського твору строком до 7 років для комерційного використання. Заявка подається онлайн [15]. У Канаді діє Copyright Board, який може видати схожу ліцензію. Угорський патентний офіс видає ліцензію на використання, якщо "користувач про демонстрував, що вжив усіх необіхдних заходів, аби знайти правовласника, проте пошук є очевидно безрезультатним".

Перше видання роману "Доктор Серафікус" В.Домонтовича, в-во "Українська трибуна", 1947

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

В Україні ситуація наразі залишається поза межами правового регулювання. Міністурство економічного розвитку та торгівлі у відповіді на інформаційний запит УІК повідомило, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» у ст. 21–25 передбачає вичерпний перелік вільного використання творів: «У цьому переліку не зазначено про можливість використання сирітських творів, якщо під ними розуміти твори, щодо яких суб'єкти авторського права не ідентифіковані чи ідентифіко вані, але не знайдені. Таким чином, з урахуванням вимог статті 15 Закону, для правомірного використання таких творів необхідно отримувати дозвіл суб'єктів атворського права, які також мають право одержувати вигоду за використання творів.

Особа, яка має на меті використовувати твір правомірно, самостійно здійснює пошук суб’єктів авторського права (вклю чаючи спадкоємців, інших правонаступників) для отримання дозволу на використання твору, або встановлює факт перехо ду твору у суспільне надбання у зв’язку з закінченням строку дії авторського права». МЕРТ не уповноважене визначати певні твори як сирітські. Зараз розробляється проект нової редакції Закону, в якій буде визначено поняття сирітського твору та механізм набуття такого статусу.

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

ЩО ТАКЕ PUBLIC LENDING RIGHT?

У деяких країнах автори щорічно отримують виплати за те, що їхні твори часто брали у бібліотеках. Це стало можли вим завдяки системі Public Lending Right. Cкажімо, у Швеції це півтори крони, тобто 17 євроцентів за кожен примірник, взятий у бібліотеці. Ці виплати — частина національної куль турної політики та відносин у сфері авторського права. Вони дозволяють живим письменникам, перекладачам та ілюстра торам отримувати додатковий дохід, а також підтримувати літературні стипендії. Такі роялті у Швеції отримують понад 3 000 авторів і майже 1000 перекладачів. Виплати нараховують за книжки шведсь ких авторів, переклади шведською та на книжки авторів, що постійно живуть у Швеції. У 2014 році виплати отримали 4 295 авторів, а 174 отримали стипендії. Дорослий швед бере у бібліотеках 10–12 книжок на рік, а дитина — 50–60! У 2018 шведи заплатили понад трьом тисячам авторів та тисячі пере кладачів. Читацький квиток у громадських бібліотеках є у 2,7 млн шведів. Якщо авторське право на популярний твір вичерпано (минуло 70 років по смерті автора), то ці «бібліотеч ні роялті» ідуть у письменницькі фонди для підтримки сти пендій та премій, фінансування некомерційної літератури та промоції своїх авторів за кордоном. Такі виплати — результат консенсусу між головними мистецькими організаціями й спіл ками та шведським урядом. Ця система називається Public Lending Right — право публічного прокату, у Швеції вона працює з 1954 року. Вона стосується лише друкованих книжок і попри те, що бібліотечна система — комп’ю теризована, статистикою охоплено 70% бібліотек, електронні книжки не враховуються.

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

Public Lending Right діє у 28 країнах — в усіх скандинавських, а також у Канаді, Великобританії, Німеччині, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Ізраїлі, Австралії та Новій Зеландії. Ідея такої про грами з'явилася в Данії у 1946 році. Німеччина та Нідерланди навіть законодавчо зобов’язали бібліотеки перераховувати ці виплати, а в Швеції — це результат консенсусу між головними мистецькими організаціями та урядом (і ставка випат повіль но, але неухильно зростає). Зеландія та Австралія узгодили систему виплат так, аби більше грошей залишати на розвиток неприбуткової літератури та популяризацію власних авторів за кордоном. ЄС закріпив цю політику Директивою 92/100/EC «Про право публічного прокату» ще 1992 року, однак далеко не всі євро пейські країни погодилися з таким підходом. Міжнародна фе дерація бібліотечних асоціацій заявила, що таке право може створити небезпеку обмеження вільного доступу до громадсь ких бібліотек, а понад 3000 письменників підписали петицію проти запровадження системи Public Lending Right у Європі — серед них нобелівські лауреати Даріо Фо та Хосе Сарамаґо.

Ч АС Т И Н А 1. П И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І

Ч АС Т И Н А 2

ДОГОВІР

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

Публікація літературного твору видавцем у формі книжки відбувається на підставі авторського договору, попередньо укладеного між видавцем та автором тво ру. Таким договором сторони погоджують умови своєї співпраці та гарантують дотримання усіх домовленостей, зокрема щодо виходу книжки в світ та інших істотних умов договору. Ст. 638 Цивільного Кодексу України: Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Саме автору чи особі, яка має авторське право, нале жить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору одним або всіма відомими способа ми на підставі авторського договору. В Україні до автор ських договорів належать: 1) ліцензійний договір; 2) договір замовлення; 3) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

*Законодавством передбачений обмежений вичерпний перелік випадків, коли авторські договори можуть укладатися усно, наприклад, договір про опублікування твору в періодичних виданнях.

Усі види авторських договорів необхідно укладати у письмовій формі*. Сторони повинні погодити істотні умови авторського договору. Істотними умовами для всіх видів авторських договорів є: • назва твору або будь-які інші відомості чи характерні ознаки, що дозволяють ідентифікувати об'єкт автор ського права; • обсяг майнових прав на об'єкт. На даному етапі сто рони повинні визначитися із способом використан ня твору, а саме, які майнові права будуть передані видавництву. Типово до них належать:

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

■ відтворення твору; ■ публічне виконання і публічне сповіщення твору; ■ переклади твору; ■ переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни твору; ■ включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; ■ імпорт примірників творів тощо. Варто вказати вичерпний перелік таких майнових прав, оскільки не зазначені права вважаються такими, що не передаються і зберігаються за автором. Видавець не має права використовувати твір інакшими способами, ніж визначено у договорі. • інші важливі умови. Інші істотні умови договору будуть варіюватися залежно від конкретного виду авторського договору. До них можуть належати: вид ліцензій, розмір авторської винагороди, строк дії до говору, територія, на яку договір поширює свою дію, права та обов’язки сторін, порядок передачі твору від автора до видавця, відповідальність сторін у разі по рушення умов договору та інші положення, які сторо ни вважатимуть за необхідне вказати в договорі.

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

ЛІЦЕНЗІЙНИЙ ДОГОВІР

Даний вид договору є найбільш практичним у сфері книгови дання. За допомогою цього договору ліцензіар, тобто автор, передає ліцензіату — видавцю, право на використання твору на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуван ням вимог законодавства. Окрім вищезазначених істотних умов авторського договору, укладаючи ліцензійний договір, сторони повинні додатково погодити такі істотні умови: • вид ліцензії. Національне законодавство передбачає такі види ліцензій: ■

Виключна ліцензія — автор передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах лише одній особі, яка зможе дозволяти або забороняти подібне використання цього твору іншим особам. У автора залишається лише право використовувати свій твір у частині прав, які не передаються.

■

Невиключна ліцензія — полягає у передачі прав на викори стання видавцеві, проте за автором зберігається право на використання твору і в подальшому на передачу невиключ ного права на використання третім особам.

■

Одинична ліцензія — видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключ на ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Зазвичай за договорами у книговидавничій сфері передають ся виключні права у певному обсязі. Вживання слова «виклю чний» означає виключення можливості, скажімо, публікації конкретного літературного твору та іншого його використання ліцензіаром, строком і способами, визначеними у ліцензійному договорі. Це обмеження стосується як автора твору, так і особи, яка надала ліцензію. Відповідно, використання слів «ексклю зивний» чи «винятковий» замість «виключний», безсумнівно ускладнить договірні правовідносини. • розмір і порядок виплати авторської винагороди. Авторська винагорода може визначатися: ■ у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання примірника твору, тобто роялті; ■ у вигляді фіксованої суми, іншими словами, гонорару. Якщо в договорі про видання твору винагорода визначена у вигляді разового гонорару, то в договорі має бути встанов лений максимальний тираж твору. Відповідно, автору важливо об’єктивно оцінити свій твір і зро зуміти, який варіант йому вигідніший. • строк дії договору — час, на який автор передає права на використання твору видавцеві. Це може бути 5 чи 10 років, або й весь час тривання авторського права. У випадку від

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

сутності в ліцензійному договорі цієї умови, він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чин ності виключного майнового права на визначений літера турний твір, але не більше, ніж на п'ять років. • територія, на яку поширюється передаване право. Якщо умовами договору територія використання твору не окрес лена певними межами, вважається, що надані права на ви користання твору поширюються на всю територію України. Закон визначає, що умови авторського договору, що погіршу ють становище автора чи його правонаступників, обмежують його в можливості писати твори на певну тематику є недійсни ми і можуть бути оскаржені в суді.

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

ДОГОВІР ЗАМОВЛЕННЯ

Даний вид договору стосується права використання твору, який буде створений автором у майбутньому і переданий видавцю відповідно до умов цього договору у встановлений термін. Він повинен визначати умови та способи використан ня твору замовником, порядок виплати авторської винагоро ди. Зазвичай передбачено два види авторської винагороди: за створення такого літературного твору та за його публікацію з подальшим розповсюдженням. Якщо автор не передасть твір замовникові згідно з умовами договору замовлення, він змушений буде відшкодувати видав цеві збитки, зокрема, упущену вигоду. З іншого боку, видавець не може в подальшому заборонити автору писати твори на зазначену у договорі тему чи у зазна ченій галузі, оскільки це положення буде визнане недійсним як таке, що обмежує свободу творчості. Договір створення об’єкта інтелектуальної власності на замовлен ня є типовим для правовідносин між видавцем і перекладачем.

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

ДОГОВІР ПРО ПЕРЕДАННЯ ВИКЛЮЧНИХ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Такий договір укладається у випадку зміни правовласника, коли попередній власник, що має виключні майнові права, передає їх іншій особі в повному обсязі на визначених законом та до говором умовах. Правонаступник зможе використовувати твір самостійно, дозволяти це іншим особам чи відчужувати майнові права на твір. Автор усі права на розпорядження власним тво ром втрачає. За автором залишаються лише немайнові права, оскільки вони є невідчужуваними.

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

ЯК ЗАХИСТИТИ ПОРУШЕНЕ ПРАВО?

Кожен може захистити та відновити порушені авторські права в судовому порядку. Залежно від виду та ступеня тяжкості по рушення, захист майнових та немайнових прав може здійсню ватися в порядку адміністративного, цивільного і кримінально го судочинства. Насамперед потрібно визначити, які дії вважаються порушен нями прав автора та видавця. До них відносять:

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

•

вчинення дій, які порушують особисті немайнові та майнові права суб’єктів авторського права або створюють загрозу їх порушення. У даному випадку мова йде про порушення сто ронами умов авторського договору, використання об'єкту авторського права без дозволу його власника тощо;

•

піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України або вивезення за її межі та розпо всюдження контрафактних примірників творів, зокрема, в мережі Інтернет.

•

ввезення на митну територію України примірників творів, які були виготовлені правомірно, проте перевезені без до зволу осіб, які мають авторське право або суміжні права;

•

плагіат — оприлюднення повного або частково твору автора під іменем іншої особи. Навіть таких відомих пись менників як Джоан Ролінґ та Дена Брауна звинувачували в плагіаті. Наприклад, спадкоємці британського письменника Джейкобса вважали, що авторка «поттеріани» запозичила ідеї та образи для роману «Гаррі Поттер і келих вогню»

з книги Джейкобса «Пригоди чаклуна Віллі номер один: зла земля» [16], а американський письменник Люіс Пердью, автор роману «Спадщина да Вінчі», скаржився на те, що «Код да Вінчі» Брауна також містить у своєму сюжеті схожу біблійну історію, символічні вбивства та головного героя — викладача, який розплутує таємницю картини італійського художника [17]. Після проведення судом порівняльного аналізу творів на істотну подібність в історіях і персонажах, обидва позови були відхилені й визнані такими, що не порушують авторського права. За наслідками розгляду спору суд або інший орган відповідної компетенції може вжити заходів з метою захисту порушеного права, до яких, серед іншого належать: • визнання та поновлення права, тобто підтвердження наявного права однїєї сторони спору, яке, відповідно, не визнається іншою стороною. Таким чином, суд, у межах своєї компетенції, повинен встановити наявність чи відсутність спірного права у відповідної сторони; • заборона вчиняти дії, що порушують авторське право або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення. Метою даного способу захисту порушеного права є надання особі можливості безперешкодно використовувати власні автор ські права та розпоряджатися ними; • визнання договору недійсним. Якщо авторський договір суперечить чинному законодавству, був укладений у нена

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

лежній формі або ставить одну зі сторін у невигідне ста новище, суд може визнати його недійсним і таким, що не створює жодних юридичних наслідків для сторін з моменту його укладення. Відповідно, кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість отриманого; • подання до суду позову про відшкодування моральної/ма теріальної шкоди, включно з упущеною вигодою/стягнен ня доходу, отриманого особою внаслідок порушення нею авторського права, або виплату компенсацій. Даний спосіб захисту порушеного права стосується як випадків прини ження честі та гідності особи, її ділової репутації, так і фінан сових витрат, яких вона зазнала чи могла зазнати у зв'язку з неправомірними діями правопорушника. Відповідно суд, у разі задоволення позову, зобов'язує правопорушника ви платити на користь особи, права якої було порушено, певну суму залежно від розміру завданої шкоди та кількості розпо всюджених об'єктів права інтелектуальної власності; • заборона опублікування творів, їх виконань чи постановок, вилучення контрафактних примірників творів, обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення. До даної категорії належать, серед іншого, вимоги до осіб, які пору шували авторське право, надати інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та про шляхи їх поширення;

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

• публікація у пресі інформації про здійснене порушення ав торських прав або загрозу такого порушення. Такий спосіб захисту прав є стримуючим фактором для вчинення повтор ного правопорушення цією ж особою або іншими особами та, окрім цього, оприлюднює достовірну інформацію про зміст судової справи, якщо вона мала публічний характер. Перелічені способи захисту порушеного авторського права застосувуються постфактум, тобто після вчинення протиправ них дій. Відповідно, з метою превенції будь-яких порушень авторсько го права, конфліктних ситуацій та фінансових втрат, сторони повинні ще на стадії переговорів та укладення авторського договору бути обізнаними про свої права та обов’язки, пого дити та належним чином прописати всі умови авторського договору.

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

НА ЩО НЕОБХІДНО ЗВЕРТАТИ УВАГУ ПРИ УКЛАДАННІ АВТОРСЬКОГО ДОГОВОРУ? • Момент переходу прав Радимо визначати момент переходу прав у прив’язці до ви плати винагороди чи її частини. Поширеною є ситуація, коли моментом переходу прав є момент підписання договору чи/ та акту приймання-передавання прав. Однак справедливим є поділ ризиків, за якого права залишаються за автором до моменту оплати. Коли мова йде про авторський договір замовлення, сторони можуть погодити, що твір належить замовникові з моменту його створення. У такому випадку необхідно належно пропи сати порядок виплати авторської винагороди за створення твору. • Істотні умови Законодавець визначає, що договір про передачу прав на використання твору вважається укладеним, якщо між сторона ми досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди. Це означає, що будь-яка вимога автора чи видавця може бути предметом обговорення та подальшого вираження у договірній формі. Добрим прикладом є бажання працювати із конкретним редактором чи дизайнером, гаранту вання якого можна засвідчити у договорі.

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

• Ризики Видавець та автор укладають авторський договір, зокрема, для того, аби чесно поділити вигоди та ризики. Для кожної сторони ці вигоди та ризики різняться, проте, зазвичай, до них належать: справедлива авторська винагорода(гонорар, роялті), вищі ставки роялті за використання твору як електронної чи адіокнижки, момент переходу прав для видавництва тощо. • Акт приймання-передавання прав Попри те, що акт приймання-передавання прав інтелекту альної власності стосовно договорів щодо розпоряджання авторським правом не є обов’язковим, такий інструмент часто зустрічається на практиці та слугує так званою "гарантією" переходу прав від автора до видавництва.

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

ЧИ Є УНІФІКОВАНІ СТАНДАРТИ?

*Engl.: “Authors, Keep Your Copyrights. You Earned Them.”

Права інтелектуальної власності привертають увагу тільки тоді, коли забезпечують їхньому власнику чи власниці економічні переваги на ринку, тому для авторів виграшною є ситуація, коли твір буде використаний ширше. Тоді вони отримають прибуток із перекладів, адаптацій, аранжувань, театральних постановок тощо. З огляду на це, німецькі видавці, склада ючи договір, прагнуть отримати від автора чи авторки всі права на якомога довший період часу. Парадоксально, але це спрацьовує на користь авторів, бо видавництва виконують роль літературних агентів і мають значно ширші можливості для пошуку нових ринків, ніж окремий автор. Американська «Гільдія Авторів» має окрему ініціативу «За чесні контракти», а лозунгом організації є фраза: «Автори, зберігайте свої авторсь кі права. Ви їх заробили»*. Найбільш деструктивний конфлікт існує між творцями й розпо рядниками авторського права. У 2017 році Європейська асо ціація композиторів та авторів пісень заявила про таке: «Ми спостерігаємо упертий дисбаланс між сторонами, які уклада ють договори про передання авторських прав. Збитків через це зазнають автори творів. Це негативно впливає на виплату винагороди авторам. У більшості випадків у авторських до говорах відсутні норми, які дозволяють переглядати умови договору, зокрема, щодо способів використання їхнього твору чи у випадку непередбачуваного комерційного успіху».

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

У 2012 році виник конфлікт між письменницею Ірен Роздобудь ко та видавництвом «Кальварія». 2002 року Роздобудько підписала ліцензійні договори «в режимі жартівливих дружніх стосунків», а через 10 років виявила, що правами на свої рома ни не володіє, видавати їх не може, а після спроби це зробити отримує погрози від свого колишнього видавця. Юристи на звали претензії видавця безпідставними, оскільки договір був складений некоректно [18]. Цей випадок ілюструє легковажне ставлення видавця до популярного й прибуткового автора і типові договірні практики 90–х років минулого століття. Також європейські товариства авторів стверджують, що не чесні договірні практики (низькі гонорари, неоплачувана та незахищена праця, забирання повного обсягу прав) напряму впливають на поведінку споживачів: людина, яка не відчуває прямого зв’язку між купівлею книжки чи музичного альбому й підтримкою автора, з більшою ймовірністю користуватиметься нелегальним контентом.

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

ХТО ВСТАНОВЛЮЄ ПРАВИЛА ГРИ?

Інформацію отримано у відповідь на інформаційні запити УІК

Закон України «Про авторське право і суміжні права» визна чає, що творчі спілки можуть розробляти примірні авторські договори (зразки авторських договорів). Втім, на сьогодні такі творчі спілки як Національна спілка письменників України та Асоціація українських письменників не порушували питання створення модельних контрактів*. Польське «Товариство перекладачів художньої літератури» узгодило типовий контракт, який рекомендовано використо вувати видавцям у договорах із перекладачами. Шведська Асоціація перекладачів зібрала разом перекладачів і видавців, обговорила типові практичні нюанси їхньої співпраці, вклала це у форму договору, роль якого — встановити мінімальні гарантії для обох сторін правовими засобами. Не існує закону, який би зобов’язав шведське видавництво укласти договір за модельним зразком. Це не законодавча вимога, радше прави ло доброго тону — можете не використовувати, але руку вам у пристойному товаристві не подадуть. І це виявилося ефек тивнішим, ніж загальна норма в законодавстві. А австрійське об’єднання письменників установило мінімальний типовий гонорар за авторський публічний виступ — 400 євро за соль ний виступ та 285 за колективний [19].

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

ЯКОЮ Є ДОГОВІРНА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ?

«Український інститут книги» провів анонімне опитування ви давців, які брали участь у Програмі поповнення фондів публіч них бібліотек у 2019 році. Участь в опитуванні взяли 50 видавців. Ми мали на меті вста новити тенденції у договірних практиках та з’ясувати строк, на який зазвичай передаються права, обсяг прав та вид ліцензій. Так, 44% респондентів укладають із авторами лише договори про передання виключних прав. 66% повідомили, що укла дають із авторами угоди щодо передання прав на 3–5 років і лише 4% видавців укладають угоди на весь строк тривання ав торського права. 38% зазначили, що працюють за договорами, за якими передбачені авансові платежі. Запрошуємо ознайо митися з повними результатами опитування: 1. Скільки найменувань ви публікуєте на рік?

16% <10

22%

10–30

12%

30–60 60–100 >100

26%

24%

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

2. Які ліцензії ви укладаєте з авторами?

54%

лише виключна у більшості випадків — виключна, рідко — невиключна у більшості випадків — невиключна, рідко — виключна

44%

3. Які права автор переважно передає вашому видавництву (оберіть декілька варіантів)

право на публікацію та тиражування право на переклад твору іноземними мовами передання права на використання твору третім особам право на адаптацію, переробку та інші подібні зміни твору право на створення електронної книжки право на створення аудіокнижки

100% 54% 42% 2% 2% 2%

включення твору до збірок, каталогів

2% 0

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

20%

4. Чи є перелік майнових прав, які автор передає вашому видавництву за договором, зазвичай вичерпним?

так ні

80%

5. На який строк за договорами ви зазвичай отримуєте майнові права від автора?

22% 3–5 років 5–10 років понад 10 років на весь срок тривання авторського права в залежності від автора, але на весь срок дії авторських прав є найкращим 5–7 років

66%

5 років

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

42%

6. У якому вигляді здебільшого визначається розмір авторської винагороди у договорі?

у вигляді фіксованої суми (гонорар)

22%

у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання у вигляді комбінованого платежу (гонорар + роялті)

34%

7. Чи працюєте ви за договорами, у яких передбачено авансові платежі (до публікації книжки)?

24% 38%

так, завжди або в більшості випадків в окремих випадках ні

38%

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

30%

8. Чи може автор розраховувати на перегляд умов договору в частині розрахунку винагороди автора, у разі неочікувано високого попиту на його книги? так ні

70%

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

Також ми запропонували видавцям відповісти у довільній формі, якою є мета договору. Більшість видавців сходяться на тому, що договір — це підстава для публікації книжки та можливість офіційно врегулювати усі попередні домов леності з автором. Також зазначають, що це встановлення правил гри та захист обох сторін.

"особисті відносини важать більше папірця. Якщо вони псуються, то договір дуже швидко припиняє свою дію" "Захист авторських прав, регулювання відносин" "Регламент спiвпрацi, формальне закрiплення усних домовленостей" "врегулювати правовий аспект взаємовідносин з метою отримання прибутку обома сторонами" "не зрозуміле питання" "фіналізація попередніх перемови щодо попередніх співпраць" "авторське право" "Захист прав автора; юридично закріплене регулювання прав і обов'язків обох сторін щодо виконання умов угоди." "Гарантія + встановлення "правил гри"" "Фіксація істотних умов співпраці та підтвердження наявності майнових прав у видавця)"

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

"Письмова фіксація взаємних зобов'язань щодо тимчасового передавання авторських прав та видання твору, а також фінансових розрахунків." "Як і всі договори, прописуються умови співпраці" "формалізувати стосунки і обумовити їх" "врегулювання юридичних, правових та фінансових відносин між видавцем та автором" "права і обов'язки, якщо ви про це... Хоча не зовсім зрозуміло — що ви мали під цим питанням =)" "узгодження ключових моментів усних перемовин" "Захист прав сторін та гарантія коректності видавця" "Забезпечення відкритих відносин між автором та видавцем." "Загальне цивільно-правове регулювання відносин між автором і видавництвом + повноваження для представництва перед третіми сторонами" "Врегулювання відносин в сфері інтелектуальної власності на час дії Договору по виданню книги" "юридично захисною" "Захист прав обох сторін" "захист прав, безпека від фінансових втрат, відповідність вимогам державних програм"

Ч АС Т И Н А 2. ДО Г О В І Р

"Базовий і головний документ врегулювання та прописування виду співпраці." "Захист прав сторін якіі уклали договір." "регулятивна" "закріпити юридично належність виключного права на переклад певною мовою, або на друк певною мовою, термін дії ліцензії, зафіксувати цифри та процеси розрахунків" "Регулятивна та охоронна" "обов’язковим регулятивним документом" "Прописує відносини між видавцем та автором, яких дотримуються обидві сторони." "Врегулювати відносини, зробити видання книги прозорим" "Зафіксувати права та обов'язки сторін та умови передачі прав на твір" "Гарантія дотримання домовленостей: строки подання рукопису, якість видання, гонорар тощо." "Підстава для публікації та продажу, врегулювання правовідносин, убезпечення від можливих майнових конфліктів (в тому числі — судових позовів, в тому числі — із можливим залученням третіх осіб)"

Ч АС Т И Н А 2. ДОГО В І Р

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. WIPO. How to Make a Living in Creative Industries, 2017 2. WIPO STUDIES ON THE ECONOMIC CONTRIBUTION OF THE COPYRIGHT INDUSTRIES, 2014 3. WIPO Management of rights in print and publishing, 2014 4. Lyons, Martyn (2011). A Living History. 5. Harlow Giles Unger. Improbable Patriot: The Secret History of Monsieur de Beaumarchais 6. WIPO-CISAC-IFRRO Publication: From Artist to Audience, 2004 7. The History of Copyright: A Critical Overview With Source Texts in Five Languages. 8. “Copyright and a Democratic Civil Society,” Yale Law Journal, 106 (1996) 9. У Telegram пірати безкоштовно розповсюджують нові українські електронні книжки 10. TROS Radar poll 11. Коментар до «Енеїди» Івана Котляревського та його історія // Котляревський І. Енеїда / ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича. — Київ: Радянська школа, 1989. 12. WIPO-Administered Treaties 13. Купівля і продаж авторських прав на літературні твори: Практичний посібник для видавців України. – К.: Основи, 1996. 14. Klinger v. Conan Doyle Estate Ltd., 755 F.3d 496, 503 (7th Cir. 2014). 15. Copyright: orphan works 16. J K Rowling plagiarism case fails 17. DAN BROWN and RANDOM HOUSE, INC against LEWIS PERDUE 18. “Спадщина-Інтеграл” розставляє крапки над “і” 19. Literaturhaus Wien. Mindesthonorare – Empfehlungen für Lesungen und Diskussionen

Усі зображення у цьому виданні використані на підставі ліцензіїЧ АС Wikimedia Т И Н А 1. ПCommons. И Т АН НЯ Т А В І ДПО В І ДІ

Ч АС Т И Н А 1 . П ИТ А Н Н Я ТА В І Д П О В І Д І