ПРАВОВІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ С УЧАСНОСТІ

документа «Інформаційний кодекс для держав–учасниць СНД (спеціальна частина)» на «Інформаційний кодекс для держав–учасниць СНД (частина друга)» та доповнено графу «Розробник» таким текстом: «Верховна Рада України». Отже, парламент України є одним із розробників другої (особливої) частини Інформаційного кодексу для держав-учасниць СНД. Крім того, незважаючи на визначений термін (2010 рік) подання проекту вищезазначеного документа, він донині відсутній. Зазначене зумовлено тим, що теорія інформаційного права, зокрема під впливом наукової школи інформаційного права В.А.Ліпкана здійснила новий виток розвитку щодо структуризації інститутів інформаційного права на загальну, особливу та спеціальну частини. У зв’язку з цим виникла потреба реструктуризації інститутів інформаційного права як сфери суспільних відносин. При цьому зберігається, поряд із парадигмою кодифікації, парадигма фрагментарного законотворення на основі модельних законів для СНД, котрі по суті виступають антагоністичними між собою. Правовий аналіз положень вищезазначеного міжнародного акта дозволяє дійти висновку про їх здебільшого декларативний зміст. Враховуючи зазначене, визначимо елементи структуризації міжнародного інформаційного права.

1. Міжнародне інформаційне право — це умовно виділена із системи міжнародного права підсистема щодо суспільних відносин, пов’язаних з інформацією та її проявами у діяльності на транснаціональному рівні.

2. Міжнародне інформаційне право має дві умовні складові: міжнародне публічне інформаційне право та міжнародне приватне інформаційне право.

3. Структурно міжнародне інформаційне право можна поділити на такі частини: загальну, де визначаються основні положення транснаціональних суспільних відносин щодо інформації (зміст, суб’єкти, об’єкти, принципи), особливу — де визначаються основні права та обов’язки людини, громадянина, глобального (чи регіонального) суспільства, держав у міжнародних відносинах та спеціальну частину — де визначаються суспільні відносини міжнародного співтовариства щодо певних видів інформаційної діяльності.

4. За видами інформаційної діяльності структура спеціальної частини міжнародного інформаційного права визначається за технологічними ознаками прояву інформації у трьох аспектах: – інформструктурний (паперові — друковані засоби масової інформації, видавнича діяльність, поштовий зв’язок); електричні – 43 –