ні єдиних нормативно-правових підходів для реалізації спільних узгоджених дій. Досягнення цих цілей здійснюється, в тому числі, шляхом міжнародного співробітництва та прийняття міжнародно-правових актів з урахуванням досвіду регулювання транскордонних інформаційних відносин, набутого упродовж історії розвитку міжнародного інформаційного права. Такі міжнародно-правові акти мають бути імплементовані у національні законодавства та офіційно розтлумачені. Однак ратифікація цих правових документів конкретними країнами не є обов’язковою та залежить від багатьох об’єктивних чи суб’єктивних факторів. Щодо України, то в ст. 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також визначено, що укладання міжнародних договорів, що суперечать Конституції України, можливе лише після внесення змін до неї [4]. Натомість, задля реалізації принципів міжнародного права pacta sunt servanda та erga omnes, слід узгоджувати з міжнародним правом не лише законодавство, а й будь-яку іншу юридичну діяльність держави (наприклад, здійснювати таке тлумачення національного законодавства, яке було б максимально наближеним до змісту міжнародно-правового зобов’язання та не суперечило йому). Тому, приведення юридичної практики держави у відповідність із міжнародно-правовим договором та міднародно-правовими стандартами — це важлива правотворча, правотлумачна, правозастосовча й правореалізаційна діяльність держави, котра здійснюється на виконання норм міжнародного договору або під його впливом задля запобігання й усунення суперечностей між національно-юридичними явищами і цими нормами. Отже, нині під впливом процесів глобалізації й збільшення значення міжнародного права формується явище національного імплементаційного тлумачення норм міжнародного права [5]. Відтак, під національним імплементаційним тлумаченням норм міжнародних договорів в інформаційній сфері ми пропонуємо розуміти діяльність уповноважених державних органів та посадових осіб, спрямовану на з’ясування та офіційне роз’яснення змісту таких норм з метою належного їх застосування й реалізації, а також задля забезпечення відповідності цим нормам усієї юридичної практики держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Систематизація інформаційного законодавства України : [Монографія] / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. — 332 с. – 43 –