160
Самостійні частини мови
особові форми дієслова) дієслова і нефінітивні, або вербоїдНі ( уєг Ь ш п + суфікс -оїд- із значенням подібності). '—
Ф і н і т и в н і д і є с л о в а . У цих дієсловах граматичне значення процесуальної дії виражається в категоріях ста ну д ії (пасивний, активний), способу дії (дійсний, умов ний, наказовий), виду д ії (доконаний, недоконаний), часу дії (теперішній, минулий, майбутній), особи. Вони мають такі форми: активного і пасивного стану; дійсного, умов ного і наказового способу; доконаного і недоконаного виду; теперішнього, минулого і майбутнього часу. Змінюються фінітивні дієслова за особами, числам ^однина, множина) і родами (в минулому часі). Н е ф і н і т и в н і д і є с л о в а , або в е р б о ї д и . До них належать невідмінювані, непредикативні, неособові форми: ■ — інфінітив (неозначена форма дієслова), який назив дію і має категорії виду (доконаного і недоконаного: п р и й т и; й т и ), стану (активного і пасивного: ч и т а т и ; ч и т а т и с я ), перехідності і неперехідності: б у д у ва т и , с п ат и. ■' — дієприкметник, Ш.0 має дієслівні категорії часу (те перішнього і минулого {сп іваю чи й; н удь гу ю ч и й ), виду (до конаного і недоконаного: ви к а п а н и й ; працю ючий), стану (активного і пасивного: х и т а є ; х и т а є т ь с я ) і прикметни кові категорії роду, числа, відмінка {н овий, -і, - и х ) . Д іє прикметник не має дієслівних категорій способу (дійсного, умовного і наказового) та особи; — дієприслівник, який має форми доконаного і недоко наного виду {п р о ч и т а в ш и / ч и т а ю ч и ), активного і пасивно го стану { х и т а ю ч и / х и т а ю ч и с ь ), прислівникову ознаку не відмінюваності (ід у ч и ). Дієприслівник не має дієслівних категорій часу, способу дії і особи; : — безособові дієслівні форми на -но, -т о (п ринесено, привезено, складено; збито, вбито, н а к р и т о ): і У сі дієслівні форми (особова форма, інфінітив, діє прикметник, дієприслівник, форми на -н о , - т о ) в сукуп ності формують дієслівну парадигму, кожний член якої має спільні (однакові) лексичні семи (спільну лексичну семантику ) і спільні та відмінні граматичні семи (різне граматичне вираження): гу л яю — теперішній час, недоко наний вид, дійсний спосіб, активний стан, 1-ша особа од нини; гу л я т и — недоконаний вид, активна форма стану; г у ляю чий — теперішній час, недоконаний вид, активний стан, чоловічий рід, однина, називний відмінок; гуляю чи — не доконаний вид, активний стан, невідмінювана форма. Дієслово, порівняно з іншими частинами мови^ має найбільшу кількість граматичних категорій. За М. Ж ов