Місіонар 03 2012 by mykolaslotvinskyy

ti'•~ 11 ;· -~

~ 2012

БЕРЕЗЕНЬ №З

(231)

СЛОВО РЕПАКТОРА

БЕРЕЗЕНЬ 2012

BOlll Слава Ісусу Христу! Очевидно, найголовнішими подіями останнього місяця для Василіянського чину в Україні стали виборчі капітули в обох українських василіянських Про вінціях - святого Миколая на Закарпатті та Найсвятішого Спасителя в Україні. Капітули як виборчі органи монашого самоврядування обрали Про тоігуменів та Провінційні ради. На служіння Протоігумена у Провінції свя того Миколая переобраний на другий термін отець Павло Райчинець, ЧСВВ, а в нашій Провінції обраний отець Пантелеймон Саламаха, ЧСВВ, який до

о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ головний редактор

цього часу бj;в настоятелем Крехівського монастиря та магістром навиків. Ми вступаємо у Великий піст. Це час не тільки для того, щоб себе в чо мусь обмежувати, а навпаки - це час застанови над життям, роздумуван ня, здобування нових духовних висот. Людина не може залишатися на тому самому рівні, інакше падає. Розпочавши піст, ми покликані відкрити нові духовні обшири, піднятися на сходинку вище в духовному житті, щоб вже з цієї сходинки рушити далі, до осягнення святості, христоподібності. В цьому світлі обрання нових Протоігуменів спонукає нас роздумувати про ви явлення Божої волі в нашому житті, адже, не кожний, хто до Христа каже «Господи, Господи», увійде у Царство Небесне, а тільки той, хто чинить волю Отця, що на небі (пор. Мт.7,21). Роль настоятеля в чернечому житті

не зводиться тільки до ролі адміністратора, якому поручають управляти якоюсь організацією. Монаша братія збирається разом, чи відпоручає своіх делегатів, щоб, після молитви і застанови, доручити турботу про всю спіль ноту одному ченцю, а він переймає цю службу не як досягнення чи почесть, а постає для спільноти знаком єдності, батьківської турботи, а передовсім

- знаком виявлення Божої волі. Склавши перед Богом обіт послуху, чернець насамперед виявляє, що го товий приймати і виконувати Божу волю згідно із словом Христовим. Та Божа воJІЯ не проявляється безпосередньо з неба, а тільки через Богом дані знаки. И одним із таких знаків є люди, яким саме Божественне Провидіння доручило за нас дбати. В дитинстві такими людьми для нас були батьки.

Господь закликає шанувати і:Х, бо це є запорукою довгого і щасливого життя. Різного роду наставники, вчителі, зрештою, державні мужі також певним чином вказують нам на Божу волю. Та для ченців, які присвятили своє жит тя свідченню Євангельської правди, віддали його на служіння Христу Господу, настоятель особливим способом стає запорукою правдивої побожності та шляху освячення та осягнення Божого Царства. Протоігумен згідно із своі:М мандатом приймає обов'язок дбання про кожного ченця і про всі монастирі у ввіреній йому Провінціі: Саме він дає необхідний імпульс для життєдіяльнос ті всієї василіянської спільноти. Можемо сміливо сказати, що отці Василі

яни обранням Протоігумена обрали також шлях свого життя та праці на наступні чотири роки. Тому протягом цілого Великого посту ми покликані

молитися в намірі отців Протоігуменів та і:Хніх помічників, щоб вони могли якнайкраще, гідно і досконало виконати те, що Боже Провидіння поклало на них. Редакція «Місіонарю> від імені всіх читачів часопису сердечно вітає отців Пантелеймона Саламаху, ЧСВВ та Павла Райчинця, ЧСВВ, а також і:Хніх дорадників, та бажає Божої ласки і натхнення Святого Духа, опіки Богородиці, святих Василія Великого та священномученика Иосаtрата і всіх святих.

Хай Ваше служіння, дорогі отці, принесе радість, процвітання і мир Церк ві та Чину, спонукає братію більш щиро і жертовно віддаватися праці в Бо жому винограднику, вкаже шлях освячення для мирян, парафіян й усіх, що відвідують і моляться у наших храмах.

ЗМІСТ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА КВІТЕНЬ

l!U

ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА

СВЯТИЙ МИКИТА ГОТСЬКИЙ

ЛІТУРГІЄЮ КРОК ЗА КРОКОМ

ЗВАЖАЙМО ОДИН НА ОДНОГО ПОСЛАННЯ ПАПИ ВЕНЕДИКТА

ХРИСТИЯНСЬКА МОЛИТВА

XVI

НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

ІИ

ІИП

ЕІ

ви

В ЖИТТІ ХРИСТИЯН ХРЕСТОПОКЛОННА НЕДІЛЯ

ОТЕЦЬ ПАНТЕЛЕЙМОН МИХАЙЛО

І ЇЇ СПОТВОРЕННЯ СВЯТІ ТАЙНИ ЦЕРКВИ

ВІДБУЛИСЬ

ПРОВІНЦІЙНІ КАПІТУЛИ

llD

САЛАМАХА

ІЕІ

ВЕЛИКОГО ПОСТУ

ви

НЕСТИ СВІТЛО ХРИСТОВОГО ЄВАНГЕЛІЯ

l'IJ.I

СВІДЧИТИ ~АДІСТЬ ХРИСТОВОІ ЛЮБОВІ

ВІ:І

український христи~~~~~~~

ІСІОН

ЗМІСТ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

П'ЯТДЕСЯТ ПРИЧИН ЧИТАТИ БІБЛІЮ

БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ РЕТРО

ВВ ВВ

НЕПЕРЕСІЧНИИ ПОЕТ

Головний редактор: о . Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ Відповідальний секретар: ІгорСАВ'ЯК Радакційна колегія:

о. ~ристофор Гf~.НИНЕЦЬ, ЧСВВ о. И-осафат ХАИМИК, ЧСВВ

ОТЕЦЬ ЮЛІЯН ДОБРИ~ОВСЬКИЙ, ЧСВВ

itllGIOHdV

ви

о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

дивно."

ШіJ

Літературне редагування: о. Корнилій ЯРЕМАК , ЧСВВ

ХРЕСНА ДОРОГА

ІІВ

Коректура: о. Корнилій ЯРЕМАК , ЧСВВ

ПОЕЗІЯ

ШІ

подяки

яв

Дизайн та комп'ютерна верстка: Олег ПЕЛЕНИЧКА Фото:

бр. Роберт ЛЕНІВ, ЧСВВ Фото обкладинки - о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ

КРОСВОРД

ІПJ

На обкладинці - о. Пантелеймон САЛАМАХА, ЧСВВ Заснований у 1897 році Засновники - Отці Васишяни Реєстраційне свідоцтво КВ № 5133 ~ід 18.05.2001 р. Часопис виходить раз у м1сяць

Передплатний індекс м . Львів,

- 23959

Адреса 11е~tакції:

79019, вул. Б. Хмельницького, 36

Святоонуфріївськии монастир Отців Василіян тел/Факс: 272-46-94

e-mail: misionar@ukr.net, misionarchik@i.ua URL: www.osbm.in.ua

Підписано до друку 27.02.2012 Формат 70х100 1/16. Друк офсетний. Папір друк. № 1. Умов. друк. арк. 5,2. Умов. Фарбо-відб. 5,7. Обл.-вид. арк. 5,0. Зам. Тираж 5500 прим.

ЦІНА ДОГОВІРНА Віддруковано з готових діапозитивів у Жовківсьюи друкарні видавництва Отців Василіян «Місіонер». 1!0300, Львівська обл . , м. Жовква, вул. Василіянська, 8 Передруки і переклади дозволені за поданням джерела .

Редакція зберігає за со~ою право ВІ!правляти і скорочувати над1слаю матер1али.

СЖурна n • М ісіонар"

MIGIOH

2012

~~СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

МОlІИТВА ЩОДЕППОІ'О ПОЖЕМВУВАППН ,щm ЧlІЕПІВ АПОСТО{fЬСТВА моnитви О, Божественне Серце Ісуса! У злуці з тим наміром, з яким Ти на землі віддавав славу Богові і тепер щоденно віддаєш у Пресвятій Тайні Євхаристії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пречистої Діви Марії усі свої молитви, справи, слова, думки й витривалість у терпіннях нинішнього дня як

винагороду за всі зневаги, образи і кривди, завдані Тобі.

Жертвую їх особливо за Святішого Отця Папу Римського, за святу Церкву, за навернення грішників та в ус1х намірах Апостольства молитви, призначених на цей місяць і на сьогоднішний день.

Пресвят~ Серця Ісу_са і Марії, спомагаите святу Церкву та

Україну!

Святий Йосифе, Покровителю і Заступнику приятелів Ісусового Серця, моли Бога за нас! Святий Архангеле Михаїле, св. ~иколаю, св. Володимире,

св. Иосафате, застrпники України, моліть Бога за нас.

Ось Серце, що так полюбило нас ...

ТВАМОlІИТВ

на березень

(3 благословення Святішого Отця) ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб у цілому світі був належно оцінений внесок жінок у розвиток суспільства.

МІСІЙНИЙ: Щоб Святий Дух подавав витривалість тим, яких особливо в Азії - утискають, переслідують і вбивають за ім'я Христове.

МІСЦЕВИЙ: Щоб у нашому суспільстві розвивалися доброчинність і милосердя.

українськи~ християнськии часопис

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

(З благословення Святішого Отця)

ЬСТВА М:ОlІИТВИ на квітень

о. ХристоФо,Р ГАНИНЕЦЬ,ЧСВВ

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб багато молодих людей змогли відповісти на поклик

Христа наслідувати його у священстві та чернечому житті.

сказав святий Августин . До

кумент П Ватиканського Собору « Світло наро дів » наголошує , що всі люди в Церкві поклика

ні до святості. Тобто, всі християни покликані бути святими, а всі люди покликані бути хрис тиянами . Святість

це універсальне покли

кання кожної людини на землі . Апостол Павло називав усіх християн святими і тому кожен

християнин зобов'язаний прагнути святості. Але не кожний християнин зобов'язаний бути ченцем чи священиком. Вони належать до зага лу людей, які покликані освячуватися у Церкві .

Але також покликані до власного поглибленого освячення й до праці над освяченням інших:

« Вдягніться, отже, як вибрані Божі святі і любі у серце співчутливе, доброту, смиренність, ла гідність, довготерпеливість, терплячи один од ного, й прощаючи одне одному взаємно . А над

усе будьте в любові, що є зв'язок досконалості, нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до

якого ви були покликані ... будьте вдячні. Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, і все, що робите, все чиніть в ім'я Ісуса, дякуючи Бого ві Отцеві через нього» (Кол.3 , 10). Поглиблений, тісний зв 'язок людини з Творцем робить її по

дібною до Бога і повертає до голосу, який чує у своєму серці: « Ходи за Мною!» Чуємо, що у

Європі криза чернечих і священичих покли кань, а насправді там криза відповідей. Гос подь завжди запрошує до своєї школи, але інші

сумнівні школи перетинають дорогу молодим людям і віддаляють від християнства і святос ті. Молімося і використовуймо можливість на слідувати Христа у чернечому чи священичо

му стані

у школі з поглибленим вивченням і

практикуванням святості. І там відчуємо, що воля Божа

IGIOH

це святість наша!

український християнський часо п ис

Радикальні ісламісти і тоталітарні режими є основними сучасними гонителями християн

«Покликані не тому, що святі, а святі тому, що покликані»,

МІСІЙНИЙ: Щоб воскреслий Христос був знаком непохитної надії для мешканців африканського континенту.

на африканському континенті. Влада на міс цях толерує злодіяння щодо християн, тому

що більшість лідерів належать до радикального Братства мусульман, до прикладу, як у Єгипті, в

якому живе біля

9 мільйонів

християн . З ними

поводяться як з людьми другого сорту. « Хрис

тиян безкарно вбивають, бо знають, що винних шукати і так не будуть. Це відбувається за мов чазної згоди влади. А християнські діти, в осно вному дівчатка, нерідко приречені на страж

дання. Часто їх викрадають, Гвалтують, а потім автоматично

вважають мусульманками. Така

дівчина мусить вийти заміж за свого мучителя.

Це реальні драми , і люди з такими проблемами стикаються щодня»,

говорить отець Вальде

мар Цісло. Ідучи важкою дорогою християнства, можна опустити руки , втомитися, знеохотитися, розгу

битися. Але ні! Воскреслий Христос

сила і по

жива паломників, міць для тих, хто вичерпався

і втратив надію. Він не дає переслідуваним па дати духом, але зустрічаючись щоразу із злом і

неспра_ведливістю, обертати це у добро через віру в Иого смерть і Воскресіння. Христос , пере мінюючи свою насильницьку смерть на Голготі

у дарування себе іншим на Тайній Вечері, дарує н~м Життя через свою жертву. Хто перебуває у т1сних стосунках з Ісусом, той усі свої життєві хрести і страждання здатний перемінити у віль

ну відповідальну жертву любові до ворогів, як

до ближніх.

МІСЦЕВИЙ: Щоб християни різних конфесій працювали над зміцненням миру та встановленням єдності Церков. За словами доктора Ігора Шабана, надія ста ти одно у Христі (Ів.17,21) надихає християн на роздуми над власною церковною ідентичністю,

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

БЕРЕЗЕНЬ2012

спільним для всіх даром віри та наслідками сьо

небезпеці зруйнування. Тому в нього народилась

годнішнього поділу у християнстві. Усвідомлю

думка про пробудження ідейної та доктриналь

ючи єдність Церкви, віруючі щораз сміливіше

ної свідомості українських християн, яка могла б

намагаються відкривати Господню волю, щоб

допровадити їх до позитивних міжконфесійних

шануючи різнорідність форм вираження віри,

братерських відносин. Така концепція цілком

намагатись шукати результативні шляхи для по

відповідає пропонованим сьогодні екуменічним

глиблення видимої єдності Церкви. Ще багато

рішенням. Різниця лише у тім, що ініціативи

десятиліть перед П Ватиканським Собором, який

митрополита Шептицького носили більш ло

офіційно започаткував екуменічний рух в лоні

кальний характер, а сьогодні реалізуються як

Католицької Церкви, принципи екуменічної по

офіційно прийняті постанови Вселенської Церк

ведінки в Українській Греко-Католицькій Церкві

ви. Особливо владика Андрей наголошував на

виразно накреслив митрополит Андрей Шеп

потребі внутрішньої віднови серед вірних своєї

тицький. Він усвідомив велику відповідальність

Церкви та пробудження щирого прагнення єд

за єдність Церкви і тому особистою поведінкою

ності, про яку так гаряче молився Ісус під час

заохочував вірних до участі у справі об'єднання.

Останньої Вечері. На його думку, така поведінка

Сьогодні ці погляди не втратили своєї актуаль

повинна приготувати підr'рунтя для правдивого

ності. На думку Митрополита, зовнішні зв'язки

діалогу між християнами. А для цього кожна гіл

між Церквами сильно впливають на духовний

ка християнства повинна виявити бажання миру

стан цілої Вселенської Церкви, а з причини по

і взаємної любові й покори, щоб бути прищепле

слаблення цих зовнішніх зв'язків та видимої

ною до основного дерева, де зароджується прав

єдності, внутрішня єдність Церкви перебуває в

диве церковне життя.

св.итии МИКИТА rотськии Микита - це християнське ім'я готського

відники Христа спочатку наражалися на

воїна, який загинув за християнську віру.

кривавий опір поган. Але вже у

його готське ім'я невідоме. На початку

мали свого єпископа Ульфілу, який пере

ІІІ ст. племена готів з берегів Вісли, Одеру,

клав Слово Боже на готську мову.

Лаби рушили на південний схід в пошуках кращої долі. Осіли вони між Дніпром та Кубанню у степах Причорномор'я,

IV ст.

готи

Микита був звичайним воїном, який, почувши Боже слово, загорівся вірою і сам почав розповсюджувати істинну віру се

витіснивши звідти залишки скито

ред поган. Діяв він за часів Германариха.

сарматських племен. Через кілька

Але коли цей король, терпимий до хрис

десятиріч готська держава простягнулася від Дунаю до Кубані. Найбільше цьому

тиян, помер, на чолі готів став Атанарих,

посприяв король Германарих (350-370). А

Він наказав переслідувати християн і на

столицю готи побудували посередині свого царства, на Дніпрі. Вона так і називалася

вертати їх до старих богів. У

фанатичний

прихильник

язичництва.

372

р. було

схоплено й Микиту. Йому запропонували

Данпрштадир, тобто «Місто над Дніпром».

зректися Христа, але він відмовився . Тоді

Про нього як про велике і багате місто,

язичники піддали його катуванню. Незва

згадують скандинавські саги.

жаючи на страшні муки, Микита тримався своєї віри. І тоді поганські жерці наказали

В середині ІІІ ст. серед готів почало роз повсюджуватися

християнство.

Пропо-

спалити його на березі Дніпра, принісши в жертву своїм богам.

GIOHdP

ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

БЕРЕЗЕНЬ 20 12

>.,;

ЗВАЖАИМО ОДИП ПА ОДПОГО Посаання Папи Венедикта XVI

на Веаикий піст Браття і сестри! Великий піст дає нам ще одну нагоду замислитися

го життя

над

серцем

християнсько

любов'ю. Адже це справді

сприятливий час, щоб через Слово Боже і Святі Тайни ми відновили свій шлях

віри, як особистий, так і спільнотний. Це шлях, позначений молитвою, діленням, тишею і постом, час очікування пасхаль ної радості.

Цього

року

хочу

запропонувати

де

кілька думок у світлі короткого біблійно го тексту, взятого з Послання до євреїв: «Зважаймо один на одного, заохочуючи

до любові й до діл добрих» (Євр.

10, 24).

Це

речення з уривку, в якому автор закликає

надіятися на Ісуса Христа як первосвяще

ника, який здобув для нас прощення та до ступ до Бога. Плодом прийняття Христа є

життя, основане на трьох богословських чеснотах, що означає: прийти до Госпо

да «із щирим серцем у повноті віри» (Євр. 10,22), непохитно тримати «визнання на шої надії» (Євр. 10,23), стараючись разом із братами постійно <<Поступати з любов'ю і

1. «Проявімо увагу»:

робити добрі діла» (Євр.

Також для

Першим елементом є запрошення звер

того, щоб підтримувати цю євангельську

нути увагу: тут вжито грецьке слово ка

10,24).

відповідальність щодо ближнього.

поведінку, важливо брати участь у літур

таноейн, яке «означає добре спостерігати,

гійних та молитовних зустрічах спільноти,

бути уважним, дивитися з усвідомленням,

зважаючи на есхатологічну ціль

сопричастя у Бозі (Євр.

повне

зауважувати якусь дійсність». Ми читає

Акцентую

мо про це в Євангелії, коли Ісус запрошує

стиху, який у кількох словах

учнів «спостерігати» за птахами у небі, які

пропонує цінне і завжди актуальне по

хоч і не працюють важко, однак є об'єктом

вчання

турботливого Божого Провидіння (пор.

увагу на

про

три

10,25).

аспекти

християнського

життя: увагу до ближнього, взаємність і

Лк.

особисту святість.

оці перед тим, як дивитися на скалку в оці

IGIOH

український

християнськии часопис

12,24),

і «усвідомити» колоду у своєму

ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

брата» (пор. Лк

6,41). Чуємо

БЕРЕЗЕНЬ2012

про це також в

іншому уривку того ж Послання до євреїв, де є запрошення «Звернути увагу на Ісуса»

Добро

це те, що піднімає, захищає і спри

апостола і верховного священика на

яє життю, братерству і сопричастю. Бути

шої віри. Отже, слово, яке відкриває наше

відповідальним щодо ближнього означає

звернення, запрошує затримати погляд на

бажати і робити добро іншому, бажаючи,

(3,1),

іншому, а передусім на Ісусові, і бути уваж

щоб також і він відкрився на логіку добра.

ними одні до одних, не бути чужими, бай

Цікавитися братом означає хотіти розплю

дужими до долі братів.

щити очі на його потребу. Святе Письмо

Натомість часто стикаємося із проти

лежним почуттям

застерігає від небезпеки затвердіння сер

байдужістю, яка на

ця через своєрідну «духовну анестезію»,

роджується з егоїзму, прикритого маскою

яка робить людей сліпими до страждання

пошани до «приватної сфери». Сьогодні

інших. Євангелист Лука переказує дві при

також могутньо звучить голос Господа,

тчі Ісуса, в яких представлені приклади та

який кличе кожного з нас дбати про ін

кої ситуації, яка може виникнути в серці

шого. Сьогодні також Бог кличе нас бути

людини. У притчі про доброго самаряни

«сторожамю> наших братів (пор. Бут.

4,9),

на священик і левіт байдуже «проходять

ознаками яких є взаємна турбота, увага

повз» нещасного, якого обікрали і побили розбійники (пор. Лк. 10, 30-32). У притчі

до добра іншого та до всього його добра.

про багача розповідається про чоловіка,

Велика заповідь любові до ближнього ви

перенасиченого благами, який не помічає

магає і спонукує до усвідомлення відпові

страждань бідного Лазаря, що помирає з

встановлювати

стосунки,

характерними

дальності щодо тих, які, як і я, є створін

голоду перед його дверима (пор. Лк.

нями та дітьми Божими: бути братами в

В обох випадках маємо справу з чимось

людському вимірі, і в багатьох випадках,

протилежним

також й у вірі,

що мусить спонукати нас

любові і співчуття. Що ж стоїть на пере

до того, щоб бачити в іншому правдивого

шкоді цьому людяному і турботливому

іншого мене, якого безмежно любить Бог.

погляду на брата? Інколи це матеріальне

до

« вияву уваги»,

16,19).

погляду

Якщо ми розвиваємо цей погляд братер

багатство і ситість, інколи пріоритетність

ства, з нашого серця природно буде ви

власних інтересів і власних переживань.

пливати

Ми не повинні бути ніколи нездатними

солідарність,

справедливість,

також співчуття. Слуга Божий папа Павло

«мати милосердя » до тих, які страждають,

стверджував, що світ страждає сьогод

а серце ніколи не повинні надміру пере

ні передусім через відсутність братерства:

повнювати наші справи і наші проблеми,

«Світ хворий. Иого біль не так у розтра

вчиняючи нас глухими до крику бідного.

ті ресурсів чи в захопленні цих ресурсів

Натомість, саме покірність серця і особис

кимсь, як у браку братерства між людь

тий досвід страждання можуть стати дже

ми і

релом внутрішнього пробудження до спів

народами»

(Енцикліка

Populorum

progressio, 26 березня 1967, 66).

чуття та емпатії: «Праведний знає справу

Бути уважним до іншого означає бажа ти добра йому чи їй у всіх аспектах

твердити, що добро існує і виграє, тому що Бог є «добрий і робить добро» (Пс. 119, 68).

фі

бідних, а розбещений не має зрозуміння» (Прип. 29,7). Так стає зрозумілим блажен

зичних, моральних і духовних. Здається,

ство «тих, які плачуть» (Мт.

що сучасна культура втратила відчуття

які зможуть вийти із самих себе, щоб зво

5,4), тобто тих,

добра і зла, тому потрібно наголошено під-

рушитися болем інших. Зустріч з іншим та

ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

відкривання серця на його потреби є на

гідности, пильнуючи себе самого, щоб і

годою до спасіння та блаженства.

собі не впасти у спокусу» (Гал.

«Звернути увагу» на брата означає та кож турбуватися про його духовне благо. І

шому світі,

6,1).

У на

просякнутому індивідуаліз

мом, необхідно знову відкрити важливість

тут я хочу пригадати аспект християнсько

братнього виправлення, щоб разом іти

го життя, який на мою думку, призабули,

до святості. Навіть «праведник впаде сім

братнє виправлення для вічного спасін

разів» (Прип.

24,16),

як каже Писання, бо

ня. Сьогодні практично всі стали дуже

всі ми слабкі та недосконалі (пор

чутливими до теми турботи і любові щодо

Отже, великим служінням є допомагати і

1 Ів. 8,1).

фізичного і матеріального блага інших, але

дозволяти, щоб нам допомогли відкрива

майже завжди мовчать про духовну відпо

ти правдиво себе самих для покращення

відальність за братів. Так не було в ранній

свого життя і доброго прямування шля

Церкві та у спільнотах зі справді зрілою ві

хом Господнім. Завжди потрібний погляд,

рою, де хвилювалися не тільки про тілесне

який любить і виправляє, який знає і впіз

здоров'я брата, а також про здоров'я його

нає, який розуміє і прощає (пор. Пк.

душі, скерованої до остаточного призна

бо так робив і робить Бог з кожним із нас.

22,61),

чення. У Святому Письмі читаємо: «До

коряй мудрому

він тебе полюбить. Дай

мудрому пораду, він стане ще мудрішим.

2. «ОДНІ ОДНИМ»: да

мност

Навчи праведника, і він знання побіль шить» (Прип. 9,8 і наст.). Сам Христос на

тує з ментальністю, яка, обмеживши жит

казує докоряти братові, який грішить (пор.

тя тільки до земного виміру, не бачить його

Мт

18,15). Дієслово, яке вживають, щоб пе редати братнє виправлення, - еленкейн -

в есхатологічній перспективі і приймає

те саме, яке вказує на пророчу місію влас

відуальності у спільноті. Таке суспільство,

тивого

як теперішнє, може стати глухим як до

християнам

викриття

яка віддається злу (пор Еф.

генерації,

Таке «вартування» щодо інших контрас

будь-який моральний вибір во ім'я інди

Традиція

фізичного страждання, так і до духовних

Церкви серед діл милосердя для душі на

і моральних вимог життя. Не так повинно

зиває також «Грішника навернути». Важ

бути у християнській спільноті! Апостол

5,11).

ливо відродити цей вимір християнської

Павло запрошує шукати те, що спонукає

любові. Не можна мовчати на зло. Думаю

до «миру та до взаємного збудування» (Рм.

тут про ставлення тих християн, які з люд

14,19), допомагаючи

ської поваги чи просто зі зручності при

для збудування» (Рм.

«ближньому на добро,

стосовуються до загальної ментальності

власної користі, «лише для багатьох, щоб

15,2),

не шукаючи

замість того, щоб застерегти своїх братів

спаслися»

від способу думання і дій, які є протилеж

правлення і заохочення в дусі побожнос

ними до істини і не йдуть дорогою добра.

ті і любові повинно бути частиною життя

Однак, християнським докором не має ке

християнської спільноти.

Кор.

10,33).

Це взаємне ви

рувати дух засудження чи звинувачення.

Учні Господні, з'єднані з Христом че

Ним завжди керує любов і милосердя, він

рез Євхаристію, живуть у спільноті, яка

витікає зі справжнього піклування про

зв'язує їх одні з одними як членів одного

благо брата. Апостол Павло стверджує: «Коли би хтось попав у якусь провину, то

тіла. Це означає, що інший мені належить,

ви, духовні, такого наставляйте духом ла -

мого життя і мого спасіння. Торкаємось

MIGIOH

що його життя і його спасіння стосуються

~~ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

БЕРЕЗЕНЬ2012

тут дуже глибокого елементу сопричастя:

впити добрі діла в любові до Бога. Так сама

наше існування взаємопов'язане з існуван

Церква росте і розвивається, щоб досягти

ням інших, як у добрі, так й у злі; як гріх,

повної зрілості у Христі (пор. Еф.

так і дія любові мають також суспільний

такій динамічній перспективі зростання

вимір. У Церкві, містичному тілі Хрис

звучить звернення, яке спонукає нас вза

товому,

ємно осягати повноту любові і добрих діл.

справджується

така взаємність:

4,13).

спільнота не перестає каятись і просити

На жаль, завжди є небезпека спокуси

прощення за гріхи своїх синів, але також

бути літеплими, придушувати Духа, від

постійно радіє і ликує зі свідчень чеснот

мовлятися

і любові, які в ній проявляються. «Різні

були нам подаровані для добра нашого та

члени нехай дбають однаково одні про одних» (1 Кор. 12,25), - стверджує святий Павло, бажаючи, щоб ми були одним ті лом. Любов до братів, виявом якої є ми лостиня,

типова великопісна практика

поруч з молитвою і постом

«торгувати

інших (пор. Мт.

25,25

талантами»,

які

і наст.). Ми всі отри

мали духовне і матеріальне багатство для сповнення божественного плану, для до бра Церкви і для особистого спасіння (пор. Лк.

12,21; 1

Тм.

6,18).

Духовні наставники

закорінена у

пригадують, що той, хто в житті віри не йде

цій спільній приналежності. Навіть у кон

вперед, іде назад. Дорогі братття і сестри,

кретному переживанні щодо найбідніших

приймімо завжди актуальне запрошення

кожен християнин може висловити свою

прагнути до «високої мірки християнсько

участь в єдиному тілі, яким є Церква. Вза

го життя» (папа Іван Павло

ємна увага до інших

ський лист

це також визнання

11, Апостоль «Novo Millenio ineunte», 6 січня

добра, через яке Господь діє у них, і подя

2001, 31).

ка з ними за чудеса благодаті, які добрий і

ня і проголошення блаженними і святими

Мудрість Церкви щодо визнаван

всемогутній Бог продовжує чинити у сво

деяких зразкових християн є також у тому,

їх дітях. Коли один християнин помічає в

щоб викликати в інших бажання насліду

іншому діяння Святого Духа, то повинен

вати їхні чесноти. Святий Павло закликає:

тільки радіти цьому і возносити славу От

«Пошаною

цеві Небесному (пор. Мт.

(Рм.

5,16).

один

одного

випереджайте»

12, 10).

Перед світом, який вимагає від христи

. «Щоб заохочувати нас взаємно

ян відновленого свідчення любові і вірнос

в любові і добрих ділах»: т

ті Господу, нехай всі відчують невідкладну

'З м

потребу почати змагатися у любові, у слу

Цей вислів із Послання до євреїв (Євр.

10,24)

спонукає нас бачити універсальний

заклик до святості, постійний шлях у ду

ховному житті, прагнути більших харизм і щораз вищої та пліднішої любові (пор. Кор.

12,31-13,13).

Ціллю взаємної уваги є

взаємний стимул до реальної щораз біль

жінні і в добрих ділах (пор. Євр.

6,10).

Цей

заклик є особливо сильним у святому часі приготування до Пасхи.

З побажанням святого і плідного Ве ликого

посту,

поручаю

вас заступництву

Пресвятої Діви Марії і від серця уділяю

всім апостольське благословення.

шої любові, «ЯК світло зірниці, що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний»

(Прип.

4,18),

очікуючи на те, щоб жити

3 Ватикану, 3 листопада 2011 р. Б. +Венедикт XVI

незахідний день у Бозі. Час, даний у на

шому житті, є цінним для того, щоб спо-

Переклад прес-служби УГКЦ в Італії

українськи~ християнськии

часопис

GIOHdV

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

....

ВІД УlІИСЬ ПРОВІПЦІИПІ КАПІТУlІИ

•

Учасники капітули Провінції Найсвятішого Спасителя Отців Василіян в Україні.

За результатами виборів на Капітулі та

Підrотував о. Віталій ПОПАДЮК, ЧСВВ

після затвердження Протоархимандрита і

313 по 18 лютого 2012 р. Б. у монастирі

його Ради, Протоігуменом Провінції Най

святого Йосифа у Брюховичах відбулася

святішого Спасителя в Україні став о. Пан

Звичайна Капітула Провінції Найсвятішого

телеймон Саламаха, ЧСВВ, який раніше був

Спасителя Отців Василіян в Україні,

ігуменом крехівського монастиря, а також

тобто зібрання чернечих делегатів,

магістром новіціяту. Обрані також Радники

представників усіх ченців Провінції.

Протоігумена, які творитимуть Провінціну

Капітула скликається кожних чотири роки.

раду: отці Василій Тучапець, ЧСВВ, Сергій

Вона є вищою законодавчою владою,

Крутовський, ЧСВВ, Макарій Флячок, ЧСВВ

владою контролю та визначення напрямків

та Атанасій Євуш, ЧСВВ. У Провінційній ка

діяльності на рівні Провінції в духовному

пітулі

та організаційному аспектах у дусі

2012 року взяли участь 40 делегатів. 13 до 16 лютого в монастирі

Також від

Євангелія та Статуту Василіянського Чину

святого Йосафата.

Малому Березному на Закарпатті відбулась Провінційна капітула Провінції святого Миколая, в якій взяло участь

До завдань Капітули також належить

делегатів.

Вона обрала нову Провінційну Управу цієї

обрати Протоігумена, його радників та де

василіянської Провінції.

легатів на Генеральну капітулу, яка прохо

став отець Павло Райчинець, ЧСВВ, а його

дитиме в Римі з

Радниками отці Павло Кречун, ЧСВВ та

по

липня

Головному монастирі Чину.

українсь кий

християн ськи и часопис

2012

року в

Протоігуменом

Полікарп Погоріляк, ЧСВВ.

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

""'

ТВ В МОП МИХАИlІО

вць

CAlIAMAXA

Отець Пантелеймон Михайло Саламаха, ЧСВВ народився

лютого

1972 року в

селі Підгайчики Самбірського району Львівської області у звичайній греко

католицькій родині Петра і Любові. Його батьки вже виховували трьох старших дітей - Володимира, Марію і Галину.

лютого того ж року його охрестили в храмі

Собору святого Івана Хрестителя села Колбаєвичі. У своєму рідному селі почав ходити до школи, а середню закінчив у сусідньому містечку Рудки. Час спливав,

необхідно було обирати життєву дорогу. У

1989 році Михайло подався до Львова на навчання. Тут закінчив Львівське училище

№27 і здобув собі спеціальність. А далі від 1990 року служба в армії, спочатку

радянській, потім - вже українській.

серпня

1992

року Михайло прихо

дить до монастиря в Крехові і вступає до

Василіянського чину. При облечинах оби

рає ім'я святого Пантелеймона цілителя. Віддається цілковито молитві й аскезі, а

також духовному пеоводу отців Теодо

сько-теологічний Інститут отців Єзуїтів

зія Янківа, пізніше Иосафата Воротняка,

у столиці Хорватії Загребі. Тут він про водить шість років навчання та формації.

які по черзі були магістрами крехівсько го новіціяту. Тепло згадує отців і братів, а

В той же час,

особливо духівника, отця Андрія Шагалу.

хівському

Після закінчення новіціяту,

довічних обітів.

19 червня 1994

серпня

монастирі

1999

року у Кре

складає

квітня

2001

професію року бла

р. у церкві святого Андрія у Львові скла

женної пам'яті преосвященний Славомир

дає перші монаші обіти. А потім настоятелі

Мікловш, греко-католицький єпископ у

вирішують доручити йому одну з найвід

Хорватії, уділяє йому дияконські свячення

повідальніших справ

в конкатедральній церкві святих Кирила і

бути вихователем у

василіянських школах. Спочатку служить

Методія в Загребі. А того самого року,

як префект, тобто вихователь, у монастирі

вересня, вже у Крехові преосвященний

в Лаврові, а потім в Червонограді, де отці

Іриней Білик, ЧСВВ висвячує на свяще

Василіяни тоді провадили класи малої се

ника. Вже як ієрей, повертається до Хор

мінарії при четвертій міській школі.

ватії, щоб закінчити навчання. Тут багато

1996 році брата Пантелеймона посила

співпрацює із різними церковними інсти

ють на навчання філософії та богослов'я і

туціями, бере участь у заходах римо-като

приготування до священства на філософ-

лицької і греко-католицької Церкви.

українськи~ хриаиянськии часопис

GIOHdV

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

Після закінчення студій отець Панте

крашати храм і монастир, щоб кожний, хто

леймон повертається до України і приймає

відвідає це величне відпустове місце, відчув

служіння соція, тобто помічника магі

мир і радість, а його око милувалося красою

стра новіціяту, в Крехівському монастирі

сотворінь Божих. Окрім цього регулярно

святого Миколая, плідно і жертовно пра

відвідує Український Католицький Універ

цюючи пліч-о-пліч із тодішнім магістром

ситет, де виконує служіння сповідника.

отцем

Василієм

Мендрунем.

Потреби

Церкви і Божого народу покликають його

Влітку

2007

року Боже Провидіння вко

тре повертає отця Пантелеймона до Крехо

до широкої діяльності, тому провадить

ва, але тепер вже бути магістром новіціяту

також народні місії та реколекції для бого

та ігуменом монастиря святого Миколая.

посвячених, багато сповідає, проповідує,

Численні обов'язки виконує сумлінно і до бре. До того іще в 2009 розпочинає навчання

трудиться у винограднику Господньому.

2004 році настоятелі призначають отця

на заочному відділені у Волинському націо

Пантелеймона настоятелем Гошівського свя

нальному університеті імені Лесі Українки

топреображенського монастиря, найбільшо

в Луцьку, а після його закінчення розпочи

го василіянського відпустового центру. Про

нає аспірантуру в тому ж університеті.

тягом наступних трьох років, припадаючи

лютого

2012

року, на празник Стрі

до стіп чудотворної ікони Гошівської Бого

тення Господнього, Провінційна капітула

матері, він приймає паломників, разом із

отців Василіян обирає його Протоігуме

ними молиться, перебуває у сповідальниці.

ном Провінції Найсвятішого Спасителя в

Але також продовжує розбудовувати та при-

Україні.

Подаємо також короткі біографії найближчих співпрацівників отця Протоігумена, Провінційних Радників. т

народився

29 вересня 1967 року в Яворові на Львівщині. Після

закінчення школи та училища навчався у Львівській Політехніці.

О. Володимир Палчинський, ЧСВВ надихнув його на вступ до

отців Василіян. Закінчивши службу в армії,

12 березня 1989 року

прийняв облечини у Василіянському Чині. Новіціят проходив у Гошеві та Крехові під проводом о. Теодозія Янківа. Склавши

перші обіти у

1991

році, навчався на Папському богословському

факультеті у Варшаві, захистив ліценціятську працю. Вічні обіти склав

29 грудня 1996 в Жовкві.

Преосвященний Софрон Дмитер

ко, ЧСВВ висвятив його на диякона

12 липня 1997 р.

5 січня, а на священика

в Івано-Франківську.

Виконував обов'язки: настоятеля й пароха в Золочеві

ігумена і пароха в Крехові

(1998-2000), (2000-2002), пароха в Жовкві (2002-

2005), викладав аскетику у Василіянському Інституті філософ сько-богословських студій у Золочеві (1998-2000) та Харківській Колегії УАПЦ (2006-2009). З липня 2005 р. - настоятель монасти ря св. Василія Великого в Києві.

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

народився

5 грудня 1976 р. в селі Білявинці, Бучацького району 27 червня

на Тернопільщині. Після закінчення середньої школи

1993 р. вступив до Чину Святого Василія Великого. Новіціят 1995 по 2001 р. студіював

проходив у Крехівському монастирі. З

філософію і богослов'я на Папському Богословському Факультеті у Варшаві.

18 червня 2000 р. склав професію довічних обітів, а 13 серпня у Варшаві преосвященніший архиєпископ і митрополит

Перемишльська-Варшавський Іван Мартиняк уділив йому

дияконські свячення. Преосвященний Володимир Ющак

30 червня 2001 року в Золочеві рукоположив на священика. Вивчав східне канонічне право на Папському Східному Інституті

в Римі. Служив у монастирях у Львові та Золочеві. З

2007 р.

викладач східного канонічного права при Василіянському

Інституті філософсько-богословських студій та Римо католицькій семінарії в Брюховичах.

народився

13 вересня 1961 р. в селі Велика Лінина

Старосамбірського району Львівщини. Після навчання у школі та служби в армії від

1983 року проходив підпільний новіціят у 7 травня 1987 р. отримав дияконські, а 11

Василіянському Чині.

червня

1988 р. ієрейські свячення з рук преосвященного Софрона

Дмитерка, ЧСВВ.

Працював у василіянських монастирях: економ у Гошеві (19921993); Золочів (1996), ігумен у Бороняво (1996-1997), Жовква (1997-

1998), Венгожево, Польща (1998-2000). З 2000 року- настоятель монастиря святого Онуфрія у Добромилі Старосамбірського району Львівської області.

f: народився

18 квітня 1977 р. в селі Межиріччя Сокальського району Львівської області. Здобувши середню освіту, 16 червня 1994 вступив у Крехівський новіціят отців Василіян. Перші тимчасові обіти склав у 1996 році, а вічні - 19 травня 2001 р. З 1997 до 2003 навчався на філософсько-богословських студіях у Перемишлі. 12 травня 2002 р. прийняв дияконські свячення з рук кир Володимира Ющака, ЧСВВ у Варшаві, а ієрейські 4 травня 2003 р. в катедральному Соборі Воскресіння в Івано-Франківську з рук кир Софрона Мудрого, ЧСВВ. Виконував душпастирське служіння як відповідальний за організацію прощ у Гошівському

монастирі, сповідник сестер, парафіяльний сотрудник.

2007 роки -

економ Гошівського монастиря, з

2007 -

2003-

економ

Крехівського монастиря св. Миколая.

GIOHdP .

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕЗЕНЬ2012

Інтерв'ю із Протоіrуменом Провінції Найсвятішоrо Спасителя отців Василіян в Україні отцем Пантелеймоном Саламахою, ЧСВВ.

- Для багатьох монаше життя таємниче, незбагненне, крок, на який

може наважитися далеко не кожний. Як людина вирішує вступити до монастиря? Як, зрештою, це було у Вашому житті?

На початку мого шляху до монашої по

святи було запитання однокласниці, з якою сидів за шкільною партою. Одного разу,

коли ми вже були в останньому класі, вона пильно подивилася на мене і запитала: «А

ти не хочеш бути священиком?» Відразу я не відповів, але почав над цим задумувати

ся. Трохи згодом сказав мамі, що хочу бути священиком. Вона не відразу це сприйняла, подумала, що, може, щось зі мною трапилось

недобре. Коли з цим самим питанням підій

шов до тата, він відповів: «Роби як знаєш». Переповнений роздумами, вступив на на

вчання в училище у Львові. Тут вперше по

Хресна дорога на Побійній горі.

знайомився з василіянами, отцем Йосифом Будаєм та покійним братом Борисом Бурба

мав можливість відвідувати богослужіння в

ном. Разом із ними відвідував молитви, осо

церкві в сусідньому селі, віддаленому яких

бливо Службу Божу, вечірню, слухав науки,

три кілометри.

спілкувався. Вразила мене їхня жертовність

Коли люди вперше побачили, що до їхньої

і відданість своїй справі. Таке життя мене

церкви йде солдат, обступили мене і не дава

зацікавило. Та найпотужнішим поштовхом

ли увійти до храму. Почали запитувати, хто я

був подарунок: монахи подарували мені чер

такий, чого хочу в церкві, що несу за пазухою,

нечий молитвослов церковнослов'янською

чи не маю якоїсь бомби чи гранати? Спочат

мовою. Після навчання я пішов до армії. Та

ку я справді не зрозумів, про що йдеться. Та

тут вже почувався покликаним до монашо

коли вийняв із внутрішньої кишені шинелі

го стану і намагався цими відчуттями жити.

свій часослов, їхнє ставлення до мене відразу

Маючи часослов, часто його перечитував,

змінилося. Пізніше, кожного разу, коли при

хоча й ще не вмів правильно ним користува

ходив до церкви, селяни запрошували мене

тися.Колеги-солдати зауважували це і звали

до своїх домівок на обід, завжди чимсь об

мене «святим». Тоді я не дуже то й розумів,

даровували: хто продуктами, а хто дав кілька

що воно означає. Після трьох місяців служ

карбованців. Говорили: «Дивіться, солдат аж

би мене перевели на віддалену точку на полі

звідки приходить до церкви, а наші діти ма

гоні. З'явилося більше вільного часу, а навіть

ють її біля хати, а відвідувати не хочуть».

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

8 3новиками після обnечин. Служба в армії закінчилася, я повернувся

би й ти бути на цьому місці?». Відразу й про

додому. По телебаченні дивився богослужін

лунала в душі відповідь: «Так, хочу!» А поба

ня із Крехівського монастиря. Щось защемі

чивши телепередачі про монахів, їхні бого

ло у серці і якось вже й не уявляв собі життя

служіння, вирішив: не знаю, чи зможу я бути

у світі. Тому, не довго думаючи, поїхав до

священиком, але таки мушу стати монахом.

Крехова перше «подивитися». А за тиждень

зібрав свої речі і подався до монастиря.

Тепер Ви стали Протоігуменом

Провінції отців Василіян в Україні. Як

Часто люди думають, що для вступу

виглядає монаше покликання і життя

до монастиря з людиною повинно

вже з цієї перспективи?

статися якесь нещастя, вона повинна

зазнати глибокоїрани?

Треба зазначити, що у своєму виборі,

житті й покликанні жодним чином не роз

Всі мої домашні, особливо бабуся і мати,

чарувався. Навпаки! Багато людей думають,

завжди відвідували церкву. Тому їхній при

що життя побожної людини, особливо чен

клад, молитва, бажання служити Євангелію

ців і черниць, не повинне мати ніяких про

Божому були головною спонукою мого рі

блем. Мовляв, якщо вже довірилися Богові,

шення віддати життя на службу Богу. Жод

то Він за них всіляко має дбати і охороняти.

ного якогось нещастя чи життєвої рани.

Насправді, Його турбота полягає в дечому

Пам'ятаю, одного разу я прийшов на Службу

іншому. Протягом тих майже двадцяти ро

Божу до храму. Священик, вдягнений у всі

ків у монастирі було багато дуже трудних

ризи, перед початком богослужіння кадив у

періодів, духовних криз.

променях вранішнього сонця. Ця картина,

прийшла думка, що, може, вже й не хочу

Після новіціяту

запах ладану, настільки мене вразили, що

бути священиком, залишуся просто братом.

у сумлінні постало питання: «А чи не хотів

А може треба покинути монастир?" Але в

GIOHdP

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕ3ЕНЬ2012

таких моментах завжди знаходилися отці і

Церква потребує ченців і черниць. Чим

браття, які своїм життям і прикладом, часто

більше чернечих покликань, тим Церква

влучними і щирими порадами, підтриму

здоровіша, більше розвивається, більш ді

вали і заохочували до витривання в покли

яльно виконує заповіти Христові

канні. Нині я переповнений вдячністю своїй

Слова Божого і вчиняти людей правдивими

братії, особливо блаженної пам'яті отцям

Божими дітьми та учнями Христовими.

навчати

Йосафату Воротняку, Андрію Шагалі, брату Тимотею Павлюху і багатьом іншим. Так, в

монастирі живуть також люди, які мають

Україні сьогодні?

свої потреби, немочі. Не раз не порозуміли ся, було й посварилися. Але викликом було

Яке місце Василіянського чину в

Василіянський Чин завжди був у фар

ватері духовного життя в Україні. Є такі, які

подолати ці проблеми. В монастирі не жи

критикують Василіян за, як кажуть, закос

вуть святі, в монастирі люди освячуються.

тенілість, застарілість, та ще й за багато чого

І дають приклад іншим, як можна жити у

іншого. Насправді, отці Василіяни залиша

згоді між собою. Навіть маючи різні думки

ються вірними своєму покликанню, і як в

і погляди. Тому я не жалію про всі ті життє

минулому, так і сьогодні саме закостенілість

ві труднощі, які пережив у монастирі, а на

розбивають і руйнують. Вони несуть світло

впаки, дякую Богові, що вони були, бо мене

Христового Євангелія до тих, хто його най

загартовували, давали можливість пізнати

більше потребує, йдуть туди, куди інші час

правдиву Божу волю.

то ще бояться йти, відкривають нові форми

Переживши «на власній шкірі» всі оці

життєві труднощі, як Протоігумен, насам

перед хочу підтримувати і підбадьорювати

праці, апостолування тощо.

Сьогодні

багато

василіян

здобувають

освіту в державних вищих навчальних за

кожного, хто став на шлях монашого життя,

кладах, щоб могти працювати у школах,

особливо тих, які переживають труднощі.

університетах і там своїм прикладом і сло

вом свідчити Христове Євангеліє. Зрештою,

- Як молоді люди мали б відповідати на

держава повинна частіше співпрацювати із

Боже покликання сьогодні?

Церквою та монашими інституціями, щоб у

Навколо нас є багато добрих прикладів

життя і посвяти. Треба просто навчитися їх

суспільстві утверджувалися здорові погляди на духовність та мораль.

зауважувати. Не боятися вступити у невідо

Вважаю, величезну роль сьогодні відіграє

мість. Ми в житті однаково не знаємо сво

місійна діяльність отців Василіян. Здавалось

го майбутнього. Але часто хочемо на нього впливати і розрахувати. Насправді, треба

би, в час Інтернету, телебачення і мобільного зв'язку місії та реколекції не будуть користу

довіритися Христу і рушити в оце незнане

ватися такою популярністю. Однак ми ба

і таємне. А незнане і таємне у свій час буде

чимо зовсім протилежну тенденцію: люди,

нам відкривати чудові й неозорі горизонти,

особливо молодь, спраглі саме живого сло

Божу волю і Його безмежну любов та мило

ва, спілкування, діалогу, живого прикладу.

сердя. Будуть виникати труднощі, проблеми,

Тому ми навіть не встигаємо відповідати на

негаразди, конфлікти, не раз і розчарування.

всі запити, які сьогодні перед нами ставить

Але кожний раз приходитиме й Божа ласка

суспільство. Саме на розвиток місійної пра

для їх подолання. І так, долаючи життєвий

ці звертатимемо особливу увагу.

шлях, виконуючи Божу волю, ми осягатиме мо святість.

Ще багато треба зробити. Наприклад, наше видавництво видає сьогодні чудову лі-

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

БЕРЕЗЕНЬ2012

тературу. Читаючи ці книжки, люди можуть

шення про мій вибір, я приїхав до Крехова

збагатити свою віру, утвердитися в життє

вже як Протоігумен, вся братія зустріла мене

вому стані і покликанні. Перед нами стоїть

в монастирі. В їхніх очах я бачив смуток, але

завдання

разом з тим і радість. Вони побажали, щоб я

запропонувати Вам ці прекрасні

книги і спонукати до релігійної самоосвіти!

Маємо пам'ятати, що отці Василіяни від самих початків існування Чину на перше

завжди пам'ятав про них і гідно виконував

своє нове служіння для добра Чину, Церкви і Божого народу.

місце поставили турботу про людей, народ.

Тепер я хочу наголосити, що розпочина

Йдеться тут про духовний провід і підтрим

ючи своє нове служіння, насамперед не за

ку, навчання, катехизацію. Але також і про

буваю навиків і кандидатів, бо переймаю

підтримку національної свідомості, любові

ще більшу турботу за них. Адже обов'язок

до рідного краю, народу і мови. Сьогодні ми

Протоігумена дбати про покликання до чер

продовжуємо цю канву василіянської ді

нечого стану та духовний зріст кожного, хто

яльності

всі ми повинні бути свідомі, що

переступив монастирський поріг, особливо

Господь дарував нам мову і землю, щоб ми

за тих, які знаходяться щойно на початку

їх не розтратили, не втратили, а зберегли і

чернечого шляху. Сьогодні я дякую навикам

вдосконалили. Якщо добре заглибитися в

і кандидатам, всій спільноті Крехівського

це питання, стає зрозуміло, що без здорової

монастиря та всім людям, парафіянам, які

і глибоко вкоріненої народної традиції не

відвідують цей монастир, за прожиті чудові

буде ані здорового суспільства, ані здорової

роки, за спільну молитву, підтримку, розу

моралі, ані, якщо хочете, здорової Церкви.

міння і допомогу. Залишаюся із найкращи

Тому ми трудимося над тим, щоб віра стала

ми враженнями і почуттями.

не тільки предметом проповідування на

ших священиків, місіонерів, але й глибокою

народною, а навіть домашньою традицією.

«Місіонарю>?

Ваші побажання для читачів

Саме тому працюємо з окремими групами

- В душі я зробив постанову: вчинити все,

людей, лікарями, вчителями, правниками,

що в моїх силах, щоб часопис «Місіонар» ще

інтелігенцією, які мають вплив на форму

більше розвивався, був відомішим, більше

вання так званої народної ментальності, щоб

поширювався між людьми, які з нього ді

їм донести світло Євангелія та здорову науку

знаватимуться багато корисного для свого

святої Католицької Церкви.

духовного зросту. На відміну від книги, яку ми прочитаємо раз, чи навіть кілька разів і

Ви переїжджаєте для виконання

служіння Протоігумена із Крехова, де

проводжує людину у щоденності, завжди

були магістром новіціяту? 3 якими почуттями? '

відриває їй щось нове. Бажаю, щоб число чи

Звичайно, ця зміна зачепила якусь гли

тачів постійно зростало, а оця динамічність постійного духовного супроводу спонукала

боку струну в моєму серці, бо була цілко

Вас, дорогі браття і сестри, читачі нашого

витою несподіванкою як для мене, так і для

часопису, до постійної праці, боротьби, за

кандидатів і навиків. Вони молилися, щоб я

охочувала до витривання в доброму, завжди

знову повернувся до Крехова й далі прова

підносила і збагачувала, допомагала жити у

див їх на шляху пізнання монашого життя.

вірі та єдності з Богом у сьогоднішніх бурх

Та й сам я дуже на це сподівався. Але Господь

ливих і неспокійних часах.

розпорядився по-іншому. Коли, після огола-

кладемо на полицю, часопис постійно су

Розмовляв о. Корнилій Яремак, ЧСВВ

GIOHdP

СВЯТЕ ПИСЬМО

БЕРЕЗЕНЬ 2012

ЄВА ГЕlІІЄ ВЩ МАРКА

вимагає певної поведінки. Більше, ніж

Франциск Перес Ерреро

Переклад з іспанської: о. йосафат Коваль, ЧСВВ

«група

Дванадцятьох»

(див.

Мр.4,10),

група учнів перетворюється для єван Продовження, початок в ч .

1-2 за 2012 р.

гелиста в постійну спільноту, яка постає

центром уваги. Тема учнівства стає дру гою важливою темою Євангелія. Крім

ІДЕНТИЧНІСТЬ УЧНЯ:

Якщо Ісус є головним героєм всьо

ідентичності Ісуса, євангелиста цікавить також ідентичність учня.

Не

легко

впорядкувати

скоротити

го Євангелія, то поруч з Ним завжди

синтез багатьох рис, одні з яких пози

з'являються Його учні. Вже від самого

тивні, інші негативні, за допомогою яких

початку місійної діяльності аж до арешту

євангелист характеризує особу учня. Не

Він ніколи не залишається наодинці. На

претендуючи на вичерпність, ми обмеж

відміну від натовпу чи релігійної влади

имося до підкреслення чотирьох специ

Ізраїля, Ісусові учні завжди перебувають

фічних ознак, що, говорячи про учнів,

поруч з Ним, творячи групу, спільноту,

залишаються наголошеними особливим

до якої Вчитель ставиться з особливою

способом. Це відношення, стосунки, які

увагою. Відношення учнів до Ісуса також

учні мають, або повинні мати з Ісусом; з

український

християнськии

часопис

СВЯТЕ ПИСЬМО

БЕРЕ3ЕНЬ 2012

натовпом; з іншими учнями; та між со

бою.

вчення якоїсь визначеної доктрини, що

було звичним для учнів равинів чи грець ких філософів, ані не з наміром створити

а) Покликання наслідувати а п'1нат Ісуса

зі спільнотою Кумрану, але першочерго

В той час, коли натовп наближається

вим і фундаментальним наміром є поєд

«окрему, відділену спільноту», як це було

до Ісуса з власної волі, щоб послухати

нання з особою Вчителя і встановлення з

Його слова, щоб роздумувати над Його діянням чи представити Йому свої по

Ним сопричастя цілого життя.

треби, учні є особами, безпосередньо покликаними самим Ісусом (Мр.1,16-20;

стір, в якому стає можливим розуміння

Мається на увазі кате

мога учнівства. На відміну від натовпу,

горичне покликання, без будь-яких за

учні повинні прийти до пізнання прав

2,13-14; 10,17-22).

особи Ісуса, а це інша незаперечна ви

стережень чи умов. Покликані можуть

дивої ідентичності Ісуса та Його місії в

прийняти

покликання,

усій її повноті. Відтепер деколи почують

але ініціатива завжди походить від Ісу

від свого Вчителя особисте тлумачен

або

відкинути

са і саме Він вибирає тих, кого кличе.

ня наук або притч (Мр.4,10-25;

Така поведінка дуже відрізняється від

9,28-29; 10,10-12),

7,17-23;

іншим разом стануть

способу діяльності юдейських равинів

об'єктом особливо суворої критики че

чи грецьких філософів, яких вибирали і

рез свою сліпоту чи брак розуміння (у

наслідували їхні учні, замість того, щоб

човні:

вони самі вибирали і кликали учнів. Су

час пророкувань щодо Його призначен

веренна ініціатива Ісуса наштовхує на

ня: Мр.8,

Мр.4,40 - 41;

6,51-52; 8,14-21;

33; 9,33; 10,38).

під

Як вказівки, так

думки про спосіб, яким сам Бог кликав

і критика підкреслюють потребу, щоб

своїх пророків для виконання спеціаль

учні змогли

ної місії для Його народу (див. Вих.3,7-10;

що від них вимагається. Тут йдеться про

Ам . 7,15, Єр . 1,5.10;

повне розуміння всього того, що вони

1 Цар.19,19-21) .

осягнути розуміння того,

Категоричне покликання Ісуса спри

осягнуть вже після Пасхи. Їхня поведін

чинює, що покликані полишають старі

ка під час покинення та втечі у вирішаль

заняття та призводить до розірвання ро

них моментах страждання (Мр.14,50-52)

динних зв'язків, щоб могти перебувати

є дуже красномовною. Але понад втечу

разом з Ним, супроводжувати Його в усіх Його подорожах. Це покликання насліду

та відступництво є обіцянка Ісуса знову зустрітися з ними в Галилеї (Мр.14,28),

вати Ісуса, завжди бути готовим послу

обіцянка, яку повторив ангел при гробі

жити Йому, цілковито посвячуючи Йому

на світанку воскресіння (Мр.16 , 7). Як і

свою особу і час (див. Мр.1,16-20;

решта Іусових обіцянок та пророцтв, ця

2,13-14;

10,17-22). Сила наказу «іди за мною»

не до

також ефективно здійсниться, хоча єван

зволяє применшувати його значення до

гелист не описуватиме цю зустріч. Він

простого внутрішнього приставання. З

вже достатньо зайнятий, щоб показати,

іншої сторони, для євангелиста є дивною

що слово Ісуса є стале і непохитне та гід

ідея подвійного учнівства, одне подоро

не довір'я. Тепер він може мовчати. Чи

жувати, інше

тач вже навчений читати між рядками.

сидіти і слухати. Учень той, що наслідує Ісуса

Ця нова зустріч принаймні стала б для

і перебуває з Ним, не для простого ви -

учнів примиренням та остаточним поєд-

для євангелиста

Таке єднання у житті творить про

україн с ькиg хрисmянськии часопис

GIOHdP

БЕРЕЗЕНЬ2Оl

СВЯТЕ ПИСЬМО

нанням з Учителем, як повне розуміння

чних і відкинених (Мр.9,36-37); приймаю

Його особи та місії .

чи та підтримуючи кожного, хто чинить

благородні справи (Мр.9,38-41); уникаючи всього , що може згіршити та піддати не

Метою зв'язку учнів з Ісусом є зобов'язати

їх увійти у відношення з натовпом: бути «рибалками людей» (Мр.1,17). Оскільки це завдання згадується в першому оповіда

безпеці віру інших (Мр.9,42).

в) Покликані до життя, основою якого

- n

нні про покликання, що є зразком всього

Як послідовники Ісуса, учні творять

християнського покликання, не треба його

спільноту, в якій одна постава є вкрай не

розуміти як виключне завдання Петра та

обхідною: служіння (Мр.9,33-37;

Андрія, або як специфічне завдання гру

Це постава, якої конкретно вимагається

пи Дванадцятьох. Петро та Андрій в цей

від Дванадцятьох, але вона поширюється

момент є представниками всіх учнів, кож

на всю групу учнів (див. Мт.18,1). Кожен

ного вірного. Не має значення, що в інших

повинен стати слугою іншого. В цьому по

оповіданнях про покликання не говорить

лягає велич, якої потрібно прагнути.

10,35-45).

ся про нього явним способом. Перший по

Спільнота учнів , характеристикою якої

клик Ісуса наслідувати Його особу є нероз

є служіння, має бути вільною від усяко

ривно пов'язаний із завданням, що стоїть

го прагнення влади та панування, але це

перед іншими: бути рибалками людей. Але

не означає, що у ній відсутня влада. Воно

означає, що її влада базуватиметься на

в чому конкретно полягає це завдання?

Образ риболовлі використовується ба

служінні, а не на можливості наказувати.

гато разів у Старому Завіті та в Кумран

Досконалим зразком поведінки, якої

ських документах, але його використання

вимагається від кожного учня у його від

не дає чітких паралелей для пояснення

ношенні до іншого, є сам Ісус Христос,

євангельського тексту. Він переважно на

життя якого проявляється у постійно

тякає на суд та покарання Боже:

шлю багато рибалок,

«...

я на

слово Господнє,

му служінні, яке завершується жертвою

власного життя для добра всього людства .

що їх ловитимуть » (Єр.16,16). Йдеться про ворогів Ізраїля, які шпигували за народом і намагалися його знищити. Цілком інше

г) Покликані до життя, повного

}

ті

євангельського

Від Ісусового учня вимагається, окрім

контексту, в якому говориться про покли

певного рішучого відношення з Учителем,

каних Ісусом учнів: якщо раніше ловили

з натовпом та з іншими учнями: зречен

рибу, в майбутньому будуть рибалками людей, тобто «зберуть» та «згуртуютЬ»

це об'являє з усією чіткістю оповідання

те, що було розсіяне, розсипане. Насліду

Мр.8 , 34: « Коли хтось хоче йти за мною,

пояснення

випливає

ня себе самого та вірності Ісусові . Саме

ючи особу, в Якій Боже царство починає

хай зречеться себе самого, візьме на себе

ставати реальністю, вони співпрацюють

хрест свій і йде слідом за мною». Дві ви

у завданні, щоб здобувати вірних для

моги необхідні, аби готовність наслідува

цього Царства Божого. Як? Переживши

ти перетворилася в актуальну та постійну

навернення та живучи вірою (Мр.1,15);

реальність: щоб хтось зміг зректися себе

допомагаючи бідним у їхніх потребах (Мр.6,34-44; 8,1-18); приймаючи незна-

самого і нести свій власний хрест.

(далі буде)

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

БЕРЕЗЕНЬ 2Оl 2

lІІТУРГІЄЮ КРОК ЗА КРОКОМ о.д. Андрей Павnиwин, ЧСВВ

Продовження, початок в ч.

1-2 за 2012 р.

Мирною єктенією ми охопили прохання, що виникають у нас в духовному і повсяк

денному житті, поєднавшись разом із свя щениками і всім народом, як єдине серце,

єдина душа, поєднані в любові і благодаті через Ісуса Христа. Сам Христос нас навчає:

«Бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я

серед них» (Мт.18,20), а в іншому місці:

«...

істинно кажу вам, коли двоє з вас згодиться

на землі просити що б там не було, воно буде їм дано моїм Отцем Небесним!» (Мт.18,19). Ми просимо Бога через один спільний ви голос «Господи, помилуй», а все, що проси мо, дається нам на славу Божу.

Після завершення великої єктенії при

ходить час на антифони, в яких ми звели чуємо й ісповідуємо ім'я Боже. Антифони

це вірші, що є частково із Старого і Ново

го Завіту, вибрані для перемінного співу на крилосах. Сама назва «антифон» походить

від грецького слова avтн:pwvo~, що озна

такий спів у Кесарії Кападокійській, як і

чає

перемінний спів. Вони були внесені

святий Іван Золотоустий поспішив це зро

в літургію першим Антіохійським єписко

бити в Царгороді. Святий Амбросій Меді

пом святим Ігнатієм Богоносцем

оланський, подивившись на своїх братів на

(tl07).

За

древніми переказами, цей святий був се

Сході, впровадив антифонний спів у За

ред дітей, яких Ісус благословляв: «Пустіть

хідній Церкві. З того часу почало викорис

дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм:

товуватись в літургії антифонне співання.

таких бо Царство Боже» (Лк.18,16). У ста

Антифони є різні. Вони поділяються на

розавітному храмі співали левіти, які були

три види: повсякденні, святкові і недільні.

поділені на два хори. Святий Ігнатій впер

Антифони, які ми співаємо сьогодні, вві

ше ввів антифонні співи у християнство

йшли у вжиток щойно в Х ст. Співали їх по

під дією Божого об'явлення, в якому йому

дорозі до храму, а літургія починалася те

з'явились ангели, які співали поперемін

перішнім Малим Входом. Колись співали

но, прославляючи і звеличуючи Бога. За

цілі псалми, а тепер лиш вибрані рядочки.

добрим прикладом святого Ігнатія пішов

Вони складені так, що новозавітні рядки

і святий Василій Великий, що впровадив

закінчуються

послідовно

піснями

українськи~

християнськии

часопис

«Мо-

Іон

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

литвами Богородиці, Спасе, спаси нас»,

ликої сили Твоєї леститимуть Тобі вороги

«Молитвами святих Твоїх ... », «Спаси нас,

Твої. Молитвами Богородиці, Спасе, спаси

Сину Божий."», в яких призиваємо Божу

нас. Вся земля нехай поклониться Тобі, і

Матір, щоб була нашою заступницею, про

співає Тобі, нехай же співає імені Твоєму,

симо

Всевишній . Молитвами Богородиці, Спа

також

заступництва

святих

перед

Христом і про ласку самого Спасителя.

Насправді, антифони

це поєднання

се, спаси нао)

своє народження цей анти

фон завдячує псалму

65.

двох Завітів. Вірші із Старого перемежову

В окремі свята антифони складаються з

ються з віршами з Нового Заповіту. А все

інших псалмів і до кожного стиха приєд

задля того, щоб поєднати через віки приго

нуються приспіви, що відповідають цим

тування приходу Божого Сина, що гуртує

святам.

усіх в одну Церкву. Спочатку співається ря док із Старого Завіту, а тоді

з Нового, не

Під час першого антифону диякон сто їть перед іконою Ісуса Христа, тримаючи

мов вказуючи, що те, що пророки голосили

орар, що безмовно звертає увагу присутніх

в Старому Завіті, вже звершилося в Новому.

у храмі до ікони, немов потверджуючи сло

Антифонів є три, в честь Пресвятої

ва антифону.

Тройці, як цього навчає Симеон Солун

По завершенні першого антифону роз

ський: «співаки співають антифони, яв

починається мала єктенія, яку виголошує

ляючи лик пророків, і розділяють їх на

диякон перед іконостасом. Мала єктенія

три частини, в честь Пресвятої Тройці)) .

має тільки три прохання з великої єкте

Перший антифон

нії і виголос священика: «Ще і ще в мирі

прослава Бога, заклик,

щоб усі народи славили Його. Другий ан

Господеві

тифон

помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю бла

віддати Богові належні честь і по

клін. Третій антифон

акт поклоніння Бо

помолімсю),

«Заступи,

спаси,

годаттю)), «Пресвяту, пречисту, преблаго

гові, бо Він входить (Євангеліє є символом

словенну, славну Владичицю нашу Богоро

Христа Бога). Загальний мотив антифонів

дицю і приснодіву Марію, з усіма святими

- прослава Бога і віддання Йому честі.

пом'янувши, самі себе, і один одного, і все

Символізують вони приготування Ісуса до

життя наше Христу Богові віддаймо)), що

жертви.

люди потверджують своїм погодженням:

«Господи, помилуй )), а також «Тобі, Госпо дю). Коли люди співають антифон, то свя Повсякденний: «Добре воно прослав ляти Господа, і співати імені Твоєму, Все

щеник творить

тихо

молитву,

яку уклав

святий Василій Великий: «Господи, Боже

Спасе,

наш, спаси людей Твоїх і благослови спад

спаси нас. Звіщати вранці милість Твою, і

коємство твоє, повноту Церкви твоєї охо

ночами Твою вірність. Молитвами Богоро

рони, освяти тих, що люблять красу дому

диці, Спасе, спаси нас. Бо правий Господь

Твого. Ти їх прослав божественною силою

вишній.

Молитвами

Богородиці,

Бог наш, і немає неправди в Нім ))

тифон взятий із псалма

цей ан

91(92).

твоєю і не залишай нас, що надіємось на

Тебе ... ))

цією короткою молитвою свяще

Воскресний або недільний: «Восклик

ник звертається до Бога із проханням про

ніте Господеві, вся земле! Співайте ж імені

заступництво над Церквою, яка є творін

Його, віддайте славу хвалі Його. Молитва

ням Божим. І як завершення цього про

ми Богородиці, Спасе, спаси нас. Скажіте

хання, ієрей говорить виголос: «Бо Тобі

Богові:

належить усяка слава, честь і поклоніння,

Як страшні діла Твої! Задля ве-

український

християнськии часопис

ОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

БЕРЕЗЕНЬ20 1 2

Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і по

ві Твоєму, Господи, належить святість на

всякчас, і на віки вічні». Цей виголос тво

довгі літа. Молитвами святих Твоїх ... »

Воскресний або недільний: «Боже, зми

рить підсумок тихої молитви, з яким люди

луйся над нами і благослови нас; світлом

погоджуються виголосом «Амінь».

Малі єктенії між антифонами мають

лиця Твого осяй нас і помилуй нас. Спаси

мету поновлювати увагу людей, які мо

нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих,

ляться і можуть втомитися одноманітніс

співаємо тобі: Алилуя. Щоб ми пізнали

тю антифонного співу. На це вказували і

на землі путь Твою і між усіма народами

святі Отці, зокрема святий Іван Золотоус

тий: «єктенії між антифонами потрібні для

Нехай прославляють Тебе народи, Боже,

пробудження душі, ніби засинаючої при

нехай прославляють тебе всі люди. Спаси

тривалому повчанні » .

нас, Сину Божий ... »

Коли закінчився антифон і виголошен ня дияконом першої малої єктенії, свя

спасіння Твоє. Спаси нас, Сину Божий ...

Після

завершення другого

антифону

співаємо пісню «Єдинородний Сину». Ця

щеник, як і першого разу, чинить виголос

пісня була впроваджена імператором Юс

після тихої молитви. В тихій молитві він

тином, який побудував катедральний со

немов пригадує Божі слова (Мт.18,19-20),

бор Софії

згідно з якими Бог вислуховуватиме народ

тинополі. А сталося це після відкинення

і дбатиме про нього у майбутньому.

Божої Премудрості в Констан

єресі Несторія, який називав Богородицю Христородицею, з чого випливало, немов

би Богородиця народила не Богочоловіка,

Повсякденний: «Господь царює, у велич

а просто людину. Саме тому в недільному

він зодягнувся; одягнувся Господь у силу й

антифоні і співаємо: «Спаси нас, Сину Бо

опоясався. Молитвами святих Твоїх, Спа

жий, що воскрес із мертвих, співаємо тобі:

се, спаси нас. Бо Він утвердив Вселенну

Алилую>. Пісня «Єдинородний Сину» під

вона не захитається. Молитвами святих

биває підсумок життя Ісуса Христа, який

Твоїх ... Твої свідоцтва вельми вірні; домо-

прийняв на себе людську природу від свя-

українськи~ християнськии часопис

GIOHdV

БЕРЕЗЕНЬ2О l

ДОСЛІДЖЕН

тої Богородиці

ІПОВЧАtІtІЯ

Діви Марії, став люди

ні ця хода має свою символіку: проповід

ною, не перестаючи бути при цьому Богом,

ування Ісуса Христа після Хрещення, про

що благоволив перетерпіти страждання і

що Спаситель сам говорить: «Ходімо деін

хресну смерть і цим знищив смерть нашу,

де, у сусідні села, щоб і там проповідувати,

як і те, що Він перебуває нероздільно з От

бо Я на те й прийшов» (Мр.

цем і Святим Духом у Пресвятій Тройці.

ється похід із святилища, бо Ісус теж прий

1, 38).

Почина

Коли люди закінчили співати «Єдино

шов від Отця Небесного. Свічконосці, що

родний Сину», диякон виголошує малу

випереджають святе Євангеліє, символізу

єктенію, а священик після тихої молитви

ють Івана Хрестителя, про якого Писання

робить виголос: «Бо Ти благий і чоловіко

говорить:

любець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо,

мазаника мого ... » (Пс.131,17). Саме ж Єван

Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і по

геліє

всякчас, і на віки вічні». А церква потвер

Божому, що показує дорогу спасіння згідно

джує

«Амінь». В тихій молитві, священик

з волею Отця Небесного. Коли процесія зу

дякує за молитви, за обіцянку, дану Богом,

пинилась коло святих воріт, диякон тихо

«.. .приготую

світильник для по

це уособлення Ісуса Христа у Слові

вислуховувати нас у молитвах, і за те, що

мовить до священика: «Господеві помолім

Бог провадить нас до істини. Потім диякон

ся», а ієрей проказує молитву, що вказує на

входить у святилище на малий вхід.

велику гідність Божу, якому служать анге

Люди ж починають третій антифон:

ли і архангели, що тепер тут присутні спів

«Прийдіте , возрадуємося Господеві, во

служать для славослов'я і прослави Бога.

скликнім Богу, Спасителеві нашому.

Якщо неділя: Спаси нас, Сину Божий, що

воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя. Повсякденний: Спаси нас, Сину Бо

Коли пресвітер скінчив молитву, диякон звертається вдруге до нього «Благослови, владико, святий вхід», а священик благо словляє

словами:

«Благословенний

вхід

жий, у святих дивний Ти, співаємо Тобі:

святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на

Алилуя. Ідім перед лицем його з ісповіда

віки вічні». Після цього диякон підносить

нням, і псалмами воскликнім Йому. Спа

Євангеліє для цілування ієрею і, ставши

си нас, Сину Божий ... Бо Бог великий Гос

перед святими воротами, голосно мовить:

подь, і Цар великий по всій землі. Спаси

«Премудрість, прості». Цими словами і ді

нас, Сину Божий ... »

ями диякон вказує на те, що Євангеліє

це

На початку цього антифону ієрей разом

істинна і правдива премудрість, що прине

із дияконом творить три малі поклони, дає

сена з неба Сином Божим, що Його і зна

святу Євангелію дияконові, а він на Єван

менує. Входження з Євангелією через святі

геліє ставить орар, і обходять престол, по

ворота символізує Богоявління, Хрещення

чинаючи справа. Перед ними йдуть свіч

Ісуса Христа в ріці Йордані. Люди в цей час

коносці.

співають стихи із псалма

Обійшовши престол, виходять диякон

94,6 -

«Прийдіте,

поклонімся і припадім до Христа. Спаси

ськими дверима і стають перед святими

нас, Сину Божий".» і далі приспів, як під час

воротами іконостасу. Цей обряд називаєть

третього антифону. Це свідчить про те, що

ся Малий вхід і походить із сивої давнини

вони розуміють, що відбувається, тому на

християнства. Коли приходив час на чи

лежно прославляють Христа, вказуючи на

тання Євангелії, то диякон ішов до місця

своє спасіння у Христі Ісусі. Диякон тим ча

зберігання книги і виносив її до храму. Так

сом ставить Євангеліє на святий престол.

і виник Малий вхід. У духовному розумін-

(далі буде)

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

РИСТИИПСЬКА МОlІИТВА .". І U СПОТВОРЕПШІ о. Миколай микосовський,~свв

ці

«Издательский дом «Богдан», СПД ФО

«Присяжнюк Иван Ильич» і так далі. Вий

шов у Цього разу хочу звернутися до ще однієї

проблеми на релігійній площині. Це дуже

році аж п'ятнадцятитисячним

Ваших рук, знайте, що це саме ота «бомба».

шкідливі так звані «народні замовляння»,

Отож, пробіжимось по «Молитвослову».

дивнуваті «молитви», окультна література

Найперше, що впадає у вічі, це «намальо

тощо. Збираються-бо нас вчити «на старість

вана» там якась дивна мішанина християн

розуму»

ського з язичницьким (поганським), низ

Ванга, Гарафина Маковій, Блават

ська, Асауляк, тетяни, оляни, валентини, ді

ка християнських молитов із". магічними

дусі віктори, ілхами, всякі характерники та

замовляннями,

інші їм подібні «пророки-ясновидці», всупе

штучному симбіозі творить

реч глибокій однозгідності основних істин

християнської молитви як такої, зневагу ав

Святого Писання та вікопомної традиції

тентичного християнства і його духовнос

Христової Церкви.

ті. Вимішано праведне з грішни~, болото з джерельною водою. На жаль, подібне я

Цього літа мені до рук несподівано по

заклинаннями,

що

тому

профанацію

трапила книжечка невеликого формату під

стрічав частенько. Що це, плід незнання суті

безневинною назвою «Молитвослов» з різ

християнства, чи реалізація глибинних зло

ними-прерізними нібито молитвами наріз

бних намірів?

номанітні випадки життя. Як мені сказали,

На самому початку цієї книжечки молит

роздавав це «добро» безкоштовно один чо

ва називається «Звернення до Бога», хоча у

ловік у Карпатському краю. Потрапила ця

ній частіше треба вказувати своє ім'я, а не

книжка теж і до моєї мами, та вона закинула

Боже. Практично всі молитви й не-молитви

її на горище, де зберігається сіно і таке всяке.

(коротенькі і довгі) закінчуються знаною

Ознайомившись більш-менш зі змістом

християнською лексемою «Амінь». Стріча

я, чесно кажучи,

ємо також там акафісти, наприклад, пока

жахнувся". Чому? Зараз вам поясню. Був

янний акафіст жінок, що погубили дітей у

це

своєму лоні" .

цього

2006

тиражем. Якщо б це видання потрапило до

«Молитвослова»,

російськомовний

«шедевр»,

на

жов

тенькій обкладинці якого зображена Бого

Крім звернення до Господа Бога, святих

матір з Ісусом, а внизу поміщений напис

Божих угодників, наприклад, до Миколая

по-церковнослов'янськи: «Я з вами, і ніхто

Чудотворця, Серафима Саровського, свя

проти вас». Ззаду, на обкладинці, розміщена

того Власія, Ангела-Хоронителя і т.п. є ще

реклама: «Каталог здоровья

звернення («молитви») до свого особистого

777» -

різні підо

зрілі баночки з ліками, начебто рослинного

життєвого хреста, який несеш

походження, мабуть, «намолені». Що найго

до". Чесного Христа Господнього, так само й

ловніше, випурхнув він у світ не з-під церков

до особистої віри як явища (іменується вона

ного крила, бо й нема на нього бодай якогось

в контексті православною!

дозволу від офіційної церковної влади. За

ня й до зірок; всього, що на землі, та й самої

значено, що це «Молитвослов №

землі-матері; талану, неба, хмар (проситься

1», а видав-

(?!!),

молитви

Авт.), є звернен

українськи~

християнськии часопис

GІ о dр

ДОСЛІДЖЕН

БЕРЕЗЕНЬ 2012

також і в них помочі), сонечка, місяця, хво

Христової Церкви, порад про молитву свя

роби, щоби пішов дощик." Наявні «молитов

тих подвижників, біблійних вказівок, а не

ні звернення», а точніше, замовляння, і до

якихось пройдисвітів, далеких від розумін

болю, щоб покинув тварину; рекомендують

ня суті християнських молитовних практик.

начитати «молитву» на водичку, щоб потім

Максим Степаненко у своїй статті «Ніяке

умити та напоїти нею худобину; а ще «молит

замовляння до добра не доведе!» пригадує,

ва на лікування зубів». Рекомендується спер

що, Церква ставиться до замовлянь украй

шу тричі прочитати молитву «Отче наш», а

негативно, вважаючи їх однією з форм магії,

потім заклинання (мовою оригіналу): «Зуб ки мои острьrе, зубки мои крепкие, вьr всегда

котра завжди душогубна, навіть якщо вона

спокойньrе, вьr всегда мне верньrе".» тричі,

тому, що людина замість Всевишнього про

торкаючись зубів. Відтак

сить про поміч бісів.

«В Ім'я Отця і

Сина, і Святого Духа. Амінь».

й так звана «біла»". А небезпечність магії в

Такі

«ефективні замовляння»

(від бо

Знаходимо заодно й «молитви» до очей (зе

родавок, веснянок, на вагітність, хороший

лених, сірих, голубих, чорних". з триразовим «Амінь»), до живота («від грижі», «9 раз на

ріст волосся, гроші, щоб не вкрали машини

водичку".»), волосу котячого, кінського, пта

чаємо в житті чи не на кожному кроці: у

і багато-багато чого іншого) на жаль, зустрі

шиного, людського, російського, українсько

багатьох газетах, журналах, брошурах. Про

го, грецького". І смішно, і грішно водночас! Є

цвітає так звана «народна медицина», старо

ще звернення до кістки, крові, зурочення як

винне знахарство. Люди відвідують різних

такого, дурного, поганого, секундного, хви

бабок, шаманів, які щось дивовижне шеп

линного, ранкового тощо. Теж написана на

чуть". Один священик розповідав, що літ

«користь іншим» і ця, як зазначено, «молит

ня жінка займалася схожим цілительством.

ва» на". оздоровлення духа, душі і тіла (знову

Лікувала, як казала, навіть духовних осіб". І

по-російськи, мовою оригіналу): «Я росою

от він поцікавився, які молитви вона вико

умьшаюся, Солнцем греясь, исцеляюся. Все

ристовує у своїй лікувальній практиці? Та,

му Миру я ульrбаюся и в грехах своих вечно

звісно, не відразу погодилась відповісти на

каюся. Никогда ни с кем не расстануся и с

прохання священика. Проте, згодом показа

Любовью я не играюся. А в грехах своих веч

ла на папері. Крім звернень до Господа Бога

но каюся. В Царстве с Богом жить собираю

там ще були звернення до сонечка, вітру,

ся, и в грехах своих, каясь, каюся. С Богом,

землі ... І вона вважає, що лікує старовинни

с Господом не расстануся! Славлю Господа,

ми «молитвами», а насправді втрачає свою

прославляю! Всех со здравием поздравляю!

християнську віру і стає напівязичницею.

Аминь». Ніяка це, безперечно, не молитва,

Тому, коли хтось займається подібним «Ці

бо в ній немає безпосереднього щиросердеч

лительством-знахарством», варто знати, що

ного звертання до Господа Бога чи святих,

він говорить при цьому, до кого звертається,

немає прохання потрібної допомоги для зці

одним словом, кому вірно служить

лення душі і тіла. Це швидше нагадує якесь

чи чортові".

Богові,

повідомлення з елементами побажально

Про це можна писати й писати, як і про

привітального характеру. Хіба це можна на

численні інші духовні проблеми. Проте по

звати БОГОВГОДНОЮ МОЛИТВОЮ? Адже

вернемось ще до авторів, упорядників не

замовляння («заговори»)

це заклинальна

церковного «Молитвослова» без благосло

словесна формула, якій приписується магіч

вення Церкви-Матері. Бачимо, отже, на якій

на сила". Як добре слухатись у цьому плані

афері вони заробляють гроші, яка це жахли-

укра'інський

християнськии часопис

БЕРЕЗЕНЬ2012

ва пастка для душі. Але запитаємо себе, хто

У книзі ієромонаха Анатолія Берестова та

купує такі видання, як можуть таке читати?

Алевтини Печерської «Православні чаклуни

замовляння несумісні, подібно як не можна

них магів, екстрасенсів та інших служителів

воднораз служити двом панам, хилитися до

окультизму» сказано: «Язичницька практи

світла та до темряви одночасно!

ка звернення до «сил природи» завжди ста

Бачимо тепер зблизька всю абсурдність отих магічних практик. Таке і подібне

виться вище від Бога, а замовляння

вище

це

та «ефективніше» від церковних молитов і

важкий гріх проти Першої Заповіді Божої.

таїнств. Молитва ж попросту пристосову

На основі цих прикладів (а їх немало у тому

ється до магічних дій».

псевдохристиянському яка

виходить

ницька

«Молитвослові»),

плутанина?

язичницька

Ідолопоклон

практика

переплете

Навіть молитва сама в собі не може стати для віруючої людини ідолом. І її сила не ви мірюється означеною кількістю

десять, со

на зі зверненнями до небесного Бога. А це,

рок чи сто разів. Все залежить від Бога, бла

підкреслюю, з погляду християнської віри,

годаті Всемогутнього. Зціляють не окремі

профанація автентичної молитви, святотат

слова, своєрідні магічні формули, а Він Сам

ство. Так чинити не можна. Тому, що подібна

безпосередньо, або через своїх святих слуг.

«біла» магія все одно є зрадою віри в Господа,

Автори-упорядники, натомість, пишуть, що,

недовіра до Творця кожної речі, і провадить

мовляв, жодні найсучасніші ліки не зцілю

до спілки зі злими пекельними духами. Від

ють так, як така молитва. Як говорилося, на

кого тоді прийде гарантована поміч у вилі

самперед молитва має бути звернена до Бога!

куванні зубів

І якщо буде на це Його воля - допомога не за

чи від Бога? Звичайно, що ні.

Тому що Вседержитель у святому Писанні

бариться. Тільки Він знає час усього. Не раз

наказує подібним не займатись, плекати чи

ми відчуваємо спокусу осягнути «все й одра

стоту віри: «Не будете ворожити і чаклува

зу», наче одним помахом чарівної палички.

ти".» (Лев.19,26). Така «поміч» нищить світло душі. Молитва

це найперше щиросердечна

Як я вже наводив вище, запропоновані «молитви» закінчуються словом «Амінь». В

розмова з Богом у тайні свого серця. Це зна

перекладі з єврейської воно означає «Нехай

ють навіть діти. А тут". Бачите різницю?

так буде». «Амінь» часто зустрічаємо напри

Як відомо, молитва (єднання із Всевишнім)

кінці молитов Нового Завіту. З Катехизму

є не тільки мовленням, але й слуханням, не

Католицької Церкви

мовби відпочинком у тихомирній і лагідній

ся, що у згаданій мові це слово має також

Божій присутності. «Кожне слово молитви

той самий корінь, що й слово «вірити». Цей

(1061-1062)

дізнаємо

це двері чи віконце в небо» (митрополит Ан

корінь виражає міцність, певність, теж і ві

дрей Шептицький). Гарно теж мовить св. Іван

рність. Тому зрозуміло, чому слово «Амінь»

Ліствичник поряд з іншими отцями Церкви:

може виразити одночасно і Господню ві

«Віра дає крила молитві, і без неї ми не може

рність щодо нас, і наше довір'я до Нього. А

мо підноситися до неба". Твоя молитва пока же тобі, в якому стані ти знаходишся».

в цьому «Молитвослові» це слово є зневагою

розум

самого Бога. Тому той каламбурний магічно забобонний «Молитвослов №1» з декотрими

не підноситься до Господа, не дякує по

елементами християнської традиції краще

хто вони? Що необхідно знати про сучас

Адже, християнська молитва і язичницьке

магічних

же

замовляннях

справжньому, без страху, Богові, не прослав

спалити, адже, слава Богу, не бракує в нас

ляє Його гідно, що мало б бути на першо

добрих церковних видань, зокрема молитов

му місці в житті правдивого християнина.

ників!

український

християнський

часопис

()

6@ооо

r·

(М) ·

Слава Ісусу Христу! Любі друзі! Живемо з вами у час Великого посту, тому хочу пригадати Вам, що це час покаяння, коли потрібно призадуматися над своїм життям, вчинками; час, коли ми готуємося до одного з

найбільших християнських свят

Великодня. Отож,

погляньте на своє життя і

подумайте, чи не потрібно щось змінити, щоб більше зблизитися з Богом.

Обов'язково приготуйтеся до великодньо! Сповіді і

добре посповідайтеся, щоб потім з великою радістю

та чистою совістю

зустріти Великодні свята ... ВАШ МІСІОНАРЧИК

Згладження гріхів краще за

золото, прощення дорогоцінніше за скарб, бідність без гріхів краща за багатство і маєтки.

Віталій ПАВЛУЧКОВИЧ

правильно, ми допускаємося безлічі поми лок, можливо й таких, які вже неможливо

Часто можемо почути, особливо від стар

буде виправити. Та проходить ще трохи

ших людей, такий вислів: «час рікою пливе».

часу, і ми поволі починаємо розуміти, яки

Якщо ми були уважними, то напевно запри

ми неправими ми були. Нас починають

мітили, що говорили вони це із сумом у серці

мучити докори сумління. Ми стараємось

та сльозами на очах. Спочатку в нас це ви

знайти вихід із ситуацій, які самі створи

кликало здивування, сміх, нерозуміння ... Та

ли у своїй гордині, самовпевненості, та, що

не варто відразу так реагувати, а постаратись

найстрашніше, без Бога, бо старались бути

зрозуміти людину й підтримати її. Можливо, комусь доводилось спостері гати за тим, як молодь переважно говорить:

незалежними від Нього. Наробивши стіль ки помилок, ми розуміємо, що цього могло

й не бути, та часу назад не повернеш.

«А, поживу ще для себе, а потім і для Бога

Тому варто замислитись, як ми повинні

знайду час». І цей час для Бога вони відкла

прожити це життя, що повинні зробити в

дають все на потім, і на потім. І проходять

ньому, щоб потім із сумом на серці й сльоза

місяці, а може й роки. Мислячи ось так не -

ми на очах не говорити

«час рікою пливе».

http://www.rozdum.org.ua

ніс ціле життя, і йому ставало легше.

Згідно написаного в молитовнику Вмирає

чоловік.

До

нього

за

ходить священик, щоб допомогти

він на останок промовив: «Каюся

щиро і обіцяю навернутися".»

Йому примиритися із Богом і ві

На якусь хвилину священик зупи

дійти у вічність із чистою душею.

нився і неочікувана задумався. Зди

Оскільки чоловік ніколи не сповіда

вовано повторив: «Навернутися?»

вся, то йому дали зразок, по якому

«Щось не так?»

запитав чоловік,

потрібно готуватися. Це мало б до

дивлячись у молитовник і перевіря

помогти бути спокійним на сповіді,

ючи текст.

хоча першій, та мабуть і останній.

«Ні, все добре. Вибачте. Хай Бог

Чоловік був свідомий, що це, напев

прощає всі ваші гріхи з цілого жит

но, останні години земного буття.

тя»

В голові пролітало життя, а уста несміливо називали гріхи. З кож

священик почав читати молит

ву розрішення. Незабаром колишній грішник переставився у вічність.

ною хвилиною ставало все спокійні

А священик, виходячи з кімнати,

ше, бо він звільнявся від тягарів, що

задумався: чи вартує відкладати все

на останній момент, знаючи, що не

не будемо мати не тільки часу на на

буде часу для виконання того, що

вернення, але може забракнути часу,

було обіцяно?

щоб виконати накладену покуту».

Наступного дня на парафії про звучало

оголошення:

«Не

відкла

дайте святу Сповідь на останні дні

посту. Не обманюйте себе і Бога». Пояснення було просте: «Зали мало

часу

на

виконання

того, що будете обіцяти на сповіді. Піст завершиться. Тому не встигне те виправити те, що мали виконати

під час посту. Все потрібно роби ти вчасно. А каятися

Пункт, який треба відбути і поста вити галочку?

Жест дружби, щоб за компанію

Всі насторожилися ... шається

Чим для тебе є Великодня Спо відь?

особливо.

Пам'ятаймо: найважливіше те, що може прийти час, коли ми дійсно

піти з усіма?

Послух батькам, щоб не надоку чали?

Комфорт для душі, щоб легше ста ло?

Якщо чесно, то Сповідь

це час

тина твого життя, де ти кажеш собі і Богові, що змінишся!

І не тільки це обіцяєш

...

БJ[]А СОРОЧКА

;

Христина Гнот

_________

Був літній день. Сергійко сидів удома і вчив уроки. Згодом до кімнати зайшла мама - принесла синові чисту, добре

поглянув на сорочку і дуже засмутився: на ній залишилася велика чорна пляма.

випрасувану сорочку.

Максима. Мама розповіла, що у нього за

Цієї ночі Сергієві не спалося - згадував

завтра повинен виступити з доповіддю

хворіла бабуся, тому вся сім'я зібралась у лікарню, залишивши собаку самого. Вранці Сергій зайшов до Максима і по просив вибачення за свою вчорашню по ведінку. Сусід посміхнувся і хлопці разом пішли до школи. Коли Сергій повернувся

перед класом.

додому, то побачив

Сьогодні свято. Уся сім'я зібралася до церкви. По закінченні Святої Літургії

батьки пішли до родичів, які запросили

їх в гості. Сергійко побрів додому, адже

Повертаючись, він зустрів Максима

і, пригадавши, що вчора його собака зі

щоб привітатися з ним, аж раптом почув як у нього сильно влучив м'яч. Хлопець

:tia подвір'ї чисту білу

сорочку, яка сохла на сонці. Мама розпо віла, що пляма швидко зникла. Зрадівши,

псував їхній квітник, відразу почав лая ти сусіда. Максим стояв і нічого не зміг відповісти Сергієві, взяв свого чотирила пого друга і, похнюпивши голову, пішов

хлопець побіг гратися з друзями. Людська душа подібна до білої сороч

додому.

ні плями, які зникають через Сповідь і

Неподалік діти грали у футбол. Сергій, побачивши однокласника, озирнувся,

щире покаяння. Як гарно виглядає біла

ки

чистої і випрасуваної. Коли людина

вчиняє гріх, то на ній появляються чор

сорочка!

J\.Jl

••

rnJAf

-- --

Христина ГНОТ

Ясно сонечко сяє,

хмарка по небу пливе, все навколо розцвітає

це весна до нас іде. Земля зі сну збудилась, щезли крига й лі9. А там недалеко струмочок: веселий біжить. Вже й пролісок: перший пробився, фіалки до сонечка хилять голівки своі: травичка зелена буяє,

повн~ ств~в пташиних га~.

Пробудилась зі сну природа весна несе подарунки свої...

_.,.

І І І

ЖИТТЯ - ЦЕ СОП! Ірина Гринишин Гімназистка 5(9)-Г класу Львівської академічної гімназії,

учениця Катехитичної Недільної Школи ім. й. Кунцевича, б класу

Життя

це сон,

Можливо, він чудовий Для когось в ясний літній день. Ну, а можливо, він поганий

Серед тужливих слів-пісень. Можливо, світ засне сьогодні, Засне назовсім, назавжди. Прокинеться одна людина, І буде жити, як завжди. Заснулий світ побачить мріі~ Яким не суджено збутись. Сьогодні ти герой, А завтра - зрадник,

І світ тебе забув. Потрібно жити Днем - сьогодні,

А слава світу

/ І

марнота.

І дав Господь нам Заповіді Для чесного життя. Життя

це сон,

І сон цей неймовірний,

У ньому

ти господар сну.

Ким хочеш бути - будеш Не хочеш - не біда. Сьогодні ти господар, А завтра - ниций раб. Сьогодні можеш все, А завтра скористатись цим ніяк.

Життя

це мандри на землі,

це сон!

І син пробачив батька за усе, І замок в мріях стане наяву, І промінь сипле сонце золоте,

І люди всі усміхнені живуть. Життя

Життя

це сон!

І ми повинні всі його прожити.

Коли закінчаться вони,

Можливо навіть у молитві

Не знаєм ми ніколи.

Усі шануємо ми Матінку

Лише Господь один

Вона ж бо матір бідних всіх людей,

Свідомий цього.

Вона життя своє не змарнувала,

Тересу,

В веселощах не провела, Життя

це сон,

Й ніскілечки не шкодувала,

І світ про це не знає.

А дякувала Господу за це.

Сьогодні світ живе,

За це її святою звемо,

А завтра помирає.

Й за приклад ставимо усім.

Симфонія для нас одна, Проте мелодій тут багато грає.

Що ми живемо всі для Бога, Навчають нас усі святі.

KOtfК'YRf! •••••• +=1 ;J r •ановний QИТІQІ, ПРОДОВІСJ&МО ИОНИVРС пСТОРІНИІМИ свнтоrо nисьмаn. ЦІ ааnитаннн стосvютьсн

єванrеnfі rоспода нaworo Ісvса Христа

І ІСІРІІИJВІННІ ВІ3ЬМJТЬ VQICTЬ ТІПЬИИ ТІ, по дасть првиnьнІ вІдповІдІ на всІ ааnитаннн. П В

а) навернуть; б) зведуть;

в) приведуть до погибелі.

а) то не вірте; б) станьте до молитви;

в) згадайте, що я говорив вам .

79019 Місіонарчик, Свяrо-Ойjфріївський монасmр Оrців Вас!ІJ!іян, вул. Б. Хмельницькоrо, 36, м. Львів.

ІІЙІВ111UІІІІJU8ІІМ,RІІ ІUІUІ~ 8'111ЙІІІІІ83 ІИСПІ 3. . ."." (Іа 3ІUІВ18 3а1а1и11111•І• ІІV••ІІJJ,

настvпний роаІrраІU СJП8Р·ПРИ3ІВ вІДDJДІТЬСR JТРІВНІ 2012 р. ОцІнюватимемо роІоти аа мІснцІ а nистопада 2011 р. по ивІtень 2012 р.

а) на землю зійде Мойсей; б) нічого не відбудеться;

в) на землю зійде Син Чоловічий, що йтиме по хмарах з великою силою і славою. а) Ангели;

б) Бог Отець ;

в) Ісус Христос.

не аааvдь вказати своІ ІАР•сv. номер твnеt11онv та СИІПЬИИ тоІІ РОКІВ.

1 "

tJ , •

а) коли помрете; б) що на вас чекає; в) коли той час настане .

~=:~:~?~~Ііnицю, виріж [аІіо nеремаnюйJ та надіwnи в '''

"-------------------

13 14 15 \

_____________________________________ __________________________________________ ")' ~-----------------

•

Г1І4.ВА

8 ГЛАВА15

14 in

r-з "R т пії а

а) намастила голову Ісуса дорогоцінним

• n'

миром;

б) вмила ноги Ісуса слізьми·

в) слугувала йому під час трапези.

1\ ПІ

• 8 •

ТЬJЇ

а) буде вірний мені до смерті;

б) видасть мене·

ліб1дав

•

в) у чому його звинувачують.

~Варавву;

-~І оду~

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАН КОНКУРСУ ЗА МІСЯЦЬ НJ

Глава 7: 1) а· 2) б· З) б· Глава 8: 1) б: 2) : З) ' 4) а; 5) в; Глава 9: 1) а.' 2) :.'З) в; 4)) б; 5) в;

·ав нести Ісусу хрест

а) Петро;

б) Симон;

б) бер1ть, це моє тіло·

в) Варнава.

в) будьте вірні мені д~ кінця;

Вдарю . "' "' з61жать~я. 1а по \ІОІМ . Діh] Ва(; ••• »

. .

ф ~) У вЄрусалимі; и

•

б) чи він цар юдеиськии;

а) не з~бувайте моїх навчань;

а) звідки він;

б) обох; в) Ісуса.

в) чуда творити~е.

,.,.-.. _

~ '•пРnюе 1аш1тав Пилат в '(.'

а) череп;

nn Гn~rгота? .

;І

RPUPnЇ~

б) що не зрадить його;

Вікторія Шимко \•rм. ЛЬВJВ. .)

рина Паляниця (м Ль . ;'

· · вm · дрІНн Жук (м. Новий Ро~діл).

Ан

в) долина нещасть.

·о

в) у Галилеї.

в Ісуса?

а) Іван; б) с;:имон; • • в) Иосиф Ариматеиськии.

В; 4 б; 5) а.

б) долина смерп;

леєм~;

) що не дозво!1ить, щоб Ісусу зашкодили· '

в) що любить иого.

и ***

***

Старший брат говорить молодшому про батьків:

- Ти чому не їси? - питає матір сина. - Ти ж

- Спочатку вони нас вчать ходити і говорити, а

- А ти бачила, щоб вовки харчувалися

потім змушують сидіти і мовчати.

морквиною?

***

Хлопчик з татом із села приїхали вперше в місто. Син питає батька: - Який найшвидший транспорт у місті? - Тролейбус, напевно. - Чому?

- Бачиш, він прив'язаний, а як бігає! А якщо відв'язати - полетить, напевно!

сказав, що голодний, як вовк.

***

Маленька дівчинка йде з мамою по вулиці,

назустріч їм

Мам,

- бульдог. - говорить дівчинка, - як він схожий на

дядька Альфреда. - Тес! Як тобі не соромно! -Ти думаєш, собака почув?

......•.. ....

.•...... .......••....••.. • 41

І -

Вибрати літери, скласти слова і вставити замість трьох крапок у слова пісень на Великий піст

Іе

І. Крик вчинився і суміш, ". вийняв острий ніж. Но Христос сказав: «Постій, сховай в ножницю ніж свій!»

Упадає раз і другий, бачать тоє жидів слуги, ... по ступає і хрест нести помагає. З. Чоловіче добрий, глянь на хрест святий, ту на нім конає Бог, ". Твій. 4. Вже

зближається "" сонце ясне вже заходить, чорна зрада і зміна кроком Юди пильно бродить. 5. От і вже гора ".! Приступає войнів рота: Розпинає, прибиває, хрест високо підіймає. 6. Я себе жертвую днесь за мій ." ві рним всім дарую навіки живот. 7. Він терпить за тебе, за гріхи твої, щоби відчинити .. " рай тобі. 8. До вечері всі сідають хоч, ся в груди

t---

н t---

о t---

... крає, Дари Божі споживають,

а Христос так промовляє: «Вже не довго буду з вами, злоба людська раду радить, кажу тими ось словами, що один з вас мене зрадить».

9. Не стало сили в людськім

тілі, звершилась ... мук, терпінь, на уста Божі наболілі упало слово ще: амінь, і смерть життя забрала в плінь. 10. Під хрест Твій стаю, Спасителю мій милий. І молю Тебе, о дай же мені за гріхи ... щирий. 11. Тож в годині тій страшній най заплаче ". цілий, і за святим Хрис том най вступає враз з хрестом. 12. Христос розп'ятий на Голготі за гріхи світа ... терпить, в безмірних муках і скорботі, по Тілі Кров свята біжить. ІЗ. «Пренебесний Отче милий, укріпи Ти в Мені сили, щоб мя страсти не лишили. Но я, Отче, Тебе молю, відверни сю чашу болю,

о о

-п

но як тепер, так і всюди, в кожнім серцю, в кожній груди

нехай

". Твоя буде!».

Іт

. за лютий 2012 року: "

ЯТИТЕЛІ>>, ony б л1ко 6 Добро. 7.Емілія. 8.Таина. дку «три СВ А rел 5 Симеон. · " " Відnов~ді ва заrа я 2 Риторика. 3.Молитва. 4. н 5 ТТі~ія. 6.Аріянзус. 7.Моисеи.

ваву у числ~

ГРИГОРІИ: 1.Блаrословенн .3 Милосердя. 4.Архиєпископ. .

ВАСИЛІЙ: 1.Свято. 2.Слав\ Монах. 4.Манна. ІВАН: 1.Греція. 2.Адвокат.

Павло Білик,

бр. Юстин Борис, ЧСВВ

иІ

Віталій Павлучкович.

яІ

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

БЕРЕЗЕНЬ2012

.__

СВЯТІ ТАИПИ ЦЕРКВИ ІХРИСТИЯП о. Герман НИЧАК, ЧСВВ

Синод єпископів Української Греко

католицької Церкви проголосив 2012 рік роком святих Тайн і про них ми будемо роздумувати на сторінках нашого часопису. Святі Тайни Церкви є засобами освя чення членів Церкви та воцерковлення

тих, хто бажає стати членом Церкви свідо мо у зрілому віці, як це було в перших віках християнства, і також тих, кого приводять

до хрещення батьки, які є християнами і

бажають, щоб їхні діти теж були христи янами.

Наша літургійна традиція дотримуєть ся постанов Вселенської Церкви, вислов

лених на Тридентійському соборі, згідно з якими святих Тайн є сім: Хрещення, Ми

ропомазання, Євхаристія, Покаяння (Спо відь), Єлеопомазання (помазання хворих),

Подружжя та Рукоположення, тобто Свя щенство.

Слово

«таїнство»,

або

«містерія»

(з

грецької) і «сакраментум» (з латинської) виражає певний таємний, попередній за

дум, який передбачає його здійснення в

певному часі, в певних обставинах і з ви значеним наміром. Із Святого Письма до відуємося, що слово «таїнство » стосується

Бnаrословення Господнє на вас.

передовсім Бога, який є найбільшим Таїн

ством, містерією нашої віри, та Його спа

значення. «Таїнством Божої волі» святий

сительного задуму щодо людського роду.

апостол Павло називає «той задум добро

Біблія каже, що Творець є «Богом тайни»

зичливий і ухвалений у Ньому (Христі),

(Іс.45,15), «ЩО в світлі живе неприступнім»

(1 во

щоб, коли настане повнота часів, здійсни

Тим.6,16).

ти його

У Писанні та вченні Отців Церкви сло

й земне» (Еф.1,9-10). Таїнство для христи

« таїнство » має свої різні характерні

MIGIOH

ян

об'єднати все у Христі: небесне

це Христос між нами (пор. Кол.1,27).

ОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

Тому пізнання Божого Таїнства

БЕРЕЗЕНЬ2012

це піз

Таїнство, позначені знаком приналежнос

нання Христа, «В якому сховані всі скарби

ті до Божого Царства і спасіння. «І не за

мудрості і знання» (Кол.2,3). Таїнство

смучуйте Святого Духа Божого, що ним ви

це

Христос і все, що Він вчинив і чинить за

назнаменовані на день відкуплення» (Еф.

для нас

4,30).

навчає нас Катехизм УГКЦ.

Таїнство Бога, тобто Його таїнственний задум спасіння людського роду, здійсню

на чолах їх» (Од.

ється в Ісусі Христі, який є Таїнством на

шого відкуплення і спасіння. Христос є Та

7,3).

Святі Тайни Церкви

це зовнішні сим

воли, чи то знаки, які здійснюються в на

їнством нашого спасіння, яке Він здійснив

міренні Церкви (задля спасіння, освячен

через свою жертву на хресті і від того часу

ня, відпущення гріхів, благословення на

дарує нам Себе у святих Тайнах Церкви

подружнє життя

та освячує нас і провадить до відновлен

обряду, сформованого традицією, за допо

ня свого образу, який ми втратили в особі

могою слів молитви та матеріальних засо

Адама та через особисті гріхи.

бів, які символічно виражають в нас ту чи

Христос

являється

єдиним

посеред

тощо)

згідно

певного

іншу дійсність. Зазвичай символ виражає

ником між Богом та людьми і тому Він є

якусь дійсність, натомість

основоположним Таїнством, основою всіх

Тайн, символ не лише позначає її

Таїнств. Святе Письмо каже про Христа

все він справді вміщає в собі цю дійсність,

так: «Один бо Бог, один також і посеред

яка в повноті передається, наприклад, під

ник між Богом та людьми

чоловік Хрис

час Божественної Літургії. Тут Таїнство

Святий апостол Пав

Євхаристії поєднує разом і присутність

ло влучно називає Христа Таїнством, яке

Ісуса Христа, і символ цієї присутності, це

тос Ісус»

Тим.

2,5).

щодо святих

перш за

було віддавна і стало об'явлене у свій час:

одночасно жертва і згадування про жерт

«Тому ж, хто може вас утвердити згідно з

ву

моєю Євангелією та з проповідуванням

сність і тому ми поєднуємо ці дві істини

Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни,

нашою вірою.

розумом неможливо осягнути цю дій

промовчаної протягом відвічних часів, а

Таїнства Церкви здійснюють в нас те,

тепер же об'явленої через писання проро

що Христос вже довершив задля нашо

ків, за веліннями предвічного Бога, роз

го життя фізичним способом

голошеної ж для всіх народів, щоб вони

справжню смерть, яка тепер здійснюється

переніс

Богові, єдиному му

через символи. Через них Він робить нас

дрому, через Ісуса Христа, слава на віки ві

учасниками свого вічного життя вже тут,

повинувалися вірі,

чні. Амінь» (Рим.16,25-27).

на землі через благодать, яку отримуємо у

Із Святого Письма дізнаємося, що Та

святих Тайнах.

їнства є також знаками іншої дійсності,

Завдяки символам, за допомогою яких

яку вони позначають: «А що світ своєю

здійснюється те чи інше Таїнство, силою

мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрос

благодаті Святого Духа ми перемінюємося

ті, то Богові вгодно було спасти віруючих

містичним способом у нову людину, наби

глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають

раємо подобу Христа. Саме Дух Святий є

знаків, а греки мудрості шукають,

проповідуємо Христа розп'ятого: для юдеїв, і глупоту для поган».

21-23).

«Не шкодьте землі, ні морю, ні дере

вам, поки не опечатаєм слуг Бога нашого

ми

тим, хто поєднує нас із Христом і ми живе

ганьбу

мо Його життям. Апостол Павло каже: «У

Кор.

Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо»

Ті, хто отримали певні Таїнства, чи

(Ді.17,28).

,о

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

Таїнством

спасіння

також

Церква

Христова, тобто його Містичне Тіло, як середовище спасіння

життя, не перервалося, а перейшло до Та їнств церковних».

саме у Церкві Хрис

тос діє через Таїнства, які він установив.

звершуванні

Таїнств

відбувається

переображуюча дія трьох різних площин

У Святих Таїнствах виявляється зустріч

існування: Церкви, світу та Царства Божо

Бога і людини. Творець, об'являючи себе,

го. Завдяки слову молитви і призиванню

дарує людині свою ласку, своє божествен

Святого Духа Церква стається Таїнством,

не життя, а людина приймає цей дар вірою

в якому цей світ преображається благо

і відповідає тим, що провадить спосіб жит

даттю Христовою у Святому Дусі і так ве

тя, який свідчить про життя Бога в її душі.

дена Христом, прямує до Царства Божого.

Апостол Павло каже, що ми осягаємо

Отже, святі Таїнства дозволяють нам жити

спасіння через оправдання в Ісусі Хрис

у тісній єдності з Богом і таким чином бра

ті і його ласкою: «І оправдуються даром

ти участь у житті з Христом: «Живу вже не

його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі

я, а живе Христос у мені» (Гал.

Христі: якого видав Бог як жертву прими

2,20).

Видимий знак невидимої Божої ласки

рення, в Його крові, через віру, щоби ви

явити свою справедливість відпущенням

яким ми отримуємо Божу благодать, бо

гріхів

колишніх,

за

час

так характеризуються Таїнства, завдяки

довготерпіння

саме через них спливають на нас незчис

Божого, щоби виявити свою справедли

ленні ласки. Є Таїнства, які ми можемо

вість за нинішнього часу,

щоб він був

прийняти лише один раз в житті, бо вони

справедливий і усправедливлював того,

витискають у наших душах незатертий

хто вірує в Ісуса» (Рим.3,24-26). Таким чи

знак

ном, таїнство Бога, тобто Його спаситель

щенство, Таїнство, яке приймають лише

Хрещення, Миропомазання і Свя

ний задум щодо нас ми приймаємо вірою

покликані до такого служіння. Тому їх по

Церкви, якої ми є членами від дня нашого

вторення не принесе такого ж результату,

хрещення.

як тоді, коли приймаємо їх перший раз, на

Спасіння, яке людина отримує від Бога,

томість є інші Таїнства, до яких вдаємося

полягає саме в тому, що вона уподібню

часто і щоразу отримуємо оновлюючу силу

ється до Христа у любові так, як Христос

благодаті.

полюбив нас (пор. Йо.13,34). Відкриваючи

Через Тайни Церкви Христос освячує

своє серце на дар ласки, людина віддає себе

своїх вірних силою благодаті Святого Духа

Богові, щоб зростати у вірі, надії та любові

- святі Таїнства, каже святий Йоан Золо

аж «ДО міри повного зросту повноти Хрис

тоустий, це ліки євангельського самаря

та» (Еф.4,13). Тому спасіння, яке походить

нина для підтримки і збереження здоров'я

від Бога, дається нам у Церкві через участь

нашої душі.

у святих Тайнах, святій Літургії, до якої провадять всі святі Тайни .

У такому світлі бачимо, що святі Таїн ства є

не

просто видимим

знаком

неви

У Катехизмі УГКЦ читаємо, що Хрис

димої Божої благодаті, а дійсністю, яку ми

тос продовжує навчати, зціляти, прощати,

неспроможні осягнути нашим розумом,

це

але якою можна і потрібно жити кожному

таїнство Його присутності, місце зустрі

християнинові. Можемо сказати, що святі

чі Бога і людини. Святий Лев Великий,

Таїнства є тими дверима, проходячи через які, ми беремо участь у нашому спасінні і

животворити в Церкві, і тому Церква

Папа Римський

ст.), наголошує: «Усе,

що Христос діяв упродовж свого земного

ІОН

входимо у Боже Царство.

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

БЕРЕ3ЕНЬ2012

(10

ЕСТОП

ЕДІlІЯ ВЕlІИКОГО ПОСТУ

«Слово про хрест ... для нас, що спасаємося, сила Божа»

Кор.

1, 18).

У третю неділю Великого посту на Утре ні священик виносить на тетрапод Чесний

і Животворящий Хрест, якому вірні по клоняються майже цілий тиждень, аж до

віддання празника (коли тут говоримо про поклоніння, маємо на увазі вшанування,

цінування, бо поклоніння належить тіль ки самому Богові, а не речам, бо це вже

буде ідолопоклонство).

Хресту Твоєму покnоняємось ...

Як подорожній, втомлений з довгої до роги, відпочиває під ряснолистим деревом,

по-царському підписати нам прощення»

так і всі християни, звершуючи духовну

мовиться в іншій стихирі празника.

подорож до небесного Єрусалима

Пасхи

глупота тим, що погибають,

Господньої, знаходять на половині дороги

а для нас, що спасаємося, сила Божа »

Хресне дерево, щоб у його тіні набрати сил

Кор.1,18). Бо це глупота для тих, що не при

для подальшої подорожі. Або як прихід царя, який повертається з перемогою, ви

ймають з вірою і не думають про доброту і всемогутність Бога, але божественні діла

переджають його знамена й скіпетри, так і

досліджують

Хрест Господній випереджає Христа Пере

та природних міркувань, бо все, що нале

можця і Його перемогу над смертю - святе

жить Богові, вище єства, розуму і мислі.

Воскресіння .

посередництвом

людських

Всяке, зрештою, діяння і чудотворення

Поклоняючись Хресту, співаємо: «Хрес

Христове

зовсім велике, божественне й

ту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе

дивовижне, та понад усе дивовижний Чес

воскресіння Твоє славимо».

ний Його Хрест. Бо смерть скинута, гріх

Свята Церква виставляє у половині свя

прабатьків

знищений,

ад

ограбований,

тої Чотиридесятниці вірним Хрест для

даровано Воскресіння, дана нам сила не

того, щоби нагадуванням про страждання

хтувати теперішнім і навіть самою смер

і смерть Господню запалити і скріпити їх

тю,

до дальшого подвигу посту. Хресту покло

ство, відкриті врата раю, наше єство сіло

няємося і цілий четвертий тиждень Вели

праворуч Бога, ми стали дітьми Божими

повернено

первоначальне

блажен

кого посту, до п'ятниці, тому й називається

і спадкоємцями не через інше що, а через

цей тиждень

Хрест Господа нашого Ісуса Христа. Бо все

«Хрест

хрестопоклонний.

охорона всієї вселенної, хрест

окраса Церкви, хрест

хрест

«Хрест

вірних опора, хрест

це влаштоване через Хрест: «Всі бо ми, що

володарів сила,

у Христа хрестилися,

смерть Його хрестилися» (Гал. 3,27). І далі:

ангелів слава і

демонів поразка». Так пояснює одна із сти

«Христос?

хир значення хреста для цілого світу. «Хрес

дрість»

каже апостол,

це Божа могутність і Божа му

Кор.

1,24).

ною тростиною, обагривши Свої пальці

Ось смерть Христова, або Хрест зодяг

червоною кров'ю, зволив з любові до людей

нув нас в іпостасну Божу мудрість і Силу.

GIOHdP

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧ

БЕРЕЗЕНЬ 20 1 2

Сила ж Божа

це слово хресне, бо через

Своїм учням «Тоді на небі з'явиться знак

нього відкрилась нам могутність Божа,

Сина Чоловічого» (Мт. 24,30), має на увазі

тобто перемога над смертю, подібно тому

Хрест. Тому треба поклонятися знамену

як чотири кінці Хреста, з'єднавшись у цен

Хреста. Бо там, де буде знамення, там буде

трі, твердо тримаються: і висота, й глиби

і сам Христос. Матерії ж, з якої зроблений

на, і довжина, і ширина, тобто все видиме

образ хреста, хоч би це було золото або коштовне каміння, після зруйнування об разу, якби таке трапилось, ми не повинні

й невидиме сотворіння.

Хрест дано нам як знамення на чолі, як

Ізраїлю

обрізання. Бо через нього ми, ві

поклонятися. Отже, всьому тому, що по

рні, відрізняємося від невіруючих і пізна

свячене Богові, ми поклоняємося, віддаю

ємось. Він

чи почитання Йому самому.

щит і зброя, пам'ятник пере

моги над дияволом. Він

печать для того,

Дерево життя, посаджене Богом у раю,

щоб не торкнувся нас Той, що викорінює, як каже Писання (Вих.12,12-29). Він - для

було прообразом цього Чесного Хреста.

тих, що лежать стоять

пастирів

піднесення, для тих, що

Тому що як смерть увійшла через дерево, то

треба було, щоб через дерево були дарова

опора, для немічних - палиця, для

ні Життя і Воскресіння. Патріарх Яків, по

жезл, для тих, що повертаються

клонившись врешті жезлу Йосифа посеред

проводир, для тих, що досягають посту

пу в досконалості душі й тіла

спасіння,

усунення всякого лиха, всяких благ при чина, гріха викорінення, запорука воскре

сіння, дерево Життя Вічного.

ництвом образу хреста

благословив своїх

синів руками навхрест (Бут.

48,14). Він дуже

чітко прообразив знамення хреста. Те саме прообразив жезл Мойсея, який хрестовидно позначив море і врятував Із

Отже, самому дереву, справді дорого

раїля, а фараона потопив; руки, хресто

цінному і гідному почитання, що на ньому

видно простерті, спонукали на втечу Ама

Христос приніс Себе Самого в жертву за

лика; осолодили гірку воду; зі скелі забило

нас,

освяченому доторком Святого Тіла

джерело; жезл надавав Арону священичої

й Крові, дійсно треба поклонятися. Таким

гідності; змій на дереві, піднесений у ви

і цвяхам, спису, одежі й

гляді трофея, ніби умертвлений, зціляв

святим Його місцям : Голготі, спаситель

тих, що з вірою дивилися на мертвого во

ному і животворящому Гробу... Як каже

рога, подібно до того, як і Христос, що ті

Богоотець Давид: «Увійдімо в Його житло, упадімо до підніжка Його стіп!». А що він

ликий Мойсей каже: «Побачите, що ваше

має на увазі Хрест, доказує те, що сказа

життя висітиме на дереві перед вами» (пор.

но: «Устань, Господи, до Твого відпочин

Втор.28,66). Через пророка Ісаю Господь

самим чином

ку» (Пс.

132,7-8), тому що

лом не знав гріха, був прибитий за гріх. Ве

після Хреста йде

сказав: «Я простягав Мої руки день-у-день

Воскресіння. Бо якщо для нас дорогі дім,

до бунтівливого народу, що ходив недо

світлиця й одежа тих, що їх любимо, то

брими шляхами, за своїми примхами» (Іс.

наскільки більше те, що належить Богові

65,2).

і Спасителеві, завдяки чому ми і спасенні!

Поклоняємося ж ми образу Чесного і

О, якби ми, що поклоняємося Хресту,

Животворящого Хреста, хоч би він був

отримали частку в Христі,

зроблений з іншої матерії; почитаючи не

Який був розп'ятий!

матерію (нехай так не буде!), а образ як символ Христа.

Господь, даючи заповіт

український

християнськии часопис

св. Іван Дамаскин

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

СВІДЧИТИ РАДІСТЬ ХРИСТОВОЇ lI

БОВІ

Проповідь Святішого Отця Венедикта

XVI під час Святої Літургії 19 лютого 2012 р.

19 лютого 2012 року в базиліці Святого Петра Вселенський Архиерей Венедикт XVI

очолив Службу Божу, яку з ним співслужи ли двадцять два кардинали, яким напере

додні Папа надав кардинальську гідність. У своїй проповіді Святіший Отець виявив велику радість з приводу спільної Євхарис тійної молитви з новими кардиналами, яких

він напередодні приєднав до Колегії карди

свідченням власного життя".

налів; привітав усіх учасників Богослужіння, зокрема, духовенство та чернецтво, світську

споруджено всю духовну будівлю Церкви.

владу та повноважних послів і, особливо, но

Церква не існує задля себе самої, але спрямо

вовведених у кардинальську гідність.

вує до того, хто є понад нами. Церква

це міс

це, в якому до нас, так би мовити, «прибуває»

того апостола Петра, Папа наголосив, що

Бог, і де ми «вирушаємо» до Нього. За словами

заклик до пресвітерів бути ревними та дбай

святого Ігнатія Антіохійського, Церква Риму

ливими пастирями Христового стада зверне

вже відзначаються багатьма заслугами перед

є «тією, що головує в любові», а бути першим у вірі нерозривно пов'язане з тим, щоб бути першим в любові. Віра без любові не була би

Божим людом внаслідок великодушного та

справжньою християнською вірою.

ний, перш усього, до нових кардиналів, які

мудрого душпастирського служіння. Нова

Егоїстична віра не справжня. Хто вірить в

гідність, яку вони отримали, виявляє визна

Ісуса Христа і входить у динамізм любові, що

ння їхнього вірного служіння у Господньому

знаходить своє джерело в Євхаристії, відкри

винограднику, як також вшанування громад

ває справжню радість і, в свою чергу, живе

та народів, з яких вони походять і які гідно

згідно з нею. Справжня віра освічена любов'ю

представляють у Церкві, а також ввірення їм

і веде до любові, підносить вгору. Бог не є са

нових, важливіших церковних обов'язків та

мотністю, але любов'ю

сподівання на дальшу готовність служити

любов'ю, яка розповсюджується і сіяє. Цей

для Христа і Церкви.

дар любові ввірений кожному християнинові

Святіший Отець прокоментував уривок

славною і радісною,

це дар, який треба передавати іншим разом

з Євангелії від святого апостола Матея (пор.

із свідченням власного життя. Саме в цьому

Мт.16,16-19). Під Божим натхненням свя

полягає завдання кардиналів

тий Петро висловлює свою непохитну віру

дість Христової любові.

свідчити ра

в Христа, Божого Сина і обіцяного Месію. У

Папа поручив нових кардиналів під опіку

відповідь на це ясне визнання віри, зробле

Марії, Матері Воплоченого Слова, щоб Вона за

не Петром також і в імені інших Апостолів,

хищала шлях Церкви, підтримувала Своїм по

Ісус виявляє ту місію, яку має намір йому

середництвом діяльність пастирів та прийняла

довірити, тобто, що він має бути «каменем»,

під Свій покров усю Кардинальську Колегію.

«скелею», видимим фундаментом, на якому

Звертаючись до Першого Послання свя

Українська служба «Радіо Ватикан»

GIOHdP

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ2012

П'.ЯТДЕС.ЯТ ПРИЧИП ЧИТАТИ БІБlІІЮ є пізнання Божих слів, аби ти не опинився

Підrотrвав о. Терентій АОВГАНЮК, ЧСВВ

серед тих, про кого говорить цей автор. Будь

«Незнання Святого Письма є незнанням Христа»

«Християнин, який не живиться Писанням,

не живе»

(святий Єронім)

серед тих, про кого розповідає апостол Йоан (пор. 1 Йо.1,1-3).

«Тільки Христос має слова, які не ста

ють заяложеними» (Йоан Павло П). «Єдине, що не є втратою часу,

це шукання Бога,

навіть якщо Він недосяжний» (св. Бернард).

Майже кожний з нас носить із собою

«Якщо ти голодний і шукаєш хліба, то Він є

мобільний телефон. Навіщо? Бо хочемо бути

хлібом» (св. Амвросій). «До Бога треба при

доступні для тих, хто ДО нас ПОДЗВОНИТЬ, і

ходити вдень і вночі» (пор. Лк.11,5-9; Ам.5,4).

самі хочемо мати доступ до них. Коли хтось

«Бог дав нам усе, даючи свого Сина. Об'явив

тобі каже: «Приїдь до мене»,

нам усе, пропонуючи нам своє єдине Слово.

а ти не знаєш

дороги, то інколи той, хто запрошує, додає:

Після Ісуса Христа нам уже немає на що че

«Візьми з собою телефон і, як будеш уже до

кати» (св. Йоан Золотоустий). «Коли не мож

їжджати, я підкажу дорогу». Хіба в такій си

на вірити вже ні єдиному слову, бо слова ви

туації поставишся до цих слів легковажно і

явилися брехливими, ще залишається Слово Євангелія» (кардинал Стефан Вишинський).

залишиш телефон удома? Або, скажімо, ми чекаємо на дуже важливу й термінову ін

формацію. Якщо справа стосується нашої

«Невпинно читатимеш Біблію,

зав мені дідусь.

ска

Любитимеш її більше, ніж

сім'ї, здоров'я чи праці, хіба ми вимкнемо те

батьків. Більше, ніж мене. Ніколи з нею не

лефон? Божим «телефоном» є Святе Письмо.

розстанешся. А коли постарієш

Через Біблію Бог хоче передати нам важливі

переконання, що всі книжки, які ти прочи

справи і покерувати нашим життям. А ми

тав за життя, є лише бездарним коментарем

ж бо так рідко зазираємо до Біблії, так рідко

до цієї єдиної Книги» (Роман Брандштет

носимо з собою цей «Божий телефон». Змі

тер). Ми не мали таких дідусів, але час мине

німо це! Бог до тебе дзвонить! ВІДПОВІСИ?

швидко, самі станемо дідусями чи бабу

«Відкривай серце Бога в словах Бога» (св.

сями. Те, що скажемо нашим внукам про

Григорій Великий).

Біблію, залежить від нас самих. Це також

2. «0 мій

Боже, як це так діється у цьому

бідному старому світі, що Ти такий великий, а ніхто Тебе не знаходить, що Ти так голосно

дійдеш

буде відповіддю Богові на те, що Він сказав у Втор.11,18-21.

5. Це смішно -

як сильно ми віримо тому,

кличеш, а ніхто Тебе не чує, що Ти так близь

що написане в газетах, і сумніваємося в тому,

ко, а ніхто Тебе не помічає, що Ти жертвуєш

що каже Святе Письмо. Це дивно

себе кожному, а ніхто не знає Твого імені?

но кожен з нас хоче йти до неба за умови, що

Люди втікають від Тебе і кажуть, що не мо

не муситиме дізнаватися, думати, говорити,

жуть Тебе знайти, повертаються до Тебе спи нами і кажуть, що не можуть Тебе побачити,

ані також робити щось із того, про що каже

затуляють вуха і кажуть, що ніхто не може

ти смс-ами сотні пліток, що поширюються,

Тебе почути» (Ганс Денк). Нехай цей текст

немов нестримний вогонь, а коли висилаєш

дасть тобі розуміння, наскільки важливим

повідомлення, яке стосується Господа Бога,

~~~~~ь~~ь~ий часопис

Святе Письмо. Це дивно

як силь

- як можеш висила

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ 2012

люди ДВІЧІ замислюються, чи поділитися

проголо

шувати Євангеліє так, аби осягнути резуль

можемо перейматися тим, що хтось про нас

тат, бо будемо суджені на цій підставі (пор.

подумає, замість думати про те, до чого нас

Іс.5,1-12). Приносити своє життя Богові (пор.

закликає Бог! Це дивно

як охоче ми дові

дуємося про речі, що не мають значення, а не

Рим.12,1-2,11)

це отримати спасіння. Ми

стаємо переможцями, коли служимо (пор.

хочемо дізнатися про те, що до нас говорить

Йо.21,15-19). Але ми навіть не знаємо, що Бог

Ісус Христос і наш Творець, Бог Отець.

сказав! Читаймо Святе Письмо, стараймося

6. «Біблія -

це лист Бога до людей» (св. Гри

горій). Якщо ти не читаєш Біблії, то немовби викидаєш лист у кошик, не відкривши. Якби

зійти з широкої дороги і йти вузькою стеж

кою за Христом (пор. Мт.7,14; Мк.8,34-35).

З папської енцикліки: «Приймаючи

королева Великої Британії написала до тебе,

Христа, ви відкриваєтеся на остаточне Сло

хіба ти не прочитав би з цікавістю? Напевно,

во Бога, на того, в кому Бог дав себе уповні

також і з радістю, турботливо й уважно. Ти

пізнати і хто вказав нам дорогу, що веде до

отримав листа. Не від якогось земного вла

Нього». «Весь Новий Завіт

даря, а від Царя Небес. Однак ти майже гор

нового життя для того, хто вірить у Христа

дуєш цим даром, таким безцінним скарбом!

і живе в Його словах» (Йоан Павло П). «У

це гімн на честь

Щоразу, коли читаєш Євангеліє, сам Христос

Біблії ми знаходимо саме стільки, скільки

промовляє до тебе. «Коли читаєте

молите

шукаємо: те, що велике й Боже, якщо шу

ся до Нього і розмовляєте з Ним» (св. Тихон). «Немає такого вчення, яке було б краще, цін

каємо те, що велике й Боже; те, що важливе

й історичне, якщо шукаємо те, що важливе

ніше й важливіше, ніж текст Євангелія. За

й історичне; і не знаходимо взагалі нічого,

мислюйтеся над ним і дотримуйтеся того,

якщо нічого не шукаємо. Голодні знаходять

чого власними словами вчив наш Господь і

у ній поживу досита, але для ситих вона є

Вчитель, Ісус, і що виконував своїми вчин

книгою, що відштовхує ще перш ніж вони її

ками» (св. Цезарія). «Євангеліє - це Христос»

розгорнуть. Біблія говорить про новий світ,

(Одкр.

світ Бога!» (Карл Барт) «Без Святого Письма

19,13).

«Говори, Господи, слуга Твій слухає»,

так сказав Самуїл (пор.

1 Сам.3,10). Чи я про

поную себе Богові на служіння? Чи я скажу:

ми не дійдемо до святості» (св. Єронім).

П Ватиканський Собор: «Від початку

творіння Бог провадить діалог із людиною, а

«говори, Господи, я готовий»? (пор. Іс.6,8;

Святе Письмо є саме одним з елементів цьо

Мт.10,16) Ісус кличе: «ідіть за Мною!» Чи я

го віковічного діалогу». Отож, якщо хтось

йду в кожне з місць, куди кличе Ісус (пор.

насправді хоче розмовляти з Богом, то не

Ді.5,29), чи йду (хочу йти) тільки до неба? Ми

може не визнавати Його слів, що були за

порівнюємо себе із так званими «гіршими», і

писані саме у Святому Письмі, й записані

тоді «світлішаємо» (пор. Лк18,9-14;

не задля самого запису, а для того, щоб бути

14,13). Але

ж ми покликані не порівнювати, а служити

пізнаними. Не пізнавати їх

(пор. Лк.16,11-13). Якщо даси працівникові

туляти вуха у присутності того, хто говорить.

це немовби за

завдання, то він його повинен виконати, а не

«Ви вже чисті

тільки говорити про виконання (пор. Мт.8,9;

до вас» (Йо.15,3). «Всі ... чудувалися словам ласки, які линули з вуст Його» (Лк.4,22).

28,19-20).

Ісус сказав до своїх учнів, а через

них і до нас, сьогоднішньої Церкви (пор.

лість, це обов'язок (пор. Мт.20,1)

як сильно ми

ним з іншими. Це смішно

словом, яким Я промовляв

10. Навіщо читати Святе Письмо? Бо цьо

Кор.6,16; Рим.16,5), що ми повинні «робити»

го прагне Ісус! Він сам висловив це праг

учнями всі народи (пор. Рим.10,14) Це не ми-

нення у святині. Кожної суботи Він ішов до

GIOH

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ 2012

синагоги й там читав і слухав слова Святого

з собою, принаймні Євангеліє. І з нього вони

Письма. Пізніше сам повелів безпосередньо:

черпали сили до витривалості у вірі й навіть

«досліджуйте Писання, бо вони свідчать

віддавали за нього життя. Ісус дванадця

про Мене» (пор. Йо.5,39; Йо.20,30-31). Перші

тирічним хлопцем знав слово Боже краще,

християни, які ще зберігали в пам'яті запро

ніж не один такий, хоч би й шістдесятидво

шення Ісуса й Апостолів читати Святе Пись

річний, хто думає, ніби виконує волю Божу

мо, робили це щодня, навіть кілька разів на

(пор. Лк.2,41-52). «Дух- ті слова, що Явимо

день; і щоби мати до нього доступ у небез

вив ДО вас, вони й ЖИТТЯ» (Йо.6,63).

пеках і переслідуваннях, завжди брали його

(Далі буде)

БОЖЕ МИlІОСЕРДВ І ще один приклад. Плачучи, хлопчик

о. Василь МЕНДРУНЬ,ЧСВВ

прибіг додому. Дідусь обняв його ніжно, Після Другої світової вшни багато на

тулить і тулить до своїх грудей. Та хлопчик

цистів було засуджено за їхні злочини до

не перестає ридати і схлипувати. Дідусь

смертної кари міжнародним судом у Нюрн

голубить

берзі. Між ними був і генерал СС Освальд

«Тебе хтось ударив?»

його,

намагаючись

заспокоїти.

питає. Хлопчик за

Поль, якого страчено в

перечливо хитає головою. «Забрали в тебе

ніше,

щось?» «Ні»

1951 році. Та ще ра 12 лютого 1950 року у в'язниці він на

відповідає хлоп'я, заходячись

вертається до Католицької Церкви і гине,

плачем. «То що ж тоді сталося?»

вповні підкорившись Божій волі. Він напи

вано питає дідусь. Онук шморгає носом і

сав книжечку про своє навернення, в якій

починає розповідати: «Бавились ми у хо

прославляє Божу любов, доброту й мило

ванки, я сховався за шафою. Стояв і чекав,

сердя. Наприкінці його спогадів читаємо:

але ніхто не приходив... Кінець кінцем я

стурбо

«Якою довгою дорогою Бог мене вів, перш

вийшов зі схованки

ніж відчинив мені батьківський дім. Він по

вже скінчено й усі пішли додому. Ніхто не

...

і побачив, що забаву

казав мені цілий світ: його яскравий блиск,

прийшов мене шукати!» Ридання аж стру

його оманливу гру і його шум, що отума

шували його тільце. «Розумієш? Ніхто не

нює. Він вилив на мене цілу нужду життя:

прийшов шукати мене і знайти!» (Бруно

очорнення, упокорення, терпіння на душі й

Ферреро, «Звуки арфи»).

тілі, земний суд і шибеницю. Скільки разів

Слухаючи цю розповідь, ми, напевно, при

у бурхливих літах мого життя Він стукав до

гадали собі подію, що сталася в раю. Адам

мого серця! Та це ніжне стукання губило

і Єва не послухали Бога, згрішили. Коли ж

ся у голосному гаморі світу. Щойно в тихій

почули вони луну від Господа, що ходив собі

самоті в'язничної кімнати почуло моє серце

садом під час денної прохолоди, то сховалися

голос Дивного Бога».

серед дерев саду. Тоді Господь Бог покликав

Боже Милосердя, наче тінь, ходило за

чоловіка і спитав його: «Де ти?». А той відпо

цим генералом і зустріло його аж там, де

вів: «Я почув твою луну у саду й злякався, бо я

вже всі його покинули,

в камері смертни

ків. Подібно проявляється воно і в нашому житті.

MIGIOH

нагий, тож і сховався» (Бут.3,8-10). Цей випадок промовляє до всіх людей протягом віків і віків. Передовсім до людей

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ2012

нашого століття." «Де ти є?»

- кличе Гос подь. О, як багато нині людей сховалися пе

каже Паскаль,

проповідує або

людську нужду, або Боже Милосердю>.

ред Богом. Може, дехто і з нас". Зі страху, з

Бог є милосердний. Сам прихід Сина

легкодухости". А, може, з лінощів". Але Бог

Божого на землю свідчить, що Отець Не

не припиняє шукати.

Чому шукає? Бо Він

Батько, бо Він

бесний «так полюбив світ".». Яке ж то добре Серце Отця Небесного, що нам явив свого

милосердний. Не хоче смерті грішника, але

Сина! Про це так гарно і переконливо нага

хоче, щоб той навернувся і жив.

дує нам стихира з молитвослова: «Ти, Діво,

Слова Ісуса Христа до сестри Фаусти

стала Божою Матір'ю, тілом проти природи

ни: «Людина не знайде заспокоєння, доки

породивши Бога-Слово, якого Отець, як

не звернеться з вірою до мого Милосердя.

благий, перед усіма віками появив із свого

О, як дуже ранить Мене недовір'я душ. Милосердя, але

Серця".» Так, Отець Небесний має батьківське

не довіряє моїй доброті. І сатана прослав

всепрощаюче Серце. Таким є і Його Єди

Така душа визнає, що Я

ляє мою справедливість, але не вірить у

нородний Син, Господь наш Ісус Христос. В

мою доброту. Скажи, що Милосердя є

Нього теж всепрощаюче Серце. Інакше і не

найвищою ознакою Бога. Усі діла моїх рук

може бути, бо сам Ісус сказав: «Я і Отець

увінчані милосердям ... »

ОДНО» (Йо.10,30).

Якщо б ми хотіли мати збірний образ Божого Милосердя, то мусіли б передовсім

Серце Ісуса обвите терниною наших гріхів, але Воно сяє полум'ям любові і прощення.

приглянутись доброті нашого Спасителя,

Молитва сестри Фаустини Ковальської:

який за грішників помер на хресті. Далі

«Ісусе, відвічна Правд0, наше Життя, бла

мусіли б розважити, як Бог старався за

гаю і жебраю Твого Милосердя для бідних

хоронити людину перед гріхом, як її осте

грішників. Найсолодше Серце мого Госпо

рігав, як давав їй свою ласку, як старався

да, повне співчуття і незглибимого мило

перешкодити тому, щоб вона не поповняла

сердя, благаю Тебе за бідних грішників. О

гріх. Але ми обмежимося до того, щоб зма

Найсвятіше Серце, Джерело Милосердя,

лювати Боже Милосердя, показане людині

з якого б'є проміння незбагненних ласк на

після того, як вона Його образила тяжки -

весь людський рід, благаю Тебе про світло

ми гріхами. Що слід розуміти під висловом

для бідних грішників. О Ісусе, згадай свою

«Бог Милосердний»? Це означає, що Бог

гірку муку і не дозволь, щоб гинули душі,

радо прощає гріхи, коли за них жалуємо.

відкуплені

Це значить, що Бог має співчуття, розумін

Найсвятішою Кров'ю. О Ісусе, коли роз

ня, м'яке серце для розкаяного грішника,

важаю про цю велику ціну Твоєї Крові,

подібно, як маємо співчуття до немічної

тішуся її могутністю, бо однієї краплини

дитини, до важко хворого, або до людини

вистачило б за усіх грішників. Ти нікому

у великій біді.

не відмовиш у Своєму Милосерді. Небо і

такою

дорогоцінною

Твоєю

Так, «милосердя Господнього повна зем

земля можуть змінитися, але Твоє Боже

ля» (Пс.32,5), «Милосердя Господнє від віку

Милосердя ніколи не вичерпається. О, що

до віку»,

Боже Милосердя діє відразу після упадку

за радість пломеніє у моєму серці, коли бачу цю незбагненну Твою доброту, о мій Ісусе.

наших прародичів з метою порятунку ціло

Прагну усіх грішників привести до Твоїх

го людського роду. І вершина Божого Ми

стіп, щоб вічно славили Твоє Милосердя».

лосердя

на землі,

кличе Псалмопівець.

(Далі буде)

це Ісус, розп'ятий на хресті. «Все

українськи~ хриаиянськии часопис

GIOHdP

.lf1t

•J/."A с •o0 ilt >, ( ° ""Іro-lt""с""е..,,6 "Ре0" ~ с"""

/f11

І с4 С6ІJ/

Котрийсь римський цїсар мав осво- с,,.~~~ 1:;, єного оленя. Він був великий і гарний, /(/-" .., 8

цїсар його дуже любив. Але той олень

:~ со1

бігав собі свобідно по лугах і лісах, аж ":;0 ll't, коли вже хотів спочати вертався дому.

З боязні, щоб хто не зранив єго або не

·с.1,

"Plloar,

убив, як він буде так свобідно ходити,

казав цїсар зробити обручку зі щирого золота и повисити оленеви на шию. На

обручці була така напись: «Не займай те мене!

я належу до цїсаря! ». Ми по

ходимо від Бога, Ми належимо до Бога

Ми назначені Єго печатию; наша душа і єї сили, наші сили і тіло носять знамен

ня Боже; одним словом на цїлім нашім

єстві яснїє золотим блиском сонця на пись : «Не займайте мене! Я належу до

Бога». Тож шануймо себе самі і іншим не даймо себе зневажати. Най не зведе нас жаден примір злий, не займе злий дух,

бо ми Божі.

ПОГАПИП ПРО ІСУСА ХРИСТА. '

~;р~~;;;;;:;:::·:;.;.·-_..-=--==~-

~'І 1 л

Цікаву річ подамо Вам нинї до відомости, милі ~~ давно сам за нього питав мене. Той ще не знакомий братя. Бачите, недавно тому далеко на сходї най-

~ тобі чоловік називає ся Ісусом Христом, а нарід

шов якийсь монах в сьвятій земли, в Єрусалимі

кличе єго пророком. Він позискав собі поміж людь

лист римского намісника Публїя Лєнтуля, що жив ~, ще перед Пилатом. В тім листі доносить Лєнтуль

ми багато учеників, котрі уважають Його за щось надземского і всім голосять, що Він є Сином Божим

свому цїсареви всьо, що чув про Ісуса Христа від ~ і Сотворителем неба і землї і всего, що є видиме і людей і всьо, що бачив сам на Нїм. Се його письмо

невидиме на сьвітї. З кождим днем доходять до моїх

написане в латиньській мові, а ми єї переклали на

слухів ріжні цікаві річи, що Він навіть воскрешає

нашу для Вас, щоб Ви пізнали, як то тому двайцять

мертвих і уздоровлює слабих і то лиш одним самим

соток літ цінив високо Божого Сина безсторонний

словом своїм.

поганин.

Той Ісус, Кесарю, є середного росту, красний з

Послухайте з увагою!

- Ось так зачинає Публїй

лиця а вигляд так величний, що кождий хто гляне

Лєнтуль лист до римского цісаря: «Певно з цікавіс-

на Нього, той мусить Його полюбити і пошану-

тю приймеш, Кесарю, ось тоту новину, про яку тобі

вати. Волосе має Він золотавої краски і довге, що

дещо зараз розкажу. Знаю, що бажаєш і пізнати і

.,.

довідати ся не одно за того чоловіка, що тут поміж

нами жиє і відзначає ся відвагою і силою - бо-ж не

~"+·~~\І.··~,1\\\\::~ о\\ \\O.t.

~o'f"

0.0.G

'\"Ф-ic~~\\"'i\+\\."\\\\ фо.О ------~--

.""Іо\\• "<іо•• •''f 11- ~ 1'>о<і~о· 11 ;.V".,. ."" ,"о " укра(\1!=11111\~ """"' • +'1- ?о~6" о/оу., :,~~~І/<01<~" '" j. , ,.,.'< t\O "

_,,

.,.0+11-":""\ " е + 'іоо"'

1""' \\o6V о1><\ о"'\\· .,_'!\~ос.., _.,. . "'& ~~"'~-t"

.,,,,." . ,

' .\

лену на двоє, але вона не є дуже велика. Його очи

3.-Р 1

.. і кождий Його боїть ся, а лиш дехто тихцем сьміє

ti< а всьо знає. Зачерез те перед Ним кождий дрожить

блискучі неначе їх погляд поважний і лагідний, однак ніхто не може подивити ся в них через тоту

()

ясність, що бє заєдно з Ісусового лиця. Коли Він

що говорить, то Його бесіда переймає, а коли Він кого упоминає, тому на плач збирає ся, коротко кажучи

ся з Нього, коли Його побачить. Самі-ж жиди оповідають, ще ніхто не відзначав ся такою мудріс-

тю і такими радами як той Христос а многі з них \\ , ~\< уважають Його за божеску особу і вірують в Него.

•

Він дає ся всім лю б ити, є ввічливий, ве- ,-Р

Инші знов з заздрости оскаржують і оклевечують

селий а при тім дуже поважний. Кажуть, що ще

почитанє Його не понизити твого величества, Ке-

е1 сарю!

плакав, се виділи неодні.

Хто з Ісусом в розмову зайде, той чує ся щас L'), ливим і вдоволеним, однак Він дуже рідко поміж t

людий показує ся а коли поміж них появить ся,

Сам я дуже занепокоєний тими оскаржуваняздїлав, а добре і всім Він дїлає, а се зізнають тоті,

що Христа пізнали, від Нього дізнали добродїйств

то найліпший чоловік, якого лиш можна побачити, або помислити собі. А любить Його дуже Єго

честву і здїлаю всьо, що мені лиш прикажеш, Кеса-

• ' і уздоровленя. Готовий я от на послух твому вели-

Мати, уходить за найпобожнїйшу невісту в сих

рю. Оставай в здоровлю! Найвірнїйший і найпокірнїйший твому величе-

чоловіка Ісуса, дай знати а я зараз Його до тебе ви-

1" ' ству

шлю. Цілий Єрусалим чудує ся великим знанєм

Єго, бо Він ніколи нічого не ВЧИВСЯ а однак всьо

Публій Лєнтуль

В Єрусалимі, дня VП. індикта - ХІ. Місяця.

....... От бачите, милі братя, як красне свідоцтво видав Божому Синови той римский намісник, поганин, що жив за Ісуса. А треба тямити на се, що він тото свідоцтво видав лиш на підставі того, що бачив очима, що чув ушима після справедливости своїм звичайним розумом пізнав. А тепер спитаємо Вас. Чи-ж не повинен кождий з нас видати Спасителеві ще красше свідоцтво від того поганина? Таж ми не

простим розумом пізнаємо Ісуса, а в сьвітлї сьвятої віри і сьвятого Євангелия ясно бачимо, що Він не є лиш звичаїйним чоловіком, але ще й правдивим Богом, Сином Божим!

(Коментар отця-редактора Епіфанія Теодоровича,ЧСВВ. Місіонар, Лист З, марець, 11' --r~~ 1. rc~ МОЛИТВА МИТАРА

Не стану я молитись, як книжники Юдеі; Нї попелом не зсиплю я голову свою,

Ані хвалитись буду, як злобні Фарисеї:

Я в церков Твою, Спасе, як той митар прийду, І до землі' припаду; піднесу серце горі Ген аж до Тебе, царю блакиту і сьвітів, Я мольби там ПІШЛЮ і каятись в покорі З жалем правдивим стану усіх своіх гріхів.

Заплачу, заридаю і вдарюсь щиро в груди; ""1'"r. .,

Очий не сьмію взнести у неба край к' Тобі;

І серцем скажу: Боже! Ти милостивий буди В вік грішному мені і змий гріхи мої!

,,,

ми переворотних жидів, бо лиха Ісус ще нікому не

тоді очаровує всіх своєю скромністю. В загалі Ісус, -~

".~

"•

Христа перед мною; мабуть боять ся, щоб через

ніхто не бачив на Його устах сміху, але що вже .о'·

сторонах. Єсли-ж ти, Кесарию, рад би видїти того

ICYCUDV1 .._,

1911 р. Б.)

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ2012

ОТЕЦЬ ЮlІUІП ДОБРИlІОВСЬКИЙ, ЧСВВ ""

ЕСІЧПИИ П ЕТ

о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

Коли Святий Дух зійшов на апостолів, то всі

Коли їхати з Бару через Вінківці на Ярмолин

там був

ці, то проїжджаємо село, а колись містечко,

ною мовою. Господь Бог обдарував нас чудо

вони почали говорити різними мовами. І хто

Зіньківці. Ще в середині

XV століття це місто

міг почути Слово Боже своєю рід

вими голосами, щоб ми могли його прослав

отримало Маrдебурзьке право і на одній

ляти своїми піснями. Тож зараз всі станемо і

ropi був побудований замок для захисту

заспіваємо,

людей від татарських набіrів. Після такоrо нападу татар Зіньківці знову заселяли жите

заохочував дітей отець до пісні.

Діти встали і отець Михайло тихим мело дійним голосом затягнув пісню до Барської

лі навколишніх сіл, а також прибули коло

чудотворної Матері

ністи з Польщі, які збудували у підніжжю

приспів:

«0,

Всепітая Мати». А

замку костел, недалеко від кам'яної церкви

«Прибігаємо до тебе, Мати,

ПресвятоїТрійці. Дві rромади проживали

сподоби нас благодати

мирно і ніде не записано в історії цьоrо села,

Сина Свого».

що вони між собою вороrували.

повторили два рази.

У цьому селі приблизно

1758

року у сім'ї

священика

А тепер, дорогі мої діти, сідайте,

вжував отець,

продо

я вам розкажу дещо з історії

народився

нашого краю. Це було тоді, коли на наші землі

Йосиф Добриловський. Його батько, отець

нападали татари і нищили наші села, а слав

Михайло, був деканом місцевої округи і дбав

не наше козацтво боронило свій рідний край

не тільки про своїх парафіян, а також про

і визволяло своїх краян з татарської неволі ...

греко-католицького

всіх християн, з якими він зустрічався. Для

З особливою увагою слухали діти, коли

цього використовував свої знання, освіту і

отець розказував про оборону Зіньковецько

своє добре серце. Дружина пароха, Тетяна,

го замку, який татари здобути так і не змогли.

як справжня його подруга, допомагала йому

Розказував також, як люди будували церкву, в

у священичій справі, та найбільше дбала про

якій він тепер служить.

виховання дітей своєї сім'ї. Разом із сільськи

Наступала осіння пора. Отець Михайло,

ми дітьми вона повчала їх катехизму, а також

порадившись із своєю дружиною Тетяною,

подавала початкові знання тодішньої азбуки,

одного дня заявив своєму синові Йосифу:

навчаючи дітей писати і читати.

Ти в нас добрий і спосібний хлопчик, і ми

Влітку, однієї неділі після обіду, біля садиби

хочемо тебе віддати на навчання до міста Бар.

у садку отця Михайла зібралось багато дітей із

Там є велика школа, яку проводять отці Васи

села, серед яких були й парохові діти. Йосиф

ліяни. Головне, щоб ти мав бажання навчатись.

сидів у першому ряду й уважно слухав свого

Хоч Йосиф знав давно намір свого батька,

батька. Йому було цікаво почути Божу науку

але тільки зараз він відчув себе учнем знано

і приклади з життя рідною сільською мовою.

го колегіуму.

Діти, любіть свою рідну мову. Так як Гос

Через два дні батько відвіз свого сина до

подь Бог дарував нам прекрасний край, зем

Василіянської школи міста Бар. Тут він зу

лю, так і мовою обдарував нас, якою ми спіл

стрівся з отцями Василіянами і представив

куємось між собою, розмовляємо і співаємо.

їм свого сина.

українськи й

х рисrиянсь кии

часопис

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ 2012

З нього буде не тільки добрий учень, але

з часом ревний ієромонах:,

говорив ігумен

1794 році

Барського монастиря отець Єронім Калимов

свої вірші українською мовою. У

ський, ЧСВВ, дивлячись на пристойного ввіч

Почаєві у василіянському монастирі появи

ливого хлопчину.

лися на світ «Науки парохіяльні». Це був пере

З перших днів навчання Йосифа вчителі

клад проповідей на тогочасну українську мову,

запримітили у ньому здібності як до природ

що стало великим вкладом у розвиток цієї

ничих, так і до філософських наук. У своїх

мови. Також ці проповіді були поштовхом для

знаннях він випереджував інших учнів і по

інших священиків проповідувати Слово Боже

кладав великі надії на майбутнє.

рідною мовою. Виданням «Наук парохіяль

10 липня 1775 року Йосиф вступив до Чину отців Василіян, прийнявши чернече ім'я Юлі ян. Через чотири роки,

липня

1779

року,

склав чернечі обіти, після чого перебував на

них» отець Юліян Добриловський увійшов в історію української літератури. Про нього зга дують у своїх працях І. Франко, М. Возняк, В.

Щурат, отець Йосафат Скрутень, ЧСВВ.

філософсько-богословських студіях по різ

Як літератор і поет, отець Юліян Добрилов

них монастирях Провінції святої Покрови і

ський відомий нам двома піснями «Станьмо,

1784 року був висвячений на священика. Свої

браття, в коло» і «Дай нам, Боже, добрий час»,

здібності до фізико-математичних наук він

які були надруковані у

проявив, будучи викладачем фізики у Шарго

увійшли до збірки славнозвісного «Богоглас

родському колегіумі, який також провадили

ника>>, що об'єднав

отці Василіяни. Під час викладів свого пред

них віршів і пісень. Після себе отець Юліян

248

1790 році

у Почаєві і

українських релігій

мету отець Юліян використовував народну

залишив рукописи з двадцятьма поезіями,

мову свого народу. Це було нелегко, адже у

написаними тодішньою українською мовою.

колегіумі навчались в основному шляхти

Досліджуючи його поезії, дав їм високу оцінку

чі, переважна більшість спілкувалась поль

поет Василь Щурат.

ською мовою. Після двох років невпинної

Можливо, отець написав набагато більше

праці отець Юліян залишає Шаргородський

не тільки поезій, пісень, але також інших тво

колегіум і всеціло посвячує свою діяльність

рів, які були втрачені через обставини його

просвітницькій і місійній праці на широких

життя, яке проходило в ті роки, коли росій

теренах милого йому Поділля, Галичини і Во

ський царизм жорстоко переслідував Унію,

лині. Основними осідками його місійної пра

закривав монастирі, а церкви разом з пара

ці були Замостя, Тригір'я, що біля Житомира,

фіями переводив на московське православ'я.

та Кременець. Якщо ми говоримо про українського про

Тоді отець Юліян міг зробити вибір і також перейти на московське православ'я, де було

світителя-гуманіста, філософа, поета і педаго

так мало освічених духовних осіб і мирян, тай

га Григорія Сковороду, то можна зауважити,

будувати свою кар'єру. Та він переживає і тер пить переслідування, заборони, цькування

що були на цей час отці місіонери, переваж

Отець Юліян Добриловський під час місій записує народні пісні, колядки, а також пише

но Василіяни, які також проводили просвіт

від московської влади і твердо тримається пе

ницьку; освітянську працю серед населення

реконання у правдивості Греко-Католицької

Правобережної України. На Лівобережній

Церкви, не зраджує її, а своєю ревною працею

Україні таку працю виконував Григорій Ско

служить Богові і своєму народові.

ворода. Не будучи ченцем, він зберігав суво

Під час переслідування уніятів москов

рий аскетизм і, як глибоко віруюча людина,

ською владою отець Юліян переїжджає з Кре

своїм життям уподібнювався до монашого.

менця до Галичини і задержується в Підго-

CIOHdP

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ 2012

рецькому монастирі, де служить сотрудником

звільнення з посади ректора він лікується в

головної церкви у Бродах. Після Третього по

селі Зелене в чернечому маєтку біля Бучача, де

ділу Польщі Галичина остаточно залишається

й помирає

під володінням Австрії, в якій не було такого

ликі терпіння своєї недуги.

тиску на Греко-Католицьку Церкву, як це було

13 березня 1825 року, перенісши ве

Як це не соромно, сьогодні отець Юліян До

бриловський, ЧСВВ є маловідомим не тільки

у Московській займанщині.

В Підгірцях отець Юліян впливає на ченців

серед народу, а й серед літераторів. Причиною

монастиря своїм українолюбством. У Бродах він заблистів, як проповідник Слова Божого

його забуття є, мабуть, мала кількість написа них ним творів. Та чи міг він написати біль

рідною мовою і заволодів авторитетом серед людей.

січня

1800

року його запрошують

ше? Звичайно, що так. Проте, в ті часи це було майже неможливо. Адже тоді було мало періо

до Львова до монастиря святого Юра. Тут він

дики, видавництв, де можна було б друкувати

також голосить Слово Боже протягом цілого

твори. В Почаївському монастирі друкували

року, а вже через рік вертається знову до Під

необхідні богослужбові книги, підручники і

гірців і стає ігуменом монастиря.

молитовники. І коли видали «Богогласник», то

року отець Юліян переїж

у ньому були поміщені вірші отця Юліяна. На

джає до Угорників біля Станіславова і слу

жаль, Почаїв попав під Московську займан

1 вересня 1803

жить як настоятель монастиря до

1810

року.

щину і більше подібних альманахів не видава

Звідти він переїжджає до Жовкви і Крехова,

ли. Видання «Богогласника» було унікальним

де, як проповідник, голосить Слово Боже. А з

явищем у всьому національно-культурному

1815 року стає ректором

житгі України. Його передруковували у 1805

Бучацької Василіян

та

ської школи та ігуменом монастиря.

Отець Юліян був добрим ректором і ви кладачем у школі.

Свою діяльність після

1825 роках, а в Галичині у 1850 та 1886 роках. «Науки парохіяльні» були другою книгою,

яку отці Василіяни видали в Почаєві народ

прийняття стану священства він починав як

ною українською мовою. Ці проповіді були

викладач у Шаргородському колегіумі й закін

перекладені з італійської мови на польську і

чив, як ректор у Бучачі, де багато причинив

вийшли в Почаєві в

ся до розвитку Василіянського шкільництва,

ків отець Юліян переклав їх українською мо

міцно спрямовуючи його в національному

вою і видав у

1789 році. Через п'ять ро

1794 році.

Після переїзду отця до Галичини, він, як

дусі.

Як ігумен, брав активну участь у розбудові

проповідник, повинен був багато готуватись

монастиря. Зокрема, відреставрував церкву,

до проповідей і записувати їх. Та нажаль, в ті

розбудував школу, збудував естетично вигід

часи не завжди берегли те, що для нас сьогод

ну галерею і подвір'я, встановив статуї Божої

ні є дорогоцінним, а це записи, рукописи, на

Матері і святого Онуфрія, займався господар

родні церковні пісні, які мають свою особливу

ськими справами на городі. Та найбільше дбав

історію виникнення. Також в тих часах деякі

про духовне життя як у монастирі серед мона

пісні і колядки перекладали з польської мови

хів, так і серед мирян Бучацької парафії.

на українську і їх використовували церковні

Як проповідник і місіонер, отець Юліян

хори.

був відомий не тільки управі Василіянського

Знову ж, вірші отця Юліяна були пере

чину, але й загалу ченців і мирян, які були за

кладені на польську мову у Львові, Кракові,

хоплені його проповідями. Його запрошува

Вільно. Деякі поезії стали піснями і їх співали

ли до Жовкви на архимандрію. Та нажаль,

у різних обставинах. Пізніше вони стали на

року його розбив параліч. Після

родними, а пісню «Дай нам, Боже, добрий час»

лютого

1821

он

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

співали на Бродівщині, де отця Юліяна знали,

любов нашого Творця, Господа Бога, до нас,

як чудового проповідника.

як до своїх дітей. Рідною нам мовою до на

Немає сумнівів, що отець Маркіян Шаш

шого серця промовляє сам наш Спаситель

кевич, навчаючись у Львівській семінарії, ви

Ісус Христос. Прислухаймось до Його голо

вчав спадщину свого попередника, отця Юлі

су і ми ніколи не будемо її засмічувати вуль

яна, а потім продовжував його справу. Адже

гаризмами, безсоромними і сороміцькими

на проповіді «Науки парохіяльні» звернув

словами, непристойними виразами.

увагу член «Руської Трійці» отець Іван Ваги

Отець Юліян, навчаючись у школі, слухав

левич. Він також зазначив і подав до відома

предмети польською, церковнослов'янською,

інтелігентним колам Галичини того часу про

латинською мовою, але з самого дитинства

збірку пісень, надрукованих в Почаївському

найбільше любив свою рідну мову україн

«Богогласнику», де були поміщені вірші отця

ського Поділшr, яку вперше почув з уст бать

Юліяна Добриловського, ЧСВВ. Ці дві пісні

ка отця Михайла і матері Тетяни. Слово рід

здобули в народі велику популярність і на по

не не сходило з його уст у школі, як вчителя

чатку ХХ століття їх співали в різних устано

перед студентами, з проповідальниць цер

вах, а навіть у родинах.

ков, коли як священик ревно голосив Слово

Деякі літературознавці, серед яких поет Ва

Боже. Та й пишучи свої твори, отець Юліян

силь Щурат, вважає отця Юліяна предтечею

користувався українською народною мовою.

отця Маркіяна Шашкевича і, досліджуючи

Це було тоді, коли ще не було української лі

його творчість, називає його непересічним

тератури, не було фонетичної української

поетом свого часу. З ним погоджуються отці

абетки. Хоча художнє і музичне сакральне

Йосафат Скрутень, ЧСВВ та Іриней Назарко,

мистецтво досягало своїх вершин, література

ЧСВВ, які дуже цінували діяльність малові

відставала на цілі століття від цих своїх «су

домого в літературі ієромонаха василіянина,

проповідника, фольклориста і поета Юліяна

сідів». Староукраїнська мова була основана на церковнослов'янській. Тому народ творив

Добриловського.

свій багатоколоритний фольклор: перекази,

Коли я проводив реколекції у римо-като

лицькій парафії в селі Зінькові на Хмельнич

легенди, казки, пісні, думи своєю рідною мо

вою, яка була дуже близька до сучасної.

чині, запитував у місцевих жителів, чи вони

Найкраще об'єднує народ єдина народна

знають про свого видатного краянина, який

мова. Це добре розумів отець Юліян Добрилов ський. Ми не принижуємо церковнослов'янську

народився у їхньому селі? Та вони відповіда

БЕРЕЗЕНЬ 2012

ли, що про Добриловського нічого не чули і не

мову, яка внесла вагомий вклад в розвиток

знають. Та й ми не знаємо, де його могила і чи є

української культури, але вона не могла повніс

на ній пам'ятник, відповідний до його постаті.

тю замінити Богом даровану нам рідну україн

Оглядаючись на життєвий шлях отця

ську мову. Адже ж вона - це мова давніх болгар,

Юліяна, бачимо його невпинну боротьбу за

тому була для нас напівзрозумілою і не могла

утвердження рідної української мови, яку

відтворювати повноти людських почуттів у що

забороняли, переслідували, а й сьогодні де які діячі різними способами хочуть її при

денному житті. Огець Юліян не виступав проти

низити. Чому? Мабуть тому, що рідна мова

її в літургічних богослужіннях, але в розмові, в

найкраще зроджує і зберігає національні

піснях і проповідях говорив рідною мовою.

почуття. Рідна мова виражає батьківську і материнську любов, і любов дитини до сво

рі, там, де свого часу перебував отець Юліян,

їх батьків. Та найбільше рідна мова виражає

після смерті Тараса Шевченка у

церковнослов'янської мови, а навпаки, шанував

Не дивно, що в Підгорецькому монасти

1861

році за

GIOHdP

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

БЕРЕЗЕНЬ 20 1 2

упокій душі великого нашого поета молилися

«Благословенная в женах

ченці і були відправлені відповідні богослу

Святого Сина на землі,

жіння. Дух національної свідомості і любові

Не дай в неволі пропадати,

до нашого Кобзаря завжди перебував у цьо

Летючі літа марно тратить.

му монастирі.

Скорбящих радосте! Пошли,

Шевченка, а

Пошли мені святеє слово,

10 березня - дата смерті Тараса 13 березня відійшов у вічність

Василіянський поет подолянин отець Юліян

Святої правди голос новий!

Добриловський, ЧСВВ. Тож, дорогий читачу,

І слово розумом святим

помолись у ці дні за всіх тих, хто шанував, бо

І оживи, і просвіти!

ровся за наше рідне українське слово, хто своє

«Неофіти»

життя посвятив праці над його удосконален

Мова отця Юліяна дуже подібна до мови

ням, а й за тих, хто сьогодні продовжує цю

великого Тараса, а вірш «Станьмо, браття,

святу справу.

в коло» також є молитвою до Господа Бога.

Чи міг би Тарас Шевченко виразити свої

Будьмо вдячні Богові, що Він обдарував наш

думки і почуття чужою мовою, як він це вира

народ такими поетами і письменниками, які

жає у своїх віршах і поемах, в молитві рідною

голосили людям Слово Боже.

Вірші о. Юліяна Добриловського ЧСВВ:

мовою:

І в КО[(О Днесь пора і той час,

Охочий день для нас, Всі станьмо в коло, В тім колі весело, Заспіваймо враз.

РИИЧАС Лай же, Боже, добрий час,

Як у людей, так у нас, І щасливу годину Розвесетм родину. Ой ну-нJ? ой ну-ну,

Розвеселім родину!

Бог нам той день дав, Всіх нас ту зібрав; Але ж просім иого, Щоби нам свойого

Духа даровав.

Ви, малії пендраки,

Витинайте гопаки, Ну же живо, ну же ну, Ро:веселім родину.

Ои ну-ну".t т.д.

Од тя просим враз, Щасливе дай для нас День той пережити, В нім ся веселити,

І на кождий час.

Ви, дівчата з хлопцями, Поставайте враз з нами,

В так щ~сливу годину Ро:весетм родину. Ои ну-ну... 1 т.д.

Ви, матеЕі з бабками. Поставаите враз з нами, Візьміть дзбанок всердину Ро:веселіт~ родину. Ои ну-ну".1 т.д.

Нехай нас вспоможе Ласка твоя, Боже, Бо без тебе, Бога,

Ані до порога Нікто не може.

А так станьмо всі в коло, Заспіваймо весело,

В всякай потребі Дай ласкх і в небі Тебе оглядати,

Най Бог в кожну годину Розвеселить родину. Ой ну-ну, ой ну-ну,

І в раз оддавати Честь, славу Тебі.

Розвеселить родину.

-------український

хриаиянськии часопис

ОПОВІДАННЯ

БЕРЕ3ЕНЬ 2012

дивпо

...

Дивно, що 100-гривнєва купюра здається

Дивно, що в концертному залі всі люди

нам такою великою, коли ми її залишаємо

прагнуть у перші ряди, а в церкві

в церкві, і такою малою

ні.

коли залишаємо

Дивно, що година, проведена на молитві, спогадуванні Бога, здається нам такою дов

молитву, і ми так легко запам'ятовуємо і пе реказуємо чутки.

Дивно, що ми так легко віримо в написа

такою короткою.

Дивно, що, звершуючи молитву, ми ледь

не в газетах, і нам так важко повністю уві

рувати в написане у Слові Божому.

збираємося з думками, тоді як у розмові з

Дивно, що кожний з нас бажає увійти в

приятелем це для нас не складає ніяких

Рай, але не хоче обтяжувати себе старання

труднощів.

ми для його набуття.

Дивно, що ми так радіємо, коли оголо

Дивно, що майже кожен з нас одночасно

шують додатковий час футбольного матчу,

є і суддею, і адвокатом: коли йдеться про

і скаржимося, коли проповідь затягується

чужі гріхи, ти

довше звичайного.

ти

суддя, а коли про власні, то

адвокат.

Дивно, що нам так важко змусити себе

Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже

прочитати хоча б одну главу Біблії, і так

кожен з нас уважатиме їх актуальними для

легко ми читаємо сто сторінок роману, що

інших, але аж ніяк не до самого себе.

сподобався.

в остан

Дивно, що нам так важко вивчити одну

її на ринку.

гою, а година, проведена біля телевізора

http://www.kyrios.org.ua

GIOHdP

ХРЕСНА ДОРОГА

БЕРЕ3ЕНЬ2012

ХРВСПА ДОРОГА Ганна ми_ с_ ь

_____________

І стація На смерть Ісуса засудили, І до Пилата вдосвіта ведуть. У страшних ранах, у вінку терновім

На муки Господа кати женуть. І Серце Найсвятіше дикий крик проймає

Зрадливої юдейської юрби:

«На хрест Його! Розпни Його, розпни!» Спаситель чує засуд, та уст не відкриває.

11 стація Кати з Ісуса одяг багряний здирають, І на рамена хрест важкий кладуть. Ісус на плечі радо хрест приймає,

Його штовхають, люто б'ють, женуть. Важкий хрест Тіло Боже придавляє, Ісус не в силі хрест нести.

Хоч Дух Його і сильний, і готовий, Та Тіло немічне від тягарів наших гріхів.

ІІІ стація Під тягарем хреста Ісус на землю упадає.

Спаситель, обезсилений, не може йти. Не дивно нам, що сила Тя лишає,

На ньому Ти несеш усі людські гріхи. Гріхи людей Ісуса придавляють".

Хоч сильний був, все слухало Його. Він своїм Словом від недуг різних зціляв, І стримував вітри, і мертвих воскрешав.

ІVстація І Мати Божа йде по шляху Хреснім

Звертаймо зір до Матері Святої,

Із болем в серці і сльозами на очах.

Терпіння наші жертвуймо ми Їй,

Ісус до Матері всім Серцем промовляє:

Просім у Неї ласки й допомоги,

«Ненько, Я йду, щоб волю сповнити Отця».

Заступництва у Матері просім.

МІС ІОН

український

християнськии часопис

ХРЕСНА ДОРОГА

БЕРЕЗЕНЬ2012

Ісус увесь укритий ранами і брудом, І, повна співчуття, до Нього Вероніка йде, Спасителеві хустку подає,

Щоби обтер з обличчя піт кровавий. І сталось чудо

ось світлина Спаса

відбилась на хустині, повна миру.

Святе Обличчя у дарунок Вероніка дістає

У нагороду за любов до Нього щиру.

Знесилений Ісус вже падає удруге .. .

Із ран болючих Кров свята стікає .. . Схилімо голови перед Творцем Всесвіту,

Що так за нас Себе упокоряє. О! Дай нам ласку щирої покори,

Щоби Тебе піднести із падіння, І душі наші піднеси до Неба,

Щоб ублагати у Отця спасіння!

Жінки, йдучи, на муки споглядають,

Ридають гірко так над Господом своїм . «Єрусалимські дочки, за Мною ви не плачте,

А плачте над собою і своїми дітьми». Чому з жалю не плаче наше серце? З причини заподіяних гріхів. Страждальна Мати, дай ласку нам пізнати Свої гріхи і виправитись з них.

Ісус чим далі йде, тим більше слабне,

Ісус, ослаблений, вже третій раз впадає,

Не в силі вже нести того хреста.

Знесилений під тягарем хреста,

Жидівська старшина це помічає,

Вінок терновий в скроні до Крові впинаєсь,

І в поміч Симеона з Киринеї посилає.

Кати штовхають, шарпають Христа.

Спасителю Благий, давай нам сили

Ти третій раз на землю упадаєш Тілом,

Не відвертатися нам від хреста.

Але любов Твоя свята не падає до нас,

Бо хрест Твій

Навчи нас своїм прикладом любити,

найдорожчий, Христе милий,

З хрестом долаєм гіркоту життя.

І тих, що в гріх впадають, не судити.

ХРЕСНА ДОРОГА

БЕРЕЗЕНЬ 2Оl 2

Ісусів одяг злип до святих ран,

кати насильно вже Його здирають. Творця води, що спраглих підкріпляв,

Спраглого Спаса жовчю напувають.

Ти біль цей, Христе, жертвував за нас. Тож визволь нас від пожадань поганих.

Своєю ласкою очисть наші серця,

Нехай любов Твоя керує нашими думками.

Спаситель сам на хрест лягає,

Святії руки прибивають до хреста, Колючі цвяхи болем серце крають, Із ран болючих Кров свята стіка. Ти добровільно дав себе розп'ясти, Щоб сповнить волю Вічного Отця . Молімся до Отця, як сам Ісус молився:

«В усьому, Отче, воля буде хай Твоя».

Знесилений Ісус у муках помирає,

Прощає болі ворогам своїм:

«Прости їм, Отче, що роблять-бо не знають, За муки і розп'яття

їм прости».

А до розбійника, що на хресті, Спаситель промовляє:

При Сонця заході Ісуса в Гетсиманію несуть.

«Сьогодні будем разом у Раю».

Гарячі сльози з очей Матері течуть,

Спаситель голову святу схиляє:

Пречистими руками Сина в гріб кладуть.

«Отче, у руки Твої Духа віддаю!»

Прощаються з Христом, поклін Йому дають.

Тіло Ісусове з хреста знімають, Страждальній Матері у руки віддають.

Меч болю Материнське Серце прошиває,

І ми Тобі, Ісусе, даємо поклін, За нас з любові муки Ти терпів. Своєю ласкою Ти наші душі наповни,

Й ридає, плаче, Сина ніжно притиска.

Святим Причастям нам серця Ти онови.

Слова старця-пророка пригадала.

У воскресіння вірмо, в Спаса, у Христа.

Хто може зміряти той Материнський біль?! Володарю віків, Ти був невинно вбитий!

Для тих, хто вірує, там смерті вже нема,

Ісусе, Боже наш, згадай у Царстві нас Своїм!

Шо Він повернеться, і будемо ми з Ним!

1.111н

І безнадії теж, Христос нас запевнив,

ПОЕЗІЯ

БЕРЕЗЕНЬ 20 1 2

БlIAIJ)ClIOBEU, ХТО ИДЕ В ІМ'.Я rосподпє

*** Молиться Серце, Серце Христове

На самоті до Бога Отця. Повне скорботи, повне тривоги, З чола стікають краплини крові:

«Отче, хай буде воля Твоя!»

Ісус на жереб'яті у Єрусалим в'їжджає, Щоб все збулось, як ствердило Письмо.

Мов на розбійника, спішать

Сіонська дочко, хай тебе це не лякає,

З киями і мечами.

Вітай, Єрусалиме, ти Царя свого.

І поцілунком Юда Агнця продає, Благословенні руки, зв'язані катами,

Вітай Царя свого, Єрусалиме, і веди,

І влада темряви у мить цю настає.

Того, що верхи на осляті їде.

Одежу й гілки пальмові до стіп його стели Бо скоро Цар твій вже на муки піде.

І півень голос співу подає. І плач гіркий Петрове серце ріже,

Сьогодні радісно вітаєш ти Царя свого,

Ісус на муки добровільно йде.

Ізраїлю, й кричиш йому: «Осанна!»

Жорстоко завтра ти на суд даси Його,

Над Господом знущаються й глузують,

І буде Цар твій в муках і у ранах.

Б'ють по обличчі, злоба віддає, Сміються, і кричать, плюють, кепкують:

І буде терням Цар увінчаний, один,

«Ісусе, пророкуй, хто Тебе б'є?"»

Гріхи усього світу Він візьме не себе. Та скоро з мертвих Сам повстане Божий Син

І вознесеться в силі до Отця, у Небо!

Петро від Господа зрікається вже тричі,

Пилат перед народом руки обмиває, Та гріх з душі вода ніколи не змива. Несамовито всі кричать: «Ісуса розіпни!»

Розбійника Варавву відпускають. Невинного Христа на смерть ведуть кати.

український

християнський часопис

GIOHdV

подяки

БЕРЕЗЕНЬ 2Оl 2

На сторінках Вашого часопису вислов

Через часопис «Місіонар» бажаю ви

люю щиросердечну подяку Господу Богу,

словити подяку Господу Богу, Матері Божій

Ісусові Христу, Пречистій Діві Марії, святим

Неустанної Помочі, святому апостолу Юді

і мученикам Вселенської Церкви за вислуха

Тадею за те, що в мене народилася дитин

ні молитви і отримані ласки та неодноразову

ка. Я молилася по книжечці «Дев'ятниця

допомогу в складних життєвих ситуаціях!

до Божого Милосердя і апостола Тадею> і

Надія, м. Золочів, Львівська обл.

просила, щоб я змогла завагітніти і щас ливо виносити. І дійсно так сталося і вся

Складаю щиру подяку Господу нашо

вагітність пройшла без ускладнень.

му Ісусу Христу, Пресвятій Богородиці і

Після народження ми дізналися, що в

святому апостолу Юді-Тадею за вислухані

дитини вада серця і потрібна операція.

молитви. Наша внучка Христина виздоро

Тоді я знову молилася по цій книжечці і

віла. Щиро вдячна за повсякчасну допомо

просила, щоб щасливо пройшла операція.

гу і заступництво святих.

Дякувати Богу операція пройшла щасли

Т. Боrачевська, бабуся, м. Жовква, Львівська обл.

во. Через декілька місяців їй потрібна ще

Я, Ольга, через Ваш часопис хочу щиро

Матір Божа і святий Юда-Тадей почують

одна операція, і я вірю в те, що Господь Бог, подякувати Матері Божій Неустанної По

мої молитви і моя дівчинка буде здорова.

мочі, св. Юді-Тадею, св. отцю Піо, св. отцю

Оксана,

Шарбелю за їхнє заступництво перед Гос

м. Новояворівськ, Яворівський р-н, Львівська обл.

подом Богом та за те, що Вони допомогли одужати

моєму новонародженому

синоч

Хочу скласти подяку Пресвятій Бо

городиці, св. Юді-Тадею, Подум'ю Любові

кові Володимиру.

Ще хочу сказати людям, які опинилися

в безнадійних обставинах, щоб вірили у силу молитви та в заступництво цих свя

тих і вони обов'язково допоможуть. Бескід Onьra, село 3авадів, Стрийський район, Львівська обл.

Непорочного Серця Марії, Господу Богу і всім святим.

Коли народився мій синочок в перші

хвилини життя був дуже слабким (хво ре серце) і лікарі відправляли його на лі

кування в обласний центр у Львів, але на бригаду потрібно було чекати

Шановна редакціє часопису «Місіонар»! На сторінках Вашого часопису дякую за

всі дари, зіслані Богом мені і моїй родині.

Щиру подяку складаю св . апостолу Юді

години. В

цей проміжок часу я і моя сім'я просили у Господа здоров'я для синочка, медсестра охрестила дитину свяченою водою і ста

лося чудо, на час приїзду бригади хлопчик

Тадею, Миколаю Чарнецькому, св. Миколаю,

став здоровим, про що вони зафіксували і

св. Шарбелю, св. Антонію, св. отцю Піо, Пре

не брали на лікування.

святій Богородиці за отримані нами ласки.

Завдяки Їх заступництву наші молитви були вислухані: дочка

студентка, успіш

Якщо перегляну своє життя, то воно

складається з багатьох чудес, які в людей неможливі. Звертаюсь до всіх: «Моліться

но здала важкі екзамени, покращився стан

навіть коротенькими словами, якщо нема

мого здоров'я.

часу на молитву, бо молитва гори перено

Закликаю із щирою вірою молитися, а

Бог і Його святі вам допоможуть. Гапина, м. Львів

ЛІІGІОН

сить з місця на місце і хмари розганяє». Оксана,

м. Сокаль, Львівська обл.

НА ДОЗВІЛЛІ

БЕРЕЗЕНЬ 2012

КРОСВОРД ссВИХЩн Три крапки замінити ело

ги «

віт

Підrотуваnа Леся ШТИК АЛО

> n'ятикнижжя (Старий

4 7

9 Б

111

116

21 22

'---

ГОРИЗОНТАЛЬНО: 3. Матимуть їх на собі Арон і сини його, як увіходитимуть у намет зборів, або як наближатимуться до жертовника, щоб служити в святині; інакше вони провинились би та й померли б. Це віковічна ... для А ро на і для його потомків. 6. Підзаголовок одного із розділів книги Виходу. 7. Дерево, з якого у Старому завіті виготовляли речі церковних атрибутів. 11. Я уклав союз також мій з ними, що дам їм

...

-землю, землю, де вони про

бували мандрівними чужинцями.

12. Ти

величчю

надмірною своєю знищив супротивників. Послав ти гюв твій, що , мов "., пожер їх. 13. І відказав йому Мойсей: «Як тільки вийду з міста, здійму руки мої до Господа, і вщухне "., і град переста

не бити, щоб ти зрозумів, що Господня є земля». 16. Датки ж, що братимете від них, будуть такі: ... , срібло й мідь. 17. Так Арон носитиме ~мена синів Ізраїля на судейськім нагруднику на своєму сер ці, коли входитиме в святиню, на вічний ... перед Господом. 20. Таблиці ж були ділом Божим, і ... -

Божим письмом, виритим на таблицях.

21.

І про

мовив до нього Господь: «Що це в тебе в руці?» І сказав Мойсей: «... ». 22. І написав Мойсей ус1 слова Господні, і, вставши рано-вранці, спорудив

...

під

горою і дванадцять стовпів, за дванадцятьма колі

нами Ізраїля.

ВЕРТИКАЛЬНО: 1. Та понасаджуєш на ньому оправлене каміння в чотири ряди; сардій, топаз і

смарагд

ряд перший. Другий ряд: рубін, сафір і

берил. Третій ряд: опал, агат і аметист. Четвертий

ряд: хрисоліт, онікс і .. " Оправлені в золото будуть вони в своїх насадках. 2. І наробив дощок на хра мину з дерева акації, прямовисних; десять ліктів

завдовжки була одна .. " і півтора ліктя завширш. 4. Коли ж (дикий звір) роздер, нехай принесе роз шматоване на

..., а за розшматоване не має плати

ти нічого. 5. І простяг Мойсей палицю свою над Єгипетською землею. Господь же навів на країну східній ... увесь той день і всю ніч. 8. Дарунків не братимеш; .. . бо засліплює видючих і викривляє

справи справедливих. кожен

9. Тож накажи людям, щоб ... від сусіда свого і кожна жінка від сусідки

своєї визичили собі посуд срібний і посуд золотий. 10. Коли ж ... був при тому, не треба йому плати ти нічого. Якщо дана була (тварина) в винайм, то

одержить він ціну винайму. 14. І позривали сини Ізраїля свої прикраси з себе, почавши від ... -гори. 15. Коли ж над ним уже зійшло .. " тоді є кривавий злочин; злодій мусить відшкодувати; коли в нього нічого нема, так продадуть його самого за крадіж. 18. Вийшов Мойсей на гору, і ... вкрила гору. 19. І

назвали сини Ізраїля це «... »; була вона схожа на коріяндрове сім я, біла, а смак її, як у медівника.

Відповіді на кросворд, опублікований у числі за лютий

2012 року:

ГОРИЗОНТАЛЬНО: !.Навуходоносор. б.Ноутбук. 9.Сіон. 12.Миро. !З.Лютий. 14.Зоря. 15.Йоан. 20.Мічиrан. 21.Консерваторія. ВЕРТИКАЛЬНО: І.Нарис. 2.Хаос. З.Дата. 4.Наум. 5.Ретро. 7.•Мотря•. 8.Симон.10.Люд. !І.Рим. 14.Замок. 16.Надія.17.Бізе. 18.Київ. 19.Сайт.

українськи~ хриаиянськии часопис

«Господи, що таке ст ало ся, що не св ітові, а нам Ти себе об'явиш?»

(Йо. 14, 22)

Дорогі читачі! На сторінках книги Венедикта XVI «Ісус з Назарету. Частина друга» Вам подарована унікальна можливість

наблизитися до постаті нашого Господа Ісуса,

особливиИ спосіб зустрітися з Ним і вірити Йому. Це глибоке дослідження охоплює період від в 'їзду в Єрусалим до Воскресіння. « Бог діє тихо - це Його таємниця. ЙОСИФ РАЦІНfЕР

Він лише крок за кроком будує у великій

ВЕНЕДИКТ

історії людства свою історію. Стає

XVI

людиною так, щоб бути непоміченим Його сучасниками, впливовими особами історії. Він страждає, вмирає, і як Воскреслий хоче прийти до людства лише через віру своїх,

З ЯВЛЯЮЧИСЬ "ІМ.

Він безперервно тихо стукає в двері наших

сердець, і якщо ми Йому відчиняємо

ІСУС

повшьно

вчиняє нас

З НАЗАРЕТУ

((

зрячими

Венедикт

" ».

XVI «Ісус з Назарету. - С. 262.

Частина друга» .

f:Jf:мy

ЛЮБЛЯЧІ/ІЙ 6ОГ доnуСКАє

НАШІ СїРАЖдАННЯ7'

r1~&erн

/J,\,

ЩO.Jt,Hb

fpecr • ••

ХРЕСТ

3 ПИТАНЬ ПРИДБАННЯ ЛІТЕРАТУРИ зве~татися за адресою:

вул. Б. Хмельницького, 40 м. Львів, 79019,

тел.: 0952602157, (032) 272-90-80 http: www.missioner.com.ua redakzia@missioner.com.ua

«Хто не знає св. Письма, не знає й Ісуса Христа» . Ієронім)

чю і окр сою архітектурного комплексу церкви св. Андрія є барокова uя як

б} де нести духовн} пожив} прихожана~ · раму та rостя'\1, адже Т)'Т тепер

ожна придбати духовну літераТ)'РУ та різну церковну атрибутику.

Адреса тор ово-ре

...

<«~ндр11всь

кі дзвони»:

пл. Соборна.

ioproвo·

колекційноrо центр)

3А м Львів

реколекційн11Й центр

п ацює:

«Андріївськ1 даво~ІІ» .~ 1 0 ОО _ \8.00 rод. •

від понед1л а

· . 10 ОО - 1; ОО rод. .

ДІ.' п ятн11ц1.

в субоТ\' та нед1,\Ю.