050 by mitc - Issuu

ЗАТВЕРДЖЕНО наказ Держнаглядохоронпраці України від 26.10.2004р. № 236

НПАОП 10.0-5.09-04.

ІНСТРУКЦІЯ ІЗ ЗАПОБІГАННЯ ТА ЛОКАЛІЗАЦІЇ ВИБУХІВ ВУГІЛЬНОГО ПИЛУ До пунктів 3.6.11–3.6.21 Правил безпеки у вугільних шахтах

1. Загальні положення 1.1. У шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, повинні застосовуватися такі заходи щодо запобігання й локалізації вибухів вугільного пилу: а) при сланцевому пиловибухозахисті для запобігання вибухам провадиться побілка й осланцювання гірничих виробок, а для локалізації вибухів повинні встановлюватися сланцеві заслони й автоматичні системи; б) при гідропиловибухозахисті для запобігання вибухам пилу повинні застосовуватися: побілка, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв’язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувальнозв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманоутворюючих завіс. Для локалізації вибухів повинні встановлюватися водяні заслони та автоматичні системи; в) при комбінованому пиловибухозахисті повинні застосовуватися способи й засоби запобігання й локалізації вибухів пилу, засновані на використанні як води, так й інертного пилу. За цих умов параметри застосовуваних способів і засобів повинні залишатися такими самими, як і при окремому їх використанні. 1.2. Параметри способів і засобів пиловибухозахисту гірничих виробок повинні встановлюватися відповідно до нижньої межі вибуховості відкладеного

вугільного пилу (відкл.), а при сланцевому пиловибухозахисті – і нормою осланцювання (N). 1.3. Нижні межі вибуховості й норми осланцювання повинні визначатися в лабораторії МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів із виходом летких речовин менше як 15% (крім антрацитів) щорічно, для наново введених до експлуатації шахтопластів – перед їх уведенням. Випробування вугільного пилу на вибуховість проводять протягом 15 днів і результати направляються шахті, місцевому органу Держнаглядохоронпраці й ДАРС /ДВГРС/. 1.4. На шахтах, де розробляються пласти вугілля з виходом летких речовин 15% і більше, при зміні виходу летких речовин Vсфdaf або вмісту негорючих речовин Афd понад 1% за даними ВТК шахти начальник дільниці ВТБ повинен проводити коригування нижніх меж вибуховості пилу й норм осланцювання (номограма – мал. 1, пункти 1.7, 1.8 цієї Інструкції). 1.5. Якщо вміст негорючих речовин у пластовій пробі вугілля понад 30%, то при визначені показників вибуховості пилу значення вмісту негорючих речовин приймається таким, що дорівнює 30%. 1.6. Нижні межі вибуховості пилу й норми осланцювання для проектованих шахт повинні визначатися в лабораторії МакНДІ за пробами, що подаються геологорозвідувальними партіями при розвідці родовищ. Допускається тимчасово приймати параметри вибуховості, установлені для пилу аналогічних пластів, розроблюваних прилеглими (що межують) шахтами. 1.7. Норма осланцювання повинна визначатися за фактичним вмістом негорючих речовин у пластовій пробі вугілля й добавці інертного пилу за формулою: N

Aфd (100  Д ) 100

 Д , %,

де N – норма осланцювання, %; Aфd – вміст негорючих речовин, %; Д – добавка інертного пилу, %. 1.8. Добавка інертного пилу повинна визначатися для вугілля з виходом летких речовин 15% і більше за номограмою (мал. 2). 1.9. Періодичність (Тn) побілки, осланцювання, обмивання, нанесення змочувально-зв’язувальних сумішей у всіх гірничих виробках (за винятком дільниць з інтенсивним пиловідкладенням у відкотних виробках) повинна визначатися за формулою: Тn 

K  KCH 4   відкл. Рt

, діб,

де Тn – періодичність побілки, діб; К – коефіцієнт, який характеризує тривалість захисної дії способу, значення якого приймається: при побілці, осланцюванні й обмиванні – 1; при зв’язуванні пилу змочувально-зв’язувальним розчином – 5; при зв’язуванні пилу змочувально-зв’язувальною пастою – 20;

daf

140

15 V cф ,%

120

100

відкл.,

г/м

А dф ,%

Мал. 1. Номограма для визначення нижніх меж вибуховості відкладеного вугільного пилу (відкл.)

Д,% 90

V daf cф ,% 35

15 0

15 20

30А dф ,%

Мал. 2. Номограма для визначення добавки інертного пилу (Д)

K CH4 – коефіцієнт, що враховує вплив вмісту метану в атмосфері виробки.

Для негазових шахт K CH повинен прийматися як такий, що дорівнює 1, а для газових – залежно від допустимого вмісту метану: СН4 % за об’ємом 0,5 0,75 1,0 1,5 2,0 0,75 0,6 0,5 0,35 0,25 K CH відкл. – нижня межа вибуховості вугільного пилу, що відклався, г/м3 (приймається за номограмою – мал. 1); Рt – інтенсивність пиловідкладення, г/(м3·діб), приймається (за винятком ділянок вентиляційних штреків, прилеглих до лав, довжиною 200 м) за табл. 1. 4

Таблиця 1

Виробка (ділянка виробки) 1 Виробки приствольного двору: відкотного горизонту: з транспортуванням вугілля без транспортування вугілля вентиляційного горизонту Основні (капітальні) відкотні та інші основні виробки зі свіжим струменем повітря (крім конвеєрних): з транспортуванням вугілля без транспортування вугілля Основні виробки з вихідним струменем повітря Горизонтальні й похилі виробки зі свіжим струменем повітря поза місцями інтенсивного пиловідкладення (крім конвеєрних): з транспортуванням вугілля без транспортування вугілля Ділянки вентиляційних штреків та інших виробок із вихідним струменем, розташовані на відстані понад 200 м від очисних вибоїв Тупикові підготовчі виробки (окрім конвеєрних) на відстані понад 50 м від вибою

Інтенсивність пиловідкладення Рt г/(м3·діб) 2

0,4 0,2 0,4

1,2 0,4 1,2

1,2

1.10. Інтенсивність пиловідкладення у вентиляційних штреках довжиною 200 м від лав визначається методом збору пилу на металеві та пластмасові підкладки. Підкладки кількістю 2–4 шт. повинні встановлюватися вздовж стінок виробки на відстані 10 м від лави так, щоб їх відкриті поверхні не були екрановані від вентиляційного струменя елементами кріплення і різними предметами. Пил, зібраний з підкладок, зважується на технічних вагах. При цьому наважка повинна бути не менше за 2 г. Інтенсивність пиловідкладення розраховується за формулою:

Pt  4,35 

bM , г/(м3·діб), S  F t

де Рt – інтенсивність пиловідкладення, г/(м3·діб); b – ширина виробки за підошвою, м; М – маса осілого на підкладці пилу, г; F – сумарна площина підкладок, м2; S – площа поперечного перерізу виробки у просвіті, м2; t – час пиловідкладення, діб Отримане значення інтенсивності пиловідкладення приймається для розрахунку періодичності застосування заходів на ділянці штреку, прилеглого до лави, довжиною 50 м; для розрахунку періодичності на наступних 150 м штреку інтенсивність пиловідкладення приймається відповідно зменшеною в 3,5 рази. 1.11. У місцях інтенсивного пиловідкладення (крім вентиляційних штреків) періодичність застосування заходів приймається за табл. 2. Таблиця 2

Виробка (ділянка виробки)

Спосіб запобігання вибуху

1 2 Обмивання або осланцювання Вантажні пункти лав на крутих (між робочими й вентиляційними гезенками), пологих і похилих пластах, вантажні Зв’язування змочувальнозв’язувальною сумішшю пункти вуглеспусків, гезенків та скатів, а також ділянки відкотних штреків на протязі не менше як 25 м по обидва боки від зазначених місць Обмивання або осланцювання Ділянки відкотних виробок на протязі 25 м по обидва боки від перекидачів, ділянки Зв’язування змочувальновідкотних штреків, похилів і бремсбергів на зв’язувальною сумішшю протязі 25 м від їх сполук Обмивання або осланцювання Підготовчі виробки, що проводяться по вугіллю та по вугіллю й породі, на протязі 50 м від їх вибоїв Зв’язування змочувальнозв’язувальною сумішшю

Періодичність виконання робіт 3 Не рідше одного разу на зміну Не рідше одного разу на п’ять змін

Не рідше одного разу на добу Не рідше одного разу на п’ять діб Не рідше одного разу на добу Не рідше одного разу на п’ять діб

7 Продовження табл. 2

1 Конвеєрні виробки: а) підошва й елементи конструкції конвеєра

Зачищення підошви й обмивання

Не рідше одного разу на добу

Зачищення підошви й осланцювання

Те саме

б) боки й покрівля: в районі вантажних Обмивання або осланцювання пунктів на протязі 25 м від них у напрямку вентиляційного струменя Зв’язування змочувальнозв’язувальною сумішшю

на решті ділянок виробок Обмивання або осланцювання

Зв’язування змочувальнозв’язувальною сумішшю

Не рідше одного разу на зміну Не рідше одного разу на п’ять змін Не рідше одного разу на місяць Не рідше одного разу на п'ять місяців

1.12. Залежно від інтенсивності пиловідкладення, гірничо-геологічних і гірничотехнічних умов, а також впливу пиловибухозахисних заходів на санітарно-гігієнічні умови праці гірників, вибір раціональних способів і засобів запобігання і локалізації вибухів пилу повинен провадитися відповідно до табл. 3. Під час розрахунків параметрів заходів щодо пиловибухозахисту для загальношахтних і групових виробок до обліку приймається найменша нижня межа вибуховості вугільного пилу. 1.13. На гідрошахтах і гідродільницях, де виймання вугілля провадиться не гідравлічним способом, повинні здійснюватися заходи щодо запобігання й локалізації вибухів вугільного пилу. У виробках із самопливним гідротранспортом за рішенням спеціальної комісії під головуванням технічного директора об’єднання за участю керівника місцевого органа Держнаглядохоронпраці, технічного інспектора праці профспілки й представника МакНДІ заходи щодо запобігання й локалізації вибухів вугільного пилу можуть не проводитися. 1.14. Відповідальність за якісне й своєчасне здійснення заходів щодо запобігання й локалізації вибухів вугільного пилу повинна покладатися на

начальників відповідних дільниць, у віданні яких знаходяться виробки, наказом по шахті. Начальник дільниці ВТБ відповідає за стан пилогазового режиму по всій шахті і має право у разі виявлення його порушень зупиняти ведення гірничих робіт. Таблиця 3

Умови використання Спосіб, Інтенсивність Стійкість Температура засіб Виробки пиловідкла- вміщуючих (t) і відносна дення, порід вологість 3 г/(м ·діб) повітря () 1 2 3 4 5 та без Незалежно від Незалежно Незалежно Ослан- Необводнені інтенсивності від стійкості від t і  цювання капання виробки пиловідкла- порід дення Побілка Приствольні подвір’я, ка- до 0,4 Незалежно При пітальні відкотні й вентивід стійкості позитивній t, ляційні виробки, людські порід незалежно хідники й камери від  Обми- Вентиляційні, відкотні до 1,2 Незалежно При вання виробки від стійкості позитивній t, порід незалежно від  Вентиляційні, відкотні й 1,2 і більше При стійких При конвеєрні виробки нездимних позитивній t і породах забезпеченні вимог п. 8.2.2 Правил безпеки Зв’язу- Відкотні, вентиляційні й 1,2 і більше Незалежно Незалежно вання конвеєрні виробки від стійкості від t і  змочупорід вальнозв’язувальною сумішшю ТумаВентиляційні штреки 2,2 і більше При стійких, При позитивноутвонездимних ній t і рюючі породах забезпеченні завіси вимог п. 8.2.2 Правил безпеки

9 Продовження табл. 3

1 2 Сланцеві Виробки, що підлягають заслони осланцюванню або побілці Водяні Уся мережа гірничих заслони виробок

3 –

–

4 Незалежно від стійкості порід Незалежно від стійкості порід

5 Незалежно від t і  Незалежно від t і 

1.15. Обсяги робіт і виконання пиловибухозахисних заходів повинні передбачатися у щомісячних планах відповідних дільниць із виділенням для цієї мети необхідної кількості робітників, фонду заробітної плати, витрат на матеріали й амортизацію обладнання у встановленому порядку. 2. Сланцевий пиловибухозахист 2.1. Осланцюванню повинні підлягати усі поверхні гірничих виробок (боки, покрівля, підошва, доступні місця за затяжками). Воно повинно провадитися механізованим способом або вручну. 2.2. Норма осланцювання для загальношахтних виробок повинна прийматися найбільшою з установлених для розроблюваних шахтою пластів вугілля, а для групових – найбільшою з установлених для розроблюваних у даній групі пластів. 2.3. Витрата інертного пилу на осланцювання виробки повинна розраховуватися за формулою: q

0,001  N   відкл.  S , кг/м, 100  N

де q – витрата інертного пилу на осланцювання одного погонного метра, кг/м; N – норма осланцювання, %; 3  відкл. – нижня межа вибуховості вугільного пилу, г/м ; S – переріз виробки, м2. 2.4. Сланцеві заслони повинні влаштовуватися з ряду встановлюваних під покрівлею впоперек виробок легко перекидуваних полиць з інертним пилом, ширина яких для жорстких конструкцій повинна бути у межах 250–500 мм, а для вільнолежачого настилу – 600–800 мм, або плівкових безшовних посудин ПБП–1. Відстань між покрівлею виробки й верхньою поверхнею інертного пилу повинна бути у межах 100–300 мм. Відстань між полицями заслону повинна бути однаковою і не менша за ширину полиці. Довжина сланцевого заслону повинна бути не менше як 20 м. Конструкція полиць і плівкових безшовних посудин ПБП–1, схеми їх встановлення для різних видів кріплення наведені у додатку 1. 2.5. Призначений для осланцювання гірничих виробок та використовуваний у сланцевих заслонах інертний пил повинен мати такі якості:

а) містити не більше 1% горючих речовин і не більше як 10% вільного кремнезему, вміст інших шкідливих і отруйних домішок (миш’яку та ін.) не повинен перевищувати санітарні норми; б) мати здатність легко переходити у завислий стан, утворюючи щільну хмару після перебування у вологій атмосфері; в) мати тонкість помелу такою, щоб пил не менше ніж на 99% проходив через сито із сіткою № 06 і не менше ніж на 50% – через сито із сіткою № 0071; г) бути світлого кольору, що забезпечує можливість візуального контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок. 2.6. Фабрики інертного пилу кожний місяць повинні направляти у МакНДІ пробу пилу для проведення випробувань на придатність її до застосування у шахтах. 2.7. Фабрики повинні передавати шахтам характеристику кожної партії інертного пилу із зазначенням ситового складу, вмісту горючих речовин, вільного кремнезему, отруйних домішок, а також здатності до зависання у повітрі. 2.8. Під час надходження на шахту інертний пил повинен перевірятися на зависання. Пил вважається непридатним, якщо він при стискуванні у руці утворює щільну грудку, що погано розсипається й тоне при короткочасному перемішуванні з водою. Непридатний інертний пил повинен бракуватися. 2.9. На поверхні шахти інертний пил повинен зберігатися у спеціально захищених від вологи складах, до яких повинен бути забезпечений зручний під’їзд. 2.10. На шахті повинен бути незнижуваний місячний запас інертного пилу для своєчасного осланцювання гірничих виробок і заміни його у заслонах. 3. Гідропиловибухозахист 3.1. Побілці повинні підлягати боки й покрівля виробок із розрахунку не менше як 0,8 л вапнового розчину на 1 м2 оброблюваної поверхні. Виробка вважається обробленою, якщо на її боках і покрівлі немає поверхонь, не покритих розчином. Побілка гірничих виробок довжиною понад 200 м повинна провадитися механізованим способом. 3.2. Обмивання гірничих виробок повинно провадитися шляхом змивання пилу водою з покрівлі, боків виробки й доступних місць за затяжками. Витрата води повинна становити не менше як 1,5 л на 1 м2 поверхні. Як розпилювачі повинні застосовуватися форсунки, зрошувачі, насадки. Вугільний дрібняк і пил, що залишилися після обмивання на ґрунті виробки, повинні бути зволожені так, щоб вміст зовнішньої вологи у них був не менше як 12%, і в міру накопичення вугільний дрібняк і пил повинні прибиратися. Для попередження обводнення виробок у разі обмивання систематично повинно провадитися очищення водостічних канавок. 3.3. Обмивання виробок у районі вантажних пунктів повинно провадитися 0,1%-ним водним розчином змочувача. З цією метою повинні бути встановлені дозатори змочувача. Для обмивання розчином змочувача може також

застосовуватися ручний зрошувач. Вимога щодо застосування розчину змочувача для обмивання не розповсюджується на буровугільні шахти. 3.4. Для зв’язування відкладеного вугільного пилу повинні використовуватися рідинні або пастоподібні змочувально-зв’язувальні суміші на основі хлористого кальцію й змочувача. Концентрація хлористого кальцію і відповідна їй оптимальна концентрація змочувача у розчині повинні підбиратися в залежності від відносної вологості повітря в оброблюваній виробці (табл. 4). Таблиця 4

Відносна вологість повітря, % до 85 Понад 85

Концентрація у водному розчині, % CaCl2 Змочувача 35 2 25 1

Щільність розчину (показання ареометра), кг/л 1,34 1,23

Обробці змочувально-зв’язувальною сумішшю повинні підлягати боки й покрівля виробки, а також доступні місця за затяжками. Підошва при цьому зволожується стікаючою рідиною. Витрата рідкої змочувально-зв’язувальної суміші повинна бути не менше як 0,5 л/м2, пасти – не менше як 3,0 кг/м2 оброблюваної поверхні. Змочувально-зв’язувальні суміші повинні наноситися на попередньо обмиту поверхню виробки. 3.5. Не допускається використання способів запобігання вибухам вугільного пилу, заснованих на використанні води (без змочувально-зв’язувальних сумішей), на пластах, де вугільний пил не змочується водою, або захисні дії цих способів не забезпечують вибухобезпечність протягом зміни. 3.6. Для приготування й зберігання готового розчину хлористого кальцію на шахті повинен бути обладнаний спеціальний склад відповідно до проекту, розробленого спеціалізованою організацією. 3.7. Неперервне зв’язування вугільного пилу повинно провадитися за допомогою туманоутворюючих завіс, що влаштовуються розосереджено на прилеглій до лави ділянці вентиляційного штреку. Туманоутворювач повинен створити факел туману у вигляді суцільного конуса, переріз якого повинен бути сумірним із поперечним перерізом виробки. Туманоутворюючі завіси повинні діяти протягом усієї зміни, коли провадиться виймання вугілля. 3.8. Туманоутворювачі в першій завісі повинні розташовуватися залежно від швидкості переміщення повітря у виробці: при швидкості понад 2 м/с туманоутворювачі влаштовуються таким чином, щоб їх факели були направлені назустріч переміщенню вентиляційного струменя; при швидкості 2 м/с і менше – в напрямку його переміщення. У другій і наступній завісах туманоутворювачі повинні влаштовуватись так, щоб їх факели були направлені в бік переміщення вентиляційного струменя. Відстань між першою й другою завісами повинна прийматися залежно від швидкості переміщення повітря у виробці (мал. 3).

Швидкість Швидкістьруху рухуповітря, повітря,м/с м/с

Відстань кожної наступної завіси, починаючи з третьої, від попередньої збільшується на 25 м. Туманоутворюючі завіси періодично в міру посування лави повинні переноситися. Відстань першої завіси від лави не повинна перевищувати 20 м. Туманоутворюючі завіси розташовуються у місцях, де не встановлена електроапаратура. 3.9. На ділянці вентиляційного штреку між лавою і першою завісою повинно застосовуватися зв’язування пилу змочувально-зв’язувальними сумішами або обмивання, а за ділянкою неперервного зв’язування – обмивання.

5 5 4 4 3 3 2 2 1 1 0 0

20 40 60 80 100 120 20 40 60 80 100 120 Довжина ділянки з’вязування, м Довжина ділянки з’вязування, м

Мал. 3. Відстань між першою і другою туманоутворюючими завісами (довжина ділянки зв’зування) залежно від швидкості руху повітря у виробці 3.10. Водяні заслони повинні влаштовуватися у вигляді ряду встановлюваних під покрівлею впоперек виробки наповнених водою посудин, які легко перевертаються або розбиваються, ємністю не більше ніж 80 л кожний або плівкових безшовних посудин ПБП–1. Кількість посудин у заслоні повинна бути із запасом не меншим як 10%. 3.11. Відстань між покрівлею виробки і верхньою кромкою посудини повинна бути у межах 100–600 мм. Полиці з посудинами повинні встановлюватися на однаковій відстані одна від одної по довжині виробки і не менше ніж через 500 мм. Загальна довжина водяного заслону повинна бути не менше як 30 м. Конструкція водяних заслонів, у т.ч. плівкових безшовних посудин ПБП–1, наведена у додатку 1.

3.12. При мінусовій температурі повітря у місці установлення заслону для його заливання повинен використовуватися розчин хлористого кальцію концентрацією 5% при температурі до мінус 7 °С, 10% – при температурі мінус 7 °С і нижче. 4. Розосереджені водяні або сланцеві заслони 4.1. Вибої підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю або по вугіллю та породі, повинні бути захищені розосередженими водяними або сланцевими заслонами. 4.2. Під час захисту підготовчих виробок розосередженими водяними або сланцевими заслонами повинно встановлюватися не менше чотирьох рядів посудин (полиць) або плівкових безшовних посудин ПБП–1. Перший ряд установлюється не ближче як 25 м і не далі ніж 40 м від вибою. Схема встановлення розосередженого заслону у тупиковій виробці наведена на мал. 4.

l1 l1 l1

25-40

Мал. 4. Схема ізоляції розосередженим водяним (сланцевим) заслоном вибою тупикової підготовчої виробки довжиною від 70 до 180 м 4.3. Відстань між першими від вибою чотирма рядами посудин (полиць) або плівкових безшовних посудин ПБП–1 розосередженого заслону у тупикових виробках ( l  ) повинна прийматися не менше як 5 м, а питома кількість води (інертного пилу) у ньому незалежно від виходу летких речовин із вугілля розроблюваного пласта – не менше як 2,5 кг/м3 об’єму виробки між сусідніми рядами посудин (полиць). При цьому треба додержуватися умови:

5  l 

Q , м, 2,5  S

де Q – сумарна кількість води (інертного пилу) у посудинах (на полицях) одного ряду заслону, м3; S – переріз виробки, м2. Відстань (l) між наступними рядами посудин (полиць) або плівкових безшовних посудин ПБП–1 (починаючи з 5-го) у тупиковій виробці повинна

бути однаковою і не перевищувати 40 м. Для кожної виробки ця відстань повинна прийматися не більшою за величину, визначувану з умови:

l

Q q p  S , м,

де q p – мінімальна питома кількість води (інертного пилу) у заслоні, кг/м3 об’єму виробки. 4.4. Мінімальна питома кількість води (інертного пилу) у розосередженому заслоні (за винятком перших чотирьох рядів у тупиковій виробці за п. 4.3 цієї Інструкції) повинна прийматися залежно від виходу летких речовин з вугілля розроблюваного пласта (табл. 5). Таблиця 5

Вихід летких речовин, % Мінімальна питома кількість води (інертного пилу) у заслоні, кг/м3

Менше 15 Від 15 до Від 20 до 25 20 25 і більше 0,20

0,35

0,55

0,75

5. Автоматична система локалізації спалахів метану та вугільного пилу 5.1. На шахтах, що розроблюють пласти, небезпечні за вибухами пилу, вибої підготовчих виробок, які проводяться по вугіллю або по вугіллю й породі, а також розподільні пункти й інші місця групового розташування електрообладнання в дільничих виробках повинні бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу. Терміни впровадження вказаних систем установлюються Мінпаливенерго України при узгодженні з органами Держнаглядохоронпраці України. 5.2. Автоматична система складається з пристрою подавлення спалахів (ППС), встановленого на монорейці, який за допомогою підвісок кріпиться до арочного кріплення, датчика полум’я (ДПК), що захватами також кріпиться до арочного кріплення, блоку сполучення з пускачем (БСП), що встановлюється на пускачі (ПВІ). Пристрій подавлення вибуху повинен розташовуватися на відстані 10–15 м від можливого осередку вибуху, датчик полум'я – на відстані 4–5 м. Варіанти розташування автоматичної системи у дільничних виробках приведені на мал. 5. Для утворення запобіжного середовища пристрій подавлення спалахів ППС заряджується вогнегасним порошком, газогенеруючим зарядом та піропатроном. У разі появи у зоні дії датчика ДПК спалаху метану формується керуючий сигнал для запалювання піронатрона газогенеруючого заряду. В наслідок швидкого згоряння газогенеруючого заряду утворюється велика кількість газів, що надходять у контейнер вибухоподавлювача і викидають вогнегасний порошок в осередок запалення. Таким чином в об’ємі виробки на протязі 15 м утворюється інертне середовище, яке не дозволяє полум’ю поширюватися у виробці. 5.3. Монтаж, налагодження й обслуговування автоматичної системи повинні виконуватися згідно з керівництвом завода-виготівника з експлуатації автоматичної системи локалізації спалахів та здійснюватися особами,

призначеними розпорядженням керівника шахти, й такими, що пройшли навчання у ВАТ “Красный металлист”. Заряджання пристрою подавлення спалахів газогенеруючим зарядом і піропатроном допускається виконувати майстрові-підривникові за нарядпутівкою встановленого зразка й оформленою у встановленому порядку. Запис про видачу вноситься до Книги обліку видачі та повернення ВМ, передбачиної Єдиними правилами безпеки при підривних роботах, затвердженими Держгіртехнаглядом України 25.03.92. 5.4. Споряджання пристрою подавлення спалахів вогнегасним порошком може здійснюватися як на поверхні, так і безпосередньо на місці встановлення. Споряджання газогенеруючим зарядом і піропатроном повинно робитися безпосередньо на місці встановлення. а

УПВ-30П

5-10м

ДПК

4-5м

ДПК

УПВ-30П

4-5м

КУ

5-10м

монорельс УПВ-30П

УПВ-30П

>1,8м

ДПК

7-10м

5-10м

БСП ПВІ-320

ПВІ-320

Мал. 5. Схема розташування автоматичної системи локалізації спалахів метану та вугільного пилу а – для захисту розподілпункту; б – для захисту тупикової виробки 5.5. Щодня гірничим майстром дільниці ВТБ повинен проводитися контроль працездатності, напруги живлення і стану кола піропатрона. Інформація про працездатність та напругу живлення відображується за допомогою двох світловодів на пристрої подавлення спалахів: “Контроль” і “Робота”. Світловод “Робота” відображує стан датчиків полум’я: він періодично блимає стільки

разів, скільки датчиків справні. Світловод “Контроль” у випадку обриву кола піропатрона, відсутності або низькій напрузі живлення від блоку сполучення з пускачем або розрядженні акумуляторної батареї блоку резервного живлення періодично тривалий час блимає. При нормальній роботі світловод “Контроль” не блимає. 5.6. Щотижня проводиться перевірка орієнтації вікна фотоприймача датчика полум’я й очищення його від пилу й вологи. Щомісяця повинна проводитися перевірка цілісності з’єднань у клемному відсіку пристрою подавлення спалахів. Один раз на рік повинна проводитися заміна вогнегасного порошку і газогенеруючого заряду. Вилучений газогенеруючий заряд майстромпідривником здається на склад ВМ для наступного знищення у встановленому порядку. 5.7. На обслуговування й експлуатацію автоматизованої системи повинен бути заведений журнал. У цьому журналі повинні фіксуватися результати профілактичних і поточних оглядів, перевірок, ремонтів або заміна окремих деталей та вузлів. Після заміни газогенеруючого заряду гірничим майстром або іншою посадовою особою дільниці й майстром-підривником повинен бути зроблений відповідний запис у Наряд-путівці. 6. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок 6.1. Контроль пиловибухобезпеки виробок на всьому їх протязі повинен проводитися візуально з метою виявлення наявності неосланцьованих або незв’язаних відкладень вугільного пилу. Осланцьована виробка вважається пиловибухобезпечною, якщо в ній немає поверхонь, не покритих інертним пилом. 6.2. Пиловибухобезпека виробок, у яких застосовуються способи попередження вибухів пилу, засновані на використанні води, у разі відсутності видимих відкладень сухого незв’язаного вугільного пилу повинна визначатися методом здування за допомогою пневматичної груші. 6.3. Здатність до здування вугільного пилу повинна перевірятися по боках, покрівлі та підошві виробки на початку, середині і в кінці ділянок з інтенсивним пиловідкладенням. При цьому на ділянці вентиляційної виробки довжиною 200 м від лави здатність до здування пилу перевіряється біля вікна лави, за 25–50 м від нього і через 50 м на наступних 150 м, а у виробках із конвеєрною доставкою вугілля – за 5–10 м по обидва боки від перевантажних пунктів. На решті ділянок гірничих виробок шахти здатність до здування пилу повинна перевірятися у місцях її можливого скупчення. Якщо в результаті огляду на боках, покрівлі, підошві або на інших поверхнях виявлено сухий вугільний пил або під дією повітряного струменя пневматичної груші з’являється помітна хмара пилу, виробка вважається пиловибухонебезпечною. 6.4. На ділянках виробок з інтенсивним пиловідкладенням додатково перевіряється якість зв’язування відкладеного на підошві пилу й просипаного

дрібняку шляхом стиснення його у руці. Зволожені до потрібного стану пил та дрібняк, стиснені у кулак, повинні утворювати грудку. 6.5. Стан заслонів контролюється візуально. Під час огляду перевіряється правильність установлення заслонів, їх відстань від об’єкта, що ізолюється, відповідність розмірів елементів заслону до таких, що вимагаються, число, справність полиць (посудин), наявність на них (у них) необхідної кількості інертного пилу або води, придатність інертного пилу за злежуваністю. 6.6. Перевірка інертного пилу у заслоні на злежуваність провадиться стисненням його у руці. Злежаний інертний пил утворює грудку. 6.7. Результати контролю стану заслону відмічаються у наряд-путівці гірничого майстра і в табличці, закріпленій біля кожного заслону. 6.8. Контроль за виконанням заходів щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу, а також за станом технічних засобів для здійснення цих заходів повинен провадитися посадовими особами дільниці, у чиєму віданні знаходяться виробки, загальношахтними посадовими особами і посадовими особами дільниці ВТБ. 6.9. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок повинен провадитися ДАРС /ДВГРС/ не рідше одного разу на квартал за планом, розроблюваним разом із шахтою (додаток 2). 6.10. Контроль здійснюється працівниками ДАРС /ДВГРС/ у присутності представника шахти візуально відповідно до вимог пунктів 6.2–6.7 цієї Інструкції. У випадку, коли в результаті візуального огляду виробка визнана вибухобезпечною, на ділянках інтенсивного пиловідкладення у місцях, вказаних у п. 6.3 цієї Інструкції, відбираються проби пилу для лабораторного аналізу. 6.11. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок, здійснюваний ДАРС /ДВГРС/, повинен провадитися не раніше ніж за 5 днів до виконання чергового пиловибухозахисного заходу за періодичністю його виконання, що дорівнює 30 добам і більше, і за 1–2 дні – за періодичністю меншою як 30 діб. Результати контролю заносяться до акту-повідомлення (додаток 3), один екземпляр якого вручається начальнику дільниці ВТБ, інший – доставляється у лабораторію ДАРС /ДВГРС/. 6.12. У виробках із гідропиловибухозахистом відбір проб вугільного пилу й дрібняку з підошви провадиться для лабораторного визначення вмісту вологи, а в осланцьованих виробках – проб пилу для перевірки вмісту негорючих речовин. В умовах, коли пил і вугільний дрібняк на підошві знаходяться у стані шламу, проби на вологу не відбирають. При цьому в акті-повідомленні роблять запис про причину, за якою не відібрані проби. 6.13. Відбір проб осланцьованого пилу провадиться змітанням його волосяною щіткою до совка з боків і покрівлі виробки щільною смугою завширшки 300–500 мм. З підошви пил відбирається у тому випадку, якщо його можна набрати. Проба відбирається одноразовим змітанням при легкому натисненні щіткою на шар пилу. Пил, зметений для проби, просіюється на місці через сито із сіткою № 06 і висипається у банку, яка щільно закривається кришкою. Маса проби повинна бути не менше як 100 г.

З метою виключення виносу пилу вентиляційним струменем під час просівання сито повинно бути споряджено кришкою й піддоном. 6.14. На кожній банці повинна бути наклеєна етикетка із зазначенням найменування, номера, місця й дати набору пилу. Ці дані повинні бути також внесені до акту-повідомлення ДАРС /ДВГРС/. Працівник ДАРС /ДВГРС/ повинен доставити проби з актом-повідомленням у лабораторію ДАРС /ДВГРС/ не пізніше ніж через 12 годин із моменту їх відбору. 6.15. Аналіз проб на вміст зовнішньої вологи та визначення вмісту негорючих речовин в осланцьованому пилу повинні виконуватися згідно з діючими стандартами. Результати аналізу проб повинні бути не пізніше ніж через 3 доби з моменту надходження проб до лабораторії надіслані шахті. 6.16. У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок візуальним способом працівник ДАРС /ДВГРС/ повинен терміново повідомити про це головному інженерові або гірничому диспетчерові шахти та місцевий орган Держнаглядохоронпраці. 6.17. На дільниці ВТБ повинна вестися Книга контролю стану пилового режиму (додаток 4). Начальник дільниці ВТБ шахти результати контролю про пиловибухонебезпечний стан виробок і незадовільний стан заслонів у виробках записує до Книги контролю стану пилового режиму і дає відповідні вказівки начальникові дільниці, у віданні якого знаходиться виробка. Результати контролю про пиловибухобезпечний стан виробок і задовільний стан заслонів до журналу не записуються. Технічний директор (головний інженер) шахти не рідше одного разу на місяць повинен контролювати ведення Книги контролю стану пилового режиму і вносити свої зауваження. 7. Заходи щодо безпеки під час виконання робіт із пиловибухозахисту шахти 7.1. Усі роботи, пов’язані з виконанням заходів щодо запобігання й локалізації вибухів пилу, повинні провадитися відповідно до діючих Правил безпеки у вугільних шахтах та інструкцій з охорони праці підземних робітників. 7.2. Робітники, що виконують роботи з побілки гірничих виробок, зв’язування пилу, приготування змочувально-зв’язувальної суміші та розчинів для побілки, повинні бути забезпечені непромокальним спецодягом, гумовими чобітьми, рукавицями і захисними окулярами. Незахищені одягом ділянки шкіри повинні перед початком роботи покриватися (змазуватися) маззю (вазеліном, ланоліном та ін.). 7.3. Завантаження сланцевого заслону інертним пилом повинно провадитися зі спеціального помоста, влаштовуваного на вагонетці, у якій знаходиться інертний пил. У разі відсутності у виробці рейкових колій завантаження полиць заслону повинно провадитися зі спеціального помосту.

7.4. Робітники, що знаходяться у виробках під час виконання робіт з осланцювання або завантаження сланцевих заслонів, повинні бути забезпечені протипиловими респіраторами. 7.5. Під час дії туманоутворюючих завіс у їх зоні забороняється ведення будь-яких робіт. 7.6. У виробках із відкаткою контактними електровозами проведення побілки, обмивання, зв’язування вугільного пилу змочувально-зв'язувальними сумішами, установленню (ремонту) заслонів допускається тільки за умови знімання напруги з контактного проводу. 7.7. Білильно-обмивальні машини повинні бути забезпечені звуковою або світловою сигналізацією, а ділянки виробки, де проводиться побілка (обмивання) машиною, повинні бути позначені попереджувальними знаками.

20 Додаток 1

СЛАНЦЕВІ ТА ВОДЯНІ ЗАСЛОНИ ДЛЯ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ І ПОХИЛИХ ГІРНИЧИХ ВИРОБОК 1. Сланцеві заслони Полиці жорсткої конструкції (мал. 1.1) прийняті для встановлення у виробках, закріплених дерев’яним кріпленням і залізобетонними стояками з шарнірно-підвісним металевим верхняком. Полиці з вільнолежачим настилом прийняті для виробок, закріплених сталевим арковим і кільцевим кріпленням, бетонним і блоковим кріпленням перерізом понад 7 м2. Основні розміри елементів полиці жорсткої конструкції наведені у табл. 1.1. Таблиця 1.1

а 500 400 300

в 100 80 60

h 200 160 120

d1 50 40 40

d0 30–40 Залежно від довжини полиці

По боках до полиці можна прибивати дерев’яні бортики висотою не більше як 80 мм, які перешкоджають обсипанню інертного пилу. Полиця з вільнолежачим настилом (мал. 1.2) являє собою раму, що складається з двох брусів, закріплених на трапецієподібних опорах. Зверху на раму встановлюється вільнолежачий настил із дошок. Основні розміри елементів полиці наведені у табл. 1.2. Таблиця 1.2

a 600 800

а0 300 400

в 120 160

в1 240–300 340–400

h 240 320

h0 100 100

d0 12–18 12–18

d 30–50 30–50

d1 50 50

Схеми встановлення полиць сланцевих заслонів і елементи підвісок для різних видів кріплення наведені на мал. 1.3–1.6. Полиці з вільнолежачим настилом допускається завантажувати інертним пилом, розфасованим у паперові мішки, що вкладаються довгим боком уздовж виробки. Після укладання мішки розрізають по всьому периметру, за винятком кутів. Висота виробки у місці встановлення сланцевого заслону визначається з урахуванням дотримання вимог п. 2.2.3 Правил безпеки. У тих випадках, коли за умовами розміщення заслону розміри гірничої виробки недостатні, її переріз повинен бути збільшений. Для забезпечення нормальної роботи заслону підвищення покрівлі виробки повинно бути плавним. Залежно від величини збільшення висоти виробки, яке вимагається, довжина перехідних ділянок від одного перерізу до другого повинна бути такою: по 1 м з кожного боку при підвищенні від 251 до 350 мм; по 2 м – при підвищенні від 351 до 450 мм; по 2,5 м – при підвищенні від 451 до 550 мм; по 3,0 м – при підвищенні від 551 до 650 мм і т. ін.

2. Водяні заслони Водяні заслони повинні влаштовуватися з ряду жорстких пластмасових посудин ємністю не більше як 80 л кожний. Поперечний переріз посудини повинен мати форму перевернутої рівнобедреної трапеції. При цьому висота посудини повинна бути не менше як 200 і не більше ніж 260 мм, а ширина по дну – не менше як 150 і не більше ніж 320 мм. Для зручності транспортування допускається скіс стінок посудини не більше як 8° до вертикальної площини. Для зниження інтенсивності випарування води посудини водяного заслону допускається покривати вільнолежачими пластмасовими кришками, що легко скидаються. Конструкція кришки повинна дозволяти без її прибирання контролювати рівень води у посудині і доливати її. Посудини повинні встановлюватися на дерев’яних полицях завширшки 150 мм під покрівлею впоперек виробки. Товщина полиці при цьому приймається залежно від кількості розміщених на ній посудин (при двох посудинах – 40 мм, при трьох – 50 мм і при чотирьох – 60 мм). Полиці та прогони підтримуються підвісками, що регулюються за висотою, конструкція яких забезпечує встановлення посудин у горизонтальному положенні. Підвіска складається з тяги, спеціального болта і стяжної муфти, яка з’єднує їх. Обертання стяжної муфти забезпечує усунення перекосів посудин і регулювання висоти установлення їх від підошви виробки при осіданні чи деформації кріплення. Залежно від виду кріплення підвіски з'єднуються з ним за допомогою хомутів, спеціальних штирів або скоб. Відстань між підвісками залежно від кількості посудин, установлених на одній полиці, приймається у межах 1800–2400 мм. Висота виробок у місці встановлення водяного заслону визначається з урахуванням дотримування вимог п. 2.2.3 Правил безпеки. У випадку збільшення висоти виробки в місцях установлення водяних заслонів із метою дотримання проміжків, які вимагаються, довжина перехідних ділянок приймається такою самою, як і для сланцевих заслонів. При більшій ширині виробки посудини можна встановлювати у два і більше рядів. У суміжних рядах посудини повинні встановлюватися так, щоб проміжки між посудинами одного ряду були перекриті посудинами другого ряду. При цьому посудинами повинно бути перекрито не менше як 50% ширини виробки (на рівні рухомого составу). Схеми встановлення посудин водяних заслонів у перерізі виробок, закріплених різними видами кріплення, і конструкція підвісок наведені на мал. 1.7–1.10.

3. Установлення плівкових безшовних посудин ПБП–1 у водяних і сланцевих заслонах 3.1. Основні технічні дані й характеристики Застосовуваний матеріал: – плівка поліетиленова, технічна, 410 Х/0,250х2), вищий ґатунок, ГОСТ 10354–82

рукав,

Таблиця 1.3

Діаметр поліетиленового кола Товщина поліетиленової плівки Ширина кріпильного пояса Кількість кріпильних отворів

мм мм мм шт.

800 0,25 40 32

Діаметр кріпильних отворів

мм

Довжини гнучкого зв’язку

мм

2250

Кількість опорних каблучок

шт.

Діаметр опорної каблучки Місткість посудини Місткість посудини при застосуванні води Місткість посудини при застосуванні інертного пилу

мм дм3 л кг

60 12 12 12

3.2. Стислий опис конструкції Плівкова безшовна посудина ПБП–1 (мал. 1.11) являє собою еластичне поліетиленове коло 1 діаметром 800 мм і завтовшки 0,25 мм, по діаметрі якого на відстані 40 мм є 32 отвору 2 діаметром 5 мм, розташовані через рівні відстані. В отвори просмикнутий гнучкий зв’язок (тасьма, капроновий шнур) 3, постачена вісьмома опорними каблучками 4. За допомогою опорних каблучок посудина навішується на двоплечий кронштейн 5, попередньо жорстко закріплений на верхньому елементі кріплення гірничої виробки 6. Передбачається застосування декількох варіантів кронштейнів. При установленні заслонів у виробках, закріплених металевим кріпленням із спеціального взаємозамінного профілю (далі – СВП) або двотавру, можливо застосування двох варіантів кронштейнів: 1-й варіант являє собою хомут із металевої (Ст. 3) штаби завтовшки 3 мм і завширшки 30 мм, що охоплює при установленні верхній елемент кріплення 1 і який закріплюється на ньому кронштейном із різьбленням. Кронштейн із різьбленням складається з болта 2 М8х70, до якого приварений відрізок металевого прута 3 діаметром 8 мм завдовжки 120 мм, плечі якого підігнуті до болта під кутом 85о. Болт угвинчений у гайку 4 діаметром 8 мм, яка приварена до нижньої частини хомута. Конструкція хомутів для спецпрофілю СВП наведена на мал. 1.12.а, а для двотавру – на мал. 1.12.б, розміри хомута для різноманітних типорозмірів СВП і двотавру наведені відповідно в таблицях 1.4 і 1.5.

2-й варіант, більш простий, являє собою відрізок металевого дроту 1 діаметром 5–8 мм, що заводиться навколо верхнього елемента кріплення, обгинає його і скручується спеціальним пристосуванням, жорстко закріплюючи його на верхньому елементі кріплення (мал. 1.13). Довжина “скрутки” складає 50–60 мм (4–5 повних обертів). Відрізки дроту , що залишилися , вигинаються в різні сторони в поздовжньому перерізі гірничої виробки під кутом 5 о до лінії обрія. Для надійного закріплення дротового кронштейна, із метою винятку ковзання рекомендується застосовувати короткий відрізок дерев’яного обаиола 2 необхідної товщини. Необхідні відрізки дроту готуються на поверхні. Їхні розміри для різноманітних типорозмірів СВП і двотавра наведені в таблиці 1.6 і 1.7. Для зручності при установленні в шахті на відрізки проволоки, які виправлені, бажано завдати мітки контрастною фарбою 3 по розмірах, приведених у таблицях. Заведення дроту навколо верхняка провадиться стороною, яка довша. Конструкція пристосування для скручування наведена на мал. 1.14. При дерев’яному кріпленні гірничих виробок також можливо застосування двох конструкцій: 1-й варіант: кронштейн являє собою зварну конструкцію з двох відрізків металевого прута діаметром 8 мм завдовжки 120 мм, які зварені Т-образно (мал. 1. 15. а). Ніжка кронштейна загострена з одного боку, плечі довжиною по 60 мм підгібаються до ніжки, укладаючи з нею кут 85о. Установлення кронштейна провадиться шляхом забивання загостреної ніжки у верхняк кріплення на 60–70 мм таким чином, щоб плечі розташовувалися в поздовжньому перерізі гірничої виробки під кутом 5о до умовного обрію; 2-й варіант: наведений на мал. 1.15.б. Його конструкція й засіб установлення наведені раніше. Довжина відрізків металевого дроту діаметром 5–8 мм залежить від діаметра дерев’яних верхняків. 3.3. Усановлення посудин ПБП–1 у заслоні Установлення посудин ПБП–1 і комплектування ними водяного заслону провадиться в такому порядку. На прямолінійній ділянці виробки з витриманим перерізом, у місці, визначеному начальником дільниці ВТБ та згідно з вимогами пунктів 3.6.15, 3.6.16 Правил безпеки, на початку на верхніх елементах кріплення закріплюються кронштейни обраної конструкції. Особлива увага приділяється розташуванню плечей кронштейнів, що повинні розташовуватися під кутом 5 о до обрію в поздовжньому перерізі виробки. Після установлення кронштейнів опорні каблучки, розділяючи посудину по осі, збираються по чотири і навішуються на плечі кронштейна: чотири каблучки на одне плече і чотири – на інше. Встановлена посудина за нижню частину відводиться униз, за рахунок чого її краї, стягуючись гнучким зв'язком, утворять горловину. Наповнення посудини водою до рівня кріпильних отворів (12 літрів) провадиться через горловину за допомогою заправного пристрою з клапаном, що не має гострих країв. Заповнена посудина набуває форми сферичної ємності.

Аналогічно поводяться з усім комплектом посудин ПБП–1, що складають водяний заслон. Установлення посудин з інертним пилом провадиться в такому порядку. Після установлення кронштейнів на розіслане по підошві виробки плівкове коло поміщається в необхідній кількості інертний пил (12 кг), після чого опорні каблучки збираються по чотири із кожної частини півкола і навішуються на плечі кронштейна. При встановленні заслонів у похилих виробках кронштейни повинні кріпитися до верхняків кріплення таким чином, щоб плечі усіх кронштейнів, які служать для підвіски посудин, розташовувалися уздовж виробки під кутом 5о до умовного обрію, попереджаючи довільне зісковзування опорних каблучок посудини з кронштейна і забезпечуючи можливість спрацьовування в будь-яку сторону. Зазор між кріпленням і поверхнею води або інертним пилом в посудині ПБП–1 не повинний перевищувати 300 мм, мал. 1.11. Відстань між посудинами в одному ряді складає 200 мм. Число посудин у ряду коливається в залежності від перерізу виробки і складає від 4 до 8 штук. Відстань між рядами посудин при щільності кріплення 2 рами/м і більш складає 1 м, а при щільності менше 2 рами/м – дорівнює кроку кріплення. У суміжних рядах посудини повинні розташовуватися, перекриваючи проміжки один одного. Схема установлення заслонів із посудинами ПБП–1 наведена на мал. 1.16. Довжина заслону повинна прийматися: для водяних – не менше 30 м, для сланцевих – не менше 20 м. Розосереджені заслони установлюються відповідно до вимог цієї Інструкції – мал. 4, пункти 4. 2–4. 4. Навантаження на заслон повинні складати 400 л (кг) полум’ягасника (води або інертного пилу) на 1 м2 поперечного перерізу виробки у світлі у місці встановлення (вимога п. 3.6.17 Правил безпеки у вугільних шахтах). Кількість посудин у заслоні повинна бути на 10% більше розрахункової. Схеми установлення посудин ПБП–1 у перерізі виробок, закріплених різноманітними видами кріплення, і конструкція підвісок наведені на мал. 1.11– 1.16.

Вид по А

Рис. 1.1. Полиця сланцевого заслону жорсткої конструкції

По Б-Б

d1 l

Вид по “А”

Рис. 1.2. Полиця сланцевого заслону з вільнолежачим настилом

B1 a0 a

130

180

По B-В

1800(1900)

100-300

0,5а

1800(1900)

100-300

0,5а

1800(1900)

0,5а

100-300

Мал. 1.3. Схема встановлення сланцевих заслонів у виробках, закріплених металевим арковим кріпленням із спецпрофілю

Мал. 1.4. Схема встановлення сланцевих заслонів у виробках, закріплених дерев'яним кріпленням

0,5а

1800(1900)

1800(1900) 100-300

0,5а

100-300

0,5а

Рис. 1.6. Схема встановлення сланцевих заслонів у виробках, закріплених бетонним кріпленням

1800(1900)

0,5а

100-300

Мал. 1.5. Схема встановлення сланцевих заслонів у виробках, закріплених залізобетонними стояками і шарнірно-підвісними верхняками

1800(1900)

100-300

0,5а

1800(1900)

100-300

0,5а

100-300

0,5а

Мал. 1.8. Схема встановлення водяних заслонів у виробках, закріплених дерев’яним кріпленням

1800(1900)

0,5а

100-300

Мал. 1.7. Схема встановлення водяних заслонів у виробках, закріплених металевим арковим кріпленням із спецпрофілю

0,5а

100-300

1800(1900)

100-300

0,5а

Мал. 1.10. Схема встановлення водяних заслонів у виробках, закріплених бетонним кріпленням

100-600

0,5а

1800(1900)

0,5а

100-600

Мал. 1.9. Схема встановлення водяних заслонів у виробках, закріплених залізобетонними стояками і шарнірно-підвісними верхняками

Напрямок вибухової хвилі

100 50-60

5 4 3

5 3

150

300

4 50 1 R

Мал. 1. 11. Плівкова безшовна посудина ПБП–1: а) у стані готовності; б) після спрацювання; 1 – посудина (плівкове коло); 2 – отвори для кріплення; 3 – гнучкий зв’язок (тасьма); 4 – опорні каблучки; 5 – двоплечий кронштейн; 6 – верхняк кріплення



5060 

3 4

120

Таблиця 1.4 № Розміри елементів профіхомута, мм лю СВП L а В С Н

Таблиця 1.5 № двотавру СВП

Розміри елементів хомута, мм L

265

128

500

180

320

138 106

550

100

200

340

142 112

600

110

220

360

152 122

550

115

240

380

156 132

620

125

270

410

100 166 140

790

130

300

Мал. 1.12. Хомут із кронштейном: 1. Хомут 2. Болт М8х70 3. Двоплечий кронштейн 4. Гайка М8 5. Примітка: L – довжина розгортки хомута

3 1

50-60

2 56мм

120

В 1

L Таблиця 1.6 № Розміри елементів профілю хомута, мм СВП L А В

Таблица 1.7 № Розміри елементів двотавру хомута, мм СВП L А В

610

345

265

820

455

365

670

380

290

880

490

390

690

390

300

940

525

415

710

400

310

991

553

438

730

410

320

1071

598

473

750

420

330

1156

648

508

Мал. 1.13. Конструкція кронштейна з дроту Ø 5–8 мм: 1. Відрізок дроту довжиною L 2. Відрізок дерев’яного обапола 3. Мітка (фарбою)

2 30

250

100

4 5 3

б 2

600

100

1 60

Мал. 1.14. Пристосування для установлення двоплечих кронштейнів із дроту: а) конструкція й розміри пристосування; б) засіб застосування; 1 – пристосування; 2 – отвори Ø 8 мм (4 шт.); 3 – дріт Ø 5–6 мм; 4 – мітка фарбою; 5 – верхняк кріплення

б D 8 60

60 5

50-60

120 50-60 70-60

Мал. 1.15. Навішування посудин ПБП–1 при дерев’яному кріпленні виробок: а) на зварному кронштейні; б) на дротовому кронштейні

400

500

400

1350

Посудини ПБП-1

500 900

1800

1100

300 300 200 500

500

3440 (3130)

300

500

900

4750 (4530) Вузол А L 1000 500 500

1000

50-60

Посудини ПБП-1

Мал. 1.16. Розміщення заслона із посудин ПБП–1 у виробках, закріплених арковим кріпленням АП3–13,8: Вузол А – установлення двоплечого кронштейна із дроту у похилих виробках; L – мінімальна довжина заслона (20 м – сланцьового, 30 м – водяного)

35 Додаток 2

УЗГОДЖЕНО Командир_____ взводу______ ВГРЗ «____»___________ 200__ р.

ЗАТВЕРДЖУЮ Головний інженер шахти «____»___________ 200__ р.

ПЛАН періодичного контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок, відбору проб осланцьованого пилу та вугільного дрібняка по шахті ______________________ організації, до складу якої входить підприємство __________________________ __________________________________на_______ квартал 200__р. № п/п

Дата провеВиробка, дення кондільниця тролю, найме- код відбору проб, нуванвимірювання ня 2

ПротяжМісце контролю Номер заслону, ність пиловибухобезпеки що виробки, м виробки й відбору проби контролюється (№ пікету або відстань від будь-якої відправної точки) 5 6 7

Начальник дільниці ВТБ___________________________

36 Додаток 3

Газоаналітична лабораторія _______взводу ____________________ВГРЗ

Шахта ________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________________

АКТ-ПОВІДОМЛЕННЯ періодичного контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок і відбору проб осланцьованого пилу, вугільного дрібняка Вміст № Найме- Місце Номер Результати Ноконтролю візуального мер негорючих і стан п/п нуванпиловибуконтролю ня заслопроби речовин в хобезпеки пиловибуховиробну ослані відбору безпеки ки цьованому проб виробки пилу або вміст зовнішньої вологи у вугільному дрібняку 1 2 3 4 5 6 7

Висновки про пиловибухобезпеку виробки

Начальник дільниці ВТБ____________ Представник ВТБ________________

Командир взводу ____________

Пробовідбирач __________________

Старший технік _____________

37 Додаток 4

Організація, до складу якої входить підприємство ________________________ Шахта _____________________________________

КНИГА контролю стану пилового режиму

Почата ____________________ 200__ р. Закінчена _________________ 200__ р.

38 Продовження додатка 4

Частина 1. Заходи з попередження вибухів вугільного пилу Пласт____________________________________________________________ Виробка__________________________________________________________ Заходи___________________________________________________________ Нижня межа вибуховості пилу, г/м3___________________________________ Норма осланцювання, % ____________________________________________ Місце Дата Висновок Підпис особи, про пило- що провадила контролю вибухо(номер пікету контроль безпеку або відстань від виробки сполучення з будь-якою виробкою)

Вміст зонішньої Зауваження вологи у головного вугільному інженера дрібняку й пилу шахти або негорючих речовин в осланцьованому пилу за даними ДАРС /ДВГРС/,% 5 6

39 Продовження додатка 4

Частина II. Заслони Заслон №__________ Виробка_____________________________________________________________ Переріз______________м2 Тип заслону _________________________________________________________ Місце встановлення заслону (номер пікету, відстань від сполучення з будь-якою виробкою)_____________________________________________________ Дільниця, за якою закріплений заслон___________________________________ Розрахункова кількість води або інертного пилу на заслон________ л (кг) Місткість посудин або полиці _________________л (кг) Кількість посудин або полиць ________________ шт. Дата встанов- огляду лення заслону 1 2

Стан заслону

Підпис особи, Розпорядження що провадила начальника огляд заслону дільниці ВТБ

Зауваження головного інженера шахти 6

Біля кожного заслону закріплюється табличка такої форми: Заслон № _____________ Виробка ______________________________________ Переріз ___________ м2 Розрахункова кількість води або інертного пилу _________ л (кг) Число посудин або полиць ______ шт. Місткість посудини або полиці __________ л (кг) Дата заливки або завантаження заслону __________________________________ Дата огляду заслону __________________________________________________ Підпис перевіряючого _________________________________________________

40 Додаток 5 до п. 3.6.19 Правил

ЗАТВЕРДЖУЮ Організація, до складу якої входить підприємство ___________________________ Шахта (ш/у)________________________

Головний інженер шахти______________________ (підпис)

“____”______________ 200__ р.

ГРАФІК проведення пиловибухозахисних заходів по шахті на ____ квартал ____ 200__ р. Частина 1. Заходи із запобігання вибухам вугільного пилу Місце проведення заходів

Застосовувані способи НайменуДілянка Довжина пиловибухозахисту ваня виробки ділянки (побілка, виробки (проміжок між вироб обмивання, пікетами, ки, м зв’зування вантажоосілого пилу, перевантажуосланцювання вальні пункти, та ін.) сполучення) 1

Періодичність застосування (один раз на зміну, добу, місяць і т. д.)

Ділянка, шо виконує заходи

Підпис начальника дільниці

Частина II . Заслони Місце Номер Характеристика заслону Дільни- Дата Підпис встановлення заслон ця, за заванта- начальзаслону у якою ження ника заабо дільниці найме- номер довжи- число місткість перікріплезаливки нуван- пикету на полиць полиці одичні за- (доливня або засло- або поабо ність ки) вироб- відстань ну, м судин, посуди- заванта- слони заслону ки від шт. ни, кг (л) ження вибою, або сполузаливки чення з заслону, якоюдіб небудь виробкою 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10.

Начальник дільниці ВТБ__________________________________