клавіш. Напрямок, лінія, слідую їй, розгортаюся,
поширююсь
і
лину,
живучи, живучи. Підходимо до дитини й кажемо її ім’я. Коли кладу руку на голову,
мушу
вірити
в
абсолютну
симетрію. І все починається заново. Можу
ще
раз
повірити
в
красу
нульового приросту й турботу, що б’є через край. І якщо я був би змушений продовжувати так писати, аби зберегти це, — так, я би тоді не вагався. Основний тон — здивування, голос, що просить і прагне, твоя витягнута рука глибоко з темряви. Ось надходять теплі струмені.
● Перекладений текст — зі збірки «Ось надходять теплі струмені» (2004). - 149 -