– рівень самого простору, що включає його характеристику й стратегії подальшої оптимізації шляхом створення зв'язків між пішохідними просторами. Звіти досліджень Gehl Architects зазвичай легко впізнавані за своєю методологією і структурою. Першу частину, як правило, складає дескриптивний аналіз умов, які створює пішоходам простір досліджуваного міста. Група фахівців детально вивчає, як влаштовані міські пішохідні простори, наскільки вони великі, чи є нагальною проблема транспорту та які існують додаткові загрози для пішохідного руху6. Окремий розділ становлять соціологічні дослідження поведінки людей у місті. Зокрема аналізується те, наскільки часто люди перебувають на вулицях, як довго, з якою метою, що саме роблять, яка активність є найбільш популярною в сонячний вихідний, де саме збирається найбільше людей і хто найчастіше збирається в центрі міста. У висновку традиційно подаються рекомендації, що випливають із проведеного аналізу; визначаються проблеми й потенціали міста (часом, досить несподівані), а також широка стратегія якісного перетворення публічних просторів – просторів між будівлями7. Читання звітів Gehl Architects, сповнених статистики, підрахунків, анкет і опитувань наштовхує на думку, що увесь зібраний матеріал є своєрідною «сповіддю» міста про власні проблеми. Адже для виявлення того, наскільки той чи інший міський простір пристосований для громадського життя, наскільки він придатний для різноманітної діяльності та відпочинку або наскільки взагалі подобається людям, – необхідна робота з несвідомим міста. І тому всі ці дані – це певне «говоріння» міста-пацієнта на кушетці психоаналітика-дослідника, що дає необхідний матеріал для роботи й вибудовує методику лікування хвороб. У роботі Яна Ґейла 1998 року «Публічні простори, громадське життя»8, стверджується, що публічні простори, в організації яких не враховується специфіка людського тіла, не можуть стати архітектурним середовищем високої якості. Незважаючи на всі можливі алюзії на різноманітні проекти в історії архітектури, що не виправдали, а подекуди й дискредитували себе, Ґейл говорить про необхідність гуманістичної архітектури публічних просторів. На його думку, пріоритетами їхнього планування мають стати потреби й особливості людського тіла, рухи людини, її почуття, особливості поведінки і взаємодія між людьми. Простори, що придушують своїми розмірами і неспівмірні людському масштабу, мають здебільшого естетичну функцію, але абсолютно позбавлені життя. «Зверніть увагу, як будують свої міста діти», – говорить Ґейл на своїх лекціях, демонструючи фотографії споруд із коробок, іграшок та книг, зведених юними архітекторами – горизонтальних, асиметричних мікросвітів, що несуть відчуття безпеки і комфорту. Коментуючи фото- Перша ознака «міста для машин»: сміття там, де могли бути квіти 6
Слід зазначити, що до складу Gehl Architects входить спеціальна дослідницька група, яка тісно співпрацює з багатьма всесвітньо визнаними у своїй сфері консультантами і вченими. Тобто, йдеться про дослідження високого наукового рівня. 7
У своїй практичній і дослідницькій роботі Gehl Architects широко використовує поняття якості суспільного простору і архітектурного оточення, основним показником якого є не так його відвідуваність, як жвавість і життєздатність. Головними критеріями якості суспільного простору вважається наявність різноманітних можливостей розташування людей, наявність місць для сидіння, якість бруківки, освітленість вулиць, знаки й фасади, а також можливості альтернативного використання простору.
8
Gehl J., Gemzoe L. Public Spaces – Public Life. – Copenhagen: «Danish Architectural Press», 1996.
Давиденко М. Публічний простір як «архітектура зі швидкістю 5 км/год»
47
© Gehl Architects
СТРАТЕГІЇ УРБАНІСТИЧНОГО МАЙБУТНЬОГО КИЄВА