Блондин Брайан с готовностью хватает пакет, у него в руках тут же откуда-то появляется обрывок газеты и сигарета. Он раскладывает газету на голом животе черненькой секс-бомбы Тани, высыпает на нее табак из сигареты и принимается ловко набивать косяк травой. - Зараз покуримо і підемо вже в місто, - говорит блондинка Аня, - А ви спіть собі... Увечері Тимошенко виступає, хочу послухати... Are you ready to go around? – обращается она к шведам. - Yes, we are ready, - отвечает за двоих блондин Брайан, - We are ready for a good time… - But, no drinking today! Do you understand? – Аня строго смотрит на блондина. - Yes, I understand, - послушно говорит Брайан, - No drinking. Only smoking. - Учора нажерлися, як свині, - сообщает брюнетка Таня, - Їм жеж, мавпочкам, незвично, що горілка коштує два бакси. Ледве пизди не отримали..., - она ласково гладит по голове блондина Брайана, - Залізли ми на горку біля Жовтневого палацу, щоб краще видно було..., а там, прямо у натовпі, поляки з “Польсату” камеру встановлювали на тринозі, теж, значить, щоб картинка гарна була... так цей дурачок п’яний, - она снова улыбается Брайану, - Поліз їм допомагати... Хватає за цю триногу, за шнури, так що поляки вже самі не раді такому помічникові засратому, а потім, бля, як перечепиться через шнур, і ця тринога з камерою на землю як, бля, вхуячиться... Поляки нас своїми “курвами” обклали по самі вуха і хотіли піздюлєй навішати. Вони ж бачуть, що не українці... українців не можна чіпати, у них революція, а тут ці два лоха шведських на очі трапились, сам бог велів їм репу натовкти... Вангела с Рыжей обнялись и спят, так и не дослушав Таниного рассказа, и не дождавшись, пока Брайан закончит забивать косяк.
XVIII – Тома, Соня, Шрек, Золушка, Гринчук - Відділяються вони, собаки, - говорит худой краснощекий мужичок с усами, - Ну й хай собі відділяються. Ми теж відділимось. Хоч комуняк поменшає на квадратний метр, а то цей Симоненко, гундос губатий, вже дістав, і носить земля такий непотріб... - Скажеш таке, - его такой же краснощекий и усатый, но толстый товарищ смачно хрумает огурцом, - Чого це ми маємо відділятись? Ми – Україна... Мужички расположились в переулке прямо на капоте старенького, обвешанного оранжевыми ленточками, жигуленка. Тут же снуют их жены, перетаскивая из багажника к месту застолья всякую снедь. На капоте уже стоит кастрюля с борщом, глиняный горшок с варениками, банка соленых огурцов, на мятой фольге лежит немаленький шмат сала.