Studia Regionalistica
була розділена на дві за основними напрямами – комісію з питань туризму (Польща) та комісію з питань охорони навколишнього природного середовища (Угорщина). Робоча комісія з питань прикордонної торгівлі, яка працювала під егідою Румунії, розширила свою діяльність загалом на всі торговельні відносини і йменувалася комісією з торгівлі. Словацька сторона з 1998 р. очолила нову робочу комісію з питань надзвичайних ситуацій. Представники українських регіонів традиційно керували роботою комісії з питань соціальної інфраструктури. Робочу комісію аудиту та контролю, згодом ревізійну, постійно очолювала Угорщина [5.77, с.4; 5.78, с.14]. Рада, виконавчий директор, секретаріат та робочі комісії складали організаційну структуру Карпатського єврорегіону. В основному вона відповідала організаційним принципам побудови єврорегіональних об’єднань у розвинених країнах Європи. Втім, на жаль, чітка організаційна структура – одне з небагатьох практичних досягнень Карпатського єврорегіону. Декларовані в 1993 р. під час заснування, а також в наступні роки діяльності стратегічні цілі та мета єврорегіону, масштабні спільні проекти не були реалізовані таким чином, яким вони могли б упроваджуватися на практиці, враховуючи, що, особливо з другої половини 1990-х років між його учасниками не було принципових суперечностей, котрі гальмували би спільну роботу. На початку першого десятиліття нового тисячоліття Карпатський єврорегіон знаходився в стані своєрідної кризи зростання, вирішення якої потребувало нових підходів. Тим більше, що вже в 2004 р. він мав працювати в принципово нових умовах. Поперше, Карпатський єврорегіон мав діяти на нових східних кордонах Європейського Союзу з жорстким шенгенський режимом. По-друге, до його складу входили адміністративно-територіальні одиниці сусідніх держав з суттєво відмінним статусом. Якщо Словаччина, Польща, Угорщина, а згодом і Румунія ставали повноправними членами Євросоюзу, то Україна, набуваючи статусу “безпосереднього сусідства” з ЄС, все ж залишалася поза новою об’єднаною Європою. Тож відмінність статусів держав, як і шенгенський режим, серйозно заважав розвитку єврорегіонального співробітництва. Такі суттєві геополітичні зміни потребували превентивних - 169 -