Карпатська україна

ХІХ століття в семінарії навчалося близько сотні учнів. У міжвоєнний період препарандія стає центром українського національного руху краю, кузнею свідомих українських педагогічних кадрів. В її стінах відбуваються події історичної ваги. Зокрема, 9 листопада 1918 року на загальних зборах тут оголошено про створення Руської Народної Ради, яку очолив Симон Сабов, а секретарем було обрано Августина Волошина. Рада виступила з вимогою до угорського уряду надати Закарпаттю автономію. Тривалий період діяльності Ужгородської учительської семінарії пов’язаний із Августином Волошиним, який з 1897 року працював тут викладачем, а в 1917-1938 роках – директором. Під його керівництвом у семінарії підготовлено цілу плеяду фахових учителів для народних шкіл краю. Частина учнів семінарії була вихідцями із простих селянських сімей і поступала сюди завдячуючи саме позиції директора. У 1919 році Підкарпатська Русь входить до складу Чехословацької республіки і мовою викладання в гімназії замість угорської стає руська (українська). У 1938 році після першого Віденського арбітражу, коли низинні райони Закарпаття, в тому числі й Ужгород, відійшли до Угорщини, вчительську семінарію перевели до Виноградова. Наступного року, коли угорці окупували Карпатську Україну, семінарія знову повернулася до Ужгорода. За радянської влади семінарію перетворено в Ужгородське педагогічне училище, згодом педагогічний інститут (1950 р.), який з часом розчинився в складі Ужгородського державного університету. На кінець ХІХ століття припадає вихід у світ двох книг Августина Волошина. «Методична граматика» для народних шкіл, написана в 1899 році, витримала три видання. Це стосується і його «Читанки». Пройде 10 років і за його 137