1 порівняльно конституційне право ален панов

зовнішньої політики держави, вирішення фінансових і економічних питань, питань соціальної сфери і оборони, управлінням органами поліції та іншими спеціальними установами тощо. Окремим органом в системі державної влади, який поєднує в собі функції як виконавчої, так і судової влади є Державна Рада. До складу ради входять призначені довічно королем члени, які мають ступінь доктора права та не менше десяти років працювали в судовій системі чи викладали правові дисципліни в університетах. Основними функціями Державної Ради є дача висновку щодо конституційності законопроектів, які подаються на розгляд парламенту Конституції держави, винесення рішень по скасуванню неправомірних актів, прийнятих різними органами державної виконавчої влади, та перегляд, в якості касаційної інстанції, адміністративних спорів. В складі Державної Ради утворена законодавча і адміністративна секції. Судова влада здійснюється судами загальної юрисдикції та Конституційним (Арбітражним) судом. Вищим судом загальної юрисдикції є Касаційний Суд, який складається з членів, що обираються парламентом. До системи загальних судів входять також спеціальні суди: трибунали з трудових спорів, комерційні трибунали. Конституційний (Арбітражний) Суд, окрім здійснення функцій конституційного контролю, перевіряє дотримання прав національних общин і меншин. Форма державного устрою Королівства Бельгія характеризується деякими особливостями. Так, починаючи з 1988 року, пройшла значна зміна адміністративно-територіального і політико-територіального поділу, що фактично перетворила Бельгію з унітарної на федеративну державу. Згідно з Конституцією, територія держави складається з общин і регіонів. Общини представляють собою етнічно-національні спільноти, а регіони є елементами територіального устрою держави. Визначається, що в Бельгії є три общини : фламандська, валлонська (французька) і германофонська і три регіони : фламандський, валлонський і брюссельський. Враховуючи те, що названі регіони не відбивають об’єктивні особливості, які пов’язані з етнічними, мовними та іншими питаннями, в Бельгії створено чотири лінгвістичні регіони : франкомовний, фламандський, німецькомовний, двомовний, які не є адміністративно-територіальними одиницями, а виконують функції національно-культурних одиниць. Брюссель, який є столицею Бельгії, офіційно виділений в окремий регіон, який відноситься за своїм національно-етнічним складом до валлонської і фламандської общин, а також його віднесено до двомовного лінгвістичного регіону. Особливостями федеративного устрою викликане і формування представницьких органів суб’єктів федерації - общин і регіонів. Кожна з трьох общин має власну раду. В валлонському та брюссельському регіонах також формуються, шляхом загальних виборів, ради, які делегують своїх 89 87