Bila Altanka #64 by jalyna

№64(90), 2018 ГАЗЕТА ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

Фото: Рузана Давітян

ТЕМА НОМЕРА:

Трасові історії

Декриміналізація секс-роботи

ЛегалайфУкраїна

Шведська модель

Диктеріони Полтави

Біла Альтанка

№ 64 (90), 2018

«Деревья», Сергей Звенигородский (Марио), 1998

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

В этом выпуске мы будем говорить о декриминализации секс-работы. Слово «декриминализация» в наши дни чаще звучит в контексте наркотиков или марихуаны. Так, 27 октября этого года (пока верстался этот номер) в Киеве прошел очередной «Конопляный Марш свободы». Участники митинга требовали законного доступа к лечению медицинским каннабисом и декриминализации хранения незначительного количества каннабиса без цели сбыта. О том, каковы требования сторонников декриминализации секс-работы любезно согласилась рассказать Наталия Исаева. Знакомьтесь. А кто знаком – встречайте.

Наталья Исаева: «Если тебе что-то не нравится, никто кроме тебя не изменит это» – Наталья, вы – директор благотворительной организации «Легалайф-Украина». Расскажите кратко о целях и задачах вашей организации. Где она работает и какие проекты реализует? Целью «Легалайф-Украина» является развитие и поддержка демократических инициатив в Украине, защита прав человека и улучшения качества жизни личности. Организация создана секс-работницами и наше видение заключается в том, что, объединив бывших и действующих секс-работниц и сексработников Украины, мы сможем все вместе действовать для улучшения качества жизни, создавать и поддерживать инициативы по вопросам гендерного равенства, противодействия насилию и торговле людьми, совместно с гражданским

обществом сможем остановить эпидемии ВИЧ и туберкулёза. Мы постоянно расширяемся и наши представительства уже есть в 16 городах Украины. В четырех городах эти представительства имеют статус филиалов. Действует круглосуточная горячая линия для секс-работников и секс-работниц. У нас есть цель, а для ее достижения мы ищем тех, кто нас поддерживает. Чтобы секс-работники не боялись говорить публично, мы занимаемся развитием лидеров, повышаем самооценку, активисты проводят информационные занятия, на которых передают полученные знания. Мы не занимаемся программами снижения вреда, но сотрудничаем с организациями, которые этим занимаются. Мы и НПО снижения вреда друг друга дополняем. Такой подход более действенен, ведь именно

секс-работники являются экспертами секс-работы, а кто как не мы знаем, что необходимо для преодоления эпидемии. Необходимы совместные усилия. – В чем ваша личная мотивация и заинтересованность в такой работе? Если это не секрет, конечно… Как я уже сказала, наша организация создана секс-работницами, а я одна из основателей, вот в этом моя мотивация. Я – секс-работница и знаю по собственному опыту, с какими нарушениями прав сталкиваются секс-работницы и секс-работники, какие взаимосвязи между нарушениями прав, уровнем насилия и законами, наказывающими за собственный выбор сферы деятельности, как все это влияет, в том числе, на состояние здоровья.

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

#легалайф_в_эфире Поярков Сергей: «Легалізувати те що є, було і буде!». Руководитель «Легалайф-Украина», Наталья Исаева в гостях у ведущего программы «Поярков News» на телеканале «Прямий». Интересная беседа о секс-работе. Зрителям предлагалось проголосовать «за и «против» легализации проституции в Украине. Результаты голосования: ЗА – 76%, ПРОТИВ – 24%. https://www.facebook.com/legalifeukraine/videos/1909761185720803/

– Тема этого выпуска «Белой Альтанки» – декриминализация секс-работы. Как обстоят дела в Украине с этим. Насколько сексработа в нашей стране криминализирована? С какими основными рисками и проблемами сталкиваются секс-работники? И какие успехи уже достигнуты на пути декриминализации? Понятие декриминализация касается как отмены административного наказания (Ст. 181, ч. 1) «за занятие проституцией», так и статей «сутенерство, сводничество», «организация мест разврата», а это уже уголовные статьи. Многие говорят, что проституция не уголовное преступление, но, например, если я объединяюсь с подругой и мы совместно работаем, снимаем квартиру – это организация мест разврата. Если по очереди по телефону договариваемся с клиентами – это сводничество. Когда приходит клиент, я беру деньги или подруга, а это уже типа сутенер-

ство. Не возбуждают уголовные дела именно на сутенеров, а вот на одну из нас возбудить могут и это происходит постоянно. Не секрет, что секс-индустрию крышуют «оборотни в погонах», на них мы не пожалуемся, как и на сутенеров, ведь нас постоянно запугивают, и мы беззащитны, как со стороны законов, так и полиции, ведь мы не доверяем им. Успехи? А как вы думаете, готовы ли «оборотни в погонах» отпустить свой теневой заработок? А как они будут показывать свою работу, если надо будет действительно преступников ловить? Есть два законопроекта, нами разработанные, но вот смелых депутатов и министров, готовых не просто зарегистрировать один из них, а и довести до рассмотрения всеми комитетами, таких пока нет, все боятся за свои рейтинги. – Чтобы читателям лучше представлять картину и объ-

ект нашего разговора, опишите текущую ситуацию: сколько в Украине насчитывается сексработниц и каковы условия их работы. Традиционно, в представлении обывателя, – это «трассовый» секс, гостиничный секс-бизнес, секс-услуги через такси. «Индивидуалки» без сутенера, организованные девочки «под сутенером», «под крышей»… Как дела обстоят у нас? Количество секс-работниц и сексработников Украины точно никто не считал. Да и сейчас, когда социально-экономический уровень в стране значительно снизился, людей, зарабатывающих время от времени секс-услугами, стало больше. Есть оценочное количество и есть статистика на скольких человек официально составляли протоколы по Ст. 181, ч.1, но статистика вещь тонкая и точных цифр мы никогда не получим, а особенно если есть карающие законы за выбор совершеннолетними людьми временного

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

Наталья Исаева на Первом Всеукраинском форуме организаций секс-работников. г. Киев, 8 октября, 2018 г.

способа заработка. Я, например, никогда не работала, вернее, не искала себе клиентов на трассе, и таких как я достаточно много. У многих есть достаточный уровень знаний, чтобы работать индивидуально без плохих сутенеров, но каждой из нас хочется иметь безопасные условия труда, а как их можно обеспечить, если наша сфера даже не воспринимается как работа? Даже в стране, где наша деятельность незаконная, мы себе ищем менеджеров, охранников, водителей – это все то, что в любом бизнесе приходиться делать, чтобы был больше заработок и прибыль. Мы бережем свое здоровье, насколько возможно его сберечь в условиях, когда наша работа не признается, и мы не можем иметь полные права трудящихся. Мы работаем и ищем клиентов в разных местах, где есть потенциальные клиенты. Мы обеспокоены тем, что подростки вынуждены идти зарабатывать, оказывая платные секс-услуги, ведь это

недоработки госслужб, на это влияет и низкий социально-экономический уровень. Всем людям необходимо удовлетворять свои базовые потребности, по Маслоу: еда, вода, безопасность и т. п. Но в нашей ситуации риски огромны. – В различных странах мира по разному относятся к сексработе и ее статусу. Среди европейских стран секс-бизнес легализован в Нидерландах, Германии, Австрии, Швейцарии, Греции, Турции, Венгрии, Латвии. Секс-работницы в этих странах платят налоги, работают в официальных борделях (можно так называть?), имеют право на медицинскую страховку, пенсию и отпуск. Известна шведская модель, которая защищает секс-работницу, но при этом криминализирует клиента, который несет административную ответственность. Опыт какой из стран импониру-

ет лично вам? И как вы представляете украинскую модель декриминализации? Невозможно просто взять какуюнибудь из моделей и воплотить ее в Украине, мы не Швейцария и не Германия с их уровнем. Украина индивидуальна и подход должен быть индивидуальным. Например, если у нас воплотить шведскую модель, то секс-работников же не станет меньше, ведь мы хотим зарабатывать, но для выхода из секс-работы у нас нет и пока даже не начали разрабатывать программ, как, впрочем, и в тех странах, где ввели шведскую модель. Нет таких программ. Поэтому шведская модель не работает ни там, ни у нас не будет работать. Я говорю: разрешим печь булочки, но покупать их запретим. Абсурд! У нас при этом как не было возможности работать безопасно, так и не будет, ведь наших клиентов будут преследовать. А полицейские, как думаете будут арестовывать клиентов? Конечно же: следя за нами, за

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

секс-работниками. Ведь полицейские по-другому не умеют работать, их никто по другому не учил. Когда мы сейчас приходим с жалобами в полицию, что ограбили, избили, угрожают, то слышим только, что не занимайся этим и не будет такое с тобой происходить. Но ведь так не правильно. Мне близко то, когда я, как совершеннолетний человек, выбирающий возможность зарабатывать, оказывая платные секс-услуги, могу оформить частное предпри-

а будут действительно с преступниками работать.

Когда социально-экономический уровень любой страны поднимается, появляются другие возможности – «Проституция» – это дискриу людей, и количество желающих минирующий термин? Как вы выбрать секс-работу своей постоотноситесь к использованию поянной работой снижается. Но долнятия «проституция», ведь, нажен быть выбор свободного выхода пример, журналисты используют из секс-работы, возможность соименно его. И только в работе хранения здоровья, безопасности и общественных организаций, заэто большой перечень. В странах с нимающихся этой проблемой, мы высоким уровнем жизни, например, встречаем толерантное «секслюди не занимаются туризмом с табизнес», «секс-работа»… Или кими желаниями. Если в Украине определения – это не главное? повысится уровень жизни, то у нас и цены вырастут до уровня европейЛюди, ау!.. Мы все люди и секс одна из потребностей челоских. Какой тогда смысл из Европы века! Как еда, вода, воздух. Секс – это нормально, желания ехать к нам за секс– это нормально, обоюдные желания – это отлично, открыуслугами, если цены тость между партнёрами – это прекрасно. Лучше сказать и будут одинаковы. А узнать, чем молчать и бояться. Я не боюсь сказать! Не бойся нам не будет смысла ехать в другие страи ты! Береги себя и не молчи! ны для заработка, если у нас смогут нимательство и работать – одна или Термин «проституция», вы, наде- платить по достойным ценам за уссовместно с подругой – ведь это бу- юсь, заметили, я использовала толь- луги. дет законным. И если я забочусь о ко когда говорила о законах и как своем трудовом месте, то и обеспе- это звучит в законах. Мы – люди, – Какие еще организации, кроме чиваю условия сама, в соответствии которые оказывают платные секс- «Легалайф-Украина», работас законами, обращаюсь за медуслу- услуги – хотим, чтобы нашу сфе- ют в Украине и какие междунагами и прохожу обследования. На ру признали работой и тем самым родные организации оказывают ВИЧ у нас в Украине добровольное требуем, чтобы нас называли секс- поддержку? Каковы ближайшие обследование, так и я добровольно, работниками, а нашу сферу – секс- планы и перспективы «Легаа не потому, что кто-то там хочет, работой. лайф-Украина»? проверяю свое здоровье – я делаю это для себя, а не для Мы не одни, у нас есть поддержка в лице юристов, адвокатов, других, ведь мое правозащитников, судей, прокуроров, Уполномоченного по здоровье – это моя правам человека, международных организаций, сетей... Главответственность. Я берегу свое здоро- ное – не молчать и перестать думать о том, что подумают вье. другие, главное – это ТЫ! Ты – ЧЕЛОВЕК! Поэтому, если коротко, мне близка такая модель декриминализации: от- – Одна из форм обойти запрет «Легалайф-Украина» – это всеуменить административную и уголов- на занятие секс-работой, это краинская организация с активиные статьи для совершеннолетних секс-туризм. Насколько это стами по всей Украине, мы являемся людей. А все, что не запрещено, то явление распространено в членами сетей секс-работников, раразрешено. Если сейчас убрать эти Украине? Неоднократно встреботающих на региональном и межстатьи, то ничто не будет мне мешать чал статьи о том, что украдународном уровнях. Такими сетями работать законно. Если кто-либо со- инки одни из «чемпионок» по являются SWAN, ICRSE, NSWP. вершит преступные деяния по отно- секс-туризму в мире. В смысле Наша организация полностью шению ко мне или другим, я смогу количества девушек, которые является самоорганизацией сексполноправно обращаться в полицию занимаются этим… Прокомработников, этого нет больше ни в и тогда не меня будут преследовать, ментируйте, пожалуйста. одной из других организаций, рабо-

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

На фото слева: логотип SWAN. Сеть Организаций по защите прав секс-работников (SWAN) – это сеть организаций гражданского общества и самоорганизаций секс-работников, выступающих в защиту прав секс-работников в Центральной и Восточной Европе и Средней Азии. Сеть была основана в 2006 году как проект внутри Венгерского Союза гражданских свобод, а в 2012 году оформилась как независимая международная организация со штабом в Будапеште. http://www.swannet.org/ru На фото справа: логотип ICRSE с цитатой из манифеста секс-работников Европы (2005). ICRSE – Международный комитет по правам секс-работников в Европе. Красный зонтик – международный символ секс-работников.

тающих в Украине. В Украине много организаций, которые реализуют программы профилактики, ухода и поддержки, и многие из них являются нашими отличными партнерами, поддерживающими активистов по городам. Мы нацелены объединить секс-работников по всей Украине для реальных перемен. – Наталья, наши читатели – участники проектов снижения вреда, программ профилактики

ВИЧ, среди них и секс-работницы. С каким основным посылом вы бы хотели обратиться к ним со страниц нашей газеты? Хочу просто чтобы знали: если вы ничего не сделаете, я уверяю вас, ничего и не произойдёт. И пока каждый из нас не начнет меняться, ничего не поменяется, а нас как унижали, так и будут унижать, как оставались безнаказанными преступники, так и будут дальше совершать преступления, ведь чтобы это остановить, нам

необходимо не молчать, а брать и делать, не просто говорить, а писать заявления, обращаться в суд. Если тебе что-то не нравится, никто, кроме тебя, не изменит это. Пока ты молчишь, другие могут даже не знать, что тебе необходимо. Знай, что ты не одна, не один, нас много, и у тебя всегда есть шанс присоединиться к движению для перемен. Беседовал Анатолий Волик

1 марта 2018 года у здания Кабинета Министров в Киеве прошел Второй ежегодный марш работников секс-индустрии. Несколько десятков бывших и нынешних работников этой сферы призвали отменить административную и уголовную ответственность за занятие проституцией. Акцию провели по случаю Международного дня прав секс-работников, который отмечается 3 марта. Фото: Центр інформації про права людини / Facebook

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

Світлана Володська: «Так давно це було…»

Профілактична робота серед РКС в Україні розпочалася понад два десятиліття тому – в «шалених» 90-х. Коли проект по роботі з ЖСБ (жінки секс-бізнесу – така тоді була термінологія) у 1999 році прийшов у Полтаву, подібні вже працювали в Одесі («Віра. Надія. Любов»), Києві («Еней») і Миколаєві («Юнітус»). Полтавський благодійний фонд «Громадське здоров’я» в ті часи мав назву Фонд «АнтиСНІД». Саме на базі цього фонду впроваджувались проекти для СІН і РКС у Полтаві. Згадати про початок роботи з жінками секс-бізнесу ми попросили Світлану Володську, яка керувала першим «жіночим» проектом. Бесіду веде Анатолій Волик, редактор газети «Біла Альтанка», а в ті часи – лікар-консультант інформаційно-консультативної служби з питань ВІЛ/СНІД «Нова Лінія», де психологом-консультантом працювала Світлана…

Це був 2000-й. Пам’ятаєш, ми з тобою прийшли працювати в «Нову Лінію» в 1999-му, а через рік почався цей проект.

бабусі з Голландії вчили нас надівати презерватив на банан. Розклали на сидіннях бутерброди, і тут Протопопов1 каже: «нам Фонд Сороса дає проект по роботі з дівчатами на трасі, Світлано чи не хочеш ти його очолити…?».

Так, пам’ятаю. Ми повертались у січні холодною електричкою з Кременчука, де на тренінгу дві

Але з дівчатами на трасі ми ж працювали і до цього, в «Новій лінії», у Оксани Колеснікової. Пам’ятаєш, ми з

В якому році проект по ЖСБ прийшов в Полтаву?

Протопопов Андрій – директор фонду «Анти-СНІД» (зараз – ПОБФ «Громадське здоров’я»)

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

Освіта: вища психолого-педагогічна (практичний психолог), Полтавський Державний Педагогічний Інститут ім. В.Г. Короленка (психолого-педагогічний факультет, 1991-1996). Професійний досвід: 1999–2000 психолог-консультант Інформаційно- консультативної Служби з питань ВІЛ/СНІДу «Нова Лінія» ПОБФ «Анти СНІД» (Центр комунікативних програм університету ім. Джонса Гопкінса) 2000–2004

координатор проекту «Профілактика ВІЛ /ІПСШ серед жінок секс-бізнесу в м. Полтава» ПОБФ «Анти-СНІД» (IHRD, МБФ «Відродження»)

2004–2012

керівник напрямку профілактичної роботи серед жінок секс-бізнесу в м. Полтава за проектом «Безпека. Знання. Підтримка» ПОБФ «Громадське здоров’я» (МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»)

2002–2007

тренер Південно-Українського Тренінгового Центру (МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»)

2006–2009

тренер напрямку профілактичної роботи в установах пенітенціарної системи в Полтавській області за проектом «Безпека. Знання. Підтримка» ПОБФ «Громадське здоров’я» (МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»)

2011–2012

керівник напряму «Втручання силами рівних серед ЖКС» (PDI) за проектом «Безпека. Знання. Підтримка» ПОБФ «Громадське здоров’я» (МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»)

2011–2012

керівник проекту «Вивчення ефективності інтервенцій, спрямованих на жінок – СІН та їх сексуальних партнерів – СІН» (МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»)

Загальний стаж роботи у програмі Зменшення Шкоди –12 років. За другою вищою освітою – бухгалтер. Працює бухгалтером в БО «Полтавський батальйон небайдужих».

тобою ходили по трасі «Київ – Харків», давали дівчатам анкету заповнювати, виявляли де вони стоять. Тобто, до старту проекту вже була проведена попередня робота: визначені потреби, зручний час і місце для контакту з соцпрацівниками, коло служб у місті, які можуть надати допомогу. Договір з шкірно-венерологічним диспансером у нас був підписаний ще з 1996 року. Тобто була підготовлена база. Добре, що згадала Оксану Колеснікову. Дійсно, це ж вона починала цю роботу в Полтаві… Я пам’ятаю, як ми з тобою ходили договори підписували по різним установам… Нові знайомства, несподівані повороти у роботі... Соціальний драйв! Цікаво було! І ніхто ніде не відмовляв, бо епідемія СНІДу ж… Всі розуміли проблему, переймалися. Мені здається не було ніяких проблем при запуску проекту з ЖСБ? Ні, дівчата вже знали нас в обличчя, ми знали дівчат. В місті знали фонд «Анти-СНІД» і ніхто не чинив перешкод. З цими дівчатами з 1996 року працював профілактичний проект у середовищі СІН, бо майже всі наші ЖСБ були ін’єкційними споживачами і відвідували наші пункти обміну шприців. І органи внутрішніх справ, і медичні установи всі знали про цей і інші проекти, ми ж їх усі перед цим обійшли, провели круглі столи, семінари. Андрій Протопопов розповідав, що в 1999 році на звернення шкірно-венерологічного диспансеру, Фонд «Анти-СНІД» надав транспорт і бензин для превентивного лікування сифілісу серед дівчат на трасі «Київ – Харків». Тоді на трасу виїхали лікар і медсестра ШВД і всі 100% дівчат отримали ударну ін’єкцію ретарпену. Шкірно-венерологічний диспансер був тоді нашим головним партнером. Персонал ШВД нас і наших клієнтів добре знав. А медична сестра ШВД, Чорна Наталія, яка тоді працювала з нашим контингентом, згодом стала нашою соціальною працівницею у проекті зменшення шкоди. Які послуги надавав перший проект у середовищі ЖСБ? Шприці, бо 90% дівчат були СІН, звісно ж презервативи, направлення до ШВД на тестування з ВІЛ/ІПСШ і безкоштовне лікування, у разі виявлення венеричних захворювань, консультації психолога, лікаря, юриста. Про ретарпен ти вже сказав. Ще проводили навчання про права та обов’язки, правила поведінки з клієнтом, бо тоді часто траплялись випадки побиття дівчат і вбивства. А ще часто траплялись конфлікти між дівчатами, особливо між ЖСБ-СІН і ЖСБ-не-СІН і ми часто виступали як сторона вирішення цих конфліктів та проводили попереджувальну роботу… Також проводили роботу з формування мотивації до відмови від вживання наркотиків.

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

чином, ми вийшли на інші локації, бо перший проект працював тільки на трасі «Київ – Харків». Юля Парадіз могла б багато розповісти про цей проект цікавого, бо вона безпосередньо його вела. Наголос в тому проекті робився на інформаційній роботі, дівчата повинні були пройти серію навчальних модулів з профілактики ВІЛ/ІПСШ. Також обов’язковим було тестування на ВІЛ, щоб виявити рівень поширеності ВІЛ-інфекції серед ЖКС. Окремий день раз на тиждень виділявся під лотерею – розігрувались купони на косметику, засоби гігієни…

Представниця спільноти секс-працівників на засіданні Координаційної ради з протидії ВІЛ/СНІДу в Полтавській області. Ліворуч – Світлана Володська, координатор проекту «Профілактика ВІЛ/ІПСШ серед жінок секс-бізнесу» Полтавського благодійного фонду «Анти-СНІД». Фото: Анатолій Волик, 2004 р.

Хто тоді працював у проекті? Давай згадаємо людей… Соціальним працівником і психологом проекту була Богдан Яна. Допомагав їй водій, з яким вона робила виїзди на трасу… Водіями були у різні часи Діма Кривонос, Ігор Малюков… В ШВД працювала лікар Свиридюк Алла. Потім був адвокаційний проект на базі основного проекту по роботі з ЖСБ – треба було, щоб активістка з числа ЖСБ увійшла в склад обласної Координаційної ради з питань профілактики ВІЛ/СНІДУ і впливала на прийняття рішень. І ми знайшли таку активістку. Так, це дійсно було важливе досягнення – вже в 2003 році у Полтаві представниця із середовища ЖСБ на рівних брала участь у засіданнях Координаційної ради. А ще, пам’ятаю, на базі основного проекту постійно йшли якісь проекти Українського Інституту соціальних досліджень, які з Києва координувала Балакірєва Ольга. Прямо на трасі ми проводили фокус-групи з ЖСБ, регулярно проводились якісь анкетування з мотивацією дівчат або грошами або засобами жіночої гігієни. Проект був дуже насичений різною дослідницькою роботою. А потім був пі ді ай2, де працювала Юля Парадіз. Пі ді ай дав можливість виявити молодих ЖКС, які не були споживачами наркотиків і надавали секс-послуги не на трасі. Переважно, це були дівчата, які вчились в ПТУ. Таким 2

Пі ді ай для ЖКС – це вже був проект Альянсу, коли фонд «АнтиСНІД» вже називався «Громадське здоров’я». А в тому першому проекті, що стартував у 2000-му, які були цікаві активності, яких, скажімо, зараз немає?

Робота з клієнтами ЖКС саме і була такою унікальною активністю. Для клієнтів ми друкували листівки, ходили з лекціями по автопідприємствам, що розташовані по трасі «Київ – Харків». Так, пам’ятаю одного водія сміттєвоза, уже в солідному віці дідуган, який після лекції зізнався, що регулярно користується послугами повій на трасі… А ще пам’ятаю, як опитували клієнтів-водіїв і втрапили на водія-далекобійника з Польщі, який сказав, що презервативами не користується, бо в нього на трасі є постійна дівчина… Регулярно проводили заняття для міліції, патрульно-постової служби, бо самі ж дівчата казали, що це не просто їх часті клієнти, а ще й кривдники – примушують до безкоштовного сексу, забирають на «суботники» до саун або ще кудись, де теж не завжди розраховуються за послуги, ще й побити можуть… До речі, УМВС нам йшло на зустріч завжди, у нас був договір про співпрацю з відділом по боротьбі з торгівлею людьми. Коли в міліції зрозуміли, що з ЖКС працює громадська організація, яка зокрема займається моніторингом і захистом їх прав, випадки насильства і примусу з боку міліції щодо дівчат на трасі різко скоротилися. До того ж Український інститут соціальних досліджень посилив наш проект додатковими проектами по попередженню дискримінації і насилля в середовищі РКС – проводились тренінги, розповсюджувалися буклети, постійно була підтримка юриста.

PDI (пі ді ай) – «охоплення силами рівних»: технологія залучення нових клієнтів у профілактичні проекти, яка передбачає матеріальну винагороду за кожного нового клієнта та за участь у навчанні.

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

А ще я пам’ятаю приїзд до Полтави експерта UNAIDS Ніколя Оберцаухер з Австрії в 2004 році. Нас порекомендували в Українському інституті соціальних досліджень, як один з кращих проектів по роботі з ЖКС в Україні, а Ніколя їздила і документувала кращі практики. В 2006 році UNAIDS випустив збірку кращих світових практик по роботі з ЖКС, куди потрапив і наш Фонд «Анти-СНІД».

Світлана Володська (ліворуч) проводить практичні заняття із студентами факультету «Соціальна робота», Полтавського Державного Педагогічного Університету ім. В.Г. Короленка. Офіс ПОБФ «Громадське здоров’я», 2005 р. Фото: Волик Анатолій

Так. А потім була спроба створити в Полтаві спільноту РКС. Покійна Олена Цукерман цим займалась на рівні країни. А в Полтаві місцевий осередок РКС очолила Марина Грідіна, теж наша соціальна працівниця в минулому, яка зараз працює в БО «Меридіан». Світлано, склади загальний соціально-демографічний портрет жінок секс-бізнесу того проекту.

Пам’ятаю нашу клієнтку, наркозалежну, яка стояла на трасі і, з її слів, «заробляла гроші на Америку». Потім вона кудись зникла, а коли знову з’явилась, то вже була зовсім іншою: покинула наркотики і сьогодні має в нашому місті власний успішний бізнес, який не пов’язаний із секс-роботою. Декілька дівчат вдало вийшли заміж за клієнтів, одна, наприклад, за німця, який був її клієнтом.

Це були дівчата від 18 років. За весь час нашої роботи з РКС було дві неповнолітні. Переважна більшість – це жінки 25-40 років. Лише одна продовжувала надавати секс-послуги після 50 років. 90% дівчат були споживачами ін’єкційних наркотиків. Працювали або самі на себе або під «кришею» чоловіків-споживачів наркотиків. Але були й «ідейні» дівчата, які вважали це своєю основною роботою, бізнесом, відповідно ставилися до цього, працювали тверезими, одягалися красиво і привабливо, мали постійних клієнтів. На трасі нашими клієнтками постійно було десь 60-70 дівчат. Пі ді ай – проект Юлі Парадіз – виявив 200 нових РКС. Потім на трасі «Київ – Харків» почалася розбудова – садки викорчували, побудували «Епіцентр», автосервіси, заправки і дівчата розсіялися, сьогодні їх на трасі значно менше, ніж на початку 2000-х років.

Німецькі чоловіки – відомі в світі секс-туристи, а також любителі українських дівчат…

Пригадай якісь конкретні історії – успіху або навпаки краху… Краще, звісно ж, успіху…

Однозначною забороною нічого не досягнути. Безумовно, потрібні відповідні зміни на рівні законодавства, щоб покращити становище жінок, які займаються секс-роботою. Це потрібно, в першу чергу, для збереження їхнього здоров’я. Але пропозиції до законодавства, до уряду, має подати хтось зі спільноти секс-працівниць…

Справжніх імен ми ж називати не будемо? Ні.

Але далеко не всім так повезло. Більшість закінчувала життя там, на трасі: туберкульоз, передоз, побиття, зникнення… Деякі дівчата вагітними виходили на роботу, але після народження дитини вже на трасу не поверталися, починали нове життя. Пам’ятаю, у 2004 році, коли уряд України суттєво збільшив виплати за народження дитини, багато наших клієнток завагітніли… Світлано, тема цього випуску «Білої Альтанки» – декриміналізація секс-роботи. Яким є твоє власне ставлення до статусу секс-роботи в Україні? Якою вона має бути: забороненою як зараз чи легальною?

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

… І увійти як Чичолліна3 у парламент…

Персонал і волонтери Фонду «Анти-СНІД» перед виїздом на трасу. Фото: В’ячеслав Лозовий, 2003 р.

Але наше суспільство знаходиться, м’яко кажучи, ще не на тому рівні розвитку, щоб сприймати сексроботу як легальний бізнес… Коли ми були у Голландії на стажуванні, в Амстердамі нам показали вулицю червоних ліхтарів – місце, де легально надаються секс-послуги. Там дівчата стоять у прозорих вітринах, приймають відверті пози, приваблюють клієнтів. Очі у членів нашої делегації були такі круглі і не у всіх мали толерантний вираз, що екскурсовод не втрималася і каже: «Не треба на них ТАК дивитися. Поважайте їх права і свободу. Це їх вибір…»

Полтавська ділянка траси «Київ – Харків». Фото: В’ячеслав Лозовий, 2003 р.

м. Полтава, 2018 р.

Секс-працівниці біля службового транспорту Фонду «Анти-СНІД». Фото: В’ячеслав Лозовий, 2003 р.

Чиччоліна (Анна Елена Шталлер, нар. 26.11.1951 – італійська порноакторка та політик угорського походження. Перша зірка жорсткого порно, яка в 1987 році стала депутатом італійського парламенту, перемігши на виборах.

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

№ 64 (90), 2018

«Лучше предупреждать заранее…»

І знову офіс БО «Меридіан». На цей раз мета візиту – зустріч і інтерв’ю з Мариною Грідіною-Погорілою, регіональною представницею ВБО «Легалайф-Україна» в Полтавській області, лідеркою спільноти секс-працівників (ССП) у Полтаві. Я свідомо з’явився без попередження, щоб подивитись яким є робочий день організації (на сьогодні було заплановано збори клієнтів) і що вийде, якщо не домовлятись про зустріч заздалегідь. Без підготовки. І що я вам скажу: усюди життя :) Я буквально вихопив Марину з бурхливого робочого процесу – йшла розробка робочого плану на наступний рік, на порядку денному було обговорення конкретних потреб цільових груп. В офісі, крім мене, ще було 5–6 клієнтів і клієнток, хтось приходив/виходив, гудів кип’ятильник, пахло чорним чаєм. Як у Смольному, в 1917-му…. Або у штабі самооборони 2013–14 років. Всі гомоніли, у всіх були важливі питання. Ех, офіс би вам побільше – тоді було б де й групу провести, і заявку спокійно написати, і чаю попити, і інтерв’ю зробити… Донори (у тому числі і представники місцевих органів влади), зверніть увагу на цей матеріал – для БО «Меридіан» у Полтаві потрібен офіс більших розмірів, бо там реально йде рух клієнтів, там проходять групи, там працюють і соціальні працівники, і менеджери, там комюніті-центр. Знаходимо з Мариною клаптик дивану, примощуємось. В розмові також бере участь Яніна Стемківська, регіональна представниця ВБФ «ВОЛНА» в Полтавській області, регіональна координаторка проекту PITCH по напрямку роботи з жінками, які живуть з наркозалежністю (ЖЖН)1, яка в цей час пише заявку, а ще й паралельно консультує клієнта. Коротше, двіжуха реальна, скажу я вам. Тільки дайте більше площі!

Всеукраїнське об'єднання наркозалежних жінок «ВОНА»

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

Первый национальный форум секс-работников Украины. День третий. Стратегическое планирование. Формирование виденья развития сообщества секс-работников Украины. г. Киев, октябрь 2018 г. Текст и фото: страничка Марины в фейсбуке.

Марина, який юридичний статус має спільнота секс-працівників у Полтаві? Мы работаем как инициативная группа на базе БО «Меридиан». Но 4 месяца назад мы подписали договор с «Легалайф-Украина» и теперь официально являемся представительством этой организации в Полтавском регионе. Всё это время нас поддерживала и продолжает поддерживать БО «Меридиан». В будущем мы планируем стать филиалом «Легалайф-Украина», посмотрим, как пойдет сотрудничество, но пока мы инициативная группа. І зараз? Янина: Да, про такие встречи лучше предупреждать заранее, потому что сейчас идёт подача новой заявки, и мы хотели посвятить собрание инициативной группы изучению потребностей на следующий год, что-

бы учесть мнения всех и разработать рабочий план.

секс-работников, который прошел в Киеве в октябре.

Вибачте, я швидко (а сам розумію, що так, краще безумовно попереджати, але в такому спонтанному інтерв’ю – без попередження – є елемент гонзо-журналістики, і тема ж відповідна – секс-робота). Я по собі знаю, що це таке дедлайн і «горяча» заявка, тому я швиденько… Марина, що змінилося, додалося нового в роботі ССП, коли ви стали представництвом «ЛегалайфУкраїна»?

Нагадай мені і читачам, чим займається СПП на базі «Меридіан»? Ваші активності…

Да, Толик, про интервью лучше предупреждать заранее. Что нового? Теперь у наших девочек появилась возможность посещать различные тренинги, которые проводятся в Украине, ездить учиться. Благодаря поддержке «ЛегалайфУкраина» мы приняли участие в Первом национальном форуме

Женские группы по разной тематике. Приглашаем раличных специалистов на занятия. Адвокация. Участие в Координационной раде. Каждую субботу – аутрич. Выезд на трассу. За один такой выезд я охватываю 10–12 девочек. Якщо вже мова зайшла про «трасу». Світлана Володська, координаторка першого проекту по роботі з РКС в Полтаві, в інтерв’ю сказала, що на початку 2000-х років постійними клієнтками проекту було приблизно 70 дівчат, які працювали на «трасі». Ти можеш назвати, скільки за твоїми підрахунками їх зараз?

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

(замислюється). Примерно столько же и сейчас. Плюс те, кто работает на квартирах. 70, до ста. Эта цифра остаётся стабильной. Що ти можеш розповісти про актуальні проблеми і потреби жінок, які працюють на трасі? Есть такая проблема: многие девочки не могут подписать декларацию с семейным врачом. Мы эту проблему вынесли на Координационную раду. У чому причина? У многих нет документов, утерян паспорт. А еще подписание декларации и регистрация привязаны к мобильному телефону. Кто-то из девочек сменил номер, у кого-то нет мобильного… Там надо пройти определенные шаги при регистрации через мобильный телефон, многие этого не могут сделать. Причина одна: наркотики, нестабильная жизнь. Но главная причина, всё-таки, отсутствие документов…

Вежливо? Вежливо. Це традиція ще з часів СРСР. Якщо проводиться міжнародний спортивний турнір, то наркозалежних з вулиць і дівчат з траси «прибирали». Отже, «совок» в головах живе. Поліція нова, методи старі… Які ще проблеми виявляєте? Между собой у девочек конкуренция, конфликты. Клиенты по-прежнему прибегают к насилию, могут не заплатить, издеваются. Девочки не чувствуют, что они защищены. Всё так же работа на трассе полна рисков. И когда случается реальное нарушение их прав, девочки не готовы идти до конца в отстаивании справедливости, своих прав, из-за разочарования, ну и, конечно, из-за наркотиков… Хто надає у таких випадках юридичну допомогу? Хорошо, что у нас есть БО «Меридиан». Это правозащитная организа-

ция. Партнером «Меридиана» является служба «Безоплатна правова допомога». Они предоставляют, в случае необходимости, и юриста, и адвоката. Но, повторюсь, девочки морально не готовы отстаивать свои права. Боятся. Марина, вище ти казала, що ви винесли на розгляд обласної Координаційної ради проблему підписання декларацій між вашими клієнтками і сімейним лікарем. Отже, вас сприймають там як рівних партнерів? Яке ставлення до вас з боку інших членів Кордради? Я сама приятно удивлена, но нас там воспринимают серьезно. Нам помогают, к нам прислушиваются. Поначалу я стеснялась, но теперь мы можем смело озвучивать наши проблемы, участвовать в принятии решений. Голос нашего сообщества услышан. В скількох засіданнях Координаційної ради ви вже взяли участь і які рішення вдалося «протягти»?

Крім цієї проблеми, які, наприклад, стосунки з поліцією? Немає такого явища, як раніше – «суботники»? Коли міліція згрібала дівчат з траси на виконання примусових робіт, в тому числі і секс. Такого уже давно нет. Сейчас проблема в другом. Полиция полностью игнорирует жалобы девочек. Они не могут ни заявление написать, ни за помощью обратиться. Ну, хоч не чіпають… «Чіпають». Недавно в Полтаве был футбол какой-то важный… Лига Европы, матч «Ворскла – «Спортинг»… Вот. Так полиция проехалась по трассе и попросила девочек уйти…

Собрание инициативной группы СР в офисе БО «Меридиан». Марина Гридина-Погорелая: «На этом занятии мы осваивали социально-психологическую игру ЯНОВА , которую Татьяна Колесник привезла со «Школы лидера» для региональных лидеров «Легалайф-Украина». Я благодарна всем, кто приглашает нас на тренинги и обучает нас. Это позволяет нам развиваться и развивать сообщество СР». Текст и фото: страничка Марины в фейсбуке.

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

В трех. Мы, совместно с Яниной Стемковской, региональной представительницей «ВОЛНА» в Полтаве, достигли договоренности с Областной инфекционной больницей в предоставлении нам схем для лечения вирусного гепатита. Ждем. Деньги уже выделены, говорят, уже и схемы закуплены. А на недавнем заседании нам пообещали помочь в восстановлении документов для девочек, у которых с этим проблемы. Председатель областной Координационной рады Олег Пругло сказал, что нам необходимо совместно выработать алгоритм, по которому можно перечислить деньги из бюджета области для оказания помощи в восстановлении документов нашим клиенткам. Занимаемся сейчас этим.

Индивидуальный подход к клиентам ЗПТ, только лечащий врач подтверждает возможность вождения автомобиля, вместо лабораторных исследований (на «чистоту») – экспресс-тесты (здесь и сейчас). Мечты-мечты?

Тим часом рух по офісу став ще інтенсивнішим. Розумію, що час тікати, а то поб’ють :) – я реально зриваю людям прийняття робочого плану на рік. Бо частина запрошених поспішають, хто на роботу, хто у власних справах. Отже, вже тікаючи, кричу: Марина, про саме головне не спитав! Якою ти бачиш модель декриміналізації, легалізації секс-роботи в Україні. Ти якось казала, що береш участь в обговоренні «шведської моделі»… Яке твої власне бачення цих процесів?

А в Полтаве это уже – рабочий план! 2 ноября на встрече инициативной группы на базе БО «Меридиан» определяли потребности в новых социальных услугах программы ЗПТ и снижения вреда.

– На этой неделе я вместе с Натальей Исаевой буду на встрече международных и украинских организаций в Киеве, где будет обсуждаться шведская модель. Давай встретимся после того, как я приеду, и я смогу рассказать больше. Это будет свежая информация. Від редакції: Продовження інтерв’ю з Мариною Грідіною, під назвою «Шведская модель» опубліковано на стор. 24–26.

Отже, які робимо висновки. Спільнота секс-працівників в Полтаві працює, має голос у обласній Координаційній раді, реально впливає на покращення якості життя секс-працівниць і їх найближчого оточення, має розгалужену партнерську мережу – від БО «Меридіан» до конкретних державних закладів. Ну і головний висновок, який я зробив для себе: про інтерв’ю та інші візити краще попереджати заздалегідь. Хай це буде не просто заголовком цього матеріалу, а й загальним девізом соціальної роботи – в контексті попередження хвороб і ризиків, з якими стикаються представники ключових вразливих спільнот. Анатолій Волик, офіс БО «Меридіан» листопад, 2018

«После длительной дискуссии и выбора приоритетных потребностей были выделены несколько основных направлений, адвокатировать которые мы можем в ближайшем будущем. Эта встреча – яркий пример нашего девиза «Ничего для нас – без нас» и дает возможность любому участнику сообщества влиять на принятые решения, а в конечном счете – на улучшение качества своей жизни», заявила Янина Стемковская, региональный представитель «ВОЛНА» в Полтаве.

Проект «Нічого для нас без нас – 2018» реалізується БО «БФ «ВОЛНА» за підтримки благодійної організації «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» та міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я».

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

LIFE

За сухими словами назви проекту «Профілактика ВІЛ/ІПСШ серед жінок секс-бізнесу в Полтаві» криються долі живих людей – жінок, які з різних причин обрали своїм заняттям секс-роботу, їх рідних і близьких. Разом із колегами згадуємо живі історії дівчат секспрацівниць. Мої співрозмовниці – колишні соціальні працівниці проекту Зменшення Шкоди при ПОБФ «Громадське здоров’я», а нині співробітники БО «Меридіан» Людмила Павлова і Марія Двигало. Імен не називаємо, зберігаємо анонімність, конфіденційність. Мета цієї публікації – не шокувати фактами читача, а дати привід для роздумів: чи потрібна нам декриміналізація секс-роботи з огляду на долі самих секс-працівниць.

ТРАСОВІ ІСТОРІЇ

Це була одна з перших наших клієнток. Красива дуже. В ті часи вона не тільки стояла на трасі, а ще й їздила в Росію на секс-заробітки. Одного разу її там побили, зґвалтували і викинули роздягнутою на мороз. Якось вижила, повернулася в Полтаву. ЇЇ клієнти, місцеві «бандюки», допомогли їй ліками, вона одужала. А потім стався щасливий випадок: на трасі познайомилася з клієнтом, який на ній одружився, почав забезпечувати усім. Вона закінчила інститут, отримала спеціальність, народила дитину. Зараз всі кошмари позаду, працює за фахом, жива-здорова.

дна клієнтка взимку боса ходила. Зловживала алкоголем, але наркотики – ні. Виглядала при цьому значно гірше колег-наркоманок. Жила вона разом з мамою, з нею на квартирі жили і інші дівчата з траси. Всі регулярно вагітніли, народжували, а мама доглядала усіх: і дівчат, і їх діток. Діти дорослішали, жебракували, поби-

рались у перехожих, таксистів. «Босонога» народила 2-х дітей. А одного разу заснула п’яна на снігу і замерзла насмерть.

обслуговую тільки своїх клієнтів, а не кого попало – з таким кредо працювала на трасі симпатич-

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

LIFE

на білявка. Але алкогольна залежність виявилися сильніше, спочатку почалися «хто попало», а згодом і сама потрапила з алкогольною інтоксикацією у кризовий центр. Там познайомилася з чоловіком, що теж проходив реабілітацію. Стали жити разом. За нетривалий період тверезості встигла народити доньку, але скоро зірвалася і швидко скотилася на той же рівень, звідки вибиралась. Зараз просить милостиню у перехожих, під храмами. Чоловік з нею, дитина теж. Дівчинці років 6.

Їй

вже далеко за 40. Більше 15 невдалих спроб лікування від наркотичної залежності. Часто змінює чоловіків, з якими живе у цивільному шлюбі. На трасі то стоїть, то не стоїть, але все-таки виходить. Не так давно таки вирішила стати клієнткою ЗПТ, бо вже й вік, і гепатит.

цій за 50. Сама вже бабуся. ВІЛ+. Терапію не приймає. Відмовляється, каже: «хорошо себя чувствую». Виглядає добре. Але вірусне навантаження контролює – регулярно обстежується. Виходить на трасу, бо їй подобається «найдавніша професія». Хоча жінка забезпечена, не нужденна.

ула ще клієнтка, яка ніколи не брала презервативів у соціальних працівників. У неї завжди були тільки свої – коштовні, елітні. Теж займалась секс-бізнесом принципово. Дійсно, виглядала як бізнес-леді. Має власний будинок, власну сім’ю, дитину. Активно допомагала проекту як активістка і захисниця прав секспрацівниць. Наркотики не вживала, завжди працювала тверезою. З траси зникла, коли «заробила достатньо». Можна сказати, пішла на заслужену пенсію. А можливо, перейшла на інший рівень обслуговування клієнтів, більш комфортний і менш ризикований, ніж траса. Невідомо. У багатьох секс-працівниць є чоловіки (в офіційному чи цивільному шлюбі), які не заперечують проти їх занять, бо вони заробляють і «годують сім’ю».

Непоодинокими є випадки, коли чоловіки примушують своїх партнерок до виходу на трасу, щоб ті їм добували гроші на наркотики, алкоголь. Секс-працівниці часто стають жертвами насилля, працюють під шантажем насилля. Одна з таких жінок нещодавно стала учасницею ініціативної групи для секспрацівниць в Полтаві. БО «Меридіан» зі шпальт газети «Біла Альтанка» звертається до тих секс-працівниць, які зазнали чи зазнають насилля або страждають від утисків і порушення прав. В Полтаві на базі БО «Меридіан» проводяться групи самодопомоги для секс-працівниць, діє ініціативна група Всеукраїнської благодійної організації «Легалайф-Україна». Звертатися за адресою: вул. Європейська, 86А, кімната 5. Групи проводяться щопонеділка з 10:00 до 11:00. Телефони: 0992349195 (офіс БО «Меридіан»), 0996343558 (Марина).

дна дівчина під час роботи на трасі ховала свої речі у кущі, бо жила в притулку і всі свої речі змушена була носити з собою. Колись сховала у сніг сумку де були документи, гроші, таблетки АРВТ і не знайшла. Зараз на ЗПТ, але зловживає алкоголем. Здоров’я – як психічне, так і фізичне – слабе. Але на трасу виходить.

ім’я стимуляторщиків, він і вона, неподалік від траси варять «вінт». Після цього вона йде працює, він її охороняє. Сама вона не може зробити собі ін’єкцію, тому він завжди поруч.

е одна клієнтка під 60. Колись у молодості потрапила в колонію за крадіжку. Вийшла на волю – на роботу ніхто не приймає. Вийшла на трасу, там відкрила для себе опіати. «Это снимало стресс и скованность». Так і лишається досі на трасі і з опіатною залежністю.

Її

дуже «любили» далекобійники. Були випадки, коли гризлись через те, хто перший в черзі. В неї не

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

LIFE

було двох передніх зубів. Це для кращої якості орального сексу. Коли стукнуло під 40, вирішила менше надавати секс-послуг, а більше опікуватись молодими секс-працівницями. Спробувала себе в ролі сутенерки. Стала збирати дівчат з траси, влаштовувала їм реабілітацію від алкоголю і наркотиків і вже тверезими випускала їх працювати під своїм «керівництвом». Жила вона неподалік від траси, тут же, в себе на квартирі, влаштувала дівчатам і ребцентр, і гуртожиток. Коли одна з підопічних завагітніла і народила дитину, то виходили на трасу вдвох: сутенерка і підопічна з коляскою. Поки одна надає секс-послуги, інша няньчить дитину. Потім, коли підопічну позбавили материнських прав, наша «героїня» всиновила дитину. Взагалі, вона була «ефектна женщіна». Вдягалася театрально, але так, як більшість і уявляє собі секс-працівниць: на підборах, або в ботфортах, в клітчастих колготках, короткій юбці, на обличчі багато шарів «штукатурки»… Померла на трасі трохи не доживши до 60-ти. Загинула під колесами автомобіля.

су, як він казав, «вбивати» повій. А ще були «малолєткі», які проживали біля траси. Вони гуртувались і влаштовували щось типу полювання на секс-працівниць. Ловили дівчат і знущались: роздягали їх взимку, забирали одяг. Марія Двигало: Могла просто під’їхати машина, там троє, «зняли» жінку і пограбували. «Скажи спасибо, что не изнасиловали». Тепер питання читачам. Якби секс-робота була декриміналізованою і секспрацівниці мали легальну можливість цивілізованого обміну секс-послуги на гроші клієнта, хіба нам, суспільству, було б від цього гірше? Якби ці жінки могли працювати в гідних умовах, мати можливість лікуватися, доглядати своїх дітей, отримувати правовий захист і чесно сплачувати податки, хіба нам, «нормальним людям», стало б від цього гірше?

ула водійкою таксі. Поки таксувала, стала «мамкою». Потім секс-працівницею. Присіла на «вінт». Від «вінта» розвинувся остеомієліт і фосфорний некроз щелепи. Її чоловіки неодноразово давали їй гроші на операцію, працівники проекту «7 кроків» (RESPOND) тягли її соціальним супроводом на лікування, але вона так і не обрала для себе життя. Сепсис. Смерть.

Люди навчились забороняти, створювати закони, «смакувати» жахливі наслідки своїх непродуманих законів і заборон, від яких тхне чумним середньовіччям. Але досі не навчились поважати вибір один одного. «Жінка ні у чому не винна» – казав демократ Писарєв. Це – аксіома. Винні ті, через кого вона страждає і не може відчувати себе у безпеці.

Практично всі жінки, які працювали на трасі «Київ – Харків» ставали жертвами насильства.

Так, деякі з цих історій – це історії успіху. Але якою ціною?

Люда Павлова: У нас на районі був такий клієнт, споживач ін’єкційних наркотиків, який спеціально ходив на тра-

Записав Анатолій Волик, офіс БО «Меридіан» Ілюстрації: журнали Fotografer (1968 г., Чехословакія), «Советское фото» (1983 г.).

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ТЕОРІЯ

Андрій Протопопов, 54 роки, засновник і директор Полтавського обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я», практичний психолог, соціальний педагог (Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка, 2008). В різні часи – технічний радник програм Зменшення шкоди в Україні, Білорусі, Молдові (IHRD), керівник проектів МФ «Відродження», OSI, AFEW, Альянс громадського здоров’я та інших міжнародних організацій. З 2017 року – координатор проекту «Підлітки поза увагою» (5% Initiative France), ПОБФ «Громадське здоров’я». Досвід роботи в проектах зменшення шкоди (Harm reduction) – 22 роки.

ВИНИКНЕННЯ ПРОСТИТУЦІЇ ЯК СУСПІЛЬНОГО ФЕНОМЕНА* (фрагмент наукової роботи)

ермін «проституція» походить від латинського слова prostitutio (осквернення, збезчещення) або ж prostituere – «виставляти привселюдно». Перша наукова праця на дану тематику («Про проституцію в Парижі») була опублікована в 1836 р. А. Паран-Дюшатлем. Відтоді під проституцією розуміється така форма позашлюбних сексуальних стосунків, яка не ґрунтується на почуттєвій прихильності, при цьому для однієї із сторін (жінки) важливим стимулом є заробіток. Майже всі дослідники виділяють три основних періоди розвитку проституції**. Перший період – гостинності – характеризувався тим, що господар дому пропонував своєму гостю все найкраще, що в нього є, в тому числі і жінку (дружину, сестру, доньку). Цей звичай настільки укорінився у свідомості людей, що відмова гостя

від подібної пропозиції розцінювалася як образа господаря і пропонованої йому жінки. Другий період – епоха релігійної проституції – виникла на ґрунті марновірства. Її суть полягала у принесенні цнотливості дівчини у жертву божеству. Але наведені вище приклади з великою натяжкою можна назвати проституцією. Ні звичаї, ні традиції, ні різноманітні форми позашлюбних сексуальних стосунків самі по собі не можуть кваліфікуватися як проституція, бо її відрізняє від вільних чи примусових статевих стосунків передусім те, що жінка продає своє тіло заради матеріальної вигоди. Свого часу запозичені з різних країн Азії і Сходу культи Адоніса, Венери, Вакха і пов’язані з ними ритуали та звичаї спричинили в Стародавній Греції значне падіння моралі, ство-

рили загрозу розпаду сім’ї. Щоб уберегти родинні стосунки від розкладання, афінський архонт Солон в VI ст. до н.е. санкціонував відкриття публічних будинків, легалізував проституцію, розглядаючи її як спосіб, в який можна було задовольнити потреби чоловіків і тим самим викоренити позашлюбні статеві стосунки із заміжніми жінками. Цим ознаменувався початок третього періоду – періоду легальної проституції. Публічні будинки перебували в підпорядкуванні держави і називалися диктеріонами. Для жодного громадянина, який би статус він не мав, не вважалося ганьбою відвідування цих закладів і навіть визнавалося дивним, якщо який-небудь юнак у них не бував. Усіх публічних жінок було розподілено на три види: диктеріали, авлетриди і гетери. Ще більшого поширення проституція набула в Римі. Проституція в

* Протопопов А. О., Савельєва Н. М. Проституція як соціально-педагогічна проблема / За заг. ред. Н. М. Савельєвої. – Полтава: Дивосвіт, 2009. – 120 с. ISBN 978-966 ** Термінологія зберігається за текстом наукової роботи.

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ТЕОРІЯ

Римській імперії була одним із джерел державних доходів. Держава обкладала податком публічні будинки, а для боротьби з безмитним промислом проституцією існувала поліція моралі. Падіння Римської імперії, поширення християнства вплинули на мораль і мислення народів Європи. При всій ворожості, з якою християнство ставилося до статевого потягу, і аскетизмі, який проповідувався в перші століття християнства, вдалося подолати лише релігійну проституцію, яка під виглядом релігійних культів розквітла в епоху римських імператорів. Проституція з плином часу поширилася серед християн середньовіччя не менше, ніж у давні часи. На запитання про ставлення до проституції відомий ієзуїт Фалькенберг відповів «потрібно терпіти менше зло, щоб не допустити більшого».

Диктеріони Полтави. Будинок на вулиці Пилипа Орлика, 18 (раніше – вулиця Паризької комуни, Заливчого, Дворянська). У часи легальної проституції – «публічний» будинок II класу: для робітників, службовців і звичайних громадян. У радянські часи – «Цукортрест». Сьогодні – оренда офісів. У підвальному приміщенні – місцева «культова» пивниця «Сто доріг». Пам’ятка архітектури.

Наприкінці XV ст. із поширенням венеричних захворювань, ставлення офіційної влади до проституції різко змінилося, адже повії були головними носіями цих хвороб, в першу чергу, сифілісу. Середньовічний терпимий до повій режим змінився суворими заборонами і репресіями. При австрійській імператриці Марії Терезії, наприклад, кримінальне покарання загрожувало не тільки за проституцію, але і за сексуальні стосунки поза шлюбом. У 1687 році у Франції публічним жінкам, виявленим у Версалі чи його околицях, було приписано відрізати вуха. За часів Петра І і Катерини ІІ в Росії теж існував ряд указів, що передбачали покарання за заняття проституцією. Але тиск громадськості та низька ефективність лише одних карних методів боротьби з проституцією змусили революційний французький уряд у 1791 році відмовитися від подібної системи і виняткових поліцейських заходів. Слідом за Францією від такої системи поступово відмовилася більшість

Диктеріони Полтави. Будинок на перехресті вулиць Пилипа Орлика і Стрітенської (колишня Комсомольська). За непідтвердженими даними, приватний «диктеріон» дореволюційних часів (1903-1910). На момент публікації будинок знесений.

європейських країн, розпочавши натомість створення поліції моралі. Режим, який запроваджувався, терпимо ставився до проституції, але за умови підпорядкування повій лікарсько-поліцейському нагляду. З установленням такого нагляду у Франції боротьба з проституцією переходить у нову фазу – регламентації.

яви цього феномену. Регламентація складалася з таких елементів: реєстрація проституток; обов’язковий періодичний медичний огляд; проживання зареєстрованих проституток у певних місцях (квартири, будинки); обов’язкове (під страхом примусу і покарання) лікування від венеричних захворювань.

Регламентація означала, що суспільство певною мірою примирилося з проституцією як з неминучим соціальним явищем, але шляхом нагляду за відповідною категорією жінок намагалося пом’якшити негативні про-

Для контролю за проституцією і попередження епідемій венеричних захворювань у жовтні 1843 року в Петербурзі при медичному департаменті Міністерства внутрішніх справ для експерименту створюється осо-

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ТЕОРІЯ

бливий лікарсько-поліцейський комітет. У тому ж році за ініціативою міністра внутрішніх справ Л.О. Петровського проституція була легалізована. А в 1846 році, за його ж ініціативи, повії, які знаходилися під наглядом, звільнялися від покарання за заняття проституцією. У перші роки після Жовтневої революції пріоритет у боротьбі з проституцією було віддано соціально-профілактичним заходам. Наприкінці 1919 року при Народному комісаріаті охорони здоров’я була організована Комісія у справах боротьби з проституцією, пізніше була створена Міжвідомча комісія у справах боротьби з проституцією при Народному комісаріаті соціального забезпечення.

Диктеріони Полтави. Перетин вулиць Стрітенської і Соборності (колишня Жовтнева, Успенська). У підвальних приміщеннях, за переказами, розташовувались так звані «кімнати». На першому поверсі був ресторан, вище – готель. Секс-робота традиційно була «прив’язана» до ресторанів і готелів. Сьогодні – офіс-центр. Пам’ятка архітектури.

Із середини 20-х років минулого століття почався новий етап боротьби з проституцією. Державні організації широко залучали громадськість, проводилася соціально-просвітницька робота, активізувався процес формування громадської думки, яка б засуджувала заняття проституцією. Поступово масова проституція зникла з вулиць міст. Відбулося звуження ареалу проституції за рахунок покращення економічного становища жінки та її емансипації. В умовах тоталітарного режиму проституція була загнана в підпілля. Почали говорити про відсутність проституції, наркоманії і тому подібних соціальних явищ у радянському суспільстві. Професійна проституція активізувалася в СРСР із середини 80-х років ХХ ст. Це було обумовлено, насамперед, загостренням суперечностей між реальним становищем жінки, її потребами та можливістю самореалізації і самовизначення. Високе соціальне становище займали лише окремі особи. Багато жінок працювало на скромних посадах із невисокою зарплатнею. Для них проституція – джерело доходів, проте не головне, а додаткове. Сама по собі незадоволеність «офіційною» зарплатнею

Диктеріони Полтави. Готель Воробйова або «Воробйовські квартири». Центр Полтави. В ті часи – вулиця Преображенська, 4. Тепер — вулиця 1100-річчя Полтави. Паралельно з готелем розміщувався «публічний дом» I класу: для місцевої буржуазії, господ і багатіїв. Готель відомий також тим, що у 1900 році у ньому зупинявся відомий австрійський поет Райнер Марія Рільке. На момент публікації – оренда, другий поверх жилий. Пам’ятка архітектури.

ще не є приводом до зайняття проституцією. Причина – в деформації споживацького попиту й обумовлена вона тим, що стандарти високого споживання не пов’язуються в масовій свідомості з розміром трудового вкладу. З точки зору споживацької психології, торгівля своїм тілом не вважається моральним падінням. Право на існування проституції перш за все відстоюють споживачі «послуг», які ставляться до неї з позиції відносин «купівлі-

продажу». Задоволення покупця від придбання тим вище, чим більше за нього заплачено. Виділяються дві складові актуалізації розгляду явища проституції. Перша – це вихід цієї проблеми з «латентного» стану до «відкритого» обговорення, що зумовлено, зокрема, й посиленням уваги до учасників секс-бізнесу як до групи ризику щодо ВІЛ-інфекції.

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ТЕОРІЯ

Литература на тему: • «Воскресение», Лев Толстой • «Христиане», Леонид Андреев • «Крейцерова соната», Лев Толстой • «Яма», Александр Куприн Провулок Романа Шухевича (колишній Піонерський). Центр Полтави. Ліворуч – будинок, де, як розповідають, надавались нелегальні секс-послуги у радянській Полтаві післявоєнних часів (50-60 роки ХХ століття). В архівних документах та історичних довідках про будинки зазвичай замовчувались факти про «борделі», розташовані в них, тому за достовірність даних редакція відповідальності не несе.

• «Преступление и наказание», Фёдор Достоевский • «Дама с камелиями», Александр Дюма • «Блеск и нищета куртизанок», Оноре де Бальзак • «Интердевочка», Владимир Кунин • «Пышка», Ги де Мопассан • «Отверженные», Виктор Гюго • «Чёрный обелиск», Эрих Мария Ремарк

Вулиця Героїв Чорнобильців (колишня – Чапаєва, Всесвятська). Район базару. За свідченням полтавців, і у довоєнні, і у післявоєнні часи у цьому будинку було «злачное место»: алкоголь (самогон), наркотики і секс. «Притон» проіснував до часів ранньої української незалежності, приблизно до 1995 року. На момент фото будівля знаходилась в оренді у страхової фірми, на першому поверсі – торгівля.

Друга – це реальне зростання кількості як жінок, які надають секспослуги, так і їх клієнтів. Отже, з невеликого екскурсу в історію можна зробити висновок, що спостерігається пряма залежність рівня проституції від ступеня економічного розвитку суспільства. Так, коли наприкінці ХІХ ст. у Росії спостерігалося економічне піднесення, відзначався і зумовлений ним процес міграції проституток із кра-

їн Західної Європи до Росії. У даний час, коли незалежна Україна переживає економічні і соціальні труднощі, спостерігається тенденція до еміграції жінок з України за кордон та активне залучення жінок до сексіндустрії з метою отримання «великих грошей». Фото: Артур Ароян. Полтава, 2018.

• «Одиннадцать минут», Паоло Коэльо • «Петербургские трущобы», Всеволод Крестовский • «Повія», Панас Мирний

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

7 листопада цього року у Києві, у офісі «Легалайф-Україна», за участі зацікавлених сторін, відбулось обговорення перспектив впровадження «шведської моделі» в Україні. «Шведська модель» легалізації проституції або скандинавський підхід – це «правова концепція, спрямована на боротьбу з попитом як основною причиною існування проституції. Цю систему було запроваджено у Швеції 1999 року, вона передбачає кримінальну відповідальність для сутенерів і клієнтів проституції, але звільняє від відповідальності секс-робітниць, пропонуючи їм різні види підтримки, зокрема психологічну, правову, матеріальну». Так в теорії. А що на практиці? Чи працює ця модель в тих країнах, де вона запроваджена і чи буде працювати у нас? Своїми враженнями ділиться Марина Грідіна-Погоріла, лідер спільноти секс-працівників у Полтавському регіоні, яка побувала на цій зустрічі.

Ілюзії «шведської моделі» Інтерв'ю: Анатолій Волик

Марина, продовжуємо наше інтерв’ю, почате тиждень тому (див. матеріал на стор. 13 – 16). Ти була в Києві на зустрічі на тему «шведської моделі». Для початку: хто проводив, хто був присутній, представники яких організацій? Организатором была «ЛегалайфУкраина». А партнеры, цитирую как на страничке в фейсбуке: Мережа ЛЖВ, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Асоціація UMDPL. Представители этих организаций собрались в офисе «Легалайф-Украина». Человек 10 нас было. Полтавский регион представляли я и Янина Стемковская. Що обговорювали? Впровадження шведського підходу в Україні? Планировалось, чтобы мы проговорили как мы это видим. В некоторых странах эта модель внедрена, но, скажем честно, не работает. Швеция, Норвегия, Нидерланды, Ирландия – некоторые страны ее

приняли (а также Канада, Франция – примечание редактора). Но там не так всё гладко. Если отвественность лежит на клиенте, то это опасность для секс-работницы. Потому что, если с клиентом чтото случится – арестуют, привлекут к ответственности – виноватой в его глазах будет секс-работница. А если он захочет ей отомстить? Такие всегда найдутся. При шведской модели секс-работница не может чувствовать себя в безопасности. У нас и так высокий уровень насилия со стороны клиентов, а эта модель делает нас еще уязвимее. И случаев насилия может стать больше. Я знайшов визначення «шведської моделі» у дослідниці цього питання, юристки Олени Зайцевої. У своїй статті «Шведська модель боротьби з проституцією: протидія, а не комфортизація» на сайті genderindetail.org.ua вона пише, що шведський підхід – це не лише відповідальність клієнта і зменшення попи-

ту, а й, цитую: «допомога для виходу з проституції і різні види підтримки, зокрема психологічна, правова, матеріальна». Прокоментуй… Ну, это красивые слова. На практике это будет выглядеть как перевоспитание секс-работниц без их согласия. Мы просто хотим декриминализации – отмены 181-й статьи и чтобы законы, которые работают для людей, работали и для секс-работниц. Мы такие же люди. Секс-работа – это работа. И мы хотим равных прав для себя. А на практике как: сексработницу изнасиловали, она приходит в полицию, чтобы написать заявление, и… что ей там говорят? Сама виновата… Да! Этого не должно быть. Поэтому нам нужна не какая-то «модель», а декриминализация. Мы хотим и добиваемся, чтобы законы защищали нас, секс-работниц. А как нам работать легально, если наш клиент нелегален? Поэтому мы однозначно

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

и единогласно выступили на этой встрече против «шведской модели». Мы хотим, чтобы нас видели, слышали, не боялись произносить слово «секс-работа», не отказывали нам в правовой помощи. Мы просто хотим, чтобы законы работали в нашу защиту. Чому саме «шведську модель» обговорювали? Їй що, немає альтернативи?

Мы ее обсуждали, чтобы выразить и обнародовать мнение сообщества секс-работников: мы против таких моделей. На этой встрече мы еще раз определились, что нашей стратегией на ближайшее время будет максимальное заявление о себе – мы хотим, чтобы как можно больше людей в Украине, в том числе и людей, принимающих политические решения, услышали наш простой месседж: «секс-работа – это ра-бо-та».

№ 64 (90), 2018

Біла Альтанка

МЕДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

Заявление ВБО «Легалайф-Украина» 7 листопада о 17:00

БІЛА АЛЬТАНКА – благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя. Засновник і видавець: Благодійний Фонд «Громадське здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ – № 656, від 22 лютого 2005 року Виходить з 1995 року.

#Такая_работа #Декриминализация НИЧЕГО ДЛЯ НАС БЕЗ НАС! Секс-работники выступают против внедрения Шведской модели в Украине. Мы против криминализации клиентов, мы против любых попыток нарушить или блокировать способность людей получать доход. Шведская модель наносит вред людям и так наиболее уязвимым и дискриминируемым. Только в условиях полной декриминализации секс-работы в любых ее контекстах – жизни, безопасность и права секс-работников будут в приоритете. А еще, секс-работники против, когда кто-то там «наверху» принимает решения, влияющие на жизнь и безопасность секс-работников, не спрашивая их мнения. Мы готовы к переговорам, обсуждению и отстаиванию нашей позиции.

Мова: українська, російська. Редактор випуску: Волик А. М. Редколегія: Протопопов А. О., Воловод М. В., Левчук О. В., Садовнікова І. М., Двигало М. А., Звенигородський С. Ф. Дизайн та верстка: Мартинов О. В.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Україна, 36034, м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, офіс 402, тел.: (0532) 518-340. Сайт: publichealth.org.ua E-mail: info@publichealth.org.ua

Це видання було підготовлено до друку Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» в рамках проекту «Безпека. Знання. Підтримка», який реалізується в м. Полтава та Полтавській області. Видано за фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров'я» в рамках реалізації програми «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції шляхом надання універсального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу, розширення доказово обґрунтованої профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, створення життєздатних та стабільних систем охорони здоров’я», яка реалізується за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Викладені в даній публікації думки й точки зору є думками й точками зору організації, яка видає дану продукцію, і не можуть розглядатися як думки або точки зору МБФ «Альянс громадського здоров'я» і Глобального фонду. Виготовлення макету: СПД ФО Протопопов А.О.

Статус проституції в Україні (2018): Законодавство України передбачає адміністративне покарання (штраф від 85 до 255 гривень) за заняття проституцією та кримінальне покарання за сутенерство і торгівлю людьми (позбавлення волі на термін від 3 до 15 років залежно від обставин). Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІД: Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:

Друк: Друкарня-ТОВ «Агентство-Україна» Замовлення №32 Тираж: 6000 прим.

Головною метою діяльності Фонду є благодійна діяльність спрямована на розвиток та підтримку громадського здоров’я, формування фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, служб соціально-психологічної та медичної допомоги в Полтавській області. Статут Фонду «Громадське здоров’я»

0 800 500 451 116 123

(з мобільного)

(цілодобово, безкоштовно)

Біла Альтанка

№ 64 (90), 2018

Фото: Роман Коба