Bila altanka #62 by jalyna

№62(88), 2018 ГАЗЕТА ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

Фото: Артур Ароян Модель: Анастасия Щербинина

в номерI:

Біла Альтанка

№ 62 (88), 2018

«Деревья», Сергей Звенигородский (Марио), 1998

Біла Альтанка

НАРКОПОЛІТИКА

№ 62 (88), 2018

На повестке дня – декриминализация. Психоактивных веществ, наркотиков, их потребителей. Изменение минимальных размеров ПАВ в сторону их повышения, рецептурная выдача жизненно необходимых препаратов (препараты ЗПТ, наркотические анальгетики для онкобольных), смягчение наказания для потребителей, расширение возможностей для них, легализация марихуаны (как минимум – медицинской), изучение и адаптация в Украине португальской (или чешской, или норвежской) моделей декриминализации… Эти и другие вопросы сегодня активно обсуждаются в украинской наркополитике, в сообществах, в деятельности международных и общественных организаций. Цель – донести до правительства, до людей, принимающих решения необходимость изменений. Накоплен позитивный опыт декриминализации в развитых европейских странах, есть достойный распространения канадский опыт социальной работы с потребителями наркотиков, а прецеденты разрешения и использования медицинской марихуаны в разных странах мира становятся обычной новостью для СМИ. Перечисленное – только малая часть мирового опыта в этой сфере. Пора и Украине подключаться к этому процессу и изучать, анализировать, внедрять. Этого требует время, это отвечает ожиданиям сотен тысяч людей в Украине. Декриминализация никого в мире уже не удивляет, даже радикалов. Интерфейс реальности меняется. Но в Украине всё происходит с задержкой. Любые реформы (а декриминализация – это реформа) даются дорогой ценой. Эта цена – человеческие жизни, наше с вами здоровье. Но мы привыкли. Нам себя, похоже, не жаль. Мы тормозим. Но всё равно, рано или поздно, та или иная реформа состоится, если это требование времени и объективных мировых процессов. То же будет и с декриминализацией веществ в Украине. Какими бы суровыми не были сегодняшние будни, какими бы страшными не были внешние угрозы и каким бы «підступним» не был внутренний враг, мир меняется и время диктует новые условия. Одно из них – давно назревшая необходимость смягчать законодательство и правоприменительную практику в отношении потребителей психоактивных веществ. Пока новосозданная украинская благотворительная организация ВОЛНА (Всеукраинское общество людей, живущих с наркозависимостью) и Альянс общественного здоровья проводят широкую адвокационную политику декриминализации потребителей наркотиков в Украине, «Белая Альтанка» решила копнуть вглубь и изучить на каком фундаменте строится декриминализация веществ и их потребителей. Предмет исследования оказался очень интересным. Выяснилось, что декриминализация и легализация своими корнями держатся за так называемое когнитивное право… Что мы слышали и знаем о нем?

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

НАРКОПОЛІТИКА

КОГНИТИВНАЯ СВОБОДА Шапка Гугуцэ Слово «когнитивный» большинству наших читателей известно по словосочетанию «когнитивный диссонанс». Когда что-то вдруг становится недоступно нашему пониманию (особенно, если только что все было ясно и понятно), мы восклицаем: «У меня когнитивный диссонанс!». То же самое мы говорим, когда какие-то идеи идут в разрез с нашими представлениями, привычками, ценностями. Когда что-то необычное не согласуется с нашим уютненьким мирком, где все разложено по полочкам. А тут бац – появляется что-то, что ни в какие ворота не лезет. Або, якщо казати українською: на голову не налазить.

го персонажа и его волшебная шапка стали метафорой «спасительного заблуждения». Иными словами, некоторым людям проще и комфортней жить внутри собственной сказки, чем иметь дело с постоянно меняющейся реальностью, диктующей новые условия. Ведь проще не понимать, чем меняться. И если на горизонте появляется что-то новое (например, медицинская реформа или декриминализация), то большинство выбирает именно шапочку Гугуцэ: Хоп! Я в домике! И не врубаюсь. Моё тело – моё дело. Моё сознание – моё познание Новые заповеди молекулярного века: I. Ты не должен изменять сознание ближнего. II. Ты не должен мешать ближнему изменять его собственное сознание. Тимоти Лири (Politics of Ecstasy, 1968)

Большинством людей декриминализация (не говоря уже о легализации) наркотиков и психоактивных веществ «Моё тело – моё дело» – под таким девизом сексвоспринимается как когнитивный диссонанс. И не по- работницы всего мира борются за свои права. Часто тому, что они категорически против. А просто потому, этот лозунг используют активисты движения ЛГБТ. Дечто они привыкли к другой логике (логике запретов, в криминализация секс-работы – тема следующего выданном случае). Или по причине культурных обычаев. пуска «Белой Альтанки». В свою очередь сторонники Или в том случае, если индивидуальное мнение не вхо- декриминализации психоактивных веществ, отстаивая дит в состав более широкого мнения. Или из-за несоответствия Когнитивный диссонанс (от лат. cognitiо «познание» прошлого опыта относительно и dissonantia «несозвучность», «нестройность», «отнастоящей ситуации. Но всё это поправимо, когда человек пыта- сутствие гармонии») – состояние психического дискомется познать предмет, вызвавший форта, вызванное столкновением в сознании человека у него диссонанс, когда человек конфликтующих представлений: идей, верований, ценне закрывается, не прячется за ностей или эмоций. «устоявшейся точкой зрения», а начинает собирать информацию для лучшего понимания вопроса. Но для этого ему надо своё право на свободу изменения сознания и свободный выйти из зоны психо- выбор средства для этого, апеллируют к «праву на псилогического комфорта, хическое самоопределение», которое называется когнитивной свободой. снять шапку Гугуцэ. Шапка Гугуцэ – так в терминах концептуальной группы «Медицинская герменевтика» называется синдром тотального непонимания, который внезапно «накрывает» одного или нескольких человек. Гугуцэ – герой сказок молдавского писателя Иона Друце. Имя это-

Когнитивная свобода – это право человека самому контролировать свои собственные психические процессы, познание и сознание. Данное понятие расширяет такие понятия, как свобода мысли, совести и свобода действия по отношению к своему телу. Когнитивная свобода не является признанным правом в международных договорах по правам человека, но в некоторых странах (например, в США) она получила ограниченный уровень признания. По отношению к потребителю наркотиков когнитивное право могло бы звучать так: «Я сам выбираю способ и средство изменять своё сознание, но при этом я полностью осознаю и беру ответственность за возможные последствия для моего здоровья, обязуюсь контролировать своё поведение и возможный вред, который мои эксперименты над сознанием могут принести ближнему».

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

НАРКОПОЛІТИКА

Тимоти Лири (1920 – 1996) – психолог, «гуру» психоделической революции 1960-х, исследователь ЛСД, разработчик психологических тестов, программного обеспечения, писатель. «Каждый получает такого Тимоти Лири, какого заслуживает» (из интервью журналу The Realist)

Теоретики (они же практики) когнитивной свободы – Тимоти Лири, Теренс Маккена, Олдос Хаксли, Кен Кизи и другие – считали, что лишь безраздельное желание властей контролировать не только действия, но и мысли людей (потенциальных избирателей) является основной причиной, по которой когнитивного права нет в списке прав и свобод, гарантированных международным правом. Власти стараются взять под контроль любые вещества, любые идеи, которые расширяют сознание человека за пределы дозволенного. Пределы дозволенного также устанавливают власти, пуская в ход пропаганду всего запрещенного как потенциального опасного. Но, как писал Теренс Маккена в своем исследовании «Пища богов»: «…так называемая потребность влиять на других и править ими, с психологической точки зрения является вовсе не чувством силы, а чувством бессилия».

Пионеры психонавтики Отдельно хотелось бы остановиться на жизни и достижениях тех незаурядных личностей, революционеров сознания, которые повлияли не только на сегодняшние процессы декримина-

лизации, но и шире – на современную психологию, на ход научно-технического прогресса во многих областях. Американский писатель и психолог Тимоти Лири в 50-ые годы ХХ века принял участие в кампании по исследованиям психоделических препаратов. Эта программа была официально одобрена и финансировалась из федерального бюджета США. Однако, когда исследования ЛСД были в самом разгаре, правительство США свернуло программу и объявило вне закона как исследования, так и их предмет – психоделики. Это не остановило Тимоти Лири, который решил уйти в подполье, но экспериментов не прекратил. В отместку за непослушание, официальные власти США подвергли его деятельность своеобразному остракизму – работы и открытия, сделанные Лири, не публиковались, замалчивались и опровергались. Несколько тюремных сроков, вынужденный поиск политического убежища в Европе, Алжире и даже Афганистане и, как результат, подорванное здоровье – цена экспериментов Тимоти Лири.

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

НАРКОПОЛІТИКА

Теренс Маккена (1946–2000) – философ, ботаник, мистик, анархист, писатель, исследователь шаманизма, этнической культуры и растительных психоделиков. «Сегодня химическая зависимость человека играет в формировании и сохранении культурных ценностей гораздо более явную роль» (Манифест «За новый взгляд на психоактивные вещества»)

Результаты деятельности Лири говорят сами за себя: в психологии Тимоти Лири является основоположником идеи самоактуализации (хотя мы знаем ее как теорию Маслоу – всем известная пирамида потребностей), метода групповой терапии (дошел до нас под именами Перлза, Роджерса, но только не Тимоти Лири), теории трансактных игр, о которых мы знаем из книг Эрика Берна, хотя придумал ее Тимоти Лири. В компьютерной сфере Лири известен как разработчик программного обеспечения для одного из первых психологических тестов (тест Лири), который используется до сих пор. Как вспоминают его коллеги-современники: «Лири намечал многие перспективные тенденции, а потом без всяких фрейдовских терзаний «усмехался», наблюдая, как их подхватывают и разрабатывают другие». Автор всемирно известного научного труда «Пища богов», Теренс Маккенна в 1992 году высказал мысль, совершенно сумасшедшую для воспитанного на идеях Дарвина человека: что эволюция высших приматов, переход от обезьяны к человеку разумному, стал возможен благодаря употреблению в пищу растенийгаллюциногенов. Ниже предлагается несколько тематических цитат Теренса Маккены из различных работ: Психоактивные вещества, подобно самой реальности, кажется, предназначены для того, чтобы поставить в тупик тех, кто ищет четких границ и легкого разделения мира на черное и белое. Подправляя, корректируя и упрощая, телевидение делало свое дело и создавало послевоенную американскую культуру Кена и Барби. Дети Кена и Барби ненадолго

вырвались из телевизионного опьянения в середине 60‑х, благодаря потреблению галлюциногенов. «Уф!» – воскликнули владыки и быстренько сделали психоделики нелегальными и пресекли все исследования. Двойная доза – телетерапия плюс кокаин – была назначена за-

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

НАРКОПОЛІТИКА

Олдос Хаксли (1894–1963) – писатель, философ, визионер, испытатель психоактивных веществ, в частности, мескалина. «Проблемы, поднимаемые алкоголем и табаком, не могут быть решены, само собой разумеется, запрещением. Универсальное и постоянно присутствующее стремление к выходу за пределы своего «Я» не должно быть упразднено захлопыванием Дверей для выхода. Единственная разумная политика – это открыть другие, лучшие двери в надежде склонить мужчин и женщин сменить свои старые плохие привычки на новые и менее вредоносные. Некоторые из этих других, лучших дверей будут по природе своей общественными, технологическими, другие – религиозными или психологическими, еще какие-то – диетическими, образовательными, атлетическими. Но нужда в химических каникулах, дающих отдых от невыносимой самости и отвратительной среды окружения, совершенно бесспорно, останется прежней.» («Двери восприятия», 1954).

блудшим хиппи, и они быстро исцелились и превратились в потребительски ориентированных яппи. Растительные галлюциногены, возможно, были катализаторами для всего, что отличает нас от других высших приматов, для всех психических функций, которые мы ассоциируем с понятием человека. Наше общество больше, чем другие, найдет эту теорию трудной для восприятия, поскольку мы превратили экстаз, достигаемый фармакологически, в табу. Подобно сексуальности, измененные состояния сознания для нас – табу, потому что они осознанно или неосознанно ощущаются сопряженными с тайнами нашего происхождения, с тем, откуда мы и как нам быть на том пути, на котором мы находимся. Современная религия на Западе – это какой-то набор социальных шаблонов или набор забот, сосредоточенных на особой моральной структуре и представлении о долге. Современная религия редко представляет собой какой-то опыт отстранения «эго». Сознание подобно иммунному ответу. Ключ к работе иммунной системы – способность одного химического вещества опознавать другое, иметь с другим веществом какую-то связь по типу «ключ-замок». В этом смысле и иммунная система, и сознание представляют собой системы, которые обучаются, опознают и запоминают. Настало время для нас начать диалог, основанный на объективной оценке того, чем является наша культу-

ра и в чем ее смысл. Еще столетие бизнеса в обычном плане попросту невообразимо. Наши догмы и идеологии поизносились. Их губительные допущения позволяют нам закрывать глаза на нашу ужасную разрушительность и грабить даже те ресурсы, которые собственно принадлежат нашим детям и внукам. Наши забавы нас не удовлетворяют; наши религии – не более чем мании; наши политические системы – гротескная имитация того, какими мы их задумали. Своим учителем Теренс Маккена считал Олдоса Хаксли – английского писателя, чья книга «Двери восприятия», по словам Маккены, «открыла ему глаза на мир психоделиков». «Двери восприятия» описывают наблюдения и ход эксперимента, который вплоть до своей смерти Олдос Хаксли повторял около десяти раз. Речь идёт об эксперименте с мескалином – психоактивным веществом, содержащимся в некоторых видах кактусов. Именно Олдос Хаксли и ввел термин «психоделика». «Двери восприятия» стал культовым текстом не только для Теренса Маккены, но и для многих радикальных интеллектуалов 1960-х годов, включая Джима Мориссона, лидера рок-группы The Doors. Не только книгами на психоделические темы знаменит Олдос Хаксли: его роман «О дивный новый мир» является классикой современной фантастической литературы в жанре антиутопии. Описывая историю исследований в области психоактивных веществ, нельзя обойти вниманием личность Альберта Хофмана, швейцарского писателя, химика, который известен как «отец» ЛСД. Хофман является автором более 100 научных работ и нескольких книг, включая

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

НАРКОПОЛІТИКА

Альберт Хофманн (1906–2008) – химик, изобретатель ЛСД. 19 апреля 1943 года доктор Альберт Хофманн преднамеренно, первым из людей, принял ЛСД и выехал на велосипедную прогулку. Ежегодно 19 апреля отмечается как День велосипеда.

«ЛСД – мой трудный ребёнок», являющуюся частично автобиографией и содержащую описание известного велосипедного путешествия, когда приняв экспериментальную дозу препарата, Хофман решил отправиться домой на ведосипеде. Что из этого вышло – читайте в книге. Чтиво вышло очень интересным и поучительным. Он называл ЛСД «лекарством для души» и был расстроен общемировым запретом вещества, приведшим к тому, что ЛСД ушёл в подпольные и криминальные круги. «ЛСД был успешно использован в течение 10 лет в психоанализе», – говорил он, добавляя, что препарат был «украден» хиппи-движением и затем неоправданно демонизирован правящими кругами, по отношению к которым хиппи были в оппозиции. Он признавал, что ЛСД может быть опасным в плохих руках. Имя Александра Шульгина, пожалуй, закончит список пионеров психонавтики в этой статье, поскольку перечень этот длинный и упоминания достойны многие известные и легендарные личности. Это и Томас Вулф, творец «Электропрохладительного кислотного теста», и Кен Кизи, автор «Полёта над гнездом кукушки», и Алан Уотс, британский философ и писатель, который однажды прокомментировал употребление психоактивных веществ так: «Когда ты получил сообщение, не забудь повесить трубку». Имелось в виду, что обращение к психоактивным веществам должно иметь четкую цель и задачу и ни в коем случае не должно становиться предметом злоупотребления ради кайфа и пустой болтовни. Александр Фёдорович Шульгин – американский химик, фармаколог, публицист и разработчик многих

психоактивных веществ. Его отец – эмигрант из Челябинска (Россия), который выехал в США, как только образовался СССР. В основном Шульгин известен изобретением MDMA (экстази) в конце 1970-х. В соавторстве с женой Энн Шульгиной, «Саша», как его называли друзья и коллеги, написал книги PiHKAL («Фенилэтиламины, которые я знал и любил») и TiHKAL («Триптамины, которые я знал и любил»). Шульгин синтезировал и исследовал большое количество триптаминов и фенилэтиламинов, включая семейство 2C («дизайнерские наркотики»). Свое отношение к наркополитике Шульгин формулировал просто: «В обществе есть спрос на такие вещества. Отрицать это – врать и себе, и людям. Мои знания психофармакологии и долг исследователя направлены на то, чтобы сделать такие вещества максимально эффективными в смысле ожиданий и максимально безопасными в смысле последствий для здоровья». Декриминализация – компромисс между «за» и «против» Эта статья может показаться «рекламой наркотиков». Отнюдь. Реклама наркотиков – на сайтах «легала» в интернете и на фасадах жилых домов в спальных районах – хулиганские надписи из баллончика. Мой же опыт врача, проработавшего в программах снижения вреда 18 лет (с 1999 года), говорит о том, что декриминализация могла бы значительно облегчить участь и страдания наркозависимых людей, хотя бы потому, что вместо тюремного срока эти люди могли бы получать своевременное лечение. Да, сама по себе декриминализация может быть даже и опасна, если при этом не развивается доступность детоксика-

Біла Альтанка

№ 62 (88), 2018

НАРКОПОЛІТИКА

Александр Шульгин (1925–2014) – биохимик, психиатр, «отец» экстази, создатель множества психоактивных веществ, разработчик шкалы для выражения субъективной оценки эффекта ПАВ (Шкала Шульгина). За изобретение первого в мире экобезопасного пестицида (средства для борьбы с вредными насекомыми), Шульгин получил пожизненную лицензию Агентства по борьбе с наркотиками США для проведения независимых исследований в области психоактивных веществ с правом самому выбирать тему и предмет работы.

ции, реабилитации, социализации, терапии заболеваний, связанных с инъекционным употреблением и т.п. Но криминализация еще более вредна, потому что тогда в 100% случаев мы получаем нелегального наркозависимого клиента (вместо легального пациента), который вынужден «крутиться» в криминальной среде, где с одной стороны – теневой наркорынок, а с другой стороны – репрессивные законы. И получается, что наркобизнесу выгодно суровое антинаркотическое законодательство. А что остается потребителю? Ведь в такой среде здоровье не сбережешь и качественного лечения не получишь. И он, потребитель, невольно криминализируется. Специалистам тоже работать трудно. Я хорошо помню, как после известного повышения минимальных размеров наркотических, психоактивных веществ и прекурсоров в 2012 году (рекриминализация), потребители инъекционных наркотиков в Полтаве просто перестали приносить использованные шприцы для обмена. В результате этот сервис – обмен шприцев – в городе исчез. Программы снижения вреда вынуждены были пойти на эпидемиологическое нарушение и выдавать шприцы в одностороннем порядке, без обмена. Причина: в шприце с остатками «ширки» вполне можно было «наковырять» размер, который тянул на реальный срок лишения свободы. Потребители перестали сдавать использованные шприцы для утилизации, потому что носить с собой грязный «баян» стало «палевом». Иглы и шприцы с остатками крови снова стали валяться в общественных местах, хотя казалось, что

хотя бы эта проблема уже решена. И произошло это не только в Полтаве. Редкий город в Украине сейчас может похвастаться налаженным обменом шприцев и легальной, хорошо организованной утилизацией. Выше – только один аргумент в пользу декриминализации. Чисто эпидемиологический. Об остальных можно узнать из интернета – сейчас эта тема снова в тренде. Там же можно узнать и аргументы противников. Но эта статья – не пропаганда декриминализации или легализации. Она – о когнитивной свободе. О свободе сознания и познания. О свободе выбора и свободе самостоятельного распоряжения своей жизнью. На примере же большинства потребителей наркотиков мы видим, что их жизнью готовы распоряжаться все кто угодно – продавцы, полицейские, врачи, реабилитологи, фармацевты, политики – только не они сами. Может самим наркозависимым это выгодно? Тогда может свобода это вообще не про них? И лучше всё оставить как есть? Думайте. Когнитивная свобода вам в помощь. Ученые и мыслители, упоминаемые здесь, всю жизнь трудились, чтобы сделать эту свободу научно-обоснованной. Выбор за вами. И да не станет вам преградой когнитивный диссонанс. Анатолий Волик, ПОБФ «Общественное здоровье»

Рисунки – hapo

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

Міжнародна конференція з медичного канабісу в Україні

20 квітня у Харкові в приміщенні Radmir Expohall відбулася Міжнародна конференція з медичного канабісу. Це перша подія такого рівня в Україні, яка органічно поєднує наукові дослідження, державну політику, фінанси, медицину, технологічні інновації, сільське господарство та підприємництво. Ключовий акцент було зроблено на лікувальних якостях конопель та продемонстровано усі ті широкі можливості, які відкриються для України у випадку дозволу на впровадження міжнародного досвіду у вітчизняну медицину. Організатори: Громадська організація «Єдиний досвід», Громадська організація «Українська медична конопляна асоціація» (UMCA) у партнерстві з Національним фармацевтичним університетом (Харків) та Литовським університетом медичних наук (Каунас).

оловних учасників конференції було поділено на дві категорії: «пацієнти» і «лікарі». У представників цих категорій була можливість відвідати конференцію безкоштовно. Решта учасників – гості, що проявили цікавість до теми. Користуючись безпрецедентною нагодою, конференцію відвідали представники Полтавського обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я» Ігор Генкін (у якості пацієнта), Волик Анатолій (у якості лікаря). Останній також представляв газету «Біла Альтанка», яка цим випуском публікує детальний репортаж з місця подій. Розділення учасників на «пацієнтів» і «лікарів», коли лікарям роз-

дали відповідні бейджі, а пацієнтам – ні, спочатку здалося трохи дискримінуючим. Та потім стало зрозуміло, що таким чином пацієнт лишається анонімним, зливається з рештою гостей, але має можливість ідентифікувати лікаря і звернутись до нього за консультацією. Також лікарі могли таким чином розрізняти колег і спілкуватись на професійні теми. Чому для пацієнтів було важливо лишатись анонімним? Тому що майже всі присутні на конференції пацієнти займаються самолікуванням за допомогою канабісу, але нелегально. Це перше. І по друге, зберігається таємниця діагнозу. Це те, що в українській медицині досі є проблемою – проблема розголосу статусу.

Та наші опасіння швидко розвіялися. Атмосфера на конференції панувала дружня. В залі відчувалося піднесення властиве першим дням довгоочікуваної весни, яка цього року посправжньому прийшла лише в другій половині квітня. І принесла в країну таку несподівану подію – конференцію з медичного канабісу… Також на конференції були присутні представники полтавського відділення Всеукраїнської організації людей, що живуть з наркозалежністю (ВОЛНA), Яніна Стемкoвська і Марина ГрідінаПогоріла. Про їх враження читайте в інтерв’ю на сторінці 26.

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

«Вы стоите у истоков медицинского каннабиса в Украине! Поаплодируйте сами себе... » – з такими словами звернувся до присутніх один з організаторів конференції, Шабас Геннадій. Він провів коротку презентацію про історію застосування медичного канабісу в світі, подякував організаторам конференції, які, незважаючи на нелегальний статус марихуани в Україні, все ж пішли на ризик – задля кращого майбутнього тих, хто вже сьогодні потребує лікування медичним канабісом. Бо для багатьох пацієнтів саме ця рослина є символом останньої надії. І це не пафосні слова. Це реальність. І дуже приємно, що велика кількість прогресивних лікарів у нас в країні вже усвідомлюють це, попре консервативність офіційної медицини, попри пропагандистські жупели, типу «марихуана – це наркотик…»

мозку та проблемами новітнього лікування неврологічних розладів. На початку конференції виникли проблеми з перекладом, тому Йокубас доповідав англійською. Це не сильно вплинуло на настрої в залі: ті, хто володів англійською, охоче перекладали незрозумілі місця в презентації Йокубаса своїм сусідам. Присутні жваво фотографували слайди, щоб перекласти потім. Мені як лікарю була

дуже цікава біохімія канабісу і всі мої питання, які я хотів задати на конференції, відпали вже після першої презентації. Йокубас розповідав про ендоканабіноїдну систему організму. Приставка «ендо» означає внутрішнє. «Внутрішня плантація» – як вдало пожартував один із моїх сусідів у залі. Так само як і ендогенні опіати, наш організм виробляє внутрішні канабіноїди. В організмі

Вплив канабіноїдів на нервову систему

Першим доповідав Йокубас Зібуркус з Університету Х’юстона (США). Тема його презентації – загальний вплив канабіноїдів на нервову систему людини. Йокубас – співзасновник Canntelligence –

Йокубас Зібуркус

освітньо-інноваційної компанії з вивчення та популяризації канабісу. Займається дослідженням активності канабіноїдів на структури

Доповідь Йокубаса Зібуркуса (США). Ендоканабіноїдна система – загальна система фізіологічного відновлення після стресу, що у нормі знаходиться в неактивному стані. Вона тимчасово активується для того, щоб повернути фізіологічні системи організму у вихідний стан – стан гомеостазу. Рецептори CB1 виявлені в різних структурах мозку, у клітинах жирової тканини, в шлунково-кишковому тракті. Рецептори CB2 знаходяться на периферичних клітинах, зокрема клітинах імунної системи та у багатьох внутрішніх органах.

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

людини існують два типи канабіноїдних рецепторів: СВ1 і CB2. СВ1-рецептори переважно розташовані в нервовій системі і активуються внутрішнім канабіноїдом анандамідом. СВ2-рецептори здебільшого знаходяться у внутрішніх органах (селезінці, печінці, легенях, кістках, підшлунковій залозі, надниркових залозах, серці та інших) і зв’язуються з екзоканабіноїдами, які надходять зовні. Приставка «екзо» означає зовнішнє. Основним представником класу внутрішніх канабіноїдів є анандамід – етаноламід арахідонової кислоти – біологічно активна речовина, яка утворюється в організмі людини та тварин і має широкий спектр ефектів. А саме: знеболюючий (аналгезія), антиконвульсивний (протисудомна дія), пресорний та антипсихотичний (зменшення рухової і надмірної психічної активності), гіпотензивний (брадікардія і зниження артеріального тиску) та інші. Загальна роль ендоканабіноїдів – підтримання гомеостазу органів та організму в цілому. Гомеостаз – це постійність внутрішнього середовища і фізіологічних функцій організму, тобто сталість хімічного складу та фізико-хімічних властивостей. Гомеостаз визначається низкою стійких показників і характеризує нормальний стан організму: температуру, тиск крові, кількість у крові речовин (Са, К, Na). Іншими словами, це – стан балансу в організмі, умови, за яких розвиток захворювання в організмі або неможливий, або, якщо захворювання вже існує, цей стан сприяє вирівнюванню порушених процесів, одужанню людини. Люди, які вживають марихуану рекреаційно, тобто з метою отримання психоактивного ефекту, для релаксації та відпочинку (саме в цьому контексті вона є забороненою в Україні), у більшості від-

мічають, що канабіс здійснює в цілому благотворний вплив на функції організму. Саме як «благотворний», «щасливий» перекладається з санскриту слово «ананда», що дало назву внутрішньому канабіноїду анандаміду. Але, і на цьому особливо наголосив Йокубас, не варто плутати рекреаційну марихуану і медичну. Наприклад, синтетична марихуана, яка сьогодні поширена через Інтернет як «спайс» (JWH) немає нічого спільного з рослинним і медичним канабісом – зазначив Йокубас: «JWH, aka street species – is not cannabis». Вчені, які займаються синтезом медичного канабісу намагаються знизити в ньому рівень ТНС – тетрагідроканабінолу (психоактивної речовини), і підвищити саме вміст лікувальних компонентів, зменшуючи психоактивні ефекти. Але в країнах, де медичний канабіс заборонений, люди змушені використовувати у медичних цілях канабіс з високим рівнем ТНС, що наражає цих людей на ризик перед репресивним законодавством. На сьогодні в світі існують три офіційно зареєстрованих фармацевтичних препарати медичного канабісу – набінол, марінол та дронабінол. У країнах, де медичне використання цих препаратів офіційно дозволене (Великобританія, Канада, Німеччина, Швейцарія) їх призначають при нудоті, блювоті, що супроводжує хіміотерапію при лікуванні раку, а також як знеболююче. В решті (більшості) легалайз-країн лікарські форми медичної марихуани готуються ex tempore – безпосередньо перед застосуванням, у вигляді екстрактів і настоянок, харчових добавок. Пізніше, під час ток-шоу, Йокубас Зібуркус висловив думку, що легалізація медичного канабісу повинна відбуватися так, щоб вона не стала предметом власності крупних фармацевтичних компаній. Найбільш зручна для людей

форма легалізації – це препарати канабісу у вигляді харчових або біоактивних добавок, тому що фармацевтичний або агропромисловий бізнес здатні швидко увести монополію на марихуану, що призведе до підвищення ціни і можливо ускладнить доступ. Як приклад, Йокубас розповів про невдалий досвід легалізації марихуани у Техасі (США), де цим скористалися декілька компаній, які викупили патент на виробництво, внаслідок чого у приватних господарствах вирощування марихуани стало забороненим, бо права на це належать місцевим бізнес-компаніям.

Досвід Ізраїлю Саул Кайє, що представляв Ізраїль, є засновником та генеральним директором iCAN: Israel-Cannabis – компанії, яка є справжнім лідером в екосистемі ізраїльської коноплі. Саул – ліцензований фармацевт і підприємець, який розпочав свою кар'єру в аптеці роздрібної торгівлі більше 25 років тому після закінчен-

Саул Кайє

ня фармацевтичного факультету у Сіднейському університеті. Саул створив iCAN у 2015 році з метою змінити спосіб лікування канабісом в Ізраїлі та представити світові провідні наукові дослідження та науку в Ізраїлі. Саул регулярно консультує уряди як регулятор щодо зміни політики канабіса, включаючи ЄС, Гібралтар, Великобританію, Ірландію, Австралію та Ізраїль.

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

остается проблема производства, доступной цены и запасов в достаточном количестве». Серед хвороб, які лікуються в Ізраїлі за допомогою медичного канабісу, Саул назвав епілепсію, аутизм, онкохвороби, але при цьому зазначив, що 23% ізраїльтян вживають канабіс не з метою лікування. Це теж дозволено і має свій економічний ефект, тому як ці люди менше хворіють, менше лікуються, менше звертаються до лікаря і заощаджують на лікуванні до 50%.

Досвід Литви Доповідач: Людас Іванаускас, професор, Литовський університет медичних наук.

Людас Іванаускас

Саул Кайє: «Ізраїль є світовим лідером з інноваційних технологій у застосуванні медичного канабісу та прикладом для інших країн світу»

За словами Саула Ізраїль спеціалізується на вирощуванні квітів канабісу для фармацевтичної промисловості, в той час як в США акцент зроблено на селекцію маріхуани для куріння. Близько 30 000 людей в Ізраїлі лікуються за допомогою медичного канабісу. Але існують проблеми регуляції ринку. Наприклад, зараз розробляється механізм отримання препаратів канабісу в аптеках, але на заваді стала бюрократія. Та Саул Кайе висловив впевненість, що до кінця 2018 року перший пацієнт в Ізраїлі таки отримає канабіс за рецептом.

«Це буде великий прорив для нас після низки невдач», – додав Кайє. Серед невдач Кайє зазначив таку проблему: в країні несподівано закінчилися запаси канабінолу, в той час коли курс терапії проходила велика група дітей з аутизмом. Внаслідок цього лікування прийшлося зупинити на середині курсу і самопочуття деяких дітей погіршилося. Саул Кайє: «В целом по Израилю ситуация такая: доктора готовы и обучены, законы позволяют, но

Іванаускас: «В Литве можно купить чай конопли, масло. Разрешены исследования каннабиса, но лекраства – нет. У нас так – сел в машину, поехал в Польшу. Там уже разрешена медицинская марихуана. По рецепту в аптеке вам сделают тинктуру (настойку – прим. редактора)» Іванаускас розповідав про користь конопляного масла та насіння коноплі, яке зокрема містить близько десяти вільних амінокислот. Особливий акцент у його доповіді було зроблено на терпенах – вуглеводнях, які визначають смак та запах продуктів рослинного походження. Усім відома надзвичайна духмяність коноплі пов’язана саме з наявністю у ній великої кількості

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

на марихуана з високим вмістом THC мала б лишатися під забороною, а СBD (канабідіол, медичний канабіс) безумовно має бути дозволеним для використання в медичних цілях.

Ток-шоу Під такою назвою в програмі конференції значився брифінг. Вчені і спікери, запрошені на конференцію відповідали на питання учасників конференції – пацієнтів і лікарів.

Пацієнти-учасники конференції, поділялися на декілька основних груп: • ВІЛ-позитивні; • хворі на вірусний гепатит С; • люди, які живуть з депресією; • люди, які живуть з хронічним болем (різної етіології); • наркозалежні (зокрема, численна делегація Всеукраїнської організації людей, що живуть з наркозалежністю – ВОЛНА); • хворі на розсіяний склероз; • батьки дітей, хворих на епілепсію (деякі з дітьми); • батьки дітей з аутизмом. Людас Іванаускас: Олія з насіння канабісу має найкраще співвідношення між жирними кислотами омега-3 і омега-6 (1:3), якщо порівнювати її з касторовою, соняшниковою, кунжутною, оливковою оліями і олією з насіння чорної редьки.

терпенів – понад 200 різних речовин. Основними терпенами коноплі є: лімонен (має протиракові, седативні та імуностимулюючі властивості), міоцен (антидепресант, антиканцероген, має також протизапальну дію), пінен (стимулює розумову активність), ліналоол (має знеболюючий, протисудомний, заспокійливий і протизапальний ефекти).

Наприкінці своєї доповіді, спікер з Литви закликав присутніх вживати чай з коноплі, щоб отримати корисну дію терпенів, і заспокоїв: «Tетрагідроканабінол, який має психоактивний ефект, у воду при заварюванні чаю не переходить, тому чай з коноплі абсолютно безпечний для тих, хто вважає, що конопля – це наркотик». Своє ставлення до легалізації Іванаускас окреслив так: психоактив-

Кожен з присутніх міг поставити своє питання перед Дмитром Ісаєвим, Саулом Кайє, Йокубасом Зібуркусом, Людасом Іванаускасом, які одночасно знаходились на сцені. Нижче наводиться конспект ток-шоу, тому завчасно вибачаюсь за можливі неточності у відтворенні імен та посад, бо головну увагу було спрямовано на факти. – Я мама ребенка с эпилепсией. Приступы каждую ночь… Как мне стать участницей программы лечения медицинским каннабисом для ребенка?

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

Під час ток-шоу кожен з бажаючих міг поставити своє питання одному зі спікерів конференції.

Йокубас Зібуркус: – К сожалению, в Украине – никак. Отдельно подойдите на консультацию ко мне и к Саулу, может быть у вас есть возможность выехать для лечения за рубеж… Давайте поговорим отдельно… – Я представляю харьковскую благотворительную организацию… Мы недавно проводили опрос на улицах. Задавали случайным прохожим такие вопросы: «Знаете ли вы что такое марихуана?». 100% ответили нам, что это наркотик. И «Слышали ли вы о медицинской марихуане?». 100% ответили, что нет. Вопрос Саулу: «Как вы посоветуете проводить информационную компанию, чтобы повысить осведомленность людей по этому вопросу. Как вы это делали в Израиле?» Доки Саулу перекладали питання, відповідати на нього взявся анархічної зовнішності молодий чоловік, який вийшов звідкись з-під сцени:

– Здравствуйте все. Я – фотограф Саула. Приехал с ним. Сам я активист и пациент из Израиля (говорил фотограф на хорошо сохранившемся русском языке). Саул вам тут рассказал как у нас всё разрешено, но мы сами всё делаем – варим, готовим экстракты, распространяем через фейсбук среди тех, кому надо и кто сам не может достать или купить. Отвечая на ваш вопрос: просто всегда и везде говорите на марихуану – это медицинский каннабис. И люди, и полиция, и бабушки у подъездов скоро привыкнут. На промову фотографа відреагував Йокубас Зібуркус: – То, что вы сказали, это опасно. Рискованно самостоятельно распространять каннабис с высоким содержанием THC для лечения эпилепсии, так как в 10% случаев ТНС обладает проэпилептическим действием и может спровоцировать судороги. Но в целом я с вами согласен: надо менять терминологию. Говорите: медицинский каннабис, food (здесь: пищевая добавка – прим. редактора).

– Здравствуйте, я врач-психиатр. Скажите, как вы в своих странах добивались изменений в протоколах лечения? Меня интересует лечение депрессии. Вы внесли медицинский каннабис в протоколы лечения депрессии? Как вам удалось это сделать? Саул Кайє: – Нет у нас таких протоколов. Есть диагноз, есть консилиум, есть решение консилиума, что такому-то пациенту следует назначить медицинский каннабис. Дальше – терапия и мониторинг. Если что-то вдруг пошло не так, мы применяем принцип «Stop. Go slow» – останавливаемся, начинаем сначала и действуем маленькими шагами. Главное – законодательная база. Йокубас Зібуркус: – У нас тоже нет таких протоколов. Мы стараемся избегать лишней бюрократии и зарегулированности. У нас индивидуальный подход. А протокол не может учитывать индивидуальных особен-

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

ностей. Добивайтесь изменения законов. Вы поймите, что медицинская марихуана – это grass roots1. Это идет от людей к людям, как инициатива снизу. Ни Monsanto2, ни магнаты, ни корпорации, ни фармацевтические компании не должны взять это под контроль. Иначе пропадет сам дух и принцип этого движения! (аплодисменти в залі) – Я – врач, травматолог-ортопед. Я наблюдаю пациентов, которые для купирования хронической боли при болезнях опорно-двигательного аппарата занимаются самолечением каннабисом. Я заметил, что возросло количество таких пациентов, которые занимаются этим постоянно и уже продолжительное время – до 9–10 лет, при этом они курят марихуану по 5 и более раз в день… Скажите, какие могут быть последствия такого длительного приема? Я слышал, что каннабис – это депрессант… Йокубас Зібуркус: – Для одних – стимулятор. Для других – депрессант. На то, как подействует каннабис влияют две важные вещи: drug to drug (сочетание с другими лекарствами/ веществами, которые принимает человек – примечание редактора) и индивидуальный метаболизм. В любом случае необходим опыт пауз – каннабис нельзя употреблять непрерывно, он утрачивает силу действия. Перерывы нужно делать и в лечении, и в рекреационном употреблении. Иначе придётся

постоянно повышать дозу. Это общий закон фармакологии – закон привыкания. Саул Кайє: – Я слышу в вашем вопросе страх. Каннабис – безопасное вещество. Не надо единичные случаи неудач экстраполировать на всех. Доктора должны учиться у пациентов как принимать и как назначать каннабис. Здесь действует обратный процесс обучения. Лікар-ортопед/травматолог: – Но ведь это та же зависимость! Тогда нам, врачам, придётся рекламировать зависимость… Зал загудів. На лікаря зашикали. «Засланий казачок!». Стало помітно, що до мікрофона він виходив, щоб сказати саме це: «Но ведь это же зависимость!», але було зрозуміло й зворотне – такі пацієнти у його практиці дійсно є і він переймається за їх здоров’я. На тлі збудженого залу сказав слово Дмитро Ісаєв: – Вы спросите лучше, почему они его принимают? Значит, ничто другое им не помогает, так? А то, что не помогает, они бы не стали принимать… На додаток до цієї дискусії. У кулуарах, під час перерви, я почув консультацію лікаря (на жаль, не записав його ім’я), яку він проводив для групи пацієнтів. Розмова стосувалася опорно-рухової системи людини і зубів. Для засвоєння канабісу в організмі, серед інших ферментів і коферментів, потрібен

кальцій. Достатня кількість кальцію. Людина, яка вживає марихуану тривалий час у будь-яких цілях – медичних чи рекреаційних – потребує постійного поповнення запасів кальцію в організмі. Якщо вона цього не робить, то можуть розвинутись хвороби зубів та ясен і остеопороз – декальцинація кісток і, як наслідок, їх ламкість. Це один з побічних ефектів тривалого вживання марихуани. – Я – представитель «ВОЛНА». Используется ли каннабис в ваших странах для лечения людей с опиоидной зависимостью? В Украине пациентов ЗПТ могут исключить из программы, если найдут каннабис в моче… Йокубас Зібуркус: – Людям, которые живут с хронической болью и употребляют каннабис надо меньше опиатов, чтобы контролировать боль. В практике лечения людей с опиоидной зависимостью каннабис в США не применяется. Хотя есть результаты экспериментов на животных (крысах), что опиоидная зависимость снижается, если альтернативно используется каннабис. Также экспериментально, но не на животных, а на людях, доказана успешность использования каннабиса при лечении алкогольной и никотиновой зависимости. – Меня зовут Ольга Беляева, я представляю Евразийскую Ассоциацию снижения вреда, отдел по наркополитике. В Литве на самом деле плачевная ситуация – там

Grass roots, grassroots («Корни травы») – термин современной американской и уже международной политологии. Так называются спонтанные или организованные движения «снизу». Синоним: инициатива снизу. Под grassroots понимаются истинные движения, организованные гражданами для борьбы за свои права. 2 Monsanto – транснациональная корпорация, мировой лидер биотехнологии растений. Основная продукция сельскохозяйственного назначения – так называемое «ГМО»: генетически модифицированные семена кукурузы, сои, хлопка, инсектициды и гербициды. 1

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

«История этой конференции – это история девочки Лизы…» Ліза на правах дорослої людини зайняла місце на сцені під час ток-шоу.

произошла рекриминализация марихуаны. То же самое в Киргизстане – 1000 уголовных дел за прошлый год, хотя там в семьях издавна принято друг другу дарить гашиш, это считается лучшим подарком. У меня вопрос: как вы используете результаты научных исследований в адвокации? Йокубас Зібуркус: – Спасибо за ваш вопрос. Очень важно передавать доказанную информацию людям – врачам, пациентам, политикам. Через университеты – к правительствам. – Здравствуйте. Я – гровер3. Каким образом от гроверов в ваших странах каннабис попадает к медикам? Йокубас Зібуркус: – Медицинская марихуана – это другая парадигма. Это не фармация и не должно ею стать. Индустрия медицинской марихуаны сама себя регулирует и регулирует так, что лучше не мешать… 3

Гровер – тот, кто выращивает марихуану

Дорота Гуданєц зі своїм сином Максом, хворим на епілепсію. Дорота, разом зі спільнотою матерів з аналогічними проблемами, змусили Сейм Польщі прийняти в 2017 році закон про медичний канабіс.

(аплодисменти в залі) Саул Кайє: – В Израиле всё регулирует специальная комиссия при министерстве здравоохранения… – Евгения Рачинская, Сеть ЛЖВ. Есть ли положительный опыт использования медицинской марихуаны в терминальных стадиях ВИЧ-инфекции? Йокубас Зібуркус: – Да, есть. – Я – студент. Есть ли противопоказания к назначению медицинской марихуаны? Существуют мифы или не мифы – не знаю, что марихуана вызывает тремор, торможение умственной деятельности… Йокубас Зібуркус: – Противопоказания – врожденные заболевания сердечнососудистой системы. Пороки сердца, например. Марихуана может

спровоцировать инсульт у людей с нарушением мозгового кровообращения. А насчёт торможения умственной деятельности, задайте этот вопрос бывшему президенту США Бараку Обаме, миллиардеру Ричарду Бренсону (основатель корпорации Virgin Group, один из самых успешных бизнесменов мира – прим. редактора) и директору ФБР… ФБР не может нанять на работу талантливых программистов, гениальных IT-шников, потому что они не проходят тест на THC… В результате кибербезопасность США как дыра. Так кто тупой? (аплодисменти в залі)

«История этой конференции – это история девочки Лизы …» – з таких слів почав третю, заключну частину конференції, Дмитро Ісаєв, один з організаторів конференції. Він розповів історію Лізи Савельєвої, яка страждає на фармрезистентну форму епілепсії, тобто стійку до всіх відомих на сьогодні ліків…

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

Дмитро Ісаєв нейрофізіолог, Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця, голова Української медичної конопляної асоціації (UMCA).

Патологічні стани, на які має терапевтичний вплив марихуана: тривога, депресія, безсоння, стрес, запалення суглобів, біль у м’язах, рак, ВІЛ/СНІД, епілепсія та багато інших синдромів і хвороб.

– …Ей бы мог помочь медицинский каннабис. Это для нее единственный шанс. Наша с вами задача – ускорить процесс легализации каннабидиола (CBD) в Украине, чтобы дети, подобные Лизе, и их родители получили возможность лечения эпилепсии здесь. В нашей стране для этого есть все ресурсы и возможности. Нужна только политическая воля… Марек Бачанскі, невропатолог і педіатр з Польщі, безпосередньо займався лікуванням таких пацієнтів, як Ліза, в своїй країні: – Практика лечения эпилепсии медицинским каннабисом в Польше показывает, что количество приступов снижается вплоть до прекращения. Ни один из известных противоэпилептических препаратов не демонстрирует таких эффектов. Но к сожалению, несмотря на легальный статус каннабиса в Польше, доступ пациентов к медицинской марихуане сильно ограничен. Это зависит от импорта в Польшу – раз. Нет обученных докторов – два. Нет гроверов медицинского каннабиса – три. Дорота Гуданєц – мати дитини, хворої на епілепсію, засновниця та голова правління Fundacja Krok Po Kroku – центру у Польщі, який забезпечує поміч у лікуванні епілеп-

сії у дітей за допомогою медичного канабісу: – З 2017 року медичний канабіс у Польщі легальний. Але уряд будьякої країни діє в угоду корпораціям. За медичним канабісом не стоять корпоративні інтереси, тому уряд не дуже охоче йде нам назустріч. Наприклад, у Польщі немає доступу до канабісу сорту Іndica, який потрібен хворим на епілепсію. У доступі тільки технічна конопля. Немає можливості запатентувати вирощування в приватних господарствах. До того ж в Польщі сильне антиконопляне лобі, що поширює інформацію про шкідливі наслідки і побічні ефекти лікування медичним канабісом і діє в інтересах фармацевтичних компаній. На противагу, ми, батьки дітей, хворих на епілепсію та інші пацієнти, створили Центр Терапевтичної Марихуани, який об’єднує 16 філій по всій країні. При Центрі діють чотири інформаційних пункти з медичної марихуани, які обслуговують 2500 пацієнтів. Нам допомагають 60 лікарів і медичних працівників. Отак, спільними зусиллями ми змушуємо владу і скептиків із нами рахуватись. Але перш ніж президент Анжей Дуда підписав у 2017 році документ про легалізацію медичного канабісу, ми в Польщі провели три таких конференції. Отже, ви в Україні ще тільки на початку цього шляху і бажаю

вам, щоб попри проблеми і консерватизм, ви рухались до мети і нарешті здобули її. Бо на кону здоров’я наших дітей, багатьох пацієнтів з хронічними хворобами. Дмитро Ісаєв, нейрофізіолог, Інсти тут фізіології ім. О. О. Богомольця, голова Української медичної ко нопляної асоціації (UMCA). – Я тривалий час займаюсь дослідженням канабісу в контексті лікування епілепсії. Деякий час працював в Об’єднаних Арабських Еміратах, де взагалі-то діє смертна кара за вживання будь-якого наркотику, марихуани теж. Але в ОАЕ дозволені дослідження канабісу і є для цього всі можливості. Такий парадокс. Тут вже багато сказали про медичний канабіс для лікування хворих на епілепсію – це 1% відсоток людей. Зі свого боку хочу додати, що також існує і ветеринарний канабіс, бо 7% собак теж хворіють на епілепсію. Дмитро Ісаєв детально зупинився на етіології і патогенезі епілепсії, акцентував увагу на безпечності марихуани, на її низькій здатності викликати залежність і закликав учасників конференції поширювати в своїх регіонах інформацію про медичний канабіс задля пришвидшення процесу правового врегулювання його статусу в Україні.

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

Головною тезою виступу Дмитра Шерембея, експерта у сфері громадського здоров'я, голови Координаційної ради Всеукраїнської мережі ЛЖВ, була необхідність забезпечити людям, що живуть з хронічним болем, доступ до легальної медичної марихуани. Дмитро також наголосив, що велика кількість наркозалежних пацієнтів в Україні завдяки використанню канабісу тримають опіоїдну залежність під контролем і мають можливість покращити якість свого життя, але так і залишаються поза законом через криміналізований статус марихуани в Україні.

«Я буду краток, как можна краще…» – з такого каламбуру (сві-

домого чи несвідомого) почав свій виступ представник консервативної психіатричної школи, лікарпсихіатр з Харкова, Кузьмінов В. Н. У своєму виступі він прирівняв марихуану до опіатів і зауважив, що «…мир уже когда-то был очарован опиатами как сейчас марихуаной. В конце 19-го, начале 20-го века врачам казалось, что медицина нашла панацею в виде опиума. Его применяли и против боли, и против кашля, и против депрессии и при желудочных коликах. А потом опиаты пришлось срочно запрещать из-за эпидемии опиумной зависимости катастрофических масштабов. Как бы то же самое не вышло с марихуаной…». Треба віддати належне спікеру Кузьмінову – його витримці і невимушено позитивній манері проведення презентації. Не зважаючи на те, що учасники конференції майже на 90% складалися з прихильників лікування медичним канабісом і прибічників декриміналізації, він, будучи ледь не єдиним опонентом, провів презентацію впевнено і з піднесенням. Хоча й з великою кількістю неперевірених і неточних даних, які презентував як встановлені факти. Це ще раз довело, що в таборі консерваторівпрогібіціоністів методи не змінюються – у якості аргументів засто-

совуються пропагандичні міфи, замасковані під «наукові дані». Але Кузьмінов теж визнав, що на відміну від THC – психоактивного компоненту марихуани, який може викликати розвиток залежності, інший її компонент, СBD, має антиоксидантну, антипсихотичну і протисудомну дію, тому використання медичного канабісу у якості ліків, за умов створення відповідного правового поля, є доцільним. Доктор фармацевтичних наук, Кисличенко Вікторія презентувала величезний потенціал України щодо культивування конопель і можливого використання цього потенціалу у якості сировини для медичного канабісу. Провідною областю України у цій галузі є Сумська – 617 гектарів посівів. У Глухові Сумської області діє Інститут луб’яних культур. Мер Глухова – Мішель Терещенко, француз українського походження – відомий популяризатор льонарства і луб’яних культур в Україні, всіляко сприяє відродженню конопляної галузі в сільському господарстві. Але неодноразово саме звідти, з Глухова, у ЗМІ потрапляла інформація як тому ж Терещенку вставляють палки в колеса місцеві бізнесмени і політики… Отже, що у підсумку: хоча конференція й справила надзвичайно позитивне враження, усе ж таки проблем було озвучено більше, ніж успіхів. Але ж це тільки початок

цього глобального процесу в Україні, тому запасаємося попкорном терпінням і слідкуємо за подіями. А новаторам і активістам руху за медичний канабіс в Україні бажаємо наснаги і перемоги. Передчуття таке, що чекати лишилося не довго. Головне – не переборщити з активізмом, як у нас часто буває. Без фанатизму. Зараз рух за легалізацію марихуани (читай: медичного канабісу) в Україні в такій стадії, що своє слово повинні сказати професіонали – насамперед, вчені і лікарі. Наступна фаза – залучення адекватних незаангажованих юристів і політиків (з цим – мегапроблема). Ну і взагалі – адекватних людей. Життя демонструє, що на якомусь етапі консерватизм шкодить прогресу, а іноді і адекватності теж. Для адекватного політика (а саме політикам ухвалювати відповідне рішення) не може бути розумним аргументом той факт, що канабіс, який сьогодні в провідних країнах застосовується як ліки при багатьох невиліковних захворюваннях і досі знаходиться в Україні під забороною тільки через те, що майже сто років (!) тому – в 1928 році – коноплі потрапили в Міжнародну опіумну конвенцію. В опіумну, Карл... Текст і фото: Анатолій Волик, ПОБФ «Громадське здоров’я» спеціально для «Білої Альтанки», Харків – Полтава. Висловлюємо подяку Ігорю Генкіну, волонтеру ПОБФ «Громадське здоров’я» за допомогу під час роботи над цим матеріалом.

Представник спільности пацієнтів, волонтер ПОБФ «Громадське здоров’я» Ігор Генкін на конференції з медичного канабісу.

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

«Меридiан» 2.0. Як чути? Прийом… Вже два роки діє на Полтавщині благодійна організація «Меридіан», заснована Олегом Димарецьким і однодумцями у 2015 році. Сьогодні обличчям і драйвером організації є добре відома читачам «Білої Альтанки» Марія Двигало – одна з найдосвідченіших соціальних працівниць України, яка успішно «вивезла» на собі проекти зменшення шкоди у благодійному фонді «Громадське здоров’я» і вийшла на новий меридіан соціальної роботи.

– Маша, розкажи, як ти опинилася в «Меридіані»? – Хороше питання. Завершилися програми зменшення шкоди у фонді «Громадське здоров’я», де я працювала 12 років. Директор БО «Меридіан», Димарецький Олег, побачив, що я вільна, і запропонував очолити проект «Партнерство заради натхнення, трансформації та об’єднання у відповідь на ВІЛ» – так званий проект PITCH… – І ти погодилася… – Так, мені було цікаво спробувати щось нове у професійній сфері, попрацювати з новими групами населення, відчути себе у якості керівника. – Зрозуміло. Але ж групи населення з якими працює «Меридіан», наскільки мені відомо, ті самі, що й у «Громадському здоров’ї», коли там йшли проекти зменшення шкоди. – І так, і ні. Це начебто ті самі наркозалежні, люди, що живуть з ВІЛ і вірусними гепатитами, але у фокусі нашого проекту саме активна частина цих спільнот – ініціативні групи, активісти. Крім того, ми працюємо з персоналом державних установ – це і поліція, і пробація. А для мене це абсолютно новий досвід.

Марія Двигало (БО «Меридіан») на акції-експозиції художників Руслани та Євгена Анічіних «Колір крові – вогонь, любов і життя» (Проект RED), присвяченій Всесвітньому дню пам’яті жертв СНІДу, що цього року відзначався 20 травня. Галерея «Арт-місія», м.Полтава. 15.05.2018. Фото: Олексій Петренко

– У назві проекту мені сподобалось слово «трансформація». Що ви трансформуєте? Або кого? – Трансформуємо методи роботи. Старі в нові. Наприклад, ми впроваджуємо інноваційні методи комунікації з нашою цільовою групою – широко застосовуємо інтернет і соціальні мережі. Нашими інструментами тепер є гаджети (пристрої та техніка), SMM (social media marketing - маркетинг у соціальних мережах). Тобто, відбувається трансформація технологій… – Селфі… – Якщо комусь це допомагає підвищити самооцінку, то хай буде селфі… Але це деталі. Якщо трансформацію

розуміти глобально, то відбувається широке залучення представників груп ризику (ПГР) до активних змін у своєму житті. Якщо раніше клієнти програм зменшення шкоди не могли брати участь у тренінгах, круглих столах, засіданнях координаційної ради, бо туди запрошували фахівців, то в нашій діяльності акцент зроблено саме на участі ПГР. Таким чином, вони залучаються до процесу змін, отримують натхнення, знання, нові навички, беруть активну участь у формуванні сервісного оточення для себе. Так і відбувається трансформація: тепер ці люди вже не просто споживачі послуг, як це було у проекті зменшення шкоди, тепер вони активісти спільноти.

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

– Тобто, якщо раніше робота з ПГР проводилась переважно шляхом аутріч, то у вашій діяльності акцент змінився і зараз робота йде шляхом мобілізації спільнот. У цьому полягає трансформація? – Так, зокрема. Мобілізація спільнот – наше ключове завдання. І відбувається це не тільки шляхом широкого застосування інтернет-технологій. У нас в «Меридіані», наприклад, діє чотири ініціативні групи: люди, які живуть з наркозалежністю (ЛЖН), жінки, які живуть з наркозалежністю (ЖЖН), люди, які живуть з ВІЛ/ СНІД (ЛЖВС) і секс-працівниці (СП). Заняття в групах проводять лідери і лідерки цих спільнот – вони визначають тематику, потреби, інтереси, кейси, кого запросити з фахівців… На платформі БО «Меридіан» зараз розгортається діяльність полтавського відділення Всеукраїнської організації людей, які живуть з наркозалежністю (ВОЛНА)… Ми допомагаємо ВОЛНі, а ВОЛНА допомагає нам у процесі мобілізації спільнот. – Чудово. Які ще активності передбачені проектом PITCH? Або як кажуть клієнти: «шо я с этого смогу поиметь»? – «Поиметь» просто так не вийде. Треба стати активним учасником. В рамках проекту PITCH ми проводимо

Уповноважена Національної поліції з питань прав людини в Полтавській області, Наталія Мельничук (в центрі) в офісі БО «Меридіан» після занять з персоналом організації. Фото: Ростислав Федій.

по дві фокус-групи на місяць у 4-х містах Полтавської області – Лубнах, Полтаві, Кременчуці і Горішніх Плавнях. На місцях у нас є підготовлені лідери, окрім Горішніх Плавнів, де зараз триває пошук лідера. – Фокус-групи на які теми? – З вивчення і оцінки потреб людей, які живуть з наркозалежністю (ЛВН), окремо – жінок, які живуть з наркозалежністю. Крім цього, ми проводимо школи правової обізнаності для трьох категорій клієнтів: ЛВН, клієнти служби пробації,

«Меридіан» сьогодні. Фото: Владислав Погорілий. 2018

пацієнти ЗПТ. Теми обирають самі клієнти, визначають яких фахівців запросити або проводять ці заняття методом «рівний – рівному», діляться досвідом. Наприклад, про незаконні обшуки, про оформлення інвалідності при ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитах, туберкульозі, розглядаються різні кейси порушення і відновлення прав. В цьому нам допомагала і допомагає Мельничук Наталія – Уповноважена Нацполіції з питань прав людини у Полтавській області. Так 21 березня у Лубнах за її участі відбулось за-

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

і працює в Києві. Займається адвокаційною діяльністю на національному рівні. Але Олег як був, так і є керівником «Меридіану», він безпосередньо координує і моніторить нашу роботу. – Маша, тема цього випуску «Білої Альтанки» – декриміналізація. Твоє ставлення до цього процесу. – О, це моє улюблене слово (сміється). У 2011 році було прийнято зміни до статті 201 ККУ про декриміналізацію низки економічних злочинів у сфері господарювання…

Засновник БО «Меридіан», юрист Олег Димарецький з колективом організації на установчій конференції «Всеукраїнської організації людей, що живуть з наркозалежністтю (ВОЛНА)». Селфі Марини Грідіної-Погорілої. Київ, 2018

няття у школі правової допомоги на тему «Забезпечення дотримання прав ключових груп ризику». – Ти згадала про організацію ВОЛНА. Детальніше про неї. – ВОЛНА – Всеукраїнська організація людей, що живуть з наркозалежністю – має регіональних представників у 10 містах України. Може вже й більше. Представницею ВОЛНи у Полтаві є Яніна Стемковська. Вона є членом Координаційної ради з питань протидії ВІЛ-інфекції і туберкульозу у Полтавській області. В цьому році до складу обласної Координаційної ради включили і лідерку спільноти секс-працівниць Марину ГрідінуПогорілу. – Вони діють відкрито? Не ховають обличчя? – Ні. Вони повністю відкриті. Ми навіть стояли разом без масок на Всеукраїнській акції «Сталеві яйця» в Києві. Акція була присвячена декриміналізації секс-роботи в Україні, а саме відміні статті про адміністративну відповідальність за заняття секс-роботою.

– Отже, можна так сказати, що сьогодні «Меридіан» виступає єдиним фронтом з ВОЛНою? – Можна так сказати. В нас схожа діяльність. «Меридіан» – правозахисна організація. Діяльність ВОЛНи також спрямована на захист прав наркозалежних людей. Олег Юрійович Димарецький, який створив «Меридіан» у 2015 році, сам за фахом є юристом, отже і спрямування у нас відповідне. На своєму рівні ми надаємо первинну правову допомогу клієнтам. Далі, за необхідності, підключаються фахівці. – «Меридіану» вже два роки? Наче тільки вчора «Біла Альтанка» робила інтерв’ю з Олегом Димарецьким, а вже два роки минуло… – Так, вже два роки. Але перший проект – PITCH – почався у 2017 році. Отже, в нас почався відлік власної грантової історії. Це дуже важливо для нас. – А Олег Димарецький зараз де і чим займається? – Він є виконуючим обов’язки директора організації ВОЛНА. Живе

– Ти маєш на увазі, коли декриміналізували так звану «контрабанду»? Але я питаю про декриміналізацію психоактивних речовин і їх споживачів. – Я хочу сказати, що у 2011 році в українській економічний політиці було створено прецедент декриміналізації. Отже, це стало можливим і у наркополітиці. До того ж, досвід сусідніх європейських країн, на які орієнтується Україна у своєму розвитку, свідчить про те, що декриміналізація наркополітики – це вимога і справа часу. В діяльності БО «Меридіан» ми більше вчимо клієнтів як поводити себе при порушенні прав у соціальній, медичній та юридичній сферах. А от діяльність ВОЛНи сфокусована на декриміналізації. Вони проводять адвокаційні заходи, акції прямої дії. Сьогодні в Україні створені всі умови для декриміналізації. Є маленькі перемоги. Наприклад, Наказ МОЗ №200, згідно якого ЗПТ може проводитись амбулаторно, тобто препарат може видаватись на руки пацієнту на тривалий час, якщо людина з якихось причин не може щодня відвідувати сайт ЗПТ. Також йде мова про рецептурну видачу. Отже, доступ до ЗПТ покращився. Йдуть перемовини про впровадження ЗПТ в СІЗО на національному рівні. Забезпечення якості і безперервності лікування для наркозалежних – це мета. А декриміналізація – засіб досягнення цієї мети. В Україні саме програма ЗПТ стала платформою для

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

декриміналізації. Звідси вона розповсюджується на інші сфери наркополітики, об’єднуючи різні рухи. Наприклад, ті ж самі пацієнти ЗПТ виступають і за декриміналізацію марихуани, бо чимало з них приймають або приймали її з метою самолікування. У Києві Альянс громадського здоров’я у особі Павла Скали та Антона Басенко і наш Олег Димарецький від ВОЛНи активно займаються адвокацією змін до Таблиці мінімальних розмірів психоактивних речовин і прекурсорів. Тут є і успіхи, і перешкоди – противники декриміналізації є не тільки серед консерваторів і радикалів, але й серед наших колег. Особливо багато їх серед представників реабілітаційних центрів, серед лікарів-наркологів. – Як їх переконати у доцільності декриміналізації? – Сама по собі декриміналізація – не самоціль. Вона має призвести до по-

кращення якості життя наркозалежних, щоб у них з’явилась можливість якісно лікуватись, влаштовуватись на роботу, бути відкритими і корисним для суспільства. Декриміналізація має зменшити стигму. Хоча між собою наркозалежні теж дуже самостигматизовані. Спільнота наркозалежних не однорідна і не консолідована. Наприклад, між «опіатними» і «вінтовими» немає порозуміння, і ставлення один до одного в них не дружнє. Такий самий прихований конфлікт існує між споживачами вуличних опіатів і ЗТ-шниками. Тобто, серед ЛВН є різні групи, і між цими групами часто існує неприйняття. Не між усіма, але існує. Це заважає консолідації ЛВН, мобілізації спільноти. До тих, хто не вживав наркотики, люди з наркозалежністю теж часто ставляться зверхньо, з недовірою: «Вы же не употребляли… Что вы можете знать о нашем здоровье и наших проблемах». Це теж ознака

самостигматизації, коли наркозалежна людина відмежовує себе від решти суспільства за ознакою «я вживав, а вони – ні». Це не конструктивно. Отже, самі наркоспоживачі, в першу чергу, мають у власній свідомості декриміналізувати себе і собі подібних. А це набагато складніше, ніж просто внести зміни до законодавства. Бо стигма живе в голові. – Марія, одним реченням сформулюй месседж своєї діяльності. В чому полягає твоя власна надмета? – Хотілось би людей, з якими працює моя організація, спровокувати, у хорошому смислі цього слова, на користь для суспільства. – Дякую за інтерв’ю! Хай щастить тобі і твоїм клієнтам! Інтерв’ю: Волик Анатолій 19.04.2018, Полтава

БІЛА АЛЬТАНКА

«Біла Альтанка» в 2018 році Біла Альтанка – символ Полтави, увінчує Іванову гору. Обрис альтанки ви можете бачити у верхній частині кожної обкладинки газети «Біла Альтанка», яка видається Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» з 1996 року. Завдяки Альянсу громадського здоров’я (у минулому МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД») ми виходимо безперервно майже з 2005-го. У 2018 році «Біла Альтанка» готує ще три випуски, крім цього.

Теми наступних наших випусків:

Вже розпочалася робота над «підлітковим» випуском газети. Його буде присвячено діяльності проектів профілактики, що працюють з підлітками груп ризику і підлітками,

які мають досвід вживання психоактивних речовин. Це, зокрема, проекти в Харкові, Чернівцях, Одесі, Кропивницькому, Києві і не тільки. Тому запрошуємо представників цих організацій залучатися до наповнення змісту наступного випуску. Це буде другий «підлітковий» випуск «Білої Альтанки».

Наприкінці поточного року – традиційний літературно-художній випуск. Анонсуємо цікаву бесіду з Євгеном і Русланою Анічіними – полтавськими митцями і галеристами, відомими також своєю діяльності в Клубі «Квітень», не публіковані раніше вірші Дмитра Бурлаки, офорти Дмитра Зозулі.

Також заплановано і вже накопичено матеріал для номеру на тему «Декріміналізація секс-роботи». Можливо, він вийде навіть раніше, ніж підлітковий. Все буде залежати від того, як автори і кореспонденти будуть виконувати завдання. Це буде цікавий випуск, корисний як самим секс-працівникам (а їх за оціночними даними міжнародних організацій в Україні близько 80 тисяч), так і тим, хто працює в галузі зменшення шкоди, профілактики, дерматовенерології, сексології.

Ми майже не активні у фейсбуці, бо ходимо трохи іншими стежками. Отож, шукайте нас там:) З повагою до читача, Редколегія

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

В затишному офісі БО «Меридіан» можна спостерігати таке цікаве і сучасне (а головне – суспільно корисне) явище, як коворкінг. Це коли декілька організацій працюють спільно у єдиному робочому просторі. Разом з «Меридіаном» цей простір ділять регіональне представництво Всеукраїнської організації людей, що живуть з наркозалежністю (ВОЛНА) і спільнота секс-працівників Полтавського регіону. Детально розповісти читачам «Білої Альтанки» що тут до чого і хто є хто, погодилися Яніна Стемковська, регіональна представниця ВБО «ВОЛНА» в Полтавському регіоні, регіональна координаторка напрямку ЖЖН (жінки, які живуть з наркозалежністтю) ВБФ «Надія та Довіра», волонтерка БО «Меридіан» та Марина Грідіна-Погоріла, лідерка спільноти секс-працівників у Полтавському регіоні, волонтерка БО «Меридіан». «Біла Альтанка»: Дівчата, все частіше в різних вітчизняних ЗМІ, зі сторінок соціальних мереж лунає абревіатура ВОЛНА. Я вже знаю, що це Всеукраїнська організація людей, що живуть з наркозалежністю і що виникла вона в Києві. А як ВОЛНА прийшла в Полтаву?

В Полтавi

Марина Гридіна-Погоріла та Яніна Стемковська – приклад партнерства і лідерства задля мобілізації спільнот.

Яніна: В 2017 році, в листопаді, я і Марина були на першому Форумі ВОЛНи в Києві, де і була започаткована ця організація. Ми представляли полтавський регіон. Зокрема я там була як лідерка спільноти ЛЖН – людей, що живуть з наркозалежністю. А потім було оголошено конкурс на посаду регіонального представника ВОЛНА , я подалася на загальних засадах і перемогла в цьому конкурсі.

Зрозуміло. І чим ВОЛНА займається в Полтаві? Які стратегічні напрямки? Яніна: Якщо в двох словах, то наші стратегічні напрямки – це адвокация і мобілізація спільнот. Це глобально. На місцевому рівні в нас багато завдань. Одне з них, це щоб у всіх дорадчіх органах на всіх рівнях – обласному, міському – були наші представники на правах по-

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

вноцінних членів, щоб ми могли безпосередньо впливати на процес ухвалення рішень. Ми вже увійшли до Обласної координаційної ради з питань протидії туберкульозу, ВІЛ/ СНІДу та боротьби з наркоманією при Полтавській ОДА. Подали запит в мерію, щоб увійти також і до міської координаційної ради, але раптом виявилося, що її не існує. Наче на папері була, але по факту загубилась. Ну що ж, будемо створювати… Наш представник брав участь у тому засіданні Обласної координаційної ради, де вас включили у її склад. Тоді здалося, що ви виступаєте від імені спільноти пацієнтів замісної підтримуючої терапії… Яніна: Це не зовсім так. На той час я вже була членом координаційної ради, а на тому засіданні до складу ради прийняли Марину. Ми йдемо від ЗПТ, але напрямків роботи у нас багато – це і реабілітація, і декриміналізація. На тій координаційній раді я озвучила проблеми ЗПТ в області, тому вам так здалося. Дійсно, наприклад, у Хоролі, великому районному центрі, немає сайту ЗПТ, хоча потреба є. Це один з методів нашої діяльності – ми збираємо у клієнтів інформацію про потреби і доносимо її до людей, які ухвалюють рішення.

Полтавська ВОЛНА на акції пам’яті жертв СНІДу, 20 травня 2018 року. Корпусний парк Полтави. Фото: Марія Двигало

Яніна, які результати діяльності ВОЛНи ти вважаєш успішними? Окрім членства в Координаційній раді… Яніна: Успіхом вже є те, що з нами рахуються, дослуховуються. Ми регулярно проводимо робочі зустрічі з головними лікарями – головним наркологом Ігорем Мацицьким, головним лікарем інфекційної лікарні Войтенко Лідією. З нею вдалося досягти домовленість про виділення квот на лікування вірусного гепатиту С для наших клієнтів. Зараз формуємо такий список.

Скільки активістів налічує ВОЛНА в Полтаві?

А які плани ВОЛНи на найближче майбутнє?

Яніна: Регіональний представник і сім активістів. Марина – одна з них.

Яніна: 20 травня, в неділю, в Корпусному парку Полтави будемо проводити акцію «Збережемо життя», присвячену Всесвітньому дню пам’яті жертв СНІДу. В планах подальше розширення діяльності і проведення інформаційних кампаній, щоб про нас взнало якомога більше наркозалежних в Полтаві і області.

Марина: Да, я давно в этой теме. Работала в фонде «Общественное здоровье» социальным работником на ПОШ, от организации «Легалайф» занималась проектами по защите прав секс-работниц. Потом какое-то время в моей социальной деятельности был перерыв, и вот я снова вернулась в социальную сферу и очень рада этому, что я снова в общественном движении.

Марино, тепер ти розкажи про свою діяльність. Марина: При технической под держке БО «Меридиан» действует

сообщество секс-работников, которое я координирую. Мы регулярно проводим собрание инициативной группы, 1 раз в неделю выезжаем на аутрич-маршрут к девочкам сексработницам – в район трассы «Киев – Харьков». Для секс-работниц мы предоставляем презервативы, консультирование, тестирование. Регулярно проводим мониторинг нарушения прав в среде секс-работниц. Случаи насилия, к сожалению, встречаются часто. Я помогаю Яне, Яна помогает мне. Вместе мы принимали участие в первом марше сексработниц в Киеве ко Дню борьбы с насилием. Были и на втором всеукраинском марше, посвященном защите прав секс-работниц... Участвуем во флешмобах, которые проходят в фейсбуке. Яніна: На жаль, спільнота секспрацівниць в нас ще не дуже активна. Дівчата просто не готові відкривати обличчя… Але зрушення помітні. Марина: А еще я получила возможность посещать различные тренинги, повышать свой образовательный уровень. Я много учусь, принимаю участие в разных мероприятиях. Недавно была на тренинге по медиации – это навыки разрешения

№ 62 (88), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

конфликтов. Очень интересно и полезно было. Всю новую информацию, которую я получаю на тренингах, я доношу до девочек секс-работниц. В настоящее время в среде секс-работниц мы проводим анкетирование по изучению потребностей в правовой помощи. Это исследование в рамках проекта PITCH. Яніна: Те ж саме дослідження ми зараз проводимо і в середовищі людей, які живуть з наркозалежністю. Марина, Яніна, я знаю, що ви брали участь у Першій українській міжнародній конференції з медичного канабісу як представники ВОЛНА. Які враження? Марина: Мне очень понравилось! Но вначале я была в шоке, когда конференция началась на английском языке, а перевода не было. Поэтому первую часть конференции я просто не поняла. Но зато теперь я знаю над чем мне надо работать – изучать английский язык. Во второй части мне понравилось выступление Димы Шерембея. У него все было ясно, четко, разложено по полочкам. Он говорил от имени людей, живущих с наркозависимостью – по теме, близкой мне. А еще понравилось выступление представителя Израиля. Я была поражена насколько это прогрессивная страна. Мы как будто в разных мирах живем. Много для себя нового узнала… Яніна: Для мене марихуана завжди асоціювалась з наркотиком. Тому для мене взагалі стало відкриттям, що існує медична марихуана. Вразило те, що це ледь не єдині ефективні ліки від епілепсії і при цьому вони під забороною. Тема цього випуску – декриміналізація. Дівчата, яке ваше ставлення до цього руху? Марина: Мне понравилось, как на эту тему сказал Шерембей, просто и ясно: «Надо менять наркополитику, потому что из-за репрессивного законодательства люди не могут получить доступ к жизненно необходимому лечению». Яніна: Це те, заради чого створювалась ВОЛНА. Це наша мета. Але кроків до неї треба зробити ще дуже багато. Інтерв’ю: Волик Анатолій офіс БО «Меридіан», Полтава 11.05.2018

БІЛА АЛЬТАНКА – благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя. Засновник і видавець: Благодійний Фонд «Громадське здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ – № 656, від 22 лютого 2005 року Виходить з 1995 року. Мова: українська, російська. Редактор випуску: Волик А. М. Редколегія: Протопопов А. О., Воловод М. В., Левчук О. В., Садовнікова І. М., Двигало М. А., Звенигородський С. Ф. Дизайн та верстка: Мартинов О. В.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Україна, 36034, м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, офіс 402, тел.: (0532) 518-340. Сайт: publichealth.org.ua E-mail: info@publichealth.org.ua

Це видання було підготовлено до друку Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» в рамках проекту «Безпека. Знання. Підтримка», який реалізується в м. Полтава та Полтавській області. Видано за фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров'я» в рамках реалізації програми «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції шляхом надання універсального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу, розширення доказово обґрунтованої профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, створення життєздатних та стабільних систем охорони здоров’я», яка реалізується за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Викладені в даній публікації думки й точки зору є думками й точками зору організації, яка видає дану продукцію, і не можуть розглядатися як думки або точки зору МБФ «Альянс громадського здоров'я» і Глобального фонду. Виготовлення макету: СПД ФО Протопопов А.О. Друк: Друкарня-ТОВ «Агентство-Україна» Замовлення № Тираж: 6000 прим.

Головною метою діяльності Фонду є благодійна діяльність спрямована на розвиток та підтримку громадського здоров’я, формування фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, служб соціально-психологічної та медичної допомоги в Полтавській області. Статут Фонду «Громадське здоров’я»

Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІД:

0 800 500 451

(цілодобово, безкоштовно)

Національна гаряча лінія з питань замісної підтримувальної терапії (ЗПТ):

0 800 507 727

(безкоштовно)

Біла Альтанка

№ 62 (88), 2018

Інфографіка: Ялина

Фото: Артур Ароян Модель: Анастасия Щербинина