54
ЮНІ ОБДАРОВАННЯ А8а8а, макарони і омлети… А8а8а, може й схуднути вже час? А8а8а, заспіваємо для вас: Якщо довго8довго8довго, якщо довго по доріжці, Якщо довго по стежинці їхать ,бігти й крокувать, То звичайно, то звичайно, то можливо, то можливо, То звичайно, можна схуднуть кілограмчиків на п'ять. 2003 р.
ЗИМОВА КАЗКА Автор: Давно вже осінь відлетіла, Кругом лежить сріблястий сніг. Зайці вдягли кожухи білі, Настане скоро Новий рік. В цей час у лісі, де сніжинки, Отам, де ходить хитрий лис, Ні, не росла собі ялинка, А був ялинок цілий ліс. Пора б одну з них прикрашати, Але яку? Ніхто не зна, Тому що їх навкруг багато, І всі – ну просто дивина! Ось на галяві рано8зранку Зустрілись заєць і ведмідь. І завелись аж до сніданку Про цю проблему говорить. Зайчик: Візьмемо цю ялинку8фею, Тут низько гілочки ростуть. Сірі вовки мене під нею Ніколи в світі не знайдуть. Ведмідь: А я б обрав оту ялину, Де завжди вистача шишок, А ще у літо, в теплу днину, Під нею гарний холодок. Автор: Спочатку звірі розмовляли, Сваритись далі почали, А потім бійку влаштували 8 Кричали, бігали, ревли. Всі: Моя! Моя! Моя найкраща! Автор: Кричать усі, аж ліс шумить. Приходить лисонька та й каже: Лиска: Та краще вже мою візьміть! Ведмідь: Оце і є твоя ялинка? На ній немає і шишок. Така тоненька, як билинка. Тебе б узять за кожушок Та викинуть подалі звідси, Не заважала щоб мені. Ялиночку ж мою візьмемо! Усі почули? Може, ні?! Автор: І знову сварка, аж до неба, Від гаму ліс увесь тріщить. А наша лисонька руденька До іграшок побігла вмить. Швиденько зірку відшукала, Що на верхівку одягать.
Її собі руда забрала Та й ну подалі утікать. А ліс прекрасний і величний, Шапки пухнасті на сосні, Замовк у тиші таємничій, А може, просто уві сні. Але звірята8непосиди Не бачили ції краси. Звели нечуваний гармидер, Лиш чутно їхні голоси... Домігшись згоди кулаками, Зібрались звірі прикрашать Ялинку, що ведмідь їм вибрав. Зайчик: Сильніший він, йому й рішать. Автор: Відкрили ящик з іграшками І почали їх розглядать. А де ж це зірка золотая? Ведмідь:(протяжно, сердито): Лисиця! Зайчик: Де ж руду шукать? (Піднімає голову вгору, задумливо стоїть. Раптом скрикує): Ведмедю, друже, подивися! Он зіронька летить до нас Така чарівна й дивовижна! І справді, краща всіх прикрас! (Ведмідь задивився на зірку, заєць штовхає його за плече) Ведмідь: Тобі чого ще, відчепися. Зайчик: Дивись, де зіронька сія ! Ведмідь: Я бачу, на отій ялинці, Що від сьогодні вже моя. Лиска: Привіт, ведмедю! Ну й спішиш ти! Краса ця буде не твоя! Давно володарка ялинки – Знайомтеся – лисиця я! Зайчик: Ой, любі друзі, схаменіться! Та ви подумайте лишень. Ми замість того, щоб свариться, Робили б щось. Бо цілий день Ми з вами за ялинку бились. І кожен лиш кричав "Моя!" А краще б ми за руки взялись – Хай всім ялинонька сія! Прийміть посланницю із неба, Як знак, що вам хотів сказать: Звірятам помириться треба, Ялинку – спільною назвать! Ведмідь: Ага, і справді, хай віднині Ялинка буде для усіх. Лиска: Тепер усе ми зрозуміли. Хай буде дружба, свято, сміх! Автор: Посипався сніжок лапатий, Неначе сотні срібних зір. Порозумнішали звірята – Запанував у лісі мир. (Всі танцюють навколо ялинки, співають новорічні пісні) 2005 р.