53
РЕТРОМЕТОДИКА допомогою компаса, лінійки і рейсфедера. Нагадаємо, що діти вже мають поняття про важіль пер! шого, другого і третього родів; вони вміють вимірювати і зважувати, що є основою наук, побудованих на спостере! женні; вони мають поняття про блок, лебідку, клин. Вони знають також, у чому полягає різниця між ковкістю, гнучкістю і в’язкістю. Їм знайомі, нарешті, основні (і найбільш елементарні) явища електрики, світла, теплоти і хімії. Все це вони знають без будь!якої теорії. Але разом із тим вони вміють читати, писати, малювати та рахувати, і необхідно, щоб їхні пізнання були упорядковані. З цією метою ми рекомендуємо користуватися синоп! тичними таблицями. Не обов’язково забезпечувати учнів подібними табли! цями для всіх випадків життя, достатньо, якщо вони ма! тимуть зразки. Це будуть дуже короткі резюме того, що вони знають. Візьмемо, наприклад, геометрію. Синоптична таблиця містить на середині сторінки ос! новні фігури, розміщені методично й упорядковані у прямокутній рамці. Навколо цієї рамки наведені форму! лювання визначень, розміри плоских фігур і найбільш простих тіл. І все це — щоб назавжди закріпити у пам’яті засвоєне на першому ступені геометричної освіти. Дитина, котра має перед очима першу таблицю, яку вона два чи три рази переписала, потім відновила по пам’яті олівцем чи чорнилами на грифельній або чорній дошці, назавжди запам’ятає те, що вона вчила. Те, що ми говоримо про геометрію, може бути віднесено і до арифметики, і до тих простих понять ме! ханіки, фізики і хімії, які вважаємо необхідним повідомити дітям. Як вправу з переказу ми рекомендуємо викладачам примушувати дітей описувати ті способи, якими вони користуються при виконанні своїх невеликих робіт з глиною, деревом і залізом. Чи не переконалися ви зараз у тому, що учні дуже ра! но звикнуть до порядку й організованості, до ясної і точ! ної мови? Учні навчаться слухати з повною увагою, вони відразу відповідатимуть на питання вчителів і скажуть, зро! зуміли вони чи потребують нових пояснень. Якщо вони зрозуміли, то їхні відповіді будуть такими ж чіткими, як і відповіді, які зміг би дати сам викладач. Якщо ж вони не зрозуміли, то вони самі вкажуть ті пункти, які їм потрібно зрозуміти. Між керівником і його підлеглими буде взаємне ро! зуміння. Вони учитимуться один в одного. Повторюємо ще раз: ми впевнені в тому, що діти змо! жуть набути цих елементарних знань у віці десяти!оди! надцяти років. У них уже виробляється свій метод занять, вони вміють слухати і відповідати, вони можуть аналізувати свої знання, і вони можуть звернутися до такого мне! монічного засобу, який постійно нагадує про те, що вони вчили. Використання настінних карт із географії зіграло ве! личезну роль у викладанні. Використання великих си! ноптичних таблиць, розвішаних у школах, не втомлюю! чи пам’ять, допоможе учням запам’ятати основи наук і Ïîñòìåòîäèêà, ¹2(12), 1996
мистецтва. Дуже дорогою була б для шкіл купівля великих кар! тин із формулами і написами. Але кожна школа може мати такі таблиці, виконані са! мими учнями під керівництвом викладачів шляхом копіювання в потрійному чи четверному масштабі гото! вих малюнків (у 3!4 екз.). Із цією метою ми рекомендуємо в кожній школі зроби! ти копії малюнків. Ці копії можна використати для обміну між різними навчальними закладами. Переваги цих копій у тому, що їх легше пересилати по! штою, а робота, витрачена на їхнє виготовлення, є дуже корисною вправою для учнів. Отже, ми бачимо, що шкільне устаткування коштува! тиме набагато дешевше, якщо зуміти використати всі обставини для досягнення основної мети — формування наукового мислення у молоді.
IX Ми передбачаємо серйозне заперечення. “Ви міркуєте, скажуть нам, так, ніби вже створені кад! ри вихователів та викладачів. Ми, як і ви, вважаємо, що хороші викладачі готують хороших учнів, але як підготувати хороших викладачів? Чи не будете ви зму! шені створити зразковий педагогічний інститут, чи не доведеться ще чекати ціле покоління, щоб одержати все те гарне, що знаходиться у ваших пропозиціях?” “Все буде залежати від методів, якими користувати! муться для навчання викладачів”. Ми згодні, що це дійсно дуже серйозне заперечення, і знаємо, що необхідно забезпечити підготовку вчителів і викладачів. Побачимо, як можна обійти цю складність і негайно ввести у викладання нові методи. Передусім зупинимося на тому, що в майбутньому потрібно буде вимагати від усіх людей, які присвятили себе викладанню наук, і спробуємо з’ясувати, чи не мож! на використати тих, хто у цей час виконує цю почесну роль, хоч би ми вважали їх слабо підготовленими до тих змін, які ми пропонуємо. Викладач може, у крайньому разі, знати не більше то! го, ніж він повинен викладати, за умови, що цими знан! нями він володіє у всій повноті, зі всіма дрібницями, які можна собі уявити, і зі всіма можливими безпосе! редніми застосуваннями. Він може без особливих незручностей обмежитися, на! приклад, тим, що знатиме арифметику, алгебру й ос! новні поняття фізики та хімії, але він повинен поєдну! вати знання цих наук з повним їх розумінням. Ніхто у світі не повинен знати про ці речі більше, ніж він, говорити про них краще, порівнювати старанніше, писати — ясніше. Він повинен уміти робити геометричні виміри старан! но і систематично, розміщувати синоптичну таблицю впорядковано і виразно. Він повинен бути ознайомлений з найбільш безпосе! редніми застосуваннями елементарної геометрії та фізики. Він повинен уміти виміряти поле, здійснити нівелювання з доведенням до рівня моря, уміти виміря! ти кут за допомогою кутоміра і користуватися верньє! ром чи ноніусом майже так само легко, як читають лист чи виконують арифметичну дію. До речі, ми повинні нагадати, що користування вер!