rid alfyorovyh

VI. 63/37. Григорій (Георгій) Якович, н. 1779 р.; поручик; в першій чверті ХІХ ст. віддав борг Серафимі Петровой у 1330 руб., які позичав під свій маєток у с. Бездрик із 19-ма підданими433; у 1795 р. внесений з братом Іваном до VI частини Слобідської Родовідної книги434. Наприкінці життя написав відпускний лист своїй підданій Марфі Софронівні Мостовенковій (вона ж Карпенко), яка була «покриткою» і мала двох дітей – Петра та Олімпіаду. За змістом справи, можна зрозуміти, що це були його позашлюбні діти; помер у 1847 р.435.

64/37. Сергій Якович, капітан, у 1825 р. внесений до VI частини Родовідної книги слобідського дворянства436.

65/39. Микола Федорович, н.бл. 1781 р.; записаний у 1786 р. батьком до І частини Родовідної книги Харківського нам.437.

66/39. Ілля Федорович, н.бл. 1784 р. записаний у 1786 р. батьком до І частини Родовідної книги Харківського нам.438.

67/39. Наталія (Настасія) Федорівна, н.бл. 1783 р.; записана батьком у 1786 р. до І частини Родовідної книги Харківського нам.439.

68/39. Марія Федорівна, н. у серпні-вересні 1786 р.; записана батьком у 1786 р. до І частини Родовідної книги Харківського нам.440.

69/40. Василь Павлович, н. 1782 р.; харківський поміщик; з 28 березня 1801 р. унтерофіцер, з 1803 р. “портупей прапорщик”, з 1805 р. підпоручик, з 1807 р. при звільнені з служби, через поранення, поручик Катеринославського гренадерського полка; 30 листопада 1807 р. за наказом № 3331 генерала від кавалерії барона Бенексена за хоробрість в битві при Прейстич-Ейлау нагороджений “золотим хрестом”; в 1825 р. внесений з дітьми до VI (як «Альферов»)441, а в 1850 р. до ІІ частини Родовідної книги; 1825 р. за ним в с. Бездрик 48 підданих чоловічої статі та 50 підданих жіночої статі442; володів с. Березове, Сумського пов. (зг. 1828 р., а за ревізією 1838 р. у нього там числяться селяни)443; володів в Курській губ. с. Осіївка (Суданському пов.); у 1846 – 1847 рр. будував кам’яну церкву в с. Березовому за заповітом Максима Пурпури, але на добудову церкви асигнував власні кошти. Архітектором церкви був Данилов. Алфьоров на той час жив у Бездрику і був хворим. Справами побудови церкви займався його син Павло 444; мав судові справи з приводу дворової людини Павла Кудрина445. х) Євдокія Максимівна, народж. Пурпура446, донька Максима Йосиповича Пурпури. М. Пурпура був видатною особистістю того часу. Видав власні переклади з німецької: “Фармакологія” (1797 р.), “Лікувальна хімія” (1800 р.), “Життя Суворова” (авторства Антіга). Власним коштом, маючи свою типографію, Пурпура видав перше видання “Енеїди” Івана Котляревського – “Энеида на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским. С дозволения СанктПетербургской цензуры. Иждивением М. Пурпуры. В Санкт-Петербурге 1798 года”447. Видання було здійснене безкорисно з любов’ю до української мови (на що вказує присвята) і з складеним Пурпурою першим словником літературної української мови (яким потім скористався і сам автор) 448. Проте, видання сталось без відома автора, тож у власному виданні через 11 років, Котляревський присвятив Максимові Пурпурі, в ІІІ частині “Енеїди”, такі рядки: “Якусь особу мацапуру Там шкварили на шашлику, Гарячу мідь лили за шкуру І розпинали на бику 28