Свіччине весілля Кочерга Іван
Навколо них - напевно, будуть скарги. Ти ж напиши, що зараз скасувать Цю заборону аж нiяк не можна, Бо навiть вiйт, i той за всiх киян Вiдмовився од пiльг тих небезпечних. Козелiус Все розумiю. Зараз напишу. Гiльда виглядає з-за дверей. Воєвода Яка ганьба! Дружина воєводи Привселюдно за хлопiв обстає. Її провчити треба - тiльки як? Козелiус До кляштора замкнути хоч на рiк Наукою це доброю їй буде. Воєвода Порада добра - так я i зроблю. Гiльда (про себе). Тобi я цю пораду пригадаю... Воєвода Ну, то пиши. Та не засни дивись, Бо сила тут мишей i пацюкiв, Пергаменти якраз тобi поточать. В мене торiк двi грамоти втягли, Що залишились на нiч на столi. Козелiус Зроблю я все як слiд, вельможний пане. Уклоняється. Воєвода виходить. Гiльда ховається. Козелiус На цiлу нiч роботи, мабуть, стане, Та й рiч складна - не знати, як почать. Не вадило б хоч випити спочатку, Щоб розум прояснився для листа. Знаходить i тягне на стiл чималий жбан з вином та якусь страву. Наливає i п'є. Тепер, здається, краще... значить, так... (Пише). "Господаре i пане наш преславний, Великий княже руський i литовський, Тобi чолом б'є воєвода твiй Про київськi пригоди та дiла". (П'є й мовчки пише). Тепер робота йде далеко краще... Коли вином чорнило розвести. Раз умочив перо, а другий - горло, А як нi те, нi друге не просохне, То й думки легше в голову iдуть. (Спiває). Scribimus et bibimus,
страницы 46 / 86