ВАШ УСПІШНИЙ ДОСВІД
БАНКОМАНІЯ, АБО ДЕЩО ПРО ДОСВІД РОБОТИ СОЦІАЛЬНИХ БАНКІРІВ Оксана Яцюк, Подільський центр соціальних технологій, м. Вінниця
Банками соціальних послуг ми на зиваємо благодійні організації, які організовують збір зайвих ресурсів у громаді і здійснюють їхній пе рерозподіл серед потребуючих верств населення. Цією справою особисто я займаю ся з 2001 року, і є авторкою трьох профінансованих проектів Банків для НУО Вінницької області. За цей час я переконалася у безперечній корисності Банків для громади і змінила власне ставлення до ба гатьох речей. Трохи смішно згадувати, але ідея створення Банків почалась з друж нього чаювання на кухні однієї з моїх подруг. Того року ми часто зби рались у неї на посиденьки, пили чай, обговорювали книжки, роздив лялись журнали мод, словом, тере венили про се і те. Якось предме том дискусії стала тема роботи чи обов'язково люди мають працюва ти, щоб вижити? Я обстоювала дум ку спільної участі всіх у виробленні матеріальних благ, бо інакше, що ж люди їстимуть і як вони захистять своє тіло від холоду ? І тут моя под руга сказала фразу, яка стала для мене гаслом Банків соціальних послуг. "Ти не уявляєш, скільки всьо го на земній кулі викидається і псу ється." Після того чаювання мій досі прагматичний розум став помічати навколо мене несподівані речі: ря ди варень в комірчинах, які варили ся щороку і благополучно викида лись навесні, стоси немодного одягу в сільському будинку, книги, які ніхто не читає, і клаптики, з яких ніхто нічого не пошиє. Наша квартира і наша сільська са диба нагадували знаменитий буди ночок Карлсона, який живе на да ху: з правого боку лежав мотлох, а ліворуч непотріб. І те, й інше було мені і моїй родині зовсім не потріб не, за роки лежання воно псува лось, потім викидалось, і замінюва лось новим мотлохом. Бо так вима гала мода, чи звичка, чи традиція купувати обнову до Великодня, чи примара голоду і війни, коли всі "хо
34
Із січня 2004 року Подільський центр соціальних технологій працює над реалізацією проекту "Банкоманія". Проектом передбачено навчання та інформування НУО Вінницької, Хмельницької і Чернівецької областей про шляхи створення Банків соціальних послуг, обмін досвідом серед вже існуючих Банків, створення Інтернет;ресурсів та проведення підсумкової конференції. Проект здійснюється за фінансування Канадського фонду співробітництва. дитимуть у старих мішках, а ми дістанемо з горища спідниці". Як на те, у мене не було молодших сес тер, які могли б доношувати мої сук ні, і бідної родини в сусідах, якій по трібно допомагати. Та я й не дума ла раніше, що можуть бути люди, які потребують такої допомоги. Але моя подруга, в якої відбувалось "зе лене" чаювання, жила інакше. В її квартирі не було нічого зайвого. Все, чим вона не користувалась, негайно передаровувалось, пере роблялось чи перешивалось. Ціка во, що завжди знаходились люди, яким це було потрібно, а перешиті речі мали вишуканий і модний виг ляд. І миші у її домі навряд чи знайш ли б для себе якусь поживу. Майже одночасно з нашим чаю ванням, Вінницька громадська ор ганізація Асоціація пенсіонерів "По ділля" стала партнером Британсь кої ради і шукала ідею для проекту. Моя мама була учасницею цієї ор ганізації, тому, майже не щодня, во на тероризувала мене пошуком ідеї для написання проекту. Ідей бу ло багато, але остаточний вибір зробити ми не могли: не було відчут тя, що саме це потрібно. Поки йшли дебати, я встигла потрапити на мо дульні курси із соціальної роботи Києво Могилянської Академії і на одному із занять почула словоспо лучення "Банк одягу". Приїхавши до Вінниці, я одразу ж зв'язалася з го ловою Асоціації пенсіонерів "Поділ ля" Тетяною Казиміровою і запита ла: "Чи не хочете Ви створити Банк одягу?" Відповідь була позитивною, проект було написано і профінан совано. Взагалі, з мого досвіду у Вінниці та й у інших містах, найбільш успішно громадською роботою займається
формально оформлене у громад ську організації неформальне "коло друзів". Я поставила це словосполу чення в лапки, але сприймаю його цілком серйозно. Мені здається, що саме наша неформальна формаль ність є запорукою успіху. Насправді, ми прагматичні романтики, яким хо четься змінити світ на краще, і які ма ють знання і досвід, щоб реально здійснити необхідні зміни. На почат ку діяльності ми мали більше знань, а зараз набули досвіду, тому й роз почали проект "Банкоманія", який допоможе поділитися знаннями і досвідом. З досвіду діяльності Банку одягу Асоціації пенсіонерів "Поділля", а також Немирівського товариства "Фортуна" та Немирівської спілки творчих ініціатив я можу сказати, що найбільшою проблемою у започат куванні Банків одягу є приміщення. І у Вінниці в 2001 році, і в Немирові в 2003 році найбільше зусиль і часу пішло не на збір одягу, а на пошук і облаштування приміщення. В обох випадках НУО співпрацювали з вла дою, довелося оглядати і обговорю вати можливість використання кіль кох приміщень, і проблема вибору стояла надзвичайно гостро. Це важ кий період для організації, він про вокує конфлікти і напруження, суттє во поліпшити ситуацію майже не можливо, і найкраща порада просто його пережити. Проект "Банк одягу і взуття для пенсіонерів" АПП "Поділля" перед бачав проведення інформаційної кампанії у громаді, яка включала оголошення на місцевому радіо, ви пуск інформаційного буклета та інформаційного бюлетеня. Банк одягу працює з 2001 року і до сьогодні двічі на тиждень його повні
Добра Воля №2 3, 2004