проблема війни та миру в літературі Х Х ст.
а до розуму й критичного аналізу глядачів. Драматург використовує в п’єсі авторські коментарі та пісні-зонґи, будує мізансцени за принципом кінокадру, експериментує з костюмами й декораціями. У ці й подальші роки Б. Брехт багато працює як теоретик, створюючи статті та розвідки, у яких розкривається система його естетичних поглядів: «Про оперу» (1930), «Театр розваг чи театр повчання?» (1935), «Нова техніка акторського мистецтва» (1940), «Малий Органон для театру» (1949). У жахливі часи фашизму Б. Брехт боровся проти війни за допомогою слова. Усвідомлюючи руйнівний вплив фашистської ідеології, він прагнув пробудити суспільство від сну, спонукати його замислитися, активізувати інтелектуальну діяльність, використовуючи засоби театрального мистецтва. Найкращі драматичні твори Б. Брехта — «Страх і відчай у Третій імперії» (1935–1938), «Добра людина із Сичуані» (1940), «Матінка Кураж та її діти» (1939), «Життя Галілея» (1939–1945) та ін. Б. Брехт помер у м. Берліні (Німеччина) 14 серпня 1956 р. Разом із Геленою Вайґель він похований на давньому меморіальному кладовищі, неподалік свого будинку, де знаходяться могили й інших відомих діячів німецької культури — Г. Гегеля, Й. Фіхте, Г. Манна, Х. Ейслера. Письменник Л. Фейхтванґер зазначав: «Неспокійний поет Брехт писав перші поезії й перші п’єси тридцятого століття». І він мав рацію, бо світогляд Б. Брехта ґрунтується на цінностях, які є актуальними й у наш час: раціональність, науковий підхід, аналітичне мислення, творча свобода й історична свідомість. «Нова література починається не з нових форм, — писав Б. Брехт. — Нова література народжується з новою людиною».
Книжки Б. Брехта спалювали в нацистській Німеччині Після того як у 1933 р. до влади прийшов Гітлер, Б. Брехтові довелося емігрувати з Німеччини: його п’єси спалювали на площах разом із тисячами інших книжок. Їх було заборонено ставити в театрах, багатьох акторів і режисерів, які ставили п’єси Б. Брехта, тоді заареш товували, а самого письменника невдовзі позбавили громадянства. До 1947 р. він жив у Швейцарії, Данії, Швеції, Фінляндії, США. Повернувшись на батьківщину, Б. Брехт разом із дружиною Геленою Вайґель заснував у зруйнованому повоєнному Берліні новий театр — «Berliner Ensemble», де вперше побачили світ п’єси, які були заборонені в нацистській Німеччині. Символом театру став голуб миру П. Пікассо.
Пісня німецької матері (1942) Мій сину, тобі в дорогу Брунатну сорочку дала. Аби я сьогоднішнє знала — Хай смерть мене б краще взяла! Я бачила підняту руку, Якою ти Гітлеру клявсь. Аби я знала, що краще Рука б ця тобі віднялась! Зустріла тебе я в колоні, Яка відправлялась на Схід. Не знала, що то останній Твоїх легковірців похід. 126
Коли я чула розмови Про юних героїв-солдат, Аби я тільки знала, Що виросте з тебе кат. Хвалився ти, що в Німеччині Вітер щасливих змін. А він приніс нам попіл Та купи кривавих руїн. Коричневу ту сорочку Краще б вже з’їла цвіль, Аби я тільки знала, Що то — вбрання мерців. (Переклад Олександра Седеня)