Запам’ятайте! Літературна норма української мови — це мовний варіант, закріп+ лений у певний період практикою вживання, який видається взірце+ вим, таким, що найкраще виконує свою роль у мові як засобі спілку+ вання. Розрізняють такі типи мовної норми. Норма орфоепічна — система правил, що регулює правильну, взір+ цеву вимову. Орфоепічні норми закріплюють наголос у слові, вимову окремих звуків і звукосполучень. Ці норми подані в спеціальних орфо+ епічних словниках. Наприклад: смієшся вимовляється [с'м’ійес':а], сумі щати — [сум’ішчати]. Норма лексична — норма слововживання, прийнята в мові на сучасно+ му етапі. Вона визначає вживання слів у тих значеннях, які існують тепер, попереджає використання застарілих слів для назв сучасних понять (слово одноосібник, яке виникло в українській мові в 30+і роки ХХ ст., на сьогодні є застарілим, тепер використовують запозичене з англій+ ської мови — фермер); діалектних слів, що вживають тільки мешкан+ ці певної місцевості. Наприклад: чічка (квітка), бистрець (потік), ґаз да (господар) — у мовленні українців, які живуть у Карпатах; хопта (бур’ян), рівчак (струмок), пантрувати (стежити) — у мовленні подолян; живець (джерело), пучка (палець) — у мовленні вихідців із Чернігівщини; гомоніти (говорити), ріпа (картопля) — у мовленні людей із південно+ східної частини України. Норма граматична — сукупність граматичних правил, зокрема правил змі+ ни слів — іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів. Цими правилами, наприклад, визначають нормативні форми дієслів 3+ї особи теперішнього часу — робить, а не робе, носить, а не носе та ін.; відмі+ нювання числівників від п’ятдесяти до вісімдесяти лише в другій частині, тобто не семидесяти, як часто можна почути, а сімдесяти. Граматична норма закріпила вживання сполучень сміятися, глузувати з кого, а не над ким, підручник з математики, а не підручник по математиці та ін. Інакше кажучи, це норми морфології та синтаксису української мови. Норма стилістична закріплює правила вживання мови в різних сферах її застосування. Ці правила застерігають від уживання слів, висловів, окремих форм, що не відповідають конкретній ситуації спілкування. Норма правопису — це сукупність правил про написання слів (з вели+ кої чи малої букви; разом, окремо, через дефіс тощо), про вживання розділових знаків у простому й складному реченнях.
3
1. Поставте наголос у поданих словах.
Визначення, циган, договір, квартал, чотирнадцять, український, олень, гуртожиток, завжди, запитання, солодощі, каталог, пізнання, спи& на, помилка, приятель, простий, водночас, рукопис, український, вісім& десят, жалюзі*. 6