§ 24
Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Способи творення прислівників
Прислівник — це самостійна незмінна частина мови, яка означає ознаку дії або стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки й відповідає на питання як? де? куди? коли? чому? скільки? навіщо? означає ознаку дії або стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки
відповідає на питання як? де? куди? коли? чому? скільки? навіщо?
ПРИСЛІВНИК як? (стрімко), куди? (додому), навіщо? (напоказ), де? (тут), коли? (вранці), чому? (згарячу), скільки? (удвічі) Основна морфологічна ознака прислів ника — незмінність. Виняток становлять прислівники, які утворюють ступені порівняння: високо — вище, найвище. До характерних морфологічних ознак прислівника належать: форми прислівників на о, е, и (весело, байдуже, пішки); форми на ому, зьки, ськи, цьки з префіксом по (по українському, по французьки, по турецьки)
У реченні прислівник виконує найчастіше синтаксичну роль обставини, рідше — присудка: А навкруги було гарно, як бува напровесні в полі (М. Коцюбин ський).
202 Спишіть речення. Визначте синтаксичну роль прислівників і відповідно до неї підкресліть їх.
1. Надворі холоднішає, і зима вже зовсім скоро. 2. Сіроманець уже не котився — його котив вітер. Вночі подув такий степовий надлиман ський вітер, що захилиталися навіть скирти (М. Вінграновський). 3. Без радісних співів і викриків, сумно, повагом ішли тухольці — старі й мо лоді, повні важких дум (І. Франко). 4. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну (В. Сосюра). 5. Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем. Котрий вовік ні в празники, ні в будні не піде на збі говиська облудні (Л. Костенко). 6. Сухомлин, спокійно чистячи рибину, починає повагом розповідати про своє життя (О. Гончар). 116