__MAIN_TEXT__

Page 1

ЯК ПИСАТИ ПРО ЛҐБТ? ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ ВСЕУКРАЇНСЬКА БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ТОЧКА ОПОРИ»

1


ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА...................................................................................... 3 КОРЕКТНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ.............................................. 4 НАЙЧАСТІШІ ПОМИЛКИ ПРО ЛҐБТ У МЕДІА.................................................................................... 6 Як правильно писати ЛҐБТ?............................................. 6 Лесбійки чи лесбіянки?....................................................... 6 Гомосексуальність чи гомосексуалізм?...................................................................... 7 Марш рівності чи ґей-парад?........................................... 8 Що таке “квір”........................................................................... 9 Трансґендерність чи транссексуальність................................................................ 9 ВІЛ-позитивний, а не заражений СНІДом.......................................................................................... 11 Одностатеві шлюби чи одностатеві партнерства?................................................. 12 Чому не існує “нетрадиційної” сексуальної орієнтації.......................................................... 13 Чи коректно вживати словосполучення “сексуальні меншини”.......................................................... 15 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................. 17

2


ПЕРЕДМОВА Журналісти українських ЗМІ часто не тільки не розрізняють поняття одностатеві шлюби та цивільні партнерства, але й, перекладаючи з російської “ґей-союзи”, українським журналістам вдається отримати “ґей-шлюби”. Безперечно, ЛҐБТ-спільнота дванадцяти країн Європи, таких як: Андорра, Австрія, Хорватія, Чехія, Кіпр, Естонія, Німеччина, Ліхтенштейн, Словенія, Швейцарія, Угорщина, а також недавно прибулих до клубу Греції та Італії була б щаслива, адже в один момент їхні цивільні союзи стали б шлюбами. Це в свою чергу дало б різноманітні права, які для більшості перелічених країн інститутом союзів/партнерств не передбачені, наприклад, право на всиновлення дітей та вінчання у церкві. Але інколи труднощі з термінологією призводять до каверзних ситуацій: ґей-шлюби ще не прийнято, а їх уже скасовують. Звісно, можна сказати, що це досить нова тема для України, журналісти ще не розібралися і т.д. і т.п. і взагалі це не має великого значення. Утім наразі ми чи не щодня звідусіль чуємо про те, що проти України в активній стадій ведеться інформаційна війна і країна мусить із цим боротися. Наряду із антинаціональною та проросійською інформкампанією сотні та тисячі російських пропагандистських видань залякують українців “міфічними” ґей-шлюбами та “Гейропою” зокрема. На практиці ж бачимо, що українські видання й самі досить добре справляються із завданням і не менш якісно, самі того неусвідомлюючи, виконують роль пропаґандистів. Нині, замість того, аби долати стереотипи, занесені в українське суспільство ще під час епопеї з законопроектом про заборону “пропаґанди” гомосексуальності, деякі журналісти українських ЗМІ, натомість, охоче підігрують інформаційним атакам Росії. Сьогодні, перед нами та всіма українськими мас-медіа стоїть архіскладне завдання: розібратись самим і донести суспільству різницю між офіційно зареєстрованими цивільними партнерствами та шлюбними стосунками, між ґей-парадом та Маршем рівності, між унікальними правами та рівними права. Погодьтесь, пересічному українцю простіше зрозуміти/ прийняти, той факт, що двоє ґеїв у нотаріуса отримають документ, який регламентує певні соціальні та майнові права й обов’язки, аніж уявити собі пару ґеїв чи лесбійок, яку вінчають у церкві. Сподіваюся, цей буклет відповість на ваші питання, а український медіапростір стане більш толерантним.

Тимур Левчук, Виконавчий директор ВБО “ТОЧКА ОПОРИ”

3


КОРЕКТНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ АНДРОҐІН — людина, яка виражає себе, поєднуючи жіночі та чоловічі характеристики, фемінність і маскулінність одночасно. Така експресія може проявлятися у стилі одягу, зовнішності, зачісці, поведінці тощо. Андроґіни — це лише про зовнішнє вираження своєї ідентичності, а тому не слід плутати зі статтю, сексуальною орієнтацією чи ґендерною ідентичністю. АУТИНҐ — розголошення інформації про сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність людини без її на те згоди. АСЕКСУАЛЬНІСТЬ — природний стан людини, за якого вона не відчуває сексуального потягу до інших людей, що не виключає романтичної чи психоемоційної чуттєвості. БІСЕКСУАЛЬНІСТЬ — природний стан людини, яка пов’язує свою психоемоційну, романтичну й сексуальну сферу з людьми як своєї, так і іншої статі. ВІЛ-ПОЗИТИВНИЙ — людина, яка живе з вірусом імунодефіциту (некоректні терміни: ВІЛ-інфікований (суто медичний термін), “спідозний”). ҐЕЙ — чоловік, що пов’язує свою психоемоційну, романтичну й сексуальну сферу із чоловіками та визнає себе ґеєм (некоректні терміни: гомик, голубий, гомосек, педик) ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНІСТЬ — природний стан людини, яка пов’язує свою психоемоційну, романтичну й сексуальну сферу з людьми протилежної статі. ГОМОСЕКСУАЛЬНІСТЬ — природний стан людини, яка пов’язує свою психоемоційну, романтичну й сексуальну сферу з людьми своєї статі. (застарілі і некоректні терміни: содомія, мужолозтво, гомосексуалізм) ГОМОФОБІЯ — заперечення, страх, несприйняття і агресія по відношенню до гомосексуальної поведінки та орієнтації. ҐЕНДЕР — змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації.

4


ДИСКРИМІНАЦІЯ — ситуація, коли людина або група осіб, маючи певні характеристики, зазнає обмеження або відмову у користуванні своїми правами. ІНТЕРСЕКС — людина, народжена зі статевими характеристиками (включаючи геніталії, статеві залози і набір хромосом) двох статей: чоловічої і жіночої. Інтерсекс може бути гетеросексуалом, гомосексуалом, бісексуалом або асексуалом; може вважати себе чоловіком, жінкою, і тим і іншим або ні тим, ні іншим (застаріла і некоректна назва: гермафродит). Довкола цього слова є лінгвістична плутанина: Інтерсексність некоректно називати “інтерсексуальністю”, адже вона не є різновидом сексуальності і відноситься лише до категорії статі. Так само некоректно вживати “інтерсексуал”, правильним буде використання терміну “інтерсекс”. КАМІНАУТ — добровільне публічне або приватне розкриття своєї сексуальної орієнтації чи ґендерної ідентичності. ЛҐБТКІ — акронім, який об’єднує лесбійок, ґеїв, бісексуальних людей, трансґендерних людей, квір-людей та інтерсекс людей. Найбільш розповсюдженим варіантом цього акроніма є ЛҐБТ. ЛЕСБІЙКА — жінка, яка пов’язує свою психоемоційну, романтичну й сексуальну сферу з жінками та визнає себе лесбійкою. СЕКСУАЛЬНА ОРІЄНТАЦІЯ — емоційний, романтичний, сексуальний або еротичний потяг людини до інших людей. Найвідоміші сексуальні орієнтації: гетеросексуальна, гомосексуальна та бісексуальна. Деякі дослідники до сексуальних орієнтацій відносять також асексуальність • гетеросексуальна орієнтація — це романтичний, психоемоційний та/або сексуальний потяг людини до представників протилежної статі (наприклад, жінки до чоловіка) • бісексуальна орієнтація — це романтичний, психоемоційний та/або сексуальний потяг до представників як своєї, так і протилежної статі (наприклад, чоловіків до жінок та чоловіків) • гомосексуальна орієнтація — це романтичний, психоемоційний та/або сексуальний потяг до представників своєї статі (наприклад, жінок до жінок) СТИГМАТИЗАЦІЯ — навішування ярликів; приниження людини за її певними характеристиками, які є нейприйнятними для інших в силу певних стереотипів. ТОЛЕРАНТНІСТЬ — поціновування багатого різноманіття світу. ТРАВЕСТІ — акторське амплуа; актор або акторка, що перевдягаються для того, щоб грати особу іншої статі.

5


КВІР — людина, яка не пов’язує себе з жодною з відомих орієнтацій чи ґендерних ідентичностей. Квірність — більш ширше поняття, ніж ЛҐБТКІ-спільнота. Бути квіром означає ідентифікувати себе як особу поза бінарної системи, що не вписується в рамки прийнятої “нормативності”. КРОСДРЕСЕР — людина, яка віддає перевагу одягу протилежної статі, не змінюючи при цьому свою ґендерну ідентичність. Стара і некоректна назва для кросдресерів - трансвестити. ТРАНСҐЕНДЕРНІСТЬ — парасолькове поняття, що об’єднує людей, чия ґендерна ідентичність чи вираження (експресія) відрізняється від більшості. У вузькому розумінні трансґендерна людина — це тот чи та, чия стать при народженні відрізняється від його/її ґендерної ідентичності. Вони можуть бути гетеросексуалами, гомосексуалами, асексуалами. Трансґендерність не передбачає обов’язкову хірургічну зміну статевих ознак. (некоректні терміни: шимейл, транс, трансуха). Висвітлюючи трансґендерність краще уникати безособового слова “трансґендер”, а говорити “трансґендерний чоловік” чи “трансґендерна жінка” (коли транґендерний досвід має значення), або про “чоловік” чи “жінка”, виходячи з ґендерної ідентичності людини. ТРАНССЕКСУАЛ — людина, чия стать при народженні відрізняється від її ґендерної ідентичності і яка обов’язково, хоча б частково, вдається до корекції/зміни статі, в тому числі через отримання діагнозу “транссексуалізм” та різного роду операції. Термін “транссексуал” є застарілим і таким, що історично має негативну конотацію. Тому доцільніше уникати вживання цього слова і вживати натомість термін “трансґендерний чоловік” чи “трансґендерна жінка”.

6


НАЙЧАСТІШІ ПОМИЛКИ ПРО ЛҐБТ У МЕДІА ЯК ПРАВИЛЬНО ПИСАТИ ЛҐБТ? ЛҐБТ — це міжнародний акронім, який виник у другій половині XX сторіччя. Він позначає спільноту лесбійок, ґеїв, бісексуальних людей, трансґендерів у їхній боротьбі за рівні права. У США термін ЛҐБТ почали широко використовувати наприкінці 80-х років. У 90-х він став невід’ємною ознакою руху за права людей. Як швидко розвивався рух за права людини, так швидко змінювався термін ЛҐБТ: ті, кому не подобалась “дискримінаційна” порядковість букв змінювали його на ҐЛБТ або ж додавали нові літери (ЛҐБТК, ЛҐБТКІ, ЛҐБТКІА), щоб розширити коло тих, хто включений у боротьбу за рівні права (квір-люди, інтерсекси, асексуали). Проте, термін ЛҐБТ на сьогодні залишається найпопулярнішим для позитивного позначення руху за права ґеїв, лесбійок, бісексуальних і трансґендерних людей. Часто, його використовують у зв’язці зі словами “спільнота”, “активісти”, “рух” тощо. За правилами української мови, якщо після акроніма йде пояснювальне слово, то таке словосполучення пишеться через дефіс. Наприклад, ЛҐБТ-спільнота, ЛҐБТ-рух, ЛҐБТ-права, ЛҐБТ-активісти. Якщо ж пояснювальне слово вказується перед акронімом, то тоді дефіс не ставиться. Наприклад, спільнота ЛҐБТ, права ЛҐБТ, рух ЛҐБТ, активісти ЛҐБТ. У цьому контексті варто зазначити, що відповідно до правил української мови акронім “ЛГБТ” не є коректним. Мовознавець Олександр Пономарів вказує, що в українська мова має звуки “г”, “ґ” і “х”, якими відтворюємо звуки інших мов, позначувані літерами “h”, “g”, “ch”. Отже, в українській мові немає геїв, а є ґеї. Те ж саме і з абревіатурою ЛҐБТ, в якій літера Ґ передає англійську G (gay - ґей).

ЛЕСБІЙКИ ЧИ ЛЕСБІЯНКИ? Слово “лесбійка” походить від назви грецького острова Лесбос, де народилася і жила давньогрецька поетеса Сапфо, чиї вірші сприймали як оспівування одностатевого кохання між жінками. Так як українська мова засмічена русизмами, в різноманітних джерелах, у тому числі й в законодавчих актах зустрічається слово “лесбіянка”. Наприклад, у методичній рекомендації Мін’юсту 2000 року. Загалом ж термін “лесбійка”, будучи довгий час еквівалентом чоловічого відповідника “содомія”, поступово витісняється більш нейтральним “gay woman” (гомосексуальна жінка). Українські ЗМІ продовжують використовувати слова “лесбійка” і “лесбіянка”. Другий варіант в основному у негативному значенні, запозичуючи інформацію з російських медіа. 7


Слово “лесбіянка” часто зустрічається на сайтах із сумнівною репутацією. Проте, ним “грішать” і нібито поважні видання. “Тоді хлопець подумав, що він лесбіянка, але пізніше зрозумів, що йому не лише подобаються дівчатка”, - пише ICTV (5.04.2017) про сина Шер, який змінив стать. Або ж “Новое время” (7.04.2017) у розміщеному блозі про асексуальність допустило вживання слова “лесбіянка”. Але все ж можна констатувати позитивну тенденцію: слово “лесбійка” набагато частіше зустрічається в українських медіа: “У Чечні серйозно взялися за геїв і лесбійок: з’явилися гучні подробиці”, - ONLINE.UA (1.04.2017), “Феміністки, лесбійки, повії. Як у Росії показали українське 8 Березня” - Еспресо.TV (10.03.2017), “Учасниця «Голосу країни 6» зі сцени зізналася, що вона лесбійка” - ТСН (16.03. 2016).

ГОМОСЕКСУАЛЬНІСТЬ ЧИ ГОМОСЕКСУАЛІЗМ? “Гомосексуалізм” — це слово, яке виникло лише для того, щоб патологізувати гомосексуальність. Суфікс -ізм вживається для позначення хвороб (ботулізм), світоглядів (атеїзм), ідеологій (націоналізм), мистецьких напрямків (кубізм). Гомосексуальність, як вид сексуальності, не являється жодним з перерахованого. Гомосексуальність ще у 1990 році була виключена ВООЗ з переліку хвороб, вона не є ідеологією, яку можна пропагувати, не є світоглядним чи мистецьким рухом. Саму по собі гомосексуальність не вибирають, її не можна змінити. За визначенням “гомосексуалізм” тягнеться довжелезний шлейф ще з радянських часів. У СРСР у загальній, медичній і юридичній літературі до початку 1990х років використовувався термін «гомосексуалізм», який був синонімом “мужолозтва” з радянського Кримінального кодексу. Щодо семантичних особливостей, слово “гомосексуалізм” є чужорідним, як для української мови, так і для інших мов, з яких воно могло бути запозичене. В 8


англійській мові воно відоме як homosexuality, в німецькій — як homosexualität, у французській — homosexualité. І лише в українській, російській, білоруській і польскій мовах з’явився суфікс -ізм та -іст. У цьому ж контексті замість “гомосексуаліст” (носій неіснуючої хвороби “гомосексуалізм”) правильно вживати слово “гомосексуал” чи то “гомосексуалка” (носії гомосексуальної орієнтації чи ідентичності).

МАРШ РІВНОСТІ ЧИ ҐЕЙ-ПАРАД? Після того, як в Україні були проведені перші публічні акції, спрямовані на захист прав людей для ЛҐБТ, перед українськими ЗМІ і перед організаторами цих акцій виникло питання: як правильно називати учасників цих акцій? Звиклі до скандалів і жовтизни українські медіа взяли собі на озброєння термін “ґей-парад”. Ним раніше називали марші-карнавали у західних країнах, а тепер почали кликати правозахисну ходу у столиці, яка, насправді, жодного відношення до карнавалів не має.

Столичні марші рівності — це насамперед правозахисні акції. Вони проводяться не для того, щоб когось розважити. Тому використання у цьому контексті терміну “ґей-парад” засуджується ЛҐБТ-спільнотою.

9


Проте, цей осуд не є на 100% виправданим. Розуміння принципів роботи медійного ринку дає усвідомлення того, що часто журналісти плутають поняття “маршу рівності” і “ґей-параду” свідомо. Це викликано тим, що текст у заголовку якого буде словосполучення “ґей-парад” простіше і легше продати, а ніж “марш рівності”. Зрозуміло, що використання терміну “ґей-парад” в українських реаліях не є виправданим. В Україні не проводяться “паради” на честь ґеїв. Саме тому журналісти мають шукати компроміс між тим, як зрозуміло і правильно називати правозахисні акції. Плутанини додає ще й те, що деякі ЗМІ називають “парад” “прайдом”. Виходить, що за повідомленням одних ЗМІ у Києві чи іншому місті відбувався “марш рівності”, других - “ґей-парад”, третіх — “ґей-прайд”. Побороти це засилля варваризмів в українській мові може лише правильне і уважне їх використання, без плутанини різних, хоч і схожих за написанням понять. Потрібно розрізняти “прайд” (гордість) і “парад” (процесія, хода, марш). А краще, взагалі не використовувати у ЗМІ, так як ні перше, ні друге іншомовне слово не говорить чітко про те, що ж насправді відбувається на вулицях, коли активісти з веселковими прапорами виходять на акції. Українські активісти не влаштовують “парад” чи “прайд”, бо їхні вимоги до держави і суспільства ще не задоволені таким чином, аби можна було святкувати рівність. Мова може йти хіба про ЛҐБТ-прайд, як акцію, яка має на меті показати гордість представників ЛҐБТ-спільноти за те, що вони є і не бояться говорити про себе вголос. Саме тому коректними термінами для використання українськими ЗМІ можна вважати “марш рівності” і “ЛҐБТ-прайд”, але не “ґей-парад” чи “ґей-прайд”.

ЩО ТАКЕ “КВІР” Бісексуали, ґеї, лесбійки, асексуали, трансґендери: різноманіття ЛҐБТ-спільноти виходить далеко за межі чотирьох літер акроніма. Починаючи з кінця 80-років у США почали вживати слово “квір”, значення якого було дозволяло охопити усіх представників ЛҐБТ, а не якоїсь окремої групи. Словом “квір” почали називати вуличні акції, організації, фільми і пісні. Той, хто називає себе квірним чи квіром, припускає неприналежність до жодної з відомих орієнтацій та ідентичностей. Він так само не є транссексуалом, який вимагає ідентифікувати себе, як жінку чи чоловіка. Квір — це людина вільна від стереотипів чи ярликів, навіть від тих, які існують в середині ЛҐБТ-спільноти. Бути квіром означає бути носієм різноманіття. Це не виключає, що слово “квір” можуть використовувати як синонім вужчого поняття “представник ЛҐБТ-спільно10

Той, хто називає себе квірним чи квіром, припускає неприналежність до жодної з відомих орієнтацій та ідентичностей. Він так само не є транссексуалом, який вимагає ідентифікувати себе, як жінку чи чоловіка


ти” або ж вживати щодо людей, які не хочуть ідентифікувати себе з конкретною статтю чи сексуальністю. З уживанням слова “квір” в контексті ЛҐБТ виникла так звана “квір-теорія”, яка дає більш зрозуміле пояснення того, чим “квір” відрізняється від “ЛҐБТ”. На думку дослідника ґендерних студій Олександра Кондакова, “квір-теорія аналізує відносини соціальних груп з владою, а не сексуальність як таку. На його думку, ЛҐБТ-дослідження присвячені перш за все аналізу субкультур ґеїв і лесбійок, трансґендерних людей чи історії гомосексуальності, історії ЛҐБТ, інших варіантів сексуальності. У свою чергу квір-теорія не стільки цікавиться субкультурами, внутрішніми нормами спільноти, різноманітними практиками, повсякденністю, скільки відносинами з владою.

ТРАНСҐЕНДЕРНІСТЬ ЧИ ТРАНССЕКСУАЛЬНІСТЬ Трансґендерність — сучасний, найбільш широкий та прийнятний термін, який об’єднує усіх людей, чия стать при народженні не відповідає їхньому ґендеру. Трансґендерність включає в себе термін транссексуальність — більш вузьке поняття, яке стосується людей, що проходять (або, принаймні, прагнуть пройти) всі етапи, щоб максимально злитися з більшістю чоловіків і жінок, які від народження не змінювали / коригували стать. Транссексуали — це найбільша підгрупа серед трансґендерів. Саме поняття транссексуальності спочатку виникло, як відповідний діагноз — транссексуалізм. Відповідно до приписів МОЗу, “транссексуалізм” є психічним і поведінковим розладом за Міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду. Соціально-психологічними показаннями для зміни чи корекції статі вказані дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивідуума і статтю, встановленою йому при народженні (і пов’язаними з цим ґендерною роллю та/або первинними і вторинними статевими ознаками). Транс*-спільнота не рекомендує вживати цей термін у будь-яких контекстах, окрім медичного, так як він патологізує право людини на самовизначення у тій ґендерній ролі, яка є комфортною для неї. Виникає питання: чим трансґендерність відрізняється від транссексуальності і чому перше слово більш доречне до вживання у медіа. Різниця цих майже синонімічних термінів закладена у їх другій словотворчій частині: ґендері і статі (англ. sex). Англійським відповідником слова “стать” є “sex”. Зазвичай в українській мові ці терміни використовувалось для визначення морфологічних і фізіологічних відмінностей. Відома дослідниця ґендерних студій Наталія Чухим писала, що у 70-ті роки з’явилися окремі роботи з соціології і культурної антропології, які пропонували розрізняти поняття “sex” і “gender”. “Запровадження нового поняття (ґендеру, — ред.) було спричинене необхідністю подолання концепцій, що розглядали різні статеві риси і ролі як вияв “природних” властивостей”, — писала Чухим. Вона зауважила, що таким чином, ґендерну роль припинили розглядати як вияв наперед заданої природи, а вважали системою очікувань адекватної поведінки, при цьому ґендер розглядався не як природна стать, а як “соціально-культурний конструкт”.

11


З огляду на це можна вважати, що використання терміну “трансґендер” є більш доречним, так як люди, що йдуть на зміну чи корекцією своєї статі не обов’язково вдаються до хірургічного втручання. Їхній перехід зумовлений насамперед зміною соціально-культурної ролі. Водночас, більшість ЗМІ продовжують плутати такі різні поняття, як трансґендерність (її варіацію транссексуальність) і кросдрессинг (застар. “трансвестизм”). Як тільки не називають австрійську співачку Кончиту Вурст українські медіа: “співачка-трансвестит”, “бородата дівчина”, “бородатий трансвестит”.

Кросдресери — люди, які віддають перевагу одягу протилежної статі, але не прагнуть змінити свої вторинні статеві ознаки і відчувають себе у тому ґендері, який їм приписали при народженні. Раніше для позначення явища кросдресингу вживали слово “трансвестит”, яке загалом має негативне забарвлення, адже його використовують, щоб підкреслити скандальність, аморальність і дегенеративність природного явища переодягання.

ВІЛ-ПОЗИТИВНИЙ, А НЕ ЗАРАЖЕНИЙ СНІДОМ Відомо, що Україна за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції займає одне з перших місць в Східноєвропейському регіоні. За три десятиріччя з моменту виявлення перших випадків інфікування українців ВІЛ, тільки у 2012 році епідемія ВІЛ вперше сповільнилася. За даними офіційної статистики, в 2012 році темпи поширення ВІЛ виявилися нижчими, ніж у 2011 році. У загальнодержавній програмі протидії ВІЛ/СНІДу на 2014-2018 роки вказано, що спостерігається тенденція до “стабілізації епідемічної ситуації, зокрема знизився показник темпів приросту нових випадків отримання ВІЛ, зменшилася кількість випадків передачі ВІЛ у віковій групі від 15 до 24 років”.

12


На сьогодні у світі ВІЛ визнаний інфекцією, з якою можна жити, якщо приймати антиретровірусну терапію, яка стала доступною українцям у 2000-х роках

На сьогодні у світі ВІЛ визнаний інфекцією, з якою можна жити, якщо приймати антиретровірусну терапію, яка стала доступною українцям у 2000-х роках. Лікування ВІЛ-інфекції в Україні надається для всіх громадян України безкоштовно. За даними МОЗ, через 9 років лікування 62,9% осіб, які розпочали приймати антиретровірусну терапію у 2004-2005 рр., залишились живими і продовжили отримувати ліки.

Отже, ВІЛ — це не вирок. Це означає, що необхідно уважно ставитись і до термінології, яка використовується щодо людей, які мають позитивний статус. Слово “інфекція” має латинське походження та дослівно перекладається “отруюю”. На сьогодні, при правильному застосуванні антиретровірусної терапії та здоровому способі життя, людина може прожити з ВІЛ довго та щасливо. Саме тому важливо не стигматизувати тих, хто живе з ВІЛ. Для цього рекомендується послуговуватись в медіа виразом “людина, що живе з ВІЛ”, але не “ВІЛ-інфікований”, “спідозний”, “інфікований СНІДом”. Також рекомендовано вживати слово “інфікувати(ся)” замість “заразити(ся)” ВІЛ і СНІД — це також суттєво різні поняття. Можна бути хворим на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), що є останньою стадією прогресування ВІЛ, але не можна “заразитися СНІДом”, “передати СНІД”, “бути носієм СНІДу”. Бо як можна інфікуватися відразу четвертою стадією ВІЛ-інфекції?

ОДНОСТАТЕВІ ШЛЮБИ ЧИ ОДНОСТАТЕВІ ПАРТНЕРСТВА? Якби в Україні влада дотримувалась обіцянок, а документи не мали здатності перетворюватися у туалетний папір, то українці отримали б законопроект про право укладання одностатевого партнерства вже цього року. Саме про це йшлося у “Плані заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року”, затвердженому прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком у листопаді 2015 року. Але, чим далі українці віддаляються від часів другого Майдану, тим більш ілюзорними стають їхні сподівання на те, що події 2013-2014 року були присвячені боротьбі за “європейські цінності”. Постмайданна влада, як виявилося, була готова в більшості лише імітувати процес реформ у бік ЄС, а не втілювати їх в життя. Наочним прикладом цього стало важке просування через стіни парламенту антидискримінаційних поправок в старий Кодекс законів про працю. Народні депутати лише з 17 спроби 234 голосами заборонили дискримінацію у сфері праці за ознаками ґендерної ідентичності та сексуальної орієнтації. Саме під час скандальних голосувань, аби переконати гомофобний зал натиснути “за”, нинішній прем’єр-міністр, а тоді спікер Володимир Гройсман, виголосив: “Ми виступаємо з вами 13


за сімейні цінності. І ні в якому разі, я чую якісь фейки, які говорять про те, що в Україні можуть бути хоть якісь одностатеві шлюби. Не дай Бог, щоб це відбулося і ми ніколи це не будемо підтримувати”.

Вже після того, як зал прийняв скандальну поправку і захист ЛҐБТ був узаконений, Гройсман у гомофобному екстазі додав: “І ще раз підтверджую: і сімейні цінності для нас є основними, і жодних однополих браків в Україні і бути не може”. Так, безславно, тема “одностатевих шлюбів” в Україні народилася і померла. З того часу її не змогли “воскресити” ні горе-політики, ні ЛҐБТ-активісти. У світі ж, станом на травень 2017 року, більше 20 країн леґалізували одностатеві шлюби. Серед них “стратегічні партнери” України: Велика Британія, США та Франція. Можна навіть сказати, що в якійсь мірі Гройсман, незважаючи на відверту гомофобію, був правий, адже сьогодні справді не йдеться про леґалізацію одностатевих шлюбів в Україні. Стаття 51 Конституції України чітко визначає, що “шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка”. Таким чином, ще у 1996 році українські законотворці заборонили одностатеві шлюби і це можна буде виправити лише перекроївши Основний Закон. 14


Відомий ліберально-демократичний принцип говорить: “Дозволено все, що не заборонено законом”. Саме тому українські ЛҐБ продовжують боротьбу, але не за шлюби, як кульмінацію рівності в суспільстві, а інститут, позбавлений релігійного підґрунтя — цивільне партнерство. Цивільне партнерство — це офіційна угода двох людей, незалежно від їхньої статі, сексуальної орієнтації і ґендерної ідентичності, яка передбачає, насамперед, перерозподіл майнових прав (залишити спадок партнеру, спільна іпотека, розподіл майна у суді), можливість прийняти життєво важливе рішення у реанімації, забрати тіло з моргу чи право не свідчити проти свого партнера в суді. Важливо те, що інститут цивільного партнерства — це не лише про ЛҐБ і для ЛҐБ. Запровадження зареєстрованого партнерства (альтернативи шлюбу) відкриває нові можливості, як для гомосексуальних пар, так і гетеросексуальних. Українські ЗМІ мають зрозуміти, що Гройсман був правий і “однополих браків” в Україні у найближчі роки не буде, через неготовність церкви, еліти і суспільства до радикальних ціннісних перетворень. Сьогодні, мова йде лише про перспективу узаконення цивільного партнерства, яке ні в якому разі не можна плутати з “ґей-шлюбами”.

ЧОМУ НЕ ІСНУЄ “НЕТРАДИЦІЙНОЇ” СЕКСУАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ Це може дивувати, але стародавні греки не знали про “традиційну” чи “нетрадиційну” любов не тому що вони нею не займалися, а тому що вони не називали її так. Не був їм відомий також термін “гомосексуальність”, який виник лише у другій половині XIX ст. Водночас, до нас дійшла величезна кількість артефактів з давньої Греції, що пов’язані з гомосексуальною поведінкою, починаючи від діалогів Платона, таких як “Бенкет”, і до п’єс Арістофана, творів мистецтва, фресок і ваз. Давньогрецький мислитель Платон був першим, хто припустив крамольну навіть тепер ідею, що армія має складатися з коханців, тому що саме вони підуть до кінця за своїх партнерів і ніколи не втечуть з поля бою. За таким принципом був створений Священний загін із Фів, який складався із 150 пар коханців, що сформували елітну армію у 4 столітті до нашої ери. Відомі особистості тих часів мали винятковий інтерес до осіб своєї статі. Наприклад, полководець Александр Македонський і засновник стоїцизму Зенон із Кітіона. Американський історик-теолог Джон Бозвел стверджував, що глави Нового Заповіту, які використовуються в якості засудження “аморальної” гомосексуальності, стосуються проституції, а ті місця, в яких одностатеві акти описуються нібито як “неприродні”, можна трактувати, як “незвичайні”, а не аморальні. Перші християнські отці вважали гріховним будь-який секс, а не лише одностатевий. Ці позиції у наступних століттях були послаблені розумінням того, що заборона будь-якого сексу призведе до вимирання людства, в тому числі церкви. З цих міркувань у 4 і 5 століттях християнський дискурс дозволив секс для продовження роду. Цю точку зору, що секс у шлюбі для відтворення допускається, в той час як всі інші вираження сексуальності засуджуються, можна знайти, наприклад, в писаннях Святого Августина. Незабаром ця позиція щодо гомосексуальності отримала відображення у римському праві. У Кодексі візантійського 15


імператора Юстиніана, оприлюдненому в 529 році, особи, викриті в гомосексуальності мали були страчені, хоча ті, що розкаялися, могли бути врятовані. Історики вказують, що в кінці Римської імперії було помітним зростання нетерпимості по відношенню до сексуальності, а після падіння Римської імперії, і заміною її різними варварськими королівствами, загальна толерантність до гомосексуальності знову зросла. В європейському світському законі було небагато мір проти гомосексуальності аж до 13 століття. Новий виток нетерпимості до гомосексуальних людей закрутився наприкінці 12 століття, коли церква обернулася до концепції “природи” як еталону моральності, щоб заборонити гомосексуальний секс (а також позашлюбний секс, секс без продовження роду у шлюбі, і часто мастурбацію). Гомосексуальність була відома задовго до того, як її почали засуджувати, що вказує на хибність твердження про її “нетрадиційність”. Гомофоби пояснюють “традиційні християнські цінності”, як щось, що було передане їм у спадок із покоління в покоління. На їхню думку, релігія має бути фундаментом будь-яких форм людського існування включно з державною. Проте, у 1996 році Верховною Радою був прийнятий Основний Закон держави, відповідно до якого, “кожен має право на свободу світогляду і віросповідання”. “Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.”, — йдеться у 35-й статті Конституції. “Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова”, — вказано у тексті Основого Закону.

Водночас, апологети “традиційних цінностей” продовжують нав’язувати думку про безальтернативність їхнього бачення світобудови, в результаті чого де-факто принцип відокремлення церковників від держави порушений. 16


З подачі “традиціоналістів” мовний штамп “нетрадиційна сексуальна орієнтація” продовжує гуляти сторінками українських ЗМІ. Ним послуговуються політики і навіть лідери держав. Коли російський президент Володимир Путін був вимушений відреагувати на свідчення про вбивства і переслідування ґеїв у Чечні, він назвав це саме “нетрадиційною сексуальною орієнтацією”. Для Путіна та й інших гомофобів, гомосексуальність чи бісексуальність є антонімом і загрозою для “традиційних” християнських цінностей. Абсурдність такого твердження століттями нав’язувалася релігійними інститутами та призвела до криміналізації добровільного сексу між чоловіками та переслідування лесбійок. Сьогодні, коли гомосексуальність повністю декриміналізована в Україні, а церква де-юре відмежована від держави, є сенс перестати називати біле чорним, а традиційне нетрадиційним.

ЧИ КОРЕКТНО ВЖИВАТИ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ “СЕКСУАЛЬНІ МЕНШИНИ” Достовірно невідомо, скільки в Україні проживає ЛҐБТІК-людей. Більшість з них живуть подвійним життям, приховуючи від рідних, друзів чи колег свою сексуальну орієнтацію чи ґендерну ідентичність. У 2000-х державні органи намагались порахувати скільки ж в Україні проживає ЛҐБТ, проте вся ця інформація була закритою від громадськості і не оголошувалась публічно. Наприкінці 2000-х ЛҐБТ-активісти озвучували цифру посилаючи на “експертів”: від 800 тис. до 1,2 млн ґеїв, лесбійок, бісексуалів та трансґендерів. Дещо нижчі дані називали соціологи. У 2013 році за їхніми оцінками в Україні проживало 400-500 тис. гомосексуальних людей. Таким чином кількість ЛҐБ в Україні дорівнювала 1% від загального населення. Тоді ж соціологи відзначили, що «легалізація ЛҐБТ в умах українців (саме в умах, а не в законах) виведе з тіні частину латентних гомосексуалів”, що збільшить кількість останніх на 0,3-0,5%.

17


“Сексуальні меншини” — це один з найбільш популярних виразів для позначення ЛҐБТ. Він зустрічається у газетах, журналах, на ТБ, в інтернеті і навіть у законах. Його некоректність полягає у тому, що слова “сексуальні” і “меншини” не відображають сучасних намірів ЛҐБТ-спільноти, які в останню чергу добиваються “сексуальних” преференцій. Більше того, слово “меншина” натякає на існування якоїсь ефемерної “більшини”, яка дискримінує слабших і незахищених. Цей вислів не агітує за возз’єднання спільнот, а констатує їхню ієрархічну нерівнозначніть. На думку фахівчині із соціальної філософії, філософії освіти та ґендерних студій Ольги Плахотнік, “риторика ЛҐБТ-спільноти про те, що відсоток гомосексуальних людей у популяції завжди сталий і невеликий, є дискурсивно субординованою, самопринижувальною, гомофобною”.

“Мовляв, подивіться, ми завжди були, але нас так мало, й від нас немає ніякої шкоди…”, — вказує Плахотнік на наслідки вживання виразів на кшталт “сексуальні меншини”

18

“Мовляв, подивіться, ми завжди були, але нас так мало, й від нас немає ніякої шкоди…”, — вказує Плахотнік на наслідки вживання виразів на кшталт “сексуальні меншини”. Зважаючи на те, що вираз “сексуальні меншини” не є актуальним, рекомендується вживати сучасний відповідник — “ЛҐБТ-спільнота”. Крім того, слово “сексуальні” натякає на “секс”, інтим, хоча сексуальний потяг — це лише одна зі складових сексуальної орієнтації, для когось важлива, для когось — ні. Не слід забувати, що сексуальна орієнтація — це не про секс, або ж не тільки про секс, а про романтичний, емоційний потяг.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Пономарів О.Д. Про Ґ і Г в українській мові.http://www.bbc.co.uk/blogs/ ukrainian/ponomariv/2010/05/post-19.html [доступ: 07.05.2017] 2. Кондаков А. Гендер для чайников: что такое сексуальная идентичность. http:// www.colta.ru/articles/specials/10914 [доступ: 07.05.2017] 3. Поширення ВІЛ-інфекції/СНІД в Україні: публікації МОЗ. http://www.moz.gov. ua/ua/portal/ca_anpb.html [доступ: 07.05.2017] 4. Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки: Закон України [від 20 жовт. 2014 р. № 1708-VII] // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 48, ст.2055. 5. Антиретровірусна терапія (АРТ): публікації Центру громадського здоров’я МОЗ. http://phc.org.ua/pages/diseases/hiv_aids/treatment-and-prevention/art [доступ: 07.05.2017] 6. Ирискина И. ТРАНСГЕНДЕРНОСТЬ ОТ МЖ ДО X. http://update.com.ua/ spetcproekt_tag987/transgender/ [доступ: 07.05.2017] 7. Чухим Н. Д. Ґендер та ґендерні дослідження в ХХ ст - 2000. http://www.ji.lviv. ua/n17texts/chuhym.htm [доступ: 07.05.2017] 8. Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України [від 23 лист. 2015 р. № 1393-р]. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/ cardnpd?docid=248740679 [доступ: 07.05.2017] 9. ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМЕ/Сесійний зал Верховної Ради України 12 листопада 2015 року, 10 година: Стенограма пленарного засідання. http:// iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/6038.html [доступ: 07.05.2017] 10. Конституція України: прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [доступ: 07.05.2017] 11. Комітет з прав людини підтримав законопроект про цивільні партнерства: новини/Національний ЛГБТ портал України https://www.lgbt.org.ua/ru/news/ show_4504/ [доступ: 07.05.2017] 12. Левчук Т. Українські ЗМІ на чолі російської пропаганди?: матеріали/ Національний ЛГБТ портал України https://life.pravda.com.ua/ columns/2016/03/11/209290/ [доступ: 07.05.2017] 13. Homosexuality. Stanford Encyclopedia of Philosophy. https://plato.stanford.edu/ entries/homosexuality/ [доступ: 07.05.2017] 14. Sacred Band of Thebes. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Sacred_Band_of_ Thebes [доступ: 07.05.2017] 15. Зачем украинская милиция считала геев. http://www.bbc.com/russian/ society/2011/08/110802_gays_ukraine.shtml [доступ: 07.05.2017] 16. Негетеросексуальні сім’ї в Україні: мовчати – говорити – сподіватися? https:// krytyka.com/ua/articles/neheteroseksualni-simyi-v-ukrayini-movchaty-hovorytyspodivatysya?page=3 [доступ: 07.05.2017] 17. В Украине проживает 400-500 тыс. гомосексуалистов, - культуролог https:// lb.ua/society/2013/09/19/227572_krugliy_stol.html [доступ: 07.05.2017]

19


Матеріал буде корисним журналістам та журналісткам, SMM-менеджерам, які працюють в інформаційних агентствах, регіональних чи національних медіа, теле- та радіокомпаніях. Публікація підготовлена та видана в рамках програмної діяльності ВБО “ТОЧКА ОПОРИ” за підтримки Запорізького обласного благодійного фонду «Гендер Зед» та Інституту Масової Інформації.

АВТОРИ: МАКСИМ ІВАНУХА, ТИМУР ЛЕВЧУК. Рецензенти: Ростислав Мілевський, Ірина Земляна

РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО.

ВБО “ТОЧКА ОПОРИ”, 2017 t-o.org.ua

20

Profile for Fulcrum ua - Точка опори ЮА

Toolkit for journalists: How to write about LGBT+ persons? UKR  

Toolkit was developed under support by French foundation Sidaction, 2017.

Toolkit for journalists: How to write about LGBT+ persons? UKR  

Toolkit was developed under support by French foundation Sidaction, 2017.

Profile for fulcrumua
Advertisement