Посібник для молодіжних працівниць та працівників "Молодіжна робота в умовах війни" by Olga Donets

Посібник для молодіжних працівниць та працівників

Молодіжна робота в умовах війни

Посібник для молодіжних працівниць та працівників

Молодіжна робота в умовах війни Марина Бреславець Олег Галепа Олена Глазкова Ольга Донець Олена Самойленко Юлія Єлфімова Христина Чушак Олена Шинаровська 2

Посібник для молодіжних працівниць та працівників (ПРОЄКТ) «Молодіжна робота в умовах війни». Посібник розроблено командою проєкту «Запровадження мобільної молодіжної роботи в громадах Львова, Івано-Франківська, Луцька, Нововолинська, Кременчуга з дітьми та молоддю ВПО, що нині перебувають у цих громадах». Авторський колектив: Марина Бреславець Олег Галепа Олена Глазкова Ольга Донець Юлія Єлфімова Олена Самойленко Христина Чушак Олена Шинаровська Проєкт реалізується Громадською організацією «Донецький молодіжний дебатний центр» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу, Погляди, думки та рекомендації, що містяться у посібнику, належать виключно авторам та не обов’язково відображають погляди та офіційну позицію ПРООН, ООН та/або Європейського Союзу. Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії. Партнери проєкту: Молодіжний центр «Нові крила» м. Нововолинськ, Молодіжний центр Волині, Львівський молодіжний центр «Молодвіжцентр», Відділ молодіжної політики Департаменту молодіжної політики та спорту ІваноФранківської міської ради, Громадська організація «Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр «Європейський клуб». Зображення: Зображення, використані в публікації, взято з ресурсів Flaticon.com

ЗМІСТ

Вступ

Загальні рекомендації щодо молодіжної роботи з молодими людьми, що постраждали від війни 6 Форми молодіжної роботи з молодими людьми, які постраждали від війни 8 Що молодіжна робота може зробити, щоби підтримати молодих людей, яка постраждала від війни? 11 Ідеї для щоденної молодіжної роботи 13 Що не варто робити працюючи з молодими людьми, які постраждали від війни? 14 Як говорити про війну з молодими людьми? 16 Конфлікти, з якими стикаються молодіжні працівники та працівниці 16Як говорити про війну з молодими людьми? 15 Оцінювання та відслідковування результатів молодіжної роботи 19 Методи, які можна використовувати для оцінювання зустрічей за участю молодих людей 21 Поради від психологів

Програма курсу занять для дітей та молоді з числа внутрішньо переміщених 29 Блок 1. Знайомство 29 Вправи на знайомство 30 Мої емоції, як давати їм раду 35 Робота з дітьми та молодими людьми через методологію арт терапії 36 Вправи з арт-терапії 36 Вправи на довіру 38 Блок 2. Інтеграція до приймаючої громади 43 Як можна допомогти молодим людям адаптуватись у приймаючій громаді 43 Міжкультурна взаємодія та діалог 43 Можливості працевлаштування: де шукати роботу, практичні поради від місцевих, як складати резюме, як проходити співбесіди. 49 Блок 3. Медіаграмотність та навички використання онлайн технологій Медіаграмотність та інформаційна гігієна під час війни

52 52

Блок 4. Залучення до волонтерської діяльності в громаді.

Додаток

57 57

Карти почуттів

Вступ

Цей посібник створено командою проєкту «Запровадження мобільної молодіжної роботи в громадах Львова, Івано-Франківська, Луцька, Нововолинська, Кременчука з дітьми та молоддю ВПО, що нині перебувають у цих громадах». Метою проєкту є формування потужної волонтерської мережі задля посилення громад, що приймають внутрішньо переміщених осіб, через впровадження мобільної молодіжної роботи, а також надання психологічної підтримки внутрішньо переміщеним дітям та молодим людям. Посібник містить практичні матеріали для молодіжних працівників та працівниць, рефлексійні блоки, рекомендації з надання первинної психологічної допомоги та молодіжної роботи, тематичні блоки молодіжної роботи з молодими людьми, які постраждали від війни. Посібник був апробований протягом травня-липня 2022 молодіжними працівниками та працівницями для роботи з молодими людьми ВПО. Павло Медина, директор молодіжного центру “Нові крила” (м. Нововолинськ): “Посібник є хорошим інструментом для молодіжних працівників, які горять бажанням допомагати й працювати з молоддю з-поміж ВПО, але не мають відповідного досвіду. Посібник може бути гарним доповненням вже до наявних практик роботи молодіжного працівника/працівниці”. Мар'яна Циганин, начальник відділу молодіжної політики Департаменту молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради: “Матеріал посібника "Молодіжна робота в умовах війни" став для нас у нагоді при плануванні наших заходів та підготував нас до можливих ситуацій із нашими учасниками та учасницями. Так, наприклад, ми прислухалися до рекомендації виявляти потреби наших молодих людей, перш ніж пропонувати активності, дослухатися до їх думки і дозволяти робити власний внесок, впливати на події, вони мали можливість пропонувати цікаві для них теми та формати заходів, власні проєкти. Також з метою інтеграції ВПО молоді у громаду, ми створили умови для подальшого розвитку їх навичок і відносин, почали залучати фінансування для реалізації їх ідей, надали методичну та інформаційну підтримки. Вважаю, що заслуга цього є в рекомендаціях та описаних ситуаціях в посібнику, адже ми переживали, як не будучи психологами, допомогти і не травмувати молодь ВПО та не підштовхувати до конфліктів із молоддю нашої громади і уважно опрацьовували викладений матеріал". Колектив авторів та авторок вірить, що посібник стане корисним молодіжним працівникам та працівницям, які працюють із молодими людьми, які постраждали від війни.

Загальні рекомендації щодо молодіжної роботи з молодими людьми, що постраждали від війни Війна в Україні, яка розпочалася 24 лютого 2022 року внесла певні корективи у молодіжну роботу, додавши додаткові завдання. Проте мета та принципи молодіжної роботи залишаються незмінними. Молодіжна робота – це широкий термін, що охоплює широкий спектр діяльності соціального, культурного, освітнього, екологічного та/або політичного характеру, що здійснюється молоддю, з молоддю та для молоді, в групах або індивідуально. Такі заходи також можуть включати спорт, дозвілля чи послуги для молодих людей. Молодіжна робота здійснюється молодіжними працівниками, що працюють на платній чи добровільній основі, і базується на неформальних та інформальних процесах навчання, орієнтованих на молодих людей та добровільну участь. Основна функція молодіжної роботи полягає у мотивуванні та підтримці молодих людей у знаходженні та слідуванні конструктивними шляхами в житті, тим самим сприяючи їх особистому та соціальному розвитку, а також розвитку суспільства загалом.1 Молодіжна робота може бути дуже різноманітною та відбуватись у різних контекстах, але цінності та елементи молодіжної роботи залишаються однаковими2: ● ● ● ● ● ●

ціннісно-орієнтована: молодіжна робота намагається слугувати більш високим цілям – включенню та соціальній згуртованості; орієнтована на потреби молодих людей: молодіжна робота обслуговує ключові потреби та сподівання молоді, визначені самими молодими людьми; добровільна: молодіжна робота не є обов’язковою і спирається на добровільній участі молодих людей; розвивальна: молодіжна робота спрямована на особистісний, соціальний та етичний розвиток молодих людей; саморефлексивна та критична: молодіжна робота намагається переконатися, що вона робить усе можливе, щоб відповідати її місії; побудована на стосунках: молодіжна робота шукає аутентичного, справжнього спілкування з молодими людьми й робить свій внесок у підтримку життєздатності громад.

Пам’ятаємо про ці принципи, працюючи з молодими людьми, які постраждали від війни. Молодіжна робота, безумовно, є підтримкою індивідуальних можливостей, безпечним місцем для молодих людей, які постраждали від війни, а також для підтримки в процесі інтеграції та адаптації внутрішньо переміщених молодих людей в приймаючих громадах. Молодіжна робота допомагає молодим людям розвивати впевненість, стійкість і довіру, а також будувати позитивні стосунки, у тому числі і з однолітками. Молодіжна робота з молодими людьми, які постраждали від війни, включаючи внутрішньо переміщених молодих людей, вимагає гнучкості та прийняття невизначеності та неоднозначності та пов’язана з метою адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених молодих людей у суспільство. Молодіжна робота може 1

Рекомендація CM/Rec(2017)4 Комітету міністрів Ради Європи державамчленам про молодіжну роботу 2 Портфоліо молодіжної роботи Ради Європи

запропонувати молодим людям простір для самовираження та участі в житті суспільства, висловлення своїх ідей, хвилювань та прагнень, а також створює простір для розкриття та визначення ресурсів, які молоді люди можуть привнести у суспільство. Молодіжна робота відіграє важливу роль для вибудовування міжсекторальної співпраці між різними службами (служби з надання правової допомоги, соціальної допомоги, освітніх послуг, житлова сфера, працевлаштування, тощо), які займаються інтеграцією та адаптацією молодих людей під час війни та післявоєнний час, адже часто доповнює діяльність цих служб у наданні послуг молодим людям і також вистує свого роду містком між молодою людиною та іншими службами у громаді, тому співпраця та комунікація між ними є надзвичайно важливою. Тож, молодіжна робота відіграє важливу роль у сприянні включенню та участі молодих людей, а саме: ●

здатність інтерпретувати, адаптувати та сприяти формуванню нових реалій;

●

швидке реагування на негайні виклики, коли інші структури не в змозі це зробити, і здатність мобілізувати волонтерів та громаду;

●

досвід роботи над залученням молодих людей, включенням та соціальною згуртованістю; і

●

здатність пропонувати інноваційні та творчі рішення, які поєднують знання, політики та практику. Запитання для рефлексії: ●

Як ви сприяєте доступу до можливостей молодіжної роботи, які ви пропонуєте? Як ви контактуєте та знаходите внутрішньо переміщених молодих людей, щоби запропанувати їм різні можливості?

●

З ким ви співпрацюєте з тих, хто працює з тими ж молодими людьми, що і ви? Як ви вибудовуєте синергію?

Форми молодіжної роботи з молодими людьми, які постраждали від війни3 Молодіжна робота може сприяти розвитку можливостей у міжкультурних питаннях, правах людини та неформальній освіті, соціальному залученні, підтримці однолітків, розвитку м’яких і життєвих навичок, відпочинку та інших сферах. Для більшого впливу важливо, щоб молодіжні працівники та працівниці підтримували зв’язки з іншими людьми, які безпосередньо працюють з тими ж молодими людьми, такими як вчителі, поліція та соціальні працівники та працівниці. Як може виглядати молодіжна робота з молодими людьми, що постраждали від війни, включаючи внутрішньо переміщених молодих людей? Пропонуємо вам список сфер дії молодіжних працівників та працівниць: Підтримка екстреного реагування: ●

Мобілізація волонтерів для ініціатив першого реагування, таких як збір та розподіл їжі та одягу, у координації з місцевою владою та гуманітарними організаціями.

Інтеграція у місцеву громаду: ●

Створення простору для культурного навчання та обміну між внутрішньо переміщеними молодими людьми та приймаючою громадою. Такі заходи, як «живі бібліотеки»4, ініціативи, пов’язані зі спортом, музикою чи кулінарією, а також заняття з вивчення мови (якщо є така необхідність).

●

Проведення майстерень з трансформації конфліктів як для внутрішньо переміщених молодих людей, так і у змішаних групах (місцеві та внутрішньо переміщені молоді люди)

Боротьба (онлайн) з мовою ворожнечі та пропагандою: ●

Ініціативи по боротьбі з мовою ворожнечі5 онлайн через підвищення обізнаності та повідомлення про мову ворожнечі, а також розробку нових наративів, пов’язаних з міграцією.

●

Формування навичок критичного мислення та інформаційної гігієни.

Дослідження: ●

Виявлення потреб молодих людей, прислухаючись до їхньої думки та внеску, таким чином краще розуміти ситуації молодих людей та використовувати ці висновки для адвокатування змін на рівні політик.

Розширення прав та можливостей, а також розвиток компетентностей молодих людей: ●

Через взаємопідтримку між однолітками, права людини та неформальну освіту, навчальні програми та семінари на різні теми розвивати різноманітні навички, від цифрових навичок до підприємницьких або життєвих навичок; навчання у

STEP-by-STEP together. Support, Tips, Examples and Possibilities for youth work with young refugees 4

«Не судіть за обкладинкою!» Посібник для тих, хто організовую Живу бібліотеку» ЗАКЛАДИНКИ ПОСІБНИК З ПРОТИДІЇ МОВІ НЕНАВИСТІ ОНЛАЙН ЧЕРЕЗ ОСВІТУ З ПРАВ ЛЮДИНИ 5

змішаних групах (місцеві та внутрішньо переміщені молоді люди) для розвитку зв'язків і спілкування. Підтримка молодіжних ініціатив: ●

Підтримка ініціатив молодих людей і, таким чином, підтримка участі молодих людей, залучення молодих людей до життя громади та пошуку рішень, які впливають на їх життя, зміна наративів про внутрішньо переміщених молодих людей і надання їм простору для подальшого розвитку своїх навичок і відносин; наставництво, фінансування, структури рівноправної підтримки.

Підтримка доступу до прав: ●

Сприяння, шляхом партнерства між місцевою владою та школами, включенню внутрішньо переміщених молодих людей до системи освіти; пропонування позакласних заходів для інтеграції у приймаючу громаду, розвитку життєвих і м’яких навичок та позитивних стосунків з однолітками; надання інформації про права та підтримки доступу до ринку праці чи інших можливостей.

Адвокація прав молодих людей та посилення підзвітності: ●

Виступати в якості адвоката для молодих людей у різних ініціативах; доведення питань, з якими стикаються молоді люди, до відома політиків; підтримка, захист і полегшення доступу до прав.

Навчання та підтримка за принципом «рівний-рівному»: ●

Створення простору дня підтримки та навчання один від одного, об’єднання місцевих та внутрішньо переміщених молодих людей для спільної діяльності та навчання.

Організація дозвілля: ●

Пропонування змістовного дозвілля молодим людям.

Це тільки деякі із варіантів діяльності, які молодіжні працівники та працівниці можуть впроваджувати, працюючи з молодими людьми, які постраждали від війни. Звичайно ці форми діяльності залежать від рівня готовності молодих людей брати участь у цих заходах. Потрібно також пам’ятати, що основний принцип роботи з молодими людьми, які постраждали від війни, є не нашкодь. Запитання для рефлексії (про планування роботи з молодими людьми, які постраждали від війни): ●

Як ви контактуєте/знаходите молодих людей, які постраждала від війни?

●

Які потреби та прагнення молодих людей, які постраждали від війни? Як ви дізнаєтесь про потреби конкретної молодої люди, на які ви як молодіжні працівники можете відреагувати?

●

Як ви плануєте залучити молодих людей, які постраждала від війни, до заходів та спільної діяльності?

●

Як забезпечити безпеку та безпечне середовище для молодих людей, реалізуючи та залучаючи їх до спільної діяльності?

●

Як побудувати довіру з молодими людьми? Як комунікувати з батьками?

●

Які наслідки залучення молодих людей, які постраждали від війни, у тому числі внутрішньо переміщених молодих людей?

●

Як контекст впливає на вашу діяльність та програми, які ви впроваджуєте? Ці молоді люди місцеві, вони внутрішньо переміщені, вони тимчасово у вашій громаді і рухаються далі? Які наслідки слід враховувати щодо існуючої правової бази, програм, можливостей фінансування?

●

Чи можете ви співпрацювати з іншими секторами, щоб покращити свою роботу (наприклад, місцеві органи влади, школи та інше громадянське суспільство та міжнародне організації)?

●

Чи існують культурні та гендерні фактори, про які потрібно знати?

Що молодіжна робота може зробити, щоби підтримати молодих людей, яка постраждала від війни?6 ●

Роль молодіжних працівників та працівниць може/повинна полягати в тому, щоби допомогти молодим людям зв’язатися зі своїми ресурсами, розпізнати їх, трансформувати їх і відчувати себе впевненіше використовувати їх у своїх нових реаліях.

●

Роль молодіжних працівників та працівниць полягає не в тому, щоби зосередитися на травмі та на пережитому травматичному досвіді, а скоріше на стійкості молодих людей. Тому молодіжним працівникам слід уникати пошуків травматичних історій, а зосереджуватися на «усьому іншому, що робить молоду людину молодою». Як говорив Стів де Шазер, співавтор терапії, орієнтованої на рішення, «якщо вас захоплюють деталі, читайте трилери». Він також сказав, що «проблемні розмови породжують проблеми; розмова про рішення створює рішення».

●

Це не означає, що молодіжні працівники повинні ігнорувати травми. Травмовані молоді люди часто демонструють симптоми раптового страху та спогадів, раптового гніву, труднощів із концентрацією уваги, відсутності довіри та труднощів з вкладенням коштів у нові стосунки. У цих випадках молодіжні працівники, звичайно, повинні мати можливість направити молодих ВПО до фахівців, які можуть усунути травму.

●

Молодіжні працівники та працівниці не є психологами чи терапевтами, тому їм слід уникати виконання цієї ролі; по-перше, щоб гарантувати, що будь-яка отримана консультація є професійною та наданою з урахуванням конкретних потреб, а по-друге, щоби захистити себе від побічної травми, слухаючи жахливі історії. Якщо з якихось причин молодіжні працівники стикаються з історіями травматичного досвіду, важливо, щоб їм було надано можливість супервізії, дебрифінгу з колегами чи іншими спеціалістами.

●

Молодіжна робота може бути скоріше простором для створення нової зони комфорту, що дає змогу молодим людям створити простір довіри, «нормальності» та можливості бути молодими, задіяними у теми, які їх хвилюють. Молоді люди повинні відчувати, що від них нічого особливого не очікують, що їм не потрібно виступати або розповідати свою історію, але що в цьому «безпечному місці» вони можуть розвивати довіру та впевненість з іншими молодими людьми та молодіжними працівниками та працівницями.

●

Молодіжна робота може бути місцем, де травмовані молоді люди можуть зрозуміти, що їхня реакція є «нормальною реакцією в ненормальній ситуації». Варто пояснити, що таке травма, а саме, що це природна фізіологічна реакція на небезпеку, що ця реакція корисна для людей, і що є способи повернутися до заспокоєння тіла та продовження нормального життя.

●

Молодіжна робота може бути місцем, де можна порушити табу, а також обговорити болючі або незручні теми, такі як релігійні вірування та практики,

STEP-by-STEP together. Support, Tips, Examples and Possibilities for youth work with young refugees

смерть та ритуали навколо смерті, страхи та бажання. Це може допомогти молодим людям висловитися на складні теми. ●

Молодіжні працівники та працівниці мають пройти навчання з надання першої психологічної допомоги. Як і при першій домедичній допомозі, важливо знати основні перші дії, щоб заспокоїти надмірно збуджену людину, впоратися з травмою та гострим стресом, а також заспокоїтися в дуже стресових ситуаціях.

Ідеї для щоденної молодіжної роботи7

Молодіжна робота полягає в тому, щоби допомогти молодим людям з’ясувати, що їм подобається, що в них виходить найкраще та в чому їх сильні сторони. Йдеться про визнання стійкості молодих людей. Цього можна досягти наступними методами. ●

Зосередження на минулих успіхах. До війни молоді люди мали нормальне життя, тож запитайте їх, що їм подобалося, чим вони займалися, що у них виходило найкраще. Ви також можете запитати їх, як їм вдалося пройти через все, що вони пережили. Це питання акцентує увагу на здібностях і підкреслює докладені зусилля.

●

Зосередьтеся на тому, що йде добре (навіть на найпростіших речах). Що краще за решту? Що є успішним? Якщо ви отримаєте будь-яку відповідь на ці теми, зосередьтеся більше на цих аспектах. Сприяння тому, щоби молоді люди говорити про те, що виходить добре, зміцнює позитивні мережі в мозку та дає змогу молодій людині сформувати більш позитивне уявлення про себе. І не хвилюйтесь; є достатньо інших фахівців, щоб зосередитися на проблемах.

●

Ставлення до кожної молодої людини як до особистості: вони не однакові. Вони не функціонують однаково лише тому, що вони родом із одного регіону чи тому, що вони вимушені були тікати від війни, чи тому, що вони мають досвід війни. Вони не прагнуть до тих самих цілей. Вони не люблять однакові речі. Вони не несуть ту саму травму. Дайте кожній молодій людині можливість бути собою. Єдиного універсального підходу для всіх не існує.

●

Молодіжні працівники та працівниці можуть створити простір для навчання «рівний-рівний», об’єднавши молодих людей разом, об’єднавши місцевих та внутрішньо переміщених молодих людей.

●

Не бійтеся емоцій і створіть простір для них. Молодій людині нормально відчувати смуток, гнів і страх. Дайте їм зрозуміти, що вони можуть висловлювати ці емоції вільно, і що ви готові вислухати, якщо вони цього бажають.

●

Створіть затишний фізичний простір, щоб молоді люди могли просто «бути». Це може бути куточок з подушками, або столик з гарячими напоями, або все, що тільки прийде в голову. Місце, куди вони можуть приходити і тусуватися без будь-яких зобов’язань щось робити.

●

Визначте місцевих спеціалістів, які могли б надати підтримку у разі потреби. Ви не повинні самі виступати в ролі терапевта.

STEP-by-STEP together. Support, Tips, Examples and Possibilities for youth work with young refugees

Що не варто робити, працюючи з молодими людьми, які постраждали від війни? 1. Пам’ятаємо головне принцип роботи з молодими людьми – «не нашкодь» «Не нашкодь» означає не наражати молодих людей на додаткові ризики через наші дії, діяти в найкращих інтересах молодих людей, уникати впливу на них фізичної, психологічної чи емоційної шкоди чи травм. 2. Молодіжна робота – це не терапевтична робота. 3. Якщо ви пропонуєте візуальний контент – уникайте тригерів, які можуть викликати спогади про травматичний досвід (розповіді про війну, насильство, кров, вибухи, тощо) 4. Уникайте вправи та активності, в яких молоді люди мають закрити очі. Закрити очі – втратити контроль. Особливо, якщо в цю мить будуть звучати сигнали тривоги або прозвучить будь-який сильний звук. 5. Уникайте активності, де використовуються сильні та різкі звуки. Наприклад, вправи з повітряними кульками не можна використовувати. Вибух кульки може стати тригером та нанести повторну травму. 6. Розмовляйте простою доступною мовою для молодих людей. 7. Не варто просити молодих людей розповідати історії, не потрібно працювати з травмами минулого та ділитися досвідом травми. Важливо фокусуватися на позитивних спогадах, подіях, говорити про силу, стійкість. 8. Потрібно бути обережним з дотиками під час перших зустрічей. Важливо відчувати групу молодих людей, вибудовувати довіру з ними та між ними та зменшуйте відстань потроху. Якщо ви хочете використати активність, яка передбачає дотики, на початку поясніть молодим людям, що буде відбуватися та для чого. Запитайте, чи вони готові це робити, дайте можливість тим, хто не готовий долучитись до активності, не брати в ній участь, а, наприклад, спостерігати за взаємодією між учасниками та учасницями. Можна дати окреме завдання для тих, хто не буде брати участь, наприклад, надати рапорт на те, що вони спостерігали з точки зору взаємодії між учасниками та учасницями. 9. Всі емоції важливо легалізувати. Важливо створити простір, в якому будь-які емоції іншої людини визнаються та приймаються. 10. Не використовуйте фрази подібні до «я тебе розумію», «час лікує», «у всьому є гарне», «подивися на все оптимістично», «я б на твоєму місці». Ці фрази є не екологічними, коли працюєте з молодими людьми, які пережили кризу та травматичний досвід. Використовуючи ці слова, ви знецінюйте досвід молодої людини. 11. Не обіцяйте того, що ви не зможете зробити. Говоріть правду, що цього не знаєте, або що сконтактуєте з тими, хто може бути в курсі та повернитесь з інформацією. Будьте обізнані та відверті з собою, що ви можете зробити і як можете допомогти. Якщо ми залучаємо молодих людей, ми несемо за них відповідальність. Ви не можете виправдати очікування, якщо ви не можете їх виконати. Це ключ до побудови довіри з молодими людьми.

12. У будь-якому разі не потрібно тиснути на молодих людей. Важливо створити простір для залучення молоді, де вона відчуває свою силу і бажання бути залученою – розуміння своєї сили, сили діяти, повагу до їхніх можливостей. Як говорити про війну з молодими людьми8 Війна – це криза. Ми неодноразово будемо вертатися до цієї тези. І рано чи пізно вам треба буде якось комунікувати з молодими людьми тему війни. Як це робити? Кроки, які ви здійсните, дуже залежать від окремих учасників/учасниць та групи, з якою ви працюєте. Якщо ви працюєте з дітьми до 10 років, то про війну скоріше буде говорити дитина, а не ви. Діти можуть бути дуже прямолінійними з питанням або тим, що вони почули від дорослих в дитячому садку, школі, магазині, місці тимчасового проживання. Будьте уважні до цих сигналів і реагуйте: ● ● ● ● ●

знайдіть час і слухайте, коли дитина хоче поговорити; пристосовуйте розмову до дитини: підбирайте слова, слідкуйте за тематикою та аспектами, про які хоче говорити дитина; перевірте їх почуття, але не тисніть. Використайте картки з емоціями, кольори чи картинки; запевніть їх, що дорослі в усьому світі наполегливо працюють, щоби вирішити цю проблему; запропонуйте їм практичний спосіб допомогти: ви можете разом подумати яким чином ви можете допомогти.

Що стосується молодих людей, то ви також можете/повинні активно сприяти подоланню кризи. ● ● ● ●

●

слухайте і не уникайте складних розмов. Але пам’ятайте про підготовку до складних розмов, ви можете спробувати підготуватися; поясніть, чому важливо звертати увагу на такі події, а не замовчувати їх; будьте готові відповідати на запитання, надавати інформацію та контекст, які допоможуть їх зрозуміти; пам’ятайте про молодих людей із групи ризику, які зазнали травми або втрати (або могли зазнати травми або втрати, але ви про це не знаєте). Регулярно перевіряйте як вони (якщо готові реагувати на емоційні сплески та ваш рівень довіри дозволяє це робити з урахуванням принципу «не нашкодь»); розвивайте разом з ними невеликі конкретні речі (маленькі кроки та завдання), які вони можуть зробити в цій ситуації.

Скоріш за все ви будете працювати зі змішаними групами молодих людей, тож пам’ятайте про таку функцію молодіжного працівника/працівниці, як споглядання за власною цільовою аудиторією, щоб зрозуміти, як краще діяти. Готуйтеся до розмов про війну та пам’ятаєте, що ви не психологи. А можливість перенаправити до психолога існує. До речі, неможливість поговорити про війну може призвести до конфліктів, про які поговоримо в наступній частині.

How to talk about war. Facilitating learning in the face of crisis

Конфлікти, з якими стикаються молодіжні працівники та працівниці Війна – це криза. На думку експертів, це криза, яка завдає колективної травми. Криза також може вплинути на вас як на особистість, вона лякає і жахає нас, робить нас сумними, пригніченими або злими та лютими, що спричиняє: ● ● ● ● ●

відчуття стресу, пригніченість, відсутність відчуття безпеки за себе та за своїх рідних, відсутність впевненості у своєму майбутньому та своїх близьких, емоційне та фізичне вигорання, у всіх нас є колеги, дорогі друзі чи навіть сім’я, безпосередньо постраждали від війни.

Як молодіжні працівники та працівниці ви також знаходитесь і працюєте у кризових умовах, намагаючись зробити все, що ви можете на своєму місці. Молоді люди та їх родини, з якими ви працюєте, також переживають кризу: ● ● ● ● ● ●

травмуючий досвід пов’язаний із військовими діями, вони змушені були залишити свої домівки та втратили все, відсутність відчуття безпеки, втрата зв'язку зі своїми рідними та близькими, відсутність базових необхідних речей (житла, роботи, доступу до освіти, лікування та піклування), відсутність впевненості у майбутньому.

З іншого боку, працюючи зі своїми колегами в кризових умовах часто виникають випадки непорозумінь, страждає ефективність комунікації тому, що рішення потрібно приймати швидко. Це далеко не весь список тих викликів, з якими стикаєтесь ви, ваші колеги та молоді люди, з якими ви працюєте. Всі ці аспекти накладаються один на одний і може спричинити конфлікти як на особистому рівні, з колегами, так і з тим, кому ви намагаєтесь допомогти. Як наслідок, віддаючись на повну в кризових умовах, молодіжні працівники та працівники стикаються з вигоранням, відчуттям несправедливості та невдячності за ту роботу, яку ви виконуєте. Головне розуміти, що ці конфлікти сигналізують про те, що щось має працювати інакше чи для вас особисто, чи для тих, з ким ви працюєте. І це гарна можливість, щоб це зрозуміти та вдосконалити свою роботу. Для цього потрібно знайти відповіді для себе та у команді зі своїми колегами на наступні запитання: ● ● ● ●

Чи ми робимо те, що дійсно потрібно? Звідки ми про це знаємо? Чи та допомога, яку ми надаємо, дійсно відповідає потребам молодих людей? Як ви про це знаєте/дізнаєтесь? Яку роль відіграють молоді люди, з якими ви працюєте, у визначені та аналізі потреб? Чи та ситуація, в якій ви зараз знаходитесь, дозволяє вам робити цю роботу? Проста істина полягає в тому, що ми можемо бути корисними та допомогти 16

молодим людям, тільки тоді, коли ми можемо допомогти собі. Ми можемо бути поруч з молодими людьми і допомогти їм, тільки якщо ми відчуваємо себе. Молодіжний працівник та працівниця має виконувати свою функцію - створювати можливості молодіжної роботи для молодих людей. Ви не можете бути соціальним працівником/працівницею, надавати гуманітарну допомогу, надавати психологічну допомогу, тощо. Пам’ятаємо, що кожен виконує свою роль та функцію - це є запорукою успіху та подолання кризи. Як молодіжний працівник/працівниця ви маєте володіти інформацією та контактами тих служб, провайдерів, які будуть корисні для молодої людини і, визначивши потреби молодої людини, просто перенаправляти та допомагати комунікувати з іншими стейкхолдерами. Це знімить з вас перевантаження. І не забувайте підтримувати вашу енергію на високому рівні, заряджайте батареї та зміцнюйте власну стійкість.

Оцінювання та відслідковування результатів молодіжної роботи Оцінювання та відслідковування результатів вашої діяльності є надзвичайно важливим аспектом, який потрібно враховувати при плануванні вашої роботи з молодими людьми, які постраждали від війні. Оцінювання діяльності зазвичай має декілька сенсів: ●

оцінка того, чи діяльність, яку ми впроваджували, досягла своїх первісних намірів;

●

з’ясування, чи діяльність була виправданою (якщо була), і чи слід в неї вкладати подібні чи додаткові зусилля;

●

вдосконалення самої діяльності та можливої майбутньої діяльності, тобто це означає озирнутися на діяльність та оцінити її якість, а також визначити фактори для покращення.

Молоді люди повинні бути активним учасником процесу оцінювання та забезпечити, таким чином, виконання підходу участі молодих людей до процесу оцінювання проекту. Для того, щоби визначити, що прогрес до досягнення мети зроблений і що кроки ведуть до досягнення нам потрібно визначити показники успіху. Це факти та цифри, які доводять, що ми йдемо правильним шляхом. Показники можуть бути якісними та кількісними. Кількісна оцінка фокусується на «кількості досвіду». Вона має на меті підрахувати або виміряти різні явища. Основні питання, які викликає кількісна оцінка, включають «Скільки?» та «Як часто?». Наприклад:

● Скільки молодих людей брало участь у зустрічі? ● Як часто вони залишалися на зв'язку один з одним після зустрічі? ● Скільки молодих людей повернулось на наступну зустріч? ● Скільки хлопців/дівчат взяли участь у зустрічі? Тому кількісними показниками будуть цифри, які ви можете виміряти та проаналізувати. Якісне оцінювання, з іншого боку, стосується якості програми та досвіду. Отже, якісна оцінка розглядає значення досвіду для різних суб’єктів. Це може бути як на індивідуальному, так і на груповому рівні, наприклад, досвід молодих людей, які беруть участь у зустрічі. Питання, які зазвичай піднімає якісна оцінка, це «Як» та «Чому». Наприклад:

● Чому більшість учасників події були хлопці/дівчата? ● Чому учасники та учасниці не прийшли на наступну зустріч? ● Як змінили відносини між учасниками та учасницями після зустрічі? ● Як змінився рівень довіри у групі? ● На скільки відкрито учасники та учасниці висловлюють свою думку?

● Як змінилася поведінка молоді після зустрічі? ● Наскільки задоволені молоді люди зустріччю? Важливо зазначити, що ефективна оцінка діяльності, як правило, передбачає поєднання як кількісних, так і якісних методів оцінки. Вони надають різні типи інформації, що дозволяє отримати більш широке та чітке уявлення про ефективність вашого проєкту. Тому якісні показники будуть базуватися на поясненнях та спостереженнях, які ви зможете пізніше проаналізувати. Модель Кіркпатріка: точки фокусу для проведення оцінки заходу Рівень 1. Реакція Запитання: Чи задоволені учасники/учасниці активністю? Чи вона їм сподобалася? Перший рівень вимірює почуття, енергію, ентузіазм, зацікавленість, ставлення та підтримку. Однак на цьому рівні відображаються слова, а не дії (як правило, в письмових оціночних формах чи усному оцінюванні). Рівень 2. Навчання Запитання: Чого учасники/учасниці навчилися протягом активності? В неформальних контекстах на етапі підведення підсумків можна дати учасникам/учасницям можливість продемонструвати набуті знання чи навички, незалежно від того чи навчання було про теоретичні концепції чи конкретні навички. Це може виглядати як майстерня, яку учасники/учасниці самі проведуть, рольова чи симуляційна гра з можливістю рефлексії та зворотного зв’язку. Рівень 3. Поведінка Запитання: Чи учасники/учасниці змінили свою поведінку в залежності від того, чого вони навчилися? Аналізувати поведінкові зміни в учасниках/учасницях непросто. Особливо в умовах молодіжної роботи, коли короткі тренінги – це щоденна реальність. Є постійна потреба слідкувати за розвитком та здобутками учасників/учасниць. Рівень 4. Результати Запитання: Чи поведінкові учасників/учасниць?

зміни

позитивно

вплинули

на

організації

Чи учасники/учасниці втілили здобуте знання на тренінгу? Чи вони вплинули на загальну роботу організації або молодих людей, з якими вони працюють? Цей рівень оцінювання фокусується на організаціях, до яких належать учасники й учасниці, та тому,яку користь приносять натреновані учасники й учасниці своїм організаціям. На що ми спрямовуємо оцінювання в рамках зустрічей з молодими людьми: ● ● ●

кількість молодих людей, які беруть у наших зустрічах кількість хлопців та дівчат, які беруть участь у зустрічах кількість волонтерських ініціатив розроблених та реалізованих молодими людьми як результат ваших зустрічей 19

● ● ● ● ● ● ● ●

рівень впевненості та стійкості молодих людей рівень довіри молодих людей до вас та один до одного рівень знань про місцеву громаду (що де є? де і як можна задовольнити власні потреби? хто може допомогти та де шукати допомогу?) рівень інтеграції молодих людей до місцевої громади рівень залученості молодих людей до діяльності у приймаючій громаді наскільки молоді люди вільно висловлюють свої думки та потреби рівень сформованості життєвих навичок молодих людей з тематичних блоків наскільки молоді люди вибудували соціальні зв’язки у приймаючій громаді

Методи, які можна використовувати для оцінювання зустрічей за участю молодих людей9 1. Індивідуальні методи: ● ●

●

опитувальники лист до себе (можна запропонувати молодим людям написати такий лист собі на початку, а потім в кінці зустрічей запросити їх відкрити і прочитати. Цей процес анонімний, за бажанням можна запросити молодих людей поділитись своїми думками щодо того, наскільки справдилось те, що вони писали) Щоденник: це метод індивідуальної рефлексії досвіду, який отримують молоді люди. Можна пропонувати молодим людям писати у блокноті власні рефлексії після кожної зустрічі. Можна запропонувати запитання, які допоможуть молодими людям у цьому процесі: Опишіть, що сталося сьогодні своїми словами. Чи були якісь важливі моменти? Чи крутиться у вашій голові якесь питання/думки/ідеї? Чи є щось «нове», що ви сьогодні дізналися? Чи є щось, на що ви хотіли б звернути увагу? Щоденники можна створити разом з учасниками, використовуючи різні матеріали (вирізки із журналів, різний папір). Це зробить його персональним та відображатиме особистість молодої людини та створить додаткову мотивацію щосб в ньому писати.

2. Групові методи – ці методи використовуються, щоби перевірити почуття або думки групи на певному етапі програми або оцінити зустріч. ●

●

Три слова: учасникам та учасницям пропонується написати для себе три слова, які описують їхні відчуття від дня. Потім учасникам/учасницям пропонується назвати свої слова, які записуються на фліп-чарті. Після цього можна розпочати дискусію про значення цих слів. Це зазвичай веде до жвавої дискусії Телеграм: цей метод є доречним після виснажливого дня або сесії, коли немає сил для глибинного оцінювання. Учасникам/учасницям пропонується кілька хвилин подумати про день або сесію, а потім поділитися своєю думкою з групою в трьох словах: позитивне слово – негативне слово – заключне слово. Наприклад: інтенсивний – головний біль – виснажений. Обов’язково запишіть на фліпчарті те, що озвучується, і в кінці можна зробити короткий підсумок того, що відчуває група. Якщо час обмежений, вправу можна завершити, попросивши учасників/учасниць прочитати телеграми один одного. Інший спосіб поділитися результатами — запропонувати написати телеграми на стікерах та повісити їх на стіну, щоб усі прочитали.

T-Kit on Educational Evaluation in Youth Work

●

Вимірювання ногами: учасникам/учасницям пропонується рухатися по кімнаті відповідно до їх позиції щодо висловлювань, які зачитуються про програму, або інших аспектів, що оцінюються. Для цієї вправи потрібна велика кімната та в центрі можна покласти предмет, відносно якого будуть рухатись. Фасилітатор/фасилітаторка зачитує висловлювання, а учасники/учасниці обирають місце в кімнаті відповідно до їхньої думки щодо цього твердження. Чим більше учасники/учасниці погоджуєтесь з твердженнями, які зачитуються, тим ближче вони підходите до центру Чим більше учасники/учасниці не погоджуєтеся, тим далі від центру вони мають відійти. Після того, як кожен вибрав свою позицію, учасників/учасниць можна попросити пояснити, чому вони стоять на місці.

Візуальні групові методи

●

Термометр: простий методом «вимірювання температури в групі». Термометр можна намалювати на фліп-чарті. Учасникам/учасницям пропонується поставити персональну позначку (їхнє ім’я або ініціали) на температурі, яку вони відчувають, найкраще відображає те, як вони бачать певну частину програми або як вони відчувають атмосферу в групі. Спідометр: як учасники ставляться до темпу програми? «Спідометр» пропонує учасникам висловити свої відчуття щодо ритму програми та може використовуватися як метод постійного (щоденного) оцінювання. Намалюйте спідометр на фліпчарті та попросіть учасників поставити свою особисту оцінку відповідно до їхньої думки про темп програми. Аплодисменти: метод використовується як розігрів для більш глибокого оцінювання. Попросіть учасників/учасниць сформувати коло. Фасилітатор/фасилітаторка зачитує різні елементи програми і відповідно до задоволення цим елементом учасники плескають у долоні. Чим вищий рівень задоволення, тим гучнішими та довшими мають бути оплески. Дерево блобів: Учасникам/учасницям групи пропонується висловити свої почуття та/або враження від програми чи інших аспектів, таких як навчання, динаміка групи тощо. Для цього учасникам/учасницям пропонується вибрати одну з фігур на малюнку, яку вони вважають найбільш репрезентативною для їхнього настрою чи душевного стану щодо аспекту, який оцінюється. Коли кожен вибрав свою фігуру, учасники/учасниці пояснюють один одному причини свого вибору. Піца якості/Мішень: намалюйте на фліпчарті мішень, яка має чотири концентричні кола і розділена на чотири сфери (або більше): очікування, програма, особиста залучення, нове навчання. Роздайте учасникам маркери або чотири маленькі кольорові стікери. Попросіть їх самостійно оцінити діяльність у відповідних сферах: наскільки справдились їхні очікування? наскільки вони задоволені програмою? наскільки вони відчували особисту залученість? чи дізналися вони чогось нового? Ближче до центру мішені – вищий рівень задоволення відповідною сферою. Стіна відгуків та пропозицій.

●

Сад квітів: повісьте на стіну довгий аркуш паперу та намалюйте на ньому сад. Додайте до малюнку наліпку або малюнок зернятка на кількість учасників. Зернятко відображає розвиток кожного/кожної учасника/учасниці протягом усього навчання. Наприкінці першої зустрічі запросіть учасників підписати власне зернятко і домалювати його відповідно до того наскільки та як вони виросло по відношенню до особистого розвитку. Запрошуйте учасників/учасниць домальовувати свою рослину в кінці кожної зустрічі. До саду важливо звернутись в кінці навчання та поговорити на скільки та як відбувся особистий розвиток кожного та кожної.

Важливим методом оцінювання є зворотній зв’язок. Його ефективно використовувати при індивідуальній роботі з молодими людьми. Більше про те як надавати та отримувати зворотній зв’язок тут.10 Важливим аспектом, який допоможе вам оцінити результати вашої діяльності є аналіз потреб молодих людей, з якими ви працюєте. Зібрати ці потреби можна, запропонувавши молодим людям заповнити анкету після першої зустрічі. Важливо зазначити, що інформація анкети є конфіденційною та допоможе відслідковувати зміни кожного учасника/учасниці з часом. В анкеті потрібно зазначити: ● ● ● ● ●

особиста інформація (ПІП, контактна інформація, звідки приїхала); питання, що стосуються базових потреб (їжа, здоров’я, потреби); питання, що стосуються доступу молодих людей працевлаштування; питання, які стосуються хоббі молодих людей, їх зацікавленостями у довоєнний час; питання, які стосуються власного внеску в життя громади, хотіли, могли робити, до чого могли/хотіли долучитись.

молода людина житло, побутові до

освіти

та

зайнятістю

та

того, щоби вони

Ці потреби важливо зібрати, а також надзвичайно важливо їх відслідковувати. Можливо ви не зможете через ваші зустрічі задовольнити всі потреби молодих людей, але ви можете перенаправити та сконтактувати молодих людей з іншими структурами та організаціями, які можуть допомогти. Додатково з теми 1. T-Kit 10: Educational Evaluation in Youth Work (англійською): розділ "Pots, pans and spices" Practicing educational evaluation! Educational evaluation in practice! 2.

T-Kit 6: Training Essentials (англійською): розділ Training in motion

3. T-Kit 3: Project Management 4. УЧАСТЬ МОЛОДІ: НОТАТНИК ДЛЯ МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ

https://rm.coe.int/notebook-on-youth-participation-for-youth-centres-yfdua/1680a4e8a8

Поради від психологів Як і для дітей молодшого віку, для підліткам дуже важлива ваша реакція на різні ситуації. Якщо дорослі поводяться спокійно, наскільки це можливо, співчувають без докору, підтримують і на етапі відновлення допомагають дітям та підліткам бачити позитив навіть у найважчій ситуації, то й підлітки почуваються більш захищеними. Наслідуючи стилі поведінки значних дорослих, вони практично тренуються, виробляючи свої власні стилі поведінки й реагування. Підлітки на відміну від дітей вже мають деякі особисті способи впоратися зі стресом. Але не завжди ці способи адекватні ситуації, як через брак досвіду, так і через «гормональну бурю» організму, який дорослішає. Внутрішні процеси, які породжує досвід екстремальних подій, можуть переживатися підлітком гостріше, а реакції бути інтенсивнішими саме через вік. У підлітка ще не сформовано індивідуальний стиль подолання труднощів, підліток шукає соціальної підтримки і водночас демонструє агресію. Переважною реакцією на негативні ситуації є реакція протесту: бажання всьому світу довести свою винятковість і силу, і разом із цим перевірити на міцність своє оточення, щоб відчути себе у безпеці та повернути довіру до світу. Тому старші школярі вимагають через свої вікові особливості своєчасної підтримки (слова «я знаю, ти з цим впораєшся, і я допоможу тобі, якщо дозволиш» або «я розумію, що не хочеш кричати, просто ти дуже засмучений»), — така підтримка допоможе проявитись соціально адаптивним формам поведінки. Дитяча психіка має велику здатність до самовідновлення і в більшості випадків підліток може впоратися з наслідками травми за допомогою підтримки близьких людей. Якщо ж така підтримка не буде надана, можлива поява (загострення) асоціальної поведінки, посилення депресивних станів, розвиток залежностей (комп'ютерної, алкогольної) тощо. Тому дуже важливо спостерігати за дітьми, щоб виявити можливі прояви травматичного стресу. Прояви травматичного стресу у підлітків (13-18 років) ●

Розлади сну (можуть бути як кошмарні сни, так і порушення сну за часом, його уривчастість).

●

Порушення апетиту, аж до анорексії, булімії.

●

Надмірне збудження, дратівливість, агресивність.

●

Сильна тривожність, реактивна поведінка при звуках/спалахах, що нагадують про події, що травмують.

●

Безвідповідальна чи ризикова, хуліганська поведінка, відхід в асоціальну групу або, навпаки, різке зниження бунтарства проти батьківського контролю.

●

Пригнічений настрій, розумове та фізичне виснаження.

●

Зниження концентрації уваги, здатності зосередитись, погіршення пам'яті.

●

Переживання почуття безпорадності та непотрібності або почуття провини, аж до суїцидальних спроб.

●

Усунення, приглушеність почуттів, уникнення емоційної та тілесної інтимності.

●

Втрата інтересу до протилежної статі.

●

Психосоматичні прояви (захворювання та порушення організму на нервовому ґрунті).

●

Підвищена турбота про членів сім'ї.

●

Уникнення розмов про травматичну подію. Поради як допомогти підліткам після кризової події Реакції/поведінка

Усунення, сором, вина.

Реагування

Приклади того, що робити та говорити

Виділіть час на обговорення з підлітком події та його почуттів.

«Багато підлітків і дорослих почуваються так само, як ти, зляться і звинувачують себе в тому, що могли б зробити більше. Це не твоя провина. Пам'ятай, що навіть спеціалісти наприклад: пожежники можуть сказати, що нам не вдалося б більше нічого зробити».

Акцентуйте увагу на тому, що такі почуття поширені та скоригуйте надмірне самозвинувачення, реалістично пояснивши, що насправді можна було зробити. Самоусвідомлення: страхи, почуття вразливості, страх отримати «клеймо» ненормального.

Допоможіть підліткам зрозуміти, що ці почуття є поширеним явищем.

«Я переживав щось подібне. Переляканий і безпорадний. Більшість людей почуваються також, коли трапляється лихо, Заохочуйте їх підтримувати навіть якщо зовні виглядають стосунки з сім'єю та такими ж спокійними». людьми, які потребують допомоги у процесі «Мій мобільний телефон знову відновлення. працює. Подзвониш Петру, щоб дізнатися, як у нього справи?»

Поради як допомогти підліткам після кризової події Реакції/поведінка

Деструктивна поведінка: вживання алкоголю та наркотиків, ризикована сексуальна поведінка, ризикована поведінка.

Реагування

Допоможіть підліткам зрозуміти, що ризикована поведінка – небезпечний спосіб виражати сильні почуття (такі як гнів) щодо того, що сталося. Обмежте доступ до алкоголю та наркотиків. Поговоріть про небезпеку надмірно ризикованої сексуальної активності. Прислухайтесь, куди вони йдуть і що збираються робити.

Страх повторення події та реакції на нагадування.

Допоможіть їм визначити різні нагадування (людей, місця, звуки, запахи, відчуття, час доби) та роз'ясніть різницю між подією та нагадуваннями, що виникають після неї. Поясніть підліткам, що репортаж про катастрофу у ЗМІ може спровокувати страх, що ця подія повториться.

Приклади того, що робити та говорити «Багато підлітків та деякі дорослі після такої катастрофи відчувають, що виходять з-під контролю та зляться. Вони думають, що алкоголь чи наркотики їм якось допоможуть. Це нормально так почуватися, але так поводитися – погана ідея». «У цей час дуже важливо, щоб рідні знали, де ти і як з тобою зв'язатися». Запевніть їх, що такі пориви є тимчасовими, поки все не стабілізується.

«Якщо тобі щось нагадує про ту подію, ти можеш собі сказати: «Зараз я засмучений, бо мені це згадалося, але тепер все інакше, бо жодного урагану немає і я в безпеці». Запропонуйте: «Перегляд новин може зробити тільки гірше, тому що інтенсивно прокручують ті самі картинки знову і знову.

Поради як допомогти підліткам після кризової події Реакції/поведінка

Реагування

Приклади того, що робити та говорити

Різкі зміни у міжособистісних відносинах: підлітки можуть відсторонитися від батьків, сім'ї, навіть однолітків; вони можуть бути інтенсивними та відповідати на реакції батьків у критичні моменти.

Поясніть, що варто очікувати напруги у стосунках. Зверніть увагу, що кожен має потребу в підтримці сім'ї та друзів протягом періоду відновлення.

Скажіть: «А знаєте, те що ми дратуємося абсолютно нормально, враховуючи те, через що ми пройшли. Я думаю, що ми справляємось просто чудово. Як добре, що ми можемо підтримати один в одного».

Заохочуйте підтримувати членів сім'ї щодо відвідування різних курсів відновлення. Візьміть відповідальність за свої почуття.

Ви можете сказати: «Це дуже цінно те, що ти залишаєшся спокійним, коли інші сваряться. Я знаю, що тобі теж не легко». «Я хочу вибачитись за те, що так різко відповіла тобі вчора. Я ще більше працюватиму над собою, щоб зберігати спокій».

Радикальні зміни у поглядах.

Поясніть, що зміни поглядів у людей після катастроф є поширеним явищем, але через деякий час вони можуть про себе згадувати.

«Ми всі у великому стресі, коли людське життя порушується таким чином, ми відчуваємо себе зляканими, злішими, сповненими бажанням мститися. Зараз так не виглядає, але нам усім стане краще, коли ми повернемось до структурованої щоденної діяльності».

Передчасне дорослішання (хочуть залишити школу, одружуватися).

Заохочуйте до відстрочення прийняття основних життєвих рішень. Знайдіть інші шляхи надання підлітку більшого почуття контролю.

«Я знаю, ти хочеш покинути школу та піти працювати, щоб допомогти. Але зараз важливо не ухвалювати серйозних рішень. Кризовий період не найкращий для серйозних змін».

Поради як допомогти підліткам після кризової події Реакції/поведінка

Турбота про інших постраждалих та сім'ю.

Реагування

Приклади того, що робити та говорити

Заохочуйте до конструктивної діяльності під наглядом інших, але не завантажуйте їх зайвою відповідальністю.

Допоможіть підліткам визначити діяльність, що відповідає їхньому віку і має для них сенс (прибирання шкільного двору від каміння, збирання грошей та допомога нужденним).

Чого не варто робити: ●

Не примушуйте розповідати свої історії.

●

Не перебивайте та не підганяйте.

●

Не висловлюйте власну думку про ситуацію особи, просто слухайте.

●

Не торкайтесь особи, якщо Ви не впевнені, що це доречно.

●

Не судіть їх вчинки чи бездіяльність або ж їхні почуття. Не кажіть: «Тобі не слід почуватися так» чи «Радійте, що вижили».

●

Не переповідайте чужі історії.

●

Не розповідайте про власні негаразди.

●

Не давайте порожніх обіцянок та підбадьорювань.

●

Не думайте, що Ви зобов'язані вирішувати всі проблеми осіб за них.

Програма курсу занять для дітей та молоді з числа внутрішньо переміщених Тематичні блоки для молодіжної роботи з молодими людьми, які постраждали від війни Блок 1. Знайомство У блоці знайомство ми починаємо вибудовувати зв’язки з групою молодих людей та молодих людей один з одним. Рекомендуємо присвятити декілька зустрічей цьому блоку. Виклики, які варто враховувати на цьому етапі: ●

стримане ставлення та відстороненість;

●

страх перед невідомим;

●

нерозуміння того, що буде відбуватись;

●

відсутність досвіду участі в неформальній освіті;

●

відсутність довіри до вас та інших учасників та учасниць.

На цьому етапі молоді люди відчувають побоювання або навіть занепокоєння – це нормально. Невпевнені в очікуваннях або роботі групи, вони можуть мати запитання щодо доцільності поведінки, вони можуть бути тихими або сильно покладатися на ввічливе спілкування. Зазвичай цей етап потрібен для встановлення чітких очікувань, побудови стосунків та надання молодим людям можливості бути лідером/лідеркою. На цьому етапі роль молодіжного працівника/працівниці: ● ●

●

● ●

створити сприятливий клімат: молоді люди мають відчути, що вони тут у безпеці, можуть вільно висловлюватись, що принципи участі та рівності збережені; уточнити ролі та очікування: важливо сказати, хто ви та запитати про очікування молодих людей від зустрічей, а також можна запитати про те, які виклики/страхи вони мають у зв’язку з участю у цих зустрічах та який особистий внесок вони можуть зробити до зустрічей; визначити цілі та забезпечити структуру: чому ці зустрічі ініційовані та проводяться, як вони будуть виглядати (як часто, коли та де вони будуть проводитись, які теми); познайомити учасників: криголами, вправи на знайомство; створення команд та інтеграція: інтеграційні вправи та вправи на командну взаємодію.

Обираючи вправи на знайомство важливо фокусуватися на унікальності та індивідуальності кожного та кожної в групі, а також на тих аспектах, які є об’єднуючими. Також важливо фокусуватись на позитивних аспектах особистості та досвіду людини. Важливо!!! ми не звертаємося та не запитуємо про травматичний досвід. Обираючи криголами, інтеграційні активності та вправи на побудову команди потрібно бути обережними з особистим простором, дотиками та обіймами. Важливо також залучити учасників до обговорення того, що допоможе їм разом комунікувати. Це, наприклад, можна зробити так:

1. У малих групах зробити список 10 дій або поведінки, які є деструктивними для спільної комунікації. Записати їх на аркуші паперу. 2. Зі свого списку вони вибирають 3 «найкращі» в порядку ранжування. Та поведінка, що буде на горі списку, має бути представлена у живій статуї (скульптурі) іншим групам. Решта учасників та учасниць мають інтерпретувати, що означає статуя. 3. Після цього фасилітатори створюють спільний список з учасниками та учасницями принципів групової комунікації. 4. Деякі варіанти подібних принципів: ● ● ● ●

Взаємна повага Одночасно може говорити одна людини Говоримо про себе та від себе, говоримо Я, а не Ми Говоріть про свої особисті реакції і будьте обережні з інтерпретаціями, тощо …. Вправи на знайомство

Вправа «Я добре вмію…» Ця вправа спрямована на розвиток самооцінки, демонструючи різноманітність і солідарність у групі. Час: 15 хв Кількість: 8-25 Матеріали: Інструкція: 1. Попросіть усіх стати в дуже широке коло. Спочатку зробіть дуже велике коло з тим, щоб із кожним новим раундом коло поступово звужувалося. Зрештою учасники/учасниці будуть стояти дуже близько один до одного. 2. Запросіть кого-небудь (будь-кого) зробити крок у середину кола і розказати, що він/вона вміє добре робити. 3. Тепер попросіть решту групи зробити крок вперед і повторити ім'я цієї людини і те, що він/ вона вміє добре робити. 4. Потім попросіть наступну людину зробити один крок уперед і стати в середину кола та продовжити гру. Вправа «Швидкі зустрічі» Час: 45 хв. Кількість учасників/учасниць: 8 + Матеріали: аркуш паперу та ручку на кожну людину Інструкція: 1. Поясніть учасникам та учасницям, що зараз вони візьмуть участь у швидких побаченнях, щоби дізнатись один про одного. Роздайте їм аркуші паперу та ручки та попросіть намалювати годинник із зазначеними жодинами від 1 до 12.

2. Поясніть, що перед тим, як йти на зустріч, нам потрібно домовитись з конкретною людиною про певний час зустріч. Запросіть їм протягом 10 хв. привітатись та назначити зустріч на кожну годину з однією людиною із групи. 3. Коли всі мають заплановані зустрічі, можна розпочинати спілкування. Поясніть, що ви будете називати тему для розмову та годину. Учасникам та учасницям потрібно знайти людину, з якою вони домовились зустрітись на відповідну годину та поговорити на задану тему. Одна зустріч триває 2 хв. Запитання для спілкування: ●

Як вас звати та що означає ваше імʼя?

●

Який ваш улюблений фільм/серіал?

●

Яку музику ви полюбляєте слухати?

●

Як виглядає ваш ідеальний ранок?

●

Чим полубляєте займатись у вільний час?

●

Яка ваше хобі?

●

Яка ваша улюблена їжа?

●

Що робить вас щасливими?

●

Яка ваша улюблена гра?

●

Хто або що вас надихає?

●

Як виглядає ваш ідеальний вихідний?

●

Чим ви найбільше пишаєтесь?

4. Обговорення. Запросіть учасників та учасниць до спільного кола. Розпочніть обговорення досвіду цієї вправи. Для початку запитайте учасників як вони себе почувають після цієї вправи, які в них враження від вправи: Питання для обговорення в загальному колі: ●

Що цікавого ви дізнались один про одного?

●

Чи знайшли щось спільне? Що саме?

●

Що вразило найбільше?

Вправа «Полювання за скарбами» Час: 20-30 хв. Кількість учасників та учасниць: 8 + Матеріали: – Інструкція: Запросіть учасників сформувати групу відповідно до характеристики, яку ви будете називати. Для початку можна запросити учасників та учасниць обʼєднатись у групи по чотири-пʼять людей та представитись одине одному. Дайте групі достатньо часу, щоб об’єднатися. Далі можна пропонувати різні характеристики для обʼєднання. Наприклад: ● ●

Знайдіть іншу людину, яка має «такий самий» розмір взуття, як і ви Знайдіть ще трьох людей, яким подобається така ж музика

● ● ● ●

Знайдіть двох людей, які люблять однакові види відпочинку (їзда на велосипеді, плавання, перегляд телевізора, читання, музика тощо) Група людей, які мають елементи одягу однакового кольору і представтесь Люди, чиї імена мають однакову першу літеру в імені Люди, які народилися в одну пору року (осінь, зима, весна, літо)...

Вправа «Спільне та унікальне» Час: 30-40 хв. Кількість учасників та учасниць: 8+ Матеріали: 1 фліпчатр на групу, маркери Інтсрукція: 1. Обʼєднайте учасників у групи по чотири-пʼять людей. Поясніть, що вони мають створити постер своєї групи, на якому мають зазначити: ●

Характеристики, які є спільними для всіх у групі

●

Характеристики, які є унікальними для кожного/кожної у групі.

Для роботи у групі дайте 15-20 хв. 2. Презентація постерів. 3. Обговорення. Запросіть учасників та учасниць у спільне коло. Запросіть поділитись як вони почуваються після вправи, які у них загальні враження. Запитання для обговорення: -

Що цінного ви дізнались один про одного?

Зо було легше віднайти спільне чи унікальне?

Як ми можемо використати наші спільності під час роботи?

На скількі наші унікальності будуть нам допомагати у спільній роботі?

Вправа «Хто я?»11 Час: 25 хв. Кількість учасників: 8+ Матеріали: ● Кольорові ручки і маркери, по можливості різних кольорів для кожного учасника/кожної учасниці ● Достатня кількість паперу з розрахунку один аркуш на людину ● Папір для фліпчарту і маркери Інструкція: 1. Для розминки попросіть учасників/учасниць розділитися на пари, щоб сформувати диску-сійні групи. Попросіть їх уявити собі, що вони – мандрівники/мандрівниці, і представитися одне одному. 2. Тепер попросіть учасників/учасниць подумати з приводу того, що важливого або цікавого можна дізнатися про людину при першій зустрічі, і обговоріть загальні категорії інформації. Наприклад, ім'я, вік, стать, національність, роль у сім'ї,

Компас: посібник з освіти з прав людини за участю молоді 31

релігія, етнічна приналежність, робота/навчання, улюблена музика, хобі, спорт, загальні симпатії і антипатії та багато іншого. 3. Тепер поясніть, що учасники/учасниці мають з'ясувати, наскільки багато вони мають спільного з іншими членами групи. Роздайте їм папір і ручки і скажіть, що першим кроком для кожного з них є презентація їх ідентичності. Вони мають представити себе зірками, різні аспекти особистості яких випромінюються в суспільстві. Попросіть людей надати 8-10 найбільш важливих аспектів своєї особистості й намалювати їхню особисту зірку. 4. Нехай учасники/учасниці пройдуть по колу і порівняють свої зірки. Коли вони знаходять когось, із ким мають однакові «промені», вони мають вказати ім'я цієї людини поряд із «променем». (Наприклад, якщо Ян і Павло мають промінь «репер», вони повинні напи-сати імена один одного біля цього променя). Дайте їм для цього 15 хвилин. 5. Тепер знову зберіть їх та попросіть учасників/учасниць поговорити про те, наскільки ін-дивідуальним кожен з них виявився. Ви можете запитати: ●

Які спільні аспекти особистості можуть мати люди, а які є унікальними?

●

Наскільки схожі або різні люди в групі? Чого люди мають більше порівняно одне з одним: спільних чи відмінних рис?

6. Нарешті опрацюйте з групою аспекти особистості, які люди вибирають, і ті, які їм прита-манні з народження. Напишіть їх у два стовпчики на фліпчарті. Дебрифінг та оцінка: Тепер переходьте до обговорення того, що люди дізналися про себе і одне про одного, а також про наслідки вправи для прав людини. ●

Що учасники/учасниці дізналися про себе? Чи важко було виділити 10 найбільш значу-щих аспектів їхньої особистості?

●

Чи були учасники/учасниці здивовані результатами порівняння зірок? Вони знайшли більше чи менше спільного, ніж очікували?

●

Як поставилися учасники/учасниці до різноманітності в групі? Можливо, вони вважають, що саме через склад групи їм було цікаво, чи разом їм було важче працювати?

●

Чи були такі аспекти особистості інших людей, що викликали в учасників/учасниць рі-шучу реакцію на зразок «Я – ні»? Наприклад, я не футбольний фанат, я не слухаю техно, не люблю собак, не гомосексуал і не християнин.

●

Як розвивається особистість? Які аспекти формуються суспільством, а які є вродженими і незмінними?

●

Стосовно гендерних питань, зокрема, які аспекти формуються суспільством, а які є вродженими і незмінними?

●

Чи використовують учасники/учасниці слова «жінка» або «чоловік»? Із чим вони асоцію-ють слова «жінка» і «чоловік»? Чи однакові асоціації для обох статей і для всіх чоловіків і всіх жінок?

●

Наскільки людей судять за їхніми індивідуальними якостями і наскільки – за груповими, відповідно до групи, до якої вони належать?

●

Якою мірою люди можуть вільно формувати свою власну особистість? Які є наслідки цього для них самих і для суспільства, а особливо для права людини на рівність та по-вагу? Додаткові вправи на знайомство: Компас: посібник з освіти з прав людини за участю молоді

Мої емоції, як давати їм раду Робота з емоціями є важливим аспектом роботи з молодими людьми, які постраждали від війни. Як молодіжні працівниці та працівниці ми не є терапевтами. Ми не можемо взяти на себе відповідальність працювати з травмами. Але те, що ми можемо зробити – це прийняти емоції молодих людей, навчити визначати ті емоції, які ми відчуваємо, та спробувати навчити молодих людей трансформувати їх. Емоції можуть переповнювати, але важливо використати цей простір і спробувати зрозуміти власні почуття та прийняти їх, оскільки вони передають важливе повідомлення про наші потреби та межі. Подумайте про способи, які допоможуть учасникам та учасницям визначити та назвати свої почуття та потреби, наприклад, за допомогою карток з потребами та емоціями (Додаток). За допомогою цих карток ви можете допомогти учасникам набути та розвивати здатність ідентифікувати, висловлювати, інтерпретувати та розмірковувати над своїми почуттями та потребами. EmotionAid – це набір з п’яти вправ для управління емоціями та реакціями під час кризи. Цей практичний інструментарій спрямований на саморегуляцію та першу емоційну допомогу. Вправи допомагають зміцнити витривалість і здатність долати щоденні труднощі, а також зняти напругу під час криз і особливо у стресових періодах. Мій безпечний простір – у кожного з нас є місце, де він/вона почувається в безпеці та захищеності. Це може бути особливе місце всередині чи зовні, лавка, місце під деревом, біля річки, галявина, місце з краєвидом, … все, що створює враження комфорту та дозволяє учасникам розслабитися. Такі місця можна легко знайти або створити за допомогою дрібниць. Провітрювання/Вентиляція – непрямий підхід, щоб подолати емоції учасників та учасниць, «підняти їх у повітря» та розпочати дискусію щодо можливих дій. У малих групах учасники говорять про «емоції», «думки» та «дії» (кожен заголовок на одному листі фліпчарта). Вони записують важливі моменти та переходять до наступного фліпчарту. По-перше, ця вправа дає можливість поділитися емоціями, визнати їх і виявити, що інші відчувають те ж саме. По-друге, це дозволяє нам показати зв’язок між думками та емоціями та назвати ті дії, які можуть допомогти нам направити нашу енергію та перетворити складні емоції на маленькі дії. Додатково з теми: 1. Важливі навички в період стресу: ілюстроване керівництво. World Health Organisations 2. Ресурс з різними вправами для підтримки благополуччя: Recipes for Wellbeing (є переклад українською)

Робота з дітьми та молодими людьми через методологію арт терапії Техніки арт-терапії можуть допомогти впоратись зі стресом та тривогою, покращує психоемоційний фон. Атр-терапевтичні вправи є гарним інструментом для дослідження ідей, подій та почуттів, розвитку міжособистісних відносин і навичок, посилення впевненості в собі та своїх силах. В основі підходу лежить творчий процес, для якого можна використовувати різні матеріали та інструменти: фарби, олівці, пластилін, глину, музику, танці, тощо. Арт-терапевтична сесія складається з двох частин: 1. Творча частина. Безпосередня творча діяльність (малювання, створення колажу, ліплення з глини тощо). Як правило ця частина є невербальною та не містить конкретної структури поведінки. Ця частина містить основу арттерапевтичної сесії. 2. Обговорення – вербальна частина. Ця частина має свою структура і має йти одразу після першої частини. Ця частина включає обговорення виконаної роботи. Учасники та учасниці висловлюють свої враження і відчуття, висловлюють своє ставлення до процесу роботи. Вправи з арт-терапії

Вправа «Намалюй своє ім’я» Запросіть учасників та учасниць назвати своє ім’я та сказати одну фразу про себе – будь-що, що не стосується роботи чи навчання. Далі вони мають намалювати свої імена на папері з використанням кольорів (як правило, від трьох до пʼяти, хоча кількість кольорів можна й не обмежувати). Далі – кожен має пояснити, що відбувається в нього на малюнку, чому обраний той чи інший колір тощо. Вправа «Солодкі спогади» Для виконання вправи попросіть учасників та учасниць визначте проміжок часу і згадати позитивні моменти, які відбулися в цей період. Запросіть їх записати список на аркуші (одним словом, тезою – як завгодно, але щоби вони розуміли, про що йдеться). Скажіть їм, що вони можуть записувати те, що приходить на думку, але воно обов’язково має бути приємним для них. Потім запросіть учасників та учасниць взяти інший аркуш і намалювати ці спогади у вигляді солодощів. Вони можуть лежати у вазі, на тарілці чи столі або бути розкиданими по паперу. Якщо ви проводите цю вправу в групі, можна обговорити малюнки і спогади. Солодощі, які з’являться на малюнку, – це ресурсні фрази. Ця техніка має пролонговану дію. Картинку можна з часом домальовувати, заповнювати новими чи згаданими спогадами. Вправу варто виконувати для боротьби з тривожністю, відпочинку та наповнення емоційного ресурсу.

Вправа «Індивідуальне малювання» Ця вправа дозволяє кожному члену групи краще пізнати один одного, а також стимулює сприйняття почуттів і налаштовує людину на творчу роботу. Виконання даної вправи не вимагає від учасників спеціальної підготовки, що дуже важливо на етапі знайомства учасників один з одним. Для вправи потрібний папір та кольорові олівці. Кожен/кожна учасник/учасниця починають малювати свої почуття і відчуття, що виникають у нього в цю секунду. При цьому абсолютно другорядне значення має вміння людини малювати, важливий сам процес. Після того, як малюнки будуть закінченні, можна запросити учасників поділитись тим, що в них вийшло. Вправа «Спільне малювання» Час: ~ 40-60 хв. Кількість учасників/учасниць: 8-25 Матеріали: полотно (А1 або рулон крафтового паперу, обоїв), фарби, пензлі на кожного учасника/учасниці, фонова музика. Інструкція: Створіть велике полотно і розкладіть фарбу, пензлі та воду навколо. Включіть музику. Поясніть «правила» учасникам та учасницям: не розмовляти, не стояти весь час на одному місці. Почніть малювати вільно і час від часу, запрошуйте учасників та учасниць змінити положення навколо полотна. Коли на полотні не буде вільних місць, зупиніться. Запросіть учасників та учасниць відступити від полотна та приділити кілька хвилин, щоб помилуватися своїм колективним витвором мистецтва. Важливо також в цей момент не розмовляти та не обговорювати. Після цього відкрийте спільне коло для обміну думками про досвід малювання разом. Вправа «Створення особистого колажу» Час: 60-90 хв Кількість учасників: один > Матеріали: журнали, газети, зображення, клей, ножиці Інструкція: Особливий наголос при створенні колажу робиться на позитивні емоційні переживання людини. Тему колажу можна обирати будь-яку. Можна запропонувати молодим людям зробити колаж свого майбутнього після того, як закінчиться війна або що вони зроблять перш за все, коли закінчиться війна. Після створення колажу запропонуйте учасникам презентувати свій колаж. Вправа «Створення колажу з гофрованого паперу» Час: 40-60 хв Кількість учасників/учасниць: 8-25 Матеріали: гофрований папір різного кольору, клей, полотно (ватман А4) Інструкція: Зберіть гофрований папір різного кольору. Попросіть учасників та учасниць розірвати папір на великі та маленькі шматки. А потім запросіть приклеїти цей папір на ватман. Цю вправу можно робити разом, створивши велий різнокольовий колаж або у

маленьких групах. Ця діяльність абстрактного мистецтва може бути неймовірно мирною і цілющою. Вправа «Картування розуму та серця» Час: 45-60 хв Кількість учасників/учасниць: 1 > Матеріали: папір А4 на кожного учасника/учасниці, фломастери, маркери, олівці Інструкція: Візуалізація є ключовою, коли справа доходить до самооцінки та позитивного мислення. Запросіть своїх учасників та учасниць намалювати своє серце або розум, позначивши їх різними елементи, які створюють їх як особистість. Це може бути хобі, інтереси та риси характеру. Вправа «Створення листівки» Попросіть учасників та учасниць створити листівку, яку вони не мають наміру надсилати. Незалежно від того, негативний чи позитивний зміст, це чудовий спосіб заохочувати висловлювання за допомогою зображень і слів. Вправа «Створення скульптур» Робота з глиною створює кінетичний досвід, заспокоює та знімає відчуття тривожності. Запросіть учасників та учасниць створити скульптуру з глини, яка відображає їх суперсили, тощо. Вправа «Створення масок» Запросіть ваших учасників та учасниць зробити дві маски. Перша відображає, як вони позиціонують себе, якими вони показують себе іншим. Друга відображає, як вони насправді почуваються всередині. Коли маски готові, запросіть учасників та учасниць обговорити різницю між ними. Маски можна зробити з картонного паперу, розмальовувати їх. Серед іншого можна роздрукувати розмальовки12, мандали та запросити учасників розмалювати власну мандалу.

Додатково з теми: 1. Arts-Based Methods for Transformative Engagement. A Toolkit 2. Заняття з арт-терапії для підлітків «У пошуках себе»

Вправи на довіру Є дуже багато вправ, які можна використовувати для побудови довіри в групі. Обираючи вправу на довіру з молодими людьми, які пережили травматичний досвід 12

Розмальовки створені в рамках проєкту візуального мистецтва заради миру “Color Up Peace” («Розмалюй мир»): https://sites.google.com/view/color-up-peace/home?authuser=0

маємо поступово зменшувати відстань від учасників, тобто ми не можемо одразу запропонувати їм виконати вправу «Вільне падіння наприклад». Також, важливо обережно використовувати вправи із закритими очима та великою кількістю дотиків. Важливо відстежувати стан кожної молодої людини і нагадувати, що учасники та учасниці у будь-який час можуть відмовитись брати участь у вправі. Деякі вправи на довіру: Вправа «Точки дотику» Час: 10 хв Кількість учасників та учасниць: 8+ Матеріали: – Інструкція: Обʼєднайте учасників та учасниць у групи по 4/5. Поясніть, що ви будете називати список частин тіла (наприклад, чотири ноги, чотири руки, дві спини та одна голова). Потім групи повинні працювати разом, щоб увійти в контакт з підлогою, використовуючи лише ті частини тіла. Вони також повинні встановити фізичний контакт принаймні з однією особою в групі. Якщо учасники залишаються в одній групі, продовжуйте називати різні частини тіла, над якими вони можуть працювати разом. Вправа «Людський вузол» Час: 20 хв Кількість учасників та учасниць: 8+ Матеріали: – Інструкції:

1. Попросіть учасників/учасниць розділитися на малі групи із 6–8 осіб. 2. Попросіть усіх встати плечем до плеча в коло, витягнувши перед собою руки. 3. Тепер вони мають протягнути одне одному руки і взятися за руки. Обов'язковими умова-ми є те, що: а) дві людини не можуть триматися за руки одна з одною; б) ніхто не повинен тримати за руку когось, хто стоїть одразу поруч з ним. У результаті ви отримаєте великий вузол із рук! 4. Тепер попросіть учасників/учасниць розплутати вузол, не відпускаючи рук. Поради фасилітатору/фасилітаторці Учасники/учасниці мають пробиратися, переступати і проходити над і під руками одне одно-го. На це потрібно трохи терпіння, але в результаті сформується одне або два великих кола. Ця вправа є цікавою і заохочувальною. Якщо ви хочете завершити її, ви можете спитати учасників/учасниць групи, як вони почувалися, коли вперше сформували вузол: чи вважали вони божевільним або безнадійним завдання розплутати вузол? Коли учасники/учасниці виконали завдання, чи були вони здивовані результатом? Ви могли б завершити вправу, по-просивши учасників/учасниць запам'ятати слова Махатми Ганді: «Відмінність між тим, що ми робимо, і тим, що ми здатні зробити, допомогла б вирішити більшість проблем у світі».

Вправа «Камера та фотограф» Час: 20 хв Кількість учасників/учасниць: 8+ Матеріали: – Інструкція: Одна людина – фотограф, а інша – камера. У камери закриті очі, і фотограф керується фотографом, який робить фотографії, підказуючи камері відкрити й закрити очі, щоб зробити фотографію. Створіть пари: одна людина буде камерою, а друга – фотографом. Фотограф буде керувати камерою із закритими очима. Поясніть, що камера для фотографа є дуже коштовною і він дуже дбайливо ставиться до неї. Продемонструйте, як камеру можна спрямовувати в різні боки, переміщаючи корпус і голову камери, щоб зробити фотографію, фотограф плескає камеру по плечу. Інший варіант менш тактильний – можна використовувати голосові команди. Перевірте, що камері більше підходить. Усі починають одночасно, зробіть 5 фотографій на камеру (займе близько 5 хвилин). Потім запропонуйте учасникам помінятись ролями. Обговорення та оцінка: ●

Як ви себе почуваєте після цієї вправи? (можна розкласти картки з почуттями на підлогу та запропонувати учасникам обрату картку та презентувати у спільному колі).

●

Як вам було у ролі камери?

●

Як ви себе почували у ролі фотографа?

●

Які фотографії створив ваш фотограф? Який вплив був на вас?

●

Який вплив ви як фотограф мали на створення фотографії?

●

Що змінилося під час гри?

Вправа «Дзеркало та віддзеркалення» Час: 20 хв Кількість учасників/учасниць: 8+ (має бути парна кількість) Матеріали: – Інструкція: Обʼєднайте учасників та учасниць у пари. Поясніть, що одна людина буде дзеркалом, а інша буде людиною перед дзеркалом. Дзеркало має віддзеркалювати та повторювати всі рухи свого партнера/партнерки. Перший раунд близько 5 хвилин. Потім запросіть учасників помінятись ролями в парах. Обговорення та оцінка: ●

●

Як вам було у ролі дзеркала?

●

Як вам було у ролі людини, що показувала рухи?

●

Чи відчували ви синергію рухів?

●

Що вам допомогло відчути один одного?

Вправа «Ляльки та ляльковик» Час: 20 хв Кількість учасників/учасниць: 8+ (має бути парна кількість) Матеріали: – Інструкція: Обʼєднайте учасників та учасниць у пари. Попросіть учасників вирішити, хто в їх парі буде А, а хто Б. Поясніть, що А – ляльковик, а В – лялька. A створює невидиму нитку, яка прикріплена до певної частини тіла B. Коли A рухає нитку, B реагує на рух, як маріонетка, і рухає цю частину тіла. Рухи повинні бути безперервними і не надто повторюваними. У міру виконання рухів кожна пара може почати рухатися по простору. На перший раунд дайте 5 хв. (важливо спостерігати за динамікою пар і при необхідності продовжити час). Запросіть у парі помінятись ролями. Попросіть кожну пару помінятися місцями, і нехай В веде А. Заохочуйте групу також зосередитися на дрібних рухах і підтримувати точність у стосунках між лялькою і ляльковиком. Нагадайте учасникам, що ляльковик може маніпулювати обличчям, а також кінцівками. Додатковий розвиток вправи: ●

Заохочуйте ляльок взаємодіяти один з одним у просторі.

●

Запропонуйте половині учасників вийти і подивитися, як решта групи працюють, а потім поміняйтеся місцями.

●

Додайте музику до вправи.

Обговорення та оцінка: ●

●

Як було бути ляльковим/лялькою?

●

Як ви себе почували коли мали «владу» над своїм партнером/партнеркою?

●

Що вам допомагало виробити синергію у парі?

Вправа «Групові скульптури» Час: 20 хв Кількість учасників/учасниць: 8+ (має бути парна кількість) Матеріали: – Інструкція:

Попросіть групу рухатися по кімнаті, вільно розмахуючи руками і м’яко розслабляючи голову і шию. Через деякий час викрикніть слово. Група повинна обʼєднатись у статуї, які описують це слово. Наприклад, фасилітатор/фасилітаторка вигукує «мир». Усі учасники повинні миттєво, без розмов, прийняти пози, які показують, що для них означає «мир». Повторіть вправу кілька разів. Подальший розвиток вправи. Фасилітатор/фасилітаторка вигукує кількість людей, які мають обʼєднатись і слово з назвою скульптури. Наприклад, 3 «двигун». Відповідно учасники/учасниці обʼєнують у трійці і створюють спільну скульптуру, яка відображає «двигун». Важливо! Назви скульптур мають відображати розвиток, рух та мати позитивні конотації. Будьте обережні із чутливими для учасників/учасниць словами (війна, насильство, солдати, вибух, салют, тощо). Обговорення та оцінка: ●

●

Які ваші враження від вашої взаємодії?

●

Як ви вирішували, якою має бути скульптура?

●

Що вам допомогло взаємодіяти?

Блок 2. Інтеграція до приймаючої громади Де я? Що є навколо? Куди я можу піти, якщо почуваю себе в небезпеці? Це ті питання, які молоді люди мають, коли потрапляють до нової громади. Ви можете допомогти молодим людям зрозуміти, де вони знаходяться у вашій громаді та як орієнтуватись на місці. Як можна допомогти молодим людям адаптуватись у приймаючій громаді ●

Залучіть місцевих молодих людей та організуйте квест містом. До квесту можна включити всі важливі обʼєкти у вашій громаді, які допомагають молодим людям в орієнтування на місцевості та задовольнити їх базові потреби (місця відпочинку, лікарні, молодіжні клуби, соціальні служби, школи, магазини, аптеки, найближчі бомбосховища тощо). Можна запитати у молодих людей на перших зустрічах про їх потреби, чим вони займались до війни і також включити ці елементи в квести. Квести можна розробити також використовуючи різні цифрові квестові платформи, наприклад, Actionbound.

●

Підготуйте разом з місцевими молодим інформаційний пакет про вашу громаду, до якого включіть інформацію, яка буде корисна для молодих людей (мапа, контакти різних служб, інформація про транспорт).

●

Організуйте разом з місцевими молодими людьми екскурсії містом.

●

Можна також закріпити за кожною молодою людиною/групою молодих людей ментора/менторку з місцевими молодими людьми, які будуть допомагати внутрішньо переміщеним молодим людям моціалізуватись та інтегруватись у громаді. Важливо, щоби у молодих людей були заплановані зустрічі з ментором/менторкою. Завдання ментора/менторки: створювати можливості інтегруватися в місцеву громаду, зустрічатися з іншими молодими людьми, спілкуватися, брати участь у дозвіллєвих заходах тощо.

Міжкультурна взаємодія та діалог Культура є дуже широким поняттям, яке включає в себе цінності та системи поведінки, які дозволяють групам людей осмислити світ. Це складний матеріал, і щоб зрозуміти різні культури, включаючи власну, необхідно вивчити багато сторін життя. Деякі з них очевидні, а щоби побачити інші, доведеться копнути глибше: ●

Що розуміють під «добре» та «погано»?

●

Як структуровані сім’ї?

●

Які стосунки між чоловіками та жінками?

●

Як сприймається час?

●

Які традиції важливі?

●

Якими мовами розмовляють?

●

Які правила регулюють споживання їжі та напоїв?

●

Як відбувається обмін інформацією?

●

Хто має владу і як вони її отримують?

●

Як реагують на інші культури?

●

Що вважають смішним?

●

Яку роль відіграє релігія?

Цей список міг би бути набагато довшим, і ви можете доповнити його іншими аспектами. Для нас тут важливо, що відповіді на подібні питання значною мірою будуть схожими у носіїв культури – це очевидно, це нормально, так і є. Вони поводяться аналогічно, поділяють схожі погляди і оцінюють дійсність подібним чином. Таке спостереження є більш очевидним, коли ви стикаєтесь з іншою культурою або їдете за кордон.13 Навіть, якщо ми живемо в одній країні, все одно кожна громада має власну культуру, навіть кожна людина у громаді має свою культуру. Ми народжуємося у межах певної культури, і на перших етапах свого життя ми її вивчаємо. Цей процес ще іноді називають соціалізацією. Кожне суспільство передає своїм членам систему цінностей, на якій ґрунтується їх культура. Діти вчаться розуміти і використовувати знаки та символи, значення яких довільно змінюється від однієї культури до іншої. Без цього процесу дитина не змогла би існувати у межах культури. Банальний приклад: уявіть, що було би, якби ваші діти не розуміли значення червоного світла на світлофорі. Немає об’єктивної причини, чому червоне означає «стоп», а зелене «рушай». Батьки та сім’я, школа, друзі та медіа (особливо телебачення) – усі вони допомагають соціалізувати дітей, і часто ми навіть не усвідомлюємо, що теж є частиною цього процесу. Усі ми порізному проживаємо культуру. Кожна людина – це суміш своєї культури, своїх індивідуальних особливостей та свого досвіду. Відповідно, коли до вашої громади приїздять люди з інших громади вона несе із собою інший культурний досвід. І це важливо враховувати для того, щоб сприяти інтеграції та адаптації внутрішньо переміщених молодих людей у приймаючих громадах. Зіткнення різних культур без належного діалогу та взаємодії один з одним може призвести до таких негативних явищ у суспільстві як дискримінацію, ксенофобію, нетерпимість, антисемітизм та расизм. Більше про ці явища та вплив та як з ними працювати для створення міжкультурного суспільства можна знайти в «Збірка освітніх методів та теорій. Ідеї, ресурси, методи і вправи для неформальної міжкультурної освіти молодих людей та дорослих». Міжкультурне суспільство передбачає, що різні культури, національні групи тощо живуть разом на території, підтримують відкриті взаємини, що ґрунтуються на взаємодії, обміні та взаємному визнанні власних і чужих цінностей та способу життя. Отже, ми говоримо про процес активної толерантності та підтримання справедливих відносин, де всі мають однакове значення, де немає начальників та підлеглих, кращих чи гірших людей… «Міжкультурний» – це процес, а не самоціль. Якщо ми прагнемо почати створювати міжкультурну дійсність, нам доведеться докласти багато зусиль, аби змінити:

Збірка освітніх методів та теорій. Ідеї, ресурси, методи і вправи для неформальної міжкультурної освіти молодих людей та дорослих

●

Наше власне ставлення;

●

Системи контролю і влади, які створюють нерівність.

Можна сказати, що нам потрібно пройти через такі етапи (хоча не треба бути надто строгими і пам’ятати, що цей список – це лише модель для нашої поведінки): 1. Прийняти, що всі ми знаходимося на одному рівні; прийняти рівність прав, цінностей та можливостей; притягувати до відповідальності за расизм та дискримінацію. 2. Краще ознайомитися з іншими; брати участь у дискусіях; знати культури інших народів – іти до них, дивитися, що вони роблять. 3. Спільна діяльність: спільно організовувати, співпрацювати, допомагати один одному. 4. Порівнювати та обмінюватися: обмінюватися точками зору, переживати культури та ідеї інших, приймати взаємну критику, доходити до згоди та приймати рішення разом.14 Міжкультурне навчання в роботі з молодими людьми – це не про те, що молодіжні працівники/працівниці мають «навчити» внутрішньо переміщених молодих людей місцевій культурі. Йдеться про створення відкритої, безпечної основи для навчання один у одного та один про одного, для прийняття відмінностей та їх визначення. Йдеться про визнання іншості та подібності, а також про усунення культурних ієрархій15. Готуючись до спільного життя у громаді, культурні відмінності можна помітити в невеликих щоденних ситуаціях і можуть призвести до непорозумінь і конфліктів, якщо їх не розглянути належним чином. На жаль, багато з цих ситуацій призводять до узагальнень і категорій певних людей як «грубих» чи «інших»16. Міжкультурне навчання не може бути одностороннім процесом. Йдеться не тільки про те, щоб внутрішньо переміщені молоді люди вчилися вписуватися у приймаючу громаду; йдеться про «взаємозв’язок», створення нових просторів для спільного життя. Яка роль молодіжної роботи у міжкультурному у навчанні та взаємодії: ●

Міжкультурне навчання не відбувається виключно в класі чи як окремий навчальний модуль. Воно має бути наскрізним елементом в процесі пізнання один одного та адаптації в новому середовищі.

●

Молодіжна робота може стати місцем для молодих людей, щоб адаптуватись до нового місця проживання, познайомитися з місцевими молодими людьми та жити природним місцевим життям. Тому важливо, щоб молодіжна робота дозволяла внутрішньо переміщеним молодим людям зустрічатися з місцевими молодими людьми, а не залишатися весь час з іншими внутрішньо переміщеними молодими людьми. Будь-яка діяльність, пов’язана із спільною

Збірка освітніх методів та теорій. Ідеї, ресурси, методи і вправи для неформальної міжкультурної освіти молодих людей та дорослих 15 T-Kit Intercultural learning 16

STEP-by-STEP together. Support, Tips, Examples and Possibilities for youth work with young refugees

взаємодією (спорт, мистецтво, культура, навчання), сприяє створенню спільного простору. ●

Культурна «сліпота». Зростаючи в певній культурі, ми не усвідомлюємо нашу культуру та певні аспекти нашого суспільства та наскільки вони можуть бути специфічними. Звички, практики, вирази, поведінка тоді стають само собою зрозумілими і неявними. Вони є найважчими для передачі, оскільки про них прямо не говорять, але часто все ж очікуються від новачків. Тому чітка інформація про основні кодекси та щоденні аспекти спільноти є важливими. Молодіжні працівники можуть відігравати важливу роль у тому, щоб неявні правила стали зрозумілими. Міжкультурне навчання вимагає усвідомлення того факту, що те, що здається нам очевидним, не обов’язково є очевидним для інших. Починаючи з того, як функціонує наш громадський транспорт до культурних «норм». Вони ніде прямо не прописані, бо ми їх знаємо наче підсвідомо. Важливим внеском молодіжної роботи є надання внутрішньо переміщеним молодим людям часу, щоб вони могли поставити запитання, а також забезпечення простору, у якому можна було б задавати ці запитання. У цьому сенсі робота з молоддю може створити простір для внутрішньо переміщених молодих людей, щоб зустрічатися та навчатися з однолітками.

●

Міжкультурне навчання в роботі з молоддю – це двостороннє навчання. Важливо відійти від благодійного підходу, в якому місцева молодь «допомагає» внутрішньо переміщеним молодим людям, а розглядати міжкультурні зустрічі як можливість вчитися один у одного, обмінюватися та розвивати нові компетенції та ширші реалії. У цьому відношенні молодіжна робота може забезпечити місце для обміну інформацією про культуру, залучаючи внутрішньо переміщених молодих людей до планування діяльності. Що в них гарно виходить? Якими видами спорту вони займалися і могли показати місцевій молоді? Які спільні заняття молоді люди можуть знайти? Робота з молоддю може стати платформою для взаємного навчання, де внутрішньо переміщені молоді люди можуть відчувати себе цінними та визнаними такими, якими вони є, а не «ВПО»

●

Культурні звички та традиції можуть сильно відрізнятися від одного регіону до іншого, а також часто в межах однієї громади. Робота з молоддю може сформувати культуру діалогу зі ставленням без осудження.

●

Молодіжна робота може стати місцем для вивчення міжкультурних відносин (таких як емпатія, відкритість і толерантність до невизначеності, а також неієрархізації культур) у рамках прав людини. Робота з молоддю може відігравати важливу роль у боротьбі з дискримінацією, як через роботу з внутрішньо переміщеними молодими людьми, так і через підвищення обізнаності місцевих молодих людей з цих питань. Ідеї для молодіжної роботи

●

Поясніть «очевидне». Навіть якщо речі здаються вам очевидними, це не означає, що вони є такими для всіх. Якщо вони є зрозумілими, молода людина дасть вам знати. Але якщо ні, то ви маєте забезпечити безпечне місце для

навчання без необхідності запитувати, адже для деяких молодих людей могло б бути незручним. ●

Запитайте про інші культури. Від вас, як від молодіжного працівника/працівниці, не очікується, що ви будете знати про культуру всіх молодих людей («знати» культуру все одно важко). Виявляючи допитливе, відкрите ставлення через запитання на кшталт «як ви це робите вдома? У вашій родині?», ви даєте простір їхньому для обміну їх досвідом та цінуєте відмінності. Це дозволяє вести діалог і, можливо, також дозволяє краще зрозуміти певну поведінку.

●

Уникайте нав'язливої поведінки через аргумент «Ось як ми це робимо тут, у...». Це може призвести до позиції самозахисту і створити неправильне повідомлення про те, що існує лише один спосіб зробити щось, що делегітимізує молодих людей, які діють інакше.

●

Поясніть «очевидне». Навіть якщо речі здаються вам очевидними, це не означає, що вони для всіх. Якщо вони є, молода людина дасть вам знати. Але якби їх не було, ви забезпечили безпечне місце для навчання без необхідності запитувати, що для деяких молодих людей могло б бути незручним.

●

Пропонуючи заходи, намагайтеся врахувати культурні аспекти. Знову ж таки, якщо не знаєте, запитайте у молодих людей і залучайте їх до планування діяльності. Було б також гарною ідеєю запросити внутрішньо переміщених молодих людей самим запропонувати заходи, щоб вони могли допомогти місцевій молоді познайомитись з деякими іграми та видами дозвілля.

●

Уникайте списування всього на культуру та її особливості: насильство не є частиною культури, як і інші складні види поведінки. Намагайтеся розглядати молоду людину як особистість, а не як представника певної культури. Звичайно, певні звички можна пояснити культурою, але не потрапляйте в пастку, плутаючи негативну поведінку з культурними аспектами.

●

Ставтеся до кожної молодої людини як до індивідуальної молодої людини, незалежно від того, звідки вона походить. Молоді люди чутливі до нерівності та нерівного ставлення. Нелегко забезпечити баланс між визнанням індивідуальних потреб і забезпеченням рівності.

●

Будьте готові іноді просто бути поруч і слухати, а не бігти одразу та задовольняти якусь потребу.

●

Створіть структуру, в якій цінності поваги один до одного, відкритості та взаємного навчання є «правилом».

●

Під час роботи з молоддю, яка не є ВПО, створіть простір для вивчення про/ а внутрішньо переміщеними молодими людьми, для постановки питань та для обговорення певних стереотипів. Тільки тоді ці питання можна розглянути та подолати.

●

Можна організовувати спільні майстерні з міжкультурного навчання та дослідження культури, ідентичності. Різні вправи та активності з міжкультурного навчання можна знайти тут.

●

Організовувати заходи такі як «Жива бібліотека», щоб дізнатися більше про культуру один одного.

●

Молоді люди зі східних та північних регіонів України часто невпевнено почувають себе розмовляючи українською мовою. А також в різних регіонах України є свої діалекти, які можливо складно зрозуміти. Корисним було б влаштовувати заходи з мовної анімації, мовні клуби.

Підводячи підсумок, молодіжна робота може забезпечити умови для створення спільності у відмінності та створення безпечного, шанобливого середовища для людської взаємодії. Молодіжні працівники/працівниці можуть допомогти внутрішньо переміщеним молодим людям знайти своє місце в новому суспільстві, надаючи простір, де культура походження та нова культура можуть співіснувати. Запитання для рефлексії: 1. Чи молодіжні працівники/працівниці готові працювати з культурними відмінностями? Якщо так, то як? Якщо ні, що вам не вистачає для того, щоби працювати з культурними відмінностями? 2. Як молодіжні працівники/працівниці сприяти подолання дискримінації? 3. Як молодіжна робота може сприяти супроводу внутрішньо переміщених молодих людей до кращого розуміння їхнього нового життєвого простору? 4. Як молодіжна робота може створити сприятливий простір для спільного життя в різноманітності? 5. Які ризики та обмеження міжкультурного навчання з внутрішньо переміщеними молодими людьми?

Додатково з теми: 1. Збірка освітніх методів та теорій. Ідеї, ресурси, методи і вправи для неформальної міжкультурної освіти молодих людей та дорослих 2. Компас. Посібник з освіти з прав людини за участю молоді 3. ПРОГРАМА «АКТИВНІ ГРОМАДЯНИ» – ПОСІБНИК ФАСИЛІТАТОРА 4. Посібник для тих, хто організовує живу бібліотеку «Не судіть за обкладинкою!»

Можливості працевлаштування: де шукати роботу, практичні поради від місцевих, як складати резюме, як проходити співбесіди. Працевлаштування одна з найбільш актуальних потреб для молодих дорослих в тих громадах, де тимчасово переміщені особи більш стабільні (залишаються довше ніж на одну, дві чи три ночі). Зважаючи на цільові групи, з якими ви працюєте, оберіть ті поради, які будуть актуальними саме в вашій громаді. Ця зустріч може відбуватися в форматі інформативної зустрічі за участі організацій, які в вашому місті займаються працевлаштуванням. Це можуть бути:

●

представники/представниці центру зайнятості,

●

підприємці/підприємиці, які надають роботу в вашому місті,

●

компанії, які надають дистанційну роботу (наприклад, кар’єрна платформа Happy Monday постійно збирає вакансії для віддаленої (і не тільки) роботи – https://www.facebook.com/happymondayua. Неварто забувати і про вакансії в громадському секторі, яких наразі є немало і на Гурті – https://gurt.org.ua/vacancies/, і на Громадському просторі – https://www.prostir.ua/category/jobs/),

●

люди, які організовують навчання для молодих дорослих в вашому місті або курси з перекваліфікації (наприклад, IT-компанія Beetroot має відкритий курсзнайомство для самоосвіти тих, хто думає почати кар’єру в ІТ https://intro.beetroot.academy/).

Хоча б просто дізнайтеся контакти центру, адресу та поділіться цією інформацією з молодими людьми, або ж розкажіть про неформальні канали, де можна шукати роботу (телеграм чати, місцеві видання, які збирають подібну інформацію). Так, люди в стресі можуть не нагуглити таку інформацію самостійно й ваша допомога та підтримка будуть доречними. В рамках зустрічей про роботу та працевлаштування ви також можете влаштувати симуляції проведення співбесіди, щоб зняти напругу та надати впевненості майбутнім шукачам/шукачкам роботи. Важливим є також допомога в підготовці CV. Ви можете провести загальну зустріч про те, що таке CV, які там можуть бути розділи, як його краще скласти. А також організувати індивідуальні консультації для молодих людей і допомогти їм скласти CV в форматі Europass, наприклад. Пам’ятайте, що молодим людям може знадобитися ваша суперсила «виявляти таланти в людях та оформлювати їх в слова». Що мається на увазі? Не всі люди в цьому житті хоч раз складали CV, і питання: «Що ти вмієш?», – може загнати людину в глухий кут. Не дивуйтеся, а просто продовжуйте розмову, всі щось вміють. Пам’ятаємо, що CV – це коротка інформація про апліканта/аплікантку, як про цінного працівника/працівницю. Що обов’язково має бути в CV: ●

ім’я і прізвище;

●

дата народження / вік (незважаючи на існуюче українське законодавство щодо недискримінації за віком, для багатьох працедавців це важливий фактор);

●

місто (можна не вказувати для дистанційної роботи);

●

контактний телефон та e-mail;

●

посилання на соцмережі (Facebook, Linkedin) / Портфоліо (якщо це актуально для вакансії);

●

досвід навчання (освіта формальна та неформальна, додаткові курси);

●

попередній досвід роботи (бажано в хронологічному порядку, починаючи з останнього місця роботи).

Також можна вказати, якщо це стосується вакансії:

●

володіння мовами;

●

володіння комп’ютерними програмами;

●

ключові компетентності (що ви вмієте робити);

●

наявність водійських прав та авто.

Ідеальне CV має займати максимум одну-дві сторінки, написані простими реченнями по пʼять-сім слів, без незрозумілих скорочень. Варто писати CV не за один «підхід» і мати можливість перечитати його через деякий час. І не забувайте банально вичитати описки та орфографічні помилки.17 Можливо не всім буде актуальне складання CV. Хтось готовий працювати на низькокваліфікованій (але не менш важливій) тимчасовій роботі, де роботодавцеві потрібні руки без CV. Не тисніть на молодих людей. Ви можете нагадати, що складання CV – це теж навичка, яка може стати корисною в подальшому житті, але пам’ятайте про ймовірність, що дехто відмовиться брати участь в цих активностях. Приділіть час роботі над трансформацією навичок. Для декого з молодих людей може бути дуже стресово не знайти для себе роботу в тому секторі, в якому вони звикли працювати. То доведеться розвивати гнучкість, яка власне є серед топ-10 навичок, необхідних в 2025 році, визначених за даними всесвітнього економічного форуму. А в нагоді для трансформації стануть існуючі навчальні курси від компаній та підприємців, які ми згадували раніше. Серед інших навичок необхідних в майбутньому18: ●

Аналітичне мислення та інновації;

●

Активне навчання та навчання стратегіям;

●

Комплексне розв'язання задач;

●

Критичне мислення та аналіз;

●

Креативність, оригінальність та ініціативність;

●

Лідерство та соціальний вплив;

●

Використання технологій, моніторинг та контроль;

●

Дизайн технологій та програмування;

●

Стійкість, стресостійкість і гнучкість;

●

Виявлення причин, розв’язування проблем та напрацювання ідей.

Можливо хтось з ваших цільових аудиторій захоче попрацювати над розвитком якоїсь з цих навичок.

Happy Monday: Як правильно написати резюме: покрокова інструкція з прикладами

https://happymonday.ua/kak-pravilno-sostavit-rezjume 18

World Economic Forum: These are the top 10 job skills of tomorrow – and how long it takes to learn them https://www.weforum.org/agenda/2020/10/top-10-work-skills-of-tomorrow-how-long-ittakes-to-learn-them/

Блок 3. Медіаграмотність та навички використання онлайн технологій Медіаграмотність та інформаційна гігієна під час війни Шість кроків, які дозволять якісно використовувати медійний простір, щоб зберегти власну психіку та запобігти поширенню «зради» і фейків в інформаційному просторі 1. Скоротити споживання новин Нескінченне прокручування стрічки з метою прочитання поганих новин (а саме це і відбувається із більшістю з нас під час війни) має вже навіть власну назву – думскролінг. Гортаючи стрічку, людина отримує відчуття, наче вона дізнається все більше і більше, а відтак – більш захищеною. При цьому алгоритм роботи соцмереж побудований так, що передивитисяя ВСЕ у стрічці фізично неможливо. Доки ви щось читаєте чи дивитесь, з’являється нові повідомлення. Це замкнене коло. При цьому новини у стрічці здебільшого тривожні, погані, а іноді і жахливі, трагічні. Тобто психіка напружується, настрій псується, оптимізм згасає від новини до новини. Одночасно із погіршенням психологічного стану знижується увага і притупляється критичне мислення. В результаті бездумне читання новин призводить до того, що людина не може відрізнити фейк від правдивої інформації. Порада: читати новини дозовано. Порахуйте, скільки часу ви витрачаєте на це за добу? Якщо ваша діяльність безпосередньо не пов’язана із медіа простором (ви не є журналістом, аналітиком, піарником чи розвідником) і при цьому ви «сидите» в гаджетах з метою отримання інформації більше ніж півтори години на день – це сигнал подумати, чи не напав на вас думскролінг? 2. Відфільтрувати медіа, які споживаєш Скільки «підписок» на різні канали розповсюдження інформації залишити у ваших акаунтах і соцмережах – виключно індивідуальне питання. Комусь достатньо й одного джерела інформації (спойлер – треба хоча б два), а хтось користується десятками. Оптимальною як завжди є «золота середина»: три-пʼять надійних якісних постачальників інформації. Якщо йдеться про медіа (телебачення, радіо, сайт, електронну версію газети), слід поцікавитися його репутацією, дізнатися, як давно існує, наскільки велика у нього аудиторія, що про нього думають фахівці, чи не є воно «жовтим» ба більше – так званою «сміттяркою» (такі ресурси розповсюджують чутки, плітки, вигадки та інший треш). В соцмережах бажано користуватись виключно верифікованими, офіційними і НЕ анонімними джерелами (каналами, сторінками), які створюють і за які несуть відповідальність певні особистості чи структури. До таких можна віднести, зокрема, офіційний канал місцевої адміністрації, офіційну сторінку певного міністерства або бренду, неурядової організації або публічної особи. Такі джерела відповідно позначені галочкою – блакитною в телеграмі, зеленою у Фейсбуці. Ось орієнтовний перелік якісних медіа, зміст яких заслуговує на довіру: «Тексти», «Мілітарний портал», «Новинарня», «Цензор.нет», Суспільне, НВ, «Українська правда», «Дзеркало тижня», Liga.net, «Громадське телебачення» і «Громадське радіо», «Бабель», Zaxid.net, «Радіо Свобода», Бі-бі-сі, «Голос Америки», «Німецька хвиля» тощо.

Телеграм-канал PulseMedia (агрегує зміст з найвпливовіших медіа України): https://t.me/pulsemediascout 3. Навчитися відрізняти інформування від пропаганди Під час війни ніхто не скаже усієї правди – і це нормально, бо ворог так само може отримувати (і отримує) інформацію з медіа та інших відкритих джерел, зокрема, соцмереж. Кажуть, що до 80% розвідницької інформації фахівці отримують саме «з Інтернету»! Але попри це все одно слід розрізняти тексти, що покликані інформувати, і ті, мета яких – поширення, просування певних ідей, думок, гасел. Перший тип текстів – медійний, в них ви побачите факти, відокремлені від думок конкретних (не анонімних) людей, свідків, учасників подій чи експертів. В інформативних текстах будуть відповіді на основні питання: хто, що, де, коли зробив? Яким чином щось відбулося і навіщо, з якою метою? А от друга група текстів – пропагандистська. Вони здебільшого емоційні, повторюють одну й ту саму думку різними словами, нав’язують щось, закликають до певної дії. Важливо пам’ятати, що пропаганда може цілком відповідати вашим інтересам і потребам. Вона не завжди є чимось нечесним, шкідливим. І вона не обов’язково пов’язана з брехнею. Наприклад, пропаганда дотримання правил дорожнього руху чи здорового способу життя цілком позитивна, чи не так? Але в період війни як вітчизняні, так і ворожі ресурси можуть вдаватися до пропаганди, але цілі, які вони переслідуватимуть, будуть геть протилежними. Головним майданчиком сучасних пропагандистських диверсій стали соціальні мережі, меседжери та ютуб. Саме там розповсюджуються відеоролики, фото і колажі, тексти, які покликані змінити емоційний стан аудиторії, дати їй певний поштовх до дії, звеличити героїв або принизити, знецінити супротивника. При цьому вітчизняні пропагандистські матеріали наразі вкрай необхідні – бо саме завдяки ним ми згуртовуємось, підтримуємо оптимізм, віримо в перемогу. Але вкрай важливо відрізняти, по-перше, своє від ворожого, а по-друге, пропаганду від інформування. 4. Навчитися виокремлювати маніпулятивні тексти і відео Щоразу, коли ви читаєте чи дивитесь щось, що вас чіпляє «за живе» (тобто викликає емоцію – позитивну чи негативну), ставте собі питання: з якою метою було створено цей медійний продукт? Щоби що? Якщо метою ви визначаєте не інформування, це означатиме, що перед вами маніпулятивний контент. І навіть інформацією можна маніпулювати, вірніше, не одним інформаційним повідомленням, а їхнім поєднанням, комбінуванням або кількістю. Це технології, і вони працюють по всьому світу. Отже, медійні маніпуляції – це викривлення інформації, створення неадекватної картини світу; культивація «штучних потреб» (того, чого насправді вам не треба, але маніпулятор робить для вас це життєво необхідним), щоби змусити діяти в необхідному для маніпулятора напрямку. Маніпулятори тиснуть на больові точки суспільства, аби розсварити, підірвати єдність та готовність чинити спротив, примусити до зради чи капітуляції. Якщо в тексті повідомлення ви бачите посилання на недостовірні джерела чи чутки, узагальнення й необґрунтовані твердження, незбалансовану подачу інформації, навішування ярликів, «загальновідомі» речі та безсумнівні судження, перебільшення – це, скоріш за все, маніпулятивний продукт. Висмикування з контексту, маніпуляції зі статистикою, перефразування та гра словами – теж маніпулятивні технології.

5. Знати ознаки фейків та вміти перевіряти елементарні речі Фейкові новини – один з видів маніпуляцій. Фейк – це неправдива інформація (відверта брехня, вигадка), підробка, фальшивка, імітація. Наразі цим словом зловживають і використовують його по відношенню до будь-чого, що не подобається, не відповідає бажаній картині світу. Найяскравіший приклад: російські медіа і політики називають фейком усе, що стало відомо про події під Києвом, про звірства російських військових у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці. Водночас цивілізований світ має переконливі докази того, що увесь цей жах, на жаль, дійсно відбувся. Якісно зроблений фейк буває доволі складно виокремити, особливо пересічному споживачеві інформації, людині, яка гортає стрічку і «поглинає» сотню повідомлень за годину. Між тим, якщо зупинитися і проаналізувати, можна із великою ймовірністю зрозуміти, правдива перед вами новина чи фейкова. Отже, якщо в тексті чи сюжеті посилаються на якісь невідомі чи узагальнені джерела (політики кажуть, лікарі стверджують, наше джерело в армії повідомляє) чи містить посилання на інші медіа, назви яких не є загальновідомими – насторожиться. Так само – якщо подію коментують люди, яких складно вважати експертами, підписані як «політолог», «консультант», «аналітик» (без вказування місця роботи, а іноді навіть без прізвища). Звісно, цих натяків для постановки остаточного «діагнозу» недостатньо. Щоби переконатися у тому, правдива інформація чи ні, споживачеві прийдеться провести власне дослідження: принаймні погуглити заголовок, ключові слова, прізвища і назви, згадані у тексті чи сюжеті. Дуже часто перші ж посилання, що видає пошукова система, ведуть на спростування фейку – бо наразі в Україні в різних проектах працює більше десяти потужних команд фактчекерів, які спеціалізуються на спростуванні брехні. Ось лише деякі ресурси, на які можна підписатися у фейсбуці: ●

Аналізуй. Платформа розумних людей

●

Як не стати овочем

●

По той бік новин

●

Нотаенота

●

Фільтр. Національний проєкт з медіаграмотності

●

Медіадрайвер

●

Центр протидії дезінформації

●

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки 6. Не поширювати в мережах фейки

Прочитати неправду і не зрозуміти, що це фейк – не страшно. Переказати це як факт – уже гірше. Але справжня небезпека фейків та іншого інформаційного «мотлоху» у тому, що вони мають властивість безконтрольно і дуже швидко поширюватися. До цього докладають зусиль і безвідповідальні невибагливі медіа, і такі самі споживачі. Але якщо медіа, поширюючи якусь маячню з гучним заголовком, привертає до себе увагу і збільшує прибуток (тобто має користь, хоч і сумнівну з погляду професійної етики), то що отримує людина, яка поширює треш, не зрозуміло. Усілякі молитовні ланцюжки, вітання із святами (яких дуже часто не існує в календарях), прокльони політиків РФ, фотожаби – лише деякі приклади з арсеналу того, що українці масово перекидують одне одному в менеджерах. Окрім візуалу, люди діляться усілякими повідомленнями – про народження щенят чи дітей, які загубилися (при цьому прямо під фото стоїть дата

– 2017 рік, але ж хто туди дивиться?), про потребу у крові чи лікаря у Швейцарії, який готовий оперувати українських малюків із вадами серця, про наступ ворога чи небезпеку хімічної атаки. Зазвичай ця інформація або не відповідає дійсності (є фейком), або вже втратила актуальність (є застарілою), або вже і так відома з інших джерел, або взагалі не несе жодного сенсу, навантаження тощо. Тобто є «пустою». Таким чином, вона засмічує ваші власні стрічки новин, відвертає увагу або робить геть непомітними щось дійсно важливе і корисне. Отже, порада і прохання – бути як сірник на цьому фото. Перервати ланцюжок поширення фейків під силу кожному, чи не так? Наостанок пропонуємо простий перелік дій, який допоможе зберегти здоровий глузд, споживаючи медіа під час війни: ●

Зменшити список підписок і закладок (попередньо оцінити надійність медіа).

●

Читати текст повністю, а не лише заголовок. Запитати себе: яка його мета? Чому він з’явився саме зараз?

●

Не втомлюватись гуглити (перевіряти цитати, заяви,фотографії, дивитися, що про цю подію пишуть у інших медіа).

●

Робити паузу, перш ніж зробити репост. Думати, чи буде інформація для поширення відповідною вашій аудиторії в соцмережі (географічно, за віком чи фахом).

●

Гуглити українською!

Робота з діджитал сервісами та опанування онлайн технологій. В попередньому блоці ми згадували топ-10 навичок, необхідних для життя в 2025 році. Серед них є «використання технологій», тож поговоріть з молодими людьми про використання технологій. Можливо хтось досі не зовсім розуміється на інтернетбанкінгу, як оплачувати рахунки онлайн, як взяти посвідку про несудимість (чи ще якусь виписку) або ж як зареєструватися на отримання допомоги від держави через Дію (хтось може і не чув про існування додатку «Дія»). Працюйте за індивідуальним запитом і базуючись на тому, які гаджети має ваша цільова аудиторія.

Блок 4. Залучення до волонтерської діяльності в громаді. Основним результатом вашої діяльності в рамках проєкту має стати залучення молодих людей з числа внутрішньо переміщених осіб до того, що відбувається в вашій громаді: долучення до існуючих волонтерських чи громадських ініціатив, розробка і втілення власної ініціативи, яка відповідатиме на потреби молодих людей. Ми вже згадували вище, що варто познайомити молодих людей з числа внутрішньо переміщених осіб з місцевістю та місцевими жителями/жительками (бо ж то невід’ємна частина інтеграції нових людей в існуючі реалії). В тому числі варто знайомитися з існуючими волонтерськими ініціативами, які роблять різні активності в громаді. Ви можете зробити мапу цих можливостей, малюючи її та позначаючи спеціальними позначками (піктограмами) на мапі, запросити на зустрічі представниць та представників цих волонтерських ініціатив. Звісно, варто пам’ятати про безпеку цих ініціатив, й, можливо, не робити публічних постів в соцмережах з їх точними адресами. Працюючи над цією мапою спробуйте: ●

ідентифікувати потреби, на які реагують ті або інші ініціативи;

●

дізнайтеся які існують форми залучення до ініціатив для потенційних волонтерів/волонтерок з числа переміщених осіб;

●

поговоріть про волонтерське вигорання та демотивацію, яка може спіткати молодих людей, і що не варто абсолютно весь свій час віддавати волонтерству (як би жахливо це не звучало);

●

обговоріть особисту мотивацію долучення до волонтерських ініціатив (або ж створення та розвиток власної).

Спробуйте попланувати власні ініціативи молодих людей в вашій громаді. Запитайте їх про потреби і від того плануйте: ● ● ● ● ●

Які є потреби у цих молодих людей? У кого ще є подібні потреби? (хто може бути нашими потенційними союзниками?); Що вони самі можуть зробити, щоб відреагувати на ці потреби? (для неконструктивних дискусій про те, хто кому що винен); Яке буде завдання в цієї ініціативи? Що конкретно будемо робити? І хто це буде робити? Кого і що треба залучити? Які необхідні ресурси?

І не забудьте перевірити наявність подібних ініціатив в громаді. Можливо, хтось з ваших колег робить вже щось подібне й вони можуть поділитися досвідом, ресурсами та «підводними каменями». А ще не забувайте надихати, підтримувати та підбадьорювати молодих людей. У них все вийде. Як і у нас всіх.

Додаток Карти почуттів