УДК 821.161.2-32-93(082) ББК Ш9(4УКР)6-4я44 М-18
Видання підготоване з ініціативи Київського молодіжного православного братства святих князів-страстотерпців Бориса та Гліба
М-18 Особливий подарунок у день Святого Миколая. (Для мол. та сер. шкільного віку.) / Упор. Ю. Бере зенко; худож. С. Чернишева. — К., 2014. – 56 с., іл. ISBN 978-966-432-158-3
Диво може прийти до вас несподівано: як вчас ний порятунок із халепи, як малий ослик чи навіть як ранішня порція манної каші. Так і буває, коли до справи береться Святий Миколай. Усім героям цієї книжки він приносить особливі подарунки. А на який особливий подарунок чекаєте ви?
ISBN 978-966-432-158-3
© Березенко Ю., упорядкування, 2014 © Чернишева С., ілюстрації, 2014 © Братське, макет, 2014
Наталка Малетич Пошта Святого Миколая У грудні офіс Святого Миколая ски дається на поштове відділення. На сто лах і попід ними, на підвіконнях і по всіх закутках стосами складені дитячі листи звідусіль. Ангели-помічники разом зі свя тим перечитують прохання і побажання, бо ж сам він би не дав ради усій цій ко респонденції. А ще ж є електронна пошта! Ось і сьогодні зі самісінького ранку в офісі трудиться ангел Теофіл. Він сидить на стосі уже перечитаних листів (це щоб не переплутати!) і, підперши долонею підборіддя, розгублено дивиться на ще не прочитані. Щиро кажучи, від дитячих листів йому вже голова йде обертом, очі печуть, а крила стерпли. Проте ангел не 3
скаржиться, адже вперше допомагає Свя тому Миколаю в цій важливій роботі. Святий Миколай теж від ранку читає листи, але не паперові — електронні. Зо середжено сидить перед ноутбуком, час від часу сьорбає вихололий чай із вели кого ультрамаринового горнятка і спів чутливо поглядає на старанного ангела. Врешті зітхає: — Айпади, айфони, планшети, смарт фони… Яке занудство! Далебі, жодної фантазії в сучасних дітей. Теофіле, може, ти у паперових листах натрапляв на щось цікавіше? З несподіванки ангел випустив із рук аркуш, розмальований сніжинками, і від повів: — Отче Миколаю, невже ви думаєте, що паперові листи оригінальніші, ніж ті, що приходять вам на мейл? Усе про ті ж мобілки та айпади. Хіба ще молодші діти можуть утнути щось незвичне. Десь тут був такий кумедний лист… Ага, ось він! Зараз прочитаю…
4
Марія Литвин Особливий подарунок Для Ігоря
Коля сказав, що Миколая нема. Що подарунки приносить мама чи тато, ну здебільшого мама. Він сам бачив торік: вдав, ніби спить, а сам одним оком по глядав на двері до кімнати. Коли вони прочинилися, до ліжка тихо-тихо підкра лася мама. Ну геть як дитина. Йому стало аж незручно за неї, тому міцно заплю щив очі. А вранці навіть не став хвалитися про своє викриття. — Вона ж хотіла як краще, — пояс нив Коля, всідаючись на свої нові санки. І полетів із гірки, ніби вітер. А я стояв і думав: невже це правда? І стало якось холодніше. Бо як же тоді листи, які я писав Миколаєві цілий рік? Вони зникали з підвіконня, а я уявляв, як він їх потім читає, що собі при тому думає, де усміхається прочитаному. Там же чимало й смішних моментів описано! Оно ж і про того Колю… 12
І я вирішив теж перевірити — чи справді то мама приходить із подарун ком? Виявляється, не спати вночі так са мо важко, як заснути ввечері. Спочатку ввімкнув ліхтарика й читав під ковдрою індійські народні казки. Потім подумки рахував слоненят, що йшли до річки на водопій, але коли вони доходили до самої води, то збивалися в купу й доводилося знову перераховувати. Потім думав про Колю та його нові санки. Під ранок таки заснув — але прокинувся, щойно зари піли двері до кімнати. Озиратися було лячно. А що ж як то справді мама?! Кроки тихо-тихо набли жалися, хтось нахилився наді мною, дбай ливо відгорнув подушку, поклав пакунок і… завмер, коли я зненацька розплющив очі. Це була мама. Вона дивилася знічено, ніби її спій мали на гарячому. І не могла промовити ні слова.
13
А я розсердився. Я схопився з ліжка і, навіть не дивлячись на той пакунок, ви біг із кімнати на кухню. — О, чого це ти ревеш із самого ран ку? — спокійно промовив Святий Мико лай, помішуючи ложкою манну кашу на плиті. Тепер вже я не міг промовити ні сло ва. На нашій кухні стояв Святий Миколай і варив манну кашу. — Я трохи запізнювався, тому по просив маму допомогти мені передати подарунок. А тут саме молоко збігає на плиті. Як же я скучив за манкою, ммм… З дитинства не їв. Потім вийшла з кімнати мама, і ми сіли всі разом до столу. Я дивився, з яким щирим задоволенням Святий Миколай куштував манну кашу. — Вона як той сніг, правда? Тільки теплий і солодкий, — примовляв він. Я не знав, що відповісти. Бо ніколи її не любив. І, чесно кажучи, сподівався, що на святковий сніданок мама приготує щось смачніше. 15
Володимир Чернишенко Колька на морі І за що мені таке “щастя”? Ну ви по думайте — поїхати усім класом у табір відпочинку на Чорне море… взимку! Без коштовні путівки від депутата з нашо го округу — про це всі газети написали. Тільки написали вони влітку, а поїхали ми в середині грудня. Думаю, десь у лип ні тут досить непогано: неглибоке мо ре, охайні будиночки. То хіба що наша занудна класна — Марія Сергіївна — була проти. Бачте — чверть не довчили! Хотіла з нами поїхати, але щось там не вийшло. Отак ми й поїхали самі. А потім на стало 18 грудня і… Але про все по порядку. Я — Колька, тобто Микола. Попри ім’я, Святий Миколай до мене не прихо див уже два роки поспіль*. І щоразу через * Детальніше про те, чому так сталося, читайте у книжці “Медяник для Миколая” (“Братське”, 2013).
33
Хлопці вискочили з ліжок і кинулися тримати оборону. — Ой, хто-хтооооо, — ми гуртом підперли двері зі свого боку, передчу ваючи новий удар дяді Вані. Цього разу він загилив у двері ногою і вибив замок. Посипалася штукатурка. Частина хлопців замовкла, Петька навіть під ковдру схо вався. ГУП! У благеньких дверях вибило пет лі, і між ними й одвірком просунулася велика і волохата рука дяді Вані, вкрита тиньком, який нападав зі стіни. Тепер натала наша черга вищати. Всі рвонули по ліжках, а я з розгону бебехнувся на підлогу. На коліна мені впали двері, а
у дверній проймі виріс дядя Ваня. Лю тий, як чорт, він окинув оком кімнату. Я теж озирнувся і побачив картину: на чотирнадцятьох ліжках мирно похропу вали мої однокласники, а п’ятнадцяте, моє, — порожнє. Під виваленими двери ма сидів я — білий, мов гіпсова статуя, зі шматками штукатурки у волоссі. Дядя Ваня нахилився, ухопив мене за праве вухо (чому, ну чому знову?!) і потягнув у коридор. Мене увіпхали до комори і жбурнули услід одяг. Я почув, як повернувся у две рях ключ. У коморі було тісно, але найпер ше, що я зробив, — це одягся. Мало що…
— Миколай? Невже? — навперебій закричали хлопці й дівчата, а тоді ки нулися шукати під подушками. Дівчата побігли до своєї спальні й повернулися із коробками цукерок, щасливі й здивовані. — Як же Миколай нас знайшов? — прошепотіла Катька. — Миколай завжди знає, де його потребують найбільше, і приходить туди насамперед. Правда ж, Кольчику? — за питала Марія Сергіївна. — Так, Миколай — крутий! — серйоз но кивнув я. — Але він би нізащо не впорався без помічників. І помічниць, — додав я. Марія Сергіївна всміхнулася, а На ташка зашарілась. — А давайте нарешті заспіваємо “Ой, хто-хто”! — запропонував Юрко. — Тепер нам ніхто не завадить! — Ура! — закричали ми й одразу за тягли пісню. Марія Сергіївна відчинила вікно, щоб у кімнату війнуло свіжим повітрям, і за співала разом із нами. 52
Зміст Наталка Малетич. Пошта Святого Миколая..............3-11 Марія Литвин. Особливий подарунок...............12-19 Оксана Лущевська. Ослик....................................20-27 Юля Смаль. Малюнки................................28-31 Володимир Чернишенко. Колька на морі.......................32-54
Літературно-художнє видання
Особливий подарунок у день Святого Миколая Упорядкування, редагування
Юлія Березенко
Коректура
Ольга Савинська
Художнє оформлення та обкладинка
Світлана Чернишева
Верстка
Юлія Березенко
Відвідайте наш сайт
www.bratske.org.ua Замовити книжки можна, зателефонувавши 098-435-53-10, 095-010-35-46 або написавши на таку електронну адресу: agape.kyiv@gmail.com Формат 60х90/16. Ум.-друк. арк. 3,5. Обл.-вид. арк. 3,44 Папір офсетний. Гарнітура AdonisC. Наклад 1000 прим. Зам. №4763 Віддруковано на ТОВ “Задруга” 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86