Карл Маркс: "Класова боротьба у франції 1848-1850"

Якщо так ітиме далі, то до кінця століття ми здобудемо більшу частину середніх верств суспільства, дрібної буржуазії та дрібного селянства і виростемо у таку вирішальну силу в країні, перед якою мусять схилитися всі інші сили, чи хочуть вони того, чи ні. Підтримувати безнастанно це зростання, поки воно саме не переросте через голову пануючої урядової системи, де дати цій масовій силі, що міцніє з кожною дниною,зменшуватися в передових сутичках, а зберігати її в цілості до вирішального дня[6] — ось наше головне завдання. І тільки один є засіб, що за його допомогою можна було б моментально стримати, та навіть на деякий час відккнути назад, це безупинне зростання соціялістичних бойових сил у Німеччині, — це сутичка з військом у великих розмірах, кровопуск, подібний до паризького в 1871 році. З часом пересилили б і це. Не можна із світу згладити мільйонну партію, для цього не вистачить усіх маґазинних рушниць Европи й Америки. Але це загальмувало б нормальний розвиток,масова сила в критичний момент, можливо, не була б до нашого розпорядження, вирішальний бій[7] запізнився б, був би відсунений, мав би тяжчі жертви. Іронія світової історії ставить все на голову. Ми, «революціонери», «переворотники», ми багато краще розвиваємося при законних засобах, ніж незаконних та при перевороті. Партії ладу, /18/ як вони себе називають, загибають від того законного стану, що сами створили. У розпачі вони вигукують разом із Одільоном Барро: «légalité nous tue» — законність — це наша смерть, а ми при цій законності набуваємо міцні м’язи та рум’яні щоки й ви¬глядаємо, як вічне життя. А коли ми не такі безглузді, щоб їм до вподоби датися заманити себе у вуличну боротьбу, тоді їм не лишається, кінець-кінцем, нічого іншого, як ламати самим цю законність, що стала для них такою фатальною. Покищо вони складають нові закони проти перевороту. Знову все поставлено на голову. Чи ж не були, ці сьогоднішні фанатичні вороги перевороту сами переворотниками вчора? Чи ж то ми викликали громадянську війну 1866 року? Хіба ж то ми вигнали ганноверського короля, гессенського курфюрста, нассавського герцога з їхніх родових, законних, спадкових земель й анектували ці землі? І ці люди, що зробили переворот у Німецькому Союзі й