КНИГА ПРОРОКА
АВВАКУМА Аввакум пророкував, правдоподібно, у Юдеї за 600 р.до Р.Х. Піднесення Вавілону як світової держави принесло спустошення для відступницької Юдеї (2Цар.24-25). Повертаючись з Єгипту, Навуходоносор окупував Юдею і багато народу взяв у полон. Серед них були Даниїл та його троє друзів (605 р. до Р.Х.). У 597 р. вавілонські війська знову вторглись в Єрусалим і, пограбувавши храм, забрали 10 тис. людей у Вавілон. Серед них був Єзекиїл. Коли через 11 років цар Седекія підняв повстання проти вавілонського панування, Навуходоносор, розізлившись, взяв Єрусалим в облогу, спалив храм і повністю зруйнував місто. Аввакум задається питанням, як Бог може карати Юдею через ще більш грішний і жорстокий народ, як халдеї? Але Бог запевнив пророка, що і для вівілонян настане день відплати. Вартовий свого народу, Аввакум, отримує від Бога об’явлення: «Праведний житиме вірою» (2:4).
Аввакум скаржиться Богові
11 Пророцтво, яке бачив пророк Аввакум. 2 «Скільки ще, о Господи, я буду взивати про допомогу, а Ти не будеш чути? Скільки ще буду голосити до Тебе про насильство, а Ти не будеш рятувати? 3 Для чого відкриваєш мої очі на зло і даєш бачити кривду? Скрізь переді мною грабіж і нещастя; щораз більше постає ворожнеча, щораз вибухає незгода. 4 Вже і Закон втратив силу, зникла справедливість; безбожний бере гору над побожним – перемагає його неправедним судом». Божа відповідь 5 «Коли б те діло Я зробив у ваші дні, то ви, приглянувшись до народів, дуже здивувалися б, а коли б
розказав,– ви не повірили б.(Дії 13:41). 6 Тому Я підніму халдеїв, народ жорстокий і безпощадний, який ходить по широті Землі і захоплює те, що не належить йому. 7 Страшний та грізний він! Сам собі він - влада і суд! 8 Його коні прудкіші за леопардів і лютіші від вовків при заході сонця; їхня кіннота летить і накидається на ворога, наче орел на здобич. 9 Вся їхня сила – для грабежу, їхні обличчя гарячі, як пустельний вітер, полонених набирають, як піску! 10 Його воїни глумляться над царями народів, потішаються над їхніми князями, а фортеці здобувають при допомозі земляних валів сміючись. 11 Потім несуться далі, як вітер, щоб нападати на інші народи. Сила – ось їхній бог».
1189
АВВАКУМА 1-2
Пророк жаліється Господеві 12 «Але хіба не споконвіку, Господи Боже, Ти Святий мій? Хіба Ти навів цю халдейську навалу, щоб ми вимерли? Ні, Скеле моя, Ти привів їх для суду і покарання. 13 Твої очі надто чисті, щоб дивитися на злочинство та утиск і терпіти. Чому ж мовчки спостерігаєш, як нечестивий пожирає того, хто праведніший від нього? 14 Ти обходишся з людьми так, як обходяться з рибами морськими, як з плазунами, в яких нема володаря: 15 ворог тягає їх крюками, ловить сітками, тягне неводами і з цього радіє та тішиться. 16 Тому жертву він приносить неводові, а сітці – кадіння. Бо від них він має розкішне життя та добірну поживу. 17 Невже він і далі буде багатіти від своїх сіток, безпощадно топтати народи?» Господь відповідає Аввакумові
2
1 Стану я на варту на башті і буду очікувать, що скаже мені Господь, що відповість на мою скаргу. 2 А Господь відповів мені: «Запиши видіння виразно і вірно на скрижалях так, щоб гонець міг бігти з ними, а люди могли легко прочитати їх. 3 Це – вістка про означений час в майбутньому. Вона говорить про кінець, і що це конче збудеться. Навіть якщо кінець прийде із запізненням, все рівно жди; будь терпеливим і очікуй, бо це не відміниться і неодмінно збудеться. 4 Ця вістка не допоможе гордим і тим, хто відмовляється слухати; тіль-
ки праведний повірить і житиме вірою». 5 Горді люди, як молоде вино, що не знає спокою, ненаситні, як пекло, і голодні, як смерть; все підкорили б вони собі, все загарбали б. 6 Та посміються народи над ними, над їхньою поразкою і говоритимуть: «Горе тим, хто збагачує себе грабунком, бо це ненадовго. Тяжка відплата уже підстерігає їх! 7 Бо хіба не збудяться, не піднімуться народи проти тих, хто їх обібрав? Тепер вони розшматують тебе, тепер ти станеш їхньою жертвою. 8 Ти пограбував багато країн, ти також будеш пограбований, бо ти пролив багато людської крові, розорив землі, обезлюднив міста. 9 Отож, горе тому, хто будує свій добробут на здирстві, в’є своє гніздо на висоті, думаючи, що він у безпеці. 10 Ти неславу стягнув на свій дім, вигублюючи народи, занапастив душу свою злочинами. 11 Камені мурів будуть кричати проти тебе, і дерев’яні перекладини підтримають їх. 12 Горе тому, хто будує місто на крові і зводить укріплення на неправді. 13 Хіба не від Господа сил, що народи трудяться для вогню, і праця їхня даремна. 14 Земля наповниться знанням Господньої слави, як море водою. 15 Горе тобі, що подаєш своєму ближньому напій з домішкою своєї злоби і споюєш його, щоб потішатися над його наготою. 16 Але ти сам наситишся ганьбою замість слави. Пий і осоромлюйсь! Бо
1190
АВВАКУМА 2-3
до тебе повертається чаша з правиці Господньої, і твоя слава вкриється безчестям. 17 Твоє злодійство у Лівані впаде на тебе самого за винищення переляканих тварин, за пролиття людської крові, за спустошення країни, за обезлюднені міста. 18 Яка користь від ідола, якого виготовив художник, цього вилитого боввана, брехливого вчителя, хоч майстри покладають надію на свій виріб? 19 Горе тому, хто промовляє до дерева: «Вставай!», а до каменя німого: «Прокиньсь!» Чи ж озвуться вони? Хоч вони обкладені золотом та сріблом, та не мають вони дихання! 20 А Господь – у Своєму храмі! Хай мовчить перед Ним Земля!»
3
8 А хіба на ріки запалав Твій гнів? Хіба на потоки – невдоволення Твоє, і на море прийшло обурення Твоє? Ти їхні води осідлав, як коней, запряг, як колісниці. 9 Ти явив лук Свій, присягнувши поколінням, і розсік Землю ріками. 10 Побачивши Тебе, затремтіли гори, зупинились води, заревіла безодня, піднявши високо руки вгору. 11 Сонце і Місяць зніяковіли перед світлом літаючих стріл Твоїх, перед сяйвом виблискуючих списів Твоїх. 12 В гніві Своєму Ти проходиш Землею і в обуренні топчеш народи. 13 Ти виступив, щоб спасти Свій народ, помазанника Свого. Ти убив нечестивого голову в кожній сім’ї, оголивши їх від підошви до голови. 14 Посохом Мойсея Ти зупинив вороже військо, подібне до урагану, яке кинулось на нас. Вони думали перемогти нас так легко, як таємно обібрати бідняка. 15 Ти, наче кіньми, проклав нам дорогу через море, сколихнувши води глибокі. 16 Коли це прийшло мені на пам’ять, затремтіло нутро моє, від таких вістей задрижали губи мої, біль пройняв кості мої, і місце захиталось піді мною. Але я буду спокійним в день недолі, коли нападе на мій народ грабіжник. 17 Та хоч би не зацвіло фігове дерево, не вродив виноград і оливка, і поля не дали врожаю, а в кошарах не стало овець і худоби в хлівах – 18 я і тоді буду тішитись Господом, радіти Спасителем моїм. 19 Господь – мій Володар, Він моя сила! Він дасть мені ноги оленя, поставить мене на горах високих!»
Молитва пророка 1 Молитва пророка Аввакума для співу: 2 «Господи! Почув я вістку про славу Твою і про діла Твої в минулому, і мені стало страшно.Тепер я молю, щоб Ти творив великі діла і в наш час. Зроби такі діяння при нашому житті, в гніві згадай і яви до нас милість. 3 Бог іде з Феману, Святий іде від гори Фаран. Велич Господня покрила небо, слава Його наповнила Землю! 4 Її сяйво – як сонячне світло, у промінні – сила рук Його! 5 Поперед Нього ідуть хвороби, а позаду – руйнування. 6 Він ступив – затряслася Земля, глянув – затремтіли народи, осунулись віковічні гори, зникли горби; Його ж дороги споконвічні! 7 Я бачив, як опустіли шатра ефіопські, як тремтіли від страху мадіанські намети. 1191
«...праведний повірить і житиме вірою». (2:4)
Коли б те діло Я зробив у ваші дні, то ви, приглянувшись до народів, дуже здивувалися б, а коли б розказав, – ви не повірили б. ( 1:5; Дії 13:41).
Горе тому, хто будує свій добробут на здирстві, в’є своє гніздо на висоті, думаючи, що він у безпеці. (2:9)
Та хоч би не зацвіло фігове дерево, не вродив виноград і оливка, і поля не дали врожаю, а в кошарах не стало овець і худоби в хлівах – я і тоді буду тішитись Господом, радіти Спасителем моїм. (3:17-18)