– Андрію, розкажіть, як Ви опинилися в Італії? – Так склалася моя доля, що у 16 років, одразу після закінчення школи, я подався з України в Італію на тимчасові заробітки – покликала до себе мама, яка працювала там. Спершу я не планував надовго залишатися в Італії – хотів упродовж кількох місяців заробити трохи грошей та повернутися в Україну. Але доля розпорядилася інакше – Андрій Злотко живе в Італії уже 16 років. За цей час я встиг попрацювати на багатьох роботах (усміхається. – Авт.). І горішки збирав, і електриком, столяром, різноробочим був. Потім пішов працювати в піцерію мийником посуду. Довго мив посуд (усміхається. – Авт.), а потім став помічником кухаря... Там увесь час підглядав за роботою кухарів, а особливо піца–майстра. Життя круто змінилося, коли мене помітив старий піца-майстер Лауро Перно, тодішній чемпіон світу з приготування піци, який почав вчити мене усіх тонкощів приготування італійської піци. Відтоді я почав заробляти замість 104 євро на тиждень, аж усі 200. Зміг придбати телефон, а потім і автомобіль. А головне – я мав змогу вчитися в найкращого піца-майстра у світі. – Подобалося працювати на кухні? Любите готувати? Адже недаремно піца, яку робить Андрій Злотко у Римі у своєму закладі, посіла перше місце на щорічному конкурсі в Італії! – Певна любов до кухні була змалку – вмів яєшню підсмажити, щось зварити собі; головне, робити все з любов’ю. Тоді і результат буде хорошим. Так і з піцою – ніби все, як у всіх: борошно, вода і оливкова олія, але моя піца інакша! Просто треба відчувати тісто, а ще весь час потрібно удосконалюватись.
вечора, і часом могли заробити лише 20 євро за цілий день: у місті тисячі піцерій, а грошей на рекламу у нас не було. Аж поки не почало працювати «сарафанне радіо»: місцеві жителі, які вже побували у піцерії, переконували інших, що варто спробувати піцу в українців, бо далеко не кожен корінний італієць робить її так вправно. – А як зараз розвивається Ваш бізнес? – Зараз у нас вже працює більше 10 чоловік. Ми запровадили ще й доставку піци. У нас багато постійних клієнтів. Помітив, що наші клієнти з 5–ти робочих днів, як правило, 4 рази на тиждень обідають у нас. Часто вже знаємо напам’ять їхні смаки. А ще приємно, коли чуєш від італійців: «Ходімо їсти піцу до українців» – це про нас (усміхає ться. – Авт.). Ми щодня годуємо піцою 200-300 італійців, тому готуємося відкривати ще один заклад. Адже, окрім різних видів піци, у нас широкий асортимент італійських страв: паста, салати. Деколи постійних клієнтів пригощаємо котлетами по–київськи, знайомимо з українською кухнею. Та все ж головна наша фішка – вміння готувати піцу і пристрасть у її приготуванні. – Чим відрізняються італійці від українців? – Мабуть, своїм менталітетом. Італійці – веселі, доброзичливі, відкриті до спілкування, завжди усміхнені. В Україні цього дещо бракує. Хоч, помітив, з кожним роком українці, особливо на заході України, стають теж відкритішими. Це тішить! Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович
– Любите експериментувати? У чому секрет успіху від Андрія Злотка? – У мене немає секретів. Потрібно спілкуватися – когось я навчу, чогось сам навчуся, це досвід, який не купиш за гроші. Потрібно багато працювати – старанно та з любов’ю, тоді і прийде успіх. Люблю спостерігати за роботою інших. А ще дуже люблю шукати нові смаки, різні поєднання продуктів. Коли заходжу в магазин, часто виникають нові ідеї щодо поєднання продуктів. Готуємо, порівнюємо, ділимось досвідом – тоді піца буде точно ексклюзивна! Також дружина дуже допомагає, завжди дослухаюся до її порад. – Розкажіть, як Вам вдалося відкрити свою власну Pizza Mastro, на цей момент одну з найбільш популярних піцерій Рима. – Мрія така була давно, але коли приготовлена нами піца посіла перше місце в онлайн-опитуваннях, остаточно вирішили відкрити свою справу. На початках ми з дружиною працювали лише удвох, з ранку до пізнього АКЦЕНТИ плюс / березень 2018 / №5
33