Павло Тичина. Поезії

Page 1


ПОЕ::Зlr

Київ РаДЛНСЬІШИ письменнИІ,

1977


У2 Т93

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: М. П. Бажан, О. Є. Засенко, С. А. Крижанівський, М. Л. Нагнибіда, Л. М. Навиченко, Б. І. Олійник, С. І. Олійник, Б. П. Стеnаnюк

у ПОРЯДІ\ування, вступна стаття і прпміТІШ

С. М. Ш а х о в С ь " О г о

© Издательство 1977

"Радянсьний письмсннию),

Г.

Львівсьна ннижнова

їО403-056

Т jVI223(04)-П 41-77

фабрина «Атл~с)}


:Фі.:.:.I.:.:_:.:.I.I.:.:.:_:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.~

НАМ ТРЕБА ГОЛОСУ ТИЧИНИ

Кожне мистецьке явище має СВlи зміст, форму і па­ фос, має свою історію. Перше десятиріччя, що минуло після смерті Павла Григоровича Тичини, дало МОЖШі­

вість відповісти на питання:

чим незмінно був, чим

на повну силу є й досі поет для унраїнської і всесо­

юзної літератури? Шлях

Павла Тичини

це

-

своєрідна

мала

історія

yKpaїHcы\її літератури за півстоліття найбільш інтен­

сивного після

розвитку.

Його

революційних

діяльність

иодій

почалась

1905-1907

рр.

і,

одразу активно

нрогресуючи, тривала до п'ятдесятиріччя Жовтня. Рід­ нісний,

особливо

в

поезії,

і

до

того

ж

прекрасний

ПРИІшад справжнього творчого довголіття. Поезія Павла Тичини була прикладом, маяком-орі­ єнтиром, літературним університетом для багатьох по­ !юлінь письменнинів, на Україні і поза Україною су­

щих ... Не всі обов'язково наслідували його стиль, але всі неодмінно

зважували

на

його

досвід.

Про

його

школу і досі говорять сучасники, посилаються на неї й нові покоління діячів

нрасного

письменства.

До всього, відомого за життя письмеННИІ\а, за по­

смертний час було додано ще і ще багато невідомого, іСТОТПQГО,

навіть

ВИ3ЩJ.чальпого,

що

дав

можливість

3


100011Г;шl'

:Jpo:JYMiTII еmЩЩlІlІУ

ПО(!ТН

u

IФIOМУ. ()ІІуИ.~і­

l;ОВЮlllіі ніРlІюва""іі роман-t;имфонін «СЮІІЮРОДН», !ІН/І ІІ"ІІМ HOP~I,

«))

він IІраЦlОвав ннродuнш деСЯТІ,ів аГііРІ;а

СРjщі

Ш'ДРУJ;оваНIIХ МОЇМ ... »,

у

НН'!РІжів, інт!'рв'ю 'Jпіі

архів

][(юта

а(,о

юшга

«3

стан'іі, СlIога;\ів,

~ШНУЛОГО

ВIlЯВJIВс.я

_.-

Jlев'яТl,

POJ{iB,

IІрн:шБУТJlХ

lІіршін 1І0тато];,

11 JIIaiif)YTНl;». «ТАОР"

1I1.'ШШIlМ,

_.

];Оl/с.татував

Л. }[овнчрЮ;О,-"ПУUJlінація його ліричної та

Jlipo-(!][j'l-

ної час.ТІIШІ ДОЗВОJШС поба'ІИТИ і ОСЯГНУТІ! поетичну с.падщину П. Тичини незмірно повніше, ніж дотепер,

з

багатьма

її досі

незримими

внутрішніми

розгалу­

женнями, взаємозв'ЯЗІ\аМІІ і (<ПереходамИ». Яс.ніше ба­ чатьс.я ТеІШР і ОІ\ремі час.ові

етаПІІ, ОІ\ремі відтиюш

і вигини тієї ріЮІ, ЛІ\у ми звемо поезією ТИЧИНІ!»

1.

Перечитуючп с.ьогодні знову і знову лірину, поеми,

llуUліцис.ТИІ\У, І\РИТИНУ, навіть промовп і нотатни ТИ­ чини,

ми

відчуваємо,

що

3

цього

велиного

набутr;у

Шl\О!lа промину ти БУДЬ-ЯІ\У річ. Онремі твори 'ІІІ де­ талі можуть бути ВИНЯТІюво талановиті чи навіть не­ вдалі, але в цілому вони Сlшадають задушевнпіі літо­

ППС півстоліття, в ЛІЮМУ чергувалис.ь свята і БУ!lні, перемоги і втратп, труднощі і иоступ. Мптець иостає перед нащаДІШМП, тап само, ЛІ, і перед CBoї~1II сучас­ нинами, ІЮЖНОГО разу ідучи, за ЙОГО ШJаеппм вира:lOМ,

«на звіт, на суд». г,агато

с

повчаJIЬНОГО

і

ва;нливого

в

діЯ.11,1І0сті

ТИЧИНИ, але в першу чергу слід вна;зати на паііхарю;­ тернішу

властивісп.:

]]01'1'

невіддіJIЬНИЙ

від сучасної

йому доби та історії народу. Це lІероrЮНJIивпіі ДOl,аа того, що в реалістичній творчості неодмінно виявля­

ється ЗВ'ЯЗOl\ відчуття історії з відчуттям с.учасності, відбувається

І Л. Новиченко.

історичне

3

осмислення

явищ.

потоку десятиліть. Передмова до зб. Павло

Тичина, «В серці у моїм ... », Н.,

4

ПОТОЧНИХ

<,Дніпро»,

1970,

стор.

5-6.


Талант

ТПЧШШ

в

усііі

масштабності ВПЗllачається

ще однією хараитерпою рнсою

-

невгасаючим, невга­

МОВНИМ новаторством, шуиапням у мистецтві шляхів

І!СХОДЖСНПХ, прагненням БУТІ! (<Нсзмінно ЮШІМ, вічно МОЛОДІІМ».

Па

новаТОРСЬІшіі

У свій час О. М. ГОРЬИИЙ,

напрям

ііого

під нерших виступів у літературі. підзнаЧИТІІ, що

ЦЯ рІ!са не

і т\есятпрі'l, тuчиіше сlОГО твuрчого

наста

ВI;азував

настаВІІІШ і У'ПlтеJ[],

І

тим важливіше

сп'рлась

ВПРОДОВЖ ронів

- - BIlPOj\CJВ;E;

УСІ,ОГО ТaJЮГО трпва­

ШЛЯХУ.

3а lІІіСТ/\('('ЯТJIріч'ш (враХОВУЮ'1І! і

lIlJpiuA

НО'Іаl'l;іп­

ства) БУJІО багато звершень, дuсягнень; багато з того, що нюшсав ТП'Пlна, розііішлося по літературних чп­

ТaJшах і хрестоматіях усіх ШНlсіll нашої пшоли; його о()разн та IlОJ;оліIlЬ

1>1)]1 латі нашого

вираз\[ пходять У свідомість всіх ЩlРОДУ

ю;

СlІнті

ааповітп

соціалі­

СТІІЧНUЇ моралі, раДЯНСЬІЮЇ СОllісті.

у заповітах 110ета ДУМІШ про Партію, про іитерна­ ціоналізм,

про

труд є

ГОЛОВИИМН,

наїшаЖЛІІвіШИМІІ,

віІЮПОМННМIІ. Це ііого генеральні тематпчні І;ОМПЛeJ;­ СП,

провідні

г,удучи

МОТИВИ,

найвдаліші

переl\ладеними

мовами

художні

народів

ВНСЛОВІІ.

СРСР,

ВОШІ

стаЛІІ па()УТІ;ОМ усього радянського пароду яl{ ПОВОЇ історичної спільності наших днів. Про

всеСОЮ:JНУ

J[ОПУЛЯРllісТІ,

Павла ТІІЧПНІІ паРОДllпіі Jlисав:

НОСТ

і

чиннісТІ, творчос:гі

Латвії

Ян Судра()калн

«ВнраЗIf, онремі метафОРІ! іі афорнзмп, назви

ІШИГ НРЛШШХ lІоетів част() стаютт, надбанням не тіль­

ІіІ! рідного наРОIlУ, а.'Іе іі ()агаТІ,ОХ іНІІIІ1Х, всь()го JІЮД­ ства, ВХОДЯТЬ У МОВlІlIJЇ В;ІШТОІ"

НI,3:JУЮТЬ ШЛЯХ. Нар­

HaClBaTII ДРЯl,і ааГ()ЛОВЮІ ;JfiipOI; віршів ПаВ,!;l - - і серцем, і PO:JYMOM 11111 спрпіімаr.мо їХ ВІІ.'ІІІ­

т() ЛІШ]()

'Гпчинп

в()віСТI"

точнісТІ"

f:ДIfIlОЇ

jЮДIJНIІ»,

;fШТЬ»,

«І

рос.тн,

нрплатісп,. «СтаЛІ,

і

і

діЯТІІ»,

«Партія

ніжніс:гь»,

веде»,

«Чуття

«Перемагап,

«Могутніс.ть

нам

j

дана»,

5


(,Ми свідомість людства» зах

-

жпття

нашої

В цпх афористичпих вира­

...

велиної

Баты івщинп,'

її

сьогод­

нішнє іі майбутнє. Ці слова ночули всі паРОДll світу. ДаДСІ\О лунає го.'Іос ТПЧИНЮ) І.

ІЦоСІ стаТІ! ВСJlШШМ ]JОСТЩІ,

III1TpifiHa

Вl,,![I\ЮI J;у.пьтура,

НЕа СIIJЮ~!UЖЮІ ннхонатн ССТСТlІЧНУ ЧУПllIвість і

.чіаунаТІІ

ХІІСТ.

JІЮДlша

іі

Сучасннй

HapOДHHЇr

ИlIсьменнш;

uCBi'lt'lIa, :JAaTHa

Нllра,І;аТIІ

110

ІІUЧУТТЯ,

аJlО іі

часу, ввібрати в

lІередuвиіі

рів()нь

себе досвід

у

JlIIШ()

це

ДУМЮІ

І;УJlЬТУРН

сфері

реа­

---

свого

різноманітних

знань, бути інтелігентом не дише за професією, а й в

усіх

вимірах.

Тоді

народність

буде

виявлятпсь в

усьому, до чого він звертається творчо.

Хист Павла Тичини був дпвонИ/нно розгалуженпіі. Друзі-номпозитори

П.

НОЗПЦЬІШЙ

і

Г.

ВеРЬОВІ;а

від­

значали в нього обдарованість музичну й номиозитор­ ську. В

Друзі-художники

анварелях

і

В.

рисуннах

Насіян поета

і

О.

ШОВНУНСННО

помічали

далеІЮ

не

пересічну вправність. Ці нахили почали проявлятись

ще перед літературнимп, БУІшально з дитинства. Рід­ на земля заговори.lа, заспівала,

засяяла на всі свої

тони і барви. (,Пам'ятаю себе в дитинстві душе рано,­ читаємо в автобіографії,- мене ще на РУІШХ носиди. День. Теплінь. Світло-~елене віття звіДЮІСЬ звисає на­ ді мною.

там

-

Блищить вода. Ось тут

вона, внизу, і дссь

подалі ... Щось рухається, НОJIJІвається, звучить­

і дуною своєю вдалині відгукується. Чи були це ве­ селі ігри

1 Н"

Судрабnалн.

світу,), Н.,

()

дівчат на

,<І

Подолі,

рости,

«Дніпро»,

1971,

і

чи

співаЛІІСЯ

діяти ... ,).

стор.

273.

3б.

там

пісні-

«Співець

новог,)


МСНЛІІІШ -

ІІІ.' міг я ще усвіДОМПТІІ. ТіЛЬЮІ оДне ВЛОВ­

шовав: рух і звун, радісні обличчя і Іюлір гілон, БЛИСl, і воду, що пахла свіжістю ... » 1. Спів, та

музина,

юнацтві

від

малювання затхлої

рятува.тІИ

схолаСТИЮІ

в

дитинстві

духовних

ШІ;іл,

від людиноненависнпцтва монаСТИРСЬІШХ ГУРТОJIШТІ;ів. ТРIlнадцять

РОІ;ів,

від ВОСЬМШІітнього

віку

починаю­

'ІІІ, провів Тн Ч ІІІ Н\ за мураМІІ БУРСІ! і мопастпря. па

ДОПUМОГУ

і IJораднинп

щuразу

прпходшш

бі.Т\ЬШОВІш-підпі.rrьНІІН

-

багатолітньою дружбою М.

чудесні

l{оцюБИНСЬЮlіі,

3

1\1.

AJIe

наставншш

ІІОДВОЇІСЬЮІЙ,

ЯlШМ поет завжди ппшався,

щu помітив

у

юню;а

справжній

літературний хист.

Ще навчаючись у семінарії, П. Тичина почав потай

відвідуваТІІ тю; звані «суботи» на Ішартирі Коцюбнн­ СЬНОГО.

«На одній із «субот»,- згадує

Тичпна,- І;ОШІ

я прочитав свого вірша, він назвав мене поетом, що

мене

піднес.rrо,

обнадіяло,

надало

багато

сил

нових

і заохотило до роботи над собою. Я вдячний Коцюбин­ СЬНОМУ, ЩО він в одну із

подорожей своїх в Італію

на Капрі узяв мої вірші з собою і прочитав їх Оле,,­ сію Мю;симовичу Горьному» 2.

Що саме говорилося про почаТІ;івця на Капрі, вже

ніноли

не

дізнаємося,

але

про

це,

мп

безперечно,

знав він сам від Мих~йла Михайловича. Знаємо й ті

вірші, ЯІ;і були прочитані, бо за порадою Коцюбнн­ СЬІЮГО

вош!

світ у

1912

були падіслані році. Ро:щовп

до

журналу

і

побаЧШIlI

з УІ;раїНСЬЮІМ другом

за­

пали в душу і збереглись у пам'яті О. М. ГОРЬІЮГО, ЯІШЙ ппсав Тичині дещо згодом:

І Павло

Тичина.

h.,

бутне.), 2

Автобіографія.

"Дніпро,),

ПавJlО

Тичина.

нулого

-

1973,

стор.

;1(і.

«Знаю я Вас давно,

(.:~

минулого

-

в

'!аЙ­

6.

С)витяжець гумані"му

і

нраси.

аб.

(.а

МІІ­

В майбутнє», стор. іЗ.

7


мені багато і ніжно ворити про людей!

- ЛІ\ він напрочуд добре умів го­ розповідав про Вас М. М. Коцю­

-

БИНСЬЮІЙ, читав деЛІ\і Ваші вірші» ПіДТРИМІ\а

заохочення

письменнинів життєву, і

двох

'.

двох

братніх

найвидатніших

літера тур

творчу путь початнівця. У

визначили

і

році він

1913

остаточно порвав з духовною освітою, вступив до світ­ СЬІ\ОЇ

ВllЩОЇ

періОДl1ці.

ШІШJШ,

Тоді

ж,

почав

1913

друнуватися

рону,

в

ІшїВСЬІ\ііі

пережив дві

трагічні

втрати: нроводжав ТРУНУ свого наставнина М. ll:оцю­

БИНСЬІЮГО в Ішітні, а в сернні було поховано в Іl:пєві JIесю УІ(раїш(у. Відтоді, ІЮЛИ завершили свою діяль­ ність

наіІвидатніші

УІ(раїнсьні

письменншш

початну

століття, починав ПаВJІО Тичина, адже значна чаСТJl­ на 1І0езііі з І\НПГ!І «Сонячні Ішарнетш) натована

1911

РОІ(ОМ.

Павло

Тичина

ПРИЙШОВ

у літературу

тоді,

НОШІ

вона перебувала в стані разючих протиріч і на Унр аї­ ні, і поза Унраїною. Видання і пресу наводнили або ДеІ(аденти,

або

патуралісти,

яні

відходили

в

сферу

абстракцій, містики, занурювались у занутки ВУЗЬІ\О­ особпсті, дрібнопобутові. Для

дужий,

літературного

процесу

оригінальний,

який

потрібний

протистояв

був

би

талант

дріБНІШ

<<ЛІІцарям безумного лицарствю) і ЛІ\ громадянин, і НІ(

митець. Тоді з'явився молодий Тичина. Жадібний до життя

здорового,

він

зрозумів,

побачив і

почув

те,

до чого виявились глухими і сліпими декаденти.

У

1918

році вийшла перша збірка Тичини «Соняч­

ні Ішарнетю), в якій подані поезії, написані до Жовт­ невої

революції.

]\Ниги

автор

І А.

М.

ГО)JЬnUЙ.

Т. ЗО, !\І., ГИХЛ,

8

Несподівану

пояснює

й

оригінальну

у

вступній

поезії

Собрание

сочинений

в

1955,

стор.

31.

«Не

тридцаТІl

назву 3~BC,

томах,


не Пан ... » -

це заперечення ідеаліСТНЧIIОГО, містичного

сприймання світу, поширеного

серед деІ;адентів. Ми­

тець бачить реальний, матеріальний світ і хоче ВЛО­ nlIТИ основниїІ ЗаІЮН його існування, що виявляєтьсн

в русі. Образ руху відтворений у символі гармоній­ ного ритму, «сонячних ІшарнетіВ». Поет заперечує бо­

гів і собори, проголошує гімн життю і природі, земля в нього переповнена MOГYTHi~1II снламн одвічного рос­ ту, вона звучить, НІ;

орган;

павіть стеШІ;а

і та співає, а метеШIІ;1l (:j\IНІЮТЬСЯ

У «СОНЯЧНИХ ІШ8!Jиртах»

II

на городі

Дуt'ТIІ.

свої lI<lCTPOЇ Тичина РО3-

І;риває переважно в ]]ріі:JаЖНIІХ І;артинах. У ІІІІХ при­

рода НІІСТУllас 1Ш ЖlJва, J(вітуча, новна СШІ і юності. Часто пеЇІзашні дота.1 lі ми,

ЗВУІ;ОВИМІІ,

І\УЖ!!

тогочаСНШIУ ШИН0 ппс і

lІ!!редаютьсн образами зорови­ ТОІШИМlI

та

і

музиці.

впбагшlВНМН,

Аде

ш;

в

часом ТІl'IlIна

пейзажиі деталі передає образами, БШІЗЬЮІМИ дО на­ родної пісні, НОШІ порівняння і СIlМВОШ\ мають фоль­

І\Лорне забарвлення: Стигнуть зорі, як пшениця ... На схід сонця квітнуть рожі: будуть дні погожі.

Мп

оцінюємо

початковий

період

ТВОР'Іості

НІ; чудссниіі спів прпроді та ніжному

ваємось

музичними

чарами

1;0 х аІfIlЮ ,

«Сонячних

поета упи­

Ішарнетів»,

ніЖНlIМП ПСРСЛlIвами авуків і півтонів, І;ольорів і від­ тіннів.

Але

ж хвалу

живій

природі,

пісню

чистому

І;оханню поет проголошував саме тоді, І(ОЛП буржуа а­ ні

дс!\адеНТIІ

смерті,

на

всі

ладп

галасували про

проповідуваЛIІ Цlшічну торгівлю

в

всесилля гаJIузі су­

спільної і особистої моралі. lІіжна ліРlша ТИЧИИІ! про­ довжувала !\ращі

траДІІції демократичної

Jlітературп,

І':ОІ\юБИНСЬІ;ОГО перrдус.ім, протпстояла занепаДНІІЦТВУ іі аморадьності.

9


Останпі твори збіРІШ «Сонячні нларнетИ», nаппсані вже в першій половині

ішов

назустріч

1917

рону, ПОІ\аЗУЮТЬ, що поет

революції. «Дума

про

трьох

Вітрів»

виявлю) наближення до правильного розуміння того­ часних соціальних подій. Тичина сприймав революцію ЛІ; ЛЮДСЬІ>у весняну радість, ян

НЯ, дО радісної праці.

заншш дО ВИЗВОЛСН­

снмволічна ноема, 1\С

«ll.YMa» -

ТрIl Вітрн ВНСТУІІЮОТЬ о[)рааамн СОІ\іаЛЬНІІХ СІ!Л, авен СШJa JJlобові ІІОрта віддана Вїтрові-ТеШІОІ;РИЛУ, речнн­ І,У ВlІ3ВО:Іення іі майбутнього. Павло

ТПЧllна

першою

своєю

ЮIllГОЮ заявив

про

нрагпсннн бути співцем радості людсьної, чистої юно­ сті; з цим прагненням вступив у творче життя й не

зраджував йому ніноли і ніде.

ІІ

Велина

Жовтнева

соціалістична

революція

віднрила

нову еру і в сусиільному житті, і в РОЗВИТl\У худож­

ньої

ДУМНll

нашого

сторіччя.

Мистецьний

РОЗВИТОI\

людства був врятований від деІ,адентсьного снудоум­ ства, від зневіри в майбутнє. Було остаточно доведе­ но,

що

художня творчість

спираючись

на

иередові

може

ирогресуватп,

иолітичні

та

лише

філософсьні

ідеали. Від самого иочаТl(У революції ТИЧIlна ПРНЙШОВ до

:звільненого народу без а

ЛІ, громадянин

оиублінованій виненому

до

1920

вигляді

підроБЮІ

іі

співгромадян.

пристосовництва, У

збірці

«Плуг»,

рону, мп знаходпмо в ДОСИТЬ роз­ всі

основні

ідеї

ножовтневої

твор­

чості ТНЧИНІІ.

Образи рів

пролетарів, І;омуністів, біїщів-революціоне­

постійно

виступають

у Ішпзі

«Плуп).

Адже

це

оеоБЛIIВО знаменно, що від імені своєї найбільш ша-

10


повапої читачни-ь:омупіСТЮІ

поет

звертається сам

себе 3 чіТІ\ОЮ настановою: «А втім, скажу: Бп

ДО

сила,

-

і 3 Вас ще буде І\Омуніст}). у цій же І\Низі молодий співець революції зверта­ ється

з

інтернаціональним

закликом

до

робіТНlшів

цілого світу, деК'JaРУIOЧИ єдність мети і ;шагань: J\Іобілізуються топоді "іІІ хмарrшм вітром ШІ горі ... Уже давно мп !ІН норі, давно всіх шшчrмо: до ВШІі!

l'УЮІСМ )!\С В світ !ІрО Ш\Іuі БОJlі! Щоб од планети іі до зорі почули снрізь пролетарі,

за що ми б'ємся тут У полі! «(Мобілізуються тополі)}

Інтернаціоналізм сильниіі.

Бід

Тнчини

почаТІ\У

І\омплеІ\СНИЙ

Жовтня

він,

і

багато­

зонрема,

виявля­

ється в ненаВІІсті до зраДНlшів народу у

ці

ж

рОЮІ

громаДЯНСЬІ,ОЇ

співцем вільної ираці.

Це

він

націоналістів.

-

віїІни

Тичина

став

обрав своїм ліричним

героєм заводсьного робіТНІша, 3Л\lває

3

ним свою осо­

бистість: Іду 3 роботи я, 3 завода маніфестацію стрічать. В квітнах всі улиці І\ричать: нехай, нехай живе свобода!

Сміється сонце з небозвода, НУДIIСЬ хмарни на конях мчать

...

Іду з роботи я, з завода маніфестацію стрічать. {(Іду

3 роботи л, 3

ааводаl!

Тема раДЯНСЬІЮГО патріотизму розв'язу~ться в ліри­ ці в плані роздумів, суджень, політичиих аргументів.

11


Ліршш ТИЧИПИ

не обов'язково безпосерсдніїІ ВIl­

-

слів особистих почуттів, а вияв ставлення до явищ, особливо в мотивах громадянсы гоo змісту. 3а своїм призначенням

-

це

розмова

про

ВИСОІ\С,

І1реІ;расне,

це

демонстрація ідеалів та іЮІТТЄВIlХ ціllностсіі нової .тно­ дини.

Будучи суб'єктивною формою вислову, поезія Тпчн­

НІ!

тяжіє

до

виявлення

загального, до

зображсння

душевного стану гсрон я!( ТИПОВОГО.

НіlШJШ ТаІ; душа ще ш) мужатІ! Ніколи ТаІ, ще пух пе безумів! О дух ясний - без яду і без а;ала,­ давно ТІІ снив? - а вже СУ'lаСШІЙ дії! всього мене обняв, здаШIIJ, наПРУ;ЮIIJ, і н встаю, пову ПДllхаю міцu. ((3а

є

різні

струмені

J;артинність, софська,

шобовна

в

ліриці,

всі.\: снаJlСУ ..• !)

наприклад, пейзажна

сповідь,

а далі

агітаційно-публіЦllстнчна

-

тощо.

ліРlша

філо­

ТПЧlІна

вIl­

!lвнв уміння, з одного БOl;У, заглпбшоваТІІСЬ у СІ;.'1ад­ ні світоглядні проблемп, Яl;і вимагали вешшої духов­ ної ерудиції,

а

другого

3

-

він

щоразу BIIXOДIIТl>

на

бистрину злободенних потреб, що вимагали ІІІВІТЮ;ОГО мистeJ~ы ro ро:ш'нзнння в .'1аконічній фОР~lі.

ІІІ

Вllдатні

ПОдll

В

житті "lJаїНlІ

-

планування

п'нтпрі­

чок, будівництво заводів і наналів, перетвореннн пу­ стель,

завоювання

техніІ\И настрій

веде»

12

-

радістю мільйонів

(1934)'.

АРКТИЮІ ПРОЙМНШІ нерrдають

і

здоБУТI\І!

радннсью!х ~lOТlIВ][

вітчи:шяної :І10деЙ.

аfiірюr

Цеіі

(,Партія


Програмна РОllеСIІІЩН

11Оl';Jіл Павла

l\1аГllіТЮI,

НІ;У має дійову в

0IIYU.1Iil;OHaHa РОІ(У

МОВОЮ

Тпчшш

Дніпрогесу,

---

але

долю. Внерше вона була

JIiTcpaTYPHY гаарті

«Партія веде» ТраI\ТОРНОГО,

21

«lІранда»

оригінаJlУ. Тим саМІІМ

19:3:\

ЛІІстопада

газета ніДІ;реслю­

вала БШІ:JЬІ,ість братніх нультур і важливість змісту

ніРlllа, Яlшіі наіі:нраще може дііі:ТII

1\0

читача бсз пе­

Рl'lшаду.

Узагальнююча могутність ліричного твору полягаJІа в тому, що автор відчув, відтворив думи й розуміння своїх сучаСНИl\ів. Він висловлює ду мни чи настрої не від власного імені і не від імені ліричного героя. Най­ частіше вживає іншу форму вислову: пры\зуєє думю!

й

сприіімання

від

імені

багатьох;

це

поетове

«МИ»

впс тупа" на цей раз нолеl,ТИВНПМ ліричним геро"м, що

уособлює вссь радянсы\йй народ. У !{олшiI"r строфі

займеннин

«МІО)

иоширює,

мно­

лшть силу Й переl\онливість почуттів: Оживляєм гори, води.

вибудову"м заводп, ростемо ІН ми, геЇІ! в іншпх строфах тю; само: Ми йдсмо ПОХОДОМ гідним ... Ми плануr.м творчі гпIJ1І ...

ІІро статті

ідеііниіі

зміст

свого

('РОЗВИТОІ, УІ{раїIІСЬНОЇ

(,Партія ведс»

-

тоді

саме

твору

Тll'lИlta

І;УЛИУРІІ

співом

:lа

IJисан

25

залунало в

у

РОl\ів»: нашій

поезії. Партія вела науну, літературу, мистецтво. І до

партії більшоюшів І\У горнулись

-

-

всі наші помисли, усі без остат­

ось у чім сила радянсьного ученого,

ось у чім сила радянсьного митця!» Поетичний вираз поза твором поета

-

(,Партія веде»

(Т.

V, 337-338).

незмінно ЧУ"МО

і

в J{нигах і вистуиах, у статтях,

13


промовах, буденнііі мові. Його зміст став невід'ємною частиною свідомості радянсьної ЛЮДИНІ!.

Рівнозначною із збірною «Партія веде» була й ННІ!­ га ({Чуття ЄДІІНОЇ РОДПНІІ') за вагомістю концепції, ВП­

разністю образів, "РШlатістю віршотворення. А голов­ не

-

за всесоюзною популярністю та дієвістю, яні ро;з­

ГОРНУШІСЬ У просторі і в часі.

МОТІІВИ дружби поезій П. ТИЧИН!!

народів

є

ОСНОВНИМІ!

({Чуття єдиної

у

збірці

РОДИНІІ». ВОНІ! РО3-

нр!!ваються в різних нартинах і образах. Це лірпчні

описи визначних подій у житті І\раїнп, обраЗІ! видат­ них діячів І\УЛЬТУРИ в

минулому і

сучасному

-

Сно­

вороди і Гурамішвілі, ПУШІ{іна і Шевченна, ГорЬІ\ОГО

і Коцюбинського, Джамбула та інших, це твори про дружбу наших нультур. Збірна віднривається програмним віршем, у яному поет славить радість ЛЮДИНИ, що проймається у своїй

діяльності розумінням дружби народів. Розгорнуті алегорії розкривають зміст почуття ін­ тернаціонального

єднання.

Таним

є

образ

стального

моста, що єднає береги в горах; ян грім ПрОІЮЧУЄТЬСЯ все далі

й

далі,

повторюючись

з

неослабною

силою

і знаходячи беЗІюнечний відгомін, тан і почуття друж­ би переходять від народу до радістю

спілнування.

соціальних культур

У

цій

народу, поезії

сповнюючи

показано

їх

єдність

різні мовп, різні форми вислову,

-

а зміст однаковий.

Хай слово мовлено інашпе та суть в нім наша зостається ... Бо те не просто мова, звуки, не словникові холоди ни в них чути ТРУД, і піт, і муки, чуття єдиної родини. у

поетиці

торської

14

Тичини

ЩІтеТIIЩІ,

те,

відчуваються

ЩО

f.дпа6

і

його

традиції

Ї3

ора­

засобами


та мотивамн пое:зій ВОJІОДl1мира l\ІаШ\ОВСЬІЮГО. РосіІЇ­

СЬІШЙ поет закликав ДО знайомства з братньою мовою: «Разучите

ату

мову

на знаменах - леНСИІЮIІаХ аЛЬІХ, 11 проста: <,Чуєш - СУРМІІ загра.ТlIl, настав ... » і ТОІ,СТОМ 3 НІШ llереГУІ,УЄТЬСЛ ПаВ:ІО

;JТH мова величава час

розплаТІІ

І

змістом,

ТИЧl1на:

І позичаєш тую мову в свою - чудову, пребагату. А все знаходить це основу у силі пролетаріату.

Поет уміє у ІЮilшііі суспільній події зрозуміти і її висоне громадське значення і знайти основу для ви­

лвленнл осоБИСТlIХ емоцій. Злиття опису громадсьної події і особистих почуттів є однією з рис раДЛНСЬІЮЇ політичної ліРИНIІ ян жанру. Цл риса впразно вилви­ лась у Павла Тичини. В

його ліриці можна помітlІТП

хвилю

-

й іншу, зустрічну

від ноннретпої емоції до узагальненої оціНІШ

і усвідомлення. ТаІШЙ спосіб більше помітний у тво­

рах з мотивами, БЛИ3ЬІШМИ до особистих, до вужчого

масштабу вражень. Це не

те щоб

але теми безпосередньо пов'лзані

суб'єнтивпі теми,

3

ділльністю

ol\pe-

мої людини, а тому й кош;ретніші в першій чуттєвііі реанції.

ІУ Говорячи про завдання МІІтців революції, Володимир Маяновсьний

вназував,

що

справжній

поет

мусить

писати тан, щоб вірші ставали маршами, лозунгами. Павло

менним

Тичина

дав

надбанням

марші

мас

у

і

гасла,

поріод

що

стали

мирного

досте­

будівни­

цтва,

15


у jJOЮI Вешшої Rітчпаннної НІІІІШ Павло ТПЧllШ\ весь ХНСТ віддавав справі рО3ГРОЛlУ ненаВПСIlОГО воро­

га. ІІід ВШІИвом обстаВJJН значно аміншlИСН не ШІШО мотивп, але і форма ііого lІоезії. На lI!'ршпіі ](,1ан ВI1ііш:ш та"і шанрп, НІ, агітаціЙНllіі вірш, НОС,ІІаннн до

воїнів,

памфлет

і

сатира.

Тичина

IІрацював

у

всіх

ЦІІХ жанрах, звертаючпсь, ОI\наІ\, і 1\0 ліРllЧНОЇ І10рзії,

фіJіОСОфСЬІ\ОЇ поеми. IIровіl\lІе стаНОВІІще в JliTepaтypi, Мllстецький досвід та особисте нрагнення бути гіДНIІМ подвигу народу приводили ще до однієї галузі діЯJIl,­

ності: Тичина багато працює ЛІ{ публіцпст, виступає

3

промовами по радіо, доповідями і стаТТЯl'lllI в пресі,

встановлює безпосередні l{ОНТЮ,ТІІ з людьми, які пере­ бували на вирішальних діЛЯНІ{ах боротьби. Тема Соціалістичної БаТЬІ\івщини-матері стала цен­ тральною в творчості Тичини з перших ВОЄННИХ днів.

Слова багатого змісту

-

<<Матю), <<Неню)

-

в супроводі

епітетів, ЛІ{і посилювали їх традиційний зміст, були в]{лючеиі в

арсенал дійових

засобів митця. Традиції

батальиого народного епосу поєднувались з патріотич­

ними символами Шевченна, з фраНІ\івсьюнш образа­ ми матері землі: Ти, аемле наша, рідная, святая! Тн, БаТЬІ,івщино люба, :юлотан! Це знову напад';' ~i ворогом двобііі?

Мп чуєм, IICIH~! МІ! йдемо на бііі!

Нахил до філософс'.>!\ОГО ОСМИСJlешlЯ 1l0ДІИ чився У вірші «(Весна

(1942

р.)

}), де

ІІОЗШJ.­

від інтимпо-суб'є!{­

тивного опису почуттів автор переХОДІІТЬ до роздумів. ВИСЛОВШОЮТЬСЛ

не

тільки

етична,

але

і1:

естетична

настанова воєнної доби, ствердні й заперечні парагра­ фи ЛІ,ої відбивають характерні риси радянсЬІ\ОЇ ідео­ логії: життєствердження, презирство до застою:

16


Поет повинен наново родитись. Не тихо догорять, ЛІ\ та свіча,не тільки мудрістю в піснях свіТИТIІСЬ,­

а ЇІ буть свідомим свойого меча. Свідомість патріота узагальнюється як обов 'Я3Ішва для особистості, далі

--

ідеологічна настанова

для

доби.

ТВОРЧОСТІ

1,

врешті,- як

Такий харантер

худож­

нього мислення Тичини: від Ішннретної емоції до за­ гального принципу, який висловлюється ЛІ( афоризм,

ян «нрилатий вислів»: «А нам перемагать і жить!» Ідейно-художнім ядром творчості

Вітчизняної

ВlИНИ,

зібраної

періоду

в lшизі

Велиної

«Перемагать

і

жить», є поема «Похорон другю). Вона є новим типом

синтетично-філософсьної поеми. Ії сюжет визначений плином мірнувань ліричного героя, невпинним напли­ вом нових вражень і спогадів, їх усвідомленням. Поет виявив

творче

нова торс тво,

основним

персонаЖЮІ

епічної поеми зробивши ліричного героя, поєднавши фабулу висновками-повчаннями;

вони

щоразу повто­

рюються, акцентуючи головні мотиви.

Як висновок про

3

усього винладу випливає судження

закономірність

процесів

життя,

однаково

об'ЄI\­

ТlІВНИХ і для природи, і для суспільних ЯВІПц, і для

долі осо()пстості: ;~юшнів боротьби ніІ(ОМУ не зламати, :!аI\ОНИ материнства не перемінптr•.

те, що в світі рух іде стрибном, не плаНl,О, говорить пам: - Іди! ЛНlтr ната ві рна пуп!

l

Справедливість нашої путі

фашизмом, ливість

-

бо

таний

підтверджус і

перемагають правда, занон

розвитку

ПОСТУП,

ВНlНа

:1

справед­

суспільного

життя:

Усе підводиться, встає, росте й сміється, і мертвому тобі - живих нас не убить.

2

П. Тичина

17


Тема

мудрості життя

втішає

серце,

втишує

біль,

приводить до життєствердного кінця.

Навіть у батальних творах цього періоду образи мирної праці з'являються щоразу, підтвеРДЖУЮЧІ! ідею перемоги. Тю"

нііі у

1943

у поезії «Я утвеРЖДаюсь», опублікова­

році, поет мріє: 3аб.1JПСКОТЯТЬ косарки в житі, заводи

загудуть

...

Ще не загоїлись рани, ще свіжі втрати

спогаДIІ

про них, але народ повертається до мирної праці, від­ дає їй повну напругу сил. Уся увага приділена па­ фосу творення і

мирних радощів.

Цей настрій

при­

таманний кожному, він всенародний: УсміШІ,а в народу розцвітає. Кожен нюне: й я свій труд несу! Відбудова! - труд переростає у І'расу. {(І

3анлючнпм провідна

ідея

Іюмунізму,

рости,

реченням-афорпзмом

-

праця

в

і

дідти ... })

висловлюється

суспільстві, ЯІ(С

Є нрасою, lIатхн!'ння~r,

прямує

щ()найпершою

д()

по­

трсбою ШОДИIllІ. І

поет

знаходить

героїв

серед

людей

праці

-

цо

шахтар Донбасу Минола ЛУI\ИЧОВ, це Ішмсомолка на будівництві Кременчуцьного

номплепсу.

Це

і

ЛЮД!!

інтслеІ,туального труда, митці слова і сцснп,- МІШО­

ла

Асєєв,

Муса

Джаліль,

Оленса

ШОВl\унешш,

І ван

ПаТОРЖИНСЬІШЙ. Слід додати, що і сам Павло Тичина

був велиним трудолюбом, відданим праці до остаю,у. ДИВОВИЖНИМ було його уміння зосереджуватись,

ход!!ти

до

глибин.

Ніби

звітуючи

перед

до­

читачем

звичною мовою образів, іпдивідуальний стиль його лі­

рИlШ тане саморознриття передбачає ЛІ, оБОВ'ЯЗІюве:

18


в папрушенні усе моє ;!\ІІТТЯ. В напруженні і МІІСШ. МОЯ, і l'JlОIЮ.

Живпть мене наііглибше ПОЧУТТЯ: І\е - боротьба аа МПр. На всіх путях ТІ! шлrш мене, )/ШТТН. Н ііду. Готово! «( ..4.

.rrеПіU .Н( 61ІТ ь

1l[lдеснu,JИ, ,JИ.ол()дll~~f})

Авторові хочеться датп відповіДІ"

;)BiAhll

беруться

l'IІЛII, чому не ;)гасає ЖПТТ6Ва і твuрча енергія. Немп­ нуче він мусить РОЗlIочати мову lIРО сучасність, про

соціалістичний спосіб життя й обумовлену НИМ етину. На

цьому плодоносному

грунті

і

зростає

довголіття

митця, образно назване «тужавими горішніми вітамю). Дивовижно просторий і розлогий світ спостережень письменника.

Але

над

всіма

виділяються два гасла,

мотивами

дві думки

і

настроями

про мир та про

-

дружбу між народами. Ці ідеї вивершують зміст нниг 50-60-х

РОІ\ів,

підносяться

ЛІ{

справжні

верховини

гуманізму: Ллються ріки в ясні води ... Гей, народи, всі до згодн! Мир -І,ОМУ ж не ясномовен? Наш народ - це ж опеан!

О"еан повен

,( Наш РаДННСЬШІЙ

виступає

народ,

що

за МІІР і згоду,

парад

...

оnеаll"

-

та" повновладно

і

рішуче

є носієм свідомості нашої

доби. Про це, саме про це говорять назви збіРОl\ «Ми свідомість

змістом

людства»,

повняться

і

«Комунізму

ліРИІ\а,

і

далі

поезії

ВИДні».

Цим

останніх літ.

Тичина поширив географічні межі фабул, пишучи про

враження

Чехословаччині

від та

перебування в

інших

у

Польщі,

"раїнах

Болгарії,

народної

демо­

"ратії.

2*

1!)


Ва рто спеціа:ІЬНО 3УППНПТПСЬ на ДВОХ епічних по­ ,'Іотнах, надрукованнх посмертно. Разом з поеМОЮ-СIlМ­

фонівю «Сковорода», зібраною і опублікованою також носмертно, ВОШІ становлять повновагу І;артнну епічної спадщини видатного

поета.

Талант Тичини до самої старості «СПВННll не знав»,

він незмінно був зорівнтованпй па сучасн~сть, з не­ одмінним прозиранням у маЙбутнв. Поема доказ.

«Тарасова

А

поряд

«Анну

слід

Кареніну»

поставити

ще

читає» одну,

-

тому

на

жаль,

остаточно не відшліфовану річ. Ця вешша поема при­

свячена

братам-слов'янам,

народові

«Подорож до Іхтімана» за жанром

за способом

викладу

-

-

подорожня

болгарському.

поетична повість,

лірика, ОПІІСИ

зу­

стрічей з багатьма людьми, дО ЛІШХ додаються автор­ СЬІ\і відступи-спогади.

Однак

важливіші

персонажів ших)

-

від

пейзажів

(прекрасних),

від

(найвиразніших), від відступів (найщирі­

ваЖJIIІВіші від усього цього політичні роздуми

про солідарність соціалістпчного табору, про єднання сердець і душ. Єднання іДСОJІОгічне і I;y,lbTypHe Тпчпна вав також

Яli переЮІадач, дослідшш,

здійсню­

популяризатор.

Російська, біЛОРУСЬІ\а, вірмеНСІ,I(а, ГРУЗИНСЬІ\а, литов­ СЬІ{а,

латисы\,'

башкирська,

()сетинсьна,

І,алмицьна,

а танож болгарсьна, польсьна, чеСЬІ\а та інші літера­ тури стали ближчими і дорожчими УІ\раїНСЬІЮМУ чи­ тачеві заВДЯЮІ ІюмплеІ(снііі праці Тичини ЯІ; І1ІІсьмен­

пика,

иеренладача,

НРПТlша,

видавця.

Тут

особливо

позначились традиції О. М. ГОРІ,ІЮГО, всієї раДЯНСЬІ\ОЇ літературної суспільності.

І

все

це

було прямим

продовженням

діяльності

громаДСЬІ\ОЇ, яній також віддавалась уся повнота ува­

ги й напруга сил. У відомій «Автобіографії», написа­ ній у

20

1959

році, иоет досить точно і докладно описує


громадсЬ!,і,

само

державні

доручення,

натхненно й сумлінно,

серця. (Див.: Павло Тичина. 3б.

1973,

бутнє)}, К, «Дніпро)},

ЯІ\і

як

і

виконував

творчі

«3 МИНУJЮГО 6-26).

стор.

тю;

доручення

в маіі­

v ТIІЧllна був у тііі шерезі БШІСКУ'ШХ майстрів вірша, яні ВlшшшаШI відразу після Жовтня велике піднесен­ ня поезії в своїх літературах і в міжнародному мас­

штабі. Вони, ці майстри, розробили на новому рево­ JIIоційному матеріаді жанри ораторського трибунного МОНОJЮГУ,

СТВОРІIJIИ ліро-епічні типи і

ціаJIіСТIІЧНОЇ тичного

доби,

жанр

фейлетону,

віршованого

висоно

жуючи НУЛЬТlІВувати

піднесли

й інші,

харантери

планата, пісню,

со­

полі­

продов­

спононвічні форми лі­

ричної поезії. Сприймання світу у Тичини-митця залягає на знач­ ній

глибині.

Звідси

поєднання

елементів

лірики

і

спосу, форми портретів коннреТНIІХ людей і узагаль­

нюючі,

епічні

образи-персонажі.

Звідси

і

постійне

нагадування про себе самого. Образ автора з'являється часто і сильно, тому має здатність цементуватп різно­ манітні ЗбіРІШ

й

віддалені

ТИЧИНИ,

хоча

одна і

від

одної

Сl\ладені

з

ланни

лірики.

окремих

част()];,

поєднаних у ЦJIlШИ ЧИ З Оl\ремих віршів, спраВJIЯЮТh

враження

викінченої

цілості,

ян

мурована

з

цегдн

споруда вивершується в архітентурний ансамбль. З иоезії Тичини одразу було вилучено протиріччя

між

детальним

женням мовою

ідей

зображенням

громаДЯНСЬБОГО

МІІстецтва

і

мовою

ДОВl\оЛІІшності змісту,

між

ПОВСЯБденності,

і

вира­

ос06ливою між

ЗВІІ­

чаЙНIІМ змістом слова і ііого метафоричністю. У Тп­

'шнп

можна

баЧIIТІІ

ріЗНОСТОIIНІІїr

вірш

Бобзарів

і

21


філософс""у медптюфо, Jюшr вірші віл"по перехоДЯ1'/, у

прозу,

пісню

піД

гармонію

і

розлогий

гензаметр,

звичайні І\атрени і ВИШУIlані сонети, ронделі й східні

«шаїрі» та «рубаї»,- всі форми, знані у вінах і в наро­ дах. І що бе3Іюнечну нільність новоутворень та варіан­

тів,

що

впнаходяться

Можлпвіст"

f)U;JIIOCCpCJIIII,O

ДЛЯ

бунвально

ТIlЧШШ

НІ(

!іОIlТНI,ТУИrlТІІСІ,

доби СТШIа ГОJІОННОJO ІІ,І]}!

дО І\ОЖНОГО

твору.

громадсЬІЮГО

діНЧil

іСТОРIІ'!ІІIІМП 110дінм](

;J

ШІСП'ІIІ,І;ОI IlНСІІНГJI. ОДllаli

процес ТВОРСl!lШ llнмаг,ш іі іНШllХ, СУТО IІрофссіОJlaJlЬ'

них ІЮlIТaJ\тів співом,

3

суміЖНІІМИ

іІШJJОПИСОМ,

мистецтвами

театром.

Звідси

МУЗІШОЮ,

-

у нього

стіЛЬЮІ

ПОСВЯТ, яні Є результатом спіЛІ(ування із ЗаНЬІювець­ ІЮЮ, РШІЬСЬІШМ, Ужвііі, Петрусеюю, Бучмою, Стецен-

1\01.1,

ВерьоВlЮЮ,

ПаторшинсІ..І;ИМ,

ШОJJl\унеююм

ТіІ

іншими. І все це відбш[()ся не лпше на тематпці, але й на «се1\ретах поетичної творчості». Різні поети по-різному ВИЯВЛЯЮТЬ своє ставленпя до традицій, навіть прагнуть ЇХ приховати чи деКТІа­

ративно віДЮІНУТІІ. Тичпна

иоет традицій ВІІявлених

-

і різноманітних. Світ

поезій

ТИЧИНИ

--

світ

велИІШХ

товностей, що

дістались

йому від

поряд

новий

буденнпй

мовний

в ранг

(шоетичного»,

ПОЄДНУЮТЬСЯ

МОВНІІХ

рідної

матеріал

І;ОШ­

трающії,

а

вводиться

звичні ДЛЯ читача

формули інесиодівані (шр<?заїзмю), НІ;і щедро вихои­ J!ЮЮТЬСЯ з сучасного буття і дістають заряд lIIистець­ J;ИХ цінностей. Але й «ЧУіІ\а

Та

й рідна часом

стає

ТaJЮЮ

--

:ШУЧПТЬ йому ян рідна,).

звучить ян

гортанною,

НІ(

братнл. Унраїнсьна

гру;шнська,

носи лена

до того багатонратним римуванням «шаїрі» ВИД Гурамішвілі

R

читає

Григорію

Сновороді

(,Внтязя

тигровій пп,урі»). Або yI;paїHcы\a стає д~віНl;ОЮ іі

алітераційною, як італіЙСЬІ;а

Рафаель ... »).

22

Щl'

(дпв. «Да­

(дпв. (,Гуляв над Тібром


Уі Соціальна

активність раДЯНСЬІ\ИХ читачів обумовила

вимогливість до поезії, її рівняння на все масштабне ЇІ загальпоістотне. ЛІ\ЩО поезія

це пізнання іі пере~

-

творення дійсності, то вона МУСПТЬ зростати разом і:з

змінаМІ1 в

самііі дійсності. ЗраЗІЮМ подібної взаємо~

залежності l"I,ша творчїсТJ. ПаВJJа ТJl'ШНИ, тю, само, НІ; і ПОl'зія Маяновсь"ого й ]{упаJJП, Чиrювані іі Byp~

гуна, Ай ні іі Гафурі та ін. Утворилась вешша радян~ сьна класина.

Іхня традиція

-

це безперервність, це

спадщина і жива сучасність. Тичпна ІШЛИСЬ писав:

Нам треба голосу Тараса. Зично щоб прозвучать про наш могутній день. Маємо самого:

всі

підстави

«Н амт реб а

сназати

подібне

г о л о су

і

про

нього

Тич ІІ Н иІ,) С.

Ш а х о в с ь кий


(!!. I1 •• ПОЕЗll


І 1907-1930

***

Б ланить мою душу обвіяла, душа моя сонця намріяла,

душа причастилася н:ротості трав.

-

Добридень!

-

я світу сказав.

СТРУМОІ{ серед гаю, ЛІ{ стрічечн:а. На Ішітці метеЛИІ\, мов свічеЧІ\а. ХВИЛЮЮТЬ, маюють, нвітують поля,­ добридень тобі, УІ;раїно моя!

1907

МОЛОДИЙ Я, МОлОДий .... Молодий я, молодий, Повний сили та ОДВal'И. Гей, життя, виходь на бій,-­ Пожартусм для розваги! Гей, життя, ставаіі, тремти! Дай я 3 тебе посміюся.

27


Хто сміліший: я чи ти Подивлюся, подивлюся. Горе?. біль? - ЛІ\ жарт, мине. Скільии сили молодої! Чи ж моя РУІ\а здригне, Що йде битись без озброї? Ой СІ,ажіть мрні, с!,ажіть,

Любі мої сестри, браття: Що в житті вас тю, гнітить? Чом нема у вас завзнттн\1

Там, де всесвіт я стягну, Де від болю шаленію,­ Там ніяи вас не збагну, Вас ніян: не розумію.

Молодий Я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, ЖИТТЯ, виходь на бій,­ Пожартуr.м J\ля розваги!

1911

РОЗКАЖИ,

РОЗКАЖИ МЕНІ, ПОЛЕ ... Розиажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть КОЛОСОЧІШ?

Ой дощів мені б треба, дощів, а не пот у, Бо той піт прилипа до брудної СОРОЧІ\И, н плугатар нінчаr. роботу.

-

...

28


РОЗІ.;ажіть, РОЗІ,ажіть мені, хмари:

Ви чого це тіпаєте даJlі? Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаl:М? Он вітри там женуться, кричать: «Ей ви, KpaJli! Почекайте, бо ми вас r.;охаєю>.

-

РО3І\аЖИ, розкажи мені, поле:

Що ж тепер нам з тобою робити? - Ех, хіба це уперше! Така моя ДОJlЯ. Хоч I{УІ{іль та ВОJlОШІШ я буду родити -

Все ж плугатарю є щось із ПОJlЯ.

1911

ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ ... Ви знаєте, ЯІ, липа шелестить у місячні весняні ночі? Кохана спить, І\охана СlIИТЬ, l1iди збуди, ціJlУЙ ЇЙ очі, Кохана СІІИТЬ ... ВИ ЧУJlИ Ж бо: тю{ JlИllа ШСJlССТИТЬ. Ви знаете, ю{ СIІJlЯТЬ старі гаП Вони все бачать І\різь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї ... «Я твій»,- десь чують дідугани. А солов'ї! .. Та ви вже знаєте, ЯІ{ сплять гаї!

1911 29


КОЛИ В ТВт ОЧІ ДИВЛЮСЯ ... Коли в твої очі дивлюся

-

Здається lII\!ні:

Мов бачу я небо прозоре. МОВ бачу брильянтових зір ціле море, /Цо Д\!СЬ там горять-усміхаються, Чудові, ясні! .. Ах, очі, ті очі! .. Кохана, Чом серце твоє не таке? Чому, Яl{ говориш - на думну спадає Те поле у жовтні. Туман поглядав. Суха бадилина хитається ... Спить груддя важке.

1911

ДЕСЬ НА ДНІ МОГО СЕРЦЯ ...

Десь на дні мого серця Заплела дивну на3І,У любов. Я ішов від озерця. Ти сназала мені: «Будь здоров! Будь здоров, ти мій любий юначе! .. >) Ах, а серце і досі ще плаче. Я ішов від озерця ... Десь на дні мого серця Заплела дивну назну любов. Говори, говори, моя мила: Твоя мова

30

-

співучий струмон.


Ніч зірю! ІІосвітила. llIСJ1ЧУТЬ вітру І;ніТl\I'І: ff:'ii, в танOJ,! ПовіН'Ініісн з туманами ночі. Тихо тш, Оllівночі.

Ніч зіРl<11 lІОсвіТШtа. Говори, говори, мон мила:

Твоя ~IOHa -

снівучий струмок

НЕ ЗЕВС, НЕ ПАН ... Не Зевс, не Пан, не Голуб-дух,­ Лиш Сонячні Кларнети. у танці я, ритмічний рух, В беЗСllIертнім - всі планети. я був - не Я. Лиш мрія, сон. НаВI\ОЛО - дзванні ЗВУІ\И,

І пітыlIи творчої хітон, І благовісні РУІ\И. ПРОІ\ИНУВСЬ Я - і я вже Ти: Над мною, підо мною Горять світи, біжать світи Музичною ріl\ОЮ. І стежив я, і я веснів: Анордились планети, НавіІ, я взнав, що Ти не Гнів Лиш Сонячні Кларнети.

-

1918 ЗІ


Г АІ шумлять

...

Гаї шумлять Я слухаю. ХмаРЮ1 біжать Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй тан: весело.

Гей, дзвін гy~e ІздаЛеІ\У. Думни пряде Над нивами. Над ниваМИ-ПРИJІивами, Нупаючи мене, мов ластіВІ\У. н йду, іду­ Зворушений. Ногось все жду -

Співаючи. Співаючи-І,охаючн

Під тихий шепіт трав голублячий. ЩОСІ. ~lpiє гаіі Над рі'lIЮЮ. Г~ll неба нраіі-­ НІ\ золото. Мов золото - ПОl\:ОЛОТО, Горить-тремтить ріна, ян музика.

1914 32


АРФАМИ, АРФАМИ ... Арфами, арфами-

золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними:

йде весна Запашна, Квітами-перлами Зан:осичена. Думами, думаминаче море Іюраблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде ПерламутровиЙ ... Стану я, гляну яСІ\різь поточки ЛІ{ дзвіночки,

жайворон як золотий З переливами:

йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Любая, милая,чи засмучена ти ХОl\ИШ,

чи

налита

щастям ВI\j)ай,

Там за нивами: Ой ОДІ,риіі

Колос вій! Сміх буде, плач буде ПерламутровиЙ ...

1914 :1.

Тичина

33


ДЕСЬ НАДХОДИЛА ВЕСНА ... Дось надходила весна.- Я сказав їй: ти весна! СИЗОl\РИЛИМИ голуБІШМИ У І{уточках на вустах

Ій спурхнуло ЩОСІ, усміuшами

-

Й нотонуло У душі ... На.l1ИваJlИСЯ жита.- .н СІ,азав їй: З0.ll0та! Гнівно бріВОНЬІ{И зламалися. Оr\вернулася. Пішла. тіJІыlи довго оглядаласн Мовби I\ЛИІшла: іди! ПочаJIИ тумани Йти.- Я СІшзав: не любиш ти! Стала. ГЛЯНУJIа. Промовила. От і осінь вже прийшла. Тю{ любить?-нажи. Та швидше ж бо!­ Блиснув сміх їй, мов нинджал ...

Зажуривсь ніl\ снігом гаЙ.- Н СІ,азав Їй: що

ж

...

Враз сердечним теплим сяєвом Щось їй бризнуло з очей ...

СИЗОІ\РИЛОЮ голуБІЮЮ На моїх вона вустах!

1917

34

..

,

прощаl1.


ЦВІТ Б моєму СЕРЦІ ...

Цвіт в моєму серці, Ясний цвіт-первоцвіт, Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов, ІЮХЮШ, ЛU авучаJIа ранн,­

l\віТІІР цвіТ-lIерв6цвіт!

СJlУХl\Ю МUJlUдій Хмар, озер та вітру. Я бриню, ЛІ\: струни Степу, хмар та вітру. Бсі ми серцем дзвоним, Сним вином червоним Сонця, хмар та вітру! Десь І\раї І\а3Jюві, Золоті верхів'я ... Тільни IlIJ!ЯХ тернистий Та на ті верхів'я. Ходять-світять зорі, ІІJIИНУТЬ хвилі в морі Б ритмах па верхів'я! Світ в М()С;МУ еерці, Мрій таю)!\, світанOJ;. Ти той світ, міїІ друже, Зоряний світаНОІ•. Н твої очиці, Зорі, зорениці,­ Славлю, ЯІ( світанон!

1917 35


НЕ ДИВИСЯ ТАК ПРИВІТНО ... Не ДИВИСЯ ТЮ, привітно, Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, НІ, пшениця: Буду Я ЖУРИТЬСЯ.

Не милуй мене шовково, Ясно-сонолово. На схід сонця І\вітнуть рожі: Будуть дні погожі. На схід СОНЦЯ грають грози Будуть знову сльози! Встали мати, встали й таТІЮ: Де ластовеНЯТІ\О? А Я тут, в саду, на лавці, Де Rвітн:и -лаСІ,авці ... ЩО СІШЖУ їм? - Все помітно: Яблуневоцвітно.

1918

ПОДИВИЛАСЬ ЯСНО ... Подивилась ясно - заспівали СІ\РИШ,И! Обняла востаннє - у моїй душі.Ліс мовчав у СМУТІ,У, в чорному aJ,ор;\і. Заспівали СІ,Риrши у моїй душі! Знав Я, знав: навіІ;И,- промені ЛІ; вії! Більше не побачу - сонячних очеЙ.­ Бу)\у вічно сам н, н чорному aJ\Орді. ПРОМl'ні - Яl\ иії сонячних очей!

1918

36

-

-


О ЛЮБА ІННО ...

о люба Інно, ніжна Інно!

.

Я - сам. Bil>Ho. Сніги ... Сестру я Вашу таІ, .JJюбин ДИТИННО, злотоцінно. Любив? - Jl.aHHo. l~віJІИ луги ... О .1Іюба Інно, ніжна Інно, Любові усміх ннітн{) раз - Щl' Й тлінно. Сніги, сніги, сніги ... Я Ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий

-

я знаю.

А хтось нричить: ти рідну стрів! І раптом - небо ... шепіт гаю ... О ні, то очі Ваті.- Я ридаю. Сестра чи Ви? - Любив ...

1915

ТАМ ТОПОЛІ У ПОЛІ ... Там тополі у ПОJlі на волі

(Захід сонце за обрій поніс) З буйним вітром, свавольним і ДИКИМ, Струнrю рвуться НУI\ИСТ, В І\алсчінт, ...

Йду в простори $І, чулиіі, тривожпиіі (Гасне день, облітає, МОВ МІО;). В моїм серці і бурі, і грози,

Й рокотання-ридання баНI\УР ...

37


ЛИJІИТЬ вітср жита

lloHaJ(

ШJlЯХUМ

(Ой там хмара похмура з півдня). І ТЮ, смутно, ТЮ, сумно Сllіва(; -

Ті.IІЬІШ 1I0РСІІСЛ б'є

J\CCb

У J(звін ...

Мон llіснс, вогниста, шалсна (Креше небо і І\ОТИТЬ свій гнів), Ах, розбийсн на світлі ан:орди, РОЗРИJl,аіісь - і затихни, ш, грім ...

1916

IШІТЧАСТИй. ЛУГ ... І\вітчастий JIYl' і J\ОЩИІ\ ЗUЛОТИЙ. А вдалині, мов аІ\варелі,­ ІІримружились гаї, заМИСJlИJlИСЬ оселі ... Ах, серце, пий! Повітря - мов прив'ялий ТРУНОІ\. Це рання осінь ШJIе ціЛУНОІ\ Таний чудовий та сумний. Стою я сам посеред нив чужих, Немов ПOlшнута офіра. І слухає мій сум природа. Люба. Щира. Крізь плач, :крізь сміх. Вона сама - царівна мила Не раз свій СМУТОІ' хоронила R самій собі, в піснях своїх. Стою. Дивлюсь. Тю{ тихо-тихо снріЗI), Що ледве чути відгомони. Лиш від осель пливуть тужні, обнявшись, дзвони,­ УЗUРИ сліз.

,'38


Лише з-над хмар часом прилин@ Прощання з літом журавлине Погасло, як грезет із риз ...

Гей, над дорогою стоїть верба, Дзвінкі дощові струни ловить, Все вітами хитає, наче сумно мовить:

Журба, журба ... Отан: рони, отю{ без краю

На струнах Вічності перебираю Я, одинонан верба.

1.915

ОЙ НЕ :КРИЙСЯ, ПРИРОДО ... Ой не нрийся, природо, не І{РИЙСЯ, ЩО ТИ В тузі за літом, у тузі. У туманах ТИ сниш ... А чогось тю{ сичі Розридалися в лузі.

Твої коси від СМУТІ{У, від суму Внрила прозолоть, ой ще й кривава. Певно, й серцо твоє взолотила печаль, Що тан:а ТИ ласнава. А була ж ти

-

ю, буря із ГPO~!OM!

А була ж ти - ЯІ~ піч на :Купала ... Безгоміння і сум. Безгоміння і соп.­ Тільки зірна упала ... З\)


Ой там зіРl\а десь BllaJla, ЯН згадна. Засміялося серце у тузі! Плачуть знову сичі ... О, ридай ЖlJ, сріБJlїЙ: Ходить осінь у дузі. 1.91;і

СВІТЛЄ ...

CBiTat: ... Тан тихо, тю.; Jlюбо, тю, ніжно у волі. Мов свічі погаслі в RлуБІ{ах фіміаму, в туман загорнувшись, далекі тополі в душі вигравають мінорную гаму. Вже дніє поволі ... Так тико, так любо, тан ніжно у полі.

Світає ... Все спить ще: і небо, і зорі безсилі, Лиш птах десь озвався спросоння ліниво Та темний бовван на козачій могилі Про давнє, минуле кричить мовчазливо. Видніє щохвилі. Все спить що: і небо, і зорі безсилі. Світає ... Проміння ми схід ранить ніч, мов мечами, Хмарки по всім небі й собі взолотіли. Безмовні тумани тремтять над полями. Підхоплююсь з ними і я, посвіжілиЙ. О, глянь, що пад нами! Рознраяно небо - мечами, мечами ...

1918-1919

40


ЕНГАРМОНІЙНЕ

Туман

Над болотом пряде молоком ... Чорний ворон замисливсь. СИЗИЙ ворон задумавсь. ()чі ВИJ\лював. Бог зна кому.

А від сходу мечами йде гнів! .. ЧОРНИЙ ворон враз кинувсь. Сизий ворон схопився. Очі ВИJ\лював. Бог зна ному.

Сонце Десь J\ЛЮЮТЬ та Й раЙСЬІ{і птиці

Вино-зелено. РозпрозорИJІИСЬ озера! .. Тінь. Давно. :Косарі І{УЮТЬ до сходу. Полум'я нвіТОІ,! Перса дівчини спросоння: Син ... синок ..

В і тер Птах - ріІШ - 31!ЛРІН1 Вlша РИТМИ сОняшню,а. День біжить, дзвенить-сміється,

Перегулюється!

41


Над житами - Йj\С 3 ~lСдами Хилить І{ЄJlихами. День біжить, ДЗВЮІить-смі<:ться,

ПСРСГУJlЮСТЬСЯ!

Дощ л ІІа BOj\i в чиїі1сь руці ГаJ\lОJ;И ІШУТЬСЯ ... Соп. До 1\lІа. Війнув, дихнув, СИIJНУВ пшона І засн:анали горобці! ..

--

Тіr;ай!

-

ЛягаЙ ... -

шепнуло в береги. ХИТНУJlО смо.тши.

СПУСТИJIа хмаРІШ на JlУГИ Мережані ІІОДОJIl{И. НІ 78

ХОДЯТЬ ПО ІШІТ АХ ... Поетам-занепаднИІШМ

ХОl(ЯТІ, по І\вітах, по росі. Очима чесними, Христовоскресними Поеми тчуть. Л сонця, сонця в їх н:расі Не чуть. Царства.

42

-


Пі/І снів нрові - без віссю, Вмер чорнобривий lIСНЬ. О JlИJ\арі бсзумного «.ПИl~арстна}), 3 IІІЮJ\.iIЯТТЯМ вас на Іюрrгнііі! Трояндний! Молодий! Бііі!

1917

л н У ГАЙ ХОДИЛА л я у гай ходила но HBiтr,y ОСЬ яну! А там дерева - шолі. І ВСІ.' ОТІО, зозулі: І{У­

І,У! я зайчика зустріла,

дрімав він на горбку. Була б його спіймала

-

зозуля іЗЛЯІ\ала: І'У­

І'У! 1917

/,')

~a


ПАСТЕЛІ

Пробіг заЙЧІП\. Дивитьсл Світанок! Сидить, граєтьсл, РомаШI\:ам очі розтулює. А на сході небо пахне. Півні чорний плащ ночі Вогнлними нитками сточують. - СонцеПробіг заЙчИІ{.

ІІ Випив доброго вина Залізний день. Розцвітайте, луги! -

... л

йду

-

день

-

Пасітесь, отари! ... до свовї любої - день І\ОЛИСІЮВО, нолосни! -

... удень. Випив доброго вина Залізний день.

ІІІ 1\оливалосл флеіітами Там, де сонце зайшло. Навшпиньнах Підійшов вечір.

44

-


Засвітив зорі, Прослав на травах тумани І, на вуста ПОЮІаВШИ палець,­ Ліг. КоливаJlОСЯ флейтами Там, де сонце зайшло.

IV Уl\рийте мене, УІ{рийте: Я - ніч, стара, Нездужаю. Одвіку в снах Мій чорний шлях. Покладіть отут м'яти, Та хай тополя шелестить. Укрийте мене, УІ{рийте: Я - ніч, стара, Нездужаю.

1917

ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ УРІІВОІ\ із поеми

Ми Дзвіночни, Лісові Дзвіночни, славим день.

Ми співаєм, дзвоном зустріча(;~І:

день!

.

День ...

45


Любим сонце, небосхил і сонце, світлу тінь.

Сни розкішні, все гаї затишні:

тінь!

. Тінь ... Jlиньте, хмари, (ІІІ

"IШJIИІІІ,Тl', хмари,­

ясний ден ь.

ОІ'РОIl іте, нас блаГОСJlОвіте: день! День ...

Хай по полю, ао.потому ПОЛЮ,

ляже тінь.

Хай схитнетьсн, жито усміхнеться:

тіш.! Тінь ...

1917

ДУМА ПРО ТРЬОХ ВІТРІВ На ранній весні-провесні, Гей, на світанню ГУІ'. Ой за гора~!И, за ВИСОІ,ИМИ,

Там за морями та за глибоними, ІЦе й за шляхами несходимими Рано-пораненьну Нсне Сонечно сходило.

46


Ясне СонеЧl\О сходило, братів своїх, Вітрів, до себе іСІШИІ,ало, До них словами промовляло: «Брати мої! Вітри мої! Брати мої любі, милі, Больні, Jlруюющнші! А стсщьт() ви ІНІ. рівні IIОI'И: На гори, ДОJJИ, на .1ІІОдяні ш.IІНХИ, на ІІе[)()JЮГИ Летіть - співайте, Про МРН(', вашого брата старшого, Ясного СонеЧlШ, Людям новідайте. А уже ж я та не по-зимньому грію: Зоря з зорею перемигнутися не вспіє,­ Ян п поломенію». Теє Вітри зачували, На рівні ноги ставаJІИ, На різні сторони свої дужі І,рила розправляли. На ранній весні-пр6вссні, Гей, на світанню ГУІ,. ЩО перший Вітер молодий ЛУІ\авий Сніговій Та тю, собі нодумав, тат, JlОI\ШСJІИВ: «А чи не І,раще б було,

Коли б ти, братІШУ мій, Ясне Сонеч({о, та по-зимньому ісходило'?

Бо цю землю тіJJЬЮI пригрііі

-

То вже й Ішопіт іміЙ». Тож перший Вітер - Сніговій-Морозище Летить, гуде, свище, Снігом хати обкидає, З людей насміхає: «Це вас,- ІШЖС,- СонеЧl\О веснянеє вітає».

47


Тоді теє JІЮДИ зачуваJlИ, Одне Д'ОДНОГО словами ПРОМОВJlЯJlИ: «Ой не буть, видно, весні, ян: у ГРУЮlі ГРОМУ, НОJlИ до нас говоряТf, НО-ЧУЖОМУ». На ранній bechi-ІІровесні, Гей, на світанню ГУJ'. ЩО другий Вітер МOJlOl\иіі Безжурний Буровій Та тю{ собі подумав, тю, ІІОМИСJІИВ: «Хай собі Сонечн:о НІ{ завгодно сходить Чи по-зимньому, Чи по-весняному, Аби мені БУJlО можна ПИТИ-ГУJlЯТИ, Свою душеньку потішатю). Тож ДРУГИЙ Вітер HaJliTae, Людям хати перекидає, ГіРІЮ ТЮ{ насміхає: «Це вас,- Ішже,- JlЮДИ, весна та воля вітає». Тоді теє люди зачували, Одне д'одного словами промовляли: «НІ{ отака весна, як отака воля Проклята ж наша доля!»

-

На ранній весні-провесні, Гей, на світанню гук. Що третій Вітер, молодий ЛаСІШВИЙ Легіт-ТеплОІ\РИЛ Та тю{ собі подумав, так помислив: «А спасибі, що Сонечко на весну повернуло, А то б земля була навін: схолонула, заснула». Тож третій Вітер JIетить, співає, До всіх із ласкою та o-рідному промовляє, ЖОДНОГО села, хатинки не минає,

48


у драну шиБІ{У

ще ЇІ ПУЧІ\ами OTOPOXl\ac-пограс; «А вставаите,-- наже,- JІЮДИ, Сонце вам усміхається, Вашого плуга земля дожидається». Отоді теє всі люди зачували, Із хат з піснями виходжали,

3

велиної радості святую землю цілували.

На рюшііі beClli-ІІ р()веспі, Гей, на світанню гук

1917

ПЛУГ СвгеllУ ТиЧИllі

Вітер. Не вітер

-

буря!

Трощить, лама!;, з Зf'млі вириває ...

3а чорними хмарами (з блистшм! ударами!), за чорними Х1\Н1рами мільйон мільііонів мускулястих РУІ'

...

Котить. У землю врізас (ЧІІ то місто, дорога, чи ЛУГ), У землю плуг.

А на землі люди, звірі и сади, а на зе;,ІЛі боги і храми: П. Тичина

49


о пройди, пройди над нами, розсуди!

Й були такі, що тікали в печери, озера, ліси.

-

Що ти за сило єси?

-

питали.

І ніхто з них не радів, не співав. (Огняного І,ОПЯ вітер гнав огняного l,ОIlЯ ~-

В ночі -). І тільни Їх мертві, розплющені очі відбили всю І_расу нового ДНЯ! Очі. І.? 19

СІЙТЕ ... Сійте в рахманний чорп6зем з піснею, грою ...

Над долиною низом сонце горою! Робіте

-

-

пронинувся вулИl{,

Тверезить зеМJIЯ: од вас Я, од вас тіЛЬІ\И волі жодних нривлянь! Будьте безумні

-

не зимні.

Нові, по нові марсельєзи! Направо, наліво мечі

ставте дієзи в І\лючі!

50

-

-


Ударте у мідь, обезхмарте! Вірте (не лірте! ), ідіть, фанфарами крикніть вночі: дієзи, дієзи в І\лючі!

1919

І Б6ЛИЙ, І БЛОК .. І БЄJІИЙ, і Блон, і 6сенін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! ... Стоїть сто-розтерзаний Київ, і двісті-розіп'ятий я.

Там СRрізь уже: сонце!

-

співають: - Месія! Тумани, долини, болотяна путь ... Воздвигне Внраїна свойого Мойсея,не може ж тю{ буть!

--

Не може ж тю, буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під грім од повстань од всіх своїх нервів у степ посилаю,­ поете, устань! Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі, і І\РИВИТЬ обличчя в Rривавий свій с",іх. Поете, любити свій І,рай не є злочин, І\ОЛИ цр ДЛЯ всіх!

1.919

51


НА МАйДАНІ

11<1

мuіі,ц<lllі l,ШIO J~()РЮШ

революцін il~().

- Хай чабан! за отамапа буде.

усі ГУІШУЛИ,­

Прощавайте, іІщіте волі,­ гей, па І,опі, всі у путь! 3arшпіло, зашуміло

-

ті.пы\и ЩНllIоrп І~пітуть ...

На майдані 1,ШIO ЦСРНВИ посмутились матері:

та світи ж ти Їм дорогу,

ясен місяць угорі! На майдані пил спадав, 3амовнав річ ... Вечір. Ніч.

1.918

ЯК УПАВ ЖЕ ВІН ... Як упав ж() він 3 т,оня

та й на білий сніг. - С.ТІава! Слава! -

ДОІЮТИЛОСЬ

і лягло до ніг.

Ще ж ЛІ, РУНУ притулив l{ серцю іІ{ свому.

Рад би ще він раз побачить ОТ3І,У зиму.

52


Гl.!іі, рубали ворогів та 110 всіх фронтах! З l\РИІ\ОМ сів на груди ворон, чорний ворон-птах.

Вдарив РlШUJlюцьонер захитався світ!

-

Я], вмирав у чистіи полі

-

слав усім IІривіт. lПl8

ЗРАЗУ Ж ЗА СЕЛОМ ... ЗРі:13У Ж за CeJIUl\l всіх Їх розстріляли,

-

всіх !lОРО3ДЯL'аШI, з мертвих насміх;ши,

били їм ЧОJlСJlI. Випала ж зима! Що тепер всім воля, врізаJIИ вам ПОJІЯ, в головах тополя,

а го.пів нема. НІ, зчорніJlа ніч за

ceJIOM

-

світило,

співами ХОДИJJO, берегло, будило

3

безневинну січ.

1918

53


ІІА МОГИJIІ ШЕВЧЕНКА І І, УЮJОНИВШИСЬ нраху, Шf сходи.гrи з гори.

- І знов тиран. І ЮIOН ННВ(J.!lЯ. Хришшіі Ilа.rн·)J,иіі 11 а РОIIJlав ("Иl'ару заl\УРИВ

...

Сонхвишс. НІ, раптuм за ДніlJром хтось ВИІ\ресав огню. Уперся в дощові СТОВllИ, струснув:

ІІИЙ, земле, пий! упийся од повстань! .. .3абринів струнний гнів. 3аходили дерева і пристань. І човни ПОЛЯRались, мов І\Оні ... Червоно-сизо-зелене дугасто СІ,азало всім: здрастуй,-

і почало брать воду. А в мені (забринів струнний гнів) Ой, буде ще потопу, і сміху, і вина!

1.918

11 Спинились ми на «Чайці». ВасильчеНRО з «Кармелют\Ом», я - з «СRОВОРОДОЮ». Пригадую: в ріці задумавсь місяць ...

54


А на веранді над водою пісні і нарти НРУГ стола: приїхали, бач, до Тараса nд Сноропадсьного ПаВJIа, од лоботряса!

Жалілися: нема добра, а ми ж добра всім хочем, Росію нам «собрати пора! ПаВJlУ ІІОСЛУЖИМ «между прочим», а там

...

Кривавивсь місяць ІІО нраях. Заснув товариш мій, сеЛЮІ, .

... а

там не випустим із РУІ,! І враз запланала вода ... І ні в НОГО було спитать: НОГО ж нам на ВІ\раїну ждать? Кармелюк - Сноворода.

1918

ЛИСТИ ДО ПОЕТА Триптих

І

ЕJIлади Ішрта, КоцюБИІІСЬТШЙ, на етажерці лебідь: оце і вся моя німната,­

заходьте ноли-небудь!


я привітаю, наЧI:J друга. Ах, я давно Вас ждала, ще Яl{ над ІШИЖІ\ОЮ поезій

смінлася, ридала.

Мені все снитьсн: сонце, співи, і Ви, і день весняний,і от я з Вами вжо знайома, поете мій l\оханиЙ.

Прийдіть сьогодні: в мене В;\ОШl лиш я сама та 1;віти.

Я цілий вечір буду ж,'(ати, боятись і радіти ...

ІІ ВИ ДI:JСЬ, мабуть, Il() з наших се.'I, ж ... о ні, н() смію. ЧитаJlа Вас н - і н() все,

1160

не все я розумію.

Чи н у полі, чи в лісу

-

усе мені здається:

у Вас у Ішижці неживе, а тут живе, смієтьсн ...

Про Вас недавно хтось писав: «Поезії онраСа». А все ж тюш у Вас не тан, по ТЮ" НІ( У Тараса. Про ВСС В Вас ссп>: і за парод, і за недолю І{раю. А нк до серцн те узнть даруйте, я ПС знаю.

5G

-


ІIl н комуністка, ходжу в «ЧУЖОМУ», обрізала косу.І Вам не сорощю співати

n

цей 'ІНС про сонце, про нрасу'?

Ilишу І\О Внс, бо тан: cxoTiJIa. С"ажіть мені: \іОМУ потрібні рахітичні оті сонети та піснї? Народу, Сl\ажете'? голодним? Нещасна, жаЛl\а ж та руна, що тріолетами го,1УЄ робіТНИІ\а.

-

ПОl;И llрощаЙТlJ,

-

HlJ здивуйте це ж не J!юбовний JIИСТ. А втім, с\шжу: Ви - СИJJН, і з Внс ще буде номуніст. ]П:}О

ПСАЛОМ ЗАЛІЗУ І

Ненавидим ПРОКЛЯТУ мідь, бетони і чугуни! Ой, що там в ПОJIі, що за гу],

-

татари, турн:и, гунни?

57


ВИХО)(ИМ враН/\ї ЯІ~ а Щ''l!'J1 l\УРИТЬ по всій І{раїні! .. Замість I\BiTOI~ шаблі, СllIfСИ виfJJІИеІ,УЮТЬ в долині ... Снахне

--

аатихне аа

.У1\ариТl> горою

_. ---

"РОГРИМИТЬ,

і вже спішить, і вжп Ш.УМИТl,

вгорі наl\ ГOJlОвою: ІЮlIне !\О!ІИТОМ, ааревР,

llіДІ\ине хмару сиау

-

і з НРИІ\ОМ В небо устас новий псаJIОМ заJIізу.

ІІ Десь тут в найданах право, честь. Під вартою тут совість. Хоч би ВОІ\заJI побіг, гупнув,

розбуршІВ ПРОМИСJIовість! ЗаСJIаБJЮ місто: нашеJIЬ, н:ров. На труп - ворони, гаЛІШ ... Лише часом, немов l{різь сон, музина й натафаЛІШ. І ХОДИТІ> чутн:а: генерал утіІ{ із міста вранці.

Без бою, певно, i:JДaДYTЬ, I{ОJIИ нругом повстанці.

58


СтоїП, ЗСІВОД, -

нв JI \:, не ЇСТЬ,

аж цвіШІЮ взявся знизу ...

І l\JOВЧІШ В небо уста(: новиїі lICClJIOM ЗClJІізу.

ІІІ

Минув, ЯН сон, БJlCIЖUННИЙ час і ГОТИ ни, Й барOlШО. ІI\е чугунний ренесанс, баіідужu МРУЖИТЬ 01\0. Нам все одно: чи бог, чи чорт обидва генерали! Собори брови підняли, розбіглися нвартали.

-

Над містом замни і плачі, немов з перини пір'я ... Зомліло, КРЮ{НУJІО, втеюlO зелене надвечір'я.

Це що ГОРИТЬ: архів, l\Iузuі1? а піднладіть-но хмизу! .. З ПРОІшяттям в небо устає

-

НОВИМ псалом залізу.

ІУ «На чорта нам здалася власть? Нам дайте хліба, їсти!» А вже з повстанцями ідуть, співають Rомуністи.

59


Пождіть, lIождіть, ТОВClриші,

ще бу"ем їсти й lIИТИ. Коли б ви нам ДОПОМОГJІИ .l\апітаJIістів бити! Ідуть, ідуть робітники веселою ходою.

Над ними стріЧІШ і І\ВіТШІ, немов ·наl( МOJIО1\ОЮ.

TYPl-;Qче сонце в деревах, годубка по ІШРНИЗУ ... Червоно в небо устає новий lIсалом заJlізу.

1920

РОНДЕЛІ І Іду з роботи я, з завода маніфестацію стрічать. В нвітнах всі УJIиці нричать: нехай, нехай живе свобо"а!

Сміється сонце з небозвода, кудись хмарни на нонях мчать

Іду з роботи я, з завода маніфестацію стрічать.

GO

...


ЛІ.а весна! ЯІШ природа! у сорці ЩJOмепі зВУчElТJ•... -1'ОJlOТУ іі 3l'ШІЮ IlОніll'IНТЬ! т())\і JIИШ буде віЧШl ЗГОI\а.­ I,~y з роботи я, з завода.

11 Мобілізуютьсн ][ід хмаршш

TOllOJIi niTrOM ІІа

Уже )\аВllО Ми ІІа IlОрі, наВІЮ всіх ЮIИЧUМО: дО

І'орі ...

BOJli!

До волі, бідні, босі ЇІ голі! не час сидіти у порі! Мобілізуються тополі під хмарним вітром на горі ... Гуннем же в світ про наші болі! Щоб од планети й до зорі почули снрізь пролетарі,

за що ми б'ємся тут У полі! Мобілізуються тополі ...

1,9::0

н ЗНАЮ ... Я знаю: вас не раз ще ПрОІшенуть нові співці, нова нраса-голота за те, що з рідного свого болота не зразу вийшли ви на вольну путь,

61


Спитають вас, до суду поведуть: ви прославляли л і н ь, а де ж р о б о та? Чого замість човна пускали ПJl(')Та,

жахаючись того, що зветься Суть? Тю{ годі спать! виходьте на дорогу! Людині гімн, Людині, а не богу! Майnутньому всю душу - с.ТJавниЙ дар!

Горіть! Дивіться сонцю ВРОСТО в Bi'li! Бо стогне світ од «геніїв»-нездар. І жить самі не будете ви двічі ... ПІт

ОДИН В ЛЮБОВ ... Один в любов, другий у містину, а третій в гори, де орли ...

І от ююмусь гімназистИІ(У ю,раїнсь"у музу віддали.

І от перебивають lюпію з солод"их русь"их поетес.

Ідуть з утопії в утопію і називають це «Sagesse)). А справжня муза неомузена там десь на фронті в ніч суху лежить запльована, залузана

на ун:раїНСЬІЮМУ шляху.

62


Чого ж кричим, сліпі, задурені: «хто грим наклав

-

отой поет»,­

цигарки палим недокурені

та затягаємось в корсет?

Чи вже втомилась наша нація, чи недалено до І\інця,-

що В нас чудова І1рофанаціл: і М(1ііже ІІ\ОJ\ІІОГО Сllівця! І маЙЖе IfЮДНОЇ поезії, НІШ б нас вдарила! - Нема. Самі предтечі анестезії та лиш розгубленість сама.

1919

ПЛЮСКЛИМ ПРОРОКАМ До вас, нринливі поети, офіціантИІ\И, до вас моє слово, мій гнів.

Не робіть, но робіть ви романтиТ\и 3 червоної І,рові братів! Упивайтеся славою, винами, взивайтесь жерцями І{раси,-

та не плачте, не вийте над домовинами, ш..: пси.

Фальшива естетю.а, грація для вас навіТІ, там, де гроби. Що вам всесвітня федерація, продажні натхнепці, раби?

63


ІЦо те братерство, ноли вам еротина? ЗМОВl..:ніть, од МОГИJI oдiїI:дiTЬ! РеВОJIюції від внс, 111\ Uj\ нерівногu гпоти],а, тіJIЬІШ чаl\ИТЬ ...

1920

ВІТЕР З УКРАІНИ Ніі{ОГО ТЮ,

11

не шоблю,

ЯІ\ вітра вітровіння.

Чортів вітер! ПРОІШЯТІІіІ вітер! Він замахнеться раз рев! свист! нружіння! і вже в гаю торішній лист

m\

-

чортове насіння ...

Або: упнеться в грузлую ріллю, піддасть вагонам волі ух, як стремлять вони порельсах,

аж нагинаються тополі! .. Чортів вітер! ПРОКJIЯТИЙ вітер! Сидить в Бенгалії Рабіндранат: «Нема бунтарства в нас: JIюдина 3 ГJIИНИ) Регоче вітер 3 України, вітер 3 України!

Крізь скельця Захід, мов з-за грат: то похід звіра, звіра чи людини? -

64


Регоче вітер з України, вітер з України! Чортів вітер! Проклятий вітер! Він норчувату голову з Дніпра: не ждіть, пани, добра: даремна гра! Ах, нікого таи я не люблю, ЯІ~ вітра вітровіння, його шляхи, його боління і землю, землю свою.

1923

ДИВНИЙ ФЛОТ ... Дивний флот на сонці сяє, гімном небо потрясає, грає на нрилі.

То вертаються титани чорної землі. Із далекої літани, там, де норолі.

Що далекая літана вбила ната, злого пана, та не вбила тих, в ного нров тече залізна в жилах молодих,

в кого пісня сонцебризна і правдивий сміх.

65


Що шумить-дзвенить верхами? Що там трусить порохами вранці на зорі? То, тію,ючи, туманять "ороді й царі. То усіх на CMl!pTb Їх раЮІТЬ Сl\різь ЩJOJІстарі.

Понад горами, над степом РО3JlетіJlИСЬ грізним цепом, стали в один хор.

Не ховайтесь, хитрі JІИСІШ, витнгнем із пор! Б'ЮТІ, згори, метають БJIИСJШ JІИШ шумить ~IOTOp

-

...

Дивний фJIОТ на сонці сш:, гімном небо потрясає, грає на крилі.

То вертаються титани чорної землі. 1з дален:ої Jlітани, там, де lЮРОJlі.

ЇХ ВНИ3У стрічають Лади. Ще й утвердженої влади повна повноліть. Мов жона - тон"а, J;ОJІИсла,­ нива хліб зернить. Аж за море вусом звисла, звисла і шумить ...

.1.923

66


НАДХОДИТЬ ЛІТО ... Надходить літо. Чуєш-бо? - наДХОIЩТЬ літо. М.ТІіс гай. РіlШ струнка. В саДIШХ AOI\OJli цвіт, ДОI\О.тІі цвіт ... Ряснів небо. Дні вжо но ТаІ,і. Повніє далина. І за повіТl\ОЮ малина сивіє віями ...

Повніє далина.

На призьбі Ilід старий

-

ш, сон.

l\ОШJIатить ііому брови внук

Гойдає вітер МаІ" і Маі" і явори. Син у ЗОМЛЮ заступа встромив

і йде до хати. Тепло як! Це десь за ТИЖllень вже й жита ПОЧНУТЬ мов справжні зорювать. ПереЖИJIИ і війни, і біду, ВИЗВОЛИJIИ землю молоду

і подіJIИJIИ. Іще б останню поділить

-

тоді вже й зовсім.

Тиша. Лиш на І\УТКУ і ДЗВЯК, і СТУІ\. Проїде вулицею хтось. Тиша. Це десь за тиждень вже й жита почнуть мов справжні зорювать.

ЕлеІ\ТРИКУ сусіднє провело. Пора б і нам? Заперечливо хитає

головою дід.

67


Скрипить за хатою колодязь. Дзвід тремтить і труситься, от-от впаде. Артезіанський буде в нас, не пропадем!

Хитає головою дід. А над селом - пустун-літан безжурно l\РИJJЬМИ І{реслить план. Виходить з хати молодая весела мати: де мій син? Дитина ручками, дитина ніЖІ{ами

Напевно, буде комсомолець

-

І от воно вже на руках. Забуло діда, всіх і все, і мружить очі, й груди ссе ...

Надходить літо.

1924

ХОДИТЬ ФАУСТ ... Ходить Фауст по ЄВРОІІі в С~lішках, свистах, брехеньках,­ молитовник у руках,думає про ее, про те,

а назустріч Прометей. Здрастуй, здрастуй, Прометею! А! бунтуєш? - ну, бунтуй. Похва,1lИТЬ не lIохва,1lЮ: ах, повстаннями, буптаю, чи вщасливиш бідний люд?

68

-

так?

який!


Я на тайнах неба знаюсь, в філософії н:охаюсь, цифрами перекидаюсь, фактами смертей, нужди,­ ну, а ти, а ти, що ти? я ношу в душі вериги, не цураюся релігій, не бунтую - тільки книги все пишу, пишу, ПИШУ,­

ну, а ти, а ти, що ти?

Хочеш світ творить новітній? А чого ж ти безробітний? - А того, що ти не Фауст! А того, що ти панок! ЯІ{ візьму я молоток! Л! бунтуєш? - чую, чую. Н не Фауст? - так я й знав. Ну, пробач! Ну, прощай! Ходить Фауст по Європі з МОЛИТОВНИІЮМ в руках.

1923

ВІДПОВІДЬ ЗЕМЛЯКАМ Немов той Дант у пеклі, стою серед бандитів і злочинців, серед пузатих, ситих і продажних,

серед дрібних, помстливих, ТУПОУJl[НИХ,

69


на купі гною жовчного, ЩО всмО1{Тує, затягує

на

дно:

співай, поете, з нами в тон!

Стою

-

мов СІ,еля, непорушний.

І l,убляться І,РУГ мене в багні, в болоті - мов гаДЮІ,И, ІшуБІ\Оl\1 сплітаються і паl~ают}" і твань Їм рота заливає ... І вони, мов п'яні, щось беЛЬhОЧУТЬ, руни до мене простягають

і за одежу шарпаютr..

О, будьте ПРОІшяті ви всі - я вас не знаю! Не ДОТОРІшйтеся, не вийте! Болото власне - ви назали от двері до раю, а НИШІЩМ думали: нехай, лиш дайте підрости, ми ще понажем, хто ми є.

Підуть поети з нами і Hap0Jl:JI. Не буде чвар, не буде ЗJIа, ІЮЛИ замість нривавих стягів

усі побачать над собою свого ж тю,и дзьобатого 0pJIa ... Пішли. Загрузли. РозгуБИJIИСЬ. В погром ах заХJIИНУЛИСЬ. Упились ... О, будьте ПРОІшяті ви ще раз! Душі моєї не НУПИТЬ вам ані лавровими віннами,

ні золотом, ні хлібом, ні орлом. СТОЮ

1922

70

-

мов СІ{еля, непорушний.


ЗА ВСІХ СКАЖJ-' ... За всіх СІ{ажу, за всіх переболію, я н:ожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втапу, не змілію, верхів'ями РО3І,рилено росту. Ніноли тю, душа ще не мужала! НіІЮЛИ так ще дух не безумів! О дух ясний - без яду і без жала,­ давно ти снив? - а вже сучасний дій всього мене обняв, здавив, напружиu, і н встаю, нову вдихаю міць. Не мрію, ні, новіІ,И я розмружив

-

іронія і гордість па лиці, іронія ...

Товариство, ян:е мені діло, чи я нерmий поет, чи останній:)

Наl~івайте ІЮРОНИ і йдіть, отверзайте уста ...

Товариство, яке мені діло, чи я пізній предтеча, чи ранній? Удавайте проронів і йдіть, отверзайте уста ...

Там за мною, за мною, за мною я не знаю, там снільни іде! Перед мене твердою ходою наступаючий день.

71


Там за мною, за мною, за мною і від плуга, й від трудних станків.

Перед мене щасливеє море, море голів ...

Ну куди ж я піду після цього, ну куди ж я оглянусь на вас, коли сонце пронизує розум,

сонце уста? я дійшов свого зросту і сили, я побачив ясне вдалині. Товариство, яке мені діло, чи я перший, чи ні?

1922

НЕНАВИСТІ МОЄІ СИЛО ... в дні після смерті В. І. Леніна

Ненависті моєї сило, любові глибино, як тяжко вас носить у серці, ЯІ\ тяжко мені знов. Ізнов, ізнов спливає піна на поверховостях часу

...

Кому свою я чисту душу, до кого душу понесу? Знов лізе тупість, фарисейство, лихварство, підступ і брехня.

72


Лише незламне не здається, своїх прапорів не міня. Лише незламне

-

певне цілі,

Яl{ скрізь, у всі часи, віни.

О люди, люди, свою душу не заминайте на З3МІШ!

О люди, душі паперові, чи розпалю вас, розгорю? Коли я вашу порожнечу вогнем переборю ? Я б не нричав тан, я б не Ішинав

-

не можна l{РИl{У втамувать.

Бо головного в нас титана уже нема, нема

...

1924

ПЕРЕД ПАМ'ЯТНИКОМ ПУШКІНУ

В ОДЕСІ Здоров будь, Пушнін мій, землі орган могучий! І ти, морсьна глибінь, і ви, одесы іi тучі! Я тут у вас в гостях, і всім я вам радий. Не гнівайтесь за сміх: іще ж я молодий. Залузаний бульвар. Бульчить налюжна плавань, і Пушнін на стовпу-пливе у грязь, ян в гавань. Куди ж ти, підожди! - не хоче говорить.

Внизу сирени рев і море бурунить.

73


То ж «вдячнії» сини невдячної Росії поставили його ... плечима до стихії. Стій БОІ\ОМ дО людей, до МІІОГОШУМНИХ площ; господь стихи простить і епіграмний дощ ...

Ах, море і поет! Та хто ж вас не боявся! Свободи ярий гнів ні разу не смирявся! Поет родивсь прямим. Помер - то од свобод все БОІЮМ ставили, щоб не впізнав нароТІ.

1920

ПОВІТРЯНИй ФЛОТ

... Дівчинн:а на призьбі: ціпу-ціпу-ціпу! .. Собана на цепу. Шумить щось у степу. Біжить з городу мати

-

шумить щось у степу.

-

Ой світе мій, це ж буря!

шумить щось у степу.

- Ні, мамо, то не буря, читала я: то флот.Тремтить від жаху мати, реве в кошарі скот ...

А небо РОЗКРУЖJIЯЛО у кільнасот нругів, а потім повернуло, і шум подаленів.

--

шум даленів

1924

74

-

-


LA BELLA FORNARINA Гуляв над Тібром Рафаель в вечірній час в іюні.

-

Се сум, ее сон, лелію .11(,0,

,flJ,о.пюні Н, .ттьолюні.

Заби.пось серце. Слухать став: о, ЯІ, вона співає! - Чи лю, чи ні, ламає руч, а він затоном чале. Все ближче пісня. З-за дерев пурхнула голубина. О, хто ти, дівчино, СІ,ажи! (несміло): Форнаріна.

І взяв за РУІ\У Рафаель, пе мовила ні тона.

Запланала. Л він обняв: мадонна!

1921

ЖИВЕМ НОМУНОЮ

І Живем І\ОМУНОЮ, працюєм. Поміж горами мо­ настир. Навноло ліс, а перед нами сам Дніпро. Чудний ЯІшйсь - ізразу й не впізнаєш. Усе він спить, усе він думає, ні ян: не перемріє. Живе:r.J І,ОМУНОЮ, працюєм.

75


Як тільки світ

-

із заступами йдем на мона­

стирське.

Ченці минають мовчки нас і довго хрестяться й плюють направо і наліво. Rрикучий гонг по­ кличе до сніданку. Назустріч сонце гімн свій ллє ... Сміємся, вірим і горим! Лише Дніпро­ ще більше похмурпіє. Усе він думає, ніЯІ{ НС перемріє.

ІІ На н:апусті жовті метеЛИІ\И, а на Дніпрі - білі. Вітрила груди пнуть, до сонця весла грають, стеЖІ,И світають за човнами - і тільни пісня по воді: «Ой гиля, гиля, гусоньни, на став». На l\апусті жовті метелини, а на Дніпрі - білі. В човнах все ліс, ліс, що рубаний, що цілий. Голодне місто проновтне і все-тани обмерзне. Тоді: хоч дайте ж ви робіТНИІюві! Бандити сміються: всім дамо! Ось ми ип зиму в oTnM3HII, '1'0, може, й зовсім вас доб' (:М. О ні! цього не діждете! НіНІ,! UЙ гиля, ГИЛЯ, гусовы и,' ва СТіАВ.

ІІІ Вночі фаланги сняться, господарства. А вдень трапляється й на нров. Соло підбурено - при­ йшлося боронитись. До І\рові звинли ми давно, хоч не возводим її в нанон. Вночі фаланги сняться, господарства.

Пор ан е ний: «Ви одняли у нас той споюи, яно го ввін не повернеш. Ви бога скинули і зра­ бували землю - пронляті будьте ви!»

76


Взяли його, догледіли, читать навчили і писать, розкрили перед ним завісу. І от тепер він наш. Працює в полі з нами він, в театрі духом спіє і знає, що не у кожного червона кров. До крові звикли ми давно, хоч не возводим її в нанон.

IV Іще в нас музики не досить. І серце в кожного глухе. Ще кожен свою лиш хату знає й трима себе окремо. Хоч спільні інтереси - усіх до гурту кличуть. О, знаєм, знаємо, як трудно ухо­ пить тропи! Хай незлобиві християни гріхи ПОІ{УТУЮТЬ в печерах,- ми робим те, що робим, і світ новий - він буде наш! Хай свій пан­ хижак на всенародне зазіхає, нехай підбурює міста і манить села за собою, - ми робим те, що робим, і світ новий-він буде наш! О, знаєм, знаємо, ян трудно ухопить тропи! Коли вже на тропу ти вийдеш, Унраїно? І ти, мій Дніпре­ інваліде, чи ти ІЮJlИ ПРОІ{инешся, упертий?

v Посивів, Дніпре МlИ. Широкий змеженів. О, де ж твій дух? Де запал твій і сила? Об­ клався лисинами з берегів: потечу, побіжу по гладеньному дну, дивні царства знайду. Хочеш

миру й спокою? Під чиєю руною? Посивів, Дні­ пре мій. Широний - змеженів. Понад тобою хмари - армії хмар! Шалений ві­ тер шаблями розмахує, нричить: хто не з нами-зарубаю! розсічу! А ти: до порогів течу.

77


Хочеш миру й спокою? Під чиєю рукою? Адже єсть уже ж у нас рука

-

сильна і прекрасна.

Та й море жде, та й море виглядає. Усіх, усіх, усіх ... УІ Хочеш, Дніпре, я прочитаю тобі? КОJIИСЬ Іше­ н:отіла Вкраїна! .. Од краю до краю, з Дністра ііО Дунаю, туди аж до моря й ІЮЛО Стародуба схопилась годота до пансЬІЮГО чуба. (Черво­ не - сонце - в безнраїх - степах ... ) Хочеш, Дніпре, я прочитаю тобі? І І{Иl\алась ШJIяхта до пап, І'ОРOJІів, і панство державу собі будуваJJО. Ой, СІ,іJIЬНИ там встадо! Ой, сніЛЬІ\И лягло... Колись ЮІСІ.отіла ВІ\раїна. Дніпро усміхнувся: читай - не читай ... Червоне - сонце - в безнраїх - степах.

УІІ Дихнуло з піВНОЧІ І З llівдня, З заходу і сходу.

Куди тін:ать? Де сховатися од вітру? 3НЯJIИСЬ стовпи піску, жгутами замигтіли з кручі ... Дні­ пре! бурі неминучі! - Мов той ведмідь встає одною лапою на берег хлюп! другою під водою ... Вставай, старий, вставай, давно вже встали

і Дон, і Водга, і Дністер, і на твоїх же бере­ гах новий дали порядок люди. ДИХНУJIО З пів­ ночі і з півдня, з заходу і сходу. Ану ж за ру­ І'И всі, гей-гей!

3няшісь І\ручі ...

78

стовпи

піСl\У,

жгутами

замигтіли

з


УІІІ

Вигулюється там, а тут іще запнуто. Блисне­ упустить на чугунне і довго Іювзається і гуде.

(Дощ іде ... ) l\оли б іще, },ОШІ б частіше! Хаіі пройде бурею весь l\рай! - ВИГУJIЮGТЬСЯ там, а тут іще за­ пнуто.

Діди витрушували з люлы и,' а ви згрібаєте в піраміди.- Дмухни, потужний, рознеси, роз­ вій, щоб не зібраJIИ і довіl<У! БJIисне,- ПОRО­ тить на чугунне і довго нов за ється і гуде.

Дощ іде ...

ІХ

А іноді - немов джентльмен. Сам сиНІИ весь, у білих берегах-панчохах.- «Я на Іюнгрес, я на н:онгрес>}. І удає, що він біжить, і вірить, що він робить, зю<ЛопотаниЙ. Сам синій весь, у білих берегах-панчохах. - О, зглянься на нас! - нричать йому обапол ниви.- Пошли тумани нам, бо хмари все над панськими JIісами.- «Я на Іюнгрес, я на кон­ грес,- недбало І\ида їм Дніпро.- Я всіх ває боронитиму, лиш дайте мені спокій>}. І враз - назад він повертає. Збиває піну і ля­ гає, як і віки лежав.

А іноді він ян джентльмен І.

І Ма6ТЬСЯ на увазі Центральна рада

7()


х Живем ІЮМУНОЮ, працюєм. Навколо ліс, самотні села і люди дикі, мов шипшина. Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, ІЮЛИ гармонії шукаєш у житті! То ж Іюжен з нас будує люд­ ськості палац і І\ожен як провісник. Ах, СІ\ільни радості, коли ти любиш землю. Нема у ній ні ангелів, ні бога, ані семи небес. А є лиш гор­ дість і горіння, сукупна праця і хвала.

Ну що ж з того, що всесвіт кров залляла? Май­ бутні встануть по)';оління

-

єднання тіл і душ.

Ми робим те, що робим, і світ новий наш! Межигір'я,

13

-

він буде

1920

ЦИКЛУ

«В КОСМІЧНОМУ ОРКЕСТРІ»

11 я дух, дух вічності, матерії, я мускули передосвітні. Я часу дух, дух міри і простору, дух числа. Біжать річки аеролітні од одного мого весла

...

я дух-рушій, я танк-такт, автомобілів хори, моторами двигтить мій двір-гараж. І я так легко, мов дітей на пляж, веду титанів у простори.

80


Поверх над поверхом на воді розміщаю системи, вкладаю думи молоді, даю їм теми.

І от уже Jlетять, через lIОТОIШ ПJlИНУТЬ.

Аж поки не потонуть

-

не встану, не піду.

Летіть, летіть, до сонць н:еруйте, керуйте в круглий дах! СКJlикайте всіх і федеруйте, розносьте raCJla по світах!

Не надавайте значення Сатурновим вінцям: доволі жить для себе, черство! Усім планетам, всім сонцям свобода, рівність і братерство! І от уже летять, через потоки плинуть.

Аж пони не потонуть

-

не встану, не піду.

Я дух, дух вічності, матерії, я муснули передосвітні.

Я часу дух, дух міри і простору, дух числа. Біжать річки аеролітні од одного мого весла

...

VI Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл.

Тюпцем круг неї лисий місяць,­ беззубо .'1ивиться в МОНОІ\ЛЬ. Сичина

81


О, скільки на землі беззубих, бояться сонця і води! .. Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! Народи йдуть, червоно мають: свободі путь! свободі путь! І кров'ю землю напаяють, і знов у землю тліть ідуть.

Але на зміну їм - у муці другі встають під дзенькіт куль, що движуть сили революцій в новиїІ октябрь, новий іюль. Вставай, хто серцем кучерявий!

Нова республіка, гряди! Хлюпни нам, море, свіжі Jlави! О земле, велетнів роди! Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цию!.

Тюпцем круг неї лисий місяць,­ беззубо дивиться в монокль. Дивись, дивись: нема поради, нема тепер шляху до мас.

Цвіли ІЮJlИСЬ твої декади, ПОІ\И ти жалко не погас.

Горіть же всі, хто кучерявий! Нова республіка, гряди! Хлюпни нам, море, свіжі лави! О земле, велетнів роди!

82


х в царях знайшли свою опіку і рідню, в буржуазії власний спокій, лінь і сон ... Це ж ви Республіку пошили у брехню і безоглядно повтікали за кордон. в крові змішались межі, кілля і ножі: за власницьке, за «рідне», за своє ...

Смішні чужим, своїм пролетарям чужі,­ це ж вам, недоноскам, в обличчя час плює. В Європі, в тій пивній, на сміх усім, на срам, манжет но дипломатите,- шумить винце

...

і міряєте степ родючий, наче крам, за еполети, за підмогу, за слівце ...

Надієтесь? На тьму, на забобони мас? А звідки ж то річки, що ваші греблі рвуть! Чиї бажання - бачить правду без прикрас, збагнуть закон життя, життя створить без пут! Надієтесь? Сконайте, здохніть у пивних,

щоб ваші й кості перетрухли й поцвіли! .. Нащо ви темних піддурили і сліпих? Нащо ви брата проти брата підняли?

Сакви надіньте й жалко руку простягніть,­ ще, може, знайдеться дурний янийсь царьок, що прийде рятувать вас, і народ душить, і визволять за ласий, за чужий шматок.

Санви надіньте - може, в руну хтось подасть, поплаче з вами, і згадає, і зітхне, ян ви жили колись, ян купували власть

і ЛІ, тепер од вас нестерпним трупом тхне ... б*

83


Надійтеся ... П'яніть себе в своїй брехні, ми підемо вперед - історія не жде. Пролетарі! перекликайтеся в борні -

І htep-РеспубліН:f\, РсспубліІ\f\ іl\С! lУ:!l

ВУЛИЦЯ І\У3НЕЧНА

3 а х і і\ 11 Ні, не втерплю, ОГJlЯНУСЬ захід як ВУЛІ\анний лан! Це того, що там Барбюс, це того, що там Роллан. Оглянуся - вся земля ОІ{сан палаХІ{Отінь! Це того, що там, як я, О;l.нидають власну тінь. Тінь титаниться на схід, я ж росту, встаю, сильним руну подаю

через націю і рід. Через голови племен я побачив вас. О, благословен Чf\С!

1921 84

--


Великдень Вертаюсь по :КузнечніЙ. Сонце ще тільки-тіJІЬКИ. Тан: мов тінь нвачем. Тополя червоніша! .. Ще «розговляютьсю>, ще ТИІІIR, тан:а па ВСЬОМУ лінь! Льодок. Граки за ніч по хрипли, а все ж ... За ними СІ(різь цвірінь, а там десь голуб в гулн:их нішах ... Ще «розговляютьсю>, ще тиша, тана на всьому лінь! Чого ж я чую шум? Чому в мені бадьорість? Який там флот з незавойованих висот

шалену розвиває СІюрість?

І звідн:и дзвін? І звідни в грудях спочуття беЗІ,рає? Не (<Воснресінню>, не «різдво» пове новітнє торжество

шумить і наближає.

І ЛІ{ наблизиться, впаде

-

то многі з нас посліпнуть.

Такий там світ, такий там думки літ

-

що многі з нас посліпнуть.

Не те щоб ми були старі, а просто: грандіозу не в силі віри ми понять, не в силі ще язичества принять ТаІ{У велику дозу.

85


Сліпить як очі сонце! Синє таке зелене небо. День. Вже день, а ми ще по соборах, а потім «розговляємсю) по норах і переспівуєм пісень.

Вже зовсім день!

1921

Перше травня на

великдень

ВеЛИІ\одній дощ тротуаром 'шов.

Шовк6вая зслена ярилась з-під землі. Це Христос воснрсс мертвих воскресити.

Тихо туго вітер lшеноклонив день.

Аж тут враз! враз! врізався оркестр:

не Христос воскрес робітничий І\лас.

-

Аж тут враз! враз! похід робітничий. Чий же червоніший празник, як цей Май?

86


Загримів, заграв, тупотом пішов. IUовковую зелену кленоклонив день, І\ленОІШОНИВ день.

1921

ХАРКІВ

І Харків, Харків, де твоє обличчя? до кого твій клич? Угруз ти в глейке многоріччя, темний, як ніч.

Угруз ти так: між горбами тупу на 'днім місці, тупу. І раптом прорвався мостами і вже ти в степу!

І вже тебе вітер і вітер

-

-

розгони, одгони і гон! .. Ех! чортового сина, отут уже ти невгомонний.

Отут уже (як тільки світ блисне) та куди той центра крИІ<! гудеш, гудеш, ще й акордом приснеш

-

аж поки прийде робітник.

87


Гудеш, 'деш ... а як одгаснеш, то довго ще, довго

одгон

...

І здається: десь ... там ... донбасний тобі відповідає в тон. Відповідають з туману заріччя: СОІ{ИРИ, і пилни, і дзеньк ... Отут твоє, Харків, обличчя, тут твій центр.

1923

ЛЕНІН Лен і н! Одно тільки слово, а ми вже як буря: Готово! Напружим в один бін:, направим в другий і нрешем, і нришим, і I{РУШИМ ян: стій. Лен і н! Всього лиш п'ять літер, а снільни енергій! Так рвіте ж: царям не поможуть ні брехні, ні жест шумуй-вишумовуй, залізний протест!

І от він вмер. І кажуть різно: то се, то те,

непманюче. R'лянемся клятвою залізно, що ворог жоден не втече.

88

-


І ОТ він вмер. І l{ажуть 3 сміхом: «Тепер державам спокійніш; дихнем хоч раз l\Олишнім дихом,

грошнем свободоньну за гріш». Нехай же знають (шатріотю) , нехай повідомлять «міщаН»: не заспоноїмось ми ДОТИ,

аж пони з ПОЛЯ в е с ь б у р' я н не вир в е м о. А вирвем грізно! Багнетом! Критини мечем! Клянемся нлятвою залізно, що ворог жоден не втече!

[1924, 1930]

СТАРА УКРАІНА 3МІНИТИСЬ МУСИТЬ ІІереlЮЧОВУЮЧИ насичуючись l{ільнісно якісно перехлюпуючись проймаючи взаємно протилежності

запереченням старого вибухаючи прямуєм за зющном діалСІ\ТИКИ

до нез мір е н н О г О майбутнього Отже перепони всі досліджено отже глибини всі розгадано отже з'ясовано всі недомудрення Розженімось цюкнім по історії може ОДІ{РИШИТЬСЯ нам ВИЛОМОI\ од нез вич а й н о г О майбутнього

89


Як часто з дрібного незадоволені ми зневіряємося хилимося падаєм ми спотикаємося глухнемо

і нам уже не чути ЯІ~ поршнями ходить двигот по всесвіту від неп оси Д ю ч о г о майбутнього Загоряйся палай зао!{рилюйся включайсь та не млявістю байдужого не божевіллям і не одчаєм сп' янілого а пристрасною силою свідомості щоб ми були чіткіші й неспокійніші від нес пок і й н О г О майбутнього

Виділяй не повторюйсь ув'язуйся Одплили а вже Д а лек о від берега Над глибинами суховійно негодяно Корабель здригається портнями Ходить двигот тюшй же по всесвіту від н (J ста р і ю ч о г о майбутнього Перекочовуючи насичуючись пільнісно ЯІ~існо перехлюпуючись проймаючи взаємно протилежності

запереченням старого вибухаючи прямуєм за запоном діалектики

до н е зм іре н н О г О майбутнього

[1930]


11 1933-1944

ПАРТІЯ ВЕДЕ

т а нехай собі як знають:

божеволіють, конають,­ нам своє робить: всіх панів до 'дної ями, буржуїв за буржуями будем, будем бить! будем, будем бить!

Адже це уже не Jl.ивно, що ми твердо, супротив но, владно устаєм.

Ми йдемо походом гідним,­

всім пригноблеНИllI і бідним руку подаєм! руку подаєм! Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи, ростемо ж ми, гей! До пустель, каналу й ріЧІШ наші славні п'ятирічки мовби до дітей, до своїх дітей.

91


Наша Армія Червона стереже свого кордона,

а в повітрі флот,­ він і б'є, і сіє, й носить, він Республіну підносить до нових висот! Т\О НОРИХ висот! Проти мурів, проти молу в нас бадьорість комсомолу ще й підмога йде: збільmовиченої ери піонери, піонери партія веде, партія веде.

-

Не на Рейні, не на Марні в МТС пошлем ДРУІ{арні,­ це ж у нас, у нас! Ми тривожим стратосферу, атомне ЯДРО і сферу о преІ\расний час! неповторний час!

Неповторний, невмирущиЙ ... Хто ж ОД нас у світі дужчий? І з ЯІ\ИХ країн? Ми плануєм творчі гони за І\олонами колони,

та все ж Яl{ один! та все ж як один! Тож нехай собі ян знають: божеволіють, конають,­ нам своє робить:

92


всіх панів до 'дноі' Я,I1И, буржуїв за буржуями бу,n;ем, будем бить! БУI\СМ, БУI\СМ бить! 1!і33

ПІСНЯ ТРАН"l'ОРИСТКИ НІ, Олеся l\ули!\ ті!(ала на !,УРСИ

1930

р.

ДИМ-ДИМОІ{ од машин, мов дівочі літа ...

Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та. Літом я робила в полі, а як всніжило тіль-тіль,

я товаришок питала, поступала ув артіль.

Ой артіль моя «ТРОЯНД0», маркізет, мадеполам! Вишивала я узори з тривогою пополам.

3 тривогою з тривогою

-

ой же смішно! ну й чудна! -

тільки десь там загуркоче

-

-

так і кинусь до вікна.

93


А воно й ніяк не смітно, бо між натих вороних повелися тії коні, що вже знала я про них.

Не сінце вони смакують, не траву і не овес,

а так ходять, ЯІ~ літають,

завертають в МТС. Дим-димок од матин, мов дівочі літа ...

Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та. Тут моя упала голка, вититий узор ізблід ... ЯІ~ не кинусь я в перерві та й собі СІюрій услід!

-

в мтс їх зустрічають, сходяться керманичі, друзями їх називають, поплескують по плечі.

я до трактора підходжу сонце ясне! світе мій! Ой, як хочеться учитись, щоб вести його самій! Та пустіть же мене, мамо,­ звідки в вас отеє зло? Я ж на курси трактористів у Попївку, у село.

94


Мати кажуть: бога бійся! Н кажу: чого це ви? Доки будуть мене мучить ваші ряси та цернви!

Дим-димон од машин, мов дівочі літа ...

Не той тепер МИРІ'ОРОД, Хорол-річна не та. Мати кажуть: і не думай! Я І,ажу: все 'дно втечу! Раз я вранці рано встала, що іі ніхто мене не чув.

у самій лише хустині, у благеньнім пальтечку, подал ась я на ПопіВІ\У по веселому сніЖІ{У ...

3а ХарніВІ\ОЮ, за мостом, у тумані, ян вві сні, доганяла я підводи не підводи, а пісні.

-

То виспівували хлопці ВИСОІ\О ж та весело! .. Що, І{урсантів не впізнаJIП'?! Ми в Попівну, У село. я ДИВЛЮСЬ - і аж не вірю все знайомі, все свої ...

-

-

Сідай з нами, І\ОМСОМОЛІЮ, та й поїдем, та й пої ...

95


Дим-димок од машин, мов дівочі літа ...

Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та. Миргородська МТС, ХІІ 1933

7.

ДРУГА ПІСНЯ ТРАКТОРИСТКИ НІ, Олесю Кулю,

баби землею оБЮІДаЛIІ

Кому жарти, кому смішн:и, а мені не все одно:

У Керменщині толоку тридцять літ не орано!

Тридцять РОІ\ів ... Комсомольці! нам гуляти не рука.

Поорали, поробили там, де Шахворостівка,тож поїдемо ще далі, та ізорем ялову, та поріжемо ліниву, жилаву-прежилаву.

Нас чотири трактористи з бригадиром на чолі, тільки сіли на машини тю\ і крешем по землі ...

96


ТРЮ{ТОРИСТЮl і не в мислі, не приходило і в толь:, що напроти наступає

бабський власницький полк А здалеку п'яний ледар кривуляє по степу.

Б'є в слова, ЛІ{ у цимбали, пританцьовує:

ту-пу:

Гей, баби, ану ж бо топу. Буде ще на їх потопу! Обніму вас, полюблю, у горілці утоплю. Кому жарти, кому смішки, а мені не все одно: у Керменщині толоку тридцять літ не орано!

Ох, і скільки ж треба волі, скільки розуму й зусиль!

... А

заходь, заходь орати першим, Яшний Василь. Трактором Василь заходить

-

тільки плуг чогось не так ..

Тут баби затанцювали: чудо бога, хреста-бога! диво господа Христа! Ох, і скільки ж треба волі, Ой, яка ж незламна юнь! ... А заходь, заходь орати та ще й ти, Андрію Джунь.

97


TpaI\ТopO~1 Андрій заХОJ\ИТЬ

-

тілы и ПJIУГ чогось не тю, ...

Тут баби затанцюваJIИ: це святого хвосто-бога, це святого духа зню:;! Та давай на нас ПJIювати, докоряти та клясти

.

... Комсомольці,-

в беЗJ\лас6вр прокладаймо мости!

І від бога, і від чуда, що була в панів причуда: де знання, де техніка

-

не пускати біднЯІШ. Стійте - думаю - у мене потаНЦЮ6те ... ЯІ{раз! Поспускала ричаги я та й заходжу в самий раз.

Кому жарти, кому смішки, а мені не все одно: у Керменщині толоку ТРИДЦЯТЬ літ не орано!

А баби: хрестіться, люди! ЯІ{ І,інчать, то вже кінчать, сіпайте, ламайте плуга це ж антихри

-

-

це ж антихри

це ж антихриста печать.

Трю\Тором Я тут сіпнула

-

всі баби й цимбало-п'ян по'длітали, РО3І;:QТИЛИСЬ хто В І\ОЛЮЧКИ, хто В бур'ян.

98

-


Тут тоді вони за мною, І,ожна

3

ГРУ;\І,ОЮ землі,­

таІ, har-.:идаJlИ, що повно

і на мості, й на крилі.

у Jlице мені ШПУРJlЯЮТЬ та нричаТІ.: ану ж бо СТОІІ! ВСІм етаре неревертати? ах ти, боже, хвосто-бож(', 1'<1 ПОШJlИ Ж па Їх нотол!

Од горіЛІ\И, од потопу що того тупого топу!

3

них пани, п'ючи винце,

насміхалися в лице.

л я ріжу, а я ріжу,що там І\РИНУ! ЩО людей! .. J1.жунь за мною заГJІИб.пЯG, ТРаІ\ТОР Яшного гyтr.e ... Це було І\ОЛИСЬ - а зараз і баби змінилися. ТраІ\ТОР став усім за друга оце й пісня уся. Що задумали, те іі зробим,­ оце й пісня уся. Миргородська МТС, Харків,

21.

ХІ!

8.

ХІІ

1933

99


ПІСНЯ ПРО КІРОВА Зелен сад-виноград, славне місто Ленінград! А які твої слова про Сергія Кірова?

- Слава, честь більшовику, що у місті У Баку під єдине із знамен

кличе тюрок і вірмен! Гей, червоне знамено, ти від Партії дано! Раз ми разом, значить, разом, всі ми сходимось в одно.

Сланець, торф і метал, Біломорський канал! А які ж У вас слова про Сергія Кірова?

-

Слава, честь більшовику,

що на труднім на віку

був трибуном і бійцем з мужнім світлим лицем! Гей, червоне знамено,

ти від Партії дано!

.

Раз ми разом, значить, разом, всі ми сходимось в одно.

Зелен стан, l{расен стан, славен краю Дагестан! А які твої слова про Сергія Кірова?

100


-

Слава, честь біЛЬШОВИRУ,

що в своєму у ПОЛRУ

він прапора не схиляв,

нас від пана визволяв!

Гей, червоне знамено, ти від Партії дано! Раз ми разом, значить, разом, всі ми сходимось в одно.

Нівабуд і Свірбуд, ой, ЯRИЙ преRрасний труд! Все вдається, все біжить тіЛЬRИ б жити, тіЛЬRИ жить!

-

Слава, честь біЛЬШОВИRУ,

що на труднім на віиу

всі деталі розумів! стать улюбленим зумів! Гей, червоне знамено, ти від Партії дано! Раз ми разом, значить, разом, всі ми сходимось в одно.

Ой Нево, ой ріиа, де ж життя біЛЬШОВИRа? Ворог в Шрова стріляв, гад у Партію ціляв!

- ПОRлянемося ж ізнов: ми відплатимо за иров! За незламного бійця всіх поб'єм їх до Rінця! 101


Гей, червоне знамено, ти від Партії дано! Раз ми разом, значить, разом, всі ми сходимось в одно.

1934

ЧУТТЯ ЄДИНОІ РОДИНИ Глибинним будучи і пружиим, чужим і чуждим рідних бродів, я володію аРІЮ-ДУЖНИМ перевисанням до народів.

Воно в мені тан:е МОГУТН6 і на стількох стоїть підпорах! Поцілиш блиском-громом в СУТН6, і чути: другий грім у горах ...

А другий грім

-

другим ще далі

гримкоче, хоче та раді6,

що поміж націЇІ міст із сталі,

що міжнародна дружба діє. І ось тут сам, прогримкотівши, стаєш ясним в своїм розвої,­ ян: доброго здоров'я пивши ІЮЛО криниці степової. Ой пивши, пивши, ще й утершись

без попереджень, без УМОВИ,в послідньому вбачаєш першість, ЛІ{ дО чужої прийдеш мови.

102

-


ДО МОВИ ДОТОРЮlешся - м'янше м'ятшх вона тобі здається. Хай слово мовлено інar,ше та суть в нім наша зостається.

СпочаТІ,У ТаІ\: немов піДІ,ова в руках у тебе гнеться, бідна, а потіllI раптом - мова! мова! Чужа - звучить мені, ят{ рідна.

Бо то не просто мова, звуЮ!, не СЛОВНИІ\ові холоднни

-

в них чути труд, і піт, і МУІ{И, чуття єдиної родини.

в них ліс шумить і пахне І\вітна, хвилюють радощі народні. Одна в них спільна чути НИТІШ від давнини і по сьогодні. І позичаєш тую мову в свою - чудову, пребагату. А все знаходить це основу у силі пролетаріату.

22. VIl1936

КОНГРЕС ОБОРОНИ КУЛЬТУРИ Барбюса гнівне слово з І\онгресу пущений, -

-

гострий спис, упав, попав

у саме серце ворога! Удав, перекрутившися, не здох: підніс

103


він знов оскалене

-

і знов прийшлося

гатить, мостить його по голові,

аж поки по прим'ятій по траві вже нрові там не полилося ... Радість стрілами! Оплески, мов КРИJlами ... Ще й оркестри, що піднесли мідно-пругий КРИІ" срібний нрик! О, крин понад Парижем! Францію, Європу всю він сколихнув: то ж ми, ЩО з'їхались з усіх країн, громи шпурляли в проклятую ту змію,

яна об'їдками демонратії все чванилась.

Париж, Париж, ДИЯВОJlЬСЬКИЙ казан (це ж ти так звав його,Огюст Барб'с?)­ огонь під ним гогоче, крутить, б' є, димить на робітництво, на пейзан І. Та робітництво, брудом передмістя приметене, уже не хоче скніть,воно підводиться! стрясає! Мить і от з буржуазії пада листя. Листя падає,

вітер листопадує;

по доріжці на 'дній ніжці Захід робить па, смертне

па.

І П е й 3 ани

104

-

сеЛЯНIІ.


Нападало такого там! - хоча ще тільки червень був. Одного J1;НЯ поїхали ми з центру. У м'яча гулялися дівчатка; старченя

голодне є одбоку, наче клякса на совісті. ОІЮЛИЦЯ - як тиф ... Комуністичний сектор Вільжюїф І зустрів нас І{раще: Шlюла Карла МаРІ{са! Вітер з бемолями грається тополями,

а внизу народу-роду! В Шlюлі прапорці червоні

-

ці.

Ой, скільки робітництва! Той дає нам квіти,- руку другий від душі ...

Пора! І за Вайяном-Кутюр'є ми сходим на поміст. Товариші! Це ж наше свято,- сила невгасима росте у нас! - Ми завше, як навар, заваримо фашизму й тут: бульвар назвем ім'ям ми Горьного Ман:сима! Радість стрілами! Оплески, мов крилами ... Ще й оркестри, що піднесли І В і л ь ш ю ї Ф

-

внасліДОR

упертої

боротьбп

паризького робітництва на виборах Париж мав

TaR

звані червоні сеRТОРИ міського самовряду­

вання. один із них му мером тюр'є.

-

сектор Вільшюїф. в яко­

був письменник-комуніст Вайян-Ку­

У ВільжюїФ збудовано зразкову школу

Ім. Карла

MapRca.

105


мідно-пругий крин,

срібний

НРИК! І Кутюр'є, звернувшися до мас, ізнову говорить почав

-

НУЛЮ{

«ротфронтоМ»! - Радісно вітав він нас Країну Рад. Чудесно! Вірно! Та!\. А ввечері у Жан-Рішара БЛQI,а слова із уст лилися із устен: то Арагон, Вільдрак і ЛІоН Дюртен були між нас, ян дружба синьоона. Дружба грай-дуга,

міжнародна райдуга, що сягає, доставав

до Країни Рад, нраю

Рад.

1935

НА ОЛІМПІАДУ ХОРІВ Розцвітаймо піснею, писаною, усною, виростаймо щасною, чистою та чесною,

освіжаймось росною, завше земноносною, щиро-прямовисною, усною, пренрасною!

Щоб у пісні чулося: діло увінчалося! Бо ж за діло й билося - ворогів нололося! Щоб само співалося, щоб само ходилося, щоб на нрилах мчалося, парусами дулося ...

106

-


Тут не смій ізбочити, правді десь перечити: спів не можна мучити,- сміхом треба значити, мужність забезпечити, в фарбах ожіночити.

Хто не вмів побачити

-

де вже там позичити!

Спів Р е а л ь и и м живиться, цим, НІ, бритва, правиться, гнівом грізно бровиться: ворог сам не з'явиться. ЯІ' фашизм удавиться - всесвіт ущасливиться. Хай нам сонце дивиться! Партія хай славиться! Розцвітаймо піснею, писаною, усною, виростаймо щасною, чистою та чесною,

освіжаймось росною, завшс зсмноносною, ЩИРО-lIРЯМОВИСНОЮ, усною, пр(сшрасною!

Згинь, старс, із мріями з розмахом, із зброями, з Бризнем водограями - в Хай нам сонце дивиться!

Йl\е нове з герuнми! --золотими збруями! нас таланти строями! Партія хай славиться!

1937

ПІСНЯ МОЛОДОСТІ Значить, єсть у нас ті соки, щu коріння 1l0ЯТЬ. Єсть плоди червонощокі, щО І{ зимі достоять. Ті майстри, що дім будують і подвір'я строять.

Юнаки, що завше норму удвоять-потроять. А пісні співатися червоно, крилато! Танцю танцюватися, бо на те ж і свято.

107


Гей, танцюй, да гей, танцюй, серце ворога клинцюй! Все зробив ти? - не забудь: весел

будь! Весел, весел, весел будь! Єсть у нас могутні люди, що немов із CTaJli. Дихаєм на повні груди, прозираєм далі. у великому ж працюєм у всесвітнім залі­ перельоти і змагання, матчі, фестивалі. Дружбою ми здружені. Батьнівщино-мати, в наші дні напружені

що нам треба знати? Чи це ворог чорний, білий, чи від злості посивілий, а чи жовто-голубий, просто

бий! Просто, просто, просто бий! Ян гірлянда із l{алини, що вже не порветься, між народами країни дружба розцвітеться. А в тій дружбі, молодече, це ж багатством зветься,­ і танцює, і сміється, й де воно береться!

А пісні співатися червоно, нрилато! Танцю танцюватися, бо на те ж і свято. Гей, танцюй, да гей, танцюй! серце ворога клинцюй!

108


Все зробив ти?

-

не забудь:

весел

будь І Весел, весел, весел будь! Значить, єсть у нас здоров'я, і краса, і сила. Вірю в творчість і любов я, що мене зросила. А були ж ми як послідні, чорна смерть косила, Революція Жовтнева бідних воскресила! Дружбою ми здружені. Ба тьківщино-ма ти, в наші дні напружені

що нам треба знати? Чи це ворог чорний, білий, чи від злості посивіJ/ИЙ,

а чи жовто-голубий, просто

бий! Просто, просто, просто бий!

1937

ПЕРШЕ В ІСТОРІІ Що у них самі ж КОЛІочки - гострі та суворії. А у нас гінкі берези - срібні, яснокорії. Буржуазнії {<свободИ» - плюсклії, ще й хворії. Наше ж право, рівне право,- перше ув історії! Добровісне, ясновесне, незагасне, молоде,-

і таке ж воно прекрасне,

як ніколи і ніде!

109


Ой гнилеє ж панське право по своїй брехливості.

Бо без впливу, без l\ШЄТІ,ів, без цензу осі.'10сті не доб'ється його бідний, Ю{ ююїсь милості. Наше ж право, рівне право,J~іле в своїй цільності! Добровісне, ясновесне, незагасне, 1ІIОJlОде,-

і таl,е ж воно преНрflСFН',

ян ні"о.JfИ і ні/lе! Що баннірам СJIУЖИТЬ бідний згорбленою спиною, СІЮрО Їм В житті постане грізною причиною.

Ми ж пишаємось геройством, честю, Батьнівщиною. Женщина у нас у праві рівна із мужчиною! Добровісне, ясновесне, незагасне, МОJIоде,-

і тане ж воно преН:Рflсне,

ян ніноли і

Hill:e!

Те, що нам за днів царату тільки було мрією, дійсністю тепер явилось, діючою дією: демонратія радянсьна розцвілась лелією, і для бідних всього світу стали ми надією! Добровісне, ясновесне, незагасне,

молоде,-

і таке ж воно пренрасне,

Ю{ ніІ{ОJIИ і ніде!

1938

110


ДАВИД ГУРАМІШВІЛІ

ЧИТ ЛЄ ГРИГОРІЮ СІЮВОРОДІ

«ВИТЯЗЯ В ТИГРОВІй ШНУРІ» Жартував Гурамішвілі да з СІ\оВОРОДОЮ: ой же й дівчину я бачив з мужньою ходою! Хочеш? підем, познайомлю. З JJіснею, з ігрою ти СЮДОЮ, я тудою

-

-

зійдемось горою.

Тут СІ\оворода підвівся: CJIOBa твої ж ярі! Щастя я в душі шукаю - не в ПЛОТСЬІ\ОМУ чарі. Що мені дівочі очі, голубії, І\арі? Зачинив у світ я двері - ме давхуре І\арі 1. І сказав Гурамішвілі: не сміши, Григорій! Хочеш бути Яl{ береза в льолі біЛОl{орій? Зовнішнього відрю{тися? всіх віl{ів, історій?

Ей, слова твої несмачні, Яl{ густий цикорій.

Ну от ти ШУl{аєш щастя, але де - в пустелі? Ну от ти угору рвешся - над тобою ж стелі! Будь земним, життєупругим, яl{ герой в новелі! З Руставелі бери ПРИІ\Лад, тіЛЬІ{И з Руставелі! І почав Гурамішвілі, ставши серед хати, да словами ж Руставелі світ старий хитати. Ей, Сковородо, ти хочеш од світу втіl{ати?

Чи ніколи не І\охав ти? чи не нюхав м'яти? В вісімнадцятім столітті, у просвітнім віці, стидно нам шукати вати

1

миру в чоловіці.

Грузинські слова, наведені у вірші, окремо тут не пере­

Rладено, в

-

бо

переRлад

їх

кожному випадку тут

дано

же,

в

самих

рядках вірша,­

рядом.

111


Що, ш;би та пошукав ти У людини криці? Дрогнув тут Сковорода: я знаю,- відповів: ме віці.

Криці нажеш ти? заліза? - і, рознривши РУНИ, враз Сноворода промовив:-Ось я весь! На МУНИ, МУНИ бідних я дивився, тільки ж запоруни не знайшов я, щоб звільнити їх од пана й ДУІ\И. В Руставелі яр заліза? - дай же тої ярі! Був у біблії я довго, як у темній хмарі. «Вепхіс Ткаосані» ЧУЮ - сам горю врозгарі. Відчинив свої я двері - ме гаваге І\арі!

І почав Гурамішвілі, ставши серед хати, да словами ж Руставелі світ старий хитати. Він читав та хитав - й сипляться агати, і алмази, і сапфіри - тіЛЬІШ б підбирати! Тю{ і світяться додолі - годі вже! доволі! Що ні вірш та що ні думка - радощі ж і болі.

й поміж них одна прорвалась, як буран на волі всіх рабів, в І\айдани кутих, визволи з неволі!

Що таке в раптом сталось? Що з Сковородою? «Визволи рабів з неволі»,- повторив луною. Руставелі, в "Україну підеш ти зо мною: буду я тепер ходити з думкою одною від Ізюма до Полтави, ще й до Кременчуку. Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її В пана, віддам у науку.

Ой панам тепер ПРОRЛЯТИМ нароблю я стуку!

112


1 СІ,оворода

промовив та слова ж веселі:

Руставелі, Руставелі, я - в новій оселі! Ой спасибі ж Руставелі за слова за ярі! Відчинив свої я двері - а був ЛІ\ у хмарі,­ відчинив у світ я двері - ме гаваге нарі!

1997

ГОГІ)1\Ий ГО3Іюрінюється дуб та на всі бони, а вгорі гілля ЙОГО ш\ тая стеля. Корінь Горького - у І\ОЖДОМУ HapoJl,i, в унраїНСЬІ\ій він землі аж переплівся.

Гой, з МаНУЙJІівни встають легенди-бурі; IIaJl, Гол твою пісня радість нолисас; а в Чернігові садн:и тремтять і досі: лист із Капрі ПРOl\азав Їм КоцюбинсьниЙ. НІ\ ходив із правдою між людом ГОРЬІшй­ тож і бралося на нього люте панство! Тільки - чувано хіба ноли такеє, щоб пани та не жахались правди світла? Ось і зараз - на суді ж ОДІ\РИЛОСЬ ЯСНО, що вони протесту Горьного боялись. НІ\ же не боятись! Кришталево чесний, Jl,O народу рідного він був найближчим. Ах, гадючі жала, прихвосні фашизму!

Ну, авжеж, що Горький панство розметав би! Він би снелями ненависті закидав вас, собан неситих, зраднинів ПРОІ{ЛЯТИХ! 1.

Тичина

113


Ах, гадючі жала, розпродажні душі! УІ{раїну в І\абалу вам продавати?

Ми вас, ПрОІшенувши, з пам'яті ізбудем! Кригами презирства в небуття затиснем ... Хай лиш вороги посміють зачепити

-

ми їх добре пошануєм, пошаТІ{УЄМ!

Наше серце тільки Партії уважне, наше серце тіЛЬRИ Партії одвітне.

1937

ЯК ВЕСЕЛКА МНОГОЦВІТНА Як весеЛRа многоцвітна угорі, що стоїть у небі гордою дугою,­

TaR

ясною над всім світом, дорогою

височить Країна Рад у цій порі: на зорі виноградною обтяжена вагою

...

ЯR весеЛRові Rоль6ри, що цвітуть, вигравають поодинці і всі разом,­ піднесені нечуваним еRстазом, всі республіRИ вперед у нас ідуть -

TaR,

виграють

і домброю, і бандурою, і сазом. О RpaїHo, вічноюна, молода,над тобою ж зорі, міСЯЧRО і сонце! По-новому вже прядеш ти ВОЛОRонце: в нас багатство - хліб, і вугіль, і руда ... Від охочого труда усміхається в нас Rождеє віRонце. Н4


О країно, в крилах маючих знамен,­ у тобі ж краса таїться невимовнаl В ногу йде сім'я народів многомовна росіянин, унраїнець і вірмен,

Іюжен у труді благословен,тож тому й сама ти пишна, повнокровна.

Ти в червонощокій зрілості своїй :Конституцією вславленою сяєш!

До Верховної ти Ради посилаєш щонайкращих, славних на землі твоїй молодій,-

і підводишся, ростеш і виростаєш.

Я прославлю тії рівнії права, що в історії ж уперше появились.

Глянь: на Заході докупи хмари збились,­ там над людом кривда, мертва, нежива.

А у нас - доба нова, і співці прийшли, й герої народились!

5. VI.1938

МО!М ВИБОРЦЯМ В юрті я сидів на нилимі в гостях у столітнього акина у Джамбула, коли раптом увійшла новоприбула рада гостя з телеграмою в рунах

-

з неба птах! Україна й тут про тебе не забула!

115


Всі llрисутні, що жуваJІИ беш-баРМаІ{ І, зупинилися: а що там? хочем знати! Кандидатом висувають в депутати?

Срібна радість! добре щастя! добрий знан! І JOню{

Jlереlшав ДжамБУJlУ

-

той почав співати.

Оіі Jl,омбра моя, Джамбулова J\омбрп! Ти вітай поета приграванням мірним, осипай його зерном llісень добірним, щоб ніяк він не сушив свого пера,­ для добра хай народові слугою буде вірним.

Ой домбра моя - душевні дві струни! Пам'ятаєш нашу долю незавидну? А тепер свою ми владу маєм рідну, і щасливі ж JlIобі J\ОЧІ{И і сини,ти дзвени

славу Партії

-

висону та побідну!

Тут устав я і Джамбулу відповів: Розуме одстояний і многолітній! Ти - пшениці колос, я ж - МОВ ІЮЛОС житніі:і. Нас один і той же дощИl{ покропив лийся, спів,-

про закон чудесний, про ЗаІЮН новітній!

Ну, прощай, Джамбул! і степ, і ти, горо! Ви прощайте, любі друзі-побратими! Та вже ж моє серце під горами тими, де Тарасова могила, де Дніпро. Там добро Іюлосками визріває золотими ... І

n е ш-б

116

а р мак

-

казахська національна страва.


І до вас я повернутись поспішив.Ось я весь стою! Яl{ єсть тут перед вами! Зразу й радості не вимовиш словами! В дні врожайнії, напередодні жнив в нас один мотив

слава Партії

-

-

у місті й над полями!

1938

НА ОДЕРЖАННЯ ОРДЕНА н одержав нагороду. ЩО СІШЖУ свойму Hap0Jl:Y? ТіЛЬІ\И те, що я із ним буду жить життям ОДНИМ. Буду піснею дзвеніти, і мужатись, і мужніти,­ через довгії мости переходить і рости.

Ой, Яlшм же мені бути: з ХОЛОДОЧІ\оМ м'яти-рути? Чи суворим, Яl{ той став,­ щоб аж ворог трепетав? РозстаноВІШ ж сил у світі і жорсТ(ша, і СЮlадна.

Ще Єврона в ближнім літі стрепенеться аж

Jl:O Jl:Ha ...

І народ Яl{ нива грас, голосом відповідає:

- Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій. 117


Все вмісти в душі: і м'яту, і Європу перем'яту; ти узорами узорсь,

до глибин перепрозорсь. А прозорість тут не пр6ста: мускулиста, повнокоста,­

що могла б і жить, і жить,­ кров по жилах в ній біжить ...

я одержав нагороду. Слава Партії й народу! Слава тим, хто мене вів. соками землі живив! Ой ти, земле, люба земле,­ всю ж тебе душа приємле. Ти рахманна і пухн:а, сонця промінь

-

як рука ...

Сонце гріє і голубить, на геройство серце будить; і давно збудився я: он сичить на нас змія ... Та хіба ж я можу бути

з холодочком м'яти-рути? Ні тим більш сховатись десь: світ розколюється ж весь! І народ як нива грає, голосом відповідає: - Від YRyciB та від жал

відбивайся, ЯR Rинджал! Все вмісти в собі: й природу, й думи вільного народу, й запах рідної землі,

повні зорі па :Кремлі! ..

118


Ти повнися повнотою

-

творчою, презолотою,

що могла б і жить, і жить,­ І,РОВ по жилах в ній біжить ...

1939

САД ЗЕЛЕНИй ... Сад зелений

-

що є краще,

як кругом цвіте, росте? у країні нашій славній все кругом цвіте, росте!

:Книга й школа

-

що є глибше,

як з наукою дружить? Тож як мудрості доходиш,­

хочеться і жить, і жить!

Сила, юність

-

що прекрасніш:

вічно бути молодим!

Ворога труснуть нам треба, так труснуть, щоб тільки дим ...

Батьківщина - що миліше, як земля ота свята? Яблуні по всім просторі, тече річка золота ...

1940

119


ФЕДЬКОВИЧ У ПОВСТАНЦЯ КОБИЛИЦІ Що терпів од свого баТЬІ\а чорнобров юнан ФедЬІ\ОВИЧ

-

ні словами не СІ,азати,

ні душею не збагнути. То ж одна сім'я і хата, тіЛЬИІ б ось, здається, ЖИТИ,­ але ж батьно за старе був, син же прагнув лиш пового.

І тому життя розбилось, Іюжен день ДОІШРИ, ІШИНИ:

н в поліції працюю, ти ж не визнаєш занону.

Чи в Лун:'яна Кобилиці бунтувать оце навчився? Бачить син - у хаті пеІШО і не буде вже СІІОНОЮ. Пісню спишеш на папері вирвуть з рук іпошматують;

сдово сн:ажеш про своБО,lУ lШНУТЬ палицею в тебе. Раз ут ін: із цього пеlша

молодий поет ФедЬІЮВИЧ тн і-і: пішов собі па гору славну гору Буковинсы у •. Він іде, а вітер свище, БУІ{ові ліси колише, темні хмари наганяє на самий гори вершеЧОІ\.

Він іде, а вже за шию крапля впала ось холодна;

120

-


раптом блиснуло у хмарі

-

її почалося гримотіння ...

Тут оглянувся навколо ,'!егінь-сокіл верховинець:

бачить

-

зяє чорний отвір

lІрИ дорозі в самій скелі.

Він забіг у ту печеру та й став слухати природу.

А вона в веЛИІ{ім гніві

сіІ{Ла землю блискаВІ{ами. І шуміла шумом злива, і ревіли з гір потоки, і І\оТИЛОСЯ І\аміння

аж ТУ/\И нудись в безодню ... СJ,РИІШУВ тут од здивування чорнобров юню{ Федькович: - СІ{іJIЬКИ я ходив У гори, а такого ще не бачив! Щоб за 'дну хвилину в небі гнів згромадився велиний. Це ж так швидко може діять лиш повстанець Кобилиця. - А ТИ хто тюшй і звідни? враз почулося в печері.

Оглянувсь - нема ніного, тіJJЬИИ темрява глибона. Певно, ЗВУJ{ лунає JlУЮ,о ,\' порожній цій печері. І продовжував словами легіНЬ-СОІ{іл верховинець:

- Та невже ж мені не BдaCТl>CH хоч колись його зустріти? Щось мене до нього тягне протистояти не можу. 121


-

А чому ж воно не вдасться?

знову голос той почувся.

І з глибин печери вийшов велетень в простій одежі.

- Ти хотів мене побачить? Ось я єсть ... та ти не бійся: ще нів:ого не зобидив справедливий R'обилиця.­ І мовчав юна в: ФеДЬІ\ОВИЧ, усміхався ж R'обилиця,­ тільв:и БЛИСІ\аЛО у хмарах та ревли із гір потов:и. - 3аСПОІ\ОЙСЯ, любий хлопче,

я тримать тебе не буду: тільв:и злива перестане зразу ж підеш ти додому.-

І поплеСІ\ав юнав:а він по плечі рув:ою ніжно.

Усадив його на в:амінь, сам же на стіну оперся.

І юіІаІ\ розв:ривсь, ЯІ\ в:вітв:а, і почав розповідати

-

про своє веЛИІ\е горе,

про гірв:у несправедливість.

- R'раще б я не бачив неба, в:раще б я не бачив сонця, в:раще б я помер одразу, ніж терпіть тав:і знущання! Бути злим ЧИ бути в:ротв:им Що В житті найголовніше? Світе мій, ну де ж шув:ати задля себе ПОРЯТУНІ\У? 122

-


І Сlшзав йому ласкаво справедливий Кобилиця: - Ой дитя моє хороше, любий житній І\ОЛОСОЧНУ! Не нлянись ти небом-сонцем, в світі жить не заріІ\аЙся.

Швидше тан зроби, щоб люди на рунах тебе носили. Ти хотів ось допитатись: що в житті найголовніше? Я снажу: служити правді,

бідних визволять з неволі. Ти хотів зм'якшити серце на зеленій на природі?

Навпани, скажу, потрібно гартуватись та міцніти. Бо ще буде: весь народ наш проти панства грізно встане;

в боротьбі у тій нривавій світ розділиться надвоє! Отоді твої нам сили дуже, дуже придадуться

-

ян співця, ян піснетворця, ян натхненника звитяги.

На велиній "Унр аїні грім повстань проти нріпацтва. Гей, ян би нам швидше зараз їм поспіть на допомогу! Не забудь, що тільни звідти сонце волі, сонце зійде. Певен я, що й Буновина та зіллється з тим народом. Ну, оце і все, здається, що хотів тобі сназати. Перейшла гроза, утихла,-

123


лиш шумлять іще потоки. Осьде хліб перед тобою, осьде сир, в глеку водиця

-

підкріпись і йди додому,

і до битв нових готуйся. Я б провів тебе охоче, та виходити не можна,

щоб поліція не знала, де повстання я готую.

В цій же самій у печері

жив І\ОЛИСЬ Олекса Довбуш. Значить, ти одержав силу і від Довбуша, й від мене. Ну, прощай, іди ж тихеНЬІ\О, щоб нога не ПОІ\Овзнулась.

Ой дитя моє хороше, Jlюбий житній НОЛОСОЧН:У!

-

Прощавайте,- тут, уставши,

чорнобров сказав Федькович,­ ваших слів про гартування

я ніl\ОJIИ не забуду! Буду в битву йти я першим, буду визволяти бідних, БУJ\У нашу Буковину на схід сонця повертати.­

І ІІітов униз веселий. Сонце виглянуло з хмари, сонце 11 уть йому свіТИJ[О.

І почав Федькович пісню, аж усі зачудувались: хто ж це там на верховині

про свободу нам співає?

1940

124


ДИТИНСТВО ОВАНЕСА Ой цвілась душа весняна Ованеса Туманяна і в долині, й на горі лречудовного Лорі! Уночі він БRЧИВ зорі. Сонце вдень - ю\ на узорі по траві тихеныо ЙІП.по ... І тю, весело було!

-

І питав він:

-

ТИ СI\аЖИ

ЧИ то ж тю, само

-

Люба мамо!

вміє й сонце говорить? А чого ж воно МОВЧИТЬ? Мати з сміхом: - БосоніЖІШ! Онде нвітонька, ян: спіжна,­ ти б побіг та ізірвав, мамі б тут не заважав. Тільки слухай: гратись грайся, та в долину не спускайся.

Ой голівонько моя! Вбито ж там багатія. А за що ж то, мамо, вбито? Бо другим не дуже сито.

НІ' не сито? І ІЮМУ? Та мовчи ... бо ще в тюрму ... Ованес біжить, стрибає. лісу ж старець видибає.

3

125


Очі в старця - блискіт лез, ще й І\РИЧИТЬ він: - Барев цез! І Ой, рятуйте мене, братця! Де б мені тут заховаться? Там за мною вже біжать,­ швидше ж бо! не можна ждать ... Зразу ж як почула мати,­ старця повела до хати:

- Те імастутюн унес 2 повартуй тут, Ованес! Сонце впало на травичку. Мов зелену рукавичку то в один бік, то в другий ... Ой узор же дорогий! Ованес стоїть, вартує. Значить, старця він рятує? Старець втік з долин, із нив? А I{ОМУ Ж він завинив? Раптом винирнув ізнизу, з-за кущів та купи хмизу,

злий жандарм, що так і в'ївсь: Біг тут старець? де подівсь?

-

Ованес: - Побіг тудою!Ще й показує рукою. - Де побіг? - Та он же там! Вниз побіг - я бачив сам. І По-вірменсьиому: но: 2

126

«Добридень!» Дослів­

«Драстуйте вамІ»

Яищо маєш обачність.


-

ЯІ, же вниз, коли я знизу?

Ти не строй мені комизу! Біг він тут - і раптом щез? ... ВиЙшла мати: - Барев цез! Що тут ви на мого сина! Старець, кажете? - й часина не пройшла, як дійсно біг. Вниз спуститися він міг. «Вниз» та (<Вниз»-мов зговорились. Ой діла ж нам сотворились! Старець - знаєш, що зробив? Він багатиря убив.

-

І жандарм побіг од хати. у сміхнулась тихо мати: - Те імастутюн унес молодець ти, Ованес!

Сонце впало на травичку. Мов зелену рукавичку то в один бік, то в другий. Ованес про себе: стій ...

А за що ж ... то г о ... убито? Біднякам не дуже сито. Як не сито? - розкажи. Рано знать тобі. Біжи! Ованес біжить, стрибав й раптом біг свій зупиняв: біднякам не сито жить? і замислений стоїть ...

127


А наВІ\РУГ 1;расув .'Тіто. Каже Ованес: - "Убито ...

Хоче ж їсти і бідняк? Правда ж, мамо? Чи не тю,? А навкруг шумить ПРИРОJl,а. Віють вітри з orop0Jl,a, ЩО й хитають повний МІО,:

JIlобий хлопче, тільни Ті11\! ТіJlЬНИ тю_, а но іню{шо ...

І\аже й мати: біJl,НИМ l\I'ятшІС щоб БУJIО на світі жить треба їм же й ПОСJIУЖИТJ,. Бідним треба ПОСJIУЖИТЬ.

1939

МЛН:СИМУ РИЛЬСЬІЮМУ IЦе в семінарії Яl{ я учивсь,­ було, НОJIИ на кафедрі учитеJIЬ нам задає урок на завтра,- я

тихесенько з-під парти витягаю

маленьку книжну. ЗваJIася вона чудесно так, що я й самую назву

все повторяв: на білих островах, на біJIИХ островах ... Надворі осінь. У KJIaci тьмяно й непривітно. Сон на мозок наJIягав. А учитеJIЬ снрипучим голосом ніJIКИ вбива у мозок наш та й убиває. (Сам він прямий, як дошка, був і підстригав свою борідку на манор Ісуса).

128


--

Параграф тридцять восьмий

-

всі найшли?­ Помовчить він. А потім раптом зверху немов пристукне, як обухом: - От, вїsьміть про догмат тройці llресвятої fI віДНQшенні його до розуму.

lІи sрозуміJІИ?

-

Тут я механічно

J\ивав йому, а сам вест, J10ринав у ІШИЖІ{У ту, що я тримав таємно

під «богословієМ». ЯІ{і вітри мене гойдали! У Яl{і простори заносили мої думки! Не знав, пе помічав я: та й КОJJИ ж це саме на нрилах знявсь я вгору?. О! Земля­ внизу вже десь. Дален:о! Я ж в б"fю{иті лечу щасливий ... Ах, ЯІ{ вільно тут,

НІ{ ширОІЮ, lIЮГУТНЬО! Ніжна хмарна назустріч ось. Питає: утомивсь?

Сідай та одпочинь. І я охоче сідав з краєчну на її, бочном, на білім острові летючім. Небо вгорі, внизу безодня. Широчінь І{РУГОМ, і легко дихається грудям.

Я піднімаю РУІ\И до хмарок, що он ще вище наді мною. Стійте! гунаю,- та вони пливуть собі, пливуть, на мене ж - жодної уваги! Ага, ви так? чекайте ж бо тепер. І я, в безодню кинувшись, на крилах вирівнююсь в повітрі, рвучко знов все вгору, вгору забираю, поки аж не догнав хмаринок тих, і став

на Їх хребті як гордий переможець. ПJ/ИВУТЬ хмарюr, а з ними й світ увесь. А з світом я плив у в простори,- пісня П. Тичина

129


у мене ж вирвалась гучна! ..

Але

-

н раптом помічаю тут, що тиша

ш,ась настала. ІЦо це? В класі я! Всі дивляться на мене. А учитель

підходить, як лисиця: - Повторіть, що я сказав про бога! - Сам - єхидно всміхається. Та ось якраз дзвіНОІ, (с][асибі ж бо йому) на Іюридорі І,інець уроку сповістив, і всі

зірвалися. Черговий враз молитву одтарабанив. І пішов собі прямий, ян: дошка, вчитель. А до мене ж весь клас гуртом: - Ну, де ти був? R'УНИ, І,УДИ це ти літав, що й не помітив,

НІ, підійшов учитель? - Н ж усім: На білих островах я був,- ви чули?

на білих островах! ..

-

Н й справді ж бо,

на І\рилах мрії ніжної гойдавшись, злітав аж ген туди, звіДІ\іль мені

земля була - НІ, на долоні. Знаю, що мрія та могла б мене тоді хтозна- І\:УДИ завести.

Л ти~[ часом

- не завела ж. Л тільн:и від нудьги від семінарсьн:ої урятуваJIа. Та НІ, же і не мріять: молодий тоді я був ще! НІ{ і той прозорий, сердечний, чистий молодий поет,

що з ним я познайомився по Ішижці.

Тим більш, що після мрії ми ж ізнов верталися на землю й краплі крові

вже бачили на ній, обдертій. Час страшний то був, пустельний, чорний, ДИЮlй.

130


вільне слово під «опіJ,У» взяв

царизм ПРОl\.ТlЯтиіі:. Це ж тоді знгинув Архип Тесленко! І я ПОЧУВ протест у тій маленькШ І,нижечці, що зваJІаСЬ

«На білих ОСТРОВ<lХ». «Ганьба, ганьба сором нам!» Хотілося lІобачиТІ,

[

lІоета юного, чуТ1,ОГО.

Гей, благословенна будь ти, молод6сто! Благословенно будь споріднення і переГУІ,ування ДУШ! Із мрійних обидва ми зросли на земляних. 3 малих стежок ми вийшли на широну народну путь. І ти вже став тр~буном, співцем - та молодим же, молодим! В щасливий час ми живемо. Бо слово у нас - в повазі і любові. Час воістину презолотий! Іди ж, поете любий, тим шляхом широким, Сlшадай пісень, складай гучних. Нехай народ увесь пісень співає

про Партію!

1940

НАТАЛЯ УЖВІй Під гнітом царської сваволі, у темну ніч, у ніч глуху до світлої ішла л волі.

Була гнітюча тиша в полі, самотня на шляху.

і Я -

131


І\ругом тумани нависаJlИ, холодним тиснули плечем.

Мене ридання потрясали

-

та ще ж і зорі не скресали, н вже он смерть стоїть з Me'!e~l.

Н'ОJ!И це раптом - землс! світе!­ па сході БJlиснула зоря. І голос чийсь: «В життя ідіте, на поміч Ішичте всіх, зовіте,­ ми з трону СІ\ИНУЛИ царя!»

І я зірвалась і побігла. А там уже і сонце, іі: день! Все думаJlа: хоч би ж я ВСТИl'JІа ... Аж ось дивлюсь - Нl{ ВИШШІ СТНІ'.') а свобода йде поміж пісень.

й бере менс сама за РУІ,У:

- Ой сестро,- гарна ж ти з лиця! Невже й тебе віддали І,РУКУ? Даю тобі я заIlОРУІ{У, що ти будитимеш серця. Ти ж володієш віщим слухом .'ІюдеЙ угадувать путі.

Одним душевним тіЛЬІШ рухом НРИМУСИШ Їх віднестись духо]\[, змістовним стати У житті.

Ти вмієш виділять істотне у переплетенні подій. Глибоке, пристрасне, турботне

для тебе

-

мов писання нотне:

іди ж читай його й радій.

132

-


І я їй в пояс УІШОНИJlась. Сама ж незчулася - ІШ стій: враз на підмостн:ах ОПИlIИJІаСЬ, перевтілялась та мінилась

то в о,n,ній ролі, то в ,n,ругіЙ. І J1J01\И серцем lIрОЯСНЯЛИСЬ, в AOJlOHi плесн:аJIИ мені, братаJlIІСЯ, за руки брались,

ще й квіттям заllаШНИl\I вбира.ттпсь в щасливі сонячнії 'n'Hi. І JI паро,n,ові

CJJ ужи.тт а ,

і JI З народом

pal\O іішла, йому я образи зложила щоб ніч вже біJlЬШ не ВОРОЖИJlа,

щоб вічною зоря була! І я СЛУЖИТИlНУ і далі, щоб недаремно JI жила. 3 малої мрійної НатЮlі н стану мужньою, ЯН: з ста.lIі,­ щоб вічною зоря була!

Щоб те, чого людина хоче, та сповнене ж було тепла; щоб розвиваJIОСЯ охоче дитяче, юне в, дівоче,­

щоб вічною зоря була!

1940

13З


В ІМ'Я ЛЮДЕЙ Нам треба голосу Тараса. Зично щоб прозвучать про наш могутній день. Хай чують вороги, що ми - залізні. Роздушимо, роздавимо того, хто посягне па нас.

Нам треба нтосу Тараса. Сонце над нами сш;. Сонце ж llередатт,

-

J\() можна тільн:и llіснею живоlO,­

ГJlиБОI\ОІО. І дужою. Лгей, ноети, глибше тон! Бо ГJlибша стала в нас житечність. ІППРШ[l й багатша путь. І жито золотіш ... В ім'я людей - СlIОРУДЖУЄМ заводи; в ім'я людей - театри,- добрий день трудящим на землі!

Нам треба голосу Тараса. Морс наВІ\ОЛО нас. ВОНО біснується й вирує. Вся ж заражена Європа,-­ і ІШШЛЯЄ, і БРИЗІ\ає ... Пождіть, ще будуть там громи! Нам треба голосу Тараса. Спена, що понад морем,- як жандарма СОН,-­

вона ж бо душить ІЮЖНУ вільну ДYМl'~. Але вогонь вже блискає із хмар: ще будуть там громи! Бо там могутні Сl\різь глибини народні. Стережись, вапдале! Ти

134

~JRC:J


за безневинну І_ров -

СНО6Ю нров'ю ~

і за Іспанію, і за :Китай

-

заплатиш ШИрОІШ.

Ой, ШИрОІШ заплатиш! :Кров ворожу ще не одна, рОЗЛИВШИСЬ, понесе

в Європі ріЧІШ. І червоний прапор замас ВИСОІЮ. І вирветься та Юlїі l\lОJ'УТНЇЙ Сflів ...

І що чудесно: II цім могутнім співі-­ мотив illевчеНI{а вчусться,- ян: там, в Іспанії,- JЮЛІl онрема рота

ім'я його носила з ГОРJ\істю на прапорі CBOЇ~[.

1.1I1 1939

р.

АМВРОСІй БУЧМА Горо гнаного й ПОI\JJИІ\И вільного, IІрямосердість і щирість Епсєва ... В його засобах стіЛЬІ,И с Сllіш,ного З ІюнтраПУНl_то~r суворим Тансєва! IJорuтьба проти штампу підгінчого, проти схеми, сухої узорості ...

Не ШУІШЙТР в ньому чогось іншого, І_рім СІ\лар,ної СТРУНlюї lIрозорості.

Ця lIрозорість трудом .!ІИШ дісталася: все життя Ж, ЛІ, грлдни, переполото! ..

Гартувалась душа, гартувалася, ПОЮІ стала дзвеніти, ян: золото.

135


Ця прозорість умінням l1іДСИJlена, розумінням людини, житечності.

Кожна роль - це .ідея утілена, що пішла вже звучать в бе3Іюнечності. Він не знас ідей розузорених, на гаплин: JЮШІ образ защеПJlений: з-поміж образів, Бучмою створених, образ Леніна - серцем отеплений! І за це йому слава з привітами. Зустрічайте його ви Jlитаврами. Він сьогодні зающаний J,вітами, він сьогодні увінtНlНИЙ лаврами. Бучма - друг перетворення дійсності. Бучма - ворог порожньої модності. Запорука його славнозвісності у народі й народності. Ах, в артиста одне лиш призначеІІНН

-

бути щирим, ПjНlВI(ИВИМ ІЗ IІРИРОJ(поеті. Бучми нашого цінність і значеІШЯ у народності.

1941

ХДЕМО З ВЕликоr БАГАЧКИ Після ювілею І\обзарл Ф. Д. Нушнерина

в ніч тану, морозяну і етрогу,

в небі зорі - наче вимиті, нові ... «ВЬІхожу один я на дорогу»,­ все дзвенить у мопе в rOJlOBi.

136


Ідемо з ВеЛИІі:ОЇ Багачки. Сніг СКРИПИТJJ - на весь широкий світ! Синьо так! Біжать собі ІЮНЯЧІШ, «И звезда с звездою говорит». Враз переllНЯ вниз піШJШ піДВОllа. Міст заГРИJloшотів - це ПСЬОJI-ріЮI. І\ілометр - не більш до небозвода, тільки ж він біжить собі й тіІ\а.

Хай тіка в нічні свої алеї. В тім же все іі життя, щоб 1IогаНЯТJ,. На Кушнерю,:овім ювіJlеї нас БУJlО в l3агачці J(надцять п'лть. Знову поле. Вітер в два весельця пас погнав, ЛІ{ човна в синій

MJli ...

Що й Ішзать! Чудесно односельця шанував парод у цім селі.

Радий Я, щО все оце побачив: ах, ЛІшх в житті ще нам прищ)ас! Лермонтову шлях - у тьмі маячив. Нам же ШJIЯХ - освіТJlений весь час. «ВЬІХОЖУ один я на дорогу»,в цих словах ой СІ\ільки гіРІЮТИ! Ми ж співаєм сонцю перемогу, сонеЧІ\У, з ЯІ\ИМ нам легко йти!

Працювать - сумлінно та почеСЬІ\И! 3аспівать - на весь ШИРОІшй світ! ... Сніг СІ\РИIIИТЬ. Вже БЛИЗЬІ\О оп ЯреСЬJ':И, «И звезда с звездою говорит».

23.

ХІІ

1.940

р.

1::17


СІЮВОРОДА І БІСНУВАТИЙ Уривон із ПОСМН-СІІмфонії «СІ;оворода»

... Три місяці пробігло, мов l{ораблі веселі в морі всіма цвітзми процвітані, Т(обрим Сlшрбом переповнені. Три місяці пустинь l\итаївсыlнa і в ній Сl\ОВОРОДН немов

lIJІИВJIИ

-

поміж садами рожаїстими серед І\РИНИЧНОГО узлісся, на полі повному, де хвиля хвилю ІОН: і зупинятися не хоче.

Уранці, ще тіЛЬІ\И небо почне наливаться і вітер зелений одчалить в далечінь, уже СІ\Оворода встає з досвітІП>ОЇ дрімоти Й сідає знов писать. У нелії ще тьмяно, а

тому

і стеля, й стіни та ін:они,

й аРНУШИІ\И паперу на столі, і гусяче перо, і власні РУНИ

-

все це сумним ЯІ{ИМСЬ, непевним видасться,

тремтливо-фіаЛІ\ОВЮI ... Фіаш\Овим мерехтить і обличчя Іустина, що, вистромивши бороду іЗ-Jlід РЯ;~І!а, спить на дивані.

Пізно вночі ІІРИТЯГСЬ він ДO:~O~IY і п'яно реготався Т11 Вl'РЗЯІ,нв.

138


Хотілось плюнути в лице йому і, захопивши торбу свою з ІШЮІШЮvІИ, тіІ\аТЬ із монастирн цього огидного, від гостювання недоречного, від родича брудного, тупоумного! ..

Та. осьі ян: воно це сталось?

-

ПО завтрього ще залишивсь.

На сліди ж бо Огенії У'ІОІН\ він натраJIИВ

---

в розмові з ССJlЯнаМІІ у нолі випадново.

Ії шунати треба тілЬ1,И тут? 1l0біJIЯ ciJI десь недалеЧІЮ? боже мііі: - тут! тут!

-

-

о нохання ТОНІ,останне, сіРОО1,е! ТИ ЯВИJIОСЯ раптом, НІ, вихог: надуло надо мною паруси

-

і погнало по морю, погнало ...

Човен мііі: від бурі ХИJIитається. Чи гребінь хвилі, чи безодня - не питається. OilHO піЮШ,Тl,аr.ться, одно піднидасться ...

о ІЮХЮІНЯ тугострунне, теШЮРУІ{е! Невже ж тебе я знов не ДОТОРЮІУСЬ? Не ДОТОРІШУСЬ устами НСJIиха, в Яl\ОМУ сін, цілющий сін СОJIОДl\ИЙ, виноградний? ... Сноворода умочить ТУТ перо в ЧОРНИJIО йенаже: - «Мустум» - назву трю,;тат я про натуру,

Mustum, що ПО-JIаТИНСЬJ,И означає

-

молоде вино.

139


Природа ж, світ увесь !\ІОВ видавлений

cil,

-

із ВИНО1'раду,

і ми його п'ємо, п'ємо ... А разом з ним

BГlycH:aЄMo ДО серця іі бога, що весь розлився у

---

11 рироді. Бога'? - в розчинене віюю спитає вітер. Бога?-в саду пасмішливо оріхи зашумлять.

-Бога?-лу.каво на віІші ЩОСЬ біле задопоче

-

ще іі: надметься.

Сl\Оворода новерне свою голову

n

тоіі біт;,

)(е свіжий струм і)(е, але йому тут раптом

-

ТаІШМ виБШІСІ{УЮЧИМ сміхом шrрспе занапісн:а, що він од несподіваюш

одхилиться здивований! А з стола, Яl, божевільні, ~lРJ{УШИl\И ШНlеру нолетять:

1[[\

аналой,

на

JlaBY, що править rJleI{ з водою ...

па

СІ,ОВОІЮ1(і за JІіЖI;О,

І І;инеться СІюворода їх підбирати: Оцей мені ще вітер! Що пустун же, сиазати б, тінь ПОРОЖПЯ, а ота.кеє вироБJlЯЄ.А вітер, підхопивши занавіСІ;У, опреться ліитями об ЛУТІ,У

-

ії прозоро ГОJlОВОЮ llохитає

(бо вітер же - прозорий він) . Ну, яи тю,еє можна ГОВОРИТИ? А ще філософ зветься. Пустун-то я пустун,

-

IltO


але ж ти зрозумій і те, що раз

я т і н ь

-

то при мені,

JШХОl~ИТЬ, l~ecь жо мусить БУТl1 іі ті Філософ, Ш'иовби IІРИСJlухаJOчиеl, )\0 '1ОI'оеl.,

JI

(1) - -

ІІН ХВИ:ЛИ:НОЧІ,У заеТІІJ'lШ,

а нотїМ ~lOлогшено зітхно й здивується угодос:

-

Тю, ОТ воно що!

Тінь

-

і та навіть тідо своє має.

Значить, сто раз я правий був учора, І;ОJIИ на диспуті з панами говорив: матерія - вічна. Тю, чого ж тоді я знов сьогодні СІІОТИІШШСL,-­ бог?

Адже природа ДJIЯ мене бог лише в такому розумінні, ш; називав її й Спіноза,що вона самої себе є причина

або ж IlеРВОJlричина.

Що ж до бога з заllахом, з бородою, з хіТОllШI, З благословляючою РУІ,ОЮ невже хоч коли-небудь та отю,е я говорив? Мухи, проснувшись,

3

-

гудінням зю\ружляють над стодом.

І через це немов ще більше неоJl,В'ЯЗНИМИ стануть філософсыlіi питаннн. І ось почне СІ,:оворода по келії ХОГ\ИТИ і сам з собою сперечатись. (А за віІ\НОМ, піІЮГО не питаючись, світ світає, заскрипить хвіртка в саду, пташка десь озветься).

141


С!\оворода Я!\ЩО ми визнаьмо бога,тим самим низнаєм, ЩО світ !\онечниїl? Іншими словами: ЩО ЙОГО було CTBOP~HO IЮJlИСЬ? Л ти]\[ часом це ж не та1\.

Зовсім, філософе мій любий, це не тан! Бо ІІочато!\ і кінець ~

в єдиній точці сходяться,

бо від зерна колос в зерно ж і повертається! І там, де світ нібито за!\інчується, там він тільки наново народжується,~ світ ~

віЧНОТеІ{УЧИЙ, світ ~ як вода.

Найди: де перша !\рапля в ній, а де остання?

.. .І

СІюворода, жадібно з глс!\а води ІЮВТНУВШИ,

ЗНОВ по келії заходить.

Ну от. Освіживсь. Тепер ~ далі.

Іустин уві сні 3 нрехтом повернеться на біІ\ і носом задирчить, як ПИЛІШ ...

(А за вікном, нікого не питаючись, світ світає. До утрені у дзвона вдарять. Ченці, одкашлюючись, через сад, як тіні, пройдуть). Сковорода

Якщо ми визнаємо бога, то буде Д у х тоді в нас зверху, а не Мат ері л?

142


Але ж Мат ері л Ішраз і є та сила, без шюї іі са~lИіі Дух не МОЖе існувати. Справді. Відчування, Свідоміеть, Розум звіДЮf Ж вонн УЗЯТІІСh МОЖУТh,­ НІ,ЩО НС буде тіла:)

Та навіть і тан:е, 31\iша.IIОСН б, безплотне, ш..: повітря, а воно ж-

твердіше від І,амсНlО,

міцніше від заліза,

бо інан:ше птиці, літаючи, не моГJrи б на нього опиратись. О! Тепер ціш\Ом тебе я розумію, Генрі Rавендіш: віДІ,РИВШИ газ, що JIегший від повітря,­ в6день, ти силою його

машини мрієш пустити плавать над зеМJIею? Ащо ж, і пош!Ивуть І,ОЛИСЬ, і ПОШІИвуть!

... 0сяяниЙ думкою новою, ШВИДІ,о Сковорода до столу СЯ)(С і знов почне нисати.

Але в цей час в саду оріхи червоним схопляться,

m\ полум'я,

і на стіні у І,елії

БОГНИСТИЙ знан: він:на появиться неждано, ще й весело заграє він, заходить,

мов золотими риБІ,ами аІ\Варіум ...

Сковорода, очерв6нений променем, СЕРИІше: - ЯК! Уже?І збудиться від його голосу Іустин, і, потягнувшись, смачно позіхне, аж ВИСlше.

143


Перехрестивши собі рота, байдуже заllитає: - Пишеш?А СІюворода, своє продовжуючи, з одчаєм йому сн:аже:

Та ні, ти ІІодумай! І (ьот ще не бувало, щоб н ЙОІ'О НОЛИ зустріти аШlі;шивсн! Л це ... що робитьсн В віІ\НО ось глннь .. !Та Іустин ПОПЛЯМІШЄ заРОСJlИМ роттІ, ліниво спустить свої ноги п;оТ\олу й так само тупо, безнаТ\ійпо нерепитає: - 3устріть? А кого? Сн:овороТ\а аж І\инеться ІІа нього, Лі\ на звіра: НІ\ «І,ОГО»? Сонце! -

-

та враз, схопивши ЧОJlО своє РУІЮЮ,

гіРІю-гіРІЮ сам на себе головою похитас: - ДО І\ОГО це я МОВЛЮ? Навіщо я знижаюсь? Навіщо я і в монастир оцей нриіішов? Переслідувань губернатора ЗЛЛІ,ався? Та Rраще в житті під стрілами іти, аніж отут в єлейному багні стрічатись з мертвими душею і відчувати, що ЇІ сам ти поміж них тонеш, тонеш

-

...

- Іч ти ЯRИЙ?Ішне йому з докором Іустин і почне собі вичухувати спину ... Сковорода тілы\и погляне на нього з ненавистю й одвернеться поволі. А потім, немовби що згадавши, 144


швидно на столі аРІ\УШІП\И свої нанриє

!,ниж"оJO ваЖІ\О!О

іі: cTpiMfOJIOB вибіжить у сад!

Атамтам птиці ранО!.; опадуть, клюють-клюють, не ДOJ\J!ІОЮТЬСЯ,

і СОЛОДІЮ С1lівають, сон РО3Ішзують,

Сонце скрізь, у всі J{інці, Яl': архімедова спіраль, розкреслиться,

і дзвонить, і гуде, і світлом землю наповняє

щедро-щедротно! Сн:оворода простягне руки тут до нього: - О сонце моє ясне! Сонце любе, лаСІ.;аве, lIрекрасне! Без тебе не було б життя ні хліба, ні ВОДИ,ПРИЙМИ ж ранішнє вітання од вічно юного СІ{ОВОРОДИ! Тут саме Іустин із І;елії ПОІ';ВО,'ІО;-'І вийде

-

у клобуці, у рясі,ЧОТІ\И перебираючи в руці, донірливо на нього l'JrЯІН~ іі, поплямr,авПJИ,

ilереВ'ЯIlО ни;\авить І,різь зуби: - Сонцю IІОЮlаннєшся'!) Пора б і до цеРІ\ВИ ш{ось заглянути, ()х, господи lIремилосердний, і яr( ти грішниr{ів ще терпиш'?

-

Та СІ\Оворода лише рукою відмахнеться і ще дужче заспіває:

10

О сонце мелодійне! п. ТИЧИl!3

145


Сонце славне, дивне, чудодійне! Без тебе люди не жили б, не цвілись сади,-

прийми ж вітання ві}( СІ{ОВОРОДИ! І, тричі відхрестившись, Іустин ааТ(ом, ЛІ{ от( божевільного,

-

JlОчне ві,( нього віДСТУllати.

Л Сноворода на землю упаде,

цілує Ішіти, трави гладить, росою очі, немов незрячі, протирає: - Природо!

ЯІ\ ти всього мене І{РjТОИ наповнюєш щеJ~ро-щедр6тно! Пролий Душі :моїй СИJlУ, і муст 1, і неІ,тар, і любов,

-

нехай я мудрістю твоєю зftтужсшіlO,

РУТО моя!І рута пахуча зразу ж десь почує, і СІ{овороді такий муст у серце вступить,

що він од радості і бігає, і плаче, і ножне дерево вітає, метелику й І\омашці ДЯІ\УЄ за все, за все!

-

Перце удода, на стежці піднявши, петельку СОРОЧІ\И він собі заСТРОЛ1ИТl,

n

і ніжно дмухає на НЬОГО

-

навмисне,

щоб упало. ТіЛЬІ\И ж перце, вже й перехилившись головою вниз, тримається на нінчину і падати не хоче. І Від латинського

І4і:

mustum -

молоде І!ИНО.


о наТУР0! Що може бути І,раще, Яl, та гармонія душі!

Неспокійні РУІШ роботи попросять. Гембля свого під напинаJІОМ в саду знайшовши, він ясенові ДОIlШИ струже і гембеЛЮG, а )(ОlIШИ ж лисі, аж lІІуті,(І по НИХ узори шиті

-

СУХОllіпявий ШУМ! Тісняться СТРУЖІ';И у СТРУЖЮ1 -шуті, шиті, ШУМ! ТіІШЮТЬ, скручені в І{РУЖІ\И,­ шуті, шиті, ШУМ! - Гармонія, ах, гармонія )(уші! Для неї - все на світі за:IИІІІУ ... Для неї ж я ...

-

Та Н() ОІjши!

-

за спиною ііого почусться ТУТ l'0.11OС,

J!ощерблений, простуджений, ваЖІ{ИЙ.-

Не сміши,- І\аЖУ,бо хто в болото лізс,- того щl' 11 HOI XllYTL.-­ ПоціJlепиіі У саме серце, здригне Н:lечима СІюворода, перце з грудей своїх здмухно сеРДІІТО,

немовби воно це було причиною ДОСЯДІІ, і ТЮ{ із гемблем у руці обернеться на голос. Перед НИ1\[ Біснуватий, що тан: розумно завше ДИВl1ТLСН.

А там он - з сусідньої гори,­ співаючи, іде солдат з цебеРІШ1l1, і по стежці за ПИ1\[ ЯІ, жива-

гадючиться віРЬОВІШ ...

10*

147


Сковорода Ти щось назав? Біснуватий ХвіЦ-lIIіц, не буде з того ніц.

СІ": о В О род а Та добре ж. А,ТІе мені ціl\аВО про болото,­ ти можеш повторити? Біснуватий О боже мій! Та ДОl\И ж lIОВТОРИТИ? Та ще ]юму - тобі?

Тобі, що світ би зміг увесь аби лиш захотів? Ех! і сказав би и тобі ...

llepOBepHYl И,

(Прuтаnцьовуючu) Ой гуць-гуці, СорочеЧІ":И l..:уці! Будем робити, щоб приточити.

С 1'< О В О род а А це ж уже що 03ІІачас? Біснуватий А те,

що ти в нас розумний по н:оліна в біблії. А треба, щоб до твоєї філософії та щось би нового трошки приточити.

148


С Т, О II U род а Л! То ти й до філософії прихильний? Се ціІ{аво,- давай ІІОГОВОРИМО,- ціІ\аво. ТіЛЬІ\И ж: щодо моєї тут ти, певно, помиляєшся.

Бо образи біблії я беру лише як символи, не більше. І, розкриваючи їх, я хочу одного: щоб людина та могла ж нарешті сама себе пізнати . Що'? - lIереllитає Біснуватиіі.­ «Пізнай себе самого»? Ох же й упоров! .. І раптом, СХUІІИВШИСЬ за живіт,

... -

почне тремтіть Ol~ сміху ще й хилятись на всі БОІ{И.­ Чуєте, гори, що він сназав? Хай нас тиран і б'є, і мучить, а ми-

«Пізнай себе самого». Чуєте, долини? Нехай народ із голоду у пана гrухие, а ми-

«Пізнай себе самого». А може б, ти хоч поцінавився ІШИЖНОЮ Гельвеція «Про РОЗУМ»? у нього ж, наПРИlшад, мораль грунтується на збігу особистих інтересів та інтересів громадсы\х •.

А може б, ти хоч поціхавився «Ехономічною таблицею» Кене? у нього, наПРИlша,ц, чудомо пояснюється долн, долн річного процесу реlIрo,r:(Уlщії.

149


Ато: СОЕрат на снідання, СОІ{рат на обід, ще й на вечерю,-­ хіба ж тан: можна? Це дійсно УПОРОВ тю{ упоров! .. (Л сам, сльози витираючи ОД сміху, то РОЗИРИЄТJ,СЯ,

то знов зю,утається в лахміття свое мізерне, під ЯНИМ

-

ЯСI';раві, ш, іВЩІга,

жовтіли старі штани натерті,

обтягнені, віЙСЬІ~6ві). С І; о в о род а

J[ересміявсь

уже?

Ну, от і добре. Ех ти ж - дитина. Але я бачу, ти зовсім не розумієш моеї фіJIософії. Адже ж «Пізнай себе самого» - це є гасло всього нашого вісімнадцятого ніну! Ним Зalшопотані: й ВО,1Іьтrр, і l'rЛЬВCJ(itі, і l'айдн, і ГJIIОІ;, І навіть еІ\:ономіст Кене, НІ{ИЙ, досліджуючи, пізнаючи:

н:уди йде господарство Франції, ЦИМ самим, як хочеш ти знати,

пізнає - ЕОГО? Самого ж себе. От нуди йде моя філософія, а ти спрямовуєш ЇЇ В яииїІСЬ, я бачу, іншиіі хід? Gіспуватий

Та в яиий же інший, Ш; тіЛЬЮІ в ТОЇІ, що ми його були б ІІовпнні веі,ти розумісш? Гl'ТI,-ЧIІСТО всі НХОПИТІТ.

1;,0


(І по хмурнім МОВЧанці, оброслу голову на шиї, мов жuрна, повернувши, у стугпі груди б'є руною і страшно llрОрОІ{'уЄ,-

в свої уривчасті слова

мішаючи чужі, фраНЦУЗЬІ\і)

Наш хід

-

ЯІ, тигр

-

: І1!'СТРИШІПіі І'ОН

Землі то тон деМОІ'раті. Са іра! Са іра! л ви? Що ви? Кого ви JIЮ'? І зеМJIЮ ДJIЮ, і JIЮД давлю, ПРOl\JIЯ ... цара ... тира ... (І раПТОllI засміється) : Л Натерина ще не здохла? - Ну, йди ж, іди! надійшовши, солдат на нього нринне

-

й дзвіНІ\е цебро опустить у І\РИНИЦЮ. Ух! - ЗJIЯІ{ається цебро й, немов хватаючись за ЦЯМРИНИ, там десь

11

глиБОІ{ій JlУfшій тиші

'1'0 в О)\ИlІ біІ\ ГЛУХО ()УХІН"

то в J\ругиіі: ...

СОJIдат (водячи вірьовкою відро на глu6Шlі) Здрастуйте, Григорію Савичу! ДОШІ\И стружете? А мені ось - бачите? - яна СJIужба: двічі на день воДжу його па прогуляПl;~', а потім знов на цеп саджаю.

Ну а що ж? Хай не говориТІ, ноганого проти цаРІщі.

1!11


Та ви й самі скажіть: хіба ж не можна тихо, мирно жити? Тю{ ні ж тю,и ...

Ох і люблю я ваші Сllіви про цеє мирне ЖlIтіс! Прийду І\ОЛИСЬ - послухаю. Ну, витягайсь, ВОДИЧІ\О, витягаЙсь ... Біснуватий (до Сковороди) Та!{ от ЧИМ ти зачарував мого ТЮРС1\ПІИІ\а? Л н Й не знав. (СУl\ШО JIОХlIтавши головою). в гармонії llеребуваєш? у розс.тtRБЛНlОчііі молитві 1\0 натури? ЛНЩОJ\НН заl\1ість молитви ПрОЮIЯТТЯ шлю

-

царям, тиранам та влаДИІ\аМ.

Хоча ... (він усміхнеться гіРІЮ)

:

що можуть В/l,іяти самі лише ПРОІ\ЛЯТТЯ?

(І знову грізно ПРОІ\РИЧИТЬ): Са іра! Са іра! Сковорода, лівою руною оббираючи шорстнії з гембля СТРУЖІ\И, свої тут фіЛОСОфСЬІ\і вічно здивовані брови насторожить і заціІі:авлено спитає:

Са іра - тобто: все вперед, влаштується, на добре пійде, а звідни ж ТИ умієш по-французькому?

-

Біснуватий В притузі треба знать усячину, і дороги щоб не питаться.

152


... Солдат, витягнувши води з І,риниці, поставить цебро на цямрину і, перехиливши його, Jlити стане.

А водаважко розколихана, від неба СИНЯ ВИХЛЮПУЄТЬСЯ з-під рота бісерними нитками, вихлюпується па пісот, ...

Б і спу в ати іі:

(до Сковороди)

Воду фіJIОСОфії роз.пива6IlI на ніСОІ, сухий, нешlOДОНОСНИЙ? Час би вже ЗІН\йти іі: РОJ\ЮЧИЙ: ГРУНТ-ТИ ЧУЄШ:)

СО JI J\ а т (н,аnuвшuсь) Чуєш? Ти йдеш

-

кажи мені

-

ЧИ ні?

Біснуватий (3 досадою) Та йду! JIечу! А все 11\ ... царі ... (до Сковороди) СІ{азать?

Я б перший їх зарі зарі.Ух! заворушитись народу тільни дай ге ... Сковорода, скупчивши поміж брів своїх янусь нову ГJIибинну МИСJIЬ, свій гембеJIЬ однладе

153


і ДOВl'O ДИВИТЬСЯ услід обірваному Біснуватому,-­

іще й РУН:ОlO ТЮ" немовби ОСЬ-ОСІ, його завернути хоче ... А той, віддаляючись, щоразу обертається назаіJ" і спотИ!{ається, й ПJlЮr.т[,сн:

Заворушитись тіJІЬЮI Дайте ...

1.920, 1940

ТОБІ,

НАРОДЕ ЛЮБИй МІЙ І сонце, й день, і вишня в цвіті, і творчості І{рилата мить ...

Нема краси другої в світі, НІ{ починаєш

ти хо,тJ,ить.

І нужі м'язи, іі lJружні жи.тr\!, і відчування гроз в собі ... Нема ;\ругої в світі сили, JШ брати участь в боротьбі. Але ця сила - повним XOДO~I сама не прийде, не вбіжить ...

Ії навчайся ти з народом: і ш{ боротись, як і жить. Життя пройти не еКСІ.;урсантом,­ не гостем на }';ОРОТІ\У мить

...

Хай діаJIеlпИ!,а БРИШ,}[НТОJII

R твоїх

по,тJ,іях забс'lИЩИТЬ.


Перо моє -

ІІісні ~Іl'режить,

пісні, щО ЗЮ\JIИ\,<lIОТJ, в бііі.

Та сила ж Їх -

тобі налсжить, тобі, народе любий мій!

ТСЧО ВОі\а, шумлять ОСОЮІ, на llрив'язі СТОЯТЬ 'ІОвни ... ~1l'l\шії СОІ,И, сві;кі СОНИ

--

НІ; освіжають пас вони!

Матерію мій розум стеЖИТІ" впвчає рух, зю;он JfОl\ЇЙ ...

Л:І(' ЦС вс(' Ж тобі палсжитт" тобі, народе любий мііі!

І сонце, й вітер, свисти хвої, майбутнього передчуття ... Немає мужності другої, як не боятися життя ...

1 серце

й пломінь! ~- ніж 110 (ірусу!

о(іточ ІО\ гостроти і;\('Й ...

Ilема сильніш 0;\ 3L'\I,I[('Tpyr~·. Ш\ 1I0трясат[, СL'РЦЯ ZIIO;\l'ji ...

Але ти зможеш натрясати лише тоді, тоді, тоді, НІ; сам в душі не волосатиіі,

НІ, в тебе думи МОJlО,Іі. Слівце твоє, JІрп{е, НІ{ JlЄjЩl' (хоч би й старі твої ,"І ітн),­ і ;\івчині Вllад(' на ССJЩС',

і всю l;раїпу об.1lіта ...


Чи бупе грім, чи бупе стужа

-

ти прожени іржавий жаль:

ти будь виносливим, ян l\ужа аустенітовая сталь.

Дивитися і підмічати, виводить висновОІ'; з подій,­

тобою ж хочу я звучати, наропе рідний, любий мій!

1941

МИ ЙДЕМО НА БІЙ Ти, земле наша, рідная, святая! Ти, Батьнівщино люба, золотая! Це знову напап? З ворогом двобій? Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій! Чого ві,( тебе ворогу потрібно? За що свою він злість зганяє дрібно'г Бо ти єдина вільна на весь світ, в тобі свобода й сонце, ясен-цвіт! Чого ТОй ворог тан нипить, лютує? Бо в нас пшениця вистига, нвітує. Чого ТОЙ ворог нападать спішить? Бо він вже знає, що йому не жить.

Бо ним в Європі снорені народи повстати можуть за зорю свободи. А тим народам ПРИJшап і ~HJТa лиш ти, радянсьt;а земле золота.

156


Ворожа стаВІ,Н

--

оіі же буде бита:

Червона Армія всн славою повита! Ми переможем! В нашій-бо 3BMJJi 0-

і JIравда, й сила, й ВJlада у Крем.тІі. Ти, зеМJlе наша, рідная, святая! Ти, Батьківщино Jlюба, золотая!

Це знову нанад? 3 ворогом двобій? Ми чуєм, нене! Ми ifr\CMO на бій!

1941

ВЕСНА

J942

р.

То сонце вигляне, то знову туча,

і БЛИСІШВІ\а, і дощ ... Ах, ця весна така ж мені одгострена й болюча, аж вся моя істота голосна.

Увесь мій організм і кожда жиш;а напружені, ЛІ.. та мембрана! Мить і я вже чую: наче руку ПИЛІ{а

мені ПИЛЯf., -- і болить, болить. Он лащиться трава, ще й J\biT-JlllСІШВЧИJі, мене ж ніщо у серце пе ТОРІШ: ні ліс, ні сад - зелений мій нудрявчин, ані в луску розплавлена ріна ...

Цвітуть ЛУГИ ... В душі ж моїй НОЛЮЧІШ, Я згадую про цвіт наш, про дітей, що їх тевтон вдавив у землю ... Ручни

із-під землі ще ж видно! .. Ой, смертей! ..

157


Поля до сонця пнуть зелені пальці

-

а я ж на них по-своєму дивлюсь.

Гойдаються березові хрустальці а я ж того гойдання аж боюсь.

-

нсе мені стоять lIepu;\ очима Ilовішені. І ті, ІШИХ на хрест ЖИВЦI:JМ прибили. СИ:Іа несн:ори~"t в Їх пальцях снрючених! Протест, IІротест!

}JO

Уста рознрив ТЮJІьпан. Мене ж мов дротом гарячим прошива! Бо й не СІ\азать:

(\ n

СІ{іЛЬІШ іН там

з е м.тт і

з

рознритим ротом

завмер.нИ~f нрином ще І{ричать!

І\ричать вони: до помсти над фашистом! І\ричать, де Буг, де Рось, ДніІІРО Й Десна ... Новим, новим наповнюється З~Іістом Jщя мене сьогорічная весна.

Вона ж бо, одірвавшись од турбацій, ca~Ia до мене словом ПрОll10ВЛЯ:

боїшся ти гойдань беріз, ан:ацііі,

а ти бери все просто, ЛІ, земля. Лиш те на ній од смерті виживає, що мас силу жизняну в собі. Ти не дивись на жертви, що ЗСМШl IІриіімас,-­ :\ивись на п о h О Л і н н Я В боротьбі! Дивись на в е с ь парод, ііого моральність, на ііого серце

-

серце, віщий птах,

на героїчную відповідальність

за всіх пригноб.лених, що по світах.

Хіба не бачиш ти озню{и слави народу нашого? Нащо журба,

158


ІЮЛИ ось чехи, грен:и, югослави

-

почули голос наш! Нова доба! Нова доба з новим сонцеворотом! Тевтонство - виведем, ЛІ{ той лишаи! Пу, що ж, в землі н:ричать з щщритим IЮТ()~1, а ТИ, 110ето,- духа не вгашай! Той НрИН: Ilідземний струпи хай иімії

в душі ТВОЇи розбудить: помста, гнів

хаи зазвучать! Не плач Ієремії, а безпощаднии гнів богатирів! Уміи помщатись! В час, н:оли танн:ета і тюш ворожий гаю{юоть в боях,чи ж до лиця заглиблення асн:ота й пророчий сум в розширених очах':)

Поет повинен наново родитись. Не тихо догорять, ЛІ{ та свіча,не тіЛЬRИ мудрістю в піснях світитись,­

а іі буть свідомим свойого меча. Хіба можлива дряглість ДЛЯ стратега? Чого ж поет, RОЛИ ідуть бої, uepe із допотопного Rовчега і образи, й епітети свої?

Вдар словом ТЮ,, щоб аж дзвеніло міддю! Чи, мо', новаторство не на часі? НІ, не здригнеш перед страшною гидJ(ю тоді ти з'явишся у всій своїй н:расі! ПРОЮІЯття людоїдам загребущим! А всім борцям, що йдуть за людство в бііі (не тіЛЬІШ в нас на УЕраїні сущим),ти стріли яцом їхнії напіИ.

15!)


НаJlій ти їх, ще й передай борцеві,­ нехай той ЯД, хай справедливий яд

за матернії рани, за отцеві

lIоверже ворога на смертний спад!

-

Поверже! у прах! -

-

враз береза зашуміла ... в ній вітер ІІарусом надувсь ..

І розлилась в мені таll:ая сила, що я ж на ній ніl\ОЛИ ще не чувсь!

Весна, весна ... Хоча вона й болюча зате ж моя істота вся дзвенить ... То сонце вигляне, то знову туча.

Нехай ... А нам перемагать і жить!

1942

МАТЕРІ 3АБУТЬ НЕ МОЖУ Матері забуть не можу. СІ,різь, на що я тут не гляну чи на ліс, чи на ІІОJІЯНУ,-

бачу її I~УШУ гожу, чую вимову

lюхапу.

Голос 'І ут І>, Ilе IIOJI е і,і ТJНl.НИ: Я тебе любила, СИПУ! Тож прилинь хоч ва часину:

-

душать ось мене удави,

гнуть н: землі, як ІЮЛОСИНУ.

І я кидаюсь на голос, але там - нема нікого! нрім ян: сонця золотого ...

160

-

--


Та ще гнеться, гнеться н:о,:[ос від зерна свого важн:ого.

І кричу я: Потім стану

Україно! прислухЗюсь. Чути ... здаJIеІ{У: - Тримаюсь! ХмаРІ,О! ЛастіВІ\О! Калино! І в тоіі біІ{ я повертаюсь.

11

я іду. Куди? - до неї! Крилами між JI 10 Д И JІИНУ. Може, там її зустріну душу сталі - не JIілеї! сталь незламну - Ун:раїпу.

Матері забуть не в силі! Що це! - від газет, агітон: що це! - рідний запах І\вітOJ'­ тілыlии хмари, тільки біJIі, lIIОВ розриви од зеніТОІ\ ...

Йду я містом. На маЙJ\ані чую

-

радіо говорить.

СJIухайте! це ж ворог творить! Це ж над нею він у брані насміхає ... Та не скорить! І кричу я: - Мамо! Рідна! ГОJЮС дай! До тебе рвуся! о-

Й чути ... здалеІ\У: - Борюся! І ТаІШ Ж ця мова срібна аж ВОГhем я весь схоплюся

...

Раптом тут стрічаю жіНІ{У. В військовому! - ВпраппС\. lШ

-

3TI111\.;r<1. 161


Сонце! ТИ фашизм там сіЮlа? Партизанко! Стій! ХвилиНІ{У! Та вона - в юрбі вже зникла ... Завтра - знов її шунаю,біль свій на терзання множу, і знаходжу й не знаходжу, де світогляд ріЧl\И й гаю ...

Матері забуть не можу.

А ЯКИЙ же то світогляд в річки, в поля, у діброви? Може, тихий, бірюзовий? Ні! Я бачу гнівний погляд,

строгі, войовничі брови. До природи - як я ставлюсь? Не ян пантеїст молюся, не в речах дух отворю ся,

-

а грозою переплавлюсь,

сталлю блиску насталюся! І тому, коли я бачу, як на небі туча тучить,­ душу всю мою озвучить

громом гніву! - й на піддачу БЛИСІ{аВІ{ами намогучить. І І{РИЧУ я: - Обізвися! Потім стану й наС.пухаю, іі: ЧУТИ ... звідти: - Наступаю!

Сину мій! Гартуйсь! Не ГНИСЯ! Вже ось-ось перемагаю!

І таний тут грім ПОІЮТИТЬ небом, небом-небозводом! -

162


мов червоний гнів походом у фашистсьн:і дзоти дзотить З УRраїНСЬІШМ всім народом!

Гей, народе! Будеш жити! А н Ж матір не забуду! Унр аїні, її ЛЮl(У хочу вічно н СJlУЖИТИ. Л раз їй - то й JlIО;(СТВУ буду.

1942

ПРАВДИВИМ БУДЬ ... Правдивим будь - але не всім ти ОДI,;риваЙСfJ. Хоробрим будь - але на техніІ{У зважай. НіRОЛИ, ЯR з огнем, з ідеями не грайся: ЯІ\що узявсь іти - нінця ти доходжай.

Чи ти боєць, чи робітнИІ\, поет, ХУДОЖНИІ\,­ нехай душа твоя завжди вуш\3ном б'є. Звучить один для всіх нас вічний непреJlОЖНШ;: епохою ОИРИJIIОЙ серце ти своє! Не єсть то міць, ноли вона стихійна. Не єсть то чистота, що тане, мов той сніг. Креши вогонь! Хай буде міць даJIеRобіЙllа, щоб сонного тебе l\есь ворог не набі)'. Забудеш рідний край - тобі твій норінь ВСОХН!'. ВсеЛЮДСЬІ\е замовчиш - обчухраним зростеш. Н)Ш\О в СПОІ\ОЮ стихнеш вся ж бо творчість грохнl', у (j О рот ь б і лиш н:расним цвіТО1\! процвітеш.

I1 •

163


В l;i~l юная душа - той не сивіс 3 горя. Де грози падають - ТЮІ райдуги встають. РіІ..:а в бігу - аж до саl\lісіпыогоo l\IОРЯ прозора вся, хоч з берегів і І\аламуть. lIраВДИВИIl1 будь - але не всім ти О;(l;РИf!і\іісп. Х()робрим бу!\ь - ilJle па техніІ":У :3ВЮЮIЇI. IlіІ\ОJlИ, ш..: з огнем, :3 іJ\еш/И не грайсл: m,що УЗЯВСJ, іти

-

І,ЇІЩЯ ти !(ОХОіЩ\IІй.

7.'!4'!

РЛЛІЙТЕ, СПІВЛЙТК .. РІІДЇЙТС, співайте! Гучна переl\ІОІ'IІ! Вже ворог тіІШС - ві)\нрилась дорога! ВіJ\l(РИЛІІСЬ ДОРОГІІ на захід буять, 1\0 наші I\ОРl\ОНИ священні стоять. Хотілп пас фріци узять оні мочить та їхньому духу наш дух суперечить! Хотіли нас фріци рабами зробить та нам Їхні орди вдалось нощербить. Радійте, співайте! В нас воля залізна! Червоная Армія - сюroю грізна! Червоная Армія - гнобленим щит, а нам

-

рідна хата, і сонце, і l\віт.

Хотіли поганці віднять у нас хату

-

та ми тую жадність одсіІШИ РУІ..:ату. ХотіJIИ заброди розбить наш наро;( -

та МП оточили І\РУГОМ їхній збро/\. 1ІИ


Радійте, співайте! Не тю, ще оточим! Мп стисне1tІО з флангів, із тилу заСКОЧИ~I! А нам же на поміч і міць партизан шумить вся країна, нипить, як І\азан ...

Шумить вся країна, і поле, й долина: оце тобі, враже, остання хвилина! Хотів нас загарбать? Не дуже ярііі: нолеж тепер, кате, у ямі сирій.

Радійте, співайте! Із l1екла, із ада врятовано серце й життя Сталінграда! Ти, Волго могутня, на фріців хлюпни! Хай хвилею гніву заллються вони.

І ти, ясний Доне, від степу нор,n:опе,­ уся ота нечисть в тобі хай потоне! І пи, :нобі - Дніпре, і Десно, і Pocr" птопіте ви гада, щоб нам зажилось!

[1942]

СЛйФІ КУДАШУ Прийми слова од мено щирії, ясні, мов зорі угорі ... Ти перший душу взнав Башн:ирії після Мажита Гафурі. Прийми чуття від серця дружнього чуття ж пе зна перегород

-

... 16,)


Тебе, і ніжного, і мужнього, не може не любить народ. Твої пісні летять осяяні в міста, і села, і .лани. Ми в дружбі, в дружбі стали спанні в час Вітчизняної війни. Твоя душа 3 моєю сходиться: Добриню СJlаВJІЮ я в піснях,­ тобі ж Урал-батир приходиться найближчим родичем ввінах.

Та родичів у тебе множество

-

трудящі, славні, З0лоті ...

Яна нраса, I{ОЛИ є т6жество 3 самим собою у житті! Тотожнім бути й відрізнятися

-

В цьому життя живого суть.

Ти знаєш, на I\ОГО рівнятися,­ тому тебе й народним звуть.

Співаєш пісню оборонную і славиш свій багатий І{раЙ. Ти нобзу любиш ніжнодзвонную, а я

-

співаючий }{ураЙ.

Народів дружбу СІ\різь підносячи, близьний до унраїНСЬІ;ИХ мас,­ ти в нас, і просячи, й не просячи, береш 3 того, що дав Тарас. А я 3 співцями й кураїстами співаю твій Башкортостан. Слова сіяють аметистами і Б а т ь }{ і в Щ и н а, і В а т а н. 1вв


Башкирська мова сонцем світиться, мов повна 3 вишнями бутеJІЬ ... В житті ж моїм вона замітитьсн, нк річка Біла - Ак- Ідель, ян: дім 3 зеленими ялинами, де йде твоя життєва путь ...

Не можна між всіма країнами мені БаШJ{ирію забуть!

І дружбу цю твою поетову, й душевне є твоє добро, у фіМСЬJ{У гору фіолетову і річну, схожу на Дніпро ... Прийми слова од мене щирії, ясні, мов зорі угорі ... Ти перший душу взнав БаШJ{ирії після Мажита Гафурі.

1913

ПОХОРОН ДРУГА Вже сумно вечір ь:олір свій міняв 3 багряного на сизо-фіаЛJ{ОВИЙ.

Я синій сніг од хати віДlшдав і зупинився ... Синій, ОРJ{естровий долинув плач до мене. Плю{ав він, аж захлинався на сухім морозі: то припадав зеленим до ялин,

що зверху червоніли при дорозі, то глухо десь одлупював в саду.

І від луни в повітрі оддавало,

167


нсмов, па тон не строючись в ладу,

там тисячі орксстрів разом грало, мішаючи мотиви ...

Усе MiIiJi6TbCJi, ОliовЛЮ6ТЬСJi, рветьсл, у paliax ""ров'ю сходить, 3 туги в груf)и 6'с, заJltУЛЮ6ТЬСJi мулом, порохом 6еретьсл, землі сирій всього себе передас. Над ним ті сурми плакали? Чого тарілии дзвякали? І барабан ЛІ( в груди бив ~ хто він свій одробив? .. .потухав багряний колір. В6дяно-зелеНR світилась хмара. Мутно світ стояв ~ немов він був просвічсний з рснтгена ... І я зірвався і побіг! Таиий, ТaJШЙ же вечір був тому й два роки, ЛІ, з другом я прощався. Кінь баСJ\ИЙ lIодаленів тоді і зник .. Істрони минули - вдарила війна. І друг подав про себе віСТІ\У: вся ж І\раїна гордилась ним, який, немов той ПЛУГ, воравсь у ворога! І І\РОВ зміїна І\РУГ нього по І\оліна піднялась ... Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх. Велась жорстока боротьба за Харків. Строго його оточували наші. Все ж нерівні були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю ніч проти восьми. Ще більшу славу він заслужив собі, як врятував ЛЮ,lрїr, що їх збирались саме вішать

168


фашисти.

3 військом він одвоював село, та й сам погинув ... 3лішать, злішать мене ЦЯ смерть навчає! Вранці я по радіо про тебе, о мій друже, почув - і враз в очах моїх твоя труна зююлихалась ... Дуже, дуже хотів би я тебе - хоча б в труні, хоч мертвого побачитт,! Усе міняється, оновлюється, рветься ...

.. .І хитався передо мною натафаЛ1\, як в сні. Процесію догнавши, Я вглядався у гроб закритий, хоч і добре знав, що Ярослав не тут: його ховають без мене ... там ... на фронті! Й заРИі\іШ ОРІ,естр ізнов.

Усе .міняється, оновлюється, рветься, усе в пові па світі форми переходить.

І дивно! СУРМІ! грають, віі1СЬJюві йдуть в процесії, а я

(ніяr~ подв6єності не позбаВJIIОСЬ!) і\ИВJIЮСЬ, яr~ бурянова течія зника на заході ... І не цікавлюсr, lІаі\ І\ИМ ці сурми Н.ТІю,аш(?

Чого таріJIНИ дзвяr,аJIИ? І барабан ЯН в груди бив хто вік свій одробив?

-

Та хто ж - хіба потрібно тут питать? В труні цій воїн - значить, той, хто ВОJIЮ, нраїни волю боронив! Світать від нас же CTaJIO па весь світ. По полю -

169


тан:ого розцвіло БУJIО квітон братерства й дружби ... вже зоря С"10в'янства й на Захід сяяла! .. І ось - но в строк знялось виття фашистсьного поганства. Шарпнуло кігтями - і без остач усіх нас зачепило ... Сумно грають в оркестрі,- а мені здасться: плач

це з України ... Сурми хай ридають! Хай ро.зговорять горе у/\ови і матері, що йдуть за гробом, тужать і плачуть - руки простнгають ... Ви! ТРИІшяті гітлерівці! Не подужать все 'дно вам нас ніІЮJІИ! Тан за що ж ви мучите народ безвинний? :Може, од нас ви вищі? благородніш? Лож! Собаці благородство не поможе,­ тим більше вовку . ... :Мов на лапах ВОВІ\

-

на заході ощирилася туча.

Упали сумерки. Оркестр замоВІ\, і стало тихо ... Рота Всевобуча назустріч нам пройшла. Повезли он білизну в госпіталь на санях. Діти з собакою пробігли. В хриплий тон завод загув і стих. Взяло темніти. І місто на очах мінилось. Сніг на вулиці одсвічував фосфором. Від ліхтаря процесії все біг вперед промінчИІС. Сум мене наліг іре 1\ в і є м душа співала хором.

Усе міняється, оновлюється, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'є, замулюється мулом, порохом береться,

землі сирій всього себе передає.

170


Усе в нові на світі форми переходить, перебуває в тьмі - й на сонці, як в раю. І з краю в І\рай людина світ весь l1еребродить, щоб цілу вічність знов одлежувать свою. І кожен день, і кожную ясну годину розгортується й закривається земля.

І перемелює вона в зубах людину, Яl, випадковая із хаосу змія.

Та ні, життя тримає строгу послідовність, і що здається хаосом

-

є тонкий лад.

В історію поглянь: до боротьби готовність одсвічує тобі од всіх її свічад. Готовність стать на битву за свою свободу народам гнобленим й безправному рабу. В безсмертя не увійдеш, ЛІ, не знайдеш броду, щоб перебрести через правди боротьбу.

й сама земля

- не є змія, а рідна мати,

ЛІ,а тебе ВСЛІ,час і носить, і глядить ... 3юшнів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить.

І те, що в світі рух іде стриб1\ОМ, не плавно, говорить нам:

- Іди! лиш наш а вірна путь! n'єш }(ров, фаШИСТСЬІ\ая ти, гітлеріВСЬІ(а п'яВІШ! Ще буде - не турбуйсь! води тобі не подадуть! І здохнеш без води. Народ твій зостанеться, який, ЛІ, сам не раб, НРОІ\инеться ж до боротьби. у се міняється, оновлюється, рветься, до світлої іде народолюбної доби.

171


Тобі в І\радіжечн:ах

-

ю{ злодію, ведетьсн.

Та попадешся ж ти, оБСЕуБана, ЛІ, птах. Усе міняється, виліплюється, мнеться, мов глина творчая у СЕу.ТІьптора в рунах.

А СЕУЛЬПТОР

-

СЮІ наРОі(, ЯІ{ИЙ стоїть, не гнетьсн,

хоч ти його й спішиш рабом своїм зробить. ~'ce підводиться, встає, росте й сміється, і мертвому тобі - живих нас не убить .

... ОРІ\естр

заграв. В заУЛОЧОІ\ якиіісь

J1роцесія вся наша повернула

-

і блиснули огні заводу ... Ввись

зробилось ЛІ\ОСЬ вище: світлі Jl:УЮ\ ПРОЖеІпорів урізались аж ген у вишину

-

й пересуватись стаJІИ ...

Обапол, паче нитиці зпамен, з засніжених ялин униз звисали

обриВІ\И глиці ... Усе міnЯGТЬСЯ, оновлюється, рветься, у раnах кров'ю сходить, з туги в груди замулюється ,мулом, порохом береться, а nоті,м знов зеленu]" з-під землі встає.

6'(:,

А! Та ось уже іі ІшадОвище. СПИНИЛИ l,онеІЇ. Ніжно взяли труну на руии. (Мов драже ][()сипалась крупа з дерев і сніжно Сl\Отилася із віка). Взяв і я

-

труну піддержувать плечем. Несли ми, а нас все обганяли (бо ж ЖИТТЯ спішило) - хто з віРЬОВІ\аМИ важними, хто з заступом. І },ожен угрузав в снігу,- ян груз:ІИ й ми. Все ж темнотою дійшли ми ю;ось між хрестами. Брав

172


мороз на ніч . .ми 3 пuшею святою добралися ;\0 ями іі, знявши з ШІеч трупу, постаВИJIИ її на ГJIIШУ,

що од країв була.

-

Червоний меч,­

тут виступив промовець,- всю I{paїH~'

боронить од фашиста! (Ближній гай враз зашумів. Упала з ь:рином жію\а: - Труну одн:риЙте! .. Сию,у, ручну дай! О, щО зробила вам моя дитинна? .. .І друга вслід зайшлась - та не плач('м, а реготом ридання: - Ой проснися, Степаночку, проснись!) Оцим мечем! промовець знов,- повинна одсіІ\ТИСЛ

тевтона голова! На бій стає вся наша техніка, живії сили.

Нам партизан он РУІ\У подає із Югославії! Вже задзвонили новстанці на розбір свячених тих пожів у Польщі! Бачка, Закарпаття І\ИПИТЬ! .. Народу гнів ніяк не стих і в Чехії! Там розлетівся в шмаття вже не один тиран ... Братове! Жить в віках той житиме, хто Батьківщину обороняв! Промовець стих на мить, на гроб вказав і мовив: - За Вкраїну замучено Степана ... що й не взнать. І от - привезено його додому. (При цих словах знов почали ридать дружина 'Й мати. В мороці нічному стояли ми ян: тіні . .мовчазний мороз нам душу пропінав!) Герої не знають страху! Подвиг їх ясниїr нас занлина: «На ворога! До зброї! і)

173


... Тут гримнув залп. Зчинилося таке, мов буря всіх нрилом своїм ТОРІ\нула. І IIJlaЧ, і І,РИК, і стогін! .. І важке щось попливло у землю ... І J\овтпула

його могила. Й синать почали па нього груддя. Й глухо стугоніла трупа. І I{РИІ\И змішані були риданшши nРІ;РСТРУ. Лиш нсні.IІН у небі зіРl;а ...

3

Л сурми СУМНО lIJlаІ\аJIИ. Тарілни дзвіНІЮ ДЗВЯІ\аЛИ. І барабан ян: в груди бив: ти славно він: свій одробив .

... Й виплакався ж я! Не знаю: як і з ким я повертався. Фосфором блискотіла вся земля ... І ренвівм в душі моїй співався: Усе міняється, оновлюється, рветься, у ранах ,;ров'ю сходить, з туги в груди 6'є, замулюється мулом, порохом береться, а потім знов зеленим з-під землі встає.

І як вернувсь додому я: в дворі в снігу стирчала ще моя лопата. І прегірн:а була TeMIНJTHa тиша. Лиш вгорі зеленкувата

блищала зірка ... Блищи, світи і сяй! Ми діждемось, як заСТУПО1\[ своїм в тісну МОГИЛ.\' всіх звірів ЗаІшпаємо! Ось-nсь Їх переJ,инем силу ...

Усе підводиться, встає, росте й смієтьвя.

174


Ми битись будемо, бо ми живі! І мститись ворогу не перестанем ! Аж поки на фаШИСТСЬІ\ій голові ногою

ми не станем.

Хоча і ТЯЖІЮ нам, хоча й болючі жертви ми не дамо себе врагам пожерти! Я ні до lШГО в хаті не uзвавсь: на тверду постіль І\ИНУВСЬ, щоб заснути . .. .1 І\:атафаJШ ув очах ],олихавсь,і було чути-

Усе підводиться, встає, росте й сміється. І було чути-

Усе в нові на світі фор.lltи переходить. І .IItертвому тобі - живих нас не убить.

І наче вже Степан устав і ходить, І Ярослав із ним. Весна! Блакить! у поле трю\тори ідуть. І В'ЄТЬСЯ співучий жайворон. І молоде із-за гори на ІЮНЯХ ПОІ\Оління

летить сюди. І той, хто Їх веде, говорить: - Вашого уміння

011:

вас ми позичаємо тепер

-

бороти ворога! Стражданням, горем болів наР011:. Але народ не вмер фашистів ми поборемо, поборем! І наче всі, папившися води, що винесла Їм мати Ярослава й Степана мати, знов свої ряди зімн:нули й полетіли в бій. І слава ЇХ супроводила - вгорі, вгорі аеропланамп

... 175


Та тут зненаЦЬІ,а

збудився я. Ой темно ж! Ніч. В старі, в ТОНІ,ії стіни сту!\ала хижацьr,а

ру!\а сухого сніговія. Сніг по шибці шарудів ... О що це? Де я? І раптом все згадав. І вже не міг сюrепити вій. Могутняя і)l,ея свободи іі справедливості ЖИТТJI мене піднеСJIа, Яl{ в руках дитя.і стало ЮІ)\НО все мов на долоні.

Ще будем жити ми - і ти, і Н! Ще пов'смось, ян: плющ по тій I\OJIOHi. Міста ще відбудувм, ще сади посадимо, піднімем особовість. Тю{ згинь же, дух фашистсьн:ої Ор)l,И! Ізгинь і не плямуй людини совість! Чого ти став, ПРОІШЯТИЙ, на путі? До чого сатанинсь!\ая арена знущань твоїх? Ти ж мертвий у житті! Ти ж мертвий! І моторошно в темноті буран завив, я!\ та сирена ... Послухавши хвилину, знов я ліг. І тю, схотілось до Дніпра-Славути! Зашарудів по шибці сніг ... І було чутияк сурми там десь пла!\али,

тарілки тихо дзвн!\али,

і барабан все глухо бив: - Ти славновіІ{

одробив ...

1942 176


ГРОЗА В башиирсыlихx горах н стонв.

YpaJI

дививсь на мене грізно звідусюди.

Від спеки - літній день розхристав груди іі мовчав ... І чулося: ян: мінерал із-під землі до мене шепотів; ш.; золото у lНlдрах ворушИJІОСЬ; ш; щось веJІИІ{е тут нругом веРШИJlОСЬ

па

:qopora,

ЩО нас узять хотів.

Все ліс та l{амінь. Між kbiTO {-жарин дорога йшла то вниз, то знов угору.

І скрізь - наскільки вистачало зору на всіх верхів'ях синь, ультрамарин (коли вони під хмарами),- на всіх верхів'ях дим бланитно-бірюзовий:

-

(ноли вони на сонці) ... Ще й по них перебігав вітрець передгроз6виЙ ... Гроза уже ішла, але десь там,

l\алСІЮ! Й іЮЮJІИ на чорній тучі сліпучий змій звивався - і містам та селам в серце попадав. Летючі легні вітри ДОНОСИJIИ мені

пожежі запах.- Аждах3! 1 -

3

преЗИрСТВЩI

І.;ричав я змію.-- Грайся! На вогні згориш! Ой не змагаіісн 3 богатирством!

у легендарного l~аХЮ1-ТУРl', що переслідував НаІJ()JI(ЮПCl, раз вирвалось із уст: - Нрхаіі ущ.)() навіки ворог наш! У три П[ЮI\.ТJьона І Ан, Д а х а

[.

Тичина

-

по-fiашкпрському змія.

177


його ЮІЯнем! На бііі за Батм.:івщипу за

ТОІшостанпуlО

СВОЮ стаєм,-

па бій, ЖОРСТОЮlіі бій, аж il() загин,\'! Хаіі И:IЬІ\m~~f, пезеІ\ БИЛЬІ':ЯЄl\f! І о ти, братерсьнD. богатирсЬІШ МОВО! ХО'І рі)\ІШЙ край лиш В мене па устах,­ не можу я й ТВОЄ баШІ\ирсьне СЛОВО но полюбить. Воно Ж неначе птах в l\уші моїй: в потрібную ХВИЛИНУ само злітає вгору. «АЖДD.ха! » лиш тю, назву н фріца. Хай здиха за те, що МУЧИВ пашу Унраїну! Ліворуч, там, l\е степ,- все темні плями. Нсмовби взяв струснув ХТО чорний Маі\... То - Ішимбай, а з ним Стерлітамюс То нафтові озера, ВИШIl:И, ями ... На сонці БJJиснаJlИ вони й співаJlИ: - Ми з-під землі тут силу і\істаєм, щоб вороги попадали й не встали! Хай ИJIЬНЯЄМ, незек БИJIЬНЯЄМ!

... Мов щось мене ТОРІ\НУЛО - й Я ще вищс на гору видерся. Яна Ж нраса! Здорово будь, могутнє РОДОВИЩ0 llОГНЮ підземного, що не згаса! Твоя недремність - рідна ж нам, отецьна. ~T тебо ж люди - радість-бо сама.

ТЮШЇ МУЗИІ\И ніде нема, ЛІ, шум машин заводів БЄJIореЦЬJ.:а. ]

Хай илькпем, неаек билькяем

нриблизио

означас:

життя

І>атr,],іВЩIІНУ тонностанну.

178

-

свого

по-башкирсько~!у не ПО)J(;lлісмо

::<1


Я був на тих заводах. Бачив я тан:их людей, в Ш\llХ Са:\lОвідданість

-

це совість, честь, цu вся душа твоя.

От в цім є наша llерша первозванність поміж усіх народів! (Я зірвав із дерева червоний горобишщь IlОнробувать па смак .. ) Багато І(ан труда свого Уралу й ун:раїнець.

Праворуч глянув я: біля Авзяна золотоносна жила, Яl{ l{удель,

в землі згорнулась. Річка Ak-ІдеЛІ', ця гордість гордая Башнортостана, текла велично. Що по 6ден біl{ її від бур оберігали гори (тю{і Яl{ Яман-Тау) ,-- й ІраНДИІі: по другий ... В них - про сіни ж, ІЮРИJ(ОРИ! І снрізь просінами машини бігли в Магнітогорсьн:, Челябінськ .. А суниць в лісах, черемхи, що на сонці СТИГJlИ! Та на заводах - оборони міць ще швидше вистигала. І літала над горами упевненість якась .

... Сім'я

орлина з снелі он знялась й на захід подалася від Урала.

На 3ахіl( мчать богатирі щодня. Там, на полях моєї Унраїни, виборюється щастя для людини й свобода ... Грохіт! Буря! .. На ІЮПЯ, я бачу, сночив сам Кахим-Туре і замахнувся шаблею ... По хмарі блиснучим папьцем хтось черннув: старе умре! - в останн[,ому від пас уn,nрі!

17!)


Ударив грім і повторивсь но раз обвалами у г6рах ... І занрапав нраплинами важними дощ. І враз на Заході мені віДІ,РИЛОСЬ: дряпав своїми кігтями неситий звір

обличчя матері моєї ... Й ІШНУВСЬ до неї з I;:РИI\ОМ я! Тут грім РОЗІ,ИНУВСЬ і СТРУСОНУВ усі Jlj)\ніжжя гір ...

І вшш, і 3НВЮІИНСН світ YB()Ch! І ніби артил()рін гриміла. І бомби Jlаl\аJІИ. І в мряці l\eCb тут н:оло мен() вже ріІ;:а стриміJlа

униз - і фріців ТРУПИ в ній І{РУТИЛИСЬ і в прірву ринули з водою ... Гнів народу нашого страшний! Родились богатирі у нас нечуваних ще днів .

.. .І

вже як потім вщухло, й як блакить

продерлася нрізь хмари й приснув з нею

і сонця сміх,- я вбачив: над моєю [{раїною весеш{а! Аж тремтить

-

ТЮ{ сяяла, раділа ІЮЛЬОРИСТО ...

Вона сназала: - Звіра ми уб'єм! ВіТЧИЗН0-мамо! Рідна! Урочисто синовню І.;лятву на шаблях даРоМ. Тобі ми щастя ЗОJJоте снуєм! Хай иJJы\ем,' НОЗРІ\ бильняем! ;у фа,

180

25.

l'П

1943


я УТВЕРЖДАЮСЬ н всть народ, яного Правди сила ніким звойована ще не була. Ян:а біда мене, ЯІШ чума КОСИJlа! а сила знову розцвіла. Щоб ЖИТЬ - ні в ного права не питаюсь. Щоб ЖИТЬ - Я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Тевтонів! Мене ти пожираJIа, ЯИ вішаJIа моїх дочон, синів

і ЯН: залізо, хліб та вугіль крала ... О, ЯІ{ твій дух осатанів! Ти думала

-

тобою весь з'їдаюсь?

та, подавившись, падаєш в траву

-

...

Я стверджуюсь, Я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, ЯІюго Правди СИJIа ніІ,ИМ звойована ще не була. Ян:а біда мене, ЯІШ чума КОСИJIа! а сила знову розцвіла.

Сини мої, червоні українці, я буду вас за подвиг ПРОСJlавлять,­ ідіть баТЬІ{ам на допомогу й жінці, дітей спішіте ВИЗВОЛЯТЬ! На УІ;раїНСЬІ\ИХ нивах, на росіЙСЬІ\ИХ, па біJIОРУСЬКИХ - Я ПРОШУ, молю! вбивайте ворогів, ЗJIОДЮГ ЗJIодіЙСЬЮIХ,

вбивайте без жаJlЮ!

1Sl


Iluхай ще в ранах я

-

я не СТИі(alОС["

]'.lЯДЖУ їх, мов пшеницю ярову.

П стверджуюсь, бо я живу. Із ран

-

JI

утверждаюсь,

нове життя заЕОЛОСИТЬСЯ,

що з нього світ весь буде подив.тrяТІ" ю;а земля! яке зерно! росиця! H~' як же не сіять? І я сіяю, І\ри.тrь~lИ роагортаюсь, своїх орлів С:К:ІИІ{аю, l\ЛИЧУ, зву ...

П стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

JI(u БУі(U: неба чистої ().I)[ll;иті, ;(оброuут в нас підніметься, НІ( РТУТІ., ааБJIИСl\оТJIТЬ :косарни в жпті, заВОJ'И загудуть

...

І я Життям багатим розсвітаюсь, нущу над сонцем х м<чш у, }ш брову ... Л стверджуюсь, я утверащаюсь, бо я живу. я ссть народ, НІ;ого Правди СИJra ніЮІМ звойована ще не була. ЯШJ біда мене, }ша чума І\ОСИЛН! а сила знову розцвіла. ФН[ШІСТСЬІ;а пщь, тремти! Н роаврр')'Н)ОС),!

Тобі ж юrаду я ПОШІ,У rPOf)OBY. Я стверджуюсь, я утверждаlOСЬ, бо я живу.

1943 182


КИІВ Ти

-

паша честь, і гор;(іСТІ), і

НІ' голуб Ти Ти

-

l{paca.

ніжниіі, гострий, ЯІ~ І\Оса.

-

наша С,'lава, IlO~!CTa за руїни. неВ:\Іируще серце 1'];раїпп.

Ах, серце, серце ... Ти Jll'режи.їО найтяжче є поработіппя з:lО. Взяли ж тебе - чужі, іНОЯЗИІ,і ...

Й ГУІШУЛО ти:

- Сини мої Вl':fИІ\і!

Та як же тю,

- щоб не бро Дніпра? Щоб не було дітей моїх ;(обра? Та Яl{ же тю, - щоб не було майдана Софії, Лаври іі БУ:!RВlI Богrr;ана? Це ж JШПН\ вся історін свята! Ніхто її, ніхто не ЗRхита! В могилу ляже ПРОЮІНта звірота. І смерть її

-

нам Золоті ворота,-

ті Золоті, що на Валу стоять, і ті, що ВОГНеІ,РИJІО гоготять

-

проти загарБНИІ{а і самозванця!

-

у серці в нас у ІЮЖНОГО радянця.

Ворота боротьби тебе ведуть на шлях свободи, на нравдиву llYTb, через ворота Спасьн:ії до Кремлю ... Поверг ти звіра-ворога на землю. Ой випала ж тобі трудная путь, Яl{ хлюпнула фаШИСТСЬІ{а І{аламуть: ні дня, ні сонця світу не видати ревуть фашистсьні п'янії солдати ...

183


Тоді ВСЯ I\РОВ '10 піДПЛИJrа земля, бо замість хліба - розстріл та пет,'lЯ. Тоді тебе взяла за Людство туга: на Правду CTaJIa чоботом наруга. Аю) недовго ТУІ'а 110БУJIа

-

ти весь напружився, ян: та стріла.

Колись ти звався: ЧУ1(одій, І\удеснИ1\,-­ тенер тобі ім'я - лиш месниТ\! месшш! Ти знав: Червона Армія іде. Влилось тобі уміння молоде і щоб ІІриборrшть ворога свавіJIЛЯ

-

пішов ти в партизани та в підпілля.

Висока ж твого духа височінь! Тяжкії твої рани - одпочинь!

Яких ти МУІ\ зазнав, якого болю!

-

ти витерпів і вийшов знов на волю. Ти - наша честь, і гордість, і І\раса. Ян голуб - ніжний, гострий, як І\оса. Ти - наша слава, помста за руїни. Ти - невмируще серце УІ\раїни.

Ворота боротьби тебе ведуть на ШJIЯХ свободи, на правдиву путь, через ворота Спасьнії до Кремлю ... Поверг ти звіра-ворога на зеМJIЮ. Не віддамо ж ми рідної землі! В ній прах священний Муромця Іллі. Тобі тепер - І\РУГОМ у світ ОІ{ОНЦЯ. А від МОСІ{ВИ - ой сонця! сонця! сонця!

1943


ІІІ 1944-1967

І РОСТИ, І ДІЯТИ ...

І рости, і діяти нам треба

ТаІ\, щоб аж гриміло 3 краю в І\рай, Угорі над нами - неба! неба! .. А кругом простори - хоч співай.

Вправо глянеш - там димлять заводи ... Вліво глянеш - ниви і поля ... А по нивах бронзові розводи, бронзові, мусянжові здаля. Воля в нас міцніш од сталі-І\риці, і коріНЩІ наше

-

тільки ж у землі.

Жита! винограду! і пшениці! .. А на морі - вірні кораблі ... Ми встаєм з героїки

-

сім'єю,­

всі ж друзяки, всі товариші.

Золота! золота!

-

не тіЛЬІ\И під землею,­ у І\ОЖДОГО В душі!

Ще не ВТИХJІИ в нас у серці болі,­ а в душі вже радість на порі: і СТРУНІ\і дівчаТІ.,а, як тополі, й хлопці, й героїні-матері.

18;-)


3

віііСЬІ,а повертаються до;(ому

і баТЬІ\И їх, і брати, й сини. ll:івчино,- l(ай РУІ{У MO:rO:lO~[Y! МаТІІ,- свого сина ожени! Наша знов оновиться н:раїна, наш народ продовжиться в РОЮ'.

Ніжнами потупцяє дитина по доріжці, по траві в саду ... У сміШІШ В народу розцвітає.

І\ожен І{аже: й я свій труд несу! Відбудова! - труд переростас унрасу.

НІ45

НАША СЛАВА Ти грими, наша CJIaBO, по світу, рідне CJIOBO, дзвени, голосне: із-під гніту :\ІИ встали, з-під гніту, і над нами вже сонце ясне.

Сонце! сонце! - на гори й ДОJlИJIИ. Сонце! сонце! - на води й поля. Хай живе в віJIьпій праці .'ПОДІШИ Унраїни зеМJIЯ! Ти мужній, паша сило й завзяття!

Не втихай, чуття помсти святе! Всім загарБПИІ\ам лютим ПРОІШЯТТЯ,­ Їх мов вітром сьогодні мете ...

186


Вітер! вітер! - це наші набої. Вітер! вітер! - на фріців усліJ(. В бур'янах, І\ропиві, звіробої заросте по них слід ...

Ог,саном ненависті Х.1юпнем! Ворогів ще не так по.тrоснем! . Богатирсьни ногою притупнем: будем жить - аж світами труснем! Жити! жити! - із сонцем, віконцем. Жити! Жити! - з дверима у світ. Перегнать всіх конем-перегонцем що є І\раще, ян цей заповіт? Гине, ЗІ'ине загарбпИІ, ЖОРСТОІ\И іі: В НЬОІ'О серце - 1ІОСОХJIИЙ пустпр ... Оіі веЛИl,ні! ІІаро}( і глибокий,

УJ;раїllСЬІШЙ наРОJН,огатир! Що нам ріни? - іі;(смо перебродом. ТЦо ІНІІІІ орди? - в нас lIIеч у рунах. Paao~[ а братнім росііісы1мM пародом ~lИ безсмертні в віІШХ.

ШilСІ)IЮ РЛ1~ННСЬІШ В Б~РJІШ] ... Шйсько радянсы еe в Бер.ТJіllі! Радість у нашій країні! Слава ян райдуг відграй. Гордість, мов парус, напнута: гадино люта, гадино шота,

тут тобі й І,рай!

187


ВіЙСЬІ~О радннсы\u в Берліні! Крила героїв орлині ВИСОІЮ в хмарах, аж ГUН! Розцвіт НRШ в силі й умінні. Цвіт в маііорінні, цвіт в майорінні тисяч знамен

...

ВіЙСЬІЮ радянсьн:е в Берліні! Треба очистить од тліні ,JJюдство трудяще, весь світ. Ми - ЛІ, те чудо, ЛІ( подив!

Дружба народів, дружба народів наш заповіт ...

Війсьн:о раДЯНСЬІ\е в Берліні! СІ(ільки у серці тепліні! Партії ДЛlш за все. Зброя в нас грізна істрога: нам перемога, нам перемога

щастя несе!

1945 БУДЬ ЗДОРОВА,

ЗАКАРПАТСЬКА УКРАІНО! Дні весняні! Квітнуть вишні. Зеленаве сходить жито. Дні прекрасні, гордопишні,

бо фашизм уже розбито! Наш привіт прийміть, братове! Він, ЛІ, голуб, І\РИЛЬМИ в'ється. Хай вам щастя чорноброве після горя усміхнеться!

188

-


Всі пройшли ми в вас простори, бачили, споруди ... Ой, нреирасні ваші l'ОРИ, славні і чудесні JlIОДИ!

ceJIa

Все чудесне: люди й мова. Пісня дзвонить жураВЛИН0 ...

БУI~Ь Зl~орова, БУI~Ь ЗI\орова, 3,шаРJlаТС),I,а У],раїIIО!

У раl\янсы\муy Союзі всі до вас JlРИХИJlьні серцем. Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем! Вип'ємо з джерел єднання,­ ми ж по всьому рідні-рідні!

Де братерство, там пізнання, будьмо ж свого часу гідні! Зачерпнім води живої, що тече в Карпатсьну землю із столиці світової,

із Мосиви

-

святого Кремлю.

Дні весняні! Квітнуть вишні. Зеленаво сходить жито. Дні lJpeHpaCHi, гордопишні, f}() фашизм уже розбито! І'иря спала стопудова. Буде ясно! ГОJIубино! Будь здорова, будь здорова, Зю{арпаТСЬJ\а Уираїно!

1945 189


ОКЕАН ПОВЕН Наш народ - OKlJaH. Ми Сllіваєм пеан. Широчінь, глибина - аж од сплесків лупа ... Тільн:и розгніви його - будеш ти на дш його, будеш знать, як займать і ю,а 3 НИМ Bli1l1:1. Он:еан повен! В глибині чудовеп! СніЛЬJ{И тЕ СИЛИ, синяви, нраси! Кораблі бродять, ХВИJIі тан і ХОl\ЯТJ,: все онеану! - все віддаси!

Свято Перемоги! - стали ми на ноги! Многі і многі дивуються з нас: звідни у нас сони! подвиги висоні! І30РОГИ ж ворожать, щоб народ погас. Грізний, буремний! Наш народ недремний! Правдою живе він, убиває тьму. Світ переверне! - з дороги не зверне. Слава могутньому! Слава йому! Наш народ - онеан. Ми співаєм пеан. В нас Свободи земля, молоно, плід і мен. Леніна думною світлою осяяна путь наша вірна

-

все вперед, вперен ...

Онеап повен! В глибині чудовен! Снільни тії сили, синяви, нраси! l\ораблі бродять, хвилі тю, і ходять: все онеану! - все віддаси! Ми врятували Людство від навали! Ми СОІ,РУШИЛИ фаШИСТСЬJ;У гидь!

1!JO


В с в о ї й ми господі! Вороги насподі! l'райте у СУР:\Ш! Ударте у мідь!

Грізний, буремний! Наш народ недремний! Правдою живе він, убивас тьму. Сніт переверне! - 3 дороги не звррне. С.'І"ВН М()l'УТIІІ,ОМУ! СmШI\ ііm.l~'! Шl;)

НА СПІВАНЦІ Ось ІІа сніВ<lЮ\У прийшов н.

l1існі хочеться, нвітОк. Пісня - це ж саме здоров'н . ... Хор Сllіває вчитеJJЬОІ{. Чую в звуках: сонце! далі! А у серці - мов НЛИНОІ\. Ой, чого Ж це я в печалі? ,.. Хор співає вчитеЛЬОІ\.

Очі, очі, ніжні плечі, СТЬОНЖІШ в І\Осах випуснні.

Синій вечір, І\обрий вечір, JJітній вечір у віІші ...

Хор співає: рано-рано та налинонька цвіте ...

Ах, яне є у сопрано меццо-форте :ЮJlОте!

191


Тан: же іі ти ІЮЛИСЬ любила в хорі з о JI О том звучать.

О, за що тебе уБИJШ JПотан фашистсЬІШ гадь? Хор співає: та дубова СІ,РИНЯ в нас - добра доюlдь. Ах, яна l'Jlибіпь aJIbTOBa паче ]І озері б.II(IІ{ИТЬ! ТсШ же іі ти Сllінала в ненЬІШ про озера голубі. ДіточOl{ твоїх малеНЬІ{ИХ

німці вбили при тобі! О, прокляття проклятущим­ за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільни ж: жертв ЯІШХ було! .. Ти - доньна мойого брата, ще б цвісти тобі й рости ... Ти ж могилою узятаі невже не встанеш ти? І не встанеш, не всміхнешся, не ніднімеш чорних вій? І і\О учнів не озвешся в рідній шнолі у своїй?

Олю, Олю,- чуєш? - свято! Вже ми вільні! Сонця блисн! Гідрі голову утято, 3НІШ фаШИСТСЬІ{ИЙ чорний ТИСІ(.

192


Ти JlUГJlЯНЬ на УІ,раїну розростаютьсн сади! .. Розбуди Тамару й Ніну і за РУЧJШ приведи.

-

Підем там, де три тополі, сядем там, де все жита

...

В озері, як образ волі, біла хмарка проліта ... Ви, жита, ви, трави зельні,­ що ви шепчете мені?

( ... В

хорі квінти паралельні,

мов плуги на цілині).

-

Шепчемо, що ми вродили

перемоги урожай.

Сили в нас, багато сили

-

тіЛЬІШ, сонце, приходжай!

Оля І,аже: - Перемога­ це ж бо сила наших душ! А душа ж буває страга тільни ти ЇЇ ларуш ...

н са.\1і:І себе не ВЗШ:lJI<l, НІ, llрИ знищенні села

враз фашиста зарубала, хоч і смерть свою взяла.

А таких, як я, багато, поміж них і вчителі.

Знали ми, що буде свято, б у д () на своїй землі! ІІІН

193


Чули ж ми, Яl{ І{оні в броні стугонять десь по землі ... То йдуть воїни червоні

з ПОЛІ\Оводцем на чолі! А тепер зате: дубова скриня в нас - добра докидь, рідна школа, рідна мова й славу зично грає мідь.

в Сан-Франціско засвітилась, як ракета, наша міць! Глянь: Японія схилилась ниць

...

Змовкла. Перейшла хвилина.

Й заспівали тут вони

-

Оля, і Тамара, й Ніна про Дніпро і про лани. Ох, які ж вони співочі! СІ{іЛЬІ{И щастя в молодих! Мов озера, Їхні очі все б дивився я у них ... Очі, очі, ніжні плечі, СТЬОНЖІ{И в Іюсах ВИПУСlші.

Синій вечір, добрий вечір, літній вечір у віІ{ні ...

Що це! Де я! Не у полі? І ні жита, ні І{віТОІ{? ... «ой у полі три тополі»,­ хор співає вчительОІ{.

194


Я шепчу: - А жертви! жертви! Та життя торна в висО!\: ... «Нас не вбити, не пожерти! » -

-

хор співає вчитеJIЬОК

1945

МІй ТРАБНЮ ЗОЛОТИИ Мій травню золотий, зелений травню! Ми знов свою почули силу давню! Ми знов У музиці, металі й житі. Хай в'януть недруги лихі. Ой, скільки шелесту у світі! Ми все те чуєм - не глухі ... Так вдармо піснею! Торкнем бандуру! Хвала герою, воїну, буй-туру! А ще хвала усім трудящим! Б нас Партія і воля є! Здоров'ям повним, настоящим від нас в простори оддає ...

Мій травню трепетний, прозорий зверху! Ти повен бистроплину, звуку Й шерху ... Ступаєш м'яко, легко, струнко, погладиш квітоньці пушок ..

Б лісах, як в коридорах, луюю від співу й гомону пташок ..

195


І ral~ ріЧІ\ОЮ н вуа.llі ВЖС ]\ррfiИЧI\і1 ... Ось ТРПJlИй вітер - ~IUН ;~ИТИIlИ ЩІ'ІІ;;! ...

JlШШУТI. 'IOIНlII, fiлищаТI. BC(,C':II.I~H '" і\ н лузі - "~IOB ХТОСІ, I\ОЖI1.V МІНІ, 11('Jн~стеШJ(; ІІеРССТСЛ"І~Н

--

червонить, СИПИТЬ, 3f:)JІеНИТl>

...

І ми ТЮ, мінимось, і ми зростаєм. Щитом в руці 1!И високо вихаєм.

ЯІ{е вихаННЯ-l\олихання! В нас розцвіту передчуття. Кругом - могутнєє дихання нового творчого життя.

Мій травню голосний - на всі дороги! Що є чутніш од пісні неремоги! Там, де були воронь:и, ями,­ буяє зелень, нвітне цвіть ... Летить наш І,інь! Він І,опита!lІИ на цілий всесвіт J,ОПОТИТЬ ...

Так вдармо ніснею! ТОРlшем бандуру! Хвала герою, воїну, буй-туру!

А ще хваШI усі"\1 ТРУДНЩЮl! В нас Нартія і во.'!я (;! Здоров'ям ІІОВНИМ, настоящим

Від нас в простори оддає ...

1946

196


МОСКВА Єсть рідні на світі і теплі слова із них найтепліше - це слово МОСІ\ва.

МОСІ\ва наша JJIоба, МОСІ\Ва наша славна! Красою ти дужа, ділами преСJIавна! Ти сяt:ш у ВсРсвіт, ТИ світ па зеЩl1 'f{'рпонії аорі вгорі Н<І НРРШlі! .. Но

J;Ol'()

1\(' ('.11.:11,11<1 В Н<Іе віра ЖИН(І,

щО ;\1 а т ір' 10 "тю'" ЇЇ В<ІЗІПН\? МОСJша, ти нам ~I ати, ласн:ава, едина:

народів раі\нтlсыlихx У тебе родина. Є перстень у Тl'бе, а в нім аметист: у мовах наРОl\ів блищить один зміст. Є сила на світі, ~lOгутня, нова. І влаllНУ цю силу створи,тrа МОСІ\ва, Зазнала, МОСІ,ва, ти і горя, і МУНИ, ДО тебе був ворог простяг свої руни. А ти ж богаТИРСЬЮІ труснула IIлече~1 і ворог вже

lfa,n;a

-

"іІІ гострим ~lече~f.

Є в світі надія, що всіх огріва. В ароди у світі встаютт, за права.

Дунай заКИIJів там, здвигнулись БаJmанп, грохочуп в беЗ0ДНЮ землі іСТУІ{ани! А ще й за морями тремтить материь:. «Ветавай за свобо,'\у!» - лунає там J';РИ". Чи хоче, не хочс,- старе ізтліва .

.11 ИІН

П раВі\а є вічна, а то все трава.

197


В тобі наша Правда, міцніша від сталі, і Армія грізна, й Майбутнього далі, і Партії мудрість, глибока, ясна, і Леніна мудрість, і наша весна!

1947

ПУШКІН В СІМ'І ДЕКАБРИСТІВ в Кам'янці осіннім раНЕОМ ходить Пушкін над рікою. Дім Давидових ще сонний тільки челядь на ногах.

- Слухай, Тясмин,- каже ПУШІ\ін,­ що тане зі мною сталось? Що приснилось? Чи я хворий'? Серце б'ється, наче птах ... Рвешся, Тясмин, ти па волю, а тебе СТИСІ\ають СІ,елі,ЧИ не те й зі мною зараз? Давить мене, душить цар ... Та мовчить похмурий Тясмин, ЛИШ В тумані оком БЛИСІ,а,­ щось він дума ... А з-за ріЧІ\И ЧУТИ віДГУІ\:

- ... душить

цар!

- Слухай, вітре,- мовить ПУШІ\ін,-­ де ти дівсь? Тебе не чую. Ти сьогодні тихий, млявий, а ЛІ,раз би треба бур. 198


Бурі, бурі хай ударять! На самій лиш УІ{раїні скілЬІШ ось повстань народних! ..

О, хоч би скоріш гроза! Ти схопи'мене на І\рила, понеси мене до того,

хто гроза G для тиранів

-:-

аж до Пестеля в Тульчин! Та мовчить охлялий вітер, ледве он схитнув він дуба й знов ОДСІ\ОЧИВ ... А з-за річки чути віДГУІ{:

- ... у

Тульчин!

- Сонце, сонце! - мовить ПУШІ\ін,­ ЧИ ти зійдеш над землею? Хай живе свободи розум! Хай сховається пітьма! з друзями вночі в цім домі раду мали ми таємну:

щоб кріпаччину із нищить треба деспота убить.

-

Ось піду всіх побуджу я: «Годі, годі, друзі, спати! Зійде сонце і в Росії l{ожен встань іпоборись!» І біжить тривожний ПУШІ{ін. Але що це?. В плямі з І\рові сонце сходить. А з-за ріЧІ{И чути віДГУI>::

- .. .поборись! 199


І стає на місці Пушн:ін, і І,РИЧИТЬ він: - П'лнс 01,0!

Аж СЮДИ за шши стежиш? Ну тан: знай же: не здамось!

- Не здамось! - за НИМ теж ЧУТИ. Обертається тут Пушr;ін: -- О! вже друзі нробmИ.ТІИСI,r Н іі ,НС' 'ІУН, н" JIіпіііПJШІ.

1 3JlШJИ

угору ГУІ;И

і ЯI;УШJ,ін, і раєвсы иіі,,

і ОР.IIОВ, і саи ДаВИ/ІОВ 3RЩЖЧRЛИ: - к'ТТЛIIСМОСЬ! ЛИШ на сході llляма з Ерові розливається зловісно ... Нряче ворон ... А з-за річТі:И ЧУТИ віДГУІ;:

- ... І,лянемось! ІІотім ТИХШС:

- ... юшнемось ... 9. V 194.9

ТАНЦІ НА МЕЧІ ;~ JI/от,']шrдСЬJ;ОГО ЦIШ.1У

МИ ІНІ. при.й()~Іі,- в Абердіні,­ Р<ll\.япсьні миру посланці .

.. .прийом НРОЙШОВ. І в гримнотінні РОЗl\.ався зал У всі І;інці.

200


Шотландки в центрі стали в позі і в боки РУНИ узяли ... Меча понлаn хтось на підлозі и волинки грати почали.

Стрибок - і ленти одлітали! Відплив - і Jlенти на п.лечі! Дівчата танці танцювали, птотm1ll;\СИ,і ТНlщі ин мrчі.

То ЙШ.ІІИ ВОНИ ЩJУЖlict всі UOl\OM,

n

l\ОJІОпі СШll'СJ\УВН,ТШ в:нщ,

то, ТУJІНУВШИ, мов Ін'наРО](();\І, тут llOвеrтн.пнсн наза;\,

І знову брали в бони РУ1':И, і підіимались на носо!\.

Під носові волинок ЗВУІ':И кругом ПРИСІюрювали І': Р ОІ':.

СтриБОІ': -

і ленти одлітали!

Відплив - і ленти на плечі! Дівчата танці танцювали, шотлан;\сьт,Ї танці на мечі.

Як озеро тремтить од бризу

-

тремтіли ШОВІ, і чесуча ...

А зір дівчат стримів донизу: не наступити б на меча! Був гордий крок Їх (ні! не гнутись!), а іноді і сторожкий:

не зачепити б, не ТОрІШУТИСЬ, нрмов лежнв тнм звір ЯНИН.

201


О, наступи на горло звіру! До дружби нлич усіх, зови! На Мітингу на захист миру я ж чув, як виступали ви.

я ж чув, ю, молодь заклинала народ звільнитися від пут; ю, всіх фашистів винриваJІа шотландка, що танцює тут:

- Фашисти нам вбивають І\ЛИНЦЯ:' Народ радянсьний - ОІ(еан! Він повен сили аж по вінця, і стан його - могутній стан! Що тут в Шотландії я бачив, між шахтарями що почув,

в собі я радісно відзначив: те піснею озолочу.

І я стояв і милувався: ніхто ж наро;І, не поборов! Народ шотландсьн:ий вільним звався, захоче - буде вільним знов. Не вб'є його ні біль, ні рана, капіталіст не заляка. Ненависть в нього до тирана одвічна, грізна і тяжка. Ненависть він, ю, бритву, правив! В нім КРИІ{ свободи - не плачі. Тю, хто ж народ оцей поставив, щоб танцював він на мечі?

202


Чи, може, палії лян:ають, щоб був народ J\I'ЮШЙ, ю{ віск? Так вдарте Їх - хай не ЗВИІ{ають! На голову Їм грім і блиск!

І враз - мов блиск над морем кинувсь,­ прибій жене! .. за валом вал! .. я від ДУМ0}, своїх прокинувсь -

..

ТО В оплесках гримів весь заJI ...

Стрибок - і ленти ОДJIітаJIИ! Відплив - і ленти на плечі! Дівчата танці танцювали, шотлаНДСЬІ;і танці на мечі.

1949

ВА30В В ОДЕСІ

1888

ріl\

Тиха Одеса. Сонце у ..хмарі. Осінь - не осінь. І день як не день. Вітер доносить з-під лип на БУJIьварі жарти неснромні, уривки пісень ...

Вазов сидить самотою на даві.

Що йому жарти! До чого пісні! Рідна Болгарія стала в уяві, JIюба вітчизна в одежі брудній ... Став наСJIухати він. Щось ніби ,ЧУТИ,­ матір в Болгарії плаче його! .. Мамо, рідненЬІШ! Це ж ,\еСIIОТ там лroтиіі мучить тебе? Кров із серця твого

203


точить він ... ТОЧИТІ" ]І РОЮIЯТИЙ! Рабою li:ИНУВ Болгарію II НОГИ чужим. Спішно llрощавсн Я, мачо, з тобою мусив від'їхати ШШІХО:\[ МОРСЬІ;ИМ .

... Став наслухати він: січа Aa.'J81,a! Чую ж бо - J,аже.- Кров там, тече ... МИ .ТІ Й () Н И сМів а.JIОIН'ЩО знеШIТ, ~I И,ТІ іі () 11 If гм,и 1 - '1';1 T~'T І ііІ 11.11("'1'

...

РУІ,У 1;,II(i)((~ ХП)(:І"

-

а і\!JУI'иіі 1'.\');,11:: МрісlU, 1І0(''Г(':) 'lУ)((;СІІО!- і мрііі.

Наша Но.llгарі}{ стати ш бо М,Н;

1~('ІІТ[JOlIl

haP01(ib!-- ти

1\1\ розумііі.

Вазов аж І\ИНУВСЬ: - Ізнов шовіністи? Що вам від мене потрібно - Сl{ажіть! Дайте болгарсьь:им трудящим ви їсти! Рабство в Болгарії ... сr,іЛЬІ\И ж,століть! Зрушенням знизу, лиш вибухом, аДНИГО\1 можем її врятувати ві,l нут.

Горе! Під ігом вітчизна, ІІіl1 ігом, ви ж в еміграції ]{азитесь тут.

«Казитесь ТУТ»,- шовіністи С]'РИВИJlИСЬ.­ Сам же вагався. Чого іще ждеш? Може, свобод? Таж були й нереснились. Краще за тим, що МИ,СІ\аже~" l1ростеж.

-

ЛеВСЬІ\ИЙ і Ботев боролись за волю. Де ж тая воля? В НI.;ііі: СТОj)ОПЇ? Вирішить в силі nOJJ\'ap усіх !(ОJІЮ лиш свропrЙСI,liі !\ержави о)(ні.

204


--

II~() ви! -

ТУТ ВСIaОП.-- То. НІ, ви JIОС~lі.IІИ!

І',ШИТІ, ор.llін, ЩО зп IIршщу ЗШlJlИСI,,' ,111'I:ІСJ,]шіі і пот!:'в нам МО.ТlOДЬ зроеТI1.IIН, l;lIН(' нано. нас·

ofJ

арм,!]ю IЮ.іIИСЬ!

Хто на но.роД евііі то.І{l'(; ЩІ:'. 3IЮ)(ИП·". ХТО боротьбу йому ето.вин в ,вині,' Нам тіену дружбу слов'ЯНСЬІ\ИХ нароюн треба зміцняти за всю_у ціну.

Нас, емігрантів, багато в Одесі. Всі ж - патріоти, за волю борці. Ваша «діяльність» ... в чиїм iHTepeci~ Тих, що Болгарію етиели в руцї? Таь:. ЄвропейеЬІ\і В8шші ДlJржави й Турція - що! .. нас не їли хіба'?

Ім же Болгарія мов для забави хай вона ходить у НИХ Яl{ раба. 3араз Стамбулова там 1I0саДИJlИ. Він до народу

-

ю, тая ЮІія.

3а що, СІ,ажіть, мого брата убили? 3а що страждаР. там мати моя? ЗЦо ІН, JJ ваГilвен. Та fJолі lІаРО;\lІі fJ,rизько ві;('IУВ н, BilН~ іШПИ'1 ароUивс],.

Л 3 И ще 11 ~ Н 11 ес Il и св

() Gо l\

ІІ и! І

Вазов сказав Щ~ [і зп еррцр СХОПИПСJ).

Тихо враз стало. ВтеІ\ЛИ шовіністи. Сонце ПрОГЛЯНУ:lO - так ... краДькома ... Вітер доносить і жарти, і свисти, n липах бульвару шелест здійма ... 1

Я проспіваlO пісні свободи.

205


Базову серце трудне заболіло: Базов встає і до моря іде. Ось воно, море! .. даJIеЮJ вітрило! .. Хвиля за ХВИJIею ... Вітер гуде ...

-

О, не спиняйтеся, ХВlIJlі: могутні!

Бдарившись тут, ви 1(0 краю мого ПРУДІЮ біжіть і - стріМІ\і іі: самобутні бийте у берег, будіте його!

-

Швидше б l\убло зруіі:нувать там вороже! Хто ж допомогу подасть нам у цім? Сам лиш народ помогти собі зможе,­ будемо ж завжди з народом своїм. Левський і Ботев УЧИJIИСЬ в народу,­ теж і в борців тих ВИСОІШХ, ясних, СJIавних російських борців за свободу,й тут ЧернишеВСЬІ>ИЙ - найперший із них.

Хай же з Росії в Болгарію JIИНУТЬ

CBiTJIi

ідеї, що зрушать старе.

Швидше-бо, ХВИJIі! Брати мої гинуть. ХВИJIі, спішіте! Бо мати умре.

-

ХВИJIі, спішіте!

-

НРУГОJ\l занричаJIИ,

Базову руки всі тиснуть ідуть. - Ми вже давно ноло тебе тут стали,

тільни ж мовчали, боялись дихнуть. Базов зрадів: - Росіяни й ще й УІ>раїнці, й поляни 3 вами не страшно ні тучі, 3 вами зріднився я тут, на

206

болгари, усі! ні хмари! Русі!


Гляньте на море: мов сили народні, іі хвилі деспотію йдуть воювать ...

-

А з и ще п е я

пес н и с В о б о дни!

-

всі про~ювляють і в далеч глядять.

Взявшись за руки, до моря підходять,­ пісня у них бойова на устах. Сднії води збентежено ходять, білий над ними стривожений птах ...

1950

НА ПЕРЕЯСЛАВСЬЮИ РАДІ Дзвонять дзвони, сніг блискоче, сонце світить молоде ... Люд на площу поспішає,­ Переяслав аж гуде ...

Знов війна? Та ні - братерство! А на площі гo~[iH, ТИСІ, ... Голуби тріпочуть в небі, мов сріблястий переблиск ..

-

Ось виходить із собору до народу сам Богдан, а із ним і той боярин, що послом з Росії дан. Гляньте, й Бутурлін, ось гляньте, а кругом посольство все!

Ой, який же день багатий, бо прекрасне він несе!

207


РоздаШІСЬ усі нав"о:lO, гетьман на номості став.

К()рогово]\ .ліс l[('РВОllпіі .!Ірп..:иil нітер Зі\Хllтан ...

Дзвони стихли, всі аанмврли

-

тільн..и дишуть J..:(Jза"и:

вжв ж прочули - буде радість, буде дружба на віlШ. І підніс Богдан ХМВJІЬНИЦЬІШЙ і підніс він булаву: - Чую, всі ви звеселились, радістю ж і я живу!

Бо прибув до нас з Росії щонайнращий вірний друг. Бачите, ЛІ{ сонце світить? Буде ще ясніш Ні\ВІ{РУГ! Що СRажу вам, милв браття! Тврпим лихо і біду. Із росіЙСЬJ\ИМ же пародам

найрі;(ніші ~fИ н РО;!У! Вороги Ha~l lJ Хі1ТУ III1YTLCH і ні І\раю, ні J..:інця ...

Тож ми хочем до Росії прихилить свої серця!

Як султана ми одбили, то вже шляхти дух запах? ..

На Москву нам вся надія, па МОСІ,ВУ єдиний шлях!

208

-


Рідні ми ІІО нрові й мові. В нас ті ж самі вороги. Возз'єднатись ми зійшлися тут, де Альти береги! І гримить на ПJlOщі: - Слава! Люд радіє, люд ГУl\а: - Дружба, вірність і братерство ой це радість-бо Яl{а!

-

А боярин, ЯН утихли, руку тут підняв свою: - Від російського народу всім уклін передаю!

І гримить на площі: - Слава! І лунають голоси: - В дружбі нам тепер з МОСІ\ВОІО розцвітуть нові часи! Він сердечну вів промову слово, сповнене тепла

-

...

І його російська мова зрозуміла всім була. ПіДlшдали шаш.и вгору городяни й ІЮЗаІШ ...

Хай живе братерська єдність Bi;J; сьогодні й на віки!

Дзвонять дзвони, сніг БЛИСІ\Оче, сонце світить молоде ... А на площі люд радіє,­ Переяслав аж гуде ... ГрудеllЬ ина

1953

р.

209


ТАМАРА АБАКЕЛІЯ 1 ПРАЦЮЄ

НАД ПАМ'ЯТНИКОМ ЛЕСІ "У"КРАІНЦІ Вона давно вже тут, в своїй майстерні. Сама. Читає. Сонце он встає і загороДни червонить фанерні, де глину бережуть ... Перестає читать і наже: - Лесю! Ненажерні I~api хотіли вбить життя твоє?

Та ВИСОІ,О стояла ти на брамі! Всіх ЗЮШИhала стати проти зла; творців нартала, що сховаЛllСЬ в храмі,­

від Чернишевського й ШевчеЮ\а йшла,

від ДоБРOJlюБова. Тебе вСурамі увічнимо,- щоб з нами й він жила!

Тамара Аба1,еJlія устала:

- Я прочитала лірину твою тепер ти весь мій задум розв'язала! Поглянь - я зачарована стою ... Боролась ти в житті своїм, дерзала,­ чи тю, же я тебе тут подаю?

Ну ось ... до твору Шота Руставелі стоять мої малюю{и стаююві;

ось твір «Давид Сасунсьний»; акварелі про славу Партії; а ось МОСІші дарунок .. -- та й замислилась. (На стелі

заграв од сонця зайчик .. ) І Там а р а

А б а к е л і я

відома

-

А нові?

-

грузинська

художниця і скульптор, автор пам'ятника Лесі Українці, в травні

210

поставленого

1953

року.

в

м.

СураМі.

ПомеРJIа


Нові мої творіння

-

гер о Ї ч н е

відсвітять теж. Якою н створю тебе, моя ти люба Лесю? Зичне щоб в ній БУJІО! «З народом говорю»

-

()сь основний мотив. Бо що ж є вічне без цього? Стій, я вся тремчу ... горю ...

І скинула Тамара покривало з початої роботи на станну, й продовжувала вголос: - Дуже мало ще мислі! По Іванові Фраю\у ЇЇ ж бо слово, як МУЖСЬІ,е, звучало. Вона ж - тендітна тут. В тоннім вію\у. І почала Тамара глину брати, станон зсувать не два рази, не п'ять,

то приглядатися, то відступати, різцем

-

вчорашнє, зайве ОДl\идать ...

Який же, Лесю, образ твій багатий!

Його ж ЯІ,раз я й хочу угадать. З-під JlаJlьців lla;(ac ;(О)(О.1(У глина ... А сонце всю майстерню заJlИЛО, 1\13 твір ЇЇ «ROJl ГОСllная [Ю)(ИІІаI> , ;le твір «Нас слово Партії веж)}) .

... ХТ()СІ, щ)()вірю

СТУЮН;? Н зараз! ІЦр ... ХВИ:IИШl

u

-

Лрсі ()ІІі і ЧОCl() •

.. .І

ось ввіходнть. Що там? - в телеграмі щось пишуть, урядова прибула? - Читай!«З проеІ\ТОМ вас ждемо вСурамі ...

оглянем ШІОщу й l(()МИ", де жила ...

а пам'ятшша розміри ті ж самі»

... Щаслива

.

Абанелія була!

211


... Щаслива АбакеJlія раді,;Jа: - Ідіть, ідіть мені лаштуІіте

все, що треба у дорогу! Я Ж ... - і сіла ізнову до станка.- Як принесе хто свіжу глину, ви ... -

і знов ліпила

свій твір ... Чи годі? ГО/\і! На шосе СЕоріше! На lIIашину!

195.'1

НАШ НАРОД

-

ОКЕАН

Чуєте? - перекликання йде по світу. Славен час! Ой, яке ж у них бажання побувать в гостях у нас! Ми ж до них: - Ідіть, спішіться! На народ наш подивіться,він у всьому чорнобровен, Сll.1ІОЮ ж - це океан! Океан повен

...

Зрілі ми, Яl{ спілий І'ОЛОС,­ хочете, хваліть чи ні,­ високо підносим голос,

зовсім щоб не буть війні. Ллються ріки в ясні води ... Гей, народи, всі до згоди! Мир - кому ж не ясномовен'? Наш народ - це ж океан! Океан повен

212

...


Всі для нас народи рівні

-

і велин:і, і малі.

Не деріть ви горла, півні, щоб десь І\ЛЮНУТЬ на землі! БомБОІШЮНУТЬ вам не вдасться: мир

-

для всіх народів щастя,

--

мир для нас

Наш народ

завжди чудовен.

це ж

Ol\eaH! Он:еан повен

...

повен

...

повен

...

Там, де судна, й паРОПJІаВИ, і човни до нас спішать ... Ах, країну правди й слави всім же хочеться узнать!

Йдуть і йдуть до

Ol\eaHY ... -

І тю, радісно титану

хай поплава в нас і човен ...

Наш народ

-

це ж океан! Онеан

Раді гостю ми

TaI\OMY,

близьким що назве наш люд. Не загрожуєм HiI\OMY: творча праця, мирний труд.

А І,ОЛИ Ж хто із народів та одвернеться - на водив!

-

той для нас лише сміховен.

Наш народ

-

це ж онеан! ОІ\еан

Ми говоримо свідомо: l\Ожен гість для нас є зв ан.

Хай же буд{' всім віДОl\lО: сильний в нас, могутній стан!

213


Сила нам по жилах ллється, розливається, сміється ...

Сміх чудовен, І,расномовен, наш парОJ~ - I~e ж оТ\ран! О],еан ПОНРlJ ...

1955

МИ CBIДOMICTh ЛЮДСТВА Народу

rpiJ[o

сонце слави:

життя цвіJIОСЯ, ян: в маю .

... Л ви СПОВЗJJИСЬ, мов ті удави, щоб ЗJ(обич задушить свою. А ви ДЛЯ чорної розправи ВI1СРС;( JIУСТИЛИ ще іі: Юlію. З~lія ужалила й одбігла, і вп ню,инулись ... ганьба! Дитина ж «мамо!» ледве встигла там зю,ричать, ю, ІШТ руба голіnт,у ЇЙ ... Земля Оllлигла ві;І /ірові! .. JlЮ;lожер стриfiа

][()

трупах. За що

6'(;111

ти мири!)

населення:) Та ЛЮ;(ОЇ:l нсе наступа. Тут війсы щ вірн!)

сгипеТСЬІ,С lІіпшо в 06хі;І на ворога

-

і, неПОI,ірнс,

утримуваJlО ПОlJт-Саїіl.

214


Повітря ж бомби нижуть, нижуть ... Ну Яl{ назвати цей розбій, :коли трудящим горло ріжуть

за те, що :край боронять свіі1 і п'ят агресорам не лижуть"? РаДЯНСЬІШЙ лю,~ с},азав: - Не с.\Іііі! Не смій вбивать, не масш IІрава! Терпець народам увірвавсь ... І тулуб одного Yl\aBa ще й другого назад ІІадавсь.

Ушилась і змія шершава

-

лиш ПИЛ хвостом все замітавсь ...

Не замести слідів знущаннн, що ви Єгипту завдали! Хіба «УГОРСЬІ{еє питанню) в ООН ви спроста почали? Це що - нахваш;а? НастраханнМ Щоб ми тихесеНЬІ>і були? Ми пе слабодухі. Тихі? - анітрохи. Голоси ми ІІравди, голоси епохи! Ми не є смиренні (всі:\І смирення il,осить),­ ми свіі(омість ЛЮf\ства, що протест llі;\ІІОСИТЬ!

в нас-бо найчистіша 3jфісненнн основа ленінських нанррслепь, ленінсм;оJ'() слова.

Ваші ж думи - чорні, мов у сажі, в І,іlIті ... Добре упилися ],ров'ю У Єгипті?

Упились, наїJlИСI, - бо!\ай не вставати ... Звались ви: баIlДИТИ,-~- НІ, трlН'Р вас 3Ві\тиr


НІ{ же вам дивитись в очі всьому людству? Хто повірить ПJІЬОТІ{ам, брехням, словоблудству,

ніби вам відомий той «сенрет гармоній», що єдна свободу і ... тюрму І\олоніЙ. Чи стулити ж можна: деспотів сваволю, рабство напітаJJУ - і народів волюі) Хитрі У вас Сllіви іі доларові ласки,­ хитрих миротворців ви наділи масн:и.

Що вам було треба, ПРОІ\ЛЯТИМ удавам,­ щоб чужан нафта в рот лилась сама вам!' Азін вж() BCTaJIa, гордо розігнулась,ой ви, стережіться! - Африка ПРОСНУJIась ... А ти, верховоде, чого брови супиш? Совісті народів доларом не І{УПИШ.

На весь світ наш голос: люди, правді вірте! Стійте за свободу! Братнє ноло ширте! Ми не слабодухі. Тихі? - анітрохи. Голоси ми правди, голоси епохи! Ми не є смиренні (всім смирення досить) ,МИ свідомість людства, що протест підносить! Народ творив. За що ж орави фашистськії вчинили зло? Борців нових міJIьйонні лави за волю встало і зросло ...

А й лопнуть же нолись удави, яких життя все ПРОГНИJIО!

1956

216


ГОРОБИНЦЮ ЗОЛОТИй Горобинцю золотий,ой, не золотий - червоний! ЯІ{ на колір - ти простий: усього ж

Jl,Ba

тони.

Вранці ти ясним буваєш, а в полудень ІІотьміваєш та на вітрі-вітерочку, мов Сl\идаючи СОРОЧІ,У, загоряєш через листя

...

А нема ж без тебе й місця У всьому лісочку, в зеленім лісочку.

Горобинцю одвисний, де ростеш

-

земля ж запала.

Вже з ноторої весни тут ось ЯМІШ стала! Одинон:а це могила,в ній боєць лежить з Тагіла. Де він впав - рідня не знала, тільки зараз розшукала. Чебрин, сизе шумовиння, взяв ти ЯМІ\у У затіння. Онде люди - в них лопати йдуть могилу поправляти. Не набачишся життям, не надихаєшся літом,

бо життя, хоч стільни Й ЯМ, розцвітає цвітом.

217


Щось вітрець шепоче в листі,­ мо', несе 3 Тагіла вісті? Бивсь боєць за УI\раїну, за Радянсьну всю І,раїну. Л мене ж }\УI\lI\И ЮІОJlОЧУТЬ: всі наро;\и ~lИру ХОЧУТІ" та фашист ІН' хоч(' ~ІИРУ,­ І\рові тр('()а зніру ... СІ,Ї.ТІЬЮІ рн;! Н тут

() уван,

l'nроБИlЩЮ, .rIюf)иіі, Мl1.Іlиіі! П f) те()о JІОJ;ушту"ан, ало ж ти lI(·зрі.rJиіі.

Ще іі lIтахи тебо минають, тіJІЬІ,И OI\OM ІІаІ'Иl\ають. Хоч, бува, НІ( СlIеІ\а СТОМИТЬ, },етяг в тебе тут одломить настушок засмаглий, босий, закосичити щоб І,ОСИ юної смуглянки, ЕісонЬІ;И любляю\и.

О, та що ж це я СІ,азав! Я хіба що-небудь знаю? Він її поцілував от і все, гай-гаю ...

Дівчина аж зашарілась, мов проснулась,- розгнівилась: - Ти це що! - спустила брови ... Та замунали норови, і вона: - Ой рідна мати! Він: - А хто ж тут винуватий? ІІерейнять хоча б МИ ВСТИГЛИ! -

В різні СТОРОНИ побігли ... 21В


Хай зростають: пастушок і гнівливая люблянка! Вічний у життя зв'язок за одною друга ланна

...

Н тягнусь 1\0 гороБИНОl\: ти іН IIIрні я], ніюшчинот,.

Л 1І0б:mу та іі IІОЇі\У, ІН' зяfi~r:о' тного вию:: ОДlJиеЯСII! аО.1IОТИСТО,

ЛІОН у l\іВЧИНЕИ намисто ... Хаіі паШІ(; іН ІЮ ca~Ii ніНІ~Я сонце гороБИІЩН! Хай lIaJIJIC ще іі IIL'Pt'Jl.iIC СОІЩt' горобинця ...

1'1;;6

ІНІЙ Ой цвілось життя зелснІ'

-

IОнь~lOЯ

і чорнобрів'я! Тисяча півтонів, тінрЙ ... Л тепер жсЩО зустрів л'? СИНИ й Вllав па мсне іній ...

Сивий, СИВИЙ іній ... Що ж. Нічого. Це нічого. Серце,- цить! Чого ти СІІОРИШ? В менр іН ві" - новий, зустрічпиіі.

219


То й зустрінем ... Все суворіш мислить розум строго-

вічний.

Мислить розум вічний ... Хай той іній і сріблиться,­ та в )(уші ж

ііого немає! у душі

-

золоні вруна.

3ЛОГІ\(!. тьмяні?

-

хто Їх знає ...

Бо ІЇ зимою ж глицн юна.

Свіжо-тьмяна-юна ... Може, бреНЬІ{ав я на лірї? Мо', в житті скакав теЛЯТІШМ? А народ хай сам РОЗСУ/'l;ИТЬ. Бпжі.тшу люблять з повним ВЗЯТJ,ОМ.

ЛУМI\а Ж - )(ії щирі бу)\ить. Дії l(умна будить ...

Той, хто іною боїться, радості

в собі не мас. Мов пісон сухий. Мов дюна. Серце в мено все співан:

бо і'І ЗИl\lОЮ Ж глиця юна.

Свіжо-тьмяно-юна ...

1957

220


А ЛЕГКО Ж БУТЬ ЧУДЕСНИМ, МОЛОДИМ в напруженні усе МЩ~ життя. В напруженні і мисль моя, і С.лово.

ЖИВИТЬ мене ннйглибше почуття: це - боротьба за мир. На всіх путях ТИ шлеш мене, ЖИТТЯ. Н йду. ~'OTOB()! Коли прийшли старі мої літа

-

я й не відчув, ніяк я не помітив.

В мені весь час немовби світ світа і тягнуться тужаві вгору віти ...

Тужавості ж - то плем'я молоде все піддав мені, як і раніше.

Життя мене і кличе, і в "','1;е, Вітчизни сад і пахне, й цвітом дише ... Це значить, що - ти вічномолодиШ Я не скажу. Не відаю. Хто знав! Іди вперед,- з народом ти іди,­ ТУ11:И, 11:е мисль, 1\е пр6ріст проростав! А приросту - й :hpaїB йому нема! Заповнив він життя - і зеленів ... І радістю всього мене пройма, що пр6ріст наш - та він же і в мені с! Бо молодих поетів я прийняв,-

не знаю вже-не знаю й скіЛЬІ{И. Й lюжен, зростаючи в правдивім світлі дня,

3

товаришем моїм найкращим схожен.

221


Учителем поетам МОЛОl~ИМ 6 сміливий, правдивий, найживіший

горлань-глав ар, наш МаЯl\ОВСЬІШЙ! і самий тон в поезії гостріший.

d НИJII

в піснях своїх нерідко ми чадим абстрактності гноїшом, штукарства димом. А легко ж буть чудесним, молодим лише з життям та йди разом, не мимо. Ти й сам з отим, що проросло, зв'яжись; скажи собі: тебе я прагну, хочу! Не відставай, поете, й завжди вчись, перемагай ти звичку неохочу.

Кого люблю - у мене ж не один. Щоб слухать всіх - ось відчинив я дверці. А з перших хто?

- та маяковсы\й,-- він, бо ж він давно живе в М06МУ серці!

Колись БУJlU - на зустрічі в МОСІ,ві, ЯІ, брата, взяв поет мене за плечі, ще й посадив з собою він. Нові відчув тоді я сили молодечі! н свіДlЮМ був, НІ, Ilіслн всіх Вl\інці - аж відгуннулись JІУПИ! .. Тю,! БЛИСІ,аВІ{И тримав поет в руці тож блискавки він нидав і з трибуни.

він виступив

Він говорив про дружбу двох сестер прекрасних двох: Росії й УІ\раїни;

-

він застеріг, що ворог ще не вмер,

що мир зміцнять нам треба щохвилини;

222


що заповідь в нас 6 одна, свята

-

у дружбі жить, Вітчизну боронити! ... В мені весь час немовби світ світа і тягнуться тужаві вгору віти ...

Тужавості ж - то плем'я бойове все піддає мені, як і раніше. Життя мене і І;личе, і зове,

Вітчизни сад і пахне, й цвітом дише ... В напруженні усе моє життя. В напруженні і мисль моя, і слово. Живить мене найглибше почуття: це - боротьба за мир. На всіх путях ти шлеш мене, життя. Я йду. Готово!

1955

ЮНОСТІ НЕПЕРЕМОЖНИй ДУХ Без шелесту, без грому, без овацій виходять в нас на трудовую путь:

комуністичної стрімкої праці

свідомістю бригади всіх ведуть, свідомістю!

-

не випадн:ом, не чудuм,-·

моральністю, уміння торжеством!

Бо в нас же він живе, між наш и м людом,­ і житиме усім своїм єством

-

цей дух труда, цей дух змагань, творіння, ще й юності непереможний дух! 22~


.. .посадимо добротнеє насіння і вже з землі проб'ється й піде в рух у стрілочку!

-

-

і сміле, й дерзновенне,

родючеє, ростучеє зело

...

Багата будь ти, земле, наша нене! Люблю твоє поритеє чоло! Одсвічення на ньому ДУМ людини, одсвічення його чудесних дій ... Гриміть, пісні Радянської країни! Народе мій, пишайся і радій!

1959

ДЕ ОДНА ДУМКА, А ТИСЯЧІ РУК Із ЦИlшу «На будові Нремгес})

І Ранок збудив нас. Ми снідаєм спішно. Що,- покупаємось? Ну, то скоріш! Нам од Дніпра стало гаряче-пишно. Міст переїхали ... СТОВll - «На Павлиш».

Нам же потрібно не вліво, а вправо. Душно від сонця, немов У печі! Жито нам кланялось тихо і мляво: бідне, воно недоспало вночі. Все шелестять нолосочки про спену,

Ім би грози! Ім водиці попить ... Видно он в небі хмарюшу далену,­

що ж вона зможе! Хіба ПОКРОПИТЬ ...

224


В тім-то і справа. Господарі ж

-

тучі:

СХОЧУТЬ-ПОІ\РОПЛЯТЬ, не схочуть - то й ні. Води б тримать нам в руці у могучіі:1 стане тоді і полям на всі дні.

Ех, почеІ\ай,- :КремеНЧУЦЬІ\а як стане!

... Й ми про будуче взялись говорить. :Клониться І\ОЛОС - та й знов перестане. Тільн:и ж ... а що то у полі блищить?

*

... Вже ж он за нами зостався і КРЮІ\ів. Вже ж і не видно, де дівсь :Кременчук Нам все чутніш і гудки, й переСТУІ\И, свист і ревіння, тирчання і грюк ..

Знову ... ще ближче ... ЯІ\есь незвичайне СПJн~тення вибухів, шумів, ШІ\варчань ... Чулось: - Готово? ВІ\лючання негайне!­ ЗБОІ\У ж І\ричали: - Та стань отам, стань!

Ми зупинились. І я. Й мої друзі. Точність потрібна тут. Біг. Бистрота. :Кожна хвилина в робочій напрузі! ... Дівчина йде ось - РУІ\ОЮ віта ... Враз повернула, де будка похила, й стала аж ген ... Але ж треба ГУІ\НУТЬ! :Камнедробарка внизу стреІ\отіла; ухнув І\ОМУСЬ паровоз: «На ту пу-уть!»

Глянеш на небо - небо високе. Глянеш на хмари - хмари летять. Літо ж мов, ти, дівча повнощоке, як на ім'я тебе? ЯІ\ тебе звать?

15

п. Тичина

225


Голос водвіт: - Ти мене озадачив. Чиркнув по серцю, ЛІ, цвях по ножу ...

Що ти! Уперше мене тут побачив? дивну, чи що? - незнайому? - чужу"? ХмаРІ\И нехай-бо летять І,УДИ BrO;J:HO,ЩО В них ціІШВОГО? Ти їх облиш! Ми ж тут будуєм усі всенародно чудо таке, що й не снилось раніш.

Ти не дивуйся, що я молода ще.

Я одна 3 тих, що будують цю ГЕС. Горде спорудження! Наше! Найкраще! Леніна думка в цім чуді з чудес! Що ви шукаєте в кольорі неба? Що вас ціІ\авить: Дніпро чи реве·? Леніна зразу побачить вам треба!

Ленін між нас на будові живе! Лиш перейдіть І,ам'янисті завали й там Ілліча вам ОДІ\рите житло ... Сили нові тут до бою устали

-

проти старого, що вік оджило.

Чуєш, як в серце епоха торь:ає? Думка одна тут - а тисячі рук ...

Ось де ця ДУМІ\а оформлень чеІ\ає! Ось де глибинне пізнання наУІ\!

-

Дівчино! Славна! Хоч дивишся й строго,

все, що ти І\ажеш,- це ж правда сама.

Дівчино, слухаЙ ... -

Та що це ... Дівчина зникла. Була - і нема.

226

Hif\oro!


Чув же я ГО:ІОС: -

<шаУІШ» ... <<Пізнанню) ... Сам із собою, чи що, розмовляв'? Може, епохи це в серце торкання? Тут же всього я хвилинку стояв!

Знову одно тіJІЬКИ: свист і ревіння, чиргання, бряю.;, голосів переГУІ\... Швидше ж бо, шви;:(ше туди, де ИИПіння, ;(е о;ша !\у~ша, а тисячі руи!

11 Скрізь на будівлі виво;(или мури, ;:(аХ підіймали, робили фасад ... Муляри ЙШЛИ, теслярі, штукатури, хлопці ж деревця садили у ряд.

Низо~[ - хап.:И. :Камінюччя. Завали. :КлаДІ,а. :Колодязь. ВерБИЧОІ{ із п'ять ... Ген на хатнах чорногузи стояли, ЩО вони ду~ra.1И

-

трудно СRазать.

СІ.;різь на бу;:(іюі ще іі пісня іСl\риста, ЛІ{ вона твориться? :Ки~[ і ІЮЛИ? Твориться ж тим, що сучасність огниста гідна паЙIJі.1ЬШОЇ в світі хвали.

Там, ;(е брига;(а ТРУ;l,И:Іася ревно, де в Еазанах все варили асфальт, TaJ':

же чудесно та так задушевно

пісню виводила дівчина-альт.

Враз - тую пісню другі підхопили (хто ще не вмів. то навчитись хотів) . .\1ить - і вже пісня гримить що є СИЛИ, пісня об'Є.lнаних в І1раці братів! [.')*

227


Наш а спочап;у бу.-rа, УБраїНСЬІ,а,­ просто з моєї, СІ,азать, сторони; потім смоленська, за нею ж і miHCb ;:a,-­

рідні усім були теж і вони. в славній радянсм,ій сім'ї

-

БаТЬІ;:івщині­

кожен з народів щось має своє.

Ні-бо, не «щось», а тра ди Ц і іі святині: пісня Їх

-

мудрістю нам оддає.

Пісні сучасній ПОГЛЯНЬ ТИ в обличчя: СІ,ільки нового відбилось У ній! Многоплемінність і різноязиччя

в силі обняти лише їй ОJ:ніЙ. ТіЛЬІШ записуй - вона тобі скаже: ЩО твоя рідна від інших взяла, Яl, чужі ходи з своїми пов'яже, де збагатилась і в чім ОЖИ:та. Слухав я пісню. Нові її ХОДИ вловлював СЛУХЮІ І{різь гомін труда.

Як при царю настражда"ись народи! Що в бідняка бу.'10? Горе. Біда. Ленін всіх деспотів взяв попід СИ.'ІИ й разом з народом назавжди зваJlИВ .

... Води дніпрові іlИЛИСЬ, блискотішl. .. Лився У хорі аJlьта пере:rив ... 1959-1960

228


ВИХОВАЛА ПАРТІЯ БОГАТИРІВ Де на подвиг вся )\уша готова там одне бажання: довершить! План твердий в Гагаріна й Титова шлях у Космос н:ораблем прошить ... В мирних цілях ця мета. Здорова. Щоб наРОl\ам Світу в щасті жить. Виховала Партія велю;а сміливих своїх богатирів! Зююрдонна сило ЗЛОЯЗИІ\а, щО Ж ти СJ{ажеш нам із-за морів?

Що J\апіталізм усім влаДИІ\а? Щоб на нас він бомбами ярів? Це минулось. Ясно. Зрозуміло. Ві!{ СІ{інчився на землі влаТ\ин:.

Ленінове сонце розтопило снованого рабства ЛЬОТ\ОВИJ\! В Космос вилетів безстрашно, сміло наш, знаннями дужий, трудівник.

Нове чудо ... Лиш подумать, звідать: що воно віДJ\РИЛО Людству? Що дає? Не одну планету нам провідать, в Космосі летіти й там обідать значить, Світ освоєним стає. Нащо в біт, у наш Не)\обрим ];идать'? чудо ж це

-

--

для всього світу є.

Відчиняються в Майбутне брами. Видно]{руг далеJ;О зазорів ... Партії новий нроею Програми весь народ захоплено зустрів.

Ми приходим з дружніми дарами до усього світу трударів. Тичина

22;1


Нащо ж Заходу ставать у позу? Світ старий все 'дно не врятувать. Нащо десь утворювать загрозу? Сили ж є в нас, сил не позичать. Будемо спиратися на розум: Т\ружби разом ПРОІшаТ\ати гать. Загриміть, слова й ор,.;естрів ЗВУІ\И! Ви, народи всіх нінців землі, сходьтеся, берітеся за руки, "уйте мирне щастя, }ювалі! Торжество радянської науки: вилітають в І\осмос кораблі ... В нас народ - дозрілий, красовитий світлим шляхом Леніна іде. Радісно співати і творити: наше ПОІ,оління молоде

буде вже при Комунізмі жити ... Слава Партії, що нас веде!

[1961] ЛЕНІН ІДЕ НА ШЕВЧЕНКІВСЬКИй ВЕЧІР У lI'ранові

1914

рону

«... Були на УI,раїнсЬІЮМУ вечорі на честь Шевченна. Твій В. У.» Із .листа Н. К. Круnсьnої і В. І. Леніна до М. О. У.льянової. В. І. ЛЕНІН. Твори, т. 37, с. 426.

По Кракову J{РОJ{И лунають,­ то Ленін і КРУПСЬІ-Ш ідуть. Ведуть вони славну розмову про мову, народ, ЙОГО путь.

230

-


Ще березень. Вечір морозний. Лиш жевріє зірка вгорі... ' Старі й молоді пропливають; ген сяють уряд ліхтарі ...

І Леніну Крупська говорить: В Росії морози - це ж ад. Невлад там народу ведеться,­ прорветься нарешті той лад.

-

- Там ад? - перепитує Ленін.­ Росія ж - народів тюрма. Нема в ній добра для бездольних, для бідних нічого нема! Пани присипляють Росію, поміщики діють і цар. Пожар їх пожре стобуремний, недремний знесе пролетар!

КРУПСЬІ{а А в Кранів ідуть УІ{раїнці із Східної Галичини: вони тут роботу шунають,­ наймають Їх ситі пани.

Лен і н

Іх доля ТаІШ Ж і в Росії,­ та гірше із мовою там.

«Хахлам,- наже цар,- не дам шr;(

, 11,

нін:оли, bobi -;И не дам!»

По Kpar;oBY І,РОН:И лунають,­ то Ленін і КРУПСЬІШ ідуть. Ведуть вони славну розмову про мову, народ, його путь.

231


Ім ПОJІьсьні слова долітають, часом

- УІ..:раїНСЬІ..:і тю,,:ож. Ну що ж, цар ЖІ1ВОГО не СЕОРИТЬ,·­ ГОВОРИТ І, І.JJJlіч,- [,ат) є JІОЖ! -

Тш, от ... і сама-бо ТИ знаеш: ШенчеНl,О - цей син бі/'l,НШ":(\

-

гу"ан

fii;(apiB він I!ОВСТати ... СІІ ін(\ти б 11 ІЮ НЬОГО в Bil\ax! Т81, ні, замаНУJIОСЛ ЧОРНИМ у Думі пебати лочать, lІечать ПЮ,Jlа;\(\ТI, на IllевчеНl;:а, «ЗJl Иі\еШ\О.~I»

iioro

ll(\зивать.

о ви, шахраї! Право націй в Росії не вбить І;УJ\Ю;ОМ! РУІ\ОЮ ми схопим зажерних, мізерних CaBeНl..:iB і КО! І КРУПСЬІ;а сміється: - Міністри всім радять без мови lІОЖИТЬ. А Ленін: - Звичайно! Міністри всі бистрі, щоб рідне убить. Вони про в!..:раїнців говорять, що Австрія Їх наБJIижа; й ножа тнуть самі ж УІ,раїні, по спині ЕаНЧУI-\ походжа ... Тю..: хто ж заважаг. Росії за мову ВЕраїНСЬЕУ подбать, обнять і наблизить внраїнців не Елинці Їм в душу вбивать!

232

--


Чеl,ай,- зупинився тут Ленін,­ на вечір ШевчеЮ\а ж ... СЮІ\И'? Ходімо, І\е ву.пична вужче, ану ще набавим хо;\и! По Нрю,;ову J\РОЮІ .пунають,­

то Ленін і НРУlIсьн:а ідуть. Ведуть вони славну розмову про мову, народ, його путь.

А вечір згасає потроху, лиш жевріє зіРІ.;а вгорі ... Старі й молоді нропливають, і сяють уряд ліхтарі, осяюють путь ліхтарі ...

[1961]

В ІМ'Я ЛЮДИНИ На ХХІІ з'їзді ИПРС

В

l\ремлівсьт.;ім

палаці,

в

СІтяному палаці

на славу трудящих, Їх подвигу в праці

з трибуни йде ПОf\ЛИJ, правдиво-єдиний: - Все в ім'я люпини, [\ЛЯ блага людини!

Не в залі то гомін - то гомін нал. І,раєм: На шлях ми нової Програми ступаЄI\l! зал променіє, мов сонцем пройнятий ... Вгорі в делегатів червоні мандати!

.. .І

-


І ДИВИТЬСЯ Ленін на всіх із завіси

-

чудесні в народу з'явилися риси! Душа без заслонів, енергій рухомість ... Яні ж бп в нас люди! ЯI,а в них свіномість! Чи ти прибира.тJЬНИІ", чи тесля в артілі, знавець в норабельнім чи в атомнім ділі, чи доїш норови, чи сталь тверду вариш,­

нам друг ти хороший, і брат, і товариш. Хай світ увесь чу~: здорові ми, сильні; душею і серцем - моральні і цільні.

Слабим, під'яремним - ми все можем дати ... Вгорі в делегатів червоні мандати! Похід у Майбутнє - не тиха стежинна. Велична в поході радянсьная жінна. А ще ж іде й молодь, сміливості повна ... Радій, Батьнівщино, сім'я многомовна! Шахтар ти, ливарнИІ>:, чи ти садівниця,­ так радісно з вами думнами ділиться! Ян труд для народу обов'язном ставиш нам друг ти хороший, і брат, і товариш.

Не в залі то гомін - то гомін над І>:раєм: На шлях ми нової Програми ступаєм! зал променіє,

.. .!

мов сонцем пройнятий ...

Вгорі в делегатів червоні мандати!

[19611

234

-


У АСЄЄВА В ГОСТЯХ Асєєв, сонце, друже мій Асєєв! Ти з Курщини, З Чернігівщини я. Обоє ми в чомусь ТаІ,і похожі!

Хоча й не відаю, в чому. Одна в одну постійно вхожі твоя душа й моя.

Асєєв, сонце, друже мій Асєєв,­ глибока дружби течія. Коли в Москві приходжу я до тебе, ти

-

зразу

-

ЯІ\ В полон мене 6ереш:

Ходім, ходім, якраз тебе і ждали; Онсано, шапну одніми.В Онсани ж очі заблищали: - ЧеІ\аЙ ... і Ліда ще ж.Це радість, ян: приходимо до те6е,­ і ти вже нас вперед ведеш.

-

І\РИЧИШ.Бо в жилах - струму ... О, ян давно не бачились, давно! -

-

Поборемось?

-

... Й ми один одного трясем за плечі і обнімаємось ... І враз ти брови знижуєш: - До речі: вночі ... я перенлав ... одно ... -

І ти читаєш {<УІ,раїНСЬІ\У думу», а сонце слухає в він:но ...

А ось вже й за столом усі ми. Всі ми! За МаЯІ\ОВСЬІЮГО наш перший тост. Підносимо й за плем'я молодече. - Переганяють нас, Павло?

Хоч дехто з них ... ТаІ,е лепече!

235


« НадмеННЬІИ недорост» ще думає СВИСТЮЛЬІ{ами пустими

традиції пустить на знос.

AJIe між МОJIОДИХ,- Асєєв кида,ще ж інші є! Поможем МОЛОДИ1\!. по-JIенінсы и.. До Їх душі торt;НУТИСЬ, знання і досві;( - все віД:lать! Чужого ШВИ/lше б Їм позбутись, в чужих

-

і загнивання, й дим ...

Ві;щинуть юнь? Та це ж ДJIЯ нас обида. О ні, по~ожем 1\!ОJlOДИ1\!. Асєєв, сонце, друже мій Асєєв! Ти з І\урщини, З Чернігівщини я. Обоє ми в чомусь тані похожі! Хоча и не відаю, в чому. Одна в одну постійно вхожі твоя душа й моя.

Асєєв, сонце, друже мій Асєєв,­ ГJIибока дружби течія. [196Н]

ТИТАНИ ЗЕМЛІ Павлові Романовичу Поповичу

Ой ви, CJIaBHi гінці, Іюсмонавти-молодці! Ваші НРОІ\И широні, а воля - ЯІ, стаJIЬ. Вам нічого ж свого, дорогі зореходці, задля щастя JIЮДИНИ нічого не жаЛh.

236


Хто ж то І>инувtь У простір, НрОСТОрОМ наJIИТИЙ? Хто веде норабель н ненрозорій iMJIi'? Х то Jюсмі чні дороги узяв :~ослідити? Наші BeJIeTHi дужі, титанп Землі.

в нас-бо І>ожен із вас і в душі чорнобрович: будь безстрашним в житті, будь на подвиг готов! Ось сьогодні ідуть НіJЮJlаєв, Попович, 1I0передники з ними - Гагарін, Титов.

Славний він: зореплавання

-

нам

лиш

належить.

Торжествуй, росіянин, чуваш!

Українець, співай! МіJIьярдер за морями нове не змережить, в нас же все для народу: твори, відкривай!

Ой ви, славні гінці, космонавти-молодці! Ваші нроки широні, а воля - як сталь. Вам нічого ж свого, дорогі зореходці, задля щастя людини нічого не жаль.

Наталюсю Попович, тобі ще зростати. Ти в житті споминатимеш завжди цей день. З Мавзолею ти бачиш: пот ОН ом багатим плине площа й звучить в перекатах пісень.

[1962]

237


СРІБНО! НОЧІ Па.м'яті Олексан.дра lвановuча Білецького

То мама спить. Та!, дише в спальні, немов вночі в стену цвіРІ'УНЧИК ... Трамваї дальні llрошуміJІИ.

В розчинене ві!,но зоріють зорі. Дихнула свіжим літня ніч. Потиху встав я. В хаті темно. Не можу спати,- ні, не можу! у серці щемно. Зорі світять. ОСИІ\а раз у раз зітхає, осика сонно шелестить

...

в мені два голоси проснулись. Ще б жить йому! -говорить першиЙ.­

-

Не всі ж і збулись творчі думи.

А от ... упав. Як в ту безодню ... А голос другий: - Ти мовчи! Упасти треба все одно обличчям догори чи вниз. Яних вигод ще тут, яких? Без дозволу, без жодних віз напнеш па човні полотно

і в вічність по ХЛЮПЮ1Х морях

-

навпереріз

-

одно пливтимеш ти, одно

під ЗаІЮЛИСУЮЧИЙ бриз ...

238

-


Враз чую голос: - ТаІ'; Ж(~ іі ножниЙ ... То з JІіЖІ>а із свого дружина.І ти тривожний? заІІита.тrа.­

Мl:!ні ж ПРИСНlІіІОСЬ ... наче в хаті отут у І,ріслі він сидить ...

«Гlриіімаііте,- І,аже,-ЗIIОВ н 11 ГОСТі»,­

... Й дружина ТЯЖІЮ заЖУРИJІаСЬ.В гігаНТСЬІ,ім зрості ІІочувавсн.

Людинолюбний ... Й ось -

навіІ,И!

... Жива мовчала темнота. - «ЛюдинолюбниЙ» ... -

повторив я. Бо сн:іЛЬІ\И В ньому серця, сонця

і ПОВНОІ\рів'н! Та невже він, НІ{ вчений, НІ.. поет, філософ,­ більш не освітить тему дня?

І до вінна тут підійшов я. У вишині ... Чи риБІ\И грались? ЯІ,е здоров'я,там,- Ішсмічне! Світила ринули й ричали,­ хоч ми й не чули рИІ,у їх ...

ГаЛЮ{ТИІ\а в простори мчаJIа. В ту ж путь -і сонячна система. Не помічала це людина.

Й здаваJIОСЬ нам: у небі ТИХО,­ і Всесвіт сонно позіха ...

239


А там ні сну ж і ні IІріманпя, ні обайдуж"ень, ні журби,­ тяжіння вічне й розставання,­

і все під знаком боротьби, під зню,ом одного бажаннн: і в хаосі творить скарби.

Світила гронами чеРІ\ались одне об друге й, роздробившись, вмить розпадались

на суцвіття. І гасли в тьмі. Лиш неба річна заледве тліла в вишині ...

Ну що ж, суцвіття загасаJІИ. Але - чи зовсім? По собі ж бо вони писали

слід яснравиЙ.

Кінець життя - життя й початон, і де ноловороту нрай? Що значить стати на І,раю? Це обірватись,- а нуди? В холодне море? Між льоди? О ні! В красі нових ідей щоб знов вернутись до людей: хай стрінуть, ЛІ, росу В маю, всю душу соннчну твою

...

Щасливі ті, ю,і в простори на І,рилах мислення злітали,­ хто в неозорий нидавсь МОрОІ., НІ, перший носмонавт радянський!

Світила

240

-

всі вони для нас.


Скілмюм подав ти допомогу! Коли б усі ті обізвались, );ого в дорогу

обнаl(іяв,­ нова б історія наУІШ й мистецтва

м о л О

И х

[(

зросла ...

А ПШ, БІЮ) ІІа 11 рям інший взявши, женуть гаЛа!аи),и ще й: верхні женутьсн завше

-

-

в бе::Н,ОIlечність ... 3а свіТJlОВИХ міJІЬЯР!(И ро "ів

1\0

нас Їх Оl\світ ДОJlіта ...

Твої світились серце й: розум. Тож і від тебе світло дійде І\різь ТИСІ, МОр03У

Й IІростор6ні живим, отеПJlеним llромінням аж до наступних поколінь ...

Творінь твоїх спаде ЇМ зміст, а в НЬОМУ ж ти - як гуманіст. Хоч часу і ШВИДІШ хода та людська мисль не пропада.

В нових вже формах сіл і міст наука наша молода

с в о ї м

твій виступ наЗ0ве:

НlIЮЛИ ж не вмира живе!

Світила гронами чеРІ,ались одне об друге й, роздробившись, перехилялись

в грі суцвіттям ...

Наш добрий друже, що 3 тобою? Так ШВИДІЮ вже й життя рубіж!

241


Що значить стати на рубіж? Із ТЮІ розстатись, що було? Життя ж ТВОЄ з народом йшло і не любило роздоріж. Тож у І,расі нових ідей ти знову прийдеш до людей.

Хай стрінуть, НІ, росу В маю, всю душу сонячну твою

...

Лускою в небі ріЧI,а TJIiJIa, із півночі вже 1І0верпуло,­ і побіліла й ніч тривожна. - Не спиш? - дружину запитав я.

Й вона в жалю відповіла:

- А НІ{ же там його сім'я? Могло б життя ним дорожить'? Чому б тому ще не пожить, в ІЮГО творінпя цвіт буя і зору вірна гострота? А зараз (срібна ніч сіл) без руху Bi\O~Ia він лежить ... Жива мовчала темнота. Машина пізня враз IІромчала. Почулась пісня десь ... і ВМОВJша. Крізь сон шептала щось осика.

Та мама дихала та" !\звіНl\О, немов цвіРI';УНЧЮ; у степу,­ живе життя в степу

То мама дихала ...

[1962]

242

...


ТАРАСОВА «АННУ КАРЕНІНУ » ЧИТАЄ Восени 1955 РОІ<У у Празі делегацією Вер­ ховної Ради СРСР був улаштований при­ йом чехословацьким артистам та письмен­

НИI\аМ. Наприкінці прийому закордонні наші друзі попрохаю! члена де.lегації, на­ родну артисТІ;У СРСР Аллу Костянтинівну Тарасову прочитат][ Їм УРИВКІІ із «АННІ! Кареніної». - Ой не відмовте ш 00,- ЮІНУЛПСЬ вонп до неї.- Ми ж ТаІ; вас хочемо послуха­ тп, - всі її оБСТУІIІІЛП.

- Ну, добре,- Сlшзала Алла Костівна ясночола.-

НИЩ0 тепер мене послухати надія,­ і зал весь

-

немов завмер,-

тоді я

давайте вийду з І\ола і стану там.-

Настала тан:а тут тиша, мов передал ась

вона

світам ...

І от вже мов луна­

спочаТІ\У гаряча-гарячіша, а потім трепетна, прозора,­

мова

то

pa/l,iCHa,

то страшна,

ю, глибінь океану.

243


... Розповідь

Тарасової розь:рила Ha~1

Аf!НИ Карuніної ::.Іушевну рану

-

аж до дна.

РозповіJ~Ь СllочаТІ,У гаряча-гарячіша,

а потім

бuз ь:раю сувора. Тиша. І в І\ОЖНС промовлuнu словu ми пильно вслухались.

Я ж ОJ~ночасово, І\рі3l, рuзчинене віІ,НО, ОХО)[.1ІІовав своїм слухом та зором, ян:

там, черuз І\вартали,

ворони, літаючи над стрілчастим собором, одно ь:рю,аJІИ та кричали,

Ішхкали та цон:отали,

аж відляскували відгомони ...

Кричали ... Ох, ця ЇМ осінь, ох, ця сльота, що з неба пливе! А може, пустити між люди якісь забобони? На чисту неба просинь? .. Одно собі нокрякуй та залю\уй, пригрожуй, залякуй

усіх Їх війною.

І видно мені: скільки ж бо гною від протилежного берега летить і немовби аж у вікна заліт а і дні і ночі ...

Та цить ...

244


Алла Тарасова вже далі чита:

- ... Тож

випала була для Кареніної

неждана радість,Яl{ сон:

Вронський при вході в вагон оглянувся на неї, оглянулась на нього теж і вона.

А в душі її виросли лілеї, серце сп'яніло, . мов од вина

...

Серце ж її щастя хотіло! хоча б ціною самозречень, але щоб тільки без яду, без жала, без домостроївсьних заперечень. Анна скрізь його ШУІ{ала то чи не це ж воно зараз прилетіло?

Повідала Алла й далі ... ... І слухали ми І{різь примружені вії:

яне жахливе було життя і зла, і тьми у царсьній Росії. Подавшись уперед, слухали Аллу і ось цей, і ось той.

І уявляли ми всіма чуттями

-

це поміж нами

Лев Толстой. Це ж він, повернувшись упівбона, в творчій журбі стежить і собі, слухає. ТИ'ІИІШ

245


А вітер ЙО~ІУ пе в привіт

БОРОJ(У

-

ю, у ПРОРОІ;а

-

()т-от на весь світ роздмухає

...

І хоча Толстоіі не був I1POPOJ\OM, проТ('

~-

ш,ом худ()жнім своїм

він вдивлявся в темну ніч,

він глиБОІ,О розпізнав,

що по ОJ(ИН бін: маси паРОf\пі, Їх життя трудове, святе, а по другий

-

імпераТОРСЬІ\ИЙ бич. Толстой знав: хіба ж це одна тільки Анна, жію;а вищого ІЮШІ? Біда ненастанна, спон:онвічна біда ще більше борола жію;у простого Іюліна. Але вжене ЛІ\ жертву родинного сорому й стида,

а ю\ рабиню труда. Рабиню труда.

Де ж воно бу.l0, те щастя, для неї іі: любов? ЦаРСЬІШ РУІ;а не жаліла ж бо ні селянина, ні робітника. Ох і дю;і ж часи.

ІД0 ні сонця, ні роси ... Дні, мов ті ночі, темні; неперехожі, безрадісні далі ... Під вагою бездушної моралі, під вуаллю брехливого світу

246

-


РОЗПУТНИЮІ, святоші, людці ніІ:чеШlі ЗJIамати хотіJIИ навіІ,

жіночу душу, щастям О! з ЯІюю І\ОРИСТЮ вижаJIИ БУJJИ ВОШІ

110

обігріту.

T~IO ПРОТОСl'уючу .тJЮ;\ИІТУ

і 3 З.;гістю

беЗIН'ВИШІ~'

__ о

l-\ИНУЛИ

СУХій ненажері, НІ, жмут

...

... Тут РИПНУJIИ двері

-

й я СІ,оса подивився

управо.

ОДІшнувшись на СПИІшу

cTYJIa,

поруч КУДJIастого )l,іда, поетеса чеРВОНОВИ)l,а, наштаПОВОJ\оСfl

-

ВСЯ

В розповідь Тарасової IІОРПШIЛі1 ... І10давшись УПОрО)(, слухаJIИ й сусі!\и ЗJ1іВіІ і ()]~cii, і ост, тоіі. Та щ>ні ціr;аво:

)\(~ 11\ !\івсн .І[рв Толстоіі?

()"

ті.пьтш )\нррі :шю'П, T(,~I"IIM

О'І'НОРО'!

11

Т\(Ч)][)\ОР ...

Та що в віJші (ВИДНО іІ\ ~[('IIi) HOPOНl/,

IІОсіДilЮ1lИ на стрі.ll'lнстпіі собор, 24ї


погрози накрякують

усім тим,

хто хоче бути вільним у світі й живим .

.. .1 раптом І{РИК! Передсмертний крик! Анна Кареніна кинулась під І.;Qлеса вагона! «Де я? - у неї ДУМІ,а пролстіла.Що роблю? Для чого?» І тю, же тривожно звучало у Льва Толстого: невже не в силі була протистояти ЖОРСТОІ.;QМУ заиону? Тиша мені в вухах задзвеніла. Дзвеніла вона вічність? Чи півхвилини·? Ах, той крик .. Самотньої ж людини навік

життя переборене ... Це день? Чи ніч? І яке сторіччя? Аж тут залунав оплеСІ,ів грім.

І над всім розцвітом просвітлених облич

-

одухотворене

Алли Костівни обличчя ... Ой )1;ЯІ,а ж вам нрасна!

-

всі

Ші ю;а ж ви прс]{расна!

]{Инулись

-

ЇЇ обступили.

І перша з-поміж них МаЙt;рова Марія, і другий з-поміж них

Незвал Вітезслав.

248

)1;0

нсї.


- Послухати вас це ж давніша нашя. мрія.І линули привітні голоси, динули ... А мене нє:-,ювби вихорі могутні llіДХОllИJШ,

ВИСОІЮ піДІ\ИНУЛИ іі постаВИJIИ па горі . ... Вітер на горі l\ерева гне.

Від іншого берега ГРИМІ\оТНТЬ громи ... А ми - і молоді й старі за руни побрались і, Яl( брат до сестри, і, ян сестра до брата, радо одне одному признавались:

яне в нас свято щиробратнє, зустрічне. Поміж нами слово російсьн:е величне. НІШ людна, ЯlШ весела наша хата. Поміж нами чесьн:а мова багата. Однонорінна дружба наша безцінна. Поміж нами словаЦЬІ(а мова глибинна. А ще ж і унраїнсьної мови звучання: братерству народів дзвію\е веJIичання!

Небо з Заходу хмарами J,РИЛОСЬ. А нам у дружбі

ще більш могутнілось. Честь нашому дому! Hil\OMY не здаємось на милость, HiI\OMY, ніІЮМУ!

Ворог світ не переділить. БЛИСl\аВl\а з грому самого ж його в голову поцілить.

249


Полс Ш:lIlll' ,

llUJJP ClJiJJbIH',

:JiIlШЮ Ж 1(0 ІІосіву готовс. Ти тіJІЬ],И 1l0Юrич -

і JIuGі)\Оllоеш' 11,1I(,~I'H вільн(!, мі.ТIJ,ііОIlНОСИ.'IJ,Н(' ~

llеред ворuжою :JJ!OUOIO відразу Jlil\() а!1. тобою

незвідані аагір'я іі аар.і"'ІН ... На віновіччн 1\ІJужба, на lІіі\()ві'I'IЯ!

11

А ]lOJIP бунс нсрроран(!

-

ти тіЛЬІ,И IIOI,.JIlI'I .

.. .І

серсд усіх радісних об.'lиq

одухотворене

Алли І\остівни uбличчл ...

1959-1960

*** Навіщо ІНШ і\ИСІ,утувать: що вище

-

1І11,Щ'\(1 чи нраса?

Н а чому прюци G псчать

-

те іі повіІ,-ві "У пс згаса.

[1.960-1962]

*** 51

завше там, де труд, l\е ШОДІІО,

110 раза]\[: )\Y~";(1 ЇІ ПОЧУТТН. Боа ЧИСТОТИ ТВОРИТИ тру)(!lO, fЇрз творчості - ІН'!Ш\ ЖІІТТН.

1965

250


В СЕРЦІ У МОІМ ... ЯІ\ЩО Я десь не oCIIЇU[ln },алину, якщо у вірш не ввів весняну цвіт", мені не ставте, друзі, УІІРОВИНУ, ВИ, ЩНІТИІ\И, В ДОI,орах не кипіть.

Ян солов'я забув згадат!' я в пісні, не ремствуйте, шановпі читачі.

Бо настрої були но благовісні, а гнівнії ... ДУJ\шами летючи над цвіттю степу, над блюшттІО моря, Я бачу світ в тривозі та імлі: ще ж СІ{іЛЬІШ нроnі, сніЛЬІ\И МУНИ іі горя на цій привітній, голубій землі!

Тривожне ж сонце устає над нами і дивиться на землю з-під РУНИ. Ще діти умирають у В'єтнамі і в Хіросімі гинуть ІОнюш. В густих дісах, на ЧОРНОМУ беСJ,етті прадиних гір я бачу І,РОn і ll,ИМ, і І\ОЖНИЙ постріл на оцій планоті вистрілюється в серці у моїм.

ЯІ,ЩО Я десь но оспівав ФіаЛІ{У, ви, Н:РИТИІ{и, пробачте цо мені. Я сам, ЛІ{ЩО признатися,- ізмаJШУ любив веселі нвіти весняні! І ця любов не згаСJlа і не вщухда ... Та серцю що робить, скажіть мені, ІЮЛИ н бачу з голоду опухлих в далеІ{ій у заМОРСЬІ,ій сторопї?

251


Чи ж можу я ВИСIlівувать лірично, як бачу я страждання, біJlЬ і бруд?! .. .! СІ\аже І:РИТИІ\: «МаJlOестетично; ПРИГJIадити б отут, а чи отут ... » Щоб нритинів nocJIyxaтb

-

це не вадить,

але не тих, хто сам життя не зна.

Навіщо вірші утюгом ще гладить:'

-

в цьому немає правди ні зерна.

Хай ІІісня буде щира і неJIожна, хай чиста правда

3

неї устає.

Бо на землі усій СJIЬО3ИІша І\ожна солона

-

-

в серце падає моє.

Ннщо Я десь не оспівав І\аЛИНУ, ЛІ{ЩО у вірш не ввів вишневу цвіть,

мені не ставте, друзі, у провину, ви, КРИТlШИ, В донорах не І\Ипіть.

Не можу про І\аJIИНУ Я співати, ІІОЛИ ще в світі

-

стіЛЬІШ чорноти,

І\ОЛИ поетів за чавунні грати

фашистси;і запроторюють І,ати.

Бо не в собі ж я, а увесь - на людях, бо все моє - чи зблизи,а, чи зналя. Тому - земля І\ИПИТЬ, ЛІ{ серце в грудях, і серце стогне, ян уся земля.

1967


ПРИМІТКИ

ЗважаЮЧIl на мету і хаРаІпер

(,Біб.'1іотеЮІ поетю), до

пропонованого видання творів ПаВ:'Іа Григоровпча Ти­ ЧИНlІ

ВІшючено

переважно

лірину,

а

ТаІЮЖ

ЛІричні

ЦИЮШ та зраЗЮІ епічних поем. В основу його понла­

деН0

зібрання

«Творів

в

шеСТIІ

в Держлітвидаві УнраїНIІ

томах.),

1961-1962

(,В серці у МОЇМ ....), видану (,ДніПРО~I»

що

вийшли

РОІ,ів, та збірну у НПО році.

УПОРЯДI\ування здійснено за ПРПЖИТТЄВИМІІ видан­ НЯМИ,

I\ОЛlІ

ГОВПХ

збіРОI;;

мувався в

автор

сам

розташовував

цього порядну

усіх

наступних

поет

поезії

ДЛЯ

чер­

традпційно дотри­

перевпданнях,

Вl\лючаючи

багаТОТОМНJIIШ і :JбіРЮІ ВllбраНIІХ творів. Тому в ОІ;ре­ МИХ внп аднах порушена хронологічна ПОСЛlДОВНіСТЬ,­ напршшад, пое:зія (,Не Зевс, не Пан ... ') вміщена перед

раніш ставив

написаНПМIІ її

першою

речаМIІ, ІШIІ:!і

11

бо

Поет сам IIстаНОВJІював датн IІlІсання, в

наше

подавав

Вllданні

ТПЧlIна

незмінно

Ішарнепл>.

(а часом Імісце)

прпмітюr

0-'

ВОНІІ

на­

перенесені

ВІ/данни.

Відбl!раючп поета»,

деЯJ;і

П.

(,Сонячні

ТВОрІ!

дО

ІШШІШІІ

упоряднш; дотрпмувався ПРИНЦlIпів:

ураховуватп

серії

«{>ібліотена

прпїіНЯТІІХ всю

у цьому

різноманітність

тем, МОТІІвів, усі фОРМИ ЇХ мистецьного ВТІЛення, всі

253


іl\анрп

ти

рі:ШnВIІДIІ,

в.'таС'ПlIJі

('ТІТЛЮ

Пlщатнnгn

маіі­

стра слова.

Творчість

Jlррмією

Пнн.тІа

СРСР

ТІ1ЧJlНI! ві;l:шача.'lа('ь

(1941),

l~еРЖНВllnЮ

С'І,Т;ОЇ РСР іМ('!lі Т. Г. ШРАчеНI;а

Вlщнпшіі

ІІО('Т

сучаСlJості

(,ув

J(rp;t;aHHUJo

!lРf'МIСЮ

(1(}(і2), а в

УІ;раїн­ році

1\167

УДОСТ(Н:l1l1іі

аваннн

Грrюя СtщіЮlіСТJLЧIlОЇ Тlр.щі.

Творчість Г1aBJIa ТІІ'ІІІІІІІ

:Щ()UУ.111І IІIІ:JII1НIIJН тн

\іов і ІІа УI(раїні, і в УСЬШIУ світі.

;Ja

В,1ІаДIІ

'l'рll

було

міРНІшів

нндруноваllО

ІШИГ

Павла

!І 011 а/І

ГРIІГОРОВlI'lа

.1110-

рОIШ радянсы оїї

мільііони

мовою

ТТРIl­

ОРllгіналу.

ЩОРОІ{У в читаннах і хрестоматіях з'нвляються поедії ТИЧИНІІ

Iшлоса:rЬНІІМІІ

тпражаМIІ. Всесоюзному

чита­

чеві П. Тпчпна став відомпїІ від середини дваДЦЯТIІХ ронів

через

онремому У

році

1934

СРСР»

«АнтолоГІІЮ

виданні в

УІ(раИНСІШЇІ

псрешrадів

МОСІ{ві

cepll

у

поззиш)

та

в

росіііСЬf(ОЮ

мовою.

«Творчість

народів

виїІшов вешпшй ТОМ перснладів творів Тичини

російсы\юю мовою. Відтоді в РРФСР вірші поета ВlІда­ ваШІСЬ

майже

зо

ра:зів,

загальним

тиражем

понад

мільїlOН приміршшів.

У багап,ох радянсьrшх реСllу(,ліl;ах ТВОРИ П. ТНЧІ!­ НІ!

!lу(,ліl;уваШIСЬ У

періодrщі

Ішпгамп. У Вірменії вийшло

3

і

ВИХОДПШ!

І;НІІГІІ,

2

ОI;реМІІМІІ

ІШИГИ впдано

в Ба!шшрії. ОІ;ремі видання БУШІ здіііснені тю;ож у Шлорусії,

Грузії,

Кпргпзії,

Латвії,

Лптві,

Тадашюr­

етані, Чувашії. Всього в братніх рrСІТуuліІ(ах видано

40

ІШИГ

на

прпміРШ!l\ів.

поета,

загаЛЬНІІМ :Крім

тиражем

того,

вірші

(,ШІ3ЬІ\0 ТIlЧИНІІ

мільйо­ друнува­

лись англїйеьною, болгаРСЬІ\ОЮ, І1nльеьною, туреЦI,IЮЮ, угореЬІ;ОIO, фраНЦУЗЬІЮЮ, чееьrшю мовамп .


:JMICT

НаМ треба гuлuсу 1'11'11І11І1. С. /ПаховСЬJ;UIЇ

.,

,)

ПОЕЗП

«БлаюlТЬ мою ДУШУ обвіялю> Молодий я, молодиіі ...

27 '27

Розкажи, РОЗІ,ажи мені, поле ...

28

Вп

'29

знаєте,

Яf,

лппа

шелеСТJlТЬ ...

J\ОJIП в твої очі Ю!IJ.'1ЮСН ••.

Десь надходила восна ...

30 30 31 :12 33 34

Цвіт в МОЄМУ серці ...

35

Не

36 36 37 37 38 39

Десь

па дні

Не Зевс, пе Гаї

мого

серІ\Н ...

Пан ...

ШУМ.'Іять ...

Арфа мп,

арфами ...

дивися

Подивилась

О люба

тю(

IІрпвіТІІО ...

НСНО ...

Інно ...

Там тополі у IІШlі ... l\вітчастий луг ...

Ой не нриіісн, Світає ...

ГlІНIРО)'О ...

40


Енгармонiїlне

41 41 41

Туман

Сонце. Вітер

.

1.')

Дощ

I~

Ходять по "яі1'ах ... (Поетам-аанепаДНIІІ\іIМ) А я у гаіі ХОI\lIJlа Пастелі

(І,

ІІ, ІІІ,

1\')

Хор ЛіСОВIІХ НаиіllО'IJ,ів (Урп во" і:! 1І00'МIІ) Дума IІрО ТРЬОХ J3iтріи

4(j

Плуг

49

Сійте ... І

Б6ЛИЙ, і

На

Б.чо!> ...

майдані

Як упав

же

він ...

Зразу ж за селом ... На МОГІІлі ШевчеНІ\а

(І,

Листи до поета. ТРИПТИХ Псалом залізу

IРонделі Я

(І,

(І,

ІІ) (І,

ІІ, ІІІ)

ІІ, ІІІ, ІУ)

lI)

знаю ....

Один в

любов...

ПЛЮСІ\ЛИМ ПРОРОІ,ам Вітер з У"раїНІІ Дивниіі

НаДХОДІІТЬ

Ходить

.

флот ... літо...

Фауст...

.

Відповідь землю,ам За

всіх

С](ЮНУ...

13.

Т.

69

.

.

Ненависті М06Ї СИЛО...

71

(13

дні після смерті

Леніна)

Перед наМ'ЯТН\IІ>ОМ ПУІІll,іну JJ Одесі Повітрянпіі

La

ф.10Т

Ьеllа Fоrпагіпа

50 51 52 52 53 54 55 57 60 61 62 63 64 65 67 68

72


Живем І,ОМУПОЮ (І,

УІІІ, ІХ, Х)

11,

ІІІ, ІУ, У, УІ, УІІ,

о

75

Із ЦИІ\ЛУ (,В І,осмічному ОРІ,естрі» (П,

УІ, Х)

80

Вулиця І\узнечна

Захід

(11)

84 85 86 87 88 89

Вешшдень Перше травня на вешшдень ХаРІ\ів

(І)

Ленін Стара УІ\раїна зміНІІТИСЬ

мусить

11 Партія веде

91

Пісня траюорисТІ\И

І\ала на І\УРСІІ

(НІ\ Олеся Кулик ті-

1930

ро)

Друга пісня траюористш!

93

(НІ\ О.тrесю Ку-

Л!!І\ баб!! землею обюlД3ЛИ) Пісня

про

Чуття

вднної РОДІІНИ

96 100 102 103 106 107 10!)

Кірова

Конгрес оБОРОНIІ І\УЛЬТУРІІ На

олімпіаду

Пісня

хорів

молодості о

Перше в історії о Давид

Гурамішвілі

Бороді

(, ВІІТЯ~Я

ЧІІтає

В

Грпгорію

ГОРІ,l\ІІіі

Н"

врсеЛl\а

Моїм

многоцвітнп

Вllборцям

На

одержання

Сад

~еленнйооо

МаІ\СIIМУ

о

111 113 J 14 11;ї

ордена

о

117 11!) 12() 12;'

РІІЛЬСЬІ\ОМУ

128

ФеДЬІ\ОВIІЧ у ДІІТІІНСТВ()

С!,о-

т!!гровій ІІІІ\урі»

повстанця КоБНЛІІці

Ованеса


Наталя

Ужвій

131 134 135

ІЗ ім'я людей. Амвросій Бучма

Ідемо

3

Великої

Іюб:шря

БагаЧЮІ

(Після

ювілею

Ф. д. J\ушнеРlша)

136

СIЮlюрода і Біснуватиіі (УРI1lЮJ( і:! 1If)l'~1!!-

епмфонії «СІЮНUРОД1l») Тобі, народс любніі

138 1!'і 4

~I і іі

Ми йдемо на бій Несна

р.)

(1942

156 .

157

Матері :забуть нс МUЖУ

НЮ

ПраВДІІВИМ

'[63 164 165

Радіііте,

будь ...

спінаіітс ...

Сайфі І\удашу Похорон друга Гроза

167 177

.

Я утверждаюсь

181 183

І\пїв

ІІІ рости,

і

діятп...

ВіЙСЬІ\О радянсше н Берліні...

18;-; 186 187

Будь здорова, 3rшарпатrJ>j(;1 УІ>раїно!

1НН

1

Наша

Ою'ан

CJIaBa

]lОВ('!!

.

1НО

.

ІІа (,llіванці

l!Н

МіїІ травню :1О,І[отпіі

1Я[,

1\'ІОС[;ll1l

1!)7

IfУlш,ін н сім'ї і\l'І>абрш.тів

1 Ш~

Танці на мечі

(:1 Jl[отлаНДСI>IЩГО Ва:Юfl в Одесі (1888 рі,,) На lIеРРЯСJШВСI>"ііі раді . Тамара

ЛбаКl'Jlін

lI!J,ЩН>f:

"ом Лl'l'і У"раїнці

над

І\ІІЮІУ)

:юо ~();\

~m 111Ім'НТВIІ-

210


Наш

народ

Оl{еан

--

.

Ми свідоиість ЛЮДСТВі1

Горобинцю

золотий

.

Іній А JlеГIЮ ж буть чудесним,

МОЛОДІІМ

Юності ненеремошниіі l\УХ .

I~e

одна

ду~ша,

а

ТIІСЯ'lі

РУ),

22а

(1:1

І\lllmу

«На будові J[рt'мгес»)

ВlІховала Ilнртія богаТllрів Ленін

іде

на

Крю,ові

в ім'я JІЮДИНИ у Асєєва

вечір

РОЕУ)

2ао

(На ХХІІ з'їзді ИПГС)

гостях

2аа

В серці у моїм...

235 236 238 243 250 250 251

ІІ Р ІІ М і т І{ И .

253

Титани

n

224 229

.

Шевченнівсьнніj

1914

212 214 217 219 221

Землі

Срібної ночі Тарасова

.

«Анну І\ареніну»

«Навіщо нам ДИСІ{утувать»

читає

.

«Я завше там, де труд, де людно»


ИЕ М

174

СеРIШ «ЕиБШІОтека позта»

ПАВЛО ГРИГОРЬЕВИЧ ТЬІЧИНА

СТИХОТВОРЕНИя. Составитель Семен Михайлови'l Шаховсnиu Издательство

(,РаДПІІСЬКИЙ письменник,)

(На украинском ЯЗЬІКе) Портрет автора-

3 граВЮРІ! В. Я. Чебанunа Редактор Г. П. Коваль

Художник Д. д. Грuбов ХУДОЖНій редактор М. П. Вус" Технічний редактор Н. Г. Орлова Норектор В. П. :Зуб

Здано

на

Пllсано

виробництво

до

друку

9.

3.

ІІІ

І 1977 1977 р.

70Х90 1 /з2 . Папір длп г.Лllб. друну. друн.

9,71,

аРI\.

+1

1

20.

«(А'Г.~ШС)

Пьвівсь}-;а

20

фіа.­

ООО. Зам.

JIeci

1,IІИЖI\ОВі1

реепуG.lінаllСЬНОГО

24.

УнраїН­ фn.uринu

l:НJроБНIIЧОГQ

(, ПU,'lіграфннига .. ДеР;J;IЮ'IВIІ­ УРСР, ,'Іьвів, 3е:lена, 20.

uб'ЄДllilШIfI

даву

81/8

нрб. ~6 НОІІ. «радпнсыйй

fIIlсьменНlШ», НIlїВ, БУJlьвар ни,

Під­

BI\.:r., 9,;)8 УМ.-друн. ар"'.,

оUл.-ВIІД. ар". Тиран;

l~iHa в опраВі

р.

Формат


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.