Поезії

Взяла щастя, взяла долю І мого Івана. Але нехай висихають І моря, і ріки,— Я розлучу тебе з нею, Розлучу навіки!» Лежить баба на порозі, Вдає, що конає, «Що з тобою, моя ненько?» Син її питає. «Болить мені головонька. Ой гину я, гину! Слухай мене, Івасеньку, Слухай, милий сину. Піди, сину, аж до моря, До гирла Дунаю, Та викопай мої скарби, Бо я помираю». «Мати моя, рідна мати! Чогось неохота... Чогось мені не хочеться Ні срібла, ні злота. І так мені, моя мати, Не гнівити неба: Маю хату, маю жінку, Чого ж мені треба?»