банальна туга цих нсмуд.рих поетичних сюжетів. Все було зрозуміло всім, б~з пояснень і довгих міркувань, і всі співчували бідним жінкам, хоч ніхто не знав на певне, чого саме сумує uя елегантна пані. Проте ЦЯ H~ ясність навіть сприяла грі УЯВИ. Мабуть. вона втратила свого нареченого! Погляд зразу ж спинявся на цих чо тирьох малюнках і не відривався, ніби ззчарованнЙ. І якщо гостя відводили, то він знову обертався, щоб споглядати вирази облич uих двох жінок, що були схо жі, наче сестри. Особливо привертала увагу чіткість ма люнка,
ретельного, стараНIІОГО.
витонченого,
на
взірепь
гравюри з модного журналу. Блискучі лаковані рамки завершували враження чистоти і акуратності, що під креслюваJJИСЬ і всією обстановкою. Стільпі розміщено було раз і назавжпи в НСЗ:\1інному порядкові, одні попід стінами, інші - біля круглого сто ла: Бездоганно білі завіски спадали так рівно і прямо, що мимохіть кортіло трохи зім'яти їх; і ніколи жодної порошинки не було на скляному ковпаку. під ЯКИМ ле жав позолочений годинник в стилі ампір,- земна куля,
яку, схилившись на коліно, підпирав плечv.ма Атлант; і здавалося, пя земна куля достигала, наче кімнатна диня. Жінки сіли, зсунувши трохи свої стільці з Їхніх зви чайних місць.
Ви не виходили сьогодні? - запитала пзні Ролан. Ні. Правду кажучи, почуваю себе трохи вт,ом-
леною.
І, ніби дякуючи )Кану та його матері, пані Роземійї поча.lа згадувати приємні розваги під час прогулянки і ловлі креветок. - 3наєте,- говорила вона,- я їла пього ранку
моїх креветок. Вони були
розкішні. Якщо маєте охоту,
треба буде якось знов поїхати туди ... Молодий чоловік перебив її:
- Перш ніж їхати вдруге, чи не гадаєте ви, що слід закінчити першу поїздку. - ЯК пе? Лlені злаєп,ся, вона закінчилася? - О пані! J\leHi також пощастило дещо зловити в Сен-Жуені, і я хот.ів би забрати здобич до себе. Вона спитала з Н:lїr>Ни~,! і .'ІУК3ВІШ вигля.:юм: -
Ви? Що ж саJ\lе? UJo зловили ви?
І ось ЛНІ прийшли, матуся і я, запитати вас, чи не З:Vlінили ви сьсгодні своєї ДY!\IKIi~
-
8
):l(iHKY!
fi де-[І\с.;пассаll
109