«ЧАСТО КАЖУТЬ:
«ЯСНІ
ЗОРІ...»
Вперше надруковано у виданні: Л е с я У к р а ї н к а . Неопубліковані твори, стор. 15. Автограф — ф. 2, № 718. Остання його строфа мала таку початкову редакцію: Люди ті не знають світу, Але й світ їх теж не знає, І говорить, що життя їх — То писання божевільних. Датується за автографом. Подається за автографом. «ТВОЇ ЛИСТИ ЗАВЖДИ ПАХНУТЬ ЗОВ'ЯЛИМИ ТРОЯНДАМИ.;.»
Вперше надруковано у виданні: Л е с я У к р а ї н к а . Неовубліковані твори, стор. 13—14. Автограф — ф. 2, № 706. Датується за автографом. Подається за автографом. «ВСЕ, ВСЕ ПОКИНУТЬ, ДО ТЕБЕ ПОЛИНУТЬ...»
Вперше надруковано у виданні: Л е с я У к р а ї н к а . Неопубліковані твори, стор. 17. Автограф — ф. 2, № 634. Поезія записана на тому самому аркуші паперу, що й наступні поезії «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти...» і «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?». Під останньою дата — 16.ХІ 1900 р., що стосується і двох попередніх поезій. Подається за автографом. «ХОТІЛА Б Я ТЕБЕ, МОВ ПЛЮЩ, ОБНЯТИ...»
Вперше надруковано у виданні: Л е с я У к р а ї н к а . Неону бліковаиі твори, стор. 7. Автограф — ф. 2, № 634. В автографі викреслено третю і четверту строфи: Плющ укриває листом всі щілини, І в кожну рану запуска коріння, Вінцем стає для смутної руїни, В його росі блищить на їй проміння. Коли одхилить ХТО єдиний нарост, Одірве корінь або зробить шпару, Плющ на руїні не згубливий нарост, Вони з'єднались у добрану пару. Датується, як і попередній вірш, 16.ХІ 1900 р. Подається за автографом. 418