Коцюбинський - Оповідання - 3.5

лим голосом Лука, - вода таки піджива… мало не до ніг моїх дійшла, а де була, як ми купались!..

- Піджива… отак мої згадки підживають, як тая вода… - почав знов Свирид, мов чекав, щоб його торкнуто. - Як нині пам’ятаю, вже посутеніло, коли я вздрів своє село, повернувши з Бессарабії… І не радісно, а турботно забилось у мене серце, скоро побачив я дим з коминів у селі рідному… Що там? Як там? Де Марія моя? - турбуюсь водно. Іду вулицею, зустрічають мене, впізнають, розпитують, де пробував, чи щастило, а мене так і кортить