Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло, А друге зав’яло, навіки зав’яло... І листя пожовкле вітри рознесли. Тарас Шевченко
Ця книжка сформувалася як певний підсумок. Автор протягом багатьох літ намагався знайти відповіді (передовсім — для самого себе) на низку питань, які стосуються української національної іден$ тичності, зокрема: чи маємо ми власне українську архітектуру, чим українська архітектура відрізняється від зодчества усіх інших народів? Що таке український храм? Чи була у нас національна еліта, і чи є вона те$ пер? І що це за феномени такі — Український Степ? Українська Гетьманщина? Чим був Крим у нашій історії та культурі? Як ми вшановуємо своїх великих людей, чи наближаємося ми хоч трохи до розуміння їх? Ос$ танню тему автор розробляв на прикладах таких знакових і водночас дуже різнопланових і контро$ версійних постатей як Тарас Шевченко, Дмитро Донцов і Григорій Логвин. Останнього нам пощастило знати особисто. Поштовхом до осмислення цих питань стала праця над кінотетралогією «Світ України» в 1995–2000 ро$ ках, робота в культурологічних часописах «Пам’ятки України: історія та культура», «Старожитності», а та$ кож створення й кількарічне ведення (спільно з Юрієм та Оксаною Женжерами) українського культуро$ логічного сайту в Інтернеті, який так і називається — «Українська спадщина» (первісна назва сайту була 3