творчість, на добрий вчинок, на геройство (І. Вихованець). 5. Сло во — це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користува тися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодівайте цим взірцем так, щоб з під ваших рук виходила тільки краса (В. Сухо млинський). 6. Повнота слів — це повнота світу (П. Мовчан). 7. Слово — прізвище думки тепер, а частіше — її псевдонім (Л. Костенко). 8. Відтворити до кінця історію хоч би одного сло ва — означає стати причетним до розкриття таємниці всієї людської мови і мислення (В. Абаєв). 9. Слова, що виходять з рідної мови, стають ніби зліпками, що засвідчили те життя, свідками якого вони були (А. Брагіна). 10. Новотвори — і свідомі, й несвідомі, аби щасливі — це фермент у мові, запорука її розвит ку, цвіту й буяння (М. Рильський). 11. Словники — музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (С. Пушик). II. Доберіть із художніх і публіцистичних творів по шість при кладів висловлювань про мову і мовлення, запишіть їх.
3. І. Прочитайте. Визначте тему кожного висловлювання. У яких життєвих ситуаціях ви могли б скористатися ними? 1. Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо? Мово! Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою (За П. Загребель ним). 2. Живе наша мова — і наш голос звучить у вселенсько му хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і наша одність. Бо наша мова — це ми,
В. Лопата. Великдень
6