Прозрение сквозь презрение
163
не просилися до категорії «інвалідів-чорнобильців». Кожна країна віддає свої пріоритети дітям, незалежно, чи вони здорові, чи інваліди. Незважаючи на всі акції протесту по Україні, Азаров і Тігіпко «народили» постанову №1210 , яка все-таки виділяла тільки інвалідів-ліквіквідаторів, і то далеко не всіх. Чиновники Пенсійного фонду й надалі тупо ігнорували виконання судових рішень, проте в 2011 році отримали як 13-ту, так і 14-ту зарплати, а також різного роду преміальні – вислужувалися перед чиновниками вищого рангу. Під час звернень людей до начальника Пенсійного фонду виявлялося, що його ніколи немає на місці. Він «або вже в Києві, або ще в Києві». 11 січня 2012 року львівські чорнобильці поновили акції протесту. Голова Львівської обласної державної адміністрації М. Костюк до чорнобильців не вийшов. Мабуть, для нього чорнобильської проблеми в області не існує. У порівнянні з його двома попередниками, Костюк уникає будь-яких зустрічей з інвалідами-чорнобильцями. Як він, так і його заступники Б.Матолич та І.Стефанишин проблем інвалідів не чують і не бачать. Просто зверхньо, нахабно «бавляться» з чорнобильцями в «паперовий футбол». 29 березня 2012 року інваліди-чорнобильці колективно пішли на прийом до начальника Пенсійного фонду України у Львівській області О.Другова – у черговий раз заявити вимоги щодо виплат пенсій за судовим рішенням. Сподівалися, що на державному рівні їх нарешті почують. Але, на превеликий жаль, людина, яка представляє державу, в особі Другова, так тікала від чорнобильців з Пенсійного фонду, що збила з ніг кореспондента, забувши про те, що Пенсійний фонд є установою соціального захисту населення. Про наш візит знали різні ЗМІ, але до Пенсійного фонду прийшли тільки телевізійники канлу zik – л все-таки відчувався тиск на пресу.