Noah Ark 2010-4 Ukr

Читай, відгадуй, майструй і радій!

ÕÐÈÑÒÈßÍÑÜÊÈÉ ÆÓÐÍÀË ÄËß ÑIÌÅÉÍÎÃÎ ×ÈÒÀÍÍß

Ñ ï å ö ³ à ë ü í è é

â è ï ó ñ ê

I  2 0 1 0

www.noyivark.org

2 Діти, у розпалі літо!

спецвипуск Õðèñòèÿíñüêèé æóðíàë äëÿ ñ³ìåéíîãî ÷èòàííÿ Çàñíîâàíèé ó 1990 ðîö³. Óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ äðóêóºòüñÿ ç 2009 ðîêó. Âèõîäèòü ùîêâàðòàëüíî. Çàñíîâíèê ³ âèäàâåöü — Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî». Æóðíàë çàðåºñòðîâàíèé â Äåðæàâíîìó êîì³òåò³ ³íôîðìàö³éíî¿ ïîë³òèêè, òåëåáà÷åííÿ ³ ðàä³îìîâëåííÿ Óêðà¿íè. Ðåºñòðàö³éíå ñâ³äîöòâî Ê ¹ 7211 â³ä 16.04.2003. Æóðíàë âèõîäèòü óêðà¿íñüêîþ ³ ðîñ³éñüêîþ ìîâàìè. Óñ³ á³áë³éí³ òåêñòè öèòóþòüñÿ çà ïåðåêëàäîì Þð³ÿ Ïîï÷åíêà. Íί ÊÎÂ×Åà ïîòðåáóº âàøî¿ ìîëèòîâíî¿ ³ ìàòåð³àëüíî¿ ï³äòðèìêè. Ïîæåðòâè Âè ìîæåòå: - íàäñèëàòè ãðîøîâèì ïåðåêàçîì íà àäðåñó ðåäàêö³¿ ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íί ÊÎÂ×ÅÃ; ÊÎÂ×Åà - ïåðåêàçàòè íà ðàõóíîê: ð/ð 2600401652891, Óêðåêñ³ìáàíê ì. гâíå, ÌÔÎ 333539, Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî», êîä 26259801, ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íί ÊÎÂ×ÅÃ. ÊÎÂ×ÅÃ

Íàøà àäðåñà: Ðåäàêö³ÿ æóðíàëó Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâíå, Óêðà¿íà, 33010 òåë. (0362) 628-314, 628-379; ôàêñ (0362) 631-432; E-mail: contact@noyivark.org www.noyivark.org â³äïîâ³äàëüíèé ðåäàêòîð

Ìàð³ÿ Ëåâöåíþê ïåðåêëàä ç ðîñ³éñüêî¿

Íàä³ÿ Äîëÿ, ²ðèíà Êîñòþ÷åíêî àðò-äèðåêòîð

Îëåã Ìîðãóí õóäîæí³é ðåäàêòîð

Àëëà Àëåêñººâà òåõí³÷íèé ðåäàêòîð

³ðà Ôåñÿíîâà ë³òåðàòóðíèé ðåäàêòîð

Íàä³ÿ Äîëÿ ë³íãâ³ñò-êîíñóëüòàíò

Þð³é Ïîï÷åíêî

Чим ви займаєтеся? Чекаю ваших листів, малюнків і фотографій.

 «Ñîáà÷êà â áóäö³» - Òàíÿ I.

 Îêñàíà Ê., 9 ðîê³â, ñ. Âîëîäèìèð³âêà, Ìèêîëà¿âñüêà îáë., Óêðà¿íà

- Âëàäà ª. «Ê³ò ó ÷îáîòÿõ» Äîáðîãî äíÿ. Ïèøóòü âàì Âëàäèñëàâà ª., Íàñòÿ ²., Òåòÿíà ². Ìè íàâ÷àºìîñÿ â 4 êëàñ³ â øêîë³-³íòåðíàò³, æèâåìî â ì. Áåðäÿíñüêó, íàì ïî 10 ðîê³â. Íàì ïîäîáàºòüñÿ æóðíàë Íî¿â Êîâ÷åã. Ìè íàìàëþâàëè ìàëþíêè «Ê³ò ó ÷îáîòÿõ», «Ñîáà÷êà â áóäö³», «Âåñåë³ çàéö³» — öå íàø³ óëþáëåí³ òâàðèíêè. ì. Áåðäÿíñüê, Çàïîð³çüêà îáë., Óêðà¿íà

«Âåñåë³ çàéö³» - Íàñòÿ ².

äèðåêòîð ç ìàðêåòèíãó

Áîãäàí Äóí³í âèêîíàâ÷èé äèðåêòîð

ͳíà Îë³éíèê Äèòÿ÷à ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ: Àë³íà Ò., 8 ðîê³â Àííà-Ìàð³ÿ Ì., 6 ðîê³â ³êà Ö., 10 ðîê³â ²ëëÿ Ì., 11 ðîê³â Ìàêñèì Ñ., 6 ðîê³â Íàòàëÿ Ê., 5 ðîê³â Òàðàñ Ë., 10 ðîê³â Íà îáêëàäèíö³: ôîòî Ñåðã³ÿ Âàñèëèøèíà. Ïðè ïåðåäðóêó ìàòåð³àë³â ïîñèëàííÿ íà Íί ÊÎÂ×Åà îáîâ’ÿçêîâå. Ïðîñèìî íàä³ñëàòè íàì îäèí ïðèì³ðíèê ïóáë³êàö³¿. Íàêëàä 3 500 ïðèì. Íàäðóêîâàíî ÐÒ ÌÊÔ «Õðèñòèÿíñüêå æèòòÿ», âóë. Ñòóñà, 3, ì. Ëóöüê, 43006; òåë. (0332) 71-08-74; e-mail: clife.press@gmail.com © Íί ÊÎÂ×ÅÃ, ÊÎÂ×ÅÃ, 2010

Ïèø³òü íàì, íàäñèëàéòå ñâî¿ ìàëþíêè òà ôîòîãðàô³¿ çà àäðåcîþ:

Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâíå Óêðà¿íà, 33010 àáî NOYIV ARK PO Box 190 North Aurora, IL 60542, USA å-mail: contact@noyivark.org www.noyivark.org

ФИМКОВА ПОШТА

 Ïðèâ³ò, Ñåðàôèìå! Ìåíå çâóòü Âàëÿ. Ìåí³ 14 ðîê³â. ß íàäñèëàþ âàì ìàëþíîê ñâ óëþáëåíî¿ òâàðèíè: «Á²ËÊÓ». Öåé ìàëþíîê ÿ íàìàëþâàëà ñàìà. Êîëè ÿ éäó â ë³ñ çáèðàòè ãðèáè ³ ÿêùî ïîáà÷ó á³ëîê, òî ìîæó ö³ëèé äåíü ñïîñòåð³ãàòè çà íèìè. ² ñàìà íå çíàþ, ÷îìó ìåí³ ïîäîáàþòüñÿ ö³ òâàðèíêè. Àëå ç óñ³õ òâàðèí ìîÿ íàé-íàéóëþáëåí³øà — Á²ËÊÀ. Âàëÿ Ê., ñ. Ñåðõ³â, Âîëèíñüêà îáë., Óêðà¿íà

ÏÐÈÂ²Ò Ç ÎÁÊËÀÄÈÍÊÈ, ÎÁÊËÀÄÈÍÊÈ ,

à á î ÇÍ ÀÉÎÌÒ ÀÉ ÎÌÒ ÅÑß: Òàíÿ Ñâ³äåð ³ ¿¿ äâ³ äî÷êè — ˳çà (6ðîê³â) ³ Þäèò (4 ðîêè).

˳çà íàðîäèëàñÿ â ͳìå÷÷èí³, Þäèò — ó ÑØÀ. Òàíÿ çà ôàõîì — ë³êàð. ¯¿ ÷îëîâ³ê ³òà ë³é — òàêîæ ë³êàð. سñòü ðîê³â òîìó Òàíÿ çàõâîð³ëà íà ðîçñ³ÿíèé ñêëåðîç. «Òå, ùî íàì çäàºòüñÿ íåâäà÷åþ, âïèñàíî ó íåâèäèìèé äëÿ íàñ ñöåíàð³é. ³ë òÿãíå âîçà ïî ìîêð³é äîðîç³. ͳ÷, äîù, áîëîòî ï³ä íîãàìè. Éîìó çäàºòüñÿ: íàâ³ùî éòè? Êðàùå ç³éòè ç äîðîãè ³ ïåðåíî÷óâàòè. Àëå â³í íå çíຠòîãî, ùî çíຠâ³çíèê. À â³çíèê çíàº, ùî ùå òð³øêè ïðîéòè — ³ áóäå ÷èñòèé, òèõèé í³÷ë³ã ³ ñîëîìà, à âðàíö³ ìîæíà áóäå ³òè äàë³». Óðèâêè ç ³íòåðâ’þ ç Òàíåþ ÷èòàéòå íà ñ. 26.

 «Âîçíåñ³ííÿ Õðèñòà íà íåáî», ³êà Ö., 10 ðîê³â, ì. Äóáíî, гâíåíñüêà îáë., Óêðà¿íà

«Âåñíà», Àíÿ Ê., 12 ðîê³â, ì. Êðàñíîãîð³âêà, Äîíåöüêà îáë., Óêðà¿íà  «Íàì íå ò³ñíî íà îäíîìó ñò³ëüö³», Êàòÿ Ì, 8 ðîê³â, Òèìîô³é Ì., 6 ðîê³â, ²ëëÿ Ì., 9 ðîê³â, ²ëëÿ Ê., 8 ðîê³â.

3

4

СТОРІНКА ДЛЯ МАЛЯТ

азом р За в ж д и

Æили собі три метелики: на

, пурхали з

,

і

на .

їхнього

були зачинені, і братикам

просити його трішки розтулити свою

і

і

посилювався, і свою

Малюнки Алли Алексєєвої

прогнало

він не любить. Тоді

і попросили її відкрити

погодилася взяти лише

, так

відмовився: «Краще разом змокнемо,

але один одного в біді не залишимо». І за

.

, якщо він не бере їхнього білого братика. полетіли до

.

. Почали

, щоб вони могли сховатися від

і впустити їх. Але

як він схожий на

полетіли до

пустить, а

не захотіли до

гралися

вирішили летіти додому,

довелося залишитися на вулиці. Тоді

відповів, що

.

і зовсім не втомлювалися — так їм

це подобалося. Раптом пішов щоб не змокнути, але

За мотивами розповіді Юста Мюллера-Бона

разом полетіли далі.

почуло, що брати і висушило

продовжували пурхати і гратися до вечора.

такі дружні, метеликів.

КМІТЛИВЧИК

До с. 12. Загадка. Равлик. До с. 5. Загадка. Ворона. ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ:

Малюнок Ніни Королевич

Нахвалялась птиця чорна: «Я весела, я моторна, Довгий дзьоб та довгий хвіст, Я й співати маю хист. Я прекрасна, я вродлива, Приязна, розумна, мила. От якби ж то ще корона…» — Нахвалялася …

Просимо вибачення за технічні помилки, допущені на сторінках 29 і 31 у випуску №3/2010.

До с. 28. Птахи. 1) чайка, 2) пелікан, 3) фламінго, 4) сокіл, 5) качка, 6) лебідь, 7) пугач, 8) вінценосний журавель.

Загадка

Малюнок Яни Герца

Послідовно з’єднай лініями числа від 1 до 40. Розфарбуй малюнок. Під малюнком напиши назву птаха.

5

6

ß

õî÷ ³ öåðêâó â³äâ³äóþ òà é â ñëóæ³íí³ ó÷àñòü áåðó, íåçâàæàþ÷è íà «þí³ ðîêè», îäíàê ÷àñîì íåïðàâèëüíî ÷èíþ, òðàïëÿºòüñÿ òàêå, ÿê ³ ç óñ³ìà â³ðóþ÷èìè. ² òîãî ðàçó íåïðàâèëüíî ïîâ³âñÿ, ÷îãî âæå òàì. ßêáè íå òàòî… Òà êðàùå ÿ âàì âñå ïî ïîðÿäêó ðîçïîâ³ì. Ìàìà ó ìåíå õî÷à í³äå íå ïðàöþº, àëå çàéíÿòà — äàë³ í³êóäè. Ó ïîíåä³ëîê ó íå¿ ñï³âàíêà, ó â³âòîðîê — ìîëèòîâíå, â ñåðåäó — ñåñòðèíñüêå ç³áðàííÿ, ó ÷åòâåð âîíà â ì³ñ³¿ íà êóõí³ ÷åðãóº, ó ï’ÿòíèöþ — äèòÿ÷èé áóäèíîê â³äâ³äóº, ó ñóáîòó — ³íòåðíàò, à ùîíåä³ë³ âîíè ç òàòîì õâîðèõ ¿çäÿòü ïðîâ³äóâàòè. ² ïîïðè âñå öå ó íå¿ ùå ÷àñ äëÿ ñ³ì’¿ çàëèøàºòüñÿ:

³ ïèð³æêè ïå÷å ìàëî íå ùîäíÿ, ³ ìåí³ ç íàâ÷àííÿì äîïîìàãàº, ³ ãîñòåé ïðèéìຠ— òà ð³÷ íå â ò³ì. À â ò³ì, ùî ïðèõîäèòü âîíà â ñóáîòó äîäîìó Олена çàæóðåíà ³ êàæå âñ³ì íàì: — Ñåðöå êðàºòüñÿ, êîëè íà öèõ ä³òåé äèâèøñÿ. Íå ïîòð³áí³ í³êîìó, áàòüêè â³ä íèõ â³äìîâèëèñÿ, âèõîâàòåëÿì áàéäóæå… Ùî ç íèõ âèðîñòå, ñêàæ³òü áóäü ëàñêà? Òàòî ¿é ùîñü â³äïîâ³â, Íàòàëêà òåæ, à ìàìà: — Íåâæå ìè íå ìîæåìî õî÷à á îäíó äèòèíó âðÿòóâàòè? Àäæå æèâåìî, ñëàâà Áîãó, íå ã³ðøå çà ³íøèõ! Òîä³ òàòî ìàìó ï³ä ðóêó âçÿâ ³ äî ñâîãî êàá³íåòó ïîâ³â, à ìåí³ íå äî òîãî áóëî. ß íàïåðåäîäí³ âóëèöåþ

ïðîõîäèâ ³ áà÷ó — ñîáàêà. Âåëèêà, áðóäíà, íà øè¿ îáðèâîê ìîòóçêà ìåòëÿºòüñÿ. ² òàêèìè î÷èìà íà ìåíå äèâèòüñÿ — ÷èñòî ëþäñüêèìè. Íå âèМарчук òðèìàâ ÿ, ñõîïèâ ñîáàêó çà ìîòóçîê ³ äîäîìó ïðèòÿãíóâ. Ïåðåäïîê³é ó íàñ âåëèêèé — îñü òàì ÿ ñîáàêó ³ âëàøòóâàâ, ï³ä äâåðèìà íà êèëèìêó, ñóïó â ìèñêó íàëèâ, õë³áà íàêðèøèâ, âîäè äàâ. À ïîò³ì ìîòóçîê ïåðåð³çàâ ³ ðàíó íà øè¿ çåëåíêîþ ïîìàçàâ. Ïðîâîçèâñÿ ç ãîäèíó, à ïîò³ì áàòüê³â ïî÷àâ ÷åêàòè. ² òîãî, ùî âîíè ñêàæóòü, çâ³ñíî. Ïåðøèì òîä³ òàòî ïðèéøîâ ³ á³ëÿ âõîäó íà ñîáàêó íàòêíóâñÿ.

— Ïðèâ³ò, Ïåòþ, — êàæå. — À ùî öå çà íîâèé ïîæèëåöü ó íàñ ç’ÿâèâñÿ?

На йд а, Г

dzòõíóâ ÿ ³ òàòîâ³ âñå ðîçïîâ³â. À ñîáàêà ìîâáè ðîçó쳺, ùî ïðî íå¿ éäåòüñÿ, õâîñòîì ìàõàº, ñêàâóëèòü ³ òàòîâ³ â î÷³ áëàãàëüíî çàçèðàº: «Íå âèãàíÿéòå ìåíå!» Âèñëóõàâ òàòî ¿¿ ³ñòîð³þ, ïîñì³õíóâñÿ.

— Íó ùî æ, — ì³ðêóº, — õàé ïîæèâå ó íàñ òèæäåíü-äðóãèé, ïîêè îãîâòàºòüñÿ, à ïîò³ì ìè ¿¿ â ì³ñ³þ â³ääàìî. Áóäå òàì ñòîðîæåì. À ÿê æå ¿¿ íàçâåìî? Âè çíàºòå, ÿ ç ðàäîù³â çàòàíöþâàâ íàâ³òü ³ òàòîâ³ íà øèþ êèíóâñÿ! À ïîò³ì çàõîäèëèñÿ ìè ñîáàö³ êëè÷êó ïðèäóìóâàòè. ² âèð³øèëè ìè ¿¿ Íàéäîþ íàçâàòè, — àäæå ÿ ¿¿ çíàéøîâ, ðîçó쳺òå? Îòæå òîãî äíÿ, êîëè ìàìà ç ³íòåðíàòó ïîâåðíóëàñÿ,

о к ь ц и р

ÿ ñëóõàâ íåóâàæíî, áî Íàéä³ êàøó ãîòóâàâ, à, âèÿâèëîñÿ, äàðìà. Ñëîâà æ áî ìàìèí³ òàê ïðîñòî íå ìèíóëèñÿ. Ñïðàâäèëèñÿ. Çá³ãຠòèæäåíü, ³ êëè÷å ìåíå òàòî äî ñåáå â êàá³íåò, à òàì ³ ìàìà, ³ Íàòàëêà ñèäÿòü. Ñõâèëüîâàí³, î÷³ ïàëàþòü. ß æ í³÷îãî çðîçóì³òè íå ìîæó, ùî òàêå, äóìàþ, ùî òðàïèëîñÿ? À òàòî ìåí³ é ïîÿñíþº:

7

iш ѳâ ïîðÿä, ïî ãîëîâ³ ïîãëàäèâ.

— Ùî ç òîáîþ, ñèíêó? — ïèòàº. — Ïî ïðàâä³, íå ÷åêàâ ÿ â³ä òåáå òàêîãî! Ùî ãîâîðèòè, êîëè ÿ é ñàì â³ä ñåáå òàêîãî íå ÷åêàâ? Ëåæó, ñîïó, à òàòî é êàæå: — Òè æ â³ðóþ÷èé, Ïåòþ. Íåâæå òè ìèëîñåðäÿ íå õî÷åø âèÿâèòè? Ñîáàêó ïîæàë³â, à áåçäîìíó äèòèíó ïîæàë³òè íå õî÷åø?

— Çíàéîìòåñÿ, — êàæå, — öå Ãðèöü. ² çàõîäèëàñÿ éîãî êóïàòè, ïåðåîäÿãàòè, ãîäóâàòè… À ïîò³ì ïðèâîäèòü Ãðèöÿ äî ìåíå â ê³ìíàòó.

— Ïîñèäü ³ç íèì, Ïåòþ, — ïðîñèòü. — À ÿ äî êðàìíèö³ ñõîäæó. ² çàëèøèâñÿ ÿ ç Ãðèöüêîì íàîäèíö³, à â³í ðàïòîì ³ ïèòàº: — Öå òâîÿ øîáàêà â êîðèäîð³? — ˳òåðó «ñ» â³í íå âèìîâëÿº.

— Ìîÿ, — â³äïîâ³äàþ.

— À ìîæíà, ÿ ç íåþ öóêåðêîþ ïîä³ëþø? — ² øîêîëàäêó ä³ñòàº, ùî éîìó ìàìà íà «òðåòº» äàëà. Òè áà÷! Ñàì íå ç’¿â, äëÿ ñîáàêè ïðèõîâàâ! Óçÿâ ÿ òóò Ãðèöüêà çà ðóêó ³ äî Íàéäè ïîâ³â çíàéîìèòèñÿ.

л о ок

æàë³òè é ðîçóì³òè, ëþáèòè ¿õ. Ñêàçàâ öå ³ ï³øîâ. À ÿ ïîëåæàâ ùå òðîõè, ïîò³ì äî Íàéäè â êîðèäîð âèéøîâ, à âîíà â³ä÷óëà, ùî ìåí³ íå ïî ñîá³, óò³øàòè ïî÷àëà, ÿçèêîì îáëèçóâàòè. Ïðèãîðíóâ ÿ ¿¿ äî ñåáå, îáëè÷÷ÿ â ¿¿ øåðñò³ ñõîâàâ, ïîñèä³â òàê, ïîñèä³â, à ïîò³ì äî òàòà â êàá³íåò ðóøèâ, ìèëîñåðäÿ âèÿâëÿòè. Äî áàòüê³â ñâî¿õ, ÿêèì ñâîº ìèëîñåðäÿ âèÿâèòè êîðòèòü, äî Íàòàëêè ³ äî öüîãî… ç ³íòåðíàòó, êîòðîãî íà âèõ³äí³ ìîÿ ñ³ì’ÿ áðàòè çáèðàºòüñÿ.

² âè çíàºòå, çâèêëè ìè âñ³ äî íüîãî, òîáòî ÿ çâèê, áî æ Ãðèöüêî çîâñ³ì íåïîãàíèì õëîïöåì âèÿâèâñÿ, êóìåäíèé òàêèé! ³í äî íàñ ï³âðîêó õîäèâ, à ïîò³ì éîãî îäíà õðèñòèÿíñüêà ñ³ì’ÿ âñèíîâèëà, çà ìàìèíîþ ðåêîìåíäàö³ºþ, òîæ ÿ òåïåð çà Ãðèöüêîì äóæå ñêó÷àþ, õî÷à é áà÷èìîñÿ ìè ÷àñòî ³ â³í íàñ ìàéæå ùîäíÿ ïðîâ³äóº! À äíÿìè ìè ç ìàìîþ ³ òàòîì çíîâó â ³íòåðíàò ï³äåìî, íîâó «êàíäèäàòóðó» âèáèðàòè, ùîá ó íàñ ãîñòþâàëà. ß íå ïðîòè! Àäæå ÿ òåïåð òåæ äî ïîêèíóòèõ ìèëîñåðäÿ âèÿâëÿþ, òî÷íî ÿê òàòî. À Íàéäà çàðàç â ì³ñ³¿ æèâå, ¿é òàì áóäêó ñïîðóäèëè, ³ ñâî¿ì æèòòÿì âîíà ö³ëêîì çàäîâîëåíà. Àëå é ìåíå òåæ íå çàáóâàº. Áà÷èëè á âè, ÿê âîíà ðà䳺, êîëè äî íå¿ ïðèõîäèø!..

Малюнки Тетяни Кучер

² ÿê ãîâîðèâ òàòî — òàê âîíè ³ çðîáèëè. Íàñòóïíî¿ ñóáîòè ïðèâîäèòü ìàìà ç ñîáîþ õëîï÷àêà — ç âèãëÿäó ðîê³â ñåìè, õóäþùèé, çàìóðçàíèé, à ÿêèé ÷îðíèé! ×èñòî òîá³ öèãàí÷à!

ка

² ïî÷àâ ìåí³ ðîçïîâ³äàòè ïðî æèòòÿ â ³íòåðíàò³ ³ ïðî òå, ùî òàì ðîáèòüñÿ, í³áè ÿ ñàì íå çíàþ. Ëåæó ÿ, ñîïó, à òàòî íàîñòàíêó é ãîâîðèòü: — À ÿêùî òè äóìàºø, ùî ìè ÷åðåç öå òåáå ³ Íàòàëêó ìåíøå ëþáèòèìåìî, òî äóæå ïîìèëÿºøñÿ. Âè äëÿ íàñ îñîáëèâ³ é íåïîâòîðí³, íàéäîðîæ÷³ íà ñâ³ò³. Òà â öüîìó âèïàäêó âñå â³ä òåáå çàëåæèòü. ßêùî òè íå áàæàºø, ìè íà âèõ³äí³ í³êîãî áðàòè íå áóäåìî. Ïðàâäà, ÿ íå õîò³â áè, ùîá ì³é ñèí âèðîñòàâ åãî¿ñòîì, ÿêèé çíåäîëåíèõ íå ïîøêîäóº. À õîò³â áè, ùîá â³í íàâ÷èâñÿ ëþäåé

ад

— Îñü, Ïåòþ, ìîëèëèñÿ ìè ç ìàìîþ óâåñü òèæäåíü, ³ Áîã ïîêëàâ íàì íà ñåðöå âçÿòè ç ³íòåðíàòó ÿêó-íåáóäü äèòèíó. Ñïî÷àòêó íà âèõ³äí³, à òàì, ìîæëèâî, ³ íàçîâñ³ì. ßê òè? ϳäòðèìóºø? ² âè çíàºòå, ÿ òóò ïîâ³âñÿ ÿê ñïðàâæíº ä³â÷èñüêî. Ñëüîçè ç î÷åé áðèçíóëè, êóëàêè ñòèñíóëèñÿ.

— Íå ï³äòðèìóþ! — âèïàëèâ. — ² ï³äòðèìóâàòè íå çáèðàþñÿ! ² äî ñåáå â ñïàëüíþ êèíóâñÿ. Âïàâ íà ë³æêî ïðÿìî â îäÿç³, ëåæó, ïëà÷ó. À òóò äâåð³ ðèïíóëè, ³ ÿñíî õòî — òàòî çàõîäèòü.

ГОТУЄМО САМОСТІЙНО

ñ Ìîð

üêà

ç³ðêà

íèöÿ,

êâà ìîð

Хлопчики та дівчатка! Напевно, ви читали біблійну історію про створення світу і знаєте, що в п’ятий день Бог створив птахів, риб і морських мешканців. Про це написано в першій книзі Біблії — Буття.

Ìîðñüêèé ðàâëèê: áàíàí, ê³â³, ìàëèíà, ïîëóíèöÿ

ñëèí ëÿ è, êð³ï, öèáó

к е ана о і х м х о о ря п ïîëó

ìà

Ä

óìàþ, ùî áóëî á ö³êàâî ïîáà÷èòè ìîðñüêèõ æèòåë³â. Çâè÷àéíî, íå êîæåí ³ç íàñ çìîæå ïîáóâàòè íà ìîð³ ï³ä ÷àñ ë³òí³õ êàí³êóë. Àëå íå âàðòî ñóìóâàòè! Ìè ç âàìè âäîìà ìîæåìî îðãàí³çóâàòè äëÿ ñåáå ³ ñâî¿õ äðóç³â çàõîïëþþ÷ó ìàíäð³âêó â ìîðñüêèé ñâ³ò ³ ïîçíàéîìèòèñÿ ³ç éîãî ìåøêàíöÿìè. À çðîáèòè öå çîâñ³ì íåâàæêî. Äàâàéòå ñïðîáóºìî? Âë³òêó äîñòàòíüî ñâ³æèõ îâî÷³â ³ ôðóêò³â, ÿê³ ³ çíàäîáëÿòüñÿ íàì ó íàø³é íåçâè÷àéí³é ìàíäð³âö³. Ç îã³ðêà âèéäå í³æíà ìåäóçà, ç ïîëóíèö³ — ìîðñüêà ç³ðêà, ç ê³â³

êâ à,

8

ð ìî , ä îð Ê è ò : ïîì³

×åðåïàõà: ê³â³, ìîðêâà, âèøíÿ, öèáóëÿ

Ðèáà: ìîðêâà, îã³ðîê, ìàñëèíè, çåëåíèé ãîðîøîê

ìîæíà çðîáèòè ÷åðåïàõó, ç ïîì³äîðà — êèòà ³ ðîçê³øíîãî êðàáà, ç ìîðêâèíêè — ðèáó. Ïðàâäà, ñèìïàòè÷íî âèéøëî?

Ìåäóçà: îã³ðîê, ìîðêâà, âèøíÿ

Òåêñò ³ ôîòî Õðèñòèíè Êóçüìåíêî solodke.com

Êðàá: ïîì³äîð, ìîðêâà, çåëåíèé ãîðîøîê

МАЙСТРУЄМО

тР Р о пII ч НА А р Иб Ибк кА Âèð³æ êâàäðàò ïî ïóíêòèðíèõ ë³í³ÿõ. Çà ìàëþíêîì-ñõåìîþ ñêëàäè ðèáêó.

5

2

6

7

8 10



1

9 3

4

9



10

Загадка

Свій дім я при собі ношу. І через те я завжди дома. Спішить додому — не спішу, Коли мене долає втома. З травинки — на доріжку, З квіточки — на щавлик… Обережненько ступай, Я — повільний …

_______________________ Рисунок Нины Королевич Малюнок Ніни Королевич

q. j.+?$

11

Дивовижний с в іт Ê

оли видається погожа днина, малий Антон під’їжджає своїм візком до воріт і довго дивиться на спортивний май- аби поговорити з Антоном, данчик, що через дорогу але частіше не звертають на від їхнього двору. Там, нього ніякої уваги. І Антон за майданчиком висо- у свої десять років добре чіє двоповерхова школа їх розуміє — у нього свій і старі акації обіч неї світ, а у них свій. До того ж у сквері, і сріблясті гострі Антон переконаний, що його верхи тополь шкільної алеї, світ куди цікавіший, ніж у а далі — дахи них, селищних Галина Скребньова селищних двохлопчаків, що поверхівок із «сателітками», зайняті футболом, ловлею що виблискують на сонці. риби, безцільним блуканням На самому ж майданчику околицями і час від часу хлопчаки ганяють м’яча, го- уроками. Його, Антонів світ лосно вигукують, сміються, такий різнобарвний, великий деколи підбігають до воріт, і захоплюючий. Звичайно, йому, як і усім іншим його одноліткам, дуже хочеться і за м’ячем побігати, і всі довколишні луги дослідити, і на велосипеді промчатись, та ще й так, щоб у вухах вітер висвистував, але все, що він може, — це сидіти у своєму інвалідному візку і дивитися з подвір’я на вулицю. І ніхто не знає, що коли Антон отак сидить і дивиться, він часто не помічає ні хлопців, ні школи за спортивним

12 майданчиком. Насправді він бачить перед своїми очима отой свій дивовижний світ: он посеред асфальтованої дороги їхнього провулку виріс широколистий подорожник, пробившись через вузеньку тріщину. На його запорошеному квітчастому стеблі жваво метушиться волохатий джміль із жовтим черевцем, щось вишукуючи. Антона змалечку вчили, що світ створив Бог, і він думає, як справді дивно Бог створив усе. Надзвичайно дивно. І те, що сам Антон, не відчуваючи своїх ніг, мусить сидіти у візку, хлопчина не вважає за найбільшу біду, бо Бог окрім ніг дав йому ще очі і стільки всього цікавого довкруг показує. Антон впевнений: ті, хто ходить, ніколи не зауважили б ні оцього джмеля, ні кущика подорожника, що десь знайшов силу вирости серед дороги. Ще Антон любить дивитися на небо, на хмари над верхівками тополь, любить, коли заходить солнце, вкриваючи все червінню, коли падає дощ, стікаючи потічками по стовбурах дерев у їхньому саду, по шибках вікон, обмиваючи листя й

квіти на клумбі посеред подвір’я. Він так приємно пахне, той дощ, і так все освіжує і оновлює. Хлопчині дивно, що на це так мало звертають уваги, бо заклопотані іншим, чимось важливим і невідкладним. І взагалі мало думають, наскільки все довкола гарне, приємне і таке різнобарвне. Його світ — це світ, що складається із барв веселки, безмежний світ радості й краси. І коли у Антона трапляються хвилини смутку, коли до його вуха долітає зневажливе чи образливе слово, він думає, що це схоже на чорну грозову хмару, що раптом заступила сонце і всю різнобарвність та красу вкрила холодною темрявою. Чому люди несуть цю темряву? Чому вони не хочуть бачити світла й краси, не хочуть відчути, що все, створене Вічним Богом, таке приємне й гарне і не треба його руйнувати? Не треба!

Малюнки автора

Антон, буває, плаче, коли ніхто не бачить його. Він плаче мовчки, дивлячись на клаптик неба за вікном, і просить Ісуса, Який помирав за всіх, щоб Він відкрив очі тим, хто в темряві, хто покриває все довкруг себе грозовими хмарами, хто говорить зле слово і робить злі вчинки, щоб вони побачили красу його світу, щоб вони відчули те, що відчуває він, малий хлопчина, прикутий до інвалідного візка.

ДАВАЙ ПОГОВОРИМО

ПРИМИРИСЯ З С АМ ИМ С ОБ ОЮ Тетяна Липницька

Ï

ðèâ³ò! Ó òåáå º àðêóø ïàïåðó ³ ôëîìàñòåð? ×óäîâî! Çàðàç ìè ç òîáîþ òðîõè ïîìàëþºìî. Íàìàëþºìî òâ³é ïîðòðåò íåçâè÷àéíèì ñïîñîáîì: ÿ íàçèâàòèìó ÷àñòèíè îáëè÷÷ÿ, à òè — çîáðàæàòèìåø ¿õ íà ïàïåð³, àëå ìàëþâàòèìåø ³ç çàïëþùåíèìè î÷èìà.. Çãîäà? Òîä³ ðîçïî÷èíàºìî. Îòæå, íàéïåðøå ìàëþºìî í³ñ. ×îìó î÷ ñàìå í³ñ? Òàê öå æ â³í ïåðøèì íàìàãàºòüñÿ âñóíóòèñÿ â óñ³ ñïðàâè. Òåïåð ìàëþºìî ïðàâå âóõî. Òåïåð ë³âå îêî. Òè íå ï³äãëÿäàºø? Äîáðå. À çàðàç — ðîò. Ïîò³ì ë³âå âóõî ³ ïðàâå îêî. ×óäîâî! Òåïåð ìàëþºìî îâàë îáëè÷÷ÿ. ³äòàê — áðîâè é ï³äáîð³ääÿ. Ìîëîäåöü! Ó òåáå íåïîãàíî âèõîäèòü! Ìàëþºìî ⳿. Òåïåð ùîêè. Çàëèøèëàñÿ ò³ëüêè çà÷³ñêà. Ãîòîâî! Ìîæåø ðîçïëþùèòè î÷³.

Òîá³ ïîäîáàºòüñÿ òâ³é ìàëþíîê? ßê íà ìåíå, âèéøëî êóìåäíî! Ò³ëüêè öå íå òâ³é ïîðòðåò, à ïðîñòî ñì³øíà êàðòèíêà. Âîíà íå ìຠí³÷îãî ñï³ëüíîãî ç òâî¿ì ãàðíèì îáëè÷÷ÿì. Çíàºø, öå äóæå äîáðå, ùî Áîã îñîáèñòî çàéìàâñÿ ñòâîðåííÿì ëþäåé, à íå äîâ³ðèâ ö³º¿ â³äïîâ³äàëüíî¿ ñïðàâè êîìóñü ³íøîìó. Óÿâëÿºø, ùî ìîãëî âèéòè? Íå âèêëþ÷åíî, ùî ìè ç òîáîþ áóëè á ñõîæ³ íà öþ íàìàëüîâàíó íàîñë³ï êàðèêàòóðó. Äîáðå, ùî íàñ ïðèäóìàâ ³ ñòâîðèâ Áîã! ³í íàéãåí³àëüí³øèé ó ñâ³ò³ Õóäîæíèê ³ Äèçàéíåð, òîìó ìè ç òîáîþ âèéøëè äóæå íàâ³òü ñèì-

ïàòè÷íèìè. Ïîäèâèñÿ íà ñâî¿ î÷³. Òàêèõ î÷åé íåìàº í³ â êîãî ó ñâ³ò³! À í³ñ! Òè ðàí³øå çàóâàæóâàâ, ÿêèé ÷àð³âíèé ó òåáå íîñèê?! Ïîãîäüñÿ, â³í íàáàãàòî êðàùèé â³ä òîãî, ùî íà òâîºìó ìàëþíêó. Ó òåáå º âñ³ ï³äñòàâè ìèëóâàòèñÿ ñîáîþ. Ò³ëüêè íå çàçíàâàéñÿ, òîìó ùî öå Áîã ïîäàðóâàâ òîá³ òàêó çîâí³øí³ñòü ³ òâ çàñëóãè â öüîìó íåìàº. Ïðîñòî ðàä³é ³ â³ä óñüîãî ñåðöÿ äÿêóé ñâîºìó Òâîðöåâ³. À çàðàç ÿ õî÷ó çàïèòàòè òåáå îñü ïðî ùî: òè ó ìèð³ ç ñàìèì ñîáîþ? Çäîãàäóþñÿ, ùî ìîº çàïèòàííÿ âèäàñòüñÿ òîá³ äèâíèì. Çàðàç ïîÿñíþ, ùî ÿ ìàëà íà óâàç³. Ñïðàâà â òîìó,

ùî â êîæíîìó ç íàñ æèâå äóæå ìàëåíüêèé, àëå äóæå ïîãàíåíüêèé ÷îëîâ³÷îê. ²ì’ÿ â íüîãî òàêå æ íåçóãàðíå, ÿê ³ â³í ñàì. Éîãî çâóòü Íåâäîâîëåííÿ. ³í çàâæäè ÷èìîñü íåçàäîâîëåíèé. Éîìó çàâæäè ùîñü íå ïîäîáàºòüñÿ. ³í óâåñü ÷àñ õî÷å ÷îãîñü ³íøîãî.

Càìå â³í ï³äáóðþº òåáå áóòè íåçàäîâîëåíèì ñîáîþ ³ íàâêîëèøí³ìè. Òåïåð òè ðîçó쳺ø, ÷îìó ÿ ïîñòàâèëà òîá³ çàïèòàííÿ: ÷è ó ìèð³ òè ç ñàìèì ñîáîþ? ²íàêøå êàæó÷è, ÿ õîò³ëà çàïèòàòè: ÷è ÷àñòî Íåâäîâîëåííÿ çìóøóº òåáå äóòèñÿ íà ñåáå é íà âåñü íàâêîëèøí³é ñâ³ò? dzçíàéñÿ, àäæå áóâຠòàê: Íåâäîâîëåííÿ áåðå

ãîðó, ³ òè õîäèø ïîõíþïëåíèé ³ ðîçäðàòîâàíèé? Ó ìåíå òåæ òàê áóâàº. Íàì ç òîáîþ çîâñ³ì íå ïîäîáàºòüñÿ òàêèé íàñòð³é, ïðàâäà? Ìè á ç ðàä³ñòþ ïðîãíàòè Íåâäîâîëåííÿ, òà âîíî í³çàùî íå ïîãîäæóºòüñÿ çàëèøàòè íàøó êîìïàí³þ. Ùî æ ðîáèòè? Ùîá ïåðåìîãòè Íåâäîâîëåííÿ, òîá³ ïîòð³áíî äåùî ïðî íüîãî çíàòè: êîëè âîíî íàðîäèëîñÿ? ç êèì äðóæèòü? ÷îãî íàéá³ëüøå áî¿òüñÿ? Äàâàé ñïðîáóºìî ðîç³áðàòèñÿ â öèõ ïèòàííÿõ. Ñïî÷àòêó ç’ÿñóºìî, êîëè é äå Íåâäîâîëåííÿ íàðîäèëîñÿ. Ïðî öå ãîâîðèòü Á³áë³ÿ. Ïðî÷èòàé òåêñò ³ç êíèãè Áóòòÿ, 3:16, ³ âèêîíàé çàâäàííÿ. ÇÀÂÄÀÍÍß 1. Äîïèøè ðå÷åííÿ. Ïåðøèìè íåâäîâîëåííÿ âèÿâèëè ________________ ³ ________________ .

13

14 ÇÀÂÄÀÍÍß 2. ϳäêðåñëè ïðàâèëüíó â³äïîâ³äü. Ïåðø³ ëþäè áóëè íåçàäîâîëåí³  ïîãîäîþ;  òèì, ùî ¿ì äîâîäèëîñÿ áàãàòî ïðàöþâàòè;  òèì, ùî âîíè íå òàê³ ðîçóìí³, ÿê Áîã. Îòæå, ìè ç’ÿñóâàëè, ùî ñïî÷àòêó Íåâäîâîëåííÿ ç³ïñóâàëî Àäàìà òà ªâó, òàê ùî âîíè çàõîò³ëè áóòè ð³âíèìè Áîãîâ³. Íàïèøè, äî ÿêîãî â÷èíêó Íåâäîâîëåííÿ ïðèâåëî ïåðøèõ ëþäåé: ___________________ Áà÷èø, ÿê óñå ñåðéîçíî? Íåâäîâîëåííÿ ìîæå ñòàòè ïðè÷èíîþ ãð³õà. Ñàìå ÷åðåç íüîãî ïåðø³ ëþäè çãð³øèëè é áóëè âèãíàí³ ç ðàþ. Íåâäîâîëåííÿ Àäàìà òà ªâè ïåðåäàëîñÿ â ñïàäîê ³ íàì ç òîáîþ. Âîíî íàä³éíî âëàøòóâàëîñÿ âñåðåäèí³ íàñ ³ òåïåð ñèëêóºòüñÿ ç³ïñóâàòè íàì íàñòð³é. ßêîñü ó ïàðêó ÿ ïîáà÷èëà ðóäîâîëîñó ä³â÷èíêó ïðèáëèçíî òâîãî â³êó. Âîíà ñèä³ëà

íà ëàâ³ é ã³ðêî ïëàêàëà. ß ïîäóìàëà, ùî ç íåþ, ìàáóòü, òðàïèëîñÿ ùîñü æàõëèâå, ³ ïðèñ³ëà ïîðó÷ ³ç íåþ. «Ðîçêàæè, ùî â³äáóëîñÿ, ³ ÿ ñïðîáóþ òîá³ äîïîìîãòè», — ïðîìîâèëà ÿ é ïðîñòÿãíóëà ä³â÷èíö³ íîñîâè÷îê. Õî÷åø ä³çíàòèñÿ, ùî òðàïèëîñÿ â ö³º¿ öàð³âíè-íåñì³ÿíè? Äóìàºø, âîíà îäåðæàëà äâ³éêó ³ áîÿëàñÿ ïîêàðàííÿ? Àáî çàãóáèâñÿ ¿¿ óëþáëåíèé ïåñèê? ͳ÷îãî ïîä³áíîãî! ijâ÷èíêó ïðîñòî íå âëàøòîâóâàâ êîë³ð ¿¿ âîëîññÿ. ² öå «ãîðå» âîíà çàëèâàëà íàéñïðàâæí³ñ³íüêèìè ñë³çüìè.

— Ó ìåíå âåñíÿ-à-àíêè, — ñõëèïóâàëà ä³â÷èíêà. — ß ðóäà-à-à.

— À îñü ³ íåïðàâäà! — îáóðèëàñÿ ÿ. — ² íå ðóäà òè çîâñ³ì! Òè — çîëîòà! À ìåí³ çîëîòîãî êîëüîðó íå ä³ñòàëîñÿ, òîìó ìîº âîëîññÿ êîðè÷íåâå, ÿê øîêîëàä. Äàâàé òåïåð ïëàêàòè ðàçîì. Îò óæå öå Íåâäîâîëåííÿ! Âîíî ðîáèòü íåùàñíèì êîæíîãî, äî êîãî ïðèõîäèòü. Âîíî ìîæå äîâåñòè äî ñë³ç íàâ³òü ÷åðåç òàêó äð³áíèöþ, ÿê ëàñòîâèííÿ. À ìåí³, ç³çíàòèñÿ, âåñíÿíêè äóæå íàâ³òü ïîäîáàþòüñÿ. ² ÿ çîâñ³ì íå ïðîòè ìàòè ¿õ íà âëàñíîìó íîñ³. À òîá³ ÷àñòî íàäîêó÷ຠÍåâäîâîëåííÿ? Ïîäóìàé, ùî òîá³ íàéá³ëüøå íå ïîäîáàºòüñÿ? Ìîæëèâî, òè íåçàäîâîëåíèé ñâîºþ çîâí³øí³ñòþ? Àáî æ òîá³ íå äî âïîäîáè òâîÿ ñ³ì’ÿ? ×è òè ñîðîì’ÿçëèâèé

³ áîÿçêèé? À ìîæå, òè ââàæàºø, ùî í³êîìó äî òåáå íåìຠä³ëà, ùî í³õòî òåáå íå ëþáèòü? Ìîæëèâî, òîá³ âçàãàë³ õî÷åòüñÿ ñòàòè êèìîñü ³íøèì?

Íàïèøè íà çâîðîò³ ñâîãî ìàëþíêà âñå, ùî òîá³ íå ïîäîáàºòüñÿ. Ñì³ëèâ³øå, àäæå òâî¿õ çàïèñ³â í³õòî íå ïîáà÷èòü. Íàâ³òü ÿ íå äèâèòèìóñÿ. Íàïèøè, ùî òåáå òóðáóº. Òàê òè çìîæåø á³ëüøå ä³çíàòèñÿ ïðî ñâîº Íåâäîâîëåííÿ é øâèäøå âïîðàòèñÿ ç íèì.  Ïî-ïåðøå, çíàé, ùî ç Íåâäîâîëåííÿì âàæêî áîðîòèñÿ ñàìîìó. Ñïðîáóé çíàéòè ãàðíîãî äðóãà, ÿêèé çìîæå òîá³ â öüîìó äîïîìîãòè. Íàéêðàùèé ñïîñ³á çíàéòè äðóãà — ñàìîìó ñòàòè õîðîøèì äðóãîì. Ñïðàâæí³é äðóã — òîé, õòî ïðèéìຠòåáå òàêèì, ÿêèé òè º, ç óñ³ìà òâî¿ìè íåäîë³êàìè, ³ òîá³ íå ïîòð³áíî áóòè ñóïåðãàðíèì ³ ñóïåððîçóìíèì, ùîá ïîäîáàòèñÿ éîìó. Ìîëèñÿ Áîãîâ³, ùîá ³í ïîñëàâ òîá³ ãàðíèõ äðóç³â.  Ïî-äðóãå, ïàì’ÿòàé, ùî òè íå ñàìîòí³é. Áàãàòî õòî ïåðåæèâຠòàê³ æ íåùàñòÿ, ÿê ³ òè. Âîíè ñóìóþòü, â³ä÷óâàþòü îáðàçó, ã³ðêîòó é ñàìîòí³ñòü. Âîíè áóâàþòü òàê ñàìî íåâïåâíåíèìè â ñîá³, ÿê ³ òè. ͳêîëè íå íàñì³õàéñÿ ³ íå êåïêóé ç ³íøèõ. Áóäü óâàæíèì ³ äðóæåëþáíèì. Íàâ÷èñÿ çàõèùàòè ³íøèõ, ³

âîíè áóäóòü òå æ ñàìå ðîáèòè äëÿ òåáå. ßêùî òè áóäåø ïî-äðóæíüîìó ñòàâèòèñÿ äî ëþäåé, âîíè çàïàì’ÿòàþòü öå ³ íàìàãàòèìóòüñÿ òîá³ â³ääÿ÷èòè. Òè íàâ³òü íå óÿâëÿºø, ñê³ëüêè äðóç³â ìîæíà çíàéòè, ïðîñòî âèÿâèâøè ¿ì ñâîº ðîçóì³ííÿ ³ ï³äòðèìêó ó âàæêó õâèëèíó. Íàìàãàéñÿ áóòè äðóãîì äëÿ òèõ, õòî ñàìîòí³é.  Ïî-òðåòº, ðîáè òå, ùî â òåáå äîáðå âèõîäèòü. Ñâî¿ ñëàáê³ ñòîðîíè, ÿê³ òåáå íàéá³ëüøå òóðáóþòü, òè ìîæåø çð³âíîâàæèòè íàÿâíèìè â òåáå òàëàíòàìè òà çä³áíîñòÿìè. Íå âñ³ ìîæóòü áóòè íàéïîïóëÿðí³øîþ ëþäèíîþ â øêîë³ àáî ó äâîð³. Íå õâèëþéñÿ ç öüîãî ïðèâîäó, êðàùå ñêàæè ñîá³: «Íó é ùî! Íå îäèí ÿ ñòðàæäàþ â³ä öüîãî, ³ öå íå ãîëîâíå. ß êðàùå ñêîíöåíòðóþ çóñèëëÿ íà òîìó, ùî ó ìåíå äîáðå âèõîäèòü. ß íàâ÷óñÿ ãðàòè íà ï³àí³íî, àáî ïî÷íó äîáðå â÷èòèñÿ, àáî ñïðîáóþ çíàéòè áàãàòî äðóç³â, àáî íàâ÷óñÿ äîáðå

15

êàòàòèñÿ íà ðîëèêàõ, íàìàãàòèìóñü áóòè ïðèºìíèì ó ñï³ëêóâàíí³, íàâ÷óñÿ ãðàòè â òåí³ñ, àáî áóäó ìàëþâàòè, ïèñàòè â³ðø³ é îïîâ³äàííÿ, àáî ñòàíó ãàðíèì êóõàðåì». Ðîçâèâàé ó ñîá³ çä³áíîñò³, ÿêèìè òè ì³ã áè ïèøàòèñÿ, ³ ïîñòóïîâî òè ñòàíåø êðàùå ñòàâèòèñÿ äî ñåáå ³ ìåíøå âèÿâëÿòè íåâäîâîëåííÿ.  óñüîìó ñâ³ò³ ò³ëüêè îäíà Ëþäèíà çìîãëà ïðîòèñòîÿòè Íåâäîâîëåííþ. Íàïåâíî, òè âæå çäîãàäàâñÿ, ùî ÿ ìàþ íà óâàç³ ²ñóñà Õðèñòà. Äóìàºø, ³í áóâ ñóïåðìåíîì ³ â Íüîãî íå áóëî ïðè÷èí äëÿ íåâäîâîëåííÿ? ͳ÷îãî ïîä³áíîãî! Òè ïàì’ÿòàºø, äå íàðîäèâñÿ ²ñóñ? Òàê, ó õë³âó, íåçàòèøíîìó ³ áðóäíîìó. Óÿâè, íà íåá³ Ñèíîâ³ Áîãà ïîêëîíÿëîñÿ íåçë³÷åííå âî¿íñòâî àíãåë³â, à íà çåìë³ äëÿ Íüîãî íå çíàéøëîñÿ íàâ³òü ê³ìíàòè. Áàòüêè ²ñóñà áóëè á³äíèìè. Âîíè íå ìîãëè êóïèòè ñâîºìó Ñèíîâ³ ãàðíèõ ³ãðàøîê ³ ìîäíîãî îäÿãó, ÿê³ ìàºø òè. ²ñóñ ì³ã áóòè íåçà-

äîâîëåíèì Ñâîºþ íàö³îíàëüí³ñòþ. Àäæå ³í íàëåæàâ äî ºâðåéñüêîãî íàðîäó, ÿêèé ó òîé ÷àñ áóâ ïîíåâîëåíèé ðèìëÿíàìè. Äóìàºø, ²ñóñîâ³ íå äîâîäèëîñÿ âèñëóõîâóâàòè ãëóçóâàííÿ â³ä Ñâî¿õ îäíîë³òê³â? Ñóìí³âàþñÿ. Õëîïö³ ó äâîð³, íàïåâíî, òàê ñàìî «íàãîðîäæóâàëè» ²ñóñà ïð³çâèñüêàìè, ÿê öå ðîáëÿòü òâî¿ çíàéîì³. Ìîæëèâî, ïðèÿòåë³ íàçèâàëè Éîãî «ñâÿòåííèêîì», òîìó ùî ³í í³êîëè íå áðàâ ó÷àñò³ ó ¿õí³õ ñóìí³âíèõ âèò³âêàõ. Áà÷èø, ñê³ëüêè ïðè÷èí äëÿ íåâäîâîëåííÿ áóëî â ²ñóñà? Àëå ³í í³êîëè í³ íà ùî íå ñêàðæèâñÿ. Íàâ³òü òîä³, êîëè çàçäð³ñí³ ôàðèñå¿ çâåëè íà Íüîãî íàêëåï ³ çàñóäèëè íà ñìåðòü. ³í ìóæíüî é òåðïëÿ÷å çíîñèâ óñ³ íåãàðàçäè. Íåâäîâîëåííÿ æîäíîãî ðàçó íå çäîáóëî ïåðåìîãè íàä Õðèñòîì, õî÷à Éîìó ÷àñòî áóëî íàáàãàòî âàæ÷å, í³æ òîá³. ²ñóñ ðîçó쳺 òâî¿ ïåðåæèâàííÿ. Éîìó â³äîì³ âñ³ òâî¿ ñòðàõè, îáðàçè, íåâäîâîëåííÿ, ÿê³ òè õîâàºø ó ñîá³ é äóìàºø, ùî í³õòî ïðî íèõ íàâ³òü íå çäîãàäóºòüñÿ. ³í çàâæäè ïîðó÷. ³í ïîðó÷ ³ òîä³, êîëè ñëüîçèíêè òèõî êîòÿòüñÿ ïî òâî¿õ ùîêàõ, êîëè òè ñóìóºø, êîëè òîá³ ñàìîòíüî. ²ñóñ ñóìóº ðàçîì ³ç òîáîþ. ³í ëþáèòü òåáå òàêèì, ÿê òè º, ç óñ³ìà òâî¿ìè äîñòî¿íñòâàìè é íå-

äîë³êàìè, çä³áíîñòÿìè ³ ñëàáêîñòÿìè. Òè äëÿ Íüîãî — óí³êàëüíèé, äîðîãîö³ííèé ³ ð³äíèé. Õî÷ó ñêàçàòè òîá³ ùå îñü ùî: Íåâäîâîëåííÿ í³êîëè íå ïðèõîäèòü îäíå. Çà íèì íåîäì³ííî óâ’ÿçóþòüñÿ éîãî ïðèÿòåë³: Çë³ñòü, Ïðèãí³÷åí³ñòü, Áðóòàëüí³ñòü, Ðîçïà÷, Íåïåâí³ñòü, Óðàçëèâ³ñòü, Áîÿçê³ñòü, Çíåâ³ðà, Áóðêîòëèâ³ñòü, Äðàò³âëèâ³ñòü. Äóìàþ, ç áàãàòüìà ³ç íèõ òè çíàéîìèé. Íàìàëþé íà àðêóø³ ïàïåðó Íåâäîâîëåííÿ ³ éîãî ñóïóòíèê³â. Äîáðå çàïàì’ÿòàé, ÿê³ âîíè íà âèãëÿä, àäæå êîëè òè ÷èìîñü íåçàäîâîëåíèé, òè ñòàºø ñõîæèì íà ö³ ãðèìàñè. À öå ùå ã³ðøå, í³æ òâ³é ìàëþíîê íàîñë³ï. Ïîïðîñè Áîãà çì³íèòè òâ³é õàðàêòåð, ³ òîä³ ç òâîãî îáëè÷÷ÿ çíèêíóòü óñ³ ñë³äè íåâäîâîëåííÿ ³ éîãî ïðèÿòåë³â; òè çàñÿºø ðàä³ñòþ, äîáðîçè÷ëèâ³ñòþ, ïîäÿêîþ ³ êðàñîþ. Çàâæäè ïàì’ÿòàé, òè — Áîæà ëþäèíà, ÿêà íå çîáîâ’ÿçàíà ï³äêîðÿòèñÿ Íåâäîâîëåííþ. Ãîñïîäü ³ç òîáîþ, òîìó òè ïîâèíåí ³ ìîæåø ïåðåìàãàòè Íåâäîâîëåííÿ. ² íàîñòàíîê, ÿ õî÷ó íàãàäàòè òîá³ êàçêó Ãàíñà Êð³ñò³àíà Àíäåðñåíà «Áðèäêå êà÷åíÿ». Òè ïàì’ÿòàºø, ÷îìó êà÷åíÿ áóëî òàêèì íåùàñíèì? Òîìó ùî âñ³ ìåøêàíö³ ïòàøèíîãî äâîðó íàñì³õàëèñÿ ç íüîãî. Îñóä ñòàðî¿ ïîâàæíî¿ êà÷êè, ãëóçóâàííÿ êðèêëèâèõ êóðåé, ñòóñàíè ñàìîâäîâîëåíèõ ³íäè÷îê — óñå öå äóæå

çàñìó÷óâàëî íåùàñíîãî ìàëþêà. Êà÷åíÿ çîâñ³ì çàæóðèëîñÿ. Âîíî ïî÷óâàëî ñåáå ïîòâîðíèì, í³ê÷åìíèì, íåçäàòíèì ñïîäîáàòèñÿ íàâêîëèøí³ì. Òàê òðèâàëî äîòè, ïîêè âîíî íå çóñòð³ëî ïðåêðàñíèõ á³ëîñí³æíèõ ëåáåä³â. Âîíè é äîïîìîãëè ìàëÿò³ çðîçóì³òè, õòî âîíî íàñïðàâä³. Áðèäêå êà÷åíÿ áóëî ëåáåäåì. Âîíî íå áóëî ñõîæèì í³ íà êóðêó, í³ íà ³íäèêà, í³ íà êà÷êó, òîìó äîìàøí³ ïòàõè é íå ïðèéìàëè éîãî. Òè — óëþáëåíå äèòÿ Áîãà, òîìó íå ïîâèíåí áóòè ñõîæèì íà Íåâäîâîëåííÿ ³ éîãî ïðèÿòåë³â. Íàñòóïíîãî ðàçó, ÿê ò³ëüêè Íåâäîâîëåííÿ ïî÷íå êàçàòè òîá³, ùî òè íåãàðíèé àáî íåçãðàáíèé, ùî äî òåáå í³êîìó íåìຠä³ëà, ñì³ëèâî â³äïîâ³äàé: «ß íå áóäó ñóìóâàòè é ï³ääàâàòèñÿ Íåâäîâîëåííþ! ß ðàä³òèìó, òîìó ùî ìåíå ö³íóº Ñàì Âåðõîâíèé Ïðàâèòåëü âñåñâ³òó! Ìåíå ëþáèòü ²ñóñ! Óñå ³íøå íå âàæëèâî!» ßêùî òè òàê äóìàòèìåø ³ ïðîñèòèìåø Áîãà äîïîìîãòè òîá³, Íåâäîâîëåííÿ âòå÷å ãåòü. Íå ñóìí³âàéñÿ â öüîìó. ßêùî ó Áîãà âèñòà÷ຠìîãóòíîñò³ êåðóâàòè óñ³ì ñâ³òîì, òî âïîðàòèñÿ ³ç òâî¿ì Íåâäîâîëåííÿì äëÿ Íüîãî íåñêëàäíî.

16 À òåïåð âèêèíü ìàëþíîê, ÿêèé òè ìàëþâàâ íàîñë³ï ³ íà ÿêîìó ïèñàâ òå, ùî òåáå íå âëàøòîâóº. Ìè çàðàç âèãîòîâèìî ³íøèé ïîðòðåò. Äëÿ öüîãî òîá³ çíàäîáëÿòüñÿ:  àðêóø êàðòîíó 14 x 14 ñì;  ãîðîõ;  êëåé;  êâàñîëÿ êâàñîëÿ;  ìàêàðîíè;  ïåðëîâà ³ ïøîíÿíà êðóïè. êðóïè

Хід роботи: Ñïî÷àòêó íàìàëþé íà êàðòîí³ îâàë îáëè÷÷ÿ. Çâåðõó ïðèêëåé ìàêàðîíè. Öå òâîÿ çà÷³ñêà. Î÷³ ìîæíà âèêëàñòè ç ãîðîõó, ðîò — ³ç êâàñîë³ àáî êðóï. ͳñ çìàéñòðóé ³ç ïåðëîâêè. À äëÿ âåñíÿíîê, ÿêùî âîíè â òåáå º, çãîäèòüñÿ ïøîíî. Ãîëîâíå — âñå öå ãàðíåíüêî ïðèêëåé, ùîá òâ³é ïîðòðåò çáåð³ãñÿ íàäîâãî.

Ñâ³é ïîðòðåò ðîçì³ñòè íà ö³é ñòîð³íö³. ³í ìàòèìå ùå êðàùå âèãëÿä, ÿêùî òè ïîì³ñòèø éîãî â ðàìêó. Ðàìêó ìîæíà âèãîòîâèòè, âèêîðèñòîâóþ÷è ò³ æ ñàì³ ìàòåð³àëè àáî ìàêàðîíè ð³çíèõ âèä³â.

Öåé ïîðòðåò ìåí³ ïîäîáàºòüñÿ íàáàãàòî á³ëüøå â³ä ïîïåðåäíüîãî. Íåõàé â³í íàãàäóº òîá³ ïðî òå, ùî áåç Íåâäîâîëåííÿ òè íàáàãàòî ñèìïàòè÷í³øèé. Малюнки Алли Алексєєвої

МАЙСТРУЄМО

Ñ

ходи Якова — це історична народна іграшка, виготовлена з дерев’яних брусків, з’єднаних стрічками. Коли тримаєш сходи за один кінець, бруски один за одним каскадом спадають униз. Іграшка називається сходами Якова, тому що спадаючі бруски чимось нагадують сон біблійного патріарха Якова, який бачив драбину, що сягала неба, по якій виходили й сходили ангели (Бут. 28:12). Існує багато припущень, коли з’явилася ця іграшка. Відомо, що діти найперших поселенців в Америці мали ці іграшки. Через біблійну аналогію й тому що «сходи Якова» не створюють шуму, дітям дозволялося гратися цією іграшкою навіть у МАТЕРІАЛИ неділю.

С Х

О

И Д

Я

• 12 äåðåâ’ÿíèõ áðóñê³â 5 õ 50 õ 70 ìì (ìîæíà âèêîðèñòàòè ôàíåðó àáî öóïêèé êàðòîí) • Íîæèö³ • Êëåé ÏÂÀ • Òðè àòëàñí³ ñòð³÷êè øèðèíîþ 5-8 ìì ³ äîâæèíîþ ïî 85 ñì.

В О К

А

4 Повторіть друге та третє завдання і склейте ще чотири

стрічок і зверху прикладіть і притисніть другий брусок.

5 2

пари брусків, підрізавши стрічки, як показано на фото 6. Прикладіть зверху важку книгу, поки клей не висохне.

Покладіть стрічки так, як зображено на фото 3.

6 3 1 ІНСТРУКЦІЯ

Змастіть один дерев’яний брусок клеєм. Приклейте три стрічки так, як зображено на фото 1. Нанесіть клей поверх

Поверх стрічок покладіть наступний брусок. Притримуючи брусок, обережно підтягніть стрічки, щоб вони не провисали на торцях, але не затягуйте їх занадто туго. Змастіть брусок клеєм, покладіть наверх стрічки. Нанесіть клей поверх стрічок і покладіть зверху наступний брусок.

Щоб почати рух сходами, візьміть верхній брусок і плавно рухайте ним вниз і вгору. Бажаю успіхів. Дядя Міша

7

17

18

Ó

класі, де навчався Альоша, у дітвори було незвичайне захоплення. Усі до одного хлопці любили майструвати кораблики з дерева. Ці кораблики були точнісінько як справжні, тільки дуже маленькі. Їх навіть можна було пускати на воду, і вони плавали, адже

Альоша теж майстрував кораблі. Та вони у нього не виходили. Але ж Альоша дуже старався! Він випрошував у батьків гроші на хороші матеріали для корабликів, навіть придбав спеціальний інструмент, — і все одно у нього нічого не виходило! Хлопчина цілими днями

на ставок. Його друзі знали, що у нього ніколи нічого не виходило, і ще здалека гукали до Альоші: — Ну що, Льохо, діставай свою каракатицю! Побачимо, як вона потоне! Альоша виймав свій корабель і, хвилюючись, пускав його по воді. Та корабель, трохи погойдавшись

вторювалося знову й знову. Альошині батьки були віруючими. Вони постійно ходили до церкви і брали з собою Альошу. Якось у недільній школі Альоша почув одну історію з Біблії. Вчителька розповідала про Анну, у якої не було дітей. Одного разу Анна помолила-

К О Р А Б Л ИК Андрій Дешкевич

на воді, перекидався догори дном. Хлопці весело жартували: «Твій кораблик чудово плаває догори дном!» Альоша повертався додому за-

виготовляли їх зі спеціальної дуже легкої деревини. Часто, якщо дозволяла погода, хлопці збиралися біля міського ставка й пускали свої вироби по воді. Іноді вони навіть улаштовували справжні перегони між корабликами!

вирізував деталі для кораблика, потім старанно склеював їх особливим клеєм. Однак часто деталі не відповідали одна одній за розміром. Та коли Альоші все ж таки вдавалося все правильно зробити, він ніс свій корабель

смучений. Він зачинявся у своїй кімнаті і багато разів повторював собі, що ніколи більше не морочитиметься з корабликами! Проте минав тиждень-другий, і Альоша, не витримуючи, діставав свої інструменти. Так по-

ся і пообіцяла Богові, що коли Він дасть їй сина, то вона посвятить його Господу. Бог почув молитву і виконав прохання Анни. Невдовзі у Анни народився син, і коли він підріс, жінка відвела його до храму і віддала

ЩО РОБИТИ

на виховання священикам. Того хлопчика звали Самуїлом; коли він виріс, став великим пророком. Ця історія пройняла Альошу до самого серця. Повернувшись додому, він довго міркував про те, що почув у недільній школі. Коли настала пора лягати спати, Альоша помолився Богові: — Дорогий Ісусе! Якщо Ти допомо-

жеш мені зробити справді хороший кораблик, я подарую його Тобі! Минуло декілька днів після молитви, і одного разу Альоша почув у своєму серці голос, що спонукав його намалювати кораблик.

«Але ж я не вмію малювати!» — подумав Альоша. «Нічого, Я допоможу тобі», — немовби почув хлопчик у своєму серці. І Альоша зрозумів, що з ним розмовляє Сам Бог! Він узяв олівець і почав малювати. Здавалося, ніби йому хтось допомагає. І він справді намалював чудовий корабель! От якби зробити корабель за цим малюнком!.. «Та навряд чи у мене вийде…»

— засумнівався Альоша. «Я тобі допоможу», — знову заспокоїв хлопчика той самий голос у серці. Альоша ліг спати. Вранці йому не потрібно було йти до школи, і він узявся майструвати кораблик. І хлопчик знову відчував, ніби йому хтось допомагає. Все у Альоші виходило акуратно й чудово. Усі деталі співпали одна з одною і дуже добре й міцно склеїлися! Коли роботу було завершено, Альоша поклав кораблик у пакет і поніс його на ставок. Там

вже зібралися хлопці. Вони за звичкою почали глузувати з Альоші: — Ану ж бо діставай, що у тебе там є! Зараз ми подивимося на твій виріб! Альоша обережно вийняв з пакета свій кораблик. Усі хлопці здивовано змовкли, бо вони ніколи не бачили такого гарного вітрильника. Альоша опустив свій витвір на воду. І кораблик, упевнено

Якось до ставка підвезли хлопчика в інвалідному візочку. Хлопчика звали Вітя. Вітя був дуже хворий і не міг сам ходити через слабість, тому його возили на спеціальному візку. Вітя часто дивився, як хлопчаки запускають свої кораблики, та, на жаль, через хворобу він споглядав за цим лише здалеку. Альоша не раз бачив Вітю, та ніколи про нього не думав.

погойдуючись, тихенько поплив, підхоплений лагідним вітерцем. Альоша був неймовірно щасливий! А хлопцям ніби мову відібрало. Щодня Альоша ходив на ставок пускати свій кораблик, адже його вітрильнику не було рівних!

Однак того дня Альоша відчув усередині себе знайомий голос, який промовив до нього: «Бачиш цього хлопчика? Підійди і подаруй йому свій кораблик!» — «Як? Віддати Віті мій найкращий кораблик!? Та ж він навіть не зможе гратися з

19

Малюнки Софії Андріюк

20 ним! А може, мій подарунок хоч трохи потішить Вітю…» І Альоша згадав про свою обіцянку Богові і зрозумів, що Бог просить виконати її! Альоша дуже переживав! Адже незважаючи ні на що він не хотів розлучатися з корабликом. Альоша сів під деревом і задумався. «Кораблик, звичайно, чудовий, я такий більше не зможу зробити. Але ж і Віті дуже погано. Він серйозно хворий, у нього немає друзів, він дуже самотній! Йому набагато гірше, ніж мені!» Альоша узяв свій кораблик і рушив до хлопчика у візку.

— Мені?! — здивувався Вітя.

— Так, тобі.

— Але чому!? — Вітя був вражений.

— Просто я дуже хочу зробити тобі приємність!

— Дякую! Щиро тобі дякую! Мені ніхто ніколи не робив таких подарунків! Вітя був дуже щасливий. Він раптом відчув величезний

друзями. Він уже звик до того, що у нього немає його улюбленого вітрильника… І раптом він побачив Вітю. Проте Вітя з’явився не на візку, як завжди, — його під руку вела мама. А ще за тиждень Вітя прийшов до ставка сам! Без допомоги! Він приніс кораблик, і вони разом

Трохи згодом одного вечора під час молитви Альоша раптом почув в серці знайомий голос: «Альошо, візьми олівець і намалюй вітрильника. А потім можеш узяти інструменти і зробити новий корабель! Якщо хочеш, звичайно». Альоша зрозумів, що Бог знову гово-

— Здрастуй, Вітю!

— просто сказав Альоша.

— Здрастуй! — сказав Вітя. — Це твій кораблик?

— Так, мій.

— Чудовий кораблик, я бачив, як він плаває! Ти сам його зробив?

— Майже, — всміхнувся Альоша і потому промовив: — Я дарую його тобі!

прилив радості і сил! Мама, яка привезла Вітю на візку, ніколи не бачила його таким щасливим! Альоша теж відчув неймовірну радість від свого вчинку, адже він дотримався своєї обіцянки перед Богом і тим самим подарував радість іншій людині. За кілька днів Альоша знову пускав кораблики з

з Альошею пускали його по воді. Завдяки Альошиному вчинку сталося чудо! Вітя відчув радість і любов до життя, які він уже давно втратив. Після цього його стан покращувався, і незабаром він повністю видужав! Альоша і Вітя потоваришували і багато часу проводили разом.

рить з ним. Він радо прошепотів: — Звичайно хочу! Дякую Тобі, Боже! Альоша накреслив ескіз майбутнього кораблика, і наступного дня вітрильник був готовий. І у нього вийшов кораблик набагато кращий за той, який він подарував Віті!

ЗО- ЗУ- ЛЯ

Î

äíîãî ðàçó â Àíã볿 âëàøòóâàëè âèñòàâêó ÿºöü. Áëàêèòí³, áóð³, çåëåíóâàò³, ñ³ð³, á³ë³, îäíîòîíí³, ñòðîêàò³ — âñüîãî 919 ÿºöü. Ó öüîìó íå áóëî á í³÷îãî äèâíîãî, ÿêáè âñ³ ö³ ÿéöÿ íå íàëåæàëè îäíîìó ïòàõîâ³ — çîçóë³, à ç³áðàí³ âîíè áóëè ç ãí³çä ³íøèõ ïòàõ³â. Âèÿâëÿºòüñÿ, çîçóë³ ï³äêèäàþòü ñâî¿ ÿéöÿ â ãí³çäà 150 âèä³â ïòàõ³â. ² ùî ö³êàâî, äî âñ³õ ñï³âî÷èõ. Òè çàïèòàºø, ÿê æå çîçóëÿ çíàº, ÿê³é ïòàøö³ ìîæíà ï³äêèíóòè ÿéöå, àäæå â óñ³õ ïòàõ³â ðîçì³ð, êîë³ð, çàáàðâëåííÿ ÿºöü ð³çíå? ßê âîíà çäîãàäóºòüñÿ, ùî â ãí³çäî äî ãîðèõâ³ñòêè òðåáà ï³äêëàñòè áëàêèòíå ÿéöå, à äî î÷åðåòÿíêè — áëàêèòíå ç òåìíèìè ïëÿìàìè, äî ñëàâêè — áóðå? ßêùî ïòàøêà, ùî âèñèäæóº ñâî¿ ÿéöÿ, ïîì³òèòü ÷óæå ÿéöå, âîíà íåîäì³ííî âèêèíå éîãî ç ãí³çäà. Çð³äêà òàêå é òðàïëÿºòüñÿ. Àëå íåáàãàòî ïòàõ³â äîáðå çíàþòü ñâî¿ ÿéöÿ, äî òîãî æ — çî-

çóë³ ñïåö³àë³çóþòüñÿ íà ïòàõàõ ïåâíîãî âèäó. Òà çîçóëÿ, ÿêà âèâåëàñÿ â º ñïåñ³ì’¿ ãîðèõâ³ñòîê, íàìà- ö³àëüí³ ãàºòüñÿ ï³äêëàäàòè ÿéöÿ ÷óòëèâ³ ñîñî÷êè, äî ãîðèõâ³ñòîê. Ãí³çäà ñï³âî÷èõ ïòà- ò³ëüêè-íî äî øîê çàâæäè äóæå äîáðå íèõ ùîñü äîòîðïðèõîâàí³ â³ä ñòîðîíí³õ êíåòüñÿ, çîçóëåíÿ â³äðàçó î÷åé. ßê æå çîçóëÿ ¿õ çíà- ïî÷èíຠâèøòîâõóâàòè. õîäèòü? г÷ ó ò³ì, ùî çîçó- Óïèðàºòüñÿ ëàïêàìè â ñ ò ³ í ê è ïðî ñâî¿õ ëÿ, êîëè Уляна Дубина ãí³çäà, äèòèí÷àò. À ëåòèòü, äóæå ñõîæà íà õèæîãî ï³äòðèìóþ÷è áåçïåðèìè ç ³íøîãî áîêó, ïòàõà — ÿñòðóáà, íà- êðèëüöÿìè, ï³äí³ìຠÿéöå õ³áà ìîæåìî ìè ïðèêëàä. Òîìó ïòàøêè, àáî ïòàøåíÿ, ÿêå âæå ¿õ çàñóäæóâàòè? ïîì³òèâøè «õèæàêà», ùî âèëóïèëîñÿ, íà ñïèíó, Íåìຠâ íèõ íàíàáëèæàºòüñÿ äî íèõ, ï³äòÿãóº äî êðàþ ãí³çäà âè÷êè âèñèäæóâàòè ï³äõîïëþþòüñÿ ç óêðèòò³â é âèøòîâõóº. Æàõëèâà ³ âèõîâóâàòè ñâî¿õ ³ âò³êàþòü, ³ òàêèì ÷èíîì ðîáîòà. Íå çàñïîêî¿òüñÿ, ä³òåé, îò âîíè é äîâèäàþòü ñâî¿ ãí³çäà. äîêè âñå íå âèøòîâõíå. ðó÷àþòü òóðáîòó ïðî À çîçóë³ òîãî ò³ëüêè é Àëå äëÿ öüîãî ó íüîãî º íèõ ñòîðîíí³ì áàòüêàì. òðåáà. Âîíà ï³äëåòèòü ëèøå ÷îòèðè äí³. Ìèíóòü ß íå çíàþ, ÷îìó Ãîñïîäü äî ãí³çäà, îäíå ÿéöå ³ç ÷îòèðè äí³ — ³ ÷óòëèâ³ ñî- ñòâîðèâ òàêèõ êîðèñíèõ ³ ãí³çäà âèêèíå, à ñâîº ï³ä- ñî÷êè, ùî äîïîìàãàþòü ïîòð³áíèõ ïòàõ³â òàêèìè, êëàäå, ùîá ïòàøêà, ÿêà â³ä÷óâàòè ³íø³ ïðåäìåòè, ùî âîíè çàëèøàþòü ñâî¿õ ìàëÿò ³ çíèùóþòü âèñèäæóâàòèìå ÿéöÿ, íå âèìèêàþòüñÿ. ïîòîìñòâî ³íøèõ Íàâ³ùî æ ïîì³òèëà çàéâå. Зозулі ïòàõ³â. Çîçóë³ Õî÷à ñàìà çîçóëÿ çà éîìó âèêèпідкидають ëåãêî ðîçðîçì³ðîì âåëèêà, ÿéöÿ äàòè ³íøèõ свої яйця в ïðàâëÿþòüñÿ ¿¿ çîâñ³ì ìàëåíüê³, ÿê ï ò à ø å í ÿ ò гнізда 150 ç âåëèêèìè ãîðîáèí³. Àäæå ³ ÿéöÿ ³ç ãí³çäà? видів птахів. птахів. ãóñåíèöÿìè, ñï³âî÷èõ ïòàøîê òåæ äóæå Î, çîçóëåíÿ ïîêðèòèìè ìàëåíüê³. Àëå õî÷ ÿº÷êî é ðîñòå øâèäêî, ³ òâåðäèìè, îòðóéíèìè ìàëåíüêå, à îò ïòàøåíÿ ó íåâäîâç³ âîíî ñòຠíàâ³òü íüîìó ðîçâèâàºòüñÿ äóæå á³ëüøèì â³ä ñâî¿õ ïðèéîì- ùåòèíêàìè, äî ÿêèõ ³íø³ øâèäêî. Óæå ÷åðåç îäè- íèõ òàòà é ìàìó. Òàêîìó ³ ïòàõè ³ áëèçüêî íå ï³äõîíàäöÿòü äí³â çîçóëåíÿ âè- ¿ñòè ïîòð³áíî áàãàòî. Îò äÿòü. Öèì âîíè êîðèñí³. À êëüîâóºòüñÿ ç³ øêàðàëóïè. ïðèéîìí³ áàòüêè é íîñÿòü, îò ï³êëóâàòèñÿ ïðî ñâî¿õ Âîíî êâàïèòüñÿ îá³ãíàòè çáèâàþ÷èñü ³ç êðèë, ¿æó ä³òåé íå âì³þòü. Õî÷à íå ìîæíà ïðî âñ³õ îäíà³íøèõ ïòàøåíÿò ó ñ³ì’¿, ñâîºìó «ìàëÿò³». À ùî æ ð³äíà ìàìà? êîâî ñóäèòè. Íà íàø³é ÿê³ ç’ÿâëÿþòüñÿ ÷åðåç äâàíàäöÿòü-òðèíàäöÿòü Âîíà á³ëüøå íå çãàäóº ïëàíåò³ æèâå 130 âèä³â äí³â. ßê ò³ëüêè ñëà- ïðî ñâî¿õ ä³òåé, à ìîëîä³ çîçóëü, ³ ëèøå 50 ³ç íèõ áåíüêå, ãîëåíüêå, ñë³ïå çîçóë³, êîëè íàâ÷àòüñÿ íå âèñèäæóþòü ñâî¿õ ÿºöü. çîçóëåíÿ âèëóïèëîñÿ ç³ ë³òàòè, çíàõîäÿòü äîðîãó Ò³ëüêè Áîã çíຠâ³äïîâ³äü, øêàðàëóïè, âîíî áåðåòü- â òåïë³ êðà¿ ñàìîñò³éíî. ÷îìó òàê â³äáóâàºòüñÿ, Îñü òàê ó äîñèòü íå- àäæå Â³í — ¿õí³é ñÿ çà íåëåãêó ðîáîòó: íàìàãàºòüñÿ âèøòîâõíóòè çâè÷íèé ñïîñ³á «ï³êëóþòü- Òâîðåöü. ³ç ãí³çäà ³íø³ ÿéöÿ. Íà ñÿ» çîçóë³ ñïèíö³ ó íüîãî

21

Малюнок Оксани Герца

ГОСПОДНЯ ЗЕМЛЯ

22

ДОБРЕ ДІЛО РОБИ СМІЛО

Ä

аринка навчалася у школі, де існувала давня традиція: першого дня навчального року всі учні обмінювалися подарунками з сусідом по парті. Цю традіцію хтось колись придумав, і вона стала неписаним законом школи. Усі нетерпляче чекали того моменту, коли класний керівник збере їх у навчальному класі для об-

не сідала з правого боку, хоча там було не зайнято. Даринка сиділа сама. Тому ніхто ніколи не дарував їй подарунків на початку навчального року. І її різьблена дерев’яна шкатулка теж щороку поверталася зі школи на своє звичне місце в шафі. Це була дуже гарна річ, хоча й досить

дитину. Вона вважала, що гроші в житті нічого не вирішують, що друзів обирають не за одягом, а за якостями душі. Вона казала, що навколо живе багато добрих людей, готових завжди стати у допомозі. Можливо, що все так і було за тих часів, коли бабуся ще могла виходити на вулицю самостійно, однак ноги давно не слухалися її, тому вона здебільшого залишалася вдома. Даруня — її єдина опора й утіха в

абсолютно різними законами. І ті, інші закони їй не подобалися. Життя дівчинки змінилося, відколи до їхньої оселі прийшла біда. Тепер ніхто не дбав про неї. Навпаки, їй самій довелося стати господинею вдома, щоб турбуватися про себе і про бабусю. Вони жили на мізерну пенсію, тож деколи грошей не вистачало навіть на найнеобхідніше. Тоді як дівчатка в школі мало не щотижня похвалялися обновами, Даринці доводилося самій під-

житті. Якби не внучка, то старенька навряд чи пережила б смерть сина. Даринчині батьки загинули в автомобільній катастрофі, тож дівчинка раптово стала сиротою. Даринка дуже любила свою бабусю. Вона могла розмовляти з нею без кінця, про все на світі. Та Даринці щораз більше здавалося, ніби їхній дім і те, що за його межами, — це дві зовсім різні країни з

латувати зношений одяг. Вона помітила, як змінили до неї ставлення однокласники. Одні відверто глузували з неї, інші не помічали, ніби її взагалі не існувало. Спочатку було прикро до сліз. А потім Даринка звикла. Вона звикла до жорстокості й байдужості. Звикла бути залишеною, покинутою, непотрібною. Даринка знала, що цього нового навчального року їй ніхто не подарує подарунка, проте вона все-таки дістала з шафи шкатулку й

Малюнки Анни Желізних

. Ôàiíèí

міну подарунками. І тут починалося «Ах!» та «Ох!». Даринка сиділа ліворуч за третьою партою. Це було її місце з першого класу. Вона ніколи

стара. Даринка чомусь вважала, що їй стільки ж років, скільки її любій бабусі. А бабусі було вже більш як сімдесят. Ця мила добра старенька була наївнішою за

23 акуратно загорнула її у святкову упаковку. Коли учні розсілися на місця, вчителька несподівано для всіх завела до класу вродливу, гарно вбрану дівчинку.

— Це Фаїна, — відрекомендувала новеньку класна керівничка. — Тепер вона навчатиметься в нашому класі. Я розповіла Фаїні про нашу традицію, тому вона теж прийшла сьогодні з подарунком. Класна запропонувала новенькій сісти, і дівчинка зайняла вільне місце право-

ка тепер з’являлися тільки удвох. Вони ходили разом до школи, поверталися з неї, гуляли в парку, гостювали одна в одної… Одне слово, тепер вони були нерозлийвода. Ніхто не міг зрозуміти: як ці зовсім різні дівчатка могли заприятелювати? Що могло поєднувати цю злиденну Даринку з такою красунею Фаїною? Даринка і сама задавалася цим питанням, доки одного разу не побувала в гостях у Фаїни. Це було на День подяки. Батьки Фаїни запро-

ñåêðåò

сили їх з бабусею до руч за третьою пар- себе. Для Даринки тою. тут було все зовсім Фаїновим: Оксана Аксютик на вияпочивилася дуже доброю, наючи зі свята, про товариською дівчин- яке вона раніше й не кою з хорошої сім’ї. чула, зі всіма цими Усі відразу ж захотіли молитвами за столом, з нею дружити. Вона співами, незрозумілибула надзвичайно ми оповідями, і завродливою, з гарним кінчуючи геть пригосмаком та приєм- ломшливою новиною, ними манерами, і якій Даринка ніяк не при всьому цьому могла повірити: Фаїна — абсолютно скром- — кругла сирота. У ною. Фаїна легко неї, на відміну від знаходила спільну Даринки, ніколи не мову з кожним, та було ні мами, ні тата. навдивовижу її най- Тобто вони були, кращою подругою можливо, навіть є стала Даринка, сусід- зараз, але дівчинка ка по парті. Дівчат- ніколи не знала їх.

Фаїна — прийомна дитина. Ця добра сім’я, маючи своїх четверо дітей, удочерила дівчинку, коли їй було лише п’ять років. Вони зростили її як власну доньку, віддавши їй усю свою любов та турботу. І тепер щороку вони збираються за цим столом, щоб подякувати Богові за свою велику родину і помолитися про інших залишених дітей. Даринці раптом здалося, що цей дім схожий на ще одну країну, зовсім іншу, ще ніким не звідану, навіть неземну. Того вечора Даринка дізналася про те, що Ісус — це Бог, що Він з особливою любов’ю ставиться до сиріт і

навіть велить іншим людям піклуватися про них. І ті, хто допомагає нужденним, особливо благословенні Богом.

— У мене є секрет, — зізналася Фаїна Даринці, коли дівчатка залишилися наодинці. — Хочеш, розповім? Даринка кивнула.

— Я пообіцяла Ісусові, що служитиму сиротам на знак подяки за те, що зробив для мене Бог і мої названі батьки. Даринка нічого не відповіла. Надто багато вражень було у неї цього вечора. А вночі, лежачи у своєму ліжку, Даринка думала про Фаїну, і, здається, у неї теж з’явився власний секрет.

24

, и й к Няе т а к ус i

Ô

íîîâ³ è ì ê èëè ïåðå àñüîãîäí³ ë í î â à ç â î å ä òâîº âåñ³ëëÿ ì îðîë êó. Ê ì ëàñò³âêà , ì ³ íàì ïîòð³áíèé à ç â òè äè ³ ò î è å ë ò ë î à î ì öåé øìàòîê ì’ÿñà. ÷óâ äâîì í³øå, ïð î ñóõî à ë à ë ÷ — ß — íå ì’ÿñî! — êàç , òî øó, äå áó ëÿö³éè ò ñ å ³ è çàâîëàâ Ñåðàôèì. ïðîâ çðó÷íó í ðåç âåíò ³òðÿ. å â â ÷ î ó ï î ê ã — Òàò, — çäèâîâàíî å î éî , à çá äèëî ñâ³æ ÿ ñèòíî¿ î ë ï å ìîâèâ ìîëîäøèé ïàöþê, — ³ñë éò ü äõî ï í à à í â î ßêùî âîíî è ò èë ëþ ì’ÿñî êàæå, ùî âîíî íå ì’ÿñî! í³ ´ðà ðîçìîð ñÿ â³ä õâè ñíóâ, ? à â çà íå ì’ÿñî, òî íàâ³ùî éîãî ëîâèòè Ôèìê â³í ñòîìè ó. Òîìó ³ â³äå ãî, ö ò ³ è î — Öå ì’ÿñî! Íàéñâ³æ³øå, íàéí³æí³ø âå÷åð ãî ïîëü è-ïðîâ³äí . — Íå ãî ê ëóáèíå Ì’ßÑÎ! — ãðèìíóâ áàòüêî î ³ äîâ î ëàñò³â ï ³àíåöü!

-í ä³ì, áîâêàé, à òî ÿ ïîâ³ðþ, ùî òè âåãåòàð íèé àâ. ò³ëüêè â³ä í³ø³. ä ï ³ ïðîî ñ êàí ð çëÿ — öü, ñÿ â³í è — ß íå âåãåòàð³àíå ëåò³ë ó íàñíèâ èù³, äå ñÿ ³ ó î! ì’ÿñ ¿ì ÿ Ì — ð ëåïåòàâ ïàöþ÷èé ñèí, êà Éîì íà ãî åòÿ, ê³ø äî íüîãî ³ðèâ à í Ï è — Îòîæ-áî, à òî ÿ ìàëî íå ïîâ ÿ ÷ ïåðå ñÿ ï³âåíü óñì³õàëèñ «Äðóæå, òà âîþ òðà ïë³òêàì, ùî òè õàð÷óºøñÿ è èâ à. Íàñí â³ ñí³ âîí êàâ³ ñëîâ ÷èíó ñòåÿãîäàìè. å ñ .Ó îäÒóçèê îâëÿëè ëà îþ ïîïåð , — òè íå — Ùî òè, òàòó?! — çàïåðå÷èâ ìîë ì ê òâ ÿ è î ò è ç ð å ó ï Ì Ò Ï ³ ? à, à øèé. — Öå âñå âèãàäêè. îðèâ ðàâè ÿê ñï î, — ãîâ ìóðêîò³ë . Ôèìêîâ³ ³ ì ÿ Àëå âóõà éîãî ÷îìóñü ïî÷åðâîí³ëè, ðåæå ñÿ!» Ìóñ îãî ëàïêó í òåðï³â þ÷å ïàö ï³ä óòè èðí ³ é é ÿêáè ìîæíà áóëî çàç òóðáó ü äçüîáàâ ñÿ, àëå â ñå äçüîé î ñ â ë õóòðî, òî Ñåðàôèì ³ ïàöþê-ñòàðøè ó ÷îì äîáà . À Ïåòÿ øå é áîî . âñÿ ï àð³ ïîáà÷èëè á, ùî â³í çàø öå íå è äðóæáè å áîëþ÷³ íóâ òàê ñ ä á ó à î , Ôèìêî çäèâîâàíî ïîãëÿíóâ íà ³ àâ äçü çàð â á í à ³ î ì â ü å ç è , ä ð ò³ ïàöþêà-ìîëîäøîãî. ³í óïåðø áàâ ³ å. Íàðåø êî íå âèò ðîêèï ì âåãåòàð³àíöÿ. Öå áà÷èâ ïàöþêà--âåã ëþ÷³ø å, ùî Ôè èñÿ!»... ³ éîãî ï â ÷ å ÿ ó ÷ ßê ò³ëüêè Ôèìêî . îþ îþ. ë í ³ä ï áóëî ïîìèëê áî óâ: «Â çíîâó õà íå Ïåòÿ, í ê ïàöþê â³äðàçó ó ðèé ã â³äâîë³êñÿ, ñòà âè Õòîñü å öå áóâ , áóðèé, . ÿ ñ ïèòè-òî ñõîâ ñõî ë é èâ éîãî. Àëå íó ñõîïèâ êó... à åëè÷åçíè èñíóâñÿ ï à ë — ´ðàòè çì³ã ò  çà ïèâ, à âèòÿãíóòè íå öþê! Ê! ³í ïðî ñÿ ñõîà ï . . à. àâ Þ çàâàæàëè. àìàã ÏÀÖ çëèé ´ðàòè é í — Ãðèçè ñò³íó, ïðîòÿãíåìî åï ü á ç î ³ . ê à êð ì’ÿñî ÷åðåç ä³ðêó! — ãóêíóâ îëóá äñêî÷èâ ÿ êó ùå ã è ò ïè î â³ î áî ñèíîâ³ ñòàðøèé ïàöþê. Ôèìê ëå ç ³íøîã ìåíøèé, Ìîëîäøèé, âèíóâàòî çèð. ,à ùî ÷åíèé àöþê, äå èòè éîãî êíóâøè íà Ôèìêà, ïî÷àâ ï ï îäèí óâàâ ñõî ñÿ, íàìà ò³íóó.. Ñò³íà ñëóõíÿíî ãðèçòè ñò³í â á ìåòà ñÿ ç í³ø³, ñïðî à ç þ,, ç áëîê³â ì’ÿêîãî ðîþ î è áóëà ñòàðî Ôèìê ñü âèáðàò àâàæàëè ç è ÷åðåïàøíèêó, òîìó íå ìèíóó. ä ãàþ÷ ïàöþêè î õ è â ëî é ï³âãîäèíè, ÿê ä³ðà áóëà àëå ïðîéòè äî ùî áóâ þ,, ùîá ïðîêîþ èêî äîñèòü âåëè éîìó þê, òîé, : ö â íå¿ ãîëóáà. åç à ÷åð à è ç òèñíóò Ï , ñêà íàì íå ì è òðÿã ó í³é. ø çàñ Àëå Ôèìêî á³ëü Ñèíêó, òàêî¿ è ò ðàëèñÿ, è ñòà íå ò — ßê ïàöþêè âèïóñ á’ÿòèíêè, à í ³ íå òàê à âèòÿãòè Ôèìêà ìîæ ¿ ãîëó î í ð çìîãëè. æè Малюнки авто ра

Алла Алексєєва

— Äàâàé â ПРИГОДИ 25 — Ëåòè — çàïðîï ³äãðèçåìî éîìó íîãè ì å îíóâàâ ñò ð , ù á ³é à òüêîì í , àðøè — ͳ, — â àñêî÷à à òî çàðàç ³äïîâ³â ìî é. áðàòè ò Ô ü —ò è ì êðàùå, òà êî òàê — ß òó, ïîêëè÷ ëîäøèé, — çäèâóâà îä³ á³äè íå ì êè ç ç ì å ò ì’ÿñà íå ¿ì è èíóòè. á ê âñÿ, ùî ðàò³â, íåõà óâàâ, ù äîïîìîæó ³ é î òü. íå â³äð ðîç÷åï íå õî í³êîãî àçó é ³ðèâøè â³ä íüîãî õî÷ó — À òè ÷ ò ê ü ðèëà é â ìåíå ãî íóâàòèì . âàòè. ó âáèëàïè, ç ³í ñèä³â, — çàäîâî ëîâàñòèé, â è ã ë ÿ ä ëå îì, ÿêè ò ó ãîëóá — Òè é ò³ëüêè àêèì äóðà. ïàöþê, — íî ñêàçàâ ñòàðèé ä ì äóìàºø, ê îæå áó ï — à ö ² òè ùî þê. Í èâíèé îëè õî÷åø Òðèìàé ì ò è å æ . ’ÿñî ì³öí , òàê ÷îìóñü ÿê óñ³, î, ùîá í çàïèòàâ íå áóäåø ìåí âòåêëî, à — çà÷ èé, å ÿ ìèòòþ â å â â ¿ñ ³í àâñÿ Ô — Íå á óä òè? — , ³êíóâø ñ³õ çáåðó. ² ñòàðèé ï è. èìêî. óß ÷óþ ò óäó. ß íå ¿ì à ö þ — ê ï î ì’ÿ óï À á³ã çà ï³äìîãîþ. ðîçóìí ³ò, âîíè á³æàòü ñà. Òà ëåòè æ áóòè ò ÿ ³ íå õî÷ èé ãîëó ó ! à ñ þ ßê ò³ëüêè ä è, ë á! — ñï õî÷ó æ êèì, ÿê óñ³. ëàïîþ â åðåñåð åòè! Íåïàöþê. è ß ïàöþê ïî÷ ³í çíèê, ìîëîäèé ò è , íå äÿ òóïí çëà. Õ àâ øòîâõà Ó öåé ì óâ ³áà öå ÷èíÿ÷è òè ãîëóáà íàçàä ó î ì å í ò â³ääóøèíó Ôèìêî ïîãàí ç’ÿâèëè — Ì . Çàëåäâå ñ ï éîìó öå â áàºòü åí³ öå ï î? éîãî îò ³äõîïèâñÿ, àë ÿ éîãî ðîäè÷³. äàëîñÿ. ñÿ. ß ò îäîî÷ å å áèòè ëàïè ÷ èëè. Ïàöþêè ï áóëî ï³çíî, ëèøå æ õî÷ó ðîåðåç ´ð ðîñòÿãà äîáðî ë à ïàöþê Âîíè . çàë³ç â òè, àäæå ìîë è ñâî¿ ù å ì äîâãî îâëÿë îòâ³ð, ï îäøèé â òàêèé è å ð ðåãî , ðî ñïî îäèí çïîâ³ îç— Ùî ñ³á øëÿõ áðàò ðîäèâøè î ä ä íîìó ñåáå. êîæåí àëè òîãî, ù òè áàðèøñÿ, ñ àì. Ôèìê î â³äïóñ ëèíüêó, î ç íàéîì ðîçïî ïðî òè ìàëî çàãîðî îãî äèâ. Õà â ì’ÿñî, ùå é ñ ïàöþ â³â ïðî ïî÷àò ïàé ì’ÿ ïðîõ³ä ñòàðèé êà, ÿ ê ó ñî! — ç õî ïàö àëå ï àâîëàâ îò³ì, ê ò³â éîãî ç êèé Ïàöþê þê. ’¿ îëè Ô ïðèíî ãîëóáà -âåãåòàð³àíå èìêî ñòè, ñèòè öü ñõî çà ëàïó ï óëþáë î é ï é ãóêíó åíî¿ á îìó ëèñò ÷àâ — Óñå, â áðàòà èâ ï è à î á ÿ ë ó â³ä ÿ é ñ³ ³ç ñó îãî âï³é , âîíè ì âèòÿãíó ñ³äíüî ìàâ, çà : ! í â à à â ë ³ò è üï ãî . ðàç À ñàì äîâîä èÿâèëîñÿ, îòîâàðèø ïî÷àâ ù è îòâîðó ò î öåé ï óâèï . Çàäîâ ìîëîä üñÿ äÿäüê àö îëåí³ ï îâçàòè ç ø î áðàëè ì îìó. ïàöþ þê àöþêè ñâî¿ ï — êîâ³ïðèÏ àç ïî÷àëè äÿäüêî åðåäàé â ï³äáàäü óðèñò³ ëàïè ³ä â î é ìîëîäø ðþâàòè ìåí ïàöþ ³, — ñêàç î ï ê-ìîë àâ íà å ïðèâ³ò Àëå ïàö ãî, ÿêèé âèòÿãà àöþêàî ÷àñ. À äøèé, ïðîù âã þ ïðîïîâ ê-ìîëîäøèé çí îëóáà. Íàðå äæå ó ìåí — à ìåí àííÿ ç ÷åðåç åíàöüêà ÷åí å ñ ³ â òðèìàþ î Ôèìê à ÷åêàº, òà üîãîäí³ âå æå ÷èñü çà òâ³ð ³, âñå ùå ñ³ëëÿ. âèøòîâ é ãî øêîäà îâ³ ñòàë õíóâ éî ëàïó ãîëóáà î íà ñò³ òåæ. ï à , ãî ç í³ø âîíè ö þ ãîñò³ ïîëåò³ë ³. çàëè êà, àäæå â³òü òðî è øêå Âìèòü óíèç.

— Òåá øàòüñÿ áå ç éîãî â õè ðåáåðò èíè ü òå, ùî å, íàïåâí ç ì’ÿñà.

— Ëåòè î, ïîê òè ìå ìîëîäø ! — çàâîëàâ ï àðàþ íå â³ä —Í à è òü çà íå ñüî å ïîêàðàþ ïóñòèâ? ãèíåìî é, — áî îáèä öþê! âà çàãîäí³, òü. Ïð óä èí —Àÿ Ôèìêî ê æå ã åíü ìîãî àéìí³, çìàõíó ã î Ëåò³òè â î ë åñ³ëëÿ â ñ î ò ê äíèìè ³, âîíè ðèëà ç . ? æ áóëî âà òàêèì âàíò ìè. á — óäóòü Íå õâ àæåì æêî, àë è ë í þé üî ¿æ³. ³ âîíè å ìîæë ª çåð ñÿ, ó íàñ ä èâ ÷îãî îñòà âíèç. À êîëàìè ïîëå î, ³íøîã íà, ÿãîäè ò³ëè çâåðõó î. Íå ³ áàãà òâ å ñ áðàòè ³ë õàé ë³ áó òî ³ á à ò ü ïàöþêèÂîíè äå òàê, ÿê íà ìîºìó ãóêàëè ê î ï à ðîçë ÿ õî öþ ¿ì À äî ÷îìó ñ óñë³ä, ëàþ÷è ê ðàíêó ó÷èëèñÿ ÿê ÷ó. â³ò ñòî íà ò äð ðîõè çà ¿òü áðà íåäîòå ÷àñó. ëèøàëîñÿ óç³. ïó. òàáóäå Ò ³ë íå ìå üêè ð ùå Íàðåø í àíîê À ò ø ³ ë Ô å í è å ìê Ôèìê ðÿòóâàë î öüî áåçïå÷íèì üíèê ñ³ë î ³ éîãî â ³í ì . ãî ³öí è íà ï³ä â³êîííÿ . äð³áí î ñïàâ, çà íå çíàâ, êîëèñ èì í³÷ Ñåðàô ³ääèõàâøèñ àí èì çà ü, ùî ãð í àâ äî èì äîùèê èé — Òè â ïèòàâ: ù î íà øè áö³, ÿê îâó êîëèñêî ì, àëå íà ðÿòóâàâ ìåíå â³ùî? , âó íà ï³à í³íî.

À

лла

Алексєєва:

Люди очікують радості від народження дитини, а Вас спіткало лихо. Ваша перша реакція?

öå ëîêàë³çàö³ÿ îäíîãî âîãíèùà â äîâãàñòîìó ìîçêó, êóäè ñõîäÿòüñÿ â³äðîñòêè íåðâîâèõ êë³òèí, ÿê³ éäóòü äî íåðâ³â ì’ÿç³â.

А. А.: Чи змінилося Ваше

òèñÿ, à ïîò³ì — íàâ³òü äàëåê³ â³ä ìåäèöèíè ëþäè íàäñèëàþòü ñòàòò³ ïðî öþ õâîðîáó, ï³äòðèìóþòü.

А. А.: Як Господь діє у Вашому житті? Чи допомагають близькі люди?

ëü

Таня Свідер: ijàãíîç ìåí³ ставлення до Бога? Т. С.: ͳ, ñòàâëåííÿ äî Áîãà Т. С.: Ãîñïîäü ïîñèëຠäîïîìîïîñòàâèëè ó Ìþíõåí³, äå ìè òîä³ æèëè. Öå áóëî íåâäîâç³ ï³ñëÿ íà- íå çì³íèëîñÿ. ß äóìàëà: «Çà ùî?» ãó. ³òàë³é äóæå äîáðå ñòàâèòüñÿ äî ìåíå, ä³â÷àòêà ðîäæåííÿ ˳çè. ˳êàð ïðÿìî í³÷îãî Àëå çðîçóì³ëà, Алла Алексєєва ðîçóì³þòü. Êîëè íå ñêàçàëà, àëå çàïèòàííÿ, ÿê³ ùî º âèë³êîâí³ é âîíà ñòàâèëà, äàëè ìåí³ çðîçóì³òè: íåâèë³êîâí³ õâîðîáè. ª ñìåðòåëüí³ ÿ ÷åðåç íåîáåðåæí³ñòü çðîáëþ ïðîãíîç íåâò³øíèé. ß çàëèøèëà õâîðîáè, à â ìåíå íå ñìåðòåëüíà: øêîäó, ïðèõîäÿòü ³ êàæóòü: «Ìàìî, ï³âòîðàì³ñÿ÷íó ˳çó íà ³òàë³ÿ ³ ïî- ó ìåíå äåãåíåðàòèâíå çàõâîðþ- òè ò³ëüêè íå õâèëþéñÿ, ìè âñå ïðèá³ãëà äî íàéáëèæ÷î¿ êíèãàðí³, äå âàííÿ, òîáòî òàêå, ùî ïîñòóïîâî áåðåìî!» Ïîñò³éíî ïðîïîíóþòü ìåí³ ïðîäàâàëàñÿ ìåäè÷íà ë³òåðàòóðà. ðóéíóº îðãàí³çì. ñâîþ äîïîìîãó. Ïåðåãîðíóëà âñ³ êíèãè ç íåâðîëîА. А.: Ви відчуваєте біль? 㳿, ÿê³ çíàéøëà. Ïåðåãëÿíóëà âñ³ Т. С.: Çàðàç ò³ëåñíîãî áîëþ çí³ìêè, õàðàêòåðí³ äëÿ ä³àãíîçó, íå â³ä÷óâàþ. Áîë³, ùî ïî÷àëèñÿ ÿêèé ùå íå áóâ îçâó÷åíèé. ²ùå â 2007 ðîö³, äî ê³íöÿ 2008 íàâ³òü íå áóëî ðåçóëüòàò³â ñòàëè íåñòåðïíèìè — âîíè ìàãí³òíî-ðåçîíàíñíî¿ Після é çìóñèëè ìåíå ñ³ñòè òîìîãðàô³¿ (ÌÐÒ) — курсів â ³íâàë³äíèé â³çîê. ìåòîäó ä³àãíîñòèêè, хіміотерапії Ïðàâäà, ï³ñëÿ ââåÿêèé ïîêàçóº ïîфізичні болі äåííÿ ãîðìîí³â ðóøåííÿ ãîëîâíîнезначні, але ³ àíåñòåòèê³â ó ãî ìîçêó ³ öåíдушевний біль ñïèííî-ìîçêîòðàëüíî¿ íåðâîâî¿ відчуваю âèé êàíàë ÿ íà ñèñòåìè. Öå áóëî â постійно. äåÿêèé ÷àñ ï³äâåëàï’ÿòíèöþ, à â ïîíåä³ñÿ íà íîãè. Îäíàê íåâäîëîê ÿ îòðèìàëà ðåçóëüòàòè ÌÐÒ. Çí³ìêè íàì âðó÷èëè ó âç³ á³ëü ïîâåðíóâñÿ. Ïðèçíà÷èëè êîíâåðò³; ÿ â³äðàçó éîãî ðîçêðèëà çíåáîëþþ÷³, ÿêèìè ÿ êîðèñòóâà³ ïðî÷èòàëà âíèçó: «Öå ìîæëèâî ëàñÿ äîíåäàâíà. ϳñëÿ êóðñ³â ïðè ðîçñ³ÿíîìó ñêëåðîç³*)». ß ïî- õ³ì³îòåðàﳿ ô³çè÷í³ áîë³ íå÷àëà ðîçãëÿäàòè çí³ìêè. Çàïàëüí³ çíà÷í³, àëå äóøåâíèé á³ëü âîãíèùà ì³í³ìàëüí³ ³ çà ê³ëüê³ñòþ, â³ä÷óâàþ ïîñò³éíî. ³ çà ðîçì³ðàìè. Òîáòî, ïåðøå, ùî А. А.: Із чим це пов’яâ³ä÷óëà, — öå ñïðîòèâ, íåçãîäà за но? ç ïåðåäáà÷óâàíèì ä³àãíîçîì. Ó Т. С.: Ç òèì, ùî íå ìîæó ìåäè÷í³é ë³òåðàòóð³, ÿêó ÿ ïåðåãëÿäàëà, íà çîáðàæåííÿõ — ïðî- äîïîìàãàòè ³òàë³þ, ç òèì, ñòî ö³ë³ õìàðè çàïàëüíèõ âîãíèù ùî ä³òè õî÷óòü ãóëÿòè íà ó á³ë³é ðå÷îâèí³ ãîëîâíîãî ìîçêó. íîâèõ ì³ñöÿõ, à ÿ ¿õ ìîæó ªäèíå, ùî ìåíå íàñòîðîæèëî, — ëèøå äî íàéáëèæ÷îãî ìàéäàí÷èêà ñóïðîâîäèòè. Õî÷ó ) * Ðîçñ³ÿíèé ñêëåðîç — öå õðîí³÷íå ¿ì îáíîâêè êóïèòè, àëå é ïðîãðåñóþ÷å çàõâîðþâàííÿ öåíòðàëüíî¿ ³ ç öèì ïðîáëåìè. Áîþñÿ íåðâîâî¿ ñèñòåìè, ïðè ÿêîìó â³äáóâàºòü- ïîçáàâèòè ¿õ äèòèíñòâà. ñÿ îäíî÷àñíå óðàæåííÿ äåê³ëüêîõ â³ää³ë³â Ùîäî ñåáå — ðîçóì³þ, íåðâîâî¿ ñèñòåìè.  ðîçìîâí³é ìîâ³ ÷àñòî ñêëåðîçîì íàçèâàþòü ïîðóøåííÿ ùî âåäó ïàðàçèòè÷íèé ó ïàì’ÿò³ â ë³òíüîìó â³ö³, ðîçñ³ÿíèé ñêëåðîç ñîö³àëüíîìó ïëàí³ ñïîñ³á íå ìຠâ³äíîøåííÿ äî ñòàðå÷îãî ñêëå- æèòòÿ.

Á³

Ïðîäîâæåííÿ. Ïî÷àòîê äèâ. íà ñ. 3.

26

ðîçó. ²ç êë³í³÷íî¿ òî÷êè çîðó, ðîçñ³ÿíèé ñêëåðîç — âàæêå çàõâîðþâàííÿ. Õâîð³ íà ðîçñ³ÿíèé ñêëåðîç ñòðàæäàþòü â³ä ïîâíî¿ àáî ÷àñòêîâî¿ âòðàòè ôóíêö³¿, ùî ðåãóëþºòüñÿ ãîëîâíèì àáî ñïèííèì ìîçêîì.

А. А.: Як змінилося ставлення людей до Вас?

Т. С.: Ñïî÷àòêó ñï³â÷óòòÿ, ñëüîçè, ÿê òàêå ìîãëî òðàïè-

ê î à í

ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ

×àñòî ï³ñëÿ öüîãî ùå á³ëüøå ïðèáèðàííÿ, àëå ÿ íå ñåðäæóñÿ, íàâïàêè, ïðîøó â íèõ ïðîùåííÿ, ùî íå ìîæó ¿ì äîïîìîãòè. Àëå ÿ õî÷ó ³íøå ñêàçàòè: ÿêùî ç’ÿâëÿºòüñÿ ïðîáëåìà, òî Áîã ïîñèëຠäîïîìîãó é âèð³øåííÿ. Ñïî÷àòêó, êîëè ìåí³ ïðèçíà÷èëè êóðñ õ³ì³îòåðàﳿ, à ³òàë³é çìóøåíèé áóâ â³äëó÷èòèñÿ, ìîÿ ìàìà áåç ïðîáëåì îòðèìàëà â³çó é ïðè¿õàëà ñþäè. Ùî öå, ÿê íå Áîæå âòðó÷àííÿ? Ïîò³ì, êîëè ñèëè äóõîâí³ ïî÷àëè âèñíàæóâàòèñÿ, ìè çíàéøëè òóò, ó ×èêàãî, óêðà¿íñüêó áàïòèñòñüêó öåðêâó. Ëþäè

äóæå áëèçüêî ïåðåéíÿëèñÿ íàøîþ ïðîùåííÿ ïðîáëåìîþ — ìîëèëèñÿ, ï³äòðèìó- îñîáèñòî¿ âàëè, äîïîìàãàëè — ³ öå âñå âåëèêà äîïîìîãà â³ä Áîãà. Жінки Ƴíêè öåðêâè ãîòóâàëè церкви íàì ¿æó — öàðñüêó ¿æó готували нам ïðèíîñèëè, ïåðåäàéòå їжу — царську ¿ì âåëè÷åçíå ñïàñèá³! їжу приносили,

çà òå, ùî íåäîäàþ ¿ì òóðáîòè.

А. А.: Чи спілкуєтеся Ви з людьми, які мають схожі проблеми?

Т. С.: Çà õàðàêòåðîì ÿ ³íòðîâåðò. передайте їм А. А.: У Вас чудоÓ ñóñ³äñòâ³ ç íàìè величезне ва усмішка, і, взагалі, æèâå õëîïåöü, àìåспасибі! ви гарна жінка. Що ðèêàíåöü. Ç íèì ³íîä³ особливо Вас засмучує ñï³ëêóþñÿ. ß äóìàþ, ùî і що радує? ó íüîãî íàñë³äêè äèòÿ÷îãî öåðåТ. С.: Äÿêóþ çà òåïë³ ñëîâà. Çà áðàëüíîãî ïàðàë³÷ó. Ðóêè ³ íîãè ôàõîì ÿ ïåä³àòð. Çíàþ, ùî êîëè â íüîãî íå䳺çäàòí³, àëå â³í íå íàïðèê³íö³ ïåðøîãî ì³ñÿöÿ ï³ñëÿ çàíåïàäຠäóõîì: âèâ÷èâ ³ ÷óäîâî íàðîäæåííÿ äèòèíè áàòüêè ïî÷è- âîëî䳺 ðîñ³éñüêîþ ìîâîþ, íàíàþòü âòðà÷àòè ñèëè, ðàïòîì â÷àºòüñÿ â àñï³ðàíòóð³, ãîòóº äèñíà îáëè÷÷³ ìàëþêà ç’ÿâëÿºòüñÿ åðòàö³þ ç ïîë³òîëî㳿. Òà é æèâå ïåðøà óñâ³äîìëåíà óñì³øêà, ñàì, áåç äîïîìîãè ðîäè÷³â. ß íèì êîëè â³í áà÷èòü ñâî¿õ áàòüê³â, — ³ çàõîïëþþñÿ. ¿õí³ ñèëè â³äðàçó â³äíîâëþþòüñÿ. Âò³øàþñÿ ñâî¿ì ÷îëîâ³êîì, ä³òüìè, А. А.: Що б Ви хотіли скаàëå âîäíî÷àñ ³ ñóìóþ: ÿ õî÷ó áóòè зати для підбадьорення людям, ïîâí³ñòþ ç íèìè, àëå ³íîä³ íàñò³ëüêè які перебувають у подібному ïîðèíàþ ó ñâîþ õâîðîáó, ùî ïî- стані, як Ви? çáàâëÿþ ¿õ óâàãè. ×îìó òàê êàæó? Т. С.: Ñêëàäíî ùîñü ðàäèòè… Òîìó ùî âîíè ÷àñòî ïèòàþòü, ÷è ßêùî áóäå íåëåãêî, ÷àñîì äóæå ëþáëþ ÿ ¿õ, õî÷à ñàì³ çíàþòü âàæêî, òîä³ ãîëîâíå — ïàì’ÿòàòè: â³äïîâ³äü. À ÿ ò³ëüêè ìîæó âçÿòè ìè ç Áîãîì ³ íàéêðàùå ïîïåðåäó. ¿õ íà ðóêè, ö³ëóâàòè é ãîâîðèòè, Òîé, õòî âèòåðïèòü äî ê³íöÿ, — ùî ëþáëþ. Çàâæäè ïðîøó â íèõ

îðèñò ü? Віталій дуже добре ставиться до мене, дівчатка розуміють. Коли я через необережність зроблю шкоду, приходять і кажуть: «Мамо, ти тільки не хвилюйся, ми все приберемо!»

Фото Сергія Василишина

П О Д У М А Й Т Е

Чому люди хворіють? Чому християни хворіють? Чому замість радісного і безхмарного життя Бог допускає нам страждання? Дехто думає, що знає відповіді на такі запитання. Але насправді усіх відповідей на подібні запитання ми знати не можемо. Важкі хвороби віруючих і невіруючих людей, які живуть поруч із нами, спонукують нас, здорових, дорожити одне одним. Через те, що інші мають важкі захворювання або потерпають від болю, Бог дає нам можливість, перш за все, виявити до них турботу і співчуття. Але Господь намагається звернути нашу увагу і на тих, чиї потреби не такі очевидні. Віталій, Таня і їхні дівчатка вже не живуть у Чикаго. Прощаючись із церквою, Віталій сказав: «Велике спасибі вам за те, що прийняли нас. Я розумію, що ви звернули на нас особливу увагу через те, що Таня пересувається за допомогою інвалідного візка. Але ми знаємо, що серед вас є багато тих, хто не сидить в інвалідному візку, але потребує допомоги не менше, ніж ми. Таким людям також потрібна ваша поміч». Добре, якщо ми надаємо допомогу хворим та інвалідам. Ми можемо багато чого у них повчитися. Та не менш важливо допомагати тим, хто на вигляд не хворий, але кому вкрай потрібна наша поміч.

27

Хлопчики й дівчатка, а яка ваша улюблена пташка?

сontact@noevark.org

www.noevark.org



http://twitter.com/noyivark



ЛЕБІДЬ СОКІЛ ВІНЦЕНОСНИЙ ЖУРАВЕЛЬ КАЧКА ПЕЛІКАН ПУГАЧ ФЛАМІНГО ЧАЙКА