Noah Ark 2010-2 Ukr

2 Äîáðèé äåíü! Ìåíå çâóòü Äàðèíà, ìåí³ 8 ðîê³â. Ìåí³ äóæå ïîäîáàºòüñÿ âàø æóðíàë «Íî¿â êîâ÷åã». Ìåí³ ïîäîáàºòüñÿ ÷èòàòè ð³çí³ ³ñòî𳿠òà äèâèòèñÿ ìàëþíêè, ÿê³ íàäñèëàþòü ä³òè. ß â³ðþ â Áîãà. Äàðèíà Ð., ì. Ïîëòàâà, Óêðà¿íà

Привіт! Христос Воскрес!

Друзі, ви пишите вірші? Надсилайте їх «Âäîâà ðîçëèâຠîëèâó», на конкурс. Ñóñàííà Â., 9 ðîê³â, ì. Õàðöèçüê, Äîíåöüêà îáë., Óêðà¿íà Умови конкурсу ви можете прочитати на сторінці 31.

«Õðåùåííÿ ²ñóñà Õðèñòà», Äàðèíà Ð., 8 ðîê³â, ì. Ïîëòàâà, Óêðà¿íà

«Åñòåð ó ïàëàö³ Àõàøâåðîøà», ˳ã³ÿ Â., 12 ðîê³â, ì. Õàðöèçüê, Äîíåöüêà îáë., Óêðà¿íà

ß ëþáëþ âåñíó. Àíàñòàñ³ÿ Ù., 11 ðîê³â, ì. Ìà곿âêà, Äîíåöüêà îáë., Óêðà¿íà

«Äàâèä ³ Ãîë³ÿò», Êàòÿ Ê., 11 ðîê³â, ñ. Ñòóäåíèöÿ, Æèòîìèðñüêà îáë., Óêðà¿íà

¹ 2’2010. Õðèñòèÿíñüêèé æóðíàë äëÿ ñ³ìåéíîãî ÷èòàííÿ Çàñíîâàíèé ó 1990 ðîö³. Óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ äðóêóºòüñÿ ç 2009 ðîêó. Âèõîäèòü ùîêâàðòàëüíî. Çàñíîâíèê ³ âèäàâåöü — Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî». Æóðíàë çàðåºñòðîâàíèé â Äåðæàâíîìó êîì³òåò³ ³íôîðìàö³éíî¿ ïîë³òèêè, òåëåáà÷åííÿ ³ ðàä³îìîâëåííÿ Óêðà¿íè. Ðåºñòðàö³éíå ñâ³äîöòâî Ê ¹ 7211 â³ä 16.04.2003. Æóðíàë âèõîäèòü óêðà¿íñüêîþ ³ ðîñ³éñüêîþ ìîâàìè. Óñ³ á³áë³éí³ òåêñòè öèòóþòüñÿ çà ïåðåêëàäîì Þð³ÿ Ïîï÷åíêà. Íί ÊÎÂ×Åà ïîòðåáóº âàøî¿ ìîëèòîâíî¿ ³ ìàòåð³àëüíî¿ ï³äòðèìêè. Ïîæåðòâè Âè ìîæåòå: - íàäñèëàòè ãðîøîâèì ïåðåêàçîì íà àäðåñó ðåäàêö³¿ ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íί ÊÎÂ×ÅÃ; ÊÎÂ×Åà - ïåðåêàçàòè íà ðàõóíîê: ð/ð 2600401652891, Óêðåêñ³ìáàíê ì. гâíå, ÌÔÎ 333539, Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî», êîä 26259801, ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íί ÊÎÂ×ÅÃ. ÊÎÂ×ÅÃ

Íàøà àäðåñà: Ðåäàêö³ÿ æóðíàëó Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâíå, Óêðà¿íà, 33010 òåë. (0362) 628-314, 628-379; ôàêñ (0362) 631-432; E-mail: contact@noyivark.org www.noyivark.org â³äïîâ³äàëüíèé ðåäàêòîð Ìàð³ÿ Ëåâöåíþê ïåðåêëàä ç ðîñ³éñüêî¿ Íàä³ÿ Äîëÿ, ²ðèíà Êîñòþ÷åíêî àðò-äèðåêòîð Îëåã Ìîðãóí õóäîæí³é ðåäàêòîð Àëëà Àëåêñººâà òåõí³÷íèé ðåäàêòîð ³ðà Ôåñÿíîâà ë³òåðàòóðíèé ðåäàêòîð Íàä³ÿ Äîëÿ ë³íãâ³ñò-êîíñóëüòàíò Þð³é Ïîï÷åíêî äèðåêòîð ç ìàðêåòèíãó Áîãäàí Äóí³í àäì³í³ñòðàòèâíèé äèðåêòîð ͳíà Îë³éíèê Äèòÿ÷à ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ: Àë³íà Ò., 7 ðîê³â Àííà-Ìàð³ÿ Ì., 6 ðîê³â ³êà Ö., 10 ðîê³â ²ëëÿ Ì., 11 ðîê³â Ìàêñèì Ñ., 6 ðîê³â Íàòàëÿ Ê., 5 ðîê³â Òàðàñ Ë., 10 ðîê³â Íà îáêëàäèíö³: ôîòî Îëåãà Ìîðãóíà. Ïðè ïåðåäðóêó ìàòåð³àë³â ïîñèëàííÿ íà Íί ÊÎÂ×Åà îáîâ’ÿçêîâå. Ïðîñèìî íàä³ñëàòè íàì îäèí ïðèì³ðíèê ïóáë³êàö³¿. Íàêëàä 3 500 ïðèì. Íàäðóêîâàíî ÐÒÌÊÔ «Õðèñòèÿíñüêå æèòòÿ», âóë. Ñòóñà, 3, ì. Ëóöüê, 43006; òåë. (0332) 710-874; e-mail: clife@lutsk.ukrpack.net © Íί ÊÎÂ×Åà ÊÎÂ×ÅÃ,, 2010

ФИМКОВА ПОШТА

«Ðàõàâ ³ ðîçâ³äíèêè», Ðóñëàí Â., 11 ðîê³â, ì. Õàðöèçüê, Äîíåöüêà îáë., Óêðà¿íà «Íî¿â êîâ÷åã», ïèøå òîá³ Êàòÿ. Ìåí³ 11 ðîê³â. Æèâó â ì. Êîñòîïîë³ â Óêðà¿í³. Ìåí³ ïîäîáàþòüñÿ òâî¿ æóðíàëè, îñîáëèâî ³ñòîð³ÿ «Áóíüêà ³ Äîí». Êàòÿ Ñ., ì. Êîñòîï³ëü, гâíåíñüêà îáë., Óêðà¿íà

ß äóæå ëþáëþ ìàëþâàòè ³ ïèñàòè, êàòàòèñÿ íà ðîëèêàõ ³ âåëîñèïåä³. Ïàøà Á., 9 ðîê³â, ì. Ìà곿âêà, Äîíåöüêà îáë., Óêðà¿íà

ÏÐÈÂ²Ò Ç ÎÁÊËÀÄÈÍÊÈ, ÎÁÊËÀÄÈÍÊÈ ,

àáî ÇÍÀÉÎÌÒÅÑß: ÕÐÈÑÒÈÍÀ Ê. Ê.,, Ñàêðàìåíòî, Êàë³ôîðí³ÿ, ÑØÀ

Õðèñòèí³ äåñÿòü ðîê³â. Ïàëêî ëþáèòü âåñíó: êâ³òè çáèðàëà á³ëÿ áóäèíêó. Ó çàõâàò³ â³ä ê³øêè Ìóðêè. Ì𳺠ïðî ñîáàêó, àëå òàòî ñêàçàâ, ùî ïîêè ùî äîñèòü ³ ê³øêè. Äîâîë³ ìèðíî âæèâàºòüñÿ ³ç áðàòàìè: ¿õ ó Õðèñòèíè ÷åòâåðî. Ëþáèòü ìàëþâàòè òà ñï³âàòè. Ïèø³òü íàì, íàäñèëàéòå ñâî¿ ìàëþíêè òà ôîòîãðàô³¿ çà àäðåcîþ:

«Çîëîòèé òåëåöü», Ðóñëàíà Î., 12 ðîê³â, ñìò Ðîìîäàí, Ïîëòàâñüêà îáë., Óêðà¿íà

«Íîºâîìó êîâ÷åãó» â³ä Ðóñëàíè. ß âæå äàâíî ïåðå÷èòàëà âñ³ æóðíàëè Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâíå ïî-íîâîìó. Ó íàñ, â öåðêâ³, âñ³, õòî Óêðà¿íà, 33010 ïåðåäïëàòèâ æóðíàë, ÷åêàþòü éîãî ç íåòåðï³ííÿì. Áàæàþ Âàì Áîæî¿ NOYIV ARK ëþáîâ³. ×åêàþ «Íî¿â êîâ÷åã»!!!!!

PO Box 190 North Aurora, IL 60542, USA Ðóñëàíà Î., 12 ðîê³â, å-mail: contact@noyivark.org ñìò Ðîìîäàí, Ïîëòàâñüêà îáë. Óêðà¿íà www.noyivark.org

«Õâàëèòèìó Ãîñïîäà», ßðîñëàâà Ê., 6 ðîê³â, ñ. Ñòóäåíèöÿ, Æèòîìèðñüêà îáë., Óêðà¿íà

«Ñòâîðåííÿ ñâiòó», ijíà Ã., 7 ðîê³â, ì. гâíå, Óêðà¿íà

3

4

Олена Марчук

Ã

ум умовий моввий ий ЇжаЇж жа а а-чок постійно бурчав і зі всіма сварився, тому інші іграшки не хотіли з ним товаришувати. Та Їжачкові й не потрібні були друзі. Цілісінькими днями він або спав у тихому куточку, або никав кімнатою, підбираючи все, що Сашуня чи бабуся загубили: обгортку від цукерки, Сашунин ґудзик, копієчку. Усе, що він знаходив, Їжачок припасав у своїх схованках, та так, що часом і сам забував, де у нього що лежить. А якщо хтось з іграшок надибував Їжачкові скарби, Їжачок дуже ображався і затівав бійку. Добре хоч, голки у нього були несправжні. Того дня надворі було зимно й вогко, і Їжачок не схотів йти з Сашунею на прогулянку. Та запхнула його до кишені пальта, а Їжачок викотився з кишені і сховався під вішаком. Сашуня з бабусею пішли надвір

і Їжачок без нього, без нь Їжачок цьому цьо ць омуу дуже зрадів. Він намірився поспати, однак, коли дріботів до своєї кімнати, раптом зупинився. На підвіконні сидів плюшевий Ведмедик і колотив трубочкою у склянці з різнобарвною водою. Їжачка дуже зацікавило те, що ж робить Ведмедик: а раптом це морозиво? Тому він завернув до підвіконня і став біля Ведмедика.

— Йди звідси, — басом мовив Ведмедик. — Ти ж зі мною не дружиш. Їжачок пригадав, що вчора він посварився з Ведмедиком за скляну кульку.

— А ти зі мною дружиш?

— запитав він Ведмедика.

— Я б дружив, — зітхнув Ведмедик, — та ти ж дружити не даєш!

— Не сердься, — перепросив Їжачок, — я більше не буду… А що у тебе у склянці? Ведмедик простягнув склянку Їжачкові. Їжачок тицьнувся мордочкою у склянку, покуштував і скривився. Це було зовсім не морозиво, а звичайна мильна вода, така, як у ванні…

— Тьху, — сказав Їжачок, — ну й гидота.

— Ніяка не гидота, — образився Ведмедик, — а веселка. Я роблю веселку. Поглянь! — І з цими словами Ведмедик витягнув з води трубочку і дмухнув у неї. Величезна мильна бульбашка веселкового кольору спустилася з трубочки і полетіла по кімнаті. Малюнки Єлизавети Пузиченко

— Тримай її! — гукнув Ведмедик. Їжачок побіг за бульбашкою, схопив її обома лапками, і раптом… приклеївся до бульбашки і полетів з нею по кімнаті.

— Гей-гей, — кричав Їжачок, — я лечу!

— І я хочу літати! Ведмедик видув величезну бульбашку і злетів разом з нею з підвіконня. Вони з Їжачком літали по кімнаті доти, поки бульбашки не полопали.

— Нічого, — сказав Ведмедик, — завтра ще зробимо. А зараз спати час.

— Еге ж, — погодився Їжачок. А про себе зауважив: як добре, виявляється, коли ти не сваришся, а товаришуєш з ким-небудь. Тоді і всілякі чудеса в житті трапляються, і жити веселіше. «Завтра я теж що-небудь придумаю, — вирішив Їжачок, лягаючи спати. — Я придумаю… літак». І він поклав скляну кульку на Ведмедикову подушку.

5

СТОРІНКА ДЛЯ МАЛЯТ

Не схожий на білку Алла Алексєєва

Cашко

любить гуляти з дідусем

у парку. Там вони пригощають любить

.

, але йому не подобається, що

і втікають від нього. Йому прикро, адже

диких звірів. А

, що

годує

.

схожі на Малюнки автора

сказав

бояться

сказав, що

схожі на людей. Бог також годує людей, кличе їх, але л люди втікають від Бога. сказав

,

що не стане схожим на , тому що не буде втікати від Бога.

6

Переклад П Перек ерек з англійської Галини Мєхонцевої

0Ì

аленьк аленька еньк ка дівчинка вийшла зі школи вийшл саме тоді, коли почався ко дощ. Вона розкрила велику парасольку і опинилася наче під маленьким тентом. Дівчинку ледве було видно, бо вона була такою маленькою, а її парасолька — такою великою. Та якби ви захотіли нахилитися й зазирнути під парасольку, то побачили б милу маленьку дівчинку з рожевими щічками та ясними блакитними очима і з губками, які завжди посміхалися, а не копилилися, як це трапляється з деякими дітьми.

— Привіт, Еммо! — гукнув до неї хтось. — Де Малюнки Валерія Ковальова

ти взяла таку величезну велич зну парасольку?

— Це парасолька мого дідуся Гриця, — гордо відповіла дівчинка. — Він дав мені її, бо моя мама не має змоги купити мені парасольку. Правда ж, вона гарна? І вона зовсім не протікає, навіть під час найдужчої зливи! І зручна: я під нею як у наметі.

— Так, справді, — сказав хтось інший з дітей.

— Ти схожа на жабку під великим капустяним листком.

— Ходи під мій капустяний листок, і будеш другою жабкою, — приязно мовило дівча. — Ти без парасольки, і Діна теж.

Парасолька мого дідуся досить велика, щоб укрити всіх нас. І ті дві дівчинки також можуть прилаштуватися під цією парасолькою. Ми всі помістимося тут! Справді, всі помістилися, і велика парасолька, під якою сховалися від дощу п’ятеро малюків, рушила вулицею. Свідком цієї сцени був учитель. Він подумав: «Ця мила маленька Емма — найдобріша та найуважніша дівчинка, яку я будь-коли зустрічав». Маленькій дівчинці і великій парасольці довелося пройти чималий шлях, щоб відпровадити кожного з тих, хто сховався під

7

парасолькою, до місця призначення. Та ось маленька дівчинка і велика парасолька залишилися самі і повернули додому, вистрибуючи й наспівуючи. Раптом Емма помітила на автобусній зупинці молоду жінку. Парасольки вона не мала, а в руках тримала пакунки. Жінка стояла під дощем, який вже добряче періщив. Вона дуже здивувалася, побачивши, що до неї наближається парасолька.

— Прошу, — продзвенів ніжний голосок з-під парасольки, — якщо ви

візьмете парасольку, я потримаю ваші пакунки. Я не дістану до вашого капелюшка, а він може зіпсуватися.

— О, ти найчарівніше створіння, яке я коли-небудь зустрічала у своєму житті, — захоплено вигукнула жінка, — і це найкраща парасолька! Вона поцілувала дівчинку і дала їй та парасольці монету за їхню добру службу; звичайно, монету мала використати дівчинка.

8

ГОСПОДНЯ ЗЕМЛЯ

Малюнки Андрія Дейнеки

Л

ебеді... Лебеді білі та чорні, прекрасні, ніжні й граціозні птахи. Безліч пісень, легенд, дивовижних і зворушливих історій розповідають про вірність цих красивих птахів. Той, хто спостерігав, як вони, вигнувши свої довгі шиї, немовби танцюють на воді один з одним, ніколи не забуде цього неповторного видовища. Напевно, видатний композитор Чайковський писав музику до балету «Лебедине озеро», милуючись лебедями, що плавали у ставку. Лебеді завжди вважалися царственими птахами, недарма у Фінляндії лебедя оголошено національним птахом. А в Великобританії усі лебеді належать королеві, і ніхто е має ма ає є права пр ра ава ва залишити зал алиш шити ити собі ит со обі бі не ебе беди дине е яйце яй йц ц це е чи чи самого с сам ам а мо огго лебедине та ахха. а. Королеву Корол орол ор о ев еву Єлизавету Єлиз Єл изав авету авет етту ІІІ птаха. так ак і на н називають ази зива вают ють — «В ««Володарка «Вол Вол олод ода од ар рка ка лебедів». ебе бед діів» в . Ще Ще з ХІІ ХІІ ІІ століття столі толітт то літтття лі тя

Ра

з

ут

вор

ивш

тут щороку, в третю неділю липня, проводиться яскрава церемонія «перепису» цих білосніжних птахів: їх підраховують і окільцьовують. У традиційних червоних костюмах помічники і представники гільдій подорожують вгору за течією річки Темзи на шести спеціальних суднах. Наглядає за птахами Таврувальник, його ще називають Хранителем лебедів. Уявляєш, ця людина також є професором зоології Оксфордського університету. Найкрасивішим вважається лебідь-шипун. Це великий птах із білосніжним оперенням і червоним дзьобом, високим і темним в основі й на самому кінчику. Надзвичайно гарним також є і чорний лебідь — мешканець А Ав вс сттр ра алі ліїї,, Тасманії Тас асма мані ма н ї та ні т Нової Н Нов ової ов оїї о Австралії, Зеландії. Зе З ела анд ндії ії. ії. Лебідь-шипун, Л Ле біідь б дь-ш -ш шип ипун ипун ун,, плаваючи, плав пл плав а аючи аю ючи, чи и, часто ча ч астто виги аст ви вигинає иги инає нає ши на ш шию ию ла л латинт н-ти ською сь с ько ько к ю літерою літте літе лі еро ою «S», «S S», », а дзьоб дзь зьоб об б і гго оло оло ловуу нахиляє н нах а ил ах иляє є до до води. во води оди. ди. Він Вн Ві голову

ись,

начебто зовсім не пишається своєю красою й говорить: «Не мені, а моєму Творцеві нехай буде вся слава. Це Господь створив мене таким прекрасним!» Сімейство лебедів не таке вже й численне у порівнянні з іншими пернатими — їх налічується всього шість видів. Є ще лебідь-кликун. Відрізнити кликуна від шипуна важко, але можна. По-перше, за звуками, які створюють ці птахи. Кликун видає гучні трубні звуки, які добре чути навіть на великій відстані. Саме ці звуки допомагають упізнати зграю кликунів у польоті. Шипуни на льоту ніколи не сурмлять. Зате вони вміють шипіти, якщо чимось роздратовані. Через це й одержали свою назву. Шипун має не ма має н невеликий еве вели ве лики ли к й на наріст арі ріст ст в о осносносносн ві дзьоба, дззььо об ба, а, а в кликуна клику лик ли куун на а такої так акої кої ««ґулі» «ґ ґґул улі» ул лі»» немає. нем е ає. ає а є. Ти Ти вже ввж же знаєш, же зна аєш, єш є ш, що ош шипун ип пун ун ввиг вигинає иггин и игин инає ає ссвою во ою ши ш шию, ию, ю, а ось ось кликун ос кл к лик икун куун н завжди зав авж жд ди тримає ттр рим рим має ає свою св вою красиву кра раси сивуу шию ши ию ю прямо, пр ря ямо о, а дзьоб дзьо дз ь б горизонтально. ьо гор го ри иззо онт н ал альн аль ьно. о. Тепер Теп епер р відрізнити. ти ззможеш мо ожеш же еш їх їх ввід і рі ід різн знит ити. ит и и. Живляться Ж Жи в яттьсся ле вл л лебеді бе б едіі п переважер рев еваж аж жно о р рос рослинною осли ос линн ли нною нн ою ю їїжею. ж ю. О же Основсн нов овний ни й корм корм рм цих цихх красенів кра расе расе сені нівв — ні

сімейна пара лебе дів нік оли не

.

Улюбленц королеви

9

розп

ад

т ає

ь

ся

і

зб

ер

є іга

вір

лебедів більше. Ці пташенята, схожі на маленькі пуховички, починають з’являтися десь у середині червня. Але мине ще три-чотири роки, доки «бридкі каченята» одягнуть свої білосніжні шати. Зараз ними милуються лише їхні батьки. Вони охороняють і захищають своїх малюків близько п’яти місяців, потім пташенята розпочинають самостійний спосіб життя. Сімейна пара лебедів ніколи не розпадається і зберігає вірність одне одному все життя. Шкода, що таке багатство почуттів, яке здатні проявляти ці птахи, недоступне багатьом людям, які забули, що найпрекрасніше створіння Боже — це людина. А найважливіше для сім’ї — зберігати любов і вірність одному. од одне дне не о дн д ному. омуу.. ом

е о н д о ь ніст

м дно

у

вс

е

т жи

тя

Фото Олега Моргуна

соковиті кореневища й стеА чи доводилося тобі бла водяних рослин, діставати бачити, як швидко лебеді плаякі доводиться із дна. Пірнати вають? Навіть на весловому за ними лебедеві — птахові човні їх заледве можна наздодоволі солідних розмірів, гнати! На берег вони виходять до тринадцялише в крайМарія Левценюк ти кілограмів ніх випадках. вагою, — якось не личить, А зараз найцікавіше! Пари тому вся надія на довгу шию, лебедів створюються раз і на за допомогою якої вдається все життя. А воно може бути діставати ласощі. Однак лебе- довгим, тому що лебеді наледине «меню» може складати- жать до великого пташиного ся також із дрібних жаб, риб, роду довгожителів. Деякі з великих комах. Якщо на зиму них живуть до ста років! лебеді не відлітають на півЛебедина сім’я веде строге день і залишаються зимувати, життя й стежить за порядком то їх потрібно підкормлювати, на своїй водоймі. Спорудивши найкраще зернятами ячменю, серед рогозу гніздо, лебідка кукурудзи або пшениці. Будь сидить тут на яйцях, а лебідь ласка, не забудь про це! плаває неподалік на плесі, Але на харчування лебеді охороняючи свою подругу витрачають лише незначну й гніздо. Через п’ять тижчастину свого часу. Тобі нів у гніздечку під лебідкою цікаво дізнатися, чим ці птахи почується тихе клацання, займаються займ за ймаю а ть ться весьь інший інши ін ши ий час? час?? по ча потім п оттіім у великих вве елик ли л ики ких жовтуватих жовттув жо ува уват аттих и Вони яйцях В Во ни и чистять ч чис истя ис тя ять своє сво с воє є пір’я! піір’ пір’ р я! Як Як яй я йц йця ця ях з’являться з яв з’ явля лять ться ся тріщинки, трі трі ріщи щинк нки, и и, добре добр до бре бр е по поєд поєднувати оєдну єдн єд нуува ати ти в соб ссобі об обі бі ці ц д дві ввіі відв ввідваляться ві ідв двал ва ал лятьс ятьс ят ся кришечки, криш кр ише еч чк ки и, і у світі прекрасні пр рек екр ра асн сні якості я о як ос сті ті — вірність вір ірні ніст сть св с віт і і стане стан ст та ан не на на сім-дев’ять сім ім-д -дев’я ев’я ев яттьь і чи ч чист чистоту. исттоту. оту. от у.

10

КМІТЛИВЧИК

Використовуючи перші літери назв зображених предметів, прочитай вірш із Біблії.

Склала і намалювала Юлія Ільчук

Визначи, що обрав Іванко, а що Сергійко. А що обереш ти?

Зоряна Живка

11

* * *

Сонце зійшло і морок щез, Ранок у чистих росах… «Люди, радійте: Христос воскрес!» — Лине хвала стоголоса. Господа славить квітом рясним Жовта мала кульбабка І соловейко співом ясним, І у ставочку жабка. Радо співаймо серцем усім: Бог наш дарує спасіння, В небі для нас приготовано дім!.. Славмо Христа воскресіння!

Ніжні краплі роси Освіжили травичку. Трави, луки, ліси П’ють небесну водичку. Співи птахів з небес Всюди з самого ранку Сповіщають: «Воскрес Наш Христос на світанку!» Все кругом ожило, Промінь сонця ласкавий Шле своє нам тепло І Спасителя славить. Ця подія свята Дарувала спасіння. Славте, люди, Христа За Його воскресіння!

Малюнок Анни Желізних

Олександр Войтицький

На світанку

12

ГОТУЄМО САМОСТІЙНО

Цукрове печиво Ò³ñòî (íà 30 øòóê): 800 ã áîðîøíà 1 ÷. ë. ðîçïóøóâà÷à ò³ñòà 1/2 ÷. ë. ñîë³ 225 ã ìàñëà (ê³ìíàòíî¿ òåìïåðàòóðè) 400 ã öóêðó 2 ÿéöÿ âàí³ë³í

Ïðèãîòóâàííÿ: Çáèâàþ÷è ì³êñåðîì ìàñëî ç öóêðîì (3-5 õâ.) íà ñåðåäí³é øâèäêîñò³, äîäàºìî ïî ÿéöþ. Çìåíøóºìî øâèäê³ñòü ³ äîäàºìî çì³øàí³ ñóõ³ ³íãðå䳺íòè. ijëèìî ò³ñòî íà äâ³ ÷àñòèíè ³ êëàäåìî â õîëîäèëüíèê íà ãîäèíó, à êðàùå — íà äîáó.

Ðîçêà÷óºìî ò³ñòî, âîíî íå ìຠêðèøèòèñÿ, ÿêùî æ êðèøèòüñÿ, ïîòð³áíî ùå ðàç ïåðåì³ñèòè, ùîá ìàñëî ðîçïîä³ëèëîñÿ ð³âíîì³ðíî.

Âèòèñêàºìî êðóæå÷êè ÷êè ³ âèï³êàºìî äî ãîòîâíîíîñò³ ïðè 180°C (350°F).. Äîêè ò³ñòå÷êà õîëîíóòü, ãîòóºìî öóêðîâó ãëàçóð.

ñåðåäèíó. гâíîì³ðíî ðîçïîä³ëèòè ãëàçóð ìîæíà çà äîïîìîãîþ ñ³ðíèêà àáî çóáî÷èñòêè.

Äëÿ îâå÷êè ðîáèìî íîñèê, ðîòèê, âóøêà òà î÷³. Ðîáèìî ëåâà, ñâèíêó é ³íøèõ òâàðèíîê.

Ïðîïîðö³¿ äëÿ ãëàçóð³: 200 ã öóêðîâî¿ ïóäðè 1 ñò. ë. ìîëîêà Îâå÷êà

Çì³øóºìî öóêðîâó ïóäðó ³ ìîëîêî, ÿêùî ìàñà ãóñòà, òîä³ êðàïëÿìè äîäàºìî ùå ìîëîêî, ÿêùî ð³äêà — ï³äñèïàºìî ïóäðó. ßêùî âè áóäåòå âèêîðèñòîâóâàòè áàðâíèê, òî ñïî÷àòêó ñë³ä äîäàòè áàðâíèê, à ïîò³ì ìîëîêî. Äëÿ çàáàðâëåííÿ â ðîæåâèé êîë³ð ìîæíà ñêîðèñòàòèñÿ ñîêîì áóðÿêà, â êîðè÷íåâèé — êàêàî-ïîðîøêîì. Çàïîâíþºìî ãëàçóð’þ öåëîôàíîâ³ ïàêåòè, ù³ëüíî ïåðåâ’ÿçóºìî ³ íîæèöÿìè ðîáèìî íàäð³ç. Ðîáèìî êîíòóð íà ò³ñòå÷êó ³ çàïîâíþºìî

Ëåâ

Ñâèíêà

Âåäì³äü

Ïàíäà

Ãîëóá Ôèìêî î

ʳò

Ïå÷èâî ìîæíà ñêëàñêëàñòè ó ïàïåðîâèé ïàêåòèê. åè åòèê. Òåêñò ³ ôîòî Õðèñòèíè Êóçüìåíêî ìåíêî http://solodke.com e.com

МАЙСТРУЄМО

Подарунков пакетики

.

2. Âèð³æ ïàêåòèê ³ ç³ãíè éîãî ïî ïóíêòèðíèõ ë³í³ÿõ. Íîæåì çðîáè äâà íàäð³çè ³ ïðîòÿãíè ÷åðåç íèõ äåêîðàòèâíó ñîëîì’ÿíó íèòêó àáî ñòð³÷êó.

3. Íå çàáóäü âêëàñòè êðàñèâî îôîðìëåíå ïðèâ³òàííÿ. Öå ìîæå áóòè íåâåëè÷êà ëèñò³âêà àáî êàðòêà.

4. ²ç êîëüîðîâîãî ïàïåðó ïðîïîíóºìî âèð³çàòè äåòàë³ êâ³òêè ³ çðîáè àïë³êàö³þ äëÿ ïàêåòèêà. Àïë³êàö³¿ ìîæíà âèãîòîâëÿòè ³ ó âèãëÿä³ ìåòåëèêà ÷è ñåðäå÷êà.

5. Ïàêåòèê ìîæíà ïðèêðàñèòè áëèñê³òêàìè, íàìèñòèíêàìè, ´óäçèêàìè.

6. ϳä ÷àñ óïàêîâóâàííÿ ïîäàðóíêà íåîáõ³äíî ñòÿãíó-

Ãàðíî îôîðìëåíèé ïîäàðóíîê ïðèºìíî ³ îòðèìóâàòè, ³ äàðóâàòè. Ñïðîáóé âèãîòîâèòè

˳í³ÿ íàäð³çó

ïàêåòèê äëÿ íåâåëè÷êîãî ïîäàðóíêà íà äåíü íàðîäæåííÿ, äî ñâÿòà Ïàñõè ÷è ³íøîãî ñâÿòà. Ìàòåð³àëè: • ð³çíîêîëüîðîâèé êàðòîí, ôîðìàò À4; • êîëüîðîâèé ïàï³ð; • ñòð³÷êà îðàíæåâîãî, æîâòîãî àáî çåëåíîãî êîëüîðó, 20 ñì; • äåêîðàòèâí³ ñîëîì’ÿí³ íèòêè, 20 ñì. Õ³ä ðîáîòè 1. Ñêîï³þé âèêðîéêó ïàêåòèêà íà ïðîçîðèé ïàï³ð, âèð³æ ³ ïåðåíåñè íà êàðòîí.

Óïàêîâêà äëÿ ïîäàðóíê³â

˳í³ÿ íàäð³çó

òè íèòêó àáî ñòð³÷êó, îáìîòàòè íåþ ÷àñòèíè ïàêåòà ³ çàâ’ÿçàòè. Âèð³á ìîæíà âèêîðèñòîâóâàòè íà óðîêàõ íåä³ëüíî¿ øêîëè ÿê ïðàêòè÷íå çàâäàííÿ äëÿ âèãîòîâëåííÿ íàî÷íîñò³ àáî æ ÿê çàîõî÷óâàëüíèé ñóâåí³ð.

13

14

ПОЕТ - Н

НД

Дійові особи: Дмитрик і Даринка — діти 9-10 років, мама. Дія 1 (Заходить Дмитрик.) Дмитрик: Понеділок — день без діла. О, так я поет! А середа — день… день труда! (Чухає потилицю.) Якась неправильна середа у мене виходить. Даринка (заходить): Дмитрику, ти що, вірші складаєш? Дмитрик: Еге ж. Ось послухай. Вірш присвячується… присвячується… та хоча б тобі, Даринко. Даринка: Та вже дякую. Дмитрик: Понеділок — день без діла. Про середу я, мабуть, не буду тобі вірші

читати. А неділя настає — підборах, зробити гарну можна їсти монпансьє*. зачіску… Даринка: А чому монДмитрик (перебиває): Ха! пансьє? Я завжди знав, що дівчата Дмитрик: Яка ти нічогісінько не тямлять у нетямуща. житті. Не Тетяна Липницька Я ці льодяните що ми, ки дуже люблю. І взагалі, чоловіки. Вам би лише я вважаю, що неділя та вбрання та бантики. монпансьє — найпрекрасДія 2 ніші речі на світі. Даринка: Ого! Цікаво. (Заходить мама.) Щодо монпансьє зрозуміМама (приєднується до ло, ти — затятий ласун. розмови): …А тобі б лише А неділя? Адже льодяники можна їсти і в інші дні Даринку дражнити. Дмитрик (виправдуєтьтижня. ся): А чому вона… Дмитрик: Звичайно! Мама: Я чула вашу розІ скажу тобі, Даринко, не лише вдень, але й мову. Даринка: Ну й хто з нас уночі. Головне, щоб мама з татом поснули. (Поринає правий? Дмитрик: Я, звичайно! у мрії.) Тоді ти тихенько Мама: Не сперечайтеся. встаєш, навшпиньках проВи коли-небудь замислювакрадаєшся на кухню, відлися, чому неділя — такий чиняєш… Даринка (перебиває): Дми- особливий день тижня? Дмитрик, Даринка: Н-ні. трику! Дмитрик (опам’ятову- Ні. ється): Отож, Даринко. У неділю можна нічого не НД робити. Ні-чо-го! Взагалі! Уявляєш?! До школи — не треба! А якщо раніше гайнути з хлопцями надвір, то й мамі допомагати не треба. Даринка: Який же ти ледар, Дмитрику. Тобі б лише гуляти. Ні, насправді неділю придумали не для цього. У неділю потрібно надягти свою найошатнішу сукню, нові черевички на * Монпансьє — сорт фруктових льодяників.

15

ДОБРЕ ДІЛО РОБИ СМІЛО

Мама: Хочу вам сказати, що він не має нічого спільного ні з солодощами, ні з гарним вбранням. Дмитрик: Ти впевнена? Мама: Абсолютно. Я піду до крамниці, а ви тим часом поміркуйте, вірніше пригадайте, яка подія зробила неділю особливим днем. (Мама йде.) Дія 3 Дмитрик: Даринко, у тебе є хоч одна путня думка щодо цього? Даринка: Ні, як на те, жодної. Дмитрик: У мене теж.

Даринка: Може, цього дня народилася якась видатна людина? Скажімо, актор або президент. Дмитрик: Навряд чи. Даринка: А може, зробили яке-небудь важливе наукове відкриття? Дмитрик: Ні, відкриття роблять у робочі дні, а в неділю всі вчені люди відпочивають. Даринка: Ти маєш рацію. Дмитрик (міркує): Неділя… неділя… Російською це «воскресенье»… воскрес... (Здогадався.) Воскрес! Цього дня воскрес Ісус Христос, Син Божий. Даринка: Правильно! І як це ми відразу не зметикували?! Дмитрик: Справді. Пам’ятаєш, ми читали в Біблії, що Бог святий і справедливий. Усі люди згрішили проти святого Бога. Даринка: І заслужили кару: смерть і вічну розлуку з Богом. Та Бог послав Ісуса Христа у світ, щоб Він помер замість нас. Дмитрик: Так, Ісус заслужене нами покарання взяв на Себе, щоб дати нам життя. Даринка: Син Божий добровільно пішов на смерть заради тебе і мене. Він хотів, щоб ми з тобою уникли кари за свої погані вчинки. Дмитрик: Тепер Бог може простити нас:

НД

Малюнки Тетяни Кучер

ЕВДАХА

адже Його Сина було покарано замість нас. Мама (заходить): Ісус не залишився мертвим. Він переміг гріх і смерть. Він ожив і повернувся до Свого Отця в Небесну Країну. Даринка: І все це заради нас. Мама: Так, діти. Ісус дивиться на кожного з нас із небесної височини. Він знає, як ми намагаємося чинити добро. Він бачить, коли ми грішимо. Ісус просить Бога берегти нас від гріха. Він хоче, щоб ми любили одне одного й були святі. Даринка: І тепер кожна неділя буде нагадувати нам, що Ісус помер за наші гріхи… Дмитрик (продовжує думку): …І воскрес для нашого виправдання.

16

Малюнки автора

Á

àãàòî ðîê³â ìèíóëî ç òîãî ÷àñó, ÿê Ôèìêî ïðèí³ñ îëèâêîâó ã³ëî÷êó ä³äóñåâ³ Íîþ. ² õî÷à éîìó äóæå ïîäîáàëîñÿ æèòè ïîðÿä ç òàêèì ïðàâåäíèì ÷îëîâ³êîì, ÿê Íîé, àëå ñèä³òè áåç ä³ëà ãîëóá íå ì³ã. ² Ñåðàôèì âèð³øèâ çíàéòè ñîá³ ñïðàâó äî äóø³. Ñïî÷àòêó â³í äîïîìàãàâ Íîºâ³ ñ³ÿòè, ïîò³ì — çáèðàòè âðîæàé. Àëå ñàìå íà æíèâàõ òðàïèëàñÿ ç Ôèìêîì íåïðèºìíà ³ñòîð³ÿ. Îòîæ, çáèðàâ Ôèìêî ðàçîì ç õàçÿ¿íîì ïøåíè÷êó. Îäíå çåðíÿòêî áåðå ó äçüîá ³ â ïîëîòíÿíó òîðáèíêó êëàäå, à ³íøå ÷îìóñü ó ãîðëå÷êó çàñòðÿº, îò ³ äîâîäèòüñÿ ãîëóáêîâ³ éîãî ïðîêîâòóâàòè — íå ìàðíóâàòè æ äîáðî. Äåíü â³í òàê çáèðàº, äðóãèé... Ðàïòîì Ôèìêî â³ä÷óâ, ùî ñòàâ âåëèêèì, ñèëüíèì ãîëóáîì. À ñèëüíèì éîìó äóæå

õîò³ëîñÿ áóòè, òîìó ùî ì³æ êîëîññÿì ïøåíèö³ õîâàëèñÿ ïîëüîâ³ ìèø³ ³ íàâ³òü ïàöþêè. Ö³ áàíäèòè íå ëèøå çàâàæàëè Ôèìêîâ³ âðîæàé çáèðàòè, àëå é çàãðîæóâàëè ðîçïðàâó íàä íèì ó÷èíèòè.

— Àãà, ïîïàâñÿ, — ñ³ðà áàíäà îòî÷èëà Ôèìêà. Âîíè íàáëèæàëèñÿ, âñå ù³ëüí³øå é ù³ëüí³øå ñòèñêàþ÷è ê³ëüöå. Ãîëóáîê, ç ïåðåëÿêó ïðîêîâòíóâøè çåðíÿòêî, çìàõíóâ êðèëàìè ³ çä³éíÿâñÿ ó íåáî.

— ͳ÷îãî. Íàñòàíå ÷àñ — ìè òåáå âï³éìàºìî, — ïðèãðîçèâ âàòàæîê ïàöþê³â. ³äòîä³ Ôèìêî ñòàâ îñîáëèâî îáåðåæíèì ³ çàâæäè óâàæíî ðîçãëÿäàâñÿ äîâêîëà, ïåðø í³æ ñ³ñòè íà ïîëå — ÷è íå âèäíî éîãî âîðîã³â. ³í, ÿê ³ ðàí³øå, çáèðàâ çåðíÿòêà, ïîëîâèíó ç

íèõ ç’¿äàþ÷è. À â³ä òîãî ç êîæíèì äíåì ñòàâàâ óñå âàæ÷èì ³ âàæ÷èì. «ß ñòàíó âåëè÷åçíèì ïòàõîì, ³ í³õòî íå íàâàæèòüñÿ íàïàñòè íà ìåíå. ß áóäó á³ëüøèì ³ ñèëüí³øèì â³ä îðëà!» — äóìàâ ãîëóá ³ íàëÿãàâ íà çåðíî. Òà îäíîãî ðàçó Ôèìêî óñå æ âòðàòèâ ïèëüí³ñòü ³ íå ïîì³òèâ ïàöþêà, ÿêèé ñòèõà ï³äêðàâñÿ. Òîé ñõîïèâ çóáàìè ³ ëàïàìè çà ãîëóáèíèé õâ³ñò, àëå Ôèìêî âèðâàâñÿ ³ ñïðîáóâàâ çëåò³òè, òà âñå, ùî â³í çì³ã çðîáèòè — ï³äíÿòèñÿ íà ê³ëüêà ñàíòèìåòð³â íàä çåìëåþ. Ôèìêî ïîá³ã, ðîçìàõóþ÷è êðèëàìè.

— Êóðêà, — çàñì³ÿëèñÿ ïàöþêè, ùî ñàìå ï³äîñï³ëè. — Òè æ ë³òàòè ðîçó÷èâñÿ. Òè æ áî÷êà íà ëàïàõ, à íå ãîëóá, — ðåãîòàëè íàâ³òü ïàöþ÷àòà, ïîêàçóþ÷è

íà ãîëóáà, ùî ìàðíî íàìàãàâñÿ çëåò³òè.

— Óïåðåä, ïàöþêè, — íàêàçàâ âàòàæîê, — ïîêàðàºìî öüîãî íåíàæåðó, ùîá íå ç’¿äàâ òîãî, ùî ïî ïðàâó íàì íàëåæèòü! — ² â³í ìàõíóâ âåëè÷åçíîþ êîëþ÷êîþ àêàö³¿, ùî çàì³íÿëà éîìó øïàãó. Ïàöþêè çíîâó îòî÷èëè ïåðåëÿêàíîãî ãîëóáà ³ ç³ çë³ñíèìè ìîðäàìè ³ ïàëàþ÷èìè íåíàâèñòþ î÷èìà ï³øëè íà Ôèìêà. À â³í â³ä ñòðàõó é áåçñèëëÿ íå ì³ã ïîâîðóõíóòèñÿ, à ò³ëüêè øåïîò³â: «Áîæå, ïðîøó, ïîðÿòóé ìåíå, ïîðÿòóé!» ² îñü ãîëîâíèé ïàöþê ï³äíÿâ ñâîþ øïàãó íàä á³äíèì ãîëóáêîì, ùîá ïðîñòðîìèòè éîãî ñåðöå. Àëå òóò ïðèéøëà äîïîìîãà â³ä Áîãà. Íîé

Приго

17 ï³ä³éøîâ äî ì³ñöÿ ïîáî¿ùà ³ òóïíóâ íîãîþ òàê, ùî ïàöþêè âìèòü ðîçá³ãëèñÿ. Ò³ëüêè ãîëóá óñå ùå ìàðíî íàìàãàâñÿ çëåò³òè. Íîé íàõèëèâñÿ äî Ôèìêà, îáåðåæíî âçÿâ éîãî â ðóêè. Ðîçãëàäèâ ñêóéîâäæåíå ï³ð’ÿ÷êî ³ ñêàçàâ: — Ñåðàôèìå, òè æ ãîëóá, à íå ïîðîñÿ. Íàâ³ùî òàê áàãàòî ¿â?

— ß õîò³â áóòè âåëèêèì ³ ñèëüíèì, — ïîõíþïëåíî â³äïîâ³â Ôèìêî.

— Òè íå ñòàíåø ñèëüí³øèì, ÿêùî ìàëî ïðàöþâàòèìåø ³ áàãàòî ¿ñòèìåø, — à áóäåø ëèøå òîâñò³òè. Àëå òâî¿

ïðåäêè í³êîëè íå áóëè ëåäà÷èìè é íåíàæåðëèâèìè. ß äóìàþ, òè ïðîñòî çàéìàºøñÿ íå ñâîºþ ñïðàâîþ. Òîá³ ñë³ä çì³íèòè ïðîôåñ³þ.

— Õ³áà ÿ òåïåð íà ùî-íåáóäü çäàòåí? Íàâ³òü ë³òàòè ðîçó÷èâñÿ.

— Òè íå ðîçó÷èâñÿ ë³òàòè, ëþáèé, à ïðîñòî òâî¿ êðèëüöÿ íå ìîæóòü ï³äíÿòè òàêîãî òîâñòóíà. ß ïðîïîíóþ òîá³ çàéíÿòèñÿ çàðÿäêîþ ³ ïî÷àòè ïðàöþâàòè ëèñòîíîøåþ.

— Õ³áà ÿ âïîðàþñÿ?

— Òàê òè æ êîëèñü óæå âïîðàâñÿ ³ äîñèòü íåïîãàíî. Ïðèãàäóºø, ï³ñëÿ ïîòîïó, ÿ ïîñëàâ òåáå ïîäèâèòèñÿ, ÷è

ç³éøëà âîäà ç ïîâåðõí³ çåìë³, ÷è ç’ÿâèâñÿ ñóõîä³ë? Òè ïðèí³ñ ìåí³ îëèâêîâó ã³ëî÷êó, òè ïðèí³ñ ìåí³ ðàä³ñíó çâ³ñòêó ïðî òå, ùî º êëàïòèê ñóõî¿ çåìë³, äå ìè ìîæåìî îñåëèòèñÿ.

— Àëå æ çàðàç íå ïîòîï, — çàïåðå÷èâ Ôèìêî.

— À õ³áà ëþäè íå ïîòðåáóþòü õîðîøèõ íîâèí? Õ³áà òè íå õî÷åø ïðèíîñèòè äîáð³ çâ³ñòêè ³ ùèð³ ïðèâ³òè? Öå äóæå ãîëóáèíà ïðîôåñ³ÿ, ëþáèé. «À é ñïðàâä³, — ïîäóìàâ Ôèìêî. — Ìåíå òåïåð íàâ³òü ïàöþê íå ñêðèâäèòü, òîìó ùî çàõî÷å ä³çíàòèñÿ, ÿê ïîæèâຠéîãî

а м к Фи ди

áàáóñÿ íà ñóñ³äíüîìó ïîë³». Íîé ïîäàðóâàâ Ôèìêîâ³ ïîøòàðñüêó ñóìêó òà ãóìîâ³ ÷îá³òêè, ÿê³ íîñÿòü óñ³ ëèñòîíîø³. Õîò³â ùå ôîðìåíîãî êàøêåòà ïîäàðóâàòè, òà â³í í³ÿê íå òðèìàâñÿ íà Ôèìêîâ³é ãîëîâ³, êîëè òîé ë³òàâ. Ç òîãî ÷àñó Ñåðàôèì ñòàâ â³ñíèêîì, òî÷í³øå, ëèñòîíîøåþ. Öå áóëà ÷óäîâà ðîáîòà. Ôèìêà âñ³ ëþáèëè, í³õòî íå êðèâäèâ. ² âñå áóëî á äîáðå, ÿêáè îäíîãî ðàçó Ôèìêî íå çóñòð³âñÿ ç ñàìèì… À îñü ³ç êèì â³í çóñòð³âñÿ ³ ùî ç íàøèì ãîëóáî÷êîì òðàïèëîñÿ, âè ä³çíàºòåñÿ â íàñòóïíîìó âèïóñêó.

Алла Алексєєва

18

ï’ÿòíàäöÿòü Ä

жонатан Ферстер ся в одному класі з дітьми, народився із фізич- молодшими від нього на три ними та розумовими роки й у яких немає трудновадами. У свої дванадцять щів із навчанням. Мама Джонатана тихо років він навчався в одному класі з дев’ятирічними дітьми. заплакала. А батько неголосно заперечив: Здавалося, що Іда Кемпель — Пані Мюлнавчання було лер! Тут близько немає такої йому не під силу. Часто він школи. Для Джонатана буде доводив свою вчительку Доріс Мюллер до відчаю, коли сильним стресом, якщо йому крутився на своєму місці, доведеться змінити звичну дивлячись у вікно і видаючи обстановку. Йому дуже подобається в цій школі. незрозумілі звуки. Але бували моменти, коли Після того, як батьки Джонатан говорив ясно й пішли, Доріс ще довго сиділа зрозуміло. Тоді здавалося, й дивилася у вікно на свіжий що промінь світла пронизав сніг. Їй здавалося, що холод темряву його розуму. Та знадвору поступово проникає зазвичай Доріс було дуже в її серце... Раптом її охопиважко навчити чогось Джо- ло сильне почуття провини: «Господи! Я сиджу тут і скарнатана. Одного разу вчителька жуся, тоді як мої проблеми не запросила батьків хлопчика порівняти з проблемами цієї прийти до школи. нещасної сім’ї. Будь ласка, — Джонатану потріб- допоможи мені: дай мені но ходити в школу для більше терпіння до Джонатарозумово відсталих на». Відтоді Доріс намагалася дітей, — сказала вона. не звертати уваги на те, що — Це неправильно, Джонатан заважав на уроці. що він навчаєть- Одного разу Джонатан підвівся й, накульгуючи, підійшов до вчительського столу.

— Я люблю вас, пані Мюллер! — сказав він голосно. Діти засміялися, а Доріс зашарілася.

— Он як, — пробурмотіла вона, — це дуже цікаво. Ну добре, Джонатане, йди сідай на своє місце. Настала весна. Наближалося свято Пасхи. Доріс розповіла дітям історію про воскресіння Ісуса Христа.

19

Після уроку вона дала кожній дитині велике пластмасове яйце і сказала: — Візьміть це яйце додому й покладіть туди щось таке, що б означало нове життя. Ви зрозуміли мене?

— Звичайно, пані Мюллер!

— вигукнули всі, крім Джонатана. Він уважно слухав, пильно дивлячись на вчительку. Навіть не шумів, як завжди. Чи зрозумів Джонатан, що розповідала вчителька про смерть і воскресіння Ісуса Христа? Чи зрозумів він завдання? «Може, краще зателефонувати його батькам і пояснити їм?» — подумала Доріс. Коли ж вона прийшла зі школи додому, то побачила, що стік у її кухні забився. Доріс повідомила про це власника будинку й цілу годину чекала, доки він прийшов і все полагодив. Потім вона ходила в магазин, готувала їжу, прасувала й підбирала матеріал для контрольної роботи. Ось чому вона зовсім забула зателефонувати батькам Джонатана. Наступного дня всі п’ятнадцять учнів забігли в клас і наповнили принесеними яйцями кошик на столі вчительки. Однак вона попередила, що відкривати яйця буде тільки наприкінці уроку. У першому яйці була одна квітка.

— Ця квітка справді є символом нового життя, — сказала Доріс. — Коли перші зелені пагінчики пробиваються з-під землі, ми знаємо, що наступає весна.

Маленька дівчинка, що сиділа за першою партою, замахала рукою: — Це моє яйце, пані Мюллер, це моє! У другому яйці був пластмасовий метелик. Він виглядав зовсім як справжній. Доріс підняла яйце вгору й показала класу: — Ми всі знаємо, що гусениця перетворюється на чудового метелика. Так, він є символом нового життя. Маленька Юдит гордо усміхнулася.

— Це моє яйце, пані Мюллер, — сказала вона. У наступному яйці Доріс знайшла камінь, вкритий мохом. Вона пояснила класу, що мох теж є символом нового життя. Віллі, що сидів за останньою партою, підняв руку: — Це мій тато допоміг мені знайти його. Доріс взяла ще одне яйце. Воно було підозріло легким. «Це, звичайно ж, яйце Джонатана. Шкода, що я забула зателефонувати його батькам!» — подумала вона. Доріс не хотіла збентежити Джонатана, тому просто відклала яйце убік. Не кажучи ні слова, вона взяла наступне. Раптом Джонатан підняв руку: — Пані Мюллер, ви хіба не хочете поговорити про моє яйце? Доріс розгубилася: — Джонатане! Але ж воно порожнє!

— Так, але гріб Ісуса теж був порожнім! На якусь мить у класі запанувала тиша, ніхто не мовив ані слова.

— Джонатане, — нарешті запитала Доріс, — а ти знаєш, чому гріб був порожнім?

— Так! — відповів хлопчик. — Ісуса вбили й поклали в гріб. Але потім Його Батько воскресив Його. Пролунав дзвінок на перерву. Всі діти радісно вибігли на вулицю. Доріс залишилася у класі одна, її очі наповнилися слізьми. Лід у її серці розтанув. Ця дитина з розумовими вадами зрозуміла істину про воскресіння глибше, ніж усі інші діти. Через три місяці Джонатан умер. Люди, які прийшли на похорон, з подивом дивилися на труну — на ній лежало п’ятнадцять порожніх яєчних шкаралупок.

Малюнки Людмили Миронюк

ÿº÷íèõ øêàðàëóïîê

20

1 ˳ñ ùîðîêó ðîáèòüñÿ äåäàë³ ñòàð³øèì, ³ éîãî ìåøêàíö³ òåæ. Ñòàðèé äîáðèé Êàáàí Òîâñòóí çàëèøèâñÿ ñàì. Ñóìóþ÷è, çãàäóâàâ â³í âåñåë³ ìèíóë³ ÷àñè, êîëè õàòà äçâåí³ëà äèòÿ÷èì õðþêàííÿì. À ÿêó ñìàêîòó ãîòóâàëà éîãî ìèëà äðóæèíîíüêà!

— Àãîâ, ÷îãî çàòóæèâ? — çàïèòàâ ñòàðåçíèé Âîâê Âóëüô, çàõî2 äÿ÷è äî õàòè.

Людмила Корнієнко

Ñîëîäêi óðîêè 3 — Äàðìà æóðèøñÿ, ÿ,, — ìîâèâ Âóëüô, Âóóëüô, — àäæå òè õî÷ õî ìàºø ùî ùî çãàäàòè: è: äðóæíà ó âàñ âà áóëà ðîäèíà, ðîäèíà à ÿ îñü îñü íà âñ³õ çóá ãîñòðèâ — áåç çóá³â ³ çàëèøèâñÿ. ͳõòî ïðî ìåíå ³ äîáðîãî ñëîâà íå ñêàæå…

4 — ßê ìåí³ õî÷åòüñÿ çðîáèòè ùî-íåáóäü äîáðå õî÷ íàïðèê³íö³ æèòòÿ, — â³â äàë³ Âîâê Âóëüô. — Äóìàâ ÿ, äóìàâ — í³÷îãî íà äóìêó íå ñïàäàëî, àæ îñü âèíèê ó ìåíå îäèí ñâ³òëèé çàìèñåë. Ñêàæè, Òîâñòóíå, à òè ïàì’ÿòàºø ðåöåïò ò³ñòà äëÿ êðåíäåëèê³â, ÿê³ ãîòóâàëà òâîÿ äðóæèíà?

5

— Çâè÷àéíî, — â³äïîâ³â Òîâñòóí.

— ß íå ðàç ¿é äîïîìàãàâ. ² âîíà ÷àñòåíüêî ïîâòîðþâàëà, ùî ÿêáè íå ÿ, òî êðåíäåëèêè íå áóëè á òàêèìè ñìà÷íèìè.

— Çíà÷èòü, ìຠâèéòè! Íàïå÷è-íî ìåí³ êðåíäåëèê³â ó âèãëÿä³ ë³òåð — à çàâòðà äîâ³äàºøñÿ, íàâ³ùî âñå öå.

²ç ñåð³¿:

21

6 Ðîáîòà çàêèï³ëà. Çäèâóâàëèñÿ ñóñ³äè, ùî òàê³ ïàõîù³ ëèíóòü ç õàòè ñòàðîãî Êàáàíà Òîâñòóíà. Äîïèòëèâ³ á³ëêè òà çàé÷åíÿòà âæå ïðè÷à¿ëèñÿ â êóùàõ ³ îáëèçóâàëèñÿ.

Äîâãî ÷åêàòè íå äîâåëîñÿ. Äâåð³ ðîç÷èíèëèñÿ, òà íà ïîðîç³ ÷îìóñü ç’ÿâèâñÿ Âîâê Âóëüô ç òîðáèíîþ. Ïîò³ì âèéøîâ ä³äóñü Òîâñòóí ³ îãîëîñèâ Ñîðîö³ Á³ëîáîö³: — Çáåðè âñ³õ áàæàþ÷èõ äî 8 «ñîëîäêî¿» øêîëè!

7 — Àæ ðàïòîì ä³äóñü Òîâñòóí, ÿê ³ êîëèñü, ðîçùåäðèòüñÿ é ïîä³ëèòüñÿ êóñíè÷êîì, — ìîâèëî Çàé÷åíÿ Ñê³ê.

9 10 Íåâäîâç³ çâ³ðÿòà ïåðåñòàëè áîÿòèñÿ Âîâêà Âóëüôà.

Ïîòèõåíüêó ïî÷àëè ïðèáóâàòè ë³ñîâ³ ìåøêàíö³. Ïåðøèì ïðèéøîâ ¯æà÷îê Óô³-Óô³ — ó íüîãî º ãîëêè äëÿ çàõèñòó â³ä ñòàðîãî Âîâêà Âóëüôà. Ïîò³ì ï³ä³éøîâ Öàïîê Ìåê³. ² òàê ïî ÷åðç³ ç³áðàëèñÿ âñ³ çâ³ðÿòà..

12 11 — Çâ³ðÿòà, ÿ õî÷ó òîâàðèøóâàòè ç âàìè. Æèâ³ìî äðóæíî. Ëþá³òü ä³äóñÿ Âóëüôà, àäæå ÿ òàêèé ñàìîòí³é. ß äëÿ âàñ ïðèãîòóâàâ ñþðïðèç, — ñêàçàâ ñòàðèé Âîâê ³ óñì³õíóâñÿ âñ³ì ñâî¿ì áåççóáèì ðîòîì.

² Âîâê Âóëüô ïî÷àâ ä³ñòàâàòè ç òîðáèíè ¿ñò³âí³ ë³òåðè ³ ðîçñòàâëÿòè ¿õ íà äîøö³.

22

13 — Õòî ç âàñ ïåðøèì ïðî÷èòຠöå ñëîâî — çìîæå âèáðàòè íàéãàðí³øó ë³òåðóêðåíäåëèê, — çàïðîïîíóâàâ Âóëüô.

14 Á³ëêà øâèäêî âèñòðèáíóëà ç³ ñâîãî ñõîâêó é âèãóêíóëà: — Äðóç³!

— Ìîëîäåöü, ï³äõîäü ³ áåðè áóäü-ÿêó ë³òåðó. Íå á³éñÿ, àäæå ÿ íå çëèé ³ íå õî÷ó áóòè òàêèì á³ëüøå.

15 Óðîê ÷èòàííÿ áóâ òàêèì ñîëîäêèì, ùî âñ³ ïèòàëè, ÷è áóäå çàâòðà ùå òàêèé óðîê.

16 Çâ³ñòêà ïðî «ñîëîäêó» øêîëó Âóëüôà ðîç³éøëàñÿ ïî âñ³é îêðóç³. ijäóñ³ Âîâê Âóëüô òà Êàáàí Òîâñòóí íå ìàëè ñïîêîþ, òà ó íèõ çíàéøëèñÿ âæå é ïîì³÷íèêè, ÿê³ ë³ïèëè ë³òåðè äëÿ íàñòóïíîãî óðîêó.

Ó øêîë³ ç'ÿâèâñÿ òàêîæ óðîê ñîëîäêî¿ ìàòåìàòèêè.

17

18 Òàê õîò³ëîñÿ Âîâêîâ³ Âóëüôó ùå ïîæèòè! Øêîäóâàâ â³í, ùî íàäòî ï³çíî âèð³øèâ ðîáèòè äîáð³ ñïðàâè. Îäíàê ³ ðàä³â, ùî âñå-òàêè âèð³øèâ.

Малюнки автора

КМІТЛИВЧИК

Склала і намалювала Юлія Ільчук

Допоможи кухарю скласти вірш із Біблії. Кожне слово починається з найбільшої літери.

6

7

8

9

11

10

Ïî ãîðèçîíòàëi: 3. Ïîðà ðîêó.

6. Äåðåâî, äîøêàìè ç ÿêîãî áóâ îáêëàäåíèé ªðóñàëèìñüêèé õðàì çñåðåäèíè.

7. Ñüîìà êàðà íà ªãèïåò.

8. Ãóðê³ò, ùî ñèìâîë³çóº Áîæó âåëè÷ ³ Éîãî ñëàâó íà íåáåñàõ ³ ñóïðîâîäæóâàòèìå Áîæèé ñóä íàä ñâ³òîì.

10. Õèæàê, ç ÿêèì ²ñóñ ïîð³âíþº ëæåïðîðîê³â.

11. гäèíà, ÿêó Äàâèä ïóñêàâ ç ðîòà, êîëè ïðèêèäàâñÿ áåçóìíèì. q*+ " b.+.$(,(0 j.$%!1<*()

ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАНИЯ:

5

До с. 10.

1. Головоломка. «Бо як небо високо над землею, так Його милість велика до тих, що бояться Його» (Псалом 103:11).

4

До с. 23.

1. Допоможи кухарю. «Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!» (Якова 2:26).

3

Ïî âåðòèêàëi: 1. Ãîðà, íà ÿê³é æèëè ñèíè ²ñàâà.

2. Á³ë³ ïóøèíêè, ç ÿêèìè ïîð³âíþºòüñÿ îñÿéíèé îäÿã ²ñóñà ï³ñëÿ ïðåîáðàæåííÿ.

4. Äóãîïîä³áíà ê³ñòêà, ç ÿêî¿ Áîã ñòâîðèâ æ³íêó.

5. ªâðåéñüêå ñëîâî, ùî îçíà÷ຠ«â÷èòåëü».

9. ²ì’ÿ ðàáà ïåðâîñâÿùåíèêà, ÿêîìó Ïåòðî â³äòÿâ âóõî.

10. Íàï³é ç âèíîãðàäó.

2. Кросворд. По вертикалі: 1. Сеїр (Повт. Зак.

2:8). 2. Сніг (Мк. 9:3). 4. Ребро (Бут.

2:21-22). 5. Равві (Ів. 1:38). 9. Малх (Ів.

18:10). 10. Вино (Лк. 5:37). По горизонталі: 3. Весна (Прип.

16:15). 6. Кедр (1 Цар. 6:15). 7. Град (Вих. 9:23). 8. Грім (Об. 4:5; 16:18).

10. Вовк (Мт. 7:15). 11. Слина (1 Сам.

21:14).

2

До с. 32.

1. Весняна мозаїка. Весна, діти, жираф, життя, кульбабка, озеро, папуга, сонце, трава, усмішка, черепахи.

1

23

24

¯

é áóëî âñüîãî äâàíàäöÿòü ðîê³â. Ìàáóòü, öÿ ä³â÷èíêà áóëà òåíä³òíîþ é õâîðîáëèâîþ. ßêáè äâ³ òèñÿ÷³ ðîê³â òîìó áóëè øêîëè, òî âîíà íàâ÷àëàñÿ á ó øîñòîìó êëàñ³. Òåïåð òè óÿâëÿºø ¿¿? À ùå, ÿêùî òè çàñòîñóºø óñþ ñâîþ óÿâó, òî «ïîáà÷èø» ¿¿ áàòüê³â — òàòà,

Людина живе короткий час, і з нею помирає весь світ із його принадами та пишнотою. Лише один Бог вічний і всюдиприсутній, і ми в Його руках. М. Клаудіус

îäíîãî ç íà÷àëüíèê³â ñèíàãîãè, ³ ìàìó, òèõó ñóìíó æ³íêó. Ïåâíî ùî ë³êàð ïîâ³äîìèâ ¿ì, ùî ä³â÷èíêà âìèðàº. ² ìàìà, ³ òàòî äóæå ëþáëÿòü ñâîþ äîíå÷êó, òîìó âîíè ó ãëèáîê³é çàæóð³. ¯¿ áàòüêî, ä³çíàâøèñü, ùî íåïîäàë³ê ¿õíüîãî äîìó ïåðåáóâຠ²ñóñ, ßêèé çö³ëÿº õâîðèõ, ïîá³ã äî Íüîãî ç ºäèíèì ïðîõàííÿì: çö³ëèòè éîãî óëþáëåíó äî÷êó. Àëå ²ñóñ áóâ çàéíÿòèé çö³ëåííÿì æ³íêè, ³ ñàìå â öåé ÷àñ ä³â÷èíêà âìåðëà. Ïðèéøîâ

ïîñèëüíèé ³ ñêàçàâ ß³ðó (òàê çâàëè íåùàñíîãî áàòüêà), ùîá â³í äàðåìíî íå òóðáóâàâ Ó÷èòåëÿ, áî éîãî äî÷êà ìåðòâà. Çíàºø, ùî â³ä÷óâ áàòüêî ò³º¿ ìèò³? Çâè÷àéíî, íå çíàºø, àäæå òè ùå íå äîðîñëèé. ß ðîçïîâ³ì òîá³. Ó íüîãî ñòèñëîñÿ â³ä áîëþ ñåðöå, ³ â³í çàïëàêàâ. Éîãî äóøà áîë³ëà òàê ñèëüíî, ùî â³í í³÷îãî íå ïîì³÷àâ íàâêîëî ñåáå. ßê òè äóìàºø, ÷è ì³ã ²ñóñ ïðîéòè ïîâç öüîãî âáèòîãî ãîðåì áàòüêà? Çâè÷àéíî, í³! ²ñóñ ëþáèòü ëþäåé, ³ òîìó ³í âèð³øèâ äîïîìîãòè ß³ðó. Ïðèéøîâøè äî éîãî äîìó ³ ïîáà÷èâøè ëþäåé, ÿê³ ïëàêàëè ³ ãîëîñèëè, ²ñóñ ñêàçàâ ¿ì, ùî ä³â÷èíêà íå âìåðëà, à ñïèòü. Ðîäè÷³ íå çíàëè, Õòî ïåðåä íèìè, âîíè íå çíàëè, ùî ²ñóñ — Ãîñïîäü, âñåìîãóòí³é ³ ìèëîñòèâèé. Âîíè ã³ðêî ðîçñì³ÿëèñÿ íàä Éîãî ñëîâàìè. Òîä³ Â³í, â³ä÷óâàþ÷è òàêó íåäîâ³ðó, ïîïðîñèâ óñ³õ âèéòè, êð³ì ìàòåð³ é áàòüêà ä³â÷èíêè, ÿê³ ùèðî â³ðèëè Éîìó. ²ñóñ ï³ä³éøîâ äî ìåðòâî¿ ä³â÷èíêè, âçÿâ ¿¿ çà ðóêó é ñêàçàâ: «Ä³â÷èíêî, êàæó òîá³, óñòàíü» (Ìàðêà 5:41). ijâ÷èíêà ðîçïëþùèëà î÷³ é â³äðàçó ï³äâåëàñÿ. Îñü ³ âñÿ ³ñòîð³ÿ. ¯¿ ìîæíà îïèñàòè ñëîâàìè, à îò õóäîæíèê ìîæå íàïèñàòè ¿¿ ôàðáàìè íà ïîëîòí³. Ïîãëÿíü íà êàðòèíó. Áà÷èø, ë³âîðó÷ ëåæèòü ïîìåðëà ä³â÷èíêà, ïîðó÷ ³ç íåþ ñòî¿òü ²ñóñ ³ òðèìຠ¿¿ çà ðóêó? ²ñóñ ùå íå ñêàçàâ ¿é, ùîá âîíà âñòàëà, àëå çàðàç ñêàæå, ³ ä³â÷èíêà âñòàíå. Áà÷èø, íàâêîëî ²ñóñà ñâ³òëî? Òðè ñâ³÷êè, ùî ãîðÿòü íà ñòîë³, íå ìîæóòü äàòè òàêîãî ñèëüíîãî ñâ³òëà. Öå Ñàì Ãîñïîäü îñâ³òëþº âñå äîâêîëà. À ñâ³òëî çàâæäè áóëî ñèìâîëîì

æèòòÿ. Äå Áîã — òàì æèòòÿ. Îò, ùî õîò³â ñêàçàòè õóäîæíèê, êîëè çîáðàçèâ ïîñòàòü ²ñóñà â îðåîë³ ñÿéâà.  íîãàõ ä³â÷èíêè ñòî¿òü ìàòè. Âîíà ó ðîçïà÷³. Âîíà âæå íå â³ðèòü, ùî ¿¿ êðèõ³òêó ìîæíà ïîâåðíóòè. Ó íå¿ ïðèðå÷åíèé âèãëÿä. Àëå íå òàê ïîâîäèòüñÿ áàòüêî. Ïîäèâèñÿ, â³í óâåñü ïîäàâñÿ âïåðåä, éîãî

Ілля Юхимович Рєпін (Рѣпин) (1844—1930) — російський художник, живописець, портретист, майстер історичних і побутових сцен. У 1872 році за програмну роботу «Воскресіння дочки Яіра» отримав Велику золоту медаль і право на шестирічне навчання в Італії та Франції, де завершив художню освіту. За матеріалами Вікіпедії

î÷³ øèðîêî ðîçïëþùåí³, âóñòà ðîçòóëåí³, ïàëüö³ ðóê ì³öíî ç÷åïëåí³. ³í óâåñü â íàïðóæåí³é óâàç³. ³í ÷åêຠíà ÷óäî. À ç-çà ñïèíè âèçèðàþòü ðîäè÷³. Òîé, õòî ñòî¿òü çà ìàò³ð’þ, ç ö³êàâîñò³ âèòÿãíóâ øèþ. À òîé, ùî çà áàòüêîì, — ïîõìóðèé. ³í, ìàáóòü, ââàæàº, ùî íåäîáðå òðèâîæèòè ìåðòâèõ. Áà÷èø, ÿê ÷óäîâî âïîðàâñÿ ç³ ñâî¿ì çàâäàííÿì õóäîæíèê? ³í óñå ïðîäóìàâ. ϳä³áðàâ ôàðáè

У МАЙСТЕРНІ ХУДОЖНИКА

òàê, ùîá ìè â³ä÷óëè, ÿêèé òàºì- áóòîê. Ñïî÷àòêó éîìó áóëî íè÷èé, ïîõìóðèé, íàïðóæåíèé äóæå âàæêî ïðàöþâàòè íàä íàñòð³é ïàíóâàâ ó öåé ìîìåíò ó êàðòèíîþ, àëå îäíîãî ðàçó â³í ê³ìíàò³. ³í âèáðàâ ïåðñîíàæàì ïðèãàäàâ, ÿê óìèðàëà éîãî óëþòàê³ êîñòþìè ³ áëåíà ñåñòðè÷Алла Алексєєва çîáðàçèâ òàê³ êà Óñòèíüêà. ìåáë³, ùîá ìè çðîçóì³ëè, ùî Öåé ñïîãàä äîäàâ éîìó ñèëè é öå ïîìåøêàííÿ áàãàòî¿ ëþäè- äîïîì³ã òàê æèòòºâî çîáðàçèòè íè. À ²ñóñà îäÿãíóâ ó ïðîñòèé ä³â÷èíêó é ²ñóñà, ßêèé ñòî¿òü îäÿã, ùîá áóëî çðîçóì³ëî, ùî ïîðó÷.

Ãîñïîäó, ßêèé ìຠâëàäó íàä æèòòÿì ³ ñìåðòþ, íå ïîòð³áí³ öàðñüê³ øàòè. Ãàðíà êàðòèíà, ïðàâäà? ¯¿ íàïèñàâ... Òè æ çíàºø, ùî êàðòèíè íå ìàëþþòü, à ïèøóòü ôàðáàìè? Îòîæ, öþ êàðòèíó, ùî òàê ³ íàçèâàºòüñÿ «Âîñêðåñ³ííÿ äî÷êè ß³ðà», íàïèñàâ òàëàíîâèòèé õóäîæíèê ²ëëÿ кï³í. ³í íàïèñàâ ¿¿ äóæå äàâíî, 1871 ðîêó. Àêàäåì³ÿ ìèñòåöòâ íàãîðîäèëà кï³íà çîëîòîþ ìåäàëëþ çà öåé çäî-

íàñòðîºì, ³ éîãî â³ðà ïî÷àëà âãàñàòè. ³í ïåðåñòàâ çâåðòàòèñÿ äî á³áë³éíèõ ñþæåò³â, à ïî÷àâ ìàëþâàòè áóíò³âíèê³â, ïîë³òè÷íèõ â’ÿçí³â. ³í íàïèñàâ êàðòèíè «Â³äìîâà â³ä ñïîâ³ä³», «Íå ÷åêàëè!» òà ³íø³. ²ëëÿ кï³í æèâ äîâãî — 86 ðîê³â. Êîëè â³äáóëàñÿ ðåâîëþö³ÿ, éîãî áóäèíîê âèÿâèâñÿ â³ä-

Воскресіння дочки Яіра. 1871. Державний російський музей. Санкт-Петербург.

Î÷åâèäíî, íà òîé ÷àñ ó ñåðö³ õóäîæíèêà ùå æåâð³ëà ³ñêîðêà â³ðè â Æèâîãî Áîãà. ³í íàìàãàâñÿ çîáðàçèòè ïîðòðåò Õðèñòà â òåðíîâîìó â³íêó é íàïèñàâ òàê³ êàðòèíè, ÿê «Àðåøò Õðèñòà», «Áëàãîñëîâåííÿ ä³òåé», «Õðèñòîñ ³ Ìàãäàëèíà» òîùî. Àëå òî áóâ áóíò³âíèé ÷àñ. Ïðåäñòàâíèêè ³íòåë³ãåíö³¿ ìð³ÿëè ïðî ðåâîëþö³þ. кï³í ïåðåéíÿâñÿ öèì

ð³çàíèì â³ä Ðîñ³¿. Ïîâåðíóòèñÿ íà áàòüê³âùèíó кï³í íå çì³ã. Òàê ó ö³ëêîâèò³é ñàìîòíîñò³, çàêîðäîíîì â³í äîæèâàâ ñâ³é â³ê. Ó íüîãî áóâ ÷àñ îñìèñëèòè ñâîº æèòòÿ. Ìè íå çíàºìî, ÷è ïîâåðíóâñÿ õóäîæíèê äî Áîãà. Õîò³ëîñÿ á â³ðèòè, ùî â îñòàíí³ ðîêè æèòòÿ â³í çãàäàâ ïðî Òîãî, Õòî äàðóº â³÷íå æèòòÿ, ³ ïðèìèðèâñÿ ç Íèì.

25

26

ь т и ч а » н з й и о н Щ н е р и «с м Í

Малюнки Віталія Юрченко

е знаю, як ви, але я церкву з пелюшок відвідувати почав, щойно з пологового будинку приїхав. Не вірите? От і дарма! Коли я народився, церква наша лише утворилася, служителів у ній мало було, а мама моя тоді недільну школу вела. Замінити її нікому було, ось і брала вона мене з собою, на дивані клала, а сама тим часом урок проводила

чи «золоті вірші» перевіряла. І до того ж — сьомий урок! А Тому-то я посвяченим Богові тут ще саме щоп’ятниці кіно виріс і незважаючи на юний повторювати почали, «Сімнадвік є одним із служителів, які цять миттєвостей весни», про звіщають Євангеліє невіруючо- розвідника, і навіть тато сказав, му світу… що його подиОлена Марчук витися варто, Що? Та ні, це я не вихваляюся, це про але ж ми з Валериком тепер мене Варфоломійович так на це кіно не встигали! І так сказав, старший брат і настав- нам прикро було, і не лише ник. нам, але й усьому класу. Взагалі я в церкві все і всіх Сидимо ми якось, уроку знаю, і як поводитися — тим чекаємо, а тут двері відчибільше. А от Валерик, мій нилися й технічка зазирнула, товариш-нерозлийвода, зовсім тітка Ганя. недавно її відвідувати почав, — Марина Семенівна, — тому іноді може дати маху: рапортує, — затримується, її ну, наприклад, на першій до директора викликали, однак лавці всядеться, де церковні ви нікуди не йдіть. бабусі місця собі «забили», Та куди ж іти? Сидимо, або замість «вітаю» «добри- нудьгуємо, і тут Костя Сазонов день» скаже тощо. Однак ви каже: — А по телику зараз класне думайте, я над Валериком шефство узяв і вчу його не ний фільм крутять. Про Штірлише як у церкві поводити- ліца. Дивилися?

— Дивилися… — Народ ся, але і як Біблію розуміти й застосовувати її щодня. Та зітхнув. — Тільки більше його після тієї пригоди, що зі мною не подивишся. Через хімію.

— А може, і подивимося, і Валериком у школі трапилася, зрозумів я, що й мені — Костя відповідає. — Гайда від Валерика не зайве дечому з уроку! Ну що нам за це буде? Та нічого. Зауваження навчитися… Нам, невідомо чому, у в щоденники запишуть — ото п’ятницю сьомий урок поста- й усе. І так його пропозиція вили. А взагалі-то відомо, бо вчитель хімії захворів і його хлопцям сподобалася, що всі практикантка заміняла — посхоплювалися з місць і захоМарина Семенівна. Зауважу, дилися сумки з портфелями що не дуже вона нам сподо- збирати. І тишком-нишком балася — і мені, і Валерику, майже всі з класу вийшли і і всьому класові. Худюща, в до роздягальні попрямували, окулярах величезних, зі жму- навіть дівчата. Лише шість чоловік у класі тиком на потилиці, а вже вдача… Не хімія, а суцільне залишилося — Костя Сазонов смертовбивство, погані зі своєю компанією та ми з оцінки так і сиплють- Валериком. Костя саме на ся. На всі вихідні підлогу свою ручку впустив настрій зіпсовано! закордонну, а вона під парту

ЩО РОБИТИ

закотилася, то він теж туди поліз. А компанія його нервується: — Швидше, Костю, бо хімічка наскочить!

— Усе гаразд, — Костя з-під парти шипить, — ви, головне, двері тримайте, щоб хімічка подумала, що клас зачинений. А, ось вона, — це він не про хімічку, а про ручку. І з-під парти вилазить. — А ви чого?

— до нас з Валериком звертається. — Не йдете, чи що? Чесно кажучи, я на його провокацію піддався. Ранець узяв і до виходу рушив, дуже вже мені кіно хотілося подивитися. А Валерик — ні. Озирнувся я, а він як сидів над розкритою Біблією (урок для недільної школи готував), так і далі сидить. І тут, правду кажучи, соромно мені стало, почервонів я навіть. Проте від Кості Сазонова ви такого не чекайте!

— Ох, я ж і забув, що наш Валерочка святенником зробився! — крізь зуби цідить.

— Мало нам одного сектанта в класі — інший з’явився! Тут я навіть пригнувся від несподіванки, я ж Валерика добре знаю. Усе, думаю, почнеться зараз бійка! Та Валерик, бачу, спокійно поводиться. У Біблії якесь місце підкреслив і на Костю поглянув.

— Не сектант я, а християнин, — відповідає. — І смиренна людина, між іншим.

— Я й кажу — святенник, — Костя посміхається. — Смиренний, як овечка, легкодухий тобто. Усього на світі боїться! А Валерик тут зітхнув співчутливо.

— Темна ти людина, Сазонов, — заявляє. — «Смиренний» — це не легкодухий, а слухняний Богові. А ті, які Богу слухняні, блаженні будуть,

щасливі інакше кажучи. Але про тебе я цього стверджувати не можу. Тут Костя зблід увесь, і невідомо, чим би це скінчилося, якби хлопці його не поквапили.

— Досить вже, — кажуть, — ходімо краще, бо хімічка заявиться. Ну й по всьому. Сумки похапали і з класу вискочили. А я Валерику сказати хотів, як на все це дивлюся, та не встиг. Підбори в коридорі зацокотіли, і Марина Семенівна до класу увірвалася.

— Вибачте, — говорить, — мене директор затримала. — А потім пусте приміщення очима обвела і розгубилася. — А де всі? — питає. І не встигли ми з Валериком їй ситуацію пояснити — а вона губи надула і слізьми зайшлася, точнісінько, як Наталка. Оце так викладачка! Заходилися ми з Валериком її втішати, а Марина Семенівна ніяк не заспокоїться, носом хлюпає, окуляри зняла, жмутик її розкуйовдився… І зрозуміли ми, що перед нами зовсім інша людина — молода ще, недосвідчена, — над якою теж шефство узяти потрібно. І вирішили ми Марину Семенівну опікати непомітно — і молитися за неї, і порадами підтримувати, — але це ми потім вирішили. А після того, як її заспокоїли і додому пішли, довго я опам’ятатися не міг: треба ж, християнин зі стажем, а у спокусі не встояв! І соромно мені було перед Валериком, та потім я пробачення у нього і у Бога попросив за неправильну поведінку, і тепер посилено тренуюся, щоб і мені, як тоді Валерику, смиренним бути, тобто покірливим і слухняним Богові. І ви знаєте, виходить! Не завжди, щоправда, та однак…

27

28

Дiтей потрiбно балувати, то

ß

áóëà âðàæåíà òèì, ùî òåìà, òîìó ïîâåðí³ìîñÿ äî çíåïîáà÷èëà. Ƴíêà, çàâæäè ðâîâàíî¿ ìàòåð³ é çàïëàêàíîãî âèõîâàíà ³ ñïîê³éíà, ³ñòå- ñèíà. Ïðè÷èíîþ êîíôë³êòó áóëà ðè÷íî êðè÷àëà é íåùàäíî ëóïèëà ïîãàíà ïîâåä³íêà õëîï÷èêà. ñâîãî ñåìèð³÷íîãî ³í ãîëîñíî ðîçАлла Алексєєва ñèíà. Âïðîäîâæ ìîâëÿâ, âåñü ÷àñ äåê³ëüêîõ ðîê³â ÿ ìàëà çìîãó ÷îãîñü âèìàãàâ â³ä ìàìè, êàïðèñïîñòåð³ãàòè çà ö³ºþ ñ³ì’ºþ. Ùå çóâàâ. ² âñå öå ï³ä ÷àñ ïðîïîâ³ä³. íà ïî÷àòêó íàøîãî çíàéîìñòâà Íà íåâãàìîâíó ïàðó îçèðàëèñÿ, çðîçóì³ëà, ùî òàêèé çðèâ íåìèíó- ðîáèëè çàóâàæåííÿ, ³, íàðåøò³, ÷èé. ß íå ïðîðîê, àëå äåÿê³ ïî䳿 íå âèòðèìàâøè, ìàòè âèâåëà ñèíà ó ñâîºìó æèòò³ ìè «ïðîãðàìóºìî», ãåòü ³ ïîêàðàëà éîãî. À ÿ ñòàëà ñàì³ òîãî íå çàóâàæóþ÷è. Ïðè- ìèìîâ³ëüíèì ñâ³äêîì öüîãî. ãàäóþ êàçêó «Ñí³ãîâà êîðîëåâà», ß íå ñõâàëþþ æîðñòêèõ äå îòàìàíøà ðîçá³éíèöüêî¿ çãðà¿ ïîêàðàíü. Âñå ìຠáóòè â ì³ðó. ïðîìîâëÿº äóæå ö³êàâó, íà ì³é Áóäü-ÿêèé ïåäàãîã çíàº: ÿêùî ïîãëÿä, ôðàçó: «Ä³òåé ïîòð³áíî ïîñò³éíî êàðàòè, ïîçáàâëÿþ÷è áàëóâàòè, òîä³ ç íèõ âèðîñòóòü çàîõî÷åííÿ, âèíèêຠêîìïëåêñ íåïîâíîö³ííîñò³, ÿêèé íå ëèøå çàâàæຠæèòè, àëå é ìîæå âèêëèêàòè ïåâí³ ïñèõ³÷í³ ðîçëàäè é õâîðîáè. Áàòüêè ïîâèíí³, í³, ïðîñòî çîáîâ’ÿçàí³ áóòè õîðîøèìè, çíàþ÷èìè ïåäàãîãàìè. Áëàãî, äëÿ ñâ îñâ³òè çàðàç ìîæíà çíàéòè áåçë³÷ ë³òåðàòóðè — ³ ñâ³òñüêî¿, ³ õðèñòèÿíñüêî¿. Îáîâ’ÿçîê öåé ïîêëàäåíî íà íàñ Ñàìèì Áîãîì, ³ ïåðåä Íèì íàì äîâåäåòüñÿ çâ³òóâàòè ïðî òå, íàñê³ëüêè ðåòåëüíî ìè ñòàâèëèñÿ äî ö³º¿ ñïðàâè. Íå âàðòî çàáóâàòè, ùî äèòèíà íàëåæèòü íå íàì, à Áîãîâ³. Öå ³í ç âåëèêî¿ ìèëîñò³ ïîäàðóâàâ íàì áàòüê³âñüêå ùàñòÿ ÿêèéñü ÷àñ ñïðàâæí³ ðîçá³éíèêè». Îñü ³ öÿ âèõîâóâàòè äèòÿ: íå äëÿ ñåáå, íå ìàòè âèõîâóâàëà ñèíà çà ïðèí- äëÿ çàäîâîëåííÿ ñâî¿õ áàæàíü ³ öèïîì: «×èì áè äèòÿ íå ò³øèëîñÿ, äîñÿãíåííÿ âëàñíèõ ö³ëåé, àëå äëÿ àáè ò³ëüêè íå ïëàêàëî», à êîëè Íüîãî, äëÿ âèêîíàííÿ âîë³ Áîæî¿ ìàëÿ ï³äðîñëî, ïî÷àëèñÿ ïðî- â íàø³é äèòèí³. Òîìó ìè ïîâèíí³ áëåìè. íàâ÷àòè äèòèíó òàê, ùîá âîíà, Äâ³ ãîäèíè áîãîñëóæ³ííÿ áóäü- êîëè âèðîñòå, ïðèéíÿëà, ñëóõàëàÿê³é äèòèí³ âèñèä³òè âàæêî. Áàãàòî ñÿ ³ ëþáèëà Áîãà. Òàê, öå ñêëàäíî. ìàòåð³â çíàõîäÿòü ñâî¿ ñïîñîáè Öå âèìàãຠçóñèëü. ïðèâ÷èòè äèòèíó ñïîê³éíî ñèä³òè Äóæå âàæëèâî âèõîâàòè â ä³òÿõ â ç³áðàíí³. Òóò, çâè÷àéíî, º ïðî óì³ííÿ çáåð³ãàòè ìèð â äóø³, ìèð, ùî ïîãîâîðèòè é, ìîæëèâî, âàðòî ùî äຠÁîã. ³äîìî, ùî òàêèé á³ëüø äåòàëüíî ðîçãëÿíóòè öå ïîäàðóíîê ÿê óìèðîòâîðåííÿ ïèòàííÿ, àëå çàðàç ó íàñ ³íøà ìîæíà âòðàòèòè â îäíó ìèòü. ÇáåМалюнки автора

ðåæåííÿ ìèðó âèìàãຠçóñèëëÿ äóø³.³ ² öüîãî òðåáà á â÷èòè. À Àëå êîæíèé áàòüêî ïîâèíåí òàêîæ çíàòè, ùî íàâ÷èòè ìîæíà ò³ëüêè òîä³, êîëè ñàì âîëî䳺ø öèì óì³ííÿì. ͳ äëÿ êîãî íå ñåêðåò, ùî ä³òè ïåðåéìàþòü ìîäåëü ïîâåä³íêè áàòüê³â. Íå ìîæíà íàâ÷àòè îäíîãî, à ðîáèòè ³íøå. Ùî æ öå òàêå — ìèð äóø³? Öå, íàñàìïåðåä, ëþáîâ. «Ëþáîâ äîâãîòåðïèòü, ìèëîñåðäñòâóº, ëþáîâ íå çàçäðèòü, ëþáîâ íå âåëè÷àºòüñÿ, íå ãîðäèòüñÿ, íå ïîâîäèòüñÿ íåïðèñòîéíî, íå øóêຠñâîãî, íå äðàòóºòüñÿ, íå çàìèøëÿº çëà, íå ðà䳺 íåïðàâåäíîñò³, à ðà䳺 ³ñòèí³, óñå ïîêðèâàº, óñüîìó â³ðèòü, íà âñå íà䳺òüñÿ, óñå çíîñèòü» (1 Êîðèíòÿí 13:4-7). ×è îçíà÷ຠöå, ùî ìèð — öå ëþáîâ? Óòî÷íþ: ëþáîâ äî Áîãà é áëèæíüîãî. Òàê ãîâîðèòü ³í Ñàì: «² ëþáè Ãîñïîäà, ñâîãî Áîãà, óñ³ì ñâî¿ì ñåðöåì, ³ âñ³ºþ ñâîºþ äóøîþ, ³ âñ³ì ñâî¿ì ðîçóìîì, ³ âñ³ºþ ñâîºþ ñèëîþ. Öå — ïåðøà çàïîâ³äü! À äðóãà, ïîä³áíà ¿é, òàêà: ëþáè ñâîãî áëèæíüîãî, ÿê ñàìîãî ñåáå. ²íøî¿ çàïîâ³ä³, á³ëüøî¿ â³ä öèõ, íåìົ (Ìàðêà 12:30-31). Çðîáèìî ïîïåðåäí³é âèñíîâîê: ìèð ç Áîãîì, à çíà÷èòü ³ ìèðíèé äóõ, ìè âòðà÷àºìî, ÿêùî íåòåðïèì³ äî íåäîë³ê³â áëèæíüîãî, íåìèëîñåðäí³, çàçäðèìî, ïèøàºìîñÿ é óâàæàºìî ñåáå âèùèìè â³ä ³íøèõ òîùî. À öå çíà÷èòü — í³êîãî íå ëþáèìî, ³, ÿê íàñë³äîê, âèÿâëÿºìî íåëþáîâ äî Òîãî, Õòî ëþáèòü íàñ áåçì³ðíî, — Áîãà. Îäí³ºþ ç íàéâàæëèâ³øèõ óìîâ çáåðåæåííÿ ìèðó º ñëóõíÿí³ñòü. ßêùî ç äèòèíñòâà ìè ïðèâ÷àºìî

ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ

одi з них виростуть справжнi

ä³òåé ñëóõàòèñÿ íàñ, áàòüê³â, òî, êîëè âîíè ï³äðîñòóòü, ¿ì ëåãêî áóäå ñëóõàòèñÿ Áîãà. Çâè÷àéíî, áóâàþòü ð³çí³ ä³òè. Îò ÿê ïðî öå ç ãóìîðîì ïèøå äîêòîð Äîáñîí: «Çäàºòüñÿ, ùî äåÿê³ ä³òè â³ä íàðîäæåííÿ ìàþòü äîáðîäóøíîâåñåëó âäà÷ó é ëåãêî ïîñòóïàþòüñÿ àâòîðèòåòîâ³ äîðîñëèõ. Ó äèòèíñòâ³ âîíè ð³äêî ïëà÷óòü, ³ç äâîòèæíåâîãî â³êó ìîæóòü ñïàòè ö³ëó í³÷, íå ïðîêèäàþ÷èñü, ãîâîðÿòü «àãó» áàáóñÿì ³ ä³äóñÿì, óñì³õàþòüñÿ, êîëè ¿õ ñïîâèâàþòü, ³ íå âèÿâëÿþòü íåñïîêîþ, ÿêùî áàòüêè çàï³çíþþòüñÿ ç ãîäóâàííÿì. ², çâè÷àéíî, âîíè í³êîëè íå ïëþþòüñÿ äîðîãîþ äî öåðêâè. Êîëè òàê³ ä³òè ï³äðîñòàþòü, âîíè ³ç çàäîâîëåííÿì íàâîäÿòü ëàä ó ñâî¿é ê³ìíàò³, äîïîìàãàþòü ïî ãîñïîäàðñòâó ³ ãîäèíàìè ñàìîñò³éíî ãðàþòüñÿ. ß áîþñÿ, ùî òàêèõ íàäñëóõíÿíèõ ä³òåé íåáàãàòî, àëå â äåÿêèõ ñ³ì’ÿõ âîíè º (íå â ìî¿é).

Òîä³ ÿê îäí³ ä³òè â³ä ïðèðîäè ïîñòóïëèâ³ é ïîêëàäëèâ³, áóâàþòü ³ ³íø³ ä³òè. Çäàºòüñÿ, ùî âîíè íåçàäîâîëåíèìè âèéøëè ç ìàòåðèíñüêîãî ëîíà: ãîëîñíèì ëåìåíòîì âîíè âèñëîâëþþòü ïðîòåñò ùîäî òåìïåðàòóðè ïîâ³òðÿ â ïîëîãîâîìó â³ää³ëåíí³ é ð³âíÿ ï³äãîòîâêè ìåäïåðñîíàëó... ¯ì ïîòð³áíî, ùîá ¿æà ïîäàâàëàñÿ íà ïåðøó âèìîãó, âîíè íå äàþòü ìàòåð³ àí³ õâèëèíè ñïîêîþ. Ó ì³ðó òîãî, ÿê òàêà äèòèíà ï³äðîñòàº, âîíà ðîáèòüñÿ óñå á³ëüøå íåïîê³ðëèâîþ, à ïî÷àâøè õîäèòè, ñòຠïîä³áíîþ äî óðàãàííîãî â³òðó». Ìåí³ á õîò³ëîñÿ äî öüîãî äîäàòè, ùî â îäí³é ñ³ì’¿ áóâàþòü ³ íåïîê³ðí³ ä³òè, ³ ñëóõíÿí³. Ó ìåíå òðîº ä³òåé, ³ âîíè ð³çí³ çà «ð³âíåì» ñëóõíÿíîñò³. Îäíàê äëÿ ñåáå ÿ çàñâî¿ëà ê³ëüêà óðîê³â, ÿê³ ìî¿ ä³òè äàëè ìåí³. Âîíè çàãàëüíîâ³äîì³, àëå ÷îìóñü ìè ¿õ çàñâîþºìî, ò³ëüêè ïîíàáèâàâøè ´óë³ íà âëàñíèõ ïîìèëêàõ. Îòæå, ìî¿ óðîêè: 1. Âèìîãëèâ³ñòü áåç ëþáîâ³ — öå æîðñòîê³ñòü, ùî ïîðîäæóº ïðîòåñò (óñÿêèé áóíò — ïîðóøåííÿ ìèðó).

2. Âèìàãàºø — äîìàãàéñÿ âèêîíàííÿ, ùîá äèòèíà çíàëà, ùî òàê ÷è ³íàêøå ¿é äîâåäåòüñÿ âèêîíàòè âàø íàêàç (öå íàâ÷ຠñëóõíÿíîñò³, ñëóõíÿí³ñòü âèêëþ÷ຠêîíôë³êòè).

3. Òðóä³òüñÿ ðàçîì ³ç ä³òüìè, ùîá âîíè ïî÷óâàëè ñåáå ïîòð³áíèìè é áàæàëè íàñë³äóâàòè âàñ. (Êîëè ëþäèíà çàòðåáóâàíà, âîíà íå ñàìîòíÿ, à òîìó íå ñóìóº. Çíåâ³ðà — öå ïîðóøåííÿ ñåðäå÷íî¿ ð³âíîâàãè. Óì³ííÿ òðóäèòèñÿ

çàïîá³ãຠáàãàòüîì êîíôë³êòàì ó ìàéáóòíüîìó æèòò³. Óì³ííÿ òðóäèòèñÿ â êîëåêòèâ³ çìóøóº çâàæàòè íà äóìêó ³íøèõ, ùî òàêîæ óñóâຠêîíôë³êòè.)

4. Íàéíóäí³øå çàíÿòòÿ ïîòð³áíî çðîáèòè ö³êàâèì, ùîá äèòèí³ õîò³ëîñÿ éîãî âèêîíàòè.

5. Ó÷³òü ä³òåé ³ äîïîìàãàéòå ¿ì ïåðåáîðþâàòè òðóäíîù³.

6. Ó÷³òüñÿ ñëóõàòè ä³òåé, ÷óòè ¿õ ³ ãîâîðèòè ç íèìè, òîä³ âè áóäåòå â êóðñ³ ïîä³é ¿õíüîãî æèòòÿ, à âèõîäèòü, çàâæäè çìîæåòå ïðèéòè íà äîïîìîãó, êîëè âîíè âòðàòÿòü ñïîê³é äóø³. Òîä³ âàì íå çàõî÷åòüñÿ áàëóâàòè ¿õ, íå çàõî÷åòüñÿ áà÷èòè â íèõ ³ãðàøêó àáî ñëóãó äëÿ ñåáå. Âè ïîáà÷èòå ëþäèíó, äîðîãîö³ííó â î÷àõ Áîãà, ÿêó âè ïîâèíí³ ïîâåðíóòè Éîìó ïîâíîö³ííîþ, íàâ÷åíîþ ³ âèõîâàíîþ — òàêîþ, ÿêîþ ¿¿ õî÷å áà÷èòè Áîã.

29

30

ʳøêà ËËîë³òà, ʳ îë³òà, ³ 17,5 ððîê³â, ×èêàãî, øòàò ²ëë³íîéñ, ÑØÀ. ÒÒàðàñ àðàñ ð Ë., Äóáíî, гâíåíñüêà îáë., Óêðà¿íà. Òèãðè, îäí³ íàéóëþáëåí³øèõ ìî¿õ çâ³ð³â. À ùå ÿ äóæå ð ëåâè, ëåîïàðäè ð — îä äí³ í ç íàéóë ó ëþáëþ ñîáàê.  òèãðàõ ð ìåíå ççàõîïëþº àõõîï î ëþº ¿¿õíÿ õíÿ ññïðèòí³ñòü, õîðîáð³ñòü, áëàãîðîäí³ñòü. õí Ëþáëþ ÷èòàòè ïðî íèõ, ñïîñ ñïîñòåð³ãàòè íèìè. Íàâ³òü çîøèòè ó øêîëó ïðîøó ìàìó ñòåð³ãàòè çà íèì êóïóâàòè ³ç çîáðàæåííÿìè ìî¿õ óëþáëåíö³â. ² îñü ìåí³ ïîùàñòèëî: â çîîïàðêó ÿ çì³ã íà ñâî¿õ ðóêàõ ïîòðèìàòè îäíå òèãðåíÿ! Îñü òàêå ñîá³ ìèëå êîøåíÿ!

і ш а Н

²ëëÿ ÊÊ., ñ. Ïðîõëàäíèé, ð Êàáàðäèíî Êàáàðäèíîð íîîÁÁàëêàð³ÿ, Áà ëêàð³ÿ, Ðîñ³ÿ. 10-ð³÷íèé ²ëëÿ çàâæäè ìð³ÿâ ìàòè ÿãíÿ. Ñê³ëüêè ðàäîù³â áóëî ó õëîï÷èêà, êîëè â³í óïåðøå òðèìàâ éîãî íà ðóêàõ!

в і д д а

Ñåðã³éêî Ï., ÑÑåðã³éêî äèòÿ÷èéé ïðèòóëî ïðèòóëîê, ð ó Ìà곿âêà, Ìà곿âêà Äîíåöüê îáë., Äîíåöüêà Óêðà¿í ð Óêðà¿íà. Ñåðã³é ð Ñåðã³éêîâ³ ð 12 ðîê³â. ä ³í äóæå ð ó ðîçóìíèé ³ ÷óéíèé õëîï÷èê. Ëþáèòü âåñåëèòèñÿ ³ ñì³ÿòèñÿ. Íà ôîòî ðàçîîì ç³ç³ ùåíÿì Òóçèêîì. Òóç óçèê è îì. Òóçèê ææèâå õëîï÷èê ðàçîì ó âíóòð³øíüîìó äâîð³ ïðèòóëêó ³ ñì³ëèâî îõîðîíÿº (àáî íåçàáàðîì áóäå!) êîòåëüíþ. Äóæå ö³êàâî ñïîñòåð³ãàòè, êîëè íàø³ ìàëþêè âèõîäÿòü íà ïðîãóëÿíêó. Ñïî÷àòêó âñ³ ìàëþêè âò³êàþòü â³ä öóöåíÿòè, ïîò³ì óñ³ ðàçîì ãàíÿþòüñÿ çà íèì, à òîä³ çíîâó âñå ïîâòîðþºòüñÿ!

Ìàêñèì Ë., 12 ðîê³â, Íåìèð³â, ³ííèöüêà îáëàñòü, Óêðà¿íà. Ìîþ ìîðñüêó ñâèíêó çâàòè Øèíøèëà. ¯¿ ïîâíå ¿ì’ÿ Áëèñêàâêà Ìàêêâ³í. Âîíà äóæåå îõàéíà òâàðèíà ³ øâèäêà — òàêà, ÿê ÿ. Âîíà ¿ñòü ÿáëóêà, òðàâè÷êó òà áóðÿ÷îê. Êîëè ãîëîäíà, ò³ëüêè-íî ÿ çàõîäæó äî êóõí³, âîíà ïî÷èíຠêâ³êàòè: êâ³-êâ³-êâ³. ß ëþáëþ ìîþ äîìàøíþ òâàðèíêó, áî âîíà ì³é äðóã.

ÍÍàòàëÿ Íàò Íà àòàëÿ Ê., 5 ððî ðîê³â, øòàò ²ëë³íîéñ, ÑØÀ. Íàòàë³ë³ äóæå ïîäîáàëîñÿ ãîäóâàòè ñâèíêó ç ðóê, äîêè âîíà íå ñõîïèëà ¿¿ çà ïàëåöü. Ìàáóòü, ïîäóìàëà, ùî öå ìîðêâèíà!

н

і

Àííà-Ìàð³ÿ Àííà íà-Ìàð³ÿ Ì Ì., 6 ðîê ðîê³â, ê³â, гâíå, Óêðà¿íà. Ìîðñüêó ñâèíêó ìåí³ ïîäàðóâàëè íà äåíü íàðîäæåííÿ. Ìóñÿ ìåí³ òàê ñïîäîáàëàñÿ! Ìè ç íåþ â³äðàçó ïîäðóæèëèñÿ. Êîæíîãî ðàíêó âîíà êëè÷å ìåíå ñâî¿ì æàë³áíèì ãîëîñî÷êîì. Ìåí³ ö³êàâî ç íåþ ãðàòèñÿ. ß çíàþ òàêîæ, ùî öþ êóìåäíó òâàðèíêó ñòâîðèâ Áîã.

31 Î ëÿ ²²., äèòÿ÷èé Îëÿ ïðèòóë êà, ïðèòóëîê, Ìà곿âêà, Äîíåöüêà îáë., Äîíåöüê ijâ÷èíêà Óêðà¿íà. ð æèëà â ïïðèòóëêó ÷î-òèðè ðîêè, îäíàê òòè èðè ð ðîê áàáóñÿ çàðàç ð ááà àáó à ó çàáðàëà ôîòî 12-ð³÷íà ¿¿. Íà ôîò êðîëèêîì Îëÿ ç êðîë ð Ñîíå÷êîþ. Ìèíóëîãî ë³-ÑÑî íå÷êîþ. íå÷ê þ. Ìèíóë ó òà Ñîíå÷êà êàà ççàõâîð³ëà àõâîð³ëà ð ³ ïîìåððëà. ßê ââèè ââ âââàæàºòå, àæà ïîïàäàþòü ä³òè, ÷è ïîï îïàää îïàä îï òâàðèíè íà ííåáî? ÊÊîëÿ îëÿ Ê., õóò õóò³ð ó Êóðãàííèé, óð ÑòàâðîÑ ïîëüñüêèé êðàé êðàé, ð Ðîñ³ÿ. Ïåðøå ð çíàéîìñ çíàéîìñòâî 7-ð³÷íîãî ð Êîë³ Êîë ç òåíà ëÿì â³äáóëîñÿ ó ôåðì³. õëîï÷èêà ô ð Òåëÿòêî ïðîÿâëÿº ïðî ð ÿââëÿº äî õëîï÷ ï èê ï÷ èêà ííå ìåíøó çàö³êàâëåí³ñòü, àí³æ õëîï÷èê äî òå òåëÿòè.

УВАГА , КОНКУРС!!!

д р у з і

Æóðíàë Íί ÊÎÂ×Åà îãîëîøóº êîíêóðñ íà êðàùèé â³ðø, ï³ñíþ, ïîåìó äëÿ ä³òåé â³ä 5 äî 12 ðîê³â íà õðèñòèÿíñüêó òåìàòèêó. Ðîáîòà ïîâèííà áóòè ïðåäñòàâëåíà óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ äî 1 âåðåñíÿ 2010 ðîêó. Îáîâ’ÿçêîâî âêàæ³òü ³ì’ÿ, ïð³çâèùå ³ â³ê àâòîðà, à òàêîæ ïîøòîâó ³ åëåêòðîííó àäðåñè. Îñîáëèâà óâàãà ïðèä³ëÿòèìåòüñÿ òâîðàì þíèõ ïîåò³â. Òâîðè ïåðåìîæö³â áóäóòü îïóáë³êîâàí³ â íàñòóïíèõ íîìåðàõ ÍΪÂÎÃÎ ÊÎÂ×ÅÃÀ. Ó÷àñíèêè êîíêóðñó îòðèìàþòü ïàì’ÿòí³ ïîäàðóíêè. Òâîðè íà êîíêóðñ íàäñèëàéòå çà àäðåñîþ ðåäàêö³¿ æóðíàëó Íί ÊÎÂ×Åà - â Óêðà¿í³: Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâíå Óêðà¿íà 33010 - â Àìåðèö³: NOYIV ARK PO Bîõ 190 North Aurora, IL 60542 USA e-mail: contact@noyivark.org Áóäü ëàñêà, íå íàäñèëàéòå òâîð³â, ñêîï³éîâàíèõ ç ³íøèõ äæåðåë, òèõ, ùî íàëåæàòü ³íøèì àâòîðàì, íàäðóêîâàíèõ â ³íøèõ âèäàííÿõ.

Несподівані гості

Ïèëè ÏÏèëèï èëèïï ÀÀ., ., 10 ððîê³â, îê³â³â, ïðîâ³íö³ÿ îê³â îê Îíòàð³î, Êàíàäà. Îíòà òàð³î Êàíàäà òà

Á

ñÿ, âî âîíè íàâ³òü äîçâîëÿëè ñ³äàòè äîçâî íà íèõ âåðõè. Ó ñîáàê áóëî ïóõíàñòå ñâ³òëî-ñ³ðå õóòðî ³ î÷³ ð³çíîãî êîë êîëüîðó: îäíå ãîëóáå, à äðóãå ãîëóá — ñ³ð ñ³ðå. Õàñê³ äóæå ðîçóìí³ é ñèëüí³ ñîáàêè. ñèëüí Íà ïï³âíî÷³ ¿õ çàïðÿãàþòü çàï ó çà çàïðÿæêè, ³ âîíè ïåðåâîçÿòü ïàñàæèð³â, íå çáèâàïàñàæèð³â þ÷èñü ç äîðîãè. Ìè äóæå ïîäðóæèëèñÿ ç íàøèìè ãîñòÿìè. Àëå ìàìà ñêàçàëà, ùî òðåáà çíàéòè ¿õíüîãî ãîñïîäàðÿ. Àäæå â³í, íàïåâíî, õâèëþºòüñÿ ³ øóêຠ¿õ. Ìè äóæå ñïîä³âàëèñÿ, ùî ãîñïîäàð íå çíàéäåòüñÿ, àëå â³í çíàéøîâñÿ. Ïîáà÷èâøè ñâî¿õ âèõîâàíö³â, â³í çàïëàêàâ â³ä ðàäîñò³. ³í ñàì âèãîäóâàâ ¿õ ç òèõ ï³ð, ÿê âîíè áóëè ùå êðèõ³òíèìè ùåíÿòàìè. Òåïåð ö³ äâà âåëèê³ ïóõíàñò³ ñîáàêè âåñåëî ñòðèáàëè íàâêîëî ñâîãî ãîñïîäàðÿ. Âîíè ïî¿õàëè. ² õî÷à íàì áóëî ñóìíî ðîçëó÷àòèñÿ ç ñîáàêàìè, ìè ðàä³ëè, ùî âîíè çíàéøëè ñâîãî ãîñïîäàðÿ.

óâ ìîðîçÿíèé çèìîâèé ðàíîê. Ïàäàâ ãóñòèé ñí³ã. Íàøà ìàìà ïîâåðòàëàñÿ ç êðàìíèö³. ϳä³éøîâøè äî áóäèíêó, âîíà ðàïòîì â³ä÷óëà ïîçàäó ÿêèéñü ïîøòîâõ. Îçèðíóâøèñü, ïîáà÷èëà äâîõ âîâê³â. ͳ, öå íå áóëè âîâêè, à ò³ëüêè ñõîæ³ íà âîâê³â ñîáàêè õàñê³. Âèÿâëÿºòüñÿ, ¿õ çàö³êàâèëà êîâáàñà â ìàìèí³é ñóìö³. Ãîñïîäàðÿ á³ëÿ íèõ íå áóëî. Ââ³éøîâøè äî áóäèíêó, ìàìà ïîêëèêàëà íàñ: «Ä³òè! Äî íàñ ïðèéøëè ãîñò³!» Ñïî÷àòêó ìè çëÿêàëèñÿ, êîëè ïîáà÷èëè äâîõ ñîáàê. Àëå ïîò³ì ïî÷àëè ç íèìè ãðàòèñÿ. Ò³ëüêè íàø ê³ò, ÿêèé äîñ³ ñïîê³éíî ñïàâ íà êð³ñë³, ïîáà÷èâøè ãîñòåé, ïî÷àâ óò³êàòè, à õàñê³ êèíóëèñÿ çà íèì! Äîâåëîñÿ âèïðîâàäèòè ñîáàê ó äâ³ð. Îñü òóò ³ ðîçïî÷àëèñÿ Áàðàí÷èê ñïðàâæí³ âåñåëîù³! Áàççåð, Áàççåð ð, Ìè á³ãàëè îäíå çà 10 äí³â, 0 äí³ í³³â, â, îäíèì, ïåðåêèäàëèôåðìàà ä³ää³äà äà

Äæîíà, Äæ æîí îíà, ÑØÀ.

ВЕСНЯНА МОЗАЇКА Знайди слова, заховані в цій головоломці.

К Н М О К

У

С М

Н С Ю М У

І

Т И Ч

Х О А П Л

Г Ж И Т

Т

Я У И

И Н К Ц Ь

Е

С Н

Ч

Т

К

Ш Ц Т

В

Ї

Д Н К

Т

Х А

В

Е

Р

Б

І Ш К А Є

І

С Н А Ц Е О З

М Н О П Б Ч

Р И Ь Ж

Е

Р

Р О Ф

Е

Р

Е П А Х И

Н Е Ж К Й Т

С

К

І

В

У Л Ю П А П У

Г

А

Ь

А Л Ц

З

Хлопчики й дівчатка, привітайте своїх друзів зі святом Пасхи!

сontact@noyivark.org

www.noyivark.org



Е Й